В статті висвітлено  теоретичні аспекти дослідження фінансової стійкості, проведено оцінку фінансової стійкості державного підприємства, а також запропоновано напрямки вдосконалення управління фінансовою стійкістю досліджуваного об’єкта.

Ключові слова: фінансова стійкість, фінансовий стан, тип фінансової стійкості,  управління фінансовою стійкістю.

В статье освещены теоретические аспекты исследования финансовой устойчивости, проведена оценка финансовой устойчивости государственного предприятия, а также предложены направления совершенствования управления финансовой устойчивостью исследуемого обьекта.

Ключевые слова: финансовая устойчивость, финансовое состояние, тип финансовой устойчивости, управления финансовой устойчивостью.

In the article have examined theoretical aspects of the study of financial stability, have assessed financial stability of the state enterprise, and have suggested areas of improvement of the financial stability of the object.

Keywords: financial stability, financial status, type of financial stability, management of financial stability.

Постановка проблеми. Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інше зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб’єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається [2, 116].

В умовах становлення ринкової економіки проблема стійкого розвитку підприємств є актуальною і потребує приділення окремої уваги.

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов успішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів.

У сучасних умовах господарювання на підприємство впливає багато чинників, які знижують фінансову стійкість. До основних деструктивних чинників можна віднести істотну зміну структури та скорочення попиту, кризу неплатежів, недосконалу роботу таких економічних інститутів як банківська, кредитно-грошова, податкова системи [5].

Проаналізувавши ряд наведених факторів та враховуючи відсутність єдності поглядів науковців щодо дослідження фінансової стійкості, проведено оцінку фінансової стійкості Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» та запропоновано заходи щодо підвищення рівня його фінансової стійкості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Основні аспекти визначення та аналізу фінансової стійкості підприємства досліджувались зарубіжними науковцями, серед яких Г.А. Александров, Е. Альтман, С.Г. Бєляєва, А.А. Богданов, Е.Дж. Долан, Дж. К. Ван Хорн, І. Бланк, В.В. Іванов, Д.К. Стоун, К.Д.  Уолш, А. Шапіро та ін. Широкий спектр питань щодо управління фінансовою стійкістю підприємства та розробки підходів до оцінки фінансової безпеки розкрито в працях вітчизняних науковців, серед яких О.І. Барановський, В.О. Василенко, О.Д. Заруба, Г. В. Козаченко, М.К. Колісник А.М. Поддєрьогін, Г.В. Савицька, Н. І. Строченко, О. С. Стоянова, О.О. Терещенко, Д. В. Шиян, О.В. Ярій та інші. Досягнення у цій галузі науки досить вагомі. Але разом з тим подальші дослідження виявляють проблеми, які потребують вирішення [6].

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямків вдосконалення управління та шляхів підвищення рівня фінансової стійкості підприємства на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Відповідно до мети необхідно визначити теоретичні основи фінансової стійкості підприємства; провести оцінку фінансової стійкості Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»; запропонувати напрямки покращення управління фінансовою стійкістю підприємства.

Виклад основного матеріалу. Фінансова стійкість підприємства, як зазначає Поддєрьогін А.М. — це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел [2, 115].

На нашу думку, фінансова стійкість підприємства – це характеристика підприємства, яка відображає в процесі взаємодії впливу зовнішніх і внутрішніх факторів досягнення стану фінансової рівноваги і здатність не лише утримувати на відповідному рівні протягом деякого часу основні характеристики діяльності підприємства, але і функціонувати і розвиватися.

Особливу проблему при оцінці фінансового стану підприємства являє собою вибір і обгрунтування критеріїв оцінки отриманих фактичних показників. Можливі різні підходи до вибору таких критеріїв: за нормативами, еталонами, динамікою. Найбільш зваженим, на наш погляд, є комбінований підхід – за динамікою і нормативним значенням фінансових коефіцієнтів, вибраних для експрес-оцінки фінансового стану підприємства. За даним підходом розрізняють такі типи фінансової стійкості [4]:

1) абсолютна стійкість фінансового стану – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати (на практиці зустрічається дуже рідко).

2) нормальна стійкість фінансового стану – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами.

3) нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства, – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик.

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Відповідно до поставленої мети проведемо оцінку фінансової стійкості підприємства саме на основі даного підходу та доведемо нашим дослідженням, що дана методика на належному рівні визначає тип фінансової стійкості підприємства.

В умовах нестабільної економіки підприємство може легко втратити фінансову стійкість. Передумови втрати фінансової стійкості різноманітні. Ними є результати взаємодії численних факторів, що можуть бути як залежними від підприємства (внутрішні), так і незалежними від його діяльності (зовнішні).

Для визначення фінансової стійкості підприємства застосовуються різні методи. Дані методи містять ряд показників, що логічно та повно дають характеристику усім процесам, що здійснюються на підприємстві. Ці показники поділяються на узагальнюючі та часткові і допомагають адекватно оцінити фінансову стійкість підприємства [7, 53].

Основними методами  управління фінансовою стійкістю підприємства є: морфологічний аналіз, системний аналіз, критичний аналіз, фінансовий аналіз, метод сигнальних відхилень, метод математичної статистики, інтегральний підхід до оцінки фінансової стійкості [9, 55].

При управлінні фінансовою стійкістю застосовується головна ціль – забезпечення фінансової безпеки та стабільності функціонування і розвитку підприємства у  довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

Дослідження фінансової стійкості здійснювалось на прикладі ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ», що спеціалізується на виробництві залізобетонних виробів [3].

Узагальнюючі коефіцієнти не дають повної оцінки фінансової стійкості підприємства. Розглянемо детально часткові показники, так як вони чітко дають зрозуміти, за рахунок яких факторів відбуваються зміни у стійкості досліджуваного об’єкта та відповідно до отриманих даних визначимо тип фінансової стійкості досліджуваного підприємства.

Таблиця 1

Динаміка показників оцінки фінансової стійкості та стабільності

ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» за 2009-2011 роки

Показники фінансової стійкості підприємства вказують на задовільний стан підприємства. Здійснивши обрахунки часткових показників фінансової стійкості підприємства було досліджено, що коефіцієнт автономії є вищим за нормативне у 2009 році на 0,11 пункти, у 2010 –  на 0,26  та на 0,09 пункти у 2011 році. Дане перевищення нормативного значення утримує досліджуване підприємство від додаткових джерел залучення у частці майна підприємства.

Розглядаючи показник фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування, можна сказати, що його стан задовільний, так як він прямує до нормативного значення, що має досить гарну перспективу на майбутнє, адже підприємство не являється таким, що залежить від зовнішнього фінансування.

Коефіцієнт фінансування мав тенденцію до зростання: у 2009 році даний показник зріс на 0,59 пункти, а у 2010 році коефіцієнт фінансування перевищив нормативне значення втричі, 2011 рік характеризується зниженням даного показника на 1,36 пункти, однак даний показник перевищував нормативне значення на 0,46 пункти. Такі коливання були зумовлені постійним збільшенням власного капіталу та змінами політики щодо залученого капіталу. Так, якщо у 2010 році стрімке зростання даного показника було зумовлене зниженням частки позикового капіталу та збільшенням власного, то зниження коефіцієнта фінансування у 2011 році було спричинено саме значним зростанням частки позикового капіталу. Така динаміка даного коефіцієнта свідчить про можливість самофінансування даного підприємства за рахунок власного капіталу.

Відповідно до значень коефіцієнта концентрації позикового капіталу можна сказати, що даний показник не перевищував нормативне значення 0,5, що свідчило про негативний вплив на загальну діяльність підприємства. Впродовж досліджуваних років даний коефіцієнт мав тенденцію до спадання, у зв’язку із зниженням загальної частки позикового капіталу у майні підприємства: у 2009 році становив 0,39, у 2010 році – 0,24 пункти. У 2011 році даний коефіцієнт зріс до значення 0,41 через збільшення загальної частки поточних зобов’язань, але не перевищував свого нормативного значення. Така динаміка є позитивною, оскільки дана величина пояснює вплив позикового капіталу на формування активів підприємства.

Основну увагу необхідно звернути на коефіцієнт заборгованості, адже він показує, яка частка оборотних коштів фінансується за допомогою позикових коштів. Його величина мала тенденцію до скорочення. У 2009 році даний показник знизився до 0,63,  у 2010 – до 0,31, а у 2011 році підвищився до 0,71 пункта. Даний показник за всі досліджувані роки не перевищив нормативне значення, що вказує на спроможність підприємства погасити свої зобов’язання та відносну його незалежність від залучених коштів. Однак необхідно приділити увагу рівню ризиковості даного фінансування оборотних коштів. При неправильному управлінському рішенні можливість неплатоспроможності підприємства підвищується, що у свою чергу призведе до підвищення ймовірності настання банкрутства підприємства.

Коефіцієнт маневреності не перевищує свого нормативного значення, що є негативним, адже при нормативному значенні більше 0,5 даний показник становив впродовж 2009-2011 років 0,20, 0,27 та 0,39 пункти відповідно. Однак коефіцієнт маневреності характеризувався незадовільними значеннями впродовж всього досліджуваного періоду, що свідчить про низький ступінь мобільності використання власних коштів, адже він вказує на високу частку запасів підприємства. Відповідно до цього, для даного підприємства необхідно постійно знаходити покупців на продукцію, щоб запобігати заборгованості підприємства в майбутньому.

Коефіцієнти фінансової стійкості І і ІІ показують, що дане підприємство є досить стійким. Так, якщо розглядати значення коефіцієнта фінансової стійкості І, то він мав досить стабільні значення, що коливалися в межах 0,53-0,85. Такі результати  є допустимими для державного підприємства, адже це є нормальним для частки стабільних джерел фінансування. Для всіх інших підприємств дана величина має коливатись від 0,65-0,85 і вище. Розглядаючи показник фінансової стійкості ІІ можна сказати, що дане підприємство може погасити досить велику частку зобов’язань за допомогою власного капіталу, адже у  2009 році даний коефіцієнт перевищив нормативне значення на 0,59, а у 2010 році перевищило втричі нормативне значення за рахунок зниження частки поточних зобов’язань та збільшенням власного капіталу. У 2011 році спостерігається протилежна тенденція до збільшення частки позикового капіталу та відповідно зниження коефіцієнта фінансової стійкості до значення 1,41, однак така зміна не мала негативного характеру, так як коефіцієнт залишався в межах нормативного значення. Це свідчить про платоспроможність даного підприємства та можливість протистояти зовнішнім негативним факторам у майбутньому.

Відповідно до проведеного аналізу нами було досліджено, що ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» за останні три роки відноситься до третього типу фінансової стійкості (нестійкий фінансовий стан). Однак це не говорить про незадовільні результати діяльності підприємства, так як дане підприємство не користується довгостроковими кредитами для формування запасів і витрат відповідно до діючої політики підприємства. Оскільки даний об’єкт є державним підприємством, то йому характерним є запровадження такої політики, що зменшує його ризик неплатоспроможності у майбутньому.

Отже, дане підприємство є стійким та частково, але в достатній мірі, може покрити свої поточні зобов’язання за рахунок власного капіталу при вмілому управлінні коштами фінансовими менеджерами.

Після оцінки фінансової стійкості і виявлення недоліків в управлінні нею варто звернути увагу на сукупність факторів, що її визначають. Відповідно до них необхідно передбачити стратегію та тактику управління фінансовою стійкістю підприємства, в яких усі заходи мають призвести до стабільності обсягів реалізації продукції та підвищення прибутковості даного підприємства, низької частки непідтверджених замовленнями запасів даної продукції на складі, своєчасності надходження оплати від дебіторів, крім того величина оплати має повністю покривати зобов’язання із бюджетом, постачальниками та кредиторами [8, 251].

Основними заходами щодо підвищення рівня фінансової стійкості ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» є:

• Продаж або здача в оренду необоротних активів. Для покращення стійкості підприємства та збільшення його доходів можна реалізувати або віддати в оренду обладнання, будівлі або споруди, що не використовуються у виробничому процесі або використовуються не повністю;
• Використання часткової передоплати. У договорах купівлі-продажу та доставки продукції підприємство може обумовлювати передоплату. Кошти отримані таким шляхом, дозволяють фінансувати виробництво без залучення короткострокових кредитів;
• Застосування нової зваженої цінової політики. У процесі ціноутворення повинен враховуватись попит та пропозиція на ті чи інші товари. Застосування економічно обґрунтованих цін на продукцію, що продається, безпосередньо впливає на обсяг виручки від продажу продукції, робіт і послуг і на обсяг самофінансування;
• Забезпечення дебіторської заборгованості фінансовими інструментами (наприклад, векселями) Стягнення забезпеченої дебіторської заборгованості, є набагато легшим;
• Постійне вдосконалення методів праці, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду [3].

Висновки. Кожен суб’єкт господарювання прагне досягти та підтримувати стійкий фінансовий стан, ліквідність та платоспроможність. Однією з основних проблем успішного функціонування підприємств України на сьогодні є відсутність комплексної оцінки фінансової стійкості, яка б надавала керівництву можливість своєчасно виявляти слабкі місця та приймати вірні рішення щодо забезпечення фінансового розвитку підприємства. На наш погляд, найбільш ефективним та відповідним сучасним умовам бізнесу являється підхід щодо детального аналізу часткових показників, так як на їх основі можна повністю проаналізувати результати діяльності підприємства, виявити причини змін конкретних показників та при правильному управлінні фінансовими менеджерами усунути негативні наслідки. Таким чином, ми встановили, що ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» належить до фінансово стійких, хоча і потребує змін в управлінні із застосуванням новітніх методів.

Список використаних джерел

1. Мінфін України, Фонд державного майна; Наказ, Положення вiд 26.01.2001 № 49/121 «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0121-01
2. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів // Фінанси України. – № 1, 2005. – С. 113-118.
3. Офіційний сайт ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://starzbs.at.ua/
4. Орэхова К.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств комунального машинобудування в Україні// Научно-технический сборник/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
5. Партин Г.О. Особливості впливу основних чинників на фінансову стійкість підприємства в умовах фінансово-економічної кризи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_8/275_Partyn_20_8.pdf
6. Скляр Г.П., Педик О.О. Механізм забезпечення фінансової стійкості державного підприємства та його удосконалення в умовах перехідної економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/num/Cskljar.htm
7. Терещенко, С. Оцінка фінансової стійкості підприємства [Текст] / С. Терещенко // Вісник Національного банку України. – 2000. – N 11. – C. 52 –58
8. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник:/За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
9. Шаблиста, Л. М. Фінансова стійкість підприємства: сутність і методи оцінки [Текст] / Л. М. Шаблиста // Економіка і прогнозування. – 2006. – N 2. – C. 46 -58

p align=”center”

/p