ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

У статті розглянуто сутність економічної безпеки підприємства, визначено основні проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки підприємств на сучасному етапі.

Ключові слова: економічна безпека; внутрішні загрози; зовнішні загрози; підприємство; техніко-технологічна складова; фінансова складова; кадрова складова.

Annotation: In the article the essence of economic security of the enterprise is considered, the main problems and ways of ensuring economic safety of enterprises at the present stage are determined.

Key words: economic security; internal threats; external threats; enterprise; technical and technological component; financial component; personnel component.

Постановка проблеми. В сучасних умовах нестабільності економіки України вітчизняні підприємства функціонують в умовах ризику та невизначеності, що може негативно вплинути на їх фінансовий стан та результати діяльності і в подальшому призвести до банкрутства. У зв’язку із цим для суб’єктів господарювання набувають актуальності заходи щодо виявлення та нейтралізації можливих проблем та ризиків, а також пошуки нових шляхів забезпечення економічної безпеки підприємства. Адже своєчасна та якісна діагностика проблем забезпечення економічної безпеки, виявлення та систематизація ризиків і загроз дозволяють уникнути як матеріальних збитків, так і запобігти банкрутству підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останніх років досить багато вітчизняних та зарубіжних науковців приділили увагу питанню забезпечення економічної безпеки підприємства. Зокрема,  І. А. Бланк [1], В. Л. Ортинський, І. С. Керницький [2], В. І. Мельник, Г. М. Шумська [3], Н. Б. Паліга, Ю. В. Світлична [4], Н. В. Чаленко, А. В. Химич [5], З. С. Варналій [6] та інші. Однак, питання забезпечення економічної безпеки підприємства завжди є актуальним і потребує дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні основних проблем та пошуку можливих шляхів забезпечення економічної безпеки підприємства.

Виклад основного матеріалу. Економічна безпека підприємства – досить новий напрям розвитку економічної науки. Необхідність її постійного забезпечення зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування і досягнення головних цілей своєї діяльності.

Так, на думку І.А. Бланка, економічна безпека підприємства – це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому [1, с. 219]. В.Л. Ортинський розглядає економічну безпеку підприємства як захищеність потенціалу підприємства (виробничого, організаційно-технічного, фінансово-економічного, соціального) від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, прямих або непрямих економічних загроз, а також здатність суб’єкта до відтворення [2, c. 121].

Однак, як і будь-яка інша сфера, економічна безпека має ряд проблем та ризиків. До основних проблем економічної безпеки вітчизняних підприємств відносять наступні. По-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції – це досить динамічна система, яка є ризиковою. По-друге, в Україні ще досі відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців. По-третє, так як український ринок ще знаходиться на стадії становлення, існує багато механізмів, які ще цілком не опрацьовані.

До проблем, що постають перед підприємствами на шляху до досягнення прийнятного рівня економічної безпеки науковці відносять такі:

– переважність використання реактивного підходу (очікування негативного впливу загрози і вже подальші заходи щодо ліквідації наслідків замість передчасного аналізу можливих шляхів уникнення цього впливу);

– необхідність підвищення якості збору інформації не лише про конкурентів, але й про стан власної діяльності, що включає першочерговість визначення цілей і стратегії підприємства;

– недостатнє застосування аналізу витрат підприємства на економічну безпеку;

– нехтування наявними можливостями підприємства і спрямування всієї системи економічної безпеки на роботу із загрозами [3].

Негативний вплив на економічну безпеку може мати об’єктивний і суб’єктивний характер. Об’єктивний виникає не з волі конкретного підприємства або його персоналу, а суб’єктивний саме внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або ж його персоналу (передусім керівників і менеджерів).

Джерелами негативного впливу на економічну безпеку підприємства можуть бути: свідомі чи несвідомі дії окремих осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади або підприємств-конкурентів); збіг об’єктивних обставин ( форс-мажорні обставини, інновації тощо).

Варто зазначити, що існує ряд причин від яких залежить економічна безпека підприємства. Зокрема, від кризових явищ в економіці, надзвичайних подій, стихійних лих, непередбачених змін кон’юнктури ринку, соціальної напруженості, управлінської некомпетентності, а також невиконання партнерами, постачальниками, замовниками та клієнтами своїх обов’язків по оплаті контрактів, постачанні продукції або зміни умов договору.

Таким чином, на економічну безпеку впливають різні фактори, які можуть бути об’єктивними і суб’єктивними, економічними та позаекономічними, внутрішніми та зовнішніми.

Існують три головних зовнішніх джерела загрози для підприємства. На думку З. С. Варналія, загроза – це сукупність умов і факторів, які створюють небезпеку для реалізації економічних інтересів, яка в свою чергу може створювати різноманітні ризики [6, с. 109].

Отож, перша загроза – несприятлива економічна політика держави. Так, держава може суперечити виробничій, комерційній або фінансовій стратегії підприємства за допомогою різних методів, серед яких найпоширенішими є: зміна ставок митного тарифу; податкових ставок; коливання валютного курсу тощо.

Іншу серйозну загрозу для підприємства із боку держави представляють певні дії по згортанні чи обмеженні економічних зв’язків. Економічні санкції, з боку держави мають досить негативний вплив і призводять до взаємної недовіри, дестабілізують безпеку в області економіки на міждержавному рівні.

Другим джерелом зовнішньої загрози для підприємства є дії інших суб’єктів господарювання. Мова йде про несумлінну конкуренцію. Підприємства-конкуренти мають безліч методів, які здатні негативно вплинути на діяльність та безпеку підприємства, до них належать: порушення прав конкурентів на промислову власність (несанкціоноване відтворення продукції конкурента, розкриття секретів виробництва конкурента, промислове шпигунство); дезорганізація виробництва конкурентів, яка здійснюється шляхом підкупу та заманювання їхніх робітників та службовців з метою заволодіння секретами виробництва та торгівлі; підривання репутації конкурента (невідповідна реклама, поширення хибних та неправдивих зведень, що дискредитують підприємство) та інші, такі як демпінг, бойкот тощо.

Третім джерело становлять кризові явища в світовій економіці, оскільки вони надходять із країни в країну через канали зовнішніх економічних зв’язків. Такі явища як структурна перебудова, падіння попиту та цін на енергоносії породжує залежність вітчизняних підприємств від процесів, що відбуваються у світі.

До інших зовнішніх загроз можна віднести наступні:

– рівень інфляції;

– брак коштів для інвестування підприємства;

– законодавча нестабільність;

– корупція;

– несприятливі макроекономічні умови (криза, війна, загальноекономічна ситуація в країні).

Внутрішні загрози ­– це загрози, які залежать від діяльності власне підприємства. До них відносяться:

– дії чи бездіяльність працівників, які суперечать інтересам комерційної діяльності підприємства;

– низький рівень кваліфікації персоналу;

– слабке маркетингове опрацювання ринку;

– порушення правил використання технічних засобів;

– підрив ділового іміджу підприємства;

– неконкурентна цінова політика;

– невизначеність цілей та стратегій.

Всі ці загрози створюють проблеми для економічної безпеки підприємства і порушують його функціонуванні на ринку. Тому управлінському персоналу необхідно постійно здійснювати пошук нових шляхів забезпечення безпеки для підприємства.

Як зазначають у своїй праці Н. Б. Паліга та Ю. В. Світлична [4], існує три  складові економічної безпеки підприємства для боротьби із внутрішніми загрозами (рис. 1). Техніко-технологічна – аналізує ступінь ефективного та раціонального використання ресурсів та основних засобів. Фінансова складова відповідає за найбільш ефективне використання капіталу, прав та інформації підприємства. Кадрова складова забезпечує створення належних умов для праці та ефективне управління персоналом.

Слід зазначити, що шляхи запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам економічній безпеці відрізнятимуться.

Основні заходи для реалізації шляхів запобігання внутрішнім загрозам техніко-технологічної складової можна розділити за основними та оборотними засобами.

Запобігання внутрішнім загрозам техніко-технологічної складової в розрізі основних засобів стає можливим за умов підвищення ефективності використання основних фондів підприємства, а саме: шляхом звільнення підприємства від зайвого обладнання, машин та інших основних засобів або здачі їх в оренду з метою отримання додаткового прибутку для підприємства, забезпечення його новітнім обладнанням та висококваліфікованими працівниками, своєчасне оновлення основних засобів з метою недопущення морального і фізичного зносу; підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва тощо.

Рис. 1. Основні шляхи запобігання внутрішнім загрозам економічній безпеці підприємства [4]

Якщо розглядати у розрізі оборотних засобів, то необхідне економне та  раціональне розпорядження матеріальними та товарними цінностями, потрібно мінімізувати витрати та створити виробничі запаси, забезпечити оптимальне співвідношення між обсягом оборотних коштів та їх виробничою потребою, а також здійснити заходи, які нададуть максимальну можливість самофінансування потреб в оборотних коштах.

Запобігання загрозам у фінансовій ланці можливе шляхом збільшення кількості ліквідних активів, що дасть змогу вчасно оплачувати борги і уникнути банкрутства.

Підвищення ефективності управління капіталом пропонується забезпечити шляхом: примноження величини власного капіталу через збільшення отримуваного чистого прибутку; збільшення суми чистого прибутку за рахунок ефективної податкової політики, спрямованої на підвищення частки чистого прибутку в загальній сумі валового прибутку. Оптимізацію зобов’язань необхідно проводити за такими напрямами: рефінансування дебіторської заборгованості та оптимізація інвестування оборотного капіталу в дебіторську заборгованість [5].

Боротьба із загрозами у кадровій ланці відбувається завдяки проведенню відповідних заходів, які забезпечать підвищення кваліфікації персоналу, скороченню частки працівників пенсійного віку і залучення на підприємство нового покоління працюючих із профільних навчальних закладів, а також за допомогою мотивації персоналу шляхом винагород та надання відпусток (однак потрібне зменшення кількості вимушених відпусток персоналу).

Щодо зовнішніх загроз, то у техніко-технологічній складовій велике значення має впровадження та використання інноваційних технологій у виробничому процесі. Це не тільки покращить якісь продуктів та послуг, а й зробить підприємство більш конкурентоспроможним та дасть можливість вийти на нові ринки. Впровадження технологій енергозбереження дозволить підприємству зменшити собівартість продукції та залежність від  постачальників енергоресурсів.

Фінансова ланка дасть  можливість активізувати маркетингову діяльність підприємства. Нова реклама дозволить індивідуалізувати продукцію, що в свою чергу позитивно вплине на формування громадської думки про фірму і товари. Диверсифікація ринків збуту та освоєння нових видів продукції дасть можливість вийти підприємству на нові ринки торгівлі ( в тому числі міжнародні), а також збільшить прибуток.

Кадрова ланка забезпечить активізацію діяльності в напрямку посилення соціального захисту працівників ( рівна винагорода за рівну працю, право на безпеку та гігієну праці, збереження здоров’я тощо).

Висновки. Отже, дослідження економічної безпеки є досить важливим, оскільки без неї неможливе нормальне функціонування підприємства в цілому. Однак, як і будь-яка інша сфера, вона має ряд проблем та ризиків, вирішення яких значно покращить ситуацію на підприємстві. Завдяки прийманню правильних стратегій і рішень можливе зменшення впливу як зовнішніх, так і внутрішніх загроз на підприємство, що в свою чергу забезпечить зміцнення рівня економічної безпеки як у цілому, так і в розрізі окремих складових техніко-технологічної, фінансової та кадрової.

Література:

1. Бланк І.А. Управління фінансовою безпекою підприємства. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2009. – 784 с

2. Економічна безпека підприємств, організацій та установ : навч. посіб. / В. Л. Ортинський, І. С. Керницький та ін. – К. : Правова єдність, 2009. – 544 с

3. Мельник В.І., Шумська Г.М. Перспективні напрямки підвищення рівня економічної безпеки підприємства в сучасних умовах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.confcontact.com/2008dec/3_melnik.php.

4. Паліга Н. Б. Шляхи запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам економічній безпеці промислового підприємства / Н. Б. Паліга, Ю. В. Світлична // Економіка промисловості. – 2011. – № 1. – С.197-202.

5. Чаленко Н. В., Химич А. В. Шляхи запобігання внутрішнім загрозам фінансово-економічній безпеці підприємства// Міжнародний науковий журнал. – 2015.– №9. – С.171-174.

6. Варналій З.С. Економічна безпека : навч. посіб. / за ред. З.С. Варналія. — К.: Знання, 2009. – 647 с

Ключові слова: SWOT-аналіз, маркетингова стратегія, підприємство, можливості, загрози, сільськогосподарські підприємства, аграрна сфера.

Найважливішим етапом при розробці ефективної маркетингової стратегії сільськогосподарського підприємства є стратегічний аналіз, що дає можливість оцінити власні ресурси і можливості стану і потреб зовнішнього середовища. На основі стратегічного аналізу відбувається доцільний вибір подальших стратегій з можливої кількості варіантів. Робота над маркетинговою стратегією починається зі всебічного вивчення ринкової ситуації, в якій діє сільськогосподарське підприємство. Для дослідження можливостей і загроз у діяльності сільськогосподарського підприємства в аграрній сфері ефективним методом є SWOT-аналіз.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання SWOT-аналізу як одного із найважливіших елементів стратегічного аналізу знайшло відображення у публікаціях таких вітчизняних учених та фахівців, як Л.В. Балабанова [2], М.М. Глазов [4], Л.Г. Дітковська [5], Г.В. Завгородня, Г.І. Кіндрацька, О.О. Короп, Н.В. Куденко. В публікаціях даних фахівців та вчених зазначається, що SWOT-аналіз дає можливість оцінити ефективні сторони діяльності і можливостей коректування її слабких сторін, тобто даний аналіз визначає як зовнішні, так і внутрішні фактори.
Мета статті полягає у вивченні теоретичних SWOT-аналізу як сучасного інструменту дослідження маркетингової діяльності в аграрній сфері.
Виклад основного матеріалу дослідження. SWOT-аналіз – це метод стратегічного планування, що полягає у виявленні факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Для того, щоб вивчити спільне зовнішнє та внутрішнє середовище використовується метод SWOT-аналізу. Цей метод дає можливості оцінити внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства, і виявити на ринку його місце, визначити його загрози та можливості. Основним змістом SWOT-аналізу являється правильне визначення сильних чи слабких сторін, можливостей або загрози [4, c. 24].
Для того, щоб досягти маркетингових цілей потрібне вивчення посередників, постачальників, навколишніх умов і конкурентів. На основі аналізу виробництва, фінансів, кадрів, підприємство визначає, які ресурси у нього є в наявності, що потрібно придбати, а також можливість підприємства забезпечити належну кількість та якість товару. Дослідження перспектив підприємства спрямоване на розкриття ресурсу сильних та слабких сторін діяльності [7, c. 18].
SWOT-аналіз в аграрній сфері має такі етапи:
1) На першому етапі складається список сильних та слабких сторін. Як правило, до сильних сторін можна віднести: компетентність у створенні якості послуг для споживача; забезпечення фінансовими ресурсами; висококваліфікований персонал; прекрасну репутацію серед покупців; лідерство на ринку; можливість отримання економії від збільшення обсягу виробництва; відповідну технологію виробництва; наявність інноваційних технологій та можливості їх реалізації; переваги в області витрат.
На сьогодні слабкими сторонами сільськогосподарського підприємства узагальнено можна вважати: розбалансованість; погіршення конкурентної спроможності; старе обладнання; низька прибутковість підприємства; проблеми виробництва; відставання в сфері досліджень і розробок; недоліки продукту виробництва; вузька продуктова лінія; нездатність покращувати умови виробництва.
Керівництво повинне визначити чи має сільськогосподарське підприємство внутрішні сили, щоб з використанням зовнішніх можливостей протистояти загрозам та виявити слабкі сторони підприємства, що можуть ускладнити роботу підприємства, збільшити небезпеки. Управлінське обстеження – це процес завдяки якому здійснюється аналіз внутрішніх проблем, що являє собою методичну оцінку функціональних зон сільськогосподарського підприємства, призначену для виявлення її стратегічно слабких та сильних сторін. Всебічний аналіз слабких та сильних сторін має містити всі напрямки бізнесу [1].
2) На другому етапі визначається перелік можливостей і загроз, укладених у зовнішньому середовищі. Найчастіше на добробут сільськогосподарського підприємства негативно впливають певні фактори зовнішнього середовища (можливі зовнішні події або зміни в майбутньому) – загрози [5, c.130].
До можливостей сільськогосподарського підприємства відносяться: вихід на нові сегменти і ринки; розширення власної продуктової лінії; випуск нової власної продукції; зменшення бар’єрів входження на привабливі ринки; можливість перейти в групу з кращою ринковою позицією; прискорення зростання ринку.
До загроз сільськогосподарського підприємства відносяться: поява нових конкурентів; притримання зростання ринку; зростаючий вплив постачальників; зміна потреб і смаків покупців на товар та послуги; можливість поглинання великим підприємством; несприятлива політика уряду; несприятливі зміни до зростання. Процес, за допомогою якого розробники контролюють зовнішні фактори по відношенню до сільськогосподарського підприємства, щоб визначити можливості і загрози підприємства називається аналізом зовнішнього середовища.
Найбільшої уваги з боку керівництва сільськогосподарського підприємства заслуговують такі фактори:
1. Економічна ситуація.
2. Соціальна атмосфера.
3. Технологічні фактори.
4. Постачальники і споживачі.
5. Конкуренти.
6. Міжнародні чинники.
3) На третьому етапі визначається взаємозв’язок зовнішніх та внутрішніх факторів. Для оцінки цих складових формується матриця ситуаційного аналізу. [1].
4) На останньому етапі оцінюється значення факторів та їх вплив на формування маркетингової стратегії в цілому. При визначенні значимості фактора оцінюється сила його впливу на стан аграрного підприємства. Крім того оцінюється імовірність використання можливості або реалізації загрози.
З точки зору формування маркетингової стратегії сильні сторони є дуже важливими тому, що вони використовуються як основа для формування маркетингової стратегії і конкурентної переваги [1]. При розробці цієї стратегії необхідно націлити її на використання перспектив, відповідних можливостей сільськогосподарського підприємства та забезпечення захисту її від зовнішніх загроз.
SWOT-аналіз у підготовці стратегічних рішень сільськогосподарського підприємства дає такі переваги:
• підсумовує результати стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища;
• дає можливість виявити сильні і слабкі сторони сільськогосподарського підприємства;
• дозволяє на основі аналізу зовнішнього середовища виявити загрози і можливості для аграрного підприємства;
• визначає основу для розробки маркетингової стратегії розвитку підприємства [2, с.15].
Завдяки таким можливостям як можливість виходу на нові ринки та розвиток рекламних технологій допоможуть сільськогосподарському підприємству покращити своє становище на ринку.
Одним з важливих моментів розробки маркетингових стратегій та пошуку найефективніших шляхів їх реалізації є аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища. Маркетингове середовище – сукупність суб’єктів та сил,що діють за межами сільськогосподарського підприємства та впливають на розвиток та підтримку службами маркетингу вигідних взаємовідносин з потенційними клієнтами [3, c. 82]
Маркетингове середовище за своєю суттю поділяється на мікросередовище та макросередовище. Головні зовнішні фактори, що впливають на мікросередовище в цілому – це макросередовище. Це середовище містить такі фактори як демографічне середовище, правове середовище, природне середовище. Демографічне середовище – середовище, яке представляє особливий інтерес для маркетологів тому, що дає інформацію про людей які і складають ринки .
Природне середовище включає природні ресурси, які можна використовувати як сировину для виробництва, а також екологію на яку здійснюється вплив будь-якої діяльності людини, в тому числі маркетингової. Вивчаються такі основні тенденції в змінах природного середовища, що описанні в таких розділах, як: нестача сировини, забруднення навколишнього середовища, державного регулювання використання природних ресурсів [3, c. 81].
Культурне середовище – це певні соціальні інститути, що сприяють утворенню та сприйняттю цінностей, смаків та норм поведінки людей. Внутрішнє середовище здійснює безпосередній та постійний вплив на функціонування аграрного підприємства. Внутрішнє середовище включає декілька факторів, кожен з яких має набір ключових процесів і елементів організації, стан яких у сукупності визначає перспективи й ті можливості, які має у розпорядженні підприємство [3, c.84]
Мікросередовище – це ті фактори, що тісно пов’язані з сільськогосподарським підприємством і впливають на його здатність обслуговувати клієнтів. До цих факторів відносять:
• Саме підприємство. Розробники плану проведення маркетингу враховують інтереси інших підрозділів сільськогосподарського підприємства, зокрема, вищого керівництва, фінансової служби, відділу досліджень та розробок, служби матеріально-технічного забезпечення, виробництва та бухгалтерії.
• Постачальники – компанії та приватні особи, що забезпечують матеріальними ресурсами, які необхідні для виробництва товарів та послуг.
• Фірми, що допомагають просувати, продавати та розповсюджувати товари серед кінцевих споживачів називаються маркетинговими посередниками. До них належать: компанії по організації руху товарів, агентства з надання маркетингових послуг, фінансові посередники.
• Клієнти – це споживачі, які залежать від постачальника. Мається на увазі, що кожне сільськогосподарське підприємство повинне ретельно вивчати свої ринки. Взагалі існують такі типи клієнтурних ринків: споживчий ринок може складатися з індивідуальних та сімейних споживачів, що купують товари та послуги для власного користування; ринок виробників – це компанії, що купують товари у підприємства для подальшої переробки; ринок державних організацій; міжнародний ринок.
• Конкуренти. Відповідно концепції маркетингу, успіху досягне те підприємство, яке створить вищу споживчу якість за нижчою ціною та яке задовольнить споживача краще ніж конкуренти.
• Контактні аудиторії – це певна група людей, що проявляє реальний або потенційний інтерес до підприємства та від якої залежить досягнення підприємством своїх цілей [2, c.21–23].
Висновки. Отже, для дослідження можливостей і загроз сільськогосподарського підприємства в аграрній сфері ефективним є метод SWOT-аналізу. Він дає змогу виявити і структурувати слабкі й сильні сторони сільськогосподарського підприємства, і навіть потенційні можливості та загрози для нього. На основі SWOT-аналізу розробляють рекомендації щодо: усунення наявних певних слабких місць сільськогосподарського підприємства та ефективного використання його існуючого потенціалу. SWOT-аналіз дає змогу систематизувати проблемні ситуації сільськогосподарського підприємства; вибрати оптимальний шлях розвитку і уникнути небезпек; приймати зважені рішення. Вірно і своєчасно прийняті стратегічні рішення відіграють сьогодні важливу роль в ефективній діяльності підприємств в аграрній сфері.

Список використаних джерел та літератури

1. SWOT-анализ и стратегическое планирование [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.swot-analysis.ru/index_2.html. – Название с экрана.
2. SWOT-аналіз – основа формування маркетингових стратегій [Текст] : навч. посіб. / за ред. Л. В. Балабанової. – К.: Знання, 2005. – 185 с.
3. Вагнер, І. М. SWOT-аналіз як інструмент стратегічного аналізу [Текст] / І. М. Вагнер // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – КНЕУ 2009. – № 4 (20). – С. 81–84.
4. Глазов, М. М. Функціональна діагностика промислового підприємства [Текст] : навч. посіб. / М. М. Глазов. – СПб.: РГГМУ, 2003. – 311 с.
5. Дідковська, Л. Г. Менеджмент [Текст] : навч. посібник / Л. Г. Дідковська, В. В. Кудіна ; Київський славістичний ун-т. – К. : [б.в.], 2005. – 373 c.
6. Редченко, К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі [Текст] : навч. посіб. / К. І. Редченко. – Л. : «Новий – Світ – 2000», 2003. – С. 130–131.
7. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках [Текст] : наук. доп. / В. М. Трегобчук [та ін.] ; ред. В. М. Трегобчук, Б. Й. Пасхавер ; Ін-т економіки та прогнозування НАН України. – К. : Ін-т економіки та прогнозування НАНУ, 2007. – 259 с.

Поняття «інформаційна безпека» є доволі проблемним з позиції його реалізації, адже дії органів державної влади можуть або сприяти підвищенню інформаційної безпеки, або нівелювати її. В той же час самі державні органи стають жертвами своєї інформаційної політики через те, що відбувається дестабілізація в багатьох процесах управління і присутня розбалансованість в сфері комунікації між державою та громадськістю.
На сьогодні можна виокремити такі загрози інформаційній безпеці через дії державних органів та їх причини:
• загрози, що є результатом усвідомлених дій влади з ціллю створити певний авторитарний чи інший режим.
• загрози, які виникають через діяльність владних еліт в інтересах певного кола осіб.
• загрози, які виникають через надмірну закритість влади від народу;
• загрози, які виникають через взаємодію держапарату з представниками кримінальних кіл, що викликає проникнення «кримінальних авторитетів» до владних структур;
• загрози, які виникають через розрив між демократично-конституційними принципами і реальною політикою, яку проводять органи державної влади на усіх рівнях [4].
Проводячи аналіз реалізації державної політики у сфері інформації, і дивлячись на інформаційну безпеку як на складову національної безпеки, можемо запропонувати таке визначення цього поняття: «інформаційна безпека – це стан, коли найбільш важливі інтереси держави в інформаційно-комунікаційній сфері перебувають у повній безпеці, а отже ніякі негативні повідомлення не знадні вплинути на особистість викликаючи у неї деструктивні думки та переконання, які зрештою можуть негативно впливати на діяльність органів державної влади.
Для того щоб забезпечити інформаційну безпеку органи державної влади мають будувати свою політику на таких принципах:
– законність;
– збалансований розподіл інтересів держави, інтересів суспільства та особистості;
– відповідальність за стан інформаційної безпеки мають нести: держава, суспільство, особистість;
– забезпечення максимальної інтеграції української системи інформаційної безпеки з міжнародними системами інформаційної безпеки.
Варто зазначити, що основним завданням усіх заходів, що спрямовані на підтримання інформаційної безпеки є отримання якнайменшої шкоди через такі фактори як: недостовірність, несвоєчасність отримання чи неповнота інформації, а також поширення інформації незаконним шляхом [1].
Проаналізувавши діяльність органів державної влади можна виокремити два конкретні кроки, які здійснюються ними в сфері забезпечення інформаційної безпеки:
• захист державних таємниць;
• забезпечення і охорона прав громадян в інформаційній сфері, які гарантує конституція;
Загалом організація роботи державних органів у сфері інформаційної безпеки це процес, який ніколи не зупиняється, головна його спрямованість на розвиток нормативно-правової бази та організаційно-технічної складової. Якщо ж поглянути на проблему більш глобально і комплексно то забезпечення інформаційної безпеки має бути вектором цілої програми держави відповідно норм міжнародного права та чинного законодавства.
Формування системи інформаційної безпеки процес доволі непростий і здійснюється органами державної влади на декількох рівнях:
• законодавчий;
• адміністративний
• процедурний;
• програмно-технічний [3].
Інформаційний простір України має формуватися органами державної влади таким чином, щоб сприяти розвитку інформаційно-аналітичних ресурсів, задля ефективного здійснення управлінської діяльності на усіх рівнях починаючи із загальнонаціонального і закінчуючи органами місцевого самоврядування [5].
Отже, діяльність органів державної влади в системі інформаційних відносин є процесом доволі динамічним і ніколи не припиняється процес його розвитку. Органи державної влади в системі забезпечення інформаційної безпеки України посідають визначальне місце. Головна рекомендація для органів державної влади у справі забезпечення інформаційної безпеки – це тісна взаємодія зі ЗМІ та використання принципів поданих вище до використання наявних ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Баринов, А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? [Текст]: / А. Баринов // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 70-76.
2. Сащук, Г. М. Безпекові виміри телепростору [Текст]: монографія / Г. М. Кащук. – К.: Грамота, 2007. – 136 с.
3. Інформаційна безпека [Електронний ресурс]. – Режим дoступу: http://ukr.vipreshebnik.ru/entsiklopediya/55-i/1943-informatsijnabezpeka.html. – Дата доступу: 22.04.2015.
4. Інформаційна безпека в системі забезпечення національної безпеки [Електронний ресурс]: – Режим дoступу: http://journ.univ.kiev.ua/trk/publikacii/satshuk_publ.phpє. – Дата доступу: 22.04.2015.
5. Формування та використання інформаційного простору органами державної влади [Електронний ресурс]. – Режим дoступу: http://www.pravo.vuzlib.su/book_z1189_page_29.html. – Дата доступу: 22.04.2015.