Науковий керівник: Коцюк Ю. А.,
к. пс. н., ст. викл. кафедри економіко
-математичного моделювання

ДІАГНОСТИКА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ НА БАЗІ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ

Постановка проблеми. В останні роки яскраво вираженою тенденцією у банківській справі є розвиток кредитних операцій з юридичними особами, підприємцями та населенням. У зв’язку з цим, значно збільшується рівень кредитного ризику, якому піддаються усі учасники банківського сектору. Одним із основних способів запобігання неповернення кредиту є ретельний та кваліфікований відбір потенційних позичальників. Зараз існує велика кількість методів цього відбору, методів аналізу фінансового стану клієнта та його надійності, з точки зору своєчасного погашення кредиту. При даних кількісних оцінках неможливо вичерпуюче охарактеризувати платоспроможність потенційного позичальника в майбутньому, тому існує необхідність використання якісних оцінок. Сукупність кількісних та якісних оцінок дозволить з досить високою ймовірністю передбачити платоспроможність, а методи нечіткої логіки допоможуть об’єднати ці оцінки в математичну модель.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі аналізу кредитоспроможності та платоспроможності фізичних осіб-позичальників присвячено велику кількість наукових публікацій, як зарубіжних, так і вітчизняних. У них автори висвітлюють власні думки, щодо вирішення даного питання. У більшості випадків вчені зосереджують увагу на оцінюванні кредитоспроможності підприємств, дослідженням даного питання займалися такі науковці як В. В. Галасюк, О. В. Дзюблюк, А. О. Єпіфанов, С. В. Васильчак, А. В. Гідулян, О. О. Терещенко та інші.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення факторів впливу на платоспроможність позичальників та розробка нечіткої моделі для платоспроможності фізичних осіб на основі нечіткої логіки.

Виклад основного матеріалу. Поняття «платоспроможність» є одним з найбільш використовуваних на практиці економічних відносин. Оцінка платоспроможності має значний вплив на прийняття різноманітних економічних рішень. Платоспроможність – це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань [1, с.379]. Тобто, під платоспроможністю розуміють спроможність своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Дехто ототожнює це поняття з поняттям кредитоспроможності, проте вони різняться. Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [2, с.387].

Оцінка платоспроможності позичальника – це визначення його можливості своєчасно та у повному розмірі погасити заборгованість перед кредитором Ступені ризику, розмір кредиту, який може бути наданий за даних обставин і, нарешті, умови його надання, усе це обумовлює необхідність оцінки банком не тільки платоспроможності клієнта на певну дату, але й прогнозу його фінансової стійкості у перспективі. Об’єктивна оцінка фінансової надійності позичальника і облік можливих ризиків за кредитними операціями дозволяють банку ефективно управляти кредитними ресурсами та отримувати прибуток [3, c. 45].

Створювана нами економіко-математична модель оцінки платоспроможності будується на основі математичного апарату теорії нечітких множин та нечіткої логіки. Цей апарат дає можливість формалізації зв’язків будь-якої складності між параметрами як кількісного, так і якісного типу. Для опису цих зв’язків використовується природна мова, також нечіткі моделі мають високу здатність до адаптації під реальні дані.

Кількість та склад факторів впливу на платоспроможність можуть бути різноманітними, проте для нечіткої моделі це не має важливого значення. При певній потребі до моделі можна ввести або вивести певні змінні, а структура моделі залишиться незмінною. У цьому і полягає одна із основних переваг нечітких моделей порівняно з традиційними, у яких зв’язок між вхідними та вихідними параметрами виражається строгою функціональною залежністю.

Використання саме цих факторів для побудови нечіткої моделі обґрунтоване тим, що у більшості випадків, банки використовують їх для оцінки власних клієнтів (рис. 1).

          Рис. 1. Фактори впливу на платоспроможність фізичних осіб.

Задля вирішення задачі оптимізації створюваної моделі, слід ввести поняття лінгвістичної змінної – змінної, яку не можна описати з допомогою математичної мови, тобто їй важко надати об’єктивну кількісну оцінку. Значеннями цієї змінної є слова чи речення природної мови, їх називають лінгвістичними термами. До прикладу, вік клієнта-позичальника характеризується наступними лінгвістичними термами: М (молодий), С (середнього віку), З (зрілий).

Основний інструмент методу – функція належності. Функція належності – інструмент переведення лінгвістичних змінних на математичну мову для подальшого використання методу нечітких множин. Функцією належності  є деяка математична функція, яка задає степінь або впевненість, з якою елементи деякої множини Х належать заданій нечіткій множині А. Чим більше аргумент Х відповідає нечіткій множині А, тим більше значення , тобто тим ближче значення аргументу до 1 [4, c. 339].

Функцією належності для лінгвістичних термів змінних було обрано гаусову функцію (або ж «дзвоноподібну» через схожість із дзвоном), аналітичне вираження якої наступне: , (1) де b – координата максимуму (позиція центру), с – коефіцієнт концентрації (контролює ширину «дзвону»).

Скориставшись середовищем програмування Matlab, на основі вибірки позичальників-фізичних осіб та алгоритму нечіткого моделювання було створено та оптимізовано нечітку модель для оцінки платоспроможності. Для перевірки її коректності було створено тестову вибірку. Було отримано наступні результати:

       Рис. 2. Результати тестування моделі до та після навчання.

Як видно, модель досить точно діагностувала фізичних осіб, які були неплатоспроможними. Проте, при визначенні платоспроможних позичальників з тестової вибірки, точність трохи зменшилась. Тому, загальна точність оцінки платоспроможності при перевірці моделі після оптимізації на тестовій вибірці становить 81,25%. Точність ідентифікації неплатоспроможних фізичних осіб становить 87,2%, а платоспроможних – 75%.

Висновки. Порівняно з іншими видами моделей, модель оцінки платоспроможності фізичних осіб на базі нечіткої логіки дає точнішу систематизацію експертних знань, а також дозволяє комбінувати показники, що мають кількісний та якісний характер, для оцінки яких використовують лінгвістичні змінні. Основними недоліками, що присутні в моделі, є її відносна громіздкість та неможливість безпосереднього використання без середовища програмування та побудови.

Список використаних джерел.

1. Міщенко В. І., Славянська Н. Г. Банківські операції: підручник. — К.: Знання. 2006. — 727 с.

2. Остафіль О., Рубаха М. Комплексна оцінка кредитоспроможності позичальника як інструмент управління кредитним ризиком банку//Формування ринкової економіки в Україні. — 2009. — №19, с. 387-396.

3. Ливада Д. М., Олешко Т. І., Лещинський О. Л. Нечітка модель оцінки кредитоспроможності позичальника (фізичної особи)//Вісник КНДУ — 2015. — №2(85), с. 45-49.

4. Zadeh L. Fuzzy Sets // Information and Control. — 1965. — №8. — р. 338–353.

студентка, Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник: Дем’янчук О.І.,

к.е.н., доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

Аналіз впливу ліквідності та платоспроможності  на фінансовий стан РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»

У статті досліджено вплив ліквідності та платоспроможності на фінансовий стан підприємства. Проаналізовано показники ліквідності та платоспроможності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», на їх основі запропоновано основні напрями підвищення платоспроможності, шляхом зменшення дебіторської заборгованості, та представлено методи управління кредиторською заборгованістю.

Ключові слова: платоспроможність, ліквідність, активи, пасиви, коефіцієнти ліквідності, кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість.

Анализ влияния ликвидности и платежеспособности на финансовое состояние РОПКП ВКХ «Ровнооблводоканал»

В статье исследовано влияние ликвидности и платежеспособности на финансовое состояние предприятия. Проанализированы показатели ликвидности и платежеспособности РОПКП ВКХ «Ровнооблводоканал», на их основе предложены основные направления повышения платежеспособности путем уменьшения дебиторской задолженности, и представлены методы управления кредиторской задолженностью.

Ключевые слова: платежеспособность, ликвидность, активы, пассивы, коэффициенты ликвидности, кредиторская задолженность, дебиторская задолженность.

Analysis of the impact of liquidity and solvency on the financial position of Rivne Oblast Industrial Communal Enterprise of the Water Supply and Sewerage Facilities “Rivneoblvodokanal”

The article investigates the influence of liquidity and solvency on the financial condition of the enterprise. The indicators of liquidity and solvency of Rivne Oblast Industrial Communal Enterprise of the Water Supply and Sewerage Facilities “Rivneoblvodokanal” are analyzed, on the basis of them the main directions of solvency increase, by reducing the receivables, and methods of management of accounts payable are presented.

Key words: solvency, liquidity, assets, liabilities, liquidity ratios, accounts payable, accounts receivable.

Постановка проблеми. Підприємство в умовах ринкової економіки діє на засадах комерційного розрахунку, один з принципів якого є самофінансування. Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами зумовлює його здатність здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність.

Низька ліквідність та платоспроможність підриває довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становить реальну загрозу підприємству. Тому існує потреба досліджувати причини низької платоспроможності і ліквідності суб’єкта господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками.

Значний вклад в розробку методологічних і методичних аспектів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємств внесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: А.І. Бержанір , Л.В. Вдовенко, Є.Є. Іонін , Н.А. Мамонтова, В.О. Мец  Лахтіонова Л.А., О.О. Шеремет та інші вчені.

Мета дослідження полягає у розробці напрямів забезпечення платоспроможності та ліквідності суб’єкта господарювання на прикладі РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал».

Виклад основного матеріалу. Ліквідність і платоспроможність є об’єктивними складними та багатогранними економічними явищами. Вони підвласні дії багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, мають високу чутливість до різноманітних впливів і змін, що породжує високий рівень їх залежності від внутрішнього та зовнішнього середовища (будь-які негативні зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємств, в першу чергу, призводять до змін у їх ліквідності і платоспроможності, які неминуче відображаються на інших аспектах діяльності), непередбачуваності та випадковості. Все це надзвичайно ускладнює процес управління ними та пред’являє надзвичайно високі вимоги до його інформаційно-аналітичного забезпечення.

Ліквідність підприємства, сутність якої проявляється у можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися зі своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, становить одну із необхідних умов забезпечення платоспроможності [4].

Таким чином, ліквідність суб’єкта господарювання розкриває свій зміст в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги – заборгованості перед постачальниками, перед банком з повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами зі сплати податків та платежів, перед робітниками з виплати заробітної плати та інше.

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства є схожими, проте не тотожними, але від ступеня ліквідності залежить платоспроможність, що робить ліквідність ширшим поняттям [2].

Мета аналізу ліквідності та платоспроможності полягає не тільки в тому, щоб оцінити ліквідність підприємства, його активів і джерел їх формування, а й у тому, щоб на цій основі розробити заходи, спрямовані на поліпшення цих фінансово-економічних показників. Аналіз ліквідності балансу підприємства якраз дозволяє виявити найважливіші аспекти і слабкі позиції в діяльності суб’єкта господарювання та показує, за якими напрямами потрібно проводити таку роботу, аби домогтись поліпшення фінансового стану підприємства [1].

Платоспроможність та ліквідність є одними з найважливіших характеристик господарюючого суб’єкта, які завжди прагнуть оцінити партнери по бізнесу, а також наявні та потенційні кредитори підприємства. Знання цих характеристик дає можливість визначити, якою мірою і протягом якого часу підприємство зможе виконувати свої грошові зобов’язання перед іншими суб’єктами ринку [1]. Аналізучи показники ліквідності балансу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», що відображено у таблиці 1, приходимо до висновків.

Таблиця 1

Показники ліквідності балансу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» за 2014–2016 рр.

Продовження таблиці 1

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

Впродовж аналізованого періоду баланс підприємства не відповідав критеріям абсолютної ліквідності через невиконання першої умови. (А1>П1). Найбільш ліквідні активи повністю покривали термінові пасиви, спостерігалися платіжні нестачі по цим групам, а рівень покриття зріс від 0,95% до 3,05% у 2015 році та зменшився до позначки 2,91%. Щодо активів, що повільно реалізуються, то вони теж повністю покривали довгострокові пасиви, що оцінюється позитивно. Умова покриття постійними пасивами активів, що важко реалізуються була виконана, та у 2014 році рівень становив –42,15%, у 2015 році – 48,35% а у 2015 році – 114,13%, дане зниження оцінюється позитивно. В цілому на підприємстві не можна говорити про абсолютно ліквідний баланс, адже існує не виконання однієї з основних умов.

Оскільки поточні зобов’язання мають різний строк погашення, а оборотні активи — різний ступінь ліквідності, то для оцінки ліквідності використовують різні за змістом та призначенням коефіцієнти. Аналізуючи ці показники, що відображено у таблиці 2, спостерігаємо, що коефіцієнт абсолютної ліквідності не досягнув нормативного значення і зазнав позначки 0,09 у 2014 році

Таблиця 2

Динаміка коефіцієнтів ліквідності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»
у 2014-2016 рр.

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

та 0,03 у 2015 і 2016  році. Щодо інших показників ліквідності, то помітне виконання у період 2014-2015 рр., а в 2016 р. значення не відповідали нормі. Коефіцієнт швидкої ліквідності зріс на 0,23 пункта у 2015 році, що оцінюється позитивно, а в 2016 р. цей показник був негативним.

Перспективна платоспроможність підприємства за період рівний тривалості обороту всіх його оборотних активів відповідала значенням норми і становить 1,8 пункта у 2014 році, 1,3 пункта у 2015 році та спостерігалось невідповідне нормі значення у 2016 році- 0,68. Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів показав, що підприємство  не спроможне у випадку необхідності розпродажу погасити короткострокові борги запасами підприємства.

Таким чином, на підприємстві існує недостатня частина поточних зобов’язань, яку підприємство може погасити негайно за рахунок найліквідніших активів.

Згідно з проведеними розрахунками виявлена міра впливу агрегатів на величину коефіцієнта поточної ліквідності. Найбільш значний вплив на збільшення показника ліквідності робить збільшення А2 (7,48 %, 7,52 %, 6,46 % у 2014, 2015, 2016 роках відповідно і зменшення агрегату П1 (10 %).

З метою визначення точки прикладення управлінських зусиль, необхідно провести факторний аналіз агрегатних показників. У агрегат А2 входять наступні статті бухгалтерського балансу: товари відвантажені, готова продукція, ПДВ дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються на протязі 12 місяців. Необхідно розрахувати питому вагу статей балансу структурі агрегату А2 (табл. 3.)

Таблиця 3

Зміна питомої ваги статей балансу у структурі агрегату А2 2014-2016 рр.

Джерело:  Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

Результати розрахунків показують, що на величину агрегату А2 найсильніше впливають статті «дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги (чиста реалізаційна вартість)» і «Дебіторська заборгованість за розрахунками (із внутрішніх розрахунків)». Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок необхідності збільшення об’ємів реалізації, розширення кола покупців і замовників, активному розвитку механізму збуту. В даному випадку представляється доцільним провести аналіз платіжної дисципліни з покупцями.

Як було розраховано раніше, позитивний вплив на величину ліквідності робить зменшення П1. Виходячи з отриманих даних, ми бачимо, що найсильніше вплив на  агрегат П1, а отже, на величину коефіцієнта поточної ліквідності робить стаття «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», що представлено у таблиці 4

Таблиця 4

Питома вага статей балансу у структурі агрегату П1 за 2014-2016 рр

Продовження таблиці 4

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності керування ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об’єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.

Обсяг дефіцитного грошового потоку повинен бути збалансований за рахунок:

• залучення додаткового, власного або довгострокового позикового капіталу;
• вдосконалення роботи з оборотними активами;
• позбавлення від непрофільних необоротних активів
• зменшення інвестиційної програми підприємства;

Як було сказано вище, найбільш значний вплив на збільшення показника ліквідності робить збільшення агрегату А2, а саме дебіторська заборгованість. Оскільки РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» є комунальним підприємством, його платоспроможність безпосередньо залежить від споживачів водопостачання в місті Рівному. Існує проблема несвоєчасної сплати за послуги. На підприємстві наявна система нагадування клієнтам про заборгованість, а саме: дзвінки, листи, проте це не завжди дає очікуваний результат. Вирішення цієї проблеми полягає в постійному контролі динаміки надходження коштів та своєчасному виявленні потенційних боржників, адже незважаючи на наявну систему нагадування про сплату, підприємство не ліквідує дану проблему на ранніх етапах. Таким чином, як додатковий спосіб контрою, даному суб’єкту господарювання слід створити зведену таблицю обліку та контролю діючих відносин з дебіторами, яка складається у відповідності з індивідуальними вимогами та домовленостями.

Управління кредиторською заборгованістю пе­редбачає використання підприємством найбільш прийнятих для цього форм, обсягів, строків роз­рахунків з контрагентами. Важливість управління кредиторської заборгованості зумовлюється знач­ною часткою в поточних пасивах підприємства, а це в свою чергу впливає на динаміку показників платоспроможності та ліквідності.

Аби вдосконалити управління кредиторською заборгованістю підприємству слід дотримуватись певний прийомів і правил, а саме:

– на ранніх етапах виявляти причину заборгованості, шляхом своєчасного визначення прийомів обігу оборотних коштів і зменшення безнадійних боргів;

– контроль розрахунків з кредиторами і виявлення причин несвоєчасної сплати;

– здійснення аудиту кредиторської заборгованості, що дасть виявити всі відхилення в структурі заборгованості;

– давати оцінку реальної вартості існуючої кредиторської заборгованості;

– безпосередньо здійснювати контроль за співвідношенням кредиторської і дебіторської заборгованостей.

Аби поступово зменшувати кредиторську заборгованість, необхідно здійснювати розрахунки в першу чергу за податками і зборами до місцевого бюджету, а вже в наступну чергу проводити розрахунки з оплати праці та розраховуватись з постачальниками та підрядниками. Зазвичай, виконувати дану послідовність не є легким завданням для підприємства, проте таке ефективне планування розрахунків дозволить оптимізувати фінансовий стан підприємства

Висновки. Отже, впровадження запропонованих заходів економічного й організаційного характеру дасть змогу вирішити існуючі на підприємстві проблеми на шляху підвищення ефективності використання дебіторської та кредиторської заборгованості. Дослідження тенденцій, своєчасне виявлення причин протиріч і диспропорцій у формуванні дебіторської та кредиторської заборгованості дозволяє підприємству з’ясувати власні можливості для запобігання погіршенню фінансового стану.

Література

1. Бержанір І.А. Аналіз ліквідності, як важливий етап оцінки фінансового стану підприємств / А.І. Бержанір // финансы, банки. – 2014 – №1(20)- С. 45-47..
2. Вдовенко Л. Платоспроможність підприємств: сутність та методика розрахунку показників / Л. Вдовенко // Економічний аналіз. – 2012. – Т. 10(2) .- С. 27 – 29.
3. Іонін Є. Є. Розв’язання питань методологічного обґрунтування понять ,,платоспроможність” і ,,ліквідність” // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 6. – С. 31–36.
4. Мамонтова Н. А., Іщук О. С. Взаємозв’язок коефіцієнтів ліквідності та модель їх оптимізації // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка» : науковий журнал. – Острог : Вид-во НУ«ОА», грудень 2016. – № 3(31). – С. 37–41.
5. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. – К.: „Алерта”, 2012. – 342 с.
6. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: [монографія] / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ. – 2001. – 388 с.
7. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. – К.,2005 – С.19-25
8. Баланс (звіт про фінансовий стан) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» станом на 31 грудня 2014 року.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vodarivne.com/units/menus/uploads/files/Баланс%20(звіт%20про%20фінансовий%20стан)%20на%2031%20грудня%202014%20рік.PDF
9. Баланс (звіт про фінансовий стан) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» станом на 31 грудня 2015 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vodarivne.com/units/menus/uploads/files/Баланс%20(Звіт%20про%20фінансовий%20стан)станом%20на%2031%20грудня%202015.PDF
10. Баланс (звіт про фінансовий стан) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» станом на 31 грудня 2016 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vodarivne.com/units/menus/uploads/files/Баланс%20(звіт%20про%20фінансовий%20стан)%20станом%20на%2031%20грудня%202016.PDF

студент 4 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит»

Науковий керівник:

Харчук Ю.Ю., к.е.н., ст. викл. кафедри фінансів, обліку і аудиту,

Національний університет «Острозька академія»

ДІАГНОСТИКА ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХНЬОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

У статті проаналізовано та уточнено сутність понять «ліквідність» і «платоспроможність» підприємств та розглянуто методику їхнього розрахунку. Визначено фактори їх зміни та запропоновано основні напрями підвищення на прикладі ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ».

Ключові слова: ліквідність, платоспроможність, фінансовий стан, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності.

DIAGNOSTICS OF LIQUIDITY INDICATORS AS THE BASIS OF EFFECTIVE FUNCTIONING OF ANY ENTERPRISE

The article analyzes the essence of concepts of “liquidity” and “solvency” of enterprises and the procedure for their calculation. The factors of their changes are determined and the main directions of their increase are offered on the example of PJSC “ТEREMNO HLIB”.

Key words: liquidity, solvency, financial condition, liquidity ratios.

Постановка проблеми. Ефективне функціонування будь-якого підприємства нерозривно пов’язане із забезпеченням його стійкого фінансового стану шляхом підтримки абсолютної ліквідності та платоспроможності.

Проте сьогодні, головною проблемою ефективної діяльності підприємств України є відсутність такої комплексної оцінки платоспроможності та ліквідності, яка б дійсно давала можливість керівництву суб’єкта підприємницької діяльності виявляти слабкі місця та приймати правильні управлінські рішення.

Саме тому, виникає необхідність визначення факторів їх зміни та пошуку основних напрямків підвищення з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні та практичні аспекти оцінки ліквідності та платоспроможності підприємств висвітлено у низці робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: М. Білик, І. Бланк, В. Забродський, В.Ковальов, М. Коробов, Л. Лахтіонова, Є. Мних, В. Негашев, О. Пилипченко, М.Родіонова, Г. Савицька, Е. Хелфехта В. Шеремет, Л. Чумаченко та інші. Проте, необхідно зауважити, що більшість матеріалів недостатньо розкривають питання співвідношення ліквідності та платоспроможності відповідно до інших показників фінансового стану підприємства. Таким чином, тема дослідження є актуальною та своєчасною і потребує детального вивчення.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні основних напрямів підвищення ефективності функціонування підприємств на основі розгляду теоретичних та оцінки практичних аспектів діагностики показників їхньої ліквідності та платоспроможності.

Виклад основного матеріалу. Останні роки розвитку ринкової економіки України характеризуються економічною кризою, яка погіршила діяльність багатьох підприємств та їхній фінансовий стан, а деякі із них зазнали значних втрат і опинилися на межі банкрутства.

На нашу думку, для забезпечення ефективної діяльності підприємствам необхідно здійснювати оцінку своєї ліквідності і платоспроможності у короткій перспективі.

Аналіз економічної літератури та нормативних документів свідчить про наявність різних поглядів щодо трактування сутності поняття «платоспроможність» та «ліквідність» підприємства, а також протиріч у методичних підходах до розрахунку показників, що формують їх рівень, та загальній оцінці платоспроможності й ліквідності.

Так, більшість вчених, зокрема Л. Лахтіонова стверджує, що ліквідність суб’єкта господарювання передбачає собою здатність та швидкість перетворення оборотних активів у грошові кошти з метою погашення поточних зобов’язань як у міру надходження термінів їх сплати, так і прострочених боргів [5].

Загалом платоспроможність підприємств розглядається як здатність погашати свої короткострокові фінансові зобов’язання.

Згідно із трактуванням Н. Колчиної, платоспроможність передбачає собою наявність у підприємства грошових ресурсів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення.

Такий підхід до трактування зустрічається також у роботах М. Крейніна, яка стверджує, що платоспроможність підприємства передбачає наявність у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів за всіма короткостроковими зобов’язаннями й одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва та реалізації продукції [4].

Слід зазначити, що мета аналізу ліквідності підприємства полягає не тільки в тому, щоб оцінити ліквідність суб’єкта господарювання, його активів і джерел їх формування, але поряд із цим, щоб на цій основі розробити заходи, спрямовані на поліпшення цих фінансово-економічних показників.

Аналіз ліквідності балансу підприємства якраз дозволяє виявити найважливіші аспекти і слабкі позиції в діяльності суб’єкта господарювання та показує, за якими напрямами потрібно проводити таку роботу, аби домогтись поліпшення фінансового стану.

Сьогодні немає єдиних підходів до оцінки ліквідності активів за здатністю й термінами їх перетворення в засоби платежу.

Так, більшість учених виділяє високо-, помірно- та малоліквідні активи. Іншу характеристику активів за ступенем ліквідності дає І. Бланк, окреслюючи абсолютно, високо-, середньо-, малоліквідні та неліквідні активи [1].

Щодо пасивів балансу, то слід зазначити, що їх класифікують за критерієм терміновості їх оплати, зокрема:

• термінові – короткострокові і довгострокові кредити та позики, не погашені в строк, а також розрахунки з оплати праці, з бюджетом та позабюджетних платежах, страхуванню, за виданими векселями, заборгованість за товари, роботи і послуги, не оплачені в строк;
• короткострокові – короткострокові кредити банків, розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, строк оплати яких ще не настав, а також частина заборгованості за довгостроковими позиками, що повинна бути погашена в поточному періоді;
• довгострокові – довгострокові кредити банків;
• постійні – джерела власних і прирівняних до них коштів [7].

Таким чином, баланс підприємств вважається ліквідним, якщо виконуються умови, які відображені у таблиці 1.

Таблиця 1

Умови ліквідності балансу підприємства

Джерело: розроблено автором на основі [7]

Проаналізуємо ліквідність балансу на прикладі ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» за 2014-2016 роки (табл.2), оскільки ринок хліба та хлібобулочних виробів характеризується стабільним попитом на продукцію.

Таблиця 2

Показники ліквідності ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» за 2014-2016 роки

*Джерело: розроблено автором на основі [6]

Отже, найбільш ліквідні активи не покривали термінові пасиви, спостерігалися платіжні нестачі по цим групам, а рівень покриття впродовж досліджуваного періоду перебував на позначці 2,87 %, 3,69 % та 8 % відповідно. Швидко ліквідні активи повністю покривали короткострокові пасиви на 3517,94 % у 2014 році, на 170,63 % у 2015 році та у 2016 році – на 135,88 %. Щодо активів, що повільно реалізуються, то вони не повністю покривали довгострокові пасиви, що оцінюється негативно, а рівень покриття впродовж досліджуваного періоду був рівний нулеві. Умова покриття постійними пасивами активів, які важко реалізуються не  була виконана,  що оцінюється негативно. Також невиконання останньої умови свідчить про те, що підприємство не дотримувалось мінімальної умови фінансової стійкості – наявність власного оборотного капіталу.

В цілому, на ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» не можна говорити про абсолютно ліквідний баланс, адже існує не виконання основних умов.

Оскільки поточні зобов’язання мають різний строк погашення, а оборотні активи − різний ступінь ліквідності, то для оцінки ліквідності використовують різні за змістом та призначенням коефіцієнти.

Розглянемо їх детальний аналіз у таблиці 3.

Таблиця 3

Динаміка коефіцієнтів ліквідності ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» за 2014–2016 рр.

*Джерело: розроблено автором на основі [6]

Отже, за досліджуваний період можемо спостерігати, що всі коефіцієнти не відповідали нормативним значенням.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показав у 2014 році, що 3 % поточних зобов’язань підприємство може погасити негайно за рахунок найліквідніших активів, у 2016 році цей показник зріс до 6 % і має тенденцію до зростання, що оцінується позитивно. Коефіцієнт швидкої ліквідності був нищим за нормативне значення і мав тенденцію до зниження, що є негативно. Коефіцієнт загальної ліквідності був вищим за нормативне значення і становив 1,53 у 2014 році, 0,88 у 2015 році та 0,71 у 2016 році. Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів показав, що на підприємстві не достатньо матеріально-виробничих запасів для погашення короткострокових боргів у випадку необхідності їх розпродажу.

Таким чином, ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» за 2014-2016 роки не було досягнуто абсолютну ліквідність балансу, тобто досліджуване підприємство не спроможне швидко реалізовувати активи й одержувати гроші для оплати зобов’язань.

Загалом слід зазначити, що існує низка факторів, які впливають на ліквідність балансу, зокрема на його збільшення або зменшення (рис. 1).

Рис. 1. Фактори зміни ліквідності балансу підприємства

Джерело: розроблено автором на основі [3]

Окрім цього, важливо розглянути можливі напрямки покращення ліквідності і платоспроможності підприємства.

Загалом оптимізацію ліквідності підприємства можна здійснити за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації, а саме системи заходів, котрі спрямовані:

• на зменшення фінансових зобов’язань;
• на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання.

Таким чином, фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (в тому числі витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями.

При цьому, суму грошових активів можна збільшити шляхом: рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу); прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізації запасів товарно-матеріальних; скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі [3].

Таким чином, вирішення проблеми підвищення платоспроможності та ліквідності підприємства та збільшення наявності його власних коштів є реальним і можливим, перш за все, за рахунок подальшого збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку та підвищення рівня прибутковості.

Висновки. Отже, ефективне функціонування будь-якого підприємства нерозривно пов’язане із забезпеченням його стійкого фінансового стану шляхом підтримки абсолютної ліквідності і платоспроможності. Для цього підприємствам слід проводити діагностику показників ліквідності та платоспроможності на короткострокову перспективу, що слугуватимуть підставою для пошуку напрямків їх покращення. Так, підприємствам необхідно впроваджувати заходи для зменшення фінансових зобов’язань та збільшення грошових активів.

Література:

1.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. – в 2-х т. Т.1. – К.: Эльга, 1999. – 590 с.

2.Гудзь О. Є. Діагностика та управління платоспроможністю в аграрних підприємствах / О.Є. Гудзь // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 7 [10]. – С. 323–326

3.Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Р.О. Костирко. – Х.: Фактор, 2007. – 784 с.

4.Крейнина М. Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле / М. Н. Крейнина. – М.: ДИС, 1994. – 256 с.

5.Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: [монографія] / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ. – 2001. – 388 с.

6.Офіційний сайт Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) ─ [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/05509694

7.Фещенко О. П. Аналіз ліквідності як важливий етап оцінки фінансового стану підприємств / О. П. Фещенко // Фінанси, облік і аудит. – 2012. – № 19. – С. 212-221

Ключові слова: фінансова стійкість, платоспроможність, страхова компанія, забезпечення фінансової стійкості.

 The аrticle deаls with the аpproаch to the definition of “finаnciаl stаbility” аnd defines directions of ensuring finаnciаl stаbility of the insurer.

Key words: finаnciаl stаbility, solvency, insurаnce compаny, finаnciаl stаbility ensuring.

Постановка проблеми. Фінансова стійкість страхових компаній є основною умовою, за допомогою якої інститут страхування може повноцінно виконувати свою багатопланову роль у процесі суспільного відтворення. Оскільки, кошти які залучаються у цей сектор є коштами переважно приватних та корпоративних клієнтів, то вагомим фактором вкладення цих ресурсів є фінансова стійкість страхової компанії, а саме методи та механізми її забезпечення, підтримки та постійного моніторингу задля формування надійного інвестиційного іміджу, гарантування безпеки коштів та контроль за ефективним їх використанням та інвестуванням.

Проте результати проведених досліджень не можуть повною мірою задовольнити потреби теорії і практики забезпечення фінансової стійкості страховика. Аналіз напрацювань у цій сфері дає змогу зробити висновок про те, що дослідження концентруються переважно на окремих напрямах фінансової діяльності страхових компаній, в той час як належний синтез даних, отриманих внаслідок цих досліджень, системно не здійснюється. Залишається невпорядкованим понятійний апарат, потребує доопрацювання та систематизації визначення зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на фінансову стійкість страховиків, недостатньо опрацьовані та вимагають додаткового дослідження методологічні підходи до забезпечення фінансової стійкості страхових компаній.

Висока значимість розробки концептуальних підходів до забезпечення фінансової стійкості страхової компанії, необхідність обґрунтування шляхів удосконалення методів оцінки фінансової стійкості та механізмів забезпечення фінансово стійкого функціонування страховиків визначили напрям дослідження. До того ж в умовах постійно змінюваного макросередовища, особливо в періоди економічних криз, проблема забезпечення фінансової стійкості страхових компаній ще більш актуалізується. Отже, проблематика забезпечення фінансової стійкості страховика, відсутність методології  її оцінки та недостатня ефективність механізмів її забезпечення визначають актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні основи фінансової стійкості страховика та умови забезпечення цього параметру їх діяльності розглядали у своїх працях багато вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема даній проблематиці присвячені роботи наступних авторів: Александрова М. М., Базилевич В. Д., Барановський О. І., Бойко А. О., Внукова Н. М., Заруба О. Д., Кириллова Н., Кнейслер О. В., Кудрявцев А. А., Орланюк-Малицька Л. А., Осадець С. С., Рейтман Л. І., Шірінян Л. В. та інші дослідники.

Потрібно зазначити, що теоретичні основи визначення поняття «фінансова стійкість страхової компанії» розглянута недостатньо і тому, що у вітчизняній економічній літературі ми спостерігаємо використання понять «фінансова стійкість», «фінансова надійність» та «платоспроможність», і все частіше  відбувається їх заміна або ж ототожнення. Серед дослідників сфери страхування досі ведуться суперечки щодо відмінності або подібності категорій «платоспроможність» і «фінансова стійкість».

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні напрямків забезпечення фінансової стійкості страхової компанії на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Більшість науковців у своїх дослідженнях виокремлюють два підходи до розкриття сутності поняття «фінансова стійкість страховика». Згідно з першим підходом, поняття фінансової стійкості фактично ототожнюється з платоспроможністю та зосереджене на здатності виконання страховиком, взятих на себе страхових зобов’язань. З погляду другого підходу, в основі фінансової стійкості лежить ознака якісної характеристики здатності страховика мобілізувати фінансові ресурси для виконання своїх функцій на страховому ринку [1].

У методиці визначення рейтингу надійності страхових компаній російського агентства «Эксперт Ра» під платоспроможністю страхової компанії розглядається її здатність виконати страхові зобов’язання перед клієнтами, виходячи з наявних у неї активів із використанням додаткових засобів перестраховиків при розрахунках за ризиками, переданими у перестрахування. Тим часом, фінансова стійкість страховика визначається як його здатність зберігати рівень платоспроможності протягом певного відрізку часу при можливих несприятливих зовнішніх і внутрішніх впливах на фінансові потоки страхової компанії [3].

Багато українських і російських науковців взагалі не використовують категорії «фінансова стійкість», а лише говорять саме про фінансову надійність страхової компанії. Так, російські науковці Є. Іноземцева і М. Щукіна під надійністю страховика мають на увазі його здатність виконати поточні зобов’язання; ця надійність проявляється у вигляді відповідності власних коштів, що перебувають у розпорядженні компанії, її зобов’язанням [8, c.175].

Найбільш вдалим визначенням фінансової стійкості страхової компанії, що розкриває суть поняття, є визначення Л. О. Орланюк-Малицької, в якому сказано, що фінансова стійкість страхової компанії – це такий стан фінансових ресурсів страхової компанії, який забезпечує платоспроможність і подальший розвиток організації в умовах ризику, пов’язаного із страховим захистом суб’єктів ринку [4, c.33].

Зважаючи на характерні особливості діяльності страхових компаній розрізняють два види їх фінансової стійкості, як і дві сторони з яких її можна оцінити, а саме:

–     фінансова стійкість страхової компанії як юридичної особи, що займається господарською діяльністю з надання послуг;

–     фінансова стійкість страхової компанії за вимогами, що ставляться до страхових компаній як до суб’єктів фінансового ринку.

Фінансова стійкість страхової компанії як юридичної особи полягає у ефективному співвідношенні власного і позикового капіталу у структурі фінансових ресурсів страхової компанії, що здатне забезпечити необхідний рівень платоспроможності і ліквідності.

Фінансова стійкість страхової компанії за вимогами, що ставляться до страхових компаній як до суб’єктів фінансового ринку полягає у створенні такої структури фінансових ресурсів страхової компанії, яка б забезпечила формування відповідного співвідношення нормативного і фактичного запасів платоспроможності, необхідних резервів, статутного капіталу та слідування іншим вимогам законодавства, що ставляться до цього виду фінансової діяльності.

Аналіз фінансової стійкості страхової компанії, як суб’єкта господарювання здійснюється з допомогою абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, а оцінка фінансової стійкості страхової компанії як суб’єкта фінансового ринку здійснюється на основі дотримання належного фактичного рівня статутного капіталу та запасу платоспроможності страховика. [2, c.209].

На фінансову стійкість страхової компанії впливає ряд факторів, різних як за характером, так і за ступенем впливу. Так, до факторів, які впливають на фінансову стійкість страхової компанії як суб’єкта господарювання можна віднести: склад і структура витрат, стратегія компанії щодо витрат; інфляція, час, тривалість звітного періоду; маркетингова політика і менеджмент страхової компанії;кон’юнктура ринку [7].

Чинники фінансової стійкості страхової компанії як суб’єкта ринку фінансових послуг можна об’єднати наступним чином:

– політика щодо централізованих страхових резервних фондів;

-формування суми фактичного запасу платоспроможності;

-формування нормативного запасу платоспроможності;

-державний нагляд у сфері страхування [6, c.305].

Якщо розглядати джерела формування фінансової стійкості страхової компанії як суб’єкта господарювання, то варто виділити такі:

–     обсяг власного капіталу в таких статтях як статутний капітал, резервний капітал, обсяг нерозподіленого прибутку, додатково вкладений капітал;

–     обсяг залученого капітал, а саме обсяг залучених довгострокових та поточних зобов’язань;

–     загальна величина прибутку компанії, який формує нерозподілений прибуток;

–     обсяг необоротних активів, що впливає на ліквідність та фінансову стійкість страховика;

–     обсяг запасів, що характеризує значну частину обсягу оборотного капіталу, які першочергово потребують фінансування;

–     загальний обсяг валюти балансу, тобто загальний обсяг фінансових ресурсів організації, що характеризує величину самого страховика і обсяг коштів який обертається [5, c.140].

Забезпечення фінансової стійкості страхової компанії за наявними двома видами було досліджено на основі даних п’яти страхових компаній, які є лідерами на ринку страхування життя, зокрема: ПрАТ «Аліко Україна», ПрАТ «СК «Граве Україна», ПрАТ «СК «ТАС», ПрАТ «Фідем Лайф», ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя».

Згідно даних абсолютних показників фінансової стійкості, кризовий тип фінансової стійкості мали ті компанії, в яких позиковий капітал значно перевищував власний капітал у період 2009-2011 рр., про що свідчили і значення показників фінансової стійкості відповідних страхових компаній, а саме СК «Аліко Україна», СК «Граве Україна», СК «ТАС» та СК «ПЗУ страхування життя у 2011 році. Ця тенденція була спричинена наявним обсягом сформованих страхових резервів та віднесення їх, при обрахунку абсолютних показників фінансової стійкості страхових компаній, до обсягу зобов’язань. Відносні показники фінансової стійкості, обраховані для досліджуваних компаній за 2009-2011 рр., підтвердили тенденцію що була проілюстрована абсолютними показниками фінансової стійкості, і додатково ідентифікували недостатню ефективність використання фінансових ресурсів досліджуваних страхових компаній з абсолютною фінансовою стійкістю.

При аналізі фінансової стійкості ПрАТ «Аліко Україна», ПрАТ «СК «Граве Україна», ПрАТ «СК «ТАС», ПрАТ «Фідем Лайф», ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» за 2009-2011 рр. як суб’єктів ринку фінансових послуг зі сторони відповідності забезпечення фінансової страхових компаній встановленим нормам можна зробити висновок, що всі досліджувані страхові компанії чітко слідували встановленим нормам фінансової стійкості, про що свідчили показники нормативного і фактичного запасів платоспроможності та обсягу статутного капіталу і сформованих страхових резервів, та значно перевищували мінімально встановлений рівень, що є позитивним аспектом. Проте, була виявлена тенденція до зменшення абсолютного обсягу фактичного запасу платоспроможності у 2011 році, і як результат різниці між фактичним та нормативним запасом платоспроможності досліджуваних компаній зі страхування життя.

Для підвищення фактичного запасу платоспроможності страховика та маржі між фактичним і нормативним запасом платоспроможності варто застосувати наступні заходи:

-при розрахунку фактичного запасу платоспроможності враховується обсяг довгострокових та поточних зобов’язань, які здатні зменшувати цей запас, а тому варто буде змінити структуру джерел формування активів у частині збільшення власного капіталу та забезпечення майбутніх витрат і платежів. Це врахування дасть змогу значно зменшити використання поточних та довгострокових зобов’язань для фінансування активів;

-збільшення обсягів страхових резервів, використання яких зможе збільшити нерозподілений прибуток і ліквідувати непокриті збитки;

-у структурі активів варто перерозподілити кошти із статті «грошові кошти та їх еквіваленти» на статтю «довгострокові фінансові інвестиції» та «поточні фінансові інвестиції».

Висновки. Отже, фінансова стійкість страхової компанії – це такий стан організації  її грошових потоків (вхідних і вихідних), при якому страхова компанія здатна своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання   (не   тільки поточні, але  й ті, що виникають за негативного впливу як зовнішніх, так і внутрішніх  чинників) відносно всіх суб’єктів ринку протягом визначеного часу за рахунок  залучених  і  власних ресурсів,забезпечувати відновлення своїх фінансових показників за будь-якого несприятливого впливу до бажаного і/або оптимального рівня, адаптуватися  до постійного змінюваного економічного середовища, використовувати нові обставини, властивості та відносини для цілеспрямованого і динамічного розвитку страховика на основі зростання прибутку й капіталу в даний час і в прогнозованій перспективі

Забезпечення фінансової стійкості страховими компаніями уможливлює повноцінне виконання інститутом страхування своєї багатопланової ролі у процесі суспільного відтворення та успішне залучення страховиками інвестицій на міжнародних ринках капіталу для розширення та модернізації власного бізнесу. Забезпечення фінансової стійкості страховика, як суб’єкта господарювання, полягає у забезпеченні правильного та ефективного співвідношення власного і позикового капіталу для забезпечення фінансової стійкості.

Підвищення фактичного запасу платоспроможності компаній зі страхування життя, зокрема СК «Аліко Україна», СК «Граве Україна», СК «ТАС», СК «Фідем Лайф» та СК «ПЗУ страхування життя» можливе як із зовнішньої, так і внутрішньої сторони діяльності. Що до внутрішньої сторони, то це стосується насамперед зміни структури формування капіталу, шляхом збільшення обсягу власних ресурсів та страхових резервів компанії. Зовнішня сторона являє собою вдосконалення державного регулювання стосовно коригування методики визначення як нормативного, так і фактичного запасу платоспроможності страховиків.

Аналіз забезпечення фінансової стійкості страхових компаній як суб’єктів господарювання виявив, що основною уніфікованою проблемою є визначення та впровадження ефективної структури капіталу. Вирішенням даної проблеми може стати запровадження рекомендацій щодо зберігання співвідношення капіталу в рамках рівності власного та позикового капіталу.

Література:

1. Бойко А. О. Теоретичні основи та практичний досвід забезпечення фінансової стійкості страхової компанії [Електронний ресурс] / А. О. Бойко // «Економічні науки». – 2010. – №7. – Режим доступу: www.nbuv.gоv. Uа/pоrtаl/sос_gum/еn_оіf/2010_7_4/4.pdf
2. Добош Н. Оцінка фінансової стійкості страховика / Н. Добош // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – №19. – С. 207 – 212.
3. Електронна версія (Рі)-Рейтингу фінансової стійкості страхових компаній [Електронний ресурс]. – 2011. – С. 2 – Режим доступу: http://еxpеrt-rаtіng.соm/dаtа/uplоаd/PІ-rаtіngs/Pі-rаtіng_оf_Іns-2011.pdf.
4. Орланюк-Малицкая Л. А. О понятиях и факторах финансовой устойчивости страховых компаний  / Л. А. Орланюк-Малицкая // Вестник финансовой академии. – 1998. – № 1. – С. 33.
5. Плиса В. Й. Управління фінансовою стійкістю страховика / В. Й. Плиса // Фінанси України. – 2001. – № 9. – C. 136–143.
6. Сисоєва Л. В. Аналіз фінансових ресурсів та достатності власного капіталу, як рівень фінансової надійності страховика / Л. В. Сисоєва // Економічний простір. – 2010. – №43. – С. 301-312.
7. Ткаченко Н.В. Взаємозв’язок факторів і показників фінансової стійкості страховика [Електронний ресурс] / Н. В. Ткаченко // Фінанси України. – Режим доступу:http://dspасе.uаbs.еdu.uа/bіtstrеаm/123456789/4858/1/47_2010.pdf
8. Шірінян Л. В. Фінансова надійність і фінансова стійкість страховиків / Л. В. Шірінян // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9(75). – С. 173-178.