студентка 5 курсу, спеціальності 291 Міжнародні відносини,

суспільні комунікації та регіональні студії

Науковий керівник: Матвійчук Наталя Володимирівна

кандидат історичних наук, старший викладач

УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

24 лютого 2022 роки назавжди залишиться жахливим днем в історії України. Саме цього дня мільйонів українців спіткала трагедія – це повномасштабне вторгнення Росії до України. Як показав час, війна Російської Федерації – це не лише війна двох країн, а війна, яка стала викликом для всього Заходу. Увесь світ обʼєднався проти держави терориста. І однією з таких країн стала Туреччина, яка є країною-членом НАТО і важливим регіональним лідером Чорноморського регіону.  У статті проаналізовано як Туреччина допомагає Україні у протидії повномасштабній російській агресії. Досліджено позицію Туреччини щодо російської агресії проти України. 

Ключові слова: Україна, Туреччина, російсько-українська війна, повномасштабне вторгнення, військова допомога, українсько-турецькі відносини.

THE UKRAINIAN-TURKISH RELATIONS DURING THE RUSSIAN-UKRAINIAN WAR

February the 24th, 2022 will forever remain a terrible day in the history of Ukraine. It was on this day that millions of Ukrainians suffered a tragedy – Russiaʼs full-scale invasion of Ukraine. As time has shown, the war of the Russian Federation is not only a war between two countries, but a war that has become a challenge for the entire West. The whole world has united against the terrorist state. And one of these countries is Turkey, which is a NATO member state and an important regional leader in the Black Sea region. The article analyzes how Turkey is helping Ukraine in countering full-scale Russian aggression. Turkeyʼs position on Russiaʼs aggression against Ukraine is also studied.

Keywords: Ukraine, Turkey, Russian-Ukrainian war, full-scale invasion, military assistance, Ukrainian-Turkish relations.

Постановка проблеми. ХХІ століття стало переломним моментом для усіх країн світу. Правила, вимоги та виклики, які постали після завершення “Холодної війни” зуміли сприйняти не всі держави. Сьогодні і надалі ширяться війни, метою яких є захопити, привласнити, знищити. У той же час, країни активно інтегруються, створюють політичні, військово-політичні, економічні організації, формують регіональні, світові товариства з метою заручитися підтримкою, а також убезпечити себе від агресії країн-терористів. І саме у 2014 р. відбувся ще один переломний етап – війна Росії проти України.  З 2014 по 2024 рр. йшла неоголошена гібридна російсько-українська війна. Україна заручилася підтримкою багатьох держав, формувала пріоритети, інтегрувалася в євроструктури та відбивала атаки ворога на сході та півдні України. Проте, 24 лютого 2022 року відбулася подія, яка змінила життя країни. Широкомасштабний російський наступ перекреслив багато мрій, знищив багато життів, і по сьогодні продовжує тероризувати нашу державу.

Турецька Республіка одна із перших визнала незалежність України, а також підписала з нашою державою ряд двосторонніх договорів. Актуальність дослідження полягає у вивченні факторів, які впливають на українсько-турецькі відносини під час повномасштабного вторгнення Росії. 

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Відносини України та Туреччини під час російсько-української війни вже привернули увагу численних науковців. Українські дослідники С. Зінько, В. Полиняк, Н. Бурейко, Г. Максак, Г. Шелест зосереджували свою увагу на комплексному аналізі зовнішньої політики України за 2021-2023 рр. [1]. Науковий інститут стратегічних досліджень вивчав міжнародні санкції як інструмент стримування російської агресії проти України [9]. Незважаючи на значний внесок у вивчення даної теми, важливе питання які ж існують основні виклики та перспективи у турецько-українських відносинах в умовах широкомасштабного російського вторгнення все ще залишається недостатньо розкритим.

Метою та завданнями дослідження є аналіз турецько-українських відносин під час російського вторгнення в Україну, проаналізувати допомогу Туреччини для України у протидії повномасштабної російської агресії, а також виявити перспективи подальшої підтримки Туреччини України в умовах російсько-української війни.

Виклад основного матеріалу. Більшість населення України почало усвідомлювати, що ми живемо в стані війни лише з 24 лютого 2022 року, однак, насправді, війна триває з 2014 року і сьогодні це безумовно важливо збагнути. Відзначимо, що в умовах російсько-української війни, яка почалась у 2014 році й триває до нині двосторонні відносини України та Туреччини мають свої особливості, які в тому числі є обумовлені позицією Туреччини щодо російського вторгнення.

Так, саме наприкінці 2013 року президент В. Янукович зупинив дію Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, яка мала бути підписана в 2013 році. Події, що відбулися після цього були зустріті Росією з проактивною політикою. Росія, намагаючись весь час вплинути на вибір нашої країни, тиснула на Україну, особливо торговельними барʼєрами, що виявилося успішним після призупинення Угоди про асоціацію з ЄС. Російська Федерація скориставшись нестабільною ситуацією в Україні, здійснила вторгнення в територіальні межі України на початку 2014 року [13]. Цей рік став справжнім випробуванням для України. Зрада політичної еліти, падіння економіки, агресія Росії та початок війни вивели Україну із звичного для неї стану. 

Після того, як розпочалася Революція Гідності у Росії почали розуміти, що втрачають контроль над Україною. Саме тому, у Раді національної безпеки Росії було розроблено документ який мав назву “Про кризу на Україні” та представляв собою масштабний план дій у напрямку дестабілізації України та включення дванадцяти областей та міста Києва до складу Російської Федерації [13].

З огляду на вищезазначене, у 2014 році для Росії склалися надзвичайно сприятливі умови щоб розпочати війну і вкотре завоювати українські території. Але, хоча українські збройні сили і не були достатньо підготовленими, проте, все ж, вони не дали державі терористу повністю реалізувати її плани (Крим – окупований повністю; Донецька та Луганська області, частина Запорізької, Херсонської – є тимчасово окупованими ворогом). Хоча офіційно Російська Федерація так і не оголосила війну Україні ні в 2014 році, ні в 2022 році.

Загалом, більшість країн світу засудили російське вторгнення. Серед переліку цих країн також є Туреччина. Особливо тривожним питанням для Туреччини була доля Криму, з яким вона повʼязана довгою історією. Відомо, що ще з XV століття Крим потрапив у васальну залежність від Туреччини, і понад три століття перебував під її безпосереднім впливом.

На сьогодні Туреччина, як і більшість мусульманських країн притримується нейтральної позиції відносно російсько-української війни. Проте, на відміну від Саудівської Аравії, Ірану, ОАЕ та Єгипту, нейтралітет Туреччини є позитивним для України. Про це свідчать закриття Анкарою проливів для проходу російських ВМС у Чорне море, ініціативи Туреччини з організації українсько-російського переговорного процесу, спонукання НАТО і ООН до більш рішучої підтримки України, а також визнання російських дій неспровокованою агресією.

За словами Р. Т. Ердогана, позиція Туреччини щодо війни в Україні однозначна – “з першого дня ми завжди виступали за мир, діалог і дипломатію. Ми докладали величезних зусиль для запобігання подальшому кровопролиттю. Ми не підливали масла у вогонь, ми намагалися домогтися, щоб обидві сторони зустрілися. На жаль, війна, що триває вже 1,5 року, досі триває. На горизонті немає жодної обнадійливої перспективи миру” [6].

Президент Р. Т. Ердоган зазначив, що Туреччина готова зробити свій внесок у мирні переговори і продовжить свою роль посередника “у таких питаннях, як обмін полоненими та Запорізька АЕС” [1]. Президент Туреччини неодноразово заявляв про готовність Туреччини бути посередником у мирних переговорах України та РФ.

Варто наголосити на одній важливій деталі, що з початком вторгнення Росії в Україну 24 лютого перед Туреччиною стояли два глобальні завдання:

1. Зберегти стратегічне позиціонування у регіональних та світових справах, якого вони досягли після 2016 року.
2. Зміцнити свої нинішні позиції ще більше і примножити свої ранні досягнення для подальшої експансії [2].

Перше глобальне завдання Туреччини можна  поділити на кілька підзавдань. По-перше, російське вторгнення в Україну почало загрожувати багатовекторності, на якій Анкара побудувала свою зовнішню політику. Саме тому, Туреччина взяла на себе роль офіційного посередника в російсько-українських мирних переговорах. 

По-друге, загострення протистояння між Заходом і РФ похитнуло баланс сил на кількох важливих для Туреччини напрямках. Турецька влада витратила багато енергії та ресурсів на те, щоб створити потрібний їм статус-кво. А регіональна дестабілізація через війну в Україні та послаблення РФ неприйнятна для Анкари, зокрема, якщо брати до уваги проблеми в економіці та фінансах. Цю загрозу Туреччина намагається усунути своїм нейтральним статусом. 

Друге глобальне завдання стосується використання нинішньої кризи у своїх інтересах для посилення власних позицій та зміцнення політичного та економічного впливу. В рамках цього завдання Анкара намагається виконати:

1. Торговельно-економічну експансію. На тлі масового відходу західних компаній з російського ринку Туреччина бачить у цьому можливість посилити свою економічну присутність та просувати інтереси свого бізнесу.
2. Участь у розподілі енергетичного ринку у Європі. Почалися переговори з Deutshe Bank про кредит у 1 млрд. євро, за який Туреччина закуповуватиме зріджений природний газ і постачатиме до Європи своїми трубами.
3. Стабілізація західного вектора. Війна в Україні створює можливість для Туреччини нормалізувати свої відносини із Заходом. Останнім часом вони не складалися через політичні розбіжності, а також агресивну і не завжди зрозумілу Заходу зовнішню політику Туреччини в регіоні (суперечки з Грецією та Кіпром, окупація частини Сирії, вторгнення в Ірак) [2].

Турецька підтримка для нашої країни була особливо цінною в перші дні російської агресії проти України, адже саме тоді вирішувалась доля Києва. Вже 24 лютого адміністрація президента Туреччини розповсюдила офіційну заяву, що розглядає дії РФ як військове втручання. Перша леді Туреччини Еміне Ердоган Гюльбаран надіслала відеопослання дружині Президента В. О. Зеленського та народу України зі словами підтримки. Наступного дня турецький лідер у телефонній розмові з В. В. Путіним намагався переконати припинити бойові дії в Україні. 9 березня Р. Т. Ердоган в черговий раз жорстко критикував міжнародні структури, нездатні протидіяти кризам та війнам сучасності. Також у березні 2022 року за посередництва турецької сторони в Стамбулі відбулись українсько-російські переговори, під час яких були обговорені можливості мирного врегулювання конфлікту [7].

Важливим політичним кроком на шляху переговорів стала офіційна заява Р. Т. Ердогана про готовність турецької держави стати гарантом безпеки України.  Туреччина перекрила протоку Босфор для військових кораблів Росії, щоб унеможливити концентрацію в Чорному морі резерву для масштабної десантної операції біля Одеси. Країна підтримала резолюцію Генасамблеї ООН про призупинення участі Росії в Раді з прав людини. Крім того, на початковому етапі бойових дій саме Туреччина,  незважаючи на тиск Росії,  доставила Україні безпілотники, боєприпаси, військову техніку, бронежилети й каски на $59 млн. [22]. Наступним важливим кроком стала домовленість між міністрами внутрішніх справ України й Туреччини Монастирським Денисом Анатолійовичем і Сулейманом Сойлу про можливість відправлення до України турецьких спеціалістів і передачі спеціалізованої техніки для розмінування та відновлювальних робіт. Отже, військовий імпорт України з Туреччиною в І кварталі 2022 р. сягнув $59,1 млн., що у 30 разів є більшим порівняно з показниками періоду минулого року. А загальний об’єм оборонного експорту Туреччини на фоні війни зріс на 48,6% [1].

Найчастіше співпраця з Туреччиною згадувалась у заявах високопосадовців у контексті постачання Украіні ударних БПЛА “Байрактар ТБ-2” та планів щодо будівництва заводу з їх виробництва в Україні, рішення про перекриття проток для російського військового флоту, а також посередницьких ініціатив Президента Туреччини, зустрічей російських та українських делегацій на турецьких переговорних майданчиках, сприяння Анкари обміну військовополоненими та частковому відновленню аграрного експорту з України у рамках “Стамбульської зернової ініціативи”.

Через жорстоке знищення Росією України, багато українського населення втратило свої домівки, майно, тому люди були змушені шукати прихистку в інших країнах світу. Не стала винятком і Туреччина, яка прийняла українських біженців та розробила проєкт “АСАМ”. В рамках проєкту “АСАМ” українці можуть отримати: медичну, гуманітрану та фінансову допомогу; безкоштовне тимчасове проживання; допомогу перекладачів; можливість безкоштовного транспортування територією Туреччини, а також отримання торгових карток мережі продуктових магазинів для придбання харчів [4].

3 лютого 2022 р. була підписана Угода про вільну торгівлю між Україною і Турецькою Республікою, яка в свою чергу відкриває нові можливості в економічній та торговельній галузях. За даними української Держмитслужби, у 2022 р. товарообіг між Україною та Туреччиною склав 6,3 млрд. дол. США, що робить Туреччину найбільшим ринком збуту українських товарів за межами ЄС. Важливу частину українського експорту склали зернові та агропродукція [23].

Варто наголосити, що кризовий стан сучасної економіки Турецької Республіки та енергетична залежність від РФ не дозволяють країні у повному обсязі підтримати антиросійські санкції (країна не приймала для себе ще з 2014 р.) і відмовитись від співробітництва з Росією у військовій сфері. На це є чимало економічних причин, які Туреччина не бажає ігнорувати. Наприклад в Анкарі не хотіли втрачати великий ринок збуту ($26 млрд. товарообігу), одне з джерел інвестицій (понад $10 млрд.), туристів (майже 5 млн. росіян, 19% від усіх іноземних туристів), постачальника енергоносіїв та важливого ситуативного партнера на регіональних кризових майданчиках (Сирія, Карабах, Лівія) [1]. До того ж Туреччина зберегла відкритим своє небо для російських літаків. Одним з важливих факторів розвитку туристичної галузі Туреччини є потік російських туристів. Російські перевізники внаслідок санкцій зможуть перевезти лише 500 тисяч. Окрім того, в Туреччині створили нову авіакомпанію винятково для організації перевезень ще 2 млн. туристів з Росії [17]. Крім того, у розумінні турецьких еліт повне підпорядкування волі США та європейських союзників (а саме так в Анкарі розглядають рішення підтримати санкції проти РФ) неприйнятно та небезпечно, тому що це звужує коридори можливостей та фактично позбавляє їхнього простору для власного маневру.

Керівництво країни вважає, що Туреччина має керуватися лише власними інтересами, щоб “не дозволити замерзнути своїм громадянам без російського газу” [17]. Також офіційна Анкара стверджує, що не приєдналася до міжнародних санкцій проти Росії, щоб зберегти канал діалогу з Москвою.

ВИСНОВКИ. Туреччина відіграє важливу роль в українській зовнішній політиці, а саме у стримуванні російської агресії. Незважаючи на складну ситуацію перших днів війни, українсько-турецьке співробітництво у військово-промисловій сфері не було припинено. Це також зіграло позитивну роль у подальших військових перемогах Збройних сил України. 

З перших днів російського вторгнення турецький президент Реджеп Таїп Ердоган пропонував Туреччину в якості переговорного майданчика між Росією і Україною. Україна змогла отримати політичну та дипломатичну підтримку Туреччини у захисті територіальної цілісності, забезпечити реалізацію низки проєктів у військово-технічній сфері, домовитись про перекриття проток для російських військових кораблів, а також підписати Угоду про “Зернову ініціативу”. 

Турецька Республіка дотримується позиції невизнання незаконної спроби анексії Криму та інших регіонів України Росією. Країна надає політико-дипломатичну підтримку Києву як на двосторонньому рівні (підтримка української “формули миру”), так і на багатосторонніх майданчиках (участь у “Кримській платформі”, голосування за українські Резолюції у ГА ООН).

Важливі досягнення принесла і гуманітарна співпраця. Зокрема, слід відзначити посередницьку роль Анкари в обміні військовополоненими, переговори щодо створення безпечної зони навколо Запорізької АЕС, перевезення до Туреччини близько тисячі українських дітей-сиріт з південних регіонів країни.

Водночас через зацікавленість Туреччини у розвитку економічної та енергетичної співпраці з Росією український дипломатії не вдалося переконати країну долучитись до санкційного режиму проти РФ, закрити кордони для російського бізнесу та туристів, повітряний простір – для російських літаків і турецькі морські порти – для кораблів, вантажених краденим українським зерном, яке Росія вивозила з окупованих територій України (у т. ч. з портів окупованого Криму).

Джерела та література:

1. Бурейко Н., Максак Г., Шелест Г. “Українська призма: Зовнішня політика 2022”. Аналітичне дослідження // ГО “Рада зовнішньоїполітики “Українська призма”, Фонд ім. Ф. Еберта. ТОВ “Вістка” – Київ, 2023. – 308 с. URL: https://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/20405.pdf. (дата звернення: 06.02.2024).
2. “Війна Росії в Україні та позиція Туреччини: як Анкарі вдається всидіти на двох стільцях”. URL: https://www.liga.net/ua/politics/opinion/voyna-rossii-v-ukraine-i-pozitsiya-turtsii-kak-ankare-udaetsya-usidet-na-dvuh-stulyah.(дата звернення: 09.02.2024).
3. “Для Туреччини вступ України в НАТО вирішує багато практичних питань: чому Ердоган підтримує Україну”.URL: https://www.radiosvoboda.org/a/erdohan-zelensʹkyy-putin-povernennya-komandyriv-azovu/32497534.html. (дата звернення: 08.02.2024).
4. “Для українців в Туреччині запустили гарячу лінію”. URL: https://visitukraine.today/uk/blog/658/dlya-ukrainciv-v-tureccini-zapustili-garyacu-liniyu.(дата звернення: 12.02.2024).
5. “Ердоган дивиться на Захід: що це означає для Путіна і для України?”з Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/turechchyna-erdohan-ukrayina-rosia-putin-zakhid-povorot/32518585.html. (дата звернення: 20.02.2024).
6. “Ердоган: “Перспектив для досягнення миру в Україні нема”з суспільне новини. URL: https://suspilne.media/566063-erdogan-perspektiv-dla-dosagnenna-miru-v-ukraini-nema/. (дата звернення: 07.02.2024).
7. Інститут всесвітньої історії національної академії наук України. “Позиція Турецької Республіки щодо російської агресії в Україні”. URL: https://ivinas.gov.ua/viina-rf-proty-ukrainy/pozytsiia-turetskoi-respubliky-shchodo-rosiiskoi-ahresii-v-ukraini.html.(дата звернення: 03.02.2024).
8. Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень. “Чому Туреччина блокує прохід мінних тральщиків для України?”. URL: https://bintel.org.ua/analytics/chomu-turechchina-blokue-prohid-minnih-tralshchikiv-dlya-ukraini/.(дата звернення: 16.02.2024).
9. Науковий інститут стратегічних досліджень. “Міжнародні санкції як інструмент стримування російської агресії проти України”.  URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2023-11/ad_sanktsii_do_verstky_na_site_17_11_2023.pdf. (дата звернення: 08.02.2024).
10. Науковий інститут стратегічних досліджень. “Позиція Туреччини щодо вторгнення Росії в Україну”. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/mizhnarodni-vidnosyny/pozytsiya-turechchyny-shchodo-vtorhnennya-rosiyi-v-ukrayinu.(дата звернення: 11.02.2024).
11. Науковий інститут стратегічних досліджень. “Українсько – турецькі відносини: стан і перспективи розвитку”. URL: https://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/07861.pdf. (дата звернення: 10.02.2024).
12. “Особливий партнер. Яку роль Туреччина відіграє в російсько-українській війні”з РБК-Україна. . URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/osobyy-partner-kakuyu-rol-turtsiya-igraet-1655170959.html. (дата звернення: 07.02.2024).
13. Полиняк В. “Особливості розвитку двосторонніх відносин України з Туреччиною”. URL: https://archer.chnu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/9213/014.pdf?sequence=1&isAllowed=y. (дата звернення: 04.02.2024).
14. “Політичнівідносини між Україною і Туреччиною”.  URL:  5471-politichni-vidnosini-mizh-ukrajinoju-i-turechchinoju. Генеральне консульство України в Стамбулі. (дата звернення: 04.02.2024).
15. “Рада ратифікувала військову угоду з Туреччиною”. URL: https://mil.in.ua/uk/news/rada-ratyfikuvala-vijskovu-ugodu-z-turechchynoyu/.(дата звернення: 10.02.2024).
16. “Туреччина радикально змінила ставлення до війни в Україні – посол”з УНІАН. URL: https://www.unian.ua/war/peremoga-ukrajini-zamist-miru-za-vsyaku-cinu-yak-zminilasya-poziciya-turechchini-shchodo-viyni-12108537.html. (дата звернення: 13.02.2024).
17. “Турецький інтерес у війні Росії проти України”з УКРІНФОРМ.URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3461716-tureckij-interes-u-vijni-rosii-proti-ukraini.html. (дата звернення: 10.02.2024).
18. “Угода про вільну торгівлю з Туреччиною може запрацювати вже в найближчі місяці”з УКРІНФОРМ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3821013-ugoda-pro-vilnu-torgivlu-z-tureccinou-moze-zapracuvati-vze-v-najblizci-misaci.html. (дата звернення: 10.02.2024).
19. “Чий союзник Ердоган: чому Туреччина збільшує допомогу Україні, але не відмовиться від дружби з РФ”з європейської правди. URL: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2023/07/25/7166415/. (дата звернення: 05.02.2024).
20. “Чому Туреччина прагне бути посередником у перемовинах між Росією й Україною”з суспільне новини. URL: https://suspilne.media/274977-comu-tureccina-pragne-buti-poserednikom-u-peremovinah-miz-rosieu-j-ukrainou/.(дата звернення: 07.02.2024).
21. “Ягмур Ахмет Гюльдере, Посол Турецької Республіки в Україні”з УКРІНФОРМ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3776031-agmur-ahmet-guldere-posol-tureckoi-respubliki-v-ukraini.html. (дата звернення: 10.02.2024).
22. BBC News Україна. “Традиції османської дипломатії. Чому Туреччина для України партнер, але не союзник”. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-62682378.amp.(дата звернення: 05.02.2024).
23. Narmina Sh. Mamishova. “Türkiye’s stance on russia-ukraine war:tactical maneuvering or strategic choice?”. URL: https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/241/251. (дата звернення: 09.02.2024).