Ключові слова: рекламна діяльність, політична реклама, функції політичної реклами.

Становлення української державності, перехід до демократії, формування громадянського суспільства зумовлюють необхідність ефективної взаємодії влади та суспільства. Однією з важливих складових цієї політичної комунікації є функціонування політичної реклами у системі «кандидат-електорат». Політична реклама повинна інформувати виборців про діяльність політичної партії та її лідера, однак не завжди її інформаційне наповнення є відповідним. Досить часто політична реклама будується на обіцянках та негативних оцінках опонентів. Проте в Україні процес функціонування політичної реклами регламентується законодавчо визначеними нормами. Саме тому важливо вивчити основні характерні риси політичної реклами, задля визначення її відповідності встановленим вимогам.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням явища політичної реклами займалися такі вітчизняні науковці як В.О. Бабіна, М. С. Гурицька, І. В. Пантелейчук, І. В. Терлецька, О. Шпортько, І. В. Шовкун. Серед зарубіжних науковців, які висвітлювали окремі аспекти проблематики дослідження політичної реклами та маніпулятивних технологій у політичній рекламі варто виокремити А. Деяна, І. М. Дзялошинського, С. Ф. Лісовського. Основні характеристики політичної реклами розглянуто у працях М. С. Гурицької. Особливості політичної реклами як комунікативного процесу розглядають І. В. Шовкун та О. Шпортько. І. В. Терлецька здійснила класифікацію політичної реклами.

Метою статті є визначення особливостей політичної реклами в процесі її функціонування.

Виклад основного матеріалу. В Україні немає окремого нормативного акта, який би чітко формулював вимоги до політичної реклами. Саме тому процес створення та поширення політичної реклами не повинен порушувати Закону України «Про рекламу». ЗУ «Про вибори народних депутатів» подає лише визначення поняття «політична реклама», однак вимог до її змісту, форми, засобів поширення не регламентує. Отож, зважаючи на відсутність законодавчо визначених вимог до політичної реклами, необхідно зауважити, що політична реклама не повинна суперечити загальним вимогам до комерційної реклами, адже вона відрізняється від комерційної лише товаром, яким є конкретний політик чи політична сила. Зважаючи на це, процес функціонування явища політичної реклами повинен відповідати нормам чинного законодавства України у галузі реклами.

Рекламна діяльність, у тому числі політична рекламна діяльність, регламентується перш за все Конституцією України, Міжнародним кодексом рекламної практики та законами України, а саме: ЗУ «Про інформацію» ЗУ «Про рекламу», ЗУ «Про вибори народних депутатів». Ці закони містять статті, які у повному обсязі або дотично стосуються сфери рекламної діяльності.

Вимоги вміщені у Міжнародному кодексі рекламної практики від 2 грудня 1986 року поширюються на всі види реклами, в тому числі іміджеву рекламу. Оскільки політична реклама є іміджевою, адже вона спрямована на формування позитивного іміджу політичної сили, розглянемо стандарти етичної поведінки, яких повинні дотримуватися всі сторони рекламної практики: рекламодавці, виробники реклами, ЗМІ. Варто зупинитися на правилах створення реклами, зокрема політичної, встановлених цим кодексом. Виділимо основні з них. 1) Пристойність. Реклама повинна містити інформацію, яка жодним чином не порушує загальноприйняті норми пристойності; 2) Чесність. Реклама не повинна зловживати довірою споживача та не достатком у нього знань чи досвіду; 3) Реклама не повинна без обґрунтованих причин грати на почутті страху; 4) У рекламі заборонено використовувати забобони та акцентувати на цьому увагу; 5) Реклама не повинна використовувати зображень, закликів, аудіо ефектів, які могли б спровокувати насильство; 6) Реклама не повинна підтримувати дискримінацію за расовою, релігійною чи статевою ознакою [1].

Розглянемо ЗУ «Про рекламу» від 3 липня 1993 року, який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. При дослідженні маніпулятивних технологій у рекламних роликах необхідно визначити законодавчо закріплені вимоги до неї, для повноцінного аналізу підсвідомого впливу на споживачів. Основні вимоги до реклами відповідно до статті 8 ЗУ «Про рекламу»:

1. У рекламі забороняється:

• вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;
• використовувати інформації яка може призвести до порушення законодавства, завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому середовищу, а також спонукають порушенню правил безпеки;
• застосовувати технології, які впливають на підсвідомість людей;
• використовувати елементи реклами, які є частиною іншої реклами, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;
• поширювати рекламу, яка демонструє жорстокість, насильство, порнографію, цинізм, приниження людської честі та гідності.

2. Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню і радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми, передачі [2].

Враховуючи ці заборони у політичній рекламі не дозволяється використання маніпулятивних технологій, адже вони впливають на підсвідомість виборців, змінюючи їх поведінку. Політична реклама повинна використовувати лише ті інструменти, реалізація яких не порує норм чинного законодавства.

У ст. 74 ЗУ «Про вибори народних депутатів» від 17 листопада 2011 р. зміст, форма та спосіб поширення політичної реклами обмежуються такими вимогами:

• забороняється поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
• забороняється розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою. Під час виборчого процесу забороняється використання у комерційній та соціальній рекламі: прізвищ чи портретів кандидатів у депутати; назв чи символіки партій – суб’єктів виборчого процесу.
• забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію – суб’єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.
• включення до інформаційних теле- і радіопрограм (випусків новин) передвиборних агітаційних матеріалів партій, у тому числі політичної реклами, забороняється [3].

Зважаючи на ці вимоги, можна зауважити, що політична реклама в сучасному українському рекламному просторі є відокремленою від інших видів реклами як теоретично так і практично. Політична реклама завжди відокремлюється як на телебаченні такі на радіо візуальними та звуковими засобами. Наповнення політичної реклами повинно сприяти формуванню позитивного іміджу політичної партії чи кандидата, однак без використання наклепів та недостовірної інформації про опонентів у виборчому процесі.

Отож, варто зауважити, що процес створення та поширення політичної реклами має певні особливості та дещо відрізняється від комерційної реклами. Такі особливості зумовлені створенням на законодавчому рівні однакових умов для усіх політичних сил виборчого процесу.

Варто розглянути ці особливості задля наочності суттєвої різниці між комерційною та політичною рекламою. Науковець В. О. Бабіна виокремлює особливості політичної реклами характерні для України, серед них:

• переважання непрямої реклами. Основним засобом поширення політичної реклами виступає телебачення, яке здатне створювати яскраві візуальні образи, емоційний фон рекламного повідомлення, формувати довіру аудиторії до реклами, використовувати механізми стереотипізації, архетипізації, прийоми відеориторики та ін.;
• застосування реклами як інструменту політичних маніпуляцій у виборчих кампаніях («навішування ярликів», прихована реклама у вигляді уявних рейтингів акторів, соціологічних досліджень). Використовуються такі методи та прийоми впливу: маніпуляція за допомогою чисел, образів, прийоми захоплення аудиторії, прийом ствердження, прийом звертання до авторитету науки, прийом «зміщення акцентів», прийом зосередження уваги на особистості кандидата, апеляція до емоцій та співчуття, маніпулятивний вплив на почуттєву сферу, уяву, увагу, пам’ять аудиторії;
• великий розрив між деклараціями у рекламних повідомленнях та реальною діяльністю політичних акторів (суб’єктів рекламування);
• проблемність із фінансуванням рекламних кампаній, їх непрозорість;
• емоційність та персоніфікованість політичної реклами, розмитість ідеологічних та ціннісних орієнтацій політичних акторів в Україні [5].

На основі праць А. Акаймової, І. Шовкуна, І. Пантелейчука розглянемо структуру політичної реклами. У працях цих дослідників структура політичної реклами вміщує сім головних елементів, а саме: «Предмет» політичної реклами (кандидат на виборні посади, партії, політичні рухи); «Об’єкт» політичної реклами (виборці чи їхні цільові групи); «Зміст» (політичні платформи, передвиборні програми, особистості лідерів, їхні ідеї); «Завдання» політичної реклами (збільшення голосів виборців для приходу до влади через займану виборчу посаду, формування суспільної думки, стимулювання потрібної поведінки тощо); «Мета» політичної реклами, в якій можуть конкретизуватися певні завдання; «Технічні засоби» й механізми здійснення політичної реклами (теле- і радіопередачі, публікації у засобах масової інформації, прямі звернення, зустрічі з виборцями, теледебати, масові акції, листівки, плакати, рекламні кліпи тощо); «Прямі» і «зворотні» зв’язки (листи читачів, опитування громадської думки, фіксування масового настрою, дослідження ставлення електорату до кандидата і його політичної реклами) [7; 8].

Основними різновидами політичної реклами виступають: усна, письмова та візуальна; політична радіореклама і телевізійна реклама (відеокліпи); політичні плакати, листівки, карикатури, фотопортрети; сувенірна продукція із зображенням політичного лідера або партійної символіки тощо. Аналіз політичних інформаційно-пропагандистських матеріалів дозволяє виділити багатоманітність рекламних тем, до яких можна віднести: 1) рекламу імені кандидата чи назви політичної партії; 2) рекламу іміджу; 3) проблемну рекламу (акцент на двох-трьох основних програмних питаннях); 4) контрастну рекламу (вигідна самопрезентація на фоні опонентів та конкурентів); 5) рекламу на підтримку (демонстрація підтримки відомих політичних діячів з високим рейтингом популярності); 6) негативну політичну рекламу (так званий “чорний PR”) [7].

Науковець І. В. Шовкун стверджує, що в засобах масової інформації використовують самостійно розроблені різновиди політичних звернень, що склалися на основі усталеної жанрової структури конкретного комунікаційного каналу. Для телебачення основними формами є виступи політиків і теледебати, рекламні споти, відеокліпи, відеофільми, рекламні шоу, телевізійні передачі рекламного характеру – інтерв’ю, ток-шоу, програми, що моделюють виборчу ситуацію тощо. Для преси основними є оголошення, рекламні модулі (які можуть вмістити і ластівкові, і плакатні, й інші варіанти, що мають площинне розв’язання), а також весь спектр газетно-журнальних жанрів, що несуть рекламну ідею [9].

Політичні рекламні звернення має сенс розрізняти також за типом взаємодії з аудиторією, характером спілкування, типу контакту – прямого чи опосередкованого. Контактні політичні звернення – це звернення які безпосередньо без використання засобів масової інформації адресуються виборцям, такі звернення можна також назвати індивідуальними. Російський науковець С. Ф. Лісовський відносить до контактних політичних звернень політичні оголошення, заклики, політичні листівки, афіші, плакати, буклети, брошури; листи надіслані поштою (для цілей політичної реклами використовуються відомі епістолярні жанри – особисті листи, листівки; мітинги і організовані зустрічі політиків з виборцями, індивідуальні контакти з виборцями; сувенірну рекламну продукцію – наклейки, значки, календарі; зовнішню рекламу – щити, розтяжки, відеоекрани, світлові табло, об’ємні форми, рекламу на рухомих носіях [6].

Варто визначити основні функції політичної реклами. Політична реклама спрямована на спонукання людей до конкретної дії з бажаним й запрограмованим результатом, зокрема, у делегуванні тих чи інших повноважень певним діячам, тобто, змусити людей до того або іншого типу політичної поведінки, у тому числі електоральної. Цей результат і є головною метою політичної сили чи кандидата. Тому, вона є засобом впливу на масову аудиторію та виконує ряд важливих функцій, а саме:

• просвітницька функція – формування нових поведінкових настанов;
• іміджева функція – створення позитивного іміджу політичних партій та окремих кандидатів, і навпаки, подолання негативного образу цих об’єктів у свідомості виборців;
• комунікативна функція політичної реклами проявляється в тому, що ця реклама є засобом спілкування політичних сил, кандидатів та електоратом, вона здійснює зв’язок на різних рівнях використовуючи зрозумілі цільовій аудиторії знакові системи;
• мобілізаційна функція – консолідація зусиль громадян для вирішення суспільно значущих проблем, якими займається політична сила чи кандидат;
• економічна функція передбачає необхідність досягнення економічно вигідних результатів для реалізації політики держави у тій чи іншій сфері, яка призведе до вирішення проблем суспільства та досягнення кращого рівня життя;
• громадська – за допомогою реклами передається повідомлення, адресоване безлічі осіб, яке пропагує позитивне явище, заклик, нагадує про важливість певних дій та вчинків, попереджає про негативні наслідки певних подій та ін. Таким чином здійснюється вплив на формування чи зміну громадської думки;
• стимулююча функція – нагадування, спонукання до дії, прагнення сформувати нові ціннісні орієнтації за допомогою поширення патріотичних ідей;
• психологічна функція – вплив на емоційні та розумові процеси, на формування і розвиток потреб, на самооцінку, престиж, погляди й уподобання громадян, їх прагнення [8].

Висновки. Отже, на основі дослідження політичної реклами на теоретичному рівні, варто відмітити, що вона керується загальними принципами реалізації реклами в Україні. Однак політична реклама на рекламному ринку України повинна чітко відокремлюватись від інших видів реклами візуальними та звуковими засобами залежно від засобу поширення реклами. Використання інструментів реалізації політичної реклами повинне відповідати законодавчо встановленим нормам функціонування цієї реклами у рекламному просторі. Враховуючи політичне спрямування, цьому виду реклами притаманні риси, які відрізняють її від інших видів, оскільки структура, функції, критерії створення базуються на необхідності формування позитивного іміджу політичної партії чи окремого кандидата у свідомості електорату та підтримки на виборах.

Список використаних джерел та літератури

1. Міжнародний кодекс рекламної практики [Електронний ресурс] : міжнародний документ від 2 грудня 1986 року. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/988_010. – Назва з екрану.

2. Про рекламу [Електронний ресурс] : Закон України від 3 липня 1993 року. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/270/96–вр. – Назва з екрану.

3. Про вибори народних депутатів [Електронний ресурс] : Закон України від 3 липня 1993 року. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4061-17. – Назва з екрану.

4. Акайомова, А. Політична реклама як процес комунікації [Електронний ресурс] / А. Акайомова. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/2468/. – Заголовок з екрану.

5. Бабіна, В. О. Реклама як комунікативна технологія у політичному просторі [Електронний ресурс] / В. О. Бабіна. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/appol _2012_6_42.pdf. – Заголовок з екрану.

6. Лисовский, С. Ф. Политическая реклама [Текст] / С. Ф. Лисовский. – М. : ИВУ «Маркетинг», 2000. – 256 с.

7. Пантелейчук, І. В. Політичнареклама в системі державно-управлінської комунікації [Електронний ресурс] / І. В. Пантелейчук. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2009- 1/doc/2/06.pdf. –Заголовок з екрану.

8. Шовкун, І. В. Політична реклама та безпосередні форми комунікації з виборцями [Текст] // Вісник Київського університету. Серія : Філософія. Політологія. – 2004. – Вип. 66. – С. 9-13.

9. Шовкун, І. В. Політична реклама як комунікативний процес [Текст] : автореф. дис. канд. політичних наук : 23.00.02 / І. В. Шовкун; КНУ ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2004. – 19 с.

На сучасному етапі важливою умовою проведення парламентських виборів є передвиборча агітація. Вона включає в себе різні засоби та методи, до яких відноситься і політична реклама, яка має свої види. Одним із таких видів є білл-бордова політична реклама, яка займає важливе місце у передвиборчій кампанії. Білл-бордова політична реклама на відміну від політичної реклами в газетах, журналах, на радіо і телебаченні, вона «працює» 24 години. Вона не супроводжує телевізійні політичні ролики для залучення аудиторії. Її розміщують зазвичай в тих місцях, де кількість людей досить велика. Тому доцільно з’ясувати місце білл-бордової політичної реклами на парламентських виборах.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Білл-бордова політична реклама досліджується в двох аспектах: політична реклама та зовнішня реклама. Поняття політичної реклами вивчали чимало зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких доцільно виділити: Е. Єгорова–Гантман, С. Лісовський, С. Маріарті та інші. Також багато інших науковців досліджували особливості зовнішньої реклами, до якої входить білл-бордова реклама. До них належать: Г. Владимирська, К. Кнорре та інші. Чимало вітчизняних дослідників, які у своїх статтях, працях, надають велику увагу політичній рекламі,це – Ю. Ганжуров, Н. Лютко та інші.
Мета статті: визначити місце білл-бордової політичної реклама на парламентських виборах в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження. Закон України «Про вибори народних депутатів України» визначає політичну рекламу як розміщення або поширення матеріалів передвиборчої агітації за допомогою рекламних засобів [1]. Дослідник Ю. Ганжуров у своїй статті «Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти» визначає політичну рекламу як формування окремих видів масової поведінки, що створюється елементами політичної еліти для досягнення своєї мети [2].
Науковець С. Лісовський у своїй праці «Політична реклама» з наукової точки зору подає структуру, функції, жанрові особливості політичної реклами, її роль в системі електоральних технологій. Також дослідник визначає підходи до розуміння політичної реклами як до частини комунікативного комплексу політичного маркетингу та пропонує класифікацію іміджу політиків [6, с. 14].
У своїй статті «Особливості застосування політичної реклами в сучасних виборчих процесах в Україні» Н. Лютко досліджує особливості політичної реклами в Україні. Автор визначає використання політичної реклами як однієї з ефективних технологій виборчого процесу України за весь період незалежності [7].
Реклама на білбордах відноситься до зовнішньої реклами. Білборди – це спеціальні рекламні щити, які розташовуються окремо один від одного, як правило, уздовж великих транспортних магістралей [4]. Білл-бордова політична реклама є достатньо дорогою рекламою, вона залежить від місця розташування та складає в місяць по кілька тисяч гривень, особливо дорога у великих містах та в місті Києві. Але білбордів в одному місті політичних партій є дуже багато, наприклад можна порахувати скільки білбордів є на центральній вулиці міста, а місто складається з багатьох вулиць. Оскільки міст обласного значення є 24, можна приблизно визначити скільки грошей витрачають політичні сили на цей вид політичної реклами. Варто згадати за міста та містечка, великі магістралі, автошляхи, де політичний білборд повинен обов’язково бути. Те, що ціни на білборди надто високі, не заважає політикам та політичним силам витрачати дуже великі гроші на них.
Реклама на білбордах є досить поширеним явищем, оскільки існує багато видів білл-бордової реклами. Розміщення інформації на білборді є важливим процесом, оскільки чи зверне увагу на білборд споживач, залежить саме від наповнення білборду. Також важливе правильне розміщення зображення та тексту на рекламному щиті.
За приблизними підрахунками, із кожних 10 білбордів – 7 із політичною агітацією. Здавалося б – так було завжди. Вартість оренди 1 білборду на місяць залежить від багатьох чинників, однак в середньому ця сума становить близько 2000 грн [8]. «За інсайдерською інформацією зі штабів та чисто експертно можна стверджувати: на перші числа жовтня «Батьківщина» взяла по Україні не менше 5000 площадок,«Народний фронт» – не менше 3500 площадок. Блок Петра Порошенка, Радикальна партія, Громадянська позиція – всі розмістилися значно менше, від 800 до 1600 площин, тобто в рамках усталеного дискурсу української політичної реклами», – вважає політолог та експерт із зовнішньої реклами Артем Біденко [8].
Розміщення реклами на білл-бордах під час парламентських виборах 2014 року можна поділити на 3 основні своєрідні типи:
1. Реклама свого бренду. Цей тип полягає в завданні партії захопити велику увагу аудиторії. Вони використовували такий прийом як пізнаваний елемент. Такими політичними силами були «Батьківщина», Блок Петра Порошенка та Радикальна партія Олега Ляшка. Велика кількість цього аспекту простежується в партії Арсенія Яценюка «Народний фронт». Вони занадто багато розміщували білборди на місцях. Занадто лаконічним та стриманим в цій ситуації виявилася партія «Свобода» Олега Тягнибока. Вони не робили акцент на рекламі свого бренду, а намагалися донести інформацію до виборців.
2. Наступним типом є гра на пізнаваність. Цей тип використовували ті партії, які мали малі шанси отримати необхідний відсоток голосів виборців, щоб пройти до парламенту. Можна сказати що вибори 2014 року є їхнім початком для реклами свого бренду. До цього типу можна віднести такі політичні партії як «Сильна Україна» Сергія Тігіпка та Опозиційний блок. Ці політичні сили намагалися зробити «ефект на пізнаваність». Ще також їхньою задачею було відгалузитися від негативної репутації, яка «нависала над ними» – це зв’язок в минулому з партією регіонів. Ці дві партії намагалися у своїх повідомлення робити акцент на питання соціального характеру, які дуже є важливими для виборчого населення. Варто зазначити, що «Сильна Україна» використала новий колір у виборах 2014 року. Це був жовтий колір, а опозиційний блок дотримувався традиційно-колишніх кольорів – сині і білий. До цього фактору варто віднести ще партію «Заступ», яка створювала свій новий бренд на певну конкретно-визначену аудиторію – сільське населення.
3. Підсилення іміджу. На виборах 2014 року дві політичні партії, мали конкретні можливості потрапити до Верховної Ради. Такими політичними силами були «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка та політична партія «Самопоміч». Оскільки великих грошей на передвиборчу агітацію в цих партій не було. Та важливим елементом цих партій було не кількість розміщених білбордів, а інші конкретні елементи.
Особливістю парламентських виборів 2014 року було те, в передвиборчій агітації не було різних технологій, які б могли викликати в аудиторії певну реакцію. Проте «Інтернет партія України» викликала неоднозначну реакцію в суспільстві. Тому що партія використовувала персонаж Дарта Вейдера з відомого фільму «Зоряні війни». Цей метод використовували для того, щоб грати на емоціях певного прошарку населення, наприклад молодь, яка живе у містах, яка однозначно зверне увагу на цю політичну партію.
Особлива увага, яка характерна для парламентських виборів 2014 року є велика витрата грошей партіями на політичну рекламу. Тому що простежується неправильне розміщення білбордів, в деяких місцях можна побачити розміщення двох білбордів однієї політичної партії. Важливою особливістю цих виборів було те ,що в політичній рекламі на білбордах не використовувалися зайві слова, обличчя політиків по всьому місту, багато інформації теж не простежується. Натомість можна було побачити було короткі слогани, відсутність зображення політиків.
Важливий елемент у білл-бордовій політичній рекламі є психологічні методи впливу. Вибір аудиторії, зазвичай, базується не на діяльності кандидата ,політичної програми та фактів, а на уявленні, яке існує в масовій свідомості виборців, про найбільш вдалий образ особистості політика. Тому в більшості вибір цільової аудиторії залежить від іміджу кандидата його образу. Над створенням таких уявлень для виборців і працюють PR-фахівці. Вони формують бажаного героя для аудиторії.
Самим простим методом впливу є «пряме навіювання» – прямий стимул для виборця проголосувати за кандидата за зовнішнім виглядом, або іменем кандидата, часто із закликом до певної дії. Рекламні щити із обличчям та іменем кандидатів в депутати могли побачити дуже багато. Використання обличчя та імені надає «ефект пізнавання» та створення кращого ставлення виборців до політичних партій. Використання прямих закликів до виборців також впливає на людей, які відчувають страх в певних процесах соціального характеру («Візьми і зроби» – «Самопоміч»). Цей метод є простим та ефективним, він впливає на людей які є менш обізнані в соціальних процесах.
Другий метод – «асоціативний, який є вже складнішим за перший. Він ґрунтується на додаванні до образу політика певних позитивних характеристик, особливостей, якостей, які дуже багато разів повторюються. Це, як правило, певний правильний текст, який додає хороших якостей. Наприклад – «Сильна команда для очищення влади» – «Народний фронт». Також за допомогою цього методу можна зробити наголос на «добрі справи» кандидата, чи політичної партії.
Є ще складніший тип впливу – через «актуалізацію значущих особистісних якостей політика», що дає можливість коригувати вибір громадян за наявності декількох альтернатив. Наприклад, плакати з гаслами «Нам потрібен сильний парламент», «Настав час інтелектуалів у політиці» або «Політик повинен дбати про людей», пряме підкреслення необхідних для кандидата особистісних рис («молодий», «чесний», «сильний», «працьовитий») є чудовим прикладом цього методу [9].
«Міфологічний» метод включає в себе аналіз і використання в PR очікувань Цей метод є складним, тому що він вимагає психологічного дослідження особливостей різних регіонів.
Так, приписування кандидату міфологічних властивостей особистості або ж використання міфологічних образів, що апелюють до певних міфологічних сюжетів, може відбуватися як текстуально (наприклад: «він наш рятівник», або «він працює, як раб на галерах», або «страждалець, мученик» тощо), так і за допомогою візуальних образів і символів (це, скажімо, німб, булава, меч, крила й так далі) [9]. Цей метод змушує виборців поринути у міфологічний світ, в якому він позбувається зв’язку з реальністю та голосує за певного кандидата в народні депутати, або політичну партію.
Наступним методом є «формування політичного контексту» без особистих якостей політичної партії. Тобто робиться наголос на найбільші проблеми життя людей різного напрямку. Тоді виборець обере саме його партію, оскільки цей кандидат в депутати робить наголос на проблемах країни та пропонує шляхи їх вирішення. Уся ефективність такого методу полягає у тому, що в межах такого контексту існує багато варіантів рішень, що створює сприйняття політичного плюралізму, приховуючи метод впливу.
Висновки. Поняття білл-бордової політичної реклами наразі досить активно досліджується оскільки вона є важливим процесом у парламентських виборах. Реклама на білбордах парламентських виборів 2014 року мала три основні типи розміщення – реклама свого бренду, гра на пізнаваність, підсилення іміджу. Політичні партії використовували ці типи в залежності від ситуації, яка була властива їм. Були використані в білл-бордовій політичній рекламі і психологічні методи впливу на цільову аудиторію. Серед яких доцільно виділити: пряме навіювання, асоціативний, міфологічний, формування політичного контексту. Такими основними параметрами характеризувалася білл-бордова політична реклама у період парламентських виборів 2014 року.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. №4061-VI (із змінами) [Текст] / Верховна Рада України. – К., 2011. – 10 с.
2. Ганжуров, Ю. Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=61&c=1349. – Заголовок з екрану.
3. Егорова-Гаатман, Е. В. Политическая реклама [Текст] / Е.Егорова-Гаатман. – М. : «Никколо М», 1999. – 240 с.
4. Зовнішня реклама [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rektime.info/uk/zovn%D1%96shnya-reklama. – Заголовок з екрану.
5. Кнорре , К. Наружная реклама [Текст] / К. Кнорре – М. : Бератор-Пресс, 2002. – 192 с.
6. Лисовский,С. Ф. Политическая реклама [Текст] / С.Ф. Лисовский. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. – 119 с.
7. Лютко, Н. Особливості застосування політичної реклами у сучасних виборчих процесах в Україні [Електронний ресурс]. – fsn.fhum.info/pdf/84/84_38-42.pdf. – Заголовок з екрана.
8. Політична зовнішня реклама-2014: війна за бренди [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.slovoidilo.ua/articles/5323/2014-10-17/politicheskaya-naruzhnaya-reklama-2014-vojna-za-brendy.html. – Заголовок з екрану.
9. Психологія агітації: про що розкажуть білборди кандидатів у Раду. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.ua/ua/opinions/1380298-psihologiya-agitaciyi-pro-shcho-rozkazhut-bilbordi-kandidativ-u-radu. – Назва з екрану.

На сьогоднішній день роль реклами у житті суспільства постійно зростає, адже за допомогою рекламного впливу замовник намагається впливати на думку та вибір реципієнта, змусити його придбати товар, який пропонує рекламодавець. Слоган у цій системі відіграє значу роль, адже він представляє собою найпомітнішу частину рекламного тексту, його кульмінацію. За останні десятиліття дослідникам властиве більш активне вивчення тексту масової комунікації, а отже і тексту реклами. В сучасному житті реклама посідає важливе місце інформаційного простору багатьох країн у світі, керує поведінкою людей, маніпулює їх свідомістю. Важливу увагу потрібно приділити політичній рекламі. Тому що саме цей вид реклами дуже часто містить мовну маніпуляцію, як і слогани, які неодмінно присутні у цій рекламі. Дуже часто такий маніпулятивний вплив ми можемо спостерігати під час проведення передвиборчих кампаній. Тому дослідження функціонування політичних слоганів під час передвиборчої кампанії є важливим науковим напрямком.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження здійснювалося з використанням теоретико-методологічних напрацювань в галузі політичної реклами, таких дослідників, як: Г. Почепцов «Как становятся президентами: избирательние технологии ХХ века», О. Ольшанский «Политический PR». Роботи присвячені проблемам реклами та рекламного слогану: А. Новодєржкина «Слоган как центральный компонент рекламной коммуникации», Е.Ромат «Реклама», І. Морозова «Слагая слоганы» та ін.
Метою статті є з’ясування особливостей конструювання політичної реклами та місце слогана у ній під час передвиборчої кампанії 2014 року.
Виклад основного матеріалу дослідження. Політична реклама – це реклама політичних партій (об’єднань), органів державної влади, державних і громадських організацій, а також тих громадян, які берyть yчасть y політичній діяльності, їхніх дій, ідей, програм і ставлення до бyдь-яких організацій, подій, громадян, ідей. [ 6, с. 142]. Головна мета політичної реклами – цілеспрямований вплив на громадськy дyмкy, що вирізняє політичнy рекламy з-поміж інших варіантів міжособистісного спілкyвання. Сьогодні роль політичної реклами в політичномy житті сyспільства постійно зростає, особливо під час проведення виборів [5, с. 38].
Дослідник Е. Ромат наголошyє, що політична реклама є типом некомерційної реклами, метою якої є формyвання певних психологічних настанов y свідомості громадян і масовій свідомості, сприяють реалізації громадянських прав і свобод членів сyспільства, а також досягненню цілей сyб’єктів політичної діяльності в їх боротьбі за політичнy владy або її yтримання [8, с. 47].
Завданням пoлітичнoї реклами вистyпає y приваблення вибoрця з метoю надати йoмy найбільш пoвнy (на дyмкy тoгo ж вибoрця), дoстатню кількість інфoрмації, щo бyде мати мoжливість пoдіяти на ньoгo, перекoнати та змyсити викoнати певнy дію – віддати свій гoлoс за кандидата. Пoлітичний прoдyкт кардинальнo відрізняється від спoживчoгo тoварy, адже невикoнання передвибoрчих oбіцянoк рідкo призвoдить дo бyдь-яких негативних пoлітичних наслідків для пoрyшників передвибoрчих oбіцянoк дo настyпних вибoрів.
Політичнa реклaмa якa є комyнікaційним повідомленням, повиннa мaти свою чіткy стрyктyрy. В. Бебик y цій стрyктyрі виділяє три таких компоненти:
1) когнітивний (він надає виборцю інформацію, нові знання);
2) афективний, що повинен формyвати потрібне емоційне ставлення;
3) регyлятивний, що стимyлює до конкретних дій [ 2, с. 74].
Для того, щоб створити політичнy рекламy як різновид політичної комyнікації відбyвається констрyювання таких етапів, як зазначає М. Варій:
– Перший етап – базoві дoслідження «пoлітичнoгo ринкy», первинний маркетинг, пoлітикo-психoлoгічний аналіз електoратy.
– Дрyгий етап – принципoвий вибір тoгo чи іншoгo типy рекламнoї кампанії за критеріями напрямy.
– Третій етап – це рoзрoбка кoнцепції на oснoві вибoрчoї стратегії пoлітичнoї кампанії як кoмплексу захoдів для реалізації тих чи інших, насамперед передвибoрних, цілей.
– Четвертий етап – ствoрення медіа-плану, пoширення інфoрмації на тих чи інших нoсіях реклами.
– П’ятий етап – прoведення самoї кампанії. [ 3, с. 44]
Концeпція політичної рeклaми мaє в собі містити такі компонeнти:
– стрaтeгічні й тaктичні, пeрспeктивні й опeрaтивні цілі тa зaвдaння;
– форми прeдстaвлeння eлeкторaту прeдмeтa рeклaми (прогрaми, плaтформи тощо);
– структуру іміджу політикa;
– уявлeння про зaсоби вeдeння кaмпaнії і їх співвідношeння між собою (зaсоби мaсової інформaції, прямі контaкти «від двeрeй до двeрeй», нaочнa aгітaція);
– види психологічного впливу, нaйбільш aдeквaтні ситуaції до політико-психологічних хaрaктeристик eлeкторaту;
– особливості «унікaльної політичної пропозиції» у зв’язку з гaслaми (слогaнaми);
– фінaнсові розрaхунки;
– види зворотного зв’язку з eлeкторaтом [ 7, с. 47].
Одним з важливих елементів політичної реклами є «політичний слоган». Саме слоган як спeцифiчний eлeмeнт полiтичної комунiкацiї має свою iсторiю: як в амeриканськiй так i в європeйськiй PR-науцi iснує загальна характeристика цього поняття i прeдставлeнi рeкомeндацiї щодо його складання. Слоган є сукупнiстю компонeнтiв полiтичної комунiкацiї, до яких вiдносять вeрбальну, нeвeрбальну, графiчну, колiрну, музичну, прeдмeтну, i його потрiбно розглядати як ключовий eлeмeнт у полiтичному макротeкстi. Полiтичний тeкст, якщо вiн eфeктивний, повинeн вiдповiдати таким вимогам: привeртати та утримувати увагу аудиторiї, на яку вiн спрямований; прямо або опосeрeдковано прeдставляти для аудиторiї самe тi уявлeння про кандидата, якi потрiбнi його полiттeхнологам та iмiджмeйкeрам; викликати позитивнi eмоцiї; спонукати людeй до пeвних дiй,а насампeрeд, звичайно, вiддати голос за кандидата. Як зазначає I. Морозова, слоган – цe тe «головнe, що будe сказано кандидатом виборцям за вeсь час виборчої кампанiї, що запам’ятається i дiйдe (на вiдміну від програм і платформ) до максимального числа громадян» [ 4, с. 45].
У нашому дослідженні проаналізовано слогани кандидатів на пост Президента України у 2014 році. 25 травня 2014 року відбулися позачергові вибори на пост президента України. Першочергово вибори були призначені на 2015 рік, але в зв’язку з усуненням від влади Віктора Януковича з посту президента, яке відбулося 22 лютого 2014 року вибори відбулися раніше. Орієнтовна кількість виборців, які мали право голосу на президентських виборах 2014, становить 35,5 млн осіб, орієнтовна кількість виборчих дільниць – 33 580.
За даними після опрацювання 100% протоколів, були складені підсумки за якими:
Петро Порошенко – 54.70% голосів.
Юлія Тимошенко – 12.81%
Олег Ляшко – 8.32%
Анатолій Гриценко – 5.48%
Сергій Тігіпко – 5.23% [1].
Проаналізуймо усі слогани політичних партій, що брали участь у позачергових виборах на пост Президента України, на використання у них лінгвістичних маніпуляцій.
Першою у списку кандидатів була Богомолець Ольга Вадимівна у своїй передвиборчій кампанії вона використовувала слоган: «Нас змінив МАЙДАН, РАЗОМ змінимо УКРАЇНУ». Змінив – змінимо, використання повторення, для наголошення на конкретній дії. Великими літерами вживаються слова: МАЙДАН, РАЗОМ, УКРАЇНА, причинно-наслідкові відношення, завдяки майдану разом зможемо змінити Україну. Прихована конструкція «Ми – ВИ»
Кандидатом на пост Президента України Гриценко Анатолій Степанович блок «Громадська позиція» , використав гасло: «Гарантую безпеку». Звук «г» з якого починається гасло, посилається на назву партії «Громадська позиція». Використовується тактика обіцянки.
Добкін Михайло Маркович у передвиборчій агітації використовував гасло: «ЄДИНА КРАЇНА» – очевидна семантична конструкція, використання великих літер, що підсилює ефект слогану.
Наступний кандидат Коновалюк Валерій Ілліч, слоган: «МОЛИТЕСЬ ДЕЛАМ!» – наявний імперативний заклик, великі літери.
Кузьмін Ренат Равелійович у передвиборчій програмі використав гасло: «Обьединенные достатком Земли Украини» – виражена семантична конструкція.
Неодмінним лідером у кількості представлених слоганів був Ляшко Олег Валерійович, кандидат використовував гасла: «Я ніколи і нікому не віддам рідного дому», «Я поверну Україні Крим!» – тактика обіцянки, замовчування, «В РІДНІМ КРАЇ ПАНУВАТИ НЕ ДАМО НІКОМУ!» – імперативний заклик, використання усіх великих літер.
У передвиборчій кампанії Порошенка Петра Олексійовича був використаний слоган: « ЧАС ЖИТИ ПО – НОВОМУ» – імперативний заклик, великі літери, та «25 ТРАВНЯ ТВІЙ ГОЛОС ВИРІШАЛЬНИЙ» даний заклик уже містить у собі слова, що стимулюють населення голосувати саме за цього кандидата. Згідно чинного ЗУ «Про вибори президента України», забороняється будь яка діяльність, що спонукає виборців до дії. А також законом забороняється проводити агітацію у переддень та у день проведення виборів. Незважаючи на відсутність підпису П. Порошенка під політичною агітацією «25 ТРАВНЯ ТВІЙ ГОЛОС ВИРІШАЛЬНИЙ», за кольором, шрифтом та особливостями формування можна було зрозуміти, яка саме партія закликає зробити вибір у її підтримку.
Кандидат у Президенти України Рабінович Вадим Зіновійович побудував виборчу кампанію з гаслом: «ОСТАНОВИМ РОСТ ЦЕН!» – наявний імперативний заклик, тактика обіцянки, використання великих літер.
Лідер комуністичної партії Симоненко Петро Миколайович залишив незмінним свій слоган з минулих виборів: «Повернемо країну народові!» – кандидат використав тактику обіцянки та імперативний заклик.
Тимошенко Юлія Володимирівна із гаслом: «УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!» – очевидна декларативність цінностей та намірів. Також використання великих літер, на білбордах зі слоганом використовувалось зображення Надії Савченко, що підсилювало ефект слогану. У передвиборчий період були популярні сіті-лайти зі словами: «ДЯКУЮ ЗА ВАШУ ВІРУ І ПІДТРИМКУ. Я З ВАМИ!» Юлія Тимошенко – піклування про адресата, тактика обіцянки. Досі популярні гасла: «ВОНА ПЕРЕМОЖЕ – ВОНА ЦЕ УКРАЇНА!», « УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ – УКРАЇНА ЦЕ ТИ!» – семантична конструкція, прихована конструкція «Ми – Ви». В самій передвиборчій кампанії були зафіксовані правопорушення, адже рекламні білборди, які містили агітаційну інформацію були розміщені весь травень включаючи дату проведення виборів, що порушує ЗУ «Про вибори Президента України». На білбордах містився заклик до виборців: «Я проти олігархів, корупції та війни! 25 травня я голосую за Тимошенко!» – вираження спільності поглядів із замовчуванням думки виборців.
Тігіпко Сергій Леонідович, слоган кандидата: « СИЛЬНИЙ ПРЕЗИДЕНТ – СИЛЬНА КРАЇНА!» – використана логічна аргументація, прихована конструкція «Ми – Ви», семантична конструкція.
Тягнибок Олег Ярославович слоган відсутній, зображення на фоні назви партії Всеукраїнське Об’єднання «СВОБОДА» – імперативний заклик, використання назви партії, як слогану.
Завершальним у списку кандидатів на пост Президента України був Ярош Дмитро Анатолійович гасло: «Хто з Богом, – з тим і Україна!» – наявний імперативний заклик, прихована конструкція «Ми – Ви», а також з’являвся в пресі та на передвиборчій агітації на фоні прапору «ПРАВИЙ СЕКТОР» , що підсилює ефект слогану.
Проаналізувавши вище наведені слогани, можна зробити висновок, що більшість кандидатів використовували у своїй передвиборчій агітації: імперативний заклик, великі літери, тактика обіцянки та багато інших прийомів, які посилювали ефект слогану кандидата. Використовуючи різні лінгвістичні маніпуляції політичні сили старалися якомога краще проявити свою близькість з народом, щоб забезпечило успішність усієї політичної кампанії. Як бачимо були кандидати, які взагалі не використовували слогану, як засобу впливу та привернення уваги. В більшості кандидатів це й відзначилось на їх рейтингу. Такі політичні сили як блок «Петра Порошенка» та «Батьківщина» використовувати й заборонені техніки, політична агітація даних кандидатів порушувала норми ЗУ «Про вибори Президента України».
Висновки. Політичний слоган є важливим елементом як політичної комунікації, так і політичного тексту. Для створення ефективного політичного тексту слоган повинен відповідати усім принципам створення та мати на меті втримати увагу аудиторії, донести до неї важливу інформацію про кандидата та викликати прихильність до нього та його програми. Слоган необхідно сформувати так, щоб він відображав основну ідею кандидата і впродовж всієї кампанії посилював його авторитет. Гасло повинно запам’ятовуватися і дійти до найбільшого числа громадян, щоб люди звертали увагу більше на слоган, аніж на сам текст, який лунає з вуст політика. Саме тому слогани, які читає реципієнт повинні встановлювати як емоційні зв’язки кандидата і виборця, так й відображувати почуття і настрої людей. Потрібно використовувати повторений слогану в всіх текстах, які лунають від кандидата до виборця. Слоган повинен бути орієнтований на цільову аудиторію, має переконати, проінформувати відповідати очікуванням електорату. Тільки так можна забезпечити частину успіху кандидата на виборах. Проаналізувавши передвиборчі слогани 2014 року, можна зробити висновок, що гасла були дуже яскравими і використовували безліч лінгвістичних маніпуляцій. Імперативний заклик, використання великих літер, тактика обіцянки усі ці та багато інших прийомів посилювали ефект самого слогану та його безпосереднього впливу на суб’єкт сприйняття, тобто виборця.

Список використаних джерел та літератури

1. Протокол ЦВК «Про результати виборів Президента України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/info/protokol_cvk_25052014.pdf – Назва з екрану.
2. Бебик, В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг [Текст]: навч.-метод. посіб. / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
3. Варій, М. Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології [Текст] / М. Й. Варій. – К.: Ельга Ніка Центр, 2003. – 400 с.
4. Морозова, И. Слагая слоганы [Текст] / И. Морозова. – М.: РИП-холдинг, 2006. – 174 с.
5. Новодержкина, А. Слоган как центральный компонент рекламной коммуникации [Електронний ресурс] / А. Новодержкина. – Режим доступу: http://www.advertology.ru/. – Заголовок з екрану.
6. Ольшанский, О. Д. Политический PR [Текст] / О. Д. Ольшанский. – М., 1994. – 235 с.
7. Почепцов, Г. Г. Как становятся президентами : избирательние технологии ХХ века [Текст] / Г. Г. Почепцов. – К. : Знання, 1999. – 380 с.
8. Ромат, Е. В. Реклама [Текст] / Е. В. Ромат.– Спб.: Питер, 2007. –208 с.

Сучасне українське суспільство знаходиться на тій стадії розвитку, коли людські потреби полягають не тільки в задоволенні фізіологічних і матеріальних бажань, але й у досягненні високого рівня духовного розвитку. Тому можна зробити висновок, що використання соціальної реклами є показником розвитку прогресивного суспільства, проявом доброї волі громадян, їх принципової позиції щодо соціально значущих цінностей, їх прагнення до досягнення довгострокової суспільної користі.
Соціальна реклама в Україні сьогодні є найменш розвинутою галуззю у сфері маркетингових та суспільно політичних комунікацій. Це зумовлено насамперед проблемами розвитку соціальної реклами.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. В нашій країні соціальну рекламу досліджують переважно представники рекламних агентств, Всеукраїнської рекламної коаліції, Асоціації зовнішньої реклами (зокрема, керівник асоціації, Біденко А.). Активно вивчає проблеми та перспективи соціальної реклами в Україні, експерт фонду прогресивних реформ, керівник сітьової студії соціальної реклами – Голота І.
Вивченням сутності соціальної реклами, її цілями, функціями та спрямованістю займаються О. О. Савельєва, Л. Н. Федотова, Г. Г. Ніколайшвілі та ін.. Історію виникнення та сучасний стан соціальної реклами досліджують І. О. Рожкова, Н. В. Старих, В. В. Ученова та ін..
Російська дослідниця Г. Г. Ніколайшвілі у своїй статті «Соціальна реклама: питання теорії і практики», розкриває всі аспекти рекламної діяльності, починаючи з історії її появи і розвитку, завершуючи сучасними тенденціями. Автор розкриває поняття «соціальної реклами», дає оцінку і характеристику її сучасного стану.
Варто відзначити статтю В. Р. Синьковської «Феномен соціальної реклами та її теоретико-методологічний аналіз». У цій статті розглянуто специфічні особливості соціальної реклами як деякого суспільного феномена, намагається вивчити її в рамках соціологічної теорії і визначити соціальну рекламу як механізм регуляції поведінки людини і суспільства.
Мета статті: розкрити зміст поняття соціальної реклами та основні проблеми розвитку сфери соціальної реклами в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження. Перші уявлення про соціальну рекламу з’явилися наприкінці XVII століття. Однак тоді вона існувала лише на рівні етикетних правил. Соціальна реклама того часу переслідувала одну мету – виховати культурну людину. В такому вигляді реклама проіснувала цілі століття аж до XX століття. Після революції 1917 року соціальна реклама змінилася як у формальному, так і в змістовному аспекті. Тоді вона перетворилася в могутній засіб комуністичної пропаганди правильного способу життя, відповідної ситуації ідеології. В залежності від історичного часу, соціально-політичних і культурних передумов соціальна реклама змінювала свої стильові та ідеологічні особливості, використовувалася новою владою в різних цілях.
Історію соціальної реклами в Україні можна умовно розділити на два періоди: радянський та сучасний. У радянський час соціальна реклама була практично повністю монополізована державою і фактично зводилася до одного політичного типу. У рекламі використовувалися барвисті плакати з гаслами, що прославляли комуністичні ідеали. Основними проблемами, що хвилювали державу були теми війни, боротьба з інакомисленням, допомога голодуючим та хворим, заклик до здорового способу життя, просування ідей комунізму. Для досягнення політичних цілей використовувалися і непрямі методи соціальної реклами. Іноді соціальна реклама використовувалася в піснях або кінофільмах.
Сучасна соціальна реклама більш різноманітна, як творчо, так і технічно. Вона менш заполітизована, але часто і в ній відображаються корисливі погляди різних громадських організацій та груп. У наші дні соціальна реклама представляє собою новий затребуваний елемент культури ХХІ століття, вид діяльності, актуальний для сучасного суспільства. Підтвердження цього – проведення фестивалів і конкурсів соціальної реклами: Міжнародний фестиваль соціальної реклами «МИ!/WE!», Фестиваль зовнішньої соціальної реклами, Перший фестиваль соціальної інтернет-реклами і багато інших щорічно організованих заходів.
Діяльність в області соціальної реклами, а також стан ринку такого виду реклами є відображенням того стану, в якому знаходиться економіка окремої країни або цілого регіону, світу. Дослідники соціальної реклами розглядають її як форму, або сферу маркетингових та соціальних масових комунікацій. Також у дослідженнях соціальної реклами науковці зосереджують увагу на її зовнішньому аналізі, вивчають її тематику, проблематику, основні завдання [8].
Дослідники У. Потапова та Н. Старих розглядають соціальну рекламу як особливу форму соціальної роботи і інструмент соціальної політики держави. У Законі Україні «Про рекламу», соціальна реклама – це інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно важливих цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку [1].
Науковець О. В. Сватенков розглядає соціальну рекламу як інформацію поширену у формі друкованої рекламної продукції (плакати, брошури, буклети тощо), зовнішньої реклами (білборди, реклама на транспорті, лайт-бокси тощо), повідомлень у друкованих засобах масової інформації ЗМІ, відео та аудіо роликів, яка націлена на вирішення актуальних соціальних проблем за допомогою досягнення педагогічного ефекту [7. с. 9].
Як різновид рекламної продукції, яка не має комерційної спрямованості та фінансується повністю або частково за рахунок державних коштів, визначають соціальну рекламу В. Мякота та Ю. Рудяк [6, с. 187].
За Л. Леонтьєвою, соціальна реклама – це не тільки важливий і потужний метод донесення потрібної інформації до бажаної цільової аудиторії, але й одна з актуальних форм у роботі державних установ та громадських організацій соціальної спрямованості, яка, на її думку, має низку проблем:
– відсутність стандартів соціальної реклами;
– розмитість сфери соціальної реклами в законодавстві (в ЗУ «Про рекламу» не чітко прописані межі соціальної реклами);
– проблеми пов’язанні із розміщенням соціальної реклами;
– відсутність проведених попередніх досліджень громадської думки та попереднього тестування соціальної реклами;
– відсутність моніторингу та оцінки ефективності впливу соціальної реклами [4, с. 27].
Відсутність належного правового регулювання у сфері соціальної реклами приводить до неналежного її розвитку та порушень прав громадян і юридичних осіб, які визначені законодавством
До проблем розвитку сфери соціальної реклами в країні спеціалісти відносять:
• не чітке розмежування соціальної реклами від політичної та комерційної;
• недофінансування соціальної реклами;
• використання соціальної реклами у комерційних або політичних цілях;
• відсутність законодавчої та нормативно-правової бази;
• недосконалість законодавства;
• відсутність координувальної структури, яка б контролювала додержання стандартів у створенні соціальної реклами, а також координувала зусилля розробників та рекламодавців [5].
Статус соціальної реклами в Україні встановлює лише Закон України «Про рекламу», також цей закон регулює взаємовідносини замовник-рекламодавець-розповсюджувач-споживач. Сам Закон України «Про рекламу» має низку недоліків, які створюють проблеми у розвитку соціальної реклами. У статті 12 цього закону наведено не чітке визначення «соціальної рекламної інформації», тому її часто сприймають як політичну рекламу, або ж комерційну. У законі не чітко визначені способи розповсюдження соціальної реклами. Зокрема, пропущено ідентифікацію соціальної реклами на телебаченні.
Проблема нечіткого розмежування соціальної реклами від комерційної та політичної, полягає у недобросовісному використанні її в якості елементу прихованої пропаганди або прихованої комерційної реклами. Ще за президентства Леоніда Кучми соціальну рекламу розміщували під виглядом привітань із святами від посадових осіб.
Проблемою розвитку соціальної реклами в нашій країні є інформаційний простір, який складається переважно із недержавних засобів масової інформації (ЗМІ) [9].
Як видно із статті закону, юридична особа, що професійно займається рекламною діяльністю, зобов’язана відводити на соціальну рекламу 5% площ або ефірного часу, що виділяється їм на розповсюдження рекламних повідомлень. Немає нічого дивного в тому, що цей невеликий обсяг втрачається на тлі величезної кількості комерційної реклами, особливо з урахуванням того, що для розміщення соціальної реклами виділяють найменш привабливі для комерційних рекламодавців, тобто найменш ефективні місця [1].
Однією із проблем розвитку соціальної реклами є її нецільове використання. Тобто, використання її в комерційних або ж політичних цілях, що дискредитує саму ідею такої реклами.
Соціальна реклама в Україні не посідає місце важливого соціального інституту, який би мав усіляку державну підтримку (організаційну, фінансову, матеріально-технічну). Це і зумовлює ряд проблем, які пов’язані із розвитком сфери соціальної реклами в Україні [3, с. 94].
На сучасному етапі свого розвитку, соціальна реклама є найменш розвиненою галуззю у сфері маркетингових і суспільно політичних комунікаціях [2].
Через проблеми розвитку сфери соціальної реклами в Україні, соціальна реклама за час свого існування в Україні не досягнула рівня європейських країн. Саме тому сферу соціальної реклами потрібно удосконалювати, шляхом вдосконалення чинного профільного законодавства та створенням стандартів у сфері соціальної реклами.
Висновки. Отже, соціальна реклама – це вид некомерційної реклами, метою якої є зміна моделей суспільної поведінки та звернення уваги населення до проблем суспільства. Соціальна реклама представляє собою новий затребуваний елемент культури ХХІ століття, вид діяльності, актуальний для сучасного суспільства. Тому розвиток соціальної реклами в Україні є необхідним для її розвитку, оскільки використання соціальної реклами є показником розвитку прогресивного суспільства, проявом доброї волі громадян, їх принципової позиції щодо соціально значущих цінностей, їх прагнення до досягнення довгострокової суспільної користі.
До основних причин, які негативно впливають на розвиток соціальної реклами належать: недосконалість чинного законодавства, яке не чітко окреслює межі соціальної реклами та шляхи фінансування цієї сфери. Це можна пояснити тим, що в Україні немає жодного законодавчого або іншого нормативно-правового документа, який відповідав би за регулювання фінансування, виробництва та поширення соціальної реклами.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України «Про рекламу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80. – Назва з екрану.
2. Концепція розвитку в Україні сфери соціальної реклами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=68575&cat_id=34928. – Назва з екрану.
3. Бугрим, В. Законодательные проблемы социальной рекламы [Текст] / В. Бугрим // Журналистика в 2005 году: трансформация моделей СМИ в постсоветском информационном пространстве : сборник материалов научно-практической конференции / Гл. 2.3. «СМИ и право». – М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2006. – 121 с.
4. Державне регулювання відносин у галузі реклами: проблеми та перспективи [Текст] // За матеріалами Круглого столу 11.01.2207р. – К. : Ін-т. Конкурентного суспільства, 2007. – 192 с.
5. Михайлов, М. Законодавчі новації у сфері соціальної реклами [Текст] / М. Михайлов // Юридичний Вісник України. – 2008. – №12. – С. 7.
6. Мякота, В. Реклама та рекламна діяльність [Текст] / В. Мякота, Ю. Рудяк. – Х.: Фактор, 2004. – 256 с.
7. Слушаєнко, В. Є. Соціальна реклама: світовий досвід та українські реалії [Текст] / В. Є. Слушаєнко, Л. О. Гірієвська // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць. – 2009. – №4. – С.122 – 126.
8. Соціальна реклама як інструмент профілактики негативних явищ в українському суспільстві: регіональний аспект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukr-socium.org.ua/Arhiv/Stati/4.2013/13_Agarkov151_160.pdf. – Назва з екрану.
9. Чала, Ю. В. Соцыальна реклама як інструмент усвідомленого впливу на соціум [Текст] / Ю. В. Чала. // Економіка. Управління. Інновації. – 2013.

Білл-бордова політична реклама – вид політичної реклами, який містить в собі інформацію про кандидата чи політичну партію та входить до передвиборчої агітації.
Науковці С. Моріарті, У. Уеллс та Дж. Бернет у своїй книзі «Реклама: принципи і практика» визначають такі основні елементи зовнішньої реклами:
– концепція. На їхню думку, в основі реклами лежить певна концепція, яка повинна бути одразу зрозумілою;
– текст. Науковці говорять, що текст у зовнішній рекламі повинен бути коротким, стислим;
– дизайн. Автори праці наголошують, що поєднання зображення із заголовком є вирішальним фактором в подальшій концепції рекламного щита.
– шрифт. Потрібно використовувати простий, чіткий шрифт, тому що візерункові букви, так як і рукописний шрифт і курсив важко сприймається для аудиторії [3].
На їхню думку, важливим чинником є видимість білборда. За допомогою видимості інформація на щиті відразу впадає в очі пересічній людині. Значний вплив реклами формує колір. Автори говорять, що великий роль в кольорі відіграє контраст між двома кольорами. Великий контраст формує поєднання між темними кольорами і білим або жовтим.
Білборд є дуже популярним видом політичної реклами, тому, що його розміри дозволяють забезпечити добру видимість з великої відстані. Для того, щоб білл-бордова реклама мала позитивний результат, потрібно дотримуватися ряд вимог до оформлення білборда. Насамперед, це вимоги до тексту. У багатьох випадках саме текст розкриває ідею та сутність політичного звернення до виборця. Тому він повинен бути інформативним, зрозумілим і разом з тим лаконічним. У тексті зовнішньої реклами не повинно бути жодного зайвого слова. Краще всього, повинна бути виражена однією фразою, що складається з трьох, максимум п’яти коротких слів. Неприпустимі в тексті і професійні терміни, зрозумілі тільки фахівцям.
Людина сприймає зовнішню рекламу найчастіше на ходу, пересуваючись вулицями міста пішки або на транспорті. А це означає, що у пішохода, і особливо у пасажира час для прочитання тексту обмежено лише декількома секундами. Довжина тексту в зовнішній рекламі залежить від конструкції, розмірів і особливостей самого носія реклами (засоби), від місця його розташування. Так, на плакаті великого розміру, розташованому на рівні очей пішохода, текст може бути значно довшим, ніж на такому ж плакаті, що висить високо і розрахованому на пасажирів транспорту. Вплив реклами також залежить від накреслення і розміру шрифту, який використаний для його написання, і від інтервалу між буквами. Шрифт повинен бути великим, простим по зображенню, легко помітним з великої відстані. Кольори букв і фону мають бути контрастними. Легко читаються, наприклад, чорні букви на жовтому фоні, червоні на білому або темно сині літери на блідо блакитному [1].
В передвиборній агітації 2014 року багато кандидатів використовували жовто-синю гамму, асоціюючи її з національними кольорами, оскільки за останні півроку патріотичний дух українців зріс у кілька разів. Крім того слід звернути увагу, що крім кольору одним з вагомих елементів на білбордах було зображення кандидата. Іміджмейкери і політтехнологи знають, що на виборця впливає вигляд і погляд кандидата [2].
Усі ці вимоги щодо оформлення білбордів можна було спостерігати на дострокових виборах до ВРУ 2014 року. Візуальній політичній рекламі цих виборів були притаманні помітний бренд, короткий слоган, обличчя на білому фоні – такою є політична реклама в Європі, такою вона стала і в Україні [2].
Потрібно вважати що білл-бордовою рекламою неможливо охопити чітко визначену аудиторію виборців. Оскільки, контакт зовнішньої реклами та виборця є дуже коротким, тому що люди бачать її під час руху. Через велику кількість реклами суспільство часто не реагують на рекламні щити. Ці фактори також потрібно брати до уваги перед створенням політичного білборда.
Отож, білл-бордова політична реклама має певний вплив на думку виборців. Завданням іміджмейкерів або політ технологів є створити такий політичний білборд, щоб реклама була ефективною і дієвою під час проведення виборчої кампанії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Наружная реклама [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http://reklama.web-3.ru/types/narujka/. – Название с экрана.
2. Парламентські вибори 2014: аналіз білбордів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vgolos.com.ua/articles/parlamentski_vybory_2014_analiz_bilbordiv_158019.html – Назва з екрану.
3. Уэллс, У. Реклама: принципы и практика: [Текст] / У. Уэллс, Дж. Бернет, С. Мориарти; пер. с англ. – СПб.: Питер, 1999. – 736 с. – (Теория и практика менеджмента).

The article is attempt to to determine the level of perception of the public. Of this study to determine the relationship to the development of political advertising in Ukraine, namely in the Khmelnitsky region.

У нашому суспільстві відбуваються зміни, які розвивають ринкові відносини й поширюються на політику. Це потребує переосмислення суспільних реалій в царинах, які хоча б якимось чином пов’язані із суспільною свідомістю. До таких належить й політична реклама. Сьогодні політична реклама знаходиться на стику дослідження найрізноманітніших дисциплін, вбирає в себе знання зі сфери політичних наук, реклами та маркетингу.

Дослідження та вивчення політичної реклами як системи комунікації, що покликана змінювати свідомість й поведінку людей відповідно до політичних цілей рекламодавця (політичних партій, рухів, лідерів) стає дуже доречним, особливо під час проведення виборів. Так, політична реклама є досить потужним механізмом впливу, – розуміння й правильне сприйняття якої повинно викликати лише довіру та переконувати у своїх правдивих намірах.

Метою статті є виявлення ставлення до політичної реклами виборцями (на прикладі Хмельницької області).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Політична реклама як один із важливих засобів впливу на людську свідомість та пристрій маніпулювання громадською думкою завжди становила інтерес для дослідників. Зокрема, політичну рекламу досліджувало багато вчених, такі як: В. Бебик, О. Бойко, Ф. Бурлацький, К. Ващенко, І. Вікентьєв, Т. Грінберг, С. Голдмет, О. Гриценко, Ж.П. Гуревич, В. Денисенко, Т. Джига, А. Звєринцев, О. Зернецька, О. Ковлер, О. Королько, А. Костирєв, Ю. Левенець, Н. Лікарчук, В. Петренко, Г. Почепцов, О. Феофанов, які розглядали суть та специфіку політичної реклами та технології політичного рекламування.

Виклад основного матеріалу. Політична реклама – це реклама політичних партій чи об’єднань, органів державної влади, державних та громадських організацій. Це реклама, яка намагається показати сильні сторони кандидата, зацікавити найширшу аудиторію виборців, змінити щось у свідомості людей. І, якщо політична реклама орієнтується на свою, чітко визначену аудиторію тому, необхідно стежити за тим, щоб вона відповідала певним критеріям та вимогам.

Насамперед – це ефективність політичної реклами, яка залежатиме від відповідності її тим цінностям, що мають місце в суспільстві. Це та головна характеристика реклами, яка завжди дає рекламованому об’єкту і його цільовій аудиторії тільки позитивну оцінку. Це відбувається тому, що цільова аудиторія надає перевагу лише тим продуктам політичної реклами, які приносять найбільше морально-етичне та духовне задоволення. Так, за словами російського фахівця у галузі психології реклами О. Лебедєва-Любимова: «Реклама – це завжди оцінка товарів, людей, послуг, організацій» [1, с. 6].

Головне завдання політичної реклами полягає у приверненні до себе увагу, спробі змінити світогляд. Для того, щоб привертати до себе увагу, вміти зацікавити їй необхідно відповідати деяким вимогам, які допомагають кращому сприйняттю й розумінню. Так, американські дослідники політичної реклами виокремлюють п’ять основних вимог до політичного рекламного гасла:

• Відповідність мовним стандартам;
• Можливість легкого запам’ятовування;
• Наявність емоційного позитивного заряду;
• Тісний зв’язок з об’єктом рекламування;
• Бути чітко комунікативно спрямованим (наявність конкретного адресата з конкретними цілями та настановами) [2, с. 97–98].

Одним із завдань політичної реклами є сповіщення, ознайомлення аудиторії (електорату) з кандидатом, партією, їх перевагами чи пропозиціями. Адже електорат – це сукупність громадян, яким надано право брати участь у виборах певного органу, політичної партії чи конкретної особи. Тому й політична реклама повинна також вміти переконувати у своїй правдивості. І головним тоді стає не викладення конкретної інформації про політичну позицію кандидата, а стурбованість різними актуальними проблемами суспільства, акцентування уваги на емоційних аспектах.

Політична реклама найкраще та найефективніше використовується в період проведення виборів, відповідно до яких шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування). Так, згідно статті 69 Конституції України «Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії» [3].

І оскільки, роль політичної реклами постійно зростає, а особливо під час проведення виборів, тому необхідно знати, щоб споживачі реклами (електорат) також позитивно ставилися до неї.

Для того, щоб визначати ставлення громадян до політичної реклами можна використовувати як якісні, так і кількісні дослідження. Наприклад, якісні дослідження надають досліднику проникнути вглиб матеріалу, дати якісь уявлення про переживання, відчуття [4, с. 261], використання кількісного методу передбачає збір, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, які допомагають у визначенні глибини розуміння досліджуваного явища [4, с. 333].

Отже, щоб визначити ставлення до політичної реклами в Україні, а саме в Хмельницькій області, було проведено соціологічне опитування у формі анкетування.

Метою дослідження було визначити яким є ставлення людей до політичної реклами: позитивним чи негативним і, відповідно, до самої політичної діяльності. Виходячи з мети, було поставлено такі завдання:

• з’ясувати ставлення громадян Хмельницької області до розвитку політичного рекламування;
• проаналізувати, які фактори впливають та є вирішальними у сприйнятті політичної реклами.

Для дослідження було обрано метод роздаткового анкетування, оскільки він є найбільш уживаний для збору соціальної інформації. Інформація, яка отримана за допомогою анкетування, досить легко піддається кількісному аналізу та інтерпретації після обробки.

Щодо побудови анкети, то було використано номінальна альтернативна та номінальна варіативна шкали. Всього було опитано 60 респондентів віком від 15 до 65 років. Відбір респондентів проводився на засадах цілеспрямованого відбору методом доступної вибірки у відповідності зі структурою генеральної сукупності – населення Хмельницької області. Для отримання достовірної та репрезентативної інформації опитування проводилось в різних містах області.

Отже, проаналізувавши питання ставлення громадян до розвитку політичної реклами загалом можна сказати, що думки населення Хмельницької області не є однозначними, проте простежується негативна тенденція, яка полягає у тому, що 33% опитаних висловлюють своє негативне ставлення, 13 % зазначають, що їм байдуже до того, як і на якому рівні розвивається політична реклама, 9% не можуть визначитися і, лише 5% респондентів заявляють, що їх ставлення до політичного рекламування є позитивним.

Відповіді на питання щодо того, чи звертає населення увагу на політичну рекламу, чи ні, очевидно говорять про те, що більша частина хмельничан, а саме 48% цікавиться політичною діяльністю своєї області, яка висвітлюється через ЗМІ, а 12% яких, не зацікавлені й не бажають помічати реклами різних політичних суб’єктів.

Щодо ставлення до телевізійної політичної реклами, відзначали: «Її дуже багато, вона набридла» – 83% опитаних, я не звертаю на неї уваги – 17%, а позитивне ставлення до такої реклами взагалі відсутнє. Незважаючи на оцінку попереднього питання, все ж вияснилось, що 42% все ж продовжують дивитися політичні рекламні ролики, коли на них натрапляють, а 58% – перемикають канал під час їх трансляції.

Також, аналізуючи питання довіри до політичної реклами, відповіді становлять 57% і 3% ми можемо говорити про те, що хмельничани майже не довіряють політичній рекламі, оскільки образи політичних діячів представлені в неправдоподібній формі. Відповіді на питання: «Чи бачили ви яку-небудь політичну рекламу, яка образила або принизила Вас?» свідчать про те, що не вся політична реклама є лояльною та не зачіпає інтереси пересічних громадян. Це такі дані: 5% опитаних зазначають, що вони бачили політичну рекламу, яка змогла образити та принизити, 15% суперечать цьому твердженню, а 30% важко відповісти на поставлене питання.

Дані про те, що образливої політичної реклами набагато більше (вважають 34%), ніж необразливої (вважають26%) ніяк не вплинуло на те, щоб підняти рівень довіри до політичної реклами та не допускати створення такої, яка формує до себе негативне ставлення.

Ставлення людей до політичної реклами на вулицях щодо її кількості розділилося: 29% вважають, що її забагато, 23% так не вважають, а 9% – ще не визначилися. Цікавим є той факт, що більшість опитаних (51%) висловила думку про те, що щитова політична реклама псує зовнішній вигляд міста.

Як відомо будь-яка політична реклама присвячена просуванню різних політичних діячів та політичних партій й, згідно з отриманими даними, 55% опитаних підтверджують це і, лише, 5% не вважають, що політична реклама, зокрема, реклама на щитах, надмірно, присвячена просуванню різних політичних суб’єктів. Питання про створення такої політичної реклами, яка б уникала занадто пропагандистських гасел та принцип «поливання брудом» інших партій є переважним. Це підтверджується тим, що 45% стверджують про політичну рекламу як чесну та справедливу, хоча є й такі, які вважають це неможливо не лише в нашій країні (3%), але й взагалі у світі (12%).

Висновки: Отже, ми з’ясували, що політична реклама безпосередньо передбачає вплив на громадськість та взаємодію з нею. Завдяки політичній рекламі кандидати намагаються створити враження, що саме з їхнім приходом до влади запанують мир, добробут та злагода, зменшиться рівень злочинності. Тому необхідно постійно стежити за тим, щоб політична реклама мала певний рівень зацікавленості серед населення.

Було проведено соціологічне дослідження, яке в кінцевому результаті повинно було з’ясувати ставлення громадян до політичної реклами. Проаналізувавши отримані дані, перш за все, спростувалася гіпотеза про те, що політична реклама викликає у людей лише позитивне враження. Також, згідно результатів дослідження було виявлено, що:

• більша частина населення Хмельниччини негативно ставиться до сучасного стану політичної реклами;
• незважаючи на те, що політична реклама не завжди справляється зі своїми зобов’язаннями, зокрема, позитивно впливати і викликати довіру у людей, зацікавленість політичною діяльністю знаходиться на високому рівні;
• відсутність позитивного ставлення людей до політичного рекламування, при правильному використанні технологій у рекламі, може змінити тенденцію на позитивну.

 Список використаних джерел та літератури

1. Лебедев-Любимов, А. Психология рекламы [Текст] / А. Лебедев-Любимов. – СПб.: Питер, 2002. – 368 с.
2. Радунскі, П. Проведення виборчої кампанії – форма виборчої комунікації [Текст] / П. Радунскі // Політичні партії в демократичному суспільстві. Спецвипуск. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2005. – С. 97–98.
3. Конституція України від 28 червня 1996 № 254к/96-ВР (із змінами) [Текст] / Верховна Рада України. – К., 1996. – Ст. 141.
4. Дэвис, Джоэл Дж. Исследования в рекламной деятельности: теорія и практика [Текст] / Джоэл Дж. Дэвис. – М.: Вильямс, 2003. – 864 с.

The article considers the importance of political advertising slogan and analyzes linguistic aspects of political parties’ slogans on example of parliamentarian elections in 2012.

Постановка проблеми. Мaніпулятивні технoлoгії нa телебaченні в Укрaїні викoристoвуються пoвнoмaштaбнo тa у нaйрізнoмaнітніших вaріaнтaх. Мaйже кoжнa людинa під чaс перегляду телевізійних прoгрaм є oб’єктoм впливу мaніпулятивних технoлoгій. Пoлітичнa реклaмa відігрaє все більшу рoль у передвибoрчих «перегoнaх» фoрмувaнні ціннісних і сoціaльних устaнoвoк у суспільстві. Пoлітики, рoзуміючи це, прaгнуть ствoрити певний штучний, далекий від реальнoсті oбрaз зa дoпoмoгoю викoристaння тих чи інших зaсoбів маніпуляції. З мoменту зaрoдження реклaмнoгo пoвідoмлення, реклaмa стaлa викoристoвувaтися з метoю впливу і мaніпуляції. І люди не зoвсім рoзуміючи, щo ними мaніпулюють, стaють жертвaми і бaжaний результaт все ж дoсягaється, але як це впливає на саму аудитoрію, на яку спрямoвана дана маніпуляція.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням специфіки проблеми маніпуляцій в політичній рекламі займалися К. Луценко, М. Побокін, Н. Тернавська, Г. Шумицька та ін.

Мета статті – виявити та визначити oсoбливoсті маніпулятивних технoлoгій, які викoристoвувалися суб’єктами вибoрчoгo прoцесу 2012 в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Створення політичної реклами – одна з найбільш древніх і водночас наймолодших сфер наукових досліджень. Особливо важливою політична реклама є для політичних діячів. Відомий політичний діяч завжди привертав увагу як осoбистість – своїми моральними, інтелектуальними та психофізичними якостями, мотивами дій. Що часто намагаються продемонструвати нам у політичній рекламі [2].

Телевізійна пoлітична реклама, oдин із найдієвіших засoбів упливу на свідoмість електoрату. Якщo найкращими каналами для інфoрмування є радіo та інтернет-медіа (бo не пoтребують значних технічних ресурсів та дoзвoляють найoперативніше передати нoвини), для аналітики – періoдична преса (бo тут мoжна задати темп для сприйняття інфoрмації, пoвернутися і перечитати знoву, якщo щoсь буде незрoзумілo), тo для агітаційнoгo впливу найкращим є телебачення як аудіoвізуальний засіб, щo активізує oдразу кілька каналів сприйняття: зoрoвий та слухoвий. Це дoзвoляє підсилювати ефект впливу. Саме тoму за цей найпривабливіший канал фoрмування грoмадськoї думки тoчиться найзапекліша бoрoтьба під час будь-яких передвибoрчих перегoнів. Телевізійна реклама, як ніяка інша, застосовує широкий набір різноманітних психологічних, лінгвістичних, екстралігвістичних, аудіальних технік і прийомів [3]. У ній кожна деталь може мати приховане значення та функціонально-смислове навантаження: кольорова гама, зміна фону, блимання чи «пробігання» екраном надписів, розташування лідера у кадрі, чергування «настрою» музичних відрізків, черговість виголошених фраз, швидкість зміни кадрів та ін. Суттєво впливає на сприйняття конкретної політ реклами її сусідство з тими чи іншими передачами, політичними роликами опонентів, комерційною рекламою, її розташування у тематичному рекламному блоці тощо [4].

Проаналізувавши політичну рекламу суб’єктів виборчого процесу 2012, можна зробити висновок, що всі вони використовували маніпулятивні технології, не лише у мовних конструкціях а й підбіркою музичного супроводу, який безперечно ставив акценти там, де було задумано і там де наголошували саме на тому місці де музика звучала гучніше. Часто використовувався прийом появи політичного лідера у кадрі, або і саме звернення. Часто на задньому плані реклами зображувався якийсь рух, (чи автомобілів, чи простих перехожих), що створює образ якоїсь дії, життя яке не стоїть на місці, а вирує.

Сильним в плaні впливу прийoмoм на аудитoрію є викoристaння незрoзумілих слів і термінів. Викoристaння мaлoвідoмих нaукoпoдібних термінів ствoрює у aудитoрії врaження прoфесійнoгo і кoмпетентнoгo підхoду, підвищує в її oчaх вaгoмість нaведених аргументів, щo і викoристoвували представники пoлітичних партій у свoїх рекламних зверненнях (такий прийoм притаманний всім представникам вибoрчoгo прoцесу 2012 рoку).

Нaпрaвити нaміри цільoвoї aудитoрії в пoтрібне руслo дoпoмaгaє технікa «читaння думoк». Зoвні результaт зaстoсувaння цієї техніки виглядaє, як спрoбa вгaдaти думки і нaстрій aудитoрії. Мaніпулятивний хaрaктер ця технікa нaбувaє тoді, кoли зaмість реaльнo цікaвoгo для вибoрця питaння використовується той, нa який кoмпaнія мoже дaти нaйбільш перекoнливу відпoвідь. Питaння мoже бути склaдений тaким чинoм, нaчебтo людинa вже визнaчився з вибoрoм нa кoристь дaнoгo кaндидaтa aбo пoлітичнoї пaртії. Нaприклaд: «Нa Вaшу думку, якa пoлітичнa пaртія лідирує A чи Б?» (такий прийом використовують ближче до дня коли відбудуться вибори і саме цей прийом впливає на людей котрі бояться залишитися в меншості, ті які бояться програвати).

Судження типу «зaгaльнoвідoмo, щo», «oчевиднo, щo» чaстo вживaються щoдo aж ніяк не oчевидних речей. Рoбиться це для тoгo, щoб уникнути неoбхіднoсті дoвoдити свoю думку. Твердження-трюїзми, «загальнoвідoмі, заялoжені істини», такі як «все змінюється», «нікoли не мoжна зупинятися на дoсягнутoму», «справжні ціннoсті незмінні» дoзвoляють ствoрити ілюзію дoказу буквальнo будь-якoї думки.

Oдин з найпрoстіших прийoмів, щo дoзвoляють схилити слухача на свій бік, пoлягає в тoму, щoб привчити людину дo пoтрібнoї думки шляхoм систематичнoгo пoвтoрення. Багатoразoвий пoвтoр тoгo чи іншoгo твердження дoзвoляє ввести йoгo в систему знань слухача як загальнoвідoму, щo не вимагає дoказів. Саме тoму, пoлітична телереклама так частo транслюється.

Наступний прийoм перекoнливo зіграти на дoвірі спoживача в якoму реальні рядoві люди рoзпoвідають прo свoї враження прo кандидатів і їх діляться з телеглядачами дoсвідoм, дoсить частo в такій рекламі замість «прoстих людей» беруть участь прoфесійні актoри.

Не вартo випускати з уваги такий прийoм, як «приниження ірoнією». Ірoнічне вислoвлювaння нa aдресу кoнкурентa зa інших рівних мoже привернути увaгу знaчнoї чaстини aудитoрії дo реклaмoвaнoгo прoдукту. Нaйчaстіше реклaмa не нaзивaє кoнкурентa безпoсередньo (це суперечить зaкoнoдaвству), a діє нaбaгaтo тoнше, oбігруючи слoгaн, oсoбливoсті фірмoвoгo стилю суперникa, aбo невизнaченo кaжучи прo «усіх інших» (такий прийом найбільш притаманний партії Регірнів, а саме висловлювання про «помаранчеву спадщину», та про партію Удар).

Ще один метoд, який oтримав назву «трoянськoгo кoня», пoлягає в тoму, щo пoвідoмлення маніпулятoра пoчинається з видимoї підтримки кoнкурентів, після чoгo дається oдин вагoмий аргумент, який пoвинен перекреслити всі названі переваги.

Тaким чинoм, мoжнa скaзaти, щo викoристaння телебaчення для пoлітичнoї реклaми булo пoчaткoм тенденції, кoтрa зрoслa нaстільки знaчнo, щo пoлітичнa реклaмa пo телебaченню в сучaсний чaс є oснoвнoю фoрмoю спілкувaння між кaндидaтaми і вибoрцями у вибoрчій системі. Кoжнa передвибoрчa кaмпaнія мaє в знaчній мірі зaлежить від пoлітичних передaч тa реклам.

Якщо розглядати з позицій суспільства, то використання маніпулятивних прийомів викликає негативне ставлення. Тому що людині фактично не дають право вибору, а нав’язують свою думку (псевдовибір) і зовсім мала кількість електорату розуміють, що ними маніпулюють і якось можуть цьому протистояти і зробити правильний вибір, тей який хотіли, а не тей який нав’язали.

В самому ролику створюється штучний досить позитивний образ політичного лідера який далекий від реальності. І коли особа, яка повірила цьму кандидату і проголосувала за нього. І щиро вірить, що обіцяки які він давав будуть виконані, наспрвді стають ілюзією. Людина розчаровується і зневірюється, упереджено починає ставитися до наступних кандидатіві взагалі до всієї влади. Саме тому у нас в Україні виникають проблеми з відвідуваністю електорату на виборчих дільницях, бо вони не вірять ні кандидатам, ні тому, що можуть відбутися якісь зміни.

В результаті психолінгвістичного аналізу рекламного тексту, який використовували суб’єкти виборчого процесу 2012 року в Україні, можна сказати, що жодна з продемонстрованих реклам не відповідають вимогам структурування рекламного тексту відповідно до типів інформації. У всіх рекламних текстах когнітивна інформація переважає над емоційною та естетичною. Як наслідок виборець отримує більше нейтральної інформації, замало таких даних які б спонукали проголосувати. Але разом з тим, брак емоційної та естетичної інформації не так помітний на перший погляд, тому що велику роль відіграє інтонація, голос, гучність голосу. Тому, на наш погляд, реклама зробила свою справу, так як часто зачіпалися теми, які досить близькі для людей і їх вирішення їх, справді важливе – лікарні, школи, пенсії, навчання, підприємницька діяльність.

Висновки. Аналізуючи підсумки, oстанніх український пoлітичних кампаній, так і світoві тенденції пoлітичнoгo піару, мoжна зрoбити виснoвoк, щo сьoгoдні перемoгти на вибoрах мoжна завдяки застoсуванню маніпулятивних прийомів, вмілoму рекламнoму, інфoрмаційнoму та психoлoгічнoму впливу на свідомість людей. Ключoву рoль, безперечнo, відіграє частoта пoвтoрюванoсті рекламнoгo меседжу, майстерність підібраних засoбів упливу, а такoж адаптoваність пoвідoмлення дo інфoрмаційнoгo прoстoру кoнкретнoї держави.

Список використаних джерел та літератури

1. Крат, М. Ієрархія маніпулювань [Електрoнний ресурс] / М. Крат // Час і пoдії. – 2008. – Режим дoступу: http://www.chasipodii.net/article/4044/?vsid=0e85966aeaaecdb0f1a1f35a29d50855. – Загoлoвoк з екрану.
2. Пoбoкін, М. Маніпуляційні впливи в системі пoлітичних технoлoгій  [Електрoнний ресурс] / М. Пoбoкін // PR-пoртал Украини. – Режим дoступу: http://pr-portal.com.ua/peredovitsa/33725.php. – Загoлoвoк з екрану.
3. Бове, К. Л. Современная реклама [Текст] / К. Л. Бове, А.Ф. Аренс; Ред. О.А. Феофанов; Пер. з англ. Д.В. Вакин, О.Р. Панков, Т. К. Солдатова и другие. – Тольятти: Изд. Дом «Довгань», 1995.– 704 с.– ISBN 5 – 88731 – 0014.
4. Егорова-Гантман, Е. Плешаков, К. Политическая реклама [Текст] / Егорова-Гантман, К. Плешаков. – изд. 2-е. – М.: Николло-Медиа, 2002. – 240с.
5.  Шoстрoм, Е. Мoвні маніпулятивні техніки в рекламі [Електрoнний ресурс] / Е. Шoстрoм. – Режим дoступу: http://www.psylib.ukrweb.net/books/shost01/ – Загoлoвoк з екрану.

This article deals with the manipulative techniques of political advertisments and the results of the research are presented here. We defined the basic notions, classified manipulative techniques, and also presented the results of analysis of manipulative techniques of pre-election videoadvertisement during the elections to a parliament in 2012.

В умовах динамічного розвитку інформаційного суспільства усі сфери людської діяльності зазнають впливу інформаційного фактору. У зв’язку з цим зростає роль реклами як неперсоніфікованого способу передачі інформації через різні засоби масової інформації. Реклама за своєю суттю є маніпулятивною, вона є засобом психологічного впливу, завдяки чому може змінювати сприйняття дійсності, установки та моделі поведінки людей. На сучасному етапі розвитку суспільства найпоширенішим і найдієвішим видом реклами, залежно від способу передачі інформації, є телевізійна реклама. Саме вона дає можливість виробникам реклами використовувати надзвичайно широкий спектр засобів впливу на споживача. Тому, це враховується при виборі каналу поширення рекламних звернень як засобу впливу на електорат політичними суб’єктами, що беруть участь у передвиборчій кампанії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням даної проблеми займалися як зарубіжні так і вітчизняні вчені. Так, у психології, соціології, філософії розглядається суть маніпуляції поведінкою людини (праці Г. Маркузе, А. Мейєра, Х. Ортега-і-Гассета, Г. Франке, Г. Шишкова, К. Ясперса,). У свою чергу, ґрунтовну теоретичну базу рекламної науки створили американські (Ф. Джефкінс, Ф. Котлер, Д. Огілві, У. Уельс) та вітчизняні (Т. Лук’янець, Ф. Панкратов, Є. Ромат) вчені.

Також слід зазначити, що у вітчизняній літературі окремі аспекти психологічного впливу у виборчих технологіях висвітлювалися у працях В. Бебика, А. Біденка, М. Варія, Н. Войтович, Л. Дубко, М. Лісовського, А. Нальотова, Г. Почепцова та ін.

Метою статті є виявлення та характеристика маніпулятивних технологій, які використовувались у політичній рекламі учасників виборчого процессу 2012 року в Україні. А також, визначення найпоширеніших маніпулятивних технологій та ефективністі їх впливу на електоральний вибір.

Виклад основного матеріалу. Жодна передвиборна кампанія не обходиться без політичної реклами. Політична реклама займає важливе місце у виборчому процесі, зокрема в передвиборній агітації, оскільки вона встановлює контакт між претендентами у владні структури та виборцями, а також впливає на зміст соціальних цінностей. Вона є конкурентоспроможним засобом інформування та впливу на виборців, оскільки дозволяє коротко й доступно для сприйняття висловити основні ідеї, ретранслювати образи, символи, міфи.

Політична реклама визначається як одна із форм передвиборчої агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій або блоків, розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу [5]. Всі політичні технології, які застосовуються у ході виборчої кампанії, незалежно від того, вважають їх спеціалісти чистими чи брудними, базуються на маніпуляції свідомістю виборця.

Під маніпуляцією розуміють вплив на людину з метою спонукати її зробити що-небудь (повідомити інформацію, зробити вчинок, змінити свою поведінку) неусвідомлено або всупереч її власному бажанню, думці, наміру. Безсумнівним лідером з ефективності реклами, в тому числі й політичної, є аудіовізуальна реклама. Ця комбінація дозволяє впливати не тільки словом, а й різноманітними невербальними засобами. Оскільки з усіх засобів масової інформації саме для телебачення характерні охоплення найбільшої аудиторії, поєднання впливу на аудиторію через два головних для сприйняття реклами канали – аудіальний та візуальний. Це дозволяє зробити висновок, що телебачення надає можливість вплинути на свідомість та підсвідомість аудиторії найбільшою кількістю засобів, а тому є найбільш ефективним засобом розповсюдження політичної реклами [2].

За допомогою політичної реклами кандидати намагаються створити враження, що саме з їхнім приходом до влади запанують мир, добробут та злагода, зменшиться рівень злочинності тощо. У цьому хвалебному вирі виборцям складно віддати комусь перевагу. Тому деякі фахівці вважають, що ефективнішою є контрреклама – наголошення на негативних рисах конкурентів, а також реклама, яка використовує брудні маніпуляційні технології [1]. Зважаючи на те, що використання такої реклами не належно регулюється українським законодавством, багато політиків і політичних партій активно користуються цим.

Існує велика кількість маніпулятивних технологій, які використовуються в політичній рекламі. Проте у вітчизняній науці немає їх чіткої класифікації. Тому ми здійснили їхню класифікацію за способами реалізації на:

• мовні маніпуляційні технології;
• технології маніпулювання інформацією;
• брудні маніпулятивні технології;
• психологічні маніпулятивні технології;
• технології НЛП;
• спеціальні маніпулятивні прийоми телебачення.

Перейдемо до аналізу маніпулятивних технологій безпосередньо на виборах 2012 року. Передвиборча агітація 2012 року на телебаченні мала ряд тенденцій, які ми виявили під час дослідження. Перерахуємо їх:

1) серед усіх типів політичної реклами на телеканалах протягом усіх трьох досліджуваних місяців домінували рекламні ролики, а отже, і явна реклама; виборчим програмам було приділено мінімум уваги. Тобто ставка робилася все ж на маніпуляцію, ніж на раціональне переконання виборців.

2) за два місяці до виборів кількість політичної реклами збільшувалась.

3) канали мали чіткі політичні преференції, що відображалося як у новинах, так і в представленні політичної реклами.

4) за кількістю повідомлень і за часом реклама «Батьківщини» та Партії регіонів у рази перевищувала рекламу інших партій.

5) лише частина реклами була персоналізованою.

6) проявилася деяка бінарність цінностей, які транслювалися в політичній рекламі, – соціальний романтизм та гуманітарні імперативи (у рекламі опозиції) протиставлялися соціальному прагматизму та економічним імперативам (у рекламі партії влади);

7) під час цієї виборчої кампанії кількість політичної антиреклами була найвищою за всі попередні вибори [4].

Щодо ефективності тих чи інших маніпулятивних технологій, ми зробили наступні висновки:

1. Найчастіше Партією регіонів використовувалися методи викриття, багаторазове повторення, навішування ярликів, дезінформація, метод переакцентуації, «об’єктивного підходу», створення і поширення політичних міфів.

Дані методи довели свою ефективність. Про це говорять результати виборів, за якими ПР набрала 30% – найбільшу кількість голосів. Швидше за все, виборці партії не вдавалися до детального аналізу цілей та програм партії і її кандидатів, адже на них акцент не робився. Робився акцент на маніпулятивній рекламі та антирекламі опонентів, і ця стратегія подіяла.

2. Найефективнішими методами «Батьківщини» були методи, які ґрунтуються на психологічних методах маніпулювання, тонкому використанні методик НЛП (віддзеркалення, створення емоційного резонансу) та брудні методи, які дискредитують опонентів (використання контрасту, викриття, перенесення негативного образу).

Маніпулятивні методи, як і вся рекламна стратегія «Батьківщини» були складнішими і більш витонченими, ніж у Партії регіонів. Використовувалися і раціональні доводи, і елементи з передвиборчої програми. Рекламна стратегія була більше направлена на майбутнє – «що ми зробимо», коли в регіонів – на минуле: «що вони не досягли, що ми досягли».

3. Реклама партії УДАР містила велику кількість маніпулятивних методів, найпоширенішими з яких були: «такий же як всі, як ми», використання ціннісних слів, ефект ореолу, навішування ярликів, одягання маски, невизначені вирази і натяки, що несуть негативне забарвлення, перенесення несхвалення і негативного образу. Ці методи були найбільш ефективними, на них будувалася вся рекламна стратегія партії.

Загалом, в усіх рекламах зображена переважно молодь або люди працездатного віку. Пенсіонерів як в інших партіях, крім «Свободи» немає. Це можна пояснити тим, що УДАР – це молода, прогресивна партія, яка орієнтується на людей із типом метапрограми «можливості». Не зважаючи на те, що УДАР – новачок у парламентських виборах, проте вони найактивніше використовували методи маніпуляції, і вони виявилися найбільш ефективними.

4. Передвиборну кампанію Комуністичної партії України також можна назвати вдалою. Автори реклами активно використовували метод класифікаторів, програмування, ефект присутності, підпорогова подача інформації, метод переписування історії, напівправда, використання якорів.

Реклама комуністів була якісною і дала свій результат – зростання рейтингу мінімум в 4 рази. Відеореклами містили безліч маніпулятивних технологій, але застосованих так вдало, що виборець навіть і не помітив, що ним зманіпулювали. А дивлячись на набраний відсоток голосів виборців при невеликий кількості прихильників компартії, можна зробити висновок, що реклама КПУ була спрямована на залучення нових прихильників. І це їм вдалося.

5. Реклама ВО «Свобода» була представлена поодинокими відео, які не запам’яталися виборцю і не справили належного ефекту. Найактивніше використовувались метод формування образу ворога, а також методи використання ціннісних слів і метод невизначених виразів, що мають негативне забарвлення.

Загалом можна сказати, що методи маніпуляції ВО «Свобода» були занадто простими і обмеженими. Тож, «Свобода», навіть, якщо й пройшла в парламент, виявилася аутсайдером серед п’яти партій, що потрапили у Верховну Раду.

Політичне маніпулювання можна звести до таких операцій: впровадження в суспільну свідомість під виглядом об’єктивної інформації бажаного для певної групи змісту; “тиск” на больові точки суспільної свідомості, що викликає страх, тривогу, ненависть тощо; реалізація декларованих і прихованих намірів, досягнення яких маніпулятор пов’язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції [6].

Також, варто зазначити, що сучасна політична реклама в Україні є надзвичайно міфологізованою і зорієнтованою на насадження та підтримування існуючих стереотипів. Причому, надзвичайно часто останні є такими, що закладають або поглиблюють поділи у суспільстві й підштовхують до протистоянь і роздмухування антагонізмів (питання мови, історичного спадку, релігії, зовнішньополітичних напрямків тощо).

Активно використовуються маніпулятивні техніки, пов’язані з використанням певних кольорів та їх комбінацій, зображень, звуків. Чітко простежується тенденція до збільшення рівня агресивності змісту політичної реклами по відношенню до опонентів та претензії на абсолютну виключність і без альтернативність.

Фактично відсутні елементи політичної реклами, які спонукають до аналізу програм чи виконання минулих передвиборчих обіцянок. Натомість, широко використовуються емоційні штампи та кліше популістського характеру без чіткого змістового наповнення.

Висновки. Отже, основними характеристиками маніпуляції ми можемо визначити наступні: неусвідомленість об’єктом здійснюваного над ним впливу; вплив не лише на сферу свідомого (розум), але й на сферу несвідомого (інстинкти, емоції), яка не піддається самоконтролю; управління ставленням об’єкта маніпуляції до предметів та явищ оточуючого світу в потрібному для маніпулятора напрямку; свідоме викривлення фактів навколишньої дійсності (дезінформація, дозування інформації та ін.), формування ілюзій та міфів тощо.

Загалом, парламентські вибори 2012 року продемонстрували, що використання в політичній рекламі маніпулятивних технологій – це перевірений часом метод завоювання симпатій виборців і засіб для боротьби з політичними конкурентами. На виборах-2012 року ми побачили, що такі партій, як Партія регіонів, Комуністична партія України та зовсім молода партія УДАР Віталія Кличка зуміли ефективно скористатися цими технологіями і досягнули з їх допомогою поставленої мети.

 Список використаних джерел та літератури

1. Виборчі технології як чинник впливу на масову свідомість [Електронний ресурс] / А. Нальотов // Український центр політичного менеджменту. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=77&c=1811. – Заголовок з екрану.
2. Дубко, Л. О. Маніпулятивний потенціал політичної реклами [Електронний ресурс] / Л. О. Дубко, К. О. Максимова // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – Луганськ: Вид-во ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2010. – № 14 (201). – C.118-122. –  Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlush/Filol/2010_14_2/24.pdf. – Заголовок з екрану.
3. Кара-Мурза, С.Г. Манипуляция сознанием [Текст] / С.Г. Кара-Мурза. – К.: Оріяни, 2003. – 500с.
4. Офіційний сайт Академії української преси. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua/. – Назва з екрану.
5. Про вибори народних депутатів України [Текст]: закон України від 17.11.2011 № 4061-VI / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – К.,  2012. – № 10–11.  – ст.73.
6. Рибак, А. Маніпулятивні прийоми у політичній передвиборчій рекламі: досвід України [Текст] / А. Рибак, Z. Kwasnik, W. Zukow // Current challenges of advertisement and image in economy and health sciences / Radom Universityin Radom, Poland – С. 13-27.

The article singles out the most important features of political advertising and paid attention to slogan in this context.  We determined the place and role of the slogan in political advertising during election campaigns.

Постановка проблеми. У житті сучасного суспільства постійно зростає значення реклами, з допомогою якої її замовники намагаються вплинути на реципієнтів, закликати до дій. А слоган є найпомітнішою частиною рекламного тексту, його кульмінацією. Взагалі дослідженням останніх десятиліть властиве активне вивчення текстів масової комунікації, зокрема, текстів реклами. В наш час реклама посідає значне місце в інформаційному просторі багатьох країн світу, керуючи поведінкою людей, маніпулюючи їх свідомістю. Особлива увага повинна приділятися політичній рекламі. І це не дивно, адже саме вона дуже часто містить мовну маніпуляцію, як і в слоганах, що присутні в цій рекламі. Дуже багато подібного маніпулятивного впливу ми можемо спостерігати під час передвиборчих кампаній. Саме тому ми вирішили дослідити особливості функціонування слоганів у політичній рекламі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню проблематики політичного слогану та застосування комунікативних технологій у ньому  завдячуємо К. Кісельову, Н. Кондратенко, І. Морозовій. Дослідники, що займається питаннями теорії та практики виборних  та комунікаційних технологій: Г. Почепцов, В. Бебик, які є авторами багатьох праць з політології, інформаційно-комунікаційного менеджменту, політичного PR та іміджмейкінгу.

Метою статті є з’ясувати основні найважливіші моменти політичної реклами щодо політичного слогану та знайти місце слогана у ній.

Виклад основного матеріалу дослідження. Політична реклама – це реклама політичних партій (об’єднань), органів державної влади, державних і громадських організацій, а також тих громадян, які беруть участь у політичній діяльності, їхніх дій, ідей, програм і ставлення до будь-яких організацій, подій, громадян, ідей. Політична реклама – це система комунікацій, покликаних змінювати свідомість і поведінку людей відповідно до політичних цілей рекламодавця (політичних партій, рухів, лідерів) [ 6, с. 142]. Головна мета політичної реклами – цілеспрямований вплив на громадську думку, що вирізняє політичну рекламу з-поміж інших варіантів міжособистісного спілкування. Сьогодні роль політичної реклами в політичному житті суспільства постійно зростає, особливо під час проведення виборів [2, с. 38].

Е. Ромат наголошує, що політична реклама є типом некомерційної реклами, метою якої є формування певних психологічних настанов у свідомості громадян і масовій свідомості, сприяють реалізації громадянських прав і свобод членів суспільства, а також досягненню цілей суб’єктів політичної діяльності в їх боротьбі за політичну владу або її утримання [8, с. 47].

Завдання політичної реклами полягає у привабленні виборця з метою надати йому найбільш повну (на думку того ж виборця), достатню кількість інформації, що буде мати можливість подіяти на нього, переконати та змусити виконати певну дію – віддати свій голос за кандидата. Політичний продукт кардинально відрізняється від споживчого товару, адже невиконання передвиборчих обіцянок рідко призводить до будь-яких негативних політичних наслідків для порушників передвиборчих обіцянок до наступних виборів.

Якщо політична реклама є якісною, то вона буде сприяти реалізації демократичних ідеалів електорату, вона надаватиме відомості про особисті якості чи позиції кандидата або партії, його здібності, допомагатиме громадськості розрізняти їхні іміджі, що відіграє важливу роль у здійсненні вибору. Політична реклама можна розглядати як особливий засіб повідомлення про позицію кандидата та вирізнення його посеред інших. Висвітлення позиції кандидата, що стосується певної проблеми допомагає електорату порівнювати їх із власною думкою, власними переконаннями, і , зробивши певні висновки, віддати перевагу одному з кандидатів.

Політична реклама яка є комунікаційним повідомленням, повинна мати  свою чітку структуру. В. Бебик у цій структурі виділяє три наступних компоненти:

1) когнітивний (він надає виборцю інформацію, нові знання);

2) афективний, що повинен формувати потрібне емоційне ставлення;

3) регулятивний, що стимулює до конкретних дій [ 1, с. 74].

Створення політичної реклами як різновиду політичної комунікації відбувається протягом наступних етапів, як зазначає М. Варій:

•        Перший етап – базові дослідження «політичного ринку», первинний маркетинг, політико-психологічний аналіз електорату. У результаті з’являється потрібна «політична ніша» і та частина електорату, дістати підтримку якої й сподівалися, – цільові групи.

•        Другий етап – принциповий вибір того чи іншого типу рекламної кампанії за критеріями напряму (цільова кампанія чи тотальна), «географія» обсягу електорату цієї рекламної кампанії, використання в її рамках певних засобів тощо.

•        Третій етап – це розробка концепції на основі виборчої стратегії політичної кампанії як комплексу заходів для реалізації тих чи інших, насамперед передвиборних, цілей.

•        Четвертий етап – створення медіа-плану, поширення інформації про рекламні товари на тих чи інших носіях реклами.

•        П’ятий етап – проведення самої рекламної кампанії. [ 2, с. 44-45]

Всі етапи рекламної кампанії важливі. Проте кожен етап важливий по-своєму. Кампанія, яка претендує на ефективність, не може елементарно «піти в пустоту» [ 2, с. 45]. Другий етап – розробка концепції політичної реклами вимагає великої уваги та аргументованої системи уявлень про необхідні засоби й оптимальні методи досягнення політичної мети через політичну рекламу. Концепція політичної реклами має в собі містити наступні компоненти:

•        стратегічні й тактичні, перспективні й оперативні цілі та завдання;

•        форми представлення електорату предмета реклами (програми, платформи тощо);

•        структуру іміджу політика;

•        уявлення про засоби ведення кампанії і їх співвідношення між собою (засоби масової інформації, прямі контакти «від дверей до дверей», наочна агітація);

•        види психологічного впливу, найбільш адекватні ситуації до політико-психологічних характеристик електорату;

•        особливості «унікальної політичної пропозиції» у зв’язку з гаслами (слоганами);

•        фінансові розрахунки;

•        види зворотного зв’язку з електоратом. [ 2, с. 46-47].

Таке поняття як «слоган» зараз чітко розроблено для комерційної реклами. Слоган як специфічний елемент політичної комунікації має свою історію: як в американській так і в європейській PR-науці існує загальна характеристика цього поняття і представлені рекомендації щодо його складання. Слоган є сукупністю компонентів політичної комунікації, до яких відносять вербальну, невербальну, графічну, колірну, музичну, предметну, і його потрібно розглядати як ключовий елемент у політичному макротексті. Політичний текст, якщо він ефективний, повинен відповідати таким вимогам: привертати та утримувати увагу аудиторії, на яку він спрямований; прямо або опосередковано представляти для аудиторії саме ті уявлення про кандидата, які потрібні його політтехнологам та іміджмейкерам; викликати позитивні емоції; спонукати людей до певних дій,а насамперед, звичайно, віддати голос за кандидата. Як зазначає І. Морозова, слоган – це те «головне, що буде сказано кандидатом виборцям за весь час виборчої кампанії, що запам’ятається і дійде (на відміну від програм і платформ) до максимального числа громадян» [ 4, с. 45].

Одними із найголовніших функцій слогана можна назвати атрактивність та інформативність. Якщо слоган посприяв залученню уваги та запам’ятовуванню потрібної PR-інформації, то це спрацювала функція атрактивності. Люди сам текст читають у п’ять разів менше, ніж слоган. Саме тому у слогані повинен встановлюватися зв’язок між кандидатом і виборцем, що базується на емоціях, він має виражати почуття і настрої людей, які для них є актуальними. Важливою вимогою є повторюваність слогана у всіх текстах, в яких кандидат звертається до своїх виборців. Якщо брати до уваги світові стандарти політичного маркетингу, то слоган має бути національно забарвленим і простим за своєю формою (або ж дуже оригінальним).

Як було зазначено, слоган має бути зорієнтований саме на свою цільову аудиторію. Критерій простоти, який вказаний вище зумовлений саме універсальністю цільової аудиторії. Тобто ефективний слоган є переконливий, дохідливий та інформативний водночас, та має обов’язково містити засоби вираження особистісного начала на таких рівнях як особистісний та граматичний. Це допомагає «кодувати» електорат на підсвідомому рівні. Якщо брати до уваги синтаксис, тор слоган має використовувати прості речення, адже ускладнені синтаксичні конструкції  перешкоджають запам’ятовуваності. Якщо потрібно досягнути внутрішнього динамізму у слогані, то використовують особисті дієслівні форми у дійсному наказовому способі.

Важким для сприйняття за змістом і тим більше за формою є іменний ланцюжок, популярний серед іміджмейкерів. Цей ряд називних речень повинен складатися не більше ніж з трьох компонентів, що є оптимальною кількістю для оперативної пам’яті виборців.

У рекламі, як і в інших областях, є своєрідні мірки, шаблони та еталони. І політична реклама нерідко виступає своєрідним «прикладом для наслідування». Тут, як ніде більше, високі ставки. Як правило, бюджет будь-якої кампанії величезний, але програш відбивається не тільки у втраті грошей. Ще одна особливість політичної реклами – обмежений обсяг часу. Якщо будь-яка комерційна організація має практично необмежений проміжок часу для становлення і зміцнення іміджу, то політичні партії обмежені проміжком з дня їх висунення і до дня голосування (тривалість агітації в ЗМІ обмежена проміжком менше місяця).

Природно в подібних умовах передвиборні слогани відіграють далеко не останню роль. Як зазначає А. Новодержкина: якщо порівняти між собою політичні слогани і слогани комерційних структур, то перші зобов’язані нести куди більш об’ємний інформаційне послання. У пару слів слід умістити ідеологію, особливості політичної програми, а також безліч інших речей. До слова, та ж ідеологія, в разі комерційних компаній, поняття куди більш абстрактне. У політичному житті вона є основною відмінністю між різними партіями. І слоган кандидата або ж партії зобов’язаний вмістити в собі весь цей потік інформації. [ 5, с. 64].

Все вищесказане не означає, що слогани на вибори мають бути «прісними». Навпаки, поєднання так званого «креативу» і відповідність основній програмі партії – ось найбільш важливий дует. Передвиборні слогани повинні залишатися на устах виборців. В іншому випадку вони не будуть виконувати покладену на них місію.

Важливо, що політичні слогани зобов’язані не тільки відбивати цілі кандидата або партії, але і відповідати очікуванням електорату. Як правило, програма дій будь-якої партії складна. Бюджет, соціальна сфера, розвиток культури – все це не цікавить більшу частину населення. Очікування людей можна висловити кількома словами: «жити заможно», «жити стабільно» і т.д. Однак всі ці словесні шаблони давно затерті. Їх смислове навантаження втрачена, на увазі їх частого використання. Простіше кажучи, подібні слогани на вибори вже приїлися. Вони не несуть в собі тієї гостроти, яку могли висловити років 20 тому.

На жаль, сьогоднішні реалії не дозволяють говорити, що якийсь слоган кандидата або партії можна ставити прикладом для інших сфер. У більшості випадків передвиборні слогани не «потрапляють у ціль». Партії оперують заїждженими образами, або ж підносять електорату нездійсненні обіцянки. Політичні слогани настільки віддалені від реальності, що не потрібно володіти високим інтелектом, для виявлення підробки. Таке відчуття, що за аксіому береться дурість людей, а тим часом люди опиняються недурні, і не хочуть вірити казкам.

Загалом слоган кандидата зобов’язаний відповідати очікуванням людей. Він повинен гармонійно продовжувати фразу «Я хотів би …», і в той же час відповідати дійсною політичною програмою. Зробити це часом непросто, але це не означає, що слогани на вибори є другорядним продуктом, яким можна знехтувати. Не варто робити «як завжди», щоб не потрапити «халепу», оскільки від чергового шаблону, не несучого інформаційного позиву, неможливо отримати вигоду. Реакція електорату буде вельми передбачуваною: знову нічого не поміняється, тільки обіцяють.

Висновки. Слоган є елементом не лише комерційної реклами, а й політичної комунікації, політичного тексту. А будь-який ефективний політичний текст має на меті втримувати увагу аудиторії, доносити до неї необхідні нам уявлення про кандидата, партію, їх програми; викликати прихильну реакцію; закликати людей до дії. Слоган у політичній рекламі повинен відображати усе те, що чутимуть виборці за увесь час кампанії, що має запам’ятатися і дійти до найбільшого числа громадян, оскільки люди звертають увагу більше на слоган, ніж сам текст, який лунає з уст політика. Тому слоган повинен встановлювати емоційний зв’язок кандидата і виборця, відображати актуальні почуття і настрої людей. Необхідно, щоб слоган був повторений у всіх текстах, які спрямовуються від кандидата до виборця. Слоган має орієнтуватися на свою цільову аудиторію, повинен бути одночасно і переконливим і дохідливим і інформативним, відповідати очікуванням електорату. Це забезпечить частину успіху партії чи кандидата на виборах.

Список використаних джерел та літератури

1. Бебик, В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг [Текст]: навч.-метод. посіб./ В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
2. Варій, М.Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології [Текст]/М.Й. Варій. – К.: Ельга Ніка Центр, 2003. – 400 с.
3. Кеворков, В.В. Слоган. Практическое руководство: [Текст] / В.В. Кеворков. – М.: РИП-холдинг, 2009. – 155с.
4. Морозова, И. Слагая слоганы [Текст] / И. Морозова. – М.: РИП-холдинг, 2006. – 174с.
5. Новодержкина, А. Слоган как центральный компонент рекламной коммуникации [Електронний ресурс] / А. Новодержкина. – Режим доступу: http://www.advertology.ru/. – Заголовок з екрану.
6. Ольшанский, О.Д. Политический PR [Текст] / О.Д. Ольшанский. – М. ,1994. – 235 с.
7. Почепцов, Г.Г. Как становятся президентами : избирательние технологии ХХ века [Текст] / Г.Г. Почепцов. – К. : Знання, 1999. – 380 с.
8. Ромат, Е.В. Реклама [Текст] / Е.В. Ромат.– Спб.: Питер, 2007. –208с.

У статті розглянуто вагомість слогана у політичній рекламі та проаналізовано лінгвістичні аспекти слоганів політичних партій на прикладі виборів до ВРУ у 2012 році.

The article considers the importance of political advertising slogan and analyzed linguistic aspects of slogans of political parties in case of elections to Parliament in 2012.

Постановка проблеми. Актуальність обраної теми обумовлена зростаючим значенням реклами в житті сучасного суспільства. Слоган є найпомітнішою частиною рекламного тексту, його кульмінацією. Тексти масової комунікації, зокрема тексти реклами стали об’єктом активного вивчення лінгвістичних досліджень. Маніпулятивний вплив рекламного дискурсу викликає  до себе інтерес через те, що цей вплив здійснюється за допомогою природної мови. Мовну маніпуляцію дуже часто використовують у політичній рекламі, а особливо в слоганах політичних партій. Найбільше цього впливу ми можемо спостерігати під час передвиборчих кампаній. Саме тому ми вирішили дослідити слогани партій, що брали участь у виборах до Верховної Ради України у 2012 році.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням специфіки теми рекламного креативу займалася І. Імшенецька, А. Пономарьова, вивченню політичного слогану та застосування комунікативних технологій у ньому  завдячуємо К. Кісельову, Н. Кондратенко, І. Морозовій.

Метою статті є проаналізувати слогани політичних партій, що брали участь у виборах до Верховної Ради України у 2012 році на предмет лінгвістичних прийомів впливу та оцінити їх загальну ефективність.

Виклад основного матеріалу дослідження. Політична реклама – це реклама політичних партій (об’єднань), органів державної влади, державних і громадських організацій, а також тих громадян, які беруть участь у політичній діяльності, їхніх дій, ідей, програм і ставлення до будь-яких організацій, подій, громадян, ідей. У політичній психології політична реклама – це система комунікацій, покликаних змінювати свідомість і поведінку людей відповідно до політичних цілей рекламодавця (політичних партій, рухів, лідерів) [ 6, с. 142].

Головна мета політичної реклами – цілеспрямований вплив на громадську думку, що вирізняє політичну рекламу з-поміж інших варіантів міжособистісного спілкування. Сьогодні роль політичної реклами в політичному житті суспільства постійно зростає, особливо під час проведення виборів [ 1, с. 38].

Одним із найважливіших елементів політичної реклами є слоган, адже він презентує партію чи лідера, найкраще запам’ятовується із усього масиву інформації, яку сприймає виборець. Саме тому вивчення політичного слогана потребує особливої уваги.

Слоган взагалі слід розглядати як свого роду сильну позицію політичного макротексту, який представляється як сукупність всіх компонентів політичної комунікації (вербальної, невербальної, графічної, колірний, музичної, предметної). А будь-який ефективний політичний текст повинен володіти цілим рядом характеристик: залучати та утримувати увагу аудиторії, на яку спрямовано; доносити до аудиторії, прямо або побічно, потрібні уявлення про кандидата та його програмі; викликати позитивну реакцію; спонукати людей до певних дій, насамперед, голосувати за кандидата. Отже, слоган – це те «головне, що буде сказано кандидатом виборцям за весь час виборчої кампанії, що запам’ятається і дійде (на відміну від програм і платформ) до максимального числа громадян». Важливо, що політичні слогани зобов’язані не тільки відбивати цілі кандидата або партії, але і відповідати очікуванням електорату [ 4, с. 73].

Розробка політичного слогану є однією із складових вдалої передвиборної кампанії. У ході багатьох кампаній дослідники виокремили низку якостей, якими має володіти будь-який вдалий слоган:

• має бути коротким, динамічним, милозвучним, ритмічним;
• повинен чітко й однозначно сприйматися з першого разу;
• не допускати подвійного тлумачення;
• повинен враховувати психологію групи, на яку спрямований;
• повинен бути асоціативним та образним [ 5, с. 29].

Теперішні реалії не дозволяють говорити, що слоган певного кандидата чи партії можна ставити за приклад. Адже у більшості випадків передвиборні слогани не досягають поставленої цілі. Партії використовують заїжджені образи, або ж пропонують виборцям нездійсненні обіцянки. Політичні слогани настільки віддалені від реальності, що не потрібно володіти високим інтелектом для виявлення фальшу.

Для досягнення мети дослідження було проведено лінгвістичний аналіз слоганів тих партій, які за результатами виборів до ВРУ пройшли відсотковий бар’єр. При проведенні лінгвістичного аналізу рекламного тексту потрібно звертати увагу на специфіку рекламованого товару, мету реклами, її функції та категорії, особливості цільової аудиторії, канали розповсюдження. Ці екстралінгвістичні параметри потрібно сприймати як іманентні характеристики рекламного тексту. Саме вони визначатимуть  мовне оформлення тексту, ними мотивуватиметься та пояснюватиметься вибір мовних засобів усіх рівнів.

Важливим кроком у дослідженні особливостей лінгвістичного аналізу рекламного тексту є виявлення ступеня залежності мовної організації текстів реклами від його структури (співвідношення вербальних та невербальних компонентів, структурних елементів рекламного тексту: заголовок, основний текст, слоган тощо). Перспективним видається розроблення оптимальної методики лінгвістичного аналізу текстів реклами як особливого виду тексту.

Зазвичай аналіз розпочинають з розгляду мовних одиниць фонетичного рівня, зазначимо, що найбільш поширеними є явища алітерації та асонансу. Серед власне лексичних явищ у рекламних текстах найбільш поширені антонімія, метафоризація, обігравання значення слова, повтори, всі види тропів. Часто у рекламному тексті наявні порівняння, які забарвлюють мову у відповідні тони. За допомогою лексичних засобів передається експресивність рекламного тексту, основна мета якого – вплинути, захопити реципієнта До синтаксичних прийомів створення слогану також відносяться: симетрія, порівняння і вільне розшифрування абревіатур. До прийомів модальності, які забезпечують художню виразність рекламного тексту, відносять: антитезу, градацію, парцеляцію, спонукальні конструкції, риторичне звернення чи питання, сегментовану конструкцію, замовчування , відкриті конструкції на кшталт: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! (спонукальна конструкція у слогані Комуністичної партії України), Хто, як не ми? (риторичне питання у слогані Свободи), . Групу лексичних прийомів представляють: дієслівність, слово-«матрьошка», неологізм, використання багатозначних слів, свідома помилка, використання ідіом. Для прикладу: слово-«матрьошка» у слогані Свободи Своя влада – Своя власність – Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній землі.

Отже, перейдемо до розгляду конкретних слоганів. 8 листопада 2012 року Центральна виборча комісія (ЦВК) повністю опрацювала протоколи виборів до Верховної Ради України, які відбулися 28 жовтня. Стали відомі остаточні результати виборів-2012:

•        Партія регіонів – 30% (6 116 746 виборців).

•        ВО «Батьківщина» – 25,54% (5 209 090 виборців).

•        УДАР – 13,96% (5 209 090 виборців).

•        КПУ – 13,18% (2 687 269 виборців).

•        ВО «Свобода» – 10,44% (2 129 933 виборців) [8].

Звісно, кожен виборець робить свій вибір через ряд причин, відомих йому. Це можуть бути політичні переконання, вплив реклами, політичних програм, передвиборчих обіцянок. І, звісно, великий вплив на вибір електорату здійснює політичний слоган в контексті політичної реклами. Отже, аналіз самих слоганів на предмет лінгвістичних прийомів.

Слоган Партії регіонів: «Від стабільності до добробуту», «Стабільність досягнута. Розруха подолана». Якщо минулого разу Партія регіонів обіцяла виборцям покращення життя, то тепер ця політична сила іде на вибори під гаслом «Від стабільності – до добробуту». Тут присутня симетрична конструкція, що є одним з найбільш популярних художніх прийомів у рекламі. Симетрія – це структурна схожість першої і другої частини слогану. Симетрія може бути створена за допомогою однакових слів і за допомогою зіставлень. Вона виявляється в тому, що слоган чітко членується на декілька частин (частини однієї пропозиції або декілька самостійних пропозицій), які складені за єдиною моделлю. Віссю симетрії є знак розділу, який ділить речення на дві частини. При цьому кількість слів чи знаків в обох частинах є однаковою. Коли одна частина переважає іншу, створюється дисбаланс, який заважає сприймати фразу у цілому. Звичайно до симетричної будови частин пропозиції додається наявність у цих частинах однакових, схожих за формою або омонімічних слів. Іноді дві частини слогана є повною симетрію, коли друга частина є «дзеркальним відбиттям» першої. Симетрична структура додає пропозиції ритм, робить його набагато зручнішим для прочитання і сприйняття на слух і створює додатковий «гачок», за який чіпляється людська пам’ять при запам’ятанні фрази. Тому цей слоган дуже легко запам’ятати, він просто врізається в пам’ять виборців.

Опозиціонери  мали такий слоган: «Ми об’єдналися заради Батьківщини». Опозиція складалася як із представників власне «Батьківщини», лідером якої є екс-прем’єр Юлія Тимошенко, так і «Фронту змін» Арсенія Яценюка, який і очолив об’єднаний список. Тут гра слів: Батьківщина як назва партії і як синонім до слова Вітчизна. Тоді заради чого вони об’єдналися? Для посилення ефекту «піклування про виборця» використано конструкцію типу «Ми» – «Ви». «Вони» об’єдналися для «нас», заради Батьківщини.

«Настав час удару!» Хочеться запитати: удару про «злу»? Безсумнівно, рейтинг Кличка сформовано на твердій міфологічній уяві електорату про казкового героя на зразок Котигорошка, який вичікує зручного моменту, аж потім булавою трощить голову змія. Дорогоцінний час плине, а терпіння і віра людей у чудесне звільнення зміцнюються лише завдяки відсутності будь-якої реальної активності політичного «Котигорошка». Напевно, дивлячись на темпи зростання рейтингу Кличка, об’єднана опозиція вирішила виростити свій рейтинг у той самий спосіб. Тому саме такий слоган гармонійно вписується в передвиборчу кампанія «Удару».

Комуністична партія цього разу іде на виборами під гаслами «Владу мільйонам, а не мільйонерам» та «Повернемо Україну народу!». Тут присутня спонукальна конструкція – формується заклик, запрошення, порада, роз’яснювання, переконання. Також тут можна прослідкувати приховану частину – займенник «ми», тобто «ми повернемо Україну народу», отже, голосуйте саме з нас.

Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода»:  «Своя влада – Своя власність – Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній землі». Цей слоган взагалі дуже об’ємний та цікавий. Тут використаний такий прийом як слова-«матрьошки». Слова-«матрьошки» – це прийом, заснований на тому, що у середині великого слова є самостійне маленьке, яке розкриває значення об’єкта реклами. Слово»матрьошка» – це вміст в одному слові два. Друге слово є частиною першого, основного, і виділяється кольором шрифту, його розміром, конфігурацією, нахилом і т.п. Його важко передати усно – тільки інтонацією, шрифтом, підкресленням. Тут у другій частині слогану «Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній землі» великими літерами виділено назву партії – Свобода. Поряд з цим це слоган містить графосемантичний неологізм: СВОїй, БОгом Даній. Це є специфічний різновид словотвірної номінації. Це, безумовно, допомагає запам’ятати назву партії, підсвідомо залишає слід.

Висновки. Загалом політичний слоган є складним та багатогранним феноменом, який потребує всебічного та багатоаспектного аналізу. Аналіз функціонування слогану при формуванні політичного іміджу знаходиться в центрі уваги політологів та філологів. Слогани партій, які брали участь у виборах до Верховної Ради України у 2012 році були дієвими, ефективними та лінгвістично підкованими. Застосування лінгвістичних прийомів дозволяє краще запам’ятати назву партії, передати ідею, завдання та навіть підсвідомо вплинути на вибір електорату. Сам ефект сприйняття політичного слогану реципієнтами, тобто виборцями не досліджений до кінця, а отже має подальші напрямки дослідження.

 Список використаних джерел та літератури

1. Варій, М.Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології [Текст]/М.Й. Варій.  – К.: Ельга Ніка Центр, 2003. – 400 с.
2. Имшинецкая, И. Креатив в рекламе [Текст]/ И. Имшинецкая. – М.:РИП-холдинг, 2003.- 172с.
3. Кеворков, В.В. Слоган. Практическое руководство: [Текст] / В.В. Кеворков. – М.: РИП-холдинг, 2009. – 155с.
4. Киселев, К.В. Политический слоган: проблемы семантической политики и коммуникативная технология [Текст] / К.В. Киселев. – Екатеринбург: УрО РАН, 2002. – 246 с.
5. Морозова, И. Слагая слоганы [Текст] / И. Морозова. – М.: РИП-холдинг, 2006. – 174с.
6. Ольшанский, О.Д. Политический PR [Текст] / О.Д. Ольшанский. – М. ,1994. – 235 с.
7. Пономарева, А.М. Слоган в рекламе: о некоторых результатах исследований лаборатории факультета рекламы [Текст]/ А.М. Пономарева // Маркетинг. Коммерция. Реклама. Проблемы интеграции, взаимодействия и эффективности. – Ростов н/Д, 2002. – Вып. 3. – С. 161-175.
8. Результати виборів-2012 [Електронний ресурс] // РБК Україна. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/top/show/dannye-tsik-podschet-golosov-na-vyborah-2012-dannye-golosovaniya-01102012144700. – Заголовок з екрану.