One of the issues that precede the activity of religious organizations is the procedure of their registration. The legislation in this area has significant drawbacks. Their peculiarity is that being insufficiently defined, the system of registration of religious organizations gives the opportunity of vague interpretation of these rules by the public authorities. The procedure of registration of religious organizations is too protracted and cumbrous, however, as practice shows, some inconveniences are created by the subjects of registration: administration set their own requirements to the list and to the forms submitted for registration of documents [1, P.137]; there is no clear regulation of the time of the application and registration.
The scientific and theoretical basis of the scientific research is the works of such scientists as: O. A. Ambrosimova, M. Y. Babii, I. S. Berdnikova, S. M. Bratus, O. L. Derkach, A. Y. Kochkodan, Y. A. Rozenbaum, H. L. Serhiienko, V. D. Fuchedzh and others.
Every state, which aims to promote the formation of civil society and to ensure the realization of freedom of conscience and religion, has an appropriate regulatory and legal basis, which regulates the order of establishment and stopping activities of religious organizations. The order of formation of religious communities, administrations and centers, monasteries, religious brotherhoods, missions, religious schools and associations, which consist of abovementioned religious organizations in Ukraine, is created by the Law of Ukraine «On Public Institutions» and the Law of Ukraine «On Freedom of Conscience and Religious Organizations».
Besides, the procedure of providing administrative services for registration of the statute of religious organizations, such as religious centers, monasteries, religious brotherhoods, missionary communities, religious schools is provided in the Order of the Ministry of Culture of Ukraine № 366 of 18 April 2012 «On Approval of the Standard of Providing Administrative Service of Registration of the Statute (Regulation) of Religious Organizations and Amendments to It» [2].
Religious organizations are established and act on the basis of honesty, equality of their members, self-government, legality and publicity. They are created in order to satisfy the religious needs of their citizens to profess and propagate the faith. The founders of religious organizations may be the citizens of Ukraine, citizens of other countries, stateless persons who have reached 18 years. The members of religious organizations may be the individuals who have reached 14 years.
We should note, that in the period from 1991 to 2004, the registration of the statutes (regulations) of religious organizations in the current legislation of Ukraine was regulated by articles 14 and 15 of the Law of Ukraine «On Religious Organizations» of 23 April 1991. Other regulatory and legal document, by which was again stated provisions of Part 1 and 2 of Article 14 and Article 15 of the Law, was an explanation of the Presidium of the Supreme Arbitration Court of Ukraine «On some issues arising from the application of the Law of Ukraine «On Freedom of Conscience and religious organizations» [3; P. 13] issued in 1996 in order to ensure similar application of the law.
Since July 2004, Ukraine has begun the second period for religious organizations about the registration of their statutes, that is the attainment of a status of legal person. In Ukraine registration of religious organizations primarily involves the registration of statutes (regulations) of religious organizations, solely to obtain the legal capacity of a legal entity and not for the legalization of their activities on the territory of Ukraine [4].
A religious organization functions on the base of the statute, which determines its legal capacity and is addmiting on general meetings of religious citizens or on religious congresses, conferences [5; P. 85]. According to the third part of 12 Article of the Law of Ukraine «On Freedom of Conscience and Religious Organizations» it should contain information about:
1) type of a religious organization, its religious belonging and location.
2) location of a religious organization in the organizational structure of religious association.
3) property status of a religious organization.
4) rights of a religious organization to establish enterprises, mass media, other religious organization, to create educational institutions.
5) order of introduction of changes and amendments to the statute(regulation) of a religious organization.
6) order of solution property and others items in case of abandonment of religious organization’s activity. Moreover, the statute of religious organization may contain other information, connected with the peculiarities of activity of a given religious organization.
Statutes of religious organizations are subjected to the registration. Alterations and amendments in statutes of religious organizations are subjected to the registration in the same order and periods as the registration of statutes (regulations) [6; P. 319]. A religious organization is defined as a legal person from the moment of statute registration [7; P. 18].
The order of registration of religious organizations is created by the Article 14 of the Law of Ukraine «On Freedom of Conscience and Religious Organizations». In particular, for the obtaining by religious organization the legal capacity of legal person, citizens in the number not less than ten persons, who created it and has reached 18 years, applying assertion and statute to the registration to the regional, Kiev’s and Sevastopol’s city state administrations and to the Republic Crimea – the Government of the Republic of Crimea. Religious centers, administrations, monasteries, religious brotherhoods, missionary communities, religious schools shall submit the registration statute to the official body of religious affairs in Ukraine.
The body that fulfills the registration within a month reviewing the application, the statute of a religious organization, takes an appropriate decision within ten days and in written form informs about it the applicants. In essential cases body, that realizing the registration of religious organizations’ statutes, may require the conclusions of the local administration, the executive committee of village and town councils, as well as specialists. In this case, the decision to register the articles of association shall be taken within three months. The excess of the agreed term of decision-making on the registration of statutes of religious organizations can be appealed in the court in the manner prescribed by civil procedural law of Ukraine.
Part 1 of the Article 15 of the Law of Ukraine «On Freedom of Conscience and Religious Organizations» provides that the registration of statute (regulation) of a religious organization may be refused if its statute (regulation) or activity contradict to current legislation. However, the law does not specifically define cases in which the registration of religious organization can be denied.
This situation may be solved by the use of rules similar to the provisions of Part. 1, Art. 4 of the Law of Ukraine «On Public Associations», according to which the establishment and activities of public associations, the purpose (s) or actions of them are aimed at:
• the liquidation of Ukraine’s independence;
• change the constitutional order by force;
• violation of the sovereignty and territorial integrity;
• undermining its security;
• unlawful seizure of state power;
• propaganda of war, violence, incitement of ethnic, racial, or religious hatred;
• infringement of human rights, freedoms and public health;
• communist propaganda and / or national socialist totalitarian regimes and their symbols, are forbidden [9].
Under current legislation on the legalization of religious organizations, the decision to refuse registration statute (regulations) of religious organization with stated grounds for refusal, is informing the applicants in written form within ten days. This decision may be appealed in court in the manner prescribed by the civil procedural legislation of Ukraine.
We consider quite progressive and revealing a legislator’s decision, who has provided the opportunity to appeal the decision on unlawful refusal to register a religious organization. On the one hand, in such cases, the petitioner in the case stands as a very specific subject, since the whole religious organization has not been established and, accordingly, can not represent their rights and legitimate interests. This specific subject – applicants who realize their constitutional right to freedom of association in public association with the purpose of realization and protection their rights and freedoms and the right to religion’s freedom.
Besides the court order, the applicants also have the subjective right to appeal the illegal decision to refuse the legalization of religious organization in administrative order, that is superior to the registration authority [10; P. 9].
Religious organizations may stop their activity in connection with their reorganization (division, merger, acquisition) or liquidation. Liquidation of religious organizations can be made by:
• the decision of their founders or the body authorized by the statute of a religious organization;
• the court in cases provided by law, including:
1) committing by religious organization actions, inadmissibility of which provided in Articles 3, 5 and 17 of the Law of Ukraine «On freedom of conscience and religious organizations»;
2) a combination of ritual or predicant activity of religious organization with encroachments on life, health, freedom and dignity;
3) systematic violation of established by the legislation order of conducting public religious activities (worship, rituals, ceremonies, marches, etc.);
4) encouraging citizens to non-fulfillment of their constitutional duties or actions which are accompanied by gross violations of public order or infringement of the rights and property of the state, public or religious organizations.
The court adjudging the case of termination of the religious organizations activity by the order of opposition proceedings stipulated by the Civil Procedural Code of Ukraine, according to the body, authorized to register the statute of a particular religious organization or a prosecutor.
Thus, a religious organization operates under the statute, which defines its legal capacity and should contain information on: type of religious organization, its religious affiliation and location; local religious organization in the organizational structure of a religious association; property status of a religious organization; the right of religious organizations to establish businesses, the media, other religious organizations and the creation of educational institutions; the procedure for making amendments and additions to the statutes of a religious organization; procedure for resolving property and other issues in case of termination of a religious organization. In addition, the statute of a religious organization may contain other information related to the features of the religious organization.
In the course of investigation the procedure of legalization a religious organization there are fairly established progressive decision of the legislator, who predicted a possibility of appealing decisions on unlawful refusal to register a religious organization. On the one hand, in such cases, the plaintiff in the case stands as a very specific subject, since the whole religious organization has not established and, accordingly, can not represent its rights and legitimate interests. This specific subject – applicants who are implementing their constitutional rights to freedom of association in the community association with the purpose of realization and protection their rights and freedoms and the right to freedom of religion. Also a major disadvantage of current legislation is that the Law of Ukraine «On Freedom of Conscience and Religious Organizations» does not specifically define in which cases the registration can be refused, in which case we have to use the analogy of the Law of Ukraine «On Public Associations».

Bibliography:
1. Kochkadan A. Forms of incorporation of religious organizations in Ukraine / A. Kochkadan // Visnyk, Lviv. univ. Legal series – 2010 – Pub. 50. – p. 133-139.
2. On approval of the Standard of providing administrative services for registration of statute (regulation) of religious organizations and amendments to it: Order of the Ministry of Culture of Ukraine number 366 of April 18, 2012 [electronic resource]. – Access: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1415-12.
3. Explanation of the Supreme Arbitration Court of Ukraine of 29 February 1996. № 02 – 5 / 109 «On some issues arising from the application of the Law of Ukraine» On Freedom of Conscience and Religious Organizations» // Collection of judgments and arbitration practice of Supreme Arbitration Court Ukraine. – 1996. – № 2. – p. 13.
4. Vladychenko L. Procedure of registration of religious organizations – the urgent issue of church-state relations in Ukraine / L. Vladychenko [electronic resource]. – Access: http://www.religion.in.ua/main/daycomment/18863-procedura-reyestraciyi-religijnix-organizacij-aktualne-pitannya-derzhavno-konfesijnix-vidnosin-v-ukrayini.html.
5. Kormich L. I., Shelest D. S. Public associations and political parties in modern Ukraine. – K .: AVRIO, 2004. – p. 117.
6. Frytskyi O. F. Constitutional law of Ukraine: Textbook. – 2nd ed. – K .: Yurinkom Inter, 2004. – p. 517.
7. Prystinskyi I. O. Statute (regulation) of a religious organization as a document that defines its administrative and legal status / I.O. Prystinskyi // Lawyer. – 2009. – № 7 (106). – p. 32.
8. Bykov O. M. The main problem of registration of religious organizations and their solutions / Bykov O. M. // Law forum. – 2011. – № 2. – p. 72.
9. On public associations: Law of Ukraine on March 22, 2012 № 4572-VI // Supreme Council of Ukraine. – 2013. – № 1. – Art. 1.
10. Prystinskyi I. O. Administrative and legal aspects of registration and termination of activities of religious organizations in Ukraine / I. O. Prystinskyi // Lawyer. – № 2 (101). – 2009. – p. 10.

   Ключові слова: закон, регулювання, держава, релігія, церква, норми права, свобода, совість, система

The article analyzes legal framework protecting freedom of conscience and religion. Analysis of the law of Ukraine ” About  freedom of conscience and religion”, p. 35 of the Constitution of Ukraine. It deals with the basic rules and principles; solved major issues that seeks to solve this law.

    Keywords: law, regulation, government, religion, church, law, freedom of conscience, the system.

Актуальність теми дослідження.  Живучи в ХХІ столітті ми можемо стежити за процесом державотворення, який регулює релігійні, приватні,  державницькі відносини. Недаремно говорять: «Усе, що не заборонено законом, –  дозволено». Людський закон увійшов у всі сфери наших відносин – зокрема регулювання основоположних релігійних процесів. Спостерігаючи за розвитком багатьох держав ми можемо з впевненістю сказати, що держава і церква не можуть існувати окремо. На карті тисячоліть є такі періоди, коли церква керувала питаннями, що найбільше турбували населення, зокрема це питання шлюбу, питання освіти, питання прав жінок та дітей, пропагувала моральність і вченість. Фактично ми бачимо що церква підтримує державу, а держава повинна підтримувати церкву через різноманітні законодавчі ініціативи, які дозволяють її розповсюдити свою діяльність на маси та підтримати матеріально. Докорінні зміни що зараз відбуваються у суспільстві спричинені соціальними, релігійними, глобалізаційними, політичними причинами, сконцентрували нашу увагу на ролі церкви в державі та їхній взаємозв’язок. Церква покликана захистити державу від хаосу, аморальності, необґрунтованості помислів. За допомогою церкви людина повинна зрозуміти, що життя на землі – це лише мить, але є щось більше і вище за цю мить – це вічне життя,  яке подароване Богом. Держава ж з різними напрямками своєї діяльності, проявом якої є різноманітні релігійні утворення, повинна захистити церкву й забезпечити її вільну просвітницьку діяльність. Вона не повинна нав’язувати людині віру чи інші релігійні переконання й примушувати вступати чи не вступати в ту чи іншу релігійну організацію, оскільки така діяльність держави насторожить людину не проти самої релігії, а проти діючої влади, що може проявитися у стійкій непокорі владі. У даній роботі виділено прогалини у діючому законодавстві, що стосується сфери релігійних організацій та запропоновано шляхи їх вирішення. Релігійні організації це явище суспільне  й невід’ємно пов’язані з державою і її політичною діяльністю.  Церква та релігійні організації  повинні  підтримувати інтереси людей та їхні прагнення розбудувати власну державу, як цивілізований інструмент реалізації її  життєвих  інтересів.  Загалом ми бачимо, що час від часу релігійні організації і держава діють окремо проте у взаємно-паралельних ракурсах релігійні організації відображають  не інтереси нації, на теренах  якої  вона функціонує, а лишень власні інтереси, а досить часто – й інтереси  іншої  нації  (представники або вихідці, якої домінують в її духовному істеблішменті). В Україні ця негативна специфіка підкріплена ще й тим, що протягом більш як тисячі років релігійні центри, яким підпорядковувалися Українські церкви, знаходилися поза її межами. Так, весь могутній арсенал Православної церкви сповна був використаний для русифікації українців і навіть зміни їх глибинних ментальних структур.  Саме  тому  таким значимим і таким болісним для українського народу є  процес  становлення  його  державності  та невід’ємного атрибута суверенності – самостійної  церкви.

Зв’язок  теми роботи з науковими працями та  дослідженнями.     Ґрунтовною розвідкою у вивченні цієї теми та формуванні власних поглядів і переконань є праця С. Здіорука та О. Здіорук «Конституційні основи свободи совісті та віросповідань в Україні» [2]. Авторський колектив об’ємно характеризує і розкриває у науковому ракурсі проблеми і перспективи розвитку національного законодавства України за інтерпретацією до зарубіжного, що допомагає глибше осмислити й синтезувати сутнітність національної нормативної  бази  та її прогалини. Також цікавою є стаття Л. Ярмола «Механізми і стадії юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в України» [7], де чітко висвітлюється взаємозалежність понять стадія та механізм, а також характеризуються та аналізуються національні стадії забезпечення свободи совісті і віросповідання, що допомагає зрозуміти глибше правові процеси, які спрямовані на регулювання релігійної діяльності та забезпечення функціонування основоположних принципів діяльності держави, щодо забезпечення основних прав  і свобод людини і громадянина. Підґрунтя для розкриття теми є стаття Ю. Решетнікова «Правове регулювання діяльності релігійних організацій в Україні: стан та перспективи», де автор з позицій демократії характеризує діяльність релігійних організацій, розкриває зміст їх діяльності та конкретизує мету діяльності,  а також значущість різних релігійних течій для розвитку  переконань людини і формування  її релігійної свідомості.[5, с. 92 – 97] Стаття О. Шуби «Національне законодавство України про свободу совісті та релігійні організації: проблеми оновлення» дає можливість досить чітко поглянути на проблеми національного законодавства та сформувати власний базис,  синтезувати погляди на дану проблему, виділивши основні методи удосконалення національного законодавства [6, с. 151].

Незважаючи на те, що тема законодавчих основ захисту свободи совісті та віросповідання не нова і вже розроблялася частково науковцями у сфері релігії і юриспруденції, проте зараз відсутні праці, які б комплексно розв’язували цю проблему.

       Мета дослідження – проаналізувати процеси, які зараз відбуваються в законодавстві щодо свободи совісті і віросповідання, дати об’єктивну оцінку законодавству та виокремити основні проблеми структурної побудови нормативних документів.

Виклад основного матеріалу дослідження.  Верховна Рада України створила декілька нормативних документів, які захищають людину і церкву від переслідувань.  Одним із найважливіших законів України, де регламентується і гарантується право людини на свободу совісті і релігії  є стаття 35 Конституції України. Це право за безпечує людині  сповідувати  або не сповідувати  будь – яку релігію, приймати або не приймати  таїнства релігії  і її основні принципи  та канони. Та в нормативних актах є свої закономірності й частиною 2 статті 35 накладено певні заборони й зазначено, що релігійна діяльність осіб не повинна порушувати спокою та громадського порядку громадян України. Зокрема, можна погодитися з О. та С.Здіоруками, які вважають що такі заборони (із зазначених мотивів й встановлені законом і необхідні в демократичному суспільстві) відповідають ст. 29 Загальної декларації прав людини і п. 2 ст. 9 Конвенції [2, с. 67] Фактично, ця юридична заборона підтримує слова  Ісуса Христа, який сказав «… не будьте як митарі і фарисеї, що бють поклони в людних місцях, а наодинці забувають про Бога». Також у частині 3 статті 35 Конституції України констатується що жодна релігія не є державною та обов’язковою в державі, тобто політичні лідери не можуть нав’язувати людям свої релігійні переконання, віросповідання чи світогляд, для кожної людини вони є особисто виборними і заснованими на їхніх переконаннях.

Звичайно, у період поглиблення і загострення проблем у сфері освіти, яка провідною проблемою ставить виховання молоді на засадах моральності, демократії, освідченості, необхідним було сторення спеціалізованої нормативної бази, яка б керувала цими питаннями і якомога повніше задовольняла права людини на вільне сповідування релігійних ціностей. При цьому слід особливо підкреслити принципову відмінність нашого базового закону від інших законодавчих актів, а відтак і визначальну особливість роботи над його подальшим удосконаленням. Закон «Про свободу совісті та релігійних організацій» будується на базі різних галузей світської правової науки з урахуванням особливостей канонічного права і внутрішніх настанов релігійних організацій [4]. При цьому держава забовязується поважати традиції і внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Історія прийняття закону «Про свободу совісті та релігійних організацій» бере свій початок 23.04.1991, де визначено основні принципи та завдання закону, які гарантують людині вільне віросповідання. Узагалі, закон намагається унормувати й розв’язати такі питання, які зараз хвилюють церкву, як суспільний інститут: а) питання релігійної освіти, зокрема проблеми моральності й моральної диференціації виховання особистості; б)проблема зближення загальної освіти з духовною, діяльність освітян на засадах і принципах певної релігійної ланки; в)проблема надання церкві статусу юридичної особи.

Звичайно, окрім цих, існує ще безліч проблем, які не розглядає закон, або дає їхнє визначення поверхово. У період глобальних перетворень, де церква посіла чільне місце у житті суспільства, ведуться дискусії поміж учених та законодавців про те, чи варто надавати церкві статусу юридичної особи, чи варто її залишити на засадах соціального інституту. В. Бондаренко зазначає, що у цьому випадку «слід було б йти за світовим досвідом і якнайшвидше вирішувати питання щодо надання Церкві права юридичної особи, щоб не стримувати останню у вибудувані прогресивної моделі співіснування та співпраці з державою » [1, с. 124]. В.Кубашов уважає, що «церква повинна існувати відділено від держави. Вона повинна потурати державі у здійснені її «насильницьких » планів, а тому не повинна існувати на засадах юридичної особи» [3, с. 89]. На наш погляд, Церква повинна існувати на засадах соціального інституту, тому, що статус юридичної особи зробить її державницькою, і співпрацювати з державою на засадах гуманності, справедливості, безкорисливості. Звичайно, що статус юридичної особи може перебудувати певні засади церкви, тому що це ставить її в певні рамки через наявність статуту та реквізитів, які повинна мати юридична особа; церковні богослужіння повинні будуть проводитися за певним графіком і в певні визначенні дні, звичайно буде ще ряд змін, які перетворять Божий дім, де повинна існувати благодать, всепрощення, у «комерційну» структуру, яка буде прямо залежати від держави.

Проблема освіти і її зближення з духовною сферою полягає в тому, що не тільки молодь, а й священнослужителі, повинні виховуватися на тих християнських засадах, які передає нам Церква та батьки з покоління в покоління.

Важливим є також те, що стаття 2 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації»говорить, що в кожної людини є право на свободу мати, приймати і зміцнювати релігію або переконання за своїм вибором і мати свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь – яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляючи релігійні культи. Це слідує фактично цитуванню міжнародних актів і ще раз підкреслює, що держава не повинна втручатися і вказувати людині на її  релігійний вибір і переконання.

Щодо створення релігійних організацій, у законі чітко вказано, що особа –  засновник такої організації, не повинна повідомляти органів держави про її створення. Аналізуючи цю норму можна сказати, що в таких випадках державні органи не мають повної інформації щодо теоретичних та ідейних засад , а також практичної діяльності певних релігійних громад, які можуть порушувати здоров’я, права та свободи інших людей. Тоді питання про «громадський спокій» і «громадську безпеку», які порушувались на початку закону, не є актуальними. На нашу думку, держава, як апарат управління та примусу, повинна контролювати створення релігійних організацій для того, щоб бачити, які конфесії і релігійні сповідування керують масами, яка релігія на певній території є домінантною, а також для зближення релігійної діяльності з церквою, для досягнення певної мети.

Зазвичай релігійні організації в Україні є заснованими на кошти фундатора. У законі також висвітлюється питання діяльності релігійних організацій, а зокрема акцентується увага на методах діяльності, що висвітлюється у частині 4 итатті 16. Деякі норми закону прямо вказані в інших нормативно – правових актах, які дають для громадянина свободу вибору віросповідання, релігій.

Отже із виходом України на політичну арену зростає роль не лише Церков та їхніх лідерів, а й партій, рухів і підприємств, орієнтованих на релігійні цінності, збільшується інтерес усіх політичних сил ( включаючи крайніх лівих і крайніх правих) до релігійних рухів, Церкви та їхніх потенціалів. Особливо помітно це під час виборчих компаній, які проходять у суспільстві з зародковими формами багатопартійності та панування тоталітарної психології мас, сформованої радянськими стереотипами. Поєднання діяльності церкви і релігії має прямо декларуватися і проявлятися в законах. Звичайно, що прагнення України ввійти до Європейського Союзу позначилося на її законах із захисту прав та інтересів людини і громадянинина.  Із наближенням мети євро інтеграції Україна все частіше буде виникати питання про релігію, свободу світогляду та збереження духовних стереотипів нації.

Висновки, що зроблені в результаті дослідження. Через прогалини в знаннях законодавців і через неможливості людиною передбачати і охопити всі явища, які може не задекларувати закон, виявляються недоліки вітчизняного закону про свободу совісті та віросповідання. І все ж таки існування закону є часто хаотичним й таким, що не може існувати без механізмів його реалізації. Крім влади державного і недержавного характеру, можна апелювати і виокремити такий «механізм» забезпечення законодавчої ініціативи, як людська совість і поступливість, уміння жити у певній організації й прагнути до об’єднання. Система релігійних цінностей – це така одиниця, яка існує фактично окремо від держави, але повинна чітко співпрацювати з нею й бути невіддаленою. Церква і держава має взаємазвязок через дотримання чи недотримання певних законів і закріплення в законах свободи.

Перспективи подальших досліджень законодавчих основ захисту свободи совісті та віросповідання стосуються детального аналізу європейського досвіду щодо створення та удосконалення подібних законів, їхнього втілення у реальне життя людини, а також розгляд сучасних законодавчих ініціатив, пропозицій, унесених на розгляд Верховної Ради України.

         Список використаної літератури

1.  Бондаренко В. Актуальні проблеми законодавчого забезпечення свободи совісті / В. Бондаренко // Релігійна свобода. – 2002. – №6. – С.124-130.
2. Здіорук О. Здіорук С. Конституційні і законодавчі основи захисту свободи совісті та віросповідань в Україні (порівняльний аналіз з міжнародним правом та практикою) / О. Здіорук, С. Здіорук // Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії  сьогодення. – 1998. – №2.  – С. 66-74.
3. Кубашов В.  Свобода совісті: проблеми та перспективи моделі  розвитку / В. Кубашов // Правове регулювання свободи совісті в Україні. – 2003. – № 4. – С. 89-93.
4. Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України від 23 квітня 1991 року № 987-XII. – http:// www.rada-gov.ua
5. Решетніков Ю. Правове регулювання діяльності релігійних організацій в     Україні: стан та перспективи / Ю. Решетніков// Релігійна свобода. – 2002. – №6. – С. 92-97.
6. Шуба О. Національне законодавство України про свободу совісті та релігійні організації: проблеми оновлення / О. Шуби // Релігійна свобода. – 2002. – №6. – С. 151-155
7.  Ярмола Л. Механізм і стадії юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в України / Л. Ярмола // Проблеми юридичного закріплення свободи совісті та релігійних організацій. – 2002. – № 6. – С. 144-148.