На етапі становлення України як демократичної країни постала проблема формування позитивного іміджу державних органів влади. Щоб вирішити цю проблему необхідні ефективні служби із зв’язків з громадськістю в державних органах влади, приміром створення прес-служб. Проте, за час існування цих підрозділів у державних установах теоретики намагаються виробити специфіку їх діяльності, сформулювати завдання та цілі. Незважаючи на це, дотепер немає єдиного підходу щодо визначення особливостей, структури та функцій прес-служб державних установ, що обумовлює проблемну ситуацію та необхідність її вивчення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Українськими науковцями практично не вивчається тема діяльності прес-служб державних установ. Теоретичною базою для дослідження цієї проблеми допомогли наукові роботи таких теоретиків у сфері зв’язків із громадськістю, як О. Русаков «Зв’язки з громадськістю в органах державної влади», Г. Атаманчук «Теорія державного управління», І. Синяева «Паблік рілейшнз в комерційній діяльності», А.Чумиков і М. Бочаров «Зв’язки з громадськістю: теорія і практика» та інші. Вони трактують зв’язки із громадськістю як допоміжну функцію у сфері державного управління.
Метою статті є теоретичне обґрунтування головних особливостей прес-служб державних установ в Україні.
Виклад основного матеріалу. Проблемами розробки рекомендацій для реформування прес-служб державних установ влада фактично розпочала займатися з 1997 року. Проте саме ці підрозділи пов’язують державну установу з її громадськістю, від служб із зв’язків із громадськістю головним чином залежить імідж державних органів влади [9, с. 34].
Дослідник Варенко В. М. під поняттям прес-служба розуміє – структурний підрозділ, що забезпечує інформаційні і комунікаційні вимоги державних відомств, політичних, громадських, бізнесових, а також постійно діючих міжнародних організацій [2]. Проте прес-служба недержавної організації містить певні відмінності від прес-служби державної установи. Дослідник Г. Почепцов так тлумачить зв’язки із громадськістю – це комунікативна дисципліна, що спрямована на організацію комунікативного простору в сприятливому розпорядку для об’єкта зв’язків із громадськістю та покликана керувати позитивним іміджем організації або людини [8, c.16].
Прес-служба державної установи – це окремий відділ, головна мета якого заключається у своєчасному та правдивому висвітленні діяльності державної установи та підтримка доброзичливих зв’язків із засобами масової інформації та громадськістю. Продуктивній діяльності цих служб, на думку О. В. Меха, перешкоджає ряд проблеми, серед яких: дефіцит професійних робітників через невисоку оплату праці, неповна відсутність чіткої схеми повсякденної роботи, розмитість нормативно-правової бази їх діяльності та функціонування [10].
Науковець Татаринова Г. Н розкриває ряд відмінностей зв’язків із громадськістю у структурах державного управління від структур комерційного менеджменту[12]:
• ресурсах,
• по цілях,
• відповідальності,
• оточенню,
• мотивах.
Розглянемо ці відмінності детальніше в контексті досліджуваної теми.
Відмінності по ресурсах. Взаємини в комерційній сфері будуються на основі домовленостей тому що головним фактором виступають фінансові можливості організації, що дозволяє користуватися рекламним інструментарієм для досягнення гoлoвної мети. Щодо державних установ, то вони володіють чималими інформаційними ресурсами, проте стосовно людських, фінансових, та технічних неодноразово постають проблеми пов’язані з їх недостатністю. Але, взаємодіючи з громадськістю, державні органи можуть скористатися примусовими важелями впливу.
Відмінності по цілях. Метою зв’язків з громадськістю структури державної установи найчастіше носить неекономічний і узагальнений характер, а для комерційних організацій зв’язки з громадськістю, навпаки, сприяють досягненню головної мети такої організації – отримання прибутку.
Відмінності по відповідальності. Відповідальність у комерційній сфері нерозривно пов’язана із внутрішньою складовою організації – непродумані та неефективні зв’язки із громадськістю можуть привести до розорення організації. Що ж до державного сектору то відповідальність має зовнішній характер, тобто перед суспільством держава відповідальна за свої дії і рішення, це з однієї сторони наголошує про більш розмиті вимоги, але з іншої – цю розмитість відшкодовує необхідність слідувати закону, який більш ретельно регулює державну сферу, ніж комерційну.
Відмінності в оточенні. Для державних установ характерна особлива манера взаємовідносин із своєю громадськістю та засобами масової інформації, що визначається справедливим стремлінням громадськості дізнаватись за допомогою ЗМІ, що відбувається в державних установах. Чималий вплив на роботу державної установи робить взаємодія із громадськими організаціями і здійснення лобістської діяльності. Рішення комерційних організацій рідко обговорюються у прeсі, більше того преса робить менший вплив на прийняття рішень. Дуже часто інтерес у ЗМІ до приватного бізнесу здіймається в період кризи або ж виняткових обставин, тому приватний сектор змушений користуватися різними PR-технологіями щоб посилити інтерес до новин компанії, тому ЗМІ очікують, що підприємці будуть взаємодіяти з ними на комерційній основі [11].
Відмінності в мотивах. Державний бюджет виступає головною фінансовою основою у державних організаціях, тому інформаційна політика орієнтована насамперед на аудиторію, яка займається розподілом фінансів, а головним мотивом виступає бажання покращити стосунки з джерелом коштів і отримати набавне фінансування. Інший мотив заключається у тому, щоб доречно розподілити бюджетні кошти, які виділені на подію, тому що фінансові потоки надто контролюються. У комерційних організаціях в якості мотиву виступає підприємницькі досягнення та прибуток.
Одним з перших завдань, що постає перед державною установою Україні, це узгодженість її політики принципам прозорості й інформаційної відкритості. Для вирішення цього завдання створені служби із зв’язків з громадськістю у державних органах влади, що займаються розробкою інформаційної політики. Тому здійснення цієї політики і поширення її для широких верств населення реалізує прес-служба. Адже працівники прес-служб безпосередньо контактують із журналістами, які в свою чергу доносять думку до громадськості. Прес-служба державного установи – це офіційний носій інформації не тільки відділу з зв’язків із громадськістю в організації, а й самої державної установи [11].
Вступ світової спільноти у новий період розвитку – інформаційне суспільство, дав поштовх для розвитку зв’язків із громадськістю в державних органах влади в Україні. Одним із головних об’єктів державного управління стає інформаційна сфера.
Public Affairs – це спеціалізований елемент PR, має на меті роботу з громадськістю на урядовому рівні – інформування різноманітних суспільних груп (виборців, споживачів, активістів тощо), в інтересах обох сторін [9]. Використовуючи служби зв’язків із громадськістю, державна влада цілком забезпечує стійку, планомірну і репрезентативну інформаційно-комунікативну діяльність, яка характеризує ступінь ефективності всього управлінського процесу.
Робота служби зв’язків із громадськістю в цілому стане ефективною тільки за умови, коли органи державної влади, одержуючи повну інформацію про думку суспільства, використовуватимуть її у процесі прийому державних рішень у ролі органічно вбудованої частки, так і в механізм діяльності державних органів [11].
Державні структури користуються своїми інформаційними, комунікативними можливостями найбільш повно, якщо посилаються на власні служби зв’язків із громадськістю, що покликані забезпечити стійку і цілеспрямовану інформаційно-комунікаційну діяльність, від якої головним чином залежить ефективність всього управлінського процесу.
Повідомлення, що надаються владними структурами, проходять перевірку прес-службами, які в свою чергу здійснюють відбір та дозування офіційної інформації. З протилежного боку, підготовляючи огляди преси для керівництва органів влади, співробітники прес-служби мають на меті не просто передавати опубліковані у газетах новини, а потрактувати їх.
Дослідник Тихомирова Є. Б. зазначає, що функції зв’язку із пресою можуть виконуватися такими структурними одиницями:
1) прес-секретарем;
2) прес-бюро;
3) прес-центром або прес-службою;
4) відділом роботи з пресою;
5) службою (керівником) зв’язків з громадськістю безпосередньо;
6) позаштатним працівником або зовнішньою консультативною підприємством на договірних домовленостях [13].
Сьогодні майже в усіх державних установах створені прес-служби або ж, найменше, є посада прес-секретаря, який відповідає за взаємовідносини із засобами масової інформації. Дуже часто прес-секретар побіжно є головою всієї прес-служби державної установи та організовує її роботу в всіх спрямуваннях. На думку Татаринової Г.Н., підсумовуючи діяльність прес-секретаря, який працює в органах влади, можна виокремити ряд його провідних функцій: зовнішня функція; охоронна функція; внутрішня функція.
Зовнішня функція полягає у аналізі службової інформації та донесенні її до ЗМІ. Це функція пропаганди владних рішень, що потребує не лише вміння користуватися словом, але й здібності дати оцінку значимості, важливості для громадськості тієї чи другої інформації. До його обов’язків входить здійснення взаємодії з журналістами, а ще моніторинг ЗМІ. Прес-секретар неодноразово виступає спічрайтером, розробляє тексти виступів або заяв керівника. Він планує зустрічі, інтерв’ю, їх тривалість і регулярність. Завдання прес-секретаря – продукувати й підтримувати безконфліктну, краще товариську атмосферу стосунків між керівником органу влади та ЗМІ. Для цього необхідні такі особисті якості як комунікабельність, дипломатичність, гнучкість.
Охоронна функція передбачає захист службової інформації та державної таємниці, адже державна установа володіє інформацією, яка не може бути загальним здобутком. Цей аспект роботи пре-секретаря визначається Законами України «Про державну службу» і «Про державну таємницю».
Внутрішня функція передбачає збір і аналіз інформації про представлення у ЗМІ роботи державної установи, її керівника. Здійснення внутрішньої функції потребує певної сміливості, фахової порядності та моралі.
На законодавчому рівні роботу прес-служби державної установи регламентують такі закони:
• «Про інформацію» [6];
• «Про державну службу» [3];
• «Про державну таємницю» [5];
• «Про порядoк висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядyвання в Україні засoбами масoвої інформації» [4].
Дуже важливим завданням державних прес-служб є висвітлення роботи організації в Інтернеті. Висвітлення роботи органів влади в Інтернеті регламентують президентські укази, постанови Кабміну, нормативних акти Держкомітету інформаційної політики, ТБ і радіомовлення України та Держкомітету зв’язку та інформатизації України. Найцікавішим та найкориснішим для державних прес-служб є «Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» [7].
Отож, державні зв’язки із громадськістю – це форма політичної комунікації, яка спрямованої на встановлення позитивного ставлення громадськості до державної установи та створення доброї репутації країни загалом. Діяльність прес-служб у державних органах влади зобов’язана підтримувати демократію і широку поінформованість громадськості.
Висновки. Таким чином, однією з основних функцій зв’язків із громадськістю у системі державного управління є, з однієї сторони, участь у демократизації державного управління, а з іншої – пiдтримка становлення громадянського суспільства. Це зумовлює певні розбіжності зв’язків із громадськiстю у державних установах та комерційних структурах. Залежно від кількості роботи покладеної на цей структурний підрозділ, роботу може виконувати лише прес-секретар. При цьому особливість роботи прес-служби в органах державної влади заключається перш за все у тому, що вона спрямована на регулювання поведінки широких соціальних громад у суспільстві. По-друге, діяльність прес-служби державних установ регламентує низка Законів України, які визначають яку інформацію подавати громадськості, адже прес-служба державної установи має доступ до особливого виду інформації, такої як державна таємниця. По-третє, прес-служба державної установи повинна сприяти підвищенню іміджу державної установи, що забезпечуватиме ефективність усього управлінського процесу.

Список використаних джерел та літератури

1. Атаманчук, Г. В. Теорія державного управління [Текст] : навч. посіб. / Г. В. Атаманчук. – М. : Омега – Л, 2004. – 301 с.
2. Варенко, В. М. Інформаційно–аналітична діяльність [Текст] : навч. посіб. / В. М. Варенко. – К. : Університет «Україна», 2014. – 417 с.
3. Закон України «Про державну службу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу. : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3723-12. – Назва з екрану
4. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами [Електронний ресурс]. – Режим доступу. : масової інформації» http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/539/97-%D0%B2%D1%80. – Назва з екрану
5. Закону України «Про державну таємницю» [Електронний ресурс]. – Режим доступу. : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12. – Назва з екрану
6. Закону України «Про інформацію» [Електронний ресурс]. – Режим доступу. : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12. – Назва з екрану
7. Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3-2002-%D0%BF – Назва з екрану.
8. Почепцов, Г. Г. Паблік рилейшнз [Текст] : навч. посіб. / Г. Г. Почепцов. – К. : Знання, 2006. – 327 c
9. Русаков, О. Ю. Зв’язки з громадськістю в органах державної влади. [Текст] : навч. посіб. / О. Ю. Русаков. – СПб.: Вид–во Михайлова В.А., 2006. – 224 с
10. Служби зі зв’язків з громадськістю в державних органах влади [Електронний ресурс]. – Режим доступу.http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1913 – Назва з екрану.
11. Тарашвили, Е. Связи с общественостью в государственных структурах [Електронний ресурс] / Е. Тарашвили. – Режим доступа: http://www.pressclub.host.ru/PR_Lib/ – Назва з екрану.
12. Татаринова, Г. Н. Современная пресс-служба [Текст] : учеб. Пособие / Г. Н. Татаринова. – Омск, 2007. – 79 с.
13. Тихомирова, Є. Б. Зв’язки з громадськістю: [Текст] : навч. посіб. / Є. Б. Тихомирова. – К. : НМЦВО, 2001 – 560 с.

Іn this thesis the definition of public relations were analysed. The thesis describes the essence, tasks, functions and specialty of public relations in government.

Сьогодні органи державної влади для того, щоб покращити свою діяльність та підвищити власний імідж, авторитет та довіру повинні налагодити взаємовідносини з громадськістю. Для цього варто активно використовувати у своїй діяльності засоби, прийоми, методи та процедури нової для України технології зв’язків із громадськістю, впроваджуючи нові комунікативні технології.

Аналіз останніх досліджень та публікації. Базою для вивчення даного питання послужили праці таких дослідників у сфері зв’язків із громадськістю, як В. Бебик, В. Малиновський, В. Комаровський, В. Королько, Г. Почепцов, С. Рязанова, К. Свірін, І. Слісаренко та ін. Вони розглядають зв’язки з громадськістю як допоміжну функцію у сфері державного управління. Визначають проблеми, які  пов’язані з питаннями формування політичного іміджу і технологіями проведення політичних кампаній методами і засобами ПР-діяльності.

Метою статті є проаналізувати діяльність органів державної влади у сфері зв’язків із громадськістю.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зв’язки з громадськістю відіграють велику роль у діяльності органів державної влади. У літературі налічується близько п’ятисот визначень зв’язків із громадськістю. Американський фахівець Р. Харлоу запропонував таке визначення: зв’язки з громадськістю – це одна із функцій управління, яка сприяє встановленню та підтримці спілкування, взаєморозуміння і налагодженню співробітництва між організацією та громадськістю [4, с. 176].

Дослідник Г. Почепцов вважає, що зв’язки із громадськістю – це комунікативна дисципліна, спрямована на організацію комунікативного простору в сприятливому режимі для об’єкта зв’язків із громадськістю та покликані управляти позитивним іміджем фірми або людини [6, c.16].

Зв’язків з громадськістю повинні передбачати чесні, відкриті та доброзичливі взаємовідносини між органами державної влади та громадськістю. Органи державної влади зобов’язані інформувати населення про напрями розвитку, програми й послуги, що надаються ними, звітувати про свою діяльність і нести перед ним відповідальність. На думку Б. Гурне, «для органів адміністративного управління вкрай необхідно розробляти і систематично застосовувати політику поліпшення своїх зв’язків із громадськістю» [1, с. 51].

Основною метою зв’язків із громадськістю є створення зовнішнього і внутрішнього політико-соціально-психологічного середовища, сприятливого для успішної роботи органу державного управління, забезпечення бажаної поведінки громадськості щодо цього органу влади [3, с. 42].

Практика зв’язків органів державної влади передбачає насамперед інформування громадськості з метою надання їй загального уявлення про діяльність, реалізацію планів та проблеми, які доводиться їм вирішувати. Для досягнення цієї мети органи виконавчої влади використовують такі основні види комунікативних каналів [6, с. 281]:

• безпосереднє спілкування – особисті контакти між громадянами (об’єднаннями громадян), з одного боку, і посадовими особами органу влади – з іншого;
• спілкування за допомогою засобів зв’язку (телефон, різноманітні форми особистого листування);
• опосередковане спілкування через засоби масової інформації (преса, телебачення, радіо, комп’ютерні мережі тощо).

Для того, щоб досягти взаєморозуміння, доброзичливих стосунків та співпраці між органом державної влади і громадськістю, варто дотримуватися таких вимог [5, с. 42]:

• забезпечити широке, адекватне інформування як усієї громадськості, так і окремих її соціальних груп;
• організувати ефективний «зворотний зв’язок» із громадськістю;
• залучити громадськість до участі у процесі обговорення та прийняття рішень.

Зв’язки з громадськістю органів державної влади базуються на враженнях громадян від роботи служб та від ефективної роботи державних службовців. Для полегшення спілкування з громадянами органи державної влади застосовують методи ознайомлення з відомостями практичного характеру. Така інформація може розповсюджуватися у друкованому вигляді (видання брошур, розміщення довідкових матеріалів, рекламних афіш тощо), через телебачення, радіо, Інтернет, виставки тощо. Ці методи будуть ефективними лише за наявності в адміністрації достатніх фінансових ресурсів та кваліфікованих фахівців (журналістів, дизайнерів тощо) [6, с. 163].

На думку науковців, існують різні типи взаємин органів державної влади із засобами масової інформації [2, с. 140]:

• випуск і поширення інформаційних бюлетенів, прес-релізів, оглядів, фото-, відеоматеріалів, інформаційних збірників, експрес-інформації;
• проведення прес-конференцій, брифінгів, політичних діалогів, телевізійних дебатів, «круглих столів», прес-клубів, організація інтерв’ю з керівниками органів влади, посадовими особами для працівників засобів масової інформації;
• підготовка й проведення теле- і радіопередач;
• забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів влади;
• створення архівів інформації про діяльність органу влади;
• розміщення веб-сторінок в Інтернеті про орган влади та його діяльність;
• інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать чинному законодавству.

З метою створення системи інформаційного забезпечення органів державної влади, системи інформування громадськості про свою діяльність та досягнення прозорості в роботі в Україні створено Єдиний веб-портал органів виконавчої влади – центральна частина електронної інформаційної системи «Електронний уряд», яка призначена для інтеграції веб-сайтів, інших електронних інформаційних систем органів державної влади та надання послуг громадянам та юридичним особам через мережу Інтернет [8].

Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів державної влади здійснюється шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбувають­ся у державі [1, с. 267].

Інтернет – це засіб модернізації, який дає можливість віртуаль­ного надання послуг з меншою витратою коштів і часу. Завдяки швидкому поширенню інформації  він сприяє діалогу держави з громадськістю. Комп’ютерні технології «Електронного уряду» покращують взаємодію органів державної влади та їх структурних підрозділів, зменшують непродуктивну їх роботу [7, c. 83]. Прикладом нових підходів щодо інформування громадськості та забезпечення прозорості політики уряду стало офіційне публікування на веб-сторінці Кабінету Міністрів (www.kmu.gov.ua) матеріалів до засідань урядових комітетів, порядків денних засідань уряду та всіх прийнятих постанов і розпоряджень уряду.

На сьогодні питанням, що потребує свого дослідження є те, як громадськість оцінює ефективність діяльності органів державної влади, використовуючи технології зв’язки із громадськістю. Так як громадяни країни дуже часто звертаються до органів державних влади з вирішенням різноманітних проблем та питань, саме тому варто проаналізувати ставлення громадськості до цих установ.

Як свідчать результати опитувань, метою яких було з’ясувати ставлення громадськості до органів державної влади та оцінити ефективність їхньої діяльності.

Серед 55% громадян цікавляться роботою органів державної влади, а 45% – ні. Про їх діяльність 28% опитаних дізнаються з телебачення, 21% – з  газет, 20% – на роботі, 14% – в Інтернеті, 10% – від сусідів, знайомих та 7% – з радіо, журналів. 78% респондентів вважають, що засоби масової інформації достатньо висвітлюють інформацію про діяльність органів державної влади, 17% – в основному достатньо, 5% – не достатньо. Сьогодні більшість громадян, на жаль, не зовсім задоволенні тим, як працюють органи державної влади. Проте діяльність органів державної влади щодо налагодження відносин з громадськістю 58% оцінюють як добру, 20% – як зразкову, 14% – як задовільну та лише 8% – як не задовільну. Громадяни задоволенні тим, як розглядаються їх звернення органами державної влади та надаються відповіді на них. Так вважають близько 80% опитаних. Це говорить про те, що в державних установах України завжди вчасно та вичерпно розглядають звернення громадян та надають згідно них необхідні роз’яснення чи інформацію.

Це свідчить про те, що за Результати досліджень свідчать про те, що суспільство вважає, що для працівників органів державної влади варто підвищувати свій професійний рівень та компетентність, а також спрямувати зусилля на покращення загалом діяльності даних органів.

Для 85% опитаних кращою формою спілкування з працівниками органів державної влади є індивідуальні консультації, 11% – участь у масових заходах для громадян та 4% – електронне спілкування. Більшість громадськості вважає, що рівень виконання працівниками органів державної влади своїх функціональних обов’язків є добрим.

Можемо сказати, що загалом громадськість оцінює роботу органів державної влади як не зовсім ефективну та не дуже добре. Це пов’язано зі специфікою роботи даних органів, а також з тим, що дуже часто змінюється законодавство, яке є досить складним для розуміння, при чому немає однозначного його трактування та пояснення. А також це пов’язано з непрофесійністю та некомпетентністю як працівників органів державної влади, так і громадян. Для вдосконалення роботи з громадськістю потрібно проводити індивідуальні зустрічі для роз’яснення законодавства.

Поширеним явищем є інформування громадськості про діяльність органів державної влади через власні друковані й електронні засоби інформації. До який можна віднести як газети і журнали, так і аудіовізуальні засоби масової інформації. Цей метод є надзвичайно ефективним, адже майже всі матеріали, що подаються у цих засобах масової інформації, мають переважно позитивне забарвлення стосовно органів державної влади. Негативом може бути лише не цікавий зміст цих публікації, невеликі тиражі та обмежена аудиторія глядачів чи радіослухачів порівняно з незалежними засобами масової інформації [2, с. 187].

Висновки. Отже, зв’язків з громадськістю є відповідальною та важливою сферою діяльності органів державної влади, які передбачають різноманітні технології та шляхи реалізації інформаційної взаємодії з громадськістю. Без чесних, доброзичливих та відкритих відносин між громадськістю та органами державної влади їхня робота може бути проблематичною та не ефективною.

Саме тому сьогодні важливо, щоб керівники органів державної влади усвідомили значущість функціонування служб зв’язків із громадськістю. Це допоможе підняти імідж органів влади й поступово повернути довіру до держави в цілому.

 Список використаних джерел та літератури

1. Комаровский, В. С. Связи с общественностью в политике и государственном управлении [Текст] / В. С. Комаровський. – М. : РАГС, 2001. – 520 с.
2. Королько, В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика [Текст] / В. Г. Королько. – 2-ге вид., допов. – К. : Видавничий дім «Скарби», 2001. – 400 с.
3. Занецька, О. В. Нові засоби масової комунікації (соціокультурний аспект) [Текст] / О. В. Занецька. – К., 1993. – 153 с.
4. Лук’янець, Т. І. Маркетингова політика комунікацій [Текст] / Т. І. Лук’янець – К., 2000. – 214 с.
5. Панфилова, А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности [Текст] / А. П. Панфилова – СПб., 2001. – 152 с.
6. Почепцов, Г. Г. Паблік рилейшнз [Текст] : навч. посіб. / Г. Г. Почепцов. – К. : Знання, 2006. – 327 c.
7. Руіс Мендісабаль, Л. М. Зв’язки з громадськістю як комунікативний аспект державного управління [Текст] : дис. канд. наук з держ. управління : 25.00.01 / Л. М. Руіс Мендісабаль. – К., 2001. – 189 с.
8. Тихомирова, Є. Б. Транспарентність і відкритість діяльності влади та шляхи їх забезпечення в Україні // Наукові записки НАУ «КМА». – К., 2002. – Т. 20: Політичні науки. – С. 39-40.
9. Синельникова, Л. Н. Диалог как способ расширения идентификации [Текст] / Л. Н. Синельникова // Диалог культур в аспекте обучения в высшей школе: Материалы конференции. – Луганск, 2001. – С. 36-42.
10. Слісаренко, І. Ю. Паблік рилейшнз у системі комунікації та управління [Текст] / І. Ю. Слісаренко. – К. : МАУП, 2001. – 104 с.