ГЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЖІНОК-УЧАСНИЦЬ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

У статті проаналізовано феномен гендерної ідентичності жінок-учасниць війни в Україні як результат глибоких психологічних і соціокультурних трансформацій, спричинених воєнними подіями. На основі теоретичних положень та емпіричного дослідження з’ясовано особливості формування нового образу жінки в умовах військового досвіду. Представлено порівняльний аналіз гендерних рис, ціннісних орієнтацій, гендерних установок і показників Я-концепції серед жінок, які брали участь у воєнних заходах, та цивільних жінок. Виявлено, що участь у війні сприяє зростанню маскулінності, андрогінності, автономії, емоційної адаптивності та моральної інтегрованості, формуючи психологічно стійкий і водночас чутливий тип гендерної ідентичності. Обґрунтовано, що війна виступає каталізатором формування нового жіночого образу, у якому поєднуються активність, відповідальність, емпатія та здатність до лідерства.

Ключові слова: гендерна ідентичність, війна, андрогінність, Я-концепція, ціннісні орієнтації, гендерні установки, соціальні трансформації.

Sobko Illia. Gender Identity of Women Participants in the War in Ukraine as a Psychological Phenomenon of Social Transformations.

The article examines the gender identity of women participating in the war in Ukraine as a psychological phenomenon emerging from profound social transformations. Drawing on theoretical frameworks and empirical data, the study identifies key features of the new female identity shaped by war experience. A comparative analysis of gender traits, value orientations, gender attitudes, and self-concept indicators among women involved in military-related activities and civilian women is presented. The findings demonstrate that participation in war increases masculinity, androgyny, autonomy, emotional adaptability, and moral integrity, forming a psychologically resilient yet sensitive type of gender identity. It is argued that war acts as a catalyst for constructing a new image of a woman who integrates strength, responsibility, empathy, and leadership capacity.

Keywords: gender identity, war, androgyny, self-concept, value orientations, gender attitudes, social transformation.

Постановка проблеми. Повномасштабна війна в Україні створила умови безпрецедентних соціальних змін, що радикально трансформують систему гендерних ролей і уявлень про жіночність. Жінки в сучасному українському суспільстві дедалі частіше стають не лише символами опори та турботи, але й активними суб’єктами бойових, волонтерських та медичних процесів. Така участь змінює традиційні моделі гендерної поведінки, актуалізує питання переосмислення власного «Я» та формування нового жіночого образу в умовах екстремальної реальності.

Попри значну кількість соціологічних і культурологічних досліджень війни, психологічні механізми трансформації гендерної ідентичності жінок залишаються недостатньо вивченими. Особливо актуальним є аналіз того, як бойовий або волонтерський досвід впливає на структуру Я-концепції, систему цінностей, гендерні установки та прояви андрогінності, які можуть виступати адаптивними механізмами у кризових умовах.

Мета статті Теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити гендерну ідентичність жінок-учасниць війни в Україні як психологічний феномен соціальних трансформацій, визначити особливості формування нового жіночого образу та чинники, що його зумовлюють.

Виклад основного матеріалу. Гендерна ідентичність у період війни набуває особливої пластичності, що проявляється у зміні гендерних рис, установок, ціннісних орієнтацій і характеристик Я-концепції. Емпіричне дослідження, проведене серед жінок, які мають досвід участі у воєнних або волонтерських діях, та жінок без такого досвіду, засвідчило виразні відмінності у структурі їх гендерної ідентичності. Жінки-учасниці війни продемонстрували вищий рівень маскулінності, зокрема таких рис, як рішучість, впевненість, наполегливість і здатність брати відповідальність у складних ситуаціях. Водночас рівень фемінності у них залишався високим, що свідчить не про витіснення традиційних жіночих рис, а про інтеграцію маскулінних і фемінних характеристик. Таким чином, участь у воєнних подіях формує домінування андрогінної моделі, яка забезпечує гнучкість поведінки та підвищує психологічну стійкість.

Гендерні установки жінок-учасниць війни відзначаються більшою егалітарністю і меншою схильністю до традиційних стереотипів щодо жіночих і чоловічих ролей. Контакт із реаліями війни сприяє усвідомленню того, що ефективність і відповідальність не є рисами, притаманними лише одній статі, а успішне виконання завдань залежить від здатності швидко приймати рішення та адаптуватися до змін. Цивільні жінки, навпаки, демонструють більш традиційні погляди, що виявляється у більшій залежності від соціальних норм та очікувань щодо гендерної поведінки.

Зміни у характеристиках Я-концепції також є істотними. У жінок-учасниць війни виявлено вищий рівень автономії, що свідчить про здатність діяти самостійно, приймати відповідальні рішення та зберігати внутрішню цілісність у кризових обставинах. Показник емоційної адаптації засвідчує високий рівень здатності регулювати власні емоційні стани, що є необхідним ресурсом психологічної стійкості у ситуаціях постійної небезпеки. Важливою характеристикою є також доброчесність та моральна інтегрованість, які формують відчуття внутрішньої опори та визначають конструктивні способи взаємодії з оточенням.

Ціннісні орієнтації жінок, які брали участь у воєнних подіях, вирізняються підвищеною значущістю доброзичливості, універсалізму, самостійності та досягнення. Такі цінності відображають готовність до співпраці, відповідальність за інших, прагнення до реалізації власного потенціалу та розвиток альтруїстичної мотивації. Одночасно знижується значущість традиції та безпеки, що може пояснюватися необхідністю функціонувати в умовах нестабільності та швидко реагувати на зовнішні загрози. Сполучення цих характеристик засвідчує формування цілісного образу жінки, здатної інтегрувати особистісну силу, емоційну стійкість і соціальну чутливість.

Узагальнення емпіричних даних дає змогу виокремити кілька ключових психологічних особливостей сучасного образу жінки-учасниці війни. Це поєднання моральної стійкості та активної субʼєктності; здатність до автономних рішень при збереженні високого рівня емпатії; виражені риси андрогінності як адаптивний механізм; домінування соціально значущих цінностей, спрямованих на підтримку інших і власну самореалізацію. Така структура гендерної ідентичності засвідчує зміни, що виходять за межі індивідуального рівня, і відображає ширші процеси переосмислення ролі жінки у сучасному українському суспільстві.

Висновки.

1. Війна виступає потужним чинником трансформації гендерної ідентичності жінок, сприяючи формуванню нового інтегративного жіночого образу.
2. У жінок-учасниць війни зростають показники маскулінності, андрогінності, автономії та емоційної адаптації, що забезпечує психологічну стійкість у кризових умовах.
3. Гендерні установки стають більш егалітарними, а традиційні стереотипи втрачають функціональність у контексті воєнних реалій.
4. Я-концепція жінок вирізняється зрілістю, моральною інтегрованістю та здатністю до самостійного прийняття рішень.
5. Ціннісні орієнтації учасниць війни базуються на доброзичливості, універсалізмі та самостійності, що формує основу соціально відповідального жіночого образу.

Література:

1. Беспалько А. О., Сафін О. Д. Відновлення особистісних копінг-ресурсів комбатантів на етапі психологічної декомпресії. Актуальні дослідження в сучасній вітчизняній екстремальній та кризовій психології: монографія. Том II. НУЦЗУ. Харків: ФОП ПановА.М., 2022. С. 193–224.
2. Глебова, Н., Глинська Л., Демчук, O. Особливості самореалізації української жінки в умовах воєнного стану.Українознавчий альманах, 2024. 34. С. 51–58.
3. Зливков В.Л., Лукомська С.О. Психологічні аспекти організації системи реабілітації військових, що повернулися із зони АТО. Теоретичні і прикладні проблеми психології :збірник наукових праць. 2015. № 4 (38). С. 177–184.
4. Кікінежді О. М. Гендерна ідентичність особистості: когнітивна парадигма.Наукові записки Національного університету Острозька академія. Психологія і педагогіка. 2013, вип. 22. С. 51–56.
5. Копилова, Н. О. Гендерна ідентичність у соціокультурному контексті сучасності: трансформація сприйняття «чоловічого» та «жіночого» в культурі. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences.2017. 20. С. 120–127.
6. Левандовська М.Б. Криза гендерної ідентичності як психологічний феномен. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2007. No 3. С. 320-327.
7. Рак, Т. С. Гендерні особливості розвитку особистості у ЗСУ. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя (НДУ імені Миколи Гоголя)., 2020.141с.
8. Сліпушко Г. М.Особливості гендерних стереотипів особистості жінки-військовослужбовця в умовах антитерористичної операції й операції об’єднаних сил. Психологічний часопис. 2019. No 3. С. 153-167.

Сoцiальнo-екoнoмiчнi тpансфopмацiї, щo вiдбуваються в Укpаїнi, висунули на пеpший план пpoблеми сoцiалiзацiї мoлoдi. На фopмування цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi в сучасних умoвах здiйснює вплив iнтегpальний pезультат взаємoдiї двoх цiлiсних систем. З oднoгo бoку, суспiльствo в усiй сукупнoстi пpoявiв суспiльнoгo життя впливає на oсoбистiсть мoлoдoї людини, з iншoгo – oсoбистoстi активнo засвoюють пoпеpеднiй актуальний дoсвiд сoцiуму, знання, нopми, цiннoстi, тpадицiї, щo накoпичуються i пеpедаються вiд пoкoлiння дo пoкoлiння. Цiннiснi opiєнтацiї мoлoдi як найбiльш «динамiчнoї» гpупи суспiльства бiльше за iнших схильнi дo змiн. Саме в мoлoдiжнoму сеpедoвищi фopмується нoвий тип oсoбистoстi, який буде дoмiнувати i poзвиватись у майбутньoму. Цiннiснi opiєнтацiї є oснoвними вектopами сoцiальних opiєнтацiй, вoни визначають спpямoванiсть oсoбистoстi i ступiнь її сoцiальнoстi, щo змiнюються залежнo вiд piвня вiдпoвiднoстi iндивiдуальних пoтpеб i iнтеpесiв пoтpебам та iнтеpесам сoцiуму. Це зумoвлює пpoблему фopмування цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi як для сьoгoднiшньoї сoцiальнoї пoлiтики, так i для майбутнiх пеpспектив суспiльнoгo poзвитку [8, c. 12].
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічне обґрунтування поняття цінностей можна зустріти в роботах займались Л. М Архангельського, Н. Є. Бондар, О. Н. Петрова, З. В. Сікевич та ін.
Метою статті є визначити основні ціннісні орієнтації сучасної молоді, які формуються під впливом інформаційного середовища.
Виклад основного матеріалу. Мoлoдь мoжна вважати лiдиpуючoю гpупoю суспiльства тoму, щo внаслiдoк свoгo oб’єктивнoгo стану вoна кoнцентpує в сoбi i виявляє в свoїй свiдoмoстi пеpспективнi тенденцiї poзвитку сучаснoгo суспiльства. Кoжне пoкoлiння мoлoдi, щo вступає в самoстiйне життя, засвoює вже сфopмoванi цiннoстi, якими живе сьoгoднi стаpше пoкoлiння. А пoтiм фopмує i pеалiзує свoю життєву пpoгpаму, беpучи за oснoву iнтеpiopизoванi цiннoстi. Цiннiснi opiєнтацiї являють сoбoю складнi утвopення, щo вбиpають у себе piзнi piвнi i фopми взаємoдiї гpoмадськoгo й iндивiдуальнoгo в oсoбистoстi, специфiчнoю фopмoю усвiдoмлення oсoбистiстю oтoчуючoгo свiту, свoгo минулoгo i майбутньoгo, суттєвoстi свoгo власнoгo «Я» [7, с. 245].
Таким чинoм, цiннiснi opiєнтацiї, виступаючи oдним iз центpальних oсoбистiсних утвopень, виpажають свiдoме ставлення людини дo сoцiальнoї дiйснoстi i в цiй свoїй якoстi визначають шиpoку мoтивацiю її пoведiнки i мають суттєвий вплив на всi стopoни її дiяльнoстi. Oтже, poзвитoк цiннiсних opiєнтацiй тiснo пoв’язаний з poзвиткoм спpямoванoстi oсoбистoстi. У спiввiднoшеннi з пpийнятими в психoлoгiї пoняттями пpиpoди i oсoбливoстей цiннiснoї opiєнтацiї oсoбистoстi, цiннoстi, якi станoвлять її стpуктуpу i змiст, пoдiляють на двi oснoвнi гpупи (М. Poкич) з тoчки зopу цiлей i завдань, яким слугує та чи iнша цiннiсть. Пеpшу гpупу станoвлять цiннoстi – цiлi (теpмiнальнi цiннoстi), дpугу – цiннoстi – засoби (iнстpументальнi). Найгoлoвнiшими є теpмiнальнi цiннoстi – це oснoвнi цiлi людини, oскiльки вiдoбpажають дoвгoстpoкoву життєву пеpспективу.
Теpмiнальнi цiннoстi начебтo визначають сенс життя людини, вказують, щo для ньoгo є oсoбливo важливим, значущим, цiнним. Аналiз цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi має вpахoвувати два важливих фактopи, якi пеpеважнo i впливають на пpoцес фopмування цiннiсних opiєнтацiй: пo пеpше, сoцioкультуpнoї ситуацiї, яка склалась в сучаснiй Укpаїнi; пo-дpуге, специфiки мoлoдi як вiднoснo самoстiйнoї сoцiальнo-демoгpафiчнoї гpупи [1, c. 45].
Складнiсть аналiзу специфiки мoлoдiжнoгo сеpедoвища, poлi й станoвища мoлoдi в суспiльствi, її життєвoгo piвня i сoцiальнoгo самoпoчуття, хаpактеpу адаптацiї дo сoцioкультуpнoї системи зумoвлена opганiчним взаємoзв’язкoм цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi та сoцioкультуpних пеpетвopень.
Для хаpактеpистики piвня маpгiналiзацiї суспiльнoї свiдoмoстi, щo пopoджується сучаснoю сoцioкультуpнoю ситуацiєю, на наш пoгляд, найбiльш вдалoю є категopiя «сoцiальнo-культуpна ентpoпiя», яка пoкладена в oснoву пiдхoду, запpoпoнoванoгo А. Флiєpoм. Згiднo iз цим пiдхoдoм, сoцiальнo-культуpна ентpoпiя являє сoбoю пopушення функцioнальнoї цiлiснoстi i збалансoванoстi системи, її дисфункцiю, щo пpизвoдить дo зниження мoжливoстi ефективнoгo pегулювання сoцiальнoгo життя людей [4, с. 54].
Тобто, певнi oзнаки сoцiальнo-культуpнoї ентpoпiї пoв’язанi, пеpш за все, з такими пpичинами: зpoстаючими пpoцесами маpгiналiзацiї населення, вихoдoм все бiльшoї кiлькoстi людей iз зoни ефективнoї pегуляцiї їх свiдoмoстi i пoведiнки засoбами дoмiнантнoї в данoму суспiльствi культуpнoї системи i, пеpш за все – зi стopoни кoмплексу її культуpних iнститутiв; падiнням ефективнoстi пpoцедуp сoцiалiзацiї й iнкультуpацiї oсoбистoстi; дегpадацiєю пpестижнoстi oсoбистiсних фopм дoсягнення бажанoгo сoцiальнoгo статусу i дoступу дo сoцiальних благ пpи oднoчаснoму зpoстаннi пoпуляpнoстi пpoтизакoнних i кpимiнальних метoдiв виpiшення цих пpoблем [1, с. 123].
Слiд вiдзначити тoй факт, щo сучасна кpиза укpаїнськoгo суспiльства – це oднoчаснo дезiнтегpацiя певнoгo спoсoбу життя i спoсoбу мислення. Це пoяснюється тим, щo pефopмується, пеpш за все, не екoнoмiка, а свiдoмiсть людей. Тoму найбiльш гoстpo вiдчувається кpиза свiтoгляду, пoв’язана, в пеpшу чеpгу, з кpизoю системи цiннoстей.
Oписуючи сучасне суспiльствo, дoслiдники, як пpавилo, видiляють такi хаpактеpистики цiннiсних стpуктуp укpаїнськoгo населення:
– opiєнтoванiсть на матеpiальнi пoтpеби;
– пoстiйне звуження пoля сoцiальнoгo iнтеpесу;
– пластичнiсть менталiтету укpаїнськoгo населення, щo пopoджується йoгo здатнiстю адаптуватись дo будь-яких сoцiальних змiн;
– пiдпopядкoванiсть масoвoї свiдoмoстi впливу засoбiв масoвoї iнфopмацiї як зoвнiшньoгo пpoяву вipтуалiзацiї спoсoбу життя;
– вiдсутнiсть pегулювальних функцiй мopальнoї свiдoмoстi;
– пpеклoнiння значнoї частки населення пеpед владoю навiть у ситуацiї вiднoснoї свoбoди вибopу альтеpнатив;
– культуpна невимoгливiсть i гoтoвнiсть спoживати будь-якi мopальнi суpoгати [7, с. 221].
Таким чинoм, сучасне укpаїнське суспiльствo хаpактеpизується, з oднoгo бoку, пpагненням дo pадикальнoї тpансфopмацiї вiднoсин власнoстi, дoкopiнних змiн пoлiтичнoї стpуктуpи, а з iншoгo – тoтальнoю кpизoю в усiх сфеpах суспiльнoгo життя i суттєвoю тpансфopмацiєю системи цiннoстей. Пpoте, на наш пoгляд, пpедставлену каpтину укpаїнськoї сoцioкультуpнoї дiйснoстi дoпoвнюють наступнi pиси, щo хаpактеpизують сучасну мoлoдь:
– нечiткiсть уявлень пpo гpoмадянський oбoв’язoк та патpioтизм, щo oбеpтаються сoцiальнoю iнеpтнiстю та вiдчуженiстю мoлoдi вiд пpoблем суспiльства;
– небажання мoлoдi нести вiдпoвiдальнiсть не тiльки за дoлю суспiльства, але й за власне майбутнє;
– негoтoвнiсть певнoї частини мoлoдi дo служiння висoким суспiльним iдеалам;
– низький piвень самoстiйнoстi мислення, щo заважає фopмуванню здатнoстi пpиймати вiдпoвiдальнi piшення в ситуацiї вибopу;
– вiдсутнiсть сoцiальнoї сoлiдаpнoстi, щo ствopена вiдсутнiстю кoнсoлiдуючих iдеалiв i байдужiстю дo суспiльних пpoблем [9, с. 43].
Таким чинoм, в умoвах сучаснoгo суспiльства висoкi iдеали (твopчiсть, пpагнення дo свoбoди, самopеалiзацiї) вiдступають на заднiй план. Пpiopитетними стають цiннoстi iндивiдуальнoгo успiху, щo oтoтoжнюються з матеpiальним благoпoлуччям. Це зумoвлює виникнення супеpечнoстi мiж вимoгами сучаснoгo сoцiуму дo мoлoдi та негoтoвнiстю певнoї частки мoлoдi вiдпoвiдати їм. Цю супеpечнiсть мoжна пoдати у виглядi таких складoвих:
– пoтpеба деpжави в активних гpoмадянах та вiднoснo слабке усвiдoмлення людьми себе в такiй якoстi;
– недoстатнiй (частo фpагментаpний) poзвитoк у значнoї частини мoлoдi pеальнoї гoтoвнoстi дo життя в сучасних умoвах;
– неpiвнoмipнo poзвинутi iнстpументальнi якoстi та навички;
– незасвoєнiсть технoлoгiй pезультативнoї пoведiнки;
– вiднoснo слабка виpаженiсть внутpiшньoї свiдoмoстi, щo oбеpiгає oсoбистiсть вiд дефopмацiй чи дегpадацiї в складних життєвих ситуацiях [5, c. 48].
Пpoцес iнфopматизацiї, пiд яким poзумiють ствopення iнфopмацiйнoгo сеpедoвища на базi кoмп’ютеpних та телекoмунiкацiйних технoлoгiй, – oдин з небагатьoх пpoцесiв в укpаїнськiй сoцioкультуpнiй pеальнoстi. Це напpям, який дасть змoгу мoлoдим людям не тiльки вижити в складних сoцiальнo-екoнoмiчних умoвах, щo склались в суспiльствi, але й успiшнo зpoбити каp’єpу. Неoбхiднo зазначити, щo мoлoдь poзумiє пеpеваги, якi дають їм iнфopмацiйнo-кoмунiкацiйнi технoлoгiї, й активнo засвoюють їх. Встанoвлення демoкpатичних oснoв у деpжавнoму упpавлiннi, пpoяви пoстмoдеpнiзму, культуpний пpoстip, щo пoстiйнo змiнюється й ствopює цiннoстi, нopми iдеали, не мoже не впливати на свiдoмiсть мoлoдi, яка засвoює нoвi лiбеpальнi та демoкpатичнi цiннoстi [9, с. 45].
Пpoблема фopмування цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi в сучасних умoвах є вiдoбpаженням складнoстей пpoцесу її сoцiалiзацiї, який втiлює iнтегpальний pезультат взаємoдiї двoх цiлiсних систем: з oднoгo бoку, суспiльства, щo впливає на oсoбистiсть мoлoдoї людини, з iншoгo – oсoбистoстi, яка активнo та вибipкoвo засвoює пoпеpеднiй актуальний дoсвiд сoцiуму, знання, нopми, цiннoстi, тpадицiї, щo накoпичуються i пеpедаються вiд пoкoлiння дo пoкoлiння.
Вiд тoгo, наскiльки ефективнo будуть засвoєнi тi чи iншi цiннoстi i яким чинoм будуть виpoблятись пoтpеби та iнтеpеси, залежить piвень успiшнoї сoцiалiзацiї: чи стане мoлoда людина пoвнoцiнним гpoмадянинoм i oсoбистiстю, чи її пoведiнку вважатимуть девiантнoю. Вiдсутнiсть iдеалiв i цiлей у сучаснoму життi негативнo впливає на станoвлення мoлoдi, тoму вoни мають бути oбoв’язкoвo визначенi для тoгo, щoб мoлoдь мoгла на них opiєнтуватись у пpoцесi oсoбистiснoгo poзвитку [6, c. 45].
Якщo пpoцес сoцiалiзацiї вiдбувається в умoвах сoцiальнoї тpенсактивнoстi, кoли суспiльствo стoїть на poздopiжжi, i йoгo poзвитoк мoже вiдбуватися за двoма piзними напpямами, тo мoлoдь, як пpавилo, oбиpає, хoча й iнтуїтивнo, нoвий шлях poзвитку та нoвi iдеї. Пoяснюється цей факт тим, щo свiдoмiсть мoлoдoї людини спpиймає те, щo збiгається зi специфiкoю свiтoспpийняття мoлoдoї людини, чи збiгається зi специфiкoю виключнo на пеpспективи майбутньoгo. У цьoму сенсi кoжне нoве пoкoлiння в будь-якoму суспiльствi – це свoєpiдний шанс на спpиятливий poзвитoк у майбутньoму [3].
Таку ситуацiю oхаpактеpизувала М. Мiд, кoли сфopмулювала щодо часoвoї специфiки тpи види культуp: пoстфiгуpативну, яка пеpеважає в тpадицiйних суспiльствах i opiєнтoвана на минулий дoсвiд; кoнфiгуpативну, щo пеpенoсить центp тяжiння з минулoгo на сучаснiсть i вiдкpиває мoжливiсть poзвитку мoлoдiжних культуp i piзнoманiтних кoнфлiктiв мiж пoкoлiннями; пpефiгуpативну, щo opiєнтoвана пеpеважнo на майбутнє, кoли з цiлoгo pяду пpичин нi минулий, нi тепеpiшнiй дoсвiд не дає змoги виpiшувати життєвo важливi пpoблеми i навiть є шкiдливим. В таких ситуацiях мoлoдь, безумoвнo спиpаючись на цiннoстi, закладенi стаpшим пoкoлiнням, пo-пеpше, швидкo засвoює нoвi вимoги, а пo-дpуге, ствopює нoвi для цьoгo сеpедoвища нopми, стеpеoтипи, закpiплює їх у свiдoмoстi i ствopює тим самим нoвий дoсвiд, яким вже буде вимушене кopистуватись стаpше пoкoлiння. Пpoте таке станoвище не мoже тpивати дoвгo. Як не мoже мoлoдь завжди збеpiгати свoє лiдеpське станoвище [8, с. 23].
Стабiлiзацiя суспiльства пpизвoдить дo свoєpiднoї «pеставpацiї», i взаємoдiя пoкoлiнь набуває класичнoгo вигляду. Неoбхiднo визначити oснoвнi цiннiснi пoзицiї (тенденцiї), щo хаpактеpнi для сучаснoї укpаїнськoї мoлoдi:
– пеpш за все, це вiдoбpаження у свiдoмoстi бiльшoстi мoлoдих людей poзшаpування суспiльства (бiднi-багатi, елiта – аутсайдеpи, демoкpати– нацioнал-патpioти тoщo). Oднoчаснo з poзшаpуванням вiдбувається пpoцес цiннiснoгo усвiдoмлення свoєї належнoстi дo певнoї гpупи, стpати, щo супpoвoджується фopмуванням свoєpiдних захисних баp’єpiв мiж пpoшаpками i гpупами, iнoдi закpiплених у стеpеoтипах, пpавилах, симвoлiцi, мiсцях вiдпoчинку;
– зpoстання усвiдoмлення мoлoдoю людинoю себе як самoцiннoстi, а такoж свoїх пpав. Oсoбливo це стoсується цiннoстi життя та честi, oсoбистoї безпеки тoщo;
– пiдвищення poлi пpиватних, oсoбистих життєвих цiннoстей (матеpiальна забезпеченiсть, вдалий шлюб, здopoвi дiти, наявнiсть житла, автoмoбiля тoщo) пpи зниженнi цiннoстей суспiльнo значущих (давати кopисть суспiльству, бути неoбхiдним людям);
– зpoстання цiннoстi poдини як ключoвoї цiннoстi суспiльства, насильницьки не дефopмoванoгo iдеoлoгiчними дoктpинами;
– пoмiтне зoвнiшнє витискання цiннoстi пpацi, oсoбливo пpацi виpoбничoї та замiна її цiннiстю матеpiальнoї забезпеченoстi;
– згасання у свiдoмoстi мoлoдих людей патеpналiстськoгo пpинципу деpжавнoї пoлiтики, а oсoбливo, зpiвняльних тенденцiй. Piзке зpoстання цiннiснoї пoзицiї – «oпopа на власнi сили»;
– значне пiднесення таких цiннoстей, як гpoшi, каp’єpа, успiх пpи значнiй opiєнтацiї на pинкoвi вiднoсини i недеpжавний сектop екoнoмiки;
– визначається oсoбиста гoтoвнiсть дo життя в pинкoвих умoвах i пoв’язанi з нею емoцiйнo-психoлoгiчнi стани;
– дoсить чiтке виявлення цiннoстi «життєвoгo oптимiзму», пoв’язане з пoчуттям впевненoстi;
– зpoстання цiннoстi oсвiти;
– зpoстання pелiгiйнoстi мoлoдi як пoзитивнoї цiннoстi пpи значних масштабах пpoяву мiстицизму та паpаpелегiйнoстi;
– пеpетвopення пoлiтичнoї сфеpи життя, у тoму числi пoлiтичнoї активнoстi в iнстpументальну цiннiсть, пoв’язану з виpiшенням життєвих завдань, пpи суттєвoму зниженнi суспiльнo-пoлiтичнoї активнoстi;
– пеpеважна opiєнтацiя на пoлiтичнi паpтiї та pух демoкpатичних сил i пpийняття демoкpатiї як цiннoстi;
– зниження екстpемiстських тенденцiй у мoлoдiжнiй свiдoмoстi та opiєнтацiя на стiйкий poзвитoк i стабiльнi цiннoстi;
– пoступoве зpoстання етнoцентpизму мoлoдi i пoступoве усвiдoмлення себе укpаїнцями, щo має цiннiсну пpиpoду;
– кpайня непoпуляpнiсть насильства як цiннiснoгo елемента свiдoмoстi [7, с. 22].
Кoжна з видiлених тенденцiй пpи певнoму poзгopтаннi пoдiй мoже пеpейти кpитичну межу i пеpетвopитись у так званi антицiннiснi тенденцiї. Лiдиpуюче станoвище мoлoдi як сoцiальнo-демoкpатичнoї гpупи суспiльства визначається не пpoстo пpийняттям «будь -якoю цiнoю» нoвих oснoв щoдo пoпеpедньoї iдеoлoгiї чи паpадигми, цiннiснi opiєнтацiї мoлoдi мають вiдпoвiдати загальнoму вектopу poзвитку людства й oкpеслюватись такими загальними пoняттями, як демoкpатiя, свoбoда, пpава людини, пpавoва деpжава, гpoмадянське суспiльствo, pинoк. Така opiєнтацiя – свoєpiдний шанс пpopиву в poзвитку, який «дається» суспiльству пеpехiднoгo пеpioду пiд час вихoду в самoстiйне життя нoвoгo пoкoлiння. I тут багатo залежить вже вiд здатнoстi данoгo суспiльства, йoгo сoцiальних iнститутiв викopистати цей шанс [2].
Висновки. Таким чинoм, пiдбиваючи пiдсумки, мoжна зpoбити спpoбу визначення кoмплекснoгo механiзму пpoцесу сoцiалiзацiї мoлoдi, яка oднoчаснo є йoгo активним суб’єктoм. Механiзм сoцiалiзацiї мoлoдi включає в себе зoвнiшнi фактopи: цiлеспpямoваний вплив сoцioкультуpнoгo сеpедoвища, у якoму людина пoстiйнo пеpебуває, вихoвується i фopмується як oсoбистiсть, її нopми, цiннoстi, сoцiальнi oчiкування, стандаpти пoведiнки, якi засвoюються чеpез агентiв сoцiалiзацiї (сукупнiсть сoцiальних iнститутiв, суспiльних opганiзацiй, у pамках яких iндивiд pеалiзує пев певнi сoцiальнi poлi i набуває бажаних сoцiальних статусiв). Дo внутpiшнiх фактopiв неoбхiднo вiднести: сoцiальну активнiсть самoї oсoбистoстi, самoстiйнiсть у вибopi та засвoєннi знань, умiння зiставляти piзнi тoчки зopу, кpитичнo їх oцiнювати, активну участь у пpактичнiй пеpетвopювальнiй дiяльнoстi. Важливим кpитеpiєм вiдмiннoстi зpiлoї oсoбистoстi та oсoбистoстi iнфантильнoї є дифеpенцiйoвана самooцiнка, здатнiсть самoстiйнo пpиймати piшення. Тoбтo мoлoдь буде кеpуватись тiєю системoю цiннiсних opiєнтацiй, яка сфopмувалась у пpoцесi сoцiалiзацiї пiд впливoм пеpетвopень сучаснoгo укpаїнськoгo суспiльства.

Список використаних джерел та літератури

1. Архангельський, Л. М. Ценносные ориентации и нравственное развитие личности [Текст] / Л. М. Архангельський. – М.:Знание, 1978. – 210 c.
2. Информационные кампании по ВИЧ/СПИДу [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.focus7mеdia.ru. – Название с экрана.
3. Бондар, Н. Є. Перспективи та напрями розвитку телевізійної реклами, її вплив на діяльність телеканалів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nzizh/2008_32/All%20tеxt.pdf. – Назва з екрану.
4. Орлов, С. В. Молодежь и ее ценносные ориентации [Текст] / С. В. Орлов. – М., 1999. –156 с.
5. Виховання молоді через призму телевізійного мовлення [Текст] // Телевізійна й радіожурналістика (Історія, теорія, практика: погляд у майбутнє) / Зб. наук. – метод. праць. – Л.: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. – Вип. 2. – 196 с.
6. Вплив телебачення на становлення національних вартостей особистості [Текст] // Телевізійна й радіожурналістика / Зб. наук. – метод. праць. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Вип. 4. – 120 с.
7. Українське телебачення і проблеми виховання молоді (за оцінками науковців та журналістів-практиків) [Текст] // Українська періодика: історія і сучасність. – Л., 2002. – 570 с.
8. Українське телебачення в процесі національної ідентифікації молоді // Телевізійна й радіожурналістика [Текст] / Зб. наук. – метод. праць. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – Вип. 5. – 93 с.
9. Сікевич, В. З. Вплив реклами на здоровий спосіб життя [Текст] / В. З. Сікевич. – Херсон: Олди, 2000. –250 с.

В ході роботи ми емпірично дослідили вплив Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів. Для досягнення мети, нами були підібрані необхідні методики для дослідження, в розділі наведено детальний опис методів, процедуру проведення та опис результатів дослідження.
Ключові слова: Я-концепція, ціннісні орієнтації, класифікація, самореалізація, самооцінка, кореляційний зв’язок.
Пoстaнoвкa прoблeми. Динаміка цінностей сучасного суспільства надзвичайно мінлива. Вона перебуває під впливом як суспільних факторів, так і особистісних задатків. Це пов’язано не тільки із зміною статусу і ролі вчителя, а й з ціннісними орієнтирами учнів. Водночас школярі мріють про емоційне тепло і психологічну інтимність. Хоча з іншого боку вчитель також розраховує на розуміння, повагу, слухняність.
Тобто на першому плані цього взаємозв’язку — психологічні людські якості. Вони утворюють ціннісне ядро стосунків: взаєморозуміння, позитивну емоційність, доброзичливість, взаємоповагу тощо. Фундаментом творення світогляду молодої людини є соціальні цінності. Це — узагальнені уявлення про мету і норми поведінки. Вони втілюють історичний досвід і концентрують сутність культури окремого етносу та всього людства [6]. Такі орієнтири існують у свідомості кожної людини. З ними учні зіставляють свої дії, а також визначають соціокультурні типи відносин стосовно конкретних обставин у певній соціальній групі, колективі.
Aнaлiз oстaннiх дoслiджeнь i публiкaцiй. Однією з перших робіт, присвячених проблемі цінностей, була праця В.П.Тутаринова «Про цінності життя і культури» (Л., 1960). Вчений визначив цінності як явища (або сторони, властивості явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям історично конкретного суспільства чи класу в якості дійсності, цілі чи ідеалу. У.Томас і Ф. Занецький розглядали цінності як природний об’єкт, який в дійсності набуває соціального значення і є об’єктом діяльності [7].
Е.Шпрангер створив класифікацію цінностей. В.П .Тугаринов поділяв цінності на матеріальні, соціально-політичні та духовні. Г.С. Бубнова у своїх дослідженнях виявила 11 цінностей, властивих більшою чи меншою мірою всім досліджуваним (від 14 до 45 років, вибірка – 620 респондентів) : 1) приємне проведення часу, задоволення, відпочинок ; 2) високе матеріальне становище; 3) пошук і насолодження прекрасним; 4) допомога і милосердя до інших людей; 5) любов; 6) пізнання нового у світі, природі, людині; 7) високий соціальний статус; 8) визнання і повага людей; 9) висока соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 10) здоров’я ; 11) спілкування [5].
Поняття я-концепції виникло у 1950р. в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і ін.), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я і його особистісного самовизначення мікросоціуму. Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсон, що розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об’єкт (Ме) [3].
Пoстaнoвкa зaвдaння. Метою роботи є теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити вплив Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів.
Виклaд oснoвнoгo мaтeрiaлу. Виходячи з теоретичного аналізу літератури ми визначили, що цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.
Цінності — це також соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо. Зміст цінностей обумовлений культурними досягненнями суспільства [5].
Потреби в цінностях спрямовують дії й почуття людини. Звичайно, існує розрив між тим, що люди вважають своїми цінностями, які ними керують, але ними не усвідомлюються.
Неусвідомлювані цінності, які безпосередньо визначають людську поведінку, виникають у соціальній системі бюрократичного, індустріального суспільства: власність, споживання, соціальний стан, розваги, збуджуючі відчуття тощо.
Розрізняють такі функцій цінностей [6]:
•вони є орієнтиром життя людини;
•вони необхідні для підтримання соціального порядку, виступають як механізм соціального контролю;
•цінності втілюються у поведінці і беруть участь в нормо утворенні.
Едуард Шпрангер, європейський психолог, у книзі «Типи людей» виділяв такі шість типів ціннісних орієнтацій :
•Теоретичні: характеризуються переважаючим інтересом до пошуку істини і емпіричним, критичним, раціональним, «інтелектуальним» підходом до життя.
•Економічні: основний акцент робиться на корисних і практичних цінностях; найбільш близький переважаючий стереотип – «середній американський бізнесмен».
•Естетичні: найвищою цінністю вважаються стиль і гармонія, кожне явище оцінюється і сприймається з точки зору його витонченості, симетрії чи відповідності ситуації.
•Соціальні: любов до людей.
•Політичні: основний інтерес викликають проблеми особистої влади, впливу та популярності, ці проблеми не обов’язково обмежені сферою політики.
•Релігійні: містичне на лаштування, що визначається єдністю усього, що сприймається і прагненням усвідомити космос як ціле.
Сучасні психологічні дослідження структури та класифікації цінностей базуються на дослідженнях М. Рокича. Він виділив дві категорії духовних цінностей : базові та інструментальні [7]:
1) базові, термінальні, стабільні, (цінності – цілі , або кінцевий, очікуваний стан існування), наприклад, рівність ;
2) інструментальні (цінності – засоби, або бажаний модус поведінки ) (властивості особистості, здібності), які допомагають або заважають досягненню мети : наприклад, витримка, тверда воля, чесність, освіченість, працездатність, акуратність.
Зміни ціннісних орієнтацій особистості пов’язані з процесом її самореалізації. В процесі самореалізації здібності людини не тільки об’єктивуються, але і розвиваються, збагачується її інтелект, розширюється кругозір, набувають нові практичні знання і вміння. Все це може послужити об’єктивною основою зміни ціннісних орієнтацій особистості.
Період ранньої юності є періодом інтенсивного формування системи ціннісних орієнтацій, що здійснює вплив на становлення характеру та особистості в цілому. Також формування ціннісних орієнтацій юнацького віку тісно пов’язане з самооцінкою, уявленнями індивіда про власну цінність, виробленням «Я-концепції», яку К.Роджерс трактував як складну, структуровану картину, яка існує в свідомості індивіда і містить як власне «Я», так і відносини, позитивні і негативні цінності, пов’язані зі ставленням до себе [4].
Я-концепція описується як динамічна система, уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб’єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Я-концепція містить такі структурні елементи: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий.
Також, я-концепція описується з точки зору змісту і характеру уявлень про себе, важкості і диференціації цих уявлень, їх суб’єктивного значення для особистості, а також внутрішньої цінності і послідовності, згідності, стійкості в часі. Ми визначили, що однією з найважливіших функцій я-концепції являється забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, відносної стійкості в її поведінці [2].
Метою емпіричного дослідження було визначення впливу Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів. Для досягнення мети ми обрали наступні методики: методика «Семантичний диференціал», тест «Знаходження кількісного виразу рівня самооцінки» (за С. А. Будассі), методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокича), анкета «Соціометрія».
Наша вибірка складалася з 30 респондентів, віком 17-22 роки. Дослідження проводило на базі Національного університету «Острозька академія».
В ході обробки даних ми з’ясували, що більшоті досліджуваних притаманна адекватна самооцінка (53,3%), що пояснюється віковими особливостями даної вибірки.
Також було визначено, що термінологічними цінностями студентів є впевненість в собі, свобода, наявність хороших друзів та кохання, тобто духовна та фізіологічна близькість з людиною. Щодо інструментальних цінностей, то для студентів важливими є життєрадісність, почуття гумору, незалежність, вони прагнуть бути відповідальними та відчувати обов’язок.
Наступним нашим завданням булo з’ясувати чи iснує кoрeляцiйний зв’язoк мiж даними дoслiджeння. Для oбрахунку даних ми викoристали кoeфiцiєнт Пiрсoна. Oцiнивши oтриманe нами eмпiричнe значeння кoeфiцiєнта Пiрсoна, щo сягає показника 0,459, пoрiвнявши йoгo з вiдпoвiдним критичним значeнням для заданoгo рiвня значимoстi i з таблицi критичних значeнь кoeфiцiєнта кoрeляцiї Пiрсoна, можна стверджувати, що існує середня позитивна кореляція між рівнем самооцінки, цінностями та стилем життєдіяльності досліджуваних.
Виснoвки тa пeрспeктиви пoдaльшoгo рoзвитку. На сьогоднішній день в психологічній літературі висвітлено різні погляди на питання я-концепції.
Я-концепцію часто визначають як сукупність установок, спрямованих на себе, і тоді за аналогією з атетюдом виділяють в ній три структурних елемента:
– когнітивний – «образ Я» (характеризує вміст уявлень про себе);
– емоційно-цінносний, афективний (відображає відношення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї особистості, діяльності і т. д. і проявляється в системі самооцінок);
– поведінковий (характеризує проявлення перших двох в поведінці).
Я-концепція відрізняє складне, рівневу будову, яку по різному розуміють різні автори.
Ми визначили, що ціннісні орієнтації – одне з найважливіших утворень у структурі свідомості і самосвідомості людини, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відмежовують суттєве, важливе для окремої людини від несуттєвого.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Атватер И, Даффи К. Г.: Я-концепция и личностный рост.//Псих. для жизни. – М., 2003р., ст. 177 – 184;
2. Бoришeвський М.І. Психoлoгiчнi мeханiзми рoзвитку особистості / М.І. Боришевський // Пeдагoгiка i психoлoгiя, 1999 — № 3 — С. 26-33.
3. Берн Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р.Берн. – M., 1986.
4. Гуменюк О. Є.: Психологія Я-концепції: Навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2004р., ст. 310;
5. Скок М. А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента //Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. – Чернігів, 2002. – Вип. 11: Серія: Психологічні науки. – С. 128-132.
6. Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 188-193.
7. Первин Л., Джон О.: Психология личности: Теортия и исследования./ Пер. с англ. М. С. Жамкочьян под ред. В. С. Магуна. – М.: Аспект Пресс, 2001р., ст. 201 – 208;

Дослідники зазначають, що юнацький вік сензитивний для утворення ціннісної орієнтації як стійкої особистісної властивості, що впливає на становлення картини світу юнаків, зокрема в процесі розвитку автономності. Автономна особистість формується тоді, коли вона здатна не заперечувати природні прояви залежності, а керувати ними за допомогою особистісних установок, тобто здійснювати вибір. В період юності система ціннісних орієнтацій перебуває ще на стадії формування, і гостро постає проблема автономності особистості.
Дослідженням ціннісних орієнтацій студентської молоді займались Н. Є. Бондар, А. А. Козлов, З. В. Сікевич, В.Т. Лісовський, К. А. Нечаєва, І. А. Райгородська, Н. І. Стрелянова, Є. А. Подольська, А. М. Мордовець, І. Г. Попова.
Наукова новизна. В роботі виокремлені основні цінності, що мають значення у виборі цілей в процесі автономності в юнацькому віці та визначено вибір стратегії цілей в автономних і залежних осіб.
Предмет дослідження: ціннісні орієнтації та особливості вибору цілей в процесі розвитку автономності особистості.
Мета дослідження: виявити й емпірично обґрунтувати, які ціннісні орієнтації є основою вибору життєвих цілей в юнацькому віці.
Ціннісні орієнтації – це елементи внутрішньої структури особистості, що закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відокремлюють значуще, суттєве для певної людини від несуттєвого. Наявність життєвих цінностей у свідомості людини залежить як від вікового етапу, на якому знаходиться індивід, новоутворень цього періоду, так і рівня розвитку суспільства загалом. [8].
Формування ціннісних орієнтацій сприяє процесу розвитку особистості в цілому. Як один з елементів структури особистості, вони відіграють вирішальну роль в регуляції поведінки, формуванні світогляду, переконань, виборі життєвого шляху, особливо на етапі становлення професійно трудової діяльності в юнацькому віці. Саме завдяки цінностям особистість відчуває себе цілісно в оточуючому її світі. Оскільки ціннісні орієнтації знаходяться в основі вибору життєвих цінностей людини, то їх знання допомагає з’ясувати причини її вчинків і дій. [7].
Ціннісні орієнтації визначають спрямованість суб’єкта на реалізацію певних відношень, які відповідають даній ціннісності, спрямованість на певну діяльність; зміст уявлення про своє «Я», що відповідає спрямованості; виділення у свідомості певного предметно-діяльнісного змісту і його провідну роль в формуванні самосвідомості особистості. [12].
Ціннісні орієнтації особистості виконують функції регуляції поведінки і визначення її мети, зв’язують в єдине ціле особистість і соціальне середовище. На кожній стадії розвитку особистості вибір переважаючого механізму формування ціннісної системи визначається складним комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішні психологічні чинники і чинники зовнішнього соціального середовища визначають особливості розвитку системи ціннісних орієнтацій, взаємодіючи між собою при здійсненні тієї або іншої діяльності.
Цінністю, з одного боку, вважаються норми та принципи, які є ідеалом суспільної життєдіяльності та поділяються всіма членами суспільства або їх переважною більшістю. З іншого — цінністю можуть вважатися бажані та значущі для окремої особистості норми, принципи та цілі. [2].
Поняття «орієнтація» означає спрямованість, напрям розвитку. У нашому випадку йдеться про спрямованість особистості на якісь мети, вибір людиною життєвих пріоритетів. Треба зазначити, що, на думку науковців, які досліджують проблему формування ціннісних орієнтацій особистості та їхньої реалізації у життєвій та професійній діяльності, наголошують на помилковості ототожнення ціннісних орієнтацій людини з цінностями та нормами, що існують у суспільстві. [5].
Ціннісні орієнтації у своїй єдності з потребами, інтересами, життєвими цілями, установками утворюють цілісну структуру особистісних якостей, серед яких, на думку А.Г.Здравомислова, ціннісні орієнтації особистості є своєрідною “віссю свідомості”. Всі інші компоненти даної структури знаходяться в залежності від неї [11].
В юнацькому віці перед молодою особою постає необхідність самовизначення, здійснення вибору свого життєвого шляху як найважливішої життєвої значущості.
У студентському віці основою мотивації стають цінності, однак система ціннісних орієнтацій перебуває ще на стадії формування. У цьому віці певною мірою сформована ієрархія життєвих цілей, однак молода людина ще недостатньо володіє мистецтвом їх досягнення, а це може уповільнювати процес опанування соціально ціннісної поведінки. В період юності гостро постає проблема автономності.
Автономність визначають як певну соціально-психологічну якість, що дозволяє людині діяти незалежно від внутрішніх і зовнішніх установок, демонструючи здатність до самостійності, а автономія визначається як потреба в прояві цієї якості.
Саме в юнацькому віці постає необхідність вибору цілей та свого життєвого шляху, що є досить важливим на даному етапі розвитку особистості. Ціннісні орієнтації полягають у виборі чи відкиданні певних життєвих сенсів, та готовність, чи неготовність вести себе у відповідності з ними. Вони визначають загальну спрямованість інтересам та прагненням особистості, вибудовують ієрархію індивідуального вибору у будь-якій сфері, формують цільову й мотиваційну програму поведінки. [10].
Автономність особистості проявляється насамперед у самостійній діяльності. Прояви автономії в юнацькому віці (до 18, 20–22 років) полягають в удосконаленні пошуків смислу життя та системи цінностей. Тому ми зосередимо увагу на аналізі ролі ціннісних орієнтацій у виборі цілей на етапі розвитку автономності особистості. [9].
Для того, щоб перевірити які ціннісні орієнтації є основою вибору цілей в процесі розвитку автономності особистості в юнацькому віці, ми провели емпіричне дослідження на базі Національного університету «Острозька академія». Вибірку склали 75 студентів. Для збору даних ми використали комплекс психодіагностичного інструментарію, який складався з таких методик: адаптована версія тесту «Ціль у житті» Джеймса Крамба і Леонарда Махоліка, морфологічний тест життєвих цінностей МТЖЦ В.Ф. Сопова та Л.В. Карпушина (на основі вдосконалення методики І. Г. Сеніна), діагностика стратегії досягнення цілі та методика «Виявлення стилю саморегуляції діяльності Г.С. Пригіна.
Провівши заміри та обробивши отримані дані за допомогою методів математичної статистики, ми отримали такі результати:
1) серед групи досліджуваних найвищу позицію серед термінальних цінностей займає творчість – 14,8. Наймеш значимою для респондентів виявилось здоров’я – 3,7;
2) в юнаків серед інструментальних цінностей найбільш виражені непримиримість до недоліків – 13,5; ефективність у справах – 12,1; раціоналізм – 11,1, а найнижчу позицію займає життєрадісність – 6,5;
3) в ході дослідження смисло-життєвих цінностей найбільшого значення набуває локус контролю-життя, або керованість життям – (31,4). Остання позиція в розподілі ціннісних орієнтацій належить локусу – Я (21,8);
4) серед дослідження домінуючих життєвих сфер респондентів найбільших значень набуває сфера «фізичної активності» – 49,71494; найнижчі показники займає професійне життя – 46,26666667. В досліджуваних домінує така духовно-моральна цінність (визначена за МТЖЦ) як розвиток себе – 10,89444;
5) у виявленні стилю саморегуляції діяльності серед досліджуваних переважають автономні особи – 42 %, всі інші респонденти – це або залежні або ті, про яких певного висновку винести можна (так би мовити невизначений стиль регуляції).
Ми провели факторний аналіз дослідження ролі ціннісних орієнтацій в процесі вибору цілей особистості і визначили, що ключовими у виборі життєвих цілей в юнацькому віці є «творчість», «непримиримість до недоліків», «ефективність у справах» та «раціоналізм».
1) У зв’язку стилю регуляції діяльності та вираженості смисло-життєвих орієнтацій група досліджуваних з вираженим рівнем автономності отримала найвищі показники порівняно із залежними групами за такими параметрами СЖО як: цілі (33,1053), процес (34,5263) та результат (27,2105). Локус контролю – Я, та локус контролю – життя майже не відрізняються;
2) група з найнижчим рівнем автономності (залежні) отримала найнижчі показники за результативністю (17,7333);
3) в респондентів, в яких виражений автономний стиль регуляції діяльністю, найбільший зв’язок помітний з категорією «розвиток себе» – 44,2727 (в залежних – 36,125); «духовне задоволення» – 43,5455 (в залежних – 33,625); «власний престиж» – 39,4545 (в залежних – 34,125) та «матеріальне становище» – 37,4545 (в залежних – 30);
4) в респондентів, з вираженим автономним стилем регуляції діяльністю, найбільший зв’язок прослідковується з категорією «професійне життя» – 49,3636, натомість в залежних – 40,6250.
5) в респондентів, з вираженим автономним стилем регуляції діяльністю, найбільший зв’язок прослідковується з активно-ригідною стратегією (35,2000), на другій позиції – активно-пластична стратегія (30,6333). В юнаків із залежним стилем регуляції діяльністю переважає пасивна стратегія (21,2000).
Таким чином, найвищу позицію серед термінальних цінностей займає творчість. Серед інструментальних цінностей найбільш виражені непримиримість до недоліків. Серед смисло-життєвих цінностей домінує локус контролю-життя, а також така духовно-моральна цінність як розвиток себе.
Група досліджуваних з вираженим рівнем автономності отримала найвищі показники за такими параметрами як: цілі (33,1053), процес (34,5263) та результат (27,2105), найбільший зв’язок помітний з категорією «розвиток себе» – 44,2727 (в залежних – 36,125); «духовне задоволення» – 43,5455 (в залежних – 33,625), а найбільший зв’язок прослідковується з категорією «професійне життя» – 49,3636. Залежні студенти отримали найнижчі показники за результативністю (17,7333).
В автономних студентів домінуючою є активно-ригідна стратегія (35,2000), а в юнаків із залежним стилем регуляції діяльністю переважає пасивна стратегія (21,2000).
Такі цінності як «творчість», «непримиримість до недоліків», «ефективність у справах» та «раціоналізм» є ключовими у виборі життєвих цілей в юнацькому віці.

Список використаних джерел:
1. Алексеева В. Г. Ценностные ориентации личности и проблемы их формирования / В. Г. Алексеева// Сов. педагогика. – 1981. – № 8. – С. 61 – 69.
2. Асеев В. Г. Формирование личности и структурный уровень мотивов / В.Г. Асеев // Проблемы личности: Материалы симпозиума. – М.: Наука, 1969. — С. 334.
3. Афанасьева И. Г. Социальные ценностные ориентации личности/ И.Г. Афанасьева. – М.: Политиздат, 1986. – 159 с.
4. Будинайте Г.Л. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта/ Г. Л. Будинайте, Т.В. Корнилова // Вопросы психологии . – 1993. – No 3. – С. 99–105.
5. Бутківська Т. В. Проблема цінностей у соціалізації особистості //Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За ред. О. В. Сухомлинської. –К.: АПНУ, 1997. – С. 27 -31.
6. Волков А.М. Деятельность: структура и регуляция. Психологический анализ/ Микадзе Ю.В., Солнцева Г. Н. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – 216 с.
7. Волочков А. А. Ценностная направленность личности как выражение смыслообразующей активности / А.А. Волочков // Психол. журнал. – 2004. – Т. 25, № 2. – С. 17 – 26.
8. Дуб В.Г. Ціннісні орієнтації як детермінанта соціалізації особистості. / В.Г. Дуб // Збірник наукових праць. Психологічні науки. – 2011. – № 8. – С. 99–104.
9. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности / А.Г. Здравомыслов – М.: Политиздат, 1986. – 224 с.
10. Личность и ее ценностные ориентации / Под ред. В.А.Ядова и др. // Информ. бюллетень ИКСИ АН СССР. – М.,1969. – Вып.1. – № 4(19). – 17 ос. – Вып.2. – № 25(40). – 123 с.
11. Молчанов С. В. Особенности ценностных ориентаций личности в подростковом и юношеском возрастах / С. В. Молчанов // Психологическая наука и образование. – 2005. – № 3. – С. 16–25.18стор.
12. Kluckhohn,F.R.Variations in value orientations/ F.R.Kluckhohn, F.L.Strodtbeck. – Evanston, IL : Row, Peterson, .1961. –P.5–48.

У статті характеризується поняття особистісної спрямованості, ціннісних орієнтацій, цілей, мотивів. Представлені методи дослідження особистісної спрямованості, а також результати дослідження.

Термін «спрямованість особистості» в науковій літературі визначається як «вибіркове ставлення людини до дійсності, яке своєрідно переживається і впливає на її життя і діяльність» (М.Д. Левітов); «динамічні тенденції, які слугують джерелом багатогранної і різнобічної діяльності» (С.Л. Рубінштейн); «смислоутворюючий мотив» (О.М. Леонтьєв); такі психічні властивості, які «визначають загальний напрям діяльності людини у різних конкретних обставинах життя» (Н.В. Кузьміна, В.С. Мерлін); «ієрархічна структура домінуючих мотивів» (Л.І. Божович, М.С. Неймарк); «вибіркова активність особистості у її ставленні до дійсності» (А.Г. Ковальов, В.М. Мясіщев, В.О. Сластьонін); активна діяльність, що орієнтована «на досягнення відносно складних та віддалених життєво важливих цілей» (К.К. Платонов); «основна життєва спрямованість» (Б.Г. Ананьєв) [1].
Усі вищенаведені визначення підкреслюють такі властивості спрямованості особистості, як вибірковість та спонукальна активність.
Як зазначає Я. Е. Левченко, від спрямованості особистості залежить які саме переживання і збудження, а також яка саме діяльність і в якій галузі набувають найбільшої значущості для людини.
Е. А. Клімов стверджує, що виховання спрямованості особистості – найважливіше і складне завдання сім’ї, школи та системи професійної освіти.
Поняття спрямованості особистості вперше було визначено С.Л. Рубінштейном, такі вітчизняні психологи, як Т.Г. Єгоров, П.І. Іванов, Г.Д. Луков, К.К. Платонов та П.О. Рудик розглядали спрямованість як властивість особистості, О.Г. Ковальов та В.М. Мясищев розуміють спрямованість особистості як її вибіркову активність у стосунках та діяльності, Л.І. Божович, Т.Є. Коннікова, М.З. Неймарк – переважні мотиви діяльності, становлення стійкої ієрархії мотивів. В.А. Семиченко у структурі спрямованості виділяє особистісний та процесуальний компоненти [4].
Метою роботи було теоретично і емпірично з’ясувати та виявити особливості особистісної спрямованості, зокрема її динаміку, через призму її структурних компонентів.
Емпірична база дослідження: Вибірку становили 80 хлопців віком 15 – 16 років: 40 учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та 40 учнів старших класів загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного: по 20 десятикласників та учнів 11 класу.
Для дослідження особистісної спрямованості ми використовували наступні методики:
– методика «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій» (С. С. Бубнової);
– опитувальник «МАС» (М. Кубишкіної);
– «Методика на виявлення мотиваційної структури учбової діяльності школяра» (за викладом В. А. Семіченко);
Результати оброблялися за допомогою комп’ютерної програми SPSS 17.0 (де статистично значимими визначалися ті результати р, що були нижчими рівня альфа .05). Для визначення статистично-значимих відмінностей між змінними, використовувався однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA).
Спрямованість особистості є головним фактором самоврядування та самореалізації, вона підпорядковує собі всі форми активності людини та їх прояви в конкретних видах діяльності.
Спрямованість може бути класифікована:
1) За принципом активності:
– конструктивна або деструктивна.
2) За вектором спрямованості:
– зовні (людину більше цікавлять явища і події навколишнього діяльності);
– орієнтована всередину (більшою мірою її цікавить власне психічне життя).
3) За ступенем усвідомленості її утворюють структурні елементи.
До усвідомлених спонукань відносять звичайно бажання, мотиви, потреби, інтереси, схильності, переконання, ідеали, світогляд.
До неусвідомлених спонукань відносять установки і потяги.
4) За об’єктами або змістом діяльності, які у конкретної людини стають реальними збудниками її активності, визначають сенс її життя (наприклад, професія, мистецтво, бажання залишити слід в історії, в пам’яті нащадків, сім’я і діти, слава або влада, багатство) [2].
Ключовим у нашому дослідженні є вивчення розвитку спрямованості особистості в юнацькому віці. На етапі ранньої юності молода особа має свою ситуацію розвитку, так як перед нею постають нові життєві завдання, у вирішенні яких відбувається її психосоціальний розвиток. При цьому ми виходимо з того, що саме на даному віковому етапі, коли формується світогляд, відбувається моральне самовизначення. Під впливом світогляду виникає досить стійка ієрархічна структура мотиваційної сфери старшого школяра. Принципова відмінність внутрішньої позиції старшого школяра від внутрішньої позиції підлітка – це спрямованість у майбутнє. Вибір подальшого шляху, професійне самовизначення є для старших школярів головним життєвим завданням.
Ми досліджуємо особистісну спрямованість через призму трьох її складових – ціннісні орієнтації, цілі та мотиви.
Ціннісна орієнтація — це вибіркове ставлення до носія цінності, який може бути реальним предметом задоволення потреб окремої людини чи соціальної спільності. В ціннісній орієнтації акумулюється життєвий досвід людей. Наявність усталених ціннісних орієнтацій свідчить про зрілість людини як особистості. Проявляються вони в діяльності та поведінці людини. Вони є своєрідним індикатором ієрархій переваг, які людина надає матеріальним чи духовним цінностям у процесі своєї життєдіяльності [3].
Важливим спонукаючим фактором, що безпосередньо впливає на діяльність і поведінку людини, є ціль. Під ціллю розуміється той безпосередній, обов’язково усвідомлюваний результат, на який в даний момент спрямована активність людини [2].
Семиченко В. Л. у своїй праці «Проблемы мотивации поведения и деятель¬ности человека» зазначає визначення мотиву як сукупності зовнішніх і внутрішніх факторів, пов’язаних із задоволенням певної потреби індивіда, що обумовлюють ступінь прояву та спрямованості його активності.
Дослідивши структуру ціннісних орієнтацій одинадцятикласників Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного ми отримали наступні результати:

Таблиця 1
Структура ціннісних орієнтацій учнів 11 класів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного
Місце в ціннісній ієрархії Ціннісні орієнтації
11 кл. ліцею 11 кл. ЗОШ № 22
1 проводження часу визнання
2 милосердя проводження часу
3 визнання милосердя
4 соціальний статус матеріальний достаток
соціальна активність здоров’я
5 любов любов
насолодження прекрасним
матеріальний достаток соціальна активність
здоров’я
6 пізнання нового пізнання нового
спілкування
спілкування насолодження прекрасним
соціальний статус

Відповідно до Табл. 1 лідируючі місця в ієрархії цінностей учнів 11 класу різних навчальних закладів обіймають проводження часу, милосердя та визнання, що свідчить про важливість для респондентів мати можливість витрачати свій час на задоволення власних бажань, відпочинок, завоювати в житті таке положення, яке забезпечить повагу і визнання людей та вплив на оточуючих, а також допомагати іншим людям, бути милосердним і великодушним.
Провівши дослідження динаміки структури ціннісних орієнтацій серед учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою впродовж їх навчання у 10 – 11 класах можна прослідкувати збільшення значущості таких ціннісних орієнтацій як проводження часу та соціальна активність (див. рис. 1). З огляду на те, що учні ліцею – інтернату обмежені у вільному проводженні часу саме ця цінність є для них значущою. Чисельна участь у різних олімпіадах, конкурсах, змаганнях, турнірах, спартакіадах та здобуття призових місць обумовлює значущість такої ціннісної орієнтації як соціальна активність.
Знизилося місце в ціннісній ієрархії таких цінностей, як милосердя, пізнання нового, визнання та здоров’я.
Впродовж навчання у ліцеї не змінилося місце в системі наступних ціннісних орієнтацій: любов, соціальний статус та спілкування.
Дослідження динаміки структури ціннісних орієнтацій учнів старших класів загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного дало наступні результати (див. рис. 1): в 11 класі прослідковується помітне посилення таких ціннісних орієнтацій як проводження часу та визнання; а також послаблення орієнтації на соціальну активність, матеріальний достаток, пізнання нового, соціальний статус та спілкування. Решта ціннісних орієнтацій не змінили свого місця в ціннісній ієрархії. Такий розподіл цінностей можна пояснити тим, що основним завданням старшокласників, які навчаються в школі є підготовка до ЗНО та вибір вищого навчального закладу для вступу, що вимагає багато часу і робить значущою ціннісну орієнтацію проводження часу. Відповідно успішність виконання поставленого завдання може посилювати таку цінність, як визнання.
Таким чином, порівнюючи структури ціннісних орієнтацій в умовах різних навчальних систем, варто зазначити, що в зміні ціннісної ієрархії учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою прослідковується динаміка, аніж в учнів звичайної школи.
Перевіряючи відмінності у ціннісних орієнтаціях між групами школярів з військового ліцею та звичайної школи за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) ми визначили, що статистично значимими є відмінності лише у цінності милосердя (F = 5,562, p =0,01).
Згідно з результатами за методикою «МАС» М. Кубишкіної для учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово – фізичною підготовкою протягом навчання домінуючими стали прагнення до соціального престижу та прагнення до досягнення цілі, а прагнення до суперництва значно послабилося (див. рис. 2). Такий розподіл може свідчити на користь підвищення рівня згуртованості серед учнів протягом навчання, а також пояснюватися посиленням цінності соціальної активності і сприятливими умовами для задоволення потреби у визнанні.
Що стосується результатів учнів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного, то ситуація наступна (див. рис. 2): прослідковується посилення прагнення до соціального престижу і послаблення прагнення до досягнення цілі, а прагнення до суперництва залишилося незмінним. Це може бути пов’язано із актуальним питанням вибору престижної професії, вищого навчального закладу, що постає в умовах конкуренції.
Порівнюючи динаміку цільового блоку особистісної спрямованості в умовах різних навчальних систем за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) ми визначили, що статистично значимими є відмінності лише у прагненні до суперництва (F = 7,125, p =0,01).
Дослідження мотиваційного блоку особистісної спрямованості за «Методикою на виявлення мотиваційної структури учбової діяльності школяра» (за викладом В.А. Семіченко) серед учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою дало наступні результати (див. рис. 3): під час навчання в ліцеї провідними стали професійно – ціннісні мотиви; зменшилося значення учбово – пізнавальних та соціально – ціннісних мотивів; решта – залишилися майже без змін. Посилення професійно – ціннісних мотивів навчання ліцеїстів цілком співпадає із процесом ідентифікації себе як військовослужбовця, з огляду на те, що для цього створені всі умови в даному навчальному закладі.
Протягом навчання у мотиваційній структурі учнів старших класів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного провідними стали мотиви самовиховання, утилітарні (мотиви власного благополуччя), комунікативні та позиційні (зайняти певну позицію у стосунках з оточуючими людьми та отримати їх схвалення) мотиви. Зменшилося значення соціально – ціннісних, комунікативних, ситуаційних та учбово – пізнавальних мотивів (див. рис. 3). Міра актуалізації мотиву взаємообернена мірі його реалізації на бажаному рівні. Виходячи із приближення настання моменту зміни навчального закладу, соціального оточення, певним кризовим періодом в розвитку є цілком зрозумілим посилення утилітарних, позиційних мотивів. Цікаво, що з посиленням мотивів самовиховання, соціально – ціннісні мотиви втратили свою значущість, що можна пов’язати із заміною орієнтації на соціум на орієнтацію на себе, на самопізнання.
В мотиваційній структурі учбової діяльності більші зміни прослідковуються в учнів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного, на противагу учням Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Перевіряючи відмінності мотиваційної структури учбової діяльності між різними соціальними групами за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) ми визначили, що статистично значимими є відмінності серед таких груп мотивів: соціально – ціннісні (F = 2,9, p =0,01), учбово – пізнавальні (F = 8,235, p =0,01), професійно – ціннісні (F = 7,86, p =0,01), самовиховання (F = 3,638, p =0,01) та ситуаційні (F = 10,244, p =0,01).
Результати даного дослідження графічно зображено на рис.1, рис.2. та рис.3.

Рисунок 1. Результати дослідження реальної структури ціннісних орієнтацій за однойменною методикою С. С. Бубнової.

Рисунок 2. Результати дослідження цільового блоку особистісної спрямованості
за методикою «МАС» М. Кубишкіної

Рисунок 3. Результати дослідження мотиваційної структури учбової діяльності за однойменною методикою.
Отже, провівши емпіричне дослідження, ми виявили різну динаміку особистісної спрямованості серед респондентів. Наприклад, особистісна спрямованість учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою змінилася в сторону домінування таких цінностей як проведення часу та соціальна активність, а також професійно – ціннісних мотивів учбової діяльності. Лідируючими стали прагнення до соціального престижу та прагнення до досягнення цілі.
Зміна особистісної спрямованості учнів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного характеризується посиленням прагнення до соціального престижу, таких цінностей як проведення часу та визнання, а також перевагою мотивів самовиховання.
Проте статистично значимими є відмінності лише у динаміці показників милосердя, прагнення до суперництва; соціально – пізнавальних, учбово – пізнавальних, професійно – ціннісних, ситуаційних групах мотивів та мотивів самовиховання.

Список використаних джерел:

1. Левченко Я. Е. Спрямованість особистості як теоретичне підґрунтя професійно – педагогічної діяльності майбутнього вчителя: [Електронний ресурс] / Я. Е. Левченко. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_ped/2009_35/2.html
2. Семиченко В. Л. Проблемы мотивации поведения и деятель¬ности человека. Модульный курс психологии. Модуль «Направ¬ленность». (Лекции, практические занятия, задания для са¬мостоятельной работы) — К.: Милленниум, 2004. — 521 с.
3. Тихомиров О. К. Понятия «цель» и «целеобразование» в психологии // Психологические механизмы целеобразования / Под. ред. О.К.Тихомирова. – М., 1977.
4. Фоменко К. І. Губристична мотивація в характеристиці спрямованості особистості: [Електронний ресурс] / К. І. Фоменко. – Режим доступу: Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NiO/2010_SV/rozdil_4/Fomenko.htm