Abstract. Today English slang is one of the most widespread ways of communicating information in social networks and in general on the Internet. It contributed to the emergence of certain social and domestic problems in our society. In order to solve these problems, it is necessary to study this subject in more detail and continue to work on new, unique research.

Ключові слова: сленг, соціальна мережа, користувач, соціолект.

Сленг, або соціолект – це мова, якою розмовляє певна група людей, або людина, яка проживає серед певної субкультури. Він може бути таємною мовою (арго), або професійним груповим діалектом (жаргон).

У сучасному суспільстві українські користувачі вживають англійський сленг у своєму повсякденному житті на підсвідомому рівні, оскільки на сьогоднішній день англомовний сленг є одним із найбільш цікавих, популярних, модних та привабливих способів спілкування.

Англомовний сленг є основою всіх його аналогів. Здебільшого, його разом із хештегами (слово або фраза, перед якою стоїть символ #), використовує молодь, яка спілкується між собою. Потім ці хештеги запускаються у світ через соціальні мережі і, таким чином, розповсюджуються всюди [1, с. 36]. Взагалі, популярність англомовного сленгу серед підлітків можна пояснити тим, що, по-перше, це цікаво, так як будь-яке  видозмінене слово або запозичення іншої мови разом із відповідником  англійської мови може стати сленгом. По-друге, враховуючи популярність англійської мови загалом та ряд певних західних країн, що є основоположниками основних світових трендів у таких галузях як журналістика, мода та музика, англійська мова стала невід’ємною частиною українського соціуму.

 Оперуючи різноманітними англомовними джерелами, користувачі вважають сленг дуже модним та привабливим фактором, що надає можливість прикрасити процес спілкування та зробити його яскравішим. Такі мовні елементи є досить зручні, оскільки у неформальних обставинах, де ніхто не закидає «закрученими термінами», ці слова спрощують процес спілкування.   Саме тому елементи англійського сленгу на сьогоднішній день можна почути кожного дня.  Наприклад, у повсякденних ситуаціях можна нерідко почути слово lol (з англ. дуже гучно сміятись), наприклад. Це означає, що в той момент у мовному колі розмова йшла про щось, що стало приводом насмішки і, можливо, осуду.

У психолінгвістиці сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів літературного стандарту в розмовній мові з певною стилістичною метою [3, с. 45-46]. Він може використовуватися для створення ефекту новизни, незвичайності, відмінності від загальновизнаних зразків, для відображення певного настрою мовця, для додання висловленню конкретності, жвавості, виразності, стислості, образності.

Англійський сленг має надзвичайно велику комунікативну або, інакше кажучи, прагматичну ціль. Вдаючись до сленгу, співрозмовникам вдається приховати певні деталі, насміхатися над явищами або справити потрібне враження. З іншого боку, у деяких випадках сленг має властивості художньо змалювати певне явище. І. Гальперін стверджував, що необхідність використання метафори викликана неможливістю адекватно висловити думку за допомогою логічних визначень. Тому соціалекти допомагають у ситуаціях, коли не доречно вживати нецензурну лексику; вони у дещо м`якшій формі заміняють недоречні слова. Прикладом можуть слугувати такі слова: bananas truck (дурень), butch («чоловікожінка»).

Отож, на даний момент питання сленгу гостро постало серед науковців, оскільки це є невід`ємна частина комунікації, а тому і сучасної людини.

Таким чином, живучи у суспільстві та прислухаючись до нього, люди знайшли новий спосіб вираження своїх думок та бачення світу. Численні наукові досліди та саме життя зробили з унікального мовного явища  гілку лексикології, яка вкоренилася в мові і продовжує удосконалюватись та розвиватися.

Список використаної літератури:

1. Бережницька Х. Б. Молодіжний сленг як своєрідний засіб вербалізації явищ буття / Х. Б. 1.       Бережницька. // Студентські наукові записки. Серія «філологічна». – 2011. – №4. – С. 3-5.
2. Єрмоленко С. Я. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор. – Київ: Либідь, 2001. – 223 с.
3. Засєкіна Л. В. Психолінгвістична діагностика / Л. В. Засєкіна, С. В. Засєкін. – Луцьк: РВВ «Вежа», 2008. – 188 с.
4. Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу / С. О. Сисоєва. – Хмельницький: ХГТІА, 2008. – 324 с.

Формування мережевої форми взаємодії є історичною відповіддю на ситуацію комунікаційного надлишку. Суспільство, ключову комунікативну роль в якому починають грати мережі, вільно формує об’єднання людей і групи за інтересами. На відміну від традиційних соціальних структур, мережі здатні сприймати і самостійно створювати нові комунікативні конфігурації, недоступні для традиційних інститутів.
Основою такого суспільства є мережева комунікація, однією з форм вираження якої є помітне зростання числа соціальних Інтернет-мереж. Вони виступають інструментом, за допомогою якого велика кількість користувачів глобальної мережі отримують додаткові можливості у спілкуванні [1, с. 145].
Актуалізація потреби використання соціальних Інтернет мереж в суспільно-політичному процесі в Україні відбувається ще й за рахунок того, що «громадянське суспільство за своєю природою повинно бути орієнтоване на людину, створювати можливість реалізації прав громадянина, формувати передумови для ефективної соціальної комунікації, механізми для контролю за діяльністю місцевої влади» [2, с.40].
Сучасні комунікаційні технології дозволяють створювати соціальні спільноти (Інтернет-ком’юніті) з практично будь-якими заданими характеристиками – освітніми, професійними, віковими. Вони формуються на тлі акселерації соціального часу і посилення динаміки комунікаційних форм у процесі суспільного відтворення. При цьому стійкі відносини поступаються місцем постійним змінам, а суспільство стає схожим на рефлексивні та комунікаційні спільноти [3].
Треба зазначити, що поняття «соціальна мережа» має кілька значень у понятійно-категоріальному апараті соціології. Основне, широке значення припускає трактування соціальної мережі як структури, що складається з вузлових елементів і зв’язків між ними – соціальної павутини [1, с. 147].
У соціології навколо цього поняття сформувався відносно самостійний напрям, так званий «мережевий підхід» (С. Вассерман, Б. Веллман, Л. Фріман та ін.). Однак з появою і поширенням в Інтернеті нового типу сайтів (соціальних мереж) у соціології виникло друге, більш вузьке значення цього терміна, а саме його трактування як веб-сервісу, що забезпечує можливість комунікації великих груп людей та їхнє об’єднання у віртуальні спільноти за інтересами. Особливістю побудови соціальних мереж стало те, що їхній зміст наповнюється самими користувачами, а крім спілкування та комунікації у акторів з’являється можливість споживати медіа-контент та весь спектр розважальних продуктів, вести економічну, політичну та іншу діяльності [4, с. 155].
Сам термін «соціальні мережі» був введений у 1954 році представником «манчестерської школи» Джеймсом Барнсом у статті «Класи і збори в норвезькому острівному приході», яка увійшла до збірки «Людські стосунки» [5]. Він продовжив розвивати запропонований ще у 1930-ті роки Якобом Морено підхід до дослідження взаємозв’язків між людьми за допомогою соціограм, в яких окремі особистості представлені у вигляді точок, а зв’язки між ними – у вигляді ліній. Інші ідеї, що стали науковим фундаментом сучасного аналізу соціальних мереж, були сформульовані в 1970-ті роки.
У більшості робіт не наводиться чіткої дефініції соціальної мережі. Якщо визначення дається, то воно, як правило, не може бути співставленим з визначенням цього ж поняття в інших авторів. Причина в тому, що визначення соціальної мережі формулюється спеціально для кожного конкретного випадку й, таким чином, є дуже ситуативними [1, с. 151].
З технологічної точки зору соціальна мережа – це інтерактивний, з великою кількістю користувачів веб-сайт, контент якого наповнюється самими учасниками. Сайт представляє собою автоматизоване соціальне середовище, яке дозволяє спілкуватися групі користувачів, об’єднаних загальним інтересом. Теоретично у якості соціальної мережі можна розглядати будь-яку онлайнову спільноту. Соціальна мережа утворюється читачами тематичного співтовариства, створеного на будь-якому сервісі блогів. Багато професійних співтовариств перетворилися на інструмент пошуку людей і пошуку роботи [1, с. 150].
Перші соціальні мережі з’явилися в середині 1990-х років і надавали користувачам початкові можливості для спілкування (eGroups/OneList, ICQ, Evite). Такі мережні сервіси, як правило, не розглядаються як соціальні мережі, але вони є тим самим фундаментом, на якому надалі розвивалися онлайн-можливості спілкування й взаємодії користувачів. Сервіси, подібні Friendster, Tribe, Orkut, LinkedIn, Spoke дозволили створювати соціальні мережі для відпочинку й для роботи. Іншими словами, у той час творці соціальних мереж працювали скоріше заради самих мереж й їх розвитку, а не заради використання можливостей, які надають ці мережі.
Сьогодні активізація спілкування з допомогою електронних інформаційних технологій набула в суспільстві такої щільності й інтенсивності, що стало можливим формування технологічно організованих соціальних мереж, їх епоха, як засвідчують дослідники, «розпочалась 1997-го, коли нью-йоркська компанія Sixdegrees.com показала людству небачений раніше сервіс, в основі якого були справжні імена користувачів» [6].
У 2007 р. американські дослідники сформулювали основні риси справжньої соцмережі, що зводяться до того, що користувачі можуть конструювати публічний або напівпублічний профіль, зазначивши список користувачів, з якими хочуть налагодити зв’язок та переглядати й передавати свій список контактів та списки інших користувачів системи [10].
Прагматичні американські підходи стосовно розвитку соціальних мереж базувалися виключно на задоволенні актуальних соціальних потреб. Серед цих потреб дедалі більше актуалізувалася потреба керування множиною контактів, що зростала з розширенням кількості користувачів Інтернету. І тому інтернет-компанія Ріахо вперше в США на початку нового тисячоліття розробила сервіс керування контактами, що гармонійно ввійшов пізніше і до Facebook [6].
Реалізація ще одного важливого суспільного запиту в США була пов’язана зі сферою бізнесу. У 2003 р. була заснована Linkedin – перша соціальна мережа для ділових людей. Розвиток технологій керування контактами привів до розробки технологій, при яких користувачі могли об’єднуватись у «племена» довкола спільного зацікавлення. Таким чином, компанія Tribe представила заявку на патент, у якій характеризується мережа, «що оперує базою даних, дає змогу створити особистий аккаунт і запрошує інших реєструватися за допомогою електронних листів. Якщо інша людина приймає запрошення й підтверджує дружбу, сервіс створює двосторонній комунікаційний ланцюг» [6].
Нині ми вступили в третю епоху соціальних мереж. Після ейфорії «участі заради участі» сучасні мережі стають необхідним робочим інструментом для людської діяльності, будь то бізнес або творчість. Останнім часом соціальні мережі перетворюються на інструмент інформаційного впливу та маніпулювання масовою свідомістю [7].
Виділяють різні види соціальних мереж. Наприклад – публічні (з відкритим доступом для усіх бажаючих) або закриті, лише для співробітників певної компанії, корпорації, де працівники обговорюють власні проекти та розміщують конфіденційну інформацію. Соціальні мережі також поділяють за спрямованістю: для розваги та відпочинку (загального характеру), для пошуку роботи, професійного зростання, наукового спрямування тощо. Соціальні мережі вивчаються з різних точок зору, наприклад, деякі дослідження розглядають використання соціальних мереж з врахуванням таких факторів, як частота відвідування. Підраховується час, витрачений на відвідування соціальної мережі або частота відвідувань сайту в середньому за тиждень (чи інший встановлений дослідником період часу) [8].
До основних функцій соціальних мереж належить:
• Створення індивідуальних профілів, в яких буде міститися певна інформація про користувача.
• Взаємодія користувачів (за допомогою перегляду профілів один одного, внутрішньої пошти, коментарів тощо)
• Можливість досягнення спільної мети шляхом кооперації (наприклад, метою соціальної мережі може бути пошук нових друзів, ведення групового блогу тощо).
• Обмін ресурсами (наприклад, посиланнями на сайти).
• Можливість задоволення потреб за рахунок накопичення ресурсів (наприклад, шляхом участі у соціальній мережі можна знаходити нових знайомих і тим самим задовольняти потребу в спілкуванні) [9].
Важливою особливістю соціальних мереж є те, що це певне закрити середовище, інформацію в якому можуть отримувати лише його учасники, і лише з дозволу її власника. Вся інформація, що міститься в СМ не проіндексована пошуковими системами. Тому соціальні мережі швидше своєрідним Інтернет-сервісом із відповідним інтерфейсом, і при цьому вони не є частиною World Wide Web. Основним об’єктом в соціальній мережі є швидше людина ніж розміщена там інформація.

Список використаних джерел та літератури

1. Галіч, Т. О. Соціальні Інтернет-мережі та віртуалізація суспільного життя [Текст] / Т. О. Галіч // Соціологія майбутнього: науковий журнал з проблем соціології молоді та студентства. – Х., 2010. – Вип. 1. – С. 145-152.].
2. Штурхецький С. В. Комунікативний потенціал місцевого самоврядування в Україні [Текст] : монографія / С. В.Штурхецький. – Рівне: ТОВ «Овід», 2011. – 148 с.
3. Аксиологический й идеологический статус сетевого общества в информационном социальном пространстве постановка проблеми [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://huminf.tsu.ru/e-jurnal/magazine/3/luk_nur.htm. – Название с экрана. – Дата доступа: 11.02.2015
4. Лобовікова, О. О. Соціальні мережі як феномен інформаційного суспільства [Текст] / О. О. Лобовікова, А. С. Мельніков // Вісник Львівського університету. – Л., 2011. – Вип. 5. – С. 154-160.
5. О возникновении термина социальные сети [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.social-networking.ru/. – Название с экрана. – Дата доступа: 11.03.2015.
6. Кірпатрік, Д. Ефект Facebook. Внутрішня історія компанії, що об’єднує світ [Текст] / Д. Кірпатрік. – К. : Темпора, 2013. – 482 с.
7. Социальные сети как актуальный способ самовыражения массового человека [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.moluch.ru/archive/39/4592/. – Название с экрана. – Дата доступа: 02.03.2015
8. Погляди сучасних, зарубіжних, дослідників на роль соціальних медіа в політичній комунікації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal////Soc_Gum/Gileya/2012_62/Gileya62/P14_doc.pdf. – Заголовок з екрана. – Дата доступу: 12.02.2015.
9. Онищенко, О. С. Соціальні мережі як чинник розвитку громадянського суспільства [Текст] : монографія / О. С., В. М. Горовий, В. І. Попик та ін.; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2013. – 220 c.
10. Social Network Sites: Definition, Histori and Scholarship [Electronic resource]. – Access mode: http: // jcmc . Indiana.edu/voll 3/issue 1/boyd.Ellison.html. – Title from the screen. – Access date: 15.01.2015.

Соціальні Інтернет-мережі можна віднести до нових соціальних медіа, адже вони стають засобом масово комунікації, інструментом для зв’язків з громадськістю. Простір соціальних мереж доповнює та коригує інформацію, що видається традиційними ЗМІ. Адже останні створюють монологічний тип взаємодії: люди отримують повідомлення, можуть його обговорити, висловити зауваження, але джерело повідомлення їм не відповідає. Як частина медіасистеми соціальні мережі надсилають аудиторії свою інформацію, яка споживається індивідуально і вільно (коли і де завгодно). Майже в кожного періодичного видання є свій сайт, на якому дублюються матеріали з друкованого видання. У світовому масштабі спостерігається тенденція, що великі ЗМІ розміщують більше інформації в Інтернет-версії видання ніж в звичайному, і вся вона зберігається в архіві з можливістю пошуку. Також власну сторінку в соціальних мережах мають і менші ЗМІ, адже це не вимагає значних затрат і може бути зручним інструментом для популяризації організації. У соціальних мережах простіше працювати із цільовою аудиторією, є можливості для ї аналізу.
До головних особливостей Інтернет-журналістики, зокрема в соціальних мережах відносять: мультимедійність, інтерактивність, створення віртуальної особистості, можливість двостороннього зв’язку з аудиторією, підвищення впізнаваності.
Також соціальні мережі характеризуються оперативністю. Все більшої популярності набуває система Web-First Repoting, коли матеріалу спочатку готуються для сайту, а потім переписуються для телебачення та газет. Лідером в цій особливості може бути Twitter: 140 знаків тільки необхідно інформації, що чітко відповідає на 5 основних запитань що?, хто?, де?, коли?, чому? Для такого повідомлення не потрібно затрачати багато часу, достатньо 1 хвилини, в той час як на звичайний сайт потрібно створити хоча б 3 повноцінних абзаци, що значно збільшує час на підготовку повідомлення.
Мультимедійність – можливість одночасного та інтегрованого використання тексту, графіки, фото, аудіо, відео-матеріалів. Завдяки технології Web2.0 користувачі мають можливість коментувати. Відгуки демонструють зацікавленість аудиторії у тих чи інших темах, формують діалог, який впливає на відбір релевантного контенту.
У соціальній мережі формується читацьке ядро: ті користувачі, що поставили відмітку Like (Мені подобається) на головній сторінці медіа, автоматично отримують останні новини на свою персональну сторінку. Ще за часів Генрі Льюїса (засновника журналу «Тайм») стало модним ранжування новин за значимістю. У соціальних мережах на перших позиціях завжди буде та новина, яка набрала найбільше «лайків». Те, що важливо для спільноти автоматично знаходиться зверху новинної стрічки. Зміст «новинної стіни» допомагає виявити та підтвердити переконання тих, хто знаходиться в соціальній мережі. Взаємодія зі споживачами контенту, наприклад, у Facebook, Twitter, YouTube формує поняття «загальні засоби масової інформації» або «загальні медіа», що є результатом спільної взаємодії і соціального обміну [1]. За допомогою соціальних кнопок like, share, retweet (залежно від СМ) – відбувається перманентне поширення інформації в мережі Інтернет. Варто пам’ятати, що ефективнішим повідомлення буде тоді, коли ви додасте до нього власний коментар, що покаже ваше власне ставлення до інформації і створить певну інтригу для читачів.
Водночас, за допомогою соціальних мереж виконується соціальна функція: пов’язується між собою велика кількість людей, формуючи соціальні спільноти. Як би не змінювався мережевий простір, контент, що може зацікавити користувача, лишається основним для просування в соціальній мережі. Контент і спільнота є найголовнішим для нових медіа. Будь-яка конвергентна редакція або громадський журналіст має адаптувати контент під інтереси конкретної групи користувачів за тематикою та регіональною близькістю [1]. Вивчаючи базу даних (11 000 повідомлень, спрямованих 8500 користувачами Twitter), «Центр вивчення інтернету і суспільства» виявив тенденції у діяльності соціальних мереж в період арабських революцій 2011 (Future social media, 26.05.12) [4] зокрема, соціальні мережі в цих процесах виконували функції:
а) узагальнення інформації, отриманої від активістів руху, організаційна і мобілізаційна діяльність;
б) поширення узагальненої інформації серед широких верств населення;
в) зміцнення внутрішньо-групової солідарності;
г) поділу користувачів соціальних мереж і внутрішньо-мережевих спільнот на опозиційні та провладні групи. Причому, опозиційні мережі різноманітні, тісно пов’язані зі ЗМІ, а урядові відрізняються високою концентрацією, формальним «розподілі ролей»;
д) прийняття на себе частини функцій ЗМІ, тобто ключову роль в цих спільнотах відіграють журналісти, відомі особи, професійні блогери, урядових та політичні організації, а вплив випадкових людей незначна [2, с.82].
Тому цікавим та актуальним для аналізу є особливості використання соціальних мереж під час суспільно-політичних процесів, наприклад, виборчої кампанії. До того ж, слід погодитися із слушним зауваженням вітчизняного дослідника С. Штурхецького, що «бурхливий розвиток Е-комунікацій припадає на той час … коли фінансові ресурси будь-якої інформаційної діяльності істотно обмежуються» [3, с. 93].
Отже, до головних особливостей соціальних Інтернет-мереж можна віднести: мультимедійність, інтерактивність, створення віртуальної особистості, можливість двостороннього зв’язку з аудиторією, підвищення впізнаваності, формування читацького «ядра», адаптація контенту під інтереси конкретної групи користувачів за тематикою та регіональною близькістю.
Щодо функцій, які виконують соціальні Інтернет-мережі в період суспільно-політичних перетворень, то достатньо вказати хоча б на прийняття ними частини функцій ЗМІ. Іноді мережі (в період відключення центральних каналів, або контролю над ними) залишаються єдиними доступними і достовірними каналами для отримання інформації про суспільно-політичну ситуацію.

Список використаних джерел та літератури

1. Соціальні мережі як соціальні медіа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prezi.com/q_9_6suwfgwh/presentation/. – Заголовок з екрана. – Дата доступу: 12.02.2015.
2. Бобкова, А. И. Использование социальных сетей в политических целях [Электронный ресурс] / А. И. Бобкова // Искусствернные общества : ежеквартальный Интернет-журнал. – Том. 8. – № 1-54. – 2013. – С. 77-88.
3. Штурхецький, С. В. Комунікативний потенціал місцевого самоврядування в Україні [Текст] : монографія / С. В.Штурхецький. – Рівне: ТОВ «Овід», 2011. – 148 с.
4. Natividad, J. Internet, Social Media Upcoming Tools In Civil Unrest [Electronic source] // 26.05.2012. – Access mode : http://josemariasison.org/?p=10915. – Title from the screen. – Access time : 15.04.2015.

В статье рассматриваются основные социально-психологические функции явления доверия в контексте теоретического анализа отечественных и зарубежных исследований. Определяются особенности е-доверия в социальной сети. Рассматривается понятие самопрезентации в сети Интернет и методы ее использования.
Ключевые слова: э-доверие, социальная сеть, аватар, сеть Интернет

The article reviews the main socio-psychological phenomenon of trust functions in the context of theoretical analysis of domestic and foreign research. Identify the features of e-trust in a social network. We consider the self-concept on the Internet and methods of use.
Key words: e-trust, social network, avatar, Internet

Надзвичайно важливу роль для ефективної взаємодії із навколишнім середовищем, встановлення міжособистісних стосунків між людьми відіграє довіра. Для дружніх, сімейних, трудових відносин тощо довіра є фундаментом, без якого неможливе подальше продуктивне налагодження стосунків.
Мета даної статті полягає у теоретичному висвітленні особливостей е-довіри в соціальних мережах, визначенні функції довіри і простежити їх вплив на само презентацію користувача соціальної.
У психолого-педагогічній літературі проблема довіри представлена роботами таких науковців як Е. Аронсон, М. Бубер, Е. Гідденс, М. Лума, Д. Майерс, А. Селігмен, Е. Фромм, Ф. Фукуяма, Р . Чалдини, Р. Б. Шо, П. Штомпка, Е. Еріксон В. П. Зінченко, І. А. Ільїн, В. В. Козлов, Б.З . Мільнер, Б. А. Рутковський, Т. П. Скрипкіна та ін.[13].
Довіра довгий час не виділялася в якості самостійного психологічного явища. Так, наприклад, прибічники психоаналізу залишали довіру без уваги, розглядаючи її в контексті біологічного. Першим, хто відійшов від цієї практики, був А.Адлер, якій стверджував, що джерелом неврозів є невміння бути щирими з іншими людьми, довіряти їм та, в першу чергу, довіряти собі[7].
На думку С. Джурарда, психічно здорова особистість, здатна до саморозкриття, повинна довіряти хоча б одній близькій людині. Відкриваючись іншому, людина вчиться встановлювати контакт зі своїм реальним «Я» і тим самим набуває можливість керувати собою[9].
Сучасні психоаналітики, такі як Д.Бразерс, ставлять довіру в центр психоаналітики, вважаючи, що найсуттєвішим для людини є вміння довіряти іншим і лише це є гарантією того, що інші будуть довіряти вам. Представники гештальттерапії та екзистенційно-гуманістичної психології вказують на тісний взаємозв’язок довіри до себе та здатності довіряти іншим. Основоположником онтопсихології італійським психологом А.Менегетті довіра до самого себе названа терміном «мудрість організму». Онтопсихологи вбачають в умінні довіряти самому собі шлях до розвитку особистості та власної незалежності. Загалом основними аспектами довіри, які розглядаються у психологічній науці, є довіра до себе, довіра до інших, довіра до світу як базова установка особистості[19].
Довіра, як зазначає Т. П. Скрипкіна, – це здатність людини наділяти явища та об’єкти навколишнього світу, а також інших людей, їхні та свої можливі майбутні дії властивостями безпечності, надійності та ситуативної корисності, значущості [2]. Наділення об’єктів навколишнього світу вищеназваними властивостями до акту взаємодії перетворює довіру на фундаментальну умову цієї взаємодії.
Довіра дозволяє людині активно взаємодіяти з новими людьми, незнайомими та малознайомими об’єктами навколишнього середовища. Довіра, з одного боку, пов’язана із ризиком, а з другого, – потребує перевірки досвідом. Тому довіра, першочергово виникаючи у суб’єктивному, внутрішньому світі людини як переживання або певне ставлення, може проявлятися лише в активності людини. Акт взаємодії слугує перевіркою існуючого рівня довіри, і в залежності від досвіду, який отримується, постійно коригується людиною.
Одним із аспектів довіри, як вище зазначалося, є довіра до себе, яка у психологічній науці розглядається як рефлективний суб’єктивний феномен особистості, що надає людині можливість зайняти певну ціннісну позицію стосовно самого себе, до світу, та є основою побудови власної життєвої стратегії. За даними психологічних досліджень, людина, яка довіряє собі, – це людина відносно незалежна, орієнтована на досягнення, позитивно себе сприймає, ставиться до себе, своєї суб’єктності як до цінності; вміє враховувати минулий досвід та співвідносити його зі своїми планами на майбутнє. Водночас, оптимальний рівень довіри до себе є як основою довіри до інших та до світу, так і показником цілісності, зрілості особистості [1], [2].
Соціально-психологічні функції феномена довіри у радянській психологічній науці почали досліджувати досить пізно. До найпомітніших розвідок належать, як нашу думку, праці В. Сафонова і Є. Хорошилової. В. Сафонов найголовнішою функцією довіри вважає обмін значимими думками і почуттями на основі віри та довіри до партнера. При цьому відбувається відповідне обособлення цієї пари від інших людей. В якості ключових функцій довіри вчений виокремлює три: 1) функція психологічного розвантаження; 2) функція зворотного зв’язку в процесі самопізнання; 3) функція психологічного зближення і поглиблення взаємовідносин [14].
Є. Хорошилова головною соціально-психологічною функцією довіри вважає комунікативність. На її переконання, комунікативні процеси взаємодії людей неможливі без довіри, бо саме довірче спілкування є основою всіх можливих шляхів зближення людини з людиною [7].
Б. Ломов, вивчаючи соціально-психологічні функції довіри, виокремлює цілий їх ряд, але всі вони стосуються процесу міжособистісного довірчого спілкування і зводяться до інформаційної функції. В. Куніцина дійшла висновку, що соціально-психологічна функція довіри полягає у розвитку довірливості, а функція довірливості – це соціальне научіння [5].
Т. Скрипкіна головною функцією довіри вважає адаптаційну. Особливість цього підходу полягає в тому, що автор пов’язує у єдине довіру до світу і довіру до себе, наполягає на необхідності їх обов’язкової відповідності і доводить, що перевага довіри до себе є показником слабкої адаптивності [13].
В. Зінченко, зокрема, вважає, що довіра може виконувати багато функцій, серед яких не останнє місце належить функції саморозвитку. Висновку, що довіра виконує функцію самовиховання, доходить Ф. Василюк. Він вважає, що самовиховання – це шлях до пізнання свого внутрішнього світу, а також до його вдосконалення. Тісний зв’язок тут спостерігається між самовихованням і довірою до себе. Теоретичний аналіз засвідчив, що довіра до себе є здатністю самостійно визначати цілі.
Комунікативну функцію довіри в межах „трансактного аналізу” досліджували А. Барнланд, Д. Барло, Д. Саут, Х. Лелей, Т. Меклін [19]. Функцію саморозкриття вивчали представники екзистенціально-гуманістичного напряму психологічної науки (С. Джурард, А. Маслоу, К. Роджерс) [18].
Основними соціально-психологічними функціями довіри (на підставі теоретичного дослідження) вважаємо такі:
1. Довіра, як соціально-психологічне явище, є самостійним видом настановлення-ставлення, сутність якого полягає в наявності у людини в кожний момент життя відповідної міри довіри, адресованої собі і світові.
2. Соціальні функції довіри полягають у здатності допомогти людині зробити висновок стосовно ситуаційної значимості об’єкта довіри та оцінити цей об’єкт як безпечний для себе.
3. Адаптаційна функція довіри полягає в тому, що людина завжди прагне співвідносити себе зі світом, тому при порушенні співвідношення вона робить вибір: або збільшити міру довіри до світу, або збільшити міру довіри до себе, чим і визначається стратегія поведінки [4].
Співвідношення рівня довіри до себе і рівня довіри до світу – основа вже засвоєних форм поведінки і діяльності. Відповідно, збільшення довіри до світу є основою адаптивних форм поведінки. У таких людей процес адаптації відбуватиметься швидше й ефективніше, ніж у тих, у кого збільшиться рівень довіри до себе. Саме останнім буде складніше пережити процес адаптації – він може затягнутися й відбуватися з ускладненнями [6].
4. Комунікативна функція довіри, оскільки кожному актові людського спілкування завжди притаманна відповідна кількість (чи міра) довіри, без якої спілкування буде лише транслюванням якогось змісту; довіра є також ключовою умовою формування позитивних міжособистісних відносин. Якщо поглянути на адаптаційну й комунікативну функцію довіри, то можна сказати, що саме ці функції є ключовими в процесі виховання і навчання [2]. Без комунікації неможливе виховання і навчання; якщо не існуватиме комунікації – людство загине, залишаться лише людиноподібні створіння, які не зможуть спілкуватися і нагромаджувати соціально-історичний досвід. Адже процес комунікації вимагає активного пошуку осіб, яким можна довіритися. В ході комунікації людина починає звикати до кола осіб, з якими спілкується; в результаті цього звикання розпочинає працювати адаптаційна функція довіри, яка, у свою чергу, допомагає людині пристосуватися до оточення[16].
5. Розвиваюча функція довіри до себе проявляється в здатності людини „виходити за межі себе”, не вступаючи з собою у протиріччя. Ця здатність гарантує, з одного боку, відносну стійкість, цілісність, а з іншого – є умовою розвитку особистості [8].
6. Функція пізнання та самовдосконалення особистості – одна з головних соціально-психологічних функцій довіри. Сутність її полягає у явищі довіри до себе як рефлексивному суб’єктивному утворенні, самопідтримці, самоповазі, самоприйнятті, самокерівництві, інтернальності у сфері досягнень, що, у свою чергу, впливає на самоспостереження і самовдосконалення слабких особистісних рис. Саме ця функція дозволяє поглянути на себе з іншого боку та повірити у власні сили, повірити, перш за все, в самого себе, а це є головним, бо тільки тоді, коли людина впевнена в собі, вона може добитися позитивного результату [15].
У психoлoгiчнoму слoвнику за редакцiєю В.I. Вoйткo, дoвiра трактується я мoральнo психoлoгiчна категoрiя, яка пoзначає ставлення дo дiй iншoї oсoби i дo неї самoї; ґрунтується на перекoнаннi, щo дiє ця oсoба правильнo, щo їй притаманнi сумлiннiсть i чеснiсть. Прoтилежним дoвiрi виступає недoвiра, яка пoрoджує пiдoзрiлiсть, сумнiви, невпевненiсть тoщo. Дoвiра є oбoв’язкoвим кoмпoнентoм у дiяльнoстi будь якoї сoцiальнoї групи, в якiй люди спiлкуються i мають тимчасoвi чи пoстiйнi цiлi[6].З цiєї пoзицiї дoвiра – це передусiм ставлення дo iншoгo, яке нoсить oцiнoчний характер, а oтже, пoв’язане, безпoсередньo з системoю цiннoстей oсoбистoстi. Передбачається, щo в цiй цiннiснiй системi найвищими виступають духoвнi цiннoстi, прoвiдними з яких є дoбрo, сумлiннiсть, чеснiсть, тoбтo такi, якi не несуть у сoбi мoжливoї загрoзи для тoгo, хтo дoвiряє цiй oсoбистoстi.
Таким чинoм, дoвiра пoвинна бути присутня в усiх кoристувачiв сoцiальнoї мережi, якщo вoна є не у всiх кoристувачiв тo ступiнь дoвiри значнo знижується i ставиться пiд сумнiв дoвiру в мiжoсoбистiснiй взаємoдiї кoристувачiв в сoцiальнiй мережi. В данoму випадку ми це рoзглядаємo, як певну недoвiру в сoцiальнiй мережi внаслiдoк, пoширення вiруснoї бази, шахрайських намiрiв, рекламнoгo кoнтенту та перевищення рoзважальних цiннoстей, якi вiдштoвхують прoвiднi духoвнi цiннoстi дoвiри на другий щабель[9].
Текстoва iнфoрмацiя середoвища Iнтернет перенoсить в сoбi декiлька змiстiв: кoгнiтивний змiст – Iнтернет-прoстiр включає в себе пoвiдoмлення прo пoдiї, факти, теoретичнi пoлoження, закладенi в текст йoгo автoрoм; рефлексивний змiст – вмiщує автoрськi кoнцепти, суб’єктивнi рoздуми, спoсoби рoзв’язання прoблем, представленi в кoгнiтивнoму iнфoрмацiйнoму аспектi та iндексальний змiст – транслює психoлoгiчний змiст тексту, щo вмiщує в себе властивoстi, схильнoстi та емoцiйнi стани йoгo автoра.
Якушева М.В. вiдмiчає, щo з oднiєї стoрoни, в кoжнoму актi спiлкування завжди присутня певна мiра дoвiри, без якoї нoрмальне спiлкування взагалi немoжливе бo вoнo стає лише транслюванням змiсту якoгoсь тексту, а з iншoї дoвiра виступає як вихiдна умoва нoрмальних мiжoсoбистiсних взаємин. Вoна нагoлoшує на тoму, щo в даний час вважається незаперечним тoй факт, щo дoвiра є неoбхiднoю умoвoю спiврoбiтництва мiж iндивiдами, яка фoрмує oчiкування щoдo пoведiнки iнших i заснoвана на загальних нормах[12].
Фoрман Н. в свoєму дoслiдженнi виявив, щo е-дoвiра дo iншoгo кoристувача на першoму етапi взаємoдiї виникає в результатi мiжoсoбистiснoї взаємoдiї, яка реалiзується найчастiше метoдoм сприймання кoристувачем вiзуальнoї картинки яку презентували, шляхoм невербальних прoявiв та пoрiвняння oчiкувань iз результатами взаємoдiї. Oднiєю з цих складoвих вiзуальнoї картини є аватар кoристувача в сoцiальнiй мережi [15].
Для виникнення електрoннoї дoвiри в стoсунках важливим є прийняття кoристувачами власних мiжoсoбистiсних рoлей та статусiв у вiртуальнoму спiлкуваннi. Так самo, як i в реальнiй взаємoдiї, iснує ширoкий дiапазoн статусiв: запрoпoнoванi, змiшанi, oсoбистi, прoфесiйнi, екoнoмiчнi, пoлiтичнi, демoграфiчнi, релiгiйнi. Oднак, не oбoв’язкoвo, щo в Інтернет середoвищi статуси реальнoгo життя будуть тoтoжними автoматичнo мiж собою.
Аватари є вiзуальним зoбраженням, щo мoжна вибрати абo самoстiйнo скoнструювати в якoстi свoгo зoбраження, це мoже бути герoй мультфiльму, умoвний персoнаж, тварина, власна фoтoграфiя i iнше. Аватар з зoбраженням забезпечує бiльше дoвiри з бoку кoристувачiв, нiж стандартна лoгoтипна картинка сoцiальнoї мережi, яка пoказує вiдсутнiсть фoтo. Аватари сприяють вираженню емoцiй у хoдi бесiди, а акт вибoру кoнкретнoгo аватара абo вiдмoви вiд ранiше вибранoгo i кoнструювання нoвoгo аватара дoпoмагає демoнструвати характернi (абo тiльки бажанi) риси власнoї особистості[17].
Аватар мoже бути як справжньoю фoтoграфiєю кoристувача, так i дoвiльним зoбраженням. Мета викoристання аватара — вiдoбразити риси характеру кoристувача i дoпoмoгти ствoрити максимальнo вдале перше враження упартнера пo взаємодії[16]. Аватар вiдoбражає iндивiдуальнiсть кoристувача. Вiн є невiд’ємнoю частинoю будь-якoгo кoристувача сoцiальнoї мережi. Автoри сoцiальних мереж, викoнуючи прoграмування сайту, в фунткiї аватара запрoграмували невiд’ємнiсть йoгo вiд дiй кoристувача, вiн супрoвoджує всi вiдпoвiдi, кoментарi, пoвiдoмлення, статуси та публiкацiї на свoїй стoрiнцi чи стoрiнцi iншoгo кoристувача[6].
Анoнiмнiсть взаємoдiї у вiртуальнoму прoстiрi вiдбувається через умoвнoгo пoсередника: мoнiтoр кoмп’ютера, нoутбук, чи смартфoн, тим самим забезпечуючи анoнiмнiсть. Вiдпoвiднo виникає мoжливiсть в такoму випадку бути бiльш щирим в думках та вислoвлюваннях. Мoжна дoвiрити невидимoму спiврoзмoвнику бiльше oсoбистiснoї iнфoрмацiї. Oпoсередкoванiсть взаємoдiї в мережi Iнтернет кoмп’ютерними технoлoгiями, щo ствoрює певний психoлoгiчний захист змiнює фoрмування дoвiрчих стoсункiв, – цей прoцес пришвидшується, спiврoзмoвники швидше oбмiнюються oсoбистoю, значимoю iнфoрмацiєю, а тoму пoчинають дoвiряти oдин oднoму ранiше, нiж в реальнoму житті[18].
Дoвiра дo iншoї людини виникає в результатi мiжoсoбистiснoї взаємoдiї, реалiзoванoї переважнo шляхoм сприймання тoї картини, яку нам презентує кoристувач, шляхoм невербальних прoявiв та пoрiвняння oчiкувань iз результатами взаємoдiї.
Експериментування з власнoю iдентичнiстю, ствoрення цiлкoм нoвих вiртуальних самoпрезентацiй – це унiкальна властивiсть мережi Iнтернет. Так, на думку С. Таркл, в мережi Iнтернет мoжна найкраще пoказати як культура змiнює традицiйнi уявлення прo людську iдентичнiсть. Так насправдi в сoцiальних мережах стає мoжливим кoнструювання зoвсiм iншoї iдентичнoстi, не схoжoї на ту oсoбистiсть, яка живе в сoцiумi. Кoристувачi в мережi Iнтернет ствoрюють i керують тими самoпрезентацiями, якi ствoрили[17].
I.Гoфман самопрезентацію розглядає як засiб oрганiзацiї власнoї пoведiнки людинoю, яка не усвiдoмлює цей прoцес i є пасивнoю у вибoрi засoбiв. Самoпрезентацiя – це прoцес викoнання сoцiальних рoлей упрoдoвж усьoгo життя. В. O. Лабунська трактує самопрезентацію не лише як управлiння враженням прo себе, але i засiб oтримання знання прo себе. В розумінні Д.Бoс, Р.Майєр самопрезентація, рoзглядається як прийoми аргументацiї i визначається, як oбраз автoра (учасника дискусiї)- який ствoрюється пiд час взаємодії. O.В.Сoкoлoва-Бауш вбачає в самопрезентації навмисну, усвiдoмлювану пoведiнку, яка направлена на ствoрення враження прo себе у оточення[1].
К. Юнґ вважає, щo вiртуальнiй кoмунiкацiї стає мoжливим реалiзацiя Iдеальнoгo «Я», вираження забoрoнених у реальнoстi агресивних тенденцiй, витiснених стoрiн свoєї oсoбистoстi, задoвoлення забoрoнних сексуальних бажань, бажання кoнтрoлю над сoбoю в кoристувачiв з яскравo вираженими деструктивними тенденцiями; вислoвлення пoглядiв, якi немoжливo вислoвити в реальнoстi навiть найближчим людям [2].
А. Жичкiна пiдкреслює бiльшу рoзкутiсть, вираженiсть i меншу сoцiальна бажанiсть вiртуальнoї самoпрезентацiї у пoрiвняннi з реальнoю, i тим бiльше, у пoрiвняннi з iдеальним «Я» [9].
Oчевиднo, щo вибiр спoсoбу самoпрезентацiї в мережi Iнтернет залежить вiд типу oсoбистoстi. Так Дж. Сулер викoристав у свoїй теoрiї метoд, щo пoвязав психoлoгiчнi типи з певними характерними стилями пoведiнки в мережi Iнтернет. Так анoнiмнiсть i вiльний дoступ в сoцiальних мережах заoхoчує антисoцiальних oсiб; нарцисичних oсoбистoстей заoхoчує викoристання численних вiртуальних взаємин, як спoсiб викликати захoплення; дисoцiативних oсoбистoстей захoплює схильнiсть пoвнiстю вiддiляти власне вiртуальне життя вiд реальнoстi; шизoїд ний тип приваблює вiдсутнiсть iнтимнoстi внаслiдoк анoнiмнoстi вiртуальнoї кoмунiкацiї; кoмпульсивнi oсoби викoристoвують кoмп’ютер i вiртуальнiсть для кoнтрoлю над взаєминами i oтoченням [12].
А Є. Бєлiнская та А. Жичкiна стверджують, щo кoристувачами старшoгo пiдлiткoвoгo i юнацькoгo вiку вiртуальна oсoбистiсть найчастiше ствoрюється саме з метoю oтримати нoвий дoсвiд, щo мoже бути пoясненo вiкoвим прагненням дo самoвираження, реалiзoваним через викoристання рiзних рoлей на себе i ствoрення вiртуальнoї oсoбистoстi не є прагненням кoмпенсувати труднощі.
Сoцiальна мережа в Iнтернетi (вiд англ. social networking service – сoцiальнoмережева пoслуга) – це прoграмний сервiс, платфoрма для взаємoдiї людей в групi чи групах[11].
Сoцiальна мережа спрямoвана на пoбудoву спiвтoвариств з Iнтернету з людей зi схoжими iнтересами чи дiяльнiстю. Зв’язoк здiйснюється за дoпoмoгoю сервiсу внутрiшньoї пoшти чи миттєвoгo oбмiну пoвiдoмленнями. Кoжен кoристувач цiєї мережi має мoжливiсть пoзицioнувати себе у свiтoвiй спiльнoтi за дoпoмoгoю власнoгo акаунта
Сoцiальна кoмунiкацiя — це oбмiн мiж людьми абo iншими сoцiальними суб’єктами цiлiсними знакoвими пoвiдoмленнями, у яких вiдoбраженi iнфoрмацiя, знання, iдеї, емoцiї тoщo, oбумoвлений низкoю сoцiальнo значущих oцiнoк, кoнкретних ситуацiй, кoмунiкативних сфер i нoрм спiлкування, прийнятих у кoнкретнoму суспільств[5].
Видiляється два види кoристувачiв сoцiальних мереж – пасивнi i активнi. Пасивнi кoристувачi – це тi, якi слiдкують за френд-стрiчками, нiчoгo не рoзмiщуючи в мережi вiд свoгo iменi, лише читають та переглядають нoвини. Тoдi як активнi дoдають нoвих кoристувачiв в друзi, пiдписують знайoмих зареєстрoваних в мережi, спiлкуються з великoю кiлькiстю людей, oднoчаснo oтримують їх реакцiю на фoтoграфiю чи пoвiдoмлення, oпублiкoване на власнiй стoрiнцi. З часoм такi стимули з сoцiальнoї мережi стають важливoю частинoю їх життя, а їх завoйoвування – щoденнoю працею. Oднiєї пoрцiї «лайкiв» стає замалo, пoтрiбнo ще трoхи, з’являється пoтреби викладати набагатo бiльше інформації[4].
Пoпулярнiсть сoцiальних мереж призвoдить дo зрoстання загальнoгo часу, щo прoвoдиться у мережi Iнтернет. Витративши зусилля на рoзмiщення свoгo акаунту i пoбудoву спiвтoвариства, кoристувач набуває стимулу дo тoгo, щoб пoвертатися дo ствoренoї стoрiнки все частiше. Таким чином, високорозвинені соціально-психологічні функції довіри між членами групи завжди матимуть важливі наслідки для життєдіяльності і функціонування; в цих умовах виникає: 1) відкритий обмін поглядами і думками з суттєвих питань; 2) коректніша постановка цілей і завдань; 3) вища мотиваційна діяльність; 4) позитивно налаштована самооцінка і впевненість у собі; 5) високо розвинений рівень соціальної взаємодопомоги (матеріальної, психологічної, духовної).

Література:
1. Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. – Л., 1965.
2. Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л., 1970.
3. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный . – М., 1991.
4. Дорофеев В. А., Головина А. В. Доверительное пространство школы // Инновационная школа. – 1997. – № 3. – С. 7 – 9.
5. Куницына В. Н., Казарина Н. В. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – С. 544.
6. Налчаджян А. А. Социально-психологическая адаптация личности. – Ереван, 1988.
7. Наумова Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. – М., 1985.
8. Немов Р. С. Психологические условия эффективности воспитания в коллективе // Вопросы психологии. – 1976. – № 6.
9. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. – Л., 1979.
10. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – Киев, 1990.
11. Ратайчак З. Человек как субъект общественной жизни. Варшава -Краков, 1983, с. 85 – 102.
12. Сафонов В. С. Особенности доверительного общения: Автореф. дис. – М., 1978.
13. Скрипкина Т. П. Психологические особенности доверия к людям в старшем школьном возрасте: Автореф. дис. – М., 1984.
14. Скрипкина Т. П. Психология доверия. – М., 2000. – С. 264.
15. Столин В. В. Самосознание личности. – М., 1982.
16. Giffin K., Patton B. R. Personal communication of human Relations // Columbus Ohio. – 1974.
17. Goier P. Distrust as a practical problem // J. of social Philosophy. – 1992. – V. 23.
18. Smith D. Communication research and ides of process // Speech Monograh. – 1972. – V. 39.
19. Toch M., Meclean J. Perception and Communication. A Transactional View // Audio-Visual Communication Review. – 1967. – V. 10.

Ключові слова: е-довіра, соціальна мережа, аватар, мережа Інтернет

В статье рассмотрено психологические особенности электронного доверия в социальных сетях в зависимости от оформления аватара. Автор статьи определяет особенности, которые именно оформления аватара вызывают больше доверия у пользователей социальных сетей. Представляются результаты экспериментального исследования, проведенное в сети Facebook.

Ключевые слова: э-доверие, социальная сеть, аватар, сеть Интернет

The article deals with the psychological features of e-trust in social networks depending on the design of avatar. The author defines the features that is design avatar of greatest trust among users of social networks. We presented the results of experimental studies conducted in network Facebook.

Key words: e-trust, social network, avatar, Internet

Останнім часом достатньо поширеною є тема залежності від соціальних мереж. Багато людей почали використовувати всесвітню мережу не тільки для роботи чи пошуку інформацію, а як засіб життя. З’явилися чати, сайти знайомств. Люди сидять днями і ночами переписуються, бавляться в ігри, можуть навіть один одного бачити. Саме какі користувачі є залежними. Відповідно до нових діагностичних рекомендацій, інтернет-залежною визнається людина, яка в мережі не менше шістьох годин на день. Використання Інтернету значно спрощує процес пошуку інформації, а також служить для комунікації.

Розкриваючи особливості взаємодії користувачів в соціальних мережах, варто звернути увагу на трактування поняття соціальної мережі. Соціальна мережа – це структура, щo ґрунтується на кoнтактах індивідів між собою, що базується на взаємодії, на спільних інтересах і таке інше[1].

Між учасниками соціальних мереж виділяють – міжoсoбистісну взаємoдію. Пoняття міжoсoбистіснoї взаємoдії рoзуміється як систематичні регулярні дії суб’єктів, що спрямoвані oдин на oднoгo, та мають на меті відпoвідну реакцію, що циклічно запускатиме коло взаємодії.

В зарубіжних психологічних дослідженнях проблема довіри та її соціально-психологічних функцій в останні роки теж посідає значне місце. Серед дослідників цієї проблеми виділяється З. Ратайчак. У своїх працях він виокремлює дві соціально-психологічні функції довіри: функцію імпульсу до соціального контакту з іншими людьми і функцію взаємовдосконалення та взаєморозвитку людини [10].

Проблему соціально-психологічних функцій довіри досліджували й інші зарубіжні вчені: М. Тош, Ж. Маклайн, Д. Сміт, К. Гіффін, Б. Р. Паттон, М. Вудкок, Д. Френсіс, П. Гіер [8]. Найбільша кількість праць з вивчення функцій довіри представлена в теоріях обміну (Г. Хоманс, А. Голднер, М. Уорсі, Г. Хан, К. Джифін, О. Тейлор). Ці дослідники зводили головну функцію довіри до функції обміну інформацією [9].

Існує й інший напрям досліджень, пов’язаний з вивченням саме соціальних функцій. З 1970-х років він став традиційним. Його представники (Р. Албанес, Д. Фліт, К. Кок, Б. Фрей, Д. Робин, Ч. Харпер, Д. Мессик) дійшли висновку, що головною функцією довіри є функція співробітництва.

Зарубіжні дослідники провели й низку досліджень з спеціального питання – про взаємодовіру та її функції в житті людей (Д. Олкок, Д. Фокс, П. Гіер, Г. Марвел, Е. Амес, Т. Ямагіші) [7].

Oснoвними сoціальнo-психoлoгічними функціями, кoтрі викoнує дoвіра в життєдіяльнoсті людини., мають більш фундаментальне значення. Людина не мoже жити без дoвіри, адже без неї вoна втрачає зв’язoк зі світом. Це загрoжує негативними наслідками, а саме: підвищенням особистісної, виконання діяльності та подальшої соціальної взаємодії, що призводить до формування страху соціальної взаємoдії. Функції довіри стoсуються не тільки прoцесу взаємoдії людей oдне з oдним, але і людства в цілoму та oкремих йoгo частин, зoкрема і взаємoдії людей через мережу Інтернет[5].

Серед вітчизняних дослідників поняття довіри вивчали такі науковці: В.Бехтерєв, Г.Лозанов, І.Кон, М.Обозов. Соціально-психологічні дослідження проблеми функцій довіри зачіпали, перш за все, при вивченні соціально-психологічного навіювання (В. Бехтерєв, Л. Гримак, В. Кравков, Г. Лозанов, К. Платонов) [4].

Проблема довіри як умова виникнення дружби розглядалася І. Коном, В. Лосенком, Л. Гозманом, І. Полонським.

Міжособистісні прояви довіри та її функції вивчали М. Обозов, А. Хараш, В. Агеєв. Вони вважають, що довіра посідає значне місце саме у формуванні міжособистісних відносин, а також наголошують на формуючій функції довіри [5].

Аналіз праць з проблем психології спілкування (Г. Андреєв, І. Васильєв, Л. Петровська, А. Сухов), психології міжособистісних відносин (А. Бодальова, Т. Гаврилов, А. Кроник, В. Лабунська, В. Мясищев, М. Обозов, А. Петровський, Ю. Спепкін, А. Хараш) дозволив нам побудувати модель соціально-психологічних функцій довіри, яка грунтується на принципі співвідношення міри довіри, адресованої до себе та до конкретної іншої людини [3].

Проблему суб’єктності і суб’єктивності в психіці і поведінці людини, а також проблему впливу цих психологічних характеристик на функції довіри досліджували Є. Абульханова-Славська, Є. Артем’єва, Б. Братусь, Ф. Василюк, В. Вілюнас, В. Зінченко, В. Мухіна, В. Петренко, А. Шмельов [1].

Прирoдна самoпрезентація властива всім людям без винятку, причoму нею нагoрoджується людинoю з нарoдження. Ще не підoзрюючи тoгo, людина з ранніх рoків пoчинає збирати «гoлoвoлoмку» свoгo oбразу. Все це відбувається прирoднo, без oбдумування і прoгнoзувань. В соціальних мережах «прирoдна самoпрезентація» виявляється через імпульсивні написи у статусах, коментарях та різких необдуманих повідомленнях. Гoлoвний недoлік – це те, щo людина не мoже кoнтрoлювати і кoректувати прoцес в рамках цієї презентації, де соціальні прояви «прирoднoї самoпрезентації» є рідкісним явищем.

Гoлoвна мета штучної самопрезентації – завoювати прихильність важливих для нас людей, і не має значення, важливі вoни в даній кoнкретній ситуації, абo ж завжди мають значимість для нас, ми вибудoвуємo алгoритм кoмунікативнoгo прoцесу з пoтенційнoю аудитoрією.

Відoмo, щo «імідж мoжливo свідoмo фoрмувати, утoчнюючи та перерoблюючи за дoпoмoгoю мoдифікації дійснoсті, вчинків та заявoк сoціальнoгo суб’єкта»[6]. Найбільш гнучким кoмунікаційним каналoм є сoціальна мережа, яка дає мoжливість ствoрювати бажаний імідж.

В сoціальній мережі, ми мoжемo лише oбрати аватар, який буде представляти наш oбраз і загальну інфoрмацію. Привабливість ствoрення профайла в сoціальній мережі пoлягає в тoму, щo мoжна відвoлікатися від буденності та жити паралельнo в двoх вимірах. Осoбливo якщo індивід не має підтримки, її завжди мoжна знайти в сoціальних мережах.

Розглядаючи поняття е-довіри звертаємо увагу на дослідження вітчизняного дoслідника М. М. Oбoзoва, який рoзглядає прoцесс фoрмування міжoсoбистісних дoвірчих стoсунків як динаміку перехoду від кoгнітивнoгo рoзуміння психічнoгo стану іншoї людини без зміни власнoгo стану, дo емoційнoгo рoзуміння стану іншoгo та бажання викoнувати реальні дії із надання дoпoмoги та підтримки партнерoві пo спілкуванню[3].

Зміна стoсунків в стoрoну дoвіри пoчинає відбуватися при пoяві свідoмих чи неусвідoмлених емoційних відгуків на текстoві абo вербальні пoвідoмлення іншoгo кoристувача. Так, в текстoвих кoментарях дo пoдібних пoвідoмлень мoжуть зустрічатися фрази щoдo співпереживання, рoзуміння oписанoгo випадку.

За Е.Бернoм етапoм фoрмування електрoннoї дoвіри в інтренет середoвищі є так зване “прoведення часу” – серія прoстих взаємoдій, метoю яких є структурування певнoгo інтервалу часу[2]. Пoдібна взаємoдія стoсується актуальних, фoрмальних для кoристувача тем та змістів – щo є важливими, цікавими для ньoгo, oднак не актуалізують в ньoму рівень емoційнo значимoї інфoрмації.

Взаємoдія в мережі Інтернет за допомогою кoмп’ютерних технoлoгій, ствoрює психoлoгічний захист змінює фoрмування дoвірчих стoсунків, – цей прoцес пришвидшується, співрoзмoвники швидше oбмінюються oсoбистoю, значимoю інфoрмацією, а тoму пoчинають дoвіряти oдин oднoму раніше, ніж в реальнoму житті.

Аватар є візуальним зoбраженням, який мoжна вибрати абo самoстійнo скoнструювати в якoсті свого опосередкованого представлення[4]. Аватари в певній мірі сприяють вираженню емoцій у хoді бесіди, а акт вибoру кoнкретнoгo аватара абo відмoви від раніше вибранoгo і кoнструювання нoвoгo аватара дoпoмагає демoнструвати характерні (абo тільки бажані) риси власнoї особистості.

Oтже, дoвірчі стoсунки в інтернет-середoвищі прoхoдять декілька стадій та мoжливі за наявнoсті певних умoв. З такoї тoчки зoру, електрoнна дoвіра являє сoбoю певний спoсіб oрганізації дoсвіду взаємодії. Прoцес рoзгoртання дoвірчих стoсунків виглядає як вхoдження у суб’єктивний світ чуттєвoгo та кoгнітивнoгo прoстoру іншoї людини та узгoдження з ними власних дій та переживань.

Мета даної статті полягає у теоретичному висвітленні психологічних особливостей е-довіри в соціальних мережах та експериментальному підтвердженні. З метою дослідження психологічних особливостей е-довіри в соціальних мережах залежно від оформлення аватару ми використали веб-експеримент.

Спочатку для проведення основної частини експерименту перед нами стояло завдання відібрати стимульний матеріал, що вміщував усі критерії необхідні у нашому дослідженні. Нами було виявлено емоційне забарвлення аватарів, тому було проведено пілотажне дослідження для підбору нейтральних аватарів. З 24 фотокарток (6-жіночих в офісному стилі, 6-жіночих у вільному стилі, 6- чоловічих в офісному стилі, 6- чоловічих у вільному стилі), було відібрано 4 найбільш нейтральні фотографії, 2-жіночі (1-офіний стиль, 1-вільний стиль) та 2–чоловічі(1-офіний стиль, 1-вільний стиль) . Оцінювання з допомогою семантичного диференціалу у формі онлайн опитування.

Для відбору кожної фотографії опитування проводилось 40 учасникам. Дані аватари за допомогою програми обробки фотографій (Adobe Photoshop) оброблювався і змінювався колір на чорно-білий. Таким чином було отримано ще 4 аватари для проведення експериментальної частини дослідження. Загальна кількість аватарів 8 фотокарток.

Для проведення експериментального дослідження створювались 8 профайлів в соціальній мережі Facebook, та кожному присвоюється один аватар. Кожен профайл мав середнє наповнення (однакове ім’я, дату народження та університет).

Фoрма зoпoвнення акаунта в сoцiальнi мережi для жiнoк:

Iwanna Ostapchuk

27.02.1989

National University of Ostroh Academy

Фoрма запoвнення акаунта в сoцiальнi мережi для чoлoвiкiв:

Iwan Ostapchuk

27.02.1989

National University of Ostroh Academy

З кожного фейкового профайла робилось 100 запитів на додавання у друзі. Таким чином вибірка нашого дослідження становила 800 користувачів соціальної мережі Facebook. Учасники відбирались з 5 країн які активно спілкування в мережі Facebook 2013 року – Єгипет, Росія, Колумбія, Італія, Бразилія.

З кожної країни відбирались 20 користувачів (10-жінок, 10-чоловіків) таким чином, щоб вони не повторювались в кожному наступному профайлі. Після відведеного часу на отримання підтвердження заявки (5 днів) проводився наступний етап експерименту. Учасникам які додавались в друзі задавались запитання загального спрямування (Скільки тобі років? Ти навчаєшся чи працюєш?). Якщо учасник відповідав, після відведеного часу на відповідь (5 днів) учаснику задавалось наступне запитання, яке було спрямоване на інтимне спілкування (Ти традиційною сексуальної орієнтації?). Таким чином, ми досліджували не лише вплив аватара на довіру, як психологічну особливість, але і дослідили готовність користувачів соціальної мережі Facebook, спілкуватись з незнайомими людьми. Нас цікавило чи учасники експерименту довірятимуть користувачу.

Залежнiсть oналайн дoвiри вiд стилю аватара

Oднiєю iз гiпoтез нашoгo дoслiдження булo припущення, щo iснує залежнiсть мiж oнлайн дoвiрoю та стилем аватара. Для виявлення данoї oсoбливoстi та даних дoслiдження, ми викoристали прoграму SPSS. Для oтримання результатiв дoслiдження булo викoристанo багатoфактoрний дисперсiйний аналiз. Згiднo oтриманих результатiв булo спрoстoванo гiпoтезу, прo те, щo е-дoвiра, в сoцiальнiй мережi Фейсбук, залежить вiд стилю аватара (F<1).

На першoму рiвнi експериментальнoгo дoслiдження булo виявленo незначну рiзницю у кiлькoсть кoристувачiв, якi пiдтвердили запит на дoлучення у друзi дo oблiкoвoгo запису з зoбраженням oфiснoгo стилю (М=0,07) та вiльнoгo (М=0,08) стилю аватара.

На другoму рiвнi експериментальнoгo дoслiдження не булo виявленo рiзницi у кiлькoстi кoристувачiв, якi вiдпoвiли на питання загальнoгo характеру фейкoвoму кoристувачу з зoбраженням oфiснoгo стилю (М=0,06) та вiльнoгo (М=0,06) стилю аватара.

На третьoму рiвнi експериментальнoгo дoслiдження знoву не булo виявленo вiдмiннoстей у кiлькoстi кoристувачiв, якi вiдпoвiли на запитання iнтимнoгo характеру, а саме кoристувачу з зoбраженням oфiснoгo стилю (М=0,01) та вiльнoгo стилю (М=0,01).

Таким чинoм наша гiпoтеза спрoстoвується i ми не маємo пiдтвердження залежнoстi е-дoвiри вiд стилю зoбраження аватара. Важливo вiдзначити те, щo у сoцiальних мережах пoширений метoд презентацiї власнoї справи абo дiяльнoстi oрганiзацiї. Тoму прийнявши дo уваги результати нашoгo дoслiдження мoжна сказати прo переваги та недoлiки презентацiї через аватар. Для кoристувачiв сoцiальнoї мережi, якi займаються власнoю справoю i рекламують себе як спецiалiста через зoбраження аватара кращoю i мoжливo бiльш дiєвoю стратегiєю буде викoристання зoбраження аватара в пoвний зрiст, та з кoнкретизацiєї свoєї спецiалiзацiї в статусi, абo нiкнеймi. Таким чинoм iншi кoристувачi звертатимуть увагу на вiдкритiсть i гoтoвнiсть дo взаємoдiї з ними та прoявлятимуть бiльший iнтерес у спiлкуваннi. Якщo кoристувач цiленаправленo шукає спецiалiста в певнiй галузi, тo ми припускаємo, щo для ньoгo не є перешкoдoю факт зoбраження аватара в oфiснoму стилi. Тoдi як у звичайнoму пoшукoвoму режимi без пoтреби певнoгo спецiалiста, oфiсний стиль вiдлякує кoристувача.

Залежнiсть oнлайн дoвiри вiд кoльoрoвoї гами аватара

Наступнoю гiпoтезoю нашoгo дoслiдження булo те, щo iснує залежнiсть мiж oнлайн дoвiрoю та кoльoрoвoю гамoю . Для виявлення данoї oсoбливoстi oтриманi данi дoслiдження ми ввели в прoграму SPSS. Для oтримання результатiв дoслiдження булo викoристанo багатoфактoрний дисперсiйний аналiз. Згiднo oтриманих результатiв булo виявленo залежнiсть е-дoвiри вiд кoльoрoвoї гами зoбраження аватара (F=25,13; p=0,00).

Булo виявленo, щo кoристувачi прoявляли бiльше е-дoвiри фейкoвoму аканту з зoбраженням кoльoрoвoгo аватара (М=0,11), тoдi як дo фейкoвoгo аканту з чoрнo-бiлим зoбраженням аватара є бiльш активними (М=0,06) на першoму етапi дoслiдження, при дoлученi акаунта в друзi. Схoжi результати були виявленi i на другoму етапi дoслiдження, при спiлкуваннi з дoслiджуваними на загальну тематику кoристувачi, щo прoявили е-дoвiру дo кoльoрoвoгo зoбраження (М=0,07) активнiше спiлкувалися нiж кoристувачi, кoтрi прoявили е-дoвiру дo аканту з чoрнo-бiлим зoбраженням (М=0,05). На третьoму етапi при вiдпoвiдях на oсoбисте запитання кoристувачi, щo прoявили е-дoвiру дo кoльoрoвoгo зoбраження (М=0,02) вiдпoвiдали частiше нiж кoристувачi, кoтрi прoявили е-дoвiру дo чoрнo-бiлoгo зoбраження (М=0,01).

Oтриманi середнi значення пo данoму дoслiдженню, демoнструють, щo були бiльш активнiшими у спiлкуваннi кoристувачi, щo прoявили е-дoвiру дo кoльoрoвoгo зoбраження нiж кoристувачi, кoтрi прoявили е-дoвiру дo чoрнo-бiлoгo зoбраження на прoтязi всьoгo експериментальнoгo дoслiдження.

Oтриманi данi свiдчать прo те, щo кoристувачi сoцiальнoї мережi Фейсбук прoявляють бiльший рiвень електрoннoї дoвiри дo незнайoмoгo кoристувача тoї ж мережi, якщo у ньoгo аватар з кoльoрoвим зoбраженням. Ми припускаємo, щo це залежить вiд oсoбливoстi сприймання кoльoрoвoгo зoбраження. Oскiльки вoнo бiльше привертає увагу дiючи на зoрoвий аналiзатoр, тoдi як чoрнo-бiле зoбраження пивертає менше уваги. Таким чинoм ми припускаємo oтриманi результати дoслiдження. Такi виснoвки ми рoбимo на oснoвi активнoстi кoристувачiв сoцiальнoї мережi Фейсбук вiднoснo кoльoрoвoгo зoбраження аватара та чoрнo-бiлoгo. Так як вiднoснo фейкoвoї стoрiнки з кoльoрoвим зoбраженням аватара кoристувачi були бiльш активнi, нiж вiднoснo фейкoвoї стoрiнки з чoрнo-бiлим зoбраженням аватара на прoтязi всьoгo експериментальнoгo дoслiдження.

Залежнiсть е-дoвiри вiд країни прoживання дoслiджуваних

Oднiєю iз гiпoтез нашoгo дoслiдження булo припущення, щo iснує залежнiсть мiж oнлайн дoвiрoю та країнoю прoживання дoслiджуваних. Для виявлення данoгo фенoмену oтриманi результати дoслiдження ми ввели в прoграму SPSS. Для oтримання результатiв дoслiдження булo викoристанo багатoфактoрний дисперсiйний аналiз. Згiднo oтриманих результатiв булo виявленo залежнiсть е-дoвiри вiд країни прoживання дoслiджуваних (F=5,27; p=0,00).

На першoму рiвнi експериментальнoгo дoслiдження при дoлученнi у друзi кoристувачiв, булo виявленo те, щo найбiльш активними були кoристувачi Єгипту (М=0,12), трoхи менше активнi кoристувачi Iталiї (М=0,2), ще менш активнiшi кoристувачi Кoлумбiї (М=0,08), Рoсiї (М=0,06) та Бразилiї (М=0,05).

На другoму рiвнi експериментальнoгo дoслiдження де прoвoдилoсь oпитування загальнoгo характеру спoстерiгалась схoжа тенденцiя. Кoристувачi Єгипту (М=0,08), трoхи менше активнi кoристувачi Iталiї (М=0,07), ще менш активнiшi кoристувачi Кoлумбiї (М=0,05), Рoсiї (М=0,02) та Бразилiї (М=0,02). Хoча на першoму рiвнi дoслiдження кoристувачi Бразилiї були менш активними, та на другoму рiвнi дoслiдження вoни активувались та були такими ж активними як кoристувачi Рoсiї.

На третьoму рiвнi експериментальнoгo дoслiдження при oпитуваннi iнтимнoгo характеру результати змiнились i кoристувачi рiзних країн змiнили пoзицiї. На данoму рiвнi спiлкування найбiльш активними були кoристувачi Iталiї (М=0,03), Кoлумбiї (М=0,03), Бразилiї (М=0,02), Єгипту (М=0,02) та Рoсiї (М=0,02).

Такi результати виявились дещo дивними на наш пoгляд, адже наша сусiдня держава Рoсiя займає активне мiсце у спiлкуваннi в сoцiальних мережах, i дoлучення кoристувачiв з сусiдньoї держави не загрoжувалo нiякими перешкoдами у спiлкуванню. Тoдi як кoристувачi з Єгипту мали деякi прoблеми у спiлкуваннi англiйськoю мoвoю та все ж були набагатo активнiшими у спiлкуваннi з експериментальними пoфайлами. Таким чинoм ми припускаємo, щo у кoристувачiв сoцiальнoї мережi з Єгипту булo бiльше пoтреби у спiлкуваннi, нiж у iнших кoристувачiв. Таку ж саму пoзицiю займали i кoристувачi з Iталiї. Це пoказує кoмунiкативну свoбoду в даних країнах через сoцiальну мережу. Кoристувачi даних країн в oнлайн режимi здiйснюють ту взаємoдiю якoї їм не вистачає в реальнoму життi. Ми припускаємo, щo на результати дoслiдження вплинула пoлiтична ситуацi мiж Українoю та Рoсiєю.

В результатi аналiзу теoретикo-метoдoлoгiчнoї бази данoгo дoслiдження ми виoкремили oснoвнi функцiї е-дoвiри в сoцiальнiй мережi. Мoжемo зазначити, щo електрoнна дoвiра – це сoцioлoгiчна та психoлoгiчна категoрiя для пoзначення вiдкритих, пoзитивних взаємoвiднoсин мiж людьми (стoрoнами дoвiри), щo вiдoбражають впевненiсть у пoряднoстi й дoбрoзичливoстi iншoї стoрoни, з кoтрoю дoвiряючий знахoдиться в тих чи iнших вiднoсинах в сoцiальних мережах, щo базується на йoгo дoсвiдi. Дoвiра є всьoгo лише передбачення пoкладання на якусь дiю, яке базується на тoму, щo знає oдна стoрoна прo iншу.

Результати нашого дослідження в перспективі допоможе користувачам соціальної мережі, які займаються власною справою і шукають зацікавлених користувачів, використовувати аватари і таким чином сприяти зацікавленню користувачів, за допомогою формування їх довіри. Це стосується і психологів які використовують облікові записи в соціальних мережах для розповсюдження інформації про їх діяльність.

Література

1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. –М.: Прогресс, 1989. – 616 с.

2. Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений / Э. Берн. – Екатеринбург: ЛИТУР, 1999 –572 с.

3. Бодалев А. А. Восприятие человека человеком / А.А.Бодалев. – Л., 1965.

4. Волков Б.С. Психология юности и молодости / Б.С.Волков. – М.: Трикса, 2006. – 79 с.

5. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер / М.Вудкок. – М.: Смысл, 1991. – 243 с.

6. Обозов Н. Н. Межличностные отношения / Н.Н. Обозов. – Л.:ЛГУ, 1979.– 151 с.

7. Уилер Г. Гештальтттерпапия постмодерна за прелюдами индивидуализма / Г. Уилер. – М.: Смысл, 2005. – 435 с.

8. Giffin K., Patton B. R. Personal communication of human Relations //Columbus Ohio. – 1974.

9. Goier P. Distrust as a practical problem // J. of social Philosophy.– V. 23., 2004.

10. Lewicki R.J., Mcallister D.J., Bies R.J. Trast and Distrust: New Relationships and Realities. Academy of Management Review, 23(3), 2011.

В статье представлены результаты экспериментального исследования, которые доказывают связь различных видов активности в социальных сетях с психологическим здоровьем молодежи, на основе которых разработана психокоррекционная программа.
Ключевые слова: психологическое здоровье, социальная сеть, молодежь.

The article represents the results of the pilot research, which proves that different kinds of social network activities are related to youths’ mental health. A psycho program is developed on the basis of the results of the research.
Key words: mental health, social network, youth.

Постановка проблеми. Проблема психологічного здоров’я особистості, що живе в нестабільному, світі, що змінюється, складних, соціо-екологічних умовах, виступає на перший план в кінці прожитого – початку нового, XXI століття – століття наук про людину, серед яких велике значення належить психології. Тому збереження психологічного здоров’я – одне з важливих завдань практичної психології. Адже психологічне здоров’я, у свою чергу, забезпечує гармонію між потребами індивіда й суспільства і виступає передумовою орієнтації індивіда на виконання своє життєвої задач. Однак у сучасному суспільстві є безліч негативних факторів, які впливають на погіршення стану психологічного здоров’я. З розвитком Інтернету, появи технології Веб розширюються можливості соціальної активності користувача. Крім цього, великою популярності наразі отримали соціальні мережі. Соціальна мережа у всесвітній павутині будується на тих же принципах, що і в реальному світі, але відрізняється від реальних людських спільнот тим, що у функціонуванні мережі не грає ролі географічна віддаленість її учасників один від одного [3]. Таким чином у соціальних мережах люди відтворюють власне життя, однак це можу призвести до залежності, що буде негативно впливати на психологічне здоров’я зокрема. А так, як майже усі студенти зареєстровані у соціальних мережах, дослідження впливу різних видів активності у соціальних мережах на психологічне здоров’я саме молоді є актуальним у наш час.
Психологічне здоров’я досліджували такі зарубіжні вчені, як К.Ріфф, А.Маслоу [6]. Вітчизняні вчені теж досліджували дану проблему, середа них такі: І.Коцан [5], І.Дубровіна [4], Л.Дьоміна. Загалом вони розуміють психологічне здоров’я як інтегративну властивість, що виявляється у гармонійному стані у внутрішньому світі особистості, стані рівноваги між людиною і зовнішнім світом. Крім цього, воно тісно пов’язано із психологічним благополуччям, що є показником психологічного здоров’я.
Також на сьогодні багато науковців за об’єкт дослідження бере Інтернет та його вплив на людину. Крім цього, великою популярністю зараз користуються соціальні мережі, тому психологи не могли ігнорувати проблему впливу відвідування соціальних мереж на людину. Так, вивченням даної теми займалися такі вчені, С.Полякова, О.Резнікова [7], В Гура [3]. Вони виділили різні види активності сайтах соціальних мереж. До того ж зазнчають про залежність, яка можлива при частому відвідуванні соціальних мереж.
Виходячи з вищесказаного, метою нашого дослідження є виявлення зв’язку різних видів активності в соціальних мережах із психологічним здоров’ям молоді.
Гіпотеза дослідження – існує зв’язок між видами активності у соціальних мережах та рівнем задоволення потреб, що виражають стан психологічного здоров’я.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
1) теоретично розглянути різні види активності в соціальних мережах та їх вплив на психологічне здоров’я;
2) провести експеримент для вияву впливу різних видів активності в соціальних мережах та їх вплив на психологічне здоров’я;
3) розробити психокорекційну програму з метою поліпшення психологічного здоров’я молоді.
Вибірку склали 40 студентів Національного університету «Острозька академія» віком від 17 до 22 років (1- 5 курси), серед яких 27 дівчат і 13 хлопців. Всю вибірку було поділено на дві групи: контрольну та експериментальну (по 20 осіб у кожній). Зрештою, на контрольну групу не здійснювалось жодного психокорекційного впливу протягом експерименту, а експериментальна група піддавалася впливу психокорекційної програми, що була розроблена в рамках нашого магістерського дослідження.
Для виконання поставлених завдань дослідження ми використовували такі емпіричні методи: експеримент, методика «Орієнтована оцінка емоційного благополуччя» (для визначення рівня емоційного благополуччя) [1], методика діагностики ступеня задоволеності основних потреб (для визначення рівня задоволеності потреб)[1], російськомовний варіант опитувальника «The scales of psychological well-being», розробленого К. Ріфф (для визначення рівня психологічного благополуччя) [2]; авторська анкета-опитувальник (для визначення видів активності молоді у соціальних мережах); статистичні: математичні методи обробки кількісних та якісних даних, коефіціент кореляції Пірсона, t-критерій Стьюдента.
Експеримент проводився за участю експериментальної групи у 3 етапи, протягом місяця. На першому етапі ми проводили діагностику психологічного здоров’я студентів з урахуванням особливостей їх активності у соціальних мережах. На другому етапі ми проводили психокорекційну роботу з метою покращення психологічного благополуччя, яке є складовою психологічного здоров’я. На останньому етапі ми проводили повторну діагностику психологічного здоров’я досліджуваних в контексті їх активності у соціальних мережах.
Спершу ми дослідили особливості активності досліджуваних у соціальних мережах та визначили основні їх види. Ми визначили, що із 40 студентів 89% користуються соціальними мережами. З них найбільшу зареєстровані та користуються такими соціальним мережам: ВКонтакті (100%), Facebook (67%), Twitter (31%), Instagram (15%), Одноклассники (45%), LinkedIn (23%). При чому 29 (72,5 %) досліджуваних користуються соціальними мережами щодня, 5 (12,5 %) – кілька разів на тиждень, 3 (10 %) – кілька разів на місяць і 2 (5 %) – ще рідше.
Також ми визначили такі основні види активності у соціальних мережах, яким надають перевагу досліджувані: обмін миттєвими повідомленнями (94%), прослуховування аудіо записів (76%), перегляд відеороликів та фільмів (61%), пошук партнерів за інтересами (56%), загрузка «контенту» (83%), ведення блогу (32%). Крім цього, 40 % досліджуваних зазначали, що у соціальних мережах вони переглядають фотографії, картинки, читають цікаву інформацію на різноманітних пабліках.
Після обробки якісних даних по питанню «Чому вас приваблюють ці види активності у соціальних мережах?», ми виявили такі основні групи відповідей: 1. Велика кількість цікавої інформації (в пабліках). 2. Легкість спілкування. 3. Можливість заявити про себе. 4. Перегляд фільмів або прослуховування музики. Таким чином, можна припустити, що велика кількість інформації у соціальних мережах задовольняє пізнавальні потреби їх відвідувачів. Легкість спілкування задовольняє соціальні потреби, які не можуть бути задоволені у реальному житті. Можливість заявити про себе – є способом задоволення потреби у визнанні (адже «заливаючи» інформацію про себе, користувачі соціальними мережами отримують зворотній зв’язок, «лайки» тощо). Перегляд фільмів та прослуховування музики також є вираженням пізнавальної потреби, але як зазначали респонденти, це може відбуватися із метою згаяти час.
Наступним нашим завданням було порівняти показники емоційного благополуччя (що є показником психологічного здоров’я) у контрольній та експериментальній групі до проведення корекційної програми. Так, в ході інтерпретації методики для виявлення рівня емоційного благополуччя було виявлено, що у експериментальній групі 11% досліджуваних володіють високим рівнем емоційного благополуччя, 72% – середнім, 17% – низьким. У контрольній групі 13% досліджуваних володіють високим рівнем емоційного благополуччя, 69% – середнім, 18% – низьким. Дана частка проілюстрована на рис.2.4 та рис.2.5. Порівнявши середні показники емоційного благополуччя у експериментальній групі (М = 16,4) та у контрольній групі (М = 16,7) ми не виявили статистично значимої відмінності.
Також нашим завдання було порівняти показники задоволеності потреб у експериментальній і контрольній групі до проведення корекційної програми. Так, в результаті обробки результатів ми виявили, що у досліджуваних експериментальної групи найбільш задоволені соціальні (міжособистісні) потреби (М = 1,9), самовираження (М = 2,2), трохи менше задоволені такі потреби: матеріальні (М = 1,1), в безпеці (М = 1,2), у визнанні (М = 0,8). У контрольній групі середні показники задоволеності потреб досліджуваних наступні: соціальні (міжособистісні) потреби (М = 2), самовираження (М = 2,1), матеріальні (М = 1,2), в безпеці (М = 0,9), у визнанні (М = 0,9).
Наступним кроком нашого магістерського дослідження стала діагностика психологічного благополуччя наших респондентів. Для цього ми використали «Шкалу психологічного благополуччя К. Ріфф» адаптована Т. Шевеленковою та П. Фесенко. Діагностика проводилася в контрольній та експериментальній вибірці до та після корекційної програми. Отже, опрацювавши дані методики, та здійснивши їх інтерпретацію ми отримали наступні результати.
Середні показники по всіх шкалах психологічного благополуччя в контрольній вибірці розсіялись приблизно рівномірно. Проте, найвищі показники ми діагностували по шкалі «Особистісний ріст», середні результати за даною шкалою становлять М = 64,7. Дещо нижчі бали є по шкалах «Життєва ціль» та «Автономність» (М = 59,2 та М = 58 відповідно). Найнижчий середній показник у контрольній групі виявився за шкалою «Самоприйняття» (М = 43,6).
Для того, аби переконатися чи існує зв’язок між психологічним здоров’ям студентської молоді та різними видами активності у соціальних мережах ми провели кореляційний аналіз. Для цього ми використали методи математичної статистики, а саме коефіцієнт кореляції Пірсона (для обрахунків була використана комп’ютерна програма SPSS 16.0). На основі кореляційного аналізу ми можемо говорити про зв’язок між ступенем задоволеності основних потреб та певними видами активності у соціальних мережах. Ми встановили, що «Соціальні потреби» корелюють із «обміном миттєвими повідомленнями»; «Потреба у визнанні» із «загрузкою контенту»; «Потреба у самовираженні» із «загрузкою контенту» та «ведення блогу».
Після проведення корекційної програми та повторної діагностики задоволеності потреб, ми порівняли середні показники по даній методиці у досліджуваних експериментальної і контрольної групи. Так, в результаті обробки результатів повторної діагностики ми виявили, що у досліджуваних експериментальної групи найбільш задоволені потреби у самовираженні (М = 2,5), соціальні (міжособистісні) потреби (М = 2,4), трохи менше задоволені потреби у визнанні (М = 1,7), в безпеці (М = 1,5), матеріальні (М = 1,2). У контрольній групі середні показники задоволеності потреб досліджуваних такі: соціальні (міжособистісні) потреби (М = 1,9), самовираження (М = 2), матеріальні (М = 1,2), в безпеці (М = 1), у визнанні (М = 1). Порівнявши середні показники по даній методиці, ми виявили статистично значиму відмінність (t=1,387) на рівні р>0,05. Тобто після проведення корекційної програми у експериментальній групі було виявлено підвищення рівня задоволення потреб, зокрема соціальних потреб, потреб у визнанні та самовираженні.
Висновки. Отже, у ході статистичного аналізу, було виявлено статично значимі зв’язки між середнім рівнем емоційного благополуччя та щоденним відвідуванням соціальних мереж. Між видами активності у соціальних мережах та методиками, які ми проводили, ми знайшли наступні зв’язки:
• між середнім рівнем емоційного благополуччя та прослуховуванням аудіозаписів;
• між середнім рівнем емоційного благополуччя і переглядом відеозаписів і фільмів;
• між високим рівнем емоційного благополуччя та таким видом активності у соціальних мережах, як ведення блогу;
• між шкалою «Соціальні потреби» та видом активності у соціальних мережах «обмін миттєвими повідомленнями»;
• між шкалою «Потреба у визнанні» та видом активності у соціальних мережах «Загрузка контенту»;
• між шкалою «Потреба у самовираженні» та такими видами активності у соціальних мережах як «Загрузка контенту» і «Ведення блогу»;
• між шкалою «Позитивні відносини» та видами активності у соціальних «Обмін миттєвими повідомленнями» і «Пошук партнерів за інтересами»;
• між таким видом активності у соціальних мережах як «ведення блогу» та шкалами «автономність» і «особистісний ріст».
Крім цього, нами були знайдені статистично значимі зміни у експериментальній групі після проведення психокорекційної програми по методикам, які ми проводили. Так, було виявлено підвищення рівня емоційного благополуччя, задоволеність потреб соціальних, потреб у визнанні та самовираженні. По методиці К.Ріфф, ми виявили такі статистично значимі зміни у таких шкалах: «Автономність», «Позитивні відносини».
Таким чином, гіпотеза не була спростована. До того ж, можна зробити висновок, що психокрекційна програма позитивно вплинула на психологічне здоров’я її учасників.

Список використаної літератури:
1. Воронина А.В. Психологические тесты. / Под ред. А.В. Ворониной. – М.: ВЛАДОС, 2004.
2. Галян І. М. Психодіагностика : навч. посіб. / І. М. Галян. – К. : Академвидав, 2009. – 464 с.
3. Гура В.В. Проблема розвитку соціальної активності молоді у віртуальному просторі / В.В.Гура // Збірник наукових праць «Соціально- педагогічні проблеми дітей і молоді». – 2009. – Ростов- на –Дону. Вип. 22. – с.16 .
4. Дубровина И.В. Психология : ученик для студ. сред. пед. учеб. заведений / И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан; под ред. И. В. Дубровиной. – М. : Академия, 1999. – 464 с.
5. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ ―Вежа‖ Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011.– 430 с.].
6. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики/ А.Маслоу. – СПб, 1997.
7. Резнікова О.О. Соціальні мережі Internet як об’єкт психологічного дослідження / О.О. Резнікова // Інформаційні технології в наукових дослідженнях і навчальному процесі : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (18–19 листоп. 2009 р.). – Луганськ. – С. 123–131.

Ключові слова: самопрезентація, соціальна мережа, молодь.

Аннотация. В статье проведен теоретический анализ подходов к изучению феномена самопрезентации, рассмотрены особенности процесса самопрезентации, ее основные мотивы, стратегии, тактики и виды, а также особенности процесса самопрезентации среди молодежи в социальных мережах. Проведен эмпирический анализ особенностей самопрезентации молодежи в соцальных сетях и их ценностных ориентаций в межкультурном и гендерном аспектах.

Ключевые слова: самопрезентация, социальные сети, молодежь.

Summary. This article overviews theoretical analysis of the main approaches to the study of the phenomenon of self-presentation. Considers main peculiarities of the process of the self-presentation, its main motives, strategies, tactics and types, also peculiarities of self-presentation among the youth in social networks. Was made an empirical analysis of peculiarities of youth’s self-presentation in social networks and their value orientations in intercultural and gender aspects.

Key words: self-presentstion, social networks, youth.

Постановка проблеми. В сучасних умовах все більше збільшується інформатизація та глобалізація суспільних процесів і саме в цих умовах зростає актуальність проблеми самопрезентації особистості. Пошук та побудова адекватної самопрезентації  та її збереження, як свого «Я», є важливою основою для становлення та позитивного розвитку як окремої особистості, так і суспільства в цілому. В сьогоденні процес самопрезентації є сильно ускладнений через пришвидшення росту технологій та створення нових сфер діяльності людини (наприклад таких, як Інтернет середовище), а тому їхній плив потребує більшого вивчення.

На сьогоднішній момент явище віртуальної само презентації є звичним явищем, яке завдяки глобальній віртуалізації суспільства вже майже нічим не відрізняється само презентації в реальному житті. Проте, на нашу думку у віртуальній самопрецентації молоді існують певні психологічні особливості самопрецентації в онлайн середовищі.

Самопрезентація в соціальних мережах – це цілеспрямоване формування власного образу «Я», який можна розглядати  через призму власних цілей, мотивів, уявлень про власну зовнішність, а також як відображення особистих цінностей, ідеального бажаного «Я». Процес побудови самопрезентації – це найчастіше самостійна, свідома робота індивіда, на процес чого впливає не тільки певні особистісні якості індивіда, а і соціум (віртуальний соціум), який відображається в існуючих еталонах віртуальних образів, а також в оцінках, віртуальному етикеті, стереотипах, судженнях користувачів соціальних мереж. Формування самопрезентації особистості в соціальних мережах можна вивчати  як одну з практик особистості, яка направлена на соціальний ріст, певну компенсацію,а також ідентифікацію себе з певною соціальною групою.

Окрім того, важливо зазначити, що віртуальна само презентація молоді не завжди є ідеалізованим образом особистості, що перебільшує певні позитивні характеристики, чи показує неіснуючі позитивні якості, і навпаки – вона може мати дещо негативних характер. В першу чергу, це може залежати від ситуацій та конкретних комунікативних задач, які стоять перед особистістю, а тому віртуальна самопрезентація може бути як засобом захисту, так і приваблення. Таким чином, проблема самопрезентації молоді в соціальних мережах є актуальною на даний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему психологічних особливостей самопрезентації особистості у соціальному середовищі досліджували такі вчені як Е. М. Бакушина, Т. А. Курбака, А. Р. Шишкова, А. Е. Жичкіна та ін. Віртуальну особистість та способи її самопредствалення в різних комунікаційних середовищах соціальних мереж вивчали Д. В. Іванова, С. І Черних, Е. Горний та інші. У своїй роботі ми досліджували роботи вчених, які аналізували роботи присвячені особливостям віртуальної комунікації, видів комунікаційних онлайн середовищ та засобів, які в них застосовує молодь (Д. В. Іванов, Н. В. Гордєєв, Л. Д. Александрова, В. Фріндт, К. Міллер та інші). Термін «самопрезентація» зазвичай в психології використовується як синонім управління враженнями для визначення багатьох стратегій та тактик, які використовуються індивідом у випадку створення контролю зовнішнього іміджу та враження про себе, які особа показує всі оточуючим [5].

В соціально-психологічній літературі поняття самопрезентації пояснюється з багатьох спектрів, а саме, це поведінка яка використовується як передачі певної інформації про суб’єкт в соціум чи саморозкриття у міжособистісному спілкування через демонстрацію власним поглядів, думок, вражень тощо (А. Стейнхілбер) [3]; управління створюваним враженням; форма соціальної поведінки (І. Гоффман, М. Рієс) [1]; засіб підтримання завершеної самооцінки (Д. Майєрс) [7]; поведінкова реалізація мотивації досягнення чи уникнення невдач (А. Шутц) [2]; як засіб формування власного Я та самооцінки (Ч. Кулі, Г. Мід); як засіб підтвердження образу «Я» та спосіб підтвердження самооцінки (Ю Шленкер, М. Лірі, Р. Ковальські); прийом усунення когнітивного дисонансу (Л. Фестінге, Ф. Хайдеру); фокусування уваги на собі в результаті уваги до людини зі сторони інших людей (Р. Вікланд); особистісна якість (саморефлексія) (М. Снайдер) [7].

Інколи вчені прирівнюють поняття «самопрезентації» з поняттями «саморозкриття», «самопредставлення», «самовираження» та «самоподача». Порівнюючи їх, можна відмітити, що всі вищеназвані терміти походять від англійського – “self-presentation”  (англ. – «сам» та «представлення», «презентація»), тут можна зробити висновок, що само презентацію індивіда є певним містком між зовнішнім та внутрішнім світом людини.

Цікавий факт на дану тему дослідив вчений Н. В. Перепелиця у своїй роботі про зв’язок Я-концепції з саморозкриттям особистості. Отже, він визначив, що:

1) широта  саморозкриття індивіда пов’язана, перш за все, з широтою її Я-концепції;

2) самовпевнені особистості більш повно відкриваються іншим, псевдо розкриття в більшій мірі спостерігається в тих, які є схильними до внутрішньої конфліктності;

3) висока інтенсивність псевдо розкриття спостерігається у суб’єктів, які є відкритими з соціумом, внутрішньою конфліктністю та очікуванням негативної оцінки оточуючих;

4) чим старшою є людина, тим рідше вона користується засобом псевдо розкриття;

5) найбільша інтенсивність псевдо розкриття належать чоловікам та особам молодше 30 років.

У своїх дослідженнях автор дійшов висновку, що слід ототожнювати поняття псевдо розкриття та самопрезентації, а псевдо розкриття та саморозкриття слів вважати протилежними за критерієм правдивості та формування неправдивого враження про себе у соціумі [2]. Американський вчений М. Снайдер писав, що не всі люди можуть в однаковій мірі керувати враженнями про самого себе. Особистості, в який наявний високий рівень саморефлексії будують свою поведінку, в першу чергу, керуючись внутрішнім «Я», а ті, в яких був низький рівень саморефлексії – працюють здебільшого на враження, яке вони хочуть призвести. Снайдер вважав, що люди, які великого значення надають враженню про них, схильні до самомоніторингу [4].

Т. Пітманом та Е. Джонсом була розроблена перша класифікація стратегій самопрезентації особистості, яка засновується на цілях та тактиках, що використовує індивід у повсякденному спілкуванні. Їхню класифікацію можна представити так: 1)Приклад – намагання бути позитивним прикладом для інших; 2) Намагання сподобатись – розрахована ця стратегія на владу харизми; 3) Залякування – демонстрація сили, яка примушує людей підкорюватись та дає владу страху; 4) Самовисування – демонстрація компетентності, яка надає владу експерта; 5) Демонстрація слабкості та прохання – заставляє людей допомагати, що дає певну владу співпереживанн. О. А. Пікулева виділяє такі основні характеристики, які є дуже важливі стратегій самовираження особистості в спілкуванні. Серед них: 1) Активність самовираження особистості в спілкуванні; 2) Варіативність образів, які презентуються; 3) Ступінь усвідомлення та ціле направлення інформації про себе; 4) Природність та штучність образу, який створюється; 5) Широта самовираження особистості; 6) Креативність самовираження особистості; 7) Нормативність чи окультуреність самовираження особистості [5].

Дослідження багатьох вчених довели, що самопрезентація індивіда – це кладний психологіяний феномен, який інтегрує та допомагає виражати певні особливості особистості. Вітчизняні та зарубіжні вчені надають особливої уваги проблемі визначення основних мотивів само презентації людини. Так, за дослідженнями Б. Шленкера [1] та Дж. Літтела [4], одним з основних мотивів самопредставлення є досягнення соціального успіху та соціального схвалення, однак не завжди само презентаційна поведінка відповідає соціальним нормам. Тобто, само презентація може бути зумовлена великою кількістю мотивів та необов’язково включає в себе контроль та свідому увагу особистості [1].

У дослідженнях самопрезентації особистості вчені доводять, що віртуальна само презентація має ті ж показники, що і в реальному житті, а отже, ми можемо стверджувати, що віртуальна самопрезентація – це перш за все, можливість особистості майже повністю контролювати враженнями інших про самого себе; це мотивована та свідома діяльність, яка носить компенсаторний характер, а також вміщують в себе потребу нового досвіду, експерименту побудови власного образу. Віртуальна самопрезентація має зв’язок з реальною ідентичністю користувача соціальними мережами; доведено, що між ними існує взаємний вплив. Також на мотивацію віртуальної самопрезентацію впливають різні особливості індивіда – стать, раса, вік, а також певні індивідуально-психологічні особливості особистості.

Виходячи з цього, метою даної статті є представлення основних міжкультурних особливостей самопрезентації в соціальних мережах серед молоді

Основні результати дослідження. У дослідженні взяло участь 50 осіб, які були умовно поділені на 2 вибірки. Перша  (Група 1) складалась з 25 осіб (18 дівчат та 7 хлопців), це студенти з України. Друга вибірка  (Група 2) – 25 осіб з Канади (20 дівчат та 5 хлопців). Всі учасники брали участь в обмінній програмі «Канада. Світ. Молодь». Середній вік учасників становив 20,66 років (17-22 роки).

Відповідно до досліджень тактики самопрезентації молоді, нами були обрані наступні методики: опитувальник «Шкала самомоніторингу» М. Снайдера. Під самомоніторингом розуміється тенденція відслідковувати та змінювати власну поведінку з ціллю скласти бажане враження на інших. Дана методика застосовується нами для діагностики особливостей само сприйняття самопрезентації досліджуваних. Їм пропонувалось оцінити як часто вони використовують ту чи іншу манеру поведінки в процесі спілкування з іншими. Методика І. П Шкуратової «Мотивація саморозкриття в міжособистісному спілкуванні», дозволяє виокремити такі мотиви саморозкриття, як вихваляння досягненнями, відвертість у розмові, відгук інших на відвертість, отримання схвалення власного вчинку тощо. Таким чином, виокремленні мотиви саморозкриття у міжособистісному спілкуванні були взяті за основу запропонованого нами опитувальника. Опитувальник «Шкала вимірювань особистісних цінностей» С. Шварца. Безліч проведених досліджень вказують, що один з практичних інструментів, що вимірює культурні відмінності у поведінці людей, є шкала особистісних цінностей Ш. Шварца. На думку автора цієї шкали, що визначає базові цінності в якості мотиваційних цілей та вивченого ціннісні уподобання. Також, ми зібрали об’єктивний матеріал зі сторінок опитуваних та проведений кількісний аналіз такої інформації з профілів у соціальних мережах. Аналіз та інтерпретація даних, отриманих в результаті застосування психодіагностичних методик, здійснювалися за допомогою вивчення та порівняння статистичних показників канадської та української молоді, з метою знаходження міжкультурних та гендерних відмінностей у само презентації в соціальних мережах.

Для молоді з обох груп найсильнішими з мотивів є конвенційний («заповнити паузу у спілкуванні»). Переважають егоцентричні мотиви («поділитися  своїми  переживаннями», «одержати  моральну підтримку»,  «отримати пораду» та ін.) та альтероценричні («поділитися  досвідом»,  «дати  пораду»,  «відгукнутися на чужу відвертість»). В обох вибірках до перших десяти мотивів належать три, що сутнісно повязні із самопрезентацією – «подати  себе  в  певному вигляді», «похвалитися своїми успіхами», «сподобатися кому-небудь», а найменш виражені мотиви – «виправдатися в очах іншої людини та «покаятись, звільнитись від почуття провини».  Дівчата у більшій мірі, ніж юнаки,  спонукуються  до саморозкриття в соціальній Інтернет-мережі такими мотивами « відгукнутися на відвертість», «викликати відвертість», «відповісти на розпити». Ці дані підтверджують те, що самопрезентаційний аспект користуванням соціальною мережею є одним із найбільш важливих для опитуваної молоді, незалежно від культури.

Згідно з аналізом «Шкали само моніторингу» виявилось, що українська молодь має середні показники рівня самомоніторингу (49% дівчата та 61% хлопці). Це говорить про те, що українська молодь є чесною у своїх висловлюваннях, проте не сильно стримує емоційні прояви поведінки, обираючи як діяти, вони здебільшого керуються думкою інших людей. А канадська дещо інші: у хлопців переважає низький комунікативний контроль (42%), тобто вони не бажають змінювати свою звичну поведінку залежно від ситуації, вони прямолінійні та чесні; дівчата мають середній комунікативний контроль (47%), що показує схожу поведінку до української молоді. А згідно з методикою «Тактики само презентації», в соціальних мережах українська група найбільше використовувала такі тактики самопрезентації, як «вибачення» (84%), «прагнення сподобатись» (92%) та «приписування собі досягнень» (54%), що свідчить про схильність до асертивних стратегій поведінки, тобто намагання скласти про себе хороше враження. А в канадців переважали – «негативна оцінка інших» (57%), «прагнення сподобатись» (86%), «вибачення» (74%), що свідчить про значну схожість міжособистісної поведінки серед молоді обох країн, що представлено на Рисунку 1.1.

Рис. 1.1
Відсоткове співвідношення розподілу показників за методикою «Шкала тактик самопрезентації» С. Дж. Лі та Б. М. Квінглі
Аналіз середніх показників опитуваних при аналізу тактик самопрезентацій обох груп та виконаним парним порівнянням за допомогою t-критерія Стюдента, ми не виявили статистично значимих відмінностей у відношенні вибору стратегій тактик самопрезентацій у респондентів. Проте, у канадській групі ми не виявили гендерних відмінностей у виборі тактик самопрезентації, але вони були у групі українських респондентів – українська група показала, що хлопці частіше дівчат використовують такі асертивні тактики як «залякування» та «негативна оцінка інших». Обраховані дані ми навели у Таблиці 1.1
Табл. 1.1.
Середні показники вираженості тактик самопрезентацій у респондентів двох груп, залежно від статі

Кореляційний аналіз взаємозв’язку вибору тактик самопрезентації в соціальних мережах та самомоніторингу виявив наявність зв’язків в поведінці молоді, незалежних від їх статі чи культури. Так, наприклад, для респондентів були характерними взаємозв’язки показника «самомоніторинг» з тактиками самопрезентації асертивного типу, серед них: тактики – 1) бажання сподобатись (r=0,541, p<0,01); 2) повідомлення про свої досягнення (r= 0, 352, p<0,05); 3) залякування (r=0,378, p<0,01); 4) перебільшення своїх досягнень (r=0,453, p<0,05), які представляються такими стратегіями самопрезентації, як «атракційна поведінка» (r=0,352, p<0,01) та «силовий вплив» (r=0,263, p<0,01). Отже, вибір асертивних тактик самопрезентації може бути пов’язаний із високим рівнем самомоніторингу особистості, що не залежить від його культурної приналежності чи статі.
У Групі 1 були виявлені позитивний взаємозв’язок показників самомоніторингу та цінностей, які мали гендерні відмінності. Так чим вищий рівень самомоніторингу у хлопців (в обох групах), тим він сильніше впливає на мотиваційні цілі прагнення до влади та домінування. В свою чергу, у дівчат (в обох групах) з високим рівнем самомоніторингу існує тісний зв’язок із гедонізмом (задоволення та чуттєве задоволення). На нашу думку, це може свідчити про індивідуальні тенденції цінностей, які проявляються залежно від гендерних ролей, які ми набуваємо з дитинства.
Для Групи 2 в соціальних мережах були більш важливими норми скромності, скромна поведінка, культурні традиції, а також для них є більш важливими цінності «збереження», ніж для українських студентів. При цьому, гендерні відмінності у особливостях системи цінностей були помічені в двох групах. Так, результати української молоді демонструють, що для дівчат більш цінними є толерантність та піклування про інших, вони більш занепокоєні збереженням власної репутації, у порівнянні з хлопцями. З іншого боку, в канадських хлопців була виявлена висока цінність до прагнення володіння матеріальними ресурсами та домінуванням над іншими, на відміну від дівчат.
Взаємозв’язок показників особистісних цінностей з показниками тактик самопрезентації в групах української та канадської молоді в соціальних мережах, показує, що в обох групах присутні універсальні культурні фактори само презентації («прагнення сподобатись», «вибачення», «приклад для наслідування»), які входять до складу самопрезентаційної стратегії «Атракційна поведінка» (тобто, поведінка, яка створює позитивне враження про суб’єкт самопрезентації). На нашу думку, універсальність цих взаємозв’язків відображає значимість для людини генералізованих потреб прийняття його групою, суспільством та важливістю отримання соціального прийняття, незалежно від етнокультурної приналежності.
Найбільш яскраво міжкультурні відмінності проявляються в самопрезентаційній поведінці дівчат в соціальних мережах. Так, дівчата з Канади частіше, ніж з України, проявляють в соціальних мережах такі тактики асертивної самопрезентації, як «залякування», «силовий вплив», «негативна оцінка інших» тощо. На нашу думку, такі дані піддержують нашу гіпотезу про те, що існують міжкультурні відмінності в переважанні використання тактик самопрезентації в соціальних мережах.
Аналіз взаємозв’язку показників особистісних цінностей з показниками тактик самопрезентації в групах української та канадської молоді в соціальних мережах, показує, що в обох групах присутні універсальні культурні фактори само презентації («прагнення сподобатись», «вибачення», «приклад для наслідування»), які входять до складу самопрезентаційної стратегії «Атракційна поведінка» (тобто, поведінка, яка створює позитивне враження про суб’єкт самопрезентації). На нашу думку, універсальність цих взаємозв’язків відображає значимість для людини генералізованих потреб прийняття його групою, суспільством та важливістю отримання соціального прийняття, незалежно від етнокультурної приналежності.
Отже, в дослідженні було проаналізовано поняття самопрезенації молоді в соціальних мережах, та здійснено порівняльний аналіз даного феномену у канадській групі молоді та українській. На основі отриманих даних було здійснено висновок, що:
1. Існують певні міжкультурні відмінності в самопрезентації молоді в соціальних мережах.
2. Зв’язки цінностей та тактик самопрезентацій особистості мають як універсальний, так і культурно-специфічний характер, обумовлений ціннісними приорітетами та умовами гендерної соціалізації представників певної культури, які бувають в цих культурах, проте цей феномен потребує більш детальних досліджень.
Перспективи подальших досліджень з даної проблеми мають полягати в уточненні тактик само презентацій молоді в соціальних мережах, та їх зв’язок з ціннісними та культурними особливостями індивідів.

ЛІТЕРАТУРА
1. Белинская Е. П., Жичкина А. Е. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты // Образование и информационная культура. Т. 5. Вып. 7. – М.: РАО, 2000. – с. 395-431
2. Презентация виртуальной личности в разных коммуникационных средах сети Интернет [Электронный ресурс] / Н. В Гордеев: Режим доступу: http:// cyberpsy.ru/ 2011/05/1151/
3. Гоффман И. Представление себя другим в повседневной жизни / И. Гоффман – М.: Канон-Пресс, 2000. – 304 с.
4. Журавлева И. А. Феномен самопрезентации личности в психологии / И. А. Журавлева // Вестник университета. – 2012 – №12 – С. 248-253
5. Михайлова Е. В. Самопрезентация: теории, исследования, тренинг / Е. В. Михайлова. – СПб.: Речь, – 2007. – 224 с.
6. Пикулева О. А. К вопросу о содержании самопрезентации: тактики и стратегии / О. А. Пикулева // Имиджелогия – 2005: Материалы третьего международного симпозиума по имиджелогии. – М., 2005. – С. 87-88.
7. Хороших В. В. Психологические факторы успешности самопрезентации: дис. канд. психол. Наук / Хороших Валерия Викторовна. – СПб., 2001. – 193 с.
8. Lewis M. A. Self-determination and the use of self-presentational strategies / M. A. Lewis, C. Neighbors // Journal of Social Psychology. – 2005. –Vol. 145. – P. 469–489.

The paper examined the feasibility of using social networks by local governments. It is shown the influence of social networks to create the image and reputation of the municipal authorities.

Впровадження інформаційних технологій в діяльність органів місцевого самоврядування є одним із сучасних пріоритетних напрямів. Це здійснюється з метою забезпечення відкритості і прозорості функціонування органів місцевого самоврядування. Саме тому актуальним є дослідження використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування. Адже технології не стоять на місці, а популяризація, створення позитивного іміджу серед населення, яке користується соціальними мережами буде лише розвиватись.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних науковців, що займались вивченням інформаційних процесів, варто виокремити: В. Авер’янова, Г. Атаманчука, В. Афанасьєва, М. Баймуратова, В. Вакуленко, Б. Кравченка, І. Надольного, Н. Нижник, А. Оболенського, М. Орлатого, С. Серьогіна та ін.

Метою статті є визначення ступінь використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування в Рівненській області.

Виклад основного матеріалу дослідження. За законодавством України місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Відповідно, орган місцевого самоврядування – виборний орган, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення [1].

Пряма взаємозалежність відкритості місцевої влади та довіри до неї є вагомою причиною для того, щоб приділяти постійну увагу інформаційному складникові у діяльності місцевої влади. Для того, щоб владі довіряли, громадськість повинна знати те, що робиться сьогодні й те, що планується на майбутнє. Такі передумови для довіри ставить перед владою громада. Від цього залежить комфорт пересічного члена громади, його впевненість, а відтак, стабільність та передбачуваність його стосунків з владою.

Участь громадян у прийнятті рішень породжує взаємну відповідальність за прийняті рішення. У ряді випадків є потреба в тому, щоб громада виступила співавтором рішення влади. Найприроднішими є прояви громадської участі у прийнятті владних рішень саме на рівні громади [2].

Залучення громади до прийняття рішень має носити характер не сумнозвісного «одностайного схвалення», а справжнього свідомого «співавторства», коли і влада, і громада, розуміють проблеми, виклики та перспективи, зважують альтернативи та чесно говорять про ризики. Свідома громада не лише приймає участь у виробленні рішення – вона здатна розділити також відповідальність за це рішення.

Громада, окрім співучасника прийняття рішень, може також виступити порадником та генератором ідей. Практика ефективного врядування, в тому числі в Україні, знає чимало прикладів, коли оптимальне рішення під час публічного обговорення походило з середовища незалежних фахівців, громадських організацій, просто розумних людей. Річ у тім, що вирішення проблеми не завжди вдається розгледіти з висоти виконкомівського кабінету – може заважати завантаженість іншими справами, а іноді – просто певна специфіка мислення, певні шаблони та стереотипи [3].

Відтак, місцева влада повинна бути готовою не лише доносити та пояснювати свою позицію – вона також має вміти слухати й коригувати свою позицію, якщо в процесі публічного діалогу виникла нова слушна ідея. В цьому запорука розумного врядування. Особливо нівелювати різного виду повідомленнями в соціальній мережі. Соціальна мережа – це соціальна структура, яка утворена індивідами або організаціями для відображення різноманітних зв’язків між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами [4]. Також, під соціальною мережею розуміють соціальну структуру, утворена індивідами або організаціями, що відображає розмаїття зв’язків між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини [5].

Для простеження доцільності використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування Рівненщини, нами було проведене соціологічне дослідження шляхом анкетування громадян вищевказаної області. Генеральна сукупність дорівнювала усім зареєстрованим користувачам популярних соціальних мереж, які є жителями Рівненської області. Вибіркова сукупність опитуваних склала 271 (двісті сімдесят один) респондент, максимально підібраних для того, аби відобразити думку респондентів, про доцільність використання соціальних мереж органом місцевого самоврядування.

Для дослідження було створено анкету у якій сформульовано запитання, які відображають суб’єктивне ставлення респондентів до створення офіційної сторінки в соціальній мережі та висвітлення на ній інформації про роботу органу місцевої влади.

Експрес-дослідження показало, що в опитуванні прийняло 271 особа участь: чоловіків – 121, жінок – 150, з яких 50% це особи від 20 до 29 років, в основному студенти або ж вже працевлаштовані особи. Також, варто звернути увагу на те, що 64% респондентів з м. Рівного або області, 8% зі м. Здолбунова або області, 7% з м. Острога або області та 21% з інших міст та областей Рівненщини.

В результаті аналізу можна зазначити наступне. Кожного дня мережею Інтернет користується 87% (233) респондентів. Основною метою користування мережею Інтернет є перевірка власних сторінок в соціальних мережах (219 респондентів), окрім того, 166 респондентів зазначили, що користуються мережею для перегляду новин на інформаційних сайтах, 133 респонденти користуються для перевірки електронної поштової скриньки.

В соціальних мережах зареєстровано 262 респонденти, з яких: 39% користується соціальною мережею Вконтакті, 19% ­ зареєстровані на Facebook, 12% на Однокласниках, та 11% – Google+. А це має значення, в яких соціальних мережах варто саме створювати офіційну сторінку для подальшого розповсюдження інформації для населення.

Основною ціллю використання соціальних мереж 26% респондентів вважає необхідним для зв’язку із родичами, друзями та знайомими, 24% ­ для обміну інформацією і 10% ­для опублікування, висвітлення новин. З цього випливає, що 34% респондентів обмінюються інформацією  та публікують новини, що в свою чергу, прискорює поширення необхідної для ОМС інформації.

Новинами власного регіону в соціальних мережах цікавиться 57% респондентів, 32% час від часу цікавиться та 5% не цікавиться, а це вказує на доцільності створення сторінки в соціальних мережах.

72% респондентів вважає доцільним висвітлювати інформацію про роботу органів місцевого самоврядування в соціальних  мережах, 19% ­ респондентів байдуже, останні не вважають доцільним висвітлення інформації.

105 респондентів вважає, що соціальні мережі мають вплив на роботу органів місцевого самоврядування, 101 – затруднявся у відповіді, 65 – не погодились з твердженням. 123 респонденти вважають, що цілком ймовірно, що соціальні мережі мають вплив на репутацію органів місцевого самоврядування, цілком впевнені у твердженні 74 респондента, для 42 було важко відповісти на дане питання.

Респонденти вважають, що органи місцевого самоврядування повинні використовувати соціальні мережі з метою інформування населення про події в місті та області – 184, 113 – для зворотного зв’язку і 58 респондентів вважає, з метою популяризації місцевого самоврядування.

Найбільше респондентів цікавлять наступні теми для висвітлення в соціальних мережах (в порядку спадання): культурне життя (163), молодь,спорт, туризм (152), громадські обговорення (125), освіта та наука (123), економіка і соціальних розвиток (87), соціальний захист (81) та інші.

Повністю або частково погоджується 141 респондент про те, що необхідним є запровадження он-лайн обговорень з представниками органу місцевого самоврядування, 9 респондентів не вважають доцільним таке впровадження, 61 респонденту важко відповісти. Також, двоє респондентів висловили пропозиції, щодо розміщення в соціальних мережах завдань, які ставлять перед собою представники органу місцевого самоврядування і висвітлення звіту про виконану роботу.

Основною метою використання мережі Інтернет населенням Рівненської області згідно соціологічного дослідження є перевірка власних сторінок в соціальних мережах, перегляд новин на інформаційних сайтах та перевірка власних електронних скриньок. Тоді як респонденти зазначили, що основною ціллю використання соціальних мереж є, окрім зворотного зв’язку зі знайомими та близькими, ще й висвітлення новин та обмін інформацією. Що вказує на можливість впливу формування репутації органу місцевого самоврядування при висвітленні роботи в соціальних мережах.

Отже, варто зауважити, що загальна картина результатів дослідження доцільності використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування є доволі позитивною, адже респонденти позитивно налаштовані на взаємозв’язок та комунікацію з місцевою владою. Саме тому, можна виділити наступні переваги, щодо роботи органів місцевого самоврядування, які надає використання соціальних мереж:

1. Уможливлення оперативного обміну інформацією між співробітниками в режимі он-лайн. Це особливо актуально на фірмах з великою чисельністю працівників та значною кількістю філій.
2. Підвищення лояльності до адміністрації через моніторинг і ведення обговорень про події, які мають місце в житті громадян. Внаслідок чого, учасники дискусії розцінюють таку інформацію як повністю незалежну, котрій можна довіряти.
3. Своєчасне нівелювання негативних думок в режимі он-лайн, захист репутації.
4. Підвищення популярності установи. До того ж, сторінки в соціальних мережах відвідуються користувачами значно частіше, ніж офіційні сайти.
5. Оповіщення користувачів про новини які відбуваються в місті та області.
6. Використання даних зворотного зв’язку в режимі он-лайн, оперативний моніторинг і опитування, статистика. Як зазначалось вище, відвідуваність соціальних мереж значно перевищує відвідуваність офіційних сайтів.
7. Отримання корисних порад.

В цей же час аналітики попереджають, що при використанні соціальних мереж існують певні бар’єри та застороги, які варто враховувати.

1. Існування потреби в інструктажі персоналу для обмеження публікацій корпоративної інформації. Крім цього доцільно проводити дії щодо запобігання витоку інформації, нагадуванні працівникам про збереження пильності в довірчій атмосфері спілкування.
2. Здійснення контролю часу і якості відвідування працівниками соціальних мереж для збереження продуктивності їх праці.
3. Прослідковування коректності контенту, який завантажується на сторінку.
4. Здійснення захисту від вірусів, атак зловмисників тощо.
5. Підтримка спілкування між учасниками мережі.
6. Жорстке відслідковування спілкування користувачів. Люди висловлюють будь-які думки, в тому числі негативні і неможливо передбачити реакцію населення, але основне – швидко відреагувати і вміло направляти дискусію. В деяких випадках виправити хибні думки допомагає пояснення експерта.
7. Існування можливості створення підставного аналогу сторінки недоброзичливцями. На такій сторінці може бути написано все, що завгодно, в тому числі і негативні, неправдиві дані, в результаті чого може мати місце розповсюдження негативної репутації про місцевий орган самоврядування.

Охарактеризувавши переваги та недоліки соціальних мереж як новітньої моделі комунікації, можна зробити загальний висновок про їх сутність та надати практичні пропозиції та рекомендації для покращення функціонування даної моделі комунікації.

Задля зацікавлення населення Рівненського регіону, варто висвітлювати наступну інформацію в соціальних мережах:

• про культурне життя регіону;
• про спорт, молодь та туризм;
• зробити рубрику «Громадські обговорення»;
• про освіту та науку;
• про економіку та соціальний розвиток;
• соціальний захист.

Соціальні мережі дають можливість зворотного зв’язку із громадянами, що має ймовірність, підвищення репутації та довіри до органу місцевого самоврядування, тому не варто ігнорувати питання та надавати вичерпну відповідь на них.

З урахуванням того, що було охоплено молоду неповнолітню категорію респондентів, таку, як школярі, то варто зазначити, що якщо респонденти у молодому віці цікавляться новинами регіону, то відповідно, при їх залученні до створеної групи у соціальній мережі, вони будуть сприяти розповсюджуванні інформації як в мережі, так і серед населення їхнього віку та старшого, котре не користується послугами Інтернет. Студенти, котрі зацікавленні в новинах власного регіону – це активна молодь, котра впливає на формування думки громадськості і є свого роду рушійною силою, що може сприяти підвищенню репутації місцевої влади.

Необхідно оперативно реагувати на повідомлення громадян, а також керувати інформацією, яка розміщується в мережі, при необхідності нівелювати неправдивою інформацією. Також, рекомендовано робити посилання на офіційні сайти місцевої влади, що в свою чергу збільшить їх відвідуваність.

Обов’язково при створенні в соціальній мережі офіційної сторінки місцевої влади необхідним є жорсткий контроль контенту, як і в достовірності, так і на коректність розміщення даної інформації.

Головним завдання діяльності органів місцевого самоврядування є ефективна реалізація функцій і задач у нових економічних і ринкових умовах. Слід запроваджувати використання нових інформаційних напрямів розповсюдження інформації, які забезпечуватимуть підвищення рівня та ефективності прийняття управлінських рішень, інформування населення,  формування репутації та іміджу, використання необхідних ресурсів для сприяння проведенню адміністративної реформи в Україні.

На жаль, управлінські структури, передусім органи місцевого самоврядування, недостатньо забезпечуються сучасною технікою високого класу. Слід зазначити, що впровадження використання соціальних мереж у інформатизації міста є неможливою без сучасних комп’ютерних технологій та відповідних фахівців. Безумовно, впровадження та успішне використання можливих послуг інформування населення за допомогою соціальних мереж є ефективнішим порівняно з паперовим інформуванням чи розміщенням інформації на офіційних сайтах.

Важливим є розуміння того, що використання соціальних мереж набуває все більшого та більшого значення. Сьогодні майже кожен зареєстрований в певній соціальній мережі. І що може бути кращим, як не використання органами місцевого самоврядування соціальних мереж, саме для популяризації виконавчої влади.

Висновки. Отже, використання соціальних мереж для висвітлення інформації про діяльність органів місцевого самоврядування Рівненщини є доцільним та впливає на формування як репутації, так і на формування іміджу муніципального органу. Вплив населення на діяльність органів місцевого самоврядування Рівненщини через соціальну мережу проявляється у формуванні репутації, популяризації органу при висвітленні новин, подій та змін, які відбуваються в місті та області. Особливого значення набуває можливість використання зворотного зв’язку в соціальних мережах, що в свою чергу, збільшує довіру громадян та надає можливість нівелювати чутками, або ж загрозливими новинами розповсюдженими в мережі Інтернет. Тому, слід звернути увагу, на можливі перспективи розвитку співпраці між населенням та органами місцевого самоврядування.

Список використаних джерел та літератури

1. Про місцеве самоврядування в Україні [Текст] : закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1997. – № 24. – С. 170.
2. Серант, А.Й. Зв’язки з громадськістю в системі місцевих органів влади (державно-управлінський аспект) [Текст] / А.Й. Серант // автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. Управління 25.00.01. – Л., 2006. – 18 с.
3. Про порядок висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації [Текст] : Закон України від 23.09.1997 р. № 2658-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1992. – № 48. – С. 50.
4. Соціальна інформатика. Соціальні мережі [Електронний ресурс]. – Електронні дані – Блог. – Режим доступу: http://soсіlnаіnformаtіса.blogspot.сom/p/blog-pаge_1049.html. – Назва з екрану. – Мова укр.
5. Соціальні мережі. Вступ [Електронний ресурс]. – Електронні дані – Блог. – Режим доступу: http://money.bloх.uа/2012/03/Sotsіаlnі-merezhі-Vstup.html – Назва з екрану. – Мова укр.
6. Про інформацію [Текст] : закон України від 02.10.1992 р. № 2658-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1992. – № 48. – С. 650.

В статье рассмотрен феномен электронного доверия в социальных сетях в зависимости от оформления аватара. Автор статьи определяет особенности, которые именно оформления аватара вызывают больше доверия у пользователей социальных сетей. Представляются результаты экспериментального исследования, проведенное в сети Facebook.

Ключевые слова: э-доверие, социальная сеть, аватар, сеть Интернет
The article deals with the phenomenon of e-trust in social networks depending on the design of avatar. The author defines the features that is design avatar of greatest trust among users of social networks. We presented the results of experimental studies conducted in network Facebook.
Key words: e-trust, social network, avatar, Internet

Питання е-довіри актуалізувалося не так давно. Саме тому, останні роки дуже швидко зріс попит та залежність індивідів від мережі Інтернет. Використання Інтернету значно спрощує процес пошуку інформації, а також служить для комунікації.
Розкриваючи особливості взаємодії користувачів в соціальних мережах, варто звернути увагу на трактування поняття соціальної мережі. Соціальна мережа – це структура, щo ґрунтується на кoнтактах індивідів між собою, що базується на взаємодії, на спільних інтересах і таке інше[1].
Між учасниками соціальних мереж виділяють – міжoсoбистісну взаємoдію. Пoняття міжoсoбистіснoї взаємoдії рoзуміється як систематичні регулярні дії суб’єктів, що спрямoвані oдин на oднoгo, та мають на меті відпoвідну реакцію, що циклічно запускатиме коло взаємодії.
Прoблему сoціальнo-психoлoгічних функцій дoвіри дoсліджували зарубіжні вчені. Найбільша кількість праць з вивчення функцій дoвіри представлена в теoріях oбміну (Г. Хoманс, А. Гoлднер, М. Уoрсі, Г. Хан, К. Джифін, O. Тейлoр). Ці дoслідники звoдили гoлoвну функцію дoвіри дo функції oбміну інформацією.
У підхoді Дж.Тібo і Х.Келлі виявили, щo “індивід буде вступати в таке спілкування, яке пo “придбаннях” (задoвoлення, насoлoда, задoвoленість) є найкращими з наявних альтернативних мoжливoстей”.
Oснoвними сoціальнo-психoлoгічними функціями, кoтрі викoнує дoвіра в життєдіяльнoсті людини., мають більш фундаментальне значення. Людина не мoже жити без дoвіри, адже без неї вoна втрачає зв’язoк зі світом. Це загрoжує негативними наслідками, а саме: підвищенням особистісної, виконання діяльності та подальшої соціальної взаємодії, що призводить до формування страху соціальної взаємoдії. Функції довіри стoсуються не тільки прoцесу взаємoдії людей oдне з oдним, але і людства в цілoму та oкремих йoгo частин, зoкрема і взаємoдії людей через мережу Інтернет[5].
Серед вітчизняних дослідників поняття довіри вивчали такі науковці: Є. Хорошилова, І. Антoненкo та С. Табхарoва, В. Сафoнoв. Аналізуючи їхні праці ми можемо стверджувати, що у всіх була різна позиція у вивченні функції довіри, але кожен спирається на позицію того, що комунікація без довіри неможлива.
Є. Хoрoшилoва гoлoвнoю сoціальнo-психoлoгічнoю функцією дoвіри вважає кoмунікативність. На її перекoнання, кoмунікативні прoцеси взаємoдії людей немoжливі без дoвіри, бo саме дoвірче спілкування є oснoвoю всіх мoжливих шляхів зближення людей.
І. Антoненкo та С. Табхарoва, аналізуючи критерії фoрмування дoвіри у міжoсoбистісні взаємoдії стверджують, щo найбільш значущими є наступні характеристики oцінюванoї людини: сила, активність, oптимізм, сміливість, мoральність, прихильність, надійність, відкритість, рoзум, вченість, винахідливість, незалежність, oрганізoваність, ввічливість, близькість світoгляду, інтересів і життєвих цілей.
В. Сафoнoв найгoлoвнішoю функцією дoвіри вважає oбмін значимими думками і пoчуттями на oснoві дoвіри дo партнера. При цьoму відбувається відпoвідне oбoсoблення цієї пари від інших людей. В якoсті ключoвих функцій дoвіри вчений виoкремлює три:
• функція психoлoгічнoгo рoзвантаження;
• функція звoрoтнoгo зв’язку в прoцесі самoпізнання;
• функція психoлoгічнoгo зближення і пoглиблення взаємовідносин.
При вивченні активності користувачів соціальних мереж ми звертаємо увагу на поняття самопрезентації. Саморезентація поділяється на природну та штучну.
Прирoдна самoпрезентація властива всім людям без винятку, причoму нею нагoрoджується людинoю з нарoдження. Ще не підoзрюючи тoгo, людина з ранніх рoків пoчинає збирати «гoлoвoлoмку» свoгo oбразу. Все це відбувається прирoднo, без oбдумування і прoгнoзувань. В соціальних мережах «прирoдна самoпрезентація» виявляється через імпульсивні написи у статусах, коментарях та різких необдуманих повідомленнях. Гoлoвний недoлік – це те, щo людина не мoже кoнтрoлювати і кoректувати прoцес в рамках цієї презентації, де соціальні прояви «прирoднoї самoпрезентації» є рідкісним явищем.
Гoлoвна мета штучної самопрезентації – завoювати прихильність важливих для нас людей, і не має значення, важливі вoни в даній кoнкретній ситуації, абo ж завжди мають значимість для нас, ми вибудoвуємo алгoритм кoмунікативнoгo прoцесу з пoтенційнoю аудитoрією.
Відoмo, щo «імідж мoжливo свідoмo фoрмувати, утoчнюючи та перерoблюючи за дoпoмoгoю мoдифікації дійснoсті, вчинків та заявoк сoціальнoгo суб’єкта»[6]. Найбільш гнучким кoмунікаційним каналoм є сoціальна мережа, яка дає мoжливість ствoрювати бажаний імідж.
В сoціальній мережі, ми мoжемo лише oбрати аватар, який буде представляти наш oбраз і загальну інфoрмацію. Привабливість ствoрення профайла в сoціальній мережі пoлягає в тoму, щo мoжна відвoлікатися від буденності та жити паралельнo в двoх вимірах. Осoбливo якщo індивід не має підтримки, її завжди мoжна знайти в сoціальних мережах.
Розглядаючи поняття е-довіри звертаємо увагу на дослідження вітчизняного дoслідника М. М. Oбoзoва, який рoзглядає прoцесс фoрмування міжoсoбистісних дoвірчих стoсунків як динаміку перехoду від кoгнітивнoгo рoзуміння психічнoгo стану іншoї людини без зміни власнoгo стану, дo емoційнoгo рoзуміння стану іншoгo та бажання викoнувати реальні дії із надання дoпoмoги та підтримки партнерoві пo спілкуванню[4].
Зміна стoсунків в стoрoну дoвіри пoчинає відбуватися при пoяві свідoмих чи неусвідoмлених емoційних відгуків на текстoві абo вербальні пoвідoмлення іншoгo кoристувача. Так, в текстoвих кoментарях дo пoдібних пoвідoмлень мoжуть зустрічатися фрази щoдo співпереживання, рoзуміння oписанoгo випадку.
За Е.Бернoм етапoм фoрмування електрoннoї дoвіри в інтренет середoвищі є так зване “прoведення часу” – серія прoстих взаємoдій, метoю яких є структурування певнoгo інтервалу часу[2]. Пoдібна взаємoдія стoсується актуальних, фoрмальних для кoристувача тем та змістів – щo є важливими, цікавими для ньoгo, oднак не актуалізують в ньoму рівень емoційнo значимoї інфoрмації.
Взаємoдія в мережі Інтернет за допомогою кoмп’ютерних технoлoгій, ствoрює психoлoгічний захист змінює фoрмування дoвірчих стoсунків, – цей прoцес пришвидшується, співрoзмoвники швидше oбмінюються oсoбистoю, значимoю інфoрмацією, а тoму пoчинають дoвіряти oдин oднoму раніше, ніж в реальнoму житті.
Аватар є візуальним зoбраженням, який мoжна вибрати абo самoстійнo скoнструювати в якoсті свого опосередкованого представлення. Це мoже бути герoй мультфільму, умoвний персoнаж, тварина, власна фoтoграфія і інше. Аватар забезпечує більше дoвіри з бoку кoристувачів, ніж стандартна картинка, яка пoказує відсутність фoтo[3]. Аватари в певній мірі сприяють вираженню емoцій у хoді бесіди, а акт вибoру кoнкретнoгo аватара абo відмoви від раніше вибранoгo і кoнструювання нoвoгo аватара дoпoмагає демoнструвати характерні (абo тільки бажані) риси власнoї особистості.
Oтже, дoвірчі стoсунки в мoлoдіжнoму інтернет-середoвищі прoхoдять декілька стадій та мoжливі за наявнoсті певних умoв. З такoї тoчки зoру, електрoнна дoвіра являє сoбoю певний спoсіб oрганізації дoсвіду взаємодії. Прoцес рoзгoртання дoвірчих стoсунків виглядає як вхoдження у суб’єктивний світ чуттєвoгo та кoгнітивнoгo прoстoру іншoї людини та узгoдження з ними власних дій та переживань.
Мета даної статті полягає у теоретичному висвітленні феномену е-довіри в соціальних мережах та експериментальному підтвердженні. З метою дослідження феномену е-довіри в соціальних мережах залежно від оформлення аватару ми використали веб-експеримент на базі науково-дослідної лабораторії когнітивної психології.
Спочатку для проведення основної частини експерименту перед нами стояло завдання відібрати стимульний матеріал, що вміщував усі критерії необхідні у нашому дослідженні. Нами було виявлено емоційне забарвлення аватарів, тому було проведено пілотажне дослідження для підбору нейтральних аватарів. З 24 фотокарток (6-жіночих з коротким волоссям, 6-жіночих з довгим волоссям, 6-чоловічих з коротким волоссям, 6-чоловічих з довгим волоссям), було відібрано 4 найбільш нейтральні фотографії, 2-жіночі та 2–чоловічі. Оцінювання проводилось з допомогою семантичного диференціалу у формі онлайн опитування.
Для відбору кожної фотографії опитування проводилось 40 учасникам. Таким чином був відібраний аватар для жінки та чоловіка з коротким волоссям, та для жінки і чоловіка з довгим волоссям. Даний аватар за допомогою програми обробки фотографій (Adobe Photoshop) оброблювався і змінювався колір волосся з блондина в брюнет. Отримані аватари розділялись на частини так, що були представлені різні зображення, а саме фото обличчя, фото по пояс та фото в повний зріст.
Для проведення експериментального дослідження створювались 24 профайли в соціальній мережі Facebook, та кожному присвоюється один аватар. Кожен профайл мав середнє наповнення (однакове ім’я, дату народження та університет).
Форма заповнення профайла в соціальній мережі для чоловіків/жінок:
Olexandr/a Makarchuk
21.01.1988
National University of Ostroh Academy
З кожного фейкового профайла робилось 100 запитів на додавання у друзі. Таким чином вибірка нашого дослідження становила 2400 користувачів соціальної мережі Facebook. Учасники відбирались з 5 країн які активно спілкування в мережі Facebook цього року – Єгипет, Росія, Колумбія, Італія, Бразилія.
З кожної країни відбирались 20 користувачів (10-жінок, 10-чоловіків) таким чином, щоб вони не повторювались в кожному наступному профайлі. Після відведеного часу на отримання підтвердження заявки (5 днів) проводився наступний етап експерименту. Учасникам які додавались в друзі задавались запитання загального спрямування (Скільки тобі років? Ти навчаєшся чи працюєш?). Якщо учасник відповідав, після відведеного часу на відповідь (5 днів) учаснику задавалось наступне запитання, яке було спрямоване на інтимне спілкування (Ти традиційною сексуальної орієнтації?). Таким чином, ми досліджували не лише вплив аватара на довіру, як феномен, але і дослідили готовність користувачів соціальної мережі Facebook, спілкуватись з незнайомими людьми. Нас цікавило чи учасники експерименту довірятимуть користувачу.
Залежність е-довіри від розмірів фото
Однією із гіпотез нашого дослідження було припущення, що існує залежність між е-довірою та розміром аватара. Для виявлення даного феномену отримані результати дослідження ми ввели в програму SPSS 21 ІВМ Statistics. Для аналізу даних дослідження було використано багатофакторний дисперсійний аналіз ANOVA. Згідно отриманих результатів було виявлено залежність е-довіри від розмірів фото аватару (F=5,45; p=0,01). Таким чином, ми отримали підтвердження нашої гіпотези.
Серед представлених 3 розмірів аватарів найбільше викликав довіру аватар з зображенням людини в повний зріст. Так на першому етапі дослідження за результатами долучених в друзі профайлів, профайл з фото обличчя (М=0,05), фото по пояс (М=0,09), фото в повний зріст (М=0,09). Ми вважаємо, що користувачі таким чином підтвердили теорію про те, що бачачи людину в повний зріст на фото, ми аналізуємо, чи все нам подобається чи ні, і або добавляємо або відхиляємо.
На другому етапі при спілкуванні на загальну тему з досліджуваними профайл з фото обличчя (М=0,04), фото по пояс (М=0,06), та фото в повний зріст (М=0,07). Таким чином прослідковується та ж сама динаміка, що і на попередньому етапі дослідження.
На третьому етапі дослідження при спілкуванні на інтимну тему фото з обличчям (М=0,01), фото по пояс (М=0,02), фото в повний зріст (М=0,01). Отримані результати свідчать про залежність розміру аватара та онлайн довіри, але вони не є аналогічними як на попередньому етапі дослідження. Ми припускаємо, що це залежить від кількості долучених користувачів на першому етапі дослідження та тих користувачів які відповіли на другому етапі дослідження.
Залежність е-довіри від статі досліджуваних
Наступною гіпотезою нашого дослідження було те, що існує залежність між е-довірою та статтю користувачів, яких ми добавляємо в друзі. Згідно отриманих результатів було виявлено залежність е-довіри від статі досліджуваних (F=25,23; p=0,00).
Було виявлено, що чоловіки (М=0,11) є більш активними ніж жінки (М=0,05) на першому етапі дослідження, при долучені профайла в друзі. Схожі результати були виявлені і на другому етапі дослідження, при спілкуванні з досліджуваними чоловіки (М=0,08) активніше спілкувалися ніж жінки (М=0,04). На третьому етапі при відповідях на особисте запитання чоловіки (М=0,02) відповідали частіше ніж жінки (М=0,01).
Отримані середні значення по даному дослідженню, думонструють, що чоловіки були більш активнішими у спілкуванні ніж жінки на протязі всього експериментального дослідження.
Отримані результати свідчать про більший рівень довіри чоловіків ніж жінок до незнайомого користувача соціальної мережі Фейсбук через його аватар.
Залежність е-довіри від країни проживання досліджуваних
Однією із гіпотез нашого дослідження було припущення, що існує залежність між онлайн довірою та країною проживання досліджуваних. Згідно отриманих результатів було виявлено залежність е-довіри від країни проживання досліджуваних (F=5,63; p=0,00).
На першому рівні експериментального дослідження при дорученні у друзі користувачів, було виявлено те, що найбільш активними були користувачі Єгипту (М=0,11), трохи менше активні користувачі Італії (М=0,1), ще менш активніші користувачі Колумбії (М=0,07), Росії (М=0,05) та Бразилії (М=0,04).
На другому рівні експериментального дослідження де проводилось опитування загального характеру спостерігалась схожа тенденція. Користувачі Єгипту (М=0,09), трохи менше активні користувачі Італії (М=0,08), ще менш активніші користувачі Колумбії (М=0,06), Росії (М=0,03) та Бразилії (М=0,03).
На третьому рівні експериментального дослідження при опитуванні інтимного характеру результати змінились і користувачі різних країн змінили позиції. На даному рівні спілкування найбільш активними були користувачі Італії (М=0,02), Колумбії (М=0,02), Бразилії (М=0,01), Єгипту (М=0,01) та Росії (М=0,01).
Залежність е-довіри від довжини волосся користувача
Однією із гіпотез нашого дослідження було припущення, що існує залежність між онлайн довірою та довжиною волосся користувача. Згідно отриманих результатів було спростовано гіпотезу, про те, що е-довіра, в соціальній мережі Facebook, залежить від довжини волосся (F<1).
Залежність е-довіри від кольору волосся користувача
Наступною гіпотезою нашого дослідження було припущення, що існує залежність між онлайн довірою та кольором волосся користувача. Згідно отриманих результатів було спростовано гіпотезу, про те, що е-довіра, в соціальній мережі Facebook, залежить від кольору волосся користувача(F<1).
Шукаючи співрозмовника чи однодумця, намагаючись привернути його увагу не потрібно хвилюватись за свій колір волосся чи зачіску. Важливим є аватар та його можливість показати відкритість людини для інших користувачів. Чим більше представлене зображення аватара (в повний зріст), тим більший рівень довіри користувачів соціальних мереж до даного користувача, який створив це профайл..
Ми проаналізували вплив аватара на е-довіру на п’яти країнах, які є найбільш активними цього року, в користуванні соціальними мережами. Таким чином в майбутньому є перспектива дослідити вплив аватара на е-довіру користувачів соціальної мережі Facebook нашої країни. A також розповсюдження результатів нашого дослідження в перспективі допоможе користувачам соціальної мережі, які займаються власною справою і шукають зацікавлених користувачів, використовувати аватари і таким чином краще зацікавлювати користувачів, за допомогою формування їх довіри. Це стосується і психологів які використовують облікові записи в соціальних мережах для розповсюдження інформації про їх діяльність.
Література
1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. –М.: Прогресс, 1989. – 616 с.
2. Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений / Э. Берн. – Екатеринбург: ЛИТУР, 1999 –572 с.
3. Волков Б.С. Психология юности и молодости / Б.С.Волков. – М.: Трикса, 2006. – 79с.
4. Обозов Н. Н. Межличностные отношения / Н.Н. Обозов. – Л.:ЛГУ, 1979.– 151 с.
5. Уилер Г. Гештальтттерпапия постмодерна за прелюдами индивидуализма / Г. Уилер. – М.: Смысл, 2005. – 435с.
6. Lewicki R.J., Mcallister D.J., Bies R.J. (1998). Trast and Distrust: New Relationships and Realities. Academy of Management Review, 23(3), 43-46.

Національний університет «Острозька академія»

Секція: Актуальні проблеми перекладу при викладанні професійної англійської

АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКО– УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ ІНТЕРФЕЙСУ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

В даних тезах розглянуто актуальні проблеми перекладу термінів інтерфейсу соціальних мереж – веб-сегменту. Терміни інтерфейсу згруповано щляхом створення ієрархічної структури соціальної мережі Facebook.

Ключові слова: соціальна мережа, інтерфейс, терміносистема, калькування, локалізація, переклад.

 В данных тезисах рассмотрены актуальные проблемы перевода терминов интерфейса социальных сетей – наиболее динамично развивающегося веб-сегмента.  Термины интерфейса сгруппированны путем создания иерархической структуры социальной сети Faceboоk.

Ключевые слова: социальная сеть, интерфейс, терминосистема, калькирование, локализация, перевод.

 These thesesreflect current problems of translating terms of social networks interface – the fastest growing web segment. Interface terms have been grouped by creating the hierarchical structure of social network Facebook.

Key words: social network, interface, terminological system, loan translation, localization, translation.

      Динамічний розвиток інформаційних технологій, потреба у найкоротший термін дізнаватись про останні здобутки науки та ділитись інформацією привертають особливу увагу до перекладу термінів інтерфейсу веб-сайтів для надання можливості користувачам послуговуватися інформацією на їхній рідній мові. Переклад веб-сайтів – новий і дуже переспективний напрямок письмового перекладу. При цьому саме переклад виступає одним з трьох компонентів «локалізації» сайтів, до якої також відносять адаптацію структури ресурсу та пристосування контенту до особливостей ментальності, традицій та культури країн, що говорять цільовою мовою перекладу. У такій ситуації однією зі складових якісної роботи перекладача стає добре володіння термінологічною системою. Вдосконалення української термінології сфери веб-сайтів важливе ще й тим, що соціальні мережі стали одним з домінуючих засобів спілкування сьогодення і прямо впливають на культурумовлення суспільства, особливо на представників молодшого покоління. Тому опрацювання української комп’ютерної терміносистеми нагальне й необхідне, що і зумовлює актуальність роботи у цій сфері.

       Мета – виявлення особливостей англійсько-українського перекладу термінів інтерфейсу соціальних мереж.

       Матеріалом дослідження став англомовний інтерфейс соціальної мережі Facebook для Сполучених Штатів Америки та її україномовна бета-версія, для порівняння також було використану російськомовну версію.

       На основі проведеного дослідження можна зробити певні узагальнення.

Характерними рисами термінів є те, що, по-перше, значення терміна формується конвенційно та є результатом співпраці лінгвістів та фахівців з відповідної галузі і закріплюється держстандартами, по-друге, термін набуває певного лексичного значення в терміносистемі, існування якої залежить від розвитку науки, яку ця термінологія обслуговує [1, с. 25].

      Галузеві терміносистеми – це складова частина літературної норми, яка бере участь у їїформуванні.

    Найактуальнішими проблемами, які стоять перед українськими термінознавцями є: проблема упорядкування існуючої науково-технічноїтермінології;проблема спадщини;проблема культури наукової мови; проблема запозичень;проблема перекладу термінів;словотворча проблема;проблема транслітерації; правописна проблема[2; с. 14].

     Для здійснення перекладу термінів інтерфейсу соціальних мереж, однією із складових якісної роботи перекладача є добре володіння термінологічною системою. На шляху у сучасних перекладачів виникає низка проблем, серед яких відсутність єдиного стандарту, що поклав би край стихійному розвитку терміносистем та дозволив органічне входження терміна в лексичну підсистему національної мови, надмірне калькування нових одиниці з іноземних мов (переважно з російської та англійської), замість пошуку еквіваленту у власній мові шляхом розширення значення слова загального вжитку чи терміну іншої підсистеми. Ще однією проблемою є те, що дуже часто переклад термінів інтерфейсу соціальних мереж здійснюється особами, які не мають не те достатньої компетенції. Посилює всі згадані проблеми і застарілість лексикографічних джерел, якими послуговуються перекладачі.

    При перекладі термінів інтерфейсу соціальних мереж перекладачі використовують низку методів, серед яких дослівний переклад, а також різноманітні трасформації, зокрема: лексичні (транскодування, калькування), лексико-семантичні (конкретизація, генералізація, модуляція), лексико-граматичні (антонімічний переклад, експлікація, додавання, вилучення, контекстуальна заміна). Ці трансформації сприяють адаптації тексту оригіналу до норм та традицій мови перекладу та досягненню максимальної зрозумілості перекладу.

     Було створено ієрархічну структуру термінів інтерфейсу англомовної версії соціальної мережі Facebook для Сполучених Штатів Америки та практично доведено, що більшість термінів інтерфейсу соціальних мереж належить до підгруп Меню Користувача, Меню Сайту  та Стрічки Новин. З цього випливає, що особливо необхідним точний переклад саме термінів меню користувача оскільки при неправильному перекладі він втратить можливість адекватно здійснювати навігацію по сторінках соціальної мережі.

    При морфологічному розборі виявилося, що більшість слів у термінах інтерфейсу соціальної мережі Facebook для Сполучених Штатів Америки  та україномовної бета-версії складають іменники, дещо менший сегмент займають дієслова, дієприкметники та прикметники.

     Згідно отриманих результатів можна зробити висновок, що в україномовній бета-версії використано дещо більше мовних одиниць, ніж в англомовній. Це може свідчити про потребу до уточнення, через багатозначність англійських слів; іноді також для надання завершеності перекладеному термінові.

    З результатів дослідження, випливає, що більшість обраних термінів інтерфейсу соціальної мережі Facebook перекладено дослівно, тобто знайдено семантичний відповідник у цільовій мові. Це пояснюється тим, що велика кількість цих термінів є словами повсякденного вжитку та не вимагає специфічних перекладацьких трансформацій. Також, при перекладі незначної кількость одиниць використано метод конкретизації, оскільки англійські терміни, перекладені за допомогою цього методу є полісемантичними. Також, виявлено використання методу калькування. Було виявлено і використанння контекстуальних замін, з врахуванням мовленнєвих норм та традицій. При відсутності відповідника було також використано транскодування. Ще одним методом стала модуляція або смисловий розвиток. Також вжито генералізацію, оскільки вихідне слово є достатньо інформативним для передачі смислового навантаження 2 лексичних одиниць англомовного інтерфейсу.

     Дослідження показує, що українська терміносистема сфери соціальних мереж перебуває лише на початку становлення і для подальшої інтеграції нашої країни у всесвітню веб-спільноту нам слід пройти ще довгий шлях та подолати чимало перешкод на своєму шляху.

Література:

1.Д’яков А. С. Основи термінотворення: Семант. та соціолінґвіст. аспекти /Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. – К. : Вид. дім «KMAcademia», 2000. – 218 с.

2.Гінзбург М. Як зробити українськумову державною де-факто? / Михайло Гінзбург [Електронний ресурс]. – Режим доступудо джерела: http://www.dt.ua/3000/3100/46128/.

3.Полюга Л. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності / Полюга Л. // Вісник Нац. ун–ту “Львів.політ.” – 2002. – № 453. – С. 15-18.

4.Пілецький В. Мовна специфіка українського терміна / Пілецький В. // Вісн. Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. – 2005. – № 538: Проблеми української термінології. – С. 25-29.

5.Друзюк В., Ярмощук Т. Деякі аспекти становлення української стандартизованої науково-технічної термінології / Друзюк В., Ярмощук Т. // Вісн. Нац. ун–ту “Львівська політехніка”. – 2005. – № 538: Проблеми української термінології. – С. 36-42.

6.Facebook [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://uk.wikipedia.org/wiki/Facebook

7.Білозерська Л. П. Термінологія та переклад. / Білозерська Л. П., Возненко Н. В., Раденька С В.– Вінниця: Нова Книга, 2010. – 232 с.

8.Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. / Карабан В. І. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 576 с.

9.Кияк Т. Р. Теорія та практика перекладу (німецька мова). / Кияк Т.Р., Науменко А. М, Огуй О. Д.– Вінниця: Нова книга, 2006. – 592 с.

Відомості про авторів: Петрів Станіслав Анатолійович — студент магістеріуму факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія».