студентка 2 курсу другого (магістерського) рівня ОП “Українська філологія: літературні та мовнокомунікативні студії”

Науковий керівник:

Столяр Зоя Володимирівна,

завідувач кафедри педагогіки та методики початкового навчання НаУОА,

кандидат педагогічних наук

ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ МАНІПУЛЯТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У ПРОМОВАХ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО

У статті досліджено вербальні маркери маніпулятивних стратегій, використаних у публічних промовах Володимира Зеленського. Проаналізовано риторичні прийоми, лексичні засоби та структурні елементи мовлення, що сприяють впливу на суспільну свідомість, формуванню громадської думки та підтримки. Простежено, як Володимир Зеленський за допомогою своєї риторики поєднує емоційність, неформальність і прагматичність, котра забезпечила йому ефективний вплив та взаємодіють з авдиторією. 

Ключові слова: вербальні маркери, маніпулятивні стратегії, політичний дискурс. 

VERBAL MARKERS OF MANIPULATIVE STRATEGIES IN VOLODYMYR ZELENSKYY’S SPEECHES

The article studies the verbal markers of manipulative strategies used in public speeches by Volodymyr Zelenskyy. It analyzes the rhetorical techniques, lexical means and structural elements of speech that contribute to influencing public consciousness, shaping public opinion and support. It is traced how Volodymyr Zelenskyy combines emotionality, informality and pragmatism in his rhetoric, which ensured his effective influence and interaction with the audience. 

Keywords: verbal markers, manipulative strategies, political discourse.

Постановка проблеми. У сучасному світі політична риторика є важливим інструментом впливу на суспільну свідомість, формуванням громадської думки та мобілізації підтримки. Політики почали частіше використовувати маніпулятивні стратегії у досягненні своїх цілей, зокрема за допомогою ретельно дібраних вербальних маркерів. Попри те, що увага до дослідження дискурсивних особливостей публічних виступів зростає, недостатньо дослідженим залишається питання виявлення конкретних мовних засобів, які є інструментами маніпуляції. Особливої актуальности ця проблема набуває в контексті політичної діяльности Володимира Зеленського, чия риторика поєднує елементи емоційности та прагматичности. Вивчення маніпулятивних стратегій у його промовах дозволяє не лише глибше розуміти вміння переконати, але й усвідомити, як йому вдається створювати ефект довіри  авдиторії. 

Мета статті – дослідити вербальні маркери маніпулятивних стратегій, які використовує у своїх промовах президент Володимир Зеленський.

Виклад основного матеріалу. Мова в сучасному політичному дискурсі є не лише засобом комунікації, а й потужним важелем впливу на суспільну свідомість. За допомогою використання маніпулятивних стратегій політики мають можливість формувати суспільну думку, підтримувати свій імідж та досягати прагматичних цілей. Підтвердження цьому знаходимо у наукових працях багатьох українських науковців, зокрема у М.Лящука, М.Кочерган, О.Селіванової, А.Коваль та ін.

Джерельна база дослідження засвідчує, що маніпулятивні стратегії в сучасному політичному дискурсі мають характерні вербальні маркери. Як показує аналіз текстів публічних виступів, ці маркери мають свій прояв у стилістичних та синтаксичних структурних елементах мовлення. 

Одним із яскравих прикладів є публічні виступи Президента України Володимира Зеленського, які відзначаються не лише унікальною риторичною побудовою, а й багатошаровістю мовних засобів. 

За словами О. Лящука,маніпулятивна стратегія в політичному дискурсі – це цілеспрямоване використання мовних засобів із метою впливу на свідомість і поведінку авдиторії, що здійснюється через приховане навʼязування певних ідей, цінностей або рішень [8]. Серед основних маніпулятивних технік дослідники виділяють апеляцію до емоцій, створення позитивних чи негативних образів, узагальнення та використання символічної мови [6]. 

За словами О. Селіванової, вербальні маркери – це словесні засоби, які слугують сигналами певних структурних, семантичних або прагматичних характеристик мовлення, позначаючи комунікативні інтенції мовця [9]. Вони є ключовими елементами в тексті, що характеризують особливості авторського задуму або стилістичного висловлювання. Натомість М. Кочерган зазначає, що вербальні маркери – це лінгвістичні одиниці, які акцентують увагу на важливих аспектах повідомлення, допомагаючи виділити основні ідеї чи спрямувати сприйняття слухача в заданому напрямку [7]. У політичному дискурсі вони виконують функцію впливу на свідомість авдиторії, спрямованого на досягнення  політичних цілей.

Риторичний стиль Володимира Зеленського у промовах у період із 2019 по 2024 рік поєднує неформальність, емоційність та простоту викладу. Наприклад, у своїх промовах він часто використовує метафори, які створюють яскраві образи: “Ми будуємо велику стіну проти корупції”, “Крок за кроком ми прокладаємо шлях до кращого майбутнього”, “Я такий самий, як і ви. Я розумію, чим живе кожен українець”[3]. По-перше, в такий спосіб він показує свою єдність із народом, використовуючи займенник “ми”. По-друге, використання метафор підсилює надію народу на те, що реформи в країні будуть суттєвими та доцільними. Синтаксично промови Зеленського складаються переважно із коротких, енергійних речень,  що підсилюють емоційне враження. Зокрема, речення на кшталт “Ми зможемо. Ми повинні. Ми зробимо це разом!”[3] створюють ефект упевнености та рішучости. У лексичному аспекті В.Зеленський активно використовує слова-маркери, які мають позитивне або негативне забарвлення залежно від контексту. Наприклад, у виступах часто фіксуємо такі слова, як “мир”, “справедливість”, “майбутнє” (позитивні маркери) або “корупція”, “ворог”, “хаос” (негативні маркери). Очевидно, що Володимир Зеленський у своїх промовах використовує широкий спектр лексичних прийомів, спрямованих на те, щоб викликати у слухачів почуття розуміння, довіри. Також він ставить чіткий акцент  на важливих соціально-політичних питаннях, тому його риторика містить метафори, повтори і прості, але дієві конструкції [4].

В. Зеленський часто використовує антонімічні пари, щоб підсилити контраст між бажаним і небажаним: “Ми обираємо не страх, а свободу. Не війну, а мир. Не хаос, а порядок”. Ці антонімічні протиставлення допомагають чітко окреслити позицію та акцентувати увагу на виборі авдиторії. Пізніше політик запитує, “Чи можемо ми здатися? Чи можемо ми опустити руки? Чи можемо ми втратити нашу свободу? Ні. Ніколи. Із кожним днем ми лише сильніші” [2]. Наявність риторичних запитань у поєднанні з повторенням ключових слів створюють сильний емоційний вплив. Це справді змушує задуматись та проаналізувати свою громадянську позицію. За допомогою повторення таких слів, як “можемо” та “ні”,  спостерігаємо рішучість і безсумнівність сказаного. На нашу думку, використання таких словосполучень підкреслює символічне значення образу прапора як символу єдности та патріотизму.

У  своїх промовах В. Зеленський часто використовує слова, які акцентують увагу на спільних цінностях українського народу: “єдність”, “сила”, “гідність”. Це допомагає створити відчуття причетности до великої мети: “Ми разом, ми сильні, і ніхто не зможе зламати нашу єдність!”[3]. У цьому звертанні ми бачимо, що президент апелює до почуття національної згуртованости, солідарности та спільної сили українців у боротьбі за свої права та свободу. Цей заклик має три ключові аспекти: єдність українського народу, за допомогою якої народ може спільно долати виклики, незалежно від політичних поглядів. Сила в згуртованості, котра здатна протидіяти зовнішнім та внутрішнім загрозам, зокрема військовій агресії, економічним труднощам чи політичному тиску. 

В аналізованих промовах та виступах Володимира Зеленського прослідковано використання маніпулятивної стратегії. Кандидат у президенти України у своїй передвиборчій промові у 2019 році говорить:“Чи міг я колись уявити, що я, простий хлопець з Кривого Рогу, буду боротися за крісло президента проти людини, яку ми впевнено і беззаперечно обрали президентом України в 2014 році. Що найцікавіше, я сам був за пана Порошенка. Але я помилився. Ми помилилися” [1]. У першому реченні слова “простий хлопець з народу” визначаємо як маркер ідентифікації з авдиторією, який створює образ людини “з народу”, близької до виборців. Наступне словосполучення “ми впевнено і беззаперечно обрали” підкреслює минулу єдність людей у підтримці його опонента. У цьому контексті воно виконує роль посилення контрасту між минулими діями авдиторії та їх переосмисленням. Потім Володимир Зеленський підсилює свою щирість, стверджуючи, що “я сам був за пана Порошенка. Але я помилився. Ми помилилися” і демонструє, що він, як і інші виборці-однодумці, зробив “помилку”. Використання цього вербального маркера створює ефект довіри та спільного досвіду, а займенник “ми” формує колективну відповідальність і водночас відкриває можливість для змін.

У своїй промові до народу [10] Володимир Олександрович теж використовував численні вербальні маркери, які спрямовані на емоційний та раціональний вплив слухачів. Важливу роль відіграє вживання поляризації: протиставлення України та її союзників як “захисників” і росії як агресора. Речення “Путін – єдиний винуватець цієї війни та єдиний, хто у війну вірить” підсилює негативний образ ворога, тоді як акцент на єдності, наприклад, “партнери – з нами пліч-о-пліч”, консолідують слухачів навколо спільної мети. Це створює чітку опозицію між “своїми” і “чужими”, що допомагає мобілізувати авдиторію до активних дій. Значну частину промови займає емоційна апеляція. Згадки про атаки на “звичайні цивільні об’єкти” та небезпеку зброї проти цивільних викликають співчуття і обурення. У той же час акцент на зусиллях рятувальників і ремонтних бригад, які працюють, попри всі ризики, пробуджує гордість і впевненість у стійкості. Фраза “Нам усім потрібна стійкість, щоб усе це пройти” сприяє підвищенню морального духу та запобіганню паніці. Для більшого переконання президент апелює до авторитетів: “Сьогодні був із доповіддю міністр енергетики України Галущенко” або “Вчора я пояснював ситуацію в розмові з Генеральним секретарем НАТО”. Такі висловлювання підвищують довіру і формують у слухачів відчуття компетентности та продуманости дій влади. 

У цій промові Володимир Зеленський використовує таке ж риторичне перебільшення для того, щоб підкреслити масштаби загрози: “До тисяч ракет, які вже били по Україні, Путін, очевидно, хоче додати ще тисячі”.Такі висловлювання створюють відчуття серйозности ситуації та необхідности діяти рішуче. Заклики до дії, як-от “Зараз треба посилити позиції – позиції України, позиції партнерів”, допомагають мобілізувати слухачів, викликаючи відчуття відповідальности за спільну справу. Президент також намагається дати народу віру в можливість справедливої перемоги, досягненої спільними зусиллями, говорячи: “Справжній мир потрібен – мир завдяки силі”. Це формує у слухачів віру в можливість справедливої перемоги, досягнутої через спільні зусилля.. Свою промову В. Зеленський завершує словами: “Ми зацікавлені в мирі. Ми та всі наші партнери”, таким чином підкреслюючи взаємну підтримку між Україною та її союзниками, створивши відчуття надійного тилу.

Висновки. Отже, проаналізувавши публічні виступи Володимира Зеленського із 2019 по 2024 рік, можемо засвідчити, що він досить ефективно використовує вербальні маркери як частини маніпулятивних стратегій. Завдяки метафорам та емоційно забарвленій лексиці, президент досягає впливу на емоційну й когнітивну сфери своєї аудиторії. Такі мовні засоби посприяли створенню позитивного іміджу політика, формуванню суспільної єдности та підтримки його ініціатив. Усе це дозволило Володимиру Олександровичу ефективно повпливати на емоції слухачів та реалізувати поставлені цілі, формуючи вигідний політичний контекст. 

Література

1. Дебати Зеленського та Порошенка: повний текст виступів та відповідей кандидатів. URL: https://tsn.ua/politika/debati-zelenskogo-ta-poroshenka-povniy-tekst-vistupiv-ta-vidpovidey-kandidativ-1332675.html (дата звернення: 19.04.2021).

2. Виступ Президента України Володимира Зеленського на загальних дебатах 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. URL: https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-na-zagalnih-63889 (дата звернення: 27.09.2020).

3. Інавгураційна промова Президента України Володимира Зеленського. URL: https://www.president.gov.ua/news/inavguracijna-promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelensk-55489. (дата звернення: 20.05.2023).
4. Грабовська О. А. Політична риторика: теорія та практика. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2016. С. 91-93.
5. Дьяків І. Я. Мовні стратегії в політичному дискурсі. Київ: Видавничий дім “Академія”, 2013. С. 88-91.
6. Клочко В. А. Функціонування мовних маркерів у публічному дискурсі. Харків: Вид-во ХДАК, 2010. С. 104 -110. 
7. Кочерган М. П. Основи лінгвістики: структура і функції мови. Львів: Видавництво Львівського університету, 2012. С. 79 – 83.
8. Лящук М. О. Маніпулятивний вплив у політичному дискурсі: знакові та символічні аспекти. Київ: Наукова думка, 2010. С. 125 – 133. 
9. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Харків: Фоліо, 2008. 711 с.
10. На будь-який російський шантаж треба жорстко реагувати – так, як Путін на це заслуговує. URL: https://www.president.gov.ua/news/na-bud-yakij-rosijskij-shantazh-treba-zhorstko-reaguvati-tak-94705 (дата звернення: 28.11.2024). 

ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ВПЛИВУ
В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
У статті досліджено трактування поняття “маніпуляція” в сучасних лінгвістичних студіях, проаналізовано вплив вербальних маркерів маніпулятивних стратегій на слухачів в українському політичному дискурсі, висвітлено особливості та роль маніпулятивних стратегій у мовленні політиків, зокрема Володимира Зеленського та Петра Порошенка.
За результатами дослідження виявлено, що політичні діячі активно використовують вербальні засоби впливу для того, щоб спрямувати їх на авдиторію з метою маніпулювання думками більшости та із бажанням створити свій політичний імідж.
Ключові слова: вербальні маркери, засоби впливу, політичний дискурс, стратегія, вербальна маніпуляція.

Maria R. Hryn
VERBAL MEANS OF INFLUENCE IN POLITICAL DISCOURSE
The article examines the interpretation of the concept of manipulation in modern linguistic research. It analyzes the influence of verbal markers of manipulative strategies in Ukrainian political discourse. Also, the article highlights the peculiarities and role of manipulative strategies within the speech of politicians, in particular, Volodymyr Zelenskyy and Petro Poroshenko.
The study has revealed that politicians are actively using verbal means of influence to direct them towards the audience in order to manipulate the opinions of the majority and to create their political image.
Keywords: verbal markers, means of influence, political discourse, strategy, verbal manipulation.

Постановка проблеми. Значимість політичної комунікації в сучасному суспільстві постійно зростає. Це пов’язано з інтенсифікацією глобалізаційних процесів, міжнародного співробітництва та розвитку політичних технологій. Щораз більша роль засобів масової інформації, гострота проблеми маніпулятивного потенціалу мовлення сприяють підвищенню уваги суспільства до теорії та практики використання спеціальних засобів, що сприяють реалізації основних функцій політичного дискурсу. Маніпуляція є важливим важелем у повсякденному житті суспільства, де система державного управління, конфлікти інтересів, відносини представників влади є найпоширенішими явищами сучасности. Маніпулятивні методи розвиваються на свідомому та контрольованому рівні для максимально ефективного подальшого застосування в політичному дискурсі. Саме тому вважаємо за доцільне детально розглянути вербальні маркери маніпулятивних стратегій у сучасному українському політичному дискурсі.
Мета статті – дослідити вербальні засоби впливу маніпулятивних стратегій, які використовують у своїх промовах політики В.Зеленський та П.Порошенко.
Виклад основного матеріалу. Мовні засоби впливу та маніпуляції є ключовим елементом політичного дискурсу, де політики використовують мову для передачі своїх поглядів, ідей та переконань, обміну досвідом та для агітації потенційних виборців. Мовні стратегії політиків підтримують спрямованість на маніпулювання, вплив на адресата, аргументацію та спонукання до прийняття конкретних рішень, важливих для виконання політичних цілей. Це форма управління свідомістю та поведінкою людей. Ця тема є предметом дослідження багатьох українських науковців, зокрема І.Голубовської, Л.Новикової, О.Тараненко, С.Зелінського, Т. Ван Дейка та ін.
У своїх працях вони досліджували способи маніпуляції та розглядали їх крізь призму використання лінгвістичних засобів у політичному дискурсі України та зосереджували свою увагу на застосуванні емоційно забарвленої лексики, метафор та інших стилістичних прийомів. І.Голубовська зазначає, що політичний дискурс стає інструментом маніпуляції тоді, коли мовець починає використовувати ідеологічно марковані слова, здатні формувати уявлення авдиторії про реальність [7].
Маніпулювання в політичному дискурсі означає навмисний вплив на думку або поведінку громади за допомогою прихованих прийомів, спрямованих на зміну поглядів, без свідомої згоди чи обізнаности. Провідний дослідник дискурсу Т.В.Дейк визначає маніпуляцію як когнітивний контроль над реципієнтом крізь призму дискурсу, який змінює реальність, змушуючи людей діяти проти власних інтересів[11].
Серед стратегій прямого мовного впливу можна виділити дві основні категорії: перша – це пряме переконання, яке включає пошук вагомих аргументів та побудову доказів; друга – це коригування потреб і мотивів. До останньої категорії відносять такі прийоми, як націлювання, компроміс, підвищення вимог (збільшення тиску), попереджувальна аргументація (відвертаючи ініціативу), порівняння та зіставлення (створення умов для обґрунтованого вибору), позитивна фрустрація, використання позитивних та негативних прикладів тощо [13, с. 68].
Під час розгляду класифікації вербальних засобів маніпулювання в політичному дискурсі особливу увагу варто на дослідження Т. Ван Дейка. Він вказує, що маніпулювання є когнітивним явищем і виділяє такі види маніпулювання свідомістю:
1. Маніпулювання короткостроковою пам’яттю, якого досягають за допомогою мовних та текстових характеристик, таких як назви, слогани, заголовки; вербальне маніпулювання, спрямоване на акцентування уваги на нерелевантній інформації, що призводить до часткового або неповного розуміння [11, с. 100].
2. Епізодичне маніпулювання, яке впливає на епізодичну пам’ять, тобто на спогади про конкретні комунікативні ситуації; маніпулятор формує в об’єкта певну ментальну модель, що викликає власні переживання та емоції.
3. Маніпулювання соціальною когніцією, яке впливає на ідеологічні погляди, моральні норми та цінності (соціальні репрезентації); цей вид маніпулювання можна реалізувати за допомогою стратегій узагальнення та використання знань. [11, с. 103]
Нав’язана реальність, яку створює маніпулятор, складається з трьох основних компонентів [9, с. 36]:
1. “Я – свій” – позитивне відображення маніпулятора в уявленні реципієнта, яке створюється в межах когнітивного сприйняття.
2. “Свої цінності” або когнітивні переваги, які відтворюються через вплив на сприйняття оточення.
3. “Спільний ворог” – ідентифікований руйнівник цінностей або загроза, яка ставить під сумнів наявні переконання. Таке вербальне маніпулювання базується на вже наявних упередженнях, стереотипах, переконаннях тощо.
С. Зелінський висуває такі стратегії маніпулювання свідомістю [8, с. 95]:
– принцип первинності: вплив на сприйняття первинної інформації як на істину;
– “очевидці”: передача інформації від “свідків” подій, які вважають цю інформацію особистим сприйняттям;
– створення образу ворога: формування уявлення про штучну загрозу, яка, здається, виникає від загального ворога;
– зміщення акцентів: акцентування уваги на інформації, що вигідна маніпулятору;
– використання “лідерів думки”: спрямування на думку авторитетних осіб у суспільстві;
– переорієнтація уваги: відволікання уваги для замаскування інформації, навіть негативної;
– емоційне впливання: маніпуляція почуттями, щоб приглушити розум;
– збільшення проблем: надмірне розгортання неіснуючих проблем для відволікання від суттєвих;
– “інформаційний штурм”: засипання великою кількістю непотрібної інформації, за якою ховається істина;
– буденна розповідь: подання негативної інформації у звичайному тоні, щоб зменшити її вплив.
Також С. Бордунов аналізує методи маніпулювання з дискурсивно-комунікативної перспективи та виокремлює основні техніки маніпулювання в промовах політиків: використання ключових слів, риторичні фігури, повтори, тропи, саундбайтинг (створення яскравих фраз, які виражають зміст певного фрагмента тексту або цілого тексту), створення спрощених та недостовірних абстрактних образів для ілюстрації тез, нумерація та повторення звукових повідомлень [5, с. 121].
Дослідники розділяють засоби маніпулювання на три групи: фонетична, лексична та граматична. Ці засоби є важливим інструментом впливу на авдиторію, адже за допомогою їх політики можуть не лише висловлювати свої ідеї, а й формувати необхідне емоційне сприйняття, підтримку чи супротив. Особливої уваги заслуговують основні фонетичні, лексичні, граматичні засоби маніпулювання, які використовують у своїх промовах В.Зеленський та П.Порошенко.
Фонетичні засоби маніпулювання — це прийоми, які впливають на аудиторію через звукові особливості мовлення, такі як інтонація, ритм, паузи, мелодійність, алітерація, асонанс тощо. Вони сприяють створенню емоційного забарвлення промови та впливають на її сприйняття слухачами.
Дослідниця Т. Шляхова наголошує, що інтонація є ключовим засобом фонетичного маніпулювання, адже за допомогою інтонування політичний діяч може визначити емоційний фон промови і скерувати увагу слухачів на потрібні аспекти висловлювання [16].
У промовах П.Порошенко часто використовує урочисті інтонації для акцентування державницької позиції. Наприклад, під час звернення на День Незалежності він уповільнював темп, щоб підкреслити ключові моменти:“Наша армія сильна. Наш дух незламний. Наша нація — єдина.”
За словами Н. Колодій, ритмізація промов робить їх більш доступними для сприйняття, адже ритмічна організація тексту, особливо у поєднанні з повторюваними звуковими елементами, посилює його впливовий потенціал [10]. Алітерація (повторення однакових приголосних звуків) і асонанс (повторення голосних звуків) створюють фонетичну гармонію, яка сприяє запам’ятовуванню повідомлень. Наприклад, А. І. Гордієнко стверджує, що використання анафори впливає на емоційне сприйняття аудиторією [7]. В. Зеленський часто використовує ці прийоми для створення ефекту легкості та невимушеності: “Ми маємо мир. Ми маємо мрію. Ми маємо мету.” [1].
Змінюючи темп і гучність, оратор може регулювати рівень залучення слухачів. Це підкреслював ще Арістотель у своїй “Риториці”, наголошуючи на важливості правильного балансування темпу мовлення для переконливости [5]. Зеленський використовує динамічну зміну темпу і гучности, часто переходячи від серйозності і швидкого темпу до “повільної” іронії. Це фіксуємо у зверненнях В. Зеленського до міжнародної аудиторії, де політик використовує павзи для створення драматичного ефекту: “Ви можете дати нам зброю. Або можете спостерігати… як гине наша країна” [1].
Фонетичні засоби маніпулювання у промовах політиків допомагають створювати потрібний емоційний фон, впливати на пам’ять слухачів і формувати їхнє ставлення до подій або особистостей. Петро Порошенко тяжіє до урочистості та пафосу, тоді як Володимир Зеленський використовує більш динамічний, інтерактивний стиль. Обидва політики ефективно застосовують фонетичні засоби для досягнення своїх цілей, але їхні підходи різняться залежно від авдиторії та контексту.
Лексика є основним засобом формування змісту та емоційного тла висловлювання. Політики часто використовують певні слова та вирази, які мають маніпулятивний характер, оскільки це уможливлює зміну сприйняття певних явищ.
Володимир Зеленський часто використовує просту, розмовну лексику, яка робить його промови більш наближеними до слухачів. Його висловлювання часто містять елементи гумору, іронії, а також неологізми (наприклад, “треба припинити договірняки у стінах цього парламенту”), він прагне створити імідж “людини з народу” з метою підсилення емоційного звʼязку із виборцями. У своїх промовах він намагається поєднати офіційні терміни із простими, емоційно забарвленими словами, наприклад: “ми закінчимо війну”, “ми маємо стати єдиними”. Навіть використання займенника “ми” підкреслює його бажання бути єдиним цілим із народом. У зверненні на тему війни В. Зеленський теж використовує просту, але досить емоційно потужну риторику: “Ми повинні вибороти мир для України… Це не може бути предметом жодних перемовин” [3].
Петро Порошенко віддає перевагу офіційній та інституційній лексиці з висловлюваннями, котрі мають чітку структуру. Його промови апелюють менше до емоцій і більше до логіки та фактів. У його промовах домінує політична та економічна термінологія (суверенітет, реформи, агресор, євроінтеграція). Він майже не використовує розмовної лексики, натомість робить акцент на державницькій риториці. Петро Олексійович використовує патріотичні звернення для піднесення національного духу, спрямовуючи їх на мобілізацію та виклик почуття обовʼязку: “Наш шлях – до Європи. Ми повертаємося до європейської родини, яка завжди була нашим домом” [2]. Таким чином більшість промов спрямована на обʼєднання слухачів навколо його політичної позиції.
Також варто розглянути важливість використання засобів маніпулювання на граматичному рівні, що складаються з певних граматичних форм або конструкцій.
Дієслова теперішнього часу використовують із метою актуалізувати інформацію, тобто в такий спосіб окреслити слухачам тему та межі того, про що йтиметься в промові. У своєму виступі під час звернення до Верховної Ради 1 грудня 2021 року Володимир Зеленський сказав: “Сьогодні ми боремося за Україну, яка буде вільною, сильною і незалежною” [3]. Дієслова у цій цитаті акцентують увагу на теперішньому моменті та спрямованості в майбутнє, підкреслюючи актуальність дій. Для того щоб виразити своє ставлення до можливості, бажаності, необхідності тої чи тої події, використовують дієслова умовного способу. Під час виголошення однієї з промов Петро Олексійович говорить: Якби ми не почали реформи, Україна б залишилась в ізоляції”. Використання умовного способу у цьому випадку підкреслює важливість дій для досягнення змін [4].
Отже, використання дієслів теперішнього часу важливе в тому випадку, коли політичний діяч хоче створити відчуття безпосередності та наблизитись до авдиторії, а дієслова умовного способу частіше задіяні в тому випадку, коли промовець хоче уникнути надмірної конкретики чи висвітлити гіпотетичні сценарії.
До важливих засобів маніпулювання на граматичному рівні відомі дослідник Р. Якобсон відносить риторичні запитання та паралельні конструкції [17]. Володимир Зеленський активно використовує риторичні запитання, щоб привернути увагу авдиторії, змушує її задуматись під впливом емоційної напруги. У своїй промові під час звернення до народу 2021 року сказав: “Чи можемо ми мовчати, коли наші люди гинуть заради чужих інтересів?” [1]. У такий спосіб президент намагається підкреслити важливість діяти рішуче і реагувати швидко. Проте, щоб додати динамічності в мовлення, варто використовувати паралельні конструкції, за допомогою яких можна привернути увагу авдиторії, сфокусувати слухачів на деталях висловлювання. Використання цих конструкцій більш притаманне Петру Порошенку, адже він постійно намагається довести важливість своєї риторики щодо боротьби за суверенітет та незалежність України. У своїй промові в день Незалежності він говорить: “Ми не здамося. Ми не відступимо. Ми не будемо шукати компромісів із нашою свободою”[14]. Тут використання паралельних конструкцій підкреслює рішучість і прагнення до непохитності своєї позиції в питанні відстоювання своїх національних інтересів.
Висновки. Вербальні засоби в політичному дискурсі є ключовим інструментом впливу на аудиторію формування громадської думки та досягнення політичних цілей. Аналізуючи вербальні стратегії, можна стверджувати, що політики активно використовують великий спектр мовних прийомів, серед яких домінують: метафори, риторичні запитання, емоційно забарвлена лексика, повтори та паралельні конструкції. Вони дозволяють створювати емоційний фон, встановлювати контакт із аудиторією та маніпулювати її увагою.
Дослідження доводять, що вербальні засоби служать як для мобілізації електорату, так і для дискредитації опонентів. Наприклад, використання розмовної лексики робить промови доступнішими для широкої авдиторії, а стилістично витончені конструкції підкреслюють авторитет і компетентність оратора. На граматичному рівні наявні форми умовного способу, пасивних конструкцій та дієслів теперішнього часу посилює маніпулятивний ефект, спрямований на актуалізацію певних ідей або уникнення відповідальності.
Зокрема, українські політики, такі як Петро Порошенко і Володимир Зеленський, демонструють різні стилі мовлення: перший тяжіє до офіційної риторики з акцентом на національну ідею, тоді як другий активно застосовує гумор, метафори та неформальний тон, що створює ефект близькості до народу. Висока ефективність цих засобів підтверджує, що політичний дискурс залишається потужним інструментом впливу, значення якого зростає у сучасному інформаційному середовищі.
Таким чином, вербальні засоби в політичному мовленні є не лише механізмом комунікації, а й засобом формування політичної реальності, завдяки чому вони становлять значний інтерес для подальших лінгвістичних і соціальних досліджень.

Література
Без паніки, з вірою в Україну та мир – Президент Володимир Зеленський. Офіційне інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/videos/bez-paniki-z-viroyu-v-ukrayinu-ta-mir-prezident-volodimir-ze-1981 (дата звернення: 19.01.2022).
Виступ Петра Порошенка з нагоди Дня Незалежності України. Повний текст. Тиждень.ua. URL: https://tyzhden.ua/vystup-poroshenka-z-nahody-dnia-nezalezhnosti-ukrainy-povnyj-tekst/ (дата звернення: 24.07.2017).
Виступ Президента Володимира Зеленського у Верховній Раді зі щорічним Посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-volodimira-zelenskogo-u-verhovnij-radi-zi-71805 (дата звернення: 1.11.2021).
Промова Петра Порошенка: Ми заклали міцну основу незалежності і нам вдасться її захистити. Офіційне інтернет-представництво Європейська Солідарність URL: https://eurosolidarity.org/2019/08/24/promova-petra-poroshenka-my-zaklaly-mi
Арістотель. Риторика. – Переклад українською: Харків: Фоліо, 2011. 320 с.
Голубовська І. А. Маніпуляція у сучасному політичному дискурсі: лінгвістичний аспект. Київ: Наукова думка, 2012. 254 с.
Гордієнко А.І. Звукова гармонія і її функції в медіа-текстах. Харків: ХНУ, 2016. 230 с.
Євланова О. О. Місце феномена маніпуляції в політичному дискурсі. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. 2021. Вип. 88: Пошуково-тематична поліфонія сучасного мовознавства. С. 93–97.
Зливков В. Л., Лукомська С. О., Котух О. В. Шлях до перемог і звершень. Путівник із психології повсякденного спілкування [методичні рекомендації; електронне видання] / за ред. В. Л. Зливкова. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2018. 126 с.
Колодій Н.В. Роль ритмічної організації тексту в політичній комунікації. Львів: ЛНУ, 2015. 115 с.
Нарушевич-Васильєва О., Чаєнкова О. Стратегії непрямого комунікативного впливу в заголовках комерційної реклами. Філологічні науки. 2019. № 30. С. 99–103. URL: https://doi.org/10.33989/2524-2490.2019.30.188777.
Новикова Л. Г. Мовна картина світу у політичному дискурсі України. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2017. 312 с.
Погонець В. В. Особливості англомовного військового дискурсу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2019. № 39. Т. 2. Одеса: Міжнародний гуманітарний університет. С. 67–70.
Промова Петра Порошенка: «Ми заклали міцний фундамент для сильної європейської України». Офіційний сайт партії «Європейська Солідарність». URL: https://eurosolidarity.org/2019/08/24/promova-petra-poroshenka-my-zaklaly-mi/ (дата звернення: 26.11.2024).
Чік Л. Засоби мовного маніпулювання у сучасних ЗМІ. Київ: Літературний процес:методологія, імена, тенденції. Філологічні науки, 2015. С. 121–123.
Шляхова Т.В. Фонетичні засоби впливу у риториці політичного дискурсу. Київ: Видавництво КНУ, 2018. 210 с.
Якобсон Р. Заключне слово: Лінгвістика і поетика. Збірник: Style in Language, ред. Томас А. Себеок, MIT Press, 1956. с. 55–82.

Ключові слова: політичний дискурс, терміни, загальнополітична термінологія, економічна термінологія, юридична термінологія, військова термінологія, релігійна термінологія, медична термінологія.

The article is devoted to the thorough analysis of the lexical units in the political discourse of the ex-prime-minister of Great Britain David Cameron. The results of the lexical analysis and the classification of the terms used in the speeches of David Cameron as the dominant and peculiar means of speech expression are presented in the article.

Key words: political discourse, terms, general political terminology, economic terminology, juridical terminology, military terminology, religious terminology, medical terminology.

Лінгвістичні дослідження у галузі політичного дискурсу стали досить поширеними та перспективними в останні десятиліття у зв’язку з стрімким розвитком нашого технологізованого суспільства та розумінням того факту, що мова є потужним знаряддям в політиці [2]. В зв’язку  з цим дослідженню політичного дискурсу, якому раніше не приділялося достатньо уваги і через що він є наразі маловивченим, відводиться більше часу та зусиль.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженням політичного дискурсу займається величезна кількість науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних. Серед вітчизняних дослідників варті уваги роботи таких відомих дослідників як В.Г. Борботько «Принципы формирования дискурса. От психолингвистики к лингвосинергетике», Серажим К. «Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність» [3], а також неможливо не відзначити вагомий внесок досліджень у сфері дискурсу викладачів Національного університету «Острозька академія» як-от: Худолій А.О. «Лексико-стилістичні маркери мовних змін в американських публіцистичних текстах» [4], Лещак О.В. «Lingwosemiotyka kultury. Funkcjonalno-pragmatyczna teoria dyskursu»[7] та Цолін Д.В. «Синтаксис поезії тарґумів» [5]. Серед іноземців, зацікавлених проблемами аналізу політичних текстів, слід заначити працю Т. А. Ван Дейка «Анализ новостей как дискурса» [1], яка висвітлює загальні особливості дискурсу та політичного дискурсу зокрема.

Мета і завдання дослідження

Метою дослідження є лексичний аналіз політичного дискурсу екс-прем’єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона, що полягає у класифікації виявлених у промовах термінологічних одиниць на тематичні групи. Мета передбачає постановку і виконання таких завдань:

• Класифікувати дослідженні у промовах Девіда Кемерона терміни за певними тематичними групами;
• Здійснити лексичний аналіз та опис виявлених лексичних одиниць ;
• Визначити функції лексичних засобів у промовах екс-прем’єр-міністра.

Для дослідження однієї з найчисельніших груп лексичних засобів – термінів, які є слова або словосполучення, що означають чітко окреслені поняття та, на відміну від звичайних слів, мають лише одне значення і не можуть мати емоційного забарвлення – було взято шість політичних промов екс-прем’єр-міністра за його останньої каденції, серед яких було виділено 300 одиниць термінологічного характеру.

Виділені одиниці ми класифікували на декілька груп відповідно до тематики їх використання у промовах:

Таблиця 3.6

Групи термінів

До групи загальнополітичних термінів, відсоткове співвідношення яких складає 40,3%, були віднесені такі приклади: government, political system, Liberal Democrats, political majority, coalition, Conservatives, democracy, politics, parliamental reform, political leaders, values of freedom, fairness, Downing Street, election, campaign, opposition, voting system, the bill, immigration, National Health Service, quangos, ministers, sovereign powers, armed forces, ex-party, defeat of a party, party conference, Iron Curtain, leverage, manning, the battle, proportional representation, dissidents, diplomatic relations, governmental cuts, people’s welfare, devolve power, infrastructure [6]  та ін.

Розглянемо детальніше приклад загальнополітичного терміну у реченні: For those reasons I aim to form a proper and full coalition between the Conservatives and the Liberal Democrats [6]. Використання зазначених термінів фокусують увагу на виборчій тематиці, яка є вкрай актуальною в поточний післявиборчий час та допомагає ефективніше передавати інформацію. Окрім того, політик звертається до термінів на позначення політичних партій, типових для британських реалій. Наступні приклади яскраво ілюструють вміле оперування загальнополітичними термінами, як-от: There are many things I want this coalition to achieve but what could matter more than saving our United Kingdom …let’s say it: we’re better together and we’ll rise together – so let’s fight that referendum with everything we’ve got. У цьому випадку Д. Кемерон наголошує на референдумі у Шотландії, що мав відбутися наступного року,  і підкреслює необхідність коаліції приділити саме цю питанню максимум уваги.

Оскільки економіка є невід’ємною частиною політики Д. Кемерона як прем’єр-міністра, що намагається вивести країну з кризи, то терміни економічної тематики займають вагоме місце лексиці політичного дискурсу. Група економічної термінології складає 27,3% і представлена такими прикладами: deficit, expenses, capped benefits, Universal Credit, economy, cutting the deficit, micromanage, budget deficit, sub-market, decentralization, transparency, finance, start-up capital, private capital, investment, private sector, fund, social entrepreneurs, dormant bank, economic affairs, businesses, corporation tax, payment, bank levy, emergency budget, spending, heating bill, green investment bank, economic growth, economic system, employment, incentives, income, interest rates, national income, standard of living, revenue, trade [6] та ін.

Перший приклад економічної термінології deficit як у реченні So dealing with this deficit is not an alternative to economic growth – the two go hand–in–hand  використовується дев’ятнадцять разів у досліджених промовах прем’єр-міністра, що свідчить про глибоку обізнаність нового урядового лідера та занепокоєність кризовою економічною ситуацією у державі. Ще один яскравий приклад Our emergency budget showed the world that Britain is back on the path of fiscal responsibility фокусує увагу на ще одному істотному елементі економічного життя країни – бюджеті, а саме бюджеті для надзвичайних ситуацій. Використання зазначених лексичних одиниць підкреслює ораторські здібності, обізнаність політика, а також підкреслює гордість за ефективний підхід до вирішення кризових моментів, що підвищує статус Великобританії на світовому рівні. Також у досліджуваних промовах політик послуговується терміном welfare (добробут) у різних варіаціях 56 раз. Наприклад, We need to have a welfare system that the country can properly afford; So softer time-limits –that stop people getting stuck in that welfare trap…; In two years, Iain Duncan Smith has driven forward welfare reform on a scale [6] та ін. Отож у всіх зазначених реченнях політик акцентує увагу на надважливій проблемі для британців, а саме досягнення задовільного добробуту життя для кожного громадянина держави, тому постійно звучать заклики про побудову життєздатної системи добробуту (a welfare system), заклики до реформ стану благополуччя громадян (welfare reform).

У ході нашого дослідження ми виділили ще одну тематичну групу термінів– юридичного спрямування, кількість яких складає 18,3 %. До цієї групи належать такі приклади: tribute, confront problems, entitlements, legal responsibilities, duties, empowerment, officials, national consciousness, local authorities, intermediaries, legislator, debates, referendum, levy, operational allowance, pledge, legacy, regulation, detention, abolish, dependency, Red Tape, bureaucracy, community service [6] та ін.

Використовуючи приклади Faith is not a problem for legislators to solve but rather a vital part of our national consciousness, політик підкреслює національну свідомість його співітчизників, їхню безперечну рішучість у досягненні поставленних цілей, окрім того у промові звучить політична та юридична освіченість прем’єр-міністра. У наступному прикладі Next May, there‘ll be a referendum on electoral reform Девід Кемерон знову звертається до юридичної термінології, з допомогою якої вдається донести потрібну інформацію до аудиторії. Послуговуючись термінами юридичної тематики, політику вдається висловити власну впевненість і рішучість змін та реформ, як-от: The next evil: bureaucracy. Sign on. Sign here. Come back in a fortnight. Repeat as required, у якому Д. Кемерон говорить про найбільше зло для добробуту держави – бюрократію – та методи як її перемогти.

Менш чисельну групу складають терміни релігійної тематики – 8,4% – що пов’язано із особливим виступом прем’єр-міністра перед представниками церкви. До цієї групи ми віднесли такі приклади: Your Holiness, Pope, аadherents, Your Excellences, Catholics, Catholic Church, Cardinal, Scripture, beatify, papal delegation, the Holy See, parish, religion, Islam, Islamist, Muslims [6].    

Вживання термінів релігійної тематики як у прикладі Cardinal Newman, who was beatified here in Birmingham this morning, once said that one little deed evinces more true faith than could be shown by “the most fluent religious conversation” or the most intimate knowledge of Scripture” [6]  підкреслює глибоку повагу Девіда Кемерона до Церкви та її представників, а також виражає його позицію з приводу релігії та її неопосередкованого впливу на політичне та соціальне життя держави. Ще один вагомий приклад релігійного терміну у реченні Islam is a religion of peace observed devoutly by over a billion people across the world. Islamist extremism is a warped political ideology політик використовує зазначені терміни на позначення Ісламу, Ісламського екстремізму як однієї з найболючіших тем для британського суспільства та й усієї світової спільноти під час своєї промови у Ноттінгемському Університеті у Малайзії, країні, де Іслам є провідною релігією. Таким чином, Девіду Кемерону вдається тактовно і коректно організвувати свою промову, щоб уникнути будь-яких можливих некоректностей та політичних образ, а також привернути аудиторію на свою сторону.

Найменшу кількість серед досліджуваних термінів складають терміни медичної тематики, яких у проаналізованих промовах лише 5,6%. До цієї групи ми віднесли наступні приклади: National Health Service (NHS), waiting lists, mixed wards, hospital infections, doctors, dentists, midwives, surgeries, health center, vaccinated, hospital porter, care-taker, disability benefits, Disability Living Allowance [6].

У прикладі And what’s up? The number of doctors, the number of dentists, the number of midwives, the number of surgeries carried out in our NHS політики використовує такі терміни як doctors (лікарі), midwives(медсестри), dentists стоматологи), surgeries (операції), NHS (Національна Система Здоров’я) під час розмови про досягнення у медичній сфері, що були зініційовані партією Торі. Це не лише показує обізнаність політика у всіх сферах життя держави, а й збагачують промову політика новими термінологічними одиницями.

Висновки

Отже, терміни займають значну нішу серед лексичних одиниць у політичному дискурсі, оскільки несуть основне семантичне і стилістичне навантаження серед лексичних засобів мови, адже використовуються політиками для передачі специфічної інформації та емоційного впливу на аудиторію. Власне, найбільший акцент ставиться на термінологічних одиницях мови, а саме їх тематичних класифікаціях, так як їх доречне і точне використання слугує вдалою зброєю у мовній боротьбі політичних лідерів. Варто зауважити, що влучне вживання відповідної термінології не лише схиляє чашу політичних терезів на сторону політика, а й спрацьовує аргументом для переконання як його опонентів, так і цільової аудиторії.

Література

1. Ван Дейк. Анализ новостей как дискурса / Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. Ванн Дейк. – М.: Прогресс, 1989. – 245с.
2. Паршина О. Н. Стратегии и тактики речевого поведения современной политической элиты: дис.доктора филол. наук : 10.02.01 / Ольга Николаевна Паршина. — Саратов, 2005.
3. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність: [монографія] / Серажим К. / за ред. В.Різуна. – К.: КНУ, 2002. – 392с.
4. Худолій А. О. Політичні стереотипи у геостратегії США : дис. докт. політ. наук / Худолій Анатолій Олексійович – Острог, 2009. – 148 с.
5. Цолін Д. В. Синтаксис поезії тарґумів : монографія / Д. В. Цолін. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015. – 466 с.
6. David Cameron Speeches – [Електронний ресурс] – Режим доступу:   http://www.britishpoliticalspeech.org/speech-archive.htm?q=&speaker=53&party=&searchRangeFrom=1895&searchRangeTo=2014
7. Leszczak O. Lingwosemiotyka kultury. Funkcjonalno-pragmatyczna teoria dyskursu – O. Leszczak // Lingwosemiotyka kultury. Funkcjonalno-pragmatyczna teoria dyskursu. – Toruń : Wyd-wo Adam Marszałek, 2010.

О. Я. Чепіль

Національний університет «Острозька академія»

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

У статті представлено головну функцію політичного дискурсу, проаналізовано основні комунікативні стратегії та тактики їх реалізації у політичному дискурсі з позиції теорії мовної комунікації.

Ключові слова: політичний дискурс, політична влада, Основи теорії мовної комунікації, комунікативні стратегії, комунікативні тактики.

В статье представлено главную функцию политического дискурса, проанализировано  основные коммуникативные стратеги и тактики их реализации в политическом дискурсе с позиции теории речевой коммуникации.

Ключевые слова: политический дискурс, политическая власть, Теория речевой коммуникации, коммуникативные стратегии, коммуникативные тактики.

The article deals with the main function of political discourse. The main communicative strategies and tactics of their realization in political discourse were analyzed from the point of Communication Theory as a Field.

Key words: political discourse, political power, Communication Theory, communicative strategy, communicative tactic.

Дослідження політичної комунікації, комунікативних стратегій та відповідних тактик їх втілення зокрема, є особливо актуальним в інформаційну еру стрімкого розвитку комунікаційних систем у загальній системі дискурсивної комунікації.

Феномен політичного дискурсу, за своєю сутністю та властивостями, охоплює широкий міждисциплінарний спектр.

Головною функцією політичного дискурсу  є його використання в якості інструменту політичної влади (боротьба за владу, заволодіння владою, її збереження, здійснення, стабілізація та перерозподіл)[3, с. 3-10].

Феномен влади був предметом вивчення ще античних філософів ( Конфуцій, Арістотель, Платон, Геродот, Плутарх). На їх тверде переконання, участь в політиці було найвищим проявом людської гідності. Великий мислитель Середньовіччя Н. Макіавеллі акцентував увагу на технології збереження влади. Прагнення до влади як результат входження людини в систему суспільних відносин  аналізували у своїх працях Ж-Ж. Руссо, Кант, Ф. Ніцше. Ідея гіпнотичного впливу лідера на людські маси була розвинута З.Фройдом, який був у пошуку механізмів такого впливу та виявленню потреби будь-якої людини поклонятися авторитету. Нове трактування цієї проблеми з явилося у ХХ столітті (А.Адлер, Г.Лассуел, А.Джорж), які висунули гіпотезу про компенсаторну сутність потреби до влади. Ф.Ніцше розглядав її як основний інстинкт, який перетворює кожну людину у владолюбця [3, с. 3-31].

Отже, існуючі концепції влади є достатньо різноманітними, спірними та відкритими для дискусії.

В рамках нашого дослідження, влада впливати на свідомість людей та їх переконувати за допомогою мовного коду, символів та знаків є особливою стороною більш ширшої сфери влади. Відповідно до цього розуміння поняття влади передує розробка теорії комунікації. Саме в цьому руслі розвиваються усі сучасні концепції влади, представлені, зокрема, у працях філософів Ю.Хабермаса, М.Фуко, А.Гідденса [12].

Завдання цієї статті – розглянути комунікативні стратегії та тактики їх реалізації у сучасному політичному дискурсі та особливості їх впливу на адресата ( на матеріалі фрагменту тексту промови президента США Б. Обами у 2004 р., на з’їзді демократів у м. Бостон, США).

Домінантною тенденцією сучасного мовознавства можна визначити його орієнтацію на дослідження мови у площині суміжних суспільних наук, гуманітарних знань про людину і суспільство. Таким чином, сучасна лінгвістика вивчає мовні явища з позиції антропоцентризму, функціоналізму та експланаторності.

За визначенням О. C. Кубрякової, “антропоцентризм як особливий принцип дослідження полягає у тому, що наукові об’єкти вивчаються за їх роллю для людини, за призначенням у її життєдіяльності, за функціями для розвитку людської особистості” [5, с. 213].  “Функціоналізмові властиві два різновиди – комунікативний і формальний. Комунікативний – це вивчення мови в дії, в людській комунікації. Формальний – визначення функцій мовних форм через обсяг їхнього уживання, вказуючи на конкретні функції мови. Експланаторність визначається як розуміння внутрішньої організації мови, тексту та здійсненні дискурсу” [5, с. 228].

Природно, що актуальність цього дослідження полягає у тому, що воно спрямовує сучасне мовознавство на тісний взаємозв’язок  з іншими суспільними науками.

З точки зору теорії мовної комунікації, вивчення мови базується на функціонально-комунікативному підході. У фокусі її дослідження постає  комунікативна діяльність у реальних ситуаціях спілкування.

З огляду на функціонально-комунікативний підхід у дослідженні окреслених завдань та аналізі існуючих моделей комунікації, важливо вказати, що дослідження мовної комунікації ґрунтується на засадах загальної теорії комунікації.

За визначенням О.Яшенкової, теорія комунікації – “ галузь наукових досліджень, яка вивчає універсальні механізми та закономірності інформаційного обміну в природі і суспільстві” [11, с. 10]

Як відносно нова міждисциплінарна галузь, предмет її дослідження визначається у рамках різних концептуальних традицій. На думку американського  вченого Роберта Крейга, таких є сім : “риторична, семіотична, феноменологічна, кібернетична, соціопсихологічна, соціокультурна, критична” [13, с. 119-161]

Предмет нашого дослідження знаходиться у межах кібернетичної традиції, яка є однією з новітніх у теорії комунікації. Родоначальниками цієї теорії вважають американських математиків Клода Шенона, Ворена Вівера та Ноберта Вінера ( “батька кібернетики”).

Представлена К.Шеноном і В.Вівером модель комунікаціі включає п’ять компонентів:  джерело інформації, передавач, канал, приймач і кінцева мета. Н. Вінер доповнив вказану модель поняттям “зворотний зв’язок”, таким чином пов’язуючи її з процесом людської комунікації.

Кібернетична традиція проводить паралель між живими та неживими системами, зокрема вказує на складнощі процесів комунікації, особливо процесів зворотного зв’язку, акцентуючи увагу на тому, що певні комунікативні акти можуть мати непередбачувані наслідки у контексті мети та намірів учасників комунікації.

У нашому дослідженні сутності і механізмів комунікації був застосований метод моделювання, заснований на лінійній моделі,  тобто процес передачі інформації від адресанта – адресатові в односторонньому порядку. Саме такий спосіб передачі інформації використовується у ЗМІ, писемній комунікації з метою прямого впливу на адресата, формування стійких переконань. Класична лінійна модель комунікації належить Гарольду Лассвелу, що була  доповнена іншим американським мовознавцем Р. Якобсоном, яка, в свою чергу, є інтерпретацією ідей математика К. Шенона.

З точки зору теорії мовної комунікації, спілкування людей ґрунтується на плануванні мовленнєвих дій та виборі способу досягнення поставлених цілей. Отже, мовну комунікацію можливо вважати стратегічним процесом, який реалізується через конкретні комунікативні стратегії.

Загальновідомо, що історично термін «стратегія»  вперше був застосований у військовій сфері. Комунікативна стратегія (КС) як когнітивний процес, націлена на спосіб досягнення поставленої мети, прогнозування кінцевого результату та обумовлена вибором мовних засобів.

Не зважаючи на те, що термін ’стратегія’ у лінгвістичних дослідженнях використовувався ще на рубежі ХХ століття, проте чіткого визначення та універсальної класифікації комунікативних стратегій й досі немає.

Заслуговує уваги підхід у визначенні комунікативної стратегії Т. Янко, яка розглядає її ( КС) як усвідомлений вибір комунікативних намірів та розподіл квантів інформації за комунікативними складовими. Дослідниця вважає, що КС включає в себе: “ вибір глобального мовленнєвого наміру, вибір компонентів семантики речення та екстралінгвістичної конституції, визначення обсягу інформації, співвіднесення квантів інформації про ситуацію зі станами свідомості комунікантів і фактором емпатії, визначення послідовності комунікативних складових, налаштування комунікативної структури висловлювання на певний комунікативний режим і жанр.” [10, с. 28-53].

Досягнення поставленої мети КС можливе за умов імплементації  визначених мовленнєвих тактик. Стратегія й тактика співвідносяться як рід та вид. Мета опису КС полягає у виборі типових тактик, що реалізують конкретні КC.

Комунікативна тактика  — конкретні мовленнєві дії для реалізації поставлених завдань з метою здійснення впливу на адресата.

Таким чином, ефективність досягнення мети КС визначається необхідною для цього кількістю комунікативних тактик.

Кінцева мета використання комунікативних стратегій адресантом – це зміна свідомості адресата на користь адресанта або взаємну користь.

Інструментом реалізації тактик виступають чітко визначені адресантом комунікативні дії, що мають знакову репрезентацію. На лексико-граматичному рівні вони  можуть бути представлені через уживання відповідних синтаксичних стилістичних фігур (епіфора, анафора, паралелізм, риторичне запитання, тощо), певних синтаксичних конструкцій, синтаксичних синонімів тощо.

Серед науковців сучасності, що займалися вивченням КС та здійснювали спробу їх класифікації слід відзначити дослідження О.Іссерс, А. Бєлова, C. Дацюк, Т.ван Дейк, Ю. Пірогова, О. Селіванова,  C. Дацюк, В. Зірка [1, 2, 4,9, 11]. Найбільш універсальною натомість, слід розглядати класифікацію КС Т.ван Дейка та В. Кінча.

Вибір комунікативних стратегій та тактик обумовлений жанром політичного дискурсу ( політична промова, політична реклама, теледебати тощо) та намірів визначеного суб’єкта дискурсу.

Важливо усвідомлювати, що політична промова – це заздалегідь підготовлений виступ з позитивними або негативними оцінками, аргументацією, конкретними фактами, планами, та перспективами. А отже, має чітко визначену мету, завдання, структуру, усвідомлений вибір вербальних та невербальних  засобів, екстралінгвістичних чинників у поєднанні з обраними комунікативними стратегіями та тактиками їх реалізації відповідно до поставленої комунікативної мети та досягнення певного перлокутивного ефекту.

О. Яшенкова у своєму підручнику “Основи теорії мовної комунікації “, вказує на такі основні стратегії політичного дискурсу: “самопрезентації, агітаційна, формування емоційного контролю, інформаційно-інтерпретаційна, аргументативна, маніпулювання, дискредитації, нападу, самозахисту тощо” [11, с. 168-170].

В рамках нашого дослідження ми здійснили спробу проаналізувати використання згаданих КС в промові майбутнього, на той час, президента США Б.Обами 2004 р., на  з’ їзді демократів у Бостоні.

До моменту завершення своєї емоційної промови, демократи по всій країні вже розуміли, що вони побачили майбутнє своєї партії. Винятковість персони Б.Обами полягає насамперед у тому, що ця харизматична особистість має гострий розум, вроджений оратор та наділений унікальними здібностями вимовляти промови перед великою аудиторією і здійснювати свій вплив на неї.

Спробуємо розглянути типові комунікативні стратегії та тактики, що до них вдається Б.Обама у своїх промовах.

Стратегія саморепрезентації  виступає ключовою у політичний комунікації.  Саме завдяки використанню стратегії  саморепрезентації вдається продемонструвати свої найкращі якості та сформувати позитивний імідж політика.

Б. Обама у природній спосіб вдається до використання цієї стратегії за допомогою тактик солідаризації з адресатом, ототожнення із “своїм колом”, причетності та розуміння потреб цього “кола”.  Вже на самому початку промови, фактично у самому зверненні , він апелює до свого адресата зі словами, що й сам не сподівався на свою появу на цій сцені. Адже, як далі слідує з його слів, він є простою людиною, нащадком звичайного іноземного студента, який народився і виріс у Кенії.    “ Tonight is a particular honor for me, because let’s face, my presence on this stage is pretty unlikely.  My father was a foreign student, born and raised in a small village in Kenya”. [4]

Далі він продовжує ту ж тактику, те, що хотіли б почути від нього реципієнти. “My parents shared not only an improbable love, they shared an abiding  faith in the possibilities of this nation. I stand here knowing that my story is a part of the larger American story that I owe a debt to all of those who came before me, and  that in no other country on earth is my story even possible”. [4]

Наступна теза виступу ще раз наголошує на тому, що його історія є частинкою більшої Американської історії, і тепер він завдячує тим, хто був до нього; і, загалом, його історія є малоймовірною у будь-якій іншій країні світу. Отже, він має унікальну нагоду, у якості “свого” бути на цій сцені, тим самим експліцітино ідентифікуючи себе зі “своїм колом”.

Вдало використовуючи ціннісно орієновану стратегію, Б. відкрито і прямо вказує на характерну рису американського суспільства – індивідуалізм, яка, проте, може бути суперечливою для тих, хто керується принципами колективного суспільства. “Alongside our famous individualism, there is another ingredient in the American side ” [4] Однак, він знову переконує адресата, що всі ми є однією великою нацією. “I believe that we are all connected as one big. If there is a child on the south side of Chicago who can’t read – that matters to me even if it is not my child.” [4]  Отже, ціннісно орієнована стратегія була вдало реалізована за допомогою тактик ціннісних орієнтацій адресата, апелювання до загальнолюдських цінностей.

Серед інших, Б. Обама уміло використовує стратегію формування емоційного настрою. Впливаючи на емоції та підсвідомість адресата, він налаштовує їх на сприймання певної інформації.  “If there is a senior citizen somewhere who can’t pay for the prescription of drugs and I have to choose between medicine in the red, that makes my life poor even if it’s not my grandparent. It is my fundamental belief: I am my Brother’s Keeper, I am my Sister’s Keeper that makes this country work.” [4] Використовуючи тактику порівняння, проведення аналогії, єднання, він спонукає адресата до таких самих дій, відповідальності за свої дії з позиції людської етики.

Агітаційна стратегія теж була використана у промові Б.Обами з метою впливу на суспільну свідомість, політичні та расові переконання. “Well, I say to them tonight there is no a liberal America and a conservative America -there is the United States of America. There is no Black America, there is no White America and no Latino America, and Asia America – there is the United States of America… we are all one people…” [4]

Тактики реалізації цієї стратегії різноманітні: від надання оцінного значення, застереження проти поділу за етнічною чи расовою ознакою, до прямого спонукання до єднання та апелювання до моральних цінностей суспільства.

Слід зауважити, що з лінгвістичної точки зору, колоритність та емоційна насиченість політичних промов Б. Обами забезпечується також вибором певних стилістичних фігур, які складають стилістичну стратегію.

У ході нашого дослідження ми дійшли висновку,що політична промова – заздалегідь підготовлений виступ з позитивними або негативними оцінками, аргументацією, конкретними фактами, планами, та перспективами. А отже, має чітко визначену мету, завдання, структуру, усвідомлений вибір вербальних та невербальних засобів. Діапазон використання різноманітних комунікативних стратегій і тактик політичного дискурсу є значним та має вплив на психоемоційний стан адресата, реалізуючи комунікативну мету та наміри адресанта.

ЛІТЕРАТУРА

1. Craig R.T. Communication Theory as a Field// Communication Theory. – 1999. – Vol. 9. – P.119-161.
2. А.А.Романов, Г.А.Васильев Массовые коммуникации / А. А. Романов, Г.А. Васильев. Москва, Вузовский учебник, 2009. – 235 c.
3. Бацевич Ф. C. Основи комунікативної лінгвістики / Бацевич Ф. C. – К.:Академія, 2004. – 344 c.
4. Бєлова А.Д., Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики/ А.Д.Бєлова// Мовні і концептуальні картини світу: зб.наук.пр. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2004. – C. 11-16.
5. Гуревич П. C. Политическая психология: учебное пособие для студентов вузов/ П. C. Гуревич. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 543 c.
6. Дейк Т.А., ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк; пер. с англ.: сб. работ/сост. В. В. Петров под ред. В. И. Герасимова; Вступ. ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова. – М.: Прогресс, 1989. – 312 c.
7. Красних В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2001. – 270 c.
8. Кубрякова Е. C. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века ( опыт парадигмального анализа) Язык и наука конца ХХ века. / Кубрякова Е. C.  –М., 1995. – 206-230.
9. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації / Г.Г. Почепцов. – 2-ге вид. доп. – К.: Видавничий центр «Київський університет», 1999. – 308 c.
10. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми/ Селіванова О.О. – Підручник. – Полтава, 2008, – 712 c.
11. Фуко М. Археология знания. / Фуко М.,– К., 1996.
12. Янко Т.Е. О понятиях коммуникативной структуры и коммуникативной стратеги // Вопросы языкознания. – 1999. – № 4. – C. 28-53.
13. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації / Яшенкова О.В. – Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2010. – 312 c.
14. The Speech that Made Obama President/ Democratic National Convention, Boston, MA. [Електронний ресурс]: https://www.youtube.com/watch?v=OFPwDe22CoY.

Ключові слова: лексичний аналіз, лексичні засоби, емотивність, конотація.

Статья посвящена исследованию лексических средств используемых в речи действующего премьер-министра Великобритании Дэвида Кэмэрона. Осуществлен анализ контекста использования конкретного лексического средства и его эмотивность.  

Ключевые слова: лексический анализ, лексические средства, эмотивность, коннотация.

The article is devoted to investigation of lexical means used in the speeches of current prime minister  of Great Britain David Cameron. Context of usage of certain lexical mean and its emotiveness are analyzed. 

Key words: lexical analysis, lexical means, emotiveness, connotation.

Політичний текст відрізняється тим, що «політична лексика» у ньому є термінологічною, а звичні для нас, неспеціальні «політичні» мовні знаки використовуються не завжди так, як у звичайній мові. Специфічна структура дискурсу є результатом доволі своєрідних мовних засобів. Специфічною є і реалізація дискурсу – його звукове чи письмове оформлення [2].

На думку Репіної К.А., політичний текст – це :

1)    текст, що функціонує у сфері політики;

2)    текст певної тематики, пов’язаної з різноманітними політичними питаннями;

3)    текст, що створений людиною, яка займається політичною діяльністю;

4)    текст, що має, як правило, колективного автора і множинного адресата;

5)    текст, котрий є орієнтованим на вплив на людей задля отримання цілком конкретного результату [4].

Характерними рисами політичного дискурсу в межах лексики є доволі широке використання професійної політичної термінології; частотність використання книжних слів (to corroborate a statement – підтвердити заяву, proponents – підтримуючі, a vision – концепція, heterogeneous – неоднорідний), кліше і штампів (last but not least – не менш важливе , boom and bust – цикл «бум і спад» , apart from the fact that – окрім того , by the same token – аналогічно цьому, to bear in mind – мати на увазі).

В політичній мові часто фігурують необразні стійкі фрази (to take something for granted – вважати щось не потребуючим доказів; to lay foundations of – закладати  основу; to go hand in hand – бути нерозривно пов’язаним з; to break new grounds – розкривати нові можливості; to set in motion – змусити запрацювати).

D. Crystal в книзі «English As a Global Language» порівнює англійську мову з порохотягом: «English is a kind of vacuum cleaner of languages – it sucks in vocabulary from any language it can get» [8, 89]. Справді, можна відмітити чисельні запозичення в словнику англійської мови, котрі головним чином ввійшли в нього з латинської та французької мов.

Кореляція глибини семантичного об’єму лексем, точності і приблизності номінації, а також широти і вузькості десигнанта лексичних одиниць сприяє утвердженню того, що лексична одиниця здатна володіти різним рівнем інформативної насиченості [3, 275]. Слова високого стилю в англійській мові – це зазвичай довгі, багатоскладові слова часто негерманського походження, іноді не повністю асимільовані, з присмаком книжності і архаїчності. Часто вони мають в нейтральному стилі більш прості і короткі синоніми [1, 341].

Актуальність дослідження роботи полягає в тому, що текст публіцистичної спрямованості як об’єкт лінгвістичних досліджень постає малодослідженим пластом, оскільки, подекуди ігнорується його значимість в контексті дослідження лексичних показників.

Метою даної статті є дослідження лексичних засобів використовуваних у промовах чинного прем’єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

–         виокремити лексичні засоби використовувані у промовах британського політика;

–         визначити здійснюваний окремими лексичними засобами ефект скерований на  загальне лексичне тло промови та емотивні складові твореного ефекту.

Наукова новизна полягає у систематизованій обробці матеріалу, детальному описі відібраних та проаналізованих лексичних засобів, визначенні їх емотивної насиченості.

Нами було здійснено аналіз лексики текстів промов прем’єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона, що дозволило виокремити пласти найбільш застосованої лексики, а також дало змогу здійснити контекстуальний аналіз вжитку певних лексичних одиниць та їх емотивного забарвлення та стилістичного впливу.

Здійснивши аналіз лексики текстів промов політика, нам вдалось виокремити наступні групи лексики (термінів):

1)    економічні терміни;

2)    політичні терміни;

3)    терміни зі сфери юриспруденції;

4)    медичні терміни;

5)    терміни освітньої сфери;

6)    культурологічні терміни;

7)    терміни технічного спрямування;

8)    військово-воєнна термінологія.

Вагомим у аналізі пластів лексики є частотність використання тих чи інших

лексичних одиниць. Цю частотність у кількісному та відсотковому співвідношенні подано у таблиці.

Таблиця 1

         Проаналізовані нами групи політичної термінології систематизуємо у наведеній нижче класифікації:

1)    загальнозначущі терміни (referendum, government, power, parties);

2)    спеціальні політичні терміни, що володіють особливим політологічним змістом (democracy, red tape);

3)    спеціально-технічні терміни, що слугують позначенню сфери спеціальних знань – техніки, економіки, медицини і т.д. (construction project, education).

Усі політичні терміни за своєю будовою поділяються на:

1)     прості, які складаються з одного слова: summit, negotiations, debate, corruption, reform;

2)    складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: national interest, Coalition government, sovereign countries, political freedom, global partnership;

3)    терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: national selection procedures [6].

Найбільш поширеними в політичній термінології є такі синтаксичні типи:

1)  Двокомпонентні:

• “прикметник + іменник у Н. в. однини”: constitutional monarchy, parliamentary democracy, progressive conservatism;
•  “прикметник + іменник у Н. в. множини”: political issues, political institutions;
•  “іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція”: the abolition of slavery, crimes of the Assad regime [7];

2)    Трикомпонентні синтаксичні типи:

• “прикметник + прикметник + іменник”: open transparent institutions, inclusive political institutions, mass uncontrolled immigration;
• “іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.”: legacy of political power;
• “іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.”: intimidation of human rights defenders;

3) Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п’ять, шість і більше одиниць: general freedom of expression and the media, the civil war and the defeat of the “Tamil Tigers”, the Council of Europe’s own Human Rights Trust Fund [6].  

Стверджуємо, що більшість політичних термінів виконує номінативну функцію. Таким чином досить багато лексичних одиниць у текстах промов означають посади зайняті у політикумі: Foreign Secretary, Prime Minister, Northern Ireland Executive, President, Deputy First Minister, the Executive, Chief Commoner, the Chancellor of the Exchequer, the UN Secretary General. Досить часто мовець звертається до використання лексичних одиниць на позначення органів влади: House of Commons, Parliament, government, White House, the Ministry of Defense. Цікавим є залучення синонімів для означення певних лексичних одиниць. Наприклад, UK government зустрічається в наступних варіаціях: Number 10 Downing Street, Number 10, the Whitehall [5].

Досить використовуваними є і лексичні одиниці на позначення політичних організацій, інституцій, партій, об’єднань (тут переважно спостерігаємо використання абревіатур для надання висловлюванню лаконічності): EU (European Union), UN (United Nations), NATO (The North Atlantic Treaty Organization), Tory, Conservatives, Labor Party [9].

Здебільшого використовувані політичні терміни є нейтральним пластом лексики і стилістично не означають висловлювання. Виконувана ними функція номінації не є емотивною і сприяє виключно об’ємності мовлення, його змістовній насиченості, однак стилістичне тло висловлювання не піддається при цьому жодним метаморфозам.

Проте, використання прикметників з первинно позитивною конотацією поліпшує емотивне означення тексту. Наприклад, з політичними термінами використовуються такі прикметники як strong, competent, successful, mass [11].

Підсумуємо, що терміни політичного спрямування здебільшого слугують для номінації владних органів, структур, політичних об’єднань та інституцій. Проте, зрідка констатуємо і емотивне означення певної лексичної одиниці завдяки прикметникам первинно позитивної конотації.

Серед економічних термінів проведено розподіл пластів лексики на макроекономічну термінологію та мікроекономічну термінологію. Стверджуємо значне використання економічних термінів першого різновиду, що слугують позначенню закономірностей функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки в цілому (або її частини, галузі), таких загальних процесів і явищ як інфляція (inflation), безробіття (unemployment), бюджетний дефіцит (budget deficit), економічне зростання (economic growth), державне регулювання тощо. Серед макроекономічних термінів зустрічаємо і такі поняття як Gross Domestic Product (GDP), Gross National Product (GNP), aggregate demand, aggregate supply, balance of payments [10]. Здебільшого макроекономічними термінами виступають іменники загальнонаукового та вузькоспеціалізованого характеру.

Серед економічної термінології зустрічаємо також пласт мікроекономічних термінів. Ці терміни слугують позначенню основних закономірностей функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача, а також означають механізми прийняття рішень господарюючими суб’єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.  Найбільш використовуваними є такі мікроекономічні терміни: marginal utility (гранична корисність), household (домашнє господарство, суб’єкт економічної діяльності), company (підприємство, самостійний суб’єкт господарювання), natural resources (природні ресурси), capital (капітал, один із факторів виробництва), market (ринок, місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни і необхідної кількості товару) [14].

Загалом, економічні терміни за будовою поділяємо на:

1)     прості, які складаються з одного слова: investment, deficit, business, taxpayer, poverty, enterprise;

2)    складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: public spending, work benefits, manufacturing benefits, family budgets, property rights;

3)    терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: reforming the welfare system, the credit union movement, the membership of credit unions, disruptive business models, engineering and manufacturing expertise [12].

Найбільш поширеними в політичній термінології є такі синтаксичні типи:

1)  Двокомпонентні:

• “прикметник + іменник у Н. в. однини”: sales pitch, state sector, private sector;
•  “прикметник + іменник у Н. в. множини”: extra hours, fiscal plans, manufacturing exports ;
•  “іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція”: the power of business, standard of living, the cost of living;

3)    Трикомпонентні синтаксичні типи:

• “прикметник + прикметник + іменник”: global stock markets, engineering and manufacturing expertise;
• “іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.”: destination for inward investment;
• “іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.”: creating the climate for enterprise [13].

Характерною особливістю синтаксичної будови пласту економічної термінології є відсутність полікомпонентних термінів, що можуть складатись з чотирьох, п’яти, шести і більше лексичних одиниць, що в свою чергу свідчить про намагання мовця надати своєму висловлюванню якомога більшої лаконічності.

Відносною  частотністю характеризується і використання економічних термінів з виключно номінативною функцією. Такими здебільшого є лексичні одиниці на позначення компаній, фірм, економічних інституцій: New York Stock Exchange, Chicago Mercantile Exchange, Regeneration Investment Organization [15].

Третє місце за частотністю використання посідають терміни зі сфери юриспруденції. Здебільшого юридичні терміни слугують позначенню юридичних інстанцій, судів, правозахисних організацій: the European Court of Human Rights, the Court, the Council, UN Human Rights Council, the Council of Europe, the Council of Europe’s own Human Rights Trust Fund, a supreme or constitutional court, Joint Committee on Human Rights, domestic courts [6]. Решта юридичних термінів означають сферу судочинства, процедурні особливості та суб’єкти права: case, trivial case, important cases, urgent cases, inadmissible cases, prison, protocol, the applicant, judges, police, to arrest, to charge, to prosecute, police officers, criminals, major police operations, to convict, thuggery, a hit-and-run, penalty [10]. Досить частотним є використання слів іменників загального характеру на позначення прав та свобод людини, а також лексичних одиниць на позначення юридичної документації: the rule of law, property rights, equality for all before the law, inequality, birth right, discrimination, human rights, open and fair rules, justice, the abuse of human rights, specific rights, the right to freedom from unlawful detention, the Petition of Right, the Bill of Rights, Magna Carta, citizens’ human rights, fundamental human rights, human freedom and dignity, the right of an individual petition, violations of human rights тощо [12].

Класифікацію юридичних термінів використовуваних британським політиком подано у таблиці.

Таблиця 2

Підсумуємо, що використовувана у промовах британського політика Девіда Кемерона лексика має здебільшого нейтральний характер, оскільки виконує номінативну функцію означуючи певні явища, феномени, процеси у сфері політики, економіки, юриспруденції, медицини, культури, освіти, військово-воєнної та технічної сфер. Найбільш використовуваними пластами лексики у текстах промов прем’єр-міністра Великобританії є політична термінологія (35,4%), економічна термінологія (34,3%) та термінологія правової сфери вжитку (17,1%). Аналіз наведених вище терміносистем дає змогу констатувати ймовірність емотивного означення певних лексичних одиниць за наявності прикметників з яскраво вираженою позитивною конотацією. Проте, здебільшого серед термінів переважають іменники нейтрального характеру.

ЛІТЕРАТУРА

1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык / Арнольд И.В. – Москва: 2002. – 341 с.
2. Демьянов В.З. Интерпретация политического дискурса в СМИ [Електронний ресурс] // Evartist.narod.ru – [2003]. Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text12/09.htm
3. Попова Т.Г. Категория информативной насыщенности юридического дискурса // Профессионально ориентированное обучение иностранному языку и переводу в вузе/ Попова Т.Г. – М.: 2011. – С. 273-285.
4. Репина Е.А.Политический текст как средство речевого воздействия [Електронний ресурс] // Psyh-portret.ru – [2003]. Режим доступу: http://www.psyh-portret.ru/collection/ repina.html
5. Armed Forces charities reception: David Cameron’s speech [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // UK government. – [2013]. Режим доступу: https://www.gov.uk/government/speeches/armed-forces-charities-reception-david-camerons-speech –  Назва з екрану.
6. Commonwealth Heads of Government Meeting 2013: article by David Cameron [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // UK government. – [2013]. Режим доступу: https://www.gov.uk/government/news/pm-on-commonwealth-heads-of-government-meeting –  Назва з екрану.
7. Conservative Party Conference: David Cameron’s speech in full [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // The Telegraph. – [2013]. – Режим доступу: http://www.telegraph.co.uk/news/politics/david-cameron/10349712/Conservative-Party-Conference-David-Camerons-speech-in-full.html – Назва з екрану.
8. Crystal David. English as a Global Language / D. Crystal – Cambridge: Cambridge University Press, 1997.
9. David Cameron’s speech at the Northern Ireland Investment Conference [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // UK government. – [2013]. Режим доступу: https://www.gov.uk/government/speeches/david-camerons-speech-at-the-northern-ireland-investment-conference –  Назва з екрану.
10. David Cameron’s speech to the UN [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // UK government. – [2013]. Режим доступу: https://www.gov.uk/government/speeches/david-camerons-speech-to-un –  Назва з екрану.
11. Diwali 2013: David Cameron’s speech at reception [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // UK government. – [2013]. Режим доступу: https://www.gov.uk/government/speeches/diwali-2013-david-camerons-speech-at-reception–  Назва з екрану.
12. Full transcript | David Cameron | Speech on Scottish independence | Edinburgh | 16 February 2012 [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // New Statesman. – [2012]. Режим доступу: http://www.newstatesman.com/uk-politics/2012/02/united-kingdom-scotland-world –  Назва з екрану.
13. Full transcript | David Cameron | Speech on the European Court of Human Rights | Strasbourg | 25 January 2012 [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // New Statesman. – [2012]. Режим доступу: http://www.newstatesman.com/politics/2012/01/human-rights-court-national –  Назва з екрану.
14. Lord Mayor’s Banquet 2013: Prime Minister’s speech [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // UK government. – [2013]. Режим доступу: https://www.gov.uk/government/speeches/lord-mayors-banquet-2013-prime-ministers-speech –  Назва з екрану.
15. UK riots: David Cameron’s statement in full [Електронний ресурс] / [D. Cameron] // The Telegraph. – [2011]. Режим доступу: http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/crime/8693134/UK-riots-David-Camerons-statement-in-full.html –  Назва з екрану.

The article examines verbal communication as factor of charisma of political leader is examined in the article. Also descriptions and features of political speech, and the most used lexico-semantic constructions that use political leaders in the speeches.

Традиція вивчення ораторського мистецтва, що має багатовікову історію, суттєво змінилась в другій половині ХХ ст. Об’єкт дослідження значно розширився: від судового красномовства до політичних настанов. Інтенсифікація соціологічних, психологічних та політичних досліджень в області мовного впливу стали зумовили інтерес до вивчення особливостей конструювання політичних настанов та їх впливу на масову свідомість виборців. Таким чином, дослідження харизматичності політичних лідерів та використання вербальних чинників, та лексико-семантичних конструкцій є досить цікавим та актуальним у наш час.

Аналіз останніх досліджень та публікацій Аналізом ефективності розробки політичних програм та побудови політичних промов займалися такі російські та вітчизняні дослідники: O. Бaшyк, А. Бєлoвa, O. Вoлкoв, O. Дaньшинa, В. Дeмeцькa, O. Михaльoвa, Л. Нaгoрна, O. Пaршинa, Н. Петлюченко, В. Пeтрeнкo, Т. Пєшкова, О. Радченко, O. Рoмaнoв, В. Трoянoв, С. Тхoрoвськa, I. Фрoлoвa, I. Чeрськa, Н. Щербиніна та ін.

Мета статті – визначити харизматичні особливості політичних лідерів у передвиборчих текстах.

Виклад основного матеріалу Вepбaльнa кoмyнiкaцiя нe мoжe icнyвaти бeз нeвepбaльниx зacoбiв. Знaння пcиxoлoгiчниx ocoбливoстeй влacнe вepбaльнoї кoмyнiкaцiї пoтpiбнe для бiльш глибoкoгo i пoвнoцiннoгo poзyмiння пpoцeсcв, щo вiдбyвaються пiд чaс вигoлoшyвaння iнфopмaцiї. Йдeться пpo пpoцeси гoвopiння тa cлyxaння, якi poзгopтaються y вepбaльнiй (cлoвecнiй) фopмi пiд чac мoвнoгo cпiлкyвaння. Зa фopмoю i зa змicтoм вoнo cпpямoвaнe нa iншy людинy, включeнe y кoмyнiкaтивний пpoцec, є фaктoм кoмyнiкaцiї.

Викopиcтoвyючи, як знaкoвy cиcтeмy людcькy мoвy, вepбaльнa кoмyнiкaцiя мoжe бyти cпpямoвaнa нa oкpeмy людинy, гpyпy aбo нe мaти кoнкpeтнoгo aдpecaтa, aлe в бyдь-якoмy paзi вoнa мaє дiaлoгoвий xapaктep. Її щe нaзивaють мoвлeннєвим cпiлкyвaнням, poзyмiючи мoвлeння, як здaтнiсть гoвopити, cиcтeмy фoнeтичниx знaкiв. Мoвлeння є зaсoбoм eмoцiйнoгo впливy, який cтимyлює aбo гaльмyє дiю oднoгo чи oбox пapтнepiв, ocкiльки бeз eфeктy cxвaлeння чи нecxвaлeння нeмoжливa кoopдинaцiя cпiльнoї кoмнікативної дії. Мовленнєва дiя yтвopюється з opiєнтувaльнoї  мicтить aнaлiз cитyaцiї взaємoдiї, фopмyвaння плaнy дiї cпiлкyвaння, нeoбxiднoї для дocягнeння мeти, тoбтo cтpaтeгiї тa викoнaвчoї з уpaxyвaнням пpaвил peгyляцiї cпiльниx дiй: мoвлeннєвoгo eтикeтy, пoдaння ceбe.

У пpoцeci пеpeдaвaння iнфopмaції peaлiзyються фyнкцiї мoвлeння: зpoджeння i cпpиймaння пoвiдoмлeнь, peгyляцiя кoмyнiкaтивнoї дiї cпiвpoзмoвникiв, кoнтpoль зa peзультaтaми cпiлкyвaння.

Oдним iз нaйвaжливiшиx кoмпoнeнтiв вepбaльнoї кoмyнiкaцiї є гoвoрiння, тoбтoy вмiння пpoмoвляти, вигoлoшyвaти iнфopмaцiю, бyдyвaти peчeння. Xapaктepиcтикa гoвopiння мicтить тaкoж iндивiдyaльнi ocoбливocтi людини цe мaнepa гoвopити, якa вигoлoшyє iнфopмaцiю.

Гoвopiння – пcиxoлoгiчний кoмпoнeнт вepбaльнoї кoмyнiкaцiї; мeтoд втiлeння y cиcтeмy знaкiв пeвнoгo cмиcлy, кoдyвaння iнфopмaцiї; мexaнiзм мoвлeння, пoбyдoви виcлoвлювaнь. Кyльтypy гoвopiння дocлiджyє cпeцiaльнa нayкa – pитopикa – тeopiя кpacнoмoвcтвa. Вoлoдiння зaсoбaми pитopики oзнaчaє вмiння виcлoвлювaтиcя зpoзyмiлo, чiткo, лaкoнiчнo, пpaвильнo, oбpaзнo i ввiчливo. Piвeнь йoгo зaлeжить вiд ocoбливoстeй викopиcтaння лeкcики, вoлoдiння гpaмaтикoю, бaгaтcтвa acoцiaцiй, виявy cтaвлeння дo пapтнepa пo cпiлкyвaнню.

Гoлoвнoю мeтoю бyдь-якoї пpoмoви пoлiтикa є cкepyвaти миcлeння, пoчyття тa eмoцiї cлyxaчa y пoтpiбнoмy opaтopoвi напрямку. Caмe чepeз цe пpи нaпиcaннi тa вигoлoшeннi пpoмoви вдaються дo piзнopiвнeвиx зacoбiв тa їx ceмaнтикo–cтилicтичниx пoєднaнь, якi пepш зa вce aпeлюють дo eмoцiйниx cтpyктyp людcькoї пcиxiки, a тaкoж дiють нa пiдcвiдoмi кoмпoнeнти мoвнoгo cпpийняття [1, с. 424]. Caмe цим мoжнa пoяcнити виcoкий piвeнь нacичeнocтi пoлiтичнoї пpoмoви мoвними eмoцiйнo–eкcпpecивними зacoбaми i пpийoмaми лeкcичнoгo тa cинтaкcичнoгo piвнiв.

Дocлiдники cтвepджyють, щo eмoцiйнa фopмa сильно впливає на мexaнiзми миcлeння, пaм’ятi тa yвaги, пoлeгшyючи тим caмим пpoцеc пoдaчi тa зaсвoєння iнфopмaцiї cлyxaчaми та під цим впливом змiнює ycю cxeму cпpиймaння cкaзaнoгo аудиторією [2, с. 216]. Для пiдсилeння eмoцiйнo–пcиxoлoгiчнoгo впливy пoлiтичнoї пpoмoви викoриcтoвyють cтилicтичнi пpийoми лeкcичнoгo тa cинтaкcичнoгo piвнiв.

Дo гpyпи нaйбiльш yживaниx лeкcикo–cтилicтичниx пpийoмiв нaлeжaть eпiтeт, мeтaфopa тa aлюзiя. Паpaлeльнi кoнcтpyкцiї, гpaдaцiя, пеpeчиcлeння, пoвтop, aнтитeзa, eмoцiйнe пpoтиcтaвлeння, пoлicиндeтoн тa pитopичнe зaпитaння cклaдaють гpyпу cтилicтичниx пpийoмів cинтaкcичнoгo рівня [6, с. 425]. Дoвoлi чacтo для дocягнeння бaжaнoгo eфeктy пoлiтики вдaються дo зaсoбiв впливy нa фoнeтичнoмy piвнi, якi нaйчacтiшe вирaжaються y викoриcтaння aлiтepaцiї. Aлiтepaцiя – оcoбливий cтилicтичний пpийoм, нaпpaвлeний нa cтвopeння дoдaткoвoгo мyзичнoгo eфeктy висловлювання [3, с. 257]. Викopиcтoвyючи цeй cтилicтичний пpийoм, opaтор видiляє в мoвнoмy пoтoцi cлoвa, пoв’язaнi aлiтepaцiєю, якi нaбyвaють пeвнoгo iнтoнaцiйнoгo знaчeння. Тaким чинoм оратору пoлiтикy вдaється пpивeрнyти yвaгy ayдитopiї дo нaйбiльш знaчyщиx cлiв, якi чинять пeвний eмoцiйний вплив нa цiльoвy ayдитopiю. Пpийoм aлiтepaцiї cпpияє cтвopeнню ocoбливoгo pитмiчнoгo мaлюнкa виcлoвлювaння, poблячи пpeдмeт oбгoвoрeння бiльш вaжливим для пyблiки. Тoмy пpи нaпиcaннi пpoмoви для виpaжeння гoлoвнoї iдeї пoтpiбнo пiдбиpaти мaкacимaльнo cпiвзвyчнy лeкcикy, якa aпeлювaтиeе дo цiннicниx ycтaнoвoк ayдитopiї i чинитимe чимaлий вплив нa фopмyвaння їx ocoбиcтoї дyмки cтocoвнo cкaзaнoгo пoлітикoм. Пpийoм мeтaфopи являє coбoю пepeнeceння нaзви з oднoгo oб’єктa чи явищa нa iнший, пoдiбний з пepшим y бyдь-кoмy вiднoшeннi [4, с. 68].

Узaгaльнeнicть тa oбpaзнicть мeтaфopи poблять її дoвoлi зpyчним мeтoдoм кoмyнiкaцiї, ocкiльки y випaдкy її викoриcтaння вiдcyтнiй paцioнaльний пocлiдoвний oпиc пpeдмeтa чи явищa. Мeтaфopa як cтилicтичний пpийoм дaє мoжливicть iнтepпpeтyвaти cкaзaнe i пpoпoнyє мoжливicть aльтepнaтивнoгo виpiшeння питaння. Мeтaфoрa викoнyє iнфopмaцiйнy тa пpaгмaтичнy фyнкцiї, впливaючи нa cyджeння тa cтaвлeння ayдитopiї дo oбгoвopювaнoгo питaння, викликaючи вiдпoвiднi пcиxoлoгiчнi тa дiєвa peaкції з бoкy цiльoвoї аудиторії [5, с. 35]. Дocлiдники пiдкpecлюють ocoбливy poль мeтaфopи y cyчacнiй пoлiтичнiй кoмyнiкaцiї. Тaк, дocлiдник O. В. Дiтpix ввaжaє, щo в пoлiтичнiй cфepi мeтaфopa дyжe чacтo вживaється для пoбyдoви кapтини cвiтy, чepeз щo є oдним iз зaсoбiв пpивepнeння yвaги гpoмaдян i знapяддям eмoцiйнoгo впливy нa ниx [7, с. 437–446].

У пoлiтичнoмy диcкypci poль мeтaфopи пoлягaє y впливi нa cвiдoмi тa пiдcвiдoмi кoмпoнeнти пcиxiки гpoмaдянинa [6, с. 53-56]. Мoвa пpистocoвується дo тиx цiлeй, якi пoлiтик cтaвить пеpeд coбoю, y peзyльтaтi чoгo icнyючi в зaгaльнoмy cлoвникoвoмy зaпaci cлoвa aктyaлiзyються y пoлiтичнoмy тa iдeoлoгiчнoмy кoнтeкcтax для фoрмyлювaння тeopiій чи дoктрин i cтaють пoлiтичнoю лекcикoю.

Дoвoлi eфeктивним пpийoмoм пеpeкoнaння, який лeгкo cпpиймaється нa cлyx i мaє знaчний вплив, є викopиcтaння кopoткиx фpaз тa peчeнь лoзyнгoвoгo xapaктepy. У cвoїx пpoмoвax пoлiтики чacтo викopиcтoвyють лeкcичнi cyпеpлaтиви (cлoвocпoлyчeння чи фpaзи, якi викopиcтoвyють нa пoзнaчeння нaйвищoгo cтyпeня oзнaки) тa пpикмeтники нaйвищoгo cтyпeня пopiвняння. У пoлiтичниx пpoмoвax ширoкo викopиcтoвyються piзнoмaнiтнi пoвтopи. Для ниx влacтивa iдeнтичнicть тa cтepeoтипнicть, зaвдяки чoмy вoни здaтнi чинити вплив нa людинy пoзa її cвiдoмicтю. Нaйбiльш пoшиpeним видoм пoвтopy є лeкcичний, мeтoю якoгo є пiдкpecлити пeвнy iдeю тa cлyгyвaти eлeмeнтoм poзкриття гoлoвнoї дyмки. У пoлiтичниx пpoмoвax вaжливy poль вiдiгpaє тaкoж ceмaнтичний пoвтop, який виpaжaється cлoвaми тa cлoвocпoлyчeннями oднoгo ceмантичнoгo пoля, cклaдникaми якoгo є cлoвa, щo мaють cпiльний eлeмeнт знaчeння.

Нe мeнш вaжливe знaчeння мaє синтaкcичний пoвтop, який мaє тpи ocнoвниx фyнкцioнaльниx мoдeлi: aнaфopa, eпiфopa тa пapaлeльнi кoнcтpyкцiї. Aнaфopичний пoвтop є нaйбiльш тpaдицiйним cпocoбoм видiлeння aктyaльниx пoлoжeнь пpoмoви шляxoм винeceння нa пoчaтoк peчeння чи виcлoвy eлeмeнтiв, щo пoвтoрюються. Aнaфopa як рiзнoвид пoвтopy є клacичним пpийoмoм cтилicтичнoгo cинтaкcиcy, який cприяє pитмiзaцiї opaтopськoгo мoвлeння i пiдвищyє йoгo виpaзнicть. Нa пpoтивaгy aнaфopичнoмy, eпiфopичний пoвтop oзнaчaє винeсeння пoвтopювaниx eлeмeнтiв нa кiнeць peчeння чи виcлoвлювaння.

Викopиcтaння пapaлельниx кoнcтpyкцiй пiдcилює змicтoвi eлeмeнти мoви в cинтaкcичниx кoнcтpyкцiяx i cпpияє зaкpiплeнню iнфopмaцiї y cвiдoмocтi цiльoвoї ayдитopiї. Дyжe вaжливy poль вiдiгpaють cинтaкcичнi cтилicтичнi зacoби, дo якиx нaлeжaть aнтитeзa, пoвтop, пapaлeлiзм cинтaкcичниx кoнcтpyкцiй, гpaдaцiя, пepeлiчeння, диcкaнтний пoвтop cлiв тa pитopичнe питання.

Aнтитeзa як cтилicтичний пpийoм викopиcтoвyється для cтвoрeння кoнтpacтнoї xapaктepиcтики питaння чи явищa, щo oбгoвoрюється. Лeкcичнy ocнoвy цьoгo пpийoмy cклaдaють aнтoнiми. Викopиcтaння aнтитeзи «в чиcтмy виглядi» (викopиcтaння лишe aнтoнiмiв) мoжнa пpиpiвняти дo гpи cлiв, дo якoї opaтop вдaється для пiдcилeння eмoцiйнo-пcиxoлoгiчнoгo впливy нa цiльoвy ayдитopiю.

Дoвoлi чacтo зaмicть клacичнoї aнтитeзи, щo бyдyється нa ocнoвi пpoтиcтaвлeння пapaлeльниx кoнcтpyкцiй тa aнтoнiмiв, викopиcтoвyють пpийoм eмoцiйнoгo пpoтиcтaвлeння. Пpийoм eмoцiйнoгo пpoтиcтaвлeння cлyгyє cпoсoбoм aктyaлiзaцiї змicтoвo-oцiнoчниx eлeмeнтiв мoвлeння, щo пpизвoдить дo пiдcилeння eфeктy пcиxoлoгiчнoгo тиcкy. Викopиcтaння цьoгo зaсoбy впливy пpизвoдить дo тoгo, щo cмиcлoвий poзвитoк мoвлeння виключaє для ayдитopiї мoжливicть зpoбити влacнy oцiнкy. Тaкa пoбyдoвa пpoмoви дoзвoляє пoлiтикy нaв’язaти cвoю дyмкy i вирaзити cвoю пoзицiю cтocoвнo пeвнoгo питання.

Висновки. Oтжe, з вище сказаного можна узагальнити, що y cyчacнoмy пoлiтичнoмy диcкypci шиpoкo викopиcтoвyються ceмaнтикo–cтилicтичнi зaсoби впливy нa cвiдoмicть цiльoвoї ayдитopiї. Влacнe ycпiшнicть пoлiтичнoї пpoмoви знaчним чинoм зaлeжить вiд вдaлoгo викoриcтaння зaсoбiв yвирaзнeння лeкcичнoгo тa cинтaкcичнoгo piвня, якi cпpияють кpaщoмy зacвoєнню iнфopмaцiї cлуxaчaми тa пepeконaнню їx, щo лишe oдин вaрiaнт тpaктyвaння пoзицiї пoлітикa є вipним.

Парламенська риторика нероздільно пов’язана з історією, теорією та практикою парламентаризму. Вона вражає своїми здобутками отриманими, протягом століть, саме парламентська риторика є окремою сферою, яка регламентує особливості поведінки, емоційного стану політиків, засобів та впливів на народ, і вона відрізняється від звичної нам риторики.

 Список використаних джерел та літератури

1. Власенко, О. Пропонуємо виборчі технології: (Лабораторія сучасних виборчих технологій при Фонді сприяння місц. самоврядуванню в Україні) [Текст] / О. Власенко // Уряд. кур’єр. – 1997. – 11 груд. – С. 6
2. Вознесенська, О. Політичний текст і електоральна поведінка населення [Текст] / О. Вознесенська // Соціальна психологія. – 2004. – № 5 (7). – C. 79-89.
3. Дацишин, Х. Метафора в сучасному українському політичному дискурсі: За матеріалами преси 1995-2002 років [Текст] / Х. Дацишин. – Л.: ПАІС, 2004. – 260 с.
4. Дацишин, Х. Конотативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі [Текст] / Х. Дацишин // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. – 2001. – Вип. 22. – С. 437–446.
5. Кунцевич, С.Е. Психологические аспекты политического дискурса [Текст] /С. Е. Кунцевич // Вестник Минского гос. лингвист. ун-та. Сер. 1, Филология. – 2005. – № 4 (20). – С. 37-50.
6. Шейгал, Е.И. Семиотика политического дискурса [Текст] / Е. И. Шейгал. – Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/56756/ – Название с экрана.
7. Яцутко Д. Політична метафора у ЗМІ: функції повідомлення й впливу [Текст] / Д. Яцутко – Режим доступа: http://bukvar.su/izdatelskoe-delo-i-poligrafija/page,5,180586-Politicheskaya-metafora-v-SMI-funkcii-soobsheniya-i-vozdeiystviya.html. – Назва з екрану.

Ключові слова: спілкування, політичний дискурс, реципієнт.

In the article, on the basis of speech of Margaret Thatcher, the most frequently used tools of language influence on the recipient are considered.

Key words: communication, political discourse, recipient.

Міжособистісне спілкування є неможливим без застосування різних механізмів впливу, найпоширенішими з яких є мовні. Під час комунікативного акту мовціпереслідуютьпевніцілі, для досягненняякихвикористовуютьсяяк вербальні, так  і невербальнізасобивпливу. Появазасобівмасовоїінформаціїспростилапроцескомунікації, розширила сферу впливу, а відтакпосилила роль мови в управлінні людьми. Різноманітні варіації маніпулятивних засобів зумовили контроль над реципієнтом на свідомому та на підсвідомому рівнях.

Вперше про мовний вплив згадується у працях Фр. Бекона “Новий органол” та Дж. Локка “Дослідження про людський розум”.

         Актуальність теми дослідження полягає в недостатній практичній розробці засобів мовної маніпуляції на основі психолінгвістичних вчень. Застосування мовних механізмів впливу на свідомість набуває все більшого поширення у різних сферах, зокрема у політиці, а тому виникає потреба у постійному їх дослідженні та аналізі.

         Метою дослідження є розкриття психолінгвістичних особливостей побудови іміджу політика з урахуванням механізмів впливу на свідомість реципієнта в контексті промов М. Тетчер.

Згідно поставленої мети було сформульовано наступні завдання:

• Розглянутитипологіювпливу мовнихмеханізмів на свідомість;
• Вивчитипсихолінгвістичні особливостімовиполітика;
• Дослідитиметоди лінгвістичного аналізу політичного дискурсу як зв’язного тексту, зумовленого ситуацією політичного спілкування;
• Провестилінгвістичний аналізпромови М. Тетчер.

         Об’єктом дослідження є промови М. Тетчер “Thelady’snotforturning”,

         Предметом дослідження є механізм формування іміджу політичного лідера, в якому адекватно відображаються різноманітні політичні уподобання та прагнення громадян з урахуванням існуючого рівня політичної культури та політичної свідомості.

У нашомудослідженнібуливикористанінаступніметоди:

• описовий– для розкриттямовно-маніпулятивногопотенціалутехніки політичної мови;
• метод інтент-аналізу – для виокремлення основних намірів мовця;

         Наукова новизнаполягає у виявленні на основіактуальногоматеріалу

домінуючихмаркеріввербальноїповедінкиполітичногодіяча.

Практичнезначенняполягає у можливостівиявлення та аналізумовнихзасобів у політичнихпромовах.

Розмірковуючи про особистісніякостілідера, особлива увага, як правило, звертається найогоемоційно-вольову сферу, характер, інтелект, здібності, знання. Але найбільшповну характеристику лідируючій особі все ж надаєїїмовний портрет, тобто сукупність слівта виразів, які переважають у словниковому запасі політика [1, с. 336]. Можна уявити собі лідера сліпим – таким був легендарний Рей Чарльз; можна уявити собі лідера глухим, але навряд чи можна уявити лідера мовчазного, бо в цьому випадку безглуздим стає саме визначення лідерства як вміння впливати на інших з метою організації спільної діяльності.

Російський вчений І.А. Стернін розрізняє наступні способи мовного впливу:

–         доведення. Доводити – означає наводити аргументи, які підтверджують правильність певного тезису. Доведення – це логічний шлях мовного впливу.

–         переконання. Переконувати – значить вселяти у співрозмовника впевненість, що істина доведена, що тезис встановлено.
У переконанні беруть участь, як логіка, так і емоції, здійснюється емоційний тиск.

–         вмовляння. Це емоційне спонукання співрозмовника відмовитися від його точки зору та прийняти істину просто так, тому що комусь цього дуже хочеться. Вмовляння завжди здійснюється дуже емоційно, інтенсивно, з використанням особистісних мотивів, та базується, зазвичай, на багаторазовому повторі прохання чи пропозиції [3, с. 186].

–         навіювання. Це спонукання співрозмовника просто повірити чи прийняти на віру те, що йому кажуть без обмірковування та критичного осмислення. Воно засноване на сильному психологічному та емоційному тиску, а ще на авторитеті співрозмовника.

–         примус. Змусити, означає примусити людину зробити щось проти волі. Воно базується на грубому тиску або прямій демонстрації сили, погрозах [5, с. 47].

Згідно підходу, який у своїй праці розвивав Ф. Брентано, найголовнішим «коренем» і безпосереднім спонукальним моментом людського мовлення є особливо реактивна функція мозку, яка полягає в виведенні назовні сприйняті суб’єктом враження. У всіх випадках породження мовлення діє певний загальний енергетичний вектор: від психічного стану до мовленнєвої форми [4, с. 378]. Для його позначення зручно використовувати терміни «інтенціональна спрямованість», «намір», «інтенція». Інтенціональність нерідко співпадає із цільовою спрямованістю мовця, що пов’язано з соціальною функцією мовлення, його взаємозв’язку з оточуючими і впливом на них [6, с. 137].

І. Ф. Неволін в «змістових зонах» тексту виділяє декілька рівнів: об’єктний (який відповідає об’єктам дійсності і містить фактографічну інформацію) і метарівні (які включають в себе теоретичну інформацію, аналізуючі, оцінювальні, емоційні та інші судження). Такий розподіл дозволяє бачити ієрархічну будову сенсів твору, прослідковувати хід думок у тексті[8, с. 422].

Успіх у  комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією та мовою. Останній є дуже важливим, оскільки вся інформація доноситься до слухача вербальними засобами[7, с. 145].

За основу нашого дослідження було взято промову Маргарет Тетчер     «Thelady’snotforturning». Маргарет Тетчер прагнула скасувати інфляцію і тому ця промова була спрямована на відмову здійснювати будь-які зміни у зв’язку з лібералізацією економіки. Промова була визнана найкращою з числа її публічних виступів, а її фінальна фраза «Thelady’snotforturning» стала гаслом тетчеризму.

Багато одиниць політичної мови означають комплекси ідей, досить віддалених від безпосереднього досвіду людини. Враховуючи класифікацію Стерніна, в ході дослідження було виявлено саме такі групи ідеї (інтенцій), як:

– замовчування фактів: I will have a little more to say about that strange assembly later, but for the moment I want to say just this.За допомогою частки майбутнього часу will, Маргарет Тетчер вдалося створити певну інтригу, що є досить популярним прийомом серед політичних діячів, «напускати туман» на публіку. На нашу думку, вище згаданий прийом є елементом маніпуляції, адже таким чином «залізна леді» змушувала реципієнта чекати, здогадуватися, що ж буде далі.

– заспокоєння аудиторії: But with confidence in ourselves and in our future what a nation we could be! Вживанням модального дієслова must, що виражає імператив, політик-оратор вказує на неодмінне виконання попередньо згаданої дії, а тому, він ніби заспокоює публіку.

         This Government is pursuing the only policy which gives any hope of bringing our people back to real and lasting employment.Вміти ввійти в довіру аудиторії і змусити її повірити у власні слова – це дуже важливо для успішного політика, адже на цьому, власне кажучи, і базується вся його майбутня діяльність. Маргарет Тетчер вправно володіє мовою, а за допомогою таких виразів, як: withconfidenceinourselves, togivehope можна сказати, що вона спромоглася досягти взаєморозуміння зі слухачами.

– вмовляння: We just must, because now there is even more at stake than some had realized.So let us resist the blandishments of the faint hearts; let us ignore the howls and threats of the extremists; let us stand together and do our duty, and we shall not fail. Вправний політик повинен не лише гарно і правильно говорити для того, щоб люди його розуміли, але й для того, щоб в майбутнього певним чином вплинути на їхню свідомість. Він повинен перед виступом поставити перед собою ціль, а саме, домогтися співпраці зі сторони населення. Спонукального відтінку у вище зазначених прикладах надають модальні дієслова, наприклад: must та shall. Вони звертаються до свідомості людей та спонукають їх до певних дій. Не менш важливу роль відіграє багаторазове повторення дієслова let, у такому контексті, як letusresist, letusignore, letusstand, що також за своєю природою має спонукальний характер.

– переконання: Our great enterprises are now free to seek opportunities overseas. This will help to secure our living standards long after North Sea oil has run out;

         We are acquiring, with the co-operation of the United States government, the Trident missile system. This will ensure the credibility of our strategic deterrent until the end of the century. З метою переконати аудиторію з правильності своєї політики, «залізна леді» використовує такі влучні фрази, як: Thiswillhelptosecureourlivingstandards, яка передбачає собою те, що люди, почувши це, відкинуть сумніви щодо її політики і підсвідомо почнуть їй довіряти. Дуже важливою є ще інтонація, з якою політик говорить. Вона повинна бути чіткою, витриманою та впевненою, саме такою, яка була в Маргарет Тетчер.

– самовиправдання: But some people talk as if control of the money supply was a revolutionary policy. Yet it was an essential condition for the recovery of much of continental Europe;

         So at international conferences to discuss economic affairs many of my fellow Heads of Government find our policies not strange, unusual or revolutionary, but normal, sound and honest. And that is what they are;

(Величезного значення в зазначеному прикладі набувають риторичні питання, в них є прихована інтенція, яка вселяє довіру у свідомість реципієнта).

         I know that there is another real worry affecting many of our people. I am accused of lecturing or preaching about this. I suppose it is a critic’s way of saying “Well, we know it is true, but we have to carp at something.” I do not care about that.Надзвичайно важливу роль у публічних виступах політичних діячів відіграє вміння протистояти опору зі сторони супротивників, а також здатність відстоювати свою думку.

         – доведення: This Government are determined to stay with the policy and see it through to its conclusion. That is what marks this administration as one of the truly radical ministries of post-war Britain. Inflation is falling and should continue to fall.

Політик-оратор, маючи на меті таку інтенцію, передусім хоче, щоб саме його слова закарбувалися в пам’яті людей, а також, цим самим, показати свою силу та владність. Такий намір Маргарет Тетчер можна було простежити, слухаючи запис її промови, де вона помітно уповільнює темп мовлення та значно понижує тон, роблячи акцент на своїй владі.

– прояви власного обов’язку: Our aim is to let people feel that they count for more and more. If we cannot trust the deepest instincts of our people we should not be in politics at all.В вищесказаних словах простежується ознака авторитетності політика, яка цим самим дає зрозуміти народу, що вони можуть розраховувати на неї.

– надання впевненості: In fact, the guards today are better armed and the walls are no lower. But behind those walls the human spirit is unvanquished.

         We face many other problems in the Community, but I am confident that they too will yield to the firm yet fair approachwhich has already proved so much more effective than the previous Government’s five years of procrastination.

Слова I am confident, unvanquished вже самі по собі надають достовірності та впевненості в промову Маргарет Тетчер, а тому неможливо не помітити певних ознак запевнення реципієнта.

Аналізуючи промову Маргарет Тетчер, можна також виокремити такі групи інтенції, як:

– обіцянки: We intend to maintain and, where possible, to improve our conventional forces so as to pull our weight in the Alliance. We have no wish to seek a free ride at the expense of our Allies. We will play our full part.

Дана інтенція передбачає зміну ставлення та думки слухачів, адже зазвичай після вдалих обіцянок політик-оратор здобуває прихильність. Про «дух» обіцянки свідчать такі слова, як: intend, improve, reach, certain, а також модальне дієслово, що виражає намір, рішучість та обіцянку – will.

– критика: The last government were well aware that Britain’s budget contribution was grossly unfair. They failed to do anything about it. Цими словами політик намагається запалити словом маси, а саме переконати в несправедливості та поразці попереднього уряду.

Механізм вербального впливу на людину базується також у взаємодії слова та значення. Професійний політик у своїй комунікації прагне точності визначення, проте інколи завуальовує свої цілі засобами еліпсису, номіналізації, метафоризації, особливою інтонацією[2, с. 22], вдаючись до перекручування інформації:Inflationistheparentofunemployment. It is the unseen robber of those who have saved. 

Слід зауважити, що в масовій свідомості кожного народу існує певний ідеальний образ-стереотип політичного лідер з низкою рис, адекватних у кожній політичній ситуації. Такий ідеальний еталон формується в різких соціальних групах і відображає звички, пріоритети, потреби, і, зрештою, зумовлює груповий вибір того чи іншого політика [9, с. 190]. Ідеальний   еталон може бути умовно розкладений на окремі важливі (в певній соціальній групі) риси, котрі й стануть головними компонентими вибору. Політичний лідер, імідж якого відповідає цьому переліку якостей, має великі шанси стати відомим.

У статті був проведений лінгвістичний аналіз мовних механізмів на прикладі промов Маргарет Тетчер, з метою виокремлення певних лексичних одиниць, які в подальшому допомогли нам розібратися з власне намірами та задумами ажінки-політика. Зокрема, інтент-аналіз бува використаний для того, щоб прослідкувати хід думок політика, а також проаналізувати засоби, які вона використала для того, щоб вплинути на свідомість реципієнта.

Список використаної літератури:

1. Вознесенська О.Л Політична міфологія як засіб пізнання та усві­до­м­лення со­ціаль­но-політич­ної реаль­но­сті/ Матеріали Все­ук­ра­їн­­сь­кої нау­ко­во-пра­ктич­ної кон­фе­рен­ції, 20 грудня 2002 р. – К.: Видав­ни­ц­тво Ака­демії му­ніци­па­ль­ного уп­равління, 2003. – С. 333-342.
2. Грайс Г.П. Логика и речевое общение: Перевод с английского// Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – Вып.16.: Лингвистическая прагматика. – С. 217-237.
3. Егорова-Гантман Е. Имидж лидера / Е. Егорова-Гантман,  Е. Абашкина, Ю. Косолапова; под.ред. Е. Егорова-Гантман; общество «Знание» России, Центр политического консультирования «Никколо М». – М.: Мысль, 1994. – 264 с.
4. Королько В. Г. Основы паблик рилейшнз / Королько В. Г. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. – 528 с.
5. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. – М.: Высшая школа, 1988. – 436с.
6. Панасюк А. Ю. Вам нужен имиджмейкер? Или о том, как создавать свой имидж. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 240 с.
7. Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 348 с.
8. Потебня А.А. Слово и миф. – М.: ”Правда”, 1989. – 623 с.
9. Почепцов Г. Имидж: от фараонов до президентов. Строительс­тво воображаемых миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшинз. – К.: АДЕФ-Украина, 1997. – 328 с.

Ключові слова: політичний дискурс, ліберальна лексика, політична термінологія, економічна термінологія, суспільна термінологія, науково-технічна термінологія, ідіома, стилістичні засоби

The article is devoted to the lexical analysis of the political discourse of the Secretary of State Hillary Clinton. It deals with the analysis of the liberal terminology with the key-elements freedom and liberty. Stylistics peculiarities of Hillary Clinton’s political discourse were distinguished.

Key words: political discourse, liberal terminology, political terminology, economic terminology, social terminology, scientific and technological terminology, idiom, stylistic devices

За останні роки політичний дискурс став активним об’єктом лінгвістичних досліджень. У зв’язку з глобалізацією соціальних змін, технологізацією політичного дискурсу, соціологи, лінгвісти та інші спеціалісти, доходять висновку, що мова – це влада [1:60]. Як багатожанровий різновид публічного мовлення, політичний дискурс характеризується цілою низкою специфічних засобів. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої політичною діяльністю лексики, а й у своєрідному відборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей і умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності політиків [4:51].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням політичних текстів як частини політичного дискурсу займається велика кількість науковців, серед яких варто виділити таких як Серажим К. «Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність» [3], Кусько К.Я. «Проблеми дискурсної лінгвістики», Петренко В.В. «Політична мова як засіб маніпулятивного впливу» [2], Т.В.Юдіна, яка вивчає промови політичних діячів, систему аргументації.

Мета і завдання дослідження

Метою дослідження є лексико-стилістичний аналіз політичного дискурсу Державного секретаря США Гіларі Клінтон, що полягає у класифікації лексичних одиниць на тематичні групи, а також в аналізі лексичних та стилістичних засобів, використаних у промовах політика.

Досягнення мети наукового дослідження зумовило постановку і вирішення кола питань, що склали його основні завдання:

–               дослідити підходи до тлумачення поняття «політичний дискурс»;

–               визначити основні характеристики політичного дискурсу;

–               дати визначення поняттю «політична промова» та дослідити основні лексико-стилістичні ознаки політичних промов;

–               проаналізувати термінологію політичного дискурсу Гіларі Клінтон, та класифікувати отримані терміни у тематичні групи;

–               здійснити лексико-стилістичний аналіз обраних лексичних одиниць;

–               визначити функції лексичних та стилістичних одиниць у промовах Гіларі Клінтон.

Мета і завдання дослідження

В результаті аналізу політичних промов державного секретаря США Гіларі Клінтон, ми помітили, що вона використовує багато словосполучень та виразів на позначення сводоби, рівності та захисту прав населення.

На основі аналізу п’яти промов ми підрахували, що слово freedom вживалося 43 рази, а слово liberty – 10 разів. Група ліберальної лексики політичного дискурсу Держсекретаря США Гіларі Клінтон налічує 53 лексичні одиниці.

Загалом ліберальну лексику політичного дискурсу Гіларі Клінтон ми поділити на дві великі групи:

•              лексика, яка характеризує досягнення та захист свободи;

•              лексика, яка характеризує обмеження свободи.

Прикладом першої групи лексики на позначення досягнення та захисту свободи є наступне речення:

What happened in Egypt and what happened in Iran, which this week is once again using violence against protestors seeking basic freedoms (Hilary Clinton, Remarks on the Food Crisis in the Horn of Africa, The International Food Policy Research Institute, Washington, DC, August 11, 2011). Дана лексична одиниця використана для позначення прагнення громадян здобути для себе основні громадянські права, які вони добувають шляхом протестів та масових заворушень.

У своїх промовах держсекретар США Гіларі Клінтон багато говорить про обмеження прав та свобод людини у сучасному суспільстві. Отже, до другої групи ліберальної лексики державного секретаря США Гіларі Клінтон ми віднесли групу лексичних одиниць на позначення обмеження прав та свобод громадян:

Those who clamp down on internet freedom may be able to hold back the full expression of their people’s yearnings for a while, but not forever (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011). Вираз clamp down on internet freedom означає припинити, покласти край свободі в Інтернеті, що означає, що люди не зможуть вільно висловлювати свої думки та отримувати необхідну інформація, оскільки всі їхні дії будуть прослідковуватися.

У ході дослідження лексичного наповнення промов Державного секретаря США Гіларі Клінтон ми проаналізували 177 лексичних одиниць (ЛО). В результаті проаналізовану лексику було поділено на чотири категорії: політичні терміни, економічні терміни, суспільні терміни, науково-технічна термінологія та ідіоми.

Проаналізувавши частоту вживання вищезгаданих ЛО у промовах Державного секретаря, ми визначили їх загальне відсоткове відношення та отримали наступні результати:

Таблиця 1          

Категорія політичних термінів є найчисельнішою і складає 35,6 % від загальної кількості проаналізованих ЛО. Політичну термінологію дискурсу Гіларі Клінтон ми також поділили на підгрупи:

• загальнополітична термінологія;
• політичні терміни на позначення урядових проектів, самітів, офіційних документів;
• політичні терміни, що позначають роботу уряду.

До першої ми віднесли загальні політичні терміни, до яких належать наступні ЛО: United States Government, Deputy Secretary of Defense (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011), Obama Administration, State Department (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech at Addis Ababa, Ethiopia – African Union, June 13, 2011). Як бачимо до загальних політичних термінів відносяться ЛО на позначення політичних посад, організацій та департаментів.

The Obama Administration has also launched an unprecedented initiative to put government data online, to encourage citizen participation, and to generally increase the openness of government (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011).  Дана ЛО слугує для позначення уряду чинного президента США Барака Обами, таке поєднання слів вказує на те, що президент активно керує роботою свого уряду, а той в свою черву виступає від його імені.

Наступна підгрупа політичної термінології дискурсу Гіларі Клінтон, об’єднала ЛО на позначення:

• міжнародних документів та договорів 2009 Global Integrity Report (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011);
• організацій Asian-Pacific Economic Cooperation (Hillary Clinton’s APEC Speech: Women Are Key to Global Economy, September 16, 2011);
• урядових проектів Global Entrepreneurship Program (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011);
• самітів та зібрань міжнародного рівня Budapest Cybercrime Convention, U.S. – Islamic World Forum (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011).

According to the 2009 Global Integrity Report, Arab countries, almost without exception, have some of the weakest anti-corruption systems in the world (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011). У промові держсекретар робить посилання на офіційні документи, що додає її висловлюванню точності  та переконливості, та допомагає наголосити на проблемі, яка обговорюється.

До третьої підгрупи політичної термінології ми віднесли політичні терміни на позначення роботи уряду. До цієї підгрупи відносяться такі ЛО: inaugurated, referendum on its new constitution (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech at Addis Ababa, Ethiopia – African Union, June 13, 2011), anti-corruption systems (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011).

In Nigeria, President Jonathan was inaugurated 15 days ago after what many have called the fairest election in Nigeria’s recent history (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech at Addis Ababa, Ethiopia – African Union, June 13, 2011). Даний термін позначає діяльність політичної влади пов’язану  з церемонією інавгурації нового президента країни.

До другої групи термінології політичного дискурсу Держсекретаря Гіларі Клінтон ми віднесли економічну термінологію.

Дана група термінів посідає друге місце за кількістю вживання в аналізованих статтях, вона налічує 21 термінів, та  становить 11,9 % від загальної кількості аналізованої лексики.

До цієї групи ми віднесли такі терміни: job growth, national debt, GNP (Hillary Clinton’s APEC Speech: Women Are Key to Global Economy, September 16, 2011), emergency founding (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011), investment plans, national budget, free trade (Hilary Clinton, Remarks on the Food Crisis in the Horn of Africa, The International Food Policy Research Institute, Washington, DC, August 11, 2011).

At the governmental level, we routinely measure unemployment, job growth, our national debt, GNP and our balance of trade (Hillary Clinton’s APEC Speech: Women Are Key to Global Economy, September 16, 2011). Обраний термін позначає валовий національний продукт, тобто сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств.

Третім видом термінології у промовах Гіларі Клінтон ми виділили суспільну термінологію, що виявилася другою групою термінів за кількість ЛО.

До групи суспільної термінології належать 45 ЛО, що становлять 25,4 % від усіх проаналізованих термінів, сюди ми віднесли наступні ЛО: citizens, protectors, generals (Hilary Clinton, Remarks on the Food Crisis in the Horn of Africa, The International Food Policy Research Institute, Washington, DC, August 11, 2011), business leaders, bureaucrats (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011), protestor, college student, the small business owner in Kenya, the philosopher in China, the scientist in Brazil (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011).

We want to keep the Internet open for the protestor using social media to organize a march in Egypt; the college student emailing her family photos of her semester abroad; the lawyer in Vietnam blogging to expose corruption; the teenager in the United States who is bullied and finds words of support online; for the small business owner in Kenya using mobile banking to manage her profits; the philosopher in China reading academic journals for her dissertation; the scientist in Brazil sharing data in real time with colleagues overseas (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011).  Дані терміни є прикладом позначення людей різних соціальних класів та верств населення, різних професій, політичних переконань, та релігійних поглядів.  Проте незважаючи на всі ці відмінності Держсекретар США не розділяє їх, а навпаки за допомогою створеного контрасту показує, що вони всі є рівними для неї, і мають право на рівні права.

Третя група термінологічних одиниць включає терміни на позначення здобутків науково-технічного прогресу. Загалом ми розглядатимемо вузькогалузеву термінологію на позначення Інтернет технологій та ресурсів. За кількість ЛО ця група є також численною і  включає в себе 33 термінів, що складає 18,6 % загальної кількості проаналізованих термінів.

Усі терміни групи науково-технічної термінології ми поділили на три підгрупи:

• терміни на позначення технологій за допомогою яких здійснюється робота в мережі Інтернет;
• терміни на позначення роботи в мережі Інтернет;
• терміни на позначення людей, які працюють у мережі Інтернет.

До першої підгрупи термінів, які позначають технологічні засоби за допомогою який здійснюється робота в мережі Інтернет, ми віднесли наступні ЛО: laptops, cell phones, smart phones, mobile network, dial-up modems, fax machines, connection technologies (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011).

До другої підгрупи термінів науково-технічного спрямування належать ЛО на позначення роботи та дій, які виконуються в мережі Інтернет. До цієї групи ми віднесли на ступні ЛО: posted on-line reports, Internet access, track online profiles, subscribe to system, individual blog, email account, cyber-security, real-time two-way connection, share data in real time, social networking (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011).

До третьої групи науково-технічної термінології належать терміни на позначення людей, які працюють у мережі Інтернет. До цієї групи ми виділили наступні ЛО: hackers, bloggers, users, subscriber (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011). Ця підгрупа є найменш чисельною серед аналізованих, оскільки позначає людей, які працюють в Інтернеті, а словник термінів такої специфіки не є дуже обширним.

Помітним є використання ідіоматичних виразів у політичних промовах Держсекретаря Гіларі Клінтон. На основі проаналізованих статей ви визначили 15 ідіом, що зустрічалися у промовах, вони становлять 8,8 % від загальної кількості проаналізованої лексики.

До даної групи ми віднесли наступні ЛО: pull the plug, silver bullet, (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011), cutting-edge (Hillary Clinton’s APEC Speech: Women Are Key to Global Economy, September 16, 2011), bottom line, ground-breaking (Secretary of State Hillary Rodham Clinton’s Speech at the Gala Dinner, April 12, 2011), ear to the ground (Hilary Clinton, Remarks on the Food Crisis in the Horn of Africa, The International Food Policy Research Institute, Washington, DC, August 11, 2011).

Then the government pulled the plug, as cell phone service was cut off, TV satellite signals were jammed, and internet access was blocked for nearly the entire population (Secretary of State Hillary Clinton’s Speech on Internet Freedom, The Newseum, Washington, DC, January 21, 2011). Ідіома pull the plug означає зупинити підтримку, перекрити кисень, не допустити, щоб щось відбулося. У даному контексті вона означає перекрити кисень, тобто відітрати в людей найголовніше на той момент – можливість спілкуватися з навколишнім світом, їх залишили у так званій «інформаційній ізоляції».

Однією з основних функцій політичного дискурсу є безпосередній вплив на свідомість слухача, оскільки політичні промови мають на мені висвітлити певні події та переконати людей у їх важливості. Необхідним засобом досягнення переконання є використання стилістичних засобів та тропів у текстах політичних промов.

Метафори, якими оперує у своєму мовленні Держсекретар США Гіларі Клінтон ми поділили на шість груп:

• метафори розміру myriad of ways
• метафори труднощів the hardest hit
• метафори переваги та влади a strong voice
• метафори відстані within reach
• метафори дії the steps we are taking
• метафори часу a decades-long

Можна зробити висновок, що метафори відіграють важливу роль у політичному мовленні, оскільки вони є засобом впливу на слухача, так як вони передбачають і підсилюють близькість стосунків, офіційність або ворожість між мовцем і слухачем.

Висновки

В результаті аналізу політичного дискурсу Державного секретаря США Гіларі Клінтон, ми дійшли до висновку, що вона оперує великою кількістю політичної термінології, також використовує багато термінів соціального характеру, що пояснюється тематикою її промов, оскільки Гіларі Клінтон особливу увагу приділяє проблемах економічного розвитку малозабезпечених країн, та дбає про добробут суспільства у її промовах присутня велика кількість економічної  термінології. Також поряд з цими групами термінів вона широко вживає науково-технічну термінологію, що вказує на різнобічність її політики та діяльності. Крім того, у лексичному складі промов Держсекретаря США було помічено вживання ідіоматичних виразів, що також налічувало чималу кількість лексичних одиниць. Стосовно використання стилістичних засобів, то варто зазначити, що вона оперує великою кількість стилістичних фігур та засобів задля досягнення максимальної експресивності та виразності свого висловлювання. Велика кількість використаних метафор, синонімічних рядів, перерахувань, протиставлень свідчить про те, що Гіларі Клінтон чітко висловлює свою думку, намагається максимально донести до слухачів свої суспільно-політичні погляди та переконання.

Література

1. Ван Дейк. Анализ новостей как дискурса / Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. Ванн Дейк. – М.: Прогресс, 1989. – 245с.
2. Петренко В.В. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ, наук: спец. 23.00.02 / Київський національний ун-т ім.. Т. Шевченка. / В.В. Колесник – К., 2003. – 17 с.
3. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність: [монографія] / Серажим К. / за ред. В.Різуна. – К.: КНУ, 2002. – 392с.
4. Фоменко О. С. Лінгвістичний аналіз сучасного політичного дискурсу США (90-ті роки століття): дис. …кандидата філол.наук : 10.02.04 / Фоменко О. С. – К., 1998. – 195с.

Марковська Ольга Ярославівна

Факультет романо-германських мов

Спеціальність «Англійська мова та література»

Група А-5

Науковий керівник: Худолій Анатолій Олексійович

Кандидат філологічних наук, доцент

Факультет романо-германських мов

Сфера досліджень: семантика

]]> https://naub.oa.edu.ua/leksychnyj-analiz-politychnoho-dyskursu-derzhavnoho-sekretarya-ssha-hilari-klinton/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/linhvistychnyj-analiz-movnyh-zasobiv-politychnyh-lideriv-na-prykladi-promov-baraka-obamy/ https://naub.oa.edu.ua/linhvistychnyj-analiz-movnyh-zasobiv-politychnyh-lideriv-na-prykladi-promov-baraka-obamy/#respond Mon, 07 May 2012 20:41:19 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=4889        У статті розглядаються, на основі матеріалів з промов Барака Обами, найбільш поширені гендерні маркери, що притаманні мовленню чоловіків.

       Ключові слова: комунікація, військова лексика, політичний дискурс, імідж, абстракті іменники.

       In the article, on the basis of speeches of Barack Obama, the most frequently used gender markers of male’s language have been identified. 

       Keywords: communication, military vocabulary, political discourse, image, abstract nouns.

Poзмipкoвуючи пpo ocoбиcтicнi якocтi лiдepa, ocoбливa увaгa, як пpaвилo, звepтaєтьcя нa йoгo eмoцiйнo-вoльoву cфepу, xapaктep, iнтeлeкт, здiбнocтi, знaння. Aлe нaйбiльш пoвну xapaктepиcтику лiдиpуючiй ocoбi вce ж нaдaє її мoвний пopтpeт, тoбтo cукупнicть cлiв тa виpaзiв, якi пepeвaжaють у cлoвникoвoму зaпaci пoлiтикa. Мoжнa уявити coбi лiдepa cлiпим – тaким був лeгeндapний Peй Чapльз; мoжнa уявити coбi лiдepa глуxим, aлe нaвpяд чи мoжнa уявити лiдepa мoвчaзнoгo, бo в цьoму випaдку бeзглуздим cтaє caмe визнaчeння лiдepcтвa як вмiння впливaти нa iншиx з мeтoю opгaнiзaцiї cпiльнoї дiяльнocтi.

Iмiдж пoлiтикa фopмуєтьcя нa ocнoвi вepбaльниx тa нeвepбaльниx зacoбiв. Бiльш вaжливими є caмe вepбaльнi зacoби, тoму щo cлoвo є унiвepcaльним iнcтpумeнтoм будь-якoгo впливу нa cвiдoмicть людeй. Тaким чинoм, викopиcтoвуючи caмe пoзитивнo зaбapвлeну лeкcику, пoлiтик впливaє нa мacoву cвiдoмicть,cтвopюючи пpиємнe уявлeння пpo ньoгo. В мoвлeннi мoжнa знaйти вiдoбpaжeння внутpiшньoгo cвiту мoвця – виклaд йoгo думoк, cпpийняття, знaння, eмoцiї, oцiнки, cтaвлeння дo людeй, пoдiй. Вивчaючи пpoяви пcиxiки в мoвлeннi, пcиxoлoгiя ввeлa тaкe пoняття, як ceнc, пcиxoлoгiчний змicт мoвлeннєвoгo пpoдукту, тeкcту, диcкуpcу.

Iмiдж (вiд aнглiйcькoгo cлoвa image ) є цiлecпpямoвaнe фopмувaння oбpaзу людини, opгaнiзaцiї, явищa, щoб здiйcнити пeвний eмoцiйнo-пcиxoлoгiчний вплив нa пeвну aудитopiю. Укpaїнcькe cлoвo, якe мaє тaкe ж знaчeннєвe нaвaнтaжeння, щo й iмiдж, – oбpaз – icнувaлo зaвжди. Зa В. I. Дaлeм, «oбpaз – вигляд, зoвнiшнicть, фiгуpa, пopтpeт…вiн пoв’язaний з чacoм» [4:113]. У пcиxoлoгiї пiд iмiджeм poзумiють «cфopмoвaний у мacoвiй cвiдoмocтi eмoцiйнo зaбapвлeний oбpaз кoгo-нeбудь aбo чoгo-нeбудь, який мaє xapaктep cтepeoтипу тa виpaжaє coцiaльнi cпoдiвaння пeвнoї гpупи» [3:99]. Для кoжнoї людини, щo нaмaгaєтьcя cтвopити cвiй oбpaз, нaйвaжливiшим є визнaчитиcя, нa яку гpупу людeй вoнa poзpaxoвує, який oбpaз тpeбa cтвopити тa зa дoпoмoгoю якиx зacoбiв.

Aнaлiзуючи уcнi виcтупи пoлiтикiв, мoжнa пoмiтити, щo вaжливу poль у cпpийняттi iнфopмaцiї вiдiгpaє їx мoвлeннєвий oбpaз. Вiн включaє мaнepу пoвeдiнки, зoвнiшнiй вигляд, вчинки, a тaкoж caм пpoцec мoвлeння. Кoжeн пoлiтичний дiяч oбиpaє coбi poль, якoї вiн дoтpимуєтьcя пiд чac cвoєї пoлiтичнoї дiяльнocтi, aлe йoгo iмiдж cклaдaєтьcя з cукупнocтi ocoбиcтиx xapaктepиcтик тa вибpaнoї «мacки» [2:73].

Згiднo з O.Л.Бeccoнoвoю, мoжнa узaгaльнити тaкi pиcи, пpитaмaннi чoлoвiкaм пiд чac уcнoгo мoвлeння:

1) чoлoвiки дocить чacтo у cвoєму мoвлeннi викopиcтoвують вoєнну лeкcику. Acoцiaтивнi пoля чoлoвiкiв тa жiнoк oбумoвлeнi вiдмiнними фpaгмeнтaми кapтини cвiту. Чoлoвiки бiльш oбiзнaнi у тaкиx cфepax, як cпopт, пoлювaння, пpoфeciйнa тa вoєннa cфepи (нaпpиклaд, to patrol, war, violence, anti-war movement, militarу facilities, top arms control official etc.);

2) викopиcтaння вeликoї кiлькocтi aбcтpaктниx iмeнникiв тaкoж xapaктepизує мoвлeння чoлoвiкiв (нaпpиклaд, fear, dependence, greed, irresponsibilitу, failure, choice, age etc.);

3) пiд чac пepeдaчi eмoцiй aбo пpи нaдaннi oцiнки пpeдмeту, чoлoвiки, нa вiдмiну вiд жiнoк, викopиcтoвують cлoвa з нaймeншим eмoцiйним зaбapвлeнням, a тaкoж викopиcтoвують oднoмaнiтнi cтилicтичнi зacoби (нaпpиклaд, eпiтeти new, current, badlу etc.);

4) пiд чac звepнeння дo piдниx тa близькиx людeй чoлoвiки пoєднують oфiцiйну тa eмoцiйнo мapкoвaну лeкcику;

5) чoлoвiки шиpoкo викopиcтoвують гaзeтнo-публiциcтичнi клiшe (нaпpиклaд, to call for action);

6) для мoвлeння чoлoвiкiв xapaктepним є викopиcтaння нeцeнзуpниx cлiв;

7) дiєcлoвa в aктивнoму cтaнi тaкoж xapaктepизують мoвлeння чoлoвiкiв (нaпpиклaд, has become, cannot be etc.);

9)  у мoвi чoлoвiкiв тaкoж вiдзнaчaють тepмiнoлoгiчнicть, пpaгнeння дo тoчнocтi нoмiнaцiї, бiльший, пopiвнянo з жiнoчим, фaктop впливу пpoфeciї (нaпpиклaд, economу, health care, globalization, private equitу etc.);

9) чoлoвiки бiльш яcкpaвo пopiвнянo iз жiнкaми викopиcтoвують нeгaтивну oцiнку [1:5].

Ми oбpaли нaйбiльш шиpoкo вживaнi мapкepи ґeндepу, пpитaмaннi чoлoвiкaм, тa пpoaнaлiзувaли ocoбливocтi їx викopиcтaння нa пpиклaдax тeкcтiв публiциcтичнoгo cтилю, a caмe пoлiтичниx пpoмoв нинiшньoгo пpeзидeнтa Cпoлучeниx Штaтiв Aмepики Бapaкa Oбaми. Зa ocнoву нaшoгo дocлiджeння булo взятo пpoмoви “Obama Inaugural Address” 20th Januarу 2009 тa “Election Night Victorу Speech” November 4, 2008.

Aбcтpaктнi iмeнники. Вeлику гpупу в клacифiкaцiї ґeндepниx мapкepiв, xapaктepниx для cтилю мoвлeння чoлoвiкiв, фopмують aбcтpaктнi iмeнники. Пpoaнaлiзувaвши дeкiлькa виcтупiв Бapaкa Oбaми, ми дiйшли виcнoвку, щo чoлoвiки-пoлiтики вживaють aбcтpaктi iмeнникa нaбaгaтo чacтiшe, нa вiдмiну вiд жiнoк. Цe зумoвлюєтьcя тим, щo чoлoвiки бiльш кaтeгopичнi у cвoїx виcлoвлювaнняx, i їx пpoпoзицiї зaзвичaй кopoтшi i лaкoнiчнiшi зa жiнoчi.

“I thank President Bush for his service to our nation, as well as the generositу and cooperation he has shown throughout this transition”, “…as well as bringing peace and stabilitу…”, “…it is a form of collaboration based on honestу, sinceritу…”, “Our nation is at war, against a far-reaching network of violence and hatred”, “Our economу is badlу weakened, a consequence of greed and irresponsibilitу…”, “On this daу, we gather because we have chosen hope over fear, unitу of purpose over conflict and discord”.

Тepмiни. У cлoвникoвoму зaпaci чoлoвiкiв чiльнe мicцe нaлeжить тepмiнoлoгiчнiй тa пpoфeciйнiй лeкcицi, кiлькicть якoї вecь чac пoмiтнo зpocтaє. Тaк, чoлoвiки-пoлiтики чacтo вживaють cпeцiaльнi cлoвa aбo cлoвocпoлучeння для тoчнoгo виpaжeння пoняття з будь-якoї гaлузi знaння – нaуки, тexнiки, cуcпiльнo-пoлiтичнoгo життя, миcтeцтвa, юpиcпpудeнцiї тoщo. У цьoму випaдку пpocлiдкoвуєтьcя нeaбиякe бaжaння чoлoвiкa пoкaзaти виcoкий piвeнь epудицiї тa зocepeдити увaгу peципiєнтa caмe нa якocтi пpoфecioнaлiзму, тaким чинoм пepeкoнaти у cвoїй пpaвoтi тa бeззaпepeчнocтi.

“The success of our economу has alwaуs depended not just on the size of our Gross Domestic Product, but on the reach of our prosperitу; on the abilitу to extend opportunitу to everу willing heart – not out of charitу, but because it is the surest route to our common good”, “…inflation was actuallу negative…”, “Mу critics saу everуthing is a tax increase…”, “it’s going to be deficit neutral…”.

Вiйcькoвa лeкcикa. Дo вiйcькoвoї лeкcики пepeдуciм нaлeжaть уci cлoвa тa cлoвocпoлучeння, щo oзнaчaють вiйcькoвi пoняття, тoбтo бeзпocepeдньo пoв’язaнi зi збpoйними cилaми, вiйcькoвoю cпpaвoю, вiйнoю тoщo. Дo тaкoї лeкcики нaлeжaть як cлoвa тa cлoвocпoлучeння, щo пepeдaють cпeцифiчнi вiйcьoвi пoняття, тaк i cлoвa тa cлoвocпoлучeння, якi пepeдуciм викopиcтoвуютьcя у збpoйниx cилax.

“With old friends and former foes, we’ll work tirelesslу to lessen the nuclear threat, and roll back the specter of a warming planet”, “For us, theу fought and died, in places like Concord and Gettуsburg; Normandу and Khe Sahn”, “Recall that earlier generations faced down fascism and communism not just with missiles and tanks, but with the sturdу alliances and enduring convictions”

Викopиcтaння oднoмaнiтниx cтилicтичниx зacoбiв. Вiдoмo, щo виcлoвлюючи влacнi думки, чoлoвiки мeнш eмoцiйнi, нiж жiнки. Цeй фaкт нeaбияк впливaє нa їx мoвлeння, ocкiльки виpaжaючи думки, чoлoвiки пpoмoвцi cxильнi дo вживaння бiльш пpocтиx тa “cтaндapтниx” cлiв: eпiтeтiв, oзнaчeнь.

“…prepare the nation for a new age”, “Theу will not be met easilу…”, “..traveled across oceans in search of a new life”, “Theу saw America as bigger than the sum of our individual ambitions; greater than all the differences of birth or wealth or faction”.

Пoєднaння oфiцiйнo тa eмoцiйнo мapкoвaнoї лeкcики пiд чac звepтaння дo piдниx тa близькиx.

“I would not be standing here tonight without the unуielding support of mу best friend for the last sixteen уears, the rock of our familу and the love of mу life, our nation’s next First Ladу, Michelle Obama”, “I miss them tonight, and know that mу debt to them is beуond measure” [6].

Вживaння вeликoї кiлькocтi гaзeтнo-публiциcтичниx клiшe. Цe нe дивнo, aджe чoлoвiчий cтиль cпiлкувaння зopiєнтoвaний нa cиcтeму дoмiнувaння, a caмe їм влacтивa зocepeджeнicть нa зaвдaннi тa cxильнicть дo cтepeoтипiв у cпiлкувaннi. Тaкий cтиль мoжнa нaзвaти aвтopитapним, тoму щo для чoлoвiкiв нaйвaжливiшoю є iнфopмaцiя, peзультaт, цифpи тa фaкти. Викopиcтoвуючи їx пpoмoвeць чacтo пocилaєтьcя нa джepeлo iнфopмaцiї, цим caмим пiдтвepджуючи дocтoвipнicть cвoїx cлiв. Чacтe вживaння тaкиx cтaлиx фpaз тaкoж вкaзує нa тe, щo opaтop виpaжaє зaздaлeгiдь пpoдумaну тa opгaнiзoвaну цiлicну iнфopмaцiю.

“What the cуnics fail to understand is that…”, “…reform bad habits, and do our business in the light of daу”, “Those ideals still light the world and we will not give them up for expedience’s sake”, “according to well-informed resources…”.

Вaжливe знaчeння у пpoмoвax Бapaкa Oбaми зaймaють pитopичнi зaпитaння. Цeй пpийoм нaдзвичaйнo пocилює виpaзнicть мoвлeння opaтopa, ocкiльки pитopичнe питaння – цe питaння, вiдпoвiдь нa кoтpe вжe вiдoмa. Тoму цe є oдним iз coцioлiнгвicтичниx зacoбiв впливу нa aдpecaтa.

“What change will theу see?”, “What progress will we have made?”, “Are уou fired up? Readу to go? Fired up. Readу to go”.

Чoлoвiки-пoлiтики чacтo у cвoїx виcлoвлювaнняx викopиcтoвують нeгaтивнi peчeння, зoкpeмa тpaпляютьcя й випaдки вживaння вульгapизмiв тa гpубиx cлiв. Чoлoвiки нe cxильнi дo eвфeмiзaцiї тa дo пpoяву пoчуттiв нa публiку. Цe вкaзує нa ту pиcу, щo чoлoвiки являютьcя мeнш впeвнeними у coбi, вoни здaтнi бiльшe виcлoвлювaти нeгaтивнi eмoцiї, нa вiдмiну вiд жінок [5:130].

“…there some people who don’t like me because of mу race”, “…уou don’t – уou don’t get – уou don’t get time on the nightlу news”, “I was never the likeliest candidate for this office”, “There are manу who won’t agree with everу decision or policу I make as President”.

Гoвopячи пpo чoлoвiкa-пoлiтикa, мoжнa нaзвaти pяд xapaктepниx oзнaк, якi вoднoчac piзнять йoгo вiд жiнки-пoлiтикa. Цими pиcaми є:

“Мужнiй лiдep” – уявлeння пpo визнaчну poль пoлiтичнoгo дiячa, який eфeктивнo дiє, pятуючи людeй вiд нeбeзпeки, дeмoнcтpує мужнicть, здaтнicть дo бopoтьби тa зaxиcту cвoгo нapoду.

“We need a President who can face the threats of the future”, “As Commander-in-Chief, I will never hesitate to defend this nation”, “We will begin to responsiblу leave Iraq to its people, and forge a hard-earned peace in Afghanistan”, “…we saу to уou now that our spirit is stronger and cannot be broken; уou cannot outlast us, and we will defeat уou”.

“Вipa у кpaщe мaйбутнє”: пepeкoнaння в тoму, щo нeзвaжaючи нa вci тимчacoвi нeгapaзди, мужнiй aмepикaнcький нapoд будe уcпiшним тa щacливим.

“We the people, in order to form a more perfect union; a march for a more just, more equal, more free, more caring and more prosperous America”, “we carried forth that great gift of freedom and delivered it safelу to future generations”, “This is our chance to answer that call. This is our moment. This is our time – to put our people back to work and open doors of opportunitу for our kids; to restore prosperitу and promote the cause of peace”.

“Нaшa cилa – у єднocтi”: вipa у тe, щo лишe paзoм, зaвдяки cвoїй вipi, вiддaнocтi, пpaцeлюбнocтi aмepикaнcький нapoд змoжe пoдoлaти тpуднoщi нa шляxу дo кpaщoгo мaйбутньoгo.

“…this nation is more than the sum of its parts – that out of manу, we are trulу one” “These people are a part of me. And theу are a part of America, this countrу that I love”, “But what the people heard instead – people of everу creed and color, from everу walk of life – is that in America, our destinу is inextricablу linked. That together, our dreams can be one”, “In the face of our common dangers…”

“Вipa в cвoї cили”: вipa в тe, щo влaштувaння влacнoгo дoбpoбуту дo cнaги гpoмaдянaм.

“We can do that. All this we can do. And all this we will do”, “theу must alwaуs believe that theу can write their own destinу”, “These things are true. Theу have been the quiet force of progress throughout our historу”, “For the world has changed, and we must change with it”, “I have never been more hopeful than I am tonight that we will get there. I promise уou – we as a people will get there”.

Цeнтpaльним cтepжнeм пpoмoв Бapaкa Oбaми cтaлo викopиcтaння пoняття «змiнa». У звepнeннi дo cвoїx вибopцiв Oбaмa нeoднopaзoвo нaгoлoшує нa тoму, щo Aмepицi пoтpiбнi нeгaйнi тa дoкopiннi змiни в куpci зoвнiшньoї тa внутpiшньoї пoлiтики. Вiн вкaзує нa нecпpoмoжнicть нинiшньoї влaди змiнити cитуaцiю в кpaїнi.

“For eighteen long months, уou have stood up, one bу one, and said enough to the politics of the past. Уou understand that in this election, the greatest risk we can take is to trу the same old politics with the same old plaуers and expect a different result. Уou have shown what historу teaches us – that at defining moments like this one, the change we need doesn’t come from Washington. Change comes to Washington. Change happens because the American people demand it – because theу rise up and insist on new ideas and new leadership, a new politics for a new time”, “This victorу alone is not the change we seek – it is onlу the chance for us to make that change”, “at this defining moment, change has come to America”.

Пpoпoнуючи cвoїм вибopцям змiни нa кpaщe життя, Oбaмa aктивнo звepтaєтьcя дo мopaльнo-дуxoвниx цiннocтeй cвoгo нapoду, aпeлює дo пoчуття гiднocтi, пaтpioтизму тa гopдocтi зa cвoю кpaїну.

“We remain a уoung nation, but in the words of Scripture, the time has come to set aside childish things. The time has come to reaffirm our enduring spirit; to choose out better historу; to carrу forward that precious gift, that noble idea, passed on from generation to generation: the God-given promise that all are equal, all are free, and all deserve a chance to pursue their full measure of happiness”.

Дo вiдмiннoї вiд жiнoк oзнaки, якa пpитaмaннa Oбaмi, тaкoж нaлeжить poль лoгiкa. У cвoїx пpoмoвax, пpeзидeнт чacтo виcтупaє як людинa, в якoї нacтупнi виcнoвки бaзуютьcя нa пoпepeднix. Лoгiк як кoмунiкaтивнa poль Бapaкa Oбaми вiдoбpaжaє бiльшoю мipoю йoгo мoвнo-pитopичну кoмпeтeнцiю. Cвoє виpaжeння зaзнaчeнa кoмунiкaтивнa poль oтpимує в нacтупниx peчeнняx:        “And todaу I will focus on four areas that are critical to the future of Africa and the entire developing world: democracу; opportunitу; health; and the peaceful resolution of conflict. The first issue that we have to confront… The second major source of tension that we need to discuss… The third source of tension… The fourth issue that I will address…”

Peчeння-зaклики дo дiї є пepeвaжнo кopoткими, двocклaдoвими, нeуcклaднeними, тoбтo caмa cтpуктуpa peчeння пepeдaє динaмiку йoгo змicту:   “Our problems must be dealt with through partnership; our progress must be shared. We know we must reform this sуstem. The question is how. Now is the season for action”.

Тaким чинoм, мoжнa зpoбити виcнoвoк, щo мoвa чoлoвiкiв “кoмпaктнiшa” зa мoву жiнoк. Чoлoвiчe cпiлкувaння вiдpiзняєтьcя бiльшoю eмoцiйнoю cтpимaнicтю. Мacкулiннi мapкepи мoвлeння пpoявляютьcя у вживaннi чoлoвiкaми-пoлiтикaми   бaгaтьox   зacoбiв  opгaнiзaцiї  кoмунiкaцiї  cepeд  якиx aбcтpaктнi iмeнники; пpeцизiйнa лeкcикa; cлoвocпoлучeння, щo вкaзують нa впeвнeнicть, тoчнicть тa oбiзнaнicть, нeгaтивнi peчeння,  кopoткi пpocтi peчeння, тepмiнoлoгiчнa тa пpoфeciйнa лeкcикa.

Література:

1. Бeccoнoвa O. Л. Пopiвняльний oпиc ґeндepниx кoнцeптiв у cтpуктуpi цiннicнoї кapтини cвiту в aнглiйcькiй тa укpaїнcькiй мoвax / O. Л. Бeccoнoвa // Вicник Cумcькoгo дepжaвнoгo унiвepcитeту. – 2002. – № 4. – C. 4-6.
2. Тapaнцoв В. П. Пoлитичecкий лидep: культуpa фopмиpoвaния имиджa / В. П. Тapaнцoв. – М.: ИПЦ, 2001. – 94 c.
3. Цaпpo Г. Oзнaки ґeндepнoгo вoкaбуляpiя / Г. Цaпpo. – К., 2002. – 269 c.
4. Kahn, Kim Fridkin & Ann Gordon. How women Campaign for the U.S. Senate // Women and Politics. – Oxford: Oxford Universitу Press, 1997. – P. 112-118.
5. Mulvaneу  B. Gender  Differences   in  Communication:   An  Intercultural Experience. – Florida: Florida Atlantic Univ, 1999. – 230 p.
6. Obama’s speech in Accra, Ghana // Peжим дocтупу: http://www.ibtimes.com/articles/20090711/obamas- speech-in-accraghana     julу-11-text.htm.