Анотація: У статті розглянуто та проаналізовано корпус есе з англійської мови студентів факультету романо-германських мов.
Ключові слова: есе, вибірка, слова-зв’язки, писемне мовлення.

Аннотация: В статье рассмотрены и проанализированы корпус эссе по английскому языку студентов факультета романо-германских
Ключевые слова: эссе, выборка, слова-связки, письменная речь.

Summary: Student’s essays of the department of Romance and Germanic languages are analyzed and considered in the article.
Keywords: essay, selection, linking words, written language.

Відповідно до навчального курсу «Англійська мова», студенти мають можливість практикувати свої не лише усні, а й писемні навички під час роботи з написанням есе, або ж підготовкою до усного мовлення шляхом написання есе, що є фактичним показником знань студентами різних розділів англійської мови [2, c. 276]. Тобто, таке завдання як написання навчального есе є загальною картиною здобутих навичок із граматики, орфографії, синтаксису, морфології, лексикології та пунктуації.
Навчання писемного мовлення як засобу в умовах вивчення англійської як іноземної має бути побудовано з урахуванням фактора білінгвізму (в його широкому розумінні як мультилінгвізму). Позитивним проявом білінгвізму є наявність у студентів досвіду двомовності, негативним – інтерференція рідної і першої іноземної мови.
Відбір мовного матеріалу для навчання англомовного писемного мовлення повинен проводитися, насамперед, з урахуванням принципу лінгвокультурологічної спрямованості. Крім нього, необхідно враховувати наступні принципи: а) відповідності практичним завданням і комунікативним потребам навчання; б) функціональності; в) семантичності; г) методичної автентичності; д) кодифікованості; е) прогресивності; ж) забезпечення навчального процесу засобами стилістично адекватного оформлення тексту і лексико-граматичними засобами перефразування. Дані принципи застосовні до відбору і організації лексичних одиниць.
Комплекс повинен будуватися на основі наступних принципів: урахування взаємовпливу різних видів мовленнєвої діяльності; обліку позитивного впливу видів мовної діяльності один на одного; обліку етапності в оволодінні мовною діяльністю; обліку білінгвізму студентів; активізації розумової діяльності учнів; проблемної спрямованості.
У комплексі доцільно виділити підготовчі блоки вправ і вправи, спрямовані на навчання власне комунікативних умінь побудови тексту. Створення письмового тексту слід розглядати як завершальний етап цілої серії різнотипних вправ. У комплекс повинні бути включені професійно спрямовані вправи. Досягнення комунікативно-достатнього рівня англомовної лексичної компетенції дає можливість студентам користуватися англомовною письмовою мовою для створення письмових текстів неформального, офіційного, ділового стилів англійської мови в рамках таких жанрових форм, як ділові та особисті листи, газетна (журнальна) стаття (в тому числі на науково педагогічну тематику), стислий виклад, рецензія, есе.
Проаналізувавши есе, що слугують вибіркою для нашого дослідження, зупинимось спершу на лексичному аналізі есе студентів, що дозволить визначити проблемні зони у навчанні письма англійською мовою (зокрема у лексичному аспекті) для україномовних студентів та поміркувати над можливим вирішенням цих проблем.
За допомогою методу порівняльного аналізу нами було досліджено та перевірено 11 есе на наявність пунктуаційних помилок. Нагадаємо, що ці роботи є складовою частиною завдань із академічного курсу «Англійська мова» для студентів 3 курсу факультету романо-германських мов. Як правило, студенти писали на схожі теми, які у більшості випадків подібні за метою: есе із висвітленням певної проблеми.
Зауважимо, що жанр есе – обов’язкова складова не тільки вузькоспеціалізованого курсу «Academic Writing», але і загального курсу курсу «Англійська мова». При цьому есе в загальному вигляді розуміється як міркування в тому чи іншому форматі (аргументація, опис, виклад протилежних точок зору на предмет і т.д.). Одним із завдань написання такого типу робіт є відпрацювання прийомів аргументування на користь займаної автором позиції. Припускається, що студенти вже оволоділи певними навичками аргументації і готові приступити до освоєння предметної специфікації, таким чином покращуючи навички письма англійською мовою.
За вимогами до структури, академічне есе складається з наступних частин [1, c. 243]:
1) Заголовок (Title) – відображає основну проблему, якій присвячено есе.
2) Вступ (Introduction) – теза-проблема з описом того, про що конкретно буде говоритися в основній частині.
3) Аргументація (Body) – аргументоване розкриття проблеми на основі зібраного матеріалу. Ця частина роботи включає співвідношення і узагальнення інших точок зору з викладенням власної та її обґрунтуванням, використання в якості ілюстративного матеріалу емпіричних відомостей із переконливими, зваженими, ефективними доказами, дотриманням логіки в розкритті проблеми за допомогою використання параграфів (абзаців).
4) Висновок (Conclusion) – коротке узагальнення і виклад основних аргументів.
Виходячи із поданої вище структури есе, проаналізуємо ключову лексику, яку студенти використовували на кожному із структурних рівнів. Отже, на рівні «Introduction» студенти надавали перевагу використанню наступних лексичних конструкцій: it is said that, the fact is, in one word, that is why, we should not think that, etc. – It is said that money rule the world.
Рівень «Body» можемо охарактеризувати наступними лексичними одиницями: to start/begin with, afterwards, last and the most significant (reason),firstly, secondly, thirdly, the next what is noteworthy, not only … but, one more point is, etc. – Not only minuses, but also pluses are brought by ‘a new god’.
Рівень «Conclusion» містив такі лексичні конструкції як all things considered, all in all, in conclusion, to sum it up, going to the main idea, etc. – To sum it up, I consider the development of technology to be a great thing for all the mankind.
Окрім цього, лексичні особливості англомовного писемного мовлення студентів у нашому дослідженні їх есе включають також вживання linking words, або ж, українською мовою, слова-зв’язки. Ми класифікували їх за функціональною спрямованістю у тексті (детальна класифікація відображена у Додатку Б). Таким чином, корпус есе студентів містить такі групи linking words (linkers):
1) Listing linkers – слова-зв’язки для перерахування та організації логічної послідовності. На приклад, first – second – third, first – furthermore –finally, іn addition – moreover: In addition, some people are ready to go to great length to have a big money.
2) Reinforcement linkers – слова-зв’язки для підсилення, зміцнення думки, а саме: furthermore, moreover, what is more, besides – Moreover, I am dead sure that it is a wrong assumption that while growing up one has to give up their childhood dream.
3) Similarity linkers – слова-зв’язки для вираження подібності. У есе знаходимо наступні: similarly, in the same way, correspondingly – Similarly, music clips, films, even cartoons contain erotic scenes.
4) Example linkers – слова-зв’язки для наведення прикладів та представлення додаткової інформації: for example, for instance – Take, for example, Ray Bradbury’s “451˚ Fahrenheit”.
5) Summary linkers – слова-зв’язки для підведення підсумків викладеного. Для прикладу, in conclusion, to conclude, in brief, to summarise – In conclusion, I might say that money is not evil because it is just a means for existence.
6) Expressing-an-alternative linkers – слова-зв’язки, що використовуються для вираження альтернативної думки, тобто: alternatively, rather, on the other hand – On the other hand, there are a lot of programmes for teenagers on the topic their parents are not eager to speak.
7) Result/consequence linkers – слова-зв’язки для вираження причинно-наслідкового зв’язку: so, therefore, as a result/consequence, accordingly – As a result, the first rank of the army will be after people who are ready to dedicate their lives to it.
8) Stating-the-obvious linkers – слова-зв’язки, що використовуються з метою вираження певної очевидності у тексті. На приклад, obviously, clearly, naturally – Obviously, when unprepared young soldiers see the death of their companions, they become uncontrolled.
9) Emphasis linkers – слова-зв’язки для акцентування певної думки. У корпусі есе знаходимо: generally, especially, in fact – In fact, mothers lose their children, wives their spouses, sisters their brothers, and this line is infinite.
Проаналізувавши частотність вживання слів-зв’язок у досліджуваному корпусі есе, ми виокремили результати, відображені у Таблиці 3.2.
Таблиця 3.2.
Частотність вживання слів-зв’язок
№ з/п Група слів-зв’язок Відсоток
1. Listing linkers 18%
2. Reinforcement linkers 7%
3. Similarity linkers 6%
4. Example linkers 19%
5. Summary linkers 13%
6. Expressing-an-alternative linkers 7%
7. Result/consequence linkers 15%
8. Stating-the-obvious linkers 4%
9. Emphasis linkers 11%
Всього: 100%

Таким чином, за результатами, зображеними у наведеній вище таблиці, бачимо, що найчастіше студенти вживали еxample linkers та listing linkers, а найменш часто – stating-the-obvious linkers.
Проаналізувавши есе студентів, ми також дійшли висновку, що писемного мовлення слід навчати на різних рівнях, зокрема: а) мовного етикету; б) дотримання належного рівня офіційності; в) вибору мовних засобів для вираження комунікативних функцій висловлювання; г) передачі соціокультурних стереотипів мовної поведінки на рідній та іноземній мові як важливих аспектів процесу іншомовного письмового спілкування, яке повинно стати повноправною складовою мовної компетенції студентів.
Англомовна письмова мова студентів – носіїв української мови – на основі аналізу студентських есе «звучить» з дотриманням не лише правил пунктуації та граматики, а й правил ввічливості, що є однією з важливих умов ефективної комунікації. У досліджуваному матеріалі знаходимо, що англомовній письмовій мові українських студентів притаманна передача норм ввічливості виключно лінгвістичними засобами. Таке вираження на письмі проявляється за допомогою фраз типу: I think, I believe, I expect, it is my firm belief that.
Написання есе передбачає володіння достатнім словниковим запасом. Навчити студентів писати есе неможливо, якщо не буде проведена копітка підготовча робота. Першим етапом можна вважати цілеспрямоване розширення словникового запасу за рахунок роботи з тематичними текстами, які містяться в сучасних навчальних посібниках. У тематичних текстах зосереджена вся необхідна лексика. Автор практикує складання списків словосполучень, стійких зворотів, фразових дієслів за різними темами, які постійно поповнюються. Контролювати цю лексику можна в формі суцільних або вибіркових диктантів, усних опитувань. Протягом декількох років навчання студенти накопичують значний словниковий запас, який згодом обов’язково стане в нагоді їм в написанні есе.
Другим етапом є детальне вивчення зразків писемного мовлення на різні теми. Одночасно студенти складають список необхідних вступних слів для здійснення логічного зв’язку у висловлюванні. Як правило, для покращення англомовної лексичної компетенції, пропонуються спеціальні вправи на використання вступних слів. Такі вправи ілюструють значення вступних слів, їх важливість при переході від однієї думки до іншої.
Перехідним етапом вважаємо підготовку усних виступів з досліджуваних тем. Студентам пропонується тема, яка насправді є планом письмового висловлювання, і вони готують усні доповіді або презентації на задані теми з дотриманням всіх правил логічного зв’язку. У нашому дослідженні темами були наступні: “Modern Dreams”, “The Role of Censorship in Today’s Society”, “The Power of Imagination”, “Television as a New Religion”, “Development of Technology”, “A Major Role of Elderly People”, “What Can We Do in Our Daily Lives to Make Our Town a Better Place to Live?”, “All Armies Should Consist Entirely of Professional Soldiers”.
Заключний етап підготовки – написання власних висловлювань на запропоновані теми. Звикнувши до підготовки усних виступів, студенти не відчувають особливих труднощів при складанні опису або висловлюванні своєї думки. В результаті попередньої роботи студенти готові представити свою і альтернативну думку і пояснити, чому вони з нею не згодні. Залишається тільки навчити їх розділяти текст на абзаци відповідно до його логічної структури.
Таким чином, безумовно, для того, щоб англомовне писемне мовлення українських студентів повністю відповідало заданим форматам, доводиться писати багато письмових робіт протягом кожного року навчання. Кількість письмових робіт зазначено в робочих планах тієї чи іншої спеціальності. Спільний аналіз загальних і індивідуальних помилок, вдосконалення вживання лексичних та граматичних засобів, увага до орфографічного і пунктуаційного оформлення тексту, чітке уявлення про критерії оцінювання письмових робіт – є завершальним підготовчим етапом до представлення лінгвістично правильного тексту англійською мовою.
ЛІТЕРАТУРА
1. Martynova, Raisa Yuriivna. English scientific pedagogical writing [Text] : course book for masters of ped. specialities / R. Martynova, A. Maslova ; State establishment ” K. D. Ushynskyi South Ukr. nat. ped. univ.” ; Melitopol Bohdan Khmelnytskyi state ped. univ. – Odesa : [ФОП Бондаренко М. О.], 2015. – 243 p.
2. Пассов Е. И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению. – М. : Русский язык, 1989. – 276 с.

Анотація: У статті розглянуто та проаналізовано мовно-лексичні особливості англомовного писемного мовлення українських студентів на основі їх письмових есе.
Ключові слова: письмо, мова, писемне мовлення, мовленнєва діяльність.
Аннотация: В статье рассмотрены и проанализированы языково-лексические особенности английской письменной речи украинских студентов на основе их письменных эссе.
Ключевые слова: письменная речь, речевая деятельность.
Annotation: The article examines and analyzes the linguistic and lexical features of the English written language of the Ukrainian students on the basis of their written essays.
Keywords: written language, speech activity.

Навчання письма тісно пов’язане з оволодінням технікою читання, адже процес написання завжди пов’язаний з асоціюванням звукового й орфографічного образу слів. Під час переписування речення, наприклад, студент спочатку прочитує, а потім пише. Таким чином, відбувається перехід від написаного слова, а далі й речення до почутого, а потім знову до буквеного комплексу.
Письмо є продуктивним типом мовленнєвої функції. Письмо – процес, під час якого створюється текст з його подальшою графічною фіксацією [10, c. 13]. У письмі виділяють зміст і техніку, оформлення яких пов’язане з володінням правописними нормами, видами писемного мовлення (типи, стилі, жанри).
Як засіб формування та формулювання думок письмо ґрунтується на використанні мовних знаків, закріплених нервовими зв’язками кори головного мозку у вигляді зорових і рухомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовленнєво-руховими. Графічні образи мають рукомоторні паралелі, які контролює руховий механізм руки, яка пише. Орфографічні образи слів закріплені саме в мовленнєвому, а не в руховому механізмі руки.
Вміти писати – це графічно правильно зображати літери алфавіту, трансформувати в букви звуки та звукосполучення, асоціюючи при цьому звуковий, графічний та кінестетичний образи слова з його значенням; орфографічно правильно писати слова, словосполучення, ставити знаки пунктуації; оперувати мовними структурами; вміти формулювати свої думки в письмовій формі.
Проблема навчання писемного мовлення сьогодні має особливо велике значення, адже існує термінове соціальне замовлення на фахівців, що володіють іноземною мовою саме письмово в різних галузях професійного функціонування. Варто наголосити, що протягом цілого періоду навчання студенти багаторазово письмово оформляють відповідно до чинних вимог та стандартів добірки матеріалів із різних навчальних дисциплін.
Процес писемного мовлення, як відомо, починається з мовлення внутрішнього. Саме у внутрішньому мовленні готується програма висловлювання, вводиться набір лексичних одиниць, граматичне оформлення речень, їхнє логічне поєднання в абзаци. Увесь процес складається з проговорення та фіксації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматизованого оперування звуко-графічними асоціаціями. За кількістю операцій писемне повідомлення є складнішим від усного. Однак в усному спонтанному висловлюванні створення мовлення і його звукового оформлення є синхронним і тому вимагає повного автоматизму під час використання лексичного і граматичного матеріалу.
Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє ґрунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і ретроспективний аналіз написаного. Можливість відшукати в пам’яті необхідні засоби для точного і яснішого вираження думки, можливість використати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості.
Викладачам, можливо, потрібно здійснити ментальний перехід від думки про те, що мова є лексикалізованою граматикою до думки, що вона є граматикалізованою лексикою, робить висновок А. Шінан [4, с. 37]. Щодо цього твердження ми погоджуємось з науковцем, адже майже ніякий граматичний матеріал не можливо пояснити не використовуючи лексику. Крім того навіть, якщо студент на хорошому рівні знає граматичний матеріал, але не володіє лексикою, що наявна в тексті, він не зрозуміє цей текст. Робота над лексикою здебільшого перепадає на самостійні заняття студентів. Суть в тому, що у процесі опанування студентами на практичних заняттях нового лексичного матеріалу, їм доводиться доволі важко освоювати його не докладаючи при цьому надмірних зусиль. Адже, як справедливо зазначає В.А. Кондратьєва, «… мінімальна повторюваність незнайомих слів в навчальних текстах, необхідна для їх запам’ятовування в процесі читання, повинна бути не менше 10-15 разів …» [9, с. 25].
На ряду з іншими різновидами мовленнєвої діяльності, у письма також є власна структура:
1. Фаза первинного орієнтування. В цій фазі автор має визначити реципієнта, мету і зміст написаного.
2. Прогнозування діяльності. В цей період окрім змісту планують і форму мовлення.
3. Втілення в життя процесу письма. За умови писемного спілкування відсутній проміжний зворотній зв’язок і безпосередній адресат. Творець письмового повідомлення не спостерігає безпосередньої реакції реципієнта на ту чи іншу фразу. Писемне мовлення не залучає невербальні засоби спілкування (позу, міміку та жести), що посилює вимоги до змісту писемного мовлення.
4. Ревізія мовленнєвої діяльності. Перевірення форми і змісту написаного. Велику роль в особливостях писемного мовлення становлять фази планування і контролю.
Результат писемного мовлення, яке виконує функцію типу мовленнєвої діяльності – це писемне висловлювання. У процесі навчання часто використовуються різні підвиди писемного мовлення: слухання, читання або читання й писання. Записи забезпечують збереження прослуханого або прочитаного матеріалу, сприяють кращому його засвоєнню.
Писемне мовлення має ряд певних особливостей. Основними з них є:
1. Писемне мовлення базується на своєму джерелі – усному мовленні. Це зумовлено тим, що писемне мовлення вторинне, воно з’явилося пізніше.
2. Писемне мовлення дає нам здатність фіксувати висловлену кимось думку, що забезпечує збереження й відтворення мовлення когось у часі та просторі, тобто набагато пізніше від того, коли його було висловлено.
3. Писемність зафіксована знаками, символами, графіками, літерами, цифрами. Також рецептором його розпізнання є зір.
4. Використовуючи писемну форму мовлення, людина може перечитати написане, виправити, покращити текст. Через це писемне мовлення є більш регламентованим мовними засобами, ніж усне. Таким чином, неправильний вибір слова, неточне, невідповідне в потрібному контексті, випадкове – не повинні бути в тексті писемному мовлення, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.
5. У письмовій формі особливо чітко помітний розподіл текстів відповідно до
галузей спілкування.
6. Зважаючи на те, що в письмовій формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як безпосередня ситуація мовлення, жест, міміка, інтонація тощо. Важливу роль у письмових текстах мають засоби суб’єктивно-емоційних оцінок. Вони доволі виразно проявлять себе у художньому стилі.
7. Важливе значення в житті соціуму виконує і така прикмета писемної форми мовлення, як потенційно необмежена кількість змалювання й дублювання того чи іншого тексту.
8. У писемному мовленні діють загальнообов’язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги витрачено на спеціальну обробку тексту. Той, хто пише, має пам’ятати, що твір, який він створює, являє собою односторонній контакт стосовно невизначеної аудиторії. Отож варто дбайливо і ретельно відбирати мовні засоби.
9. У писемному тексті існує ще така особливість – можливість бути відтвореним живою звуковою мовою. Звукове відтворення не часто є тотожною копією писемного тексту [5, с. 67].
Отже, у статті зображено, що навчання іншомовного писемного мовлення студентів варто організувати з оглядом на специфічні психолінгвістичні передумови навчально-виховного процесу за інтенсивними технологіями. Особливої уваги, на наш погляд, потребує питання вчасного запуску та розвитку вагомих для реалізації писемного мовлення механізмів: психофізіологічного, психолінгвістичного та лінгвістичного. Спільні моменти писемного мовлення і говоріння являють собою мотив діяльності, задуму висловлювання, планування граматико-семантичної частини висловлювання: підбір слів, граматичних конструкцій, розподіл предметних якостей у групі речень, виділення стрижня в змістовній організації повідомлення, оформлення висловлення у внутрішньому мовленні. Свідомість автора, як і свідомість мовця, однаково спрямована і на зміст повідомлення, і на його мовне оформлення. Лінгвістичний компонент змісту навчання письма забезпечує можливість користуватися письмом як засобом навчання і вивчення іноземної мови, психологічний – полягає у формуванні графічних і орфографічних навичок і умінь, а методичний компонент змісту навчання письма становить оволодіння учнями раціональними прийомами засвоєння графіки та орфографії мови, що вивчається.

ЛІТЕРАТУРA:
1. Антрушіна Г. Б. Лексикологія англійської мови / Антрушіна Г. Б., Афанасьева О.В., Морозова Н. Н. – М.: Вища школа, 1999. – 129 с.
2. Артёмов В.А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. Пособие / В. А. Артёмов. – М.: Просвещение, 1969. – 279 с.
3. Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам / В. А. Бухбиндер, Г. А. Китайгородска. – Киев: Вишая школа, 2000. – 344 с.
4. Валуєва К. М. Ігри в процесі вивчення англійської мови / К. М. Валуєва. // Англійська мова та література. – 2005. – №7. – С. 2–4.
5. Вітвицька С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
6. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
7. Гринюк Г.А., Семенчук Ю.О. Відбір навчального матеріалу для формування англомовної лексичної компетенції у студентів -економістів // Іноземні мови. – 2007. – № 2. – С. 30-34.
8. Гришкова Р.О. Шляхи впровадження нових методичних принципів навчання іноземної мови // Вересень. – МОІППО. – Миколаїв, 2003. – № 2. – С. 51-57.
9. Державній освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освітня школа) 5-9 класи (керів. Автор колективу Ніколаєва С.Ю. – К.: Ленвіт, 1998. – 32 с.
10. Друга іноземна мова (англійська): усне та писемне мовлення [Текст] : роб. навч. прогр. / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Ф-т романо-герм. філол. ; [уклад. Сацик В. І.]. – Луцьк : [б. в.], 2011. – 16 с. : табл. – Бібліогр.: с. 13-14.