Національний університет «Острозька академія», м. Острог

LAWYER–CLIENT INTERVIEW ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕРАКТИВНОГО ПІДХОДУ В НАВЧАННІ ЮРИДИЧНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У статті проаналізовано lawyer–client interview як одну із технологій інтерактивного підходу до навчання юридичної англійської мови. Автор звертає увагу на те, що інновації в навчанні англійської мови професійного спрямування позитивно впливають на закріплення студентами ключових навичок спілкування іноземною мовою. Lawyer–client interview досліджується в рамках поєднання WASP-підходу з інструментами інтерактивного підходу до навчання юридичної англійської мови.

Ключові слова: бесіда юриста з клієнтом, інтерактивний підхід, діалогічне мовлення, аудіювання, міжособистісні відносини, юридична англійська мова.

Lawyer-client interview как технология интерактивного похода к обучению юридическому английскому языку

В статье проанализирована lawyer-client interview как одна из технологий интерактивного подхода к обучению юридическому английскому языку. Автор обращает внимание на то, что инновации в  обучении английскому языку для профессиональных целей позитивно влияют на закрепление студентами ключевых навык общения на иностранном языке. Lawyer-client interview исследуется в рамках объединения с WASP-подходом с инструментами интерактивного подхода к обучению юридическому английскому языку.

Ключевые слова: беседа юриста с клиентом, интерактивный подход, диалогическая речь, аудирование, межличностные отношения, юридический английский язык.

Lawyer-Client Interview as the Interactive Legal English Teaching Technique

Nowadays the issue of the latest methodologies and techniques in tertiary education has become extremely topical.  Innovations in education, particularly in Professional English teaching, are aimed at solution of problematic situations for optimization of the studying and teaching processes as well as for organization of an advantageous environment for material comprehension and increase in education quality. Therefore, innovative activity is connected with academic and methodological activity of teachers and educational and research activity of students. The key target of modern higher professional education is preparing of a highly qualified individual in the sphere of his or her professional activity and capable of effective work by profession according to the global standards. The communicative approach to foreign language teaching has become popular since the second half of the 20^th century. Its peculiarity is the attempt to transform the studying process into the process of live communication. However, the range of methodologies has been constantly under development, which has entailed the emergence of more accomplished pedagogical techniques. The Western educators have offered the interactive method to foreign language teaching that has started to be widely employed in the Legal English teaching process. The article deals with the analysis of lawyer–client interview as one of the interactive Legal English teaching techniques. The author emphasizes the positive influence of English language teaching innovations onto improvement of students’ key communication skills in a foreign language. Lawyer–client interview has been researched in terms of conjunction of the WASP–approach with the instruments of the interactive Legal English teaching approach.

Key words: lawyer–client interview, interactive approach, dialogue, listening, interpersonal relationship, Legal English.

Постановка проблеми. Сьогодні питання щодо використання нових методів і технологій в системі вищої освіти є досить актуальним. Інновації в освіті, зокрема в навчанні іноземної мови за професійним спрямуванням, призначені для вирішення проблемних ситуацій з метою забезпечення оптимізації навчального процесу, а також організації сприятливих умов засвоєння матеріалу і підвищення якості освіти [1; 9]. Таким чином, інноваційна діяльність нерозривно пов’язана з науково-методичною діяльністю викладачів і навчально-дослідницькою діяльністю студентів. Основною метою сучасної вищої професійної освіти є підготовка фахівця, компетентного в сфері своєї професійної діяльності, здатного до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів [6].

Комунікативний підхід навчання іноземної мови почав міцно займати позиції в другій половині минулого століття. Специфічною його особливістю є спроба перетворити процес навчання у процес реальної комунікації. Однак, методика, як наука, продовжувала постійно динамічно розвиватися, що зумовило появу досконаліших педагогічних технологій. Західними методистами було запропоновано інтерактивний підхід до навчання іноземної мови, який в останні роки став широко застосовуватися і у викладанні англійської мови професійного спрямування [5; 6]

Огляд останніх досліджень і публікацій. Вивчення інтерактивного підходу до навчання іноземної мови представлено у роботах таких вітчизняних дослідників як О. Коваленко, М. Куріч, О. Пометун, О. Стрельнікова, А. Циркаль та інші. Інтерактивні технології також привертали увагу і російських авторів, на приклад, Н. Гальскової, С. Кашльова, О. Костіної, Р. Міньяра-Бєлоручева, І. Неживльової, О. Соловової, С. Шатілова, Л. Ярмолинець. Теоретичні та практичні аспекти переходу від комунікативного до інтерактивного підходу в процесі навчання іноземної мови відображені у працях західних науковців, а саме у А. Кормана, Е. Круа-Лінднер, М. Фірта та ін.

Завдання та матеріал дослідження. Стаття має на меті теоретичний та практичний аналіз застосування lawyer-client interview (бесіди юриста та клієнта) на заняттях юридичної англійської мови як технології інтерактивного підходу до навчання іноземної мови за професійним спрямуванням. Матеріалом слугують дослідження ряду науковців у сфері  методики викладання іноземних мов, а також підручник юридичної англійської мови «Introduction to International Legal English» (автори Amy Krois-Lindner, Matt Firth та TransLegal).

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній методиці викладання іноземної мови з’явилась тенденція до переходу від комунікативного підходу до інтерактивного. Інтерактивний (від англ. іnteract – взаємодіяти) означає перебувати в режимі бесіди, діалогу. Інтерактивні підходи орієнтовані на ширшу взаємодію студентів не тільки з викладачем, а й один з одним, а також на підвищення активності студентів в процесі навчання. Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що головними інструментами інтерактивного підходу до навчання іноземних мов є: полілог, діалог, мисленнєва діяльність, міжособистісні відносини, свобода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія та ін. Коротко проаналізуємо кожен із цих інструментів [2; 11].

Відповідно до педагогічної інтерпретації, полілог – це можливість кожного з учасників педагогічного процесу мати свою індивідуальну точку зору стосовно будь-якої проблеми, що розглядається, а також готовність і можливість її висловити [2, c. 111].

Діалог означає сприйняття учасниками педагогічного процесу себе як рівних суб’єктів взаємодії [2, c. 112].

Мисленнєва діяльність як ключова ознака інтерактивного підходу навчання іноземної мови полягає в організації інтенсивної розумової діяльності викладача та студентів, в організації самостійної пізнавальної діяльності студентів, організації проблемного навчання, а також у процесі обміну думками між учасниками педагогічної взаємодії [2, c. 113].

Свобода вибору студентів та викладача полягає в їх свідомому регулюванні і активізації своєї поведінки, педагогічної взаємодії, які сприяють оптимальному саморозвитку [2, c. 114].

Створення ситуації успіху означає цілеспрямоване створення викладачем комплексу зовнішніх умов, що сприяють отриманню студентами спектра позитивних емоцій. Успіх розглядається як мотив до саморозвитку та самовдосконалення. Для створення ситуації успіху використовуються різноманітні педагогічні засоби, зокрема позитивність та оптимістичність оцінювання студентів [2, c. 115].

Позитивність і оптимістичність оцінювання учасниками педагогічної взаємодії один одного проявляється в їх прагненні до підвищення досягнень особистості як умови саморозвитку. Це можна також назвати вмінням педагога підкреслити цінність та значимість досягнутого студентами результату, індивідуальних досягнень особистості при оцінці навчальної діяльності студентів.

Рефлексією вважають самоаналіз, самооцінку учасниками педагогічного процесу своєї діяльності та взаємодії. Це актуалізація викладачем та студентами своїх знань, досвіду діяльності в тій чи іншій педагогічній ситуації [2, c. 116].

Lawyer-client interview (укр. «бесіда юриста/юристів з клієнтом/клієнтами») – розмова професійного юриста (юристів) та клієнта (клієнтів) щодо проблеми, яка виникла в останнього (останніх), і має на меті такі основні цілі як отримання достатньої інформації від клієнта (клієнтів) задля досягнення потенційного вирішення проблеми, а також встановлення ефективної співпраці між юристом (юристами) та клієнтом (клієнтами) [14, c. 10].

Підручник юридичної англійської мови «Introduction to International Legal English» (автори Amy Krois-Lindner, Matt Firth та видавництво TransLegal) пропонує вивчення юридичної англійської мови таких галузей права як  деліктне право, договірне право, кримінальне право, комерційне право, акціонерне право, право про нерухомість, міжнародне право, порівняльне право, а також судочинство та арбітраж. Кожен із розділів спрямований на розвиток та закріплення таких навичок як аудіювання, читання, письмо та говоріння [15]. Зупинимось на говорінні як основі технології «lawyer-client interview» інтерактивного підходу до навчання юридичної англійської мови.

Як зазначається у підручнику «Introduction to International Legal English», для того, щоб бесіда юриста/юристів з клієнтом/клієнтами була успішною, юристові/юристам необхідно спершу заспокоїти клієнта/клієнтів, уважно вислухати, що клієнт/клієнти хочуть розповісти, надати чіткі пояснення стосовно всього, що цікавить клієнта/клієнтів, вияснити, яку дію клієнт/клієнти мають намір вчинити, але не приймати рішень за клієнта, а також сказати клієнтові/клієнтам, яким буде наступний крок. Звідси випливає, що lawyer-client interview має бути чітко сплановано та структуровано. Задля того, аби не упустити усіх деталей процесу, використовується підхід, що має назву WASP-approach, завдяки якому бесіда юриста та клієнта буде проведена на належному рівні. Акронім WASP означає наступне:

• W – welcome the client (привітати клієнта);
• A – acquire information (отримати інформацію);
• S – supply information and advise (надати інформацію та консультацію);
• P – part (попрощатись із клієнтом).

Як зазначалось вище, інтерактивний підхід до навчання іноземних мов та юридичної англійської мови зокрема включає такі інструменти як полілог, діалог, мисленнєва діяльність, міжособистісні відносини, свобода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія та ін. Якщо проаналізувати WASP-підхід до проведення бесіди юриста та клієнта, можемо дійти висновку, що така технологія охоплює усі інструменти інтерактивного підходу до навчання юридичної англійської мови [15].

Таким чином, lawyer-client interview може бути як і у формі діалогу, так і у формі полілогу. Відомо, що при навчанні іноземних мов діалогічне мовлення є одним з невід’ємних компонентів. Невміння вести бесіду унеможливлює повноцінне як повсякденне спілкування, так і спілкування у професійному середовищі. В основі труднощів, з якими стикаються студенти при оволодінні діалогічною формою спілкування іноземною мовою, лежить кілька причин [3; 12]. По-перше, часто реакція співрозмовника на репліку може бути абсолютно непередбачувана або реакції може не бути зовсім. Тому обидва співрозмовники повинні володіти вміннями змінювати спочатку намічену логіку розмови. По-друге, викладачі часто стикаються з тим, що у студентів немає необхідних навичок спілкування не тільки англійською, а й рідною мовою. Ця проблема проявляється в невмінні знаходити контакт з партнером спілкування, відповідати на питання співрозмовника, проявляти зацікавленість в його висловлюваннях. Ще однією важливою причиною виникнення труднощів при оволодінні навичками діалогічного мовлення є те, що в діалозі співрозмовники завжди залежать один від одного. Звідси випливає, що окрім вміння говорити, діалог передбачає наявність навичок аудіювання. Відповідно, для успішного спілкування обом партнерам необхідно опанувати певним набором умінь і навичок. Якщо звернутися до іншої головної особливості іншомовного діалогічного мовлення – ситуативності, – то саме ситуація визначає мотив говоріння [8]. Отже, мова не може існувати поза ситуацією, і успішність діалогічного спілкування на занятті залежить від заданої ситуації і розуміння студентами мовного завдання, що в нашому випадку передбачає проведення бесіди юриста із клієнтом з приводу конкретної юридичної проблеми англійською мовою [11].

Кожен із елементів WASP-підходу передбачає певну мисленнєву діяльність та міжособистісні відносини. Оскільки бесіда юриста і клієнта зазвичай зосереджується на чітко визначених проблемах певної галузі права, студенти при підготовці та проведенні бесіди застосовують усі процеси мислення задля правильного лексичного, граматичного, синтаксичного та фонетичного представлення продуктів цієї конкретної мисленнєвої діяльності [2; 5].

Аспект міжособистісних відносин чітко прослідковується у підпунктах кожної з частин WASP-підходу. На приклад, перший елемент під назвою «Welcoming the client» має на меті зустріч клієнта, привітання, а також запрошення присісти. Крім цього, від юриста вимагається прояснити мету зустрічі: отримати усі деталі ситуації, що склалася, надати юридичну пораду, обговорити варіанти вирішення та надати інформацію стосовно вартості своїх юридичних послуг. Наступний елемент, що має назву «Acquiring information» передбачає використання відкритих запитань задля заохочення клієнта розповісти всі деталі, використання запитань закритого типу лише у випадках, щоб підтвердити своє розуміння того, що розповів клієнт. Також, сюди можна віднести використання активних технік слухання (на приклад, go on, I’m listening і т.д.), а також періодичне підсумовування того, що вже було повідомлено. «Supply information and advise» має на меті детальне та покрокове роз’яснення подальших дій як і юриста так і клієнта з юридичної та неюридичної точок зору, а також ризиків, що можуть виникати в разі вчинення тих чи інших юридичних дій. Останній елемент рід назвою «Part» включає такі заключні стадії бесіди як підтвердження того, що клієнт все-таки бажає, щоб юрист представляв його чи її інтереси, запевнення, що клієнт не має додаткових запитань. Окрім цього, варто впевнитись чи клієнт повністю усвідомлює усі потенційні ризики та грошові витрати [15, c. 35].

Отже, усі проаналізовані вище елементи мають на меті навчання аргументованому, логічно викладеному та лінгвістично правильному професійному усному мовленню професійного (юридичного)  спрямування англійською мовою. Така конкретна комунікативна ситуація як бесіда юриста (юристів) та клієнта (клієнтів) є педагогічно важливою технологією навчання юридичній англійській мові, оскільки саме в цій ситуації мовець (студент) має можливість розвинути такі навички як говоріння та аудіювання, навчитись діалогічному та монологічному мовленню, а також розвинути та закріпити усі навички професійного міжособистісного спілкування із застосуванням вузькоспеціалізованої лексики, що використовується в різних аспектах юридичного дискурсу.

Висновки та перспективи. Важливим завданням в контексті сучасних тенденцій розвитку вищої освіти, і в тому числі в процесі навчання іноземної мови, є розвиток навичок самостійної навчальної діяльності студентів – їх навчальної автономії, що означає готовність і здатність студентів взяти на себе управління своєю навчальною діяльністю. При цьому вибір тих чи інших навчальних стратегій багато в чому залежить від індивідуальних особливостей студентів, перш за все когнітивного стилю навчання [7; 10].

Навчальна автономія пов’язана з розумінням відповідальності кожного студента за результат і процес навчальної праці. Тому, технологія lawyer-clіеnt interview в певній частині має на меті також і сприяння навчальній автономії студента в плані самостійної роботи та юридичного дослідження, що передує проведенню бесіди [11].

Безумовно, впроваджуючи інноваційні технології в навчання іноземної мови, зокрема професійного спрямування, необхідно пам’ятати про ефективність реалізованих нововведень в навчальному процесі. Перехід від комунікативного до інтерактивного (або ж змішаного комунікативно-інтерактивного) навчання англійській мові можливий лише при регулярному дослідженні ситуації задля оцінка якості запровадженої інноваційної педагогічної технології. У зв’язку з цим гостро постає питання про проведення моніторингових досліджень, які дозволять своєчасно виявити труднощі в плануванні, організації, змісті під час навчального процесу, проблеми адаптації викладачів і студентів до нових умов освітнього середовища і після аналізу ситуації допоможуть прийняти відповідні рішення.

Список використаних джерел:

1. Гальскова, Н. Д. Теория обучения иностранным языкам: Лингводидактика и методика / Н. Д. Гальскова, Н. И. Гез. – М.: Академия, 2007. – 336 с.
2. Кашлев С. Технология интерактивного обучения. / С. С. Кашлев. – Минск: Белорусский верасень, 2005. – 176 с.
3. Коваленко О. Концептуальні зміни у викладанні іноземних мов у контексті трансформації іншомовної освіти / О. Коваленко // Іноземні мови в навчальних закладах. – Педагогічна преса, 2003. – С. 4–10.
4. Костина Е. В. Модель смешанного обучения (Blended Learning) и ее использование в преподавании иностранных языков / Е. В. Костина. // Известия высших учебных заведений. Серия: Гуманитарные науки. – 2010. – №1. – С. 142–144.
5. Миньяр-Белоручев Р. К. Методика обучения французскому языку / Р. К. Миньяр-Белоручев. – Москва: Просвещение, 1990. – 328 с.
6. Неживлева И. А. Интерактивное обучение иностранному языку как способ активизации познавательной деятельности / И. А. Неживлева. // Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии: сб. ст. по матер. XXXIII междунар. науч.-практ. конф., Новосибирск: СибАК. – 2013. –№10.
7. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : А.С.К., 2005. – С. 192.
8. Практикум по методике преподавания иностранных языков / ред.: К. И. Саломатов, С. Ф. Шатилов. – М.: Просвещение, 1985. – 224 с.
9. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам: Базовый курс лекций : пособие для студентов пед. вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – М.: Просвещение, – 239 с.
10. Стрельнікова О.В. Інтерактивні методи викладання англійської мови на неспеціальних факультетах ВНЗ / О.В. Стрельнікова // Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія». – Вип. 11. – 2009. – С. 568-576.
11. Ярмолинец Л. Г. Способы реализации интерактивных форм обучения в практике преподавания иностранного языка / Л. Г. Ярмолинец, Н. В. Щеглова, Н. Т. Агафонова. // Историческая и социально-образовательная мысль. – 2012. – №3. – С. 223–225.
12. Куріч М.А. Використання інтерактивних технологій на уроках іноземної мови / М.А. Куріч // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/.
13. Циркаль А.Ю. Огляд найбільш цікавих інтерактивних методів на заняттях з англійської мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://confesp.fl.kpi.ua/ru/node/1146
14. Corman Aaron M. Client Science: Advice for Lawyers on Initial Client Interviews / Marjorie Corman Aaron, 2013. – 64 p.
15. Krois-Lindner A., Firth M., TransLegal. Introduction to International Legal English / A. Krois-Lindner, M. Firth, TransLegal, 2008. – 160 р.

Національний університет «Острозька академія», м. Острог

СУДОВА ПРОМОВА ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОГО ДИСКУРСУ В КОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ ЮРИДИЧНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У статті проаналізовано лінгвістичну структуру судової промови, а також місце судової промови в площині юридичного дискурсу. Автор звертає увагу на те, що судова промова як базове поняття юридичного дискурсу може бути використана в контексті професійно-орієнтованого навчання, що сприятиме формуванню професійної компетентності студентів-юристів. Судова промова досліджується як професійно-орієнтована технологія навчання юридичної англійської мови.

Ключові слова: судова промова, юридичний дискурс, юридична англійська мова, студенти-юристи.

Омельчук В. К. Судебная речь как базовое понятие юридического дискурса в контексте обучения юридического английского языка

В статье анализируется лингвистическая структура судебной речи, а также место судебной речи в юридическом дискурсе. Автор обращает внимание на то, что судебная речь как базовое понятие юридического дискурса может быть использовано в контексте профессионально-ориентированного обучения, что будет способствовать формированию профессиональной компетентности студентов-юристов. Судебная речь исследуется как профессионально-ориентированная технология обучения юридическому английскому языку.

Ключевые слова: судебная речь, юридический дискурс, юридический английский язык, студенты-юристи.

Omelchuk V. K. Courtroom Speech as the Basic Notion of Legal Discourse in the Context of Legal English Teaching

The article deals with the analysis of a linguistic structure of courtroom speech within legal discourse. The author emphasizes the usage of courtroom speech as the basic notion of legal discourse in the context of professionally-oriented studying that will contribute to the formation of law students’ professional competence. Courtroom speech has been researched as a professionally-oriented technique of Legal English teaching. Generally, the linguistic structure of courtroom speech is determined by logical aspects of composition and incorporates introduction, main body, and conclusion. The courtroom speech of the novices frequently includes incorrect case endings in nouns, improper usage of numbers, or some compound verbs. Thus, the linguistic analysis on the level of morphological and syntactical units is targeted at determination of the common mistakes with an aim of finding the difficulties widespread in courtroom speech. The aim of professionally-oriented studying is the formation of professional’s personality. Therefore, a student not only gains the complex of knowledge and skills including a communicative aspect, but also gains professionally significant personal qualities. In this way, a social aspect of professional studying is being made more essential. This professionally-oriented technique in the higher education system incorporates didactical, psychological and general pedagogical basics of teacher-student interaction. So the courtroom speech technique within legal discourse at the Legal English classes is directed towards implementation of studying forms, methods, and tools necessary for educational aims and professionally significant qualities of a young individual.

Ключові слова: courtroom speech, legal discourse, Legal English, law students.

Постановка проблеми. Поширення антропоцентричного підходу до вивчення лінгвістичних явищ стало причиною активізації дослідження дискурсів різних типів. З моменту становлення цивілізованого судочинства проблема судової промови не втрачає своєї актуальності. В основі правосуддя лежать конституційні принципи рівноправності сторін, що означає обов’язковість участі в процесі судочинства кваліфікованих супротивників (обвинувача – прокурора і захисника – адвоката). В.В. Молдован, описуючи практичні аспекти судової риторики, звертає увагу лише на визначенні, класифікації, підготовці й особливостях виголошення судових промов і наводить двадцять типів промов, які використовуються під час розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ [8].

Судові промови прийнято розглядати як зміст дебатів – особливої резолютивною частини судового розгляду, у якому учасники процесу підбивають підсумки судового слідства та попереднього розслідування, викладають суду свої пропозиції щодо вироку чи судового рішення. Виступи в дебатах є найважливішою і необхідною частиною судового процесу, яка сприяє активному його проведенню, переконуючи суд у своїй правоті, а використання такого прийому на заняттях юридичної англійської мови сприяє формуванню професійної компетентності студентів-юристів.

Виступ судового оратора часто вирішує долю людини. Успішний виступ судового оратора визначається цілеспрямованим та наполегливим прагненням удосконалювати себе, вчитися майстерно володіти словом, оскільки мовна культура є елементом культури судового процесу. Тому розуміння сутності судової промови надає величезну перевагу кожному учаснику процесу у порівнянні з непідготовленими особами [4].

Огляд останніх досліджень і публікацій. Вивчення судової промови як базового поняття юридичного дискурсу представлено у роботах ряду дослідників, зокрема Баскова В. В., Тарнаєва Н. Н., Кохтєва Н. Н., Матвієнко Є. А., Царьова В. І. та ін.

В. В. Молдован подає наступне визначення судової промови: «Судова промова – це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки тієї чи іншої справи». Виступаючи у суді, прокурор чи адвокат підсумовують не лише судовий розгляд справи, але і всієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали [8].

Н. Н. Івакіна, вивчаючи мовний аспект судових промов, вважає, що судова промова є цілеспрямованим виступом, що має вплинути на адресата і, таким чином, привертати увагу слухачів до предмета мовлення. Отже, одним з важливих засобів впливу у судовій промові є сама організація матеріалу. Дослідження свідчать, що обвинувальна промова відрізняється більшою категоричністю міркувань у порівнянні із захисною. У захисній промові категоричність присутня не завжди, особливо у тих випадках, коли в адвоката немає можливостей оспорювати кваліфікацію злочину, і здебільшого виражається застосуванням виразів на кшталт: я думаю, на мою думку, я сподіваюся, я передбачаю тощо [2].

Завдання та матеріал дослідження. Стаття має на меті аналіз структури судової промови як базового поняття юридичного дискурсу, а також виокремлення особливостей судового дискурсу для подальшого їх використання у контексті навчання юридичної англійської мови. Матеріалом слугують дослідження ряду науковців у сфері судової лінгвістики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Судовий дискурс, зокрема і його жанрова специфіка, на відміну від усіх інших типів дискурсів, чітко регламентований такими екстралінгвістичними чинниками як процесуальне законодавство, рівень юридично-комунікаційної підготовки і функції учасників, високий ступінь емоційної напруги, визначена зацікавленість учасників судових слухань результатом розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних справ тощо. У ході судового засідання кілька (а то й багато) учасників виконують різноманітні комунікативні дії: виголошують інформативні, оцінно-впливові та імперативно-впливові монологи, ставлять запитання і відповідають на них тощо. Така комунікативно-прагматична строкатість ускладнює процес виокремлення мовленнєвих жанрів, що реалізуються в межах судового дискурсу [1].

Лінгвістична структура судової промови визначається логічними аспектами композиції, тобто вибір мовних засобів повинен здійснюватися відповідно до мети. Будь-яка судова промова складається із вступної частини, основної частини і висновку. У вітчизняній судовій практиці при створенні вступної частини судової промови нерідко використовується прийом контрасту, що полягає в протиставленні різних планів викладу. При цьому вступ, як правило, композиційно розпадається на два протилежних за змістом сегмента: у першому дається моральна оцінка події, у другому події порівнюються з якими-небудь позитивними явищами (прикладом може послужити розкриття світогляду законослухняних громадян і людей, здатних на тяжкий злочин). Протиставлення створює необхідний для оратора емоційний настрій і готує слухачів до сприйняття його думки щодо оцінки доказів.

Зарубіжній судовій практиці властивий інший принцип створення вступної частини судової промови. Мовець більш коротко і менш емоційно порівняно з вітчизняними ораторами вводить цільову аудиторію в курс справи. Вступ має містити звіт про події, що відбулись, та перерахування фактів, які мовець збирається довести. Юрист не повинен піддаватися спокусі поділитися зі слухачами філософськими міркуваннями про те, що стосується справи (наприклад, про надійність свідків, переконливість доказів, принципи здійснення правосуддя).

Відмінною особливістю основної частини судової промови є використання спростувань і обґрунтувань. Це аргументативний спосіб викладу інформації, і в тексті судової промови йому відведена провідна роль. Тому доказова сторона промови має набагато більше значення, ніж її емоційний вплив на публіку. Аргументативному способу викладу притаманні такі риси, як висування тези, визначення поняття, встановлення логічних зв’язків між поняттями, використання в якості основного способу вираження думки стійких словосполучень. Вони характеризуються високим ступенем інформативності, їх лексичний склад і порядок слів у них строго визначені [11].

В основній частині судової промови також використовуються розповідь і опис. Розповіддю називається як розгорнутий, так і короткий звіт про фактичні обставини справи; під описом розуміється словесне зображення чого-небудь. Дані способи викладу інформації мають велике значення для судового розгляду, тому допомагають відновити картину події. Розповіді і описи різноманітні за своїми мовними характеристиками. Необхідність впливу на слухачів призводить до чергування стриманих і емоційних засобів вираження думки.

Заключна частина судової промови – не просто логічне завершення виступу, в ній оратор посилює значення усього сказаного раніше. Мовець дає оцінку події і висловлює свою думку про результат процесу. Тому викладення є емоційним за змістом, що знаходить вираження у мовних засобах, наприклад таких як питальна конструкція.

Мова, що використовується у всіх частинах судової промови є системою, яка постійно змінюється з властивою їй толерантністю стосовно різного роду перетворень. Відкрита і динамічна судова мова приймає в свій словниковий склад запозичені лексичні одиниці і бере участь у процесі неологізації. Ще однією рисою, властивою для всіх структурних компонентів судової промови, є граматична категорія ідентифікації (тотожності), в основі якої лежать такі фактори як суб’єктивізм (об’єкт, що відображається через індивідуальне сприйняття особистості) та темпоральна оцінка дійсності, яка презентується оратором у просторовому і кількісно-якісному вираженні [7].

Судовий дискурс, з яким ми асоціюємо судочинство, є складовою найважливіших умов існування суспільства. Юридична форма залежить від розвитку форм мовного спілкування. Можливості спілкування, насамперед мовного, пов’язані з технічними засобами спілкування: усною мовою, письмовою мовою.

Юридична форма виникла з письма, а різні жанри юридичної промови беруть початок з судової промови. Багато сучасних дослідників поділяють таку точку зору античної риторики, яка говорить, що в основі людського знання лежить розповідь. Пізнання в судочинстві має наративну природу, тому його слід розглядати як розуміння тексту. Судове переконання потрібно досліджувати, виходячи з закономірностей мовної комунікації [10].

У дослідженні судової промови найчастіше основний акцент робиться на логіко-риторичній стороні мовного аналізу, при цьому мовностилістичний аспект обмежується вказівкою на поширені помилки. У судовій практиці, поряд зі знанням правових норм велику роль відіграє вміння стилістично правильно будувати промову, підбирати слова та звороти, які точніше відповідають цілям судової полеміки. Ігнорування лінгвістичного аспекту негативно впливає на образ судового оратора, призводить до помилок при винесенні судового рішення, спотворює сенс і ідею інтелектуального спору, знижує рівень культури правосуддя цілому. Таким чином, студенти-юристи можуть сфокусувати свої набуті юридичні знання в руслі вивчення юридичної англійської мови, застосувавши практику судових промов.

Кожна частина промови, окрім основної функції, має також і факультативну цільову установку. На якісному рівні, необхідно виділити основні характеристики промови і визначити, якими засобами вони досягаються. Приміром, логічність мови з’являється за рахунок чіткої композиції, використання логічних прийомів та засобів зв’язку слів у промові. На психологічно-мовному рівні пропонується розглянути мовні тактики і прийоми, використовувані ораторами. На стилістичному рівні потрібно визначити принципи, ефект вибору і використання мовних засобів: тропів і фігур, що створюють виразність мови. Останній, лінгвістичний, рівень ставить на меті аналіз мовних одиниць, що функціонують в мові оратора. На рівні слововживання – це питання відбору лексики, використання синонімів, антонімів, іншомовної та професійної лексики. На рівні вживання стійких словосполучень – використання в мові фразеологічних зворотів, кліше і структур оціночного характеру [12]. Такі мовні структури та кліше якісно впливають на формування професійної компетентності майбутніх юристів не лише в галузі юриспруденції, а й у контексті вивченні юридичної англійської мови, що набуває  все більшої пріоритетності в системі вищої освіти України.

Висновки та перспективи. Лінгвістична структура судової промови визначається логічними аспектами композиції і складається із вступної частини, основної частини і висновку. У промові судових ораторів-початківців нерідко можна почути неправильні відмінкові закінчення іменників, невірні вживання кількісних або збірних числівників, деяких складних дієслів. Тому лінгвістичний аналіз на рівні вживання морфологічних і синтаксичних одиниць призначений для виявлення поширених помилок з метою формулювання складнощів, що зустрічаються в судовій промові.

Основною метою професійно-орієнтованого навчання є формування особистості фахівця. Звідси випливає, що студент не лише оволодіває сукупністю знань і вмінь, що включає комунікативний аспект, але й набуває професійно значущих особистісних якостей. Таким чином, це підсилює і робить соціальний аспект професійного навчання більш значущим. Така професійно-орієнтована технологія навчання в системі вищої освіти є сукупністю дидактичних, психологічних та загальнопедагогічних засад взаємодії викладачів і студентів. Отже, технологія використання судової промови як базового поняття юридичного дискурсу на заняттях юридичної англійської мови є спрямованою на реалізацію форм, методів і засобів навчання, необхідних освітніх цілей і професійно ціннісних якостей фахівця.

Список використаних джерел:

1. Басков В. В. Речь прокурора в суде / В. В. Басков. – Москва: Социалистическая законность, 1979. – 425 с.
2. Ивакина Н. Н. Основы судебного красноречия (риторика для юристов) / Н. Н. Ивакина // Филологические науки. – 2009. – № 7. – С.89.
3. Коваленко А. Я. Науково технічний переклад / А. Я. Коваленко. – Київ: Видання «Карп’юка», 201 – 238 с.
4. Кони А. Ф. Собрание починений / А. Ф. Кони. – Москва: 200 – 136 с.
5. Кохтев Н. Н. Ораторская речь: стиль и композиция / Н. Н. Кохтев. – Москва: 201 – 298 с.
6. Ломовский В. К. О судебной речи / В. К. Ломовский // Сов. Юстиция. – 1983 – № 16.
7. Матвиенко Е. А. Судебная речь / Е.А. Матвиенко. – Минск: 200 – 248 с.
8. Молдован В. В. Судова риторика / В. В. Молдован. – Київ: Юрінком Інтер, 2011. – 278 с.
9. Одинцов В. В. Стилистический анализ публичного выступления / В. В. Одинцов. – Москва: 201 – 178 с.
10. Тарнаев Н. Н. Судебные речи / Н. Н. Тарнаев. – Иваново: 2013. – 228 с.
11. Царев В. И. Структура и стиль судебной речи прокурора / В. И. Царев. – Москва: Законность,2013. – 218 с.
12. Шустова М. Л. Функции вопросительных конструкций в судебной речи / М. Л. Шустова // Статус стилистики в современном языкознании. – Пермь: 1990. – № 11. – С. 13–17.