студент 4 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит»

Науковий керівник:

Шулик Ю.В., к.е.н., доц. кафедри фінансів, обліку і аудиту,

Національний університет «Острозька академія»

ПОЗИТИВИ І НЕДОЛІКИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ З УКРАЇНИ

             У статті досліджено сучасні тенденції розвитку зовнішньої трудової міграції в контексті загальної соціально-економічної ситуації в Україні. Визначено основні фактори, що впливають на міграційний рух населення, проаналізовано масштаби міграційних процесів в Україні. Зроблено оцінку обсягів грошових переказів українських трудових мігрантів. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти впливу зовнішньої трудової міграції на розвиток національної економіки.

             Ключові слова: мігранти, трудова міграція, глобалізація, міжнародні міграційні процеси, міграційна політика.

Advantages and disadvantages of labor migration in Ukraine

             In the article are invastigated the modern trends of labor migration in the context of overall socio-economic situation in Ukraine. Determined  main  factors, which are affecting migration changes of population, analyzed the scale of migration processes in Ukraine. Made the estimation of the volume of remittances Ukrainian labor migrants. Analyzed positive and negative impacts of labor migration on the development of the national economy.

             Keywords: migrants, labor migration, globalization, international migration, migration policy.

Постановка проблеми.  Трудова міграція громадян за кордон є найбільш масовим, соціально і економічно значущим потоком в Україні. Вона впливає на демографічний розвиток, ринок праці, рівень бідності та доходи домогосподарств. Перекази мігрантів своїм сім’ям на батьківщину, сума яких в останні роки перевищувала 4% ВВП, помітно впливають на економіку.

У роки кризи, у той період, коли виробництво в країні помітно скоротилося, значення та необхідність переказів ще більше зросли. Разом з тим, застосування переказів мігрантів, перш за все їх інвестиційне застосування, а також напрямок за офіційними каналами залишається для України актуальним питанням. Її рішення, крім іншого, гальмується через недостатній рівень наукових досліджень в міграційній сфері. Однак, безперервний аналіз трудової міграції, її впливу на економічний розвиток все ще не розпочато належним чином. Дефіцит фінансових коштів не дає можливості проводити відповідні опитування населення з необхідною періодичністю.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сьогодні значний внесок в осмислення проблеми трудової міграції внесли наукові праці Т. Соколової, В. Гошовської, Л. Ростової, К. Чижевської, І. Ольшевської, М. Стасюка, І. Лапшиної, М. Ніколайчука, І. Майданіка, Т. Драгунової. Із зарубіжних вчених, доцільно відзначити таких, як М. Денисенко, Ж. Зайончковська, В. Іонцев, В. Переведенцев, Е. Равенстейн. Вищенаведені вчені ґрунтовно описали та дослідили суть явища трудової міграції та сприяли розробці ефективних методів регулювання міграційних процесів. Проте, зміни останніх кількох років, що відбулись практично у всіх сферах життєдіяльності, повернули міграційні процеси в нове русло свого розвитку та спричинили потребу нового підходу до розуміння цього явища.

Метою статті є з’ясування причини і наслідки еміграційних процесів в сучасній Україні, як позитивні, так і негативні.

Виклад основного матеріалу. За останні час трудова міграція населення стала одним з найбільших викликів для нашої держави. Втомившись від нестачі реформ та сподівань на кращі економічні умови в Україні, мільйони співгромадян намагаються покращити свої фінансове становище та добитись кар’єрних успіхів в іншій країні.

Вагома причина, що штовхає будь-якого громадянина поїхати за кордон – це велике бажання отримати більш цікаву та високооплачувану роботу, ніж на батьківщині. Крім того, Україна не може надати своїм громадянам привабливі умови для підприємництва. Доки ці проблеми не будуть вирішені, наша країна продовжуватиме бути експортером трудових ресурсів, і відтік робочих мізків буде продовжуватись.

Отож, наведемо визначення поняття «трудова міграція населення».

Трудова міграція населення – трудомістка соціально-економічна ступінь і суттєва компонента становлення країни. В Україні вона складається для початку під дією економічних причин і сприяє переміщенню працездатного населення з регіонів з найгіршою фінансовою ситуацією в регіони або країни, де умови проживання, зайнятості та оплати праці вважаються одними з кращих [8].

Зростання загальної кількості трудових мігрантів у світі стало чинником суттєвого збільшення загального обсягу грошових переказів від країн, що імпортують робочу силу до країн, які її експортують. Відмітимо, що у 1970 році перекази від робочої сили склали близько 2 мільярдів доларів, то, починаючи з 2015 року, загальна сума грошових переказів мігрантів склала вже близько 550 мільярдів доларів. Таким чином, протягом сорока років обсяг переказів збільшився в 275 разів [1]. ᅠ

Дані Національного банку України свідчать, що, починаючи з ᅠ2013 р., обсяги приватних грошових переказів з-за кордону мають тенденцію до ᅠзбільшення. Так, якщо у 2013 р. вони складали 5370 млн. дол. США (4,6% до ВВП), то у 2017 р. – 8537 млн. дол. США (4,7% до ВВП). ᅠ

Розподіл грошових переказів за країнами характеризується високим ступенем концентрації: у 2017 р. понад дві третини переказів здійснювалося із семи країн. Росія залишається лідером за обсягами грошових потоків в Україну. Порівняно з 2016 роком обсяги надходжень з Російської Федерації збільшилися на 15% – до 2,7 млрд. дол. США. У 2015 р. загалом на країни СНД припадало 40,3% обсягу грошових переказів з-за кордону. Якщо говорити про інші країни світу, то найбільше переказів надходило з США та Німеччини (відповідно 8,7% та 5,6% від загального обсягу грошових переказів в Україну). З країн ЄС загалом надійшло 2,3 млрд. дол. США, що становить 30,8% від загального обсягу грошових переказів в Україну [12].

Іншим позитивним ефектом еміграції праці для України є: поліпшення умов проживання емігруючих громадян та їх сімей; придбання нових вмінь та знань емігрантами, досвіду, професійних навичок, ознайомлення з передовими технологіями, організацією праці та інше, що при поверненні емігрантів на батьківщину сприяє розвитку національної економіки; сприяння інтеграції України на міжнародний ринок праці.

Таблиця 1

Обсяги приватних  грошових переказів з-за кордону  в Україну у 2012-2016 рр., млн. дол. США

Джерело: розроблено автором на основі [13]

З даних таблиці 1 можна побачити, що трансферти, отримані в 2016 році як заробітна плата (від працівників, що працюють за кордоном менш ніж за рік) склали 3,6 мільярда доларів. США, що на 4,3% більше, ніж у 2015 році. Частка таких переказів склала 66,4%.

Перекази у вигляді приватних трансфертів зросли на 7,1% у порівнянні з 2015 роком і склали 1,8 млрд. Доларів. США.

У структурі приватних трансфертів частина грошових переказів працівників, що працюють за кордоном більше року, зросла до 60,4% (у 2015 році це становило 59,7%).

Обсяг грошових переказів в Україну, який перевищив 2,8 мільярда доларів США, як і в попередні роки, приходили з семи країн. До 2016 р. обсяг переказів з цих країн майже не змінився з 2015 р., однак їхня частка зменшилася до 63,5% (у 2015 р. це становило 67,5%).

Однак навіть при поверненні всіх трудових мігрантів на батьківщину неможливо буде ухилитися від певних демографічних втрат, пов’язаних із порушенням відносин у родині через тривалу відсутність одного із подружжя, відстрочення народження або відмову від народження дітей, погіршення здоров’я, зумовлене роботою за кордоном.

Визначною особливістю руху міграційного капіталу є його орієнтація на країни, які розвиваються. Тому відмітимо, що на початку ХХІ століття останній отримав більшу частину свого загального обсягу [7]. Це пояснюється тим, що більшість теперішніх трудових мігрантів є представниками цих держав.

Щоправда, є приклади того, коли відносно процвітаючі країни стають одержувачами іноземної допомоги для своїх громадян, які працюють за кордоном. Наприклад, країни ЄС, такі як Франція, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція та Португалія, активно залучають гроші трудових мігрантів.

За певних умов міграційний капітал позитивно впливає на країни-імпортери. Значна кількість фінансових ін’єкцій працівників-мігрантів певною мірою сприяє поліпшенню умов життя своїх родичів та близьких, які залишилися вдома.

Ситуація є подібною на Філіппінах, де відносно задовільні умови життя, близько 20% домогосподарств в значній мірі залежать від фінансової допомоги родичів, які працюють за кордоном.

Країни-учасники СНД після краху Радянського Союзу активно інтегруються на світовий ринок праці, головним чином, забезпечуючи трудові ресурси за кордоном. Тому не дивно, що до них приходять значні обсяги валютних трансфертів. За статистичними даними, 25% від загальної кількості одержувачів коштів цілком утримується за їх рахунок [10].

Типовим у цьому аспекті є досвід нашої держави. Якщо звернути увагу на офіційні дані ітчизняної та зарубіжної статистики, то обсяг грошових переказів, що надходять до України, оцінюється в середньому в діапазоні від 2 до 8 мільярдів доларів на рік [11, 12].

Наведені вище відмінності в річних обсягах залученого в Україні міграційного капіталу пояснюються відсутністю достовірної інформації, відсутністю єдиної загальноприйнятої методології підрахунку грошових переказів та різними оцінками сукупної кількості вітчизняних трудових мігрантів у світі. У той самий час сама наявність таких точок зору, в якій грошові перекази домашніх працівників складають 4-20% ВВП України, дозволяє говорити про досить потужний економічний потенціал міграційного капіталу.

У багатьох країнах-донорах зростання робочої сили в грошових переказах трудових мігрантів призводить до зменшення виробництва для експорту. Такий стан справ обумовлений ілюзорним посиленням курсу національної валюти, що відбувається внаслідок збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку. Слід зазначити, що у свою чергу, у випадку невеликого зростання виробництва всередині країни міграційний капітал від переказів мігрантів здатний активізувати за певних умов інфляційні процеси.

Висновки. Розглянувши дану тему, а саме таку глобальну проблему, як міграція робочої сили слід зазначити, що саме міграційних процесів є «індикатором» реакції населення на зміни в економічному, політичному, соціальному житті суспільства. Розмір, напрямки та масштаби таких процесів певної мірою свідчать про стабільність чи навпаки про нестабільність суспільного розвитку. Процес трудової міграції в Україні має тенденцію до зростання. Оскільки просто зупинити трудову міграцію неможливо, то варто використовувати її позитивні наслідки такі як: збільшення валютної маси, вирішення проблеми безробіття, у деяких випадках, підвищення кваліфікації іммігрантів які повернулися назад. Проте негативні наслідки є не менш значними, а саме втрата високваліфікованих спеціалвстів, що веде за собою і додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів. І звісно з відтоком розумних людей значних проблем зазнає економіка держави. Оскільки відсутні основні кадри, які рухають економіку в виробництві та торгівлі. Тому при такій ситуації проглядається тенденція до спаду темпів економічного зростання.

Література:

1. Бідак В. Міграційні ризики трудоресурсного забезпечення регіонального ринку інтелектуальної праці. Україна. аспекти праці. 2012. № 2. С. 35-40.
2. Гуменюк Ю. П. Міжнародна трудова міграція: методологічний та організаційний аспекти : монографія Тернопіль : ТНЕУ, 2015.  С619.
3. Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів Конвенція Ради Європи від 24 листоп. 1977. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakonrada.gov.ua/laws/show/994_307
4. Заробітчани стали одним з головних інвесторів в економіку України . 4 липня, 2015. [Електронний ресурс] – Режим доступу: ᅠhttp://tyzhden.ua/News/83664
5. Звіт щодо методології організації проведення та результатів модульного вибіркового обстеження з питань міграції в Україні / Міжнар. організація праці. Група тех. підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центр. Та Схід. Європи. – Будапешт, 2015. C. 96. ᅠ
6. Конвенція про працівників-мігрантів Конвенція від 1 лип. 1949. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakonrada.gov.ua/laws/show/ 993_159 ᅠ
7. Малиновська О. А. Трудова міграція населення України: чого чекати в найближчому майбутньому? 2016. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://migraciya.com.ua/news/migrant – ᅠworkers/ua-labour-migration-ukraine-what-to-expect-in-the-near-future-part-1/
8. Малиновська О. А. Трудова міграція: соціальні наслідки та шляхи реагування : НІСД, 2013. С.
9. Малиновська О. Міграційна політика в Україні: формування, зміст, відповідність сучасним вимогам 2016. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_Briefing_Series/PB_01_migration_2013_ukr.pdf
10. Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящихся-мігрантів та членів їх сімей Конвенція ООН 995_203 від 18 грудня. 1990. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: // zakonrada.gov.ua/laws/show/995_j91
11. Міжнародна міграція та розвиток: Глобалізація та взаємозалежність Доповідь Генерального секретаря ООН: 67 сесія. – Нью-Йорк: ООН, 2014. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N12/452/ 15 / PDF / N1245215.pdf
12. Міграція в Україні: факти і цифри 2016. [Електронний ресурс] – Режим доступу: ᅠhttp://iom.org.ua/sites/default/files/ukr_ff_f.pdf
13. Огляд приватних грошових переказів в Україну в 2016 році 2016.[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=1920835

]]> https://naub.oa.edu.ua/pozytyvy-i-nedoliky-trudovoyi-mihratsi/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/ukrajinska-trudova-mihratsiya-ta-jiji-vplyv-na-suspilnyj-rozvytok-ukrajiny-na-suchasnomu-etapi/ https://naub.oa.edu.ua/ukrajinska-trudova-mihratsiya-ta-jiji-vplyv-na-suspilnyj-rozvytok-ukrajiny-na-suchasnomu-etapi/#respond Mon, 05 May 2014 09:48:21 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=13045 У стаття розглянуто питання української трудової міграції на сучасному етапі. Проаналізовано основні її причини, характерні риси та наслідки, які впливають на суспільний розвиток України.
Ключові слова: трудова міграція, безробіття, рівень життя, працевлаштування

The article deals with the problem of Ukrainian migration process at this stage. It was analyzed the main reasons of that process, features and effects, which have influenced on the social development of Ukraine.
Key words: labour migration, unemployment, the level of life, employment

На сучасному етапі розвитку глобалізації трудова міграція виступає своєрідним каталізатором цього процесу, адже вона є одночасно причиною (консолідації культур, релігій) та наслідком («стирання кордонів» між етносами, державами) глобалізації. Однак, українська трудова міграція не є явищем, пов’язаним лише із світовими тенденціями. Особливістю мотивації до переселення наших громадян на нові місця проживання та працевлаштування за кордоном є кризові економічні чинники всередині держави.
Актуальність дослідження полягає у важливості вивчення української трудової міграції, зважаючи на постійне збільшення її масштабів. На сучасному етапі проблемами трудової міграції займаються такі українські науковці як: А.Атаманенко, О.Вольовина, О.Годованська, С.Жовнір, Л.Істратій, І.Ключковська, І.Лапшина, О.Малиновська, В.Онищук, О. П’ятковська, І.Смогоржевська, М.Флейчук, Г.Щегельська та ін.
Мета даної роботи – висвітлити вплив трудової міграції українців на суспільний розвиток України на сучасному етапі. Завданнями роботи є:
– розглянути причини сучасної трудової міграції;
– визначити категорії емігрантів;
– з’ясувати вплив еміграції на суспільство України;
– визначити основні тенденції розвитку українських громад четвертої хвилі еміграції.
Явище трудової міграції своїм корінням сягає ще позаминулого століття. Тоді цей процес був започаткований жителями Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, масове переселення українських заробітчан – в кінці ХІХ на початку ХХ ст. – в історію увійшло під назвою «перша хвиля української еміграції». Основною причиною були безробіття, безземелля та інші економічні негаразди. На відміну від другої (міжвоєнний період) та третьої (під час та після закінчення ІІ Світової війни) хвиль, які мали політичні передумови, поштовхом до четвертої була не тільки «горбачовська відлига» та глобалізація у всіх своїх проявах, а знову ж таки економічні чинники [1, 9].
Явище трудової міграції населення стає визначальним для подальшого функціонування української держави. Багато сучасних дослідників виділяють наступні передумови цього процесу:
– боротьбу з бідністю, невідповідність заробітної плати умовам проживання, розшарованість суспільства і сповільнення темпів скорочення числа зайнятих, відсутність гідної плати [4, 491];
– безробіття;
– соціальну незахищеність;
– відсутність перспектив у персональному та кар’єрному зростанні населення;
– кризові явища, пов’язані з культурним розвитком;
– корупцію та ін. [6, 516].
Відповідно до сучасних статистичних даних, орієнтовна чисельність заробітчан, які виїхали на роботу за кордон становить від 4,5 до 7 млн. працездатного населення України, переважно із західних регіонів [12, 538].
Існує декілька підходів до виділення категорій мігрантів. Зважаючи на мету виїзду/переїзду, І.Смогоржевська називає три групи українців:
1. Мігранти, що покидають Україну з метою зміни постійного місця проживання;
2. Спеціалісти, що виїжджають на роботу в закордонних фірмах;
3. Люди, що їдуть на чужину з метою заробітку для покращення матеріального становища своєї родини [12, 538].
Зміну місця проживання на постійній основі здійснюють самотні громадяни, сім’ї або ж навіть родини [8, 526]. Статистичні дані свідчать про зростання бажання українців переїхати з країни назавжди: згідно із соціологічним опитуванням американського інституту громадської думки Gallup, 21% українців, тобто майже 10 млн. осіб, хоче залишити Україну назавжди [6, 511].
До іншої групи трудових емігрантів належать особи, що працевлаштувалися за кордоном та працюють відповідно до своїх професійних навиків. Причинами виїзду є кращі умови праці та вища матеріальна винагорода, а також суттєво вищий рівень життя у країні до якої мігрували. Однак, спостерігаємо двозначність наслідків такого процесу: з одного боку, відсоток людей, які повертаються після закінчення дії контрактів та угод загалом високий, але з іншого – більшість з них, проживши на території батьківщини певний час, знову їдуть працювати за кордон. З такою формою міграції пов’язане явище «відпливу або міграції умів». Воно трактується як міграція висококваліфікованих фахівців, зі збільшенням частки яких в країні-донорі починають пригальмовуватися темпи розвитку окремих галузей економіки, освіти та держави загалом, що створює загрозу індивідуальній та національній безпеці [10, 73]. Протягом останніх років кількість емігрантів суттєво збільшилася, особливо до таких країн як США та Канада, куди переїжджає значна частка фахівців з системного аналізу, програмування, біології та комп’ютеризація [9].
До однієї з найчисельніших і найбільш поширених груп українців за кордоном належать люди, що виїхали з метою покращення матеріального становища своїх сімей, які залишилися в Україні. Взята до уваги частина мігрантів, на думку науковців, є найбільш нестабільною та найчисельнішою за кількістю нелегальних мігрантів або «мігрантів з невизначеним статусом», як це поняття пропонує трактувати Міжнародна організація праці зважаючи на негативний відтінок слова «нелегал» [1, 9].
Зважаючи на динаміку трудової міграції, можна виділити наступні її наслідки. До позитивних можна віднести:
1. Інвестиції в розвиток української економіки (прямі та непрямі);
2. Накопичення професійного досвіду у країнах з вищим рівнем розвитку сфери обслуговування і можливість поділитися ним у країні-донорі;
3. Сприйняття інших культурних особливостей країни-рецепієнта, що позитивно відображаються на формуванні системи цінностей мігранта;
4. Можливість «рекламувати» українську культуру у світі, створювати нові осередки української діаспори [13, 41];
Однак, безперечно, у трудової міграції є певні негативні риси, що можуть загрожувати ефективному функціонуванню економіки та загалом стабільності внутрішнього клімату держави.
Перш за все, це залежність економіки держави від зовнішніх валютних надходжень. За даними Світового банку, загальна сума переказів у 2012 р. перевищувала $430 млрд, з яких $6,5 млрд в Україну. Національний Банк України наводить цифру у $7,5 млрд, що дорівнює 4% ВВП України, неофіційні трансфери становлять близько 14 % загального потоку [13, 30]. Іншим негативним наслідком є від’ємні демографічні показники, адже відбувається зменшення кількості населення за рахунок виїзду за кордон та народження дітей у країні-рецепієнті. Соціальні зміни у суспільстві йдуть не на користь державі. Розповсюдження набуває соціальне сирітство, адже діти зростають і виховуються без прямої опіки батьків [5, 505]. Також, проблемою є залишені без належного нагляду люди похилого віку, які потребують не тільки матеріальної допомоги. На превеликий жаль, аспект покинутих батьків у зв’язку з виїздом за кордон на сьогодні не вирішується державою [5, 506]. І.Ключковська вказує, що сучасний рівень надання медичної і соціальної допомоги населенню літнього віку в Україні не відповідає його реальним потребам і має високу соціально-демографічну вартість – зростання захворюваності і смертності [5,506]. Зважаючи на це, люди похилого віку залишаються обділені не тільки матеріальними ресурсами з боку держави, але й турботою з боку власних дітей. Одним з негативних наслідків є трансформація українських родин, коли їх члени виконують невластиві для них функції через виїзд інших за кордон [5, 505], а також розпад сімей.
Однак, існують наслідки, які є двозначними (як позитивними, так і негативними) для української держави. До них можна віднести, наприклад те, що трудова міграція знімає напруженість ринку праці в Україні, але з іншого – призводить до втрати значної кількості професіоналів.
Подібне стосується культурного аспекту трудової міграції. З одного боку українці «несуть у світ» свої традиції, звичаї, але з іншого – багато з них вивчаючи мову країни-рецепієнта задля отримання високооплачуваної роботи втрачають українську ідентичність.
З’ясовуючи мовний аспект трудової міграції четвертої хвилі, дослідники відзначають його своєрідність. Як приклад, можна назвати емігрантів до США, які з одного боку завдяки своєму переселенню таки підвищили відсоток україномовного населення (визнаючи українську як мову, якою вільно розмовляють), а з іншого – спілкуються російською на побутовому рівні [2, 481]. Виникає нове явище – коли мова побутового спілкування не відповідає культурним традиціям населення. Якщо для покоління політичних мігрантів другої та третьої хвиль українська стала мовою само ідентифікації, ознакою приналежності до певної нації, то для значного відсотка трудових емігрантів питання мовної ідентифікації не є актуальним, а, навпаки, існує стимул до асиміляції в тому суспільстві, де людина проживає, адже це забезпечує краще працевлаштування.
Тенденція розвитку трудової міграції не є втішною для українських соціологів, бо не зважаючи на труднощі, з якими зіштовхуються наші трудові під час економічної кризи перебуваючи на території іншої держави, масового повернення додому не спостерігається, оскільки ситуація в країнах перебування загалом залишається сприятливішою, ніж в Україні [15, 564].
Дослідники процесу трудової міграції на сьогодні поставлені перед завданням знайти способи взаємовигідного співробітництва між членами діаспори та урядами країн-донорів. У зв’язку з цим у травні 2013 р. було проведено конференцію «Україна та світове українство: розбудова ефективного партнерства заради розвитку», яка проходила під патронатом Міжнародної організації міграції (МОМ) в Україні. Манфред Профазі, представник МОМ в Україні, наголосив на необхідності використовувати ресурси діаспори для зміцнення гуманітарних, економічних, інтелектуальних і культурних зв’язків. У цьому контексті, О.П’ятковська пропонує створення «діаспорної мережі знань» – сукупності міжнародних мереж знань, які об’єднані основною метою – здійснення інноваційного внеску у розвиток країни походження [11, 530]. Суть функціонування такої мережі у постійно діючих контактах уряду держави з якої емігрували з кращими представниками своєї діаспори з метою розвитку країни-походження емігрантів. Як приклад, автор наводить постійну економічну співпрацю урядів та представників діаспор Китаю, Ізраїлю, Єгипту, Індії, Ефіопії. Передусім, це депозитні рахунки, виражені в місцевій та іноземній валюті, облігації діаспори, пайові фонди [11, 533]. Запропоноване економічне співробітництво може бути достатньо ефективним для українського суспільства.
На сьогодні український уряд та уряди країн-рецепієнтів мають низку важливих угод щодо соціального захисту наших закордонних громадян. Як приклад, можна навести двосторонні угоди про соціальне та пенсійне забезпечення України з Болгарією, Естонією, Іспанією, Латвією, Литвою, Польщею, Португалією, Словаччиною, Чехією. Переговори щодо підписання відповідної угоди практично завершені з Німеччиною. На відміну від угод з країнами СНД, в основу цих домовленостей покладено принцип пропорційності, коли кожна країна несе відповідальність за свою частину страхових зобов’язань [7, 520]. У 2012 р. уряд прийняв постанову «Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року» [9], але подібна програма вже діяла раніше – «Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року», – однак вона не змогла повністю виконати поставлених завдань у зв’язку з відсутністю єдиного виконавчого органу [8, 527].
На сьогодні об’єднуючою організацією українців за кордоном є Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР), що була створена у 1992 р. зусиллями громадських організацій з України та з-за кордону [9]. Вона, до речі, долучається до діалогу щодо підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, і ця робота, як наголошує голова УВКР, Михайло Ратушний, є не менш важливою, ніж робота МЗС України.
Отож, зважаючи на вищезазначений матеріал, можна зробити наступні висновки:
По-перше, до основних причин трудової міграції українських громадян відносимо бідність, безробіття, соціальну незахищеність, відсутність перспектив розвитку, корупцію та ін.
По-друге, трудова міграція має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних відносимо прямі та непрямі інвестиції в економіку, накопичення професійного досвіду, культурний обмін. Негативним явищем є залежність економіки від зовнішніх надходжень, демографічні та соціальні зміни.
По-третє, існують «двозначні» з оціночної точки зору наслідки, такі як: зменшення напруженості ринку праці, але втрата професіоналів; культурний обмін та асиміляція.
По-четверте, попри невтішні прогнози соціологів щодо повернення наших громадян до країни-донора, діаспорні громади за кордоном не втрачають зв’язку з Україною та об’єднані Українською Всесвітньою Координаційною Радою, представники якої налагоджують співпрацю між українцями по всьому світу.
Отож, трудова еміграція як явище сучасного світу призводить до позивних та негативних наслідків для країн-донорів та країн-рецепієнтів. Основним завданням українців на сьогодні є вміло використати такий прояв глобалізації за для ефективного функціонування економіки та процвітання суспільного розвитку України.

Список використаних джерел та літератури
1. Атаманенко А. Україна і закордонне українство / А.Атаманенко // Наукові записки НаУОА (серія «Історичні науки»). – 2013. – №21. – С. 8-15
2. Wolowyna О. Effect of the “4th” wave immigration on the language situation of person of Ukrainian ancestry in the United States / О.Wolowyna // Зб.матер. IV міжн. наук.-практ. конферен. [“Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті”], (Львів, 23-24 серп. 2013 р.) / Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою. – Львів: Львівська політехніка, 2013 – С. 478-485
3. Годованська О. Формування новітньої української діаспори у грецькій республіці: етнологічна розвідка / О.Годованська // Там само. – С.486-490
4. Жовнір С.Українська трудова еміграція в контексті сучасної кризи глобального ринку праці / С.Жовнір // Там само. – С.491-496
5. Ключковська І. Трансформація української родини внаслідок новітніх міграційних процесів / І.Ключкоська Там само. – С.504 -510
6. Лапшина І. Міграційний ентузіазм, аспірації та сприйняття українців / І.Лапшина // Там само. – С.511-516
7. Малиновська О. Соціальний захист мігрантів: міжнародні стандарти, зарубіжний досвід та українські реалії / О.Малиновська // Там само. – С.517-524
8. Онищук В. Етнічність як чинник ідентичності в діаспорі / В. Онищук // Там само. – С.525-528
9. Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України // Режим доступу:
http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/ukrainians-abroad
10. Прохоренко Н.Є. Інтелектуальна міграція: причини та чинники / Н.Є.Прохоренко // Socioпростір: міждисциплінарний збірник наукових праць з соціології та соціальної роботи. – №1’10. – С. 73-76 [Електронний ресерс] / Режим доступу:
http://www.sociology.kharkov.ua/socioprostir/files/magazine/1_2010/2_6_1.pdf
11. П’ятковська О. Потенціал діаспорних мереж та механізми їх використання для соціально-економічного та інноваційного розвитку держави походження / О. П’ятковська // Зб.матер. IV міжн. наук.-практ. конферен. [“Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті”], (Львів, 23-24 серп. 2013 р.) / Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою. – Львів: Львівська політехніка, 2013 – С.529-536
12. Смогоржевська І. Проблема етнічної ідентичності трудової еміграції за межами України / І. Смогоржевська // Там само. – С.537-541
13. Україна та світове українство: розбудова ефективного партнерства заради розвитку : звіт конференції Міжнародної організації міграції (травень, 2013 р.) / Міжнародна організація міграції. – 56 с.
14. Флейчук М., П’ятковська О. Українська трудова еміграція як визначальний чинник впливу на формування людського капіталу в Україні / М.Флейчук, О. П’ятковська // Там само. – С.547-552
15. Щигельська Г. Трудові мігранти як невід’ємна складова представництва національних інтересів України у світі / Г.Щигельська// Там само. – С.563-569