Стаття присвячена вивченню специфіки розмаїття форм, засобів утвердження “Я” особистості підліткового віку та проаналізовано особистісні зміни життєвих пріоритетів у їх соціальному середовищі.

Ключові слова: самоствердження, саморозкриття, самореалізація, самоцінність, особистість підлітка.

Статья посвящена изучению особенностей разнообразия форм и способов утверждения “Я” личности подросткового возраста, а также проанализирова­ны о изменения жизненных приоритетов в их социальной среде.

Ключевые слова: самоутверждение, самораскрытие, самореа­лизация, самоценность, личность підростка

The article is devoted to the research varied forms and means of self-affirmation a teenager and analyse changing vital values in the social surroundings.

Key words: self-affirmation of a teenager, self-disclosure, self-value, self-realization, constructive forms of self-affirmation, destructive forms of self-affirmation, positive means of self-affirmation, negative means of self-affirmation.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку процес становлення самоствердження підростаючої особистості набуває особливої уваги. Зазначений процес є своєрідним мірилом визначе­ності власного “Я”, самопроявом, самопрезентуванням і дає змогу особистості підлітка розкрити власний потенціал та досягти при цьому певного соціального статусу. Процес самоствердження здійснює значний вплив на особистісне зростання та самовизначення молодої людини в соціальному просторі, тому як важливе психо­логічне утворення викликає надзвичайний інтерес у дослідників.

Самоствердження є складно організованою психологічною системою, що включає інтеріоризовані в процесі соціалізації прагнення, моральні цінності, конативні стереотипи. Така активізація відображає процес становлення самоствердження особистості в усіх видах її діяльності та водночас виступає у взаємозв’язку з рівнем домагань, самооцінкою, самоповагою та, зрештою, з вибором нею форм утвердження власного “Я” в соціумі.

Особистість підлітка, віддзеркалюючи власну динаміку розвитку бурхливою, нестабільною організацією “внутрішнього” життя зі всіма своїми “вихорами” захоплень та розчарувань, тим самим демонструє власну неповторність та унікальність. Разом з тим, здійснюваний вплив дорослих (батьків, учителів) на підлітка спонукає його до самоствердження на фоні різноманітних форм і засобів “Я” в макро- чи мікросоціумі.

Метою даної статті є виокремлення основних форм само­ствердження підлітками у процесі їх взаємодії з референтною групою (однолітки, друзі, дорослі).

На сучасному рівні розвитку психологічної науки проблема самоствердження особистості визначається як значуща, що пов’язана з інтенсивним вивченням процесів, які відображають різні аспекти життєіснування: самоздійснення, саморозкриття, самоактуалізацію.

Психологічній специфіці процесу самоствердження особистості підлітка надають увагу українські вчені Бех І.Д., Булах І.С., Осьмак Л.П. тощо.

На думку І.Д. Беха, починаючи з молодшого підліткового віку, в особистості виникає почуття дорослості; прагнення до самостійності, інтимного спілкування, усвідомлення своєї відповідальності, почуття егоцентризму та водночас змінюються її референтні орієнтації. Так, особистість сучасного підлітка утверджує себе в соціальному просторі як самоцінність, котра може реалізовуватися в діапазоні емпатії чи псевдоемпатії до переживань інших, почуття відповідальності чи безвідповідальності, тенденцій до агресії чи співробітництва, авторитарного домінування чи діалогу у взаєминах, егоїстичних чи альтруїстичних тенденцій у спонуках та поведінці [3].

У своїх наукових доробках І.С. Булах вважає, що самоствердження особистості “набирає” все більшої значущості, так званих “обертів” саме в підлітковому віці. На її думку, сутнісною “тканиною” самоствердження молодої людини є її особистісне зростання. В розумінні дослідниці, “особистісне зростання підлітка являє собою процес самоусвідомлення та ціннісного ставлення до власного “Я”, що актуалізує нові рівні відкриття в самому собі моральних якостей і моральних почуттів та піднімає особистість до осмисленого переживання власних дій, як вільних, відповідальних учинків” [1, с. 142].

З точки зору Л.П. Осьмак, самоствердження – це закономірно виниклий атрибут соціалізації підлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення й реалізацію своєї “самості” в системі соціальних зв’язків. Разом з тим дослідниця виокремила механізми самоствердження: центрацію, рольове самовизначення, ідентифікацію, автономність тощо. Завдяки механізмам центрації, рольовому самовизначенню, ідентифікації, особистість підлітка насамперед визначається з власною думкою, позицією, випробовує свої здібності й можливості, а також “приміряє” до себе найрізноманітні ролі. Механізми автономності, “самості”, персоналізації забезпечують особистості підлітка здійснення самостій­ного вибору, відповідального ставлення до навчальної діяльності, а також презентування власного “Я” в соціальному просторі. Вище-окреслені механізми самоствердження підлітків корелюють з різно­манітними показниками зовнішніх умов, у яких вони перебувають [ 7].

У нашому розумінні, самоствердження – це прагнення особистості підлітка до саморозкриття, самоцінності, самореалізації особистісних потенціалів та досягнення певного статусу у взаємодіях з оточуючими.

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань ми використали опитування та анкету для учнів підліткового віку.

Нами було проведено опитування з метою “Визначення соціального статусу учня” і встановлено кількісні результати, що представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Кількісні показники (%) ґендерних відмінностей за рівнями розвитку прийняття соціального статусу в класі підлітками (n=39)

Як видно з даних табл. 1, старші підлітки, зокрема дівчата наполегливо намагаються спілкуватися з друзями і водночас одержують визнання серед них (37,43%). Саме друзі для них є найбільш авторитетними, аніж однокласники та батьки. Хлопці прагнуть поводитися “як заманеться” (35,25%), бажають невиму­шено спілкуватися з друзями та однолітками.

У шкільному середовищі саме дівчата більшою мірою презен­тують зовнішню атрибутику, якою прикрашають власний зов­нішній вигляд перед однокласниками (34,78%). На відміну від дівчат, частина хлопців, навпаки, наполегливо прагнуть отримати соціальне визнання серед однокласників (33,15%). Це пов’язано з тим, що для хлопців значущими виступають взаємини в класі, ціннісне прийняття їх однолітками.

Дівчата прагнуть здобувати авторитет нестандартними засобами. Зокрема вони намагаються виразно, ексцентрично та яскраво себе поводити перед значущими дорослими, щоб досягти визнання серед представників протилежної статі. Понад те, у соціальних взаємодіях частина дівчат і хлопців наполегливо прагнуть отримати багато вільного часу, бажають побільше відпочивати, розважатися (у дівчат – 31,45%, у хлопців – 31,68%). Аргументується це тим, що старші підлітки в процесі самоствердження намагаються більше себе випробовувати, відстояти себе, довести свою правоту, незалежність в думках та діях. Разом з тим чверть дівчат також вдається до того, аби бути визнаними серед однокласників (25,87%), причому й чверть хлопці намагаються по-особливому здивувати зовнішнім виглядом представників своєї та протилежної статі (25,8%). Насамперед дівчата можуть бути лідерами у класі, прагнуть поваги, любові, а хлопці, навпаки, здобувають популярність через власні амбіції та принципи. Окремі дівчата цього віку здатні по-різному себе презентувати та намагаються поводитися “як їм хочеться” (18,68%), натомість є й хлопці, які намагаються отримати визнання серед друзів (19,82%). Це зумовлено тим, що деякі дівчата можуть приховано, тільки в колі референтних однолітків само-стверджуватися “вільно”, аніж хлопці, котрі якщо випробовують себе, то в розумних межах.

У процесі самоствердження дівчата намагаються дотриму­ватися моральних імперативів значно більше (17,82%), аніж хлопці (11,64%). Представники обох статей прагнуть “видаватися” мудрими та здібними. Самостверджуючись у шкільному середовищі, дівчата й хлопці намагаються отримати визнання серед дорослих, однак більше прагнуть до цього дівчата (10,52%), а не хлопці (6,34%). Зауважуємо, що для хлопців особливого значення набуває референтна група однолітків, в якій вони цілісно самоствер-джуються. А дівчата, навпаки, самостверджуються в будь-якій соціальній групі, зважаючи на представників протилежної статі. І, нарешті, останній показник “відповідально ставитися до виконання доручень” більше виражений у дівчат (8,70%), аніж у хлопців (3,93%). Обґрунтовується цей факт тим, що дівчата, хоча й намагаються уникати особливих доручень, однак виконують їх ретельніше, ніж хлопці. Останні лише за значущих для себе ситуацій стають від­повідальними та серйозними у виконанні поставлених завдань.

Крім того, варто зазначити, що в міжособистісній взаємодії, активних соціальних контактах підлітки потрапляють під контроль референтного для них середовища однолітків, у якому процес їхнього спілкування підпадає під “чужий” вплив та викликає використання у мові сленгу. Вивчення взаємодій молодших і старших підлітків у соціальному просторі здійснювалося за допомогою розробленої та апробованої в пілотажному дослідженні анкети “Вивчення особливос­тей автономного мовлення та проведення вільного часу підлітками”.

Смислове навантаження провідних запитань сприяло виокремленню засобів самоствердження підлітків у дозвіллєвій діяльності. Дотри­муючись провідної лінії дослідження, ми намагалися отримати інформацію про те, яким чином вони самостверджуються у процесі дозвілля, які для цього використовують засоби самоствердження.

Отримані дані вказують на те, що більшість молодших підлітків – 27,74% самостверджуються у товаристві своїх друзів, використовуючи при цьому певні сленгові слова та звороти; відвідуючи разом з друзями художні виставки, музеї тощо, учні цього віку проявляють зацікавленість, захоплення, активність, зосеред­женість захоплення творами мистецтва – 31,45%, слухаючи сучасну музику та виконуючи музичні твори, вони презентують власне “Я”, проявляють старанність, наполегливість, креативність у своїй діяльності (11,56%). Однак досліджувані цього віку зазначили, що їм також подобається проводити час за комп’ютер­ними іграми, виграючи та здобуваючи успіх у грі. Так, одна десята частина самостверджується (10,73%), опановуючи техніку, хоча менша частина цих досліджуваних (5,74%) повідомила, що рідко відвідують клуби гральних автоматів. Разом з тим молодші підлітки в змозі самостійно визначати засоби свого дозвілля, за допомогою використання яких вони прагнуть професійно займатися спортом, сучасними видами танців, у них виникає почуття захоплення мистецтвом (4,32%). Крім того, в них залишаються більш-менш стійкими прагнення до навчання, спілкування, вільного проведення свого дозвілля. Натомість старші підлітки також самоствер-джуються у колі своїх друзів, використовуючи при цьому більше сленгових зворотів, аніж молодші підлітки (36,48%). Це пов’язано з тим, що старші почувають себе “вільніше” серед “своїх”, керуючись такими ж міркуваннями, як і їхні ровесники, не критикують один одного, не насміхаються.

Крім того, досліджувані молодшого підліткового віку самостверджуються в колі дорослих у тих випадках, коли частину відпо­відальності та обов’язків беруть на себе, серйозніше ставляться до доручень, проявляють ініціативність, активність, уважність (17,63%). У міжособистісних взаємодіях з братами та сестрами, досліджувані самостверджуються, виконуючи при цьому спільну діяльність та досягаючи успіху за допомогою наполегливості, проявів сили волі, кмітливості в діях. Однак, зазнаючи невдач у своїх справах, вони також самостверджуються за допомогою інертності, індиферентності, безвільності у вчинках, амбівалент­ного ставлення до інших (12,63%). Цікавим є той факт, що старші підлітки можуть, навіть, зрідка використовувати сленг (10,92%), а також можуть взагалі його не використовувати (4,26%), однак деякі слова вживають у процесі спілкування з однолітками (6,82%). На думку старших підлітків, сленг прикрашає та насичує їхню мову, надає перевагу певним зовнішнім атрибутам молодіжної суб-культури, дозволяє їм “вільно” спілкуватися, не обмежувати себе у висловлюваннях і репліках. Здебільшого підлітки послуговуються такими термінами, як “довбаний”, “галімий”, “морожений”, “припухлий” тощо. Так, Антон (13,5 років) відмічав, що його “морозить” пояснення нового матеріалу вчителем на уроці…, мені не подобається як вона з нами спілкується.”. Ігор (14,2 років) зазначав, що виконання домашніх завдань вже його “задовбали”.

Молодші підлітки не заперечували той факт, що їм також притаманне прагнення до демонстрування зовнішнього вигляду за допомогою різноманітної атрибутики. При цьому 61,15% дослі­джуваних зазначали, що спеціально “прикрашають” себе різно­манітною біжутерією (браслетами, сережками, ланцюжками), щоб якось привернути до себе увагу, надати собі “дорослості”, більшої жіночності. Досліджувані цього віку значно рідше проявляють та демонструють власну зовнішність – 38,93% та майже не демонст­рують її – 15,18%. Це доводиться тим, що учні цього віку більше уваги надають навчанню, а не презентуванню зовнішньої атри­бутики перед значущими дорослими.

Пріоритетне значення для підлітків мають також прогулянки з однокласниками та друзями, що складає 24,15 %; подобається залишатися вдома і дивитися телепередачі – 21,58 % респондентам; виявили бажання працювати за комп’ютером, виконувати домашні навчальні завдання 19,25 % досліджуваних; читати художню літературу, пресу – 10,72 %; відвідувати дискотеки, слухати сучасну музику – 9,92 %; займатися спортом – 8,36 %, розмовляти по телефону – 2,57 %; грати в комп’ютерні ігри з однокласниками –

2,46 % та відвідувати заклади гральних автоматів – 1,67 % респондентів. Зазначене свідчить про насичений інформаційний простір, розвиток доступних високих технологій, які структурують внутрішній світ підлітків, й водночас зумовлює їх до різно-модального прояву життєствердження в соціальному просторі.

Однак у частини молодших підлітків виявлено, що їм подобається у вільний час допомагати однокласникам у навчанні (30,64 %), друзям у різних справах (26,47%), батькам у побуті (24,82 %). Крім того, деякі підлітки підкреслювали, що з радістю їдуть у село, аби допомогти бабусі чи дідусеві (12,43 %), а також люблять доглядати за домашніми тваринами; полюбляють відвідувати клуби, диско­теки, “заводити” нові знайомства (5,86 %). Пояснюється це тим, що такі підлітки досить чемні, працьовиті, старанні, їх інтереси збігаються з інтересами дорослих і друзів, взаємодіючи разом з ними, вони набувають певного позитивного досвіду, яким обмінюються в подальшому житті. Крім того, виявляють бажання допомагати друзям у різноманітних справах (32,72%), навчанні (26,85%), своїм рідним (батькам) виконувати домашні справи (21,94%), бабусі, дідусеві на земельній ділянці (16,87%), а також здатні надавати допомогу незахищеним верствам населення (1,73%).

Висновки. У даній статті ми здійснили огляд та аналіз провідних форм і засобів самоствердження у підлітків. Як засвідчили результати експерименту, важливого значення у молодшому підлітковому віці набуває позитивна тенденція самоствердження, що проявляється в обранні ними позитивних засобів самоцінності, в старшому підлітковому віці набуває тенденція самоствердження, що проявляється в обранні ними негативних засобів самоцінності. Вважаємо, це пов’язано з тим, що молодші підлітки є більш конформними, толерантними, щирими, ніж старші, – котрі є впливовими, авторитетними та упередженими щодо інших оточуючих.

Список використаних джерел

1. Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : дис. … доктора психол. наук : 19.00.07 / І.С.Булах. – К., 2004. – 466 с.
2. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
3. Бех І.Д. Особистісно-зорінтоване виховання: науково-метод. посібник / І.Д.Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
4. Драгунова Т.В. Подросток / Т.В. Драгунова. – М. : Знание, 1976. – 96 с.
5. Жизномірська О.Я. Психологічні особливості самоствердження молодших та старших підлітків: дис. … кандидата психол. наук: 19.00. 07 / О.Я.Жизномірська. – К., 2010. – 278 с.
6. Никитин Е. П., Харламенкова Н. Е. Феномен человеческого самоутверджения / Е. П. Никитин, Н. Е. Харламенкова. – СПб. : Алетейя, 2000. – 224 с.
7. Осьмак Л. П. Психологические особенности самоутверждения подростков (в условиях семейного воспитания в школе-интернате для детей-сирот и детей, которые остались без родительского попечения) : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Л. П.Осьмак. – К., 1990. – 164 с.
8. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх : навч.-метод. посібник / В. М. Оржеховська.– К., 1996. – 352 с.
9. Петровская Л. А. Самоутверждение : пути истинные и ложные. Беседа психолога / Л.А.Петровская. – М. : Знание, 1987. – 64 с.

У статті розглянуто психологічні особливості самоствердження. Автор вказує на те, що створення спеціальних умов позитивного самоствердження є одним із актуальних завдань сучасної психології. Особлива увага приділяється власному експериментальному дослідженню стратегій самоствердження сучасних підлітків.

Вступна частина. Проблема самоствердження є досить актуальною в наш час. Це поняття є широким і залежить від багатьох чинників, що впливають на формування особистості. Як відомо, потреба самоствердження виникає у багатьох людей, однак в повній мірі реалізується в позитивному значенні не у всіх. Саме тому, нерідко спостерігається деформація при виборі стратегій і способів самоствердження. На сучасному етапі це обумовлено тим, що в умовах нинішнього суспільства, яке знаходиться в стані “соціального неблагополуччя”, не існує універсальної моделі реакцій на дію кризових явищ. Це викликає “масову дезорганізацію в способах самоствердження на індивідуальному і груповому рівнях”. Відсутність орієнтирів робить самоствердження стихійним і непродуманим. Створення спеціальних умов позитивного самоствердження стає одним з актуальних завдань сучасної психології і реальної практики навчання та виховання молоді на різних вікових етапах, особливо на підлітковому. Потреба у самоствердженні в підлітковому віці настільки сильна, що задля визнання ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, робити певні вчинки всупереч своїм моральним настановам, а це все, в свою чергу, призводить до значного порушення норм і правил поведінки.
Таким чином, мета статті – теоретично та практично визначити психологічні особливості самоствердження сучасних підлітків.
Основна частина. Самоствердження є однією з форм саморозвитку. Суб’єктом самоствердження, ініціатором діяльності по самоствердженню виступає сама людина. Ствердження відбувається в середині її Я, тобто на початку вона сама стверджує “себе в собі”, а потім стверджує себе в оточенні. Міра інтенсивності діяльності по самоствердженню або рівень самоствердження визначаються рівнем соціальної активності. Враховуючи все вищесказане ми вважаємо, що наступне визначення найточніше виражає суть поняття “самоствердження”, а саме – це специфічна діяльність виявлення певних якостей, особливостей і характеристик особистості та їх підтвердження в самому собі та оточуючому соціумі.
Звернення до робіт психологів (С.Л.Братченко, І.С.Кон, М.Р.Міронов, Е.П.Никітін, Н.Е.Харламенкова) дало змогу виділити механізми самоствердження, якими є: саморозкриття, самосприйняття, самовираження, саморегуляція, самопрогнузування. Зіставивши різні точки зору (Р.А.Альберті, В.Г.Маралів Е.П.Нікітін, Н.Е.Харламенкова, М.Л.Емонс) на способи самоствердження, ми в своїй роботі виділили три стратегії самоствердження: конструктивну (піднесення над своїм Я; позиція “бути краще себе вчорашнього”), домінування (піднесення над іншими Я; “бути кращим за всіх”) і стратегію само пригнічення (приниження свого Я, або позиція “бути як всі”).
Форми самоствердження у підлітковому віці можуть бути різноманітними. Найпростіша з них полягає у зовнішньому наслідуванні дорослих, їхніх шкідливих звичок, особливостей поведінки. Потребою в самоствердженні можна пояснити і трансформації естетичної сторони образу Я. В залежності від історичного часу, покоління підлітків стверджуються по-різному. Так, характерним є самоствердження за рахунок зовнішності: підлітки то відпускають довге волосся, то стрижуть його фасонно, то бриються наголо. Сьогодні з’явилася нова тенденція: розмальовувати обличчя різними смужками, зображеннями, захисними символами; наносити на тіло татуювання і символічні тексти [2].
Мотив самоствердження часто визначає психологічну залежність підлітка від однолітків. Разом з тим він ефективно може поєднувати егоцентричну позицію: “Я не такий, як усі”, “Я не типовий представник… ”, “Не плутайте мене з іншими” з позицією конформіста: “Я буду діяти, як усі”, “Ми всі так думаємо…” [1].
Полярні позиції визначають суперечливість самоствердження підлітків, що може демонструвати різні вияви або аспекти в поведінці: від глибинної ідентифікації з іншими до різкого відчуження від них; від альтруїзму до жорстокості; від страху смерті до нестямного ризику; від захопленості життям до суїциду [4]. Всі ці позиції можуть переломлюватися в самосвідомості підлітка і виступати як умови реалізації його домагань на визнання, як самоствердження.
Взагалі, сутність самоствердження підлітка пов’язана з відчуттям своєї “самості” і “відокремленості” від інших; з прагненням до рольового самовизначення; “показати” себе, стати предметом уваги інших; відстояти особистісну гідність; досягнути переваг; мати владу над собою та іншими; набути впевненості у собі. На процес самоствердження підлітка дуже сильно впливає його самооцінка [3].
Гострі емоційні реакції спостерігаються тоді, коли в самооцінці підлітка зіштовхуються дуже високі домагання і сильна невпевненість у собі. Цей феномен має назву “афект неадекватності”. Підлітки з таким афектом хочуть бути у всьому першими, навіть тоді, коли ця першість не має для них ніякого сенсу [6]. “Афект неадекватності” не тільки перешкоджає правильному ставленню молодої людини до себе, але й викривляє її зв’язки з довкіллям, виробляє установки на очікування від інших вчинків, недоброзичливості. Будь-яку ситуацію вони схильні сприймати як погрозливу. Особливо складними для них бувають ситуації перевірок компетентності – тести, екзамени, будь-який контроль знань.
Часто на передній план в самооцінці підлітка виступає фіксація на реальних чи уявних інтелектуальних і вольових недоліках. “Некрасивий”, “нерозумний” та інші оцінки можуть звучати з його вуст. Порівняння підлітком себе з однолітками може також обертатися проти нього. Все це і дає поштовх для розвитку особистісної рефлексії, яка спрямовує як на переживання з приводу власної недосконалості, так і на мотивацію до самовдосконалення, самопізнання та самоствердження [5].
В рамках даної теми нами був проведений експеримент. Він проводився в три етапи на базі Острозької гімназії. Вибірка налічувала 48 осіб віком від 12 до 14 років (учні 6 – 9 класів).
Експериментальна робота полягала у виявленні відмінностей в стратегіях самоствердження сучасних підлітків; у виділенні психологічних умов, при яких відбувається актуалізація конструктивної стратегії; у реалізації виявлених психологічних умов позитивного самоствердження сучасних підлітків і перевірці ефективності навчально-тренінгової програми для розвитку позитивного самоствердження.
У дослідженнях проблеми самоствердження говориться про те, що спосіб самоствердження, яким переважно керується особистість в повсякденному житті, використовується людиною і в інших сферах – професійній, навчальній, у сфері міжособистісних стосунків. Стратегії самоствердження підлітків вивчалися нами за допомогою методики Е.П.Нікітіна і Н.Е.Харламенкової “Стратегії самоствердження особи”.
Аналіз стратегій самоствердження підлітків привів нас до висновку, що більшість (61%) підлітків вибирають стратегію самопригнічення. Ці показники, що констатують актуалізацію негативних стратегій в підлітковому віці, вивели нас на дослідження характеристик психологічних чинників самоствердження підлітків, схильних до різних стратегій, і на виявлення загальних тенденцій впливу психологічних чинників на вибір стратегій.
Стратегія самопригнічення відрізняється низькою упевненістю в собі, низькою самооцінкою, низьким самосприйняттям, низьким саморозумінням, низьким рівнем домагань. Це можна пояснити тим, що такі особи вважають за краще бути залежними від когось, вони не приймають і не розуміють себе, пригнічують себе із-за своєї невпевненості в собі, в своїх силах.
Для підлітків, в яких переважає вибір конструктивної стратегії самоствердження, характерними рисами є самоповага, самовпевненість і так далі. Можна бачити, що такі особи більш схильні до позитивної оцінки, до віри в свої сили, до впевненості у власному інтересі для інших, що пояснюється тим, що такі люди більш відкриті, вірять в себе, приймають себе такими, якими вони є. У конструктивної особи відсутня суперечність між самоповагою і самовпевненістю.
Для підлітків, які вибирають домінуючу стратегію характерним є незадоволеність собою, демонстративна впевненість, що може поєднуватися з агресивною тенденцією в поведінці. Для них характерна нестійкість “Я – концепції”, що може призвести до агресивної лінії поведінки.
Ми вирішили з’ясувати чи впливає рівень домагань та рівень самооцінки на вибір стратегій самоствердження. Рівень домагань є важливим структуроутворюючим компонентом особистості і психологічним фактором самоствердження. Це достатньо стабільна індивідуальна якість людини, що характеризує: по-перше, рівень складності поставлених завдань, по-друге, вибір суб’єктом мети чергової дії залежно від переживань успіху або неуспіху попередніх дій, по-третє, бажаний рівень самооцінки особистості. Аналіз даних показав, що у більшості підлітків рівень домагань сформований на середньому та низькому рівні.
Провівши дослідження на визначення самооцінки в підлітків, ми визначили, що в них самооцінка є низькою. Це свідчить про те, що підліток не повністю погоджується з своїми досягненнями, успіхом, характером та з особистими якостями.
Подальшою метою нашого дослідження було виявлення кореляції між рівнем домагань, рівнем самооцінки та вибором стратегії самоствердження. Для цього ми використали коефіцієнт кореляції Спірмена. Обрахунки проводились за допомогою комп’ютерної програми SPSS Statistics для статистичної обробки даних.
Так, за допомогою аналізу і методів математичної статистики ми виявили, що дані чинники самоствердження у суб’єктів з різними стратегіями – самопригнічення, домінування і конструктивної стратегії мають значущі відмінності.
З’ясування значних відмінностей в характеристиках показників психологічних чинників дозволило нам зробити висновок про те, що вони впливають на вибір стратегій самоствердження підлітків. Ці значущі відмінності дозволили нам описати стратегії самоствердження підлітків і виділити їх особливості.
Так, для підлітків, орієнтованих на стратегію домінування, характерним є завищений рівень самооцінки. Розвиток таких особистостей відбувається активно, рівень суб’єктивного контролю переважно високий. Підлітки комунікабельні, їх відрізняє високий рівень прагнення до завоювання особливого статусу у сфері міжособистісних відносин. Такі особи впевнені в своїх силах, переконані, що можуть схвалювати рішення і реалізовувати їх. Таким чином, завищені уявлення про себе, що свідчать про крайній суб’єктивізм, прагнення до лідерства і заперечення загальнолюдських цінностей та моралі часто приводять підлітків до пошуку шляхів самоствердження, які негативно вплинуть на формування його особистості.
Підлітки, які схильні до стратегії самопригнічення, самостверджуються, перш за все, через комунікативну функцію, і лише потім через навчання та творчість. У більшості з них самооцінка неадекватна (завищена і занижена), рівень домагань – низький, рівень суб’єктивного контролю – переважно середній. У них не актуалізована потреба до саморозвитку, вони в достатній мірі товариські, але вважають за краще “йти від боротьби” в ситуаціях, що вимагають прояву вольових якостей і твердості характеру.
Підлітки, що вибрали конструктивну стратегію самоствердження, мають високий рівень навчальної спрямованості, творче самовираження виявляється спонтанно, але в цілому активно. Більше половини досліджуваних мають середній або завищений рівень самооцінки та рівень домагань. Такі підлітки комунікабельні, у вирішенні питань, що вимагають принципового підходу, проявляють твердість і вважають за краще “не йти від боротьби”. Вони незалежні від думки групи, але визнають загальногрупові засади і цінності, у них є осмислені життєві цілі, вони цілком усвідомлюють себе відповідальними за своє життя та за свою поведінку. Таким чином, адекватні уявлення про себе, прийняття загальнолюдських цінностей та моралі часто приводять підлітків до вибору саме такої стратегії самоствердження, що позитивно впливає на формування особистості сучасного підлітка.
Подальшим етапом нашої роботи стала розробка навчально-тренінгової програми, що відтворює весь комплекс психологічних умов позитивного самоствердження підлітків. Теоретичний блок програми був представлений спеціальним курсом занять “Психологія самоствердження”, практичний – тренінгом “Секрети впевненого самоствердження”.
Завданнями теоретичного блоку програми стали: розкриття уявлень про суть людського самоствердження, уявлень про стратегії самоствердження та ін.
Практичні заняття були направлені: на актуалізацію потреби в саморозвитку; на вироблення позиції самоствердження і настрою на конструктивне самоствердження; на навчання прийомам саморегулювання; на визначення образу Я, своїх сильних і слабких сторін; на усвідомлення відповідальності за свою поведінку.
Навчально-тренінгову програму ми проводили в експериментальній групі. Включення учнів в експериментальну і контрольну групи здійснювалося на основі констатувального експерименту, який засвідчив практично однакові показники у всіх групах. До кожної групи увійшло по 12 підлітків, серед яких були представники 3 стратегій самоствердження: два підлітки з конструктивною стратегією, шість – із стратегією самопригнічення та чотири – із домінуючою стратегією. До початку навчально-тренінгових занять і після ми проаналізували як в експериментальній групі, так і в контрольній групі кількість підлітків, які орієнтовані на ту чи іншу стратегію самоствердження. Результати даного аналізу відображені в таблиці:
Стратегії самоствердження Контрольна група (до експерименту) Контрольна група (після експерименту) Експериментальна група (до експерименту) Експериментальна група (після експерименту)
Конструктивна 17 % 17 % 17 % 68 %
Самоподавлення 50 % 50 % 55 % 16 %
Домінування 33 % 33 % 33 % 16 %
Дані, отримані на констатувальному та контрольному етапах дослідження в контрольній групі не показали якісних змін в стратегіях самоствердження підлітків і в показниках досліджуваних психологічних факторів.
Дані, отримані до і після проведення навчально-тренінгової програми в експериментальній групі свідчать про зміну в стратегіях самоствердження підлітків.
Результати контрольного зрізу дозволили зробити висновки про те, що більшість учасників навчально-тренінгової програми в своїх способах самоствердження почали керуватися конструктивною стратегією – 68 %. Група підлітків, орієнтованих на конструктивну стратегію, кількісно виросла за рахунок підлітків з групи із стратегією самопригнічення (з 50 % на 16 %) і частково за рахунок підлітків із стратегією домінування (з 33 % на 16 %). Підлітки з підгрупи, що обирали домінуючу стратегію були активніші в ході навчально-тренінгових занять. Підсумком їх продуктивної діяльності стали адекватний рівень самооцінки та адекватний рівень домагань, які вплинули на вибір конструктивної стратегії самоствердження.
Для оцінки ефективності результатів навчально-тренінгової програми ми використали дані повторної діагностики експериментальної і контрольної груп. Необхідно зазначити, що по всіх виділених психологічних чинниках (рівень домагань, рівень самооцінки та стратегії самоствердження) при повторній діагностиці виявлені статистично значимі відмінності. Все це дозволяє зробити висновок про те, що в ході зміни даних чинників змінилася і орієнтація більшості учасників навчально-тренінгової програми з негативних стратегій самоствердження на позитивну конструктивну стратегію, що підтверджує про доцільність проведеної роботи.
Висновки. Позитивне самоствердження сучасних підлітків можливе завдяки комплексу психологічних умов, спрямованих на збільшення знань про суть феномену самоствердження; знань про способи самоствердження; на навчання специфічним прийомам творчого самовираження; на виховання відповідальності за вибір поведінки і відповідальності за вибір власної стратегії самоствердження. Засобом створення психологічних умов позитивного самоствердження молодих людей сприятиме навчально-тренінгова програма, реалізація якої спричиняє за собою зміну установок з негативних стратегій самоствердження на конструктивну стратегію.

Список використаних джерел та літератури:
1. Маріна О. Групи однолітків та Їх вплив на формування особистості // Освітянські обрії: реалії та перспективи // Збірник наукових праць / – К.: ІПТО, 2007. – № 1(1). – С. 116-119.
2. Никитин Е.П., Харламенкова Н.Е. Феномен человеческого самоутверждения. – СПб.: Алетейя, 2000. – 265 с. С. 224
3. Потапчук Л.В. Психологічні особливості становлення особистісної зрілості в різних умовах соціалізації // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред С.Д.Максименка – Т. 2. – Ч. 6. – К., 2000. – С. 37-41.
4. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб.: Издательство “Питер”, 2000. – С.221-223.
5. Формирование у подростков способности вероятностного
оценивания сверстников / Рождественская Н.А., Березина А.В. // Мир психологии. – 2001. – № 3. – С. 112-115.
6. Харламенкова Н.Е. Самоутверждение пoдростка. – 2007 г. – 384 с..