студентка економічного факультету, кафедри фінансів, обліку і аудиту

Національний університет «Острозька академія

Науковий керівник: Козак Л.В.,

доктор економічних наук,

доцент кафедри економічної теорії,

менеджменту і маркетингу

У статті досліджено показники фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні за період 2014-2016 рр.  та визначено тенденції надходження та відшкодування фіскальних платежів із ПДВ. За результатами проведеного аналізу  автором зроблений висновок щодо покращення податкового механізму справляння ПДВ в Україні та запропоновані рекомендації щодо підвищення його фіскальної ефективності з метою забезпечення більш повного виконання покладеного на цей вид податку функцій.

Ключові слова: податок на додану вартість, фіскальна ефективність, продуктивність ПДВ, відшкодування, адміністрування, податкове навантаження.

ГРИЦЕНЮК ОЛЬГА ИВАНОВНА

студентка экономического факультета

Национального университета «Острожская академия»

ЭФФЕКТИВНОСТЬ НАЛОГА НА ДОБАВЛЕННУЮ СТОИМОСТЬ В УКРАИНЕ

В статье исследованы показатели фискальной эффективности налога на добавленную стоимость в Украине за период 2014-2016 гг. и определены тенденции поступления и возмещения фискальных платежей по НДС. По результатам проведенного анализа автором сделан вывод об улучшении налогового механизма взимания НДС в Украине и предложены рекомендации по повышению его фискальной эффективности с целью обеспечения более полного выполнения возложенной на вид налога функций.

Ключевые слова: налог на добавленную стоимость, фискальная эффективность, производительность НДС, возмещение, администрирование, налоговая нагрузка.

OLHA HRYTSENIUK

student of the Economics Faculty

National University of Ostroh Academy

EFFECTIVENESS OF VALUE ADDED TAX IN UKRAINE

The article examines the indicators of the fiscal effectiveness of the value-added tax in Ukraine for the period 2014-2016  years and the tendencies of receipt and refund of fiscal payments for VAT are determined. Based on the results of the analysis, the author made a conclusion on improving the tax mechanism for VAT collection in Ukraine and suggested recommendations to increase its fiscal efficiency in order to ensure fuller implementation of the functions assigned to the type of tax.

Keywords: value added tax, fiscal efficiency, VAT productivity, reimbursement, administration, tax burden.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день податкові надходження, зокрема від непрямих податків, виконують важливу роль у наповненні Державного бюджету України. Зокрема, податок на додану вартість є не тільки ефективними економічним інструментом регулювання суспільного виробництва, але й вагомим джерелом наповнення державної скарбниці. Проте податок має багато вад: неефективне адміністрування, проблеми з відшкодування ПДВ, невиконання планових показників надходження, високі ризики використання тіньових схем суб’єктами господарювання при визначенні бази оподаткування, власне величини економічної доданої вартості. Успішне функціонування податку на додану вартість в Україні вимагає вирішення означених проблем, що обумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.   Публікації, присвячені проблемі фіскальної ефективності ПДВ з’являються на шпальтах вітчизняних спеціалізованих наукових видань. Найбільше значення мали дослідження Горина В. [6], Гуцул І. [10], Крисоватого А. [10], Молдавана О. [11], Озерчука О.В. [12], Оксенюк О.І. [13], Проскури К. [14], Сторожук О.В. [15], Федун Л.М. [15] та багато інших. Зокрема, А. Крисоватий та І. Гуцул приділяють важливу роль ПДВ із ввезених на територію України товарів у структурі надходжень до Державного бюджету країни. Автори визначають індикатори продуктивності й бюджетної ефективності ПДВ із ввезених на територію України товарів та формулюють пріоритети підвищення ефективності адміністрування ПДВ з урахуванням європейського досвіду [10, с. 8]. О. Молдаван у своїй праці наголошує на неефективності адміністрування ПДВ та розділяє проблему на три частини: фіскальна ефективність справляння податку, відшкодування ПДВ, порушення принципу нейтральності податку [11]. Незважаючи на значну кількість наукових публікацій присвячених даній проблематиці, показники фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні потребують більш детального дослідження із врахуванням сучасних тенденцій в економіці  та зростання державного боргу.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є оцінка фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні та розробка рекомендацій щодо її підвищення  для забезпечення більш повного виконання покладеного на нього функцій.

Виклад основного матеріалу.  На основі опрацювання низки літературних джерел була визначена така послідовність дослідження ефективності ПДВ. На першому етапі здійснено оцінку фіскальної ефективності податку, визначено рівень ефективної ставки та продуктивності ПДВ. Наступним етапом є структурно-динамічний аналіз надходження ПДВ до бюджету України, виконання планових показників та  оцінка ефективності його відшкодування.

Отже, першим кроком нашого дослідження є розрахунок індикаторів фіскальної ефективності податку на додану вартість у доходах державного бюджету та у ВВП країни (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні за 2014-2016 роки

Складено автором на основі джерела [1,3,4,5]

Зокрема, ефективна ставка була розрахована як відношення фактичних надходжень із ПДВ до кінцевих споживчих витрат домогосподарств.  На основі означеного індикатора ми можемо зробити висновок, що тягар із ПДВ для пересічних споживачів в Україні має тенденцію до зростання: з 12,40 % у 2014 р. до 15,31 % у 2016 році. Динамічний аналіз показав, що найбільш продуктивним ПДВ був у 2016 році – 76,55%, а його ефективна ставка дорівнювала в цей рік 15,31%. Найменший розмір ефективної ставки спостерігався у 2014 році та дорівнював 12,40%. Найменшому розміру ефективної ставки відповідає і найменший рівень продуктивності ПДВ – 62,00%. В цілому спостерігається тенденція до зростання ефективності та продуктивності ПДВ, що вказує на активізацію економіки країни.

Впродовж 2014-2016 рр. індикатори фіскальної значимості ПДВ мали неоднорідний характер. Так, питома вага ПДВ у доходах державного бюджету коливалась від 33,37% до 38,93%, при середньому значенні 36,84%. Це свідчить про вагоме місце даного податку у джерелах формування бюджету України. Більш значимим у доходах Державного бюджету було ПДВ із ввезених на територію України товарів, який за досліджуваний період в середньому складав 28,48%.

Податок на додану вартість має достатньо суттєвий вплив на перерозподіл ВВП через бюджет держави. За аналізований період середнє значення податкового навантаження на економіку України становить 9,20%, розмах варіацій з 2014 р. по 2016 р. складає від 8,76% до 9,88%. Досить показовою є структура податкового навантаження з ПДВ (рис. 1).

Рис. 1.  Динаміка структури податкового навантаження за податком на додану вартість  в Україні за 2014-2016 роки

Складено автором на основі джерела [15,16,17,18]

З даної діаграми видно, що протягом 2012-2016 років більше податкового навантаження з податку на додану вартість припадало на ввезені на територію України товари. За 2014-2016 роки цей показник складав 6,78%, 6,98% та 7,61% відповідно. Податкове навантаження із вироблених в Україні товарів з врахуванням бюджетного відшкодування в середньому за 2014-2016 роки складало всього 2,08%. Відповідно до цього, ми можемо припустити, що значна частка фінансового сектору країни знаходилися в тіні оскільки всього 2% від кінцевих споживчих витрат домогосподарств входить до складу ВВП.

Існує думка, що ефективна ставка ПДВ визначається як різниця між податковим навантаженням із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та бюджетним відшкодуванням ПДВ грошовими коштами. За період, що досліджується, спостерігається систематичне зростання даного показника (від 1,98% до 2,27%). Це вказує на покращення фіскальної ефективності даного податку в Україні, проте рівень означеного індикатора залишається низьким.

Наступним аспектом нашого дослідження є аналіз показників надходження податку на додану вартість до бюджету та його відшкодування (табл.2). Згідно даних таблиці можна зробити висновок, що динаміка находжень ПДВ за досліджуваний період мала позитивний характер. Надходження даного податку до бюджету зросли у 2015 році на 28,36%, а у 2016 році – на 31,97%. Дану динаміку можна оцінювати позитивно.

У 2014р. та 2015р. спостерігається невиконання плану отримання сум ПДВ, проте у 2016 році план доходу по даному податку був перевиконаний на 1,22%. План надходження ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) був перевиконаний на 1,87% у 2015 році, а із ввезених на територію України товарів – на 5,99% у 2016 році. Це можна вважати позитивним явищем, оскільки свідчить про ефективність справляння податку, однак це може свідчити і про заниження планових показників, що є негативним явищем.

Таблиця 2

Динаміка надходження податку на додану вартість до бюджету України та його відшкодування протягом 2014-2016 років

Складено автором на основі джерела [3,4,5]

Також причинами недоотримання виступають різні способи недотримання податкового законодавства: помилки при виконанні податкових зобов’язань як з боку платника, так і фіскальних органів, незаконне застосування нульової ставки оподаткування та схем відшкодування ПДВ, наявність тіньового сектору економіки тощо.

З даних таблиці видно, що досліджуваний непрямий податок з вироблених в Україні товарів має спадну тенденцію приросту, на відміну від товарів ввезених на територію України, темп просту яких має зростаючий характер. Такі тенденції можна оцінювати негативно, оскільки це означає збільшення впливу імпортних товарів на доходи Державного бюджету країни. Також можна зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду спостерігається значне переважання у структурі ПДВ з ввезених на територію України товарів (понад 77%).

Разом з тим, аналіз показав, що покращились показники відшкодування ПДВ за 2014-2016 рр. У 2014 р. спостерігалось недовиконання планового показника на 14,27%, проте у 2015 та у 2016 роках показник перевиконання плану складав 5%, що є досить позитивним для платників даного податку в Україні. Коефіцієнт співвідношення сплаченого та відшкодованого ПДВ з вироблених в Україні товарів показує, що в середньому за досліджуваний період було відшкодовано 64,26% сплаченого податку.

На думку Д. Веремчука в Україні поширеними способами незаконного завищення сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню або завищення податкового кредиту з ПДВ є:

• фіктивний експорт, тобто експорт товарів за межі митної території України лише на папері без фактичного вивезення товару;
• експорт товарів, які повертаються контрабандним шляхом на митну територію України з наступним оформленням їх повторного експорту;
• оформлення продажу товару через декілька фіктивних підприємств перед здійсненням експортної операції за межі митної території України для збільшення ціни товару та відшкодування податку на додану вартість;
• створення фіктивного податкового кредиту за допомогою фіктивних підприємств;
• реалізація товарів на митній території України за цінами, які є меншими цін придбання [2. c. 14].

Формування тенденції до зменшення рівня тінізації діяльності суб’єктів підприємництва, за умови застосування запропонованих напрямів удосконалення нарахування, сплати і контролювання дієвості платників ПДВ у результаті зумовить підвищення фіскальної, регулятивної ефективності ПДВ. Підвищення рівня такої ефективності досліджуваного податку відбудеться за рахунок збільшення величини надходження ПДВ до відповідного рівня бюджету, що фактично відбудеться за рахунок тіньового ПДВ (повністю чи часткове ліквідування незаконних схем податкової оптимізації), а відповідно зростання рівня фіскальної ефективності і зменшення витрат на здійснення бюджетного відшкодування.

Висновки. На основі проведеного дослідження фіскальної ефективності ПДВ в Україні за критеріями ефективної ставки та продуктивності податку, а також за рівнем податкового навантаження результативність стягнення ПДВ покращилась. Однак за показниками плану податкових надходжень та структури ПДВ в цілому його результативність погіршилась. Головними чинниками, що негативно вплинули на загальний стан фіскальної ефективності ПДВ, є недоліки в системі адміністрування ПДВ, наявність тіньових схем при справлянні цього податку, проблеми бюджетного відшкодування ПДВ тощо. До позитивних аспектів проведеного дослідження можна віднести тенденцію до зростання всіх індикаторів фіскальної ефективності ПДВ.

Список використаних джерел

1. Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах) 2014-2016 роки // Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2003/vvp/vvp_kv/vvp_kv_u/arh_vvp_kv.html
2. Веремчук Д. Проблеми і перспективи розвитку системи непрямого оподаткування в Україні / Д. Веремчук // Вісник Ун-ту банківської справи Нацбанку України. – 2013. – № 3. – с. 13-18.
3. Виконання державного бюджету 2014 // Державна казначейська служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=257806
4. Виконання державного бюджету 2015 // Державна казначейська служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=311513
5. Виконання державного бюджету 2016 // Державна казначейська служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=359194]
6. Горин В. Проблеми підвищення фіскальної ефективності податку на додану вартість / В. Горин // Галицький економічний вісник. — 2013. — № 2 (41). — С. 118— 126.
7. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств за цілями за 2014 рік// Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2014/vvp/kkv_vvp/kkv_vvp_u/ksv_dg0514_u_n.htm
8. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств за цілями за 2015 рік// Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/vvp/kkv_vvp/kkv_vvp_u/ksv_dg0515_u_n.htm
9. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств за цілями за 2016 рік// Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/vvp/kkv_vvp/kkv_vvp_u/ksv_dg2016_u_n.htm
10. Крисоватий А., Гуцул І. Фіскальна ефективність ПДВ із ввезених на митну територію України товарів / А. Крисоватий, І. Гуцул // Економiст. – 2015. – № 5. – С. 7-9.
11. Молдаван О. Напрями та механізми підвищення фіскальної та регулятивної ефективності ПДВ / О. Молдаван // Національний інститут стратегічних досліджень. Аналітична записка 2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/247
12. Озерчук О. В. Фіскальна ефективність непрямих податків в Україні / О. В. Озерчук // Наукові праці НДФІ. – 2014. – № 2(67). – С. 59-70.
13. Оксенюк О. І. Фіскальна ефективність податку на додану вартість в економіці України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. / Оксенюк О. І. – Л., 2015. – 16 с.
14. Проскура К. Оцінка фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні / К. Проскура // Економічний аналіз. – 2012. – Вип. 10. – Ч. 2. – С. 321-324
15. Федун Л. М., Сторожук О. В. Фіскальна ефективність податку на додану вартість в Україні / Л. М. Федун, О. В. Сторожук // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2016. – № 1. – С. 206-223.

Ключові слова: відповідач, позивач, розшук,оголошення у пресі, суд, цивільно – процесуальний кодекс, витрати, відшкодування.

Данная статья посвящена проблемам вызова и розыска ответчика в гражданском процессе после изменений гражданского законодательства от 07. 07. 2010г.

Ключевые слова: ответчик, истец, розыск, объявления в прессе, суд, гражданско – процессуальный кодекс, расходы, возмещение.

This article deals with problems call and detention of the defendant in civil proceedings after changes to the civil law of 07. 07. 2010

Key words: defendant, plaintiff, wanted, announcements in the press, court, civil – Procedure Code, the costs of compensation.

Відповідач – це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає до кого пред’явити позов. Якщо позивач помилиться і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у позові відмовить. Відповідач з’являється в процесі другим. Його основне завдання заперечення проти позову. Відповідач – особа, яка залучається судом до відповіді за заявленою вимогою[1].

На практиці виникають випадки, коли залучення відповідача судом до процесу стає проблемним або навіть неможливим, так як особа, яка викликається в судове засідання як відповідач не завжди проживає за місцем своєї реєстрації або й взагалі може її не мати. У таких випадках суд повинен застосувати розшук відповідача. Це складна процедура, що проводиться судом із залученням органів внутрішніх справ. Відповідно до змін законодавства, розшуку передує процедура оголошення у пресі про виклик відповідача.

Актуальність дослідження даного питання постала після прийняття 7 липня 2010р. Верховною Радою України Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Відповідно до даного закону відбулися і зміни в Цивільному процесуальному кодексі України[2]. Дані нововведення поряд з питаннями підсудності, подачі доказів, прав сторін та повноважень представників торкнулися і питання про виклик сторін до суду. Це викликало чималу кількість дискусій у юридичних колах. Слід звернути свою увагу саме на процедуру оголошення про виклик відповідача у пресі та на процедуру його розшуку.

Відповідно до ст. 78 Цивільно–процесуального кодексу, якщо місцеперебування відповідача в справах  за  позовами про  стягнення  аліментів  або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної  особи, невідоме,  суд  ухвалою  оголошує його розшук. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду. Таке вирішення даних категорій справ зумовлено їх особливою соціальною цінністю.

Згідно ч.3 ст. 122 ЦПК у  разі  якщо  відповідачем  у  позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична
особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше  двох  днів  з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. У разі якщо отримана  судом  інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання  (перебування) фізичної особи,  суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

При надходженні позовної заяви суд повинен встановити місце проживання відповідача, якщо особа не перебуває на обліку в органах реєстрації актів цивільного стану, і якщо воно відоме, але не збігається з місцем реєстрації, то суд не вправі оголосити розшук відповідача. На даному етапі виклик відповідача здійснюється через оголошення у пресі. Відповідно до п.9 ч.2 ст. 74 ЦПК відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. Дана процедура є досить важливою, тому що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Згідно п.6 ч.3 ст. 79 ЦПК до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик  відповідача. Тут постає одна з основних проблем, адже законодавством чітко не закріплено на кого покладаються дані витрати: на суд чи позивача. Все ж, виходячи із практики можна дійти висновку, що вся тяганина і витрати у зв’язку з вирішенням даного питання лягає на плечі позивача, тому що позивач це особа, яка найбільше зацікавлена в найшвидшому розгляді справи[3]. Також виникає питання доцільності таких витрат, адже у більшості випадків особа-відповідач, яка не з’являється до суду, просто намагається уникнути відповідальності. Оголошення у пресі – це лише перша процесуальна сходинка без якої неможливий подальший рух справи. Абсурдно виглядає ситуація, коли позивач заздалегідь знає про наміри відповідача переховуватися, звертається до суду і повинен нести необґрунтовані витрати, знаючи, про результат вчиненої дії.

Проблемним є і саме опублікування у пресі, адже відповідно до чинної Постанови КМУ від 28 грудня 2011року № 1343 «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2012 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме», опублікування може здійснюватися у ЗМІ місцевої дії, за останнім місцем проживання відповідача, яка визначена для кожної області у вищезазначеній постанові. Проте, як правило, на практиці застосовується лише один варіант оголошення, а саме – у друкованому ЗМІ загальнодержавного значення – «Урядовий кур’єр». Як правило судді, дають вказівки позивачу, опубліковувати оголошення саме в цьому виданні, мотивуючи це тим, що відповідач на даний момент може перебувати у будь-якій частині України[4]. Виконання таких вказівок не є обов’язковим, але це може прямо-пропорційно вплинути на подальший розгляд і результат справи. Відповідно, вартість опублікування в державному ЗМІ значно вища, ніж у місцевому[5]. Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК суд покладає судові витрати на сторону на користь якої прийнято рішення, але у випадку відсутності відповідача залишається відкритим питання завершення судового процесу і повернення витрачених коштів.

Аналізуючи вищезазначений матеріал, ч.3 ст. 122 ЦПК варто доповнити, вказавши, що у випадку, коли отримана судом інформація про місце реєстрації особи не дає можливості виявити місцезнаходження такої особи, слід оголосити її розшук. В іншому випадку здійснювати оплату за рахунок держави, внісши відповідні зміни в законодавство і перекласти вирішення даного питання на суд. Також можна зобов’язати місцеві ЗМІ опубліковувати оголошення такого типу безкоштовно, але з винної сторони стягувати кошти по загальним тарифам опублікування. Друковані ЗМІ в свою чергу, в кінці року отримували б дотації від держави, наприклад, на половину нижчі, ніж вартість опублікування. Інша частина коштів поповнила б державну казну.

Тепер варто перейти до самого розшуку і пов’язаних з цим витрат. Органи внутрішніх справ здійснюють розшук відповідно до Порядку розшуку боржника – фізичної особи, затвердженого наказом МВС України від 27.08.2008р. № 408. Відповідно до даного Порядку розшук здійснюється територіальними підрозділами служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб[6].

Розшук відповідача здійснюється за наступною схемою:

• протягом 10 діб заводиться розшукова справа;
• виноситься постанова про державний розшук;
• складаються інші документи передбачені в п. 2.2 Порядку;
• складається план першочергових заходів строком на 1 місяць;
• після спливу місяця приймається план подальших заходів;
• відповідно до Наказу МВС від 05.01.2005р. №3[7] – здійснюється  оцінка розшукової роботи;
• сума витрат по проведенню розшукових дій обчислюється відповідно до Постанови КМУ від 01.02.1995р. №78[8] – (її розмір встановлюється до 5 мін.зар.плат).

Згідно п.3.3 Порядку, витрати органів внутрішніх справ, пов’язані з розшуком боржника стягуються з нього за ухвалою суду. Відповідно до чинного ЦПК питання стягнення коштів з боржника може здійснюватися в порядку наказного провадження. У відповідності до п.2 ч.1 ст. 96 ЦПК судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

Пункт. 3.3 Порядку суперечить ЦПК, тому що для повернення витрачених коштів ОВС мають звернутися до суду для видачі судового наказу, тобто мають ініціювати наказне провадження. Відповідно, для цього ОВС подають заяву, на загальних підставах сплачують судовий збір та інші судові витрати. Ця процедура, здається, не дуже вдалою, адже витрачаються державні кошти. Логічніше було б звільнити ОВС від сплати судових витрат по даному типу справ. Відповідно до статті 82 ЦПК Органи внутрішніх справ можуть подати заяву про відстрочення сплати судового збору, але це теж займає час як суддів так і представників ОВС.

Отже, аналізуючи вищевикладене потрібно зазначити, що процедура розшуку відповідача є досить складною, витратною та не дуже ефективною, і створює лише певну процесуальну тяганину. Оголошення у пресі про виклик відповідача є лише процесуальною формальністю, а не дієвим інструментом. Ця процедура потребує удосконалення або повного виключення. Частина 3 ст. 122 ЦПК варто доповнити, вказавши, що у випадку, коли отримана судом інформація про місце реєстрації особи не дає можливості виявити місцезнаходження такої особи, слід оголосити її розшук. В іншому випадку здійснювати оплату за рахунок держави, внісши відповідні зміни в законодавство і перекласти вирішення даного питання на суд. Також потребує покращення і процедура повернення коштів витрачених Органами внутрішніх справ на розшук відповідача, адже ОВС повинні сплачувати ще й судовий збір та інші судові витрати за подання заяви. ОВС потрібно звільнити від сплати даних коштів.

Аналізуючи вищевикладений матеріал, не дивлячись на новели і розвиток цивільно – процесуального законодавства воно і надалі потребує удосконалення, систематизації і дослідження, для виявлення недоліків і шляхів їх подолання.

Список використаних джерел:

1.                Навроцька Ю. Процесуальна форма інформування через пресу в цивільному судочинстві/Ю. Навроцька // ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ. – 2011 – №53 – С. 211 – 217.

2.                наказ МВС України від 05.01.2005 № 3 «Про затвердження Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів».- http://document.ua/nakaz-mvs-ukrayini-vid-05.01.2005-E284-3-pro-zatverdzhennja–srrsdoc-srh2000203295.html

3.                Оголошення у пресі про виклик відповідача. Правовий коментар – New! : [Електронний.ресурс].–.режим.доступу: http://karpovpartners.com/obyavlenie-v-prese-o-vizove-otvetchika.php

4.                Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов’язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах» // Урядовий кур’єр. —1995. — № 20

5.                Самолюк В., Зінчук Д. Цивільний процес.Загальна частина. / В. Самолюк, Д. Зінчук. – Національний університет «Острозька академія»:Острог, 2012. –  149с.

6.                Сапейко Л.В. Розшук відповідача в цивільному процесі та компенсація витрат на його проведення /Л.В. Сапейко// Форум права.- 2011 – №3 – С.687 – 691.

7.                Цивiльний прoцeсуaльний кoдeкс Укрaїни / Вiдoмoстi Вeрхoвнoї Рaди Укрaїни (ВВР), 2004, №40-41, 42.