Ключові слова:самозайнята особа, незалежна професійна діяльність, податкова ставка, єдиний податок, податкове навантаження.

 Annotation: The article deals with the problems in the taxation of self-employed persons and independent professional activity.

Keywords: self-employed person, independent professional activity, tax rate, single taх, tax burden.

Постановка проблеми. Аналізуючи податкове законодавство України щодо оподаткування самозайнятих осіб, суб’єктів незалежної професійної діяльності, а також судову практику з даного питання виявляється багато суперечностей та не врегульованих питань. Їх виявлення та робота над врегулюванням проблемних питань шляхом вдосконалення законодавства та правозастосування в даній сфері необхідні для майбутнього сприятливого формування податкового клімату для суб’єктів незалежної професійної діяльності.

Завдання дослідження. Завданням даного дослідження є аналіз існуючих проблем та суперечностей в законодавстві щодо оподаткування самозайнятих осіб, таких як надмірне податкове навантаження, питання визначення чистого доходу при оподаткуванні самозайнятих осіб суб’єктів незалежної професійної діяльності, можливості застосування спрощеної системи оподаткування та знаходження оптимальних шляхів вирішення таких проблем.

Розробка проблеми. Проблеми, що стосуються вдосконалення оподаткування доходів від незалежної професійної діяльності, розглядали у своїх працях Д. А. Бекерська, Л. К. Воронова, О. С. Вишневецький, Д. А. Кобильнік, В. М. Небильцова, Н. В. Остапенко.

Виклад основного матеріалу. Першою та найбільш вагомою проблемою в оподаткуванні суб’єктів незалежної професійної діяльності є значне податкове навантаження, що сприяє лише уникненню платниками податку оподаткування та створенню незаконних схем.

Перш за все це виражається в сплаті єдиного соціального внеску. . Згідно з змінами з 1 січня 2017 року не зважаючи на те чи є в особи доходи в певному місяці чи вони менші мінімального розміру заробітної плати особа повинна сплатити мінімальний розмір внеску, тобто 704 грн. Також це стосується податкового навантаження загалом. Оскільки особи сплачують 18% податку на доходи фізичних осіб, 20% єдиного соціального внеску та 1,5% військового збору. Таким чином, самозайнята особа сплачує майже половину свого доходу як податки, що підштовхує людей уникати оподаткування різними способами в тому числі й не законними.

В даному питанні важливо проаналізувати податкове законодавство інших країн, щодо регулювання даного питання.

Так, наприклад, в Канаді податок коливається від 17% до 29% залежно від доходів, а громадяни з невисокими зарплатами звільняються від прибуткового податку. Основним показником, який впливає на встановлення податкових ставок, є співвідношення доходів між найбагатшими і найбіднішими прошарками суспільства. Такий підхід є не лише виправданим з позиції соціальної справедливості. Він є непоганим стимулом для ефективного функціонування економіки. Вилучаючи у найбільш забезпечених верств надлишки доходів через прогресивне оподаткування, держава все одно залишає їм достатньо коштів для споживання.

В Швеції податок із заробітної плати фізичних осіб, що сягають до 22%[1] та залежать від їх розміру.

В Нідерландах варіація відсотку стягнень залежить від категорії осіб таких як: самотні платники податку, подружжя, самотній платник податку з дітьми[2].

Таким чином  державу повинно цікавити більше те, скільки коштів залишається у платника після сплати податків, ніж те скільки сплатить особа.

Наступною проблемою є можливість застосування єдиного податку при оподаткуванні самозайнятих осіб, що породжувало багато суперечностей. Вирішальною в даній дискусії стала Постанова Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016р. у справі № 808/7758/13-а в якій йдеться, що якщо адвокат зареєстрований як суб’єкт незалежної професійної діяльності – фізична особа підприємець і є платником єдиного податку, то тоді адвокат має право платити виключно єдиний податок, як і інші суб’єкти незалежної професійної діяльності – фізичні особи підприємці, залежно від групи до якої його відносить Податковий кодекс України.

В своєму рішення Вищий адміністративний суд посилається на те, що згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не існує заборони для здійснення адвокатом підприємницької діяльності. До того ж передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. В підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що самозайнятою особою є  платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

До того ж пунктом 291.5. статті 291 Податкового кодексу де передбачений перелік осіб, що не можуть бути платниками єдиного податку, де самозайняті особи, суб’єкти незалежної професійної діяльності не зазначені.

Тож з аналізу норм законодавства можна зробити висновок,  що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства .

В Наказі Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» йдеться про те, що якщо  фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність. Тоді така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Тож у такому випадку фізична особа суб’єкт незалежної професійної діяльності може бути зареєстрований як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а отже може обрати спрощену систему оподаткування.

Переваги єдиної системи в тому, що особа все ж сплачує в підсумку менший податок. В той же час змушена платити фіксовану суму не залежно від того чи має доходи чи ні.

Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку з яких суб’єкти незалежної професійної діяльності підпадають під третю групу, а саме це фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень[3].

Доходом платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового періоду в грошовій формі,  матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Податковим періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Ставки єдиного податку для платників третьої групи  визначається у відсотках до доходу (відсоткові ставки), а саме 3% від доходу – у разі сплати податку на додану вартість та 5% від доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку третьої групи, які перевищили у податковому періоді обсяг доходу застосовують до суми перевищення ставку єдиного податку у розмірі 15%, а також зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.

Платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Платники податку можуть вести Книгу обліку як в паперовому так і в електронному вигляді.

Поряд з тим, що законодавство щодо оподаткування самозайнятих осіб, суб’єктів незалежної професійної діяльності здавалось є доволі деталізованим все ж виникає багато дискусій щодо того чи іншого аспекту. Контролюючий орган намагається трактувати норми закону на свою користь і стягувати з платників податків, що мають значний податковий тягар додаткові кошти за порушення тих чи інших норм.

Саме через це в Україні сформувалась певна судова практика, що дозволяє платнику податку захищати свої права та інтереси.

Перш за все це стосується питання визначення бази оподаткування. Як вже згадувалось базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. А саме визначення переліку витрат, що виключаються з доходу. Існує узагальнююча консультація щодо цього питання з орієнтовним переліком витрат, але контролюючий орган трактує цей перелік як виключний притягуючи до відповідальності платників податків, що включають до свого переліку відмінні від перелічених витрати, через що і виникають спори.

Вирішуючи такі питання потрібно зважати на пункт 4.1.4. статті 4 Податкового кодексу, що передбачає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Суди при вирішенні даних питань керувались тим, що вказана консультація має рекомендаційних характер, і наведений у ній перелік не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності й інших витрат. Також аналізуючи рішення першої та апеляційної інстанції можемо побачити, що суд дійшов висновку, що в кожному окремому випадку слід аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Так ,наприклад, суди визнавали правомірним включення до переліку витрат:

• платежі за договором іпотеки на придбання квартири, яка використовується для здійснення незалежної професійної діяльності[4];
• комунальні платежі та придбання паперу[5];
• витрати на оплату рекламних послуг та послуг із опублікування статей, витрати на забезпечення функціонування офісу та офісної техніки[6];
• витрати на охорону приміщення, придбання товарно-матеріальних цінностей для утримання приміщення в належному стані[7].

Такого ж висновку дійшов і Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Щокін проти України від 14.10.2010 року про те, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків[8].

Висновки. Зважаючи на наведені вище проблеми можемо зробити висновок, що податкове законодавство України потребує змін для їх врегулювання. Українське законодавство досить формалізоване та все ж не досконале. Частина суперечностей врегульовані судовою практикою. Наприклад, можливість застосування єдиного податку в оподаткуванні адвокатів, нотаріусів та інших осіб, що підпадають під категорію осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю. Так з урахуванням Постанова Вищого адміністративного суду України все ж суб’єкти незалежної професійної діяльності можуть бути зареєстровані як фізичні особи підприємці та можуть обрати спрощену систему оподаткування. Платники податку відповідно до законодавства будуть належати до третьої групи платників єдиного податку та сплачуватимуть податок в розмірі 3% або 5% від отриманого доходу. Вони також ведуть книгу обліку доходів та витрат і за підсумками звітного періоду подають податкову декларацію до контролюючого органу.

В оподаткуванні самозайнятих осіб, суб’єктів незалежної професійної діяльності існує багато суперечностей та проблем. Одна з них це віднесення певних витрат до тих, що вираховуються з похожу такої особи. В Україні вже сформувалась певна судова практика, щодо цього питання та аналізуючи законодавство можна дійти висновку, що рішення про правомірність віднесення до витрат, що забезпечують здійснення певного виду діяльності необхідно оцінювати в кожному конкретному випадку. Також з даного питання є Рішення Європейського суду з прав людини, де зазначається, що у випадку неточності законодавства або багатогранності його тлумачення суд повинен прийняти рішення на користь платника податку та не погіршувати його становище.

Ще однією проблемою є значне податкове навантаження, що сприяє лише уникненню платниками податку оподаткування та створенню незаконних схем.

Так, наприклад, особа повинна сплачувати єдиний соціальний внесок не зважаючи на відсутність доходів в окремому місяці. Також врахувавши всі податки, що сплачує суб’єкт незалежної професійної діяльності можемо побачити, що особа повинна сплатити 41,5% від свого доходу, що є просто грабіжницьким відсотком.  Аналізуючи досвід іноземних держав можемо зробити висновок, що Україна потребує змін в сфері оподаткування не лише суб’єктів незалежної професійної діяльності, а й загалом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Світовий досвід оподаткування: Швеція:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/arhiv/modernizatsiya-dps-ukraini/arkchiv/mijnarodniy-dosvid-rozvitk/svitovui-dosvid/sweden/
2. Світовий досвід оподаткування: Нідерланди [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//sfs.gov.ua/arhiv/modernizatsiya-dps-ukraini/arkchiv/mijnarodniy-dosvid-rozvitk/svitovui-dosvid/netherlands/
3. Податковий кодекс України в редакції від 1 січня 2017 року/ Відомості Верховної Ради України офіційне видання від 08.04.2011 2011 р., № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /, стор. 556, стаття 112
4. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 [Матеріали справи № К/800/44702/14]// Архів Вищого адміністративного суду України за 2016 рік.
5. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 року [Матеріали справи № К/800/29541/15]//Архів Вищого адміністративного суду України за 2015 рік.
6. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року [Матеріали справи № 876/12093/15]//Архів Львівського апеляційного адміністративного суду за 2016 рік.
7. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 [Матеріали справи № 808/3891/13-а]//Архів Запорізького окружного адміністративного суду за 2013 рік.
8. Рішення Європейського суду з прав людини в справа «Щокін проти України» від 14.01.2011року (Заяви № 23759/03 та № 37943/06)//Офіційний вісник України від 01.02.2013 – 2013 р., № 6, стор. 438, стаття 236

WAYS OF REDUCING THE TAX BURDEN IN UKRAINE

У статті проаналізовано рівень податкового навантаження в Україні та його структуру в розрізі окремих видів податків. Здійснено порівняння рівня податкового навантаження в Україні та країнах світу. Обґрунтовано шляхи зменшення рівня податкового навантаження в Україні.
Ключові слова: податкове навантаження, податки, податкова політика, система оподаткування, оцінка податкового навантаження, оптимізація податкового навантаження.

This article analyzes the tax burden in Ukraine and its structure in individual types of taxes. The comparison has been drawn between the tax burden in Ukraine and different countries of the world. This paper has substantiated the ways of reducing the tax burden in Ukraine.
Keywords: tax burden, taxes, tax policy, tax system, the tax burden estimation, optimization of the tax burden.
Formulation of the problem. The tax system has a significant impact on the stability of the financial condition of business entities. The tax burden defines the conditions of financial and economic development of the country, and it is formed by a set of all tax payments to a state and local budget. The inefficient mechanism of the Ukrainian tax system, excessive tax burden, and lack of stable legislation provoke distrust of business entities and lead to the growth of the shadow economy and low economic development. Therefore, one of the most pressing problems today is to determine the optimal level of tax burden in order to ensure sufficient and stable revenues to the budget and to promote business development as a prerequisite for economic development.
Analysis of recent research and publications. The problems of the tax burden and its impact on the financial condition of business entities were investigated by such foreign scholars as K.Brauer, P. Hansel, P. Mikeladze, E. Seligman, A. Sokolov, K. Shmelov. Likewise, the theoretical aspects of the tax burden were scrutinized in the works of such modern national scientists as V. Andrushchenko, G. Vasylevska, A.Krysovatyi, T. Marshalok, P. Melnyk, A. Podderogin, V. Polishchuk, N. Rysova, A. Sokolovska, G. Fylyuk, A. Fradynskyi and others. The authors emphasize theoretical basis of the tax system reformation. More attention needs to be given both to the comparison of tax burden in Ukraine and other countries and justification for its reduction.
The aim of this study is to substantiate tax burden-reducing measure in Ukraine on the basis of the concept “tax burden” and the assessment of its level in the Ukrainian economy.
Summary of the basic material. Despite current reforms, the current Ukrainian tax system is still not perfect. Because of the fact that tax on real economy is estimated as too high, the investment climate in Ukraine is considered to be inauspicious. Enterprises can work cost-effectively only when they hide their income. Thus, the problem of shadow economy appears in the country.
The main task of the Ukrainian tax system reforms in 2015 was tax burden reduction, tax system simplification, and increased budget profitability [4, p. 215].
Modern economics interpret the definition of tax burden in different ways. At the micro level, term “under the tax burden” is understood as the total amount of all taxes, fees, and other mandatory payments in terms of value which the economic agents are obliged to pay to the budgets at all levels in accordance with current tax law. In the macroeconomic scale, tax burden is defined as the effectiveness of tax policy, in other words, it is the cumulative effect of tax payments on payments sources [2, p. 23].
O. Godovanets and T. Marshalok claim that tax burden is an indicator of the effectiveness of government interference through taxes in the activities of taxpayers [2, p. 86].
A. Sokolovska asserts that the tax burden is the effect of taxes on the economy in general and on the individual taxpayers connected with economic limitation resulting from discharge of tax of taxes and misuse of these funds [6, p. 80].
O. Fradynskyi defines the tax burden as the ratio of tax revenues to the consolidated state budget to the gross domestic product. For a more complete representation of fiscal pressure on taxpayers, the formula is proposed:

,

where TB – tax burden; ATR – the actual tax revenue; GDP – gross domestic product.
Accoding to G. Fylyuk, the tax burden is a generalized indicator that characterizes the value of tax exemptions on the macro (state) or micro (economic agent) levels [4, p. 215].
G. Wasylewska claims that the tax burden is a measure, degree and the level of economic constraints arising from allocations and misuse of tax payment funds [5, с. 8].
The issue about the optimal level of tax burden has always been of paramount importance. For example, in the late twentieth century, A. Laffer, an American economist, noted that exemption limit in the budget is 30% of income, and 40-50% of removal of income reduces savings of people lead to a lack of interest in investing and therefore lower tax revenues. According to this concept, the revenue grows both when the number of taxpayers increases and the tax base broadens, but not by means of tax rates increase [2, p. 87].
In Ukraine, there is an ongoing debate about an optimal and effective level of taxation, which would provide the budget with sufficient revenue and thus stimulate the development of the manufacturing sector. However, different countries have different optimal tax burdens due to a different level of socio-economic development and different degree of efficiency of financial policies.
The tax burden rate, in international practice, is defined as the ratio of tax revenues to the consolidated state budget to the gross domestic product. According to this method and the formula suggested by A. Fradynskoho, the level of tax burden in Ukraine for 2012-2014 was determined (Table. 1) [1; 3].

Table1

The dynamics of the tax burden in Ukraine during 2012-2014

While analyzing the dynamics of the tax burden in Ukraine, it is worth noting that in 2013 this index decreased to 1.51% and to 0.7% in 2014. As a result, in 2014, it was equal to 23.46%. Such changes occurred because GDP increased faster than tax revenues. Thus, in 2013, GDP grew by 4.31%, while tax revenues fell by 1.83%, and in 2014 GDP grew by 6.93% and tax revenues fell only by 3.83%.
The most effective way both to reduce the tax burden in Ukraine and to ensure sufficient amount of tax revenues in the budget is to redistribute the tax burden among subjects and objects of taxation. In order to assess the tax burden objectively, it is necessary to analyze its redistribution upon objects of taxation by determining the structure of the tax burden through the main types of tax payments (pic 1) [1].

Fig. 1. Structure of tax revenue in Ukraine in 2012-2014, %

Taking everything into consideration, value added tax, income tax and corporate income tax played a major role in the formation of the tax burden in Ukraine during the 2012-2014. These mandatory payments formed 84.3% of tax revenues in 2014. The most crucial taxes, which accounted for almost 75% in the structure of the tax burden, were the value added tax and the income tax. It means that the tax burden in Ukraine is formed mainly by its population.
Most other countries in the world try to moderate the tax burden, direct the tax policy at ensuring sustainable economic growth, and create a favorable environment for economic activity and social welfare. However, many leading countries that manage to deal with all these issues, have primary indicator of the tax burden. Having analyzed data on tax burden in countries with different levels of economic development, we can compare the index that we have in Ukraine with that in other countries (tab. 2) [7].
According to these figures, countries with a developed economy have the highest proportion of taxes to GDP. For example, in France the tax burden is 44.6%. Middeveloped countries with transition economy also have the high level of tax burden – from 30 to 37%. This tendency is a result of a rational and efficient system of distribution and use of funds. Ex-socialist countries with transition economy, to which Ukraine belongs, have a lower level of tax burden, and are characterized by higher level of tax burden compared to other countries. Developing countries have the lowest level of tax burden, and it is the main reason of a lack of funds in their budgets.

Table 2

The tax burden in Ukraine and in the world as of 2014

Therefore, one of the prerequisites to pull Ukraine out of economic crisis is to introduce at least a slight reduction in the tax burden. In this way, Ukraine will get a sustainable development in economic and fiscal areas. Moreover, the gradual reduction of the tax burden on individuals will increase household savings and have a positive effect on demand. As a result, these changes will lead to the development in production and the increase in real income, then to the increase of tax base [5, p. 8].
However, one of the most important prerequisites for improving the economic situation in the country is to reform the tax system, find the ways to efficient allocation and use of tax revenues. The tax system in Ukraine was simplified due to the tax system reform in 2015 as a result of reducing the number of mandatory payments, merging several taxes, or their cancellation. The rates of some taxes were reduced accordingly. The main objective of tax reform should be a transition from a fiscal tax policy direction to activate regulatory capacity. Regulated tax law will likely stimulate programs of socio-economic development. On the other side, effective legislation should ensure stable, clear, and transparent rules of taxation that will contribute to growth in businesses and increase in investment, which are the driving forces of the economy.
The amount of time spent on taxes and fees has an impact on the effectiveness of the tax system. According to statistics, an average 657 hours per year in our country is spent on discharge of tax and fees [2, p. 87]. Obviously, the tax system in Ukraine is not perfect and has many problems. The level of tax burden in Ukraine is high, compared with countries that have similar levels of economic development, and poses a threat to economic security. Ukraine has great need to work not only on reducing the tax burden but also on the overall efficiency of the tax system. In order solve these problems, the following can be offered:
– slight and gradual reduction of tax rates;
– broadening of the tax base;
– application of progressive taxation;
– creation of a transparent system of taxes and fees;
– even distribution of the tax burden between taxpayers on the basis of their type of activity;
– improvement of the tax control system to prevent tax evasion;
– creation of a fair tax system by reducing and effective use of tax incentives;
– attraction of investment and innovation in the priority sectors for expanding the business and increasing revenue for economic agent that will lead to an increase of GDP and reduction of the tax burden.
These legislative enactments will help to ensure the growth of tax revenue, solve the problems connected with the shadow economy and tax violations, and revive business activity.
Conclusion. The current tax system in Ukraine has many shortcomings. Some new regulations have already been imposed, but experts are still concerned about the high tax burden in Ukraine. Having analyzed the tax burden in Ukraine, we should admit that a slight reduction of the tax burden did not bring about positive results. Moreover, after comparing this index with that in other countries, it becomes obvious that in Ukraine the level of tax burden is higher than in countries with similar levels of economic development. Such problems as shadow economy, evasion of taxes, prevention from the economic development, and worsening of investment climate still remain to be unsolved. These problems can be tackled by reducing the level of tax burden through the improvement of functioning of the national tax system. Shortfalls in budget revenues can be offset by both broadening the tax base and the use of progressive taxation. The priority should be given to attracting investment, which will increase the income of economic agents and stimulate economic development.

References
1. Vykonania derzhavnoho biudzhetu [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=14647
2. Hodovanets O., Marshalok T. Podatkove navantazhenia: vazhlyvyi chynnyk sotsialno-ekonomichnoi stratehii derzhavy / О. Hodovanets, Т. Marshalok // Ekomichnyi analiz. − 2010. − № 3 (19). − S. 85–89.
3. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.ukrstat.gov.ua
4. Dropa Ya., Chaban I. Podatkove navantazhennia ta yoho vplyv na ekonomiku Ukrainy / Ya. Dropa, І. Chaban // Formuvannia rynkovoi ekonomiky v Ukraini. − 2012. − № 219. − S. 213–218.
5. Sokolovska А. Teoretychni zasady vuznachennia podatkovoho navantazhennia ta rivnia opodatkuvannia ekonomiky / А. Sokolovska // Ekonomika Ukainy. − 2010. − № 7. − S. 4–12.
6. Fradynskyi О. А. Poniattia podatkovoho navantazhennia ta pidhody do yoho vyznachennia / О. А. Fradynskyi // Visnyk Hmelnytckoho natsionalnoho universytetu. − 2013. − № 1. – Т. 1. − S. 79–82.
7. List of countries by tax revenue as percentage of GDP [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.oecd.org/newsroom/taxrevenuesfallinoecdcountries.htm