Сучасне українське суспільство переживає докорінну трансформацію соціально-економічної системи, що супроводжується значною диференціацією суспільства за рівнем доходів, наявністю великого прошарку малозабезпеченого та бідного населення. Як наслідок, відбуваються процеси соціального розшарування, що призводить до збільшення кількості осіб, які є представниками нижчого класу. Ця тенденція характерна на всеукраїнському рівні і прослідковується на регіональному.
Проблема дослідження нижчого класу зумовлена специфікою трансформаційних процесів сучасного українського суспільства, що знаходиться в перехідному стані й характеризується відсутністю сформованого середнього класу. Суспільні трансформації мають бути направлені на формування політично стабільного, економічно розвинутого суспільства, в якому, закономірно, основу соціальної стратифікації будуть складати представники середнього класу. У нас ситуація складається таким чином, що неухильно збільшується кількість нижчого класу. А це, в свою чергу, є гальмом на шляху розвитку нашого суспільства.
Aнaліз oстaнніх дoсліджень і публікaцій. У науковій політологічній та соціологічній літературі визначенню нижчого класу увага майже не приділяється. Тобто не здійснюються спроби оцінити розміри тієї групи людей, які у сучасних українських реаліях становлять більшість, не вивчаються умови життя та трудової діяльності людей, яких можна ідентифікувати як представників нижчого класу. Саме ж поняття «нижчий» та критерії його ідентифікації залишаються не розробленими через применшення його ролі у державотворчих процесах, оскільки велика увага приділяється вивченню середнього класу та його особливостей в Україні. Крім того, соціальна структура українського суспільства є нестабільною та швидко змінюваною, що ускладнює виокремлення меж нижчого класу та його вивчення. Ця тиматика в різній мірі відбита в працях О. Вєчканової, Є. Головахи, М. Паладія, Л. Півнева, В. Рябкіної, Л. Шангіної та ін.
Для розкриття теми дослідження в роботі використано порівняльний та емпіричний методи. Основні положення наукової роботи можуть допомогти у написанні комплексної, систематизованої роботи з проблем визначення середнього та нижчого класу в Україні.
Метa стaтті: визначити фактори, які впливають на зростання чисельності нижчого класу та зменшення середнього класу. Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення завдань, а саме аналіз тенденцій стосовно співвідношення кількості нижчого і середнього класу в Україні та визначення факторів, що впливають на збільшення чисельності нижчого класу в Україні.
Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. Трансформації, що відбуваються в українському суспільстві впродовж останніх двох десятиріч, призвели до змін у рівні життя населення. Змін зазнали усі без винятку складові рівня життя: величина та джерела доходів, споживання товарів і послуг, умови проживання, майнові характеристики домогосподарств тощо.
Помітним стало яскраве вираження «нових багатіїв» та бідних, причому багатство демонстративно виставляється напоказ, що може викликати обурення серед населення, яке спровокує соціальні проблеми. Не слід забувати про невисоку в середньому по країні заробітну плату, яка, крім того, не завжди вчасно виплачується та практично повним занепадом окремих галузей (наприклад, середня заробітна плата в сфері фінансування, кредитування та страхування у рази перевищувала аналогічний показник по сільському господарстві та лісовому господарстві, освіті, культурі, мистецтві [4, c. 34]. В результаті це безпосередньо впливає на низький рівень життя населення. Як наслідок, в Україні процес формування середнього класу, що відповідав би за майновим статусом та рівнем особистих доходів критеріям розвинених країн, перебуває на початковому етапі.
Слід зазначити, у структурі населення України є певна частина людей з високою професійно-освітньою підготовкою, яка отримує достатньо високі доходи, однак не може бути віднесена до середнього класу, оскільки їх діяльність пов’язана з тіньовим капіталом та бізнесом, а відтак – з корупцією та криміналом. Зазначені особливості сформували та закріпили спрямованість державної соціально-економічної політики на сприяння крупному капіталу та призвели до “шокової” (за моментальністю і глибиною процесу) поляризації українського суспільства [7].
В аспекті формування та збільшення нижчого класу, це має такі наслідки: обмеження легальних можливостей якісної зайнятості та легальних доходів, оскільки тіньова економіка сформувала відповідний сектор тіньової зайнятості та тіньових доходів; залучення частини середнього класу до тіньових трудових відносин і тим самим позбавлення його морального права вимагати від еліти як прозорості публічної політики, так і запровадження та дотримання принципу верховенства права; руйнація довіри між владою і соціальними спільнотами [8, c.104].
Результатом є фактичне позбавлення певної частини українського середнього класу однієї з головних статусних ознак (готовності захищати демократичні цінності) і перспектив висхідної соціальної мобільності (через закритість еліти) та обмеження джерела його поповнення – підприємництва.
Україна належить до країн із значними масштабами розшарування населення за доходами – за експертними оцінками значення коефіцієнта Джині перевищує 45%, хоча по країнах Єврозони воно перебуває на рівні 20-25%. Поглиблення нерівності в доходах значною мірою є результатом розвитку ринкових механізмів. Однак існує межа, за якою зростання поляризації доходів важко пояснити різницею в продуктивності або в індивідуальних здібностях людини. Значне та необґрунтоване розшарування населення за доходами не тільки знижує ефективність зусиль у боротьбі з бідністю, викликає соціальне напруження в суспільстві, а й може стати перешкодою на шляху до економічного зростання [6, c. 146].
Явище політичної ідентифікації – важливий атрибут представників середнього класу. Однак в реаліях України політична ідентифікація слабо прослідковується. Це пояснюється незрілістю соціальної структури та різким загостренням «статусної несумісності» , а саме: паралельним співіснуванням в єдиному соціальному просторі тих страт, які склалися ще в радянському суспільстві, і нових соціальних груп, які зародилися в умовах ринкової економіки. Ускладненням соціальної диференціації в результаті появи нових форм власності, поглибленням соціальної нерівності, тощо. Одним з наслідків вказаної тенденції є те, що сьогодні середній клас, в основній своїй масі, скоріше потенційний, ніж реальний соціально-політичний актор, діяльність якого спрямована переважно на відстоювання, локальних, низових інтересів [10].
Оцінюючи рівень нижчого класу в Україні, важливо відзначити освітньо-професійний рівень його представників. За результатами проведених соціологічних досліджень, згідно з якими на запитання про те, «Чому ви себе віднесли до середнього класу», лише 6,4% респондентів відповіли: тому що мають високий рівень освіти (кваліфікації) [11].
Невідповідність рівня освіти та професії до рівня заробітної плати, а отже невідповідність до соціального класу провокує еміграцію українських спеціалістів за кордон. Існують нерівномірності в співвідношенні в оплаті праці працівників бюджетного та інших секторів економіки, зростає кількість неконкурентоспроможних місць. Тому нагальним є вирішення питання щодо вдосконалення механізму, який би забезпечив тісний взаємозв’язок між наявною освітою та доходами громадян України, що, беззаперечно, є вагомим джерелом підвищення конкурентоспроможності економіки та розвитку трудового потенціалу. Слід відзначити, що визначення чисельності представників середнього та нижчого класів можливе за двома критеріями: об’єктивним (доходи) та суб’єктивним (ідентифікація).
Результати соціологічних опитувань Центра Разумкова стосовно приналежності до середнього класу, свідчать самі за себе. У 2003 році до середнього класу себе відносили 56,2% населення, 2008 – 50,7%, а дані за 2011 рік становлять лише 44%. Тобто помітна тенденція до зниження ідентифікації себе із середнім класом. На нашу думку, це пояснюється такими причинами:
1. Криза ідентичності, яка пояснюється вкоріненням радянської ідеології у формуванні політичної та культурної свідомості українців. Тобто відсутність усвідомлення українців себе як повноцінної нації, яка несе відповідальність за себе, спричинює відсутність середнього класу, як рушія соціального та політичного прогресу. Натомість збільшується бідне населення, котре міркує в споживацьких категоріях, не беручи до уваги державотворчий чинник.
2. Відсутність рівноваги між ринком праці та кваліфікованим професіоналами. Це в свою чергу, породжує низький рівень продуктивності праці, збільшення чисельності безробітних, низьку оплата праці, що спричинює бідність та створює необхідні умови для збільшення нижчого класу.
3. Низький рівень освіченості у правовій сфері, тобто низький рівень знань власних прав та обов’язків. Це спричиняє відсутність законослухняності, збільшення злочинності, низьку соціальну відповідальність, відсутність прагматичного мислення та пасивні громадянські позиції. Безумовно ці фактори не дають можливості створити міцну основу для економічного розвитку держави та укріплення середнього класу.
4. Психологічне несприйняття нерівності, що спричинює нечіткість в ідентифікації з класом.
5. Клановий принцип побудови економічних стосунків в країні та економіки в цілому, обмеження можливостей формування та розвитку малого і середнього підприємництва.
6. Середній клас утворюється не на базі розвитку реального виробництва, а переважно від обслуговування класу багатих.
Крім того, соціальне самопочуття індивіда у суспільстві (як і будь-які інші суб’єктивні оцінки) базується на результатах соціального порівняння. Саме воно забезпечує оцінку індивідуумом своєї соціальної ситуації (задоволеності чи незадоволеності) і визначає рівень його соціальних можливостей [8, c. 53]
Незважаючи на те, що більша частина українців, у принципі не може дозволити собі серйозних витрат та придбання для сім’ї товарів тривалого користування (лише 5,8%), значна частина респондентів (44%) відносять себе до представників середнього класу [12].
Чому ж тоді виникає дилема між реальною та уявною чисельністю середнього класу? Особливу роль у вирішенні даного питання відіграє психологічний, людський фактор. Тобто свідомість громадян зосереджена на небажанні відносити себе до нижчого класу, тому визначення позиції у соціальній структурі ґрунтується насамперед з даними про середній дохід населення. Проте, поруч з цим відбувається явище перерозподілу ресурсів, що безумовно сприяє викривленню соціальної структури українського населення. Крім того, культурно-психологічний фактор полягає у не усвідомленні середнім класом своєї важливості та у не виконанні важливих для розвитку всієї держави функцій.
У сучасному українському суспільстві саме матеріальне становище є вирішальним чинником соціальної диференціації населення. Взагалі за роки незалежності інвестиційний потенціал населення істотно знизився. Причиною цього були як втрата практично всіх заощаджень на початку 1990-х рр. та різке зниження поточних надходжень, так і зміна пріоритетів у використанні коштів [5, с. 22].
Виснoвки. Отже, висока поляризація сучасного суспільства породжує зростання чисельності нижчого класу. Тобто певна частина населення, утворивши «соціальне дно» практично немає шансів поліпшити власне матеріальне становище. Це зумовлено психологічними, політичними та, перш за все, економічними факторами. Тому важливою для України є виважена соціальна політика, яка буде спрямована на регулювання соціальних відносин та збільшення середнього класу. Оскільки, на сьогоднішній день він є заміщений нижчим класом, та не виконує на практиці своїх суспільно-важливих функцій, не виступає гарантом соціальної стабільності та опори демократичних перетворень у державі. Тому одним із пріоритетних завдань нашої держави має бути створення необхідних умов для розвитку середнього класу, перш за все, шляхом економічних реформ, що призведе до політичної та соціальної стабільності нашої держави.

Список використаних джерел та літератури

1. Бабак О. Диференціація доходів: основні підходи до вивчення в соціології [Текст] / О.Бабак // Український соціум. – 2003. – 1 (2). – C.7-15.
2. Внаслідок економічної кризи частка середнього класу в Україні зменшилася [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=2873 – Назва з екрану
3. Лібанова Е. М. Трансформаційні процеси, соціальна стратифікація і перспективи становлення середнього класу [Текст] / Е. М. Лібанова // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – С. 34-60.
4. Людський розвиток в Україні: трансформація рівня життя та регіональні диспропорції [Текст]: колективна монографія / відпов. за випуск Л. М. Черенько, О. В. Макарова, за ред. Е. М. Лібанової. – У 2-х томах. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України, 2012. – 436 с.
5. Нерівність в Україні: масштаби та можливості впливу [Текст] / за ред. Е. М. Лібанової. − К.: Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2012. − 404 с.
6. Політика становлення середнього класу [Текст]. – Про зовнішнє і внутрішнє становище України у 2010 році.: Послання Президента до Верховної Ради України. – К.: НАДУ, 2010. – С. 104-121.
7. Проблеми становлення середнього классу як основа розвитку громадянського суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/April2010/2.htm – Назва з екрану.
8. Рябкіна В. Формування середнього класу в умовах сучасного суспільного розвитку [Текст] / В. Рябкіна // Український центр політичного менеджменту. – К.: ДОК-К, 2003. – С. 53-56
9. Середній клас в Україні: міф чи реальність: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua. /?p=521 – Назва з екрану.
10. «Чому Ви віднесли себе до середнього класу?» [Електронний ресурс]. // Дослідження Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (червень 2008 року). – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=334. – Назва з екрану.
11. Шангіна Л. Середній клас в Україні відпочиває [Електронний ресурс] / Л. Шангіна. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=305. – Назва з екрану.
12. Якщо українське суспільство умовно поділити на три соціальні класи, то до якого класу Ви себе віднесли б? [Електронний ресурс] // Дослідження Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (червень 2008 року). – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=333 – Назва з екрану.

Ключові слова: політична активність, середній клас, громадянське суспільство, соціологічне дослідження, місцеві органи влади, вибори.

Annotation. This article based on a researching of political activity level of the middle class by example of Khmelnytsky region. Interests in political events of middle class, political attitudes of citizens, their attitude to power were researched by the sociological method (questioning) and the statistic analysis. The participation level in elections and the involvement degree of middle class to public organizations and political parties were researched too. The results affirmed that the middle class in Khmelnytsky region don’t show high political activity level. They only participate in activities related to the delegation of its powers and perform individual case assignments.

Key words: political activity, middle class, public society, sociological research, local authorities, elections.

Постановка проблеми. Середній клас – потужна сила демократичного і процвітаючого суспільства. Він є ключовим у збереженні стабільності демократичної, політичної, соціальної сфер.  Важливою є позиція середнього класу в ключових питаннях політичного, економічного та соціального характеру, при виробленні зовнішньої та внутрішньої політики, під час прийняття рішень органами державної влади різного рівня та органами місцевого самоврядування. У високорозвинених країнах середній клас справді виступає гарантом стабільності суспільства – його інституційних систем. Адже до “середнього класу” належать насамперед люди, які вчать, лікують, управляють процесами виробництва, програмують, виконують інші складні види робіт. За період незалежності в Україні ще досі не сформувався чисельний середній клас, який  повністю відповідав би критеріям середнього класу розвинених країн. Представники середнього класу в Україні поділяють критерії середнього класу (рівень освіти, політичні цінності), наприклад, в Європі, але не мають належного рівня доходів. Оскільки, ця верства – рушій демократичного розвитку країни, важливо, щоб представники середнього класу проявляли високий рівень залученості до політичних процесів у країні. Тому  у даній статті ми дослідили політичну активність його представників.

Аналіз досліджень та публікацій. Зважаючи на те, що останнім часом в політичних та наукових колах часто згадується поняття “середній клас”, може здаватися, що вже досі ґрунтовно розроблено методологію його визначення. Проте, це не зовсім так. У вітчизняній літературі, особливо останнім часом, досить мало приділяють уваги вивченню цієї проблеми.

В.В Козьма досліджував концепції середнього класу в західній традиції, формування середнього класу в Україні, а також політичні цінності та орієнтації середнього класу в Україні. В. Рябкіна досліджувала формування середнього класу в сучасних умовах. В.П. Култигін описав явище середнього класу в перехідних суспільствах. Е. І  Головаха вивчав зміну соціальної структури та формування середнього класу в Україні.

Отже, метою даної статті є визначити рівень політичної активності середнього класу Хмельниччини.

Відповідно до мети завданнями є:

1. Визначити частину населення, яку можна вважати представниками середнього класу Хмельниччини;
2. З’ясувати їхній рівень зацікавленості політичними подіями і явищами;
3. Проаналізувати кількість залученого населення до політичних партій і громадських організацій;
4. Визначити готовність населення захищати свої політичні права і свободи.

Складність політичної ідентифікації середнього класу в сьогоднішній Україні багато в чому посилюється явищами характерними для суспільства перехідного періоду, незрілістю соціальної структури та різким загостренням “статусної несумісності”, а саме: паралельним співіснуванням в єдиному соціальному просторі тих страт, які склалися ще в радянському суспільстві, і нових соціальних груп, які зародилися в умовах ринкової економіки. Ускладненням соціальної диференціації в результаті появи нових форм власності, поглибленням соціальної нерівності, тощо.

Громадянська позиція середнього класу фактично ще не сформована, що суттєво обмежує можливість колективного впливу на діяльність політичних інститутів та на соціально-політичні процеси в цілому. В основному представники українського середнього класу живуть в середині мікросоціальних груп ближнього соціального оточення, в кращому випадку – в рамках своїх професійних спільнот. Одним з наслідків вказаної тенденції є те, що сьогодні середній клас, в основній своїй масі, скоріше потенційний, ніж реальний соціально-політичний актор, діяльність якого спрямована переважно на відстоювання, локальних, низових інтересів.

При зарахуванні окремих індивідів чи цілих соціальних груп до сучасного середнього класу обов’язково потрібно враховувати їх основні світоглядні та політичні цінності, політичні орієнтації, життєві стратегії та виконання певних соціально-політичних функцій. Дані параметри роблять змістовним поняття середнього класу, дозволяючи вийти за межі формальних критеріїв доходу, освіти тощо [2, 157].

Взявши до уваги труднощі, які виникають під час визначення середнього класу в Україні, у дослідженні ми обрали такі критерії:

–                     економічна незалежність;

–                     професіоналізм;

–                     освіта;

–                     самоідентифікація;

–                     майнова власність;

–          повноцінне проведення дозвілля.

Щоб визначити рівень політичної активності середнього класу, ми умовно поділили її на три рівні:

1)           низький рівень: найпростіші реакції (позитивні і негативні) на імпульси-подразники, які надходять від політичної системи, її інститутів та їх представників, але не пов’язані з необхідністю високої особистої активності людини. Цей рівень можна назвати конформістським. На такому рівні населення, в основному, не цікавиться політикою. Вони несвідомо втягуються в політичні процеси завдяки впливу зовнішніх факторів впливу.

2)           середній рівень: участь у діях, пов’язаних з делегуванням особистих повноважень, виконання окремих ситуаційних, одноразових доручень; особиста участь в діяльності політичних організацій, відвідування зборів та інших заходів;

3)           високий рівень: виконання відносно постійних конкретних політичних функцій в межах інститутів політичної системи або опозиційних їй;  пряма політична дія – вихід з товаришами на мітинги, допомога в побудові барикади, участь в політичних сутичках тощо;  активна, в тому числі керівна, діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямованих проти існуючої політичної системи з метою домогтися її заміни чи радикальної перебудови.

Для дослідження політичної активності середнього класу на Хмельничиині нами було цілеспрямовано обрано шість міст цього регіону обласного значення, а саме: Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Шепетівка, Староконстантинів, Славута і Нетішин. Ми опитали 400 респондентів. Із загальної сукупності заповнених анкет були відібрані анкети саме тих респондентів, які самоідентифікували себе як  представники середнього класу, а також громадян, які мають високий дохід (3000 тис. грн. і більше), але не віднесли себе до цього прошарку. Із загальної кількості опитаних це складає 50,8 %. Саме їх анкети ми  проаналізували  надалі взявши за 100%. Також серед них були опитані  приблизно оданкова кількість респондентів всіх вікових категорій, починаючи з 18 років (18-35; 35-55; старше 55) для подальшого порівняняння політичної активності молоді і старшого населення.

Загалом в Хмельницькій області як і в Україні загалом існує багато проблем, повязаних з формуванням та розвитком середнього класу. Середня заробітня плата по містам, які бралися до уваги при проведенні соціологічного дослідження становить 2390 тис. грн. При цьому лікарі в середньому отримують 1160 тис. грн., вчителі – 1323 тис. грн. [4].  За період 2011 року погіршилися умови для розвитку малого та середнього підприємництва. Корпоративне рейдерство, збільшення корупції, тиск на бізнес “силових структур”, збільшення податків, – всі ці чинники призводять як до зменшення доходів, так і до відмови займатися підприємницькою діяльністю взагалі [1].

Підтвердженням судження про не досить розвинений середній клас на Хмельниччині є проведене нами соціологічне дослідження. Доходи 54,1% опитаних громадян складають лише від 1000 тис. грн. до 2000 тис. грн. 2000-3000 тис. грн. отримують 23,3%, 3000-4000 тис. грн. – 12,5%, більше 4000 тис. грн. – лише 8%.

Через низькі доходи лише 45 % опитаного населення відносять себе до середнього класу, 29 % – не відносять і 28% респондентам було важко відповісти на це запитання. 30,8 % опитаних громадян можуть собі дозволити повноцінну відпустку (подорожі до моря, в гори або за кордон); 43,3 % час від часу дозволяють собі такі відпустки, інші 25,8% відмовляються від такого відпочинку через відсутність матеріальних ресурсів. З опитаних респонденті 63,3% мають вищу освіту. Саме освідчені люди, професіонали у своїй сфері повинні складати основу середнього класу. Відповідно до нашого дослідження лише 48,3% громадян з вищою освітою ідентифікують себе із середнім класом. 32,2% не відносять себе до цього прошарку, 19,3% населення було важко відповісти на це запитання. Низька оплата праці і відсутність робочих місць, особливо за фахом не сприяє становленню цих громадян як представників середнього прошарку. Проте, 8,3% респондентів, які мають дохід вище 3000 тис. грн. також не віднесли себе до середнього класу, 22,2% – було важко відповісти на це запитання. З іншого боку –  33% громадяни, які мають дохід 2000 тис. грн. і менше сміливо віднесли себе до середнього класу через наявність приватної власності, вищої освіти, морально-психологічних якостей.

На запитання: чи цікавитесь Ви політикою більшість громадян – представників середнього класу відповіли позитивно (52 %), 37% зовсім не цікавляться політикою і лише 8% громадян було важко відповісти на це запитання.

Ми також розприділили респондентів за віковими категоріями. Виявилось, що найменше цікавляться політичними процесами  на Хмельниччини старші люди (старше 55) – 39,2%, а найбільше респонденти віком 35-55 років (57%).

Зацікавлення політикою у більшості населення полягає у слідкуванні за новинами (50%) та обговоренні політичних подій з друзями та колегами (32%). На жаль, реально участь у політичних процесах бере дуже малий відсоток громадян.

56% представників середнього класу Хмельниччини лише частково цікавляться діяльністю місцевими органами влади, зовсім не цікавляться -18%. Регулярно цікавляться лише 10% населення. Низьку зацікавленість громадяни пояснюють браком інформації (25%), зневірою у покращення політичної ситуації (33%) і найбільший відсоток – населення вважає, що не може вплину на перебіг подій (37%). Також невеликій кількості громадян (5%) взагалі байдуже на здійснювану політику місцевих органів влади.

Можна сміливо говорити про відсутність абсентеїзму серед представників середнього класу. 71% громадян регулярно беруть участь у виборах як місцевого, так і вседержавного масштабу. Проте, низький рівень у часті у виборах проявляється найбільше в молоді (48,2%), а також у респондентів старше 55 років (37%). Найактивнішіми знову ж таки залишаються громадяни віком 35-55 років (87%). Низька участь молоді у виборах пов’язується з явищем політичної відчуженості, причинами якої, на думку, О. Петрунько, можна вважати брак відповідної мотивації, наявність інших інтересів, індивідуально-психологічні особливості, небажання брати на себе відповідальність, негативне ставлення до політики взагалі, розчарування у певних політичних і громадських лідерах та ідеях [3, 205-207].

Відповідно до нашого дослідження на запитання: чи виконують вибори своє призначення – участь громадян у політичному житті, більшість громадян відповіли, що не виконують (57%) або частково виконують (35%). Лише 7% вважають, що вибори повністю виконують своє призначення. Відповідаючи на це запитання, серед респондентів різних вікових категорій великих розбіжностей не спостерігалось. Більшість громадян розчаровані функціонуванням інституту виборів і не вірять, що їхній голос може впливати на розвиток політичних процесів.

86% громадян погоджуються з тим, що виборці повинні захищати свої виборчі права, лише 6% вважають, що це необов’язково і 8% взагалі байдуже. Та знову ж таки, найбільш байдужими виявились респонденти віком 18-35 років. 76 % відповіли позитивно на це запитання, на противагу 89%  (35-55) і 90% (старше 55). Знову молодь проявляє найбільшу байдужість по відношенню до політичного життя. Причиною є розчарування, а також зневіра в те, що можна змінити чи вплинути та політичні явища або процеси. Серед відповідей респондентів віком 18-35 років спостерігались такі:

–         все одно нічого не зміниться;

–         я нічого не вдію;

–         а який сенс.

Також населення готове і до конкретних дій по захисту своїх політичних прав, а саме: вийти на мітинг або протест (47%), звернутись у ЗМІ (25%), або публічно виступити і заявити про порушення виборчих прав (17%). Найменш активною залишається молодь. Найбільший відсоток серед молодих респондентів обрали варіант  “нічого не робити”, а також “мені байдуже”.  Найбільш політично свідомими залишаються респонденти 35-55 років. Політичну активність у цьому питанні також проявили громадяни старше 55 років.

Лише 52% жителів коли-небудь брали участь у мітингу чи страйку, 32% із них самостійно організовували ці заходи. Але з цього числа громадян, які брали участь у політичних заходах 66% населення віком 35-55 років, 34,4% – молодь, 37% – старше 55.

На зовсім низькому рівні знаходиться розвиток громадянського суспільства. Лише 9% громадян беруть участь у діяльності громадських організацій. З них респонденти віком 18-35 знову у меншості – 4%, респонденти віком 35-55 – 10%, старше 55 – 3,7%.

Нерозвинене громадянське суспільство, на думку громадян Хмельниччини, через те, що громадські організації не приносять користі суспільству (73%). Деякі громадяни взагалі не знають, що до таких можна долучитися – 27%. Серед відповідей респондентів також зустрічались такі аргументи щодо низької залученості населення до громадянських організацій:

–         байдужість суспільства до політичних подій;

–         недовіра до влади;

–         невіра у те, що від громадян щось залежить;

–         незацікавленість населення у політичних процесах;

–         недостатньо інформації про діяльність громадських організацій;

–         страх перед владою;

–         брак часу;

–         відсутність патріотизму.

Членами політичних партій є також малий відсоток опитаних нами громадян на Хмельниччині, лише 11% всього населення. Найбільше до діяльності у політичних партіях залучене населення віком старше 55 років (15%), найменше – молодь (10,3%). Знову ж таки, найстарше населення найбільше включене саме у діяльність політичних партій. Така ситуація виникла через залишки радянської ідеології, при якій значна кількість населення була залучена до діяльності Комуністичної партії. І навпаки розчарування та байдужість молодого населення призводить до зовсім низької активності у діяльності в політичних партіях.

Більшість респондентів  Хмельниччини упевнені, що їхня політична активність не впливає на дії влади. На запитання: чи залежить ефективність влади від політичної активності громадян, 37,5% відповіли, що ні; 32,5% більше ні, ніж так. Лише 20% відповіли позитивно на це запитання. Найменше вірить в свої можливості впливати на дії влади молодь (3%), 66% відповіли, що вони ніяк не впливають на органи влади. Тому зневіра, що можна щось змінити в політичній системі України та впливати на політичний процес є ще однією причиною низької політичної активності молодого населення.

Не зважаючи на  невисокий рівень політичної активності середнього класу, більшість респондентів готові взяти участь у мітингу, якщо такий буде організовуватися (62%), 32% – не збираються приймати участь у таких заходах, 8% – відповіли “мені байдуже”. Найбільше готові змінювати своє майбутнє у кращий бік населення віком 35-55 років (73,3%), за ними респонденти віком старше 55 (56%). Найбільш парадоксальною залишається ситуація з громадянами віком 18-35 років. Саме ця категорія населення повинна найбільше боротися за своє майбутнє, але лише 41,3 % респондентів готові взяти участь у мітингах або протестах.

Підсумовуючи, можна зазначити, що середній клас на Хмельниччині  проявляє високий інтерес до політики та перебігу політичних подій. Активно бере участь у всеукраїнських та місцевих виборах. Представники середнього класу підтримують демократичні цінності, готові захищати свої виборчі права. Найбільш політично активними є жителі міста віком від 35 до 55. Найбільший відсоток серед цих респондентів готові впливати на перебіг політичних подій, а також на дії влади через мітинги, протести, звернення у ЗМІ та ін. Найменш активною залишається молодь через розчарування у політиці та байдуже ставлення до політичних процесів. Та, не зважаючи на перераховані вище переваги, ми не можемо говорити про високу активність середнього класу на Хмельниччині. Дуже мала кількість населення задіяна у громадських організаціях та політичних партіях. Більшість громадян вважають, що вони не можуть вплинути на дії влади або ж не бачать у цьому сенсу. Політична свідомість є дещо примітивною. Громадяни готові займатися громадською діяльністю лише, якщо вона буде приносити матеріальну користь, а не для суспільного блага. Адже не власне економічний розвиток або характеристики соціальної структури зумовлює демократію, а змістовні характеристики суспільної свідомості та відповідно культура, яка під впливом економіки і соціальних чинників змінюється так, що сприяє демократизації суспільства.

Таким чином, політична активність середнього класу на Хмельниччині знаходиться на середньому рівні, тобто громадяни беруть участь у діях, пов’язаних з делегуванням особистих повноважень, виконання окремих ситуаційних, одноразових доручень, відвідують збори та інші заходи. Проте, дуже малий відсоток виконує відносно постійні конкретні політичні функції в межах інститутів політичної системи або опозиційних їй. Майже не виконують  активну, в тому числі керівну  діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямованих проти існуючої політичної системи з метою добитися її заміни чи радикальної перебудови.

Список використаних джерел та літератури

1. Звернення асоціацій малого та середнього бізнесу щодо погіршення умов бізнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forum.mediaport.ua/read.php?40,752988,752988. – Назва з екрану.
2. Козьма В.В. Концепції середнього класу в західній історико-політичній традиції / В.В Козьма // Політичний менеджмент. – Вип. 4(19). – Київ, 2006. – 195 c.
3. Пертрунько О. Основні принципи формування політичної активності студентської молоді О. Петрунько// Гілея [науковий вісник]: Збірник наукових праць. – К., 2008. – Вип 13. – 289 с.
4. Середньомісячні зарплати в регіоні по галузям [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.km.ukrstat.gov.ua/ukr/index.htm. – Назва з екрану.

]]> https://naub.oa.edu.ua/vysochyna-n-politychna-aktyvnist-serednoho-klasu-na-hmelnychchyni/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/dyvnyj-serednij-klas-v-ukrajini/ https://naub.oa.edu.ua/dyvnyj-serednij-klas-v-ukrajini/#comments Fri, 17 Feb 2012 22:12:16 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=3565 Це дослідження має на меті спробувати дати відповідь на деякі з поширених та обговорюваних в українській політологічній науці проблем. Чи існує в Україні середній клас? Наскільки він чисельний та впливовий? Яку методологію застосовувати для його дослідження та ідентифікації? І врешті, чому ми говоримо про «дивний» середній клас в Україні?

Это исследование имеет цель попытаться дать ответ на некоторые из распространенных и обсуждаемых в украинской политологической науке проблем. Существует ли в Украине средний класс? Насколько он численный и влиятельный? Какую методологию применять для его исследования и идентификации? И наконец, почему мы говорим о «странном» среднем классе в Украине?

This study aims to try to answer some of the common and discussed, in the Ukrainian political science, problems. Does Ukraine middle class? How it numerical and influential? What is the methodology used for its investigation and identification? And finally, why we talk about the “strange” middle class in Ukraine?

Загальносуспільний та науковий інтерес до такого формулювання запитань виник в Україні ще минулого століття, коли вперше тодішній Президент України Л. Кучма звернувся із посланням до Верховної Ради України. [4] Від так були визначені перші законодавчі та інші перепони на шляху формування в Україні розвиненого європейського середнього класу.

З того часу уже пройшло десяток років, змінилися два президенти, декілька прем’єр-міністрів, однак ситуація із середнім класом усе ще така, якою вона була на початку української незалежності. Тому сьогодні українська політологічна наука повинна дати повноцінні відповіді на питання, які ми поставили на початку нашої розвідки.

Проблема вибору критеріїв ідентифікації та методів дослідження середнього класу в Україні

Існує велика кількість стратифікаційних критеріїв, за якими визначається кількість середнього класу в тій чи іншій країні. Ми зупинимося лише на деяких з них, не претендуючи на виключність та повноту.

По-перше, варто говорити про абсолютні та відносні критерії. В основі визначення середнього класу за абсолютними критеріями лежить порівняння впливу та ролі середнього класу в одній країні по відношенню до іншої. В такому разі, ми можемо говорити, що в порівнянні з країнами Європейського Союзу, середнього класу в Україні практично немає. Згідно відносних критеріїв у будь-якому суспільстві є представники середнього класу, тому що завжди є громадяни, які отримують середній рівень доходу, навіть у найбільш розшарованому суспільстві. Використовуючи саме цей критерій можливо завжди нарахувати «необхідний» відсоток середнього класу, проблема лише у визначенні меж середнього доходу.

По-друге, міжнародна практика свідчить, що найкраще досліджувати кількість середнього класу за сукупністю трьох стратифікаційних критеріїв:

1)     матеріальний (обсяги поточних доходів та витрат, забезпеченість товарами довгострокового вжитку, володінням майном (у тому числі нерухомим), схильність до накопичення);

2)     освітньо – кваліфікаційний (освітній та професійно – кваліфікаційні рівні, рівень складності професійної діяльності, соціальний статус);

3)     психологічний (самоідентифікація, зацікавленість у підтримці соціального порядку та стабільності, соціально – професійна мобільність);

4)     додатковим критерієм визначення представників середнього класу є активна громадянська позиція, готовність до захисту своїх прав та свобод, можливість впливати на прийняття важливих політичних рішень на загальнодержавному та місцевому рівнях.

Для того, щоб обґрунтувати назву нашого дослідження ми будемо розглядати, насамперед, матеріальний та психологічний критерії. Спробую пояснити чому. У країнах, які переживають трансформаційний етап свого розвитку існує особлива залежність між матеріальним благополуччям та співвіднесенням себе до певного соціального класу. Тому може виявитися дивна ситуація, коли кількість людей, що себе ідентифікують із середнім класом є неспівмірною з їх матеріальними можливостями (це не лише забезпечення власного та сімейного благополуччя, а й фінансування різноманітних програм з підтримки розвитку громадянського суспільства).

В українських умовах, насамперед економічних, матеріальний критерій виявився досить умовним для реального визначення представників середнього класу. А отже і сам середній клас, що відповідав би за майновим статусом та рівнем особистих доходів критеріям розвинених країн, перебуває на зародковому етапі. Тут можна шукати безліч причин, що зумовили цю ситуацію, і навряд чи можливо виділити найважливішу. З однієї сторони, це пояснюється низьким рівнем життя населення, економічною кризою[3]. Не дивлячись на офіційні дані, які постійно говорять про підвищення рівня життя пересічного українця, самі громадяни досить скептично ставляться до таких «намальованих» цифр. Зокрема, згідно опитувань соціологічної служби Центру Разумкова, можуть собі дозволити придбати практично все, що захочуть лише 0,2 % опитаних; живуть забезпечено, але зробити деякі покупки не в змозі (купити квартиру, автомобіль тощо) – 5,8%; вистачає на харчування та на придбання необхідних недорогих речей – 41,1 % опитаних [6].

Крім того, існування значного сектору тіньової економіки [1] зумовлює те, що велика частка громадян, які наближаються до статусу середнього класу, отримують переважну частину доходів без реєстрації і не сплачуючи податків (що суперечить самій суті даного класу, тому що представники середнього класу повинні виступати ключем до формування у державі та суспільстві соціально-політичної стабільності).

Не можна не погодитись із позицією науковців, які наголошують, що поширення «тіньової» моделі суспільно-економічних відносин обумовило обмеженість легальних можливостей зайнятості та доходів, ускладнило розвиток малого та середнього бізнесу. Від так, український середній клас фактично позбавлений однієї з головних статусних характеристик – готовності (можливості) захисту демократичних прав і свобод, що спричинило звуження каналів реалізації публічної політики [5].

Іншою складовою частиною нашого дослідження є виявлення особливостей співвіднесення громадян себе до середнього класу. Самоідентифікація громадян досліджується шляхом проведення всеукраїнських або регіональних соціологічних досліджень. У даній роботі спиратимемося на дослідження Центру Разумкова. Згідно з результатами опитування, яке було проведене цим центром у травні 2011 року, 44% українців зарахували себе до середнього класу. [2]

З урахуванням всього зазначеного нами, досить цікаво виглядатиме статистика розподілу громадян за шкалою соціальних градацій. Незважаючи на те, що більша частина українців, в принципі, не може дозволити собі серйозних витрат та придбання для сім’ї товарів тривалого користування (лише 5,8%), значна частина респондентів (44%) відносять себе до представників середнього класу.

Чим пояснити таку ситуацію? Нам видається найбільш раціональним поясненням цієї ситуації те, що уявлення про соціальну стратифікацію у свідомості майже половини громадян України пов’язуються з даними про середній дохід. У цьому ми істотно відрізняємося від жителів розвинених країн, які відносять себе до тих чи інших соціальних класів залежно від того, який рівень споживання (кількість і якість благ), вони можуть собі дозволити на свій заробіток.

Які висновки ми можемо зробити із даного невеликого дослідження?

1)     український середній клас все ще знаходиться у зародковому стані. Близько 5% громадян за об’єктивними ознаками (ті що ми перераховували) можна віднести до середнього класу;

2)     у представників середнього класу існує гіпертрофоване уявлення про сам середній клас та його роль у житті держави, а найважливіше, усього суспільства;

3)     ми повинні також розуміти, що не варто проблему середнього класу зводити, лише до визначення його розмірів, які багато в чому залежать від вибору дослідником критеріїв. Також важливо досліджувати склад цього соціального класу, тобто які соціальні групи його формують, наскільки вони активно долучаються до діяльності інститутів громадянського суспільства, та чи спроможні захищати свої інтереси та інтереси інших членів суспільства.

Список використаних джерел та літератури

1. Див. Аналітичну доповідь «Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрямки подолання». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niss.gov.ua/public/File/2011_table/1201_dop_new.pdf
2. Див. Внаслідок економічної кризи частка середнього класу в Україні зменшилася // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=2873).
3. Див. Дослідження проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 27 лютого по 5 березня 2009 року. У чому проявився вплив економічної кризи на Ваше життя? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=408.
4. Див. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0001100-02.
5. «Проблеми становлення середнього класу як основи розвитку громадянського суспільства в Україні». Аналітична записка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niss.gov.ua/articles/265/
6. Яке з наведених суджень найбільшою мірою відповідає фінансовому становищу Вашої родини? Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 29 вересня по 4 жовтня 2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=139.