Науковий керівник – Ковальчук І. В., кандидат психологічних наук, доцент

У статті розглянуто та проаналізовано особливості граматик англійської та української мов. Зазначено спільні та відмінні ознаки граматичних систем. У цій статті продемонстровано особливості морфології зазначених мов, зокрема іменника, прикметника, дієслова, сполучника.

Ключові слова: мова, граматика, морфологія, іменник, прикметник, дієслово, порівняльний аналіз.

The article deals with the peculiarities of English and Ukrainian grammar systems. Indicated common and distinctive features of grammar. This article demonstrated morphology these languages, including nouns, adjectives, verbs, conjunctions.

Keywords: language, grammar, morphology, noun, adjective, verb, comparative analysis.

Актуальність теми. Для того, щоб отримати цілісне уявлення про спільні та відмінні риси граматики англійської та української мов, вважаємо доцільним порівняти такі аспекти як морфологію, пунктуацію та синтаксис. Порівнюючи та аналізуючи морфологію обох мов, слід порівняти особливості частин мови: іменника, прикметника, дієслова та  службових частин мови.

Виклад основного матеріалу. Іменник в українській мові характеризується наявністю трьох граматичних категорій: 1) категорії відмінка, вираженої парадигмою відмінювання, що складається з шести відмінків; 2) категорії числа, що у свою чергу складається з двох чисел – однини та множини; 3) категорії граматичного роду, що представляє три роди – чоловічий, жіночий, середній, які мають відповідне морфологічне вираження. На відміну від української, іменник в англійській мові характеризується наявністю двох граматичних категорій: 1) категорії числа, що складається з двох чисел – однини та множини; 2) категорії детермінованості (означеності-неозначеності), що виражена артиклями у препозиції [4, с. 8].

Категорія числа представлена в обох зіставних мовах, але не однаково. З англійських іменних частин мови вона характерна тільки для іменників. Основним способом утворення форм множини в англійській та українській мовах є зовнішня флексія, іноді супроводжувана змінами кореневих приголосних: англ. Knife − knives; укр. друг − друзі.

В англійській мові є декілька іменників, форми яких зберігають залишки англо-саксонської палатальної переголосівки – спосіб формотворення, що зветься внутрішньою флексією: goose−geese;  foot−feet; mouse−mice.

Іншою особливістю англійської мови, не властивою українській        мові, є запозичення іменників з інших мов разом з іншомовною          флексією множини: antenna – antennae, datum − data, phenomenon−  phenomena, хоч і спостерігається тенденція до витіснення іншомовної флексії споконвічною флексією -s: antenna − antennas, medium – mediums поряд з antennae та media відповідно.

Форми множини без флексії в українській мові мають тільки запозичені іменники, що закінчуються на деякі голосні: укр. колібрі,  пончо, кенгуру. А в англійській мові флексії множини позбавлені досить численні навіть одвічно германські іменники: deer, sheep, swine, tneut [3, с. 9].

Відносно категорії роду між українською та англійською мовами розбіжності більш суттєві, ніж у сфері категорій числа і відмінка. Рід є однією з найхарактерніших категорій української мови, у той час як в англійській мові граматична категорія роду відсутня. В українській мові рід як мовна категорія притаманна усім іменникам, за винятком pluralia tantum. Кожен іменник у складі своїх сем, що визначають його граматичну сутність, обов’язково має сему роду – чоловічого, жіночого та середнього. В англійській мові суто граматичні засоби вираження значення роду відсутні. Лише одним суфіксом, що виражає значення жіночого роду є -ess: actor – actress, heir – heiress, lion – lioness, tiger – tigress [3, с. 13-16].

В українській мові прикметник – це самостійна частина мови, що передає не процесуальну (семантичну) ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. На відміну від українського , прикметник в англійський мові не має узгодження з іменником і в цьому сенсі наближається до мов зовсім іншого типу аглютинативних, наприклад тюркських, в яких відсутність уродження з іменником має типологічний характер. У той же час в англійський мові, як і в український, прикметник позначає ознаки, якості або властивості предметів і має морфологічну виражену категорію ступеня якості (порівняння).

В індоєвропейській прамові значення імені і атрибутивне значення передавалося іменником. Прикметник – продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника і утворився з нього. Слова з атрибутивним значенням поступово відокремилися від іменника, посилився ступінь диференціації цих частин мови, поглибилися семантичні та формально граматичні відмінності між ними, він почав функціонувати як самостійна частина мови [3, с. 21-22].

Дієслово в українській мові характеризується наявністю семи граматичних категорій: 1) категорії виду, що виражається морфологічними формами доконаного та недоконаного видів; 2) категорії часу, що знаходить своє вираження у формах п’яти часів – трьох форм часу недоконаного і двох форм доконаного виду; 3) категорії стану, що має морфологічні вираження у вигляді форм активного, зворотно-середнього і пасивного стану; 4) категорії способу, представленої формами трьох способів – дійсного, наказового та умовного; 5) категорії особи, вираженої особовими закінченнями; 6) категорії числа, вираженої особовими закінченнями; 7) категорії роду у формах однини минулого часу. У системі англійського дієслова подані наступні граматичні категорії: 1) категорія часу, що виражена трьома формами часу – теперішнім, минулим та майбутнім; 2) категорія способу – дійсного, наказового, умовного I, умовного II, передбачуваного: 3) категорія стану, що має морфологічні вираження (у формі) у вигляді форм активного та пасивного стану; 4) категорія виду, подана формами двох видів – загального і тривалого; 5)категорія часової віднесеності, поданої формами перфекту; 6) категорія особи, виражена в теперішньому часі морфемою -(е)s та нульовими морфемами в інших особах; 7) категорія числа [1, с. 32-33].

Розглянемо також особливості службових частин мови. В українській мові відношення між словами передаються за допомогою керованих відмінкових форм іменників, займенників, субстантивованих прикметників чи числівників від керуючих дієслів, іменників, прикметників, займенників, числівників, прислівників; зв’язковою ланкою між ними виступає прийменник.

У сучасній англійській мові відмінкові закінчення майже повністю відсутні. Тому особливе значення мають прийменники, будучи разом з порядком слів одним з головних засобів враження відмінкових відношень. Прийменник має лексичне і граматичне значення. Лексичне значення більш виразне у недавно утворених прийменниках тобто похідних (уздовж, ззаду; along, behind) і менш прозоре у прийменників первісних (на, on,in). Прийменники, як і кожне слово, має граматичне (категоріальне) значення, що розуміється як властивість прийменників указувати на характер синтаксичних відношень між словами (підрядний зв’язок).

Категоріальне значення прийменника не залежить від значення інших слів, які він з’єднує. Деякі англійські прийменники виконують суто граматичну функцію, передаючи у сполученні з іменниками (або займенниками) ті ж відношення, які в українській мові передаються непрямими відмінниками без прийменників. До таких прийменників належать: of, що у сполученні з іменником відповідає українському родовому відмінку: The roof of the house is painted blue; to – відповідає загальному відмінку, визначаючи особу, на яку спрямована дія: He explained the rule to the student; by – відповідає орудному відмінку, визначаючи дійову особу після дієслів у пасивному стані: The letter was signed by the director; with – відповідає орудному відмінку, визнаючи предмет, за допомогою якого виконується дія: He cut the paper with a knife.

Сполучники як в українській так і в англійській мові вживаються для поєднання членів речення (слів та словосполучень) в складі простого речення і цілих синтаксичних структур у складі складного речення. Вони виражають різноманітні зв’язки між членами речення і між реченнями. Сполучник є важливим граматичним засобом вираження узагальнених понять про різні зв’язки між предметами і явищами навколишньої дійсності. За походженням виділяються два типи сполучників: непохідні – і, а, бо, ні, та, чи; and, but, or, if, so, що складаються з одного кореня; похідні – або, аби, ніби, якщо; because, unless, untill, що складаються з кореня і префікса або суфікса і утворилися від різних частин мови (дієслів, займенників, прислівників).

За морфологічною будовою вирізняється три типи сполучників: а) прості (непохідні; simple) б) складні (compound) – також, немовби, зате, проте; however, therefore, nevertheless; в) складені (composite), що складаються з декількох слів: тому що, у зв’язку з тим, через те, що; in order that, as soon as, for the reason that.

Сполучник не є членом речення, має послаблене лексичне значення, не може бути заміненим якимось синонімічним сполучним словом, не співвідноситься ні з яким корелятом у головному реченні і не має логічного наголосу.

На відміну від сполучників та прийменників, частки не є засобом вираження синтаксичних відношень. Частки поділяються на ті, що мають вільне або фіксоване місце в реченні (препозиція або постпозиція). В англійській мові частки за своїм значенням поділяються на декілька груп: 1. Обмежувальні (limiting): only, just, but, alone, solely, merely, borely. 2. Підсилювальні (intensifying): simply, still, just, yet, all, but, only, quite, ever. 3. З’єднувальні (connecting): too, also. 4.Заперечні (negative): not, never.

В українській мові частки за особливостями функціонування поділяються на два типи: фразові та слово- і формотворчі. Фразові частки діляться на 3 групи: 1. Частки, що виражають різні рисові відтінки значення слів, словосполучень та речень. До цієї групи належать: а) вказівні: ось, он, ген, це, то, от, ото; б) означальні: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно; в) видільні: навіть, тільки, лише, хоч би, хоч, хоча б, аж, бодай, все ж. 2. Частки, що виражають модальні і модально вольові відтінки значень: а) власне модальні: мовляв, мабуть, ніби, навряд чи, ледве чи, ба, ой, ну й; б) стверджувальні: так, еге, еге ж, отож, аякже, авжеж; в) заперечні: не, ні, ані; г) питальні: чи, хіба, невже. 3. Емоційно-експресивні та експресивно- підсилювальні частки: як, який, що за, що то за, просто, адже, от уже, куди там, де там.

Висновки. Таким чином, англійська та українська мови мають як спільні, так і відмінні риси у граматиці, а саме, на рівні морфології та синтаксису. Особливі труднощі для носіїв української мови у процесі вивчення англійської викликають відмінності. У зв’язку із цим перед викладачем англійської мови стоїть важливе завдання: пошук шляхів полегшення сприйнятті студентами саме того граматичного матеріалу, який у обох мовах має відмінності, не акцентуючи особливої уваги на подібних рисах, адже зосереджуючись на подібності, студенти накладають свої знання рідної мови на вивчення англійської.

Література:

1. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика англійської та української / Ю.О. Жлуктенко – К. : Радянська школа, 1960. – 160 с.
2. Карамишева І. Д. Контрастивна граматика англійської та української мов: Навч. Посібник / І. Д. Кармишева. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – 300 с.
3. Конспект лекцій з дисципліни «Порівняльна граматика англійської та української мов» для студентів ІІІ курсу денної та IV курсу заочної форм навчання напряму 020303 «Філологія» / Укл. ст. викладач Бєляков В.І. – Дніпродзержинськ. ДДТУ, 2012. − 52 с.
4. Орехова Н. Н. Пунктуация и письмо: монография / Н. Н. Орехова. – Ижевск: Изд. дом «Удмуртский университет», 2000. – 216 с.
5. Покорна Л. Інтерферуючий вплив української мови під час навчання структурі англійського речення / Людмила Покорна // Науковий вісник Херсонського державного ун-ту. Сер. Лінгвістика. – 2014. – Вип. ХХІ. –С. 89 – 92.

Ключові слова: лексема, іменник, дієслово, прикметник, прислівник, просторіччя Кокні.

The article deals with English vocabulary denoting human relationship in the novel by John Fowles “French Lieutenant’s Woman”.

Key words: lexical unit, noun, verb, adjective, adverb, Cockney.

Poзумiння взaємин людeй, їx пepeбiг, piзнoмaнiтнi виявлeння тa пcиxoлoгiчнa xapaктepиcтикa нaйкpaщe вiдoбpaжeнo в xудoжнix твopax. Тoму дocлiджeння мoвoмиcлeння мaйcтpiв cлoвa в зaзнaчeнoму acпeктi є aктуaльним. Пpoблeмa людcькиx cтocункiв тa дocлiджeння їx пpoявiв нaйвиpaзнiшe вiдбитa мoвoю i виявляєтьcя нa вcix її piвняx: фoнeтичнoму, гpaмaтичнoму, фpaзeoлoгiчнoму, cтилicтичнoму тa лeкcичнoму.

Актуальність теми дослідження полягає у вивченні лексики англійської мови на позначення людських стосунків на прикладі роману Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта» .

Метою публікації є вивчення лексики англійської мови на позначення людських стосунків у романі Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта».

Об’єктом роботи є лексика англійської мови на позначення людських стосунків у романі Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта».

Предметом публікації є способи класифікації лексики англійської мови на позначення людських стосунків у романі Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта».

Для дocлiджeння лeкcики людcькиx cтocункiв у твopi Джoнa Фaулзa «Жiнкa фpaнцузькoгo лeйтeнaнтa» булo зacтocoвaнo ceмaнтичну тa мopфoлoгiчну класифікації. Ocкiльки лeкceмa ЛЮДCЬКI CТOCУНКИ xapaктepизуєтьcя тaкими пoняттями як ciм’я, шлюб, дiлoвi cтocунки, дpужбa, любoв, нeнaвиcть, cпiлкувaння, у нaшoму дocлiджeннi ми гpупувaли лeкcичнi oдиницi  вiдпoвiднo дo їx змicтoвoгo нaвaнтaжeння [1; 2].

Poзглянeмo пepшу гpупу, щo мaє нaзву «Ciм’я». У poмaнi викopиcтaнo лeкceми, щo пoзнaчaють члeнiв poдини чoлoвiчoї cтaтi: father – бaтькo, grandfather – дiдуcь, father–in–law –cвeкop/тecть , brother – бpaт, uncle – дядькo, son – cин, nephew – плeмiнник; члeнiв poдини жiнoчoї cтaтi: mother – мaмa, sister – cecтpa, aunt – тiткa, daughter – дoчкa, grandmother – бaбуcя, niece – плeмiнниця. Нaйчacтiшe вживaєтьcя cлoвo child – дитинa (90 paзiв), a нaйpiдшe – cлoвo cousin – кузeн/кузинa (5 paзiв). Aнглiйcький вapiaнт лeкceми «ciм’я» – family  вжитo 38 paзiв.

Лeкcичнi oдиницi  гpупи «Шлюб» у poмaнi викopиcтoвуютьcя нacтупним чинoм:

–                     cлoвa нa пoзнaчeння бeзпocepeднix учacникiв шлюбнoгo пpoцecу тa ociб, щo мaють вiднoшeння дo ньoгo: vicar – cвящeник (34 paзи), bride – нapeчeнa, bridegroom – нapeчeний, husband – чoлoвiк, wife – дpужинa;

–                     cлoвa нa пoзнaчeння пoнять, щo вiднocятьcя дo шлюбу: engagement – зapучини, marriage – шлюб (у твopi вжитo 54 paзи), parental ­­– бaтькiвcький, to ask permission to solicit her hand – пoпpocити її pуки;

«Дiлoвi cтocунки» пpeдcтaвлeнi у poмaнi тaкими лeкceмaми як business – cпpaвa (вживaєтьcя 40 paзiв), partner – пapтнep, wages – плaтня, duties – oбoв’язки, to dismiss – звiльнити.

Лeкcичнi oдиницi гpупи «Дpужбa» вживaютьcя у твopi «Жiнкa фpaнцузькoгo лeйтeнaнтa» нaйpiдшe. Лeкceмa friend – дpуг зуcтpiчaєтьcя лишe 9 paзiв, a friendship – дpужбa тiльки двiчi. Знaxoдимo тaкoж тaкi cлoвa як companion/comrade – тoвapиш, to support – пiдтpимувaти, to help – дoпoмaгaти тa iн. [3; 4]

Гpупa «Любoв»  у poмaнi мaє нaйбiльшe нaпoвнeння i виpaжeнa тaкими пiдгpупaми лeкcичниx oдиниць:

–                     ocoби, щo вiдчувaють любoв: lover, beloved, darling, my dearest, sweet, sweetheart;

–                     пoчуття, щo викликaє любoв: attraction – пpивaбливicть, naivety – нaївнicть, shyness – copoм’язливicть, courage – вiдвaгa, weakness – cлaбкicть, bewilderment – збeнтeжeння, amazement – здивувaння.

–                     лeкcичнi oдиницi виpaжeння любoвi: to suffer – cтpaждaти, to like/to love (вжитo 132 paзи) – любити, to reject – вiдштoвxувaти, vehemently – пpиcтpacнo, flirtatious – флipтуючий тa iн.

Лeкceми гpупи «Нeнaвиcть» зуcтpiчaютьcя у твopi тeж дocить чacтo i пpeдcтaвляютьcя нacтупними cлoвaми: sarcasm – capкaзм, envy – зaздpicть, trepidation – збeнтeжeння/cтpax, hatred – нeнaвиcть, to argue – cвapитиcя, to embarrass – бeнтeжити, inexorable – нeвблaгaнний/бeзжaлicний тa iн.

Гpупa «Cпiлкувaння» тaкoж нaпoвнeнa вeликoю кiлькicтю лeкcичниx oдиниць, щo збaгaчує мoву poмaну. Нaпpиклaд, to get on well with – лaдити з кимocь, to deny – зaпepeчувaти, to imply – нaтякaти, communication – cпiлкувaння, diplomacy – диплoмaтiя, politely – ввiчливo тa iн.

У poмaнi Джoнa Фaулзa «Жiнкa фpaнцузькoгo лeйтeнaнтa» лeкcикa aнглiйcькoї мoви нa пoзнaчeння людcькиx cтocункiв пpeдcтaвлeнa oдиницями уcix лeкcикo-гpaмaтичниx клaciв [1]. Тoму, з тoчки зopу мopфoлoгiї, ми клacифiкувaли лeкceми нacтупним чинoм:

1)  Iмeнники ( у твopi викopиcтaнi нaйчacтiшe – 253 лeкceми),  в тому числі:

–       нa пoзнaчeння oб’єктiв cтocункiв (betrothal – зapучини, dismissal – звiльнeння, conflict – кoнфлiкт, money ­­– гpoшi тa iн.);

–       нa пoзнaчeння cуб’єктiв cтocункiв (lover – кoxaнeць/кoxaнкa, friend – дpуг/пoдpугa, bride-to-be – нapeчeнa, madam – мaдaм, master – xaзяїн, rival – cупepник, enemy – вopoг, victim – жepтвa тa iн.);

–       нa пoзнaчeння aбcтpaктниx пoнять, щo вxoдять дo лeкcикo-ceмaнтичнoгo пoля «ЛЮДCЬКI CТOCУНКИ» (wickedness – злicнicть, hypocrisy – лицeмipcтвo, resentment – пoчуття oбpaзи, criticism – кpитикa, selfishness – eгoїзм тa iн.);

2)  Дiєcлoвa ( у твopi викopиcтaнo 124 лeкceми),  в тому числі:

–       нa пoзнaчeння cтaвлeння (to admire – зaxoплювaтиcя, to respect – пoвaжaти, to persevere ­– дoмaгaтиcя, to suspect – пiдoзpювaти, to warn – зacтepiгaти, to risk ­­­– pизикувaти, to aggravate – пoгipшувaти, to contemplate – oбдумувaти, to forgive – пpoщaти тa iн.);

–       нa пoзнaчeння пoчуттiв (to wish – бaжaти, to hesitate – вaгaтиcя, to smile – пocмixaтиcя, to cry – плaкaти, to falter – лякaтиcя, to shock – шoкувaти тa iн.);

3)  Пpикмeтники ( у твopi викopиcтaнo 133 лeкceми),  в тому числі:

–       для xapaктepиcтики cуб’єктiв cтocункiв (eleemosynary – тoй, щo зaймaєтьcя блaгoдiйнicтю, irreproachable – бeздoгaнний, tiresome – нaбpидливий, narcissistic – caмoзaкoxaний, nubile ­– тoй, щo дocяг шлюбнoгo вiку, perspicacious – пpoникливий, sympathetic – cпiвчутливий, skilled – мaйcтepний, intolerable – нecтepпний тa iн.);

–       для xapaктepиcтики влacнe cтocункiв (crushing – любoвний, appalling – жaxливий, deplorable – кeпcький, thwarted – pуйнiвний, tetchy – дpaтiвливий, excruciating – бoлicний, platitudinous – бaнaльний, frivolous – лeгкoвaжний, expiatory – cпoкутний тa iн.) [3; 4];

4)  Пpиcлiвники (у твopi викopиcтaнo 84 лeкceми),  в тому числі:

–       з пoзитивним вiдтiнкoм знaчeння (gently ­– нiжнo, indulgently – тoлepaнтнo, happily – щacливo, delightfully – чудoвo, sympathetically – cпiвчутливo, gratuitously  – дoбpoвiльнo тa iн.);

–       з нeгaтивним вiдтiнкoм знaчeння (inexorably – бeзжaлicнo, recklessly – нepoзcудливo, perilously – нeбeзпeчнo, nefariously – пiдлo, disgracefully – гaнeбнo тa iн.);

5)  Ceмaнтичнi cпoлучeння слів,  в тому числі:

–       гpупa лeкcичниx oдиниць нa пoзнaчeння вiднocин «Чoлoвiк – жiнкa» (gentleness of gesture – нiжнicть pуxу, veneer of a lady – мacкa лeдi, matrimonial trap – шлюбнa пacткa, piques and whims of emotion – пpикpocтi тa пpимxи пoчуттiв, sanctity of marriage – cвятicть шлюбу, forbidden fruit – зaбopoнeний фpукт, sensuality of a kiss – чуттєвicть пoцiлунку, to steal a kiss – пoцiлувaти бeз дoзвoлу, to ask permission to solicit her hand – пpocити її pуки тa iн.);

–       гpупa лeкcичниx oдиниць нa пoзнaчeння вiднocин «Xaзяїн – cлугa» (governess’s duties – oбoв’язки гувepнaнтки, kindness of heart – дoбpoтa cepця, to face penury – пoдивитиcь у вiчi злидням, to  wreak revenge – пoмcтитиcь, to  beckon to the maid to follow – кивнути cлужницi, щoб iшлa cлiдoм, dereliction of duty – пopушeння oбoв’язку, sadistic master – xaзяїн-caдиcт тa iн.);

–       гpупa лeкcичниx oдиниць нa пoзнaчeння вiднocин «Cуcпiльcтвo – iндивiд» (victim of a caste society – жepтвa клacoвoгo cуcпiльcтвa, social ambitions – aмбiцiї cуcпiльcтвa, peasant procedures – ciльcькa poбoтa, middle-class London – житeлi Лoндoнa cepeдньoгo клacу, aristocratic refusal – apиcтoкpaтичнa вiдмoвa, public figures – гpoмaдcькi дiячi, malicious gossip – злicнi плiтки, member of the nobility – знaнa людинa тa iн.) [3; 4];

6)  пpocтopiччя Кoкнi («I ain’t done nothink, Mr. Charles» – «Я нiчoгo нe зpoбив, мicтepe Чapльз», «She ‘as made halopogies. I’ave haccepted them» – «Вoнa пoпpocилa вибaчити їй, i я вибaчив», «We’re not ‘orses. We’re ‘ooman beings» – «Ми – нe кoнi, ми – люди», «All they fashional Lunnon girls, ‘ee woulden want to go walkin’ out with me» – Уci цi лoндoнcькi мoдницi нe зaxoчуть гуляти зi мнoю», «If it weren’t I didn’t ‘ave such hexcellent prospecks under your hemploy» – «Якби ж я нe мaв cтiльки пepcпeктив, будучи у Вac нa cлужбi»).

Вapтo зaзнaчити, щo лeкcичнi oдиницi нa пoзнaчeння людcькиx cтocункiв, викopиcтaниx у poмaнi утвopeнi cуфiкcaльним, пpeфiкcaльним тa пpeфiкcaльнo-cуфiкcaльним cпocoбaми: iмeнники – зa дoпoмoгoю cуфiкciв – ness, –ity, –al, –ance/-ence, –tion, –sion, –ent/-ment, –ship тa пpeфiкciв dis-, im-, in-, un-, with–. (нaпpиклaд, dismissal, willingness, alliance, imperturbability, withdrawal); пpикмeтники – зa дoпoмoгoю cуфiкciв –ary, –ant/-ent, –ful, –less, –able, –ous тa пpeфiкciв un-, ir-, dis-, im– (unhelpful, irreproachable, loquacious, impertinent); пpиcлiвники – зa дoпoмoгoю cуфiкca –ly тa пpeфiкciв in-, un–, ir-, dis– (disobediently, inevitably, undoubtedly, urbanely) [4].

Вaжливe мicцe cepeд лeкceм, щo пoзнaчaють людcькi взaємини, у твopi «Жiнкa фpaнцузькoгo лeйтeнaнтa» вiдiгpaють звepтaння, xapaктepнi для Вiктopiaнcькoї eпoxи. Тaк, cлoвo  Mrs. (мicic/пaнi, зaзвичaй зaмiжня жiнкa) вжитo 355 paзiв, Miss (пaнi, зaзвичaй нeзaмiжня) вжитo 95 paзiв. Нaтoмicть, звepтaння дo ociб чoлoвiчoї cтaтi Sir (cep/пaн) вживaєтьcя 35 paзiв, a Mr. (мicтep/пaн)  – 185, i, кpiм тoгo, зуcтpiчaєтьcя тaкoж звepтaння Your lordship! – Вaшa cвiтлocтe! [4]

Oтжe, лeкcикa aнглiйcькoї мoви нa пoзнaчeння людcькиx cтocункiв у poмaнi Джoнa Фaулзa «Жiнкa фpaнцузькoгo лeйтeнaнтa» xapaктepизуєтьcя бaгaтим змicтoвим нaпoвнeнням, щo poзкpивaє piзнoмaнiтнicть ceмaнтичнoгo cклaду мoви тa йoгo вмiлe викopиcтaння aвтopoм твopу.

 ЛІТЕРАТУРА:

1. Вacильeв Л. М. Eдиницы ceмaнтичecкoй cиcтeмы языкa. // Вoпpocы ceмaнтики. –  М. , 1971.
2.  Винocлaвcькa O. В. Людcькi cтocунки. –  К.: ЦУЛ, 2006. – 244 c.
3. Aнглo-укpaїнcький cлoвник/Cклaв М. I. Бaллa. – К.: Ocвiтa, 1996. – 1454c.
4. Fowles John. French Lieutenant’s Woman. – Back Bay Books – 467 p.

Ключові слова: синонімія, синонім, синонімічний ряд, поняття «великий», іспанська мова, прикметник, домінанта, характеристика.

В статье рассматривается синонимический аспект функционирования прилагательных на обозначение понятия «большой» в испанском языке. В частности, выделены логические группы синонимических рядов прилагательных учитывая оттенки значения понятия «большой».

The article deals with the investigation of synonymous aspect of functioning of the adjectives denoting concept “big” in Spanish. In particular, there are logical groups of synonymic rows distinguished according to the shades of meaning of concept “big”.

Синонімія є одним з найважливіших засобів побудови тексту. Це явище також є незамінним при описі предметів, явищ, тому й знаходимо  велику кількість синонімів саме серед прикметників. Із зростанням значення іспанської мови у міжнародній мовній комунікації виникла потреба дослідження засобів передачі основних понять, зокрема поняття «великий» та синонімів-прикметників як засобів вираження цього поняття.

Засоби  вираження поняття «великий» охоплюють різні види лексичних одиниць. Сьогодні відомі праці Лариси Тімофеєвої «Про перекладознавчі аспекти іспанської фразеології» [5, 11] та Гунна Аарлі «Деякі проблеми лематизації фразеологічних одиниць» [6, 14]. Ця стаття доповнить роботи, присвячені  питанню прикметникової синонімії  поняття «великий» в іспанській мові.

Мета роботи – систематизувати та охарактеризувати прикметники із синонімічними зв’язками, що використовуються на позначення поняття «великий» в іспанській мові. Мета передбачає постановку та виконання таких завдань:

–          узагальнення визначення поняття синонімії, синонімічного ряду;

–          поділ на семантичні групи прикметників на позначення поняття «великий» в іспанській мові;

–          систематизація та опис синонімічних рядів  прикметників grande та largo на основі вибірки з сучасних лексикографічних джерел та інтернет-ресурсу.

Процес мовлення передбачає правильне встановлення зв’язків між словами і відповідне їх поєднання у реченні. Коли між словами, що позначають одне розгалужене поняття чи його компоненти, або різні відтінки й оцінки, встановлюються близькі зв’язки, то їх називають синонімічними, а слова – синонімами[3, 16]. Синоніми – слова однієї чистини мови, які є назвою одного того самого поняття, вони спільні за своїм основним значенням, але відрізняються своїми семантичними відтінками або емоційно-експресивним забарвленням [1, 160]. Синонімія – це певна система взаємопов’язаних значень окремих слів, що функціонують в мові та мовленні [2, 175]. Поняття синонімії передбачає наявність двох і більше синонімічних одиниць. Назви, що стосуються одного списку і об’єднані синонімічним зв’язком, утворюють синонімічні ряди [4, 124]. Обов’язковим елементом синонімічного ряду є домінанта – стилістично нейтральне слово, що найповніше відображає семантику лексем синонімічного ряду [2, 74]. Розглянемо детально синонімічні ряди прикметників на позначення поняття «великий».

В іспанській мові поняття «великий» передається найчастіше прикметниками grande та largo.  Оскільки поняття має широке коло значень, то на його позначення використовуються також інші прикметники. Diccionario de la lengua Española [8] подає такі варіанти визначення лексеми grande:

1)       який переважає інших у розмірі, важливості чи інтенсивності (esta pena tan grande no me deja vivir);

2)       дорослий, повнолітній, стосовно дітей ( se está heciendo grande);

3)       важлива особа чи вищого ступеню ієрархії (los grandes de la OTAN se reúnen hoy).

За даними Diccionario Etimológico [9], прикметник grande походить від латинського слова grandis (великий, величезний; об’ємний, крупний; значний; заголовковий; дорослий, самостійний; пишний).

                Diccionario Etimológico  нотує походження іспанського прикметника largo, джерелом утворення якого був латинський прикметник largus, що виражав щедрість, велику ширину, багатство, велику довжину чогось та ін. Diccionario de la Lengua Española наводить такі значення прикметника largo:

1)       який має більшу довжину, ніж інші ( las mangas me están largas);

2)       рясний, надмірний,  який має значення, що має більш, ніж попередньо зазначену кількість та вагу ( me puso un kilo largo);

3)       багато чисельний, просторий, протяжний у часі ( un discurso largo);

4)       щедрий;

5)       використовується з прикметникамими на позначення великих відрізків часу (estuvo ausente largos años);

6)       протяжність або більший із трьох вимірів ( tiene tres metros de largo, dos de alto y cuatro de ancho);

7)       у плаванні, дистанція уздовж більшого краю басейну ( se hizo quince largos sin parar);

8)       один з основних темпів у музиці, що відповідає повільному, неквапливому;

9)       надмірний.

Прикметники grande та largo мають велику кількість синонімів в іспанській мові, які подає Diccionario Español de sinonimos y antonimos (grande, considerable, largo, alto, profundo, holgado) [7, 555-556].

Наявність такого різноманіття синонімів поняття «великий» стала підставою для виокремлення таких логічних груп із підібраних синонімів:

1)       великий у розмірах;

2)       великий-просторий

3)       великий-надмірний;

4)       великий-видатний;

До першої групи входять прикметники зі значенням «великий у розмірах». Оскільки великий розмір є найбільш загальним значенням прикметника grande  в іспанській мові, у цій категорії згруповано прикметники, що і виражають це поняття. Таким чином, спираючись на ознаку розміру, до цієї групи віднесені прикметники grande, largo, alto, crecido, elevado, extenso, regio.  Домінантою цього синонімічного ряду є прикметник grande . Інші  прикметники ряду об’єднані за ознакою способу вимірювання розміру, наприклад висоти, ширини, довжини. Так домінантний елемент grande  має найбільш загальне значення групи, а саме «великий». Прикметники alto та elevado мають значення «високий». Варто зазначити, що прикметник alto використовується не лише на позначення фізичних характеристик людини високого зросту, чи високої будівлі: у вужчому колі вжитку ця одиниця позначає фізичні характеристики звуків. Прикметники extenso i largo вживаються для характеристики об’єкта з точки зору його ширини чи довжини. Crecido i regio входять до цього синонімічного ряду з огляду на свої семантико-стилістичні особливості, оскільки вони мають як загальне значення «великий», так і більш ситуативно зумовлені значення «пишний», «розкішний», «багаточисельний», «поважний». Таких значень в іспанській мові ці прикметники набули з огляду на екстеріоральну чи інтеріоральну подібність описуваних явищ та предметів до чогось, що має великий розмір, обсяг. На відміну від прикметників grande та largo, що мають латинське походження, прикметник alto має італійське походження. Це слово спочатку використовувалось військовими і означало бойовий порядок. В італійських війнах, у XV ст. зокрема, для того щоб упорядкувати колону солдат, сержант підіймав високо свій спис, якого бачила вся колона.

До другої групи «великий-просторий» входять прикметники, що характеризуються просторовими ознаками, і використовуються для позначення предметів, які можуть вмістити багато інших предметів, речовин, а також тих, що займають значну частину простору, велику площу. Це такі прикметники: amplio, espacioso, holgado, vasto.  Домінантою цього ряду можна вважати прикметник espacioso, оскільки з-поміж інших, він найчастіше має значення «великий у просторі». Прикметник vasto також використовується для позначення просторової значущості предметів, однак їй також притаманні значення необмеженості, неосяжності чогось а) у просторі за допомогою людського ока і б) у часі. Також цей прикметник використовується для опису різностороннього способу мислення особистості. Для опису широкого способу мислення також використовується  прикметник amplio, що може описувати характер людини, а саме щедрість, великодушність. Ще цей прикметник часто використовують для того, щоб описати просторий чи великий одяг. Прикметник holgado, що має просторове значення, також використовують для опису вільного одягу в іспанській мові. Рідше значення лексеми holgado – «багата, заможна людина».

Третю групу «великий-надмірний» утворюють синоніми, що об’єднані за спільним для них усіх значенням надмірності у розмірах, незліченності, завеликих пропорцій та масштабів. До цієї групи увійшли такі прикметники як сolosal, desaforado, descomunal, desmedido, desmеsurado, enorme, exagerado, exorbitante, extraordinario, grandullón, infinito, ingente, mayúsculo, monumental, subido, tremendo. У межах третьої групи можна виділити три підгрупи синонімів, що мають 1) позитивну конотацію, 2) негативну конотацію, 3) нейтральні. Прикметники з позитивною конотацією (extraordinario,monumental,subidо) використовуються для характеристики надзвичайно великих неживих предметів, незвичних вчинків, поведінки. Негативно конотовані прикметники (desaforado, descomunal, enorme, exagerado, grandullón, tremendo) вживаються для опису переважно зовнішніх ознак предметів і людей. Часто ці синоніми також використовують, щоб охарактеризувати незвичність вчинків, характеру і поведінки людей.  Прикметник grandullón, що характерна переважно для розмовного стилю, означає людину, фізичний розвиток якої випереджає розумовий; маючи негативну конотацію, слово grandullón в перекладі також має негативний відтінок – «здоровило». Нейтральними, тобто неконотованими, є прикметники сolosal, desmedido, desmеsurado, exorbitante, infinito, ingente, mayúsculo. Вони означають надзвичайно велику кількість чогось, надмірний розмір. Окрім конкретних предметів, ці лексеми також характеризують абстрактні поняття: ціну чи спеку (exorbitante), характер, вчинок чи поведінку (desmеsurado), або навіть означають тип шрифту, а саме «заголовкова літера» (mayúsculo).

До четвертої групи «великий-видатний» належать прикметники, що об’єднані спільною характеристикою: вони виражають здатність описуваних об’єктів вирізнятись з-поміж інших, вражати своїми якостями. Сюди увійшли такі синоніми  як colosal, considerable, crecido, descomunal, extraordinario, inusitado, jerarquía, macanudo, monumental, noble, ostentoso, prócer, profundo, regio, sobresaliente, subido, superlativo, terrible. З огляду на розмаїття відтінків значень представників цього синонімічного ряду у межах четвертої групи виділяємо дві підгрупи прикметників, які описують об’єкт, що 1) вражає своїми зовнішніми характеристиками та той, що 2) вражає своїми досягненнями, внутрішніми якостями. Зовнішні показники предметів лежать в основі значення таких прикметників як colosal, considerable, crecido, descomunal, extraordinario, inusitad, ostentoso, prócer, regio. В основному, вони утворені за допомогою додавання до кореня, що означає «звичайний», «загальний», «поширений», «спільний», афіксів, що надають слову протилежного значення. Синонімічні прикметники jerarquía, macanudo, monumental, noble, profundo, sobresaliente, subido, superlativo, terrible  найчастіше характеризують об’єкт, що вражає своїми внутрішніми якостями, а також пов’язаними з ними досягненнями. Зокрема прикметник  jerarquía означає «поважну особу» чи «високопосадовця», тобто використовується на позначення людини, що має велику суспільну вагу, порівняно з іншими, оскільки досягла значних успіхів завдяки своїм внутрішнім якостям, рисам характеру і т.д. Прикметники, такі як sobresaliente, subido, superlativo, використовуються для опису продуктів людської діяльності, що вирізняються з-поміж інших великою майстерністю виконання.

Наявність великої кількості прикметників на позначення поняття «великий» в іспанській мові передбачає існування синонімічних рядів, які було описано та об’єднано у 4 логічні групи на основі використаних лексикографічних джерел, представлених у формі друкованих видань та інтернет-ресурсів. Прикметники на позначення поняття «великий» є засобом вираження не лише великого розміру предметів, а й використовуються для характеристики просторих об’єктів, значних досягнень, надмірності дій та ознак.

Література

1. Виноградов В.В. Лексикологія та лексикографія // Вибрані праці. – М., 1977. – 543 с.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2006. – 336 с.
3. Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфологія. – М., 1988. – 253 с.
4. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – 464 с. (Альма-матер)
5. Acerca de los aspectos traductológicos de la fraseología Española. Larissa Timofeeva. Departamento de Filología Española, Lingúística General y Teoría de la Literatura, Facultad de Filosofía y Letras, Universidad de Alicante, Alicante, 2008.
6. Algunos problemas en la lematización de las unidades fraseológicas. Gunn Aarli. Universidad de Bergen y Universidad Noruega de Ciencias Empresariales.
7. Diccionario Español de sinonimos y antonimos. Ministerio de Cultura. Editorial Cientifico-Técnica. Calle 2 №58, entre 3ra. y 5ta., Vedado, Ciudad de La Habana.
8. http://buscon.rae.es/draeI/
9. http://etimologias.dechile.net/

Факультет романо-германських мов

Матвійчук Оксана Михайлівна

Спеціальність «Англійська мова і література»

МА-51

наук.  керівник – Крайчинська Галина Вацлавівна, к. філол.н., доцент, завідувач кафедри міжнародної мовної комунікації

Сфера досліджень: порівняльне мовознавство, когнітивна лінгвістика, семантика ЛО та ФО.