У статті розглянуто участь протестантизму в суспільному житті України у контексті аналізу соціального вчення протестантських конфесій України.

Ключові слова: протестантизм, п’ятидесятники, АСД, соціальне вчення.

The article reviews Protestant participation in public life of Ukraine in a context of the social doctrine of Protestant denominations in Ukraine.
Keywords: Protestant, Pentecostal, SDA, social doctrine.

Досліджуючи протестантизм, особливо його пізні течії, слід брати до уваги той факт, що за роки незалежності нетрадиційні віросповідання пройшли складний шлях становлення, інституціоналізації та визнання, як на державному, так і особистому рівнях. Рівень довіри держави та суспільної думки до протестантських конфесій не завжди відображав реальний стан речей. Стара ідеологічна система неоднозначно впливала на розвиток та діяльність євангельських релігійних організацій, формуючи стереотипи щодо протестантизму у свідомості людей, які продовжують існувати до наших днів.

Тема особистості й особистісної віри є актуальною для протестантизму, що апелює до вільного вибору релігійного світогляду й життя. Загальні біблійні принципи етики, моралі, любові, що стають основою для вільного вибору особистості, формують демократичну систему взаємовідношень між конфесією та віруючи, що до неї належать [14, с. 237]. Як наслідок соціальні доктрини і соціальна позиція протестантських церков формується на основі екзистенційних питань, моралі та прав людини вільно жити у секуляризованому світі за християнськими принципами. Така гуманна орієнтація протестантизму у питаннях соціальної справедливості пояснює популярність та зростання кількості послідовників у країнах, де права людини утискувалися або ж не дотримувалися взагалі.

Лариса Веремейчик зазначає, що протестантизм в Україні, характеризується строкатістю богословських підходів, зумовлених численністю напрямів та течій, якими представлений цей напрям. Позиція протестантів, які хоч і мають у корінні традиції відсторонення від суспільно-політичних процесів, що детерміновані історією взаємовідносин між протестантськими конфесіями та радянською державою, все ж намагається відповідати на запити часу і виробити соціальне вчення, у якому намічені тенденції до співпраці з державою у суспільній царині [2].

Відомий український дослідник В. Докаш у своїх працях зазначає, що протестантизм у своєму вченні виходить із того, що в людині є всі необхідні якості, щоб вона прагнула до взаємодії із собі подібними, тобто до суспільного життя. Саме процес соціалізації тут вважається значущим, оскільки суспільство зберігає досвід, традиції, знання попередніх поколінь. Це вважається важливим ще й тому, що коли людина соціалізується, вона збагачує себе всім тим, що людство напрацювало, відібрало і зберегло за всю історію існування. Церквою визнається, що тільки в такому випадку зріла, розвинута особистість є основним багатством суспільства, джерелом та рушійною силою його розвитку. Саме тому Церква закликає людей зберігати свою гідність та розвивати свою особистість [3, с. 105].

Україно-російський релігієзнавець, дослідник протестантизму Михайло Черенков зазначає, що євангельське християнство сприймає сучасність і сучасне суспільство як сферу свого життя і служіння, долаючи дуалізм церкви і суспільства, релігії і культури. Своїм основним завданням євангельські церкви вважають не збереження традицій і дотримання їх в усій буквальності, а їх творче продовження відповідно до духовних запитів і соціальних потреб секулярного суспільства. Євангельські церкви орієнтуються на майбутнє, а не в минуле; на реформи, а не на традиції; на активне соціальне служіння, а не на храмову літургію; на сучасні моделі і форми, а не на радянський досвід маргінального існування церков [15, с. 237].

Протестантські євангельські церкви, зазвичай мають надзвичайно розширену організаційну структуру, але поєднуються у своїй єдиній соціальній позиції. Спільними рисами протестантизму на пострадянському просторі, називають соціальну активність, динамізм, серйозне ставлення до віри та високі етичні принципи. Автори сучасних досліджень визнають, що світ євангельського протестантизму (насамперед баптизму і п’ятидесятництва) раніше вважали примітивним і інтелектуально бідним, а сьогодні розкривають його як багатовимірний, глибоко духовний, інтелектуальний, цікавий для релігієзнавців і навіть для православних богословів [11, с. 231].

П’ятидесятницькі, баптистські й різні «євангельські» церкви на сьогодні утворили якісно нову спільноту, у якій доктринальні і соціальні особливості поступаються місцем єдності на основі прийняття фундаментальних принципів Реформації і нових актуалізацій Євангелія. У соціальному вченні українських євангельських протестантів домінують консервативні моделі. Як висловився лідер українських п’ятидесятників Михайло Паночко, «…краще консерватизм, ніж лібералізм. Біблія лібералізму не припускає» [9, с. 3].

На сьогоднішній день все більше актуалізується питання про роль протестантизму у соціальній та духовних сферах життя суспільства. Це питання протягом багатьох років залишалося дискусійним. Соціальне вчення протестантських організацій в основному представлено у програмних документах – доктрині, концепції, позиції тієї чи іншої організації до тих чи інших питань. Як правило, всі програмні документи конфесій спрямовані на визначення відносин Церкви та інших соціальних інститутів суспільства. Тому загальним для всіх представлених концепцій і програм є блок розуміння прав людини, а також трактування участі протестантських конфесій у політичному житті держави та організації допомоги нужденним[1].

Одним з головних програмних документів сучасного протестантизму щодо позиції у суспільстві є документ під назвою «Соціальна позиція протестантських церков Росії», який підготували російські протестантські церкви у 2003 році відповідно до рішення Консультативної ради глав протестантських церков. В даний час до Консультативної ради входять Євразійська федерація спілок євангельських християн-баптистів країн Співдружності, Євро-Азіатське відділення Церкви християн адвентистів сьомого дня, Західно-Російський союз Церкви християн адвентистів сьомого дня, Російський об’єднаний союз християн віри Євангельської, Російський союз Євангельських християн-баптистів і Союз християн віри Євангельської п’ятидесятників Росії [12]. У цьому документі колектив авторів приділяє велику увагу поданням позиції протестантських деномінацій Росії з питань прав і свобод людини. Крім того, в документі визначені сфери взаємодії церкви і держави. Перелік сфер співробітництва включає в себе, зокрема, підтримку інституту сім’ї, материнства і дитинства; служіння милосердя і благодійність; посильну діяльність у профілактиці правопорушень, піклування про осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі. Цей документ є фундаментальною основою для прикладу соціального служіння усім протестантським конфесіям, адже їх співдружність, зазвичай не зосереджується у регламентованих територіальних кордонах. Подібний документ стає прикладом для реалізації соціального служіння не лише для протестантів Росії, але й для українських євангельських християн.

Варто зазначити, що подібний документ, що відображає соціальну концепцію та ставлення до окремих питань прийнятий протестантами п’ятидесятниками в Україні. Своє ставлення до суспільства п’ятидесятники окреслили у «Основах віровчення та богослужбової практики» у розділі «Наше ставлення» [8, с. 26]. Церква вчить, що віруюча людина повинна мати активну життєву позицію, піклуватися про добробут своєї країни, про проблеми суспільства й виробництва, виконувати цивільні обов’язки. Щодо ставлення до інших конфесій, то ідеться мова про те, що треба жити в мирі з ними, виявляти до них повагу, милосердя, любов, не осуджувати й не лихословити їх, не ворогувати з ними; усіх християн вважати Божими дітьми. В підрозділі «До світської влади» зазначається, що християни повинні шанувати владу, коритися владі, віддавати їй належне, молитися за владу. Тут чітко зазначається, що церква відокремлена від держави, але це не заважає деномінації включатися в розробку соціальних проектів та їх реалізацію. Загалом можна сказати, що Церква бажає активно співпрацювати як із державою, так        і з громадськими організаціями в соціальній сфері [8, с. 23].

Варто відзначити, що в соціальних доктринах сучасних протестантських церков розроблені принципи співпраці з суспільством і виконанням кожного з віруючих своїх громадянських обов’язків.

Для об’єктивного висвітлення теми дослідження доречно акцентувати увагу на питанні українського протестантизму в контексті сучасних політичних процесів, що передбачає два аспекти. Перший – власне політика та організація влади у суспільстві. Другий – відносини між державою і Церквою. Питання політики у євангельському протестантизмі вирішується однозначно: «Богу – Богове, кесарю – кесареве». Проте,слід розуміти що на практиці дотримуватися цього принципу дуже складно, адже Церква не може бути нейтральною у політичному житті. Під час виборів до Верховної ради України неодноразово балотуються протестанти [10].

Соціальне служіння для більшості протестантських церков, що діють в Україні, – це, по-перше, підтвердження актуальності вчення Лютера про «добрі діла». Віруючі його розглядають як свідчення осмисленості свого земного існування, пошуків ефективних засобів практичної реалізації християнських заповідей. По-друге, передбачає й своєрідне надолуження протестантськими громадами України свого ще не реалізованого суспільно-етичного потенціалу. Центральне місце у сфері соціального служіння посідає філантропія, що вважається найголовнішим аспектом соціальної практики у протестантизмі. Саме в ній реалізується його ідеал практичного християнства. Не зважаючи на багатолітню заборону благодійницької діяльності за умов радянської системи, протестанти намагались проводити її серед єдиновірців. У незалежній Україні спрямовують її насамперед на нерелігійне середовище, тісно поєднуючи із завданням євангелізації, проповіді релігійного вчення. Головним об’єктом філантропії стають люди, котрі потребують невідкладної допомоги. Оскільки жебрацтво у протестантизмі, зокрема кальвінізмі та пов’язаних з ним пізніх течіях, засуджується, як вияв лінивства, небажання виконувати Божі заповіді й дотримуватись основних обов’язків перед суспільством, то йдеться передусім про допомогу моральну [6, с. 175].

Для того щоб детальніше зрозуміти принципи соціального служіння протестантів, пропонуємо розглянути соціальну сферу діяльності Церкви Адвентистів сьомого дня (АСД), яка закликає всіх до відкритості та розвитку відповідальної ініціативи в ім’я загального блага [4, с. 55]. Крім того, адвентисти бачать свою соціальну місію у духовному оздоровленні суспільства через роботу з особами, яких відносять до так званих груп ризику: наркоманами, алкоголіками, особами без певного місця проживання, підлітками, діяльність асоціації служіння ув’язненим, формування духу толерантності, міжконфесійного співробітництва, зміцнення миру і злагоди в суспільстві. Також представники АСД пропонують суспільству освітні технології і методики з профілактики та боротьби зі згубними звичками, формування здорового способу життя, які напрацьовані в даному співтоваристві [4, с. 92].

У відповідь на потреби суспільства, своє соціальне служіння адвентисти будують дотримуючись двох основних принципів:

• гідність людини (допомога людям реалізувати свій потенціал);
• загальне призначення земних благ (забезпечення принципу соціальної справедливості).

Ці принципи визначають вирішення низки соціальних проблем: нагодувати голодного, одягнути роздягненого, відвідувати хворих, втішити страждають і т.д.

Особливою ланкою соціального служіння протестантів є сфера охорони здоров’я. Найбільш активно у цій сфері працюють адвентисти. Це пояснюється не лише загальною етичною концепцією, а й особливостями віровчення, що включає у себе санітарну реформу. Максимального втілення даної реформи прагне Українська уніонна конференція, пов’язуючи її з розв’язанням суспільних проблем: «Ми не можемо вважати себе дітьми Божими, якщо порушуємо Його настанови щодо здорового способу життя. Якщо людина знаходиться у пригніченому, хворобливому стані через неправильне ставлення до свого життя, вона не може почути голос Божий, бути активним членом суспільства» [4, с. 94]. Для практичного здійснення санітарної реформи при церкві створено відділ здоров’я і поміркованості. У 1992 р. відбулася установча конференція лікарів-адвентистів, де оголошено початок діяльності Адвентистської медичної асоціації України [7].

Соціальна доктрина Адвентистів сьомого дня стала першим програмним документом серед українських протестантів, що на офіційному рівні представляє соціальну позицію Церкви. Вона містить основні богословські позиції, що пояснюють особливості віровчення АСД. Документ структуровано й поділено на розділи:

• Церква, Людина, Сім’я;
• Церква і суспільство;
• Церква і держава;
• Християнська етика і світське право. Свобода совісті і толерантність;
• Культура у контексті релігійного та соціального життя;
• Сучасна економіка та християнські цінності;
• Здоров’я людини та народу;
• Проблеми біоетики;
• Церква та проблеми екології;
• Сучасна світова спільнота:досягнення та загрози розвитку;
• Церква АСД та інші конфесії та релігії. Екуменізм;
• Соціальне служіння церкви, як відповідь на потреби суспільства.

Таким чином, соціальна доктрина Церкви АСД, опрацьована і ухвалена першою з-поміж інших протестантських церков у незалежній Україні, дає можливість віруючим цієї Церкви активно включатися у соціогуманітарні й соціокультурні процеси, створювати різноманітні форми і методи суспільного життя, щоб бути активними суб’єктами громадянського суспільства. Відкритість до суспільства, соціальна мобільність поєднуються з активною політичною діяльністю: віруючі Церкви АСД самі обирають на виборах і обираються як депутати до законодавчих органів влади – від сільських рад до Верховної Ради України, працюють у виконавчих органах влади.

Українська унійна конференція Церкви АСД входить до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, в якій разом з представниками інших конфесій, діючих в Україні, сприяє утвердженню міжконфесійної толерантності й стабільності українського суспільства, міжнаціональної і міжконфесійної злагоди, рівноправності всіх громадян України незалежно від їх ставлення до релігії.

Таким чином, протестантські церкви на сучасному етапі вже не обмежуються справами общини, а намагаються розширити поле своєї соціальної активності на інші галузі суспільного життя. Розуміючи, що релігія в Україні найкраще може реалізуватися в духовній сфері, протестантські лідери прагнуть до розширення свого впливу в інформаційному просторі. Значну роль у формуванні інформаційного простору країни відіграють навчальні заклади.

Протестантські громади мають безліч власних навчальних закладів. Згідно статистистичних даних за 2003 р., Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів (ВСО ЄХБ) мав 5 вищих навчальних закладів: 3 семінарії і 2 університети. Крім того, до нього належать 15 середніх біблійних коледжів, безліч біблійних шкіл при баптистських церквах і численні музичні та заочні курси[16, с. 2].

До Всеукраїнського союзу християн віри євангельської – п’ятидесятників входять 14 навчальних закладів вищого та середнього рівнів акредитації і 871 недільна школа. Громади п’ятидесятників, що не входять до цього союзу, мають 3 навчальні заклади та 260 недільних шкіл. При інших протестантських течіях також діють численні навчальні заклади всіх рівнів [16, с. 2].

У середовищі протестантських церков є багато спеціальних навчальних закладів, мета яких – виховання майбутніх служителів церкви. Прикладом такого навчального закладу є школа «Дияконія», заснована у 2009 р. на базі київської парафії Української Лютеранської Церкви «Воскресіння». Ця школа діє в співпраці з Українською Лютеранською Богословською семінарією Святої Софії в Тернополі. Учні «Дияконії» ретельно вивчають Біблію та принципи діяльності релігійних громад, набувають навичок, необхідних для служіння людям. Після закінчення цієї школи випускники отримують сертифікати, що дозволяють їм служити дияконами та дияконесами [13].

Священнослужителів готує Буковинський біблійний інститут церкви адвентистів сьомого дня, який має філіали в Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях. На базі цього інституту майбутні служителі мають можливість ретельно дослідити і проаналізувати Святе Письмо, здобути знання, необхідні для успішного служіння людям, набути практичних навичок роботи з віруючими.

На базі найбільших протестантських конфесій в Україні за період незалежності створено багато вищих навчальних закладів. У 1994 р. в Тернополі заснована богословська семінарія імені Св. Софії. У цій семінарії готують церковнослужителів, богословів, фахівців з доктринального, історичного та практичного богослов’я. Для вступу до семінарії абітурієнт повинен мати попередню загальну вищу освіту, знати одну або дві іноземні мови й уміти вільно читати Біблію давніми єврейською та грецькою мовами.

Навчання в Семінарії Св. Софії триває 4 роки. Під час навчання семінаристи проходять практику в церквах, де планують служити. На завершальній стадії освітнього процесу семінаристи готують дослідницький проект з певної богословської теми. Випускники цього ВНЗ отримують дипломи бакалаврів та магістрів богослов’я і можуть бути служителями різних рівнів у протестантських церквах. Особливою ознакою Тернопільської богословської семінарії імені Св. Софії є її визначена національна орієнтація: значну увагу приділяють вивченню української мови, історії та культури. Дослідницькі проекти в семінарії присвячені переважно дослідженню релігійних проблем на території України [5, с. 472].

Отже, протестантські лідери усвідомлюють, що на сучасному етапі в українському суспільстві не вистачає такої морально-етичної концепції, яка б ставила людину перед необхідністю відповідати не тільки за особисте спасіння чи спасіння членів своєї конфесії, чи, навіть, загальнолюдське спасіння, а й за збереження своєї нації, держави, природи, і, взагалі, світу, в якому ми існуємо. Тому, тільки виробивши актуальну для сьогодення аксіологічну систему, яка б адаптувала традиційні морально-етичні настанови, такі як десять заповідей тощо до сучасних потреб українського суспільства, протестантські церкви зможуть впливати на культурно-соціальну ситуацію в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Буга Е. Особенности социального служения протестантских общин в современном обществе. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://human.snauka.ru/2013/08/3686.
2. Веремейчик Л. Участь протестантських церков у суспільному житті незалежної України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://univerua.rv.ua/VNS2/Veremeychyk_L.F.pdf.
3. Докаш В. Форми реалізації особистості в контексті соціальних доктрин протестантських церков / В. Докаш // Релігія та Соціум. – 2010. – № 1 (3). – С. 105–110.
4. Жукалюк Н., Любащенко В. История Церкви христиан Адвентистов седьмого дня в Украине. – К., 2003. – С 55.
5. Історія релігії в Україні. В 10т. Т.5. Протестантизм в Україні / [ред. кол.: А.Колодний(голова)та ін.]. – К.: Світ знань, 2002. – 424с.
6. Кальниш Ю. Г. Соціальна і гуманітарна роль церкви в українському суспільстві / Юрій Кальниш // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – – № 1. – С.175.
7. Медична асоціація АСД [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bible.com.ua/lib/r/40.
8. Основи віровчення та богослужбової практики Церкви Християн віри євангельської п’ятидесятників України. – Ч. : Рута, 2007. – 26-27 с.
9. Паночко М. Єдність – фундамент для пробудження // Назустріч надії. – 2007. – №1. – С. 3.
10. Решетніков Ю. Євангельські віруючі і політика / Юрій Решетніков // Релігійно-інформаційна служба України / Релігія і суспільство / Аналітика: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.zisu.org.ua/ukr/ religion.and.society /analysis/ article; 11233.
11. Современная религиозная жизнь России. Опыт систематического описания. – М., 2003– 2004. – Т. 2. Протестантизм. – 2003. – с. 321.
12. Социальная позиция протестантских церквей России [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// bibleapologet.narod.ru/doctrine.htm.
13. Українське лютеранство, школа «Дияконія» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrainian-lutherans.blogspot.com/2008/12/blog-post.html.
14. Черенков М. Протестантизм як рафіноване християнство : [монографія] / М. Черенков, А. Колодний, Л. Филипович // Українське релігієзнавство. – К., 20 – Спецвипуск 2009-2. – 237 с.
15. Черенков М.М. Від ізоляціонізму до «входження у світ»: соціально-філософські рефлексії трансформаційних процесів в українських євангельських церквах // Мультиверсум. – 2008. – №70. – С. 237–247.
16. Яроцький П. Протестантизм в Україні:динаміка змін / П.Яроцький // Людина і світ. – Липень,2004. – С.2.

Ключові слова: ВСО ЄХБ, молодіжна робота, конфесійні ЗМІ.

YOUTH WORK OF UU ECBU

IN THE LIGHT OF CONFESSIONAL  MEDIA

This article reveals the directions and forms of youth policy realization of Ukrainian Union of Evangelical Christian Baptists Unification, based on confessional media materials in the early third millennium. Youth church work is analyzed at national and local levels.

Keywords: UU ECBU, youth work, confessional media.

Зі здобуттям нашою державою незалежності протестантські спільноти України, зокрема баптисти, опинилися перед новими викликами і реаліями. Припинення переслідувань, можливість вільно реалізовувати своє право на свободу совісті, сплеск релігійного відродження сприяли тому, що ЄХБ у нових історичних умовах почала активно використовувати можливості часу: посилена євангелізаційна й місіонерська діяльність, інституалізація, структурування церковних служінь і як наслідок – активне входження в світ. Нові виклики примусили певним чином модернізувати стратегію церкви, зокрема в молодіжній роботі. Відтак найбільший у Європі баптистський союз – ВСО ЄХБ – має в своєму складі значний молодіжний ресурс, який постійно зростає: понад 35 тис. молодих людей і підлітків ((Молодежное служение ВСО ЕХБ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyouth.com.ua.)) громад, – основний напрямок пасторської праці» ((Яроцький П. Стан пізньопротестанських конфесій [Текст] / Україна релігійна : Стан релігійного життя України. – Кн.1 / Гол. ред. А.Колодний // Українське релігієзнавство. – № 46. – К., 2008. – С. 302 – 331.)).

Метою даної статті є розкриття напрямів та форм реалізації молодіжної політики ВСО ЄХБ на матеріалах конфесійних друкованих та електронних ЗМІ на початку ІІІ тисячоліття.

Усвідомлюючи світоглядні орієнтири сьогоднішньої постмодерної культури для молодого покоління (філософія споживацтва, індустрія задоволень, відкинення ідеалів минулого, досвіду минулих поколінь тощо), провідні баптистські лідери переконані, що нині мають змінюватися методи і засоби донесення євангельських принципів до молоді залежно від культури. «Якщо ми хочемо мати успіх у роботі з молодими людьми, нам слід спуститися на їхній рівень, зайти на їхню територію і говорити зрозумілою мовою», – стверджує, зокрема, пастор молодіжного підліткового центру «Скважина» Сергій Сукненко ((Вакуленко Г. Воспоминание о будущем: Молодежное служение – пути развития [Текст] / Г. Вакуленко // Християнство. – №1. – 2001. – С. 15 – 22.)).

Рубіж тисячоліть приніс оновлення й посилення молодіжної роботи в ЄХБ, яку з 2004 р. координував Павло Унгурян (депутат Верховної Ради України, з лютого 2011 р. – керівник молодіжного служіння Євро-Азіатської федерації баптистів), а на сьогодні очолює Андрій Корнійчук (пастор Рівненської церкви ЄХБ «Благодать»). При молодіжному комітеті ЄХБ діє 6 відділів, кожен із яких структурно представлений на регіональному рівні та безпосередньо в помісних церквах.

Ефективна робота з молоддю неможлива без підготовки працівників, які б розумілися на специфіці молодіжної психології, філософії життя, світоглядних орієнтацій, тому церква особливої ваги надає навчанню лідерів (не лишень у семінарія та коледжах), постійному підвищенню їхньої кваліфікації. Для цього регулярно проводяться всеукраїнські лідерські конференції, а також обласні і регіональні семінари ((Конференція молодежных руководителей Украины, декабрь – 2009 [Текст] / Горизонты. – №1. – 2010. – С. 4 – 5.)). Зокрема, цьогоріч на регіональному рівні відбулися лідерські навчання «Мільйон лідерів».

Для активного інформування про роботу молодіжного служіння створений сайт (cyouth.com.ua). Інтернет-ресурс звернений як до віруючої молоді ЄХБ, яка може відшукати тут інформацію щодо різного роду заходів (новини, фоторепортажі тощо), матеріали для поглиблення власного релігійного життя (відео-проповіді), а також до людей, які цікавляться духовними та моральними питаннями. З 2007 р. баптисти видають кольоровий і сучасний за формою і змістом журнал «Горизонти», який є не лише джерелом інформації та духовних роздумів для церковної молоді, але й просвітницьким та євангелізаційним часописом для широкого загалу. Разом із тим, здійснюється вишкіл працівників для інформаційної роботи в помісних церквах. Так, 13-14 листопада 2010 р. в Ірпіні Київської обл. відбувалася конференція медіа-євангелістів «Media Mobilization», яку організували Союз молодих християн України, Асоціація «Духовне відродження» та Асоціація інтернет-євангелістів. Головна теза конференції: від працівників християнських ЗМІ очікується рішучі дії – захист моралі, духовності, сімейних цінностей, чесності, порядності ((Конференція медиа-евангелистов… [Текст] // Горизонты. – №3-4. – 2010. – С. 3.)).

Духовне життя протестантів завжди було і залишається пріоритетним, адже засвідчує й мотивує дієву віру. Відтак молодіжний комітет приділяє цій сфері релігійної практики значну увагу. Так, з 2008 р. організовано проводяться дні посту і молитви за духовне пробудження молоді (молитовні заходи, окрім інших днів, на всеукраїнському рівні були проведені в «круглі» числа – 08.08.08 р., 09.09.09 р., 10.10.10 р., запланований захід також і 11.11.11 р.), які відбуваються у формі вечірньо-нічних молодіжних молитв-прославлень, зазвичай у одній із місцевих великих церков, куди приїжджає молодь із навколишніх громад. Молоді віруючі слухають проповідь молодіжного пастора, співають духовні пісні, моляться як наодинці, так і в групах, через скап-зв’язок в онлайн режимі дізнаються потреби громад та молоді з інших регіонів, в яких відбувається такий самий захід ((Нічна молитва молоді Рівного та прилеглих міст 14 квітня 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyouth.com.ua.)). Важливим для духовного життя молодих баптистів є також релігійне навчання (учнівство). Зокрема, вивчення курсу «Один на один з Богом» відбувається на природі, в наметах, за церковною вечерею тощо ((Прошол второй ужин ученичества «1 на 1 с Богом» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyouth.com.ua.)).

Євангелізаційний відділ представляє молодіжну роботу церкви, спрямовану на внутрішню (в межах України) і зовнішню місію (країни Середньої Азії, Африки) і займається євангелізацією та проведенням заходів у цьому напрямі, а також розробленням та втіленням нових методів євангелізації. Так, на шпальтах конфесійних ЗМІ можна прочитати про багато видів молодіжних євангелізацій: вуличні програми, музичні концерти, тижні Євангелії, велопробіги, молодіжні і дитячі клуби і табори, спортивні євангелізації, місіонерські поїздки тощо. Для обміну досвідом регулярно відбуваються конференції, семінари, тренінги.

Зокрема, 28 листопада 2010 р. близько 600 хлопців і дівчат зібралися на зустріч учасників молодіжного руху «Discovery» (молодіжний рух існує в Україні з 2008 р., гасло «Discovery – життя, повне відкриттів!») в конгрес-холі Президент-готелю в м. Києві. Віруюча молодь запрошувала своїх однокурсників, друзів, знайомих. Програма зустрічі була насичена піснями, спортивними виступами, цікавими свідченнями, проповіддю, яка закликала молодих християн впливати на суспільство ((Около шестисот парней и девушек… [Текст] // Горизонты. – №3-4. – 2010. – С. 4 – 5.)).

У 2008 р. молодіжний комітет ВСО ЄХБ поставив завдання для баптистської молоді організувати 125 нових церков (адже, за їх даними, саме 125 міст країни ще не мають баптистських громад) в усіх областях України. Так, на євангелізаційному етапі допомагав реалізувати стратегію Дон Бетс, а баптистська молодь брала участь у музичній та духовній частині програми, в соціальному напрямі та молитві. Також для участі в проекті було запрошено 125 команд молодих християн з англомовних та слов’яномовних церков США. Після завершення євангелізації місіонерській сім’ї протягом року допомагала група волонтерів, які розвивали служіння малих груп, дитячу, музичну й молодіжну роботу нової церкви ((Міста для Христа [Текст] // Горизонты. – №1. – 2008. – С. 2 – 3.)).

Інтеграція в культурне середовище долає багаторічні конфесійні упередження та міфи і значно сприяє виконанню власної місії. Так, 22 – 29 вересня 2008 р. поблизу Рівного відбувався театральний фестиваль «Молоко», який започаткував М. Журавель (викладач кафедри театральної режисури РДГУ). Фестиваль відкрили постановкою «Гамлета», який поставили на сцені обласного музично-драматичного театру, що дозволило відвідати захід усім охочим. Щодня ставили по дві вистави і відвідувачі могли ознайомитися з новим для себе поняттям «християнський театр». А в Одесі в жовтні 2008 р. було відкрито Культурний центр. «Одеський культурний центр – це не церква, він стоїть на межі християнства і звичайного життя. Мета всього, що відбувається в центрі, – виявити позитивний вплив християнства на світ», – стверджує Сергій Турчин, голова консультаційного комітету центру. У цьому закладі проводяться різноманітні заходи: концерти, євангелізації, конференції, спектаклі, молодіжні зустрічі, клуби та ін. Художнім керівником центру є М.Журавель ((Открытие Одесского культурного центра – помощь украинскому обществу [Текст] // Горизонты. – №2. – 2010. – С. 2 – 3)).

Сьогодні баптистська молодь – це молодь освічена. Надолужуючи втрачені за період СРСР позиції, молоді християни здобувають вищу освіту, займаються науковою діяльністю. Так, чимало представників ЄХБ є членами та організаторами багатьох об’єднань та спілок, які також покликані нести духовну просвіту в професійному середовищі. Зокрема, 1 – 3 травня 2010 р. відбулася ІІ Всеукраїнська молодіжна конференція медиків-християн на тему «Актуальні проблеми медицини в світлі християнської етики», програма якої включала виступи з проблем медицини, майстер-класи, дискусії, командні гри ((Медицинская конференция «Актуальные проблемы медицины в свете христианской этики» [Текст] // Горизонты. – №2. – 2010. – С. 2 – 3.)). На цю зустріч приїхали закордонні вчені, лікарі, практикуючі медики, а також у заході взяли участь знані українські фахівці, які до того ж є християнами. 22 – 23 жовтня запланована Всеукраїнська конференція християн-юристів. Захід відвідають практикуючі юристи: адвокати, судді, помічники суддів, працівники міліції, прокуратури, податкової інспекції, держслужбовці, депутати різних рівнів, а також студенти і науковці. Заплановані зустрічі зі знаними українськими правниками, відомими в Україні людьми (Любомиром Гузаром, Лесею Горобець, Григорієм Комендантом та ін.) та гостями з-за кордону ((ІІ Всеукраїнська конференція християн-юристів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyouth.com.ua.)).

Євангелізаційний напрям молодіжної роботи не оминає своєю належною увагою і соціальну сферу (відповідальний Роман Курбацький). У 19 областях України працюють молодіжні команди, які займаються профілактикою актуальних проблем (куріння, алкоголізм, аборти, наркотики) в навчальних закладах. Під час обласних фестивалів по Україні в 2009 р. проводилися заходи: прибирання пляжів, парків, допомога бідним сім’ям. Акція «Чисте серце – чисте місто» відбувається в багатьох містах області щорічно з 2008 р. (метою акції є зробити місто чистим, залучити до цього місцевих жителів; церковна команда з 40 – 60 чоловік працює, прибирає, ремонтує дитячі майданчики, прибирає вулиці тощо, а ввечері влаштовує духовний концерт, куди запрошуються всі бажаючі). Інші акції соціального спрямування: «Хліб життя» (вшанування пам’яті загиблих у часи Голодомору), «Жива вода», велопробіг, «Чужих дітей не буває» (праця з дітьми інтернатів, дитбудинків тощо), «Стоп-наркотик», похід «За здорову сім’ю» тощо ((Направления социального служения: массовые мероприятия на уровне города (села) [Текст] // Горизонты. – №2. – 2010. – С. 35 – 37.)).

Активно з євангелізаційною метою молодіжний комітет ЄХБ використовує спорт. Християнська баскетбольна ліга (ХБЛ) починалася з літніх спортивних заходів та таборів. Кілька років підряд проводилися літні тижневі ігри, але церкви не були готові вести довготривалу спортивну євангелізаційну роботу. Так і виникла ХБЛ у Києві, яку вже прийняли в міську федерацію баскетболу. Перед іграми відбувається молитва за гравців. Кожна команда має свого капелана, який поза тренуванням та матчами опікується гравцями. Також в Івано-Франківську в рамках молодіжного проекту «Час служити» створена і діє Християнська футбольна ліга (ХФЛ). Проект «Підліткові ігри» (актуальний у всьому світі завдяки тому, що відповідає на потреби суспільства) дозволяє дітям у спортивній та ігровій формі відкривати принципи морально-здорового життя. Після спортивних змагань робота з підлітками продовжується. Їх запрошують або в уже існуючі спортивні секції, або відкриваються нові. Паралельно створюються підліткові клуби із вивчення Біблії. Через ці форми християни намагаються показати світській молоді, що вони відкриті для спілкування та вільного проведення часу ((Первый Конгресс христианской молодежи: все едино! [Текст] // Горизонты. – №2. – 2008. – С. 3 – 5.)).

Організаційний відділ молодіжної роботи планує і проводить всеукраїнські молодіжні заходи (конференції, конгреси, фестивалі), а також допомагає областям у проведенні їх місцевих заходів (табори, семінари, фестивалі, молитовні дні тощо). Скажімо, 26 – 30 серпня в Одесі, в ДЦ «Молода гвардія» відбувся Перший Конгрес християнської молоді України, на якому були представники 19 країн СНД та Балтії. Щодня учасників чекали семінари, лекції, спілкування, «молитовні вершини», спортивні змагання тощо. Організатори та учасники Конгресу засвідчують, що цей захід був значним поштовхом до місіонерської праці ((Спортивне служіння [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyouth.com.ua.)). Організаційний комітет також реалізував 1 – 6 серпня 2011 р. ХІІ фестиваль Християнської молоді України (Хмельницька обл., с. Марківці), який зібрав 1200 молодих віруючих з різних регіонів нашої держави та закордоння. Такого роду фестивалі є щорічними і відбуваються в різних регіонах України ((В Украине проходит ХІІ Фестиваль христианской молодежи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyouth.com.ua.)).

Музичний відділ покликаний організовувати музичне оформлення та прославлення всеукраїнських та регіональних заходів. Музика – це мова молоді, тому комітет надає цій сфері особливого значення. Так, часто відбуваються музичні фестивалі, на яких виступають відомі в християнських колах музичні гурти, конкурси авторської християнської пісні (21 травня 2011 р. в церкві «Дім Євангелія» м. Донецька), музичні вечори, конгреси молодіжних хорів, музичні конференції (у м. Красний Луч 24 жовтня 2009 р. відбулася конференція «Музика і Церква») тощо. У 2006 р. навіть утворилося Християнське об’єднання музикантів (ХОМ), яке ставить за мету духовне спілкування між музикантами-християнами, обмін досвідом, євангелізаційні проекти ((Школенко Є. Живе спілкування для християн-музикантів – це ХОМ! [Текст] / Є. Школенко // Горизонти. – №2. – 2007. – С. 34 – 39.)).

Окрім всеукраїнських заходів у кожній області і церкві зокрема проводиться активна і різноманітна молодіжна робота. Для цього область має свого керівника молоді, в якого є команда, яка складається з керівників молоді церков. Майже в кожній другій церкві налагоджена робота з молоддю, яка на сьогодні визначена пріоритетною.

Таким чином, ВСО ЄХБ у своїй молодіжній політиці впроваджує зміни, подекуди радикальні, у цю царину своєї праці, які показують постійний пошук нових форм й осучаснення традиційних методів роботи. Як засвідчують молодіжні працівники на сторінках конфесійних ЗМІ, надзвичайно ефективною є робота в домашніх групах (так, у церкви, які використовують цей метод, приходить більше молодих людей, причому 80 % із них саме завдяки групам). Це пояснюється тим, що молодь набагато простіше запросити на неформальну зустріч, яка відбуватиметься на квартирі, аніж у церковний храм. На групі їх оточуватиме приємна атмосфера, дружнє спілкування за чашкою чаю, цікаві (мовою сучасної культури) уроки Біблії з практичними порадами для життя, а також прості молитви і пісні прославлення в сучасній молодіжній мелодиці.

Не менш ефективним методом для євангелізації є молодіжні клуби. Прийшовши в клуб, молода людина бачить своїх однолітків, бере участь у веселих іграх, чує свідчення віруючих хлопців і дівчат про навернення, бере участь в особистих бесідах. Така атмосфера долає упередження і міфи стосовно віруючих і протестантських церков.

Протягом уже багатьох десятиліть церкви й християнські організації всього світу переконуються в ефективності роботи з молоддю через табори. ЄХБ також активно використовує цей метод, проводячи як церковні, так і євангелізаційні табори для дітей, підлітків і молоді. У таборах одні форми роботи спрямовані на дітей і молодь (євангелізація та учнівство), а інші – на персонал, таким чином виховуючи та навчаючи майбутніх молодіжних лідерів. Після участі в таборах віруюча молодь, яка пройшла такий «стресовий» період навчання й підготовки, часто стає вчителями недільних шкіл, отримує велику мотивацію щодо майбутньої релігійної діяльності.

Разом із тим, у середовищі молодіжних працівників та старшого покоління служителів ЄХБ не вщухають дискусії щодо меж припустимого використання молодіжної культури в своїй релігійній практиці. Це питання одягу, стилів музики, прийнятних для християн, форм діяльності в дозвіллєвій сфері, спорту, театру, молодіжних субкультур тощо. Проте практика молодіжної роботи засвідчує нове прочитання «теології культури» сучасними баптистськими лідерами.

На основі конфесійних ЗМІ ми проаналізували доволі багатоманітну та різнопланову молодіжну роботу в ВСО ЄХБ. Можемо констатувати, що церква через різні напрями і форми духовної та дозвіллєвої молодіжної сфери наполегливо працює з воцерковленою та світською молоддю. Конфесія активно залучає припустимі для неї культурні засоби, як то: музику, театр, спорт, новітні інформаційні технології тощо, щоб провадити через неї навчальну, соціальну, просвітницьку, дозвіллєву роботу, яка обов’язково сприятиме збільшенню релігійної мотивації віруючої молоді, мобільності релігійних громад, їхньої відкритості світу, а також наповненню церков ЄХБ новими прихожанами.

Аналіз реалізації молодіжної програми в ВСО ЄХБ дозволяє констатувати, що думка вчених щодо того, що «віруючі протестантських церков у недалекій перспективі здивують українське суспільство своєю громадянською мобільністю й різними формами … входження в соціум» ((Яроцький П. Релігійний фактор у сучасній Україні / П. Яроцький // Людина і світ. – 2004. – №4. – С. 4 – 10.)), знаходить своє підтвердження в бутті досліджуваної нами церкви. Підвалини цієї «недалекої перспективи» вже закладені. Залишилось почекати і …здивуватися.