На сьогоднішній день роль реклами у житті суспільства постійно зростає, адже за допомогою рекламного впливу замовник намагається впливати на думку та вибір реципієнта, змусити його придбати товар, який пропонує рекламодавець. Слоган у цій системі відіграє значу роль, адже він представляє собою найпомітнішу частину рекламного тексту, його кульмінацію. За останні десятиліття дослідникам властиве більш активне вивчення тексту масової комунікації, а отже і тексту реклами. В сучасному житті реклама посідає важливе місце інформаційного простору багатьох країн у світі, керує поведінкою людей, маніпулює їх свідомістю. Важливу увагу потрібно приділити політичній рекламі. Тому що саме цей вид реклами дуже часто містить мовну маніпуляцію, як і слогани, які неодмінно присутні у цій рекламі. Дуже часто такий маніпулятивний вплив ми можемо спостерігати під час проведення передвиборчих кампаній. Тому дослідження функціонування політичних слоганів під час передвиборчої кампанії є важливим науковим напрямком.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження здійснювалося з використанням теоретико-методологічних напрацювань в галузі політичної реклами, таких дослідників, як: Г. Почепцов «Как становятся президентами: избирательние технологии ХХ века», О. Ольшанский «Политический PR». Роботи присвячені проблемам реклами та рекламного слогану: А. Новодєржкина «Слоган как центральный компонент рекламной коммуникации», Е.Ромат «Реклама», І. Морозова «Слагая слоганы» та ін.
Метою статті є з’ясування особливостей конструювання політичної реклами та місце слогана у ній під час передвиборчої кампанії 2014 року.
Виклад основного матеріалу дослідження. Політична реклама – це реклама політичних партій (об’єднань), органів державної влади, державних і громадських організацій, а також тих громадян, які берyть yчасть y політичній діяльності, їхніх дій, ідей, програм і ставлення до бyдь-яких організацій, подій, громадян, ідей. [ 6, с. 142]. Головна мета політичної реклами – цілеспрямований вплив на громадськy дyмкy, що вирізняє політичнy рекламy з-поміж інших варіантів міжособистісного спілкyвання. Сьогодні роль політичної реклами в політичномy житті сyспільства постійно зростає, особливо під час проведення виборів [5, с. 38].
Дослідник Е. Ромат наголошyє, що політична реклама є типом некомерційної реклами, метою якої є формyвання певних психологічних настанов y свідомості громадян і масовій свідомості, сприяють реалізації громадянських прав і свобод членів сyспільства, а також досягненню цілей сyб’єктів політичної діяльності в їх боротьбі за політичнy владy або її yтримання [8, с. 47].
Завданням пoлітичнoї реклами вистyпає y приваблення вибoрця з метoю надати йoмy найбільш пoвнy (на дyмкy тoгo ж вибoрця), дoстатню кількість інфoрмації, щo бyде мати мoжливість пoдіяти на ньoгo, перекoнати та змyсити викoнати певнy дію – віддати свій гoлoс за кандидата. Пoлітичний прoдyкт кардинальнo відрізняється від спoживчoгo тoварy, адже невикoнання передвибoрчих oбіцянoк рідкo призвoдить дo бyдь-яких негативних пoлітичних наслідків для пoрyшників передвибoрчих oбіцянoк дo настyпних вибoрів.
Політичнa реклaмa якa є комyнікaційним повідомленням, повиннa мaти свою чіткy стрyктyрy. В. Бебик y цій стрyктyрі виділяє три таких компоненти:
1) когнітивний (він надає виборцю інформацію, нові знання);
2) афективний, що повинен формyвати потрібне емоційне ставлення;
3) регyлятивний, що стимyлює до конкретних дій [ 2, с. 74].
Для того, щоб створити політичнy рекламy як різновид політичної комyнікації відбyвається констрyювання таких етапів, як зазначає М. Варій:
– Перший етап – базoві дoслідження «пoлітичнoгo ринкy», первинний маркетинг, пoлітикo-психoлoгічний аналіз електoратy.
– Дрyгий етап – принципoвий вибір тoгo чи іншoгo типy рекламнoї кампанії за критеріями напрямy.
– Третій етап – це рoзрoбка кoнцепції на oснoві вибoрчoї стратегії пoлітичнoї кампанії як кoмплексу захoдів для реалізації тих чи інших, насамперед передвибoрних, цілей.
– Четвертий етап – ствoрення медіа-плану, пoширення інфoрмації на тих чи інших нoсіях реклами.
– П’ятий етап – прoведення самoї кампанії. [ 3, с. 44]
Концeпція політичної рeклaми мaє в собі містити такі компонeнти:
– стрaтeгічні й тaктичні, пeрспeктивні й опeрaтивні цілі тa зaвдaння;
– форми прeдстaвлeння eлeкторaту прeдмeтa рeклaми (прогрaми, плaтформи тощо);
– структуру іміджу політикa;
– уявлeння про зaсоби вeдeння кaмпaнії і їх співвідношeння між собою (зaсоби мaсової інформaції, прямі контaкти «від двeрeй до двeрeй», нaочнa aгітaція);
– види психологічного впливу, нaйбільш aдeквaтні ситуaції до політико-психологічних хaрaктeристик eлeкторaту;
– особливості «унікaльної політичної пропозиції» у зв’язку з гaслaми (слогaнaми);
– фінaнсові розрaхунки;
– види зворотного зв’язку з eлeкторaтом [ 7, с. 47].
Одним з важливих елементів політичної реклами є «політичний слоган». Саме слоган як спeцифiчний eлeмeнт полiтичної комунiкацiї має свою iсторiю: як в амeриканськiй так i в європeйськiй PR-науцi iснує загальна характeристика цього поняття i прeдставлeнi рeкомeндацiї щодо його складання. Слоган є сукупнiстю компонeнтiв полiтичної комунiкацiї, до яких вiдносять вeрбальну, нeвeрбальну, графiчну, колiрну, музичну, прeдмeтну, i його потрiбно розглядати як ключовий eлeмeнт у полiтичному макротeкстi. Полiтичний тeкст, якщо вiн eфeктивний, повинeн вiдповiдати таким вимогам: привeртати та утримувати увагу аудиторiї, на яку вiн спрямований; прямо або опосeрeдковано прeдставляти для аудиторiї самe тi уявлeння про кандидата, якi потрiбнi його полiттeхнологам та iмiджмeйкeрам; викликати позитивнi eмоцiї; спонукати людeй до пeвних дiй,а насампeрeд, звичайно, вiддати голос за кандидата. Як зазначає I. Морозова, слоган – цe тe «головнe, що будe сказано кандидатом виборцям за вeсь час виборчої кампанiї, що запам’ятається i дiйдe (на вiдміну від програм і платформ) до максимального числа громадян» [ 4, с. 45].
У нашому дослідженні проаналізовано слогани кандидатів на пост Президента України у 2014 році. 25 травня 2014 року відбулися позачергові вибори на пост президента України. Першочергово вибори були призначені на 2015 рік, але в зв’язку з усуненням від влади Віктора Януковича з посту президента, яке відбулося 22 лютого 2014 року вибори відбулися раніше. Орієнтовна кількість виборців, які мали право голосу на президентських виборах 2014, становить 35,5 млн осіб, орієнтовна кількість виборчих дільниць – 33 580.
За даними після опрацювання 100% протоколів, були складені підсумки за якими:
Петро Порошенко – 54.70% голосів.
Юлія Тимошенко – 12.81%
Олег Ляшко – 8.32%
Анатолій Гриценко – 5.48%
Сергій Тігіпко – 5.23% [1].
Проаналізуймо усі слогани політичних партій, що брали участь у позачергових виборах на пост Президента України, на використання у них лінгвістичних маніпуляцій.
Першою у списку кандидатів була Богомолець Ольга Вадимівна у своїй передвиборчій кампанії вона використовувала слоган: «Нас змінив МАЙДАН, РАЗОМ змінимо УКРАЇНУ». Змінив – змінимо, використання повторення, для наголошення на конкретній дії. Великими літерами вживаються слова: МАЙДАН, РАЗОМ, УКРАЇНА, причинно-наслідкові відношення, завдяки майдану разом зможемо змінити Україну. Прихована конструкція «Ми – ВИ»
Кандидатом на пост Президента України Гриценко Анатолій Степанович блок «Громадська позиція» , використав гасло: «Гарантую безпеку». Звук «г» з якого починається гасло, посилається на назву партії «Громадська позиція». Використовується тактика обіцянки.
Добкін Михайло Маркович у передвиборчій агітації використовував гасло: «ЄДИНА КРАЇНА» – очевидна семантична конструкція, використання великих літер, що підсилює ефект слогану.
Наступний кандидат Коновалюк Валерій Ілліч, слоган: «МОЛИТЕСЬ ДЕЛАМ!» – наявний імперативний заклик, великі літери.
Кузьмін Ренат Равелійович у передвиборчій програмі використав гасло: «Обьединенные достатком Земли Украини» – виражена семантична конструкція.
Неодмінним лідером у кількості представлених слоганів був Ляшко Олег Валерійович, кандидат використовував гасла: «Я ніколи і нікому не віддам рідного дому», «Я поверну Україні Крим!» – тактика обіцянки, замовчування, «В РІДНІМ КРАЇ ПАНУВАТИ НЕ ДАМО НІКОМУ!» – імперативний заклик, використання усіх великих літер.
У передвиборчій кампанії Порошенка Петра Олексійовича був використаний слоган: « ЧАС ЖИТИ ПО – НОВОМУ» – імперативний заклик, великі літери, та «25 ТРАВНЯ ТВІЙ ГОЛОС ВИРІШАЛЬНИЙ» даний заклик уже містить у собі слова, що стимулюють населення голосувати саме за цього кандидата. Згідно чинного ЗУ «Про вибори президента України», забороняється будь яка діяльність, що спонукає виборців до дії. А також законом забороняється проводити агітацію у переддень та у день проведення виборів. Незважаючи на відсутність підпису П. Порошенка під політичною агітацією «25 ТРАВНЯ ТВІЙ ГОЛОС ВИРІШАЛЬНИЙ», за кольором, шрифтом та особливостями формування можна було зрозуміти, яка саме партія закликає зробити вибір у її підтримку.
Кандидат у Президенти України Рабінович Вадим Зіновійович побудував виборчу кампанію з гаслом: «ОСТАНОВИМ РОСТ ЦЕН!» – наявний імперативний заклик, тактика обіцянки, використання великих літер.
Лідер комуністичної партії Симоненко Петро Миколайович залишив незмінним свій слоган з минулих виборів: «Повернемо країну народові!» – кандидат використав тактику обіцянки та імперативний заклик.
Тимошенко Юлія Володимирівна із гаслом: «УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!» – очевидна декларативність цінностей та намірів. Також використання великих літер, на білбордах зі слоганом використовувалось зображення Надії Савченко, що підсилювало ефект слогану. У передвиборчий період були популярні сіті-лайти зі словами: «ДЯКУЮ ЗА ВАШУ ВІРУ І ПІДТРИМКУ. Я З ВАМИ!» Юлія Тимошенко – піклування про адресата, тактика обіцянки. Досі популярні гасла: «ВОНА ПЕРЕМОЖЕ – ВОНА ЦЕ УКРАЇНА!», « УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ – УКРАЇНА ЦЕ ТИ!» – семантична конструкція, прихована конструкція «Ми – Ви». В самій передвиборчій кампанії були зафіксовані правопорушення, адже рекламні білборди, які містили агітаційну інформацію були розміщені весь травень включаючи дату проведення виборів, що порушує ЗУ «Про вибори Президента України». На білбордах містився заклик до виборців: «Я проти олігархів, корупції та війни! 25 травня я голосую за Тимошенко!» – вираження спільності поглядів із замовчуванням думки виборців.
Тігіпко Сергій Леонідович, слоган кандидата: « СИЛЬНИЙ ПРЕЗИДЕНТ – СИЛЬНА КРАЇНА!» – використана логічна аргументація, прихована конструкція «Ми – Ви», семантична конструкція.
Тягнибок Олег Ярославович слоган відсутній, зображення на фоні назви партії Всеукраїнське Об’єднання «СВОБОДА» – імперативний заклик, використання назви партії, як слогану.
Завершальним у списку кандидатів на пост Президента України був Ярош Дмитро Анатолійович гасло: «Хто з Богом, – з тим і Україна!» – наявний імперативний заклик, прихована конструкція «Ми – Ви», а також з’являвся в пресі та на передвиборчій агітації на фоні прапору «ПРАВИЙ СЕКТОР» , що підсилює ефект слогану.
Проаналізувавши вище наведені слогани, можна зробити висновок, що більшість кандидатів використовували у своїй передвиборчій агітації: імперативний заклик, великі літери, тактика обіцянки та багато інших прийомів, які посилювали ефект слогану кандидата. Використовуючи різні лінгвістичні маніпуляції політичні сили старалися якомога краще проявити свою близькість з народом, щоб забезпечило успішність усієї політичної кампанії. Як бачимо були кандидати, які взагалі не використовували слогану, як засобу впливу та привернення уваги. В більшості кандидатів це й відзначилось на їх рейтингу. Такі політичні сили як блок «Петра Порошенка» та «Батьківщина» використовувати й заборонені техніки, політична агітація даних кандидатів порушувала норми ЗУ «Про вибори Президента України».
Висновки. Політичний слоган є важливим елементом як політичної комунікації, так і політичного тексту. Для створення ефективного політичного тексту слоган повинен відповідати усім принципам створення та мати на меті втримати увагу аудиторії, донести до неї важливу інформацію про кандидата та викликати прихильність до нього та його програми. Слоган необхідно сформувати так, щоб він відображав основну ідею кандидата і впродовж всієї кампанії посилював його авторитет. Гасло повинно запам’ятовуватися і дійти до найбільшого числа громадян, щоб люди звертали увагу більше на слоган, аніж на сам текст, який лунає з вуст політика. Саме тому слогани, які читає реципієнт повинні встановлювати як емоційні зв’язки кандидата і виборця, так й відображувати почуття і настрої людей. Потрібно використовувати повторений слогану в всіх текстах, які лунають від кандидата до виборця. Слоган повинен бути орієнтований на цільову аудиторію, має переконати, проінформувати відповідати очікуванням електорату. Тільки так можна забезпечити частину успіху кандидата на виборах. Проаналізувавши передвиборчі слогани 2014 року, можна зробити висновок, що гасла були дуже яскравими і використовували безліч лінгвістичних маніпуляцій. Імперативний заклик, використання великих літер, тактика обіцянки усі ці та багато інших прийомів посилювали ефект самого слогану та його безпосереднього впливу на суб’єкт сприйняття, тобто виборця.

Список використаних джерел та літератури

1. Протокол ЦВК «Про результати виборів Президента України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/info/protokol_cvk_25052014.pdf – Назва з екрану.
2. Бебик, В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг [Текст]: навч.-метод. посіб. / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
3. Варій, М. Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології [Текст] / М. Й. Варій. – К.: Ельга Ніка Центр, 2003. – 400 с.
4. Морозова, И. Слагая слоганы [Текст] / И. Морозова. – М.: РИП-холдинг, 2006. – 174 с.
5. Новодержкина, А. Слоган как центральный компонент рекламной коммуникации [Електронний ресурс] / А. Новодержкина. – Режим доступу: http://www.advertology.ru/. – Заголовок з екрану.
6. Ольшанский, О. Д. Политический PR [Текст] / О. Д. Ольшанский. – М., 1994. – 235 с.
7. Почепцов, Г. Г. Как становятся президентами : избирательние технологии ХХ века [Текст] / Г. Г. Почепцов. – К. : Знання, 1999. – 380 с.
8. Ромат, Е. В. Реклама [Текст] / Е. В. Ромат.– Спб.: Питер, 2007. –208 с.

Ключові слова: соціальні мережі, блогосфера, політична комунікація.

The article is dedicated to an issue the methods of political communication. The political blogosphere is characterized  with the criteria’s of the effective politician blogs, that are focusing and supporting.

Keywords: social networks, blogosphere, political communication.

Сьогодні світ дедалі більш глобалізується, виникають нові форми взаємодії, а інтеграція відбувається не тільки в рамках окремих країн та регіонів, але й в планетарному та міжособистісному масштабі [2].

Через засоби масової комунікації – відбувається симбіоз людини із інформаційними мережами, і існування переноситься із фізіологічного, соціального, духовного, політичного в віртуальне, що викликає перенасиченість і залежність поведінки людини в просторі і часі.

За найбільш простий і загальний поділ засобів політичної комунікації ми виокремили наступний:

• ЗМІ: ТБ, радіо, газети, журнали, офіційні сайти фізичних та юридичних осіб;
• ЗМК: соціальні мережі, блогосфера – віртуальний вимір нової суспільної ієрархії та нове віртуальне поле для існування та розвитку індивідів [10].

В результаті ми отримуємо дві площини:

• Іманентну: держава, існуючий суспільний лад, закони, релігійні норми та суспільну мораль;
• Трансцендентну – психологічний вимір людини, який не впливає на перебіг іманентного виміру.

Між цими двома вимірами є незламний бар’єр – раціональна складова, яка не дає їм пересікатися, відповідно індивід буде існувати відразу у двох площинах, але буде чітко розрізняти їх межі [9].

Але тут в дію вступають ЗМК, які стирають грань між цими двома світами. Найяскравішим прикладом буде Арабська Весна, яка без будь-якого вождя чи особи лідера, вивела догматичні ісламізовані народи на шлях непокори в реальному, а не у віртуальному житті.

Відповідно, втрачається трансцендентна складова. Не має значення, хто контролює ЗМК, головне хто зуміє ними скористатися та через канали інформації відправить потрібний текст потрібному адресату чи аудиторії.

Саме засоби масової комунікації ламають усталений зв’язок:

1. Джерело       2. Інформація      3. Отримувач

Натомість інформація вільно курсує без будь-якого контролю, між різними індивідами, неконтрольовано і без наслідків та обмежень.

Чи не найкращим прикладом тут буде блогосфера, де є готова мережа, не має різниці на якому ресурсі чи платформі вона розміщена, будь хто, що зареєструється, отримає аудиторію та зможе поширювати необхідну йому інформацію, не витрачаючи час на збір прихильників, місць для зустрічей і таке інше [8].

Очільники держав намагаються створити ситуацію непевності і шляхом політичної комунікації подати шляхи виходу із неї, з метою отримання вигідних шляхів виходу із кризи.

За приклад, можна взяти мовне питання, харківські угоди, де подекуди ірраціональні речі, які з точки зору національної безпеки є невигідними, аргументуються і подаються, як єдино можливий вихід із кризової ситуації; на міжнародній арені, ми можемо взяти за приклад Грецію, де провідні двигуни Європейського Союзу: Німеччина і Франція, давали “безвідсоткові позики”, а потім взагалі, “списали” половину боргу із Греції, хоча могли просто виключити її із складу ЄС, проте вводили жорсткі міри економії щодо власних громадян незважаючи на стабільний приріст ВВП.

Окрім влади, яка бореться за політичну комунікацію і прийняття рішень є і опозиція. Вона поділяється на стратегічну, тобто тіньовий уряд, що намагається вибрати кращі шляхи досягнення цілей і розвитку держави та популістську, що діє заодно із владою та намагається приховати болючі питання, за вирішенням і підняттям вторинних (не інтеграція з ЄС, а способи голосування у Верховній Раді) [4].

Відповідно є два терміни: самореференція, коли ми відносимо себе за межі реального виміру і проблем в штучний та інореференція, коли ми переносимо реальні необхідні речі з ЗМК в буденне життя, наприклад боротьбу з епідеміями, вирубками лісу, зменшеннями викидів в атмосферу.

Політична комунікація – це смисловий аспект взаємодії політичних акторів, шляхом інформаційного обміну в процесі боротьби за владу чи її утримання та реалізацію. Проте, яку б ми модель і теорію комунікації до уваги не брали, ми все одно отримаємо ситуацію, коли є інформуючий суб’єкт та інформований об’єкт[5].

Стосовно політичної блогосфери, то вона являє собою мережеве поєднання політичних щоденників, приватних політичних комунікативних платформ, які бувають персональними чи корпоративними; з допомогою яких ведуться політичні дискусії, здійснюється PR, контрпропаганда, організація прихильників, інформування електорату та офіційних ЗМІ збір коштів на виборчу кампанію.

Як процес політичної комунікації так і формування вітчизняної складової політичної блогосфери на кшталт “західного зразка” тільки-но розпочато [1].

Інформаційно-комунікаційні технології тільки починають отримувати масовий характер, а персональні сторінки кандидатів на посаду “народних”, мають характер добре продуманих “вітрин”.

Користувач може бачити інформацію, яка пророблена та відретушована піар-технологами, проте не може перевірити її на достовірність, чи тим більше, внести свої коментарі, оскільки вони мають спочатку перевіритись модератором блогу, а вже потім будуть додані.

Політична комунікація, під час виборчої кампанії, стає журналістською піар грою, де будуть подаватися з одного боку згладжені “приватні дані”, а з іншого нібито незручні коментарі та запитання, які здебільшого продумані, та надіслані, тільки для того аби кандидат зумів дати прекрасну, добре підготовлену відповідь [3].

Одні дослідники, розглядають блогосферу, як засіб, тобто інструмент політичної комунікації, а інші, як поєднання блогів, тобто саморегулюючий незалежний канал інформації.

Саме тому, ми звернулися за роз’ясненнями та оцінками до російського дослідника та теоретика Е. Жигаліна, який оцінює значимість та авторитетність політичного блогу через систему гіперпосилань та мережевих рейтингів, що доступні кожному, відповідно можна дати оцінку політичній комунікації та різним політичним рішенням [10].

Дана теорія, є надзвичайно ефективною, тому що офіційні ЗМІ, виявляються безсилими перед «неофіційною» блогосферою, тому що висловлювання поширюються в неофіційній формі від приватної особи, а не від очільника величезної держави чи популярного посадовця (чиновника).

Цінність політичного блогу як засобу політичної комунікації, полягає не у змісті поширюваної інформації, а у характері її поширення, який є необмеженим та не має жодної цензури і не несе відповідальності для спікера.

Нам вдалося виокремили шість критеріїв ефективності, які забезпечують непохитність та невразливість політичного блогу, як засобу та каналу впливу на політичну комунікацію, а саме:

• легкість публікації (опозиція, чи влада);
• доступність (будь хто може читати);
• соціальність (залучає увесь соціум без вікових, чи гендерних ознак);
• віртуальність (не має відповідальності та обов’язкової достовірності інформації, вона поширюється від одного до іншого користувача як снігова лавина, і може призвести до мережевого/соціального вибуху);
•  можливість синдикування (збір інформації проводиться автоматично для усіх користувачів ресурси і вони регулярно бачать останні новини);
•  взаємопов’язаність (будь-чий блог стає частиною мережі, а отже не потрібно шукати собі аудиторію чи створювати прихильників) [7].

Коли офіційні ЗМІ під контролем влади, то ваги на себе перебирають політичні блоги, що рекрутують еліту держави, та забезпечують життєздатне підпілля для національної інтелігенції.

В прив’язці, до виборчого процесу, українська політична комунікація, системно та циклічно отримує 2 вектори:

• на внутрішнє середовище, до українського народу, з метою агітації, чи контрпропаганди;
• до міжнародної спільноти, з метою визнання чи невизнання факту проведення демократичних та вільних виборів.

В результаті парламентських виборів 2012року, характерними та частими (системними) явищами, став троллінг, тобто провокативні (здебільшого нічим не підкріплені) тексти, що містять жорстку контрпропаганду, закликають до агресії, повалення влади чи навіть процедури сецесії певних округів під владу інших держав [6].

Масованою стала підробка політичних блогів та створення клонів, які мали запевнити аудиторію на першому етапі про їх автентичність, а далі вони давали безглузді коментарі та розкривали свою “чорну білизну”.

Підсумовуючи, ми розглянули засоби політичної комунікації, які логічно структурували і поділили на ЗМІ на ЗМК, що отримали 2 вектори політичної дії. Стосовно ж критеріїв ефективності політичної блогосфери, то вони зумовлені: мобільністю висвітлення політичної інформації на даному ресурсі, мінімальною кількістю затрат на утримання даного засобу політичної комунікації, можливістю цензурування офіційних медіа, політичною-соціалізацією електорату, іміджево-формуючими та мобілізаційними характеристиками, залученням аудиторії без соціальних та політичних обмежень, забезпеченням реальних можливостей для політичної конкуренції.

Список використаних джерел та літератури:

1. Арешев А. “Виртуальная политика, сетевой электорат. Блоги стирают границы между наблюдателями и игроками.” /        А. Арешев //  Интернет-журнал: Новая Политика, 2008. Режим доступа: http://www.novopol.ru/text36121.html.
2. Бортніков В. Політична участь і демократія: українські реалії / В. Бортніков // Луцьк: Вежа, 2007. – 524 с.
3. Вепринцев В. Операции информационно-психологической войны / В. Вепринцев,  А. Манойло – М.: Горячая линия – Телеком, 2005.
4. Вершинин М.     “Политическая коммуникация в информационном обществе: перспективные направления исследований / М. Вершинин // Актуальные проблемы теории коммуникации: Сборник научных трудов, Санкт-Петербург: Спб ГПУ, 2004, С. 98-107.
5. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні / В. Вовк // Політична думка. – 1998. – №1. – С. 40 – 51.
6. Воинов Д. “Политические амбиции Интернета в России.” / Д. Воинов // Власть, 2007. – № 2. – С. 88-91.
7. Волохонский В. “Психологические механизмы и основания классификации блогов.” / В. Волохонский // Личность и межличностное взаимодействие в сети. Интернет Блоги. Новая реальность. Санкт-Петербург: Спб ГУ, 2006, c. 117-131.
8. Воронкова В. Муніципальний менеджмент / В. Воронкова – К., 2004, Голос України – 1997. – № 12.
9. Головатий М. Політична психологія / М. Головатий – К.: МАУП, 2001. – 136 с.
10. Горошко Е. Политические коммуникации в блогосфере Рунета / Е. Горошко, Е. Жигалина // Russian Cyberspace. – 2009. – №1.– С. 81 – 100.