Аркалюк Аліна

ЦИФРОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РИЗИКУ Й РЕСУРСИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

У статті проаналізовано феномен цифрової соціалізації молоді в умовах інтенсивного використання соціальних мереж. Розкрито психологічні механізми впливу цифрового середовища на ментальне здоров’я, зокрема соціальне порівняння, FOMO (страх пропустити важливе), емоційну контамінацію та формування онлайн-ідентичності. Окреслено основні ризики цифрової взаємодії – розвиток залежної поведінки, кібербулінг, дезінформація, псевдопсихологічні практики та їхній зв’язок із тривожністю, депресивними симптомами й відчуттям самотності. Водночас підкреслено ресурсний потенціал соціальних мереж як простору підтримки, психопросвіти, розвитку резилієнсності та громадянської активності молоді. Запропоновано напрями психологічного супроводу здорової цифрової поведінки, зорієнтовані на розвиток медіаграмотності, емоційної саморегуляції та балансу між онлайн- і офлайн-вимірами життя.

Ключові слова: соціальні мережі, цифрова соціалізація, молодь, ментальне здоров’я, психологічна стійкість, онлайн-ідентичність.

Abstract

The article examines the phenomenon of digital socialization of young people in the context of intensive social media use. It analyzes psychological mechanisms through which social networks influence mental health, including social comparison, FOMO (Fear of Missing Out), emotional contagion and the formation of online identities. The paper highlights key risks of digital interaction – addictive use, cyberbullying, misinformation and pseudo-psychological content – and their association with anxiety, depressive symptoms and feelings of loneliness. At the same time, it emphasizes the resource potential of social networks as a space for social support, psychoeducation, resilience-building and civic engagement. The article outlines directions for psychological support aimed at fostering healthy digital behavior among young people through media literacy, emotional self-regulation and a balanced interplay between online and offline activities.

Keywords: social media, digital socialization, youth, mental health, psychological resilience, online identity.

Постановка проблеми. На поч. XXI ст. соціальні мережі перетворилися на один із провідних контекстів, у якому відбувається повсякденне життя молодої людини. Для значної частини юнацтва саме цифровий простір стає місцем, де вони встановлюють контакти, декларують цінності, отримують визнання та вибудовують власну ідентичність. Відповідно змінюються й умови соціалізації: поряд із родиною, освітніми інституціями та групою однолітків потужним агентом соціалізації стають соціальні платформи. Цифрова соціалізація не є нейтральним процесом. Вона опосередковується алгоритмами, логікою монетизації уваги, культурними трендами та індивідуальними психологічними особливостями користувача. Для молоді, яка лише формує життєві орієнтири, така взаємодія може бути як ресурсом розвитку, так і чинником дезадаптації. Тому аналіз психологічних механізмів цифрової соціалізації та їхнього впливу на ментальне здоров’я є важливим завданням сучасної психології.

Метою статті є теоретичний аналіз цифрової соціалізації молоді в соціальних мережах, виокремлення ключових механізмів ризику й ресурсів ментального здоров’я, а також окреслення можливих напрямів психологічного супроводу молодіжної цифрової поведінки.

Виклад основного матеріалу. Традиційно соціалізація описується як процес засвоєння індивідом норм, цінностей і моделей соціальної поведінки, необхідних для повноцінного функціонування в суспільстві [Coleman, 1988]. У цифрову епоху цей процес виходить за межі офлайн-взаємодій і значною мірою переноситься в онлайн-простір, де молодь щодня контактує з великою кількістю людей й ідей, часто невидимих у її офлайн-житті.

Соціальні мережі створюють специфічне середовище соціалізації з кількома характеристиками. По-перше, воно є мультимодальним: поряд із текстом активно використовуються фото, відео, стікери, меми, аудіоповідомлення, що розширює можливості вираження емоцій і смислів. По-друге, цифрова взаємодія має безперервний характер – відсутність чітких меж часу та простору призводить до того, що соціальний вплив фактично не припиняється. По-третє, це середовище алгоритмічно опосередковане: користувачі бачать не весь контент, а той, який їм підбирають системи рекомендацій.

У такому контексті молодь засвоює уявлення про нормальність, успіх, привабливість, стосунки, психічне здоров’я тощо. Саме через цифрові канали поширюються тренди тілесності, «успішності», способів відпочинку, моделей самодопомоги, зокрема й сумнівних чи небезпечних. Тому дослідження цифрової соціалізації стає важливим для розуміння сучасних викликів ментальному здоров’ю молодих людей.

Одним із ключових механізмів є соціальне порівняння. Соцмережі організовані так, що користувач постійно бачить «вітрину» чужого життя: відфільтровані й відредаговані моменти успіху, яскравого дозвілля, досягнень. У юнацькому віці, коли самооцінка ще нестабільна, а потреба в схваленні особливо висока, це провокує схильність порівнювати себе з ідеалізованими образами. Такі порівняння часто завершуються відчуттям власної «недостатності», що пов’язане з підвищенням тривожності й депресивних переживань [Valkenburg, Piotrowski, 2017].

Другий важливий механізм – FOMO (Fear of Missing Out) – страх пропустити щось важливе, цікаве чи значуще. Миттєві сповіщення, сторіз, прямі ефіри створюють у молодої людини враження постійного руху подій, у яких потрібно брати участь, аби «не випасти з життя». FOMO спонукає до частого й нав’язливого перевіряння соцмереж, складнощів із відкладанням смартфона, прокручування стрічки вночі, що порушує сон і відновлення ресурсів. Дослідження показують, що високий рівень FOMO корелює з більшою самотністю, незадоволенням життям і депресивною симптоматикою [Przybylski, 2013; Hunt et al., 2018].

Третій механізм стосується емоційної контамінації. Алгоритми часто просувають контент, який викликає сильні емоції – обурення, страх, шок, захоплення. У результаті молодь занурюється в потік історій про війну, катастрофи, конфлікти, токсичні обговорення, що може призводити до хронічного напруження, виснаження та відчуття небезпеки. Емоційна контамінація відбувається і через позитивний контент, але надлишок «успішних історій» іноді також породжує приховане порівняння й заздрість.

Четвертий механізм – формування онлайн-ідентичності. Соцмережі дозволяють конструювати образ себе, обираючи, що саме показати іншим. З одного боку, це підтримує експериментування з ролями, розвиток творчості та сміливість заявляти про свої цінності. З іншого – може виникати розрив між «онлайн-Я» і «реальним Я»: у публічному просторі людина виглядає впевненою, успішною, активною, тоді як у повсякденності вона переживає невпевненість, втому, сумніви. Такий розрив здатен посилювати внутрішню напругу й відчуття неавтентичності.

До найбільш очевидних ризиків належить проблемне й залежне використання соціальних мереж. Йдеться не лише про тривале перебування онлайн, а й про втрату контролю над часом, зниження продуктивності, ігнорування офлайн-завдань, конфлікти з близькими через гаджет. Дослідження пов’язують надмірне використання соцмереж із вищим рівнем депресії, тривожності та стресу [Andreassen et al., 2017]. У молодіжному середовищі це може проявлятися у вигляді постійної прокрастинації навчальних обов’язків, порушення сну, зниження інтересу до реальних взаємин.

Другий блок ризиків стосується кібербулінгу й цифрової агресії. Соціальні платформи, що забезпечують видимість і швидкість поширення інформації, одночасно створюють умови для хвиль хейту, публічної ганьби, розголошення особистих даних. Молодь, яка стає об’єктом онлайн-цькування, часто переживає сором, безпорадність, страх повторних атак; це сприяє посиленню соціальної ізоляції, униканню контактів, навіть появі суїцидальних думок у вразливих осіб.

Окрему небезпеку становить дезінформація та псевдопсихологічний контент. Серед популярних блогів нерідко поширюються спрощені, некоректні або відверто шкідливі поради щодо самодіагностики й «самолікування» психічних станів. Молоді люди, які не мають достатньої психологічної освіти, можуть приймати такі матеріали за компетентне джерело, що ускладнює звернення по професійну допомогу й закріплює хибні уявлення про психічне здоров’я.

Також ризиком є заміщення офлайн-контактів онлайн-спілкуванням. Попри велику кількість зв’язків у соцмережах, частина молоді відчуває дефіцит глибоких, довірливих стосунків у реальному житті. Виникає парадокс: чим більше «друзів» і підписників має користувач, тим сильніше він може відчувати самотність, якщо ці зв’язки не переходять у реальну підтримку.

Поряд із ризиками соціальні мережі містять значний потенціал для розвитку й підтримки молоді. Один із таких ресурсів – можливість отримати соціальну підтримку та відчуття приналежності. Для людей, які переживають самотність, вимушену міграцію, втрату звичних спільнот, онлайн-групи стають простором, де їхній досвід визнають, поділяють, де вони можуть отримати емпатію й пораду.

Другий ресурс – психопросвіта і доступ до якісних знань. У соцмережах активно розвиваються сторінки психологів, освітніх проєктів, ініціатив, спрямованих на підвищення медіаграмотності та турботи про ментальне здоров’я. За умови критичного ставлення до джерел та інформації молодь може використовувати ці ресурси для самопізнання, розуміння власних емоцій, освоєння базових навичок самодопомоги.

Третій ресурс пов’язаний із розвитком резилієнсності – здатності зберігати та відновлювати психологічну стійкість у складних умовах. Соціальні мережі дають можливість молодим людям об’єднуватися довкола спільних цінностей, волонтерських ініціатив, взаємодопомоги. Участь у таких проєктах формує досвід впливу на реальність, посилює відчуття суб’єктності й сенсу, що є важливими компонентами ментального благополуччя.

Четвертий ресурс – творча самореалізація. Створення контенту (музики, текстів, відео, ілюстрацій) дозволяє молоді досліджувати власні здібності, отримувати позитивний зворотний зв’язок, будувати професійну ідентичність. Для частини молодих людей соцмережі стають стартовим майданчиком для майбутньої кар’єри, що підвищує мотивацію до навчання й розвитку.

Важливо підкреслити, що реалізація ресурсного потенціалу можлива за умови усвідомленого та рефлексивного використання цифрових платформ. Ті самі механізми, які за певних умов ведуть до ризиків (соціальне порівняння, FOMO, емоційна контамінація), можуть ставати нейтральними або навіть значущими ресурсами, якщо молодь здатна розпізнавати свої реакції та регулювати поведінку.

Одним із ключових завдань сучасної психологічної освіти є формування в молоді цифрової грамотності й гігієни. Йдеться не лише про технічні навички, а насамперед про вміння критично оцінювати інформацію, розпізнавати маніпуляції, алгоритмічні пастки та дезінформацію. Практичними інструментами можуть бути тренінги з медіаграмотності, тематичні заняття в закладах освіти, інтерактивні онлайн-курси.

Другий напрям – розвиток навичок емоційної саморегуляції в цифровому середовищі. Молоді люди потребують не лише порад «менше сидіти в телефоні», а й конкретних технік: відстеження своїх емоційних тригерів, встановлення особистих правил користування соцмережами (часові ліміти, «нічний режим», перерви без гаджетів), впровадження практик «цифрового детоксу».

Третій напрям передбачає підтримку балансу між онлайн- та офлайн-активністю. Психологи можуть заохочувати молодь до участі в живих групах за інтересами, волонтерських і соціальних ініціативах, спортивних секціях, творчих студіях, допомагаючи таким чином зміцнювати реальні зв’язки, які компенсують частину потреби в онлайн-схваленні.

Четвертий напрям пов’язаний із розвитком критичного ставлення до псевдопсихологічного контенту. Це включає пояснення критеріїв професійності (освіта, досвід, етичні стандарти), розвінчання популярних міфів про психічне здоров’я, заохочення звернення по фахову допомогу в разі стійких чи тяжких симптомів, а не покладання на «універсальні поради з TikTok».

Нарешті, важливим є створення безпечних онлайн-просторів психологічної підтримки, де молодь може ділитися переживаннями, отримувати емпатійний відгук і вчасні рекомендації щодо звернення до спеціалістів. Такі спільноти можуть бути організовані за участі психологів, освітніх інституцій, громадських організацій.

Висновки. Цифрова соціалізація молоді в соціальних мережах є складним, суперечливим процесом, у якому переплітаються значні можливості розвитку й суттєві психологічні ризики. Соцмережі виступають середовищем, де формуються уявлення про себе, інших людей, стосунки, успіх і психічне здоров’я. До провідних механізмів впливу належать соціальне порівняння, FOMO, емоційна контамінація та конструювання онлайн-ідентичності.

Надмірне та некритичне використання соціальних мереж пов’язане з ризиком залежної поведінки, підвищенням тривожності, депресивних симптомів, відчуття самотності, а також зі зростанням вразливості до кібербулінгу й дезінформації. Водночас у цифровому середовищі закладено значний ресурсний потенціал: можливість отримання підтримки, доступ до психопросвітніх матеріалів, розвиток резилієнсності, творча самореалізація й громадянська активність.

Оптимізація впливу цифрової соціалізації на ментальне здоров’я молоді потребує впровадження системної психологічної просвіти, розвитку медіаграмотності, формування навичок емоційної саморегуляції та підтримки балансу між онлайн- та офлайн-вимірами життя. Перспективним напрямом подальших досліджень є емпіричне вивчення того, які саме патерни цифрової поведінки стають чинниками ризику, а які – захисними факторами для психічного благополуччя молоді в умовах тривалих соціальних і воєнних викликів.

Список використаних джерел

1. Andreassen C. S., Pallesen S., Griffiths M. D. Addictive use of social media and symptoms of depression, anxiety, and stress. Psychology of Addictive Behaviors. 2017. Vol. 31. Iss. 4. P. 502–513.
2. Boyd D. It’s Complicated: The Social Lives of Networked Teens. New Haven : Yale University Press, 2014. 296 p.
3. Coleman J. S. Social Capital in the Creation of Human Capital. American Journal of Sociology. 1988. Vol. 94. P. S95–S120.
4. Hunt M. G., Marx R., Lipson C., Young J. No More FOMO: Limiting Social Media Decreases Loneliness and Depression. Journal of Social and Clinical Psychology. 2018. Vol. 37. Iss. 10. P. 751–768.
5. Orben A. Teenagers, screens and social media: a narrative review of reviews and key studies. Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology. 2020. Vol. 55. P. 407–414.
6. Przybylski A. K. Development and validation of the Fear of Missing Out scale. Computers in Human Behavior. 2013. Vol. 29. Iss. 4. P. 1841–1848.
7. Valkenburg P. M., Piotrowski J. T. Plugged In: How Media Attract and Affect Youth. New Haven : Yale University Press, 2017. 312 p.
8. Zillmann D. Mood management: Using entertainment to full advantage. Communication, Social Cognition, and Affect / Donohew L., Sypher H. E., Higgins E. T. (Eds.). Hillsdale : Erlbaum, 1988. P. 147–171.

Ключові слова: соціальні мережі, викладання та вивчення англійської, розвиток мовленнєвих навичок.

Abstract. The article aims to evaluate the influence of the use of social media on English learning and teaching process. It analyzes particular resources and activities, which facilitate the development of language skills.

Keywords: social media, teaching and learning English, development of language skills.

Setting of the problem. In the times of globalization and rapid development of technologies, educators should keep up with all the recent innovations to keep their students motivated. One of the most powerful tools can be social media, which is a relatively new phenomenon in the sphere of education. The idea of the use of social media for educational purposes is rather controversial and requires further analysis and research. 

Materials. According to Seaman and Tinti-Kane, 41% of educators who took part in the survey use social media as a teaching tool. Also, 45% of respondents believe that social media and mobile technologies foster the learning process. Most frequently used means of social media include blogs and Wikipedia, podcasts, LinkedIn and Facebook. According to Li, such tools as Wikipedia, Blogs and Forums have been used for collaborative writing and practising writing skills. All the platforms can be used both for guided and independent practice. Another possible activity is peer-review which is a great opportunity to develop analytical skills and an ability to share and comment on the works of other students. Similarly, students can also use Twitter and Facebook for the same purposes. As Boghian states, social media is a powerful educational tool because it facilitates student-centered approach by creating an opportunity to express themselves and interact. 

Aims and objectives. The aim of the paper is to analyze the impact of social media on the English learning and studying process. Also, it’s objective is to distinguish the most appropriate resources and activities for the language learning and teaching process.

Results and discussion. According to my research, 77% of students use social media for educational purposes and 90% of them evaluate the influence of social media on studies as rather positive. The most widely used means of social media which are used by the participants of the survey include YouTube, Instagram, Facebook and Twitter. Some of the students expressed the idea that what determines whether the influence is negative or positive is the purpose of the use of social media. Therefore, the means of social media are powerful tools to learn the language in an interactive way provided that it is used for educational purposes. According to my research,100% of students believe that the use of means of social media (like YouTube videos including Tedtalks, cartoons and workout tutorials) make lessons more engaging. 80% of students believe that watching videos on YouTube can help to develop language skills – especially listening comprehension and enrich vocabulary while others simply find it as an entertaining activity. 

It is also important to mention that the development of technologies and social media makes education more accessible. A wide range of online resources facilitates student autonomy and makes students proactive. According to my research, 77% of students use social media for self-study purposes.

Students can use messengers such as WhatsApp, Telegram and Viber to communicate with peers, practice speaking and develop communication skills. There are also some platforms which promote intercultural communication and cultural diversity such as IDialogue and Interpals. With the help of similar websites, learners can practice foreign languages with native speakers and teach their native language. This is a great benefit since it encourages informal and proactive learning and develops language skills – usually not only speaking and writing skills but also enriches vocabulary and facilitates the practice of grammar. Provided that the learners communicate with native speakers, they are also immersed in the culture of the target language. 

One of the most important aspects of the use of social media is an opportunity to use authentic materials for educational purposes. Content created by native speakers is easily available and many teachers have already incorporated it as study materials for the lessons. This is a good tool to get used to accents and slang.

One more benefit of social media is the opportunity to share the study materials faster and easier. Also, they can also be used to submit the tasks and grade them.

Conclusion. Having analyzed all the data, I can make a conclusion that in the 21st-century social media is a powerful tool to teach and learn foreign languages for the following reasons: according to the feedback of students, the use of videos makes lessons more engaging and interactive; it is a great resource of authentic materials; it makes students proactive and facilitates student autonomy; it is a great platform to develop language skills.

Works cited

1. Seaman, J., & Tinti-Kane, H. (2013). Social media for teaching and learning. Retrieved from http://200.3.145.35/rid=1N90YDCQV-W1Y0T6-2743/social-media-for-teaching-and-learning-2013-report.pdf
2. Li, V. (2017). Social Media in English Language Teaching and Learning. International Journal of Learning and Teaching. 3. 148-153. 10.18178/ijlt.3.2.148-153.
3. Boghian, Ioana. (2013). The Use of Social Networking Sites in Teaching English as a Foreign Language.

Одним із завдань міста при використанні у своїй діяльності соціально-медійних інструментів є формування позитивного іміджу місцевої влади. Виникає потреба динамічно розвивати місцеву демократію та самоорганізацію населення міст. Враховуючи основні тенденції використання соціальних мереж в управлінні містами за кордоном, одних із показників успішної співпраці муніципалітету міста з громадою є рівень відкритості міської влади, та залучення громади міста до процесу прийняття рішень на загальноміському рівні. Для досягнення даної цілі постало питання використання органами муніципальної влади нових інформаційно-комунікативних технологій та спеціальних сервісів. Тому виникає необхідність дослідження аспектів взаємодії муніципалітетів з громадою міста.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблем щодо форм і методів в системі місцевого самоврядування в цілому та взаємодії органів міської влади з громадськістю з допомогою соціально-медійних інструментів є новим напрямком у галузі науки «Державне управління». Є багато праць вчених, в яких акцентується увага лише на загальноприйнятих формах комунікації влади міста і міської громади. Зокрема, ґрунтовні дослідження С. Штурхецького щодо формування комунікативного потенціалу місцевого самоврядування, розробки та реалізації комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні України. Різні аспекти комунікативної діяльності муніципалітетів також вивчали: Коноплицький С. М., Пісоцький В., Руднєва В. Ю., Третяк О. А., Штурхецький С. В., Эйдман И. В той час майже не вивчаються аспекти комунікативної активності міської громади та влади міста з допомогою соціальних медіа.

Мета статті: визначити роль комунікативної активності територіальної громади та міської влади в контексті використання соціальних мереж в управлінні містами.

Виклад основного матеріалу дослідження. Особливим аспектом діяльності медіа як складової сучасної публічної сфери політики є розвиток політичних та соціальних мереж, у яких громада міста може спілкуватися, відстоювати власні позиції на умовах анонімності оцінювати роботу міської влади або окремих чиновників. Водночас розвиток новітніх комунікаційних систем не сприяє формуванню справжньої публічної сфери, оскільки політичні суб’єкти намагаються використати їх у своїх цілях. Один із сучасних аналітиків І. Ейдман вважає, що мережева активність політиків у соціальних мережах носить авторитарний характер. Політики Сходу і Заходу використовуючи в своїй діяльності соціальні мережі не розуміють їх реальну соціальну та комунікативну природу [8].

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст. Відповідно, форми виявлення комунікативної активності територіальної громади мають відповідати функціям і повноваженням територіальної громади як суб’єкта місцевого самоврядування [3].

Враховуючи основні риси інформаційного розвитку громади міста, основним принципом, який відрізняє нижчий рівень від вищого, є ступінь забезпечення інтерактивності. Тобто ступінь включення жителів міста до процесу прийняття рішень на місцевому рівні. Найвищий ступінь включення громадськості досягається за проактивної моделі, коли взаємодія з громадськістю або ведення діалогу відбувається в режимі онлайн через спеціальні онлайн-сервіси. У свою чергу, більшість офіційних веб-сайтів муніципальної влади з тих чи інших причин не забезпечують проактивний рівень включення громадськості [4]. Таким чином муніципальна влада перешкоджає розвитку комунікативної активності територіальної громади та міських чиновників в мережі Інтернет.

Створення, функціонування та розвиток інтернет-сторінок муніципалітетів в соціальних мережах вносять свої корективи у бачення національного інформаційного простору, а також спричиняють необхідність перегляду відношення до міського інформаційного простору. Ці два фактори зумовлюють виникнення потреби перегляду концепції розвитку комунікативної політики муніципалітетів міст і громад міста [4].

Значення соціальних мереж для муніципальної сфери політики полягає у технічній можливості публікування думок кожного окремого індивіда. Водночас, через брак самодіяльних і індивідуальних виступів у мережах міська, місцева та державна влада намагається організувати своєрідний діалог з громадою в мережі Інтернет з метою розширення свого впливу та успіху на виборах [9]. Про діалог між муніципалітетом і громадою щодо вирішення повсякденних управлінських питань мова не йдеться.

Ставлення до соціальних мереж в українського суспільства неоднозначне. Аналізуючи думки користувачів соціальних мереж, можна розділити їх на два типи. Перші використовують соціальні мережі у якості платформи для спілкування з друзями, отримання інформації розважального характеру. А інші користуються соціальними мережами не тільки з метою розваги, а й підтримки бізнесу, розвитку клієнтської мережі, підтримки ділових контактів зазначає В.Ю. Руднєва [4].

А щодо використання соціальних Інтернет-мереж для спілкування з місцевою владою, допомозі у прийнятті рішень, які стосуються місцевого самоврядування або простого ведення спілкування громади з міськими чиновниками, то такі новації ще на жаль до нас не дійшли [1]. Тенденцію створення міськими чиновниками України та органами місцевого самоврядування сторінок в соціальних мережах слід досліджувати окремо.

Враховуючи, що органи влади приймають участь у формуванні інформаційного національного простору, а також те, що від рівня забезпечення органів влади сучасними інформаційними технологіями, впливає на формування іміджу міста і всієї держави, важливо враховувати нові тенденції розвитку інформаційного простору. Так, протягом останніх років в Україні владою міст активно використовуються соціальні мережі для взаємодії представників муніципальної влади зі спільнотами, а також проведення органами муніципальної влади інформаційно-роз’яснювальної роботи [4]. Але це тільки на папері. Насправді сторінки в соціальних мережах створюються не для розширення комунікації та діалогу між міською владою та спільнотами. Чиновники починають спілкуватись з громадою для отримання однобічної вигоди. Для того щоб отримати підтримку населення на виборах, або у вирішенні інших питань [2].

Муніципальна влада розробляючи концепцію мережевої політики як альтернативу чинної політики, де ініціатива належить формальним структурам, основним моментом стає забезпечення привабливості віртуальної політичної участі. Важливим чинником тут є залучення жителів міста до процесу обговорень і вироблення спільної концепції дій. З огляду на це у своїй статті «Мережева демократія та політичні соціально-мережеві рухи» І. Ейдман зазначає, що найбільшої ваги серед чинників, які приваблюють учасників Інтернет-форумів і регулярних мереж, набуває право на безпосередню участь у прийнятті рішень [9].

Сам факт співпраці муніципальної влади з громадянами забезпечує отримання відповідей на наступні запитання, які є важливими при прийнятті рішення про створення акаунта органу міської влади. Для початку потрібна цільова аудиторія. У соціальних мережах вона вже сформована і постійно доповнюється новими користувачами [4].

Змістом забезпечення комунікативної активності територіальної громади та муніципалітету в контексті використання соціальних мереж є усунення делегованих відносин у межах організаційної структури політичних рухів.

Оцінюючи комунікативні можливості територіальної громади, доцільно також звернутися до поняття «комунікативний потенціал місцевого самоврядування», уведеного в науковий обіг С. Штурхецьким на означення організаційної, структурної та креативної здатності елементів комунікативного процесу в місцевому самоврядуванні до здійснення ефективної комунікації [7]. Значення цього комунікативного потенціалу, на думку дослідника, залежить від таких основних факторів: відстані між комунікатором і комунікантом (у тому числі з урахуванням ступеня доступу до певних комунікативних каналів і засобів); спроможності учасників комунікативного процесу в місцевому самоврядуванні продукувати й сприймати потік повідомлень; обмежувальних чинників суспільного регулювання: нормативного забезпечення комунікативного процесу, з одного боку, та потреби в такій комунікації – з іншого [6].

Таким чином, якщо цей ступінь розвитку комунікативного простору територіальної громади та її значний комунікативний потенціал суттєво розширити з допомогою соціально-медійних інструментів (тобто вести спілкування муніципалітету з громадою з допомогою мережі Інтернет). Це суттєво розширить можливості вибору форм і способів прояву комунікативної активності в соціальних медіа між муніципалітетом і громадою, для вирішення різного роду управлінських завдань [5].

Для конкретизації та класифікації способів прояву комунікативної активності територіальної громади з використанням соціально-медійних інструментів в процесі здійснення місцевого самоврядування потрібно структурувати відомі нам форми та способи цієї активності за критеріями їх належності до окремих видів комунікації [2].

Безпосередня комунікація між муніципальною владою та спільнотою через соціальні медіа покликана забезпечити обмін інформацією щодо питань самоврядної діяльності територіальної громади та влади міста, які стосуються певних соціальних груп у їхньому складі. Це, наприклад, раніше вирішувалось в процесі більш комплексної комунікативної взаємодії у формі загальних зборів жителів міста, під час внесення місцевих ініціатив, що здійснюється в спосіб генерування певних ідей (повідомлень), їх обговорення, проведення консультацій, адресного поширення цих повідомлень на цільові групи [4].

Зараз же з розвитком інформаційних та комп’ютерних технологій, такого роду загальноміські збори можна проводити з допомогою соціальних Інтернет-мереж, де можна буде цілком і повністю прослідкувати комунікативний потенціал як спільноти міста так і влади [1].

Форми та способи безпосередньої масової комунікації з допомогою соціальних медіа є комплексними за своєю структурою, і потребують певної організованої підготовки, але загалом вони будуються на безпосередній взаємодії муніципалітетів зі спільнотами міста. Такими формами та способами виявлення комунікативної активності є громадські слухання, мітинги та інші масові заходи [5].

Умовами належного прояву комунікативної активності територіальної громади та муніципалітету з використанням соціальних медіа в процесі здійснення місцевого самоврядування є високий ступінь розвитку комунікативного простору територіальної громади та її значний комунікативний потенціал. Це суттєво розширює можливості вибору форм і способів прояву її комунікативної активності в соціальних мережах для вирішення актуальних комунікативних завдань між муніципалітетом і громадою [2].

Висновки. В умовах розвитку інформаційного суспільства та електронної демократії соціальні мережі все більше впливають на глобальний інформаційний простір, а також спричиняють необхідність перегляду відношення до інформаційного простору та комунікативної активності громади міста та місцевої влади. У контексті формування комунікативної активності територіальної громади та муніципальної влади з використанням соціально-медійних інструментів, зумовлюється необхідність перегляду концепції застосування все більшої кількості інформаційно-комп’ютерних технологій в муніципальному управлінні. Аналізуючи досвід розробки муніципалітетом сторінок в соціальних медіа, на підтримку діяльності органів міської влади, можна констатувати, що соціальні мережі є повноцінним майданчиком для ведення діалогу з місцевою громадою, розповсюдження інформаційних повідомлень з метою позиціонування органів муніципальної влади у інформаційному просторі та розвитку комунікативної активності територіальної громади та муніципалітету, а також участь у становленні позитивного іміджу як муніципальної влади, так і громади міста.

Комунікативна активність територіальної громади з допомогою соціальних медіа, може виявитись в різних способах і формах. Для конкретизації та класифікації форм і способів прояву комунікативної активності територіальної громади і муніципальної влади в соціальних медіа в процесі здійснення місцевого самоврядування потрібно розробити класифікаційну матрицю, у межах якої структурування форм і способів цієї активності здійснюватися за критеріями їх належності до окремих видів комунікації.

Список використаних джерел та літератури

 1. Какова роль социальных сетей в украинской политике? [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http//institute.gorshenin.ua/news/332_Kakova_rol_sotsialnih_setey_v_u.html – Название с экрана.
2. Коноплицький С. М. Соціальні аспекти комунікації в мережі Інтернет: феноменологічний аналіз [Текст]: автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.01/ С. М. Коноплицький; НАН України; Інститут соціології. – К., 2007. – 17 с.
3. Пісоцький В. Комунікативна активність територіальної громади в процесі реалізації місцевого самоврядування в Україні [Текст] / В. Пісоцький // Вісник «Державне управління та місцеве самоврядування». – Дніпропетровськ., 2013. – Вип. 4. – С. 240 – 251.
4. Руднєва В. Ю. Віртуальна дипломатія: трансформація процессу формування іміджу держав из використанням соціальних мереж [Текст] / В. Ю. Руднєва // Науковий вісник Академії муніципального управління. – К., 2013. – Вип. 4. – С. 328 – 336.
5. Третяк О. А. Вплив новітніх комунікаційних інтернет-мереж на розвиток публічної сфери політики [Текст] / О. А. Третяк // Економічний чсопис ХХІ. – Д., 2011. – С 37 – 39.
6. Штурхецький С. В. Комунікативний потенціал місцевого самоврядування в Україні [Текст]: монографія / С. В. Штурхецький. – Рівне: Овід, 2011. – 148 с.
7. Штурхецький С.В. Комунікативні стратегії в місцевому самоврядуванні України [Текст]: автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.04 / Штурхецький Сергій Володимирович. – К., 2011. – 20 с.
8. Эйдман И. Политические социальные сети : «спам» или ключ к победе? [Электронный ресурс] / И. Эйдман. – Режим доступа: http://igeid.livejournal.com/38647.html – Название с экрана.
9. Эйдман И. Сетевая демократия и политические социально-сетевые движения [Электронный ресурс] / И. Эйдман. – Режим доступа: http://forum-msk.org/material/politic/712087.html – Название с экрана.

З рoзвиткoм інфoрмаційнo-кoмунікаційних технoлoгій, сoціальні мережі пoчали відігравати надзвичайнo важливу рoль в житті як світового, так і українського суспільства. Грoмадська активність у сoціальних мережах стає oдним з трендів сучаснoгo глoбальнoгo рoзвитку, щo спoнукає дo наукoвoгo вивчення та аналізу напрямків їх евoлюції. Сoціальні мережі кoристуються надзвичайнo висoким рівнем дoвіри з бoку аудитoрії і в oстанні рoки набули великoї популярності серед користувачів.
Якісний бренд-менеджмент українських сoціальних мереж забезпечить їх функціoнування у перспективі, дoзвoлить світoвoму інфoрмаційнoму суспільству краще ідентифікувати Україну. Такі сoціальні мережі підвищать рівень самooрганізації суспільства, ствoрять більш свідoме грoмадянське суспільствo. На разі тимчасoве та актуальне завдання українських сoціальних мереж – прoтистoяння рoсійським, тoді як ствoрення націoнальних сoціальних мереж та їх бренд-менеджмент – пoняття дoвгoстрoкoве. Тoму дoслідження бренд-менеджменту українських сoціальних мереж дасть змoгу визначити дoцільність та ефективність їх ствoрення та існування, відкриє прoблеми на сучаснoму рівні та перспективи в майбутньoму.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сьогодні питання бренд-менеджменту українських соціальних мереж ще не було досліджено. Проте напрацювання у галузі брендингу Д. Аакера [2], Рудої, Е. [7], Ж.- Н. Капферер [4], Ф. Котлера [3], О. Мороза [6], та ін., які зосереджують свою увагу на трактуванні поняття «бренд» та «брендинг», розглядають позитивні та негативні аспекти брендингу, дозволили нам ознайомитися з специфікою теми та зробити якісне дослідження. Огляд публікацій та тему соціальних мереж О. Лобовікової [5] та М. Саваневського [8], монографії О. С. Онищенка [1] «Соціальні мережі як чинник розвитку громадянського суспільства» дали змогу проаналізувати та вивчити основні поняття досліджуваної теми.
Мета статті: проаналізувати бренд-менеджмент українських соціальних мереж, а також визначити проблеми та перспективи їх розвитку.
Виклад основного матеріалу дослідження. Питання вивчення поняття «бренд» є особливо актуальним на сьогодні. Процес створення бренду – тривалий творчий процес, який передбачає розробку ідеології просування бренду, його текстове та візуальне оформлення, упаковку товару, розповсюдження образів, стимулювання збуту, роботу у місцях продажу, тобто повний комплекс маркетингових засобів впливу на споживача [6, с. 90]. Це творчість, яка заснована не тільки на глибокому знанні ринку, але й на основних правових питаннях захисту інтелектуальної власності підприємства, психології людини, географічних особливостей тощо. Результатом бренд-менеджменту є бренд як сукупність матеріальних і нематеріальних категорій, що формують у споживача позитивний імідж товару, послуги або фірми та викликають бажання отримати товар з відповідним маркуванням серед різноманітності інших пропозицій [2, с. 201].
Сьогодні сoціaльні мережі міцнo увійшли в нaше пoвсякденне життя. Кількість кoристувaчів пo усьoму світі вимірюється мільйoнaми. Нa стaдії стaнoвлення сoціaльні мережі в oснoвнoму викoристoвувaлися лише для спілкувaння тa рoзвaг. Aле зaрaз спостерігається інша тенденція: сoціaльні мережі стaли пoвнoцінним інструментoм для бізнесу. Це oбумoвленo присутністю в мережaх кoнкретнoї цільoвoї aудитoрії і мoжливістю тіснo спілкувaтися з живими людьми. Тoму сьoгoдні істoрія виникнення, рoзвитку, перспективи функціoнувaння сoціaльних мереж пoступoвo перетвoрюються в oдин із aктуaльних нaпрямків нaукoвих дoсліджень [1, с. 88].
Пoняття «сoціaльнa мережa» мaє кількa знaчень у пoнятійнo-кaтегoріaльнoму aпaрaті сoціoлoгії. Oснoвне, ширoке знaчення припускaє трaктувaння сoціaльнoї мережі як структури, щo склaдaється з вузлoвих елементів і зв’язків між ними. Нa думку дoслідників, сoціaльні мережі – oснoвнa причинa, пo якій сьoгoдні рoсте кількість чaсу, прoведенoгo в Інтернеті. Гoлoвні їхні перевaги: мoжливість кoристувaчів зaявляти прo свoї інтереси і рoзділяти їх з oтoчуючими. І це дaє підстaви стверджувaти, щo сoціaльні мережі є не тільки зaсoбoм для спілкувaння, aле й пoтужним мaркетингoвим інструментом [5, с. 102].
Більшість українців зареєстровані хоча б в одній соціальній мережі. Нaйпoпулярнішoю у світі сoціaльнoю мережoю є «Facebook», учaсникaми якoї у липні 2009 р. булo пoнaд 150 мільйoнів oсіб. Кількість укрaїнських кoристувaчів Facebook стaнoм нa трaвень 2014 нaлічувaлa близькo 6 мільйoнів [9].
Сoціaльна мережа ВКoнтaкті є найпопулярнішою серед українських користувачів. Це спричинено тим, щo це другa нaйбільшa сoціaльнa мережa у Єврoпі після Facebook. Стaнoм нa січень 2014 рoку ВКoнтaкті нaрaхoвувaлa 239 млн. aккaунтів, з яких 55 млн. відвідуються щoдня [8].
Ми мaємo всі підстaви стверджувaти, щo сoціaльні мережі є нoвим, aле дуже динaмічним фенoменoм інфoрмaційнoгo суспільствa (стaнoвлення якoгo відбувaється як в Укрaїні, тaк і в інших крaїнaх світу), прoблемне пoле якoгo пoтребує пoдaльших дoсліджень.
Оскільки звичними та популярними серед українських користувачів є такі соціальні мережі як ВКонтакті та Odnoklassniki., то володіючими ними, російські розробники, модератори та користувачі поширюють негативну провокуючу інформацію політичного характеру. Ця прoблемa, в першу чергу, стaлa рушійнoю силoю дo aктивізaції ствoрення ресурсів, які б не дoпускaли пoдібних явищ, плaтфoрми, для спoкійнoгo, якіснoгo спілкувaння тa вирішення питaнь – укрaїнську сoціaльну мережу.
Українські активісти оперативно створили українські соціальні мережі: weua.info, druzi.org.ua, Socialface, Українська незалежна соціальна мережа Напс, «Українці», Zine та інші [8]. Вони виконують такі ж функції, як і згадані вище російські, проте очікуваної глобальної відмови та бойкоту їх не відбулося. У перші дні запуску українських ресурсів спостерігався помітний ажіотаж та реєстрація учасників. Незважаючи на це, українські користувачі повністю не можуть відмовитися від відвідування вже звичних соціальних мереж. Щоб зрозуміти причину такої поведінки українців, нами було проведено наступні дослідження, а саме: експертне опитування та інтернет-анкетування серед користувачів соціальних мереж.
Усі соціальні мережі створені 2014 року, у період Революції Гідності, під час вибуху патріотизму. Кожен засновник хотів об’єднати українців на просторах інтернету [8]. Але такий ажіотаж призвів то створення близько двох десятків аналогічних мереж, які не витримують конкуренції та закриваються. Для більшості людей немає потреби у скількох соціальних мережах, тому вони не цікавляться про них, а відсутність реклами, на яку необхідні чималі фінанси, ще більше ускладнює ситуацію.
В ході експертного опитування програмний інженер. який раніше займався створенням української соціальної мережі «Мережа» відповів на наші запитання в електронному режимі. Зробивши багато напрацювань та зваживши плюси і мінуси майбутнього ресурсу, розробник вирішив займатися більш перспективними справами, залишивши утопічну, на його погляд ідею.
В першу чергу експерт зазначив про те, що функції та наповнення українських соціальних мереж виходить сильно розмитим та недопрацьованими, так як його створюють в більшості випадків аматори та початківці. Ті, хто вже працюють уданій сфері, дивляться на це як на складну задачу, яка не приносить доходу. Адже без фінансового підґрунтя жоден схожий проект не матиме сенсу для людей що є спеціалістами в ІТ.
На запитання «чому так мало людей все ж переходять на українську соціальну мережу, відмовляючись від російських під час бойкоту (ВКонтакті, Odnoklassniki)», експерт зазначає наступне: «Бойкот всього російського, це повна дурня і жодна розумна людина не буде перейматися такими речами. Важливим фактором є соціальна складова, всі друзі саме у звичній соціальній мережі (ВКонтакті). Навіть якщо це мережа країни агресора і кешові сервери з Києва було забрано у Москву, все одно всі надалі будуть користуватися нею. Для більшості людей соціальна мережа це переписка, музика, ігри, побудова свого ідеалу у соціальній мережі».
Основна причина, чому всі залишаються у ВКонтакті, як вважає розробник, це те, що люди ліниві, для чого щось робити коли все вже є. Навіть такі речі як реєстрація через ВКонтакті або Фейсбук до нової соціальної мережі не рятує ситуацію. Головною проблемою є відсутність контенту, всіх знайомих, улюбленої музики. Основними відмінностями українських соціальних мереж від інших , на його думку є: повноцінна соціальна складова, стабільна робота, підтримка на корпоративному рівні. Мається на увазі, що жоден ентузіаст, що займається підтримкою мережі, не відпише користувачу на хвилююче запитання в 5-й годині ранку. Наступне – це відсутність розвитку, адже на ентузіазмі далеко «не заїдеш», тим паче зі складною ситуацією в країні та відсутністю економіки, яка б давала можливість розвиватися у сфері інформаційних технологій.
Ще один фактор, який відрізняє ефективно функціонуючі мережі від аматорських новостворених – це престиж. Люди, що займають високий ранг у суспільстві (депутати, зірки і тд.) не признають таких речей, так як вони не є популярними. Вони будуть використовувати лише ті ресурси, де зможуть знайти вигоду для себе, де інформацію про них побачить якомога більша кількість людей. Адже соціальна мережа це платформа для розміщення реклами, для PR-діяльності.
Для підтвердження чи спростування результатів порівняльного аналізу бренд-менеджменту українських соціальних мереж та зваживши думку експерта у досліджуваній галузі було проведено інтернет-опитування ста користувачів соціальних мереж про їх обізнаність, ставлення та намір переходу на українські мережі.
Результaти oпитувaння підтвердили експертне опитування. Нa зaпитaння «Чи зaреєстрoвaні ви хoчa б в oдній укрaїнській сoціaльній мережі?» 50 % oпитaних відпoвіли тaк, прoте 39% відпoвіли ні, ще 11 % нaвіть не чули прo тaкі, щo гoвoрить прo недoстaтню пoпулярність цих сoціaльних мереж. Aдже мaйже пoлoвинa oпитaних не кoристуються ними.
Пoлoвинa респoндентів зaзнaчилa, щo не змoгли б відмoвитися від звичних сoціaльних мереж (ВКoнтaкті, Odnoklassniki) і кoристувaтися укрaїнськими aнaлoгaми. 11% вaжкo відпoвісти нa зaпитaння і 12 % укрaїнців пoгoдилися, щo змoжуть відмoвитися від рoсійських мереж. Oстaнній пoкaзник ще рaз гoвoрить прo невелику кількість рішуче нaлaштoвaних кoристувaчів.
Нa зaпитaння «Чи бaчите Ви перспективи рoзвитку укрaїнських сoціaльних мереж?», 48% респoндентів відпoвіли пoзитивнo, 31 – негaтивнo, 21% вaжкo дaти відпoвідь нa зaпитaння. Oстaннє зaпитaння дaє нaдію нa мoжливий рoзвитoк укрaїнськoгo ресурсу, прoте бaчити перспективу ще не oзнaчaє втілювaти це в життя.
Проаналізувавши бренд-менеджмент українських соціальних мереж, ми дійшли висновку щодо недосконалості та недостатньої їх ефективності. Хоча розробка українських соціальних мереж відповідає правилам та основним принципам побудови мережі, основні принципи бренд-менеджменту також взято до уваги. Та однотипність, клонування одна одної не дає змоги заручитися лояльністю серед користувачів та зайняти провідне місце у комунікаційному просторі інтернет-користувачів. Відсутність помітних особливостей, які б відрізняли одну мережу від іншої, залучаючи увагу та інтерес потенційних користувачів, прирекли їх на недовговічність та закриття. Витративши немалі кошти на запуск мережі, розробники не врахували факт великої конкуренції українських соціальних мереж, що останнім часом побутує в інтернеті.
Успішна соціальна мережа в Україні може бути тільки за однієї умови: якщо вона буде глобальною, матиме унікальні характеристики не лише для локального ринку, або ж працюватиме на великий сегмент аудиторії. Дві найпопулярніші соціальні мережі – «ВКонтакті» та «Odnoklassniki» стабільно входять у ТОП-10 найбільш відвідуваних українцями сайтів. Однак їхній успіх багато в чому був побудований на відсутності конкуренції в цьому сегменті у 2006-2008 роках. Зараз ситуація інша – ми є частиною глобального Інтернету. Скопіювати існуючі за кордоном аналоги і назвати їх українськими – недостатньо для успіху [9].
Стратегія бойкоту російських соцмереж, яку застосували відразу декілька новостворених сайтів – це як акція супротиву. Зрештою, тролінг – важливий елемент молодіжної культури. Але як довготривала стратегія він безперспективний. Це викликає лише посмішку, оскільки люди все одно будуть користуватися соцмережею не з метою протистояти росіянам, а щоб спілкуватися зі своїми друзями. І будуть це робити там, де є їхні друзі. Щоб перейти в іншу соцмережу, потрібна критична маса друзів. Коли 90% друзів у «Вконтакті» чи Facebook – перспективи в українських мереж туманні [8].
Говорити про потенційні перспективи будь-якої української соцмережі можна буде лише тоді, коли денна аудиторія сягне хоча б 100 000. У нашому випадку є дві соціальні мережі weua.info, druzi.org.ua з кількістю користувачів більше заданої позначки. Хоча і цього дуже мало. Якщо на старті не буде й цієї кількості, то про успішність проекту вже не йдеться (Напс, Socialface).
Великою проблемою для українських соціальних мереж є інвестиції. Сподіватися на те, що українські соціальні мережі знайдуть інвесторів в особі інвестиційних фондів, не варто. Розраховувати на фінансування можна лише у випадку очевидної новизни, унікальної якості, які б створювали перспективи для її успіху на глобальному ринку. На разі зазначених факторів в українських соціальних мережах немає.
Щодо рекомендацій розвитку українських мереж , важливо є убезпечити їх від вульгарності, адже досить часто це стає причиною конфліктів батьків і дітей. Вікова аудиторія є різною. І малі діти, що натрапляють на медіа такого змісту зазнають стресу. Тому необхідно заблокувати доступ до подібних ресурсів, ставити акцент на культурі та духовному розвитку.
Тaк як для кoристувaчів в сoціaльній мережі нaсaмперед є вaжливі кoнтaкти, тoбтo «друзі», тoму тaкa функція як «імпoрт кoнтaктів» в укрaїнську сoціaльну мережу з рoсійськoї булa б дoречнoю тa кoриснoю. В першу чергу це екoнoмія чaсу тa збереження вже рaніше нaлaгoджених зв’язків. Більшість користувачів соціальних мереж використовують їх через мобільні пристрої, тому важливо створювати і удосконалювати мобільні додатки українських соціальних мереж.
Звичайно, для заохочення більшої кількості користувачів, можна додати оригінальні функції. Щось схоже зробив twitter коли тільки з’явився. Але важливим фактором є те, що людям неважливо, що там є особливого, незвичного. Єдине, що має значення – це маркетинг та престиж. Вконтакті впроваджувався як мережа для людей високого соціального статусу, twitter – через скандал на увесь світ, Фейсбук – через свою ексклюзивність, Instagramне мав багато функцій, коли виходив на ринок, та він був простим у використанні та мав хорошу рекламу – в результаті всі конкуренти збанкрутували. Все, що потрібно людям, уже є і успішно функціонує, тому рекомендації не дадуть змоги врятувати ситуацію. Залишається з розумом використовувати вже звичні ресурси і підтримувати вітчизняного розробника (виробника) в інший спосіб, не зважаючи на провокації та будь-якого роду тиск.
Висновки. З вищенаведених результатів дослідження та визначення проблем бренд-менеджменту, розвиток українських соціальних мереж та майбутня їх перспектива є невтішною. На сьогодні немає підстав говорити про подальший розвиток та процвітання українського ресурсу в мережі Інтернет. Як показує практика, незважаючи на бойкот російських соціальних мереж, українські користувачі надалі віддають перевагу звичним. За можливий успіх у майбутньому можуть позмагатися лише дві українські соціальні мережі: weua.info та druzi.org.ua, де кількість користувачів перевищує 200 тисяч, є регулярні повідомлення про мережі, реклама у ЗМІ, в електронних ресурсах
Для упішнoгo рoзвитку сoціaльних мереж, в першу чергу, пoтрібнo їх рoзглядaти з мaркетингoвoї стoрoни, a не як прoтест прoти рoсійськoї прoпaгaнди. Aдже з чaсoм ця тенденція зникне aбo зaміниться чимoсь іншим. A метa oтримaння прибутку лишиться. Тoму дoвгoтривaле плaнувaння сoціaльних мереж пoвинне стaвити aкцент сaме нa бізнесі.

Список використаних джерел та літератури

1. Oнищенкo, O. С. Сoціальні мережі як чинник рoзвитку грoмадянськoгo суспільства  [Текст] / O. С. Oнищенкo, В. М. Гoрoвий, В. І. Пoпик та ін. – НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадськoгo. – К., 2013. – 220 c.
2. Аакер, Д. Сoздание сильных брендoв [Текст] / Д. Аакер. – М. : Изд. дoм Гребенщикoва, 2003. – 440 с.
3. Кoтлер, Ф. Маркетинг менеджмент [Текст] / Ф. Кoтлер.– СПб. : Питер, 2006. – 464 с.
4. Капферер, Ж.-Н. Бренд навсегда:сoздание,развитие,пoддержка ценнoсти бренда [Текст] / Жан-Нoель Капферер; Пер.с англ. Е.В.Винoградoвoй. – М.:Вершина, 2001. –250с.
5. Лoбoвікoва, O. O. Сoціальні мережі як фенoмен інфoрмаційнoгo суспільства [Текст] / O. O. Лoбoвікoва, А. С. Мельнікoв // Вісник Львівськoгo університету. Серія сoціoлoгічна, 2011. – Випуск 5. – 299 с.
6. Мoрoз, O. В. Теoрія сучаснoгo брендингу[Текст] / O. В. Мoрoз, // Вінниц. держ. техн. ун-т. − Вінниця: Універсум-Вінниця, 2003. – 103 с.
7. Рудая, Е. Oснoвы бренд-менеджмента [Текст] / Е. Рудая. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 126 с.
8. Саваневський, М. Чи стануть українські сoціальні мережі серйoзним бізнесoм [Електрoнний ресурс] / М. Саваневський.– Режим дoступу: http://forbes.ua/ua/opinions/1369177-chi-stanut-ukrayinski-socialni-merezhi-serjoznim-biznesom. – Назва з екрану.
9. ТOП-10 найпoпулярніших сoцмереж світу [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу:http://www.ukrinform.ua/ukr/news/top_10_naypopulyarnishih_sotsmereg_svitu_1898508. – Назва з екрану.

Формування мережевої форми взаємодії є історичною відповіддю на ситуацію комунікаційного надлишку. Суспільство, ключову комунікативну роль в якому починають грати мережі, вільно формує об’єднання людей і групи за інтересами. На відміну від традиційних соціальних структур, мережі здатні сприймати і самостійно створювати нові комунікативні конфігурації, недоступні для традиційних інститутів.
Основою такого суспільства є мережева комунікація, однією з форм вираження якої є помітне зростання числа соціальних Інтернет-мереж. Вони виступають інструментом, за допомогою якого велика кількість користувачів глобальної мережі отримують додаткові можливості у спілкуванні [1].
Сучасні комунікаційні технології дозволяють створювати соціальні спільноти (Інтернет-ком’юніті) з практично будь-якими заданими характеристиками – освітніми, професійними, віковими. Вони формуються на тлі акселерації соціального часу і посилення динаміки комунікаційних форм у процесі суспільного відтворення. При цьому стійкі відносини поступаються місцем постійним змінам, а суспільство стає схожим на рефлексивні та комунікаційні спільноти [4].
Останнім часом в деяких країнах світу соціальні мережі починають застосувати в діяльності органів державної влади. Основною причиною цього є те, що соціальні мережі зарекомендували себе як інструмент для політичних впливів на суспільство з одного боку, та впливу кожної окремої особистості на державні процеси та владу з іншого. Таким чином утворюються нові моделі взаємодії особи, що представляє суспільство та влади, яка визначає особливості функціонування держави. Налагодження якісного процесу подібної комунікації сприяє встановленню демократії в країні.
Представляючи собою своєрідний альянс «професіоналів і дилетантів», мережа продукує активні обмінні процеси, мотивує співробітництво, упорядковуючи практики комунікаторів і реципієнтів і, у кінцевому рахунку, сприяє закріпленню принципів співпраці та співробітництва (М. Кастельс) [2].
Треба зазначити, що поняття «соціальна мережа» (далі СМ) має кілька значень у понятійно-категоріальному апараті соціології. Основне, широке значення припускає трактування соціальної мережі як структури, що складається з вузлових елементів і зв’язків між ними – соціальної павутини [1]. Термін «соціальні мережі» був введений у 1954 році представником «манчестерської школи» Джеймсом Барнсом у статті «Класи і збори в норвезькому острівному приході», яка увійшла до збірки «Людські стосунки» [5].
Основне технологічне визначення соціальної мережі звучить так: СМ – це інтерактивний веб-сайт з великою кількістю користувачів, які створюють його контент. Це специфічне автоматизоване середовище, яке дає можливість формувати соціальні контакти та групи об’єднані спільними інтересами та вподобаннями. В загальному, будь-яку онлайн спільноту можна вважати соціальною мережею [1].
Перші соціальні мережі з’явилися в середині 1990-х років і надавали користувачам початкові можливості для спілкування (eGroups/OneList, ICQ, Evite). Спочатку вони не вважалися соціальними мережами, але стали основою для подальшого розвитку подібних онлайн сервісів для різних форм взаємодії користувачів. Таким чином були створені Friendster, LinkedIn, Tribe, Orkut, Spoke, які можна використовувати для роботи і для розваг.
Нині ми вступили в третю епоху соціальних мереж. Після ейфорії «участі заради участі» сучасні мережі стають необхідним робочим інструментом для людської діяльності, будь то бізнес або творчість. Останнім часом соціальні мережі перетворюються на інструмент інформаційного впливу та маніпулювання масовою свідомістю [6].
Сьогодні комунікація в соціальних мережах виходить на новий рівень, і це є наслідком тих подій, що відбуваються в суспільстві. Враховуючи можливості соцмереж, їх можна вважати потужним інструментом впливу на інформаційні процеси в суспільстві та на самих користувачів. Особливостями СМ є велика аудиторія та наявність особистої інформації про користувача. Таким чином соціальні мережі можуть бути сполучною ланкою між владними структурами та суспільством.
Водночас, за допомогою соціальних мереж виконується соціальна функція: пов’язується між собою велика кількість людей, формуючи соціальні спільноти. Як би не змінювався мережевий простір, контент, що може зацікавити користувача, лишається основним для просування в соціальній мережі [3]. Таким чином з допомогою соціальних мереж державні службовці мають можливість поширювати інформацію відповідної тематики для конкретних аудиторій, збирати інформацію про зацікавлення та інтереси людей певної території. Також можна створювати віртуальні громадські обговорення нагальних локальних проблем та спільно шукати шляхи їх вирішення.
Держава не достатньо дбає про конкурентоспроможність власних якісних інформаційних продуктів у вітчизняному інформаційному просторі. І особливо, як показує практика, це проявляється в соцмережах, де практично відсутня відповідна державна політика, не виявляється державний інтерес [2].
Отже, створення нових технологій використання Інтернету, зокрема соціальних мереж, призводить до їх популяризації та перетворення у потребу життя, без якої не можливо виконувати соціальні функції. В результаті утворюються нові форми комунікації та взаємодії людей у суспільстві, яке стає більш віртуалізованим і залежним від електронних ресурсів. В таких умовах органи державної влади повинні удосконалювати свою діяльність щоб відповідати вимогам сучасності. Соціальні мережі, як популярний елемент сучасного інформаційного простору, можуть стати якісним інструментом для встановлення зв’язку між державною владою та суспільством, а також платформою для спільної діяльності задля визначення та пошуку шляхів вирішення нагальних проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Галіч, Т. О. Соціальні Інтернет-мережі та віртуалізація суспільного життя [Текст] / Т. О. Галіч // Соціологія майбутнього: науковий журнал з проблем соціології молоді та студентства. – Х., 2010. – Вип. 1. – С. 145-152.
2. Соціальні мережі як інструмент взаємовпливу влади та громадянського суспільства / О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик та ін.; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2014. – 295 с.
3. Соціальні мережі як соціальні медіа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prezi.com/q_9_6suwfgwh/presentation/. – Заголовок з екрана. – Дата доступу: 12.02.2015.
4. Аксиологический й идеологический статус сетевого общества в информационном социальном пространстве постановка проблеми [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://huminf.tsu.ru/e-jurnal/magazine/3/luk_nur.htm. – Название с экрана. – Дата доступа: 11.02.2015.
5. О возникновении термина социальные сети [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.social-networking.ru/. – Название с экрана. – Дата доступа: 11.03.2015.
6. Социальные сети как актуальный способ самовыражения массового человека [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.moluch.ru/archive/39/4592/. – Название с экрана. – Дата доступа: 02.03.2015.

В статье проанализированы основные подходы к определению понятия «психологическое здоровье». Также описаны основные критерии, используемые психологами при диагностике психологического здоровья человека. Определены особенности описанного явления у молодежи, и проанализированы основные виды активности в социальных сетях.
Ключевые слова: психологическое здоровье, молодежь, социальные сети.

The article analyzes the main approaches to the definition of “mental health”. The main criteria used by psychologists in the diagnosis of mental health are also explained. The peculiarities of the described phenomenon among youth are defined and the main kinds of social network activities are analyzed.
Key words: mental health, youth, social networks.

Поняття «здоров’я» вивчають не лише у психології, медицині, тому існує багато підходів до розуміння сутності даного поняття. Тобто термін «здоров’я» неоднозначний, бо поєднує дві науки та дві області практики – медичну і психологічну.
Перш за все слід відмітити, що у Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначається: «Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але і повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя». Таке уявлення про здоров’я свідчить про тісний психосоматичний зв’язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов’язаних між собою рінях функціонування. Вчені умовно виділяють три взаємопов’язані рівні розгляду: біологічний, психологічний та соціальний, на кожному з яких здоров’я людини мас особливості свого прояву [3].
Крім цього, як зазначає дослідник М. Корольчук, здоров’я великою мірою залежить від душевного стану людини, зрівноваженості емоцій і почуттів, своєчасного вирішення її внутрішніх суперечностей, подолання емоційних конфліктів, від формування гармонійних стосунків у колективі. «Запущеність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її відношення до людей, до праці або колективу. Стійкість та постійність активних стосунків дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намічених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів» [9]. В нашій статті особливу увагу ми звернемо саме на зміст поняття «психологічне здоров’я».
Початок до розуміння психологічного здоров’я, було покладено З. Фрейдом, який вважав, що багато психічних порушень є наслідком внутрішньоособистісних конфліктів, які турбують навіть здорових людей. Л.Дьоміна, І. Ральнікова [5], впевнені, що психологічне здоров’я людини пов’язане з особливостями особистості, інтегруючи всі аспекти внутрішнього світу людини і способи її зовнішніх проявів в єдине ціле. Психологічне здоров’я є важливою складовою соціального самопочуття людини, з одного боку, і його життєвих сил, з іншого. Разом з тим багато проблем, що виникають у людини, не є показником психічного нездоров’я і можуть бути вирішені не медичним шляхом (поліпшення пам’яті, уваги, мислення; формування необхідного рівня комунікацій; самопрезентації; прагнення до реалізації своїх можливостей; рішення внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів; звільнення від тривожності, стресів , фрустрацій, різного роду психічних залежностей та ін.) [5].
В підтвердження до вищесказаного слід звернути увагу на погляди представників гуманістичної течії психології, які займалися вивченням здорових людей. Вони ввели «самоактуалізованої особистості», яка володіє високим рівнем психологічного здоровʼя. І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич, узагальнивши думки психологів-гуманістів [7] визначили основні характеристики психологічного здоровʼя таких самоактуалізованих людей, а саме: сприйняття реальності, прийняття себе та інших, спонтанність, концентрація на проблемі, схильність, до усамітнення, автономність, свіжість сприйняття, пікові переживання, людська спорідненість, повага до оточуючих, міжособистісні стосунки, етика, почуття гумору, креативність, недосконалість та її визнання, цінності, вирішення протиріч. Розглянемо докладніше ці ознаки психологічного здорової людини.
При дослідженні проблеми психологічного здоров’я чи не найголовнішим є питання про критерії оцінки даного явища. Зрозуміло, що якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті питання.
Критерії психологічного здоров’я розглядаються в багатьох роботах сучасних дослідників. У наш час все частіше до визначення психологічного здоров’я пропонується рівневий підхід. С. Роговін засновує рівні на збереження функцій зовнішньої і внутрішньої регуляції. Б.С.Братусь [2] виділяє як вищий рівень – здатність будувати адекватні способи смислових прагнень і особливості нейрофізіологічної організації психічної діяльності. Ми хотіли б зупинитися на точці зору, що була запропонована В. С. Мухиной і її співробітниками – О. В. Хухлаевой , Т. Н. Счастной, які будували свою концепцію на положенні, що розвиток є незворотнім процесом, що полягає у зміні типу взаємодії з навколишнім середовищем. Ці зміни проходять через всі рівні розвитку психіки і свідомості, де і формується якісно інша здатність інтегрувати і узагальнювати досвід, що отримується в процесі життєдіяльності. З цих позицій розуміння норми та критерії психологічного здоров’я повинні ґрунтуватися на аналізі взаємодії людини з навколишнім середовищем, що передбачає гармонію між умінням людини адаптуватися до середовища і умінням адаптувати його у відповідності зі своїми потребами. Співвідношення між пристосованістю і пристосуванням середовища не є простою рівновагою, воно залежить не тільки від конкретної ситуації, але і від віку людини.
Проблема визначення понять «хвороба-здоров’я», «норма-патологія», судячи з історії питання, відноситься до вічних проблем. Багатовікове прагнення розкрити змістовну сутність здоров’я і дати кількісну оцінку цієї складної соціальної категорії поки що не мали успіху. У світовій науковій літературі налічується близько 80 визначень поняття «здоров’я» як сутнісного якості людини. Однак жодне з них не стало загальноприйнятим перш за все тому, що не знайшло конкретної реалізації в практиці.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сформулювала критерії психічного здоров’я:
– У людини має бути усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного і психічного «Я».
– Почуття сталості та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях.
– Критичність до себе і своєї власної психічної діяльності і до її результатів.
– Відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів соціальним обставинам і ситуацій.
– Здатність до самоврядування відповідно до соціальних норм, правил і законів.
– Здатність планувати і реалізовувати власне життя.
– Здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій і обставин [8].
У цих критеріїв немає ієрархії і немає їх точної кількості. Їх межі викреслюються інтуїтивно.
В сучасній психології все більшої популярності набуває комплексний підхід до оцінки психологічного здоров’я людини. Існує чимало класифікацій окремих критеріїв, що в сукупності і являються найбільш ефективною оцінкою та діагностикою психологічного здоров’я особистості. Та все ж із цієї сукупності можна виокремити основні, та найбільш типові критерії, які зустрічаються практично в кожній класифікації. Отже, найбільш типовими та поширеними критеріями психологічного здоров’я можна вважати:
– Властивості психологічно здорової особистості – оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, моральність (чесність, совісність та ін.), адекватний рівень домагань, почуття обов’язку, впевненість в собі, необразливість (вміння справитися із особистими образами), працьовитість, незалежність, безпосередність (природність), відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терплячість, самоповага, самоконтроль.
– Психічні стани здорової особистості – емоційна стійкість (самовладання), зрілість почуттів відповідно віку, вміння керувати негативними емоціями (страх, гнів, жадібність, заздрість та ін), вільне вираження почуттів та емоцій, здатність радіти, тривале збереження звичного (оптимального) самопочуття.
– Психічні процеси здорової особистості – максимальна наближеність суб’єктивних образів відображуваних об’єктам дійсності (адекватність психічного відображення), адекватне сприйняття самого себе, вміння концентрувати увагу на предметі, утримування інформації в пам’яті, здатність до логічної обробки інформації, критичність мислення, креативність (схильність до творчості, вміння «користуватись» інтелектом), знання себе, дисципліна розуму (контроль власними думками) [7].
Особливе значення серед критеріїв психічного здоров’я особистості надається мірі інтегрованості людини, гармонійності, консолідованості, врівноваженості, а також таким її складовим, як духовність, пріоритет гуманістичним цінностям (доброта, справедливість, та ін.), орієнтація на саморозвиток та самозбагачення.
Студентський вік, за твердженням Б. Г. Ананьєва, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у вузі, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Для успішного навчання у вузі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, уявлень, пам’яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння певним колом логічних операцій і т. д. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості , ретельності і акуратності у навчальній діяльності [6].
В результаті численних досліджень (В. А. Ликова, Л. С. Гармаш, Н. І. Коцур [8] та ін.) було встановлено чинники, що впливають на психологічне здоров’я молоді в контексті системи освіти. Отже, головними складовими детермінуючими особливостями і величину навантаження, яка впливає на психологічне здоров’я сучасної студентської молоді є:
– інформаційна складова – новітні види комунікативного зв’язку (радіо, телебачення, Internet, мобільний зв’язок);
– ситуативна складова – стрес, фрустрація, конфлікт, криза;
– особистісна складова – емоційна роздратованість, образливість, чутливість, невпевненість у собі, вимогливість до себе, сором’язливість.
Разом з тим, вузівська середовище характеризується низкою особливостей, які мають істотний вплив на психологічне здоров’я студента. До них, зокрема, можна віднести:
– проблеми адаптації до вузівського спільноти;
– професійне самовизначення;
– значне інтелектуальне навантаження ;
– психоемоційне напруження;
– низька рухова активність;
– проблеми міжособистісних відносин;
– недостатній досвід самостійної діяльності;
– невміння раціонально організувати свій час і ін.
Таким чином, навчання і дорослішання студента супроводжується рядом специфічних особливостей, які в сукупності можуть виявитися потужним фактором ризику для психологічного здоров’я студентів.
У наш час Інтернет відіграє важливу роль, він є частиною життя мільярдів його користувачів. Вивчаючи феномен Інтернету, вітчизняний дослідник Г.Р.Громов зазначає про поняття Веб, розуміючи його як метод (і технологію) створення та розвитку глобального поля слів, між собою перехресно взаємодіючих. Науковець має на увазі не лише текстові слова, але всі інші комунікаційні символи (картини , фото та їх анімації, звуки та ін.).
Опрацювавши джерела, з метою вивчення впливу активності у соціальних мережах на психологічне здоров’я молоді, ми виявили, що соціальні мережі – основна причина, по якій люди все більше часу проводять в Інтернеті. Про це свідчать результати міжнародного дослідження NeverEndingFriending. Психолог С. Поляков підтверджує результати досліджень, заявляючи, що з розряду розваг соціальні мережі переросли у справжню психологічну залежність. «Замість службових обов’язків, співробітники витрачають свій час на «пошуки друзів» і перегляд нових повідомлень, що в свою чергу негативно впливає не тільки на продуктивність працівника, але і на психологічний стан людини. Розриваючись між роботою і віртуальним спілкуванням, у людей виникає стресовий стан, який в свою чергу позначається і на фізичному здоров’ї [1].
Досліджуючи проблему залежності, ми виявили, що у психології розділяють будь-яку Інтернет-залежність на стадії. У них входить початкова стадія здорового інтересу до мережі і патологічна залежність від неї, яка позначається на працездатності людини і починає шкодити її соціальному життю, підриває її психічне і психологічне здоров’я. Із соціальними мережами ситуація виглядає абсолютно аналогічно [4].
У цій статті, опрацювавши психологічну літературу, ми визначили, що психологічне здоров’я – це стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом, адекватність її реакцій на соціальне середовище, узгодженість уявлень про об’єктивну реальність даної людини з уявленнями інших людей, критичний підхід до будь-яких обставин життя. Наявність або відсутність психологічного здоров’я можна констатувати спираючись на критерії, які були запропоновані науковцями в контексті психології здоров’я, серед них важливу роль відіграє психологічне благополуччя. Також ми виявили, що особливе значення належить збереженню здоров’я саме студентської молоді, адже вступ студентів до університету не завжди супроводжується правильною та ефективною адаптаційною програмою, яка дала б можливість швидко призвичаїтись до нових умов, в які поставлена молода людина. Вони потрапляють у нове середовище, яке наповнене стресом. Крім цього, слід враховувати вплив Інтернет, який став частиною життя молоді, зокрема сайти соціальних мереж. Так, він негативно може впливати на психологічне здоров’я людини, у випадку виникнення залежності.

Список використаної літератури:
1. Бондаренко С. В. Социальная структура виртуальных сетевых сообществ: дис. … д-ра социол. наук : 22.00.04 / Бондаренко Сергей Васильевич. – Ростов н/Д., 2004. – 399 с.
2. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. №5.
3. Валецька Р. О. Основи валеології [Електронний ресурс], – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 348 с.. – (Медицина. Здоров’я)
4. Гуменюк Л. Й. Інтернет-адикція молоді у соціальному вимірі [Електронний ресурс] / Л. Й. Гуменюк // Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки . – 2013. – Т. 18, Вип. 2(1). – С. 217-225.
5. Демина Л.Д., Ральникова И.А. Психическое здоровье и защитные механизмы личности. Учебное пособие. Год издания: 2000. Издатель: Изд-во Алтайского государственного университета.
6. Кон И. С. Психология ранней юности : кн. для учителя / И.С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 252 с.
7. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ ―Вежа‖ Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011.– 430 с.].
8. Коцур, Надія Іванівна. Психогігієна [Текст] : навчальний посібник / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш. – Чернівці : Книги-XXI, 2005. – 179 с.
9. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я /Навч. посібник М.С.Корольчук, В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко, Т.І.Кочергіна. Заг. редакція М.С.Корольчука. – К.: Фірма «ІНКОС», 2002. – 272 с.

Дошкільна діяльність сьогодні зазнає великих змін, які викликані новими вимогами до членів суспільства та зміною освітньої парадигми. Якщо раніше основною задачею освіти вважалась передача знань, умінь і навиків, то сьогодні виникло складне завдання: дошкільна освіта повинна осучаснюватися на основі інформаційних технологій через широке впровадження у педагогічний та виховний процес онлайн-технологій, а також – формувати риси, необхідні для успішного представлення на освітньому ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню аспектів позиціонування у соціальних мережах приділяли увагу багато науковців, зокрема, зарубіжних – Д. Еванс [5], Л. Клайн [6], Д. Скот [7]. Серед вітчизняних науковців, які займалися дослідженням позиціонування освітніх установ, слід виділити К.О. Слободу та О.П. Пелещишина [1].

Метою статті є простежити основні стратегії позиціонування дошкільних навчальних закладів у соціальних мережах.

Виклад основного матеріалу. Соціальні мережі, з погляду позиціонування, використовуються у двох значеннях. По-перше, вони виконують роль комунікатора із зовнішнім світом. По-друге, виступають базою знань про реакцію аудиторії.

Основами позиціонування дошкільних навчальних закладів в соціальних мережах виступає: cтворення системи внутрішньої передачі інформації між групами дитячого садка; створення загальної команди модераторів сторінок; безконтрольна та безкоштовна передача даних та відомостей; підтримка зворотнього зв’язку з цільовими аудиторіями; різнобічність подання інформації; можливість стратегічного планування та опрацювання одержаних результатів.

Під час позиціонування дошкільних навчальних закладів у соціальних мережах прийнято використовувати такі стратегії, а саме моніторингову, аналітичну, представницьку, активну, гіперактивну [1, с. 137].

Такі стратегії, як моніторингова та аналітична, фактично не передбачають активних дій у соціальних мережах, вони передбачають глибокий аналіз контенту та процесів комунікації у цих мережах.

Окрім зазначених стратегій, прийнято використовувати змішані або модифіковані стратегії з різним співвідношенням активності та аналітичності. Так, дошкільний навчальний заклад, одночасно може використовувати різні стратегії для свого позиціонування в соціальних мережах. Прикладом, такого використання може бути поєднання представницької (для загального інформування) та аналітичної стратегії (для поглибленого аналізу реакції аудиторії на свою діяльність).

Моніторингова стратегія характеризується впровадженням системи моніторингу соціальних мереж з метою виявлення цінної оперативної інформації: відгуків і критичних зауважень користувачів про дошкільний навчальний заклад, його діяльність, ефективність роботи з вихованцями. Основна мета цієї стратегії – забезпечити дошкільному навчальному закладу розв’язання оперативних задач із визначенням проблемних моментів у інформаційній діяльності та роботі з цільовою аудиторією.

Для поглибленого обліку та аналізу цінної інформації, що наявна у соціальних мережах, дошкільні навчальні заклади використовують аналітичну стратегію, яка являє собою доповнення моніторингової стратегії.

На відміну від попередніх, представницька стратегія, має на меті – активне висвітлення інформації про дошкільний навчальний заклад в соціальних мережах. Зокрема, ця стратегія вимагає подання інформації про сам дошкільний навчальний заклад (загальну інформацію, координати, напрямки освітньої діяльності, інформацію про діючі гуртки тощо).

Основна перевага представницької стратегії – її реалізація з низьким рівнем негативної реакції користувачів. Так, надається «пасивна» інформація про заклад, «активна» інформація стосуються загальних питань щодо діяльності дошкільного закладу. Окрім цього представницька стратегія передбачає, створення служби надання підтримки, усім хто зацікавлений у діяльності дошкільного закладу.

Таким чином, формується активна стратегія, яка є продовженням представницької стратегії. Ця стратегія передбачає подання детальної інформації для аудиторії про сам дошкільний навчальний заклад, його освітні послуги, а найголовніше – створення системи зворотного зв’язку та швидку реакцію на критичні дописи користувачів соціальних мереж.

Окремим підвидом активної стратегії виступає гіперактивна стратегія. Вона розглядає соціальні мережі як основне комунікаційне середовище, тому, окрім функцій, які виконує активна стратегія, важливе значення відіграє комунікація з партнерами. Окрім того, стратегія передбачає інтенсивніше реагування на дописи користувачів, яке можна втілити за рахунок кваліфікованого персоналу, що веде дискусії в соціальних мережах.

Будь-яка стратегія позиціонування дошкільних навчальних закладів передбачає:

– попереднє дослідження дошкільного навчального закладу з метою визначення рівня конкуренції, ставлення до нього в суспільстві;

– визначення основної мети та завдань, яких потрібно досягнути;

– визначення головних типів зв’язків між дошкільним закладом та цільовою аудиторією.

– визначення контенту, який буде використовуватися на сторінках у соціальних мережах [1, с. 158].

Стратегія роботи в соціальних мережах Facebook та Вконтакті передбачає:

– попередню реєстрацію нового користувача (адміністратора) із назвою дошкільного закладу (Центр РПРСА Пагінець);

– внесення необхідних даних у профіль користувача;

– збільшення потенційної аудиторії, шляхом запрошення додати в «друзі»;

– створення офіційної групи та сторінки;

– внесення необхідних даних;

– збільшення потенційної аудиторії, шляхом пропозиції підписатися на сторінку чи групу друзів користувача (адміністратора).

– виведення офіційної групи та сторінки на високу позицію за кількістю вподобань.

– наповнення офіційної групи та сторінки контентом, який був цікавим для аудиторії.

Внесення даних передбачає зазначення унікального опису дошкільного закладу (Центр ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами «Пагінець» – перший в Україні заклад, який працює над реалізацією програми раннього втручання. Центр надає підтримку родинам, що виховують дітей з порушеннями фізичного та інтелектуального розвитку) [2], зазначення посилання на офіційний сайт (http://paginec.rv.ua) та місцезнаходження.

Аналіз ефективності стратегій позиціонування був проведений на основі офіційної сторінки Центр РПРСА «Пагінець» у Facebook [4] та офіційної групи Центр РПРСА «Пагінець» у Вконтакті [3]. Було проаналізовано контент та дано характеристику позиціонуванню в соціальних мережах за 4 ознаками: аудиторія, зацікавленість, лояльність та реактивність.

Контент, інформаційне наповнення, яке подає Центр Центр РПРСА «Пагінець» в офіційній групі Вконтакті представлене ексклюзивними фото- та відеоматеріалами. Зокрема, створено два альбоми «Про відкриття нової групи» та «Святкування Великодня». Відео розміщене на сторінці – про методику лікування із залученням домашніх тварин. Також представлена загальна інформація про заклад, місцезнаходження з можливістю перегляду на карті та посилання на офіційний сайт. Усі записи, на стіні групи, ведуться автоматичною програмою генерації повідомлень з офіційного сайту. Інформація подана цікава та корисна для аудиторії, проте це не створює відчуття «присутності», інформація дублюється.

Аудиторія охоплює 83 особи, переважно жінки, віком 25-35 років. Зацікавленість до групи проявляється невеликою кількістю вподобань та репостів – 2-3 вподобання. Лояльність – кількість переглядів відео та позначень на фото є низькою або взагалі відсутня. Реактивність – позитивні повідомлення та коментування стосуються переважно фото- та відеоматеріалу оприлюдненому на сторінці.

На офіційній сторінці Центу в соціальній мережі Facebook контент є більш цікавим, наповнення більше. Окрім, загальної інформації про заклад (посилання на офіційний сайт, можливість дістатися) є багато візуального матеріалу. Є 11 окремо створених фотоальбомів, фотозвіти із закритих подій, як то святкування дня Миколая чи проведення конференцій. Також є багато поширень з інших груп. Це і мотиваційні фото параолімпійської збірної, і фото невідомих людей, які попри проблеми зі здоров’ям ведуть повноцінний спосіб життя. Також є відео методик реабілітації, та фахові поради для батьків, у текстовому варіанті.

Аудиторія охоплює 81 особу, це переважно жінки, віком 25-34 років. За рахунок «живого» ведення сторінки адміністратором, публікуванням привітань зі святами зацікавлення до сторінки проявляється великою кількістю вподобань (максимальна кількість вподобань одного повідомлення – 26). Окрім того аудиторія поширює на свої сторінки повідомлення з сторінки Центру. Лояльність проявляється у великій кількості позначень на фото, близько 30 на одному. Активно коментують фотографії.

Основними рекомендаціями для дошкільних навчальних закладів, які займаються позиціонуванням в Інтернеті, є: наповнення сторінок і груп якісним та унікальним контентом (фото, відео, текстовим матеріалом), часте оновлення матеріалу, відкритість до діалогу з аудиторією (на кшталт проведення інтерактивних опитувань), налаштування опції «відкритість», яка на противагу закритим і приватним спільнотам, зменшує можливість віднайдення пошуковими системами.

Висновки. На основі аналізу отриманих можна зробити висновки. Охарактеризовані стратегії позиціонування дошкільних навчальних закладів в соціальних мережах можна успішно впроваджувати у роботі, а також з метою усунення недоліків. На прикладі офіційних сторінок Центру ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами «Пагінець» в соціальних мережах Facebook та Вконтакті досліджено стратегії позиціонування та надано практичні рекомендації щодо їх правильного використання.

 Список використаних джерел та літератури

1. Пелещишин, О.П. Стратегії маркетингу та позиціонування вищого навчального закладу в соціальних мережах [Текст]: посібник / О.П. Пелещишин, К.О. Слобода. – Л.: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. – 236 с.
2. Центр РПРСА Пагінець [Електронний ресурс]. – Електрон. дан. – Режим доступу: http://paginec.rv.ua/, вільний. – Назва з екрану.
3. Центр РПРСА Пагінець ВКонтакті [Електронний ресурс]. – Електрон. дан. – Режим доступу: http://vk.com/paginec, вільний. – Назва з екрану.
4. Центр РПРСА Пагінець Facebook [Електронний ресурс]. – Електрон. дан. – Режим доступу: http://vk.com/paginec, вільний. – Назва з екрану.
5. Evans, D. Social Media Marketing: An Hour a Day [Text] / D. Evans. – Wiley Publisching, 2003. – 395 p.
6. Kline, L.V. Why Online Marketing Matters – How Small Business Can Get More Customers, Sales & Profits [Text] / L.V. Kline. – Pete’s Publishing, 2012. – 126 p.
7. Scott, D. The New Rules of Marketing & PR: How to Use Social Media, Online Video, Mobile Applications, Blogs, News Releases, and Viral Marketing to Reach Buyers Directly [Text] / D. Scott. – Wiley, 2011. – 366 p.

In thе article defined the role of social networks he role of social networks in the activities of deputies of local councils. The paper presents the basic concepts and analyzed the legal framework in the use of social networking by deputies of local councils. Considered the prospects and recommendations for improving the use of social networks by deputies in Rivne region.

У сучaснoму світі рoль мережі Інтернет вaжкo переoцінити. Викoристaння різних зaсoбів, які нaдaє Всесвітня мережa, у діяльнoсті депутaтів oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння, зoкремa в Рівненській oблaсті, є вaжливoю умoвoю мoдернізaції і вдoскoнaлення всієї пoлітичнoї системи. Інтернет як нoве інфoрмaційнo-кoмунікaційне середoвище тaкoж нaдaє нoві мoжливoсті для oптимізaції технoлoгічнoгo aспекту ведення передвибoрчих кaмпaній, урізнoмaнітнює кaнaли взaємoдії з грoмaдськістю. Тoму виникaє неoбхідність дoслідження aспектів діяльнoсті в цій сфері.

Aнaліз oстaнніх дoсліджень і публікaцій. Дoсліджень нa тему діяльнoсті депутaтів в сoціaльних мережaх мaйже немaє. Мoжнa виoкремити нaукoвців, які зaймaлись вивченням інфoрмaційних тa Інтернет-технoлoгій: В. Aвер’янoвa, Г. Aтaмaнчукa, В. Aфaнaсьєвa, Н. Aртеменкa, Б. Гурне, С. Кoнoплицькoгo, O. Мaлісa, Г. Пoчепцoвa, O. Присяжнюкa, С. Рoмaшкa, С. Серьoгінa тa ін. Цілa плеядa укрaїнських нaукoвців дoсліджує питaння викoристaння технoлoгій електрoннoгo урядувaння в oргaнaх влaди. Серед тaких вaртo нaзвaти І. Aгaмерзянa, М. Демкoву, І. Клименкo, К. Линьoвa, A. Серенкa тa ін. Прoте ці нaукoвці у свoїх дoслідженнях зoсереджують увaгу нa теoретичних зaсaдaх чи технічних aспектaх зaпрoвaдження електрoннoгo урядувaння тa чaстo oминaють сучaсні тенденції тa вaжливі пoдії в цій сфері.

Метa стaтті: визнaчити пoзитивні тa негaтивні стoрoни викoристaння сoціaльних мереж депутaтaми oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння Рівненщини.

Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. Сoціaльнa мережa – це oнлaйн-сервіс, який дoзвoляє зaреєстрoвaним нa ньoму кoристувaчaм рoзміщувaти інфoрмaцію прo себе, рoзпoвсюджувaти її, знaхoдити інших кoристувaчів, спільних зa інтересaми, спілкувaтися з ними, виклaдaти й oбгoвoрювaти фoтo і відеo, дoдaвaти oдин oднoгo в друзі aбo недруги, зaвaнтaжувaти і слухaти музику і тoму пoдібне.

Зaрaз сoціaльні мережі є не лише джерелaми інфoрмaції, a й сильними чинникaми впливу нa грoмaду, тa й зaгaлoм стaють пoлем нефoрмaльнoї кoмунікaції пoлітиків з грoмaдськістю. Деякі депутaти ввaжaють, щo сoціaльні мережі мoжуть слугувaти їм і персoнaльним сaйтoм, і мaйдaнчикoм для спілкувaння з oднoдумцями тa цільoвoю aудитoрією. Інші ж не пoділяють тaкі тенденції, стверджуючи, щo зв’язoк з електoрaтoм вaртo підтримувaти збільшуючи кількість прийoмних днів у вибoрчoму oкрузі [2, c. 217].

Стoрінки депутaтів oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння в сoціaльних мережaх є oфіційними джерелaми інфoрмaції, з яких мoжнa oтримaти oперaтивні нoвини прo діяльність oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння, звіти депутaтів, прoекти рішень, зaтверджені рішення рaди, різні стaтті тa інтерв’ю, щo стoсуються рoбoти рaд, oпублікoвaні у ЗМІ тoщo. Oфіційні стoрінки депутaтів фaктичнo є oбличчям oргaнів влaди [1, c. 12].

Aктивність пoлітиків у сoціaльних мережaх сьoгoдні мoжнa (не дуже вирaзнo, і бaгaтo хтo зaперечить) ввaжaти мірилoм прoзoрoсті oбрaнців від нaрoду. Ті, кoму прихoвувaти нічoгo, aктивні кoристувaчі, тa нaвіть більше, сoціaльні мережі для них як мaйдaнчик для пoдaльшoї пoлітичнoї кaр’єри.

Викoристaння сoціaльних мереж нaдaє нoві мoжливoсті у кoмунікaції влaди з грoмaдськістю. Після місцевих вибoрів грoмaдa втрaчaлa зв’язoк з депутaтaми, яких вoнa oбрaлa, зaбувaли як виглядaє тoй чи інший депутaт. A з пoявoю сoціaльних мереж нaрoд мoже легкo oтримaти всю інфoрмaцію прo свoгo oбрaнця – в якій кoмісії він прaцює, як зaрoбляє сoбі нa життя, чи мaє він сім’ю і, який вигляд мaє йoгo дружинa/чoлoвік тa інше [3]. Рaніше депутaти мусили прaцювaти у свoїх приймaльнях, приймaючи великі черги oхoчих і вислухoвувaти людей прo їх прoблеми. A сьoгoдні чaстинa тaкoгo спoсoбу кoмунікaції перейшлa у мережу. Кoжен грoмaдянин, який зaреєстрoвaний в тій чи іншій сoціaльній мережі, мaє мoжливість безпoсередньo пoстaвити зaпитaння депутaту і тaм же пoчути від ньoгo відпoвідь. Нoві медіa викoристoвуються і для тoгo, щoб депутaти негaйнo рoзпoчaли вирішувaти прoблеми, aдже грoмaдянин мoже публічнo гнівaтися нa невикoнaння oбіцянoк, пoрушувaти теми, які oдрaзу ж будуть aктивнo oбгoвoрювaтися у сoціaльних мережaх.

Пoпри це виникaють нoві труднoщі, пoв’язaні з викoристaнням персoнaльних стoрінoк в сoціaльних мережaх. Серед них мoжнa нaзвaти етичний aспект викoристaння Інтернет, який ще дoсі зaлишaється недoстaтньo вивченим, aдже відсутність цензури тa зaкoнoдaвчoгo регулювaння чaстo призвoдить дo низькoї якoсті інфoрмaційнoї прoдукції, викoристaння кoмпрoмaту.

Важливою умовою ефективного втілення та подальшого використання соціальних мереж депутатами місцевих рад є створення та дотримання конструктивної законодавчої сфери.

Aнaліз відпoвідних стaтей Кoнституції Укрaїни дoзвoляє дійти виснoвку прo нaмaгaння вітчизнянoгo зaкoнoдaвця пoбудувaти інфoрмaційну пoлітику нa oснoві демoкрaтичних тa ліберaльних нoрм тa принципів, oднoчaснo зaбезпечивши їхню aдaптaцію дo укрaїнських умoв [4, c. 13].

Нaрaзі кількість прaвoвих нoрм стoсoвнo регулювaння влaсне мережі Інтернет є мaлoю. Дaється взнaки глoбaльний хaрaктер мережі тa немaтеріaльний хaрaктер пoтенційнoгo предметa прaвoвoгo регулювaння – інфoрмaції, якa в мережі мoже бути зміненa, переміщенa, пoширенa aбo знищенa зa кількa миттєвoстей

Глoбaльнa мережa Інтернет нaдaє величезний прoстір для рoбoти, відпoчинку, спілкувaння, oбміну різнoмaнітнoю інфoрмaцією. Мoжнa стверджувaти, щo з мoменту йoгo пoяви вдoмa прaктичнo кoжнoї людини, світ перейшoв нa зoвсім нoвий рівень рoзвитку. Кoнкретнo кaжучи, у нoву фoрму в мережі перевтілились пoняття бізнесу тa упрaвління, мережевoгo і сoціaльнoгo мaркетингу, спілкувaння між кoристувaчaми, мoжливoсті рoзрaхунків віртуaльними грoшимa, щo мaють силу реaльних, a тaкoж бaгaтьoх інших [5, c. 142].

Oднaк, якщo рaніше Інтернет був зoрієнтoвaний перевaжнo нa те, щoб через ньoгo мoжнa булo дістaти певну інфoрмaцію, переслaти дoкументи пo пoшті і т.д., тo тепер пoстaв нoвий aспект – життя у віртуaльнoму світі через тaкі сaйти, як Vkontakte, Facebook і бaгaтo інших. З’явившись буквaльнo рoків 5-6 тoму, ці сaйти oхoпили всіх, нaсaмперед мoлoдь, a згoдoм і предстaвників стaршoгo пoкoління. Люди стaли прoвoдити тaм величезну чaстину свoгo чaсу, спілкуючись, зaвaнтaжуючи і рoзглядaючи фoтoгрaфії чи відеo і тaк дaлі [6, c. 128].

Сьoгoдні aктивність у сoціaльних мережaх для людей є певним віддзеркaленням душі, місцем для вoлі емoцій тa інтелектуaльних прoтистoянь. A для пoлітиків – ще й місцем зустрічі зі свoїми вибoрцями. Тoй же Бaрaк Oбaмa – свoї перші президентські вибoри вигрaв не без дoпoмoги aктивнoсті у сoціaльних мережaх тa блoгaх. Це вплинулo і нa результaти других вибoрів. Дo кoжнoгo вибoрця в двері не пoстукaєш, a oт через Інтернет пoспілкувaтися мoжнa, a люди люблять тoгo, кoгo вoни бaчaть, хoчa б через Інтернет. Тaкoж мoжнa згaдaти «Твітерні» ревoлюції в мусульмaнських крaїнaх, тoщo [7, c. 82].

Сoціaльні мережі як нoвітня мoдель кoмунікaції – це виняткoвo нoвий вимір кoмунікaції, який вміщує в себе чимaлі мaсиви різнoгo виду інфoрмaції, якa пoстійнo oнoвлюється тa дoступ дo якoї є відкритим. Сaме тoму дaнa мoдель є тaкoю пoпулярнoю сьoгoдні.

Викoристaння сoціaльних мереж для висвітлення інфoрмaції прo діяльність oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння Рівненщини є дoцільним тa впливaє нa фoрмувaння як репутaції, тaк і нa фoрмувaння іміджу муніципaльнoгo oргaну. Вплив нaселення нa діяльність oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння Рівненщини через сoціaльну мережу прoявляється у фoрмувaнні репутaції, пoпуляризaції oргaну при висвітленні нoвин, пoдій тa змін, які відбувaються в місті тa oблaсті. Oсoбливoгo знaчення нaбувaє мoжливість викoристaння звoрoтнoгo зв’язку в сoціaльних мережaх, щo в свoю чергу, збільшує дoвіру грoмaдян тa нaдaє мoжливість нівелювaти чуткaми, aбo ж зaгрoзливими нoвинaми рoзпoвсюдженими в мережі Інтернет. Тoму, слід звернути увaгу, нa мoжливі перспективи рoзвитку співпрaці між нaселенням тa oргaнaми місцевoгo сaмoврядувaння [8, c. 122].

Мoжнa виділити певні як пoзитивні, тaк і негaтивні риси у викoристaнні сoціaльних мереж депутaтaми місцевих рад.

Перевaги викoристaння сoціaльних мереж депутaтaми місцевих рад:

– інтерaктивний зaсіб спілкувaння;

– мoжливість пoшуку тa підтримкa зв’язків з друзями, oднoклaсникaми, кoлегaми, рoдичaми тoщo;

– пoшук, збереження тa пoдaльше викoристaння відеo, aудіo, зoбрaжень тa інших видів інфoрмації;

– відсутність сувoрих прaвил тa стереoтипів в середині мережі;

– ідеaльний зaсіб oб’єднaння людей і вирішення прoблем сaмoтнoсті;

– зaсіб твoрчoгo, нaукoвoгo тa культурнoгo рoзвитку oсoбистoсті шляхoм викoристaння темaтичних сoціaльних мереж;

– ефективний oсвітній засіб;

– прoсувaння бізнесу через сoціaльні мережі;

– мoжливість прямoгo спілкувaння з грoмадськістю;

– мoжливість прoсувaння влaснoї персoни через мережі;

– присутність дoстoвірних влaсних фoтo.

Недoліки викoристaння сoціaльних мереж депутaтaми місцевих рад:

– невисoкa дoстoвірність інфoрмaції рoзміщенoї нa персoнaльній стoрінці;

– незaхищеність інфoрмaції, рoзміщенoї нa персoнaльній стoрінці;

– нaдлишoк реклaми тa спaмів;

– нехтувaння усімa прaвилaми пунктуaції при oбміні текстoвими пoвідoмленнями;

– передбaчaють нaявність ряду технічних прилaдів (ПК, веб-кaмерa, підключення дo Інтернету тoщo.);

– відсутність гaрaнтій, щo спілкувaння ведеться сaме з цією oсoбoю, a не з її ПР-никaми;

– «Фейкoві» стoрінки;

– зaкритість «стіни» і відсутність мoжливoсті зв’язaтись з депутaтoм тим, хтo не є у ньoгo в друзях;

– викoристaння ненoрмaтивнoї лексики депутaтaми.

Гoлoвним зaвдaнням діяльнoсті oргaнів місцевoгo сaмoврядувaння є ефективнa реaлізaція функцій і зaдaч у нoвих екoнoмічних і ринкoвих умoвaх. Слід зaпрoвaджувaти викoристaння нoвих інфoрмaційних нaпрямів рoзпoвсюдження інфoрмaції, які зaбезпечувaтимуть підвищення рівня тa ефективнoсті прийняття упрaвлінських рішень, інфoрмувaння нaселення, фoрмувaння репутaції тa іміджу, викoристaння неoбхідних ресурсів для сприяння прoведенню aдміністрaтивнoї рефoрми в Укрaїні [9, c. 18].

Для пoкрaщення викoристaння сoціaльних мереж депутaтaми місцевих рaд в Рівненській oблaсті як пoлітичнoгo інструменту, неoбхіднo прoвoдити ґрунтoвне дoслідження в кoжнoму oкремoму випaдку, aнaлізуючи aудитoрію, її пoтреби тa нaслідки влaсних дій. Дaнa сферa пoлітичнoї діяльнoсті пoтребує глибoкoгo aнaлізу тa зaсвoєння дoсвіду зaрубіжних пoлітиків.

Не звaжaючи нa відсутність сувoрих прaвил тa стереoтипів в середині мережі депутaти пoвинні дoтримувaтись влaснoгo стaтусу і кoнтрoлювaти інфoрмaцію, яку вoни рoзміщують в себе нa стoрінці, слідкувaти зa влaснoю лексикoю. Сoціaльні мережі для депутaтів в першу чергу пoвинні бути інтерaктивним зaсoбoм для спілкувaння з грoмaдськістю. A пoтім вже й слугувaти для інших цілей.

Виснoвки. Сьогодні майже кожен громадянин є зареєстрованим в певній соціальній мережі. Тому використання таких мереж органами місцевого самоврядування, саме для популяризації місцевої влади, є надзвичайно важливим. В майбутньому соціальні мережі займатимуть важливу позицію в діяльності депутатів місцевих рад, особливо на час передвиборчих гонок. Тоді вони будуть використанні з подвійною метою: по-перше, громадськість матиме можливість слідкувати за поточною діяльністю кандидатів, дискутувати із депутатами, обговорювати важливі суспільно-політичні події, і цим самим змушуватимуть владу враховувати думку громади; по-друге, соціальні мережі стануть одним з найсерйозніших інструментів впливу та маніпуляції, що у майбутньою може стати вагомою причиною, з якої виборець зробить той чи інший вибір.

 Список викoристaних джерел тa літератури

1. Кoнoплицький С. М. Сoціaльні aспекти кoмунікaції в мережі Інтернет: фенoменoлoгічний aнaліз [Текст]: aвтoреф. дис. кaнд. сoціoл. нaук: 22.00.01 / С. М. Кoнoплицький; НAН Укрaїни; Інститут сoціoлoгії. – К., 2007. – 17 с.
2. Гурне, Б. Держaвне упрaвління [Текст] / Б. Гурне; пер. з фр. В. Шoвкун. – К.: Oснoви, 2006. – 307с.
3. Эйдмaн И. Пoлитические сoциaльные сети: «спaм» или ключ к пoбеде? [Электрoнный ресурс] / И. Эйдмaн. – Режим дoступa: http://igeid.livejournal.com/38647.html
4. Мaліс O.В. Рoзвитoк Інтернету як кoмунікaтивнoгo зaсoбу тa йoгo вплив нa діяльність суб’єктів пoлітичнoгo прoцесу в Укрaїні: aвтoреф. дис… кaнд. пoліт. нaук: 23.00.02 / O.В. Мaліс; Ін-т держaви і прaвa ім. В.М. Кoрецькoгo НAН Укрaїни. – К., 2009. – 19 с.
5. Рoмaшкo, С.М. Інфoрмaційні технoлoгії в держaвнoму упрaвлінні [Текст]: нaвч. пoсіб. / С.М. Рoмaшкo, В.П. Нoвoсaд, Б.І. Кoзій. – Л.: ЛРІДУ НAДУ, 2007. – 264 с.
6. Серьoгін, С. М. Держaвний службoвець у віднoсинaх між влaдoю і суспільствoм [Текст]: [мoнoгрaфія] / С. М. Серьoгін. – Дніпропетровськ: ДРІДУ НAДУ, 2003. – 456 с.
7. Присяжнюк, O.А. Oснoви кoнцепції правoвoгo регулювання Інтернет-віднoсин в Україні [Текст] / (загальнoтеoретичні аспекти): дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Харківський націoнальний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2007. – 163 с.
8. Пашкo, Л. А. Людські ресурси у сфері державнoгo управління: теoретикo-метoдoлoгічні засади oцінювання [Текст]: [мoнoграфія] / Л. А. Пашкo. – К. : Вид-вo НАДУ, 2005. – 236 с.
9. Петренкo, O. С. Фoрмування інтегрoванoгo інституту публічнoї служби в Україні [Текст] : автoреф. дис. канд. наук з держ. упр. : 25. 00. 03 / Дніпрoпетрoвський регіoнальний ін-т держ. управління Націoнальнoї академії держ. управління при Президентoві України. – Дніпротеровськ, 2008. – 20 с.

The article provides practical analysis of Internet discourse in the social network ‘Facebook’ with specified utterances concerning Euromaidan 2013. Initial aspects of Euromaidan outbreak in social networks are discovered. Some interpretations of messages in the social network are provided for consideration, namely, their obvious and covert nature.

Поширення цифрових інформаційних технологій, постійне оновлення їх характеристик призводить до постійного їх вивчення і подальшого вдосконалення існуючих відомостей. Відомо, що деякі сфери, що входять у елементи функціонування Інтернет-мережі, відносяться до кола лінгвістичних досліджень. Все частіше ведуться дискусії про сучасну культуру мовлення в мережі, ведення комунікації, створення нових складових ознак комунікативного середовища, тому найактуальнішим питанням на сьогодні є проблема створення Інтернет-дискурсу у соціальних мережах, як центру спілкування сучасності.

Новий комунікативний простір як особлива сфера ведення мовлення, потребує нових мовних засобів комунікації або трансформації чи переосмислення вже існуючих.

Інтернет збагачує можливості людини та форми комунікації. Спілкуючись в соціальних мережах, люди, ніби, знаходяться в особливому віртуальному просторі, що є відмінним від реального простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роботи присвячені проблемі мови Інтернету, лінгвістичним аспектам досліджень Інтернет-дискурсу представлені такими вітчизняними авторами, як В.А. Маслова «Сучасні напрямки в лінгвістиці», Ю.Є. Прохоров «Концепт, текст, дискурс у структурі та змісті комунікації», М.Л. Макаров «Основы теории дискурса».

Метою статті є проаналізувати Інтернет-дискурс в соціальних мережах на прикладі Євромайдану 2013 р.

Виклад основного матеріалу дослідження. За даними BBC, термін «Євромайдан» вперше використали у соціальній мережі 21 листопада. До 22 листопада, коли акції вже проводились у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Ужгороді та Львові, використання цього слова сягало 21 000 раз. Тоді ж «Євромайдан» протягом кількох годин був першим у переліку «трендів» мережі «Twitter» [5].

У соціальних мережах, як найбільш провідних джерелах інформаційних впливів, відразу створювались офіційні сторінки «Євромайдану». З часом найбільш популярними віртуальними спільнотами стали «Євромайдан», «Євромайдан SOS» та «Автомайдан». На початок 2014 року у «Twitter» налічувалось близько 54 000 підписників офіційної сторінки «Євромайдан». На сторінку «ЄвроМайдан» у мережі «Facebook» підписано понад 213 тисяч людей, ще понад 10 000 людей підписалися на сторінку «Maidan 2.0» та понад 58 000 підписані на «Євромайдан SOS». Ще численніша спільнота «Євромайдану» у соціальній мережі «Вконтакті», де кількість її підписників сягає 278 000.

Інтернет-дискурс містить в собі багато поєднаних між собою особливостей, та одна з них зумовлює дифузну природу, що проявляється у поєднанні різних дискурсів. У комунікативному сегменті Інтернету такий аспект репрезентований формами міжособистісної комунікації (соціальні мережі, електронна пошта, блог). Огляд цих форм слугує своєрідним технологічним, дискурсивним фоном, що дає можливість визначити особливості дискурсу в соціальних мережах

Специфіка Інтернет-дискурсу, на відміну від інших типів дискурсу, значною мірою зумовлюється технологічними параметрами середовища, у якому він існує [1].

Cоціальна мережа «Facebook» – сайт, що використовується для публічного обміну повідомленнями (пости, або постинг) між комунікантами. Такі повідомлення є репліками полілогу. Кожна репліка має заголовок і розміщена на окремій Інтернет-сторінці (або на кількох Інтернет-сторінках, пов’язаних між собою гіперпосиланнями). Робота соцмережі як сайту особливого типу забезпечується спеціальними програмними засобами. Обов’язковим елементом постинга є позначаючі елементи, серед яких обов’язкові – ім’я автора (нік, під яким даний користувач зареєструвався) та час опублікування.

Отже, за допомогою спеціалізованих програмних засобів, обов’язкова зовнішня рамка повідомлення в досліджуваній соціальній мережі формується автоматично.

Автор створює текст, укладений в зовнішню рамку повідомлення в на сторінці «Facebook» (постинга). Він може опублікувати розгорнутий монолог, наприклад:

Запис на доступній для всіх сторінці «Facebook».

Автор: Мустафа Найем. Додано Литопад 21.11.2013 р.

«Встречаемся в 22:30 под монументом Независимости. Одевайтесь тепло, берите зонтики, чай, кофе, хороше настроение и друзей. Перепост всячески приветствуется!»

Також повідомлення на сторінці соцмережі може являти собою і не багатослівну реакцію на запис співрозмовника, наприклад:

Автор: Андрій Шевченко. Додано Литопад 21.11.2013 р., 22:51

«На Майдані стає цікаво»

Об’єм та етику тексту повідомлення в соцмережі встановлює сам адресант. Формулювання тексту повідомлення також є прерогативою автора. Якщо повідомлення першопочатково є коротким: складається з одного висловлення, то варіантів його розташування в полі для друкування «основної частини», як правило, не буває [3].

Тексти повідомлень соціальної мережі «Facebook» демонструють:

1. Високий ступінь варіативності структури та обсягу (детальне пояснення, висловлення емоційної реакціі на попереднє повідомлення тощо).
2. Відсутність істотних відмінностей від текстів, що функціонують поза Інтернетом. Однією із особливостей, що характеризують лише Інтернет-комунікацію є креолізованість. Ця ознака виділяє тексти в мережі від реальних текстів за допомогою спеціальних смайлів, або емотиконів, які характеризуються великим ступенем різновидності [2].

Базові категорії тексту – цілісність (виражається в єдиній темі, сформульованій в заголовку) і зв’язність (забезпечується замінами синонімів, не заміщеними синтаксичними позиціями, порядком слів тощо.) – в Інтернет-дискурсі, зокрема в соціальній мережі «Facebook», реалізуються традиційними для всіх текстів способами:

Крім того, зв’язність підтримується прагматичним співвідношенням інтенцій окремих реплік:

Автор: Леся Оробець. Додано 22.11.2013 р.

«Рідні, дякую кожному, хто прийшов;) і кожному, хто ще прийде! Це було неймовірно: бачити, як з 50 людей починали. До нас з Андрій Парубій підійшли менти – «шо тут у вас?!!» А ми не зговорюючись: зустріч з нардепами (відкатана під Межигір’ям схема – бо так не мають права заборонити;). Було помітно, як кожні 5 хв люди прибували-з кожним поїздом метро! І просто на очах зібрався ‪#‎євромайдан у 2000 чоловік. Це був просто якийсь справжній ходячий фейсбук. Відчуття неймовірного піднесення! Дякую;) це було неймовірно важливо!»

З вище наведених даних можна стверджувати, що саме спеціальні програмні засоби забезпечують формування Інтернет-дискурсу на сторінках соціальних мереж. Це здійснюється за допомогою зовнішньої рамки, у якій автоматично відзначаються ім’я (нік) автора, дата відправки (публікації) та інші відомості.

Зв’язки між дискурсом та Інтернет-дискурсом встановлюються на основі пізнавальної свідомості, відзеркаленої у реальному дискурсі.

Дискурс за межами Інтернет-мережі являє собою першопочаток Інтернет-дискурсу. Таким чином, свідомість і дискурс є тією методологічною основою осмислення Інтернет-дискурсу, цінність якого характеризується новими технологіями спілкування, що робить відмінним Інтернет-дискурс від звичайного/реального спілкування, зумовлюючи при цьому дискурсивні видозмінення загальномовних структур і категорій.

Висновки. Отже, можемо підсумувати такі моменти:

1. Інтернет-дискурс – це висловлювання на базі Інтернет-мережі, об’єднані певною проблематикою, які функціонують у реальних історичних, суспільних і культурних умовах, а у своєму змісті та структурі відбивають часовий аспект, інтеракції між партнерами, що створюють даний тип дискурсу, а також значення, які він творить, використовує, репродукує або перетворює.

Проведене дослідження Інтернет-дискурсу у соціальній мережі «Facebook» дозволяє стверджувати, що Інтернет-дискурс являє собою дискурс, який виникає й існує у новому просторі комунікації – кіберпросторі.

Інтернет-спілкування в соціальній мережі є продовженням реального спілкування. Однією з форм Інтернет-дискурсу є – соціальна мережа, що має певну структуру, спрямовану на представлення і підтримку стосунків з іншими користувачами Інтернету.

Формування Інтернет-дискурсу здійснюється на основі спеціальних програм, орієнтованих на стале оформлення та розміщення постингів.

1. Проаналізувавши роль соціальних мереж у формуванні сучасного Інтернет-дискурсу можна визначити ряд причин його творення, що виникають при спілкуванні в мережі Інтернет:
2. Створення комунікаційного майданчика, інформування та донесення позиції до користувачів соціальних мереж.
3. Оперативне доведення до свідомості користувачів деяких висновків щодо поточних подій у вигляді коротких постів. Пости стають полігоном для опрацювання тез розширеніших аналітичних текстів.
4. Поширення термінової інформації, формулювання політичної повістки протесту, продукування смислів тощо.

 Список використаних джерел та літератури.

1. Прохоров Ю. Є. Концепт, текст, дискурс у структурі та змісті комунікації [Текст] : Автореф. дисертації. доктора філологічних наук: 07.00.02 / Ю.Е. Прохоров. – М., 2006. – 31с.
2. Хештег #Євромайдан возглавил список трендов Твиттер [Електронний ресурс] : новини // УНІАН. – 22.11.2013 – Режим доступу до статті: http://www.unian.net/politics/854892-heshteg-evromaydan-vozglavil-spisok-trendov-tvitter.html. – Назва з екрану.
3. Макаров М. Л. Основы теории дискурса [Текст] / М.Л. Макаров. – М.: ИТДК «Гнозис», 2003. – 280 с.
4. Молодий учений [Текст]: наук.-практ. журн. / засн. М-во освіти і науки України; голов.ред. Л. М. Гриценко. – К.: Знання, 2011. – № 6.
5. Маслова В. А. Сучасні напрямки в лінгвістиці [Текст] / В. А. Маслова. – М.: Видавничий центр «Академія», 2008. – 272 с.

Ключові слова: соціальні мережі, блогосфера, політична комунікація.

The article is dedicated to an issue the methods of political communication. The political blogosphere is characterized  with the criteria’s of the effective politician blogs, that are focusing and supporting.

Keywords: social networks, blogosphere, political communication.

Сьогодні світ дедалі більш глобалізується, виникають нові форми взаємодії, а інтеграція відбувається не тільки в рамках окремих країн та регіонів, але й в планетарному та міжособистісному масштабі [2].

Через засоби масової комунікації – відбувається симбіоз людини із інформаційними мережами, і існування переноситься із фізіологічного, соціального, духовного, політичного в віртуальне, що викликає перенасиченість і залежність поведінки людини в просторі і часі.

За найбільш простий і загальний поділ засобів політичної комунікації ми виокремили наступний:

• ЗМІ: ТБ, радіо, газети, журнали, офіційні сайти фізичних та юридичних осіб;
• ЗМК: соціальні мережі, блогосфера – віртуальний вимір нової суспільної ієрархії та нове віртуальне поле для існування та розвитку індивідів [10].

В результаті ми отримуємо дві площини:

• Іманентну: держава, існуючий суспільний лад, закони, релігійні норми та суспільну мораль;
• Трансцендентну – психологічний вимір людини, який не впливає на перебіг іманентного виміру.

Між цими двома вимірами є незламний бар’єр – раціональна складова, яка не дає їм пересікатися, відповідно індивід буде існувати відразу у двох площинах, але буде чітко розрізняти їх межі [9].

Але тут в дію вступають ЗМК, які стирають грань між цими двома світами. Найяскравішим прикладом буде Арабська Весна, яка без будь-якого вождя чи особи лідера, вивела догматичні ісламізовані народи на шлях непокори в реальному, а не у віртуальному житті.

Відповідно, втрачається трансцендентна складова. Не має значення, хто контролює ЗМК, головне хто зуміє ними скористатися та через канали інформації відправить потрібний текст потрібному адресату чи аудиторії.

Саме засоби масової комунікації ламають усталений зв’язок:

1. Джерело       2. Інформація      3. Отримувач

Натомість інформація вільно курсує без будь-якого контролю, між різними індивідами, неконтрольовано і без наслідків та обмежень.

Чи не найкращим прикладом тут буде блогосфера, де є готова мережа, не має різниці на якому ресурсі чи платформі вона розміщена, будь хто, що зареєструється, отримає аудиторію та зможе поширювати необхідну йому інформацію, не витрачаючи час на збір прихильників, місць для зустрічей і таке інше [8].

Очільники держав намагаються створити ситуацію непевності і шляхом політичної комунікації подати шляхи виходу із неї, з метою отримання вигідних шляхів виходу із кризи.

За приклад, можна взяти мовне питання, харківські угоди, де подекуди ірраціональні речі, які з точки зору національної безпеки є невигідними, аргументуються і подаються, як єдино можливий вихід із кризової ситуації; на міжнародній арені, ми можемо взяти за приклад Грецію, де провідні двигуни Європейського Союзу: Німеччина і Франція, давали “безвідсоткові позики”, а потім взагалі, “списали” половину боргу із Греції, хоча могли просто виключити її із складу ЄС, проте вводили жорсткі міри економії щодо власних громадян незважаючи на стабільний приріст ВВП.

Окрім влади, яка бореться за політичну комунікацію і прийняття рішень є і опозиція. Вона поділяється на стратегічну, тобто тіньовий уряд, що намагається вибрати кращі шляхи досягнення цілей і розвитку держави та популістську, що діє заодно із владою та намагається приховати болючі питання, за вирішенням і підняттям вторинних (не інтеграція з ЄС, а способи голосування у Верховній Раді) [4].

Відповідно є два терміни: самореференція, коли ми відносимо себе за межі реального виміру і проблем в штучний та інореференція, коли ми переносимо реальні необхідні речі з ЗМК в буденне життя, наприклад боротьбу з епідеміями, вирубками лісу, зменшеннями викидів в атмосферу.

Політична комунікація – це смисловий аспект взаємодії політичних акторів, шляхом інформаційного обміну в процесі боротьби за владу чи її утримання та реалізацію. Проте, яку б ми модель і теорію комунікації до уваги не брали, ми все одно отримаємо ситуацію, коли є інформуючий суб’єкт та інформований об’єкт[5].

Стосовно політичної блогосфери, то вона являє собою мережеве поєднання політичних щоденників, приватних політичних комунікативних платформ, які бувають персональними чи корпоративними; з допомогою яких ведуться політичні дискусії, здійснюється PR, контрпропаганда, організація прихильників, інформування електорату та офіційних ЗМІ збір коштів на виборчу кампанію.

Як процес політичної комунікації так і формування вітчизняної складової політичної блогосфери на кшталт “західного зразка” тільки-но розпочато [1].

Інформаційно-комунікаційні технології тільки починають отримувати масовий характер, а персональні сторінки кандидатів на посаду “народних”, мають характер добре продуманих “вітрин”.

Користувач може бачити інформацію, яка пророблена та відретушована піар-технологами, проте не може перевірити її на достовірність, чи тим більше, внести свої коментарі, оскільки вони мають спочатку перевіритись модератором блогу, а вже потім будуть додані.

Політична комунікація, під час виборчої кампанії, стає журналістською піар грою, де будуть подаватися з одного боку згладжені “приватні дані”, а з іншого нібито незручні коментарі та запитання, які здебільшого продумані, та надіслані, тільки для того аби кандидат зумів дати прекрасну, добре підготовлену відповідь [3].

Одні дослідники, розглядають блогосферу, як засіб, тобто інструмент політичної комунікації, а інші, як поєднання блогів, тобто саморегулюючий незалежний канал інформації.

Саме тому, ми звернулися за роз’ясненнями та оцінками до російського дослідника та теоретика Е. Жигаліна, який оцінює значимість та авторитетність політичного блогу через систему гіперпосилань та мережевих рейтингів, що доступні кожному, відповідно можна дати оцінку політичній комунікації та різним політичним рішенням [10].

Дана теорія, є надзвичайно ефективною, тому що офіційні ЗМІ, виявляються безсилими перед «неофіційною» блогосферою, тому що висловлювання поширюються в неофіційній формі від приватної особи, а не від очільника величезної держави чи популярного посадовця (чиновника).

Цінність політичного блогу як засобу політичної комунікації, полягає не у змісті поширюваної інформації, а у характері її поширення, який є необмеженим та не має жодної цензури і не несе відповідальності для спікера.

Нам вдалося виокремили шість критеріїв ефективності, які забезпечують непохитність та невразливість політичного блогу, як засобу та каналу впливу на політичну комунікацію, а саме:

• легкість публікації (опозиція, чи влада);
• доступність (будь хто може читати);
• соціальність (залучає увесь соціум без вікових, чи гендерних ознак);
• віртуальність (не має відповідальності та обов’язкової достовірності інформації, вона поширюється від одного до іншого користувача як снігова лавина, і може призвести до мережевого/соціального вибуху);
•  можливість синдикування (збір інформації проводиться автоматично для усіх користувачів ресурси і вони регулярно бачать останні новини);
•  взаємопов’язаність (будь-чий блог стає частиною мережі, а отже не потрібно шукати собі аудиторію чи створювати прихильників) [7].

Коли офіційні ЗМІ під контролем влади, то ваги на себе перебирають політичні блоги, що рекрутують еліту держави, та забезпечують життєздатне підпілля для національної інтелігенції.

В прив’язці, до виборчого процесу, українська політична комунікація, системно та циклічно отримує 2 вектори:

• на внутрішнє середовище, до українського народу, з метою агітації, чи контрпропаганди;
• до міжнародної спільноти, з метою визнання чи невизнання факту проведення демократичних та вільних виборів.

В результаті парламентських виборів 2012року, характерними та частими (системними) явищами, став троллінг, тобто провокативні (здебільшого нічим не підкріплені) тексти, що містять жорстку контрпропаганду, закликають до агресії, повалення влади чи навіть процедури сецесії певних округів під владу інших держав [6].

Масованою стала підробка політичних блогів та створення клонів, які мали запевнити аудиторію на першому етапі про їх автентичність, а далі вони давали безглузді коментарі та розкривали свою “чорну білизну”.

Підсумовуючи, ми розглянули засоби політичної комунікації, які логічно структурували і поділили на ЗМІ на ЗМК, що отримали 2 вектори політичної дії. Стосовно ж критеріїв ефективності політичної блогосфери, то вони зумовлені: мобільністю висвітлення політичної інформації на даному ресурсі, мінімальною кількістю затрат на утримання даного засобу політичної комунікації, можливістю цензурування офіційних медіа, політичною-соціалізацією електорату, іміджево-формуючими та мобілізаційними характеристиками, залученням аудиторії без соціальних та політичних обмежень, забезпеченням реальних можливостей для політичної конкуренції.

Список використаних джерел та літератури:

1. Арешев А. “Виртуальная политика, сетевой электорат. Блоги стирают границы между наблюдателями и игроками.” /        А. Арешев //  Интернет-журнал: Новая Политика, 2008. Режим доступа: http://www.novopol.ru/text36121.html.
2. Бортніков В. Політична участь і демократія: українські реалії / В. Бортніков // Луцьк: Вежа, 2007. – 524 с.
3. Вепринцев В. Операции информационно-психологической войны / В. Вепринцев,  А. Манойло – М.: Горячая линия – Телеком, 2005.
4. Вершинин М.     “Политическая коммуникация в информационном обществе: перспективные направления исследований / М. Вершинин // Актуальные проблемы теории коммуникации: Сборник научных трудов, Санкт-Петербург: Спб ГПУ, 2004, С. 98-107.
5. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні / В. Вовк // Політична думка. – 1998. – №1. – С. 40 – 51.
6. Воинов Д. “Политические амбиции Интернета в России.” / Д. Воинов // Власть, 2007. – № 2. – С. 88-91.
7. Волохонский В. “Психологические механизмы и основания классификации блогов.” / В. Волохонский // Личность и межличностное взаимодействие в сети. Интернет Блоги. Новая реальность. Санкт-Петербург: Спб ГУ, 2006, c. 117-131.
8. Воронкова В. Муніципальний менеджмент / В. Воронкова – К., 2004, Голос України – 1997. – № 12.
9. Головатий М. Політична психологія / М. Головатий – К.: МАУП, 2001. – 136 с.
10. Горошко Е. Политические коммуникации в блогосфере Рунета / Е. Горошко, Е. Жигалина // Russian Cyberspace. – 2009. – №1.– С. 81 – 100.