Анотація: У даній статті розглянуто метафоричні моделі, притаманні англомовному публіцистичному дискурсу. Матеріалом для аналізу послужили статті інтернет-видань “The New York Times” та “The Independent”.

Ключові слова: концептуальна метафора, війна, Україна, дискурс.

Annotation: This article dwells on the metaphorical models that are predominant in the English newspapers discourse. Online articles from “The New York Times” and “The Independent” served as a material under analysis.

Key words: conceptual metaphor, war, Ukraine, discourse.

Беручи до уваги складну політичну та соціальну ситуацію в Україні, а також її образ на міжнародній арені, вагомого значення набуває вивчення концепту ВІЙНА В УКРАЇНІ крізь призму закордонних засобів масової інформації, адже завдяки своїй прагматичній спрямованості, вони здійснюють великий вплив на суспільну думку, а в окремих випадках – формують картину світу представників певної культури.

Суспільно-політичний феномен ВІЙНА відіграє винятково важливу роль в культурі будь-якого народу Цьому явищу присвячені окремі дослідження в області філософії, соціології, психології, історії, політології. Проте це поняття не настільки детально вивчене з лінгвістичної точки зору.

Мета нашого дослідження –виокремити моделі, покладені в основу метафоричного представлення концепту ВІЙНА В УКРАЇНІ з точки зору образного змісту в інтернет-виданнях “The New York Times” та “The Independent”. Ми виокремили такі моделі:

• ВІЙНА – це ПРОСТІР: line of contact in eastern Ukraine (лінія вогню на сході України), open a land corridor (відкрити наземний коридор), to teet on the brink of a war (знаходитись на межі війни), buffer zone (проміжна зона), line of control (лінія контролю)[1]. Такі метафори дозволяють уявити інформацію, візуалізуючи її. Вона створює платформу для взаємодії автора тексту та реципієнта, апелюючи до його емоцій. Добре знайомі читачу просторові поняття являють собою інформаційно-ємкісний інструмент концептуалізації.
• ВІЙНА – це ТЕАТР: to stage armed provocations (розігрувати збройні провокації), war of words with Russia over Crimea (вербальна війна з Росією щодо Криму), a pretense of an anti–terrorism operation staged by Russia (розіграна Росією сцена анти-терористичної операції), trade the stage for the trenches (проміняти сцену на канаву), the body of the soldier flung up like a doll (тіло солдата, що вистить наче лялька)[4]. Наведені приклади метафор фокусують увагу читачів на тих аспектах війни, які роблять її видовищним спектаклем. Проте це спектакль лише для тих, хто може спокійно спостерігати за ним на відстані, тобто не для учасників. Вказані концептоморфеми застосовуються з прихованою іронією, для того, щоб за допомогою переходу від розважаючих елементів сфери-джерела до сфери-мети, пов’язаної зі смертю, показати жахіття війни. Метою засобів масової інформації є досягнення цієї мети. Автори публіцистичних текстів приховують справжню картину війни, використовуючи метафору театрального видовища. В результаті цього, будь-який актор в політичних системах продукує енергію конфлікту, активну силу, яка змінює статус кво і створює критичну ситуацію. В системі міжнародних відносин, ця енергія продукується через різного роду мотивації, цінності і здібності окремих акторів, не зважаючи на те, чи це політичні діячі, релігійні організації, чи будь-хто інший. Ці актори докладають всіх зусиль, щоб внести зміни до статусу кво будь-якими методами. В результаті їхні дії спричиняють критичну перебудову.
• ВІЙНА – це ГРА: the start of the disco (початок дискотеки), to play with fire (грати з вогнем); We even saw Pikachu here yesterday. We invite everyone to join us and take part in searching and hunting for these rare Pokemon (Одного разу ми навіть бачили Пікачу. Ми запрошуємо всіх приєднатись до нас та взяти участь в пошуку цих рідкісних «покемонів»)[5]. Вченими не одноразово було зазначено, що людство сприймає війну як змагання або гру. Дух антагонізму завжди був невід’ємною частиною будь-якої цивілізації. Метафора гри дозволяє визначити переможців та переможених, а також чітко окреслити її початок та закінчення. В останньому прикладі, безпосередні учасники бойових дій зі сторони України, порівнюють військові дії з грою, яка набула великої популярності у літку 2016 року – Pokemon Go. Своїх супротивників – про-російських сепаратистів – військові з гумором порівнюють з покемонами. Така метафора позбавляє текст серйозності, внаслідок чого реципієнт краще сприймає інформацію, не дивлячись на весь трагізм ситуації.
• ВІЙНА – це СМЕРТЬ: gravedigger of the Minsk process (копальник могили Мінського процесу); casualties claimed by war (жертви війни)[3]. Очевидно, що компонент «смерть» нерозривно пов’язаний з концептом війни. Так як смерть – неминуче явище, особливо на війні, такі метафори дозволяють створити враження неконтрольованості подій.
• ВІЙНА – це ПРИРОДНА СИЛА: sliding back into war («сковзнути» назад у війну), plunge back into war («окунутись» назад у війн), aggravation of the conflict (загострення конфлікту); freeze the conflict(заморозити конфлікт); fighting flared up (стрілянина вибухнула); the flames of conflict (вогонь конфлікту); war climate (військовий клімат); to turn tide in conflict (змінити течію конфлікту); devastating offensive mounted by Russian artillery (напад російської артилерії, що наростає як гора), Ukrainian soldiers described wave after wave of artillery strikes across the region (українські солдати описали хвилеподібні атаки артилерії по регіону) [3]. Активне використання метафори пов’язаної з образом природної сили підкреслює неминучість війни та її руйнівний характер. У такій ситуації, людина почувається безпомічною перед руйнівною силою певних природних явищ, до яких деякі ЗМІ відносять війну і всі її наслідки. Деструктивні наслідки, спричинені війною, і смерть здаються неминучими і некерованими. Тому зазвичай початок воєнних дій зображується таким чином, ніби людський фактор нівелюється і зменшується відповідальність тих людей, які розпочали війну. Ці метафори характеризують війну як динамічний але і некерований процес.
• ВІЙНА – це ЗАКОН: look for casus belli against Ukraine (шукати привід для війни з Україною), de–facto border (де факто кордон)[6]. Враховуючи невизначене становище українських територій, широкого вжитку набув юридичний термін де факто – тобто не офіційний, не визнаний законом.
• ВІЙНА – це ЛЮДИ: little green men (маленькі зелені чоловічки), human shields (людські щити)[5] Засоби метонімії використовують для того, щоб зробити текст більш експресивним, акцентуючи увагу на безпомічності і мізерності людини а контексті війни.
• ВІЙНА – це ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ: the bloodiest European conflict since the wars over former Yogoslavia (найкривавіший Європейський конфлікт з часів війн за колишню Югославію), the world deadliest war zone (найсмертельніша військова зона у світі), one of the world’s deadliest regions (один з найсмертельніших регіонів світу), intensify to levels not seen since the Cold War (посилитись до рівня не баченого з часів Холодної Війни), the most troubled flash point (найнебезпечніша гаряча точка), the only active war in Europe (єдина активна війна в Європі)[2].

Використання найвищого ступеню порівняння прикметників або ж порівняння дозволяє журналістам підсилити враження реципієнта від прочитаного.

Однією з домінуючих метафоричних моделей, які ми виявили під час аналізу матеріалу, є модель ВІЙНА – це ТЕАТР, важливим компонентом значення якої є порівняння бойових дій з театральним актом. Ця модель особливо точно відображає власне війну в Україні, адже, як неодноразово зазначалось, статус «гібридної війни», провокації та пропаганда вказують на її  «штучність».

Метафорична модель ВІЙНА – це ГРА, яка властива більше американському публіцистичному дискурсу, є універсальним засобом для переосмислення сфери політики під час бойових дій. Точкою перетину військового і спортивного дискурсу є елемент змагальності між противниками, учасниками бойових дій.

Співставний аналіз концептуальних метафор в англійській і американській мовних картинах світу дозволив виявити національні стереотипи, ціннісні орієнтації, а також виокремим метафоричні домінанти та спільні для двох культур уявлення про війну. В британській англійській та американській англійській мові, не зважаючи на відмінності їхньої лексичної будови, існують універсальні метафори. Схожість образів в метафоричних перенесеннях проявляється в тому, що різні мови, незалежно один від одного, вдаються до однакових метафоричних перенесень. Така схожість мислення виявляє конвенціональну природу метафоричних образів в різних лінгвокультурах і є причиною існування базисних метафоричних моделей, що представляють собою універсальний спосіб репрезентації концептів.

Література

1. S. Officials Say Most Russian Troops Have Left Ukraine Border [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/2014/05/31/world/europe/us-officials-say-most-russian-troops-have-left-ukraine-border.html.
2. Ukraine ceasefire: European leaders gather for talks, but locals in Kramatorsk are sceptical they can achieve peace [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.independent.co.uk/news/world/europe/ukraine-ceasefire-european-leaders-gather-kramatorsk-donbas-locals-sceptical-peace-talks-a7309741.html.
3. Ukraine Crisis Troops on Combat Alert [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.independent.co.uk/news/world/europe/ukraine-crisis-troops-on-combat-alert-russia-ramps-up-border-tensions-a7185936.html
4. Ukraine Provides Evidence of Russian Military in Civil Unrest [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/interactive/2014/04/20/world/europe/ukraine-provides-evidence-of-russian-military-in-civil-unrest.html.
5. Ukraine: Report Finds War Crimes [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/2015/05/23/world/europe/ukraine-report-finds-war-crimes.html.
6. Ukrainian Soldiers Killed as Cease-Fire Offenses Rise [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/2015/11/15/world/europe/5-ukrainian-soldiers-killed-as-cease-fire-offenses-rise.html.

ВПЛИВ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ В ІСПАНІЇ НА ГЕРОЇВ РОМАНУ ЕРНЕСТА ХЕМІНГУЕЯ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

Анотація: У статті зображено громадянську війну в Іспанії, яка відбувалась у 1936-39 рр., а також її вплив на героїв роману «По кому подзвін». Стаття розкриває сутність цих подій через призму власних почуттів і вражень самого письменника твору.
Ключові слова: війна, боротьба, герой, вплив, активна позиція

Summary: The article depicts the Spanish Civil War, which took place in 1936-39, as well as its impact on the characters of the novel “For Whom the Bell Tolls.” The article reveals the essence of these events through the prism of the Ernest Hemingway’s feelings and experience.
Key words: war, fight, hero, influence, active position

Актуальність дослідження зумовлена постійними конфліктами між особистістю та державою, зокрема беручи до уваги досвід минулого століття. Крім того ми не застраховані він неминучості війн, котрі і сьогодні відбуваються у певних державах. Впевненість у мирній ситуації власної країни не має стати на заваді загального розвитку людини.
Метою дослідження є аналіз опису воєнних подій в Іспанії в 1936-39 рр. у романі Ернеста Хемінгуея «По кому подзвін». Згідно даної мети потрібно виконати ряд завдань, а саме:
– висвітлити особливості перебігу історичних подій, а зокрема громадянської війни в Іспанії ;
– охарактеризувати соціально-психологічні типи людини ХХ ст., котра брала участь у війні ;
– проаналізувати вплив війни на особистість та її світогляд.
Громадянська війна в Іспанії тривала у період з 1936 по 1939 роки і завершилась утвердженням фашистського режиму генерала Франко. Конфлікт у країні виник між лівим урядом Іспанської республіки, який підтримував СРСР, та правими силами, котрих підтримували Німеччина та Італія [2,145-153]. Вже з самого початку громадянська війна відзначилася надзвичайною жорстокістю та упертістю воюючих сторін. Прихильники Народного фронту щиро вірили у швидку та безсумнівну перемогу республіканців. І справді, спочатку франкісти зазнали суттєвих поразок і поступилися на 2/3 території, проте з часом вони перехопили ініціативу у свої руки[1]. Ситуація була складною також через розбрат, що мав місце у таборі республіканців. Крім того, троцькістські та анархістські організації, котрі боролися активно проти генерала Франко та італо-німецької неофіційної інтервенції, зазнали нищівного удару.
Ернест Хемінгуей був учасником громадянської війни в Іспанії, адже саме у той час працював військовим кореспондентом і став очевидцем справжнього героїзму народу, який бореться за свої права та за власну свободу. Ці враження та досвід зіграли визначну роль у становленні авторських засобів у художньому відображенні дійсності у романі письменника «По кому подзвін». Цей твір є помітним у творчому спадку митця, адже у ньому з’явився персонаж, що готовий до боротьби за ідеали, котрі мав.
Головний герой роману – американець Роберт Джордан, інтелігент із глибокою душевною травмою, який не обороняється, а навпаки – наступає. Він взяв до рук зброю з метою захисту іспанського народу. У одному з епізодів роману, Роберт, прикриваючи відхід бойових товаришів, був поранений, але він навіть і не думав помирати. Саме тоді він думав: «Дуже не хочеться покидати життя і хочеться думати, що якусь користь я тут все-таки зробив. Намагався, у всякому разі, в міру тих здібностей, що мав… Майже цілий рік я бився за те, у що вірив. Якщо ми переможемо тут, ми переможемо скрізь. Світ — це гарне місце, і за нього варто боротися…[5,156] І тобі пощастило, — сказав він собі,— в тебе було дуже гарне життя»[5,187].
Хемінгуей є прихильником активної людської позиції. Він був упевнений, що людина повинна вірити у свої сили і покладатися на них у скрутну годину. Однією з головних ознак роману є непримиренна та войовнича ненависть Хемінгуея до фашизму. Темою роману є відтворення подій громадянської війни в Іспанії, а от головний герой – це американець, котрий віддав своє життя за Іспанську республіку.
Дія роману триває протягом 3 діб і концентрується навколо вибуху мосту, який мав здійснити підривник Роберт Джордан за підтримки партизанського загону. Міст необхідно було висадити у повітря у суворо визначений час для того, щоб забезпечити наступ республіканських військ. За 68 годин головний герой – колишній викладач іспанської мови в американському коледжі, а зараз боєць республіканської Іспанії – встиг надзвичайно багато пережити, передумати, відчути. Таким чином за своєю насиченістю ці три доби дорівнювали цілому людському життю.
Головний герой роману, як і зазвичай у Ернеста Хемінгуея, – це людина, яка близька йому духом, поглядами, навіть наділена біографічними даними митця. Віддавав письменник головному героєві і свою безмежну любов до Іспанії, до її народу. Герой, так само, як і автор, теж не належав до жодної партії. Роберт Джордан вважав своїм обов’язком чесно та самовіддано боротися з фашизмом у моменти найбільшої небезпеки [6, 38-40]. Але понад усе головний герой підносив свободу та корився дисципліні лише вимушено, тільки на певний час, з необхідності.
У романі виведено жіночий образ Марії, який теж взятий з життя самого Хемінгуея [3,67]. Письменникові колись розповіли історію дванадцятирічної дівчинки. І саме про страту її батьків і вчинену над нею наругу автор розповідає читачеві.
Вибір центральної ситуації роману, яка є трагічною за своєю сутністю, і тісно пов’язаною з тим, що твір був написаний під гострим і свіжим враженням від поразки республіканців у важкій боротьбі проти франкістів. Сенс операції, яку доручили Джордану, зводиться до того, що вона мала відбуватися у точно визначений період часу, загибель великої кількості людей, якою оплачувалось її успішне виконання, не буде марною лише в тому випадку, коли наступ відбуватиметься раптово для франкістів. Але Джордан у ворожому тилу найперший побачив, що заколотники досить добре обізнані з планами республіканців, а коли так, то абсолютно необов’язковим підривати міст вдень, тим самим ризикуючи життям партизанів, оскільки фашисти вже встигли сконцентрували свої війська там, де мав починатися наступ республіканців. Проте зміни вже не зарадили б ситуації і нічого не змінили б. Ніхто не зміг би зупинити військову машину. Залишилося лише виконати наказ, який втратив будь-який сенс, просто виконати свій обов’язок. І Роберт Джордан виконав його до кінця. Разом із ним загинули і партизани.
Хемінгуей напружено шукав причини поразки Іспанської республіки, однією з яких письменник вважав так зване “невтручання” західних держав, що розв’язало руки фашистам, а ті отримували підтримку грошима, зброєю та військом [4,18-25].
У “По кому подзвін” уперше та востаннє з’явився у творчості Ернеста Хемінгуея узагальнений образ – образ народу, який є складним, суперечливим, створеним із глибоким проникненням у сутність національного характеру [6,35-37]. Зі сторінок роману постає тяжке життя іспанських селян. Виняткове значення мав уривок, у якому розповідається про наругу, яку вчинили фашисти над Марією, а також над її батьками. І хоча Ернест Хемінгуей відстоював думку, що насильство породжує лише насильство, що насильством неможливо перемогти насильство, він сам розумів, що в боротьбі з фашистами іншого виходу немає.
Список використаної літератури:
1. Коннова М. В. Громадянська війна в Іспанії (1936–1939 роки): історіографія. Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.06 / М. В. Коннова; НАН України. Ін-т історії України. — К., 2004. — 20 с.
2. Ладиченко Т. В. Всесвітня історія 1914 – 1939, навчальний посібник/ Т. В. Ладиченко, Я. М. Бердичівський – К., 2000 – 256 c.
3. Baker, Carlos. (1969). Ernest Hemingway: A Life Story. New York: Charles Scribner’s Sons. – 100 p.
4. Josephs, Allen (1994). For whom the bell tolls: Ernest Hemingway’s undiscovered country. Twayne’s masterwork studies . Twayne Publishers. – 104 p.
5. Hemingway, Ernest. For Whom the Bell Tolls. USA: Scribner, 1968. – 223 p.
6. Southam, B.C., Meyers, Jeffrey (1997). Ernest Hemingway: The Critical Heritage. New York: Routledge. с. 35–40, 314–367.