Відтак, з деякими країнами СНД станом на 2013 рік товарообіг суттєво знизився (наприклад з Казахстаном – 27,2%, Білоруссю – 25%, РФ – 25%, Вірменією – 23%, Туркменістаном – 24%, Таджикистаном – 17,8%), що пояснюється поступовою адаптацією митного законодавства ЗВТ (невідповідність законодавства призводить до зниження товарообігу). Проте, з такими, як Киргизстан (24%), Азербайджан (15,5%), Молдова (7%) рівень товарообігу збільшився, в силу збереження свого митного законодавства, не ставлячи додаткових бар’єрів для зовнішньої торгівлі з Україною. Згідно з Планом заходів щодо реалізації першого етапу Стратегії економічного розвитку СНД до 2020 р. Україна не є учасником усіх комплексів взаємодії між державами-членами співдружності (зокрема, розробка і реалізація національних програм структурних змін економік держав СНД в цілях мінімізації наслідків світової кризи, Концепція міжрегіонального і прикордонного співробітництва тощо) [3].

Варто відзначити, що у 2011 році Україна разом з Білоруссю, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Росією, Таджикистаном (станом на 1 січня 2014 договір не ратифікований [4]) підписала Договір про зону вільної торгівлі, що передбачає єдині тарифи, єдину податкову політику, регулювання транзиту товарів, скасування кількісних обмежень у взаємній торгівлі, що дозволить лібералізувати торгівлю в рамках СНД, однак Україною із 92 необхідних документів на сьогоднішній день узгоджено лише 39. Проте, стосунки з Російською Федерацією залишаються найбільш проблемними, підписання ЗВТ з СНД не припинило українсько-російських торговельних воєн.

За повідомленнями експерта Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України Ірини Клименко, останнім часом торговельні відносини між Україною та Росією ставали заручниками політичних відносин [5]. Економічним важелем впливу Російської Федерації на Україну, стало застосування обмежувальних заходів щодо трубної, кондитерської продукції, порцелянових виробів [2].

Внесення Росією більш жорстких коректив у свою енергетичну політику на пострадянському просторі і превалювання орієнтирів інших пострадянських республік на зовнішні енергетичні джерела, їх наміри щодо створення субрегіональних систем співробітництва у цій сфері (спільна ініціатива України, Білорусі та Азербайджану щодо взаємної кооперації у контексті транспортування каспійських енергоносіїв на європейський ринок) дозволяють зробити висновок про нечіткі перспективи діяльності СНД.

Підсумовуючи усе вищезазначене та беручи до уваги плюси і мінуси участі України у СНД, постає питання доцільності перебування нашої держави у цій структурі, адже Україна неодноразово скаржилась на неефективність Співдружності та на необхідність оплати членських внесків біля одного мільйона доларів (з огляду на економічну ситуацію в країні). Україна в СНД – необхідність участі чи тягар для економіки?

Список використаних джерел та літератури:

1. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. – Назва з екрану.
2. ЗМІ: Росія може виключити Україну із зони вільної торгівлі в рамках СНД [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.ua/society/834414-zmi-rosiya-moje-viklyuchiti-ukrajinu-iz-zoni-vilnoji-torgivli-v-ramkah-snd.html. – Назва з екрану.
3. Нормативно-правовая база СНГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-cis.info/index.php?id=706. – Назва з екрану.
4. СНД – МЗС України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/cis. – Назва з екрану.
5. Угода про зону вільної торгівлі в рамках СНД не закриває Україні дорогу в ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.interfax.com.ua/news/general/112795.html . – Назва з екрану.