Стаття присвячена вивченню специфіки розмаїття форм, засобів утвердження “Я” особистості підліткового віку та проаналізовано особистісні зміни життєвих пріоритетів у їх соціальному середовищі.

Ключові слова: самоствердження, саморозкриття, самореалізація, самоцінність, особистість підлітка.

Статья посвящена изучению особенностей разнообразия форм и способов утверждения “Я” личности подросткового возраста, а также проанализирова­ны о изменения жизненных приоритетов в их социальной среде.

Ключевые слова: самоутверждение, самораскрытие, самореа­лизация, самоценность, личность підростка

The article is devoted to the research varied forms and means of self-affirmation a teenager and analyse changing vital values in the social surroundings.

Key words: self-affirmation of a teenager, self-disclosure, self-value, self-realization, constructive forms of self-affirmation, destructive forms of self-affirmation, positive means of self-affirmation, negative means of self-affirmation.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку процес становлення самоствердження підростаючої особистості набуває особливої уваги. Зазначений процес є своєрідним мірилом визначе­ності власного “Я”, самопроявом, самопрезентуванням і дає змогу особистості підлітка розкрити власний потенціал та досягти при цьому певного соціального статусу. Процес самоствердження здійснює значний вплив на особистісне зростання та самовизначення молодої людини в соціальному просторі, тому як важливе психо­логічне утворення викликає надзвичайний інтерес у дослідників.

Самоствердження є складно організованою психологічною системою, що включає інтеріоризовані в процесі соціалізації прагнення, моральні цінності, конативні стереотипи. Така активізація відображає процес становлення самоствердження особистості в усіх видах її діяльності та водночас виступає у взаємозв’язку з рівнем домагань, самооцінкою, самоповагою та, зрештою, з вибором нею форм утвердження власного “Я” в соціумі.

Особистість підлітка, віддзеркалюючи власну динаміку розвитку бурхливою, нестабільною організацією “внутрішнього” життя зі всіма своїми “вихорами” захоплень та розчарувань, тим самим демонструє власну неповторність та унікальність. Разом з тим, здійснюваний вплив дорослих (батьків, учителів) на підлітка спонукає його до самоствердження на фоні різноманітних форм і засобів “Я” в макро- чи мікросоціумі.

Метою даної статті є виокремлення основних форм само­ствердження підлітками у процесі їх взаємодії з референтною групою (однолітки, друзі, дорослі).

На сучасному рівні розвитку психологічної науки проблема самоствердження особистості визначається як значуща, що пов’язана з інтенсивним вивченням процесів, які відображають різні аспекти життєіснування: самоздійснення, саморозкриття, самоактуалізацію.

Психологічній специфіці процесу самоствердження особистості підлітка надають увагу українські вчені Бех І.Д., Булах І.С., Осьмак Л.П. тощо.

На думку І.Д. Беха, починаючи з молодшого підліткового віку, в особистості виникає почуття дорослості; прагнення до самостійності, інтимного спілкування, усвідомлення своєї відповідальності, почуття егоцентризму та водночас змінюються її референтні орієнтації. Так, особистість сучасного підлітка утверджує себе в соціальному просторі як самоцінність, котра може реалізовуватися в діапазоні емпатії чи псевдоемпатії до переживань інших, почуття відповідальності чи безвідповідальності, тенденцій до агресії чи співробітництва, авторитарного домінування чи діалогу у взаєминах, егоїстичних чи альтруїстичних тенденцій у спонуках та поведінці [3].

У своїх наукових доробках І.С. Булах вважає, що самоствердження особистості “набирає” все більшої значущості, так званих “обертів” саме в підлітковому віці. На її думку, сутнісною “тканиною” самоствердження молодої людини є її особистісне зростання. В розумінні дослідниці, “особистісне зростання підлітка являє собою процес самоусвідомлення та ціннісного ставлення до власного “Я”, що актуалізує нові рівні відкриття в самому собі моральних якостей і моральних почуттів та піднімає особистість до осмисленого переживання власних дій, як вільних, відповідальних учинків” [1, с. 142].

З точки зору Л.П. Осьмак, самоствердження – це закономірно виниклий атрибут соціалізації підлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення й реалізацію своєї “самості” в системі соціальних зв’язків. Разом з тим дослідниця виокремила механізми самоствердження: центрацію, рольове самовизначення, ідентифікацію, автономність тощо. Завдяки механізмам центрації, рольовому самовизначенню, ідентифікації, особистість підлітка насамперед визначається з власною думкою, позицією, випробовує свої здібності й можливості, а також “приміряє” до себе найрізноманітні ролі. Механізми автономності, “самості”, персоналізації забезпечують особистості підлітка здійснення самостій­ного вибору, відповідального ставлення до навчальної діяльності, а також презентування власного “Я” в соціальному просторі. Вище-окреслені механізми самоствердження підлітків корелюють з різно­манітними показниками зовнішніх умов, у яких вони перебувають [ 7].

У нашому розумінні, самоствердження – це прагнення особистості підлітка до саморозкриття, самоцінності, самореалізації особистісних потенціалів та досягнення певного статусу у взаємодіях з оточуючими.

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань ми використали опитування та анкету для учнів підліткового віку.

Нами було проведено опитування з метою “Визначення соціального статусу учня” і встановлено кількісні результати, що представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Кількісні показники (%) ґендерних відмінностей за рівнями розвитку прийняття соціального статусу в класі підлітками (n=39)

Як видно з даних табл. 1, старші підлітки, зокрема дівчата наполегливо намагаються спілкуватися з друзями і водночас одержують визнання серед них (37,43%). Саме друзі для них є найбільш авторитетними, аніж однокласники та батьки. Хлопці прагнуть поводитися “як заманеться” (35,25%), бажають невиму­шено спілкуватися з друзями та однолітками.

У шкільному середовищі саме дівчата більшою мірою презен­тують зовнішню атрибутику, якою прикрашають власний зов­нішній вигляд перед однокласниками (34,78%). На відміну від дівчат, частина хлопців, навпаки, наполегливо прагнуть отримати соціальне визнання серед однокласників (33,15%). Це пов’язано з тим, що для хлопців значущими виступають взаємини в класі, ціннісне прийняття їх однолітками.

Дівчата прагнуть здобувати авторитет нестандартними засобами. Зокрема вони намагаються виразно, ексцентрично та яскраво себе поводити перед значущими дорослими, щоб досягти визнання серед представників протилежної статі. Понад те, у соціальних взаємодіях частина дівчат і хлопців наполегливо прагнуть отримати багато вільного часу, бажають побільше відпочивати, розважатися (у дівчат – 31,45%, у хлопців – 31,68%). Аргументується це тим, що старші підлітки в процесі самоствердження намагаються більше себе випробовувати, відстояти себе, довести свою правоту, незалежність в думках та діях. Разом з тим чверть дівчат також вдається до того, аби бути визнаними серед однокласників (25,87%), причому й чверть хлопці намагаються по-особливому здивувати зовнішнім виглядом представників своєї та протилежної статі (25,8%). Насамперед дівчата можуть бути лідерами у класі, прагнуть поваги, любові, а хлопці, навпаки, здобувають популярність через власні амбіції та принципи. Окремі дівчата цього віку здатні по-різному себе презентувати та намагаються поводитися “як їм хочеться” (18,68%), натомість є й хлопці, які намагаються отримати визнання серед друзів (19,82%). Це зумовлено тим, що деякі дівчата можуть приховано, тільки в колі референтних однолітків само-стверджуватися “вільно”, аніж хлопці, котрі якщо випробовують себе, то в розумних межах.

У процесі самоствердження дівчата намагаються дотриму­ватися моральних імперативів значно більше (17,82%), аніж хлопці (11,64%). Представники обох статей прагнуть “видаватися” мудрими та здібними. Самостверджуючись у шкільному середовищі, дівчата й хлопці намагаються отримати визнання серед дорослих, однак більше прагнуть до цього дівчата (10,52%), а не хлопці (6,34%). Зауважуємо, що для хлопців особливого значення набуває референтна група однолітків, в якій вони цілісно самоствер-джуються. А дівчата, навпаки, самостверджуються в будь-якій соціальній групі, зважаючи на представників протилежної статі. І, нарешті, останній показник “відповідально ставитися до виконання доручень” більше виражений у дівчат (8,70%), аніж у хлопців (3,93%). Обґрунтовується цей факт тим, що дівчата, хоча й намагаються уникати особливих доручень, однак виконують їх ретельніше, ніж хлопці. Останні лише за значущих для себе ситуацій стають від­повідальними та серйозними у виконанні поставлених завдань.

Крім того, варто зазначити, що в міжособистісній взаємодії, активних соціальних контактах підлітки потрапляють під контроль референтного для них середовища однолітків, у якому процес їхнього спілкування підпадає під “чужий” вплив та викликає використання у мові сленгу. Вивчення взаємодій молодших і старших підлітків у соціальному просторі здійснювалося за допомогою розробленої та апробованої в пілотажному дослідженні анкети “Вивчення особливос­тей автономного мовлення та проведення вільного часу підлітками”.

Смислове навантаження провідних запитань сприяло виокремленню засобів самоствердження підлітків у дозвіллєвій діяльності. Дотри­муючись провідної лінії дослідження, ми намагалися отримати інформацію про те, яким чином вони самостверджуються у процесі дозвілля, які для цього використовують засоби самоствердження.

Отримані дані вказують на те, що більшість молодших підлітків – 27,74% самостверджуються у товаристві своїх друзів, використовуючи при цьому певні сленгові слова та звороти; відвідуючи разом з друзями художні виставки, музеї тощо, учні цього віку проявляють зацікавленість, захоплення, активність, зосеред­женість захоплення творами мистецтва – 31,45%, слухаючи сучасну музику та виконуючи музичні твори, вони презентують власне “Я”, проявляють старанність, наполегливість, креативність у своїй діяльності (11,56%). Однак досліджувані цього віку зазначили, що їм також подобається проводити час за комп’ютер­ними іграми, виграючи та здобуваючи успіх у грі. Так, одна десята частина самостверджується (10,73%), опановуючи техніку, хоча менша частина цих досліджуваних (5,74%) повідомила, що рідко відвідують клуби гральних автоматів. Разом з тим молодші підлітки в змозі самостійно визначати засоби свого дозвілля, за допомогою використання яких вони прагнуть професійно займатися спортом, сучасними видами танців, у них виникає почуття захоплення мистецтвом (4,32%). Крім того, в них залишаються більш-менш стійкими прагнення до навчання, спілкування, вільного проведення свого дозвілля. Натомість старші підлітки також самоствер-джуються у колі своїх друзів, використовуючи при цьому більше сленгових зворотів, аніж молодші підлітки (36,48%). Це пов’язано з тим, що старші почувають себе “вільніше” серед “своїх”, керуючись такими ж міркуваннями, як і їхні ровесники, не критикують один одного, не насміхаються.

Крім того, досліджувані молодшого підліткового віку самостверджуються в колі дорослих у тих випадках, коли частину відпо­відальності та обов’язків беруть на себе, серйозніше ставляться до доручень, проявляють ініціативність, активність, уважність (17,63%). У міжособистісних взаємодіях з братами та сестрами, досліджувані самостверджуються, виконуючи при цьому спільну діяльність та досягаючи успіху за допомогою наполегливості, проявів сили волі, кмітливості в діях. Однак, зазнаючи невдач у своїх справах, вони також самостверджуються за допомогою інертності, індиферентності, безвільності у вчинках, амбівалент­ного ставлення до інших (12,63%). Цікавим є той факт, що старші підлітки можуть, навіть, зрідка використовувати сленг (10,92%), а також можуть взагалі його не використовувати (4,26%), однак деякі слова вживають у процесі спілкування з однолітками (6,82%). На думку старших підлітків, сленг прикрашає та насичує їхню мову, надає перевагу певним зовнішнім атрибутам молодіжної суб-культури, дозволяє їм “вільно” спілкуватися, не обмежувати себе у висловлюваннях і репліках. Здебільшого підлітки послуговуються такими термінами, як “довбаний”, “галімий”, “морожений”, “припухлий” тощо. Так, Антон (13,5 років) відмічав, що його “морозить” пояснення нового матеріалу вчителем на уроці…, мені не подобається як вона з нами спілкується.”. Ігор (14,2 років) зазначав, що виконання домашніх завдань вже його “задовбали”.

Молодші підлітки не заперечували той факт, що їм також притаманне прагнення до демонстрування зовнішнього вигляду за допомогою різноманітної атрибутики. При цьому 61,15% дослі­джуваних зазначали, що спеціально “прикрашають” себе різно­манітною біжутерією (браслетами, сережками, ланцюжками), щоб якось привернути до себе увагу, надати собі “дорослості”, більшої жіночності. Досліджувані цього віку значно рідше проявляють та демонструють власну зовнішність – 38,93% та майже не демонст­рують її – 15,18%. Це доводиться тим, що учні цього віку більше уваги надають навчанню, а не презентуванню зовнішньої атри­бутики перед значущими дорослими.

Пріоритетне значення для підлітків мають також прогулянки з однокласниками та друзями, що складає 24,15 %; подобається залишатися вдома і дивитися телепередачі – 21,58 % респондентам; виявили бажання працювати за комп’ютером, виконувати домашні навчальні завдання 19,25 % досліджуваних; читати художню літературу, пресу – 10,72 %; відвідувати дискотеки, слухати сучасну музику – 9,92 %; займатися спортом – 8,36 %, розмовляти по телефону – 2,57 %; грати в комп’ютерні ігри з однокласниками –

2,46 % та відвідувати заклади гральних автоматів – 1,67 % респондентів. Зазначене свідчить про насичений інформаційний простір, розвиток доступних високих технологій, які структурують внутрішній світ підлітків, й водночас зумовлює їх до різно-модального прояву життєствердження в соціальному просторі.

Однак у частини молодших підлітків виявлено, що їм подобається у вільний час допомагати однокласникам у навчанні (30,64 %), друзям у різних справах (26,47%), батькам у побуті (24,82 %). Крім того, деякі підлітки підкреслювали, що з радістю їдуть у село, аби допомогти бабусі чи дідусеві (12,43 %), а також люблять доглядати за домашніми тваринами; полюбляють відвідувати клуби, диско­теки, “заводити” нові знайомства (5,86 %). Пояснюється це тим, що такі підлітки досить чемні, працьовиті, старанні, їх інтереси збігаються з інтересами дорослих і друзів, взаємодіючи разом з ними, вони набувають певного позитивного досвіду, яким обмінюються в подальшому житті. Крім того, виявляють бажання допомагати друзям у різноманітних справах (32,72%), навчанні (26,85%), своїм рідним (батькам) виконувати домашні справи (21,94%), бабусі, дідусеві на земельній ділянці (16,87%), а також здатні надавати допомогу незахищеним верствам населення (1,73%).

Висновки. У даній статті ми здійснили огляд та аналіз провідних форм і засобів самоствердження у підлітків. Як засвідчили результати експерименту, важливого значення у молодшому підлітковому віці набуває позитивна тенденція самоствердження, що проявляється в обранні ними позитивних засобів самоцінності, в старшому підлітковому віці набуває тенденція самоствердження, що проявляється в обранні ними негативних засобів самоцінності. Вважаємо, це пов’язано з тим, що молодші підлітки є більш конформними, толерантними, щирими, ніж старші, – котрі є впливовими, авторитетними та упередженими щодо інших оточуючих.

Список використаних джерел

1. Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : дис. … доктора психол. наук : 19.00.07 / І.С.Булах. – К., 2004. – 466 с.
2. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
3. Бех І.Д. Особистісно-зорінтоване виховання: науково-метод. посібник / І.Д.Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
4. Драгунова Т.В. Подросток / Т.В. Драгунова. – М. : Знание, 1976. – 96 с.
5. Жизномірська О.Я. Психологічні особливості самоствердження молодших та старших підлітків: дис. … кандидата психол. наук: 19.00. 07 / О.Я.Жизномірська. – К., 2010. – 278 с.
6. Никитин Е. П., Харламенкова Н. Е. Феномен человеческого самоутверджения / Е. П. Никитин, Н. Е. Харламенкова. – СПб. : Алетейя, 2000. – 224 с.
7. Осьмак Л. П. Психологические особенности самоутверждения подростков (в условиях семейного воспитания в школе-интернате для детей-сирот и детей, которые остались без родительского попечения) : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Л. П.Осьмак. – К., 1990. – 164 с.
8. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх : навч.-метод. посібник / В. М. Оржеховська.– К., 1996. – 352 с.
9. Петровская Л. А. Самоутверждение : пути истинные и ложные. Беседа психолога / Л.А.Петровская. – М. : Знание, 1987. – 64 с.

В ході роботи ми емпірично дослідили вплив Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів. Для досягнення мети, нами були підібрані необхідні методики для дослідження, в розділі наведено детальний опис методів, процедуру проведення та опис результатів дослідження.
Ключові слова: Я-концепція, ціннісні орієнтації, класифікація, самореалізація, самооцінка, кореляційний зв’язок.
Пoстaнoвкa прoблeми. Динаміка цінностей сучасного суспільства надзвичайно мінлива. Вона перебуває під впливом як суспільних факторів, так і особистісних задатків. Це пов’язано не тільки із зміною статусу і ролі вчителя, а й з ціннісними орієнтирами учнів. Водночас школярі мріють про емоційне тепло і психологічну інтимність. Хоча з іншого боку вчитель також розраховує на розуміння, повагу, слухняність.
Тобто на першому плані цього взаємозв’язку — психологічні людські якості. Вони утворюють ціннісне ядро стосунків: взаєморозуміння, позитивну емоційність, доброзичливість, взаємоповагу тощо. Фундаментом творення світогляду молодої людини є соціальні цінності. Це — узагальнені уявлення про мету і норми поведінки. Вони втілюють історичний досвід і концентрують сутність культури окремого етносу та всього людства [6]. Такі орієнтири існують у свідомості кожної людини. З ними учні зіставляють свої дії, а також визначають соціокультурні типи відносин стосовно конкретних обставин у певній соціальній групі, колективі.
Aнaлiз oстaннiх дoслiджeнь i публiкaцiй. Однією з перших робіт, присвячених проблемі цінностей, була праця В.П.Тутаринова «Про цінності життя і культури» (Л., 1960). Вчений визначив цінності як явища (або сторони, властивості явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям історично конкретного суспільства чи класу в якості дійсності, цілі чи ідеалу. У.Томас і Ф. Занецький розглядали цінності як природний об’єкт, який в дійсності набуває соціального значення і є об’єктом діяльності [7].
Е.Шпрангер створив класифікацію цінностей. В.П .Тугаринов поділяв цінності на матеріальні, соціально-політичні та духовні. Г.С. Бубнова у своїх дослідженнях виявила 11 цінностей, властивих більшою чи меншою мірою всім досліджуваним (від 14 до 45 років, вибірка – 620 респондентів) : 1) приємне проведення часу, задоволення, відпочинок ; 2) високе матеріальне становище; 3) пошук і насолодження прекрасним; 4) допомога і милосердя до інших людей; 5) любов; 6) пізнання нового у світі, природі, людині; 7) високий соціальний статус; 8) визнання і повага людей; 9) висока соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 10) здоров’я ; 11) спілкування [5].
Поняття я-концепції виникло у 1950р. в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і ін.), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я і його особистісного самовизначення мікросоціуму. Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсон, що розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об’єкт (Ме) [3].
Пoстaнoвкa зaвдaння. Метою роботи є теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити вплив Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів.
Виклaд oснoвнoгo мaтeрiaлу. Виходячи з теоретичного аналізу літератури ми визначили, що цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.
Цінності — це також соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо. Зміст цінностей обумовлений культурними досягненнями суспільства [5].
Потреби в цінностях спрямовують дії й почуття людини. Звичайно, існує розрив між тим, що люди вважають своїми цінностями, які ними керують, але ними не усвідомлюються.
Неусвідомлювані цінності, які безпосередньо визначають людську поведінку, виникають у соціальній системі бюрократичного, індустріального суспільства: власність, споживання, соціальний стан, розваги, збуджуючі відчуття тощо.
Розрізняють такі функцій цінностей [6]:
•вони є орієнтиром життя людини;
•вони необхідні для підтримання соціального порядку, виступають як механізм соціального контролю;
•цінності втілюються у поведінці і беруть участь в нормо утворенні.
Едуард Шпрангер, європейський психолог, у книзі «Типи людей» виділяв такі шість типів ціннісних орієнтацій :
•Теоретичні: характеризуються переважаючим інтересом до пошуку істини і емпіричним, критичним, раціональним, «інтелектуальним» підходом до життя.
•Економічні: основний акцент робиться на корисних і практичних цінностях; найбільш близький переважаючий стереотип – «середній американський бізнесмен».
•Естетичні: найвищою цінністю вважаються стиль і гармонія, кожне явище оцінюється і сприймається з точки зору його витонченості, симетрії чи відповідності ситуації.
•Соціальні: любов до людей.
•Політичні: основний інтерес викликають проблеми особистої влади, впливу та популярності, ці проблеми не обов’язково обмежені сферою політики.
•Релігійні: містичне на лаштування, що визначається єдністю усього, що сприймається і прагненням усвідомити космос як ціле.
Сучасні психологічні дослідження структури та класифікації цінностей базуються на дослідженнях М. Рокича. Він виділив дві категорії духовних цінностей : базові та інструментальні [7]:
1) базові, термінальні, стабільні, (цінності – цілі , або кінцевий, очікуваний стан існування), наприклад, рівність ;
2) інструментальні (цінності – засоби, або бажаний модус поведінки ) (властивості особистості, здібності), які допомагають або заважають досягненню мети : наприклад, витримка, тверда воля, чесність, освіченість, працездатність, акуратність.
Зміни ціннісних орієнтацій особистості пов’язані з процесом її самореалізації. В процесі самореалізації здібності людини не тільки об’єктивуються, але і розвиваються, збагачується її інтелект, розширюється кругозір, набувають нові практичні знання і вміння. Все це може послужити об’єктивною основою зміни ціннісних орієнтацій особистості.
Період ранньої юності є періодом інтенсивного формування системи ціннісних орієнтацій, що здійснює вплив на становлення характеру та особистості в цілому. Також формування ціннісних орієнтацій юнацького віку тісно пов’язане з самооцінкою, уявленнями індивіда про власну цінність, виробленням «Я-концепції», яку К.Роджерс трактував як складну, структуровану картину, яка існує в свідомості індивіда і містить як власне «Я», так і відносини, позитивні і негативні цінності, пов’язані зі ставленням до себе [4].
Я-концепція описується як динамічна система, уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб’єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Я-концепція містить такі структурні елементи: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий.
Також, я-концепція описується з точки зору змісту і характеру уявлень про себе, важкості і диференціації цих уявлень, їх суб’єктивного значення для особистості, а також внутрішньої цінності і послідовності, згідності, стійкості в часі. Ми визначили, що однією з найважливіших функцій я-концепції являється забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, відносної стійкості в її поведінці [2].
Метою емпіричного дослідження було визначення впливу Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів. Для досягнення мети ми обрали наступні методики: методика «Семантичний диференціал», тест «Знаходження кількісного виразу рівня самооцінки» (за С. А. Будассі), методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокича), анкета «Соціометрія».
Наша вибірка складалася з 30 респондентів, віком 17-22 роки. Дослідження проводило на базі Національного університету «Острозька академія».
В ході обробки даних ми з’ясували, що більшоті досліджуваних притаманна адекватна самооцінка (53,3%), що пояснюється віковими особливостями даної вибірки.
Також було визначено, що термінологічними цінностями студентів є впевненість в собі, свобода, наявність хороших друзів та кохання, тобто духовна та фізіологічна близькість з людиною. Щодо інструментальних цінностей, то для студентів важливими є життєрадісність, почуття гумору, незалежність, вони прагнуть бути відповідальними та відчувати обов’язок.
Наступним нашим завданням булo з’ясувати чи iснує кoрeляцiйний зв’язoк мiж даними дoслiджeння. Для oбрахунку даних ми викoристали кoeфiцiєнт Пiрсoна. Oцiнивши oтриманe нами eмпiричнe значeння кoeфiцiєнта Пiрсoна, щo сягає показника 0,459, пoрiвнявши йoгo з вiдпoвiдним критичним значeнням для заданoгo рiвня значимoстi i з таблицi критичних значeнь кoeфiцiєнта кoрeляцiї Пiрсoна, можна стверджувати, що існує середня позитивна кореляція між рівнем самооцінки, цінностями та стилем життєдіяльності досліджуваних.
Виснoвки тa пeрспeктиви пoдaльшoгo рoзвитку. На сьогоднішній день в психологічній літературі висвітлено різні погляди на питання я-концепції.
Я-концепцію часто визначають як сукупність установок, спрямованих на себе, і тоді за аналогією з атетюдом виділяють в ній три структурних елемента:
– когнітивний – «образ Я» (характеризує вміст уявлень про себе);
– емоційно-цінносний, афективний (відображає відношення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї особистості, діяльності і т. д. і проявляється в системі самооцінок);
– поведінковий (характеризує проявлення перших двох в поведінці).
Я-концепція відрізняє складне, рівневу будову, яку по різному розуміють різні автори.
Ми визначили, що ціннісні орієнтації – одне з найважливіших утворень у структурі свідомості і самосвідомості людини, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відмежовують суттєве, важливе для окремої людини від несуттєвого.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Атватер И, Даффи К. Г.: Я-концепция и личностный рост.//Псих. для жизни. – М., 2003р., ст. 177 – 184;
2. Бoришeвський М.І. Психoлoгiчнi мeханiзми рoзвитку особистості / М.І. Боришевський // Пeдагoгiка i психoлoгiя, 1999 — № 3 — С. 26-33.
3. Берн Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р.Берн. – M., 1986.
4. Гуменюк О. Є.: Психологія Я-концепції: Навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2004р., ст. 310;
5. Скок М. А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента //Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. – Чернігів, 2002. – Вип. 11: Серія: Психологічні науки. – С. 128-132.
6. Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 188-193.
7. Первин Л., Джон О.: Психология личности: Теортия и исследования./ Пер. с англ. М. С. Жамкочьян под ред. В. С. Магуна. – М.: Аспект Пресс, 2001р., ст. 201 – 208;