Ключові слова: SEO-оптимізація, копірайтинг, журналістика, SEO в ЗМІ

В статье было проанализировано шесть популярных средств массовой информации разного типа в Украине на наличие SEO-оптимизации. Основным методом популяризации является использование ключевых слов, поэтому была выполнена аналитика количества ключевых запросов на сайты популярных украинских СМИ.

Ключевые слова: SEO-оптимизация, копирайтинг, журналистика, SEO в СМИ.

The article analyzed six popular mass media of different types in Ukraine for SEO optimization. The main method of popularization is the use of keywords, therefore, an analysis was made of the number of key requests to the sites of popular Ukrainian media.

Keywords: SEO-optimization, copywriting, journalism, SEO in the media.

SEO-оптимізація – це комплекс заходів, спрямованих на підняття позицій сайту у видачі пошукових систем, у відповідь на що вводяться запити користувачів. Він використовується різними ресурсами для розвитку та популяризації серед користувачів, цільової аудиторії. Інструменти SEО активно використовують журналістські сайти, ресурси газет, журналів та інші ЗМІ [1].

Актуальність дослідження полягає в тому, що маркетинг та технології PR постійно розвиваються, але особливо популярними вони стали в останні роки. Це пов’язано із переходом ЗМІ в Інтернет. Для популяризації та просування свого ресурсу спеціалісти використовують SEО-оптимізацію.

Основними перевагами використання Інтернету є: мультимедійність, зручність, доступ до різних сфер населення, можливість спрощеного донесення інформації до користувача. Але ці переваги отримуватимуть лише якісно оптимізовані сайти, тобто ті, які знаходяться на перших позиціях в пошукових системах [1,2].

Мета дослідження: вивчення необхідності використання SEO-оптимізації, її особливостей та способів реалізації в ЗМІ України.

Для реалізації мети було визначено такі завдання:

1. Вивчити питання «SEO-оптимізації» у ЗМІ.
2. Визначити об’єм її поширення в сучасних засобах масової інформації.
3. Опрацювати ЗМІ на наявність SEO-оптимізації.

SEO-копірайтинг – це тексти, які пишуться з врахуванням вимог пошукових систем, вони використовуються як спосіб розвитку сайту та його оптимізації. Але основна суть тексту – це розвиток сайту, тому методи оптимізації використовують і в новинних ЗМІ та розважальних журналах, які функціонують в Інтернеті. Тому маркетингова складова в SEO-копірайтингу відходить на інший план [3].

Види копірайтингу аналогічні звичайним журналістським текстам, а також тим, які розміщуються на сайтах. Вони бувають аналітичними, научними, художніми та рекламними. Там повинні бути ненав’язливо використовуватись ключові слова, тому що читач відразу це помітить і зменшиться довіра до тексту.

Використання ключових слів є основним фактором, який впливає на популяризацію видань та ЗМІ в Україні. Для аналізу того, чи використовують редактори методи SEO-оптимізації та наскільки вони допомагають збільшити аудиторію, було вибрано шість ЗМІ України. До цього списку увійшли як 3 сайти із переважно новинним спрямування, так і ресурси, на яких основою є розважальні та інформаційні тексти [6].

Процес SEO-аналізу виконувався програмою SerpStat. У результаті було проаналізовано такі фактори:

• По яким запитам користувачі переходять на сайт. Це означає, що політика видання навмисне включає спеціальні слова та словосполучення (семантичне ядро сайту), які підвищують запит серед аудиторії [7].
• Скільки користувачів переходить по одному запиту в середньому протягом місяця, що вкаже на особливості популяризації ЗМІ. Чим більше унікальних користувачів, тим більш затребуваний ресурс.
• Кількість піддоменів на сайті – чим їх більше, тим більший запит у користувачів, тому що різносторонність тем створює більшу популярність. Піддомен фактично є окремою інформаційною рубрикою.

Із новинних засобів масової інформації було обрано такі популярні виданні України: суспільно-політичний ресурс “Сьогодні”, “Кореспондент”, “Обозреватель”. В якості інформаційних ресурсів було обрано найпопулярніші видання України: жіноче видання “Liza”, чоловічий ресурс “Goldenman”, універсальний ресурс “Elle”.

Новинні ресурси обиралась із рейтингу Інтернет Асоціації України, яка провела дослідження, по якому обрали 100 найпопулярніших засобів [4].

Особливістю інформаційно-розважальних видань є те, що вони в основному направлені на жіночу або чоловічу аудиторію, тому було обрано різні типи спрямувань популярних ресурсів [2].

Сайти обирались за принципом найбільш затребуваних сайтів – це ті, які знаходятся на першій сторінці у пошуковій системі Google. Вони є затребуваними, але це може бути результатом не лише оптимізації, але й високого рівня популярності самого ЗМІ (наявності друкованої газети чи журналу, великої кількості відомих журналістів, які працюють там, високої якості інформації та наявність аналітичних текстів).

Першим для аналізу був обраний сайт газети “Сьогодні”. Ресурс публікується на українській мові, але є можливість обрати російську чи англійську. Основні тексти, які знаходяться на головній сторінці – це новини та інформаційні статті. Окрім цього тут є авторський блог, де пишуть свої тексти відомі політичні діячі, письменники, історики й інші бажаючі.

Сайт має 19 піддоменів. Щомісяця в середньому із пошукової системи Google переходить 23 991 581 людей.

Згідно результатам аналізу системи SerpStat було визначено семантичне ядро сайту. Це слова, які найчастіше вводили користувачі в середньому в місяць за останній рік.

Таблиця 1

Можна побачити, що переважна більшість ключових запитів (8 ключів) стосуються не самих текстів, а загалом формату засобу масової інформації. Особливістю видання є те, що слово “сьогодні” має два значення – назву видання та тої інформації, яку шукають користувачі щодо сьогоднішніх новин.

Але також є і запити, які видають сайт на перших позиціях. Наприклад, “Савченко”. Хоч популярність та згадуваність Надії в медіапросторі значно зменшилось, на сайт газети “Сьогодні” все ще переходить в середньому 40 500 людей в місяць, щоб прочитати інформацію щодо Надії Савченко.

Отже, щодо ЗМІ “Сьогодні” можна зробити висновок, що там немає цілеспрямованої політики оптимізації видання, тому що рівень популяризації вже достатній. Але разом із цим більшість користувачів переходять по запиту “новини”, отже, ресурс частково оптимізований [5].

Другий засіб масової інформації, який був вибраний для аналізу – сайт газети “Корреспондент.net”. Сайт орієнтується на новинний формат. Тут публікуються останні новини України та світу, поділена на рубрики та підрубрики.

На сайт протягом місяця в середньому із пошукової системи Google переходить 20 156 978 людей. Також на ресурсі 29 масштабних піддоменів.

Таблиця 2

Особливістю цього ЗМІ є той факт, що навіть нестандартні ключові запити показують сайт на перших позиціях. До прикладу, запит “о”, який вводяться в пошуковій системі переходять на сайт тому, що там правильно оформлені мета-дані. Користувачі переходять на сторінку по букві о на статтю, яка має назву “Маркель розказала о поездке в РФ”. Це означає, що спеціалісти ввели назву статті в систему Title, тому вона відображається в результатах пошуку.

Окрім цього по результатах запитів видно, що частина трафіку – це переходи по назві сайту. Запити “новини в Україні та світі” різного типу є унікальними та переводять користувачів на ресурс (18 100 ключів в місяць).

Отже, можна зробити висновок, що там частково працює цілеспрямована політика оптимізації видання, але в основному рівень популяризації сайту вже достатній і приводить аудиторію.

Третій засіб масової інформації, які був обраний для аналізу – “Обозреватель.ua”. Він публікується українською та російською мовою. Основні тексти на сайті – це новини та інформаційно-аналітичні статті. Також на ресурсі є блог, де пишуть свої тести відомі особистості.

На сайт протягом місяця в середньому із пошукової системи Google переходить 9 725 588 людей. Також на ресурсі 65 масштабних піддоменів.

Таблиця 3

Основна кількість запитів містить назву видання або запит “новини”, що також означає, що користувачі переходять на сайт не завдяки внутрішній оптимізації. Отже, можна зробити висновок, що там немає цілеспрямованої політики оптимізації видання, тому що рівень популяризації сайту вже достатній.

Згідно результатам дослідження по семантичному ядру популярних в Україні засобів масової інформації, висновок такий: на видання переходять не завдяки потужній та продуманій SEO-оптимізації, а завдяки продуманості маркетингу та уже наявній репутації газети. Більшість користувачів уже знають, чого їм чекати на сайті та яку інформацію вони хочуть побачити, тому і вводять в пошукову систему назву видання. Сайт газети “День” має й інші пошукові запити, але можна побачити, що там і найменша кількість відвідувачів та піддоменів серед проаналізованих ресурсів.

Очікується, що інформаційно-розважальні ресурси, які будуть аналізуватись наступними, будуть мати кращу оптимізацію. Це пов’язано із тим, що на інформаційних сайтах повинні бути окремі відділи, які займаються маркетингом. Окрім цього, на ресурсах такого типу представлено набагато більше текстів, які користувачі будуть шукати по ключовому запиті.

Цільова аудиторія новинних ресурсів – це люди, які хочуть дізнатись про останні події в Україні та світі. Вони шукають саме нову інформацію, про яку не знають. А на інформаційних сайтах користувачі переходять за конкретною інформацією.

Окрім цього, більшість розважальних ресурсів спрямовані на чоловіків або жінок. На них працюють професійні журналісти, там пишуть також новини із світу шоу-бізнесу.

Першим проаналізованим ресурсом є сайт популярного журналу “ Liza”. Він орієнтований на жіночу аудиторію, містить багато розділів та рубрик різного типу, в тому числі і блог авторів та новини. Головна сторінка оформлена новинами.

Щомісяця на сайт заходить 473 785 користувачів, зараз тут є 18 піддоменів.

Таблиця 4

Аналіз сайту показує, що переважна кількість запитів – це пошукові ключі. На ресурсі є окрема категорія “Манікюр та педікюр” і основний трафік йде туди. Це можна повязати із тим, що в даний момент такий запит є найбільше популярним. І той факт, що на різні варіації цього ключа переходить на сайт велика кількість відвідувачів, показує, що сайт займається професійною оптимізацією.

Можна розглянути це на прикладі ключового слова “манікюр”. Згідно даних системи Яндекс.Wordstat, по Україні в місяць запит вводять 242 238 разів. Це лише по одному слову, а не його варіаціях. І показник, що 27 100 разів користувачі переходять саме на сайт журналу “ Liza” – це хороший результат, який вказує на якісну оптимізацію.

Та разом із цим, 4 запити із семантичного ядра є посиланнями на назву журналу, тому частково користувачі шукають саме конкретно цей сайт. Отже, політика оптимізації діє не повністю. Нові відвідувачі приходять на сайт, але їх не так багато, як могло б бути.

Другом проаналізованим розважально-інформаційним сайтом є чоловічий журнал Goldenman. Він є одним із найбільш популярних чоловічих видань в Україні. Видається російською мовою, має багато рубрик, у тому числі і новини.

Щомісяця на сайт заходить близько 4 225 відвідувачів і, хоч менше, ніж в подібних журналах для жінок, але в ніші чоловічих видань, сайт користується запитом.

Таблиця 5

Різноплановість запитів показує, що ресур користується популярністю серед різних відвідувачів, а сам сайт оптимізує статті. Отже, політика оптимізації діє, а нові відвідувачі приходять на сайт, хоч їх не так багато, як могло б бути.

Третім проаналізованим засобом масової інформації є сайт журналу Elle. Він видається російською мовою. Основний домен видання розрахований на жіночу аудиторію, але сам сайт ділиться на дві частини – жіночий та чоловічий ресурс. Окрім цього, на ньому є 4 піддомени.

Щомісяця на сайт переходить 295 468 користувачів.

Таблиця 6

Частково сайт журналу розрахований на постійних читачів, які переходять на ресурс по назві видання – 4 ключових запити із 10. Але інша частина містить унікальні ключі різного плану. Наприклад, ключ “Апероль Шпріц” переводить користувача на сторінку із рецептом коктейлю. Окрім цього, запитом користуються туристичні тексти. Це вказує на те, що цільова аудиторія шукає не лише популярну бьюті-тематику (статті з інформацією по манікюру), а отже і читачі набагато різноманітніші.

Отже, сайт журналу не повністю, але частково займається SEO-оптимізацією. Нові користувачі переходять на ресурс.

Таким чином, по результатах аналізу новинних та інформаційних засобів масової інформації в Україні, можна зробити такі висновки:

• Новинні сайти уже мають готову аудиторію користувачів, які постійно переходять на видання по назві. Частково ресурси займаються внутрішньою оптимізацією, але в основному статті пишуться не по семантичному ядру. У текстах для блога не використовуються ключові запити, але користувачі, які шукають актуальну інформацію, переходять на сайт.
• Запит “новини” є способом оптимізації, тому велика кількість відвідувачів переходять на сайт по цьому ключовому слову. Для новинних сайтів, які не мають блога, метод просування ресурсу за допомогою ключа “новини” є одним із найефективніших. Ще краще показує рівень оптимізації той факт, що в семантичному ядрі на одному сайт декілька різних типів ключів із одним словом. Наприклад, сайт “Сьогодні” має 8 популярних запитів із різними варіаціями слова “новини”.
• Інформаційно-розважальні сайти мають чітку оптимізацію. Ресурс має ефективне семантичне ядро та список різносторонніх ключових слів, які розраховані на різних відвідувачів.

Розважальні сайти, які наповнені інформаційними статтями, мають більше тематик для просування ресурсу. Але новинні сайти можуть оптимізувати його під ключові слова “новини” та їх варіації, тому обидва ресурси мають змогу створювати якісну та ефективну SEO-оптимізацію.

Пошукова оптимізація – це зручний спосіб швидко підняти свій сайт на перші позиції в Google. Журналістські сайти мають свої особливості, тому і методи оптимізації мають бути відповідними. У процесі дослідження було проаналізовано 6 журналістських ресурсів і з’ясовано, наскільки вони використовують інструменти просування.

Як висновок – вони не повною мірою використовують методи SEO-оптимізації та займаються цим. Популярні новинні сайти не працюють над залученням нових відвідувачів, а мають велику кількість постійних користувачів. Разважально-інформаційні ресурси більшою мірою залучають цільову аудиторію та краще займаються оптимізацією.

Список використаної літератури та джерел:

1. Кожушко О. А. Інтернет-маркетинг і digital-стратегії. Принципи ефективного використання. / О. А. Кожушко, І. В. Чуркін. – Новосибірськ: РИЦ НГУ, 2015. – 44 с.
2. Лукіна М. М. Інтернет-ЗМІ. теорія і практика / Марія Михайлівна Лукіна. – Москва: Аспекс Пресс, 2011
3. Ашманов І. С. Просування сайтів у пошукових системах / Ігор Станіславович Ашманов. – Москва: Вільямс, 2007. – 304 с.
4. Рейтинг ТОП-100 ЗМІ України [Електронний ресурс] // Інтернет Асоціація України. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://ain.ua/2016/10/17/opublikovan-rejting-top-100-ukrainskix-onlajn-smi-na-pervyx-mestax-obozrevatel-i-segodnya.
5. Що таке ключові слова і як їх використовувати [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://ru.wix.com/blog/2015/03/.
6. Як правильно підібрати ключові слова в Google: керівництво для початківців [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://geniusmarketing.me/lab/kak-pravilno-podobrat-klyuchevye-slova-v-google-rukovodstvo-dlya-nachinayushhix/.
7. Cписок ключових слів в Google [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://support.google.com/adwords/answer/2453981?hl=ru.

Levchyshyna M. S.,
THE CONCEPTOF ALL-UKRANIAN PUBLIC AND POLITICAL WEEKLY «UKRAINIAN WEEK»
The article deals with the concept of all-Ukrainian public and political weekly “Ukrainian Week”. Analysis of this publication showed that the magazine objectively covers events that take place in Ukraine and all over the world. The weekly has a positive impact on the formation of public opinion. All magazine numbers of “Ukrainian Week” of 2016 were analyzed. What is more, the general preferred topics were determined.
Key words: journalism, public and political weekly, «Ukrainian Week», content analysis.

Левчишина М. С.,
КОНЦЕПЦИЯ ВСЕУКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОГО ЕЖЕНЕДЕЛЬНИКА «УКРАИНСКАЯ НЕДЕЛЯ»
В статье рассмотрена концепция всеукраинского общественно-политического еженедельника «Украинская неделя». Анализ этого издания показал, что журнал объективно освещает события, происходящие в Украине и мире. Еженедельник положительно влияет на формирование общественного мнения. Были проанализированы все выпуски журнала «Украинская неделя» по 2016 год. А также определено каким именно теми предпочитает журнал.
Ключевые слова: журналистика, общественно-политический еженедельник, «Украинская неделя», контент-анализ.

Стан опрацювання проблеми. Закордонні вчені давно звертають увагу на наповнення сторінок друкованих видань, зокрема для вивчення їх упливу на громаду, якості матеріалів, наприклад, у зв’язку з дотриманням / недотриманням журналістських стандартів тощо. Над науковим обґрунтуванням важливості цілеспрямованої роботи щодо контенту певного видання працюють такі дослідники: Г. Лассвелл, А. Алексєєв, Т. Жарікова, Л. Авер’янов, Н. Валгіна, І. Дмитрієв та ін.
Сьогодні ЗМІ мають значний вплив на формування громадської думки українців. «Український тиждень» є одним із аналітичних видань, які користуються популярністю в українців. Відтак, актуальність цієї роботи полягає у вивченні концепції тижневого популярного українського громадсько-політичного аналітичного видання, що в умовах достатньої конкуренції на медійному ринку все-таки втримує достатньо високу планку і залишається одним із перших видань, яке має повагу та довіру громадян України.
Метою є аналіз концепції громадсько-політичного журналу «Український тиждень» (далі: УТ – авт.) і визначення тих аспектів контенту відповідного ЗМІ, які здатні активно впливати на громадянську свідомість чи навіть формувати її. Мета передбачає вирішення таких завдань:
− проаналізувати статті та рубрики журналу;
− підрахувати кількість статей у кожній рубриці;
− визначити, яким темам журнал надає перевагу;
− розглянути, чи впливає тижневик на формування громадської думки;
– вивчити концепцію видання УТ.
В Україні контент-аналіз рідко використовувався раніше, але сьогодні цей метод стає необхідним через виникнення нових ЗМІ, а також для оцінки тих, які вже певний час видаються. Контент-аналіз − метод виявлення та оцінки специфічних характеристик текстів [1]. Це хороший метод для обробки великого за обсягом та несистематизованого матеріалу. За його допомогою можна не тільки простежити появу певної теми / проблеми / рубрики, а й зрозуміти, чи реалізується вона в матеріалі взагалі.
В. Різун і Т. Скотникова визначають контент-аналіз як «метод збирання кількісних даних про досліджуване явище чи процес, які містяться в документах […] це статистична (квантативна) семантика і метод для об’єктивного кількісного аналізу змісту комунікації» [4].
Журнал «Український тиждень» був заснований у 2007 році. За цей час він здобув велику прихильність української аудиторії. УТ орієнтований на освічених чоловіків та жінок 21–55 років, що умовно належать до «середнього класу», та мешканців переважно великих міст, здебільшого зайнятих у приватному бізнесі, або чиновників високого та середнього рангу, представників креативних професій, студентів та викладачів провідних вишів [2].
Сьогодні УТ має не тільки друковану версію, а й електронну, а також свій сайт, де у вільному доступі можна переглянути певні статті. Журнал має такі рубрики:
− На часі;
− Тема номера;
− Світ;
− Суспільство;
− Культура;
− Щоденники окупації.
Зверху над кожним текстом є помітка, яка позначає, до якої рубрики належить цей матеріал.
Для визначення головних тем, яким журнал надає перевагу, було проаналізовано всі випуски журналу «Український тиждень» (без спецпроектів) за 2015 рік.
Загальна кількість проаналізованих журналів − 48 номерів (див. табл. 1). Видання є щотижневим, але на період офіційних вихідних (Різдво, Новий рік і т.д.) журнал видається один раз на два тижні.
Таблиця 1. Кількість текстів у рубриках
Таблиця №1
За таблицею помітно, що найбільшу кількість матеріалів розміщено у таких рубриках: На часі, Тема номеру, Світ та Суспільство. На початку 2015 року є велика кількість публікацій у рубриці Навігатор, але з 7 серпня ця рубрика зникає, натомість з’являються нові: Культура, Щоденники окупації та P.S. Щодо до розділу «Спадок», то можна помітити, що він доволі часто з’являється у випусках журналу, але через невелику кількість публікацій до головних рубрик його зарахувати не можна. Також на початку фігурує рубрика «Економіка». У 2014 році цей розділ був майже в кожному випуску, але у 2015 він зникає, а статті економічної тематики публікуються в рубриці «На часі».
У цій же рубриці розміщена оперативна політична інформація. Єдине, що відрізняє цей розділ від інших, – це актуальність тем на цей момент. Зрозуміло, що навряд чи будуть цікаві матеріали про економіку двадцятирічної давності. Ця тема хвилює українців, і вона буде зажди в топі актуальних новин, тому перехід рубрики «Економіка» в рубрику «На часі» є виправданим.
Розділ «Тема номеру» містить матеріали, що стосуються певної теми кожного номера, роздуми, погляди та аналіз помічених проблем. Залежно від обраної теми у тижневику можуть використовувати різні жанри: стаття, коментар або ж інтерв’ю. Якщо головна тема номеру АТО, то саме у цьому розділі «Тема номеру» часто трапляються інтерв’ю з українськими військовими.
«Суспільство» − це рубрика, в якій розміщені матеріали, що стосуються соціальних питань на території України.
Рубрика «Світ» спеціалізується на новинах інших країн. Здебільшого там містяться перекладені матеріали з The Economist, які стали партнерами у 2010 році [5].
Найбільш визначеною є рубрика «Щоденники окупації», яка спеціалізується на новинах саме за цією тематикою. У цьому розділі висвітлюються події в Криму, Донецьку та Луганську, здебільшого у жанрі кореспонденції.
Журнал «Український тиждень» публікує велику кількість матеріалів, які стосуються України. Рубрика «Світ» містить тексти, які переважно стосуються інших країн світу, а також співпраці різних країн з Україною. Хорошим прикладом є матеріал «У пошуках загубленої дружби», в якому йдеться про взаємостосунки Франції та України [6]. Він розміщений у рубриці «Світ», що може спочатку ввести читача в оману, адже ця рубрика передбачає матеріали, які, на перший погляд, не стосуються України, але насправді так чи так мусять бути з нею пов’язані відповідно до принципу географічного наближення.
Насправді, важко зрозуміти, де знаходиться межа однієї рубрики та іншої. До прикладу, стаття «Квота на свободу», де говориться про Gazeta Wyborcza, розміщена в рубриці «Тема номеру» [3]. Цю статтю можна було б зарахувати до рубрики «Світ», адже в матеріалі йдеться про історію газети та польську демократію.
Рубрика «p.s.» присвячена поглядам на різні проблеми в Україні. Зазвичай, це погляд одного з експертів журналу щодо певної ситуації чи проблеми. Стандартно у цій рубриці тільки один текст на весь номер.
Основна частина наповнення тижневика – це аналітичні жанри, адже саме в цьому напрямку можна детально описати проблеми українців із різних ракурсів та зробити висновки, які потенційно позитивно вплинуть на свідомість українського суспільства.
Усі рубрики журналу «Український тиждень» є важливими. За таблицею зрозуміло, що рубрики «На часі», «Тема номеру», «Світ» та «Суспільство» мають найбільшу кількість публікацій, але це не означає, що інші рубрики не потрібні. Кожна з них створена для того, щоб зорієнтувати читача на ту тематику, якою він цікавиться перш за все. УТ працює на свою аудиторію, задовольняє її потреби і тому вже довгий час залишається одним із найпопулярніших тижневиків України.
Висновок. Журнал «Український тиждень» – якісне аналітичне громадсько-політичне українське видання. Він висвітлює важливі події у сфері політики, економіки України та світу, а також інформацію про окуповані території України. Редакція правильно визначила свою аудиторію і продовжує інтелектуально розвивати її.
ЗМІ є четвертою владою. Вони повинні направляти громадян на правильний шлях, але не нав’язувати їм свої погляди. «Український тиждень» виконує це завдання. Матеріали в цьому тижневику не тільки інформують суспільство про події в Україні і за кордоном, а також містять аналіз ключових проблем та можливі способи їх вирішення.
Важливо відмітити також те, що УТ не намагається заховати промахи влади і часто гостро критикує її, незважаючи на наслідки. Отже, можна стверджувати, що «Український тиждень» заслуговує уваги українця та є прикладом для наслідування наступним поколінням ЗМІ.
Список літератури
1. Зернов Д. В. Применение новых информационных технологий при анализе документов в социальной и гуманитарной сфере / Д. В. Зернов, А. А. Иудин. – Нижний Новгород, 2012. – С.18.
2. Каталог преси joinfo.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://joinfo.ua/catalog/edition/Tizhden_119.html.
3. Квота на свободу // Український тиждень. – 2015. – № 50 – С. 30–31.
4. Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві : [навч. посібн.] / В. В. Різун, Т. В. Скотникова. — К. : Преса України, 2008. — С. 34.
5. «Український тиждень» став ще одним партнером Economist в Україні [Електронний ресурс] // Телекритика. – 2010. – Режим доступу : http://ru.telekritika.ua/news/2010-11-10/57415.
6. У пошуках загубленої дружби // Український тиждень. – 2015. – № 15 – С. 34–35.

Стаття буде корисною для студентів факультетів журналістики, викладачів, безпосередньо журналістів, фахівців з видавничої справи та аматорів.

In the article the phenomenon of south Korean Іnternet-рublishing «Ohmynews» is examined as an example of civil mean of mass communication and distribution of information. Alternativeness on-line resource consists in possibility of every citizen of Sonth Korea to become the correspondent of «Ohmynews». The specific of previous foundation and current activity of Іnternet Publishing opens up.

The article will be useful to the students of faculties of journalism, teachers, directly journalists, specialists in publishing business and amateurs.

Усе частіше порушується проблема повязана з особливостями формування громадянської журналістики в межах багатьох держав. Особливо у разі практичної відсутності даних щодо конкретно існуючих прикладів функціонування громадянських мас-медіа. Усе більше науковців вбачають у громадянській журналістиці майбутнє. Вищевказані факти визначають теоретичну й прикладну актуальність дослідження феномену громадянської журналістики в контексті південнокорейського Інтернет-видання «OhmyNews». Тим більше, що громадянська журналістика в багатьох країнах поступово та упевнено відвойовує собі життєвий простір безпосередньої журналістики. Новизна даної статті полягає у розгляді феномену громадянської журналістики, в контексті «OhmyNews», як результату розвитку та діяльності мережевої журналістики. При великій кількості Інтернет-посилань, присвячених конкретно-прикладним аспектам громадянської журналістики, практично немає сайтів, що давали б конкретну дефініцію поняттю «громадянська журналістика» чи проводили б аналіз її особливостей.

Метою дослідження є розкриття суті громадянського Інтернет-видання «OhmyNews» як майбутньої альтернативи професійним засобам масової комунікації.

Відповідно завданнями, які стоять перед статтею, є необхідність розкриття специфіки діяльності новітнього громадянського мас-медіа, властивостей, які характерні його організаційній структурі, а також репрезентація місця «OhmyNews» на сучасному медіа просторі.

Комусь може здатися, що Південна Корея не найкращий приклад для наслідування, особливо в плані Інтернету. Азія – простір, де все інакше. Однак мало кому відомо, що саме ця країна є однією з онлайнових на земній кулі. Південну Корею досить часто називають «світовим вебократичним лідером», адже близько 70% її населення має доступ до всесвітньої павутини. Мережева журналістика розвивається з великою швидкістю, а Інтернет генерував її новий вид – громадянську Інтернет-журналістику.

«Я заснував «OhmyNews» 22 лютого 2000 року о 2:22 ночі. Це було моїм прощанням з журналістикою ХХ століття, через яку люди дивилися на світ очима домінуючих тенденцій, політичних сил та консервативних засобів масової інформації. Тепер будуть лише інтерактивні засоби масової комунікації. Можна подумати, що річ іде про блог, але це далеко не так», − розповів журналу Wired головний редактор і засновник видання «OhmyNews» О Йон Хо.

До заснування «OhmyNews» О Йон Хо працював у різних виданнях Південної Кореї. Однак становище звичайного корейського журналіста дуже схоже до українського. Рядового кореспондента хвилювало кілька речей. По-перше, помітний застій консервативної преси в країні. По-друге, пряма залежність цінності інформації від бренду видання: якщо сюжет висвітлює велика відома газета − це одразу ж стає об’єктом уваги та схвальних відгуків, якщо ж аналогічна інформація з’являється у маловідомому виданні − залишається непоміченою. О Йон Хо пересвідчився у цьому, коли взявся за висвітлення історії з американськими солдатами, які збили автомобілем корейську дівчину. Його сюжет залишився мало поміченим, однак коли за тему взялися журналісти Assosiated Press, вони отримали Пуліцерівську премію (премія, якою відзначаються найвищі досягнення в журналістиці). Після цього О Йон Хо вирішує створити власне видання, де цінність інформації залежала б не від рішення, яке приймають редактори, а від того наскільки вона цікава читачам.

Так з’явилось «OhmyNews». Коли проект стартував, в штаті працівників було лише 4 журналісти-репортери. Засновник видання поставив перед собою ціль змусити читача після, прочитання новин на його сайті, вигукнути «О, мій Боже!». Як аналог виникла назва Інтернет-газети «OhmyNews», що означає «О, мої новини!». Фінансування сайту здійснювалося не її засновником, і по сумісництву головним редактором, а простими аматорами-журналістами, які зацікавилися цією ідеєю.

Головний девіз «OhmyNews» – «Кожен громадянин може стати репортером». В унікальному експерименті справді може взяти участь кожен з відвідувачів сайту і стати оплачуваним репортером. Для цього потрібно зареєструватися на сайті OhmyNews International і надіслати статтю з поміткою «для публікації» на електронну адресу бюро MediaGuardian editor@mediaguardian.co.uk або зв’язатися за телефоном 020-3353-3857. За детальною інформацією звертатися в головний розподільний щит Гардіану 020-3353-2000.

Кількість працівників Інтернет-видання, якому нещодавно виповнилось 10 років, зросла з 4-ох до 42 тисяч. Сьогодні така кількість репортерів під керівництвом 40 редакторів і журналістів-професіоналів продукують близько 200 матеріалів в день. 80% складу яких створюють громадяни-дописувачі, 20% − штат редакції. Сьогодні ж «OhmyNews» є одним з найбільш впливових ЗМК країни з щоденною аудиторією в 2 мільйони читачів. Отож, небезпідставно ресурс був названий «найпотужнішим в світі сайтом новин всередині однієї країни».

«OhmyNews» як новинний он-лайн ресурс організований за принципом Інтернет-енциклопедії Wikipedia, з тією різницею лиш у тому, що орієнтується на новини. Інтернет-видання «OhmyNews» висвітлює традиційні теми друкованої преси: від спорту до міжнародної політики. Робота всередині редакційного колективу багато в чому нагадує газету. Єдиною відмінністю є те, що вона проходить в он-лайн режимі. Комунікація всередині редакції відбувається в зручній для всіх Інтернет-формі. Репортери в форумах обговорюють з колегами та редакторами ідеї та теми майбутніх статей. Матеріали, які надходять опрацьовуються он-лайн в порядку «живої» черги. Домінуючою мовою «OhmyNews» є корейська, міжнародною − англійська. Це дозволяє розглядати до друку статті, написані користувачами з різних частин земної кулі.

«OhmyNews» не є блогом адже ті, хто займається поширенням інформації в блогах не несуть за неї безпосередньої відповідальності на відміну від громадянського ресурсу «OhmyNews». Останній спрямовує свою діяльність на якомога більшу аудиторію читачів, тоді як блог орієнтується на невелику групу людей, які можуть бути знайомі з автором або цікавляться його думками та коментарями щодо подій у світі, фахової діяльності тощо. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. Для «OhmyNews» – матеріали, до яких неодноразово можна повернутися з точки зору актуальності, аналітичності та плюралізму. У блогах неформальне спілкування, ніхто нікого не навчає, як писати з користю для суспільства, ефективніше й ефектніше, як доносити свої думки, викликаючи широкий резонанс, як писати з урахуванням професійних правил журналістської етики. Інша справа – «OhmyNews», адже професійні кореспонденти, що працюють в громадянських ЗМК всіляко сприяють підвищенню професійних журналістських та етичних навичок дописувачів-громадян. До того ж, незважаючи на практично вільну тематику журналістських матеріалів, вони обмежуються правилами та формою подачі.

Головним критерієм, за яким повинні працювати будь-які ЗМК є об’єктивність висвітлення подій та подачі інформації. В Інтернет-виданні «OhmyNews» цей принцип діє, та досягається дещо новим для ЗМК шляхом. Читачу даної газети пропонується певна кількість матеріалів, написана репортерами-представниками різних верств населення. Безперечно, вони не позбавлені певних суб’єктивних та емоційних оцінок, які, до речі, йдуть на користь газеті. Плюралізм думок дає можливість читачам оцінити ситуацію з різних точок зору та сформувати власне ставлення щодо неї. Таким чином досягається об’єктивність Інтернет-матеріалів «OhmyNews». «Усі без винятку кореспонденти нашого сайту повинні погодитись дотримуватися кодексу етики і відмовитися від расизму та порнографії. Журналісти-громадяни пишуть статті, щоб змінити світ, а не заробити грошей. Тож повертаймось тепер на наші робочі місця робити світ кращим, а заодно і самих себе», зазначає О Йон Хо.

Громадянським журналістам корейці платять небагато. Їх гонорари складають до 20-ти доларів. Найбільший заробіток в 10 тисяч доларів отримав професор за резонансну статтю на політичну тему. У редакції «OhmyNews» є можливість переказувати гроші з рахунку на рахунок. Таким чином зацікавлені журналісти-громадяни переказували на рахунок професору по кілька доларів доти, доки назбиралась чимала сума. Однак вцілому, люди публікуються на «OhmyNews» не через гроші. Такі статті дають корейцям відчуття причетності до розвитку Кореї, її суспільства, відчуття участі в обговоренні популярних тем і належності до певної спільноти. Кожна публікація має посилання на сторінку коментарів, на якій читачі можуть залишити власні або прочитати коментарі інших користувачів та проголосувати за те схвалюють чи ні відповідну статтю.

Розмір гонорару дописувачів залежить від оцінки матеріалу редакторами за трьома категоріями: основна або «basic»; преміальна чи «bonus» та спеціальна або «special».

Зрозуміло, що не всі статті громадянських журналістів «OhmyNews», потрапляють на головну сторінку видання. В Інтернет-редакції «OhmyNews» Усі без виключення матеріали проходять попереднє редагування редакторами відділів, і лише тоді оприлюднюються на Інтернет-сторінках видання. Потім редакція «OhmyNews» обирає кращі матеріали, перевіряє наведені громадянським журналістом факти, виправляє граматичні помилки, шліфує стиль автора для кращого сприйняття читачами, додає фото та вступний текст, і тільки після цього публікує найбільш яскраві та актуальні статті на головній сторінці. Перевірка журналістських-матеріалів обов’язкова, адже система не ідеальна і досить часто бувають випадки брехні, містифікації чи прихованої реклами. Інколи репортери-громадяни потрапляють в неприємні ситуації, довіряючи неперевіреним свідченням, типу смерті Білла Гейтса. Серйозна журналістська робота штатних працівників «OhmyNews» полягає і в суттєвому доопрацюванні матеріалів журналістів-громадян. Окрім цього, редакційні кореспонденти займаються журналістськими розслідуваннями та безпосереднім висвітленням поточних подій.

Єдиною вимогою, яка висувається до кожного з дописувачів «OhmyNews» є надання реального імені кожного з репортерів. Оскільки автори разом із власником сайту поділяють авторське право та несуть відповідальність за зміст публікацій. У всьому іншому їм надається вільний вибір в розумних межах.

Успіх видання приголомшуючий. У 2002 році «OhmyNews» відіграло одну з ключових ролей в обранні ліберально налаштованого президента Ро Му Хена. «OhmyNews» став тим медіамайданчиком, навколо якого перед виборами згуртувалась корейська молодь і люди з ліберальними поглядами (так звана «Українська правда» по-корейськи). Після обрання Ро Му Хена президентом, своє перше інтерв’ю він дав саме «OhmyNews», засвідчивши таким чином свою повагу до електорату, до громадянських журналістів і корейського суспільства в цілому. Цей випадок не лише утвердив рівень Інтернет-видання в медіапросторі, а й сприяв виведенню роботи «OhmyNews» на якісно новий, практично-професійний рівень громадянської журналістики. Не дивно, що «OhmyNews» став одним із найбільш впливових ЗМІ країни. Судження про ЗМК як про четверту владу у цьому випадку є істинним.

Головний редактор «OhmyNews» не зупиняється на досягнутому. Для того, аби підвищити якість написання статей журналістами-громадянами, 24 листопада 2007 року з його ініціативи була створена «Громадянська школа журналістики». Колективний центр занять в класах з фото- та безпосередньої журналістики. Тоді як кількаденні тренінги для всіх охочих стати дописувачами в «OhmyNews» проводяться давно. Через те, що для написання статті автор повинен бути максимально справедливим та об’єктивним, чітко та логічно аргументувати свої думки і, як мінімум, знати правила орфографії та пунктуації. За поточної ситуації, «OhmyNews» виражає потребу в більш кваліфікованих кореспондентах на сайті. Таким чином редакція Інтернет-видання має на меті не лише задовольняти інформаційні запити користувачів свого сайту, а й навчити людей правильно втілювати свої думки в усну та письмову форму.

«OhmyNews» як і будь-яке видання не застраховане від банкрутства в період економічної кризи. За словами власника Інтернет-ресурсу, для ЗМК, щоб залишатися «здоровим» потрібно одержувати 50% своїх прибутків від продажу контенту чи платної підписки. О Йон Хо запропонував користувачам сайту приєднатися до добровільної системи підписки, адже незважаючи на всі зусилля з боку співробітників, «OhmyNews» і далі 70% прибутків отримує від рекламодавців. Для громадянського ЗМК – це неприпустимо.

Південнокорейський феномен громадянської Інтернет-журналістики тепер відомий всьому світові. Перейняти подібний досвід намагалось багато держав, та, на жаль, поки що безрезультатно. Однією з таких бажаючих була Японія, що мала на меті змінити культуру анонімності в японському суспільстві. 22 лютого 2006 року «OhmyNews» та японська фірма «Softbank» підписала інвестиційний контракт на суму 11 мільйонів доларів. В серпні того ж року під керівництвом відомого японського журналіста, 10 штатних журналістів та 22 дописувачів стартував японський аналог «OhmyNews». Проект громадянської Інтернет-журналістики не знайшов поширення та розуміння серед японського суспільства, а продуковані ним статті стали різким об’єктом критики. Згодом «OhmyNews» визнав, що в Японії задум потерпів поразку. І вже в червні 2008 року всіх працівників було звільнено. Повторити досягнення «OhmyNews» буде не легко. Для того, щоб в країні укоренився подібний тип мас-медіа потрібно, що у нього було міцне підґрунтя – сформоване громадянське суспільство. У період створення «OhmyNews» медіапростір у країні лишався дуже закостенілим, простору для вільних дискусій було мало. Поява Інтернет-видання, де можна вільно публікувати інформацію, спілкуватися з людьми з різних куточків Кореї, читати статті й сюжети, які, як правило, не потрапляють на сторінки традиційних медіа. Корейцям така альтернатива друкованим ЗМК сподобалась, адже останні вже тоді користувалися глибокою недовірою в молодих корейців, які як правило, були консервативним засобом впливу політичних сил на свідомість людей.

International Herald Tribune (IHT) уклала договір с південнокорейським Інтернет-сайтом OhmyNews International. Корейські фахівці розцінили це як свідчення росту авторитету громадянської журналістики. Наразі сайт є одним із найвпливовіших Інтернет-видань, тому ігнорувати його публікації не можуть дозволити собі південнокорейські політики. Тепер на сайті міжнародної газети IHT можна буде прочитати статті професійних журналістів та звичайних користувачів. Однією з особливостей «OhmyNews» є дотримання чіткої дистанції між журналістами-аматорами та професійними журналістами інших видань. Конеспонденти-громадяни горді бути громадянськими журналістами і до професіоналів ставляться з деякою прохолодою.

Станом на 2010 рік «OhmyNews» провів вже три форуми. Останній об’єднав велику кількість людей, яким цікава громадянська журналістика. В Сеул, столицю Південної Кореї, з’їхались представники США, Австралії, Індії, Пакистану, Афганістану, Росії, Китаю, Бразилії, Канади, Японії, Естонії, Індонезії, ПАР, Польщі й інших країн. Частина з них − громадянські журналісти OhmyNews International, деякі − засновники чи редактори соціальних медіа у своїх країнах.

«OhmyNews» бере курс на розвиток громадянської журналістики в усьому світі, не лише в Кореї. Проводить прес-конференції. Остання конференція тривала два дні у вигляді 8 тематичних секцій, по 4 секції кожного дня. Проходила вона у Korean Press House − хмарочосі, у якому розташовані офіси різноманітних газет, телеканалів, міжнародних медіа-корпорацій. Відкрив конференцію відеозверненням президент Кореї Ро Му Хен. Корейський лідер відзначив вагому роль «OhmyNews» у розвитку громадянського суспільства та демократії в Кореї. Далі виступав Ден Гілмор, автор книги «We the media». Професійно займаючись вивченням соціальних медіа в усьому світі, він звернув увагу на кілька фактів. На думку Гілмора, соціальні медіа здобувають дедалі більше визнання й отримують все більшу вагу у медіапросторі. Звичайні люди завдяки Інтернету, цифровим фотоапаратам, мобільним телефонам публікують в мережі дедалі більше інформації й відтягують увагу аудиторії від традиційних медіа.

Судячи з умов за яких формувалась і здобула поширення громадянська Інтернет-журналістика в Південній Кореї, вона має під собою міцне підґрунтя. На даний час в Україні його ще немає. До того ж тут його теж розумiють по-різному. Мирослав Попович стверджує, що треба розрiзняти спiльноту i суспiльство. На його думку, «суспiльство − сукупнiсть органiзацiй та iнституцiй; спiльнота − невловима цiлiснiсть, що характеризується такими туманними рисами, як «ментальнiсть», «культурно-полiтична традицiя» тощо. Громадянське суспільство − безпосереднє суспiльство, а не окреслена спiльнота».

Розмови про необхiднiсть його побудови тiльки починають циркулювати серед органів державної влади, представників ЗМІ та суспільства зокрема. З одного боку є розуміння того, що для побудови громадянського суспiльства потрiбно певним чином формувати громадську думку. ЗМК у цьому мають брати найактивнiшу участь (особливо, якщо це стосується пiднесення рiвня правової та полiтичної культури населення). З iншого боку, щоб формувати громадську думку (навiть з найблагороднішою метою), ЗМК повиннi обмежити себе в деяких свободах. Тобто має бути розуміння, що певне питання треба висвiтлювати так, а не інакше. Це дуже болісний та складний процес для мас-медіа. Бо нема гарантiї того, чи витримають вони планку, падіння якої може перетворити ЗМК у засоби масової пропаганди. Якби й була здійснена спроба повторити південнокорейський феномен громадянської Інтернет-журналістики, вона б закінчилася невдачею. Хоча позитивною стороною є те, що Україна в цьому плані не відстає від загальносвітових, а й подекуди їх випереджає. Адже у нашій державі існують подібні деякими елементами проекти, типу «ХайВей» та «Хайблоггер».

Сьогодні у світі існують кілька десятків проектів, в основі яких лежить ідея громадянської журналістики. Однак «OhmyNews» були першими і залишаються одними з найбільш успішних. Цьому йому допомагають кілька факторів. Корейське суспільство дуже відкрите, корейці люблять спілкуватися і висловлювати свою точку зору, роблять це коректно та толерантно. Більша частина корейського населення має швидкісний доступ до мережі Інтернет. Розвиткові громадянської журналістики сприяє і єдина мова, корейська, а також порівняно невелика територія держави. Інформаційний порядок денний, сюжети, які цікаві людям, загалом співпадають у різних куточках країни – все це й сприяє розвиткові та подальшому вдосконаленню громадянської Інтернет-журналістики.

Список використаних джерел та літератури:

1. Громадянське суспільство: від етики громадянина до соціального капіталу та правової держави [Електронний ресурс]: журн. «Громадянське суспільство» / О.С. Вінніков, М.Н. Лациба.– К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2010. – Мережа розвитку європейського права: http://www.ucipr.kiev.ua. – Громадянське суспільство

2. Журналістика [Електронний ресурс] / К.Т. Тимчишин .– К., 2007. – Громадянська журналістика: http://referat.atlant.ws. – Журналістика для тебе OhmyNews [Electronic resource]. – http://english.ohmynews.com International Korea. – 2010