Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького,

м. Хмельницький

Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту

Чистякова О.С., Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту

Анотація

В статті автор здійснив спробу узагальнити та систематизувати матеріал про структуру тексту та про основні напрямки його аналізу.

Розглянуто базове поняття тексту, представлено лінгвістичний та стилістичний аналізи тексту як найголовніші складові його комплексного філологічного дослідження.

Ключові слова: текст, лінгвістичний аналіз, стилістичний аналіз, мовні засоби, функціональний стиль.

Чистякова О.С., Лингвостилистический анализ художественного текста

Аннотация

В статье автор сделал попытку обобщить и систематизировать материал о структуре текста и об основных направлениях его анализа.

Рассмотрено базовое понятие текста, представлены лингвистический и стилистический анализы текста как главные составляющие его комплексного филологического исследования.

Ключевые слова: текст, лингвистический анализ, стилистический анализ, речевые средства, функциональный стиль.

Chystiakova O.S., Linguistic and stylistic analysis of a literary text

Summary

In the article the author made an attempt to generalize and systematize material on the structure of text and on the main directions of its analysis.

The basic concept of the text has been considered. The interest in analysing text in the context of contemporary humanitarian education is determined by the necessity of the general human culture improvement. The ability to interpret the text allows to join the author’s vision of the world, gives the opportunity to get acquainted with the texts, to travel through time and space, developing the culture of verbal communication.

Linguistic and stylistic analyses of the text as the main components of its comprehensive philological research have been presented. The main task of the linguistic analysis of a literary text is the study of language means of different levels within the system of literary text from functional and aesthetic point of view, from the point of view of their correspondence to the author’s intention and his individual manner. Stylistic analysis of the text should be comprehensive, it should take into consideration extra-linguistic factors of speech communication, which are manifested in textual activity into account.

Key words: text, linguistic analysis, stylistic analysis, linguistic means, functional style.

У сучасному мовознавстві лінгвостилістичний аналіз та інтерпретація художнього тексту є одними з найактуальніших питань, які привертають увагу лінгвістів багатоплановістю дослідження. Художній текст вивчається на матеріалі творів різноманітних жанрів художньої літератури, що характеризуються своєрідною структурно-композиційною й мовностилістичною організацією, яка впливає на процеси розуміння адресатом творчого задуму письменника.

Обрання тексту центральним об’єктом дослідження у сучасній філологічній науці зумовлене також розширенням відомостей про нього у зв’язку з досягненнями низки суміжних наук: прагматики, психолінгвістики, теорії комунікації, лінгвокультурології, когнітивістики і т. п. Все це пояснює зростання інтересу до тексту у галузі викладання іноземної мови.У різні періоди проблемою вивчення та аналізу художнього тексту займалися такі вчені, як М. М. Бахтін, В. В. Виноградов, Л. В. Щерба, В. М. Жирмунський.Основним завданням цієї наукової статті виступила спроба систематизації знань про структуру тексту та основні напрямки його аналізу, відмінності між лінгвістичним та стилістичним аналізом тексту та їхню роль у роботі із художніми текстами.Інтерес до аналізу тексту у сфері сучасної гуманітарної освіти визначається необхідністю здійснений вдосконалення загальної культури людини. Вміння інтерпретувати текст дозволяє долучатися до авторського бачення світу, дає можливість, знайомлячись з текстами, подорожувати у часі і просторі, розвиває культуру мовного спілкування.Художній текст – це втілений у художній формі фрагмент концептуальної картини світу автора, відображений ним з позицій певного естетичного ідеалу.Зміст літературного твору відображає авторську картину світу, певну систему духовних цінностей письменника, його оцінку дійсності. Цю картину можна осягнути через систему особливих мовних і немовних засобів і прийомів, а також через композицію тексту. У світлі цього зосередимо увагу на лінгвостилістичному аналізі тексту, який включає розгляд його мовної організації, вивчення взаємозв’язків мовних засобів у системі тексту.Предметом лінгвістичного аналізу художнього тексту є його мовна організація: зв’язки мовних засобів різних рівнів, що виражають певний ідейно-художній зміст твору.За Н. М. Шанським лінгвістичний аналіз художнього тексту включає розгляд низки фактів:- застарілих слів та зворотів, тобто лексичних і фразеологічних архаїзмів та історизмів (особливо жорстко і уважно повинні бути проаналізовані семантичні архаїзми);- незрозумілих фактів поетичної символіки;- застарілих і оказіональних перифраз;- незнайомих діалектизмів, професіоналізмів та термінів;- індивідуально-авторських новотворів у сфері семантики та словотвору;- ключових слів художнього тексту, що розглядається, як художнього цілого з певним конкретним змістом;- застарілих або ненормативних фактів в галузі фонетики, морфології та синтаксису [4, с. 54].Основним завданням лінгвістичного аналізу художнього тексту є вивчення мовних засобів різних рівнів у системі художнього тексту з функціонально-естетичної точки зору, з точки зору їх відповідності авторському задуму та індивідуальній манері автора.Необхідно розрізняти характеристику мовних одиниць в системі тексту та їх особливості в системі мови. Це пов’язано з тим, що мовні одиниці в тексті утворюють власну мовну систему, яка підпорядкована певним комунікативним завданням у відповідності з авторським задумом. У зв’язку з цим мовні одиниці можуть зазнавати різного роду образної трансформації.У цілому можна зробити висновок, що лінгвістичний аналіз художнього твору передбачає розгляд його як майстерної організації мовних засобів, які відображають певний ідейно-тематичний та образний зміст, здатний викликати у читача естетичний ефект.Лінгвістика тексту, яка спирається на семантику, синтаксис і прагматику тексту, визначаючи сфери свого впливу, частково претендує на проблематику психолінгвістики та стилістики. Розвиваючись різними шляхами, лінгвістика і стилістика тексту прагнуть через аналіз структури пізнати його змістовну сутність. Взаємно збагачуючи та доповнюючи одне одного, лінгвістика і стилістика тексту розвиваються паралельно. Від лінгвістики тексту комунікативна стилістика тексту відрізняється інтересом до проблеми смислового розгортання тексту на основі системно-діяльнісного підходу до нього.Умовно стилістичний аналіз тексту можна віднести до другого етапу філологічного вивчення тексту: стилістичний аналіз ґрунтується на лінгвістичному розгляді тексту (дослідженні його мовних засобів різних рівнів їхньої організації), але цим не обмежується.Стилістичний аналіз тексту повинен бути комплексним, таким, що враховує екстралінгвістичні фактори мовного спілкування, які проявляються у текстовій діяльності.Стилістичний аналіз тексту фокусує основні поняття стилістики, її цілі і завдання. Він спрямований на удосконалення мовно-комунікативної культури і покликаний розширити знання про стилістичні аспекти текстової діяльності: визначити, яка роль у текстовій діяльності відводиться стилістичному маркуванню тексту; поняття функціонального стилю, його природу (мовну або мовленнєву); пояснити специфіку мовленнєвої системності стилю; описати стильові риси, що характеризують кожен із функціонаціональних стилів; пояснити зв’язок вибору стилю та жанру та мети текстової діяльності, сфери спілкування, фактора адресата і індивідуальних особливостей автора тексту.Зупинимося на короткій характеристиці ключових понять, без знання яких неможливий цей вид аналізу тексту.1.          Питання про те, що таке функціональний стиль, викликає дискусії. Найбільш універсальним вважається визначення А. І. Горшкова: “Стиль – різновид вживання мови, який склався історично, та відрізняється від інших подібних різновидів особливостями складу і організації мовних одиниць” [1, с. 27]. Це визначення приваблює своєю універсальністю, що дозволяє співвідносити його з функціональними стилями, стилями літературних шкіл і напрямів, індивідуальним стилем автора.Важливим є врахування усього комплексу екстралінгвістичних факторів виокремлення стилів. На думку М. М. Кожиної [3, с. 70-72] до екстралінгвістичних факторів належать: форми суспільної свідомості (наука, політика, право, мистецтво) та відповідні їм види діяльності і сфери спілкування, включаючи побут. Сюди ж слід включити і фактор адресата, типові ситуації і обставини спілкування. Таким чином, визначаючи природу функціонального стилю в його конкретному текстовому втіленні, необхідно дати поняття не лише його лінгвістичних особливостей, але й екстралінгвістичних чинників, на основі яких розрізняють тексти різних функціональних стилів.2. Для стилістичного аналізу тексту дуже важливим є поняття мовленнєвої системності стилю. Дійсно, орієнтація на потреби спілкування та творчий задум мовця системно організовує відбір засобів, які можуть мати в системі мови різне стилістичне маркування.Таким чином, важливо підкреслити, що функціональні стилі мають мовний статус і відображають у процесі текстової діяльності мовленнєву системність стилю, організовану задумом автора, його комунікативними цілями і завданнями, включаючи орієнтацію на певного реципієнта і сферу спілкування.3. З урахуванням антропоцентризму сучасної лінгвістичної парадигми, є необхідним розширення мети стилістичного аналізу тексту. Це обумовлено тим, що текст — це мовленнєвий твір, за яким стоїть не лише мовна система, але і мовна особистість. У зв’язку із цим стилістичний аналіз тексту повинен включати в себе як визначення стилістичної маркованості (приналежності тексту до одного з функціональних стилів мови), так і виявлення особливостей ідіостилю автора, відображених у тексті.Такий підхід є обґрунтованим, оскільки будь-який текст фокусує особливості стилістичного узуса (загальноприйнятої системи стилістичного вживання мовних засобів), і специфікує їхнє індивідуально-авторське використання. Не існує текстів, які не мають стилістичної маркованості, тому саме на її визначення та доказ насамперед націлений стилістичний аналіз тексту.4. З точки зору стилістичного узуса, аналізуючи текст, важливо приділяти увагу стильовим рисам, що відображають своєрідність функнаціональних стилів.Схему стилістичного аналізу тексту можна розширити, включивши ряд пунктів, що відображають послідовне відображення стилистичної та жанрової природи тексту:1) стиль, підстиль і жанр тексту;2) сфера спілкування та ситуація, на яку текст орієнтований;3) основні функції тексту (спілкування, повідомлення, вплив);4) характер адресата з урахуванням стилістичних особливостей тексту;5) тип мислення, відображений у тексті (конкретний, узагальнено-абстрагований, образний та ін);6) форма (письмова, усна), тип мовлення (опис, розповідь, міркування та їхнє можливе поєднання), вид мовлення (монолог, діалог, полілог);7) стильові риси, характерні для тексту з урахуванням його стилістичної маркованості;8) мовні прикмети стилю, відображені у тексті;9) образ автора і мета його текстової діяльності;10) індивідуально-авторські стилістичні особливості тексту, рівні відбору мовних засобів та їхньої організації, з урахуванням стилістичних прийомів [1, c.30].Ця схема враховує комунікативну природу тексту, лінгвістичні фактори стилетворення та екстралінгвістичні фактори.

Текстоцентризм сучасної наукової парадигми стимулюють розвиток різних підходів до тексту, який розглядається і як дидактичний матеріал, і як форма комунікації, і як явище культури. Різноманіття аспектів аналізу тексту, що усе частіше отримує відображення у дослідницькій літературі, вимагає узагальнення і систематизації. Детальніший розгляд основ теорії тексту, його структури, факторів текстотворення та різних типів аналізу художнього тексту належать до наших основних інтересів в межах подальших досліджень із теми.

Список використаних джерел:

1. БолотноваН. С. Филологический анализ текста / Нина Сергеевна Болотнова. – Москва : Флинта: Наука, 2009. – 520 с.
2. КожинаМ. Н. Стилистика / Маргарита Николаевна Кожина. – Москва : Просвещение, 1993. – 462 с.
3. Эфімов Л.П. Стилістика англійської мови / Л. П. Эфімов. – Вінниця : Нова книга, 2004. – 240 с.
4. Шанский Н. М. Филологический анализ художественного текста / Н. М. Шанский, Ш. А. Махмудов. – Санкт-Петербург, 1999. – 318 с.

Попель Оксана
(м. Одеса, Україна)
Одеська національна академія харчових технологій

Невід’ємними складовими навчального процесу є засоби навчання, які згідно класичній дидактиці поділяють на ідеальні (вербальні способи вираження думок) та матеріальні (предмети – інструменти, за допомогою яких виражаються думки). Матеріальні засоби, які мають на меті залучення інтересу й уваги для практичних дій, доповнюються ідеальними, які в свою чергу орієнтовані на розуміння матеріалу, логіку, міркування, розвиток інтелекту.
Ключові слова: засоби навчання, предмети, дидактика, мультимедійні засоби навчання, текст.

Неотъемлемыми составляющими учебного процесса являются средства обучения, согласно классической дидактике их разделяют на идеальные (вербальные способы выражения мыслей) и материальные (предметы – инструменты, с помощью которых выражаются мысли). Материальные средства, которые имеют целью привлечения интереса и внимания для практических действий, дополняются идеальными, которые в свою очередь ориентированы на понимание материала, логику, рассуждения, развитие интеллекта.
Ключевые слова: средства обучения, предметы, дидактика, мультимедийные средства обучения, текст.

An integral component of the educational process is a learning tool, which according to classical didactic divided into ideal (verbal ways of expression) and material (objects – tools with which opinions are expressed). Tangible products that are intended to attract interest and attention to practical action, complemented perfectly, which in turn focused on understanding the material, logic, reasoning, development of intelligence.
Keywords: learning tools, objects, pedagogy, multimedia teaching text.

Одним із найбільш важливих компонентів процесу навчання (поряд із цілями, змістом, формами й методами) є засоби навчання. Класична дидактика поділяє всі засоби навчання на ідеальні й матеріальні. До перших відносяться вербальні способи вираження думок, а до других – предмети (інструменти, за допомогою яких виражаються думки). «Матеріальні засоби навчання доповнюються ідеальними. Якщо матеріальні засоби пов’язані із залученням інтересу й уваги для практичних дій, то ідеальні засоби навчання орієнтовані на розуміння матеріалу, логіку, міркування, розвиток інтелекту» [1, с. 440]; «ідеальні засоби можуть бути матеріалізовані за допомогою графічного або символічного позначення об’єкта. Матеріалізовані засоби можуть бути також і вербалізовані; мова, що виникає при цьому, перетворюється на уявну форму, що вертається в область ідеального» [Там само].
Ідеальні й матеріальні засоби навчання взаємодіють у процесі навчання. Так, підготовлена презентаційна мова професійно-обумовленого змісту є ідеальним за своєю природою засобом донесення інформації. Але для того, щоб вона була автентичною, лінгвосоціокультурною і досить комунікативною, студентам необхідно підготувати її за допомогою автентичних джерел інформації, узятих в Інтернет-ресурсі. Вони за своєю природою є технічними засобами навчання і одночасно ідеальними засобами в аспекті вербального вираження інформації, що знаходиться в них.
Основним ідеальним засобом навчання сьогодні є презентаційний текст, а матеріальним засобом його підготовки – мультимедійні джерела інформації. Для створення такого тексту рідною мовою А.В. Хуторський пропонує розвиток таких умінь:
1) знаходження потрібної інформації в різних джерелах;
2) встановлення зв’язків між різними інформаційними повідомленнями;
3) витяг з інформації необхідних даних, їх систематизація за певними ознаками, виділення головного в інформаційному повідомленні;
4) розуміння спрямованості інформаційного потоку, цілей комунікації;
5) знаходження помилок, спотворень в одержуваній інформації;
6) сприйняття і розуміння різних точок зору з одного джерела;
7) створення власних аргументованих висловлювань щодо повідомлення;
8) складання рецензій та анонсів інформаційних повідомлень;
9) переклад одного типу інформації в інший (вербальну у візуальну) і навпаки;
10) перетворення інформації виходячи з особливостей аудиторії, якій вона призначена;
11) визначення форми викладу інформації, адекватної його змісту;
12) володіння найпростішим інструментарієм підготовки, передачі й отримання інформації.
Для підготовки іншомовного презентаційного професійного тексту і його викладу ми модифікуємо ці вміння відповідно до психологічних закономірностей його створення і відтворення: 1) зародження задуму висловлювання; 2) програмування послідовності викладу думок; 3) програмування лінгвістичної форми викладу думок рідною мовою; 4) реалізація запрограмованого плану мовного висловлювання засобами іноземної мови у внутрішній мові і встановлення нестачі лінгвістичних знань; 5) письмова фіксація кожного речення іноземною мовою з пробілами по кожному пункту плану; 6) усунення прогалин шляхом використання двомовного словника і граматичних довідників; 7) читання про себе кожного речення і його самостійне коригування; 8) повторне читання про себе всього тексту; 9) добір засобів, які відображають зміст тексту; 10) підготовче відтворення презентаційного тексту вголос; 11) підготовка відповідей на передбачувані запитання з урахуванням компетенції та мотивації в прослуховуванні інформації в майбутніх слухачів; 12) презентація підготовленого тексту і відповіді на спонтанні запитання, що виникають. Сказане вище дає підставу припустити, що запропоновані етапи підготовки й викладу іншомовних презентаційних текстів є досить ефективними для іншомовної-презентаційної діяльності.

Література:
1. Хуторский А. В. Современная дидактика: Учеб. для вузов / А. В. Хуторский. – Спб., – 2001. – 544 с.
2. Современная дидактика: теория – практике / Под. ред. И. Я. Лернера, И. К. Журавлева. – М., 1994.