Ключові слова: валютний контроль, валютне регулювання, валютні відносини, фінансовий контроль, валютний нагляд.

 В статье осуществляется анализ понятия и значение валютного контроля, проанализированы взгляды ученых относительно толкования сущности валютного контроля и внесен ряд предложений по совершенствованию валютного контроля как составляющей системы валютного регулирования.

Ключевые слова: валютный контроль, валютное регулирование, валютные отношения, финансовый контроль, валютный надзор.

In this article the analysis of the notion and significance of the exchange control is made, in addition, the scholars views on interpretation of the essence of the exchange control are analyzed, moreover, a number of propositions for improving exchange control as a part of exchange regulation is made.

Key words: exchange control, exchange regulations, exchange relations, financial control, exchange oversight.

На думку більшості вітчизняних авторів, валютне регулювання є частиною валютної політики країни, спрямованої на впорядкування проведення операцій із валютними цінностями. Валютна політика – сукупність заходів у сфері міжнародних валютних відносин, здійснюваних державою відповідно до тактичних (поточних) і стратегічних цілей країни [1, с. 8].

Проте, слід зазначити, що однією з системних складових валютного регулювання в Україні являється валютний контроль. Валютний контроль, залежно від виконання поставлених завдань, може стимулювати чи стримувати економічний розвиток держави. З метою удосконалення системи валютного контролю вітчизняними науковцями та практиками пропонується лібералізувати законодавство у цій сфері. Зокрема, особлива увага приділяється адаптації вітчизняного валютного законодавства до вимог і стандартів ЄС.

Питання правового регулювання валютного контролю неодноразово розглядалося в науковій літературі, проте воно недостатньо досліджувалося як окреме, цілісне явище. Серед авторів, які досліджували зазначені проблеми, можна відзначити Є.О. Алісова, В.С. Білошапку, Ю.А. Бовтрук, О.В. Боришкевич, А.Ю. Іоффе, С.Т. Кадькаленка, Є.В. Карманова, І.В. Краснову, В.Л. Кротюка, Б.Ю. Лапчук, С.М. Половко, О.Є. Северина, В.О. Храмова, Т.С. Шемет, та інші. Проте окремі аспекти валютного регулювання в Україні потребують подальшого дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні валютного контролю як складової валютного регулювання, та його значення в сучасних умовах.

Чинне законодавство не закріплює поняття «валютний контроль», а в юридичній літературі відсутнє узгоджене розуміння цієї категорії.

Потрібно наголосити, що в теорії фінансового права валютний контроль відноситься до видів фінансового контролю. При цьому за природою відносин, що контролюються, фінансовий контроль поділяється на окремі інституційні види, розмежовуючи дії, що контролюються, за характером інститутів особливої частини фінансового права. Так, Н.І. Хімічева, вважає, що валютний контроль є частиною, видом фінансового контролю, тому йому притаманні всі загальні ознаки фінансового контролю [8, с. 186].

Проте, на думку Л. К. Царьової, валютний контроль, що здійснюється уповноваженими банками, є частиною недержавного фінансового контрол        ю, тобто є його підвидом. Поряд із цим існують думки, що валютний контроль є лише важливим елементом фінансового контролю в сфері державного управління або особливим видом фінансового контролю, що має на меті забезпечення дотримання валютного законодавства [3, с. 43].

Цікавою є думка російського вченого І.В. Хаменушка, який вважає, що валютний контроль є самостійним видом державного контролю. На його думку, цей вид контролю має спеціальні завдання та мету, а також характеризується наявністю власного методу, що дозволяє говорити про особливе місце валютного контролю в системі державного контролю [4, с. 16].

Так у сучасних економічних та юридичних дослідженнях термін «валютний контроль» насамперед згадується разом з категорією «валютне регулювання». Слід зазначити, що валютний контроль та валютне регулювання є двома нерозривно пов’язаними між собою категоріями.

Валютний контроль слід розглядати як комплекс заходів, що здійснюють  спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій [5, с. 221].

Валютне регулювання – це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти [ 6, с. 98].

Проаналізувавши дані поняття можна зробити наступний висновок: що валютний контроль є системною складовою валютного регулювання. Також слід зазначити, що саме через систему валютного регулювання в комплексі з механізмом валютного контролю реалізовується валютна політика держави.

Не слід забувати і про те, що в системі валютного контролю валютний контроль органів банківської системи посідає преважне місце, оскільки, основний комплекс валютних операцій здійснюється саме за посередництвом уповноважених банків і саме тому ці фінансові установи наділені правами суб’єктів валютного контролю за такими операціями [7, с. 48].

Проаналізувавши нормативно-правове регулювання валютного контролю, враховуючи світовий досвід можна запропонувати наступне:

1)    на законодавчому рівні закріпити визначення понять «валютний контроль», «валютне регулювання»;

2)    прийняти Закон України «Про валютне регулювання та валютний контроль», оскільки, Декрет Кабінету Міністрів України уже не відповідає сучасному стану валютної політики держави;

3)    сформулювати та законодавчо закріпити визначення поняття «валютного нагляду» та включити валютний нагляд до системи валютного регулювання або взагалі замінити поняття «валютного контролю» поняттям «валютний нагляд», оскільки, тлумачення останнього включає в себе поняття «валютний контроль».

Ще одним актуальним на сьогоднішній час питанням є проблема визначення тривалості валютної перевірки, оскільки, на сьогодні чинне законодавство не визначає точної тривалості та продовжуваності валютної перевірки. Відсутність даного строку може стати підставою для затягування та перешкоджання нормальній діяльності підконтрольного суб’єкта.

Отже, для підвищення ефективності валютного контролю є необхідним реформувати систему валютного контролю, існуючу систему державних органів контрою та є необхідним прийняття закону «Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)    Валютне регулювання та контроль: навч. посіб. / За заг. ред. О.В. Боришкевич. – К.: КНЕУ, 2008. – 400 с.

2)    Шемет Т.С. Теорія і практика валютного курсу: навч. посіб. /За ред О.І. Рогача. – К.: Либідь, 2006. – 360 с.

3)    Царьова Л. К. Організаційно-правові основи фінансового контролю в Україні / Царьова Л. К. – Одеса : Юридична література, 1999. – 80 с.

4)    Хаменушко И. В. Валютный контроль в Российской Федерации / Хаменушко И. В. – М. : ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. – 480 с.

5)    Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

6)    Рум’янцев А.П., Рум’янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність Навч. посіб. / 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с.

7)    Кравченко Л. М. Валютне регулювання і валютний контроль в Україні : навч. посіб. / Кравченко Л. М., Шапошников О. О. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001 – 245 с.

8)    Грабінська А.В. Проблеми теорії та практики організації валютного контролю в Україні // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 2009. – 3(46). – 310 с.

Ключові слова: валютне регулювання, валютні операції

В статье определена сущность валютного регулирования, особенности и проблемы регулирования валютных операций в Украине
Ключевые слова: валютное регулирование, валютные операции.

The article explains the purpose of exchange control, characteristics and problems of regulation of foreign exchange transactions in Ukraine.
Key words: currency regulation, currency transactions

У зв’язку з переходом економіки України до ринкових умов та поширенням економічних інтеграційних процесів роль валютного регулювання в процесі управління валютними операціями є значною. Проведення валютних операцій є складним і ризиковим видом діяльності, який супроводжується нестабільністю та неможливістю протидіяти цілеспрямованим валютним спекуляціям. Тому вивчення регулювання валютних процесів є доцільним та актуальним.
У вітчизняній та зарубіжній літературі існує низка наукових праць, присвячених вивченню проблемі валютного регулювання. Серед вітчизняних вчених слід відзначити таких авторів як В.Гейця, В.Ющенка, О.Дзюблюка, О.Барановського, О.Береславської, Ф.Журавки, В.Коваленко, В.Міщенка, Д.Полозенка, А.Сомик. Стосовно праць зарубіжних вчених з регулювання валютних відносин, то заслуговують на увагу роботи Г.Тосуняна, М.Артьомова, О.Козиріна, О.Ємеліна, В.Ебке.
Мета дослідження полягає у визначенні основних аспектів регулювання валютних операцій на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.
Входження України у світове економічне співтовариство та перехід до ринкових відносин істотно підвищують увагу до регулювання валютних операцій. Валютне регулювання це – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію валютних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями [1]. Об’єктом валютного регулювання в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов’язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти закордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України [2].
За допомогою валютного регулювання забезпечується необхідна взаємодія монетарних і фінансових процесів пов’язаних з міжнародними валютними й фондовими ринками. Специфікою валютного регулювання є також те, що за його допомогою внутрішня економіка знаходиться під впливом глобальної економіки, а національне виробництво орієнтуються на світові ціни, стандарти. Тому, регулювання валютних операцій повинне сприяти вирішенню проблем в середині країни, забезпечити конкурентоспроможність країни, а також забезпечити її економічну і фінансову безпеку.
Україна за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти [2].
Регулювання валютних операцій може здійснюватися на рівні національної, регіональної чи світової валютних систем. На сучасному етапі розвитку економіки відбувається активна співпраця України з Міжнародним валютним фондом, Європейським валютним союзом, тому регулювання валютних операцій є важливим фактором участі України у світогосподарських зв’язках.
Регулювання валютних операцій в державі здійснюється за допомогою видання нормативних актів у сфері валютних відносин. Для успішного виконання валютної політики України створена відповідна система державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Регулювання валютних операцій здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств.
Одним з основних документів, який регулює операції з валютними цінностями, визначає статус валюти України як єдиного законного засобу розрахунків на всій території України, містить визначення понять, якими оперує валютне законодавство, встановлює загальні принципи валютного регулювання: обов’язкове ліцензування при здійсненні валютних операцій, а також обов’язкове декларування валютних коштів, функції державних органів та установ кредитно-фінансового характеру при регулюванні та здійсненні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року [3]. В ньому закріплені система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання, особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і Національного банку України. Також регулювання валютних операцій в Україні здійснює Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Міністерство транспорту та зв’язку України.
Також, важливе значення для регулювання валютного ринку України мало ухвалення в 1999 році Закону України “Про Національний банк України”, відповідно до якого Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль [4]. Він відповідальний за здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України, контролю дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і визначення при необхідності лімітів заборгованості в іноземній валюті банками-нерезидентами. Національний банк контролює своєчасність надання звітів та документації про здійснення валютних операцій за встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про власні операції уповноважених банків. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на Міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов’язаних із строковими (ф’ючерсними) угодами [4].
До повноважень НБУ належить обов’язкове декларування в Національному банку валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України. Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ; він гарантує таємницю інформації щодо декларування валютних цінностей.
Також слід зазначити, що 6 листопада 2012 року вступив в дію Закон України № 5480-VI «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок», згідно з яким НБУ надається право тимчасово (на термін до 6 місяців) запроваджувати (з подальшим скасуванням після стабілізації ситуації на внутрішньому валютному ринку і урівноваження платіжного балансу України) норми про обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті. Крім того, згідно даного закону, НБУ має право тимчасово змінювати терміни розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів [5]. Даний законопроект сприятиме тому, що грошові кошти резидентів в період погіршення стану платіжного балансу зможуть сприяти покращенню вітчизняної економіки за рахунок скорочення термінів інвестування (кредитування) економіки інших держав.
Таким чином 19 листопада 2012 року вступили в дію дві постанови НБУ: від 16.11.2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» [6], а також постанова № 479 «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» [7]. Згідно постанови № 479 введено обов’язковий продаж 50% валютної виручки експортерів. “Надходження в іноземній валюті 1-ої групи класифікатора іноземних валют і банківських металів… і в російських рублях, на які розповсюджуються вимоги постанови №475, підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України у розмірі 50 відсотків”. Постановою №475 Нацбанк вирішив ввести обов’язковий продаж валютної виручки експортерів та скоротив термін повернення виручки з 180 до 90 днів.
Також Національний банк України зобов’язав фізичних осіб продавати закордонні валютні перекази, які перевищують 150 тис. грн. в місяць. Згідно з постановою, уповноважений банк повинен здійснювати продаж валютних надходжень без доручення клієнта не пізніше ніж на наступний робочий день після зарахування надходжень. Гривневий еквівалент повинен бути зарахований на поточний рахунок одержувача переказу не пізніше наступного робочого дня після здійснення обов’язкового продажу [6].
Проте, основним недоліком валютного регулювання в Україні, є те, що валюта України та номіновані в ній платіжні документи були зараховані до безумовних валютних цінностей без зазначення, що такими вони стають лише в момент перетину кордону. Прийняте формулювання автоматично поширює правила валютного контролю і на національну валюту, що на практиці просто ігнорується через явну невідповідність логіці [8].
Проблемою України є також достатньо гнучке ліберальне фінансове законодавство та спрощена процедура банківських операцій. Тому, останнім часом з’явилися нові офшорні фінансові центри, такі як Гонконг, Сінгапур, Бахрейн, Багамські Острови тощо, що пов’язано насамперед з економічною свободою та лібералізацією національних фінансових ринків. Ці ринки привабливі для багатьох учасників завдяки ліберальному фінансовому і валютному законодавству, конфіденційності (анонімності) банківських рахунків, відсутності валютних застережень та контролю за валютними операціями [9].
Цікавим практичним аспектом регулювання валютних операцій, який є досить актуальним на даний момент в Україні можна назвати проект закону про введення 15% податку на продаж валюти. Наразі Податковий кодекс виключає з розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб доходи від операцій з валютними цінностями (окрім цінних паперів), пов’язаних із переходом права власності на такі валютні цінності. Крім того, від оподаткування звільнено дохід від зміни курсу гривні до долара за випущеними в 2012 році дебютними валютними казначейськими зобов’язаннями.
Головною метою законопроекту є боротьба з валютними спекуляціями й стабілізація курсу гривні. До речі, у країнах ЄС поширена практика, відповідно до якої при продажі валюти потрібно платити значну комісію [10]. Експерти стверджують, що введення збору може привести до скорочення надходження валюти на ринок.
Крім того, новий збір буде стимулювати ріст обсягу «чорного» ринку. Фактично платити цей збір будуть тільки ті, хто продає валюту у випадку появи гострої потреби в гривні. І кредит готівкою на місяць обійдеться дешевше 15%. Постраждають іноземці, які приїдуть в Україну з валютою [10].
Ми вважаємо, що норма податку на продаж валюти у розмірі 15% є занадто великою. Вона може призвести до абсолютної «тінізації» валютного ринку, а також скорочення або й припинення експорту та імпорту. Банки намагатимуться різними способами ухилятися від сплати такого податку, адже вони навчилися «обходити» податок на безготівкові операції з валютою при ставці у 0,5%.
Отже, регулювання валютних операцій – це діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на підтримку рівноваги платіжного балансу та стабільності національної валюти за рахунок контролю за здійсненням валютних операцій. Проте, регулювання валютних операцій в Україні відзначається гнучким ліберальним фінансовим законодавством та спрощеною процедурою банківських операцій. Його недосконалість призводить до тінізації валютного ринку України, зокрема, зростання обсягу валютних спекуляцій та виведення валюти у офшорні фінансові центри. Тому, з метою боротьби з зростанням «чорного» ринку та покращенням стану платіжного балансу в Україні введено обов’язковий продаж 50% валютної виручки, а також планується введення 15% податку на продаж валюти.
Література:
1. Кравчина С.В. Экономические науки №3. // Финансовые отношения. Особливості правового регулювання валютних операцій в Україні.
2. Банківське право. Правове регулювання валютних операцій та здійснення валютного контролю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.mgu.com.ua/docs/KPIDU/bankiske_pravo/Tema_6.pdf. – Назва з екрана.
3. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93// Урядовий кур’єр – 1999. – 1 липня.
4. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №29. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/go/679-14.- Назва з екрана.
5. Закон України № 5480-VI «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок від 6.11.2012 року.
6. Постанова НБУ № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року.
7. Постанова НБУ № 479 «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року.
8. Ванзяк І. Правове регулювання валютних операцій в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення. Інститут КНТЕУ, м. Чернівці.- 2011 р.
9. Рогач Ф. Щодо цілей валютно-курсового регулювання в Україні // Економіст.-2008 р. №1. – С.25-28.
10. Українська правда. Податок на продаж валюти запрацює не раніше лютого. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/20/6977754/.- Назва з екрана.