ГАВРИЛЮК Б.М

слухач магістерського рівня групи ЗММВ11

Національного університету “Острозька академія”

Науковий керівник:

МАТВІЙЧУК Н.В.

Старший викладач Національного університету                                                                        “Острозька академія”, кандидат історичних наук,                                                                          старший викладач

Військова допомога малих держав: оцінка ефективності балтійської підтримки України

Анотація

Стаття аналізує ефективність військової допомоги країн Балтії Україні через призму концепцій Smart Defense та гібридної солідарності. Запропоновано багатовимірну модель оцінювання, що враховує відносний обсяг допомоги, оперативність постачань, технологічну нішевість та інституційну координацію. На основі емпіричних даних Ukraine Support Tracker доведено, що балтійські держави входять до групи найбільш активних донорів у відносному вимірі. Обґрунтовано роль малих держав як безпекових “підсилювачів” у межах НАТО та ЄС.

          Ключові слова: військова допомога, Smart Defense, ефективність донорства, малі держави, Україна, країни Балтії.

Annotation

The article analyzes the effectiveness of military assistance provided by the Baltic states to Ukraine through the lens of the Smart Defense concept and the framework of hybrid solidarity. It proposes a multidimensional evaluation model that takes into account the relative volume of assistance, the timeliness of deliveries, technological niche specialization, and institutional coordination. Based on empirical data from the Ukraine Support Tracker, the study demonstrates that the Baltic states rank among the most active donors in relative terms. The role of small states as security “amplifiers” within NATO and the European Union is substantiated.

          Keywords: military assistance, Smart Defense, donor effectiveness, small states, Ukraine, Baltic states.

Вступ

Повномасштабна війна Російської Федерації проти України стала одним із найбільш масштабних збройних конфліктів у Європі після Другої світової війни та радикально змінила параметри міжнародної безпеки. У нових умовах міжнародна військова допомога перетворилася з інструмента зовнішньої політики на ключовий елемент функціонування колективної оборонної архітектури. Проте обсяг фінансових ресурсів не є єдиним показником її ефективності. Досвід 2022–2025 років засвідчив, що своєчасність постачань, технологічна релевантність переданих систем, координація у межах коаліцій та політична мобілізація суспільства можуть відігравати не меншу роль, ніж абсолютний економічний масштаб держави-донора.

У цьому контексті країни Балтії – Естонія, Литва та Латвія – становлять особливо показовий кейс. Попри обмежені людські та фінансові ресурси, вони увійшли до числа найбільш активних донорів України у відносному вимірі. За даними міжнародних моніторингових інструментів, частка військової допомоги, наданої цими державами, у співвідношенні до їхнього ВВП є однією з найвищих у Європейському Союзі. Такий рівень залученості малих держав у масштабний міждержавний конфлікт потребує окремого теоретичного й емпіричного аналізу.

Традиційні підходи до дослідження військової допомоги здебільшого зосереджуються на великих державах, спроможних забезпечувати значні обсяги фінансування та озброєння. Водночас роль малих держав часто розглядається як допоміжна або символічна. Однак балтійський досвід демонструє, що вплив донорів не прямо залежить від їхнього економічного масштабу. Умовами ефективності можуть виступати швидкість ухвалення рішень, нішевість технологічної спеціалізації, інституційна гнучкість та наявність широкого суспільного консенсусу.

Таким чином, постає наукова проблема: яким чином малі держави здатні досягати стратегічно значущого ефекту в умовах великомасштабного конфлікту, маючи обмежені ресурси? Чи можна говорити про специфічну модель ефективності, відмінну від логіки великих держав-донорів?

          Метою статті є комплексний аналіз ефективності військової допомоги країн Балтії Україні з використанням багатовимірної моделі оцінювання, що враховує не лише фінансові показники, а й оперативність, технологічну нішевість та інституційну координацію. Теоретичною рамкою дослідження виступають концепції Smart Defense та гібридної солідарності, які дозволяють поєднати раціональний безпековий розрахунок із нормативною та суспільною мобілізацією.

Завданнями дослідження є:

1. Визначити критерії оцінки ефективності військової допомоги малих держав.
2. Проаналізувати емпіричні показники підтримки України з боку Естонії, Литви та Латвії.
3. Оцінити роль нішевої спеціалізації у межах концепції Smart Defense.
4. Виявити взаємозв’язок між державною політикою та громадянською мобілізацією.
5. Сформулювати теоретичні та практичні імплікації для подальших досліджень безпекової політики малих держав.

          Методологія: багатовимірна модель оцінки. Аналіз ґрунтується на поєднанні теорії малих держав [12] та концепції Smart Defense, започаткованої на саміті НАТО в Чикаго 2012 року [10]. Принципи pooling and sharing, спеціалізації та кооперації дозволяють малим державам підвищувати ефективність оборонних витрат.

Запропонована модель оцінювання включає:

– Відносний обсяг – допомога у співвідношенні до ВВП.

– Оперативність – швидкість від політичного рішення до постачання.

– Технологічна нішевість – концентрація на спеціалізованих напрямах.

– Інституційна координація – роль у формуванні міжнародних коаліцій.

Емпіричною базою слугують дані Ukraine Support Tracker (Kiel Institute) [6] та офіційні звіти міністерств оборони балтійських держав [7–9].

1. Емпіричні показники ефективності

Згідно з Ukraine Support Tracker станом на кінець 2024 року [6]:

– Естонія надала допомогу на рівні понад 1,3% ВВП.

– Литва – близько 1,1% ВВП.

– Латвія – близько 1,0% ВВП.

Для порівняння, середній показник великих держав ЄС становив менше 0,4% ВВП.

Литва передала ПЗРК Stinger ще до початку повномасштабного вторгнення, що демонструє випереджальне сприйняття загрози. Естонія стала одним із ключових партнерів України у сфері кіберзахисту. Таким чином, у відносному вимірі балтійські держави входять до групи найбільш активних донорів.

2. Smart Defense та нішевість

Концепція Smart Defense, сформульована в документах НАТО під час Чиказького саміту 2012 року, передбачає раціоналізацію оборонних витрат шляхом кооперації, спеціалізації та спільного використання ресурсів (pooling and sharing) [10]. Її ключова ідея полягає в тому, що держави, особливо з обмеженим військовим і фінансовим потенціалом, можуть підвищувати власну безпекову ефективність не через пропорційне нарощування витрат, а через концентрацію на тих напрямах, де вони здатні забезпечити максимальну додану вартість для Альянсу.

Для малих держав Smart Defense фактично означає перехід від кількісної логіки до логіки якісної спеціалізації. У цьому контексті балтійські країни демонструють послідовну реалізацію нішевої стратегії, що відповідає теоретичним підходам до поведінки малих держав у сфері безпеки [1].

По-перше, Естонія зробила ставку на кібербезпеку та цифрову інфраструктуру. Наявність Центру передового досвіду НАТО з кібероборони в Таллінні, а також попередній досвід протидії кібератакам (зокрема події 2007 року), сформували інституційну основу для розвитку компетенцій у сфері цифрової стійкості. Підтримка України в цьому вимірі включала консультативну допомогу, обмін досвідом захисту державних реєстрів та зміцнення кіберзахисту критичної інфраструктури. Такий напрям не потребує надмірних фінансових ресурсів, але має стратегічно значущий ефект у сучасному мережево-центричному конфлікті.

По-друге, Литва зосередилася на технологічно спеціалізованих напрямах, зокрема антидронових системах EDM4S та постачанні переносних зенітно-ракетних комплексів. Така нішевість дозволяє невеликій державі бути незамінною у конкретному сегменті коаліційної підтримки. Водночас, ранні рішення Литви щодо передачі озброєння продемонстрували високу оперативність, що підсилює ефективність самої моделі.

По-третє, Латвія активно інвестує у розвиток безпілотних платформ і суміжних технологій, поєднуючи підтримку України з модернізацією власних оборонних спроможностей. Нішевість у сфері БПЛА та мобільних систем дозволяє їй діяти в межах принципів гнучкої спеціалізації, що відповідає сучасним тенденціям трансформації війни.

Таким чином, реалізація Smart Defense у балтійському виконанні не обмежується формальним членством у коаліціях, а передбачає свідому концентрацію ресурсів на напрямах, де малі держави мають інституційні або технологічні переваги. Це дозволяє їм досягати асиметричного впливу, який перевищує їхній формальний економічний масштаб.

У ширшому теоретичному вимірі така стратегія підтверджує тезу про те, що малі держави можуть компенсувати структурні обмеження через інноваційність та спеціалізацію. Нішевість стає не ознакою слабкості, а інструментом стратегічного позиціонування в межах багатосторонніх безпекових архітектур.

3. Громадянське суспільство та гібридна солідарність як множник ефективності

Однією з ключових особливостей балтійської моделі підтримки України є високий рівень інтеграції державної політики та громадянського суспільства. На відміну від багатьох великих держав, де військова допомога переважно централізована і залежить від бюджетних процедур, у країнах Балтії спостерігається синхронізація урядових рішень із суспільною мобілізацією.

Згідно з даними Flash Eurobarometer (2024), рівень підтримки військової допомоги Україні в Естонії та Литві стабільно перевищує 80% [4], що свідчить про наявність стійкого суспільного консенсусу. Така підтримка знижує політичні ризики для урядів і дозволяє ухвалювати швидкі рішення без тривалих внутрішніх дебатів.

Показовим прикладом є литовська кампанія “Radarom!”, у межах якої громадяни зібрали десятки мільйонів євро на закупівлю радарних систем і безпілотників для України. Аналогічні ініціативи в Естонії спрямовувалися на забезпечення ЗСУ засобами зв’язку та кіберзахисту. Важливо, що ці ініціативи не функціонували паралельно до державної політики, а доповнювали її, створюючи ефект мультиплікації.

У межах запропонованої моделі гібридної солідарності це явище можна інтерпретувати як поєднання нормативної мобілізації та раціонального безпекового розрахунку. Суспільство сприймає підтримку України не як зовнішньополітичний жест, а як інвестицію у власну безпеку. Відтак гібридна солідарність проявляється не лише на рівні державних інституцій, а й на рівні горизонтальних соціальних мереж.

Це дозволяє стверджувати, що громадянське суспільство в країнах Балтії виконує функцію безпекового “підсилювача”, зменшуючи транзакційні витрати ухвалення рішень та підвищуючи легітимність довгострокової підтримки.

4. Історичні аналоги стратегічної мобілізації: порівняльний вимір

Для глибшого розуміння балтійської моделі доцільно розглянути її у ширшому історичному контексті. Хоча кожен випадок має власну специфіку, низка історичних прикладів демонструє подібну логіку стратегічної мобілізації малих держав.

Польська підтримка Української Народної Республіки у 1920 році базувалася на усвідомленні ролі України як буферної зони проти більшовицької Росії. Скандинавська допомога Фінляндії під час Зимової війни 1939 року мала форму добровольчого та матеріального сприяння, що компенсувало обмеження нейтралітету.

Спільним для цих кейсів є розуміння конфлікту за межами власної території як такого, що безпосередньо впливає на національну безпеку. Водночас балтійський випадок має принципову відмінність – інтегрованість у інституційну структуру НАТО та ЄС. Якщо історичні аналоги характеризувалися частково неформальною або ситуативною підтримкою, то сучасна балтійська допомога відбувається в межах багатосторонніх коаліцій і фінансових механізмів (зокрема European Peace Facility) [3].

Таким чином, балтійська модель поєднує історичну логіку стратегічної мобілізації з сучасною інституційною координацією, що значно підвищує її стабільність та масштабованість.

5. Висновки

Проведений аналіз дозволяє сформулювати кілька узагальнюючих положень.

По-перше, ефективність військової допомоги малих держав визначається не абсолютними ресурсами, а їх відносною інтенсивністю та швидкістю мобілізації. У випадку країн Балтії високий відсоток ВВП, спрямований на підтримку України, у поєднанні з оперативністю ухвалення рішень створює значущий стратегічний ефект.

По-друге, принципи Smart Defense забезпечують раціоналізацію допомоги через спеціалізацію та кооперацію. Нішеві напрями – кібербезпека, антидронові системи, цифрова інфраструктура – дозволяють малим державам досягати непропорційного впливу.

По-третє, гібридна солідарність, що поєднує державну політику та громадянську мобілізацію, виступає множником ефективності. Підтримка України інституціоналізована як елемент національної безпеки.

З теоретичної точки зору результати дослідження уточнюють уявлення про роль малих держав у міжнародній безпековій системі. Вони здатні виступати не лише об’єктами гарантій великих союзників, а й активними агентами формування порядку денного, виконуючи функцію безпекових “підсилювачів”.

Практичне значення дослідження полягає в можливості трансформації поточної військової підтримки у довгострокову промислову та технологічну кооперацію. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на кількісну оцінку впливу оперативності допомоги на результати бойових операцій, а також на порівняльний аналіз моделей підтримки інших малих держав Європи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Archer C., Bailes A., Wivel A. Small States and International Security. London : Routledge, 2014. 256 p.
2. Buzan B., Wæver O., de Wilde J. Security: A New Framework for Analysis. Boulder : Lynne Rienner, 1998. 239 p.
3. Council of the European Union. Council Decision (CFSP) 2021/509 establishing a European Peace Facility. Brussels : EU, 2021. 72 p.
4. European Commission. Flash Eurobarometer: EU’s response to the war in Ukraine. Brussels : European Commission, 2024. 64 p.
5. Keohane R. After Hegemony: Cooperation and Discord in the World Political Economy. Princeton : Princeton University Press, 1984. 290 p.
6. Kiel Institute for the World Economy. Ukraine Support Tracker 2024. Kiel : IfW, 2024. URL: https://www.ifw-kiel.de
7. Ministry of Defence of Estonia. Annual Defence Report 2023. Tallinn : MoD, 2023. 45 p.
8. Ministry of Defence of Latvia. Defence Funding and Assistance Report 2023. Riga : MoD, 2023. 48 p.
9. Ministry of National Defence of Lithuania. Annual Activity Report 2023. Vilnius : MND, 2023. 52 p.
10. NATO. Smart Defence Initiative. Chicago Summit Declaration. Brussels : NATO, 2012. 15 p.
11. NATO. Wales Summit Declaration. Brussels : NATO, 2014. 23 p.
12. Thorhallsson B. Small States in the European Union: What Do We Know and What Would We Like to Know? Cambridge Review of International Affairs. 2018. Vol. 31, No. 2. P. 17–35.
13. Walt S. The Origins of Alliances. Ithaca : Cornell University Press, 1987. 321 p.

студентка 1 курсу магістеріуму НаУОА

Науковий керівник:

кандидат історичних наук,

старший викладач

Матвійчук Н.В

СТРАТЕГІЧНА РОЛЬ США В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ВІЙСЬКОВА ДОПОМОГА ТА ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВЛИВ У КОНТЕКСТІ АГРЕСІЇ РОСІЇ

        У статті розглядається роль США у зміцненні безпеки України в сучасних геополітичних умовах, особливо під час повномасштабного вторгнення Росії. Аналізується військова підтримка, надана Вашингтоном, зокрема постачання різних видів озброєнь – від стрілецької зброї та бронетехніки до систем протиповітряної оборони й далекобійної артилерії. Окрему увагу приділено дипломатичним зусиллям США, впливу санкційної політики на агресора, а також міжнародній координації для посилення обороноздатності України. Розглядаються ключові етапи розвитку американсько-українського військового співробітництва, його значення для безпеки регіону та перспективи подальшої підтримки.

Ключові слова: російсько-українська війна, військова допомога, безпека, санкції, міжнародна підтримка.

THE STRATEGIC ROLE OF THE U.S. IN ENSURING UKRAINE’S SECURITY: MILITARY AID AND DIPLOMATIC INFLUENCE IN THE CONTEXT OF RUSSIAN AGGRESSION

    This article examines the role of the United States in strengthening Ukraine’s security in the current geopolitical context, particularly during Russia’s full-scale invasion. It analyzes the military support provided by Washington, including the supply of various types of weaponry—from small arms and armored vehicles to air defense systems and long-range artillery. Special attention is given to U.S. diplomatic efforts, the impact of sanctions on the aggressor, and international coordination to enhance Ukraine’s defense capabilities. The study explores key stages of U.S.-Ukraine military cooperation, its significance for regional security, and prospects for further support.

Keywords: Russo-Ukrainian war, military aid, security, sanctions, international support.

       Актуальність роботи: Роль США завжди була ключовою у забезпеченні безпеки України з моменту її незалежності.Cьогодні Україна зіштовхується з серйозними викликами, що впливають не лише на її власну стабільність і безпеку, а й на ситуацію в Європі та навіть Африці, з огляду на агресивну політику Росії.

         В умовах триваючої війни стратегічне партнерство зі США набуває особливого значення, оскільки військова та дипломатична підтримка Вашингтона безпосередньо впливає на обороноздатність України. Питання військової допомоги США Україні виходить за рамки двосторонніх відносин і має глобальне значення, бо Україна це фортпост західного світу.

        Водночас, військова допомога, включаючи навчальні програми, фінансову підтримку, а також завдяки різним зенітно-ракетним комплексам, протитанковим системам, артилерійським снарядам, вертольотам, морським системам озброєння, високозахищеними бойовими машинами, амуніціям та системам захисту є критично важливою для стійкості України у протистоянні з Росією.

       Дипломатичний вплив США також відіграє ключову роль у формуванні міжнародної коаліції підтримки України, запровадження санкцій проти Росії та мобілізація зусиль союзників у межах НАТО, ЄС та ООН. У цьому контексті аналіз американської політики щодо України дозволяє оцінити її ефективність та визначити перспективи подальшої взаємодії між двома державами.

Стан наукової розробки теми. Питання стратегічної ролі США у забезпеченні безпеки України широко досліджується як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі. Значна кількість наукових праць аналізує військову допомогу США Україні, її ефективність та вплив на розвиток українських збройних сил. Дослідження також торкаються аспектів міжнародної дипломатії та санкційної політики, спрямованої на послаблення агресивних дій Росії.

Серед ключових джерел можна виділити роботи західних аналітичних центрів, таких як RAND Corporation, Atlantic Council та Center for Strategic and International Studies (CSIS), які проводять регулярний аналіз військово-політичної ситуації навколо України. Українські науковці також активно вивчають питання безпеки, акцентуючи увагу на ролі міжнародних партнерів, зокрема США, у формуванні оборонної політики України. Водночас, наукова дискусія триває щодо довгострокових наслідків американської допомоги, її впливу на регіональну безпеку та можливих змін у зовнішній політиці США.Таким чином, дана тема залишається актуальною для подальших наукових досліджень та аналізу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роль Сполучених Штатів Америки у забезпеченні безпеки України є предметом численних досліджень українських науковців та експертів. Зокрема, у статті «Національна безпека Сполучених Штатів Америки і Україна» підкреслюється, що головним завданням керівництва США є збереження належного рівня національної безпеки країни, що включає адаптацію концептуальних актів до поточної воєнно-політичної обстановки та викликів, зокрема, пов’язаних з агресією Росії проти України [1].

У публікації «Національна оборонна стратегія США 2022 року: основні положення та висновки для України» зазначається, що нова стратегія США визначає Росію як джерело гострої і нагальної загрози, акцентуючи на необхідності розробки опцій для стримування РФ шляхом завдання їй неприйнятного рівня втрат та надання партнерам ефективних асиметричних спроможностей  [4].

Дослідження «Роль США в російсько-українській війні: як і чому Вашингтон підтримує Україну» аналізує допомогу США Україні після вторгнення, включаючи постачання озброєння та запровадження економічних санкцій проти Росії, підкреслюючи важливість цієї підтримки для посилення стійкості України у боротьбі проти агресора  [6].

Виділення невирішених частин загальної проблеми. Попри значну увагу дослідників до питання стратегічної ролі США у забезпеченні безпеки України, залишається низка аспектів, що потребують подальшого вивчення, а саме:

1. Ефективність військової допомоги. Хоча США є найбільшим постачальником оборонного озброєння для України, залишається відкритим питання щодо ефективності та оптимальності використання наданої допомоги у довгостроковій перспективі. Недостатньо досліджено, наскільки ця допомога сприяє розвитку оборонної самодостатності України, а також які ризики може спричинити залежність від зовнішнього військового забезпечення.
2. Дипломатичний вплив і політична підтримка. Важливим питанням є те, якою мірою дипломатична підтримка США сприяє міжнародній ізоляції Росії та зміцненню міжнародної коаліції на підтримку України. Однак потребує подальшого аналізу довготривалий вплив цієї підтримки на геополітичну ситуацію, а також можливі сценарії розвитку відносин між США, Україною та їхніми союзниками.
3. Перспективи майбутньої співпраці. Враховуючи динаміку міжнародних відносин, особливо у контексті зміни адміністрацій у США, залишається відкритим питання щодо збереження та розвитку стратегічного партнерства між Україною та США у майбутньому. Важливо визначити, які механізми можуть гарантувати стабільність цієї співпраці, незалежно від політичних змін у США та інших країнах.

Формування цілей статті. Метою статті є комплексний аналіз стратегічної ролі США у забезпеченні безпеки України, зосереджуючись на військовій допомозі та дипломатичному впливі в умовах російської агресії.

Для досягнення цієї мети визначено такі дослідницькі завдання:

• проаналізувати масштаби та складові військової допомоги США Україні, включаючи оцінку її ефективності у зміцненні обороноздатності країни;
• дослідити дипломатичні механізми підтримки, які США використовують для забезпечення міжнародної підтримки України та посилення санкційного тиску на Росію;
• оцінити довгострокові перспективи військово-політичного співробітництва між США та Україною, враховуючи динаміку міжнародних відносин та можливі зміни у зовнішньополітичній стратегії США;
• запропонувати рекомендації щодо подальшого розвитку співпраці між США та Україною, спрямовані на посилення національної безпеки та зміцнення регіональної стабільності.
• Виклад основного матеріалу дослідження. Сполучені Штати Америки відіграють ключову роль у забезпеченні безпеки України, надаючи значну військову допомогу та здійснюючи дипломатичний вплив у контексті російської агресії.

У 2024 році США зберегли лідерство серед країн-донорів, забезпечивши Україну безпрецедентним рівнем військової та фінансової підтримки. Загальний обсяг допомоги з боку США, починаючи з 2022 року, перевищив 175 мільярдів доларів [2]. Лише впродовж 2024 року Україна отримала кілька пакетів військової допомоги, зокрема в лютому, червні та грудні. Найбільший пакет був оголошений у грудні 2024 року — на суму 5,9 мільярда доларів, з яких 2,5 мільярда спрямовано на безпекову підтримку, а 3,4 мільярда — на бюджетну допомогу [7; 2]. До складу цього пакета входили системи ППО Patriot, HIMARS, артилерійські боєприпаси калібру 155 мм, дрони-камікадзе, бронетехніка та обладнання для розмінування [8].

Упродовж 2024 року США також продовжили програму підготовки українських військових на базах у Німеччині, що дозволило суттєво підвищити рівень бойової підготовки підрозділів Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО [2]. Крім того, Україна отримала додаткові розвідувальні ресурси, супутникові знімки та дані від американських спецслужб, що суттєво вплинуло на ефективність оборонних операцій [8].

У дипломатичній сфері 2024 рік став знаковим для поглиблення співпраці. США були ініціатором кількох раундів міжнародних переговорів, спрямованих на зміцнення глобальної коаліції на підтримку України. Зокрема, під егідою США активно діяла Ukraine Defence Contact Group, яка вже об’єднує понад 50 країн. Її регулярні засідання сприяють координації постачання озброєння, логістики та технічної підтримки [9].

США також стали рушієм запровадження додаткових санкційних пакетів проти Росії. У 2024 році було введено кілька нових санкцій, що торкнулися банківського сектору РФ, технологічних компаній, постачальників компонентів для виробництва зброї, а також фізичних осіб, наближених до військово-політичного керівництва Росії [10]. Санкції були спрямовані не лише на стримування економіки РФ, а й на унеможливлення обходу вже чинних обмежень [10].

Варто зазначити також активну участь США у роботі над формулою миру, запропонованою Президентом України, і у форматах, де обговорюється майбутнє архітектури безпеки в Європі після війни. У 2024 році США неодноразово наголошували на необхідності довготривалих гарантій безпеки для України, що стало підґрунтям для обговорень двосторонніх безпекових угод [5; 11].

У цьому контексті важливим є оцінка довгострокових перспектив військово-політичного співробітництва між США та Україною, враховуючи динаміку міжнародних відносин. Очікується, що стратегічне партнерство продовжить розвиватися в кількох ключових напрямах:

• розширення оборонного партнерства через формалізацію довготривалих безпекових зобов’язань США;
• посилення оперативної сумісності ЗСУ зі структурами НАТО;
• поглиблення взаємодії у сферах кібербезпеки, протидії гібридним загрозам, оборонних інновацій та військово-промислового співробітництва;
• розширення гуманітарної та економічної складової підтримки [2; 8]. Водночас, існує потреба у розробці конкретних рекомендацій щодо розвитку двосторонньої співпраці, які можуть бути реалізовані найближчим часом:

1. Укладання двосторонньої безпекової угоди між Україною та США, яка б формалізувала військову допомогу, підтримку в галузі розвідки та обміну технологіями [5; 11].
2. Створення спільних навчальних центрів і програм військової підготовки для українських військовослужбовців [2].
3. Посилення співпраці в галузі кібероборони та інформаційної безпеки, з урахуванням досвіду США у протидії кіберзагрозам [8].
4. Активізація міжпарламентського діалогу, що дозволить забезпечити сталість підтримки незалежно від політичних змін у США [11].
5. Розширення американських інвестицій в оборонну промисловість України, зокрема через спільні підприємства, технологічні трансфери та локалізацію виробництва [3].

Таким чином, США не лише залишаються головним стратегічним партнером України у сфері безпеки, але й можуть відігравати ключову роль у формуванні нової архітектури безпеки в Європі. Довгострокове співробітництво з США повинно базуватися на спільних цінностях, взаємних зобов’язаннях і стратегічній довірі.

Висновки та перспективи подальших досліджень.Отже, аналіз свідчить, що стратегічна роль США у забезпеченні безпеки України є визначальною. Військова допомога суттєво підвищує обороноздатність України, а дипломатична підтримка сприяє міжнародній ізоляції Росії та консолідації світової спільноти навколо українського питання.​ Значний рівень військово-політичного співробітництва між Україною та США не лише сприяє стійкості України, а й формує нову архітектуру європейської безпеки. Проте, подальше дослідження має охопити питання довгострокової ефективності військової допомоги, впливу дипломатичної підтримки на геополітичний баланс та перспективи збереження стратегічного партнерства між Україною та США в умовах  змін у міжнародній політиці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бінтел. Національна безпека Сполучених Штатів Америки і Україна. URL: https://bintel.org.ua/analytics/nacionalna-bezpeka-spoluchenix-shtativ-ameriki-i-ukraina (дата звернення: 25.03.2025).
2. Міністерство оборони США. Ukraine Security Assistance [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.defense.gov/News/Releases. (дата звернення: 25.03.2025).
3. Міністерство фінансів України. Дані щодо отриманої міжнародної допомоги [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://mof.gov.ua/uk. (дата звернення: 25.03.2025).
4. Національний інститут стратегічних досліджень. Національна оборонна стратегія США 2022 року: основні положення та висновки для України. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/natsionalna-oboronna-stratehiya-ssha-2022-roku-osnovni (дата звернення: 25.03.2025).
5. Офіс Президента України. Формула миру: ключові позиції України [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://president.gov.ua/news. (дата звернення: 25.03.2025).
6. Ad Astra. Роль США в російсько-українській війні: як і чому Вашингтон підтримує Україну. URL: https://adastra.org.ua/blog/rol-ssha-v-rosijsko-ukrayinskij-vijni-yak-i-chomu-vashington-pidtrimuye-ukrayinu (дата звернення: 25.03.2025).
7. AP News. U.S. announces $5.9 billion aid package to Ukraine [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://apnews.com/article/ukraine-us-aid-package-2024. (дата звернення: 25.03.2025).
8. U.S. pledges new military support for Ukraine amid growing threats [Електроннийресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.reuters.com/world/us-ukraine-aid. (дата звернення: 25.03.2025).
9. Ukraine Defence Contact Group. Офіційна сторінка Міністерства оборони США [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.defense.gov/Ukraine-Contact-Group. (дата звернення: 25.03.2025).
10. gov.ua. Санкційна політика щодо РФ: нові пакети обмежень [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://vinhas.gov.ua/articles/2024. – (дата звернення: 25.03.2025).
11. White House. Statement by President Biden on U.S. Support for Ukraine [Електроннийресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.whitehouse.gov/briefing-room/statements. – Назва зекрана. – Дата звернення: 25.03.2025.

студентка 5 курсу,

спеціальність “Міжнародні відносини,

суспільні комунікації та регіональні студії

Науковий керівник:

Матвійчук Наталя Володимирівна

кандидат історичних наук, старший викладач

САНКЦІЇ ЯК ОКРЕМИЙ ВИД ДОПОМОГИ КРАЇН-ЧЛЕНІВ НАТО В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація. В даній статті розглянуто допомогу Україні від країн-членів Альянсу у вигляді санкцій. Проаналізовано яким чином ведення санкційного режиму проти Росії послаблює її економіку, воєнний потенціал, сприяє зменшенню російського впливу в регіоні. Проаналізовано чи можуть санкції являтись ефективним інструментом, стосовно забезпечення безпеки та стабільності в умовах російсько-української війни.

Ключові слова: НАТО, санкції, Україна, війна, Росія.

Abstract. This article examines the assistance to Ukraine from NATO member states in the form of sanctions. The article describes how the sanctions regime against Russia weakens it`s economy and military potential, and contributes to the reduction of Russian influence in the region. In the article analyzes whether sanctions can be an effective tool for ensuring security and stability in the context of the Russian-Ukrainian war.

Key words: NATO, sanctions, Ukraine, war, Russia.

Дана тема є досить актуальною у сучасних геополітичних умовах. Поєднання принципів соціальної важливості та недостатньої вивченості напрямку свідчить про актуальність теми. У контексті російсько-української війни санкції стали одним з ключових засобів тиску на Росію, тому Сполучені Штати разом з іншими країнами-членами НАТО приєднались до санкційного режиму, щоб підтримати Україну та забезпечити стабільність в регіоні.

Стан наукового дослідження у галузі застосування санкцій країнами-членами НАТО в умовах російсько-української війни є досить обмеженим. Тому при дослідженні даної теми ми будемо опиратись на офіційні заяви представників країн-членів НАТО з офіційних джерел. Зарубіжні науковці Жентао Лі та Тіанзі Лі, Нобухіро Хосо, Дж. Бентон Хіт та Олена Чачко, Сьюзан Ханна Аллен займаються аналізом політичної, економічної та соціальної ситуації в Україні та регіоні, Ніколас Мудлер провів дослідження історії співпраці в сфері санкцій, проаналізував можливості та перспективи забезпечення санкційної допомоги. Питання санкцій висвітлюється в роботах вітчизняних науковців, як  Анна Меньшеніна, Дмитро Каменський, Микола Капітоненко, Василь Філіпчук та інші.

Мета статті полягає в з’ясуванні ефективності та наслідків використання санкцій як окремого виду допомоги від країн-членів НАТО та розглянути оптимальний комплексний підхід для забезпечення стабільності безпеки в регіоні. Проаналізувати, які можливості є для України у взаємодії з країнами-членами НАТО.

Завдання статті полягає в тому, щоб проаналізувати, яким чином може допомогти військово-політичний союз, не втручаючись на пряму в військові дії розв’язані Російською Федерацією на українській території та зберегти стабільну безпеку в регіоні.

У відповідь на навмисний напад Росії на Україну Сполучені Штати разом зі своїми союзниками по НАТО запровадили суворі економічні санкції проти Російської Федерації. Ці заходи визначаються жорсткими фінансовими санкціями та жорстким фінансовим контролем, що суттєвим чином впливає на російську економіку, фінансову систему та можливість вільного доступу до передових технологій [7].

Запровадження санкцій, призводить до ізоляції Росії від доступу до світових фінансових систем, це в свою чергу спричинить значні фінансові витрати для найбільших фінансових установ країни. Мішенями, на які були направлені санкції, це десять найбільших російських фінансових установ. Будучи під санкціями вони зазнали повного блокування кореспондентських та платіжних рахунків, а також обмеженнями щодо боргів і капіталу установ, які володіють майже 80% активів російського банківського сектору. Безпрецедентні заходи щодо контролю за експортом різко скоротять російський високотехнологічний імпорт, що призведе до обмеження доступу до основних технологічних ресурсів, ослаблення промислових можливостей та скомпрометованих стратегічних прагнень до глобального впливу [5]. Історична багатостороння співпраця з різноманітною групою членів і партнерів Альянсу посилить вплив цих дій, перешкоджаючи зусиллям російського президента диверсифікувати крихку економіку Російської Федерації. Враховуючи масштаби путінської агресії та загрозу міжнародному порядку, необхідна рішуча відповідь, включаючи продовження жорстких санкцій, доки він не змінить свій курс [6].

Попередні загрозливі дії з російської сторони, а тепер і агресія нічим неспровокована проти України, зустрічається безпрецедентним рівнем багатосторонньої співпраці. Сполучені Штати разом зі союзниками по НАТО проводять багато заходів, щоб притягнути Росію до відповідальності за її дії. Це являється свідченням міцності партнерства та потужної сили, яка перевершує будь-які заходи, що вжиті окремо. Після спільно накладених санкцій проти Росії, економіка країни зазнала серйозного й негативного тиску. Ізоляція від глобальної фінансової системи, світової торгівлі та передових технологій обертається серйозними витратами. Відключення найбільшого російського банку від фінансової системи США завдає значного удару по його здатності функціювати в світовій торгівлі, тоді як повне блокування другого за величиною російського банку заморозить будь-які його активи, пов’язані з фінансовою системою США [7].

Економічний добробут Росії знаходиться під загрозою, оскільки вона стикається з численними проблемами, такими як обмежений доступ до глобальних ринків, інвестицій і долара США. Останнім часом її економіка вже переживає проблеми, коли фондовий ринок різко впав до мінімуму за чотири з половиною роки, а рубль впав до найнижчої денної розрахункової вартості.  Ці виклики будуть посилюватися із запровадженням більш суворих санкцій, які придушать промислове зростання, сплеск інфляції, посилять втечу капіталу та збільшать вартість позик [2]. Цей крок є спільними зусиллями США та їхніх союзників, щоб завдати збитків уряду Путіна, спонукаючи його шукати підтримки в країнах, які не мають фінансових і технологічних переваг західних ринків.  У зв’язку з цим Сполучені Штати оголосили про рішучі дії в таких секторах:

Фінансовий сектор. Відсторонення найбільшої фінансової установи Сбербанк (включаючи 25 дочірніх компаній) та другої за величиною фінустанови ВТБ банк (ВТБ) від фінансової системи США шляхом накладення санкцій на поточні та транзитні рахунки. Ці дії обмежать операції Сбербанку в доларах США. Сбербанк володіє майже третиною активів російської банківської галузі, тісно пов’язаний зі світовою фінансовою системою та є системно важливим для російської фінансової системи. ВТБ володіє майже п’ятою частиною активів російського банківського сектора, значною мірою покладається на фінансові системи США та Заходу та є системно важливим для російської фінансової системи [1].

Введення санкцій, що блокують діяльність трьох інших великих фінансових установ Росії, а саме банк “Відкриття”, ВАТ “Совкомбанк”, “Новікомбанк” та 34 їх дочірніх компаній. Через санкції заморожуються всі активи даних установ, які будь-яким чином пов’язані з фінансовою системою Сполучених Штатів, а також забороняється американським громадянам мати справи з ними. Ці установи відіграють досить вагому роль в російській економіці.

Боргові та акціонерні обмеження щодо тринадцяти найбільш важливих великих російських підприємств та організацій. Вони включають обмеження на всі операції з новими борговими зобов’язаннями зі строком погашення понад 14 днів та новими акціями, випущеними тринадцятьма російськими державними підприємствами та організаціями, а також на надання їм фінансування та інші операції з цими борговими зобов’язаннями. Такі організації, включно з критично важливими для російської економіки компаніями, активи яких оцінюються майже в 1,4 трильйона доларів, не зможуть залучати кошти через американський ринок – ключове джерело капіталу і доходів, що обмежує можливості Кремля залучати гроші для своєї діяльності [3].

Сектор фізичних та юридичних еліт. Санкції стосуються осіб, які збагатилися за рахунок російської держави та підняли членів своїх сімей на одну з найвищих владних посад у країні. Він також включає фінансових діячів, які керують найбільшими фінансовими установами Росії та відповідають за надання ресурсів, необхідних для підтримки вторгнення Путіна в Україну. Ця дія спрямована проти російських еліт та членів їхніх сімей, щоб відрізати їх від фінансової системи США, заморозити будь-які активи, які вони тримають у США та союзників, і блокує їхні поїздки до країн-членів, які підтримали Сполучені Штати [8].

Військовий сектор. Широкі обмеження військових та стратегічних амбіцій російської армії та Путіна. Це включає заходи, спрямовані на військових кінцевих користувачів, включаючи Міністерство оборони Росії. Експорт практично всіх американських товарів і товарів, вироблених в інших країнах з використанням певного американського програмного забезпечення, технологій або обладнання, буде обмежено цільовими військовими кінцевими користувачами. Ці широкі обмеження поширюються на Міністерство оборони Росії, включаючи Збройні сили Росії, де б вони не були. Санкції введені проти гірничо-металургійного сектору Росії. Міністерство фінансів США забороняє будь-кому співпрацювати з російськими компаніями в цій сфері. До списку заборонених увійшли такі комерційні структури, як ТОВ “ТПЗ-Рондол”, ВАТ ЦНДІ “Буревісник”, “Мценскпрокат”, ТОВ “Металург-Туламаш”. Всі перелічені господарювання пов’язані з виробництвом зброї та боєприпасів російської авіаційної та оборонної промисловості [4].

Загальноросійські обмеження придушили імпорт російських технологій, які є критично важливими для диверсифікованої економіки та здатності Путіна демонструвати владу. Це включає загальноросійську заборону на експорт чутливих технологій, головним чином націлених на російський оборонний, авіаційний і морський сектори, щоб перекрити доступ Росії до передових технологій. Окрім широких обмежень щодо російського оборонного сектору, уряд США запровадить обмеження в Росії на використання чутливих американських технологій, вироблених в інших країнах із використанням американського програмного забезпечення, технологій чи обладнання. Це включає в себе загальноросійські обмеження щодо напівпровідників, телекомунікацій, шифрованого захисту, лазерів, датчиків, навігації, авіоніки та морських технологій. Такий жорсткий і тривалий контроль не дозволить Росії отримати передові технології [8].

Отже, враховуючи той факт, що НАТО є військово-політичним союзом, допомога країн-членів НАТО є значимою. Враховуючи, що Україна не є країною-членом НАТО то альянс не може надати ту військову підтримку, яка прописана в статуті НАТО. Натомість, Альянс надає підтримку у вигляді санкцій, що заморожують фінансову здатність Росії до зміцнення її військової сили. За останні півтора року Україна отримала значну санкційну допомогу від країн-членів НАТО, що суттєво зміцнило її обороноздатність та забезпечило захист від агресії. Санкції відіграють важливу роль як інструмент міжнародного тиску на країну-агресора та покарання за її незаконні дії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мінфін США оприлюднив детальний список санкцій проти Росії,УКРІНФОРМ, 2022 URL: https://cutt.ly/s5vafjY(дата звернення: 10.04.2023)
2. Санкції проти РФ. Міністерство закордонних справ України, 2023URL: https://mfa.gov.ua/sankciyi-proti-rf(дата звернення: 12.04.2023)
3. The cost of war: Impact of sanctions on Russia following the invasion of Ukraine. Nobuhiro Hosoe,April2023 URL: https://cutt.ly/d5lFI7M (дата звернення: 14.04.2023)
4. Economic Sanctions and Regional Differences: Evidence from Sanctions on Russia. Zhentao Li and Tianzi Li, 2022URL: https://cutt.ly/V5lFLgx(дата звернення: 14.04.2023)
5. Economic sanctions as a foreign policy tool in the light of Russia`s war against Ukraine. Anna Menshenina, 2022 URL: https://cutt.ly/A5lFGot(дата звернення: 14.04.2023)
6. FACT SHEET: Joined by Allies and Partners, the United States Imposes Devastating Costs on Russia. Statements and releases, February 2022URL: https://cutt.ly/a7SWXij (дата звернення: 09.04.2023)
7. The United States Imposes Additional Sweeping Costs on Russia. Press statement. Antony J. Blinken, February2023 URL: https://cutt.ly/45lFVHp (дата звернення: 11.04.2023)
8. A Watershed Moment for Sanctions? Russia, Ukraine, and the Economic. Elena Chachko and J. Benton Heath Battlefield, May 2022 URL: https://cutt.ly/L5lF1V5(дата звернення: 13.04.2023)