На сьогодні існує значна кількість методів прийняття рішень, розроблена не однією науковою школою управління. Однак ці методи, методики та процедури “decision-making process” в державному управління впроваджуються повільно. Основними причинами цього постає неприйняття нових розробок та консервативність мислення багатьох управлінців різних щаблів державної вертикалі. Тому, перед наукою державного управління постає питання розроблення нових та удосконалення існуючих моделей, підходів, принципів, методів, процедур та методик підготовки й прийняття управлінських рішень, спираючись на напрацювання науки управління, в першу чергу, з урахуванням надання процесу державного управління в Україні стратегічного характеру [1, с.71].

Питаннями розробки дієвих методів прийняття рішень в системі державного управління зацікавлена значна частина науковців (Бабінова О., Бакуменко В.Д., Пухкал О.Г. тощо). Однак питання методики проведення “круглого столу” не розглядається в наукових публікаціях на належному рівні, особливо її специфікації в сфері туристичної діяльності, безпосередньо зосередженій на співпраці тріади “Влада-Громада-Бізнес” (однак питання про участь громадськості у процесах державотворення розглядається такими науковцями, як: Кушнарьов Є.П., Єфремов О.С., Барденюк В.І., Москаленко С.О., Кулініч О.В. тощо). Тому метою статті є опис особливостей методичного забезпечення проведення “круглого столу” та визначення його ефективності як методу прийняття управлінських рішень в сфері державного управління туризмом на регіональному рівні.

Безперечно, залучення громадськості до процесу прийняття рішень, до управління державними справами є однією із необхідних умов демократії. Лише за наявності тісної плідної співпраці влади з населенням можливо побудувати міцну демократію в країні. Більшість розвинених демократичних країн мають значний досвід щодо взаємодії органів публічної влади з громадськістю, використовують різноманітні технології та методики організації цього процесу [2, с.217]. Так, до основних методів їх ефективної співпраці слід віднести відкрите обговорення.

Відкрите обговорення – це означає не просто розпочати розповідати та аналізувати певне питання, а й запустити його механізм, поставити завдання з усіх дискусійних пунктів. Виділяють кілька моделей обговорення: “круглий стіл”, “мозковий штурм” та “командна ділова гра”.

“Круглий стіл” – це традиційне ділове обговорення, яке при всій його демократичності має елементи організованості, ідеали угоди та конвенції. Саме поняття “круглий стіл” відразу включає в себе такі принципи:

відсутність чітко визначених позицій, а є лише учасники обговорення спірного або дискусійного питання, яке виноситься на обговорення; позиції всіх учасників рівні: ніхто не має права бути вищим за інших. Поняття критика як конструктивна, так і деструктивна повинні бути повністю усунені, тому що кожен з учасників має беззаперечне право висловити свою точку зору в визначеного питання;

мета “круглого столу” визначається в ідеях та думках відносно проблеми, яка обговорюється, або суперечливого положення;

регламент “круглого столу” визначається для кращої організації процесу відкритого обговорення;

протокол – це манера обговорення, яка визначає що можна і чого не можна здійснювати під час “круглого столу” [3, с.23-24].

Основними кроками для здійснення круглого столу первинні стати:

визначення теми обговорення за 1,5-2 тижні до його початку та ознайомлення з нею потенційних учасників;

попереднє моделювання ходу круглого столу, визначення так званих “підставних осіб” – людей, що готують короткі повідомлення або доповіді з питань, що винесені на обговорення;

найоптимальнішою кількістю учасників відкритого обговорення є 6-20 осіб;

тривалість круглого столу – 1,5-2 години (хронологія пов’язана із психологічними особливостями зосередження/ розсіювання уваги особистості);

по закінченню круглого столу можливість фуршету або коктейлю.

Так, як приклад, 20 вересня 2007 року на базі Національного університету „Острозька академія” (м. Острог Рівненської області) було проведено круглий стіл „Стан та перспективи розвитку туризму в малих містах Рівненщини”, організаторами якого стали Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації та кафедра документознавства та інформаційної діяльності факультету політико-інформаційного менеджменту Національного університету „Острозька академія”.

Метою проведення круглого столу було визначено: проаналізувати сучасний стан туристичної інфраструктури та окреслити основні шляхи розвитку цієї галузі в малих містах Рівненщини, відповідно до мети було визначено основні завдання: дати коротку характеристику стану туристичної діяльності в малих містах Рівненської області; здійснити експертне опитування стосовно визначення загального ступеня поінформованості представників малих міст Рівненщини про сучасний стан та перспективи розвитку туризму в своєму місті та в регіоні в цілому; розробити конкретні пропозиції органам державної влади щодо поліпшення стану розвитку туризму в малих містах регіону.

Основними методичними принципами діяльності учасників круглого столу постали:

принцип єдності інтересів представників владних та бізнесових структур, громадських організацій – усвідомлення перспективності розвитку кожного з малих міст як допоки латентного туристично-рекреаційного центру (це твердження стосується переважної більшості провінційних малих монофункціональних міст Рівненщини), який володіє достатнім історико-культурним та природно-рекреаційним потенціалом;

принцип комплексності – розгляд поняття “туристична діяльність” як цілого комплексу послуг: засобів розміщення (готелів, мотелів, кемпінгів, приватних садиб “зеленого туризму” тощо), послуг харчування (кафе, бари, ресторани, “колиби” тощо), комунікаційних (транспортних, телекомунікаційних тощо) та культури гостинності;

принцип узгодженості інтересів – прийняття рішень зводиться до дискусійного обговорення та прийняття рішень, які будуть задовольняти переважну більшість учасників круглого столу як представників органів державної влади, так і бізнесових та громадських організацій;

принцип варіантності, який передбачає можливість вирішення управлінських завдань різними методами та способами, що залежать від ситуаційного фактора.

Учасниками круглого столу було обрано представників органів державної влади, бізнесових та громадських організацій з: м. Березне, смт Володимирець, смт Гоща, смт Демидівка, м. Дубно, м. Здолбунів, м. Костопіль, м. Кузнецовськ, смт Млинів, м. Острог, м. Радивилів, смт Рокитне, м. Сарни – малих міст Рівненщини та обласного центру. Адже на сьогодні широко визначається необхідність досягнення „оптимального балансу у співпраці” між різними громадськими організаціями та владними структурами [4, с.87].

Відповідно до напрацювань круглого столу „Стан та перспективи розвитку туризму в малих містах Рівненщини” передбачалось отримання пропозицій щодо поліпшення стану розвитку туризму в малих містах регіону, які б ґрунтувались на співпраці органів державної влади, представників бізнесових та громадських структур малих міст.

Усвідомлюючи нагальні проблеми та перспективи розвитку туристичної діяльності учасники круглого столу „Стан та перспективи розвитку туризму в малих містах Рівненщини” визначили, що першим пріоритетним напрямком роботи щодо становлення туризму в регіоні повинна стати розробка, затвердження та постійний контроль за впровадженням Стратегії сталого розвитку туризму та курортів регіону, а також спеціальної Стратегії розвитку туризму в малих містах Рівненщини, що переставляють собою систему цілей і пріоритетів місцевої соціально-економічної політики, а також найважливіших напрямків і засобів реалізації зазначених цілей [5, с.96]. Кожен з цих офіційних документів повинен мати специфічне інформаційне наповнення: SWOT-аналіз соціально-економічної ситуації в місті, на основі якого здійснюється стратегічний вибір міста – стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку (у більшості випадків для Рівненської області – це туристично-рекреаційна діяльність, розвиток транспортної інфраструктури та сфери послуг), а також ресурсне забезпечення, необхідне для реалізації цих пріоритетів та механізми їх використання.

Наступним напрямком діяльності органів державної влади, необхідним на сучасному етапі, експерти визначили удосконалення Регіональної програми розвитку туризму до 2010 року та доповнення її заходами щодо святкування Року туризму та курортів на регіональному рівні. На виконання Указу Президента України від 21 лютого 2007 року № 136/2007 „Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні” [6], з метою створення сприятливих умов для розвитку галузі туризму та діяльності курортів, стимулювання в’їзного та внутрішнього туризму, розбудови туристичної інфраструктури було підготоване відповідне розпорядженням Голови Рівненської обласної державної адміністрації № 123 від 26 березня 2007 року [7]. За цим розпорядженням було визначено розробити районним державним адміністраціям та виконавчим комітетам рад міст обласного значення районні (міські) заходи щодо святкування Року туризму та курортів на рівні адміністративних одиниць.

Тому, наступним напрямком діяльності по налагодженню туристичної діяльності в регіоні учасниками круглого столу було визначено створення сприятливого інвестиційного клімату на Рівненщині для розвитку сфери туризму і діяльності курортів. На сьогодні багато дослідників визначають, що пріоритетними напрямами інвестування є розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, туризму, а також реалізація проектів і програм, спрямованих на розв’язання загальнодержавних, міжрегіональних і регіонально-галузевих проблем [8, с. 20]. З метою пожвавлення діяльності інвесторів доцільно сприяти та заохочувати створення громадськими організаціями проектів, які спрямовані на розвиток туристичної інфраструктури малих міст Рівненщини.

А для здійснення найважливіших програм і проектів, спрямованих на розвиток малих міст, можуть залучатись також і іноземні інвестиції. Позитивними сторонами залучення іноземного капіталу в рекреаційно-туристичну сферу України доцільно назвати:

стимулювання розвитку інфраструктури, адже внесок туристично-рекреаційного комплексу у формування сталого суспільства визначається його функціями: 1) методико-біологічною (оздоровлення, відновлення фізичних сил людей); 2) соціально-культурною (вплив на зайнятість, відродження народних промислів, традицій, пізнання); 3) економічною (вплив ВВП, платіжний баланс, розвиток господарської структури, залучення валютних коштів); 4) політичною (утвердження держави, її інтеграція до світового співтовариства тощо) [9, с.225];

збільшення рівня комплексного використання лікувальних ресурсів та впровадження сучасних технологій рекреації;

накопичення закордонного організаційного і управлінського досвіду;

підвищення: адаптації суб’єктів господарювання до умов конкурентного середовища (формування цілісної виробничо-технологічної підсистеми сприятиме забезпеченню інноваційної сфери всіма видами посередницьких послуг та інтеграції відповідних блоків інфраструктури, зокрема: трансферу технологій від власника наукової розробки до споживача; забезпечення захисту прав інтелектуальної власності); конкурентноздатності вітчизняних курортів; рівня кваліфікації працівників; якості робіт і послуг; проведення експертизи інноваційних, науково-технічних проектів;

ріст бюджетних доходів і зменшення бюджетних навантажень. Субсидії і бюджетні кредити, інвестиційні і податкові преференції можуть надаватися тим, хто вироблятиме нові види товарів, що вимагають новітніх технологій, орієнтованих на збут за межами міста і, тим самим, створюють додаткові доходи для міста; зниження залежності від імпорту та покращення платіжного балансу [10, с.75].

Одним із важливих рішень учасників круглого столу стало запровадження дієвих механізмів стимулювання для будівництва нових та реконструкції наявних об’єктів туристичної та курортної інфраструктури Рівненської області, зокрема розвиток української транспортної інфраструктури. Для Рівненщини особливо актуальним є усвідомлення пріоритетності розвитку області як “туристичної території”, транзитного коридору, особливо для спортивних вболівальників футбольного чемпіонату “Євро-2012”.

Питання розвитку туристичної інфраструктури безпосередньо пов’язане з розвитком і створенням розвиненої мережі інформування потенційних туристів через засоби масової інформації, засоби мережу Internet (розробка постійно обновлюваних web-сайтів та web-сторінок малих міст Рівненщини, які б містили інформацію довідкового та позиційного характеру). А також доцільним є створення наскрізної інформаційної бази даних області, яка б містила інформацію аналітичного та довідкового характеру про історико-культурний, рекреаційний, інвестиційний тощо потенціал регіону. Адже для подальшого успішного розвитку туристично-рекреаційної сфери в Україні необхідно, перш за все, забезпечити її раціональне планування і дієве управління. Наявний потенціал розвитку туризму в умовах кожного регіону необхідно використовувати творчо та системно, що створить наступні переваги: інвестиційні надходження і додаткові прибутки, нові робочі місця; модернізація туристичної інфраструктури, зв’язку, транспортного сполучення, комунальних об’єктів і служб; впровадження інновацій і нових технологій; розв’язання проблем навколишнього середовища і збереження історико-культурної спадщини [11, с.263-265].

Розробка і реалізація запропонованих кроків для підвищення туристичного іміджу Рівненщини сприятиме удосконаленню господарського (соціально-економічного) комплексу регіону; формуванню і розвитку інфраструктури туризму, освіти і підприємництва відповідно до вимог сучасного глобалізованого європейського інформаційного простору; розширенню асортименту та значному підвищенню попиту на туристсько-екскурсійні послуги; створенню нових робочих місць і підвищенню рівня зайнятості місцевого населення; збереженню історико-культурної спадщини та природно-заповідного фонду; забезпеченню додаткових надходжень у місцеві, обласний і державний бюджети.

Відповідно ефективність методу “круглого столу” – це досягнення цілі (прийняття пропозицій або конкретних рішень) з мінімальною затратою ресурсів і управлінської енергії в як найкоротший період. Отже, доцільно визначити, що використання методу “круглий стіл” для прийняття рішень в системі управління туризмом, особливо на регіональному рівні, де відбувається особливо тісна співпраця населення – територіальної громади бізнесових організацій з органами державної влади, є особливо доцільним та порівняно ефективним. Рішення, які приймаються під час круглих столів зазвичай мають рекомендаційний характер і не вимагають контролю за їх виконанням, однак більшість пропозицій приймаються до уваги представниками державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування під час здійснення практичних кроків або ж розробки планів та програм подальшої діяльності.

Подальше опрацювання методики проведення круглих столів за участі тріади “Влада-Громада-Бізнес” є перспективним та таким, що потребує подальшої деталізації та удосконалення. Адже в кінцевому результаті ефективність державного управління в демократичному суспільстві безпосередньо пов’язана з підвищенням якості життя кожної конкретної людини. Саме такий прямий та опосередкований результат є головним критерієм соціальної ефективності будь-яких управлінських рішень та відповідних дій.

Література:

1. Бакуменко В.Д. Проблема вдосконалення прийняття управлінських рішень у контексті розвитку процесу державного управління в Україні// Актуальні проблеми державного управління: Збірник наук. праць УАДУ при Президенті України (Львів. філіал). – Львів, 2001. – Вип. 5. – С.66-72.
2. Бабінова О. Методи залучення громадськості до прийняття управлінських рішень: зарубіжний досвід// Ефективність державного управління: Збірник наук. праць ЛРІДУ НАДУ. – Львів, 2004/2005. – Вип. 6/7. – С.217-224.
3. Осовська Г.В. Комунікації в менеджменті: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 216 с.
4. Москаленко С.О. Управління взаємодією з громадськими організаціями як суб’єктами соціальної політики// Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (22 березня 2007 року): У 2 ч. – Львів, 2007. – Ч.2. – С.87-91.
5. Амітан В. Формування концепції розвитку міст (теоретичний аспект)// Регіональна економіка. – 2002. – № 4 (26). – С.90-98.
6. Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні: Указ Президента України № 136/2007, 21 лютого 2007 року// http://www.president.gov.ua/documents/5780.html.
7. Про обласні заходи щодо підготовки та проведення в 2008 році Року туризму та курортів в Україні: Розпорядження Голови Рівненської облдержадміністрації № 123, 26 березня 2007 року//http://www.rv.gov.ua/sitenew/main/ua/catalog/item/395.htm.
8. Стеба В. До питання реалізації положень Закону України “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст”// Україна: аспекти праці: Наук.-екон. та суп.-політ. журнал. – 2006. – № 7. – С.18-25.
9. Охріменко А. Особливості функціонування рекреаційного комплексу в умовах сталого розвитку// Регіональна економіка. – 2002. – № 2 (24). – С.224-228.
10. Петрович Й., Гарван В. Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері// Регіональна економіка. – 2004. – № 1 (31). – С.70-76.
11. Судова-Хом’юк Н. Управління інвестиційними процесами в туристично-рекреаційному комплексі України// Регіональна економіка. – 2002. – № 3 (25). – С.260-265.

Інші записи:

Не знайдено

Найбільш серйозним викликом після руйнування радянської системи для багатьох малих міст стала втрата свого власного місця в великому економічному механізмі перерозподілу праці і капіталу на регіональному та національному рівнях. У свою чергу складові глобального ринку зробили цей виклик історії ще жорсткішим. Для більшості малих міст повстало нагальне питання розробки власних стратегій розвитку у нових глобальних, національних та регіональних тенденціях.

В умовах розбудови української держави туризм, зокрема його розвиток в малих містах, стає дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного та місцевих бюджетів, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широкої громадськості до пізнання історико-культурної спадщини. Тому питання державного управління розвитком туристичної діяльності в малих містах постають сьогодні особливо гостро.

У сучасному науковому просторі України значна кількість дослідників зацікавлена проблемами державного управління туризмом, зокрема, Алієв Р., Давиденко Л., Козловський Є., Лихоманова О., Свірідова Н., Шаптала О. тощо. Однак, на сьогодні не існує жодної фундаментальної праці, яка б розкривала всі управлінські особливості, пов’язані з розвитком туристичної галузі в малих міста на рівні регіону.

Тому метою статті є розгляд певних аспектів розвитку туризму в Рівненській області як адміністративній одиниці державного управління.

10 липня 2003 року Верховною Радою України було прийнято Закон України „Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст”. За цією Програмою визначаються основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст України до 2010 року і містяться науково-методичні, економічні, організаційні, правові заходи щодо його забезпечення. Одним із пріоритетних напрямків реалізації цієї Програми в 2003-2010 роках є охорона культурної спадщини та розвиток туризму в малих містах.

Так, за Вашингтонською хартією 1987 року визначаються цінності в малих містах, що підлягають охороні, – це історичний характер міста і сукупність матеріальних і духовних складових, які виражають його образ, а саме:

а) форма міста, яка визначається мережею вулиць і розплануванням на ділянки;

б) зв’язок між різними міськими просторами: забудованими, вільними та озелененими;

в) форма і вигляд споруд (внутрішній і зовнішній), обумовлені своєю структурою, об’ємом, стилем, масштабом, матеріалом, кольором і декором;

г) зв’язки міста з навколишнім середовищем, природним і створеним людиною;

ґ) різні призначення міста, набуті ним під час історичного розвитку. І будь-який замір на ці скарби загрожуватиме автентичності історичного міста [1].

З огляду на це, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року „Про затвердження Списку історичних населених місць України” визначається перелік всіх поселень України, що мають історико-культурне значення. До цього Списку в Рівненській області входять: м. Рівне (1283 рік), смт Березне (1584 рік), смт Володимирець (1570 рік), смт Гоща (1152 рік), м. Дубно (1099 рік), м. Дубровиця (1005 рік), смт Клевань (1458 рік), м. Корець (1150 рік), смт Мізоч (1322 рік), смт Млинів (XVI століття), м. Острог (1100 рік), м. Радивилів (1564 рік), смт Степань (1292 рік). Також згідно з Загальнодержавною програмою розвитку малих міст до адміністративно-територіального устрою Рівненської області входять такі малі міста: Дубно, Дубровиця, Здолбунів, Корець, Костопіль, Кузнецовськ, Острог, Радивилів, Сарни та Березне. Обидва переліки населених пунктів, затверджені нормативними документами на національному рівні, є взаємодоповнюючими для комплексного розвитку туристичної інфраструктури Рівненської області.

Глибокий кризовий соціально-економічний стан, в якому перебуває держава, призвели до хронічної кризи більшості регіонів України, в тому числі і Рівненщини. Протягом останніх десятиліть регіон в економічному плані практично не розвивався (виключення становить лише Кузнецовськ – мале місто енергетичного спрямування). Великі виробничі підприємства перебувають в занепаді та не мають потенціалу й можливостей до самостійного розвитку. Мале підприємництво не набуло достатнього розвитку внаслідок вичерпання кадрового потенціалу (молодь та значна кількість працездатного населення виїжджає з малих міст до обласного центру, столиці, а в багатьох випадках і закордон). Міста практично не готові для прийому туристів внаслідок нерозвинутості місцевих інфраструктур туризму: відсутність готелів високого рівня обслуговування для прийому українських та іноземних туристів, невідповідність рівня закладів громадського харчування високим сучасним міжнародним стандартам, занедбаність транспортної, інженерної мереж і туристичного посередництва.

Для більшості органів місцевого самоврядування малих міст Рівненщини невизначені чітко прерогативи розвитку, адже туризм – це інновація, яку потрібно підтримувати, навчати фахівців, інформувати населення та бізнесові структури про можливості розвитку туризму. Хоча на сучасному етапі малі міста Рівненської області є потенційними туристичними центрами Західної України та можуть в майбутньому приймати значні потоки туристів і гостей. Сучасні вхідні туристичні потоки зумовлені багатим історико-культурним потенціалом регіону, а не рівнем розвитку туризму, тому й не є джерелом прибутку до місцевих та обласного бюджетів.

Суттєвими факторами, які впливають на розвиток туризму в малих містах, доцільно визначити: нормативно-правове забезпечення (недоліки законодавства про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності, складності порядку створення господарських товариств, недоліки статистичного обліку результатів виробничої діяльності малих підприємств, недоліки системи оподаткування, створення механізму взаємного кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, механізму сприяння розвитку малого та середнього підприємництва); інформаційне забезпечення (допомога в отриманні нормативно-правової інформації, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій на регіональному рівні); фінансове забезпечення (пошук альтернативних позабюджетних форм фінансового стимулювання інфраструктури міст, вирішення питань застав під кредити, створення тендерних комітетів, звільнення малих підприємств від значних податків та зборів); організаційне та матеріально-технічне забезпечення (координація діяльності всіх структур щодо підтримки туризму, створення координаційної ради з питань розвитку туризму при облдержадміністрації та райдержадміністраціях тощо); кадрове забезпечення (підготовка та перепідготовка кадрів з використанням коштів міжнародної фінансової та технічної допомоги, навчання основам туристичної діяльності) тощо.

Основними механізмами державного управління туризмом повинна стати першочергова розробка якісних програм регіонального розвитку, заснованих на всебічному SWOT-аналізі ресурсів регіону. Ця форма організації та координації діяльності в сучасних умовах дає можливість забезпечити поєднання економічних інтересів окремих виробничих, науково-дослідних, і проектних організацій з цілями розвитку територій, зокрема депресивних.

Створення та ефективне виконання регіональних програм розвитку туризму в малих містах сприятиме:

а) збереженню історичного середовища малих міст, розвитку малих міст, що є рекреаційними і туристичними центрами, пожвавленню туристичної галузі як однієї з найперспективніших в економіці;

б) забезпеченню сталого розвитку економіки та соціальної сфери малих міст, збільшенню ресурсних можливостей територій та підвищенню якості управлінських рішень з цих питань;

в) залученню коштів державного і місцевих бюджетів, фізичних та юридичних осіб України та інших держав до виконання заходів соціально-економічного розвитку малих міст, значному скороченню централізованих державних видатків, їх ефективному використанню.

Будь-яка програма щодо розвитку туристичної діяльності в малих містах повинна обов’язково містити розділ “Кадрове забезпечення реалізації програми”, який має визначати потреби регіону в спеціалістах для розвитку туризму (менеджерах з туризму, менеджерах сільського зеленого туризму, гідах, логістах і т.д.), а також вимоги до цих працівників. Важливим є формування „культури гостинності” в кожному малому місті.

Наступним важливим завданням програми є активізувати діяльність молодіжних громадських організацій в містах та регіоні. Необхідність цього визначається тим, що туризм є молодіжним видом бізнесу та рухати його вперед повинна соціально активна молодь. Для цього потрібно визначити мотивованих керівників діючих молодіжних громадських організацій, напрямки їх діяльності та можливості залучення до діяльності з розвитку туризму.

Фінансування Програм регіонального розвитку туристичної галузі в малих містах та PR-програм, в їх межах, передбачається за рахунок наступних джерел:

а) позабюджетні кошти, що включають власні кошти організацій сфери туризму, кредити банків, кошти фондів та громадських організацій, кошти приватних вітчизняних та закордонних інвесторів, цільові відрахування від прибутку підприємств, зацікавлених в реалізації Програми;

б) кошти державного бюджету, в том числі що виділяються на конкурсній основі в вигляді централізованих інвестиційних ресурсів та фінансування цільових державних програм;

в) кошти Державної туристичної адміністрації та Національної туристичної організації;

г) кошти обласного, районного, міського бюджетів.

Для реалізації заходів Програми будуть залучатися кошти обласного, районного та міського бюджетів, суб’єктів підприємництва всіх форм власності, громадських організацій, цільових кредитів банків, міжнародної технічної допомоги, інвесторів, інших джерел, не заборонених законодавством [2].

Фінансове забезпечення заходів щодо державної підтримки виконання Програми повинно здійснюватися в межах видатків обласної, районної, міської державних адміністрацій, передбачених у відповідних бюджетах на регіональні програми (розвиток туризму).

Заходи, пов’язані з розвитком матеріальної бази туризму, передбачають розробку пропозицій щодо механізмів фінансування реконструкції, реставрацій та будівництва туристичних об’єктів переважно за рахунок позабюджетних джерел, а також сприяння в реалізації інвестиційних проектів, що передбачають розвиток туристичної інфраструктури та розміщення фінансових ресурсів. На жаль, до сьогодні на рівні держави існує поганий менеджмент пам’яток, тому необхідно створювати ради, які б займались планами архітектурної забудови міст, охороною історико-культурної спадщини [3], якістю доріг, переплануванням бізнесу, підготовкою кваліфікованих кадрів.

Одним з шляхів залучення коштів на вирішення соціально-економічних питань розвитку регіонів, в тому числі і туристичної діяльності на регіональному рівні стає участь у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування при Фондові сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України. Положення про конкурс затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 64.

Важливим управлінським завданням з приводу пожвавлення інвестиційної діяльності в малих містах є формування сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату. Це означає, що на рівні кожного окремого міста необхідно створити рівні умови для функціонування різних бізнесів, забезпечити відтворення кваліфікованих кадрів, підготувати та поширювати об’єктивну науково обґрунтовану інформацію про інвестиційний потенціал міста, вивчати громадську думку з метою формування місцевої громади, а також надавати консультаційну й практичну допомогу ініціаторам інвестиційних проектів, які цього потребують, та виконувати багато інших практичних завдань. Тільки на цих засадах можна розраховувати на залучення в міста стратегічних інвесторів під інвестиційно привабливі проекти. Велику роль в цій роботі мають відіграти органи місцевого самоврядування міст. Адже Конституцією України та Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено роль міст у системі адміністративно-територіального устрою та управління соціально-економічним розвитком як самостійних адміністративно-територіальних одиниць, носіїв місцевого самоврядування, суб’єктів економічної та фінансової діяльності [4].

Враховуючи важливість та необхідність реалізації інвестиційних проектів в туристично-рекреаційному бізнесі, на рівні міст необхідно стимулювати зацікавленість у розширенні підприємницької діяльності в туристичному напрямку керівників підприємств різного рівня – малих, середніх та великих. З цією метою в ході туристичного аудиту слід глибше проаналізувати комерційні пропозиції міст, а також районів їх розташування, та визначити декілька найбільш реальних та інвестиційно привабливих проектів, що потребують подальшого опрацювання та впровадження.

Раціональне державне управління розвитком туризму на регіональному рівні відіграє важливу роль у вирішенні значної кількості суміжних соціальних проблем. У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочі місця, підтримується рівень життя населення, створюються передумови для покращення платіжного балансу країни. Розвиток туризму сприяє підвищенню рівня освіти, удосконаленню системи медичного обслуговування населення, втіленню нових засобів розповсюдження інформації тощо.

Світовий досвід свідчить, що для просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна централізована діяльність у цьому напрямі організаційної та фінансової підтримки держави. Адже окрема фірма чи асоціація не може широкомасштабно рекламувати національний туристичний продукт чи його складові регоінальні та місцеві туристичні продукти. Менеджмент туризму повинен відбуватись на основних трьох рівнях: національному, регіональному та місцевому, та бути гармонійно вплетеним в глобальну туристичну суперструктуру. Одним з прикладів такої раціональної співпраці різних рівнів управління став у 2004 році Міжнародний семінар-нарада „Питання опрацювання ефективної державної політики підтримки розвитку малих історичних міст як туристичних центрів”, що організовувався Туристичною спілкою „Золоте перевесло” разом з Державною туристичною адміністрацією України та PAR [5].

Основними проблемами в сфері державного управління розвитком туризму на регіональному рівні доцільно відмітити: неефективна система державного управління об’єктами туристичного інтересу (які є державними за формою власності) [6]; неналагоджені дієві вертикальні зв’язки на рівнях Місто-Регіон-Держава, які за наявних зовнішніх обставин повинні були чіктими та підлягати систематичному моніторингу; необхідним є налагодження контролю за виконанням національних та відповідних регіональних програм з розвитку туристичної галузі, адже багато потенційно ефективних кроків лише декларуються, а не виконуються практично.

Туристична галузь в малих містах Рівненщини або зовсім не розвинена, або ж розвинена в недостатній мірі. Адже становлення незалежної держави проходило з різними внутрішніми проблемами, які позначились на туристичній сфері. В багатьох містах України була повністю сформована туристична інфраструктура, однак зараз вона знаходиться в напівзруйнованому стані. Відродження комунікацій, історико-архітектурних ансамблів тощо та становлення туристичної галузі в малих містах та в районах їх розташування повинні стати пріоритетами як для органів місцевого самоврядування, так і для представників бізнесових структур та громади міста. Адже без реального усвідомлення того, що туризм – це можливість розквіту регіону, не можна розпочинати здійснення жодних кроків з його оформлення чи на папері, чи виконання практичних завдань.

Звичайно, туризм, як і медаль, має два боки. Окрім позитиву він може викликати і негативні наслідки для малих міст та регіонів їх розташування. До недоліків становлення туризму можна віднести: підвищення цін в регіоні не лише для туристів, а й для місцевих мешканців. Розвиток туризму є дуже дорогим для платників податків, тому уряд зможе урізати фінансування на інфраструктуру територій. Відбудеться зростання потреб туристів у послугах, які не відповідають потребам локальних мешканців. Гарантованою є повна залежність місцевих економік від розвитку туризму в малих містах. Також сезонний характер туризму і роботи, малі оплати туристичних професій можуть спричинити незадоволення місцевого населення. Будуть можливими конфлікти етнічних, релігійних угрупувань через різницю цінностей, стилів життя, мовне питання тощо. Окрім того, можуть існувати причини, що можуть негативно впливати на туристів (незадоволення екологічною ситуацією регіону, якістю послуг, що надаються). У деяких випадках прибутків від туристичної діяльності може й не бути, адже регіональний туристичний продукт, що буде створено, може не привабити туристів (непродумана маркетингова стратегія).

Розвиток туризму в малих містах Рівненщини надасть багато можливостей як для регіону, так і для держави загалом. Переваги становлення туризму в малих містах очевидні. Окрім відкриття нових спеціальностей та збільшення робочих місць, – це впровадження національного туристичного продукту, що характеризуватиме Україну як найкраще. Також збільшення платоспроможності та життєвого рівня населення місцевості. А це, в свою чергу, спричинить підвищення прибуткової частини бюджету (як муніципального, так і державного) та видатків на історико-культурне відродження міста, регіону та країни в цілому.

Таким чином, приоритетним і найбільш важливим напрямом розвитку малих міст Рівненської області є їх туристично-рекреаційне спрямування. Лише туристична індустрія, пов’язана із суміжними та обслуговуючими галузями, здатна справити мультиплікативний вплив на розвиток економічних та соціальних процесів у містах. Ефективне державне управління розвитком туристичної сфери у регіоні та у кожному малому місті можливе лише за досягнення єдиної умови – налагодження продуктивної взаємодії органів управління, територіальної громади та бізнесових структур, які б усі разом були налаштовані на активізацію цього напряму розвитку. Не слід забувати гасло ВТО: „Де розвивається туризм, відступає бідність”.

Список використаних джерел:

1. Про охорону історичних міст: Міжнародна хартія (Вашингтонська хартія), 1987 року// Пам’ятки України. – 1988. – № 2. – С. 39-40.
2. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України, 23 березня 2000 року// Відомості Верховної Ради. – К., 2000. – № 25. – С. 195.
3. Про охорону культурної спадщини: Закон України, 25 липня 2000 року// Відомості Верховної Ради. – К., 2000. – № 39. – С. 333.
4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України, 21 травня 1997 року// Відомості Верховної Ради. – К., 1997. – № 24. – С. 170.
5. Козлова Т. Стратити не можна помилувати: Суб’єктивні нотатки з нагоди семінару-наради щодо державної політики підтримки розвитку маленьких містечок в Карпатському регіоні/ Т.Козлова// Новини турбізнесу: Всеукраїнська інформаційно-рекламна газета/ Гол. ред. Т.М. Козлова. – К., 2004. – № 15(17). – 20 серпня. – С. 10.
6. Державний реєстр національного культурного надбання// http://www.heritage.com.ua/kraeznavstvo/regioni/Resursi/resursy01.htm.

Інші записи:

Не знайдено