Анотація: стаття присвячена діяльності відомого краєзнавчого осередку на Волині наприкінці ХІХ- в першій половині ХХ ст. – Братству ім. князів Острозьких, яке діяло в Острозі. В ній подано характеристику сфер його діяльності, йдеться про відомих діячів Братства, а також розповідається про роль діяльності Братства для Острога.

Ключові слова: Острог, Волинь, Братство ім. князів Острозьких, музей, статут.

Аннотация: статья посвящена описанию деятельности известного краеведческого центра на Волыни в конце XIX-в первой половине ХХ в. – Братству им. князей Острожских, которое действовало в Остроге. В ней дана характеристика сфер его деятельности, говорится об известных деятелях Братства, а также рассказывается о роли деятельности Братства для Острога.

Ключевые слова: Острог, Волынь, братство им. Князей Острожских, музей, устав.

Annotation: article is devoted to the description of activity of the known local history center on Volhyn at the end of XIX – in the first half of the XX century – to the Brotherhood of princes Ostrozhsky which acted in the Ostrog. In it the characteristic of spheres of its activity is given, is spoken about known figures of the Brotherhood, and also it is told about a role of activity of the Brotherhood for the Jail.

Key words: Ostrog, Volhyn, brotherhood, museum, charter.

З розвитком  капіталістичних відносин у XIX-на початку XX ст. в Україні проходить інтенсивний процес формування української нації і утвердження національної самосвідомості. В Правобережній Україні даний процес ускладнювався не лише боротьбою з активною русифікаторською політикою самодержавства, а й проти полонізації населення регіону, що  було пов’язано з багаторічним пануванням Речі Посполитої.

Українська інтелігенція у XIX – на початку XX ст. розпочала відновлювати вітчизняну історію і подарувала державі багатьох науковців, головною метою яких було відродження України. В першій половині XIX ст. зароджується така дисципліна як історичне краєзнавство. На перших порах вона розвивалась як заняття деяких вчених або просто зацікавлених осіб, які займались вивченням краю, не маючи жодної підтримки з боку держави. Поступово значення цих досліджень підвищується, що дає можливість до подальшого розвитку науки і сприяє національному відродженню[2,25].

Протягом другої половини XIX-початку XX ст. краєзнавчий рух починає активно розвиватись на Волині. У 60-80-ті роки ХІХ ст. на Волині ще не було створено чітких краєзнавчих організаційних структур, які були б закріплені статутами, мали б власну систему управління, плани роботи. Тогочасні науковці об’єднувались у невеликі гуртки у Волинській православній духовній семінарії в м. Кременці, при Волинському губернському статистичному комітеті, у навчальних закладах Житомира. Члени гуртків видавали праці, в яких здійснювали описи парафій, церков і населених місць, закладали основи вивчення історії Волині. Водночас формувався такий новий напрямок краєзнавства як релігійне краєзнавство. Одним з перших краєзнавчо-православних об’єднань на Волині стало Свято-Володимирське братство, яке було засновано 20 грудня 1887 року в м. Володимирі-Волинському. 2 січня 1894 року відбулось відкриття у Житомирі Волинського Церковно-Археологічного товариства, якому підпорядковувалось єпархіальне Сховище старожитностей. Окрім того, було засновано Городоцький краєзнавчий музей, який пізніше перетворився в ще один культурно-освітній і науковий осередок (25 листопада 1896). 1896 року М. І. Коробка сформував Товариство дослідників Волині[2,73].

Нарешті, 1908 року в Острозі у зв’язку з 300-річчям з дня смерті князя В. К. Острозького було створено Братство імені князів Острозьких, яке стало одним із живих пам’ятників відродження Волині, її боротьби за православну віру і український народ[2,82].

Крім традиційної для православних братств початку ХХ ст. сфери інтересів (опіка над храмом, доброчинність, поширення культу святого покровителя Братства), воно поставило за свою мету збереження, вивчення, відбудову пам’яток острозької старовини, розробило широку історико-просвітницьку програму. В центрі її знаходилась освітня і культурна діяльність князів Острозьких та Острозької Академії. Насамперед слід згадати про того, хто був одним із найактивніших діячів Братства. Крім традиційної для православних братств початку ХХ ст. сфери інтересів (опіка над храмом, доброчинність, поширення культу святого покровителя Братства), воно поставило за свою мету збереження, вивчення, відбудову пам’яток острозької старовини, розробило широку історико-просвітницьку програму. В центрі її знаходилась освітня і культурна діяльність князів Острозьких та Острозької Академії[ 7, 211]. Свою діяльність Братство розпочало з двох спільних зборів братчиків, які відбулись 21 червня і 5 липня 1909 р. На перших зборах вирішувались організаційні питання. Було обрано Раду Братства із 12 членів і створено ревізійну комісію. Головним попечителем Братства обрано отця Антонія, Архієпископа Волинського і Житомирського. Головою Ради став директор Острозької чоловічої гімназії Іван Кіндратович Окойомов. Заступник голови – настоятель Острозького Богоявленського Собору, протоієрей Юлій Іванович Гапонович.  Слід згадати про того, хто був одним із найактивніших діячів Братства. Це був священик Михайло Тучемський. Безумовно, його участь в діяльності Братства ім. князів Острозьких була найвагомішою. Вже у першому річному звіті, опублікованому в 1910 р. за підписом діловода Братства Михайла Тучемського, повідомлялося про перші значні справи новоствореного товариства – заснування давньосховища, наукової бібліотеки, організація народних читань з історико-краєзнавчих, релігійно-моральних і природничих питань[1,84].

11 серпня 1909 р. стало першим урочистим святом Братства ім. князів Острозьких. Тоді відзначався день пам’яті  покровителя Братства – преподобного князя Федора. Для підготовки до цього дня Братство доклало безліч зусиль та енергії. Було заплановано встановити арку преподобного Федора, потурбуватися про влаштування обіду для жебраків та бідного духовенства, зібрати кошти для урочистого засідання зборів Братства на чолі з його попечителем отцем Антонієм[8,6].

Для вирішення подальшої діяльності  та вирішення термінових питань Братство проводило засідання і приватні комісії. Свої постанови Братство фіксувало у звітах, які записувались в журнал, тому про діяльність Братства можна дізнатись за увесь рік.

Головні аспекти діяльності члени Братства уклали у статуті. Його було затверджено Святим Синодом 18-29 квітня 1910 р. В першій його частині відображалося те, з якою метою створено Братство, про прославлення свого покровителя Федора, про доброчинність, якою Братство також мало намір займатись. В статуті детально розповідається про Богослужіння в дні, присвячені преподобному Федору, про те, що саме тоді воно має здійснюватись за архієрейським звичаєм, за участі міського та окружного духовенства[8,7].

В другій частині статуту йдеться про фінансування діяльності Братства. Воно перважно здійснювалось шляхом пожертв та членських внесків. Тут же розповідається про права та обов’язки членів Братства. Зокрема, говориться про те, що членами Братства можуть стати особи чоловічої та жіночої статі, незалежно від стану та звання, православної віри, жителі не лише Острога, а й інших міст. . Головним попечителем Братства був Єпархіальний Архієрей Волинської єпархії. Члени Братства поділялись на почесних, дійсних (пожиттєвих та річних) і змагальників[8,8].

Третя частина присвячена управлінню справами Братства. Тут зазначено, що справами його діяльності керує Рада, яка складається з 10 осіб, голови і його заступника, настоятеля Собору і представниці зборів сестер Братства. Братство у всьому підпорядковувалось Архієрею Антонію[8,11].

Головною заслугою Михайла Тучемського і очолюваного ним Братства імені князів Острозьких є збереження та реставрація унікальної пам’ятки замкової архітектури XIV ст. – Вежі Мурованої в Острозі, здійснена на народні пожертви, та відкриття в її приміщеннях у 1916 р., у день пам’яті князя Федора Острозького – 11 (24) серпня – історичного музею, що діє до сьогодні у складі створеного у 1981 р. на його базі Державного історико-культурного заповідника м. Острога[5,189]. 1910 р. постало очолюване М. А. Тучемським братське давньосховище. У результаті цілеспрямованої дослідницької і збиральницької праці членів і прихильників Братства формувалися музейні колекції стародруків, рукописних книг, архівних документів, портретного живопису, церковних старожитностей, насамперед, пов’язаних з острозькою давниною і добою князів Острозьких. Серед них – Острозька Біблія 1581 р., два латунні п’ятисвічники 1575 р., що належали кн. В.-К. Острозькому, печатка з гербом м. Острога 1700 року. З іменами Михайла Тучемського, як першого хранителя та керівника новоствореного музею, та студента Московської духовної академії М.Струменського пов’язаний початок систематичної науково – музейної праці в Острозі, зокрема, публікація в тому ж 1916 р. першого музейного каталогу, де був поданий опис рукописних книг.Документи Братства у 20 – х роках ХХ століття у невеликій кількості були передані з Острога до Волинського товариства приятелів науки у Луцьку, а звідти вони стали надбанням Волинського краєзнавчого музею. Інша частина залишилася у фондах Острозького краєзнавчого музею[6,201].

У передреволюційне десятиріччя Михайло Тучемський регулярно  друкувався у волинській духовній періодиці з історико-краєзнавчих, богословських, церковно-громадських і освітніх питань, висвітлював у своїх статтях просвітницьку діяльність Братства імені князів Острозьких, упорядковував братський архів. Зокрема, велика кількість такої інформації міститься у такому виданні як «Волынские епархиальные ведомости», одним із засновників якого і був М. Тучемський. Після 1917 р. він змушений був відійти від керівництва Острозьким музеєм та участі в його безпосередній роботі, а в 1921 р. виїхав на Кременеччину[5,188].

Після від’їзду Михайла Тучемського, наступним етапом роботи Братства займався видатний діяч краєзнавства на Волині – Йосиф Новицький. Важливе значення мав початок роботи Новицького в музеї Братства. Оскільки, музей існував на добровільних засадах, то й не було людини, яка б займалася безпосередньо ним, у кожного була основна робота.

Й. Новицький  розпочав розкопки, планував їх розширити, зокрема дослідити подвір’я Миколаївської церкви і території навколо будинка Гельденберга, провести дослідження на Бельмазькому і Новоміському кладовищах з метою прочитання написів на плитах початку ХІХ ст. польською мовою. В червні 1919 р. Йосиф Новицький очолив новостворений  Тимчасовий повітовий комітет з охорони пам’яток мистецтва і старовини, який повинен був реєструвати та заносити до каталогу пам’ятки, опікуватися музеєм. Й. В. Новицький висловлювався за необхідність складення описів надісланої старовини в подальшому, за нових надходжень, повинна була б збиратися вся необхідна iнформація прo них і склaдатися описи. Був створений інвентарний список експонатів, наукових матеріалів і майна Острозького історичного музею. В музеї було: в археологічному відділі –  468 предметів, в архіві  – 1007, в історичному  – 526, в художньому  – 67, у відділі предметів культу – 183, у  відділі нумізматики – 2549 та в природно – історичному – 1427. Також, в музей, завдяки клопотанням Й. В. Новицького, було взято 600 книг, які мали історичне значення та історико-художні речі із відділу реквізиції ревкому. Й. В. Новицький мав намір отримати дозвіл на передачу з Собору Острозької Біблії для доповнення музейної виставки і експонуванням. Проводилась велика робота щодо поповнення старих і створення нових експозицій[3,105].

Роботу музею було призупинено, у зв’язку з приходом в Острог 13 серпня 1919 р. польських військ. В музеї розмістилося командування.

У міжвоєнне двадцятиріччя Бртаство ім. князів Острозьких було позбавлене польською державною адміністрацією права власності на музей і усунуте від керівництва ним. Таким чином, товариство зосередилось виключно на внутрішньопарафіяльних справах Богоявленського собору і виступало під назвою Свято-Федорівське братство.

Після 1939 р. його діяльність остаточно припиняється. Заснований Братством  ім. князів Острозьких музей під різними назвами продовжував діяти, незважаючи на зміни державної влади. В 1981 р. на його основі був  створений Острозький державний історико-культурний заповідник, якому нині належать три діючі музеї (краєзнавчий з історичним і художнім відділами, музей книги та друкарства, музей історії с. Вілія). До складу заповідника ввійшли унікальні архітектурні пам’ятки доби кн. Острозьких (XIV-XVII ст.): замкові та міські оборонні вежі, культові споруди, приміський оборонний монастир у Межирічі.

До 100-річчя з дня заснування Братства ім. князів Острозьких в Острозі 15 травня 2009 року була проведена друга наукова конференція «Історія музейництва, пам’яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині». В роботі конференції взяли участь науковці і краєзнавці з Острога, Рівного, Нетішина, Луцька, Новограда – Волинського, Самчиків. В рамках конференції також відбулася презентація відзнаки державного історико – культурного заповідника м. Острога[9,145].

Джерела та література:

1. Андрухов П. Волинська земля: хроніка, джерела, постаті / П. Андрухов. – Сокаль, 1992. – 88 с.
2. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ- на початку ХХ ст.: становлення,історіографія, бібліографія / Л. В. Баженов. – Хмельницький, 1995. – 252 с.
3. Бондарчук Я. В. Новицький Йосиф (1878-1964) / Я. Бондарчук // Острозька академія XVI-XVII ст. (енциклопедичне видання). – Острог, 1997. – С. 226-228.
4. Манько М. Братство ім. князів Острозьких / М. Манько // Дев’ятсотлітній Острог. – Острог, 2000. – С. 25-27.
5. Манько М. Михайло Тучемський (1872-1945) / М. Манько // Острозькі просвітники XVI-XVII ст. – Острог, 2000. – С. 187-192.
6. Позіховська С. До історії створення і колектування музею книги та друкарства в Острозі / С. Позіховська // Острозький краєзнавчий збірник. Випуск 2. – Острог, 2007. – С. 199-205.
7. Ульяновський В. І. Краєзнавча діяльність Братства ім. князів Острозьких / В. І. Ульяновський // Минуле і сучасне Волині (тези доповідей та повідомлень ІІ-ї Волинської історико-краєзнавчої конференції 26-28 травня 1988 р.). Частина ІІ. – Луцьк, 1988. – С. 210-213.
8. Хведась А. До історії музейної справи на Волині в 1921-1939 р.р. (На матеріалах архівів та музеїв Волинської, Рівненської та Тернопільської областей) / А. Хведась // Матеріали V науково-краєзнавчої конференції «Острог на порозі 900-річчя». – Острог, 1994. – 145-146.

Чільне місце в структурі молодіжних релігійних організацій України посідають молодіжні релігійні організації православної конфесії або молодіжні православні братства. Це пов’язано з тим, що православ’я в Україні  є домінуючою конфесією [2], а також відомо, що молодіжні православні братства існували на території сучасної України задовго до її незалежної [3-4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У вітчизняній науці відсутні роботи, котрі були б повністю присвячені діяльності молодіжних релігійних організацій в Україні та молодіжних православних братств зокрема. Проте існує чимало праць, які розглядають окремі аспекти даної тематики, зокрема: етапи та становлення молодіжного руху в Україні досліджували О.Солонтай («Історія виникнення та становлення молодіжного руху в Україні»), В. Барабаш («Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики»); праці І.Огієнка («Історія української церкви») та М. Колесник («Українські православні братства. Історія їх виникнення та діяльність»), Власовського І. («Юнацькі церковні братства в старовину») стосуються створення та діяльності православних братств в історії України.

Мета і завдання дослідження.

Метою даної роботи є дізнатись про особливості діяльності молодіжних православних братств на території незалежної України. Це зумовлює виконання наступних завдань: визначити, що являє собою молодіжне православне братство; дізнатись, які православні братства існують на території України, їхню кількість; охарактеризувати основні види та напрями діяльності православних братств.

Викладення основного матеріалу.

Сучасні молодіжні православні братства мали своїх історичних попередників. Це були так звані молодечі братства або як їх названо в грамоті єпископа Львівського Гедеона Балабана від 9 грудня 1606 року «братство младечеське». Тому й не дивно, що деякі сучасні братства зазначають, що вони є продовжувачами традицій українських православних братств ХVІ – ХVІІІ ст. та частиною світового молодіжного православного руху (Київське православне молодіжне братство свв.Бориса і Гліба, Калуське молодіжне православне братство прп. Іова та Феодосія Манявських та ін.) [10, 11]. Існують братства, які завдячують досвідові Всесвітнього православного молодіжного братства СИНДЕСМОС (Всеукраїнське братсво «Спілка православної молоді України» в ім’я преподобного Нестора Літописця), яке було створено 1953 року для співпраці православних молодіжних рухів Західної Європи, Близького Сходу і Греції. Сьогодні це братство перетворилось на федерацію 130 молодіжних рухів та православних богословських шкіл, воно є найбільшою православною організацією в світі.[12]

Відповідно до даних Державного комітету у справах національностей та релігій станом на 1 січня 2011 року в Україні існує 76 братств, з них 34 братства належить УПЦ-МП, 11 братств має УПЦ-КП, і лише одне в УАПЦ. [5] Найбільше братств знаходиться у Києві: УПЦ-МП – 9 братств, УПЦ-КП – 5 братств. Нажаль скільки існує зареєстрованих молодіжних братств на сьогодні серед цього переліку ми визначити не можемо, адже такої статистики і не існує. Та перерахувати декілька молодіжних братств і до якої конфесії вони належать ми можемо.

Українська православна церква – Московський Патріархат: Полтаське православне молодіжне братство на честь Козельщинської ікони Божої Матері, Мукачівське молодіжне братство на честь преподобного Сергія Радонезького, Мукачівське молодіжне братство преподобного Алексія Карпаторуського сповідника, Рівненське православне молодіжне братство, Львівське молодіжне братство на честь Почаївської ікони Божої Матері, Криворізьке молодіжне братство святителя Петра Могили, Всеукраїнське молодіжне братство – «Спілка православної молоді України в ім’я преподобного Нестора Літописця», Кам’янець-Подільське молодіжне православне братство в ім’я святого благовірного князя Феодора Острозького, Житомирське православне молодіжне братство святого благовірного князя Олександра Невського. [6]

Українська православна церква – Київський Патріархат: Київське молодіжне православне братство Св. кнн. Страстотерпців Бориса і Гліба, Калуське молодіжне православне братство прп. Іова та Феодосія Манявських, Ніжинське молодіжне братство в ім’я Іоана Тобольського, Львівське православне братство «Нев’янучий цвіт», Полтавське молодіжне братство при Свято-Успенському соборі, Дубенське православне молодіжне братство святого апостола Андрія Первозваного. [7, 8, 9]

Майже всі братства були засновані в останні десь років, досить недавно. Так Київське молодіжне православне братство свв. Бориса і Гліба було засновано у 2002 р., Ужгородське молодіжне православне братство преп. Алексія Карпаторуського – 2007 р., Калуське православне молодіжне братство прп. Іова та Феодосія Манявських 2005р., Всеукраїнське молодіжне православне братство в ім’я а преп. Нестора Літописця 2000р. Найстаршим братством є Львівське православне молодіжне братство Почаївської чудотворної ікони Божої Матері, воно було засновано у 1994 р.

Кожне з цих братств, щоб стати юридичною особою повинно зареєструвати свій статут[13]. Так, відповідно до статуту Київського молодіжного православного братства братство має на меті: утвердження духовного просвітництва, катехизації, виховної та місіонерської діяльності серед молоді; пропагування в молодіжному середовищі християнської моралі, православного світогляду, способу життя, створення атмосфери братської любові; життя за принципами християнського милосердя і благодійності; активізацію участі молоді у церковному і громадському житті; застосування традицій українського народу в сучасному житті.»

Для досягнення своєї мети братство має право: самостійно або у співпраці з іншими організаціями проводити просвітні та самоосвітні заходи, бесіди, зустрічі, науково-практичні конференції, прощі до святих місць, літні молодіжні табори, з’їзди та інші масові заходи, які не суперечать православній християнській моралі та чинному законодавству України; використовувати державні та приватні, а також створювати власні засоби масової інформації; займатися виданням та поширенням друкованої продукції; встановлювати та підтримувати міжнародні зв’язки, брати участь у міжнародних молодіжних християнських заходах; надавати духовну, а при необхідності і матеріальну підтримку тим, хто її потребує; залучати кошти або отримувати матеріальні цінності на основі спонсорської допомоги; створювати структурні підрозділи(відділи). [14]

Щодо членства в братстві, то цим же статутом передбачено, що членство є індивідуальним та фіксованим. Учасником братства можуть бути громадяни віком від 16 до 28 років. Старші братчики (вийшли з молодіжного віку) теж приймають участь у житті братства, якщо їхня діяльність не суперечить прийнятому статутові, але їхня кількість не повинна перевищувати ½ від загального складу керівних органів братства. Член братства повинен підтримувати духовну єдність братства, брати активну участь принаймні в одному напрямку братського служіння і в житті своєї парафії, жити літургійним життям.

В розділі № 4 «Організаційна структура» зазначено, що найвищим керівним органом братства є його збір, який скликається не рідше 1 разу на рік. Саме він затверджує статут братства та може зініціювати його реорганізацію.

Хоч молодіжні православні братства існують майже в кожній області України чисельність членів братств є невеликою, так, наприклад Київське православне молодіжне братство свв. Бориса і Гліба має близько 40 членів. Братчики зазначають, що велика група аж ніяк не сприяє спілкуванню. «Тому не варто збирати всю молодь єпархії в одному храмі. Куди краще, аби кожна парафія мала свій молодіжний осередок. Відповідно, завданням кожного парафіяльного священика – є пошук потенційного лідера з числа молодих прихожан.» [15]

Великого значенння набуває освітня діяльність православних братств. При кожному молодіжному братстві діє недільна або катехитична школи (Київське молодіжне православне братство Бориса і Гліба, Калуське молодіжне православне братство, Мукачівське молодіжне братство на честь преподобного Сергія Радонезького, Львівське молодіжне братство на честь Почаївської ікони Божої Матері і ін.), створюються літні табори, проводяться духовні бесіди на актуальні для молоді теми (суспільні стереотипи та християнське життя, розуміння шлюбу, шляхи Богопізнання, духовна література, смирення і гординя, історія руху Українська молодь – Христові, екуменізм та інші) [16-17].

Важливою ланкою діяльності братств є благодійна діяльність. Проводиться робота з дітьми, робота з хворими людьми,  людьми похилого віку. Наприклад: Львівське молодіжне братство на честь Почаївської ікони Божої Матері щотижня відвідує будинок дітей-сиріт, щодвотижнево психіатричну лікарню, щотижнево проводиться сурдопереклад літургії для глухонімих людей; Київське молодіжне православне братство Бориса і Гліба проводить щотижневі товариські зустрічі з Бучанським інтернатом. Також братства беруть активну участь у підготовці до різних свят, при чому не лише церковних. Проводяться багатоденні колядування на Різдво, святкування Пасхи, проведення зустрічей на Всесвітній день православної молоді тощо. [16-18]

Активні братства і в паломництві, ними здійснюються мандрівки до християнських святинь та визначних місць України, здійснюються також «міні-паломництва» (по визначних місцях свого міста). Київське молодіжне православне братство Бориса і Гліба вже відвідало святині Прикарпаття, Києва (Києво-Печерська лавра, Іонівський монастир та Звіринецькі печери, Китаєва пустинь, Софія Київська), Ніжина, Волині; вдвідали жіночий монастир с.Ясинуватка (Кіровоградська обл.), Манявський монастир, і ін. Калуське молодіжне братство відвідало Манявський Скит.  Львівське молодіжне братство на честь Почаївської ікони Божої Матері крім паломництв Україною пропонує чималу кількість екскурсій по Львову та Львівській області. [16-17, 19-21]

Проводиться братствами і культ-масова робота. Вони займаються постановкою різних тематичних вистав, сценок, вертепів та ін. Крім цього мають власний хор.

Братства займаються господарською діяльності, а саме допомагають у  відбудові монастирів, доглядом за церковним приміщенням, подвір’ям тощо.

Значна увага приділяється видавничій та інформаційній діяльності. Майже кожне з братств має власну інтернет-сторінку, де знаходиться інформація про саме братство, його адреса, напрямки діяльності, новини та інші посилання. Львівське молодіжне братство на честь Почаївської ікони Божої Матері видає газету «Церква і молодь», Київське молодіжне православне братство Бориса і Гліба видає та розповсюджує молодіжний християнський часопис «Братський вісник».

Братства між собою намагаються підтримувати дружні стосунки з православними та іншими християнськими молодіжними організаціями в Україні. Тому часто проводяться зустрічі як братств так і православної молоді. Так, наприклад, 19-20 лютого 2011 року відбувся IX Всеукраїнський з’їзд православної молоді.

Висновки.

На сьогодні в Україні діє декілька десятків молодіжних православних братств. Вони почали виникати досить недавно, разом із становленням незалежної України. Нажаль скільки їх саме ми сказати не можемо, адже в Україні немає статистики, яка б виділяла молодіжні релігійні організації як окремий вид релігійних організацій. Кожне з цих братств має власний статут, де визначенні основні положення їхньої діяльності. Відповідно до розглянутого у цій статті стату членами молодіжного братства є громадяни віком від 16-28 років, але й старші братчики приймають участь у діяльності братства.

Молодіжні православні братства мають чимало напрямків роботи насьогодні. Серед основних напрямів роботи братств можна назвати такі: освітній, інформаційний, видавничий, соціальний, господарський, благодійний, комунікативний. До того ж братства не зупиняються на досягнутому, вони намагаються розширювати свій кругозір, сфери діяльності та підтримувати між собою дружні стосунки.

Список використаних джерел та літератури.

1.  Смітюх Г.Є., Стрілецький В.В. Україна сакральна. Сучасна релігійна ситуація в Україні як дзеркало ідеологічного вакууму :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/smitstr/05.html

2. Турій О. Греко-католики, латинники і православні в Україні: проти, поруч чи разом? Сучасні структури.Львів, 2001:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://old.risu.org.ua/ukr/study/research_conference/Turiy/03/

3. Варення С. Нариси з історії православних братств – 1 (Матеріали IV-го Всеукраїнського молодіжного православного з’їзду 2006р ) : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://usm.org.ua/?q=node/57

4.  Колесник  М. Українські православні братства. Історія їх виникнення та діяльність:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://kyivbratstvo.org.ua/old/about/ukr_bratstva.php#1

5. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2011 р.) : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2011

6.  Братства української православної церкви – Московського Патріархату :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://orthodox.org.ua/uk/eparhii/bratstva

7. Братства української православної церкви – Київського Патріархату: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://risu.org.ua/ua/index/resourses/webcatalog/uoc-kp

8.  Координати молодіжних православних спільнот по всій Україні : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://kyivbratstvo.org.ua/old/contacts.php#rv

9. Львівське молодіжне братство «Нев’янучий цвіт». Головна:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hram.lviv.ua/

10. Київське православне молодіжне братство свв.Бориса і Гліба. Прес – реліз:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://kyivbratstvo.narod.ru/about/

11. Калуське молодіжне православне братство прп. Іова та Феодосія Манявських. Головна. :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://www.kalushbratstvo.if.ua/viewpage.php?page_id=1 калуське братство

12.  Всеукраїнське молодіжне православне братство в ім’я а преп. Нестора Літописця: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://spmu.narod.ru/docum/syndesms.htm

13. Закон України Про свободу совісті та релігійні організації: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987-12

14. Київське православне молодіжне братство свв.Бориса і Гліба. Статут братства:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://kyivbratstvo.narod.ru/about/statut.html

15. Організація братства на прикладі Київського православного молодіжного братства свв.Бориса і Гліба:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://usm.org.u/?qnode/58

16. Київське православне молодіжне братство свв.Бориса і Гліба. Діяльність за 2003 рік. :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://kyivbratstvo.narod.ru/about/diyalnist2003.html

17.  Київське православне молодіжне братство свв.Бориса і Гліба. Діяльність за 2004 рік. :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://kyivbratstvo.narod.ru/about/diyalnist2004.html

18. Львівське молодіжне православне братство Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Про нас :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://bratstvolviv.orthodoxy.ru/pronas.html

19. Львівське молодіжне православне братство Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Паломництва :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://bratstvolviv.orthodoxy.ru/pal.html

20. Львівське молодіжне православне братство Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Екскурсії:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://bratstvolviv.orthodoxy.ru/excurs.html

21. Калуське молодіжне православне братство прп. Іова та Феодосія Манявських. Головна. :[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://www.kalushbratstvo.if.ua/viewpage.php?page_id=1 калуське братство

22. Барабаш В. Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C.119-130

23.Солонтай О. Історія виникнення та становлення молодіжного руху в Україні:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

24.Колесник  М. Українські православні братства. Історія їх виникнення та діяльність:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://kyivbratstvo.org.ua/old/about/ukr_bratstva.php#1

25.  Огієнко І .Українські церковні братства, їx діяльність та значення: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.isuspan.com/b/Istoria_Ukr_Ukr-Cerkva/chapter8.html

26. Власовський І. Юнацькі церковні братства в старовину:[Електрон. ресурс].-Режим доступу: http://kyivbratstvo.org.ua/old/visnyk/2/history.php