Політичне протиборство передбачає використання інформаційного інструментарію, серед якого доволі місця так званим дифамаційним висловлюванням, тобто прихованому наклепу. Завданням наклепу є поширення неправдивої інформації з метою досягнення тих чи інших, насамперед політичних, цілей. Серед таких – дифамація та дискредитація політичних суперників, соціалізація й мобілізація споживачів контенту, нав’язування їм певної лінії поведінки, спонукання до тих чи інших політичних дій, часто дезорієнтування і дезінформація виборців [1].
Дуже часто після публічних виступів політиків можна почути, що у своїй промові оратор використовував інсинуацію. Варто зазначити, що інсинуація – це наклеп, який ганьбить кого-небудь. Відомості в даному випадку подаються опосередковано з натяком на якісь факти та обставини. Загалом, інсинуацію можна розглядати як мовний зворот у м’якій, короткій і навіть догідливій формі. Вона вкрадається в свідомість вороже налаштованих слухачів непомітно і необхідна для запобігання можливих конфліктів. Привабливі слова, як правило, тільки побічно відносяться до основної теми розмови, але мозок слухача потрапляє в поставлену оратором пастку, і той переходить до прямого викладу головних аргументів. Такі прийоми допомагають розташувати до себе аудиторію і добитися її повної відрази від опонента та підірвати довіру до нього [5].
У політиці інсинуація – це натяки, спрямовані проти осіб, які мають певну владу. Такі висловлювання в даному випадку не мають чітких морально-етичних обґрунтувань. Враховуючи те, що на сьогоднішній день неправдиві відомості, наклепи та дифамаційні висловлювання караються законом, то інсинуація потрібна для того, щоб уникнути можливих розглядів і переслідувань у суді, адже притягнути до відповідальності за брудну інсинуацію досить складно, оскільки відомості подаються не прямо, а в прихованій формі.
Говорячи про наклеп та дифамацію у публічних виступах, безперечно необхідно розглянути використання «чорного» піару у політиці. Об’єктивно, «чорний» піар у політиці – це спроба скомпрометувати конкурента, неугодного політика, партію чи організацію в очах громадської думки. Найпоширеніший прийом – це дезінформація, під якою розуміється поширення неправдивої інформації, що спотворює реальність, створює у населення хибне уявлення про того чи іншого політика, кандидата чи партію. Зазвичай, задля погіршення або знищення репутації свого опонента, політики у своїх публічних виступах поширюють наклепи, що ганьблять суперника. Наклеп – один з ефективних засобів «чорного» піару у політиці. Після промови політика у масовій свідомості людей починає діяти принцип: «Немає диму без вогню», і наклеп одразу отримує активне поширення. Використовуючи «чорний піар» в політиці, головне – запустити інформацію, а люди вже самі «здогадаються, додумають і зроблять висновки». Саме це люди й роблять, починаючи переказувати один одному підкинуту їм неправдиву інформацію. Так і поширюються різного роду наклепи [3].
Загалом, піар як вид політичної комунікації, базується на двох організаційних принципах: «бути хорошим» і «бути видимим». Для того, щоб краще виконувати дані принципі існує таке поняття, як : «політичний консалтинг». Варто зазначити, що політичний консалтинг – це процес впливу суб’єкта політичного консалтингу на об’єкт, що змушує цей об’єкт вчиняти певні дії, спрямовані на досягнення насамперед його цілей. Політичні консультанти, які здійснюють політичне консультування, безсумнівно включені в процес підготовки політика до публічних виступів, в наданні необхідних рекомендацій, які зосереджені на досягненні поставлених цілей. Багато чого з того, що політичний консультант знає про те, як добиватися поставлених цілей, управляти процесом консультування політичного лідера, з’ясовано з власного досвіду роботи або від інших осіб, які займаються подібною діяльністю. Розуміння політичного лідера сприяє досягненню поставлених цілей, вмінню управляти конфліктними ситуаціями та, безсумнівно, є мистецтвом [4].
Базою діяльності політичного консультанта є соціальні знання, аналітичні здібності, володіння методами і технологіями політичного менеджменту. Професійний політичний консультант, поряд зі спеціальною освітою, повинен мати великий досвід у цій галузі. Характерною особливістю консультантів-професіоналів є їх гнучкість, здатність виступати саме в тій якості, яка необхідна політичному лідерові, причому саме в потрібний момент.
Отже, з огляду на вищесказане, стає зрозумілим, що проблема наклепів та використання дифамаційних висловлювань у публічних виступах відомих людей безсумнівно існує в Україні. Для того, щоб уникнути цього, потрібно, щоб в першу чергу політика була прозорою, адже саме в публічних виступах політиків використовується найбільша кількість дезінформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондар, Ю. Книги і вибори [Текст] / Ю. Бондар // Вісник книжкової палати. – 2012. – № 2. – С. 40-44.
2. Бондар, Ю.В. Дифамаційні видання як засіб політичної боротьби [Текст] / Ю.В. Бондар // Наукові праці МАУП. – 2013. – Вип. 3. – С. 22-29.
3. Неэтичные формы политического PR [Электронный ресурс]. – Дата доступа: 28.01.2015. – Режим доступа: http://studopedia.ru/2_40286_neetichnie-formi-politicheskogo-PR.html. – Название с экрана.
4. Обращение Президента Российской Федерации [Электронный ресурс]. – Дата доступа: 15.02.2015. – Режим доступа: http://embrus.org.ua/ru/new_posolstva/view/1709. – Название с экрана.
5. Порошенко, О. Инсинуация – это клевета, вымысел и порочащее злостное измышление [Электронный ресурс] / О. Порошенко. – Дата доступа: 02.02.2015. – Режим доступа: http://fb.ru/article/105305/insinuatsiya-eto-kleveta-vyimyisel-i-porochaschee-zlostnoe-izmyishlenie. – Название с экрана.