Ключові слова: інтерференція, судження ретроспективної впевненості (RCJ), пригадування інформації, розпізнавання інформації, «ілюзія про знання».

Summary. In this paper, have undertaken the analysis of the phenomenon of interference and reasons which cause forgetfulness or decrease productivity reproduction. The features of retrospective judgments assurance (RCJ) compared with other types of judgments. The main distinguishing characteristics of these forms of reproduction as recall and recognition. Definitely predictive validity RCJ.

Key words: interference, retrospective confidence judgment (RCJ), recall of information, recognition of information, “the illusion of knowledge.”

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Дослiдження вiдповiдностi впевненостi в знаннях та їх реальними показниками є важливим в навчальнiй успiшностi. Це пов’язано з тим, що внаслiдок вивчення значної кiлькостi iнформацiї, зазвичай подiбної, в один часовий перiод (або ж з невеликим iнтервалом), знання можуть спотворюватись через недоступнiсть слiдiв пам’ятi, «перекривання» однiєї iнформацiї iншою та iн. Згiдно з дослiдженням Д. Еакiн Д. [5], в такому випадку може виникати «iлюзiя про знання» («illusion of knowing»), що передбачає надмiрну впевненiсть в правильностi збереженої iнформацiї [1]. Це пов’язано з явищем iнтерференцiї. Спостерiгається надмiрна впевненiсть у правдивостi знань, оскiльки виникає iлюзiя легкостi вивчення та вiдтворення iнформацiї на основi попередньо засвоєних знань. Тому важливим питанням є визначення спiввiдношення рiвня суб’єктивної впевненостi в знаннях (RCJ) з реальними показниками вiдтворення.
Актуальність дослідження. Студенти ВНЗ у процесi навчальної дiяльностi запам’ятовують значну кiлькiсть iнформацiї. Об’єм iнформацiї щороку зростає i постає проблема систематизацiї та ефективного розподiлу навчальних ресурсiв кожного iндивiда зокрема. Навчальна успiшнiсть студентiв значною мірою залежить вiд кiлькостi та правильностi вiдтвореного матерiалу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Вiтчизнянi i зарубiжнi дослiдження демонструють рiзнi погляди щодо вiдношення мiж продуктивнiстю дiяльностi i рiвнем суб’єктивної впевненостi в її успiшностi. Наприклад, в роботах I. Корчагiної, Е. Головiної , О. Орлової, В. Висоцького та iнших, вiдображений позитивний зв’язок мiж рiвнем впевненостi i успiшнiстю виконання оцiночних завдань [1; 3; 9].
Дж. Дунловскi та Ж. Меткалфе розглядають судження ретроспективної впевненостi (RCJs) як такi, що вiдображають ступiнь впевненостi у правильностi вiдтвореного матерiалу. В свою чергу, такi дослiдники, як Д. Гiл, К. Армелiус, Р. Касiта iн., прийшли до висновку, що впевненiсть у результатi спiввiдноситься не з реальними показниками продуктивностi дiяльностi суб’єкта, а з тим, наскiльки вiн задоволений чи незадоволений її виконанням. Проте проблемним залишається питання, яким чином впевненість у власному знанні змінюється під впливом інтерференції, коли виникає «ілюзія про знання».
Метою статті є визначення впливу iнтерференцiї на RCJ у процесах розпiзнавання та пригадування iнформацiї студентами ВНЗ.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Оскiльки, явище iнтерференцiї є доволi розповсюдженим, науковцi намагалися прояснити причини його виникнення, i не дивлячись на те, що обговорення цiєї проблематики триває вже понад столiття, ще й досi немає єдиної думки щодо цього. Основною проблематикою вивчення iнтерференцiї є зосередження довкола питання, яким чином iнтерференцiя впливає на метапам’ять особистостi, i чи є можливим, що наслiдки впливу iнтерференцiї на пам’ять можуть буди передбаченi, вiдрефлексованi та вiдкоректованi вiдповiдним чином.
Представник iнтерференцiйної теорiї, Р. Аткiнсон, дiйшов висновку, що довготривала пам’ять вiчна, а забування вiдбувається таким чином: ключем для пригадування є вибiр пробної iнформацiї (пiдказки), завдяки якiй активiзуються вiдповiднi пошуковi набори в сховищi довготривалої пам’ятi. Неадекватний же вибiр пробної iнформацiї i подальше помилкове вiдтворення призводить до ефекту забування [4, 101]. Базуючись на теорiї Р. Аткiнсона, ми будували наше експериментальне дослiдження про вплив iнтерференцiї, використовуючи набiр так званих пiдказок, що стануть ключем для пригадування чи розпiзнавання iнформацiї.
Отже, можна виокремити такi фактори, що впливають на виникнення iнтерференцiї:
– Емоцiйний вплив матерiалу (М. Мазер);
– Наявнiсть подiбної iнформацiї в памятi;
– Забування iнформацiї, яка несумiсна з досвiдом i знаннями;
– Заучування одного матерiалу замiсть iншого(Р. Немов);
– Виникнення асоцiацiй з попереднiми подiями;
– Змiшування схем пригадування (Р. Немов);
– Наявнiсть в пам’ятi конкуруючої iнформацiї;
– Неадекватний вибiр початкової iнформацiї для вiдтворення (Р. Аткiнсон);
– Згасання тимчасових нервових зв’язкiв, що тривалий час не пiдкрiплювалися – недостатня мiцнiсть запам’ятовування (С. Д. Максименко)
Явище iнтерференцiї мiнiмiзує витрачання зусиль для запам’ятовування, оскiльки виникає суб’єктивне вiдчуття, що iнформацiя є знайомою або уже наявною в пам’ятi. Проте виникають помилки при вiдтвореннi в зв’язку з «iлюзiєю про знання» [5], тому одним з завдань нашого дослiдження є визначення особливостей впливу iнтерференцiї на такi види вiдтворення як розпiзнавання та пригадування. Для цього важливим є визначення ознак, за допомогою яких можна їх експериментально розмежувати. Тому далi, ми спробуємо визначити вiдмiнностi в перебiгу цих процесів:
1. Розпiзнавання – це асоцiацiя подiї або об’єкта з попереднiм досвiдом, що включає в себе процес порівняння інформації, що демонструється з наявною в пам’ятi. Наприклад, встановлення того, чи вiдоме обличчя, передбачає вiдповiдь на питання у формі «Правильно / Неправильно» або питань множинного вибору i т.д. Розпiзнавання, в значнiй мiрi, є несвiдомим процесом. Цiкаво, що дослiдники-нейрофiзiологи довели, що в мозку людини є спецiальна область, яка передає iнформацiю безпосередньо до лiмбiчної системи, що створює вiдчуття знайомостi [2, 24].
2. Пригадування передбачає активну реконструкцiю iнформацiї i вимагає активацiї всiєї пам’ятi у вiдповiдь на поставлене запитання, в той час як розпiзнавання вимагає тiльки простих рiшень щодо того, який об’єкт iз запропонованих зустрiчався ранiше.
3. Процес пригадування є складнiшим, оскiльки вiдсутня iнформацiя для порiвняння. Виникає проблема прийняття рiшення, де шукати iнформацiю в пам’ятi. Розпiзнавання не має такої проблеми, оскiльки його завданням є визначення чи траплялося цiльове слово в експериментальному дослiдженнi [7, 460].
4. Х. Холiнвуд визначав рiзницю в процесах пригадування та розпiзнавання, орiєнтуючись на наявнiсть або вiдсутнiсть головного елементу. Пригадування – це такий аспект процесiв пам’ятi, в якому усвiдомлюється установка, фон та асоцiативнi кластери, проте втрачається головний елемент. В свою чергу, розпiзнавання схематично можна охарактеризувати як резерв для процесу пригадування. Для розпiзнавання характерна наявнiсть головного елементу у виглядi образу абу вiдчуття впiзнаваностi, близькостi [ 6, 540].
Отже, не зважаючи на те, що процеси пригадування та розпiзнавання вiдносяться до однiєї групи, вiдтворення, вони мають досить багато вiдмiнностей, що пов’язано як з процесом зберiгання iнформацiї, так i її вилучення. Проте важливим питанням для нашого дослiдження є також спiввiдношення результатiв пригадування та розпiзнавання з рiвнем впевненостi в їх правильностi. Це пов’язано з тим, що вiдтворення не є гарантiєю правильностi рiшення, а судження про правильнiсть є важливими для контролю власного процесу дiяльностi та, зокрема, навчання.
Згiдно з дослiдженням Еакiн Д. (2005) «ілюзiя про знання» передбачає надмiрну впевненiсть у правильностi збереженої iнформацiї (без граматичних, семантичних, контекстуальних помилок та iн.). Проте, вона є певним чином викривленою та спотвореною, i пiд час вiдтворення є фактично помилковою [5, 243]. Спостерiгається надмiрна впевненiсть у правдивостi вiдтворених знань, оскiльки виникає iлюзiя легкостi вивчення та вiдтворення iнформацiї на основi попередньо засвоєних знань [10; 11]. Цiкавою особливiстю впливу даного явища є те, що навiть пiсля вiдтворення, у бiльшостi випадкiв, люди є доволi впевненими у тому, що вони правильно вiдтворили iнформацiю, та лише в окремих випадках з’являються сумнiви у правильностi їх вiдтворення. Тому важливим питанням є визначення спiввiдношення рiвня суб’єктивної впевненостi у правильностi вiдтворених знань (судження ретроспективної впевненостi (RCJ)) з реальними показниками вiдтворення [8].
Отже, дослiдження провiдних вiтчизняних та зарубiжних психологiв показали, що судження про впевненiсть iндивiда у правильностi вiдтвореної iнформацiї опосередковано залежать вiд таких характеристик, як складнiсть матерiалу, пропонованого для вивчення, рiвень знань iндивiда (академiчна успiшнiсть), кiлькiсть зусиль та час, витрачений на вiдтворення. Проте основним критерiєм для оцiнки є та iнформацiя, що мiститься в пам’ятi. Як зазначалось ранiше, спотворення iнформацiї може викливати «iлюзiю про знання», що перешкоджає адекватнiй оцiнцi власних знань. «Iлюзiя про знання» може виникати пiд впливом iнтерференцiї. Можливiсть якiсного монiторингу правильностi вiдтвореної iнформацiї, тобто досягнення реалiзму суджень ретроспективної впевненостi (RCJs), вiдiграє важливе значення в досягненнi успiшностi навчання, оскiльки дає можливiсть, адекватно оцiнивши рiвень знань, прийняти свiдоме рiшення стосовно вибору стратегiї вiдтворення. Наприклад, здiйснити оптимальний розподiл часу на академiчному зрiзi: рiвень впевненостi у правильностi виконаного завдання дає змогу перейти до наступного, не повертаючись до попереднього, чи, навпаки, видiлити час на повернення до завдань з «частковою впевненiстю».
Отже, загальну вибiрку експериментального дослiдження склали 109 студентiв з 1 по 5 курси всiх факультетiв Нацiонального унiверситету «Острозька академiя» (середнiй вiк =19.1 рокiв, SD = 1.54).
Для дослiдження особливостей суджень ретроспективної впевненостi (RCJ) в процесах пригадування та розпiзнавання iнформацiї студентами ВНЗ в умовах впливу явища iнтерференцiї, нами була розроблена експериментальна програма. В якостi стимульного матерiалу було обрано 30 пар шведсько-українських слiв, оскiльки шведська мова є новою для всiх респондентiв.
Експеримент передбачав наявнiсть двох спискiв слiв, а саме – експериментального та контрольного. Експериментальний список (30 пар слiв) був сформований таким чином, щоб сприяти виникненню iнтерференцiї. Слова були пiдiбранi так, щоб їх написання та звучання було близьке до української мови. Крiм того, iнтерферуючим чинником була їх схожiсть до англiйської мови, яку вчили, здебiльшого, всi респонденти. Стимульний матерiал демонструвався на ПК з використанням програмного забезпечення E-Prime Professional 8 та E-Prime Professional 10.
Висновки. В результатi аналiзу показникiв продуктивностi вiдтворення, отриманих при проведеннi експериментального дослiдження було визначено, що продуктивність розпiзнавання є бiльшою, нiж пригадування. Можна припустити, що данi результати пов’язанi зi складнiстю самого процесу пригадування, порiвняно з розпiзнаванням, оскiльки вибiр з запропонованого перелiку є простiшим, нiж безпосереднє пригадування. Це пiдтверджено оцiнкою ефектiв мiжгрупових факторiв для сили iнтерференцiї в пригадуваннi [F (1,40)пригадування=32,64, MSЕ=0,95, MSК=0,61] та розпiзнаваннi [F (1,40)розпiзнавання=20,72, MSЕ=0,20, MSК=0,11]. Крiм того, були зафіксовані статистично значимi вiдмiнностi сили iнтерференцiї за t-критерiєм Стьюдента, а саме – t=40,09 при р=0,000, де MSпригадування=0,73, MSрозпiзнавання=0,15. Рiзниця в середнiх значеннях досить суттєва. Причому прояв iнтерференцiї бiльшою мiрою, спостерiгався при використаннi iнтерференцiйного списку слiв. Цi данi свiдчать про те, що iнтерференцiйний список, вiдiбраний за допомогою експертних оцiнок, релевантний задачам дослідження, тобто сприяє виникненню феномену iнтерференцiї.
Ми виявили, що респонденти були надмiру впевненими у правильностi пригаданих слiв. Протилежними є показники для розпiзнавання – респонденти були невпевненими у правильності вибраної вiдповiдi з чотирьох запропонованих (шкала за iнструкцiєю: 1-не впевнений…6-впевнений). Тобто, данi результати свiдчать про те, що наявнiсть дистракторiв, схожих на правильну вiдповiдь, при розпiзнаваннi сприяє зниженню впевненостi у власних знаннях, порiвняно з самостiйним пригадуванням. Ми визначили, що бiльш виражене явище «iлюзiї про знання» спостерiгається при пригадуваннi, оскiльки респонденти були надвпевненими в правильностi пригадування при низькiй продуктивностi.
В результатi аналiзу отриманих даних ми визначили, що ретроспективна валiднiсть суджень RCJ в групi з iнтерферованим списком при пригадуваннi, яку орiєнтували на осмислення вiдповiдi (Unlimited), є статистично нижчою i прослiдковується бiльш виражене явище «iлюзiї про знання», анiж в iнших групах. Окрiм того, при розпiзнаваннi даний ефект спостерiгається найбiльше в групi Limited. Це частково пiдтверджує наше припущення.
ЛІТЕРАТУРА

1. Волошина В.О. Особливостi метакогнiтивних суджень студентiв та їхнiй взаємозв’язок iз самооцiнкою/Студентськi науковi записки. Серiя “Соцiально-полiтичнi науки” / [укл. А.I. Рибак]. – Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету “Острозька академiя”, 2011. – Вип.3. – С. 241 – 255.
2. Джонсон, Ф. (Fredrik U. Jönsson) (2010). Використання методу багатофакторного шкалювання у дослiдженнi основного принципу суджень про легкiсть вивчення. (Using a multidimensional scaling approach to investigate the underlying basis of ease of learning judgments) / Науковi записки. Серiя “Психологiя i педагогiка”. Тематичний випуск: “Актуальнi проблеми когнiтивної психологiї” / [укл. А.I. Рибак]. – Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету “Острозька академiя”, 2010. – Вип .12. – С. 22-37.
3. Загальна психологiя / За ред. академiка АПН України, професора С.Д.Максименка.— Київ, 1998. – 256 с.
4. Atkinson, R.C. & Shiffrin, R.M. (1968). Human memory: a proposed system and its control processes. In K.W. Spence (ed.), The Psychology of Learning and Motivation: Advances in Research and Theory, Vol. 2 (pp. 89–195). New York: Academic Press.
5. Eakin, D. K. (2005). Illusions of knowing: Metamemory and memory under conditions of retroactive interference. Journal of Memory and Language, Special Issue, 52, 526-534.
6. Hollingworth HL (1913). Characteristic differences between recall and recognition. Amer. J. Psychol., 24 (1913), pp. 532–544. Full Text via CrossRef. Davis, et al, 1961.
7. Hunt , RR Seta , CE (1984). Category size effects in recall: The roles of
relational and individual item information. Journal of Experimental
Psychology: Learning, Memory, and Cognition, 10, 454-464.
8. Payne J.W., Bettman J.R., Coupey E., and Johnson E.J. (1992). A Constructive Process View of Decision Making: Multiple Strategies in Judgment and Choice. Acta Psychologica, 80. – Р. 107-141.
9. Voloshyna V. O. Can people predict the effect of interference on their memory? // Мiжнародна Iнтернет конференцiя «Сучаснi дослiдження когнiтивної психологiї»: Матерiали конференцiї. – Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету “Острозька академiя”, 2012. – Випуск 1 – С. 79-81.
10. Watkins, O. C., & Watkins, M. J. Buildup of proactive inhibition as a cue-overload effect. / O. C., Watkins & M. J.Watkins //Journal of Experimental Psychology: Human Learning and Memory, Vol. 104, No. 4, 1975. – pp. 442–452.
11. Zakay, D., & Tuvia, R. (1998). Choice latency times as determinants of post-decisional confidence. Acta Psychologica, 98, 103-115.

Ключові слова: Тактильний номінативний процес, тактильна ідентифікація, метапам’ять, метакогнітивні судження, судження ретроспективної впевненості, судження про відчуття знання, властивості патерну, точність

Key words: haptic naming process, haptic identification, metamemory, metacognitive judgments, retrospective confidence judgments, feeling of knowing judgments, patern properties, accuracy

The naming process includes three broad stages:  object identification, name activation and response generation. Firstly, object identification have place when person identifies object as a member of a particular class of objects; secondary, appropriate names stored in memory are activating, to which this object is similar; next stage entails the articulation of one of these names as an overt response. Mentioned stages are usually assumed to occur sequentially, because an object can be recognized without its name being activated, and a name can be activated without it being overtly responded. This is in contrast to the object identification stage which is obligatory, that is, recognition of a familiar object cannot be prevented (Jonsson, 2005).

The underlying assumption is that if a person is able to name something, then he or she normally also knows what it is, that is, have identified the item in question. However, an object can be identified by other means than by the proper name and an object can be identified even though its name is sometimes not retrieved or even learned (Jonsson, 2005). A haptic example could be if the participant discovers sandpaper and able to imagine how the item looks, the material on which it made from and or knows where it can be used and so forth. Although, haptic identification might be uses analogously to haptic naming. The haptic identification process starting from haptic perception, matching with previous experience and response generation. Previously, we review the process of haptic perception, perhaps, major of these ones.

The term haptic perception refers to tactual perception in which both the cutaneous sense and kinesthesis convey have significant information about distal objects and events. Most of our everyday tactual perception and tactually controlled performance falls into this category. In our further experiment we will examine the naming process of tactile patterns where participants will be identify matter (e.g. glass, foam plastic or wooden) of particular  pattern that includes perception of shape, form, structure of surface, properties of object (density, temperature, weight).

The informal term for a sensory system included in haptic is named as «Touch». Representations making sense in one domain would be foreign to other and many of creatures of other domains (like vision, hearing or olfactory) should have no equivalent in touch (Artheim, 1990). The touch is the proximal and people depicting surface immediately (Henriques, 2003; Kennedy, 2000). Using the proximal, touch operates across time to discover the distal relations between objects. Touch involves point of contrast changing across time and a point of outreach, a base from which exploratory movements are made. We are discovering directions of things from many vantage points that include the directions of objects from each other.

Only a fraction of surface is touched in any instant, but what haptic registers are the surfaces of their size and orientation (large or small patterns). The border between what faces a vantage point and what does not often quite precise, as in the case of corners of a cube. An undulating surface that we feel in an extended movement occupies a set of directions from our location at any given moment. This set of directions is part of the group of impressions of the corrugated distal surface stretching away from us (Kennedy, 2000).

Theory of the relation between touch, attention and motor control holds that touch is part of a system that incorporates modulation in sensitivity due to predictable inputs from active motion, and modulation of input across time due to movement of the stimulus (Chapman, 1994).

Touch begins with pressure variations, related to postural information. And it also yields impressions of surfaces. Touch deals with edges, slant and depth, providing percepts of surfaces and their borders. If touch’s’ products in perception imply an observer, they also imply projection of some kind of object (Kennedy and Bai, 2002).

The change in distance from vantage point to further points means a difference in the relative directions of two or more objects, with angular subtense shrinking, such as the left and right sides lessens with distance of top of a cube.

Perspective patterns on the surface may influence attempts to detect the actual lines on the surface. More front, near, salient lines or items might prevent perception of more distant, inexpressible, but in some cases it provides perception of depth. In perception of depth touch is likely able to emphasize direction.

In human sensing and manipulation of everyday objects, the perception of surface texture is fundamental to accurate identification of an object. Haptic texture information can both increase the sense of realism of an object as well as convey informational content regarding what the object is, where it is, what it is for and so on (Katz, 1989).

We can sense shapes and surface qualities such as compliance and texture not by touch alone, but by correlating tactile sensations with kinesthetic cues resulting from active, exploratory movements of arm and hand. As this brief synopsis implies, haptic sense involves the integration of a variety of somatosensory afferent information with efferent signals, and, most likely, cognitive factors as well. Haptic perception is a complex process but ultimately it relies in large part on geometric information provided by kinesthetic and tactile cues (McGee et al., 2000).

A first level of processing haptic information relates to psychophysical (or sensorial) judgments, perhaps related to appraisal as a precursor to emotion (i.e. Desmet, 2007). Subsequently these judgments pass to other areas of the brain where they are combined, and later may also be compared to memories and create affective judgments (Kringelbach, 2005). The first link of this chain is a relationships between person’s touch perception and the combination of tactile texture and physical properties.

Texture perception is mediated by force cues created by spatial geometry of the surface, also possible that surface texture perception uses vibratory  cues generated by the repeated and regular stimulation of mechanoreceptive afferents as the finger is moved across a surface (Katz, 1989).  In fact, it is possible that both kinds of cues are involved, depending on the task to be executed (Weisenberger and Krier, 1997). The physical properties of textures are very complex and are proving difficult to reproduce for virtual textures (Lederman, 1974).

In our experiment we may observe how perceiver probably will find information about figure-ground relations, orientation, occlusion, the observer’s vantage point, and three-dimensionality in haptic objects and it might be very difficult to appreciate. The tracery and lines might seem highly ambiguous since outline can have several figure-ground effects, standing for occluding edges of curved and flat surfaces, as well as convex and concave corners, and cracks. Perceivers might have trouble integrating information and impression across each feature of pattern (e.g. borders of a surface, lines, shape). People might judge any haptic pattern as unsatisfactory, by the high standards our vision has given us. They might have high identification rates only a few features at most, such as some rough proportions of some selected parts, might be used in support of an attempted identification (but in reverse case lack of that features might cause problems of identification).

Identifying of the pattern may rely on a few of the features to offer a guess about a possible referent. Someone trying to identify the pattern may use just a few of the features to offer a guess about a possible referent and choose that over many others. Generally, the effectiveness of identification process of matter of object might be passing like in the case of identification of 2-D lined-raised patterns (Hopkins, 2000; Kennedy, 1974; Arnheim, 1990).

But in some cases overall rates in a study can be low, but some patterns may be highly recognizable. While several possibilities may come to mind when exploring a haptic pattern, over time the participant may assess all of features in a haptic pattern, and identifycate that many or all possible referent. People might compare them in future in the perception of form the perceiver could estimate the proportion of features, and use this to decide the likelihood the suggested identification is correct.

Metamemory can be defined as the cognitions a person has about his or her own memory, e.g. confidence in the veracity of a memory. It encompasses the knowledge and cognitive processes  which object in cognition and wich task is to control and verify one’s own cognitive functioning (Houde 2004) Conceptually, metacognition is closely related to consciousness (Roberts & Erdos, 1993) and simply named as cognition about cognition. Nelson and Narens (1990) defined metacognition as consisting of two processes: monitoring and control. Monitoring is the collection of information about one’s own knowledge and performance while control refers to the self-regulation of one’s own behavior, notably is that people monitor whatever information/cognitions that an available to consciousness and based on that information that control their actions.

The current experiment focuses on two types of metamemory judgments about haptic identification and naming, namely Feeling of Knowing judgments (i.e., predictions of the future retrieval or recognition of a currently unrecalled memory) and Retrospective Confidence judgments  in retrieved answers (i.e., how sure a person is that some retrieved information from memory is correct. In experiment monitoring aspect is relative to metamemory judgments, and generally our work is focusing on these judgments, haptic identification and naming processes.

Absolute and relative metamemory accuracy will be investigated in study. Absolute metamemory accuracy rely to exact deviation between a person judgments of the likelihood of correct recall for a particular set of items (patterns) and the actual percentage correct recall or recognitions of this items. There are some under/overconfidence: a person that is more confident than correct is said to be an overconfident and vice-versa. A person who is exactly as confident in his or her answers as actual memory performance (e.g., 50% confident and 50% correct recall) is said to be perfectly calibrated. Exact match between subjective belief in memory performance and actual performance underlie this focus (F. Jonsson, 2005).

The feeling of knowing raises the question of how does a person know that he ‘‘knows’’ the sought-after target in the face of being unable to produce it? Hence, feeling-of-knowing (FOK) judgments elicited following retrieval failures are moderately valid in predicting the success of retrieving the elusive target or recognizing it from among distractors at some later time, and a subjective index of knowing is diagnostic of actual knowledge despite the dissociation noted above between them (Koriat, 2000). The FOKs has the quality of direct, unmediated experience and is the output of a specialized monitoring mechanism that has direct access to the memory trace of the elusive target.

A common experience is a driving force to bring it to an end by retrieving the sought-for target. Thus, regardless of the origin or validity of the feeling of knowing seems to have motivational consequences: people are likely to spend more effort searching for the answer to a question when they feel that they know it, than when they feel that they do not.  People are influenced by their metacognitive feelings even when they do not know why they have these feelings. The feelings of knowing detect directly the presence and, perhaps, the strength of memory traces (Koriat, 2000). Indeed, FOKs has motivated a direct-access (or trace-access) account of the basis for these feelings (see Nelson et al., 1990). This account assumes the existence of a specialized internal monitor that directly detects the presence of the elusive target in store, and it is this monitor that is consulted in making FOK judgments. This an internal monitor executes a function of saving the time and effort searching for  information  that  is  not  stored  in  memory; provides a simple explanation for the accuracy of FOK judgments in predicting actual memory performance, because both subjective and objective indexes of knowing are assumed to be  affected by the strength of the memory trace. (see,  e.g., Yaniv &  Meyer, 1987).

In the direct-access view, the feeling of knowing is granted a special status, having privileged access to stored information that cannot yet be accessed. Hence, the validity of the feeling of knowing is taken for granted, needing no justification.  But sometimes the partial information retrieved proves to be wrong in retrospect, possibly stemming from ‘‘neighboring’’ targets, rather than from the solicited target. The implicit assumption is that although memory may deliver a ‘‘wrong’’ candidate, the feeling of knowing still has privileged access to the correct target. Thus, intuitive noetic feelings are assumed to have a special status, being self-evidently valid.

In current research we may observe interference phenomenon at identification process, hence competition, substitution of stimuli in haptic identification may cause reducing of FOKs accuracy, possibility of naming item right, increasing identification time, e.g. features of repoussage surface and similar surface of glass (smoothness, similar weight etc.) may cause this problems.

Several cues  have  been  proposed  as determinants  of FOKs, this includes the ease or fluency of processing of a presented item, the familiarity of the cue that serves to probe memory,  the  accessibility  of  pertinent  partial  information  about  a  solicited memory target, and retrieval fluency, that is, the ease with which information is accessed (Koriat, 2000).

In haptic identification ease or fluency of processing may by provided due to a presence in memory great number of object properties (surface features, form temperature, weight), ability of detection first-class and secondary features of pattern. Familiarity of pattern depends of frequency of it perception or lack of haptic identification experience.

People can take advantage of what they can retrieve to make inferences about what they cannot access. Thus, there is no separate monitoring module that has privileged access to information that is not already contained in the output of retrieval. Rather, the cues for the FOK reside in the products of the retrieval process itself. When people try to name some haptic pattern, many blocks of information come to mind, including fragments of the target (properties), semantic attributes (rare designation, semantic interference, Tip of the Tongue phenomenon), episodic information, and a variety of subtle activations emanating from other sources (other modalties). Although such information may not be articulate enough to support an analytic inference, they can still act in concert to produce the subjective feeling that the solicited target is available in memory.

Retrospective confidence refers to the belief a participant has in the veracity of his of her memory. This type of judgment does not like FOKs refer to later retrieval or recognition of some unretrieved memory, but is instead a judgments made about the correctness of already retrieved information. Most memories are associated with a more of less conscious interpretative aspect evaluating the correctness of them. (F. Jonsson, 2005).

Confidence judgments can be made both with respect to predictions, such as weather forecasting (e.g. Murphy & Winkler, 1971) and with respect to concurrent and retrospective tasks.

The correspondence between subjective probability (i.e., a personal assessment of accuracy) and the actual probability of a correct response (i.e., objective or empirical result) provides a measure of calibration. Realism in judgments means that answers assigned a certain confidence value of being correct (e.g. 60% sure) in the long run have the corresponding proportion of correct answers (i.e. 60% correct). Overconfidence means that the level of confidence judgments is higher than the level of their accuracy and vice-versa. And many studies find that most of people are underconfident on sensory and perceptual tasks (Juslin, 1994; Stankov & Crawford, 1997) in their judgments about the accuracy of their memory.. In current experiment we will examine confidence judgments in haptic pattern identification and we may observe phenomenon of underconfidence according to previous researches.

References

Arnheim, R. (1990) Perceptual aspects of art for the blind Journal of Aesthetic Education, 24, 57-65.

Desmet, P. (2007). Product emotion. In H. N. J. Schifferstein & P. Hekkert (Eds.), Product Experience- A multidisciplinary approach (pp. 379-397).

Ekman, G., Hosman, J., & Lindstrom, B. (1965). Roughness, smoothness, and preference: A study of quantitative relations in individual subjects. Journal of Experimental Psychology, 70(1), 18-26.

Henriques Y. P., Soechting F. (2003) Bias and sensitivity in the haptic perception of geometry. Springer-verlag, Kennedy J.,JuricevicI.(2000) Optics and haptics: The picture.PsychologyDepartmentUniversityofToronto.

Hollins, M., Lorenz, F., Seeger, A., & Taylor, R.. (2005). Factors contributing to the integration of textural qualities: Evidence from virtual surfaces. Somatosensory and Motor Research, 22(3), 193-206.

Hopkins R, 2000 “Touching pictures” British Journal of Aesthetics 40, 149- 167.

Houde, O. (2004) Dictionary of cognitive Sciense: Neuroscience, Psychology, Artificial intelligence, Linguistics, and Philosophy.New York: Taylor and Francis p. 227.

Jonsson A., Allwood C. (2002) Stability and variability in the realism of confidence judgments over time, content domain, and gender. Department of Psychology,LundUniversity.

Jonsson F., (2005) Olfactory Metacognition A Metamemory Perspective on Odor Naming. Digital Comprehensive Summaries of Uppsala Dissertations from the Faculty of Social Sciences,  P 10 – 11.

Juslin, P. (1994). The overconfidence phenomenon as a consequence of informal experimenteguided selection of almanac items. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 57, 226-246.

Katz, D. (1989) The World of Touch, (Translated by Krueger, L.E.), Erlbaum,Hillsdale,NJ. Original work published in 1925.

Kennedy J M,1974 APsychology of Picture Perception (San Francisco, CA: Jossey-Bass).

Kennedy, J. M. (2000) Recognizing outline pictures via touch: Alignment theory. In Heller, M. A. (Ed). Touch, representation and blindness. Oxford: Oxford University Press (pp. 67-98).

Kennedy, J. M. and Bai, J. (2002) Haptic pictures: Fit judgments predict identification, recognition memory, and confidence. Perception, 31

Koriat, A. (2000) The Feeling of Knowing: Some Metatheoretical Implications for Consciousness and Control (pp. 149–171). Department of Psychology,UniversityofHaifa,Haifa,Israel.

Kringelbach, M. L., (2005). The human orbitofrontal cortex: Linking reward to hedonic experience. Nature Reviews Neuroscience, 6(9), 691-702.

Lederman, S J. (1974). Tactile roughness of grooved surfaces: the touching process and effects of macro- and microsurface structure, Perception and Psychophysics, 16, 2, pp. 385-395.

McGee M., Gray P., Brewster S. (2000) The Effective Combination of Haptic and Auditory Textural Information. Department of Computing Science,University of Glasgow,UK)

Murphy, A. H., & Winkler, R. L. (1971). Forecasters and probability forecasts: some current problems. Bulletin of American Meteorological Society, 52, 239-247.

Nelson, T. O., & Narens, L. (1990). Metamemory: A theoretical framework and new findings. In G. Bower (Ed.), The Psychology of learning and motivation: Advances in research and theory (Vol. 26, pp. 125-123).San Diego,CA: Academic Press.

Stankov, L., & Crawford, J. (1997). Self-confidence and performance on cognitive tests. Intelligence, 25, 93-109.

Weisenberger, J.M., Krier, MJ. (1997). Haptic Perception of Simulated Surface Textures via Vibratory and Force Feedback Displays, Proceedings of the ASME, Dynamic Systems and Control Division, 61, pp.55-60.

Yaniv, I.,  &  Meyer,  D.  E.  (1987).  Activation  and  metacognition  of  inaccessible  stored  information:  Potential  bases  for  incubation  effects  in  problem  solving. Journal  of  Experimental  Psychology:   Learning, Memory, and Cognition,  13,  187–205.