студент, Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник: О. І. Дем’янчук,

к.е.н, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

 ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА УПРАВЛІННЯ

 У статті проаналізовано сутність позикового капіталу, джерела формування та наведено основні його переваги та недоліки залучення підприємством. Розглянуто механізм управління позиковим капіталом підприємства на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод».

Ключові слова: позиковий капітал, залучений капітал, фінансовий та операційний леверидж, механізм управління.

 ЗАЕМНИЙ КАПИТАЛ ПРЕДПРИЯТИЯ: ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СУЩНОСТЬ И УПРАВЛЕНИЕ

 В статье проанализированы сущность заемного капитала, источники формирования и приведены основные его преимущества и недостатки привлечения предприятием. Рассмотрены механизм управления заемным капиталом предприятия на примере ПАО «Житомирский маслозавод».

Ключевые слова: заемный капитал, привлеченный капитал, финансовый и операционный леверидж, механизм управления.

 LOAN CAPITAL OF THE ENTERPRISE: ECONOMIC SURVEY AND MECHANISM OF MANAGEMENT

The article analyzes the essence of the loan capital, the source of formation and gives its main advantages and disadvantages of attracting. The mechanism of management of the loan capital of the enterprise is considered on an example PJSC “Zhytomyrsky maslozavod“.

Key words: loan capital, attracted capital, financial and operating leverage, management mechanism.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки України фінансова діяльність багатьох підприємств тісно пов’язана із залученням позикових коштів, які дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, формування різноманітних цільових фондів, а в цілому  підвищити ринкову вартість суб’єкта господарювання.

Саме тому, досить актуальним є питання аналізу обсягів формування та управління рентабельністю позикового капіталу будь-яким підприємством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності поняття «позиковий капітал», переваги та недоліки залучення підприємством позикового капіталу, проблеми формування необхідного розміру висвітлено у низці робіт  вчених, зокрема: І.Ю. Єпіфанова, О.Я. Базілінська, І.О. Бланк, Г.І. Базецька, С.В. Мочерний, О.С. Стоянова, О.Р. Романенко, О.О. Сініцин, Ю.А. Чернецька, О.Є. Чорна та інші.

Проте, питання можливостей залучення позикового капіталу, його ефективності використання залишається актуальним завжди і потребує подальшого дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у оцінці ефективності управління позиковим капіталом на підприємстві та визначенні напрямів удосконалення. Завданнями дослідження є: розкриття сутності поняття «позиковий капітал», визначення доцільності його залучення на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод» та оцінці управління позиковим капіталом.

Виклад основного матеріалу. Будь-яке підприємство для підтримки господарської діяльності потребує залучення позикового капіталу, що безпосередньо пов’язано із недостатністю або відсутністю власних коштів.

Слід зазначити, що залучення позикового капіталу дозволяє не лише суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, але поряд із цим забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування цільового фінансування і на цій підставі підвищити ринкову вартість підприємства.

Для початку розглянемо дефініції трактування сутності «позикового капіталу» (табл. 1).

Таблиця 1

Трактування сутності поняття «позиковий капітал»

*Джерело: побудовано автором на основі [1,2,5].

Проаналізувавши сутність поняття «позиковий капітал» необхідно зазначити, що цей вид капіталу залучається підприємством на принципах строковості, платності та поверненості.

Окрім цього, доцільно розглянути класифікацію позикового капіталу, який поділяється наступним чином (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація позикового капіталу підприємства

*Джерело: побудовано автором на основі [9].

Зазначимо, що із врахуванням вищенаведеної класифікації організовується управління залученими позиковими коштами, що здійснюється безпосередньо шляхом організації їх формування із різних джерел та у різних формах відповідно до потреб будь-якого підприємства.

Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, є його фінансовими зобов’язаннями, які належать до погашення у передбачені строки.

Таким чином, залучення позикового капіталу має свої переваги та недоліки для підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Переваги та недоліки позикового капіталу підприємства

*Джерело: побудовано автором на основі [2].

Загалом залучення позикового капіталу будь-яким підприємством повинне бути обгрунтованим та відповідати фінансовій політиці такого суб’єкта господарювання, оскільки чим більша частка залученого капіталу, тим вищим є фінансовий ризик.

Таким чином, у своїй діяльності підприємства керуються розрахунком левериджу.

Загалом у фінансовій сфері поняття «леверидж» передбачає собою використання постійних операційних та постійних фінансових витрат з метою збільшення прибутковості підприємства.

Витрати поділяються на постійні операційні та постійні фінансові, і, відповідно, леверидж виокремлюють операційний та фінансовий.

Обидва типи левериджу включають як ризик банкрутства, так і мінливість отримання прибутку.

Так, операційний леверидж (operating leverage) утворюється за рахунок використання підприємством постійних операційних витрат, у той час як фінансовий леверидж (financial leverage) виникає у разі використання підприємством позичкових засобів фінансування [5].

Слід зазначити, що за рахунок новостворених короткострокових та довгострокових зобов’язань підприємство підвищує ефективність використання власного капіталу.

Розглянемо формулу ефективності використання фінансового левериджу [6]:

                                              ЕФЛ = (1- Спп)×(КВРа – СВК)× ,                                                   (1)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу;

Спп – ставка податку на прибуток;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів, що визначається як відношення валового прибутку до середньої вартості активів;

СВК – середній розмір ставки відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу;

ЗК – середня сума залученого (позичкового) капіталу, що використовується підприємством;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Так, ефект фінансового левериджу може бути позитивним або негативним.

На ефект фінансового левериджу можуть впливати чинники, які поділяються на об’єктивні (підприємство не має впливу) та суб’єктивні ( підприємство має вплив) (рис. 2).

Рис. 2. Чинники впливу на ефект фінансового левериджу

*Джерело: побудовано автором на основі [7].

Отже, проаналізуємо ефект фінансового левериджу на прикладі вітчизняного підприємства ПАТ «Житомирський маслозавод» за 2015-2016 роки (табл. 3).

За даними таблиці можна побачити, що у 2015 та 2016 роках ефект фінансового левериджу виявився позитивним, а це свідчить, що додатковий прибуток, який забезпечує позиковий капітал більший за суму обслуговування (сплати відсотків) позикового капіталу. У 2016 році ефект фінансового левериджу зріс на 31,36 %, що свідчить про збільшення рентабельності власного капіталу.

Таким чином, досліджуваному підприємству ПАТ «Житомирський маслозавод» в таких умовах вигідно залучати позиковий капітал.

Висновки. Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що трактування сутності поняття «позиковий капітал» і надалі залишається актуальним питанням,

Таблиця 3

Динаміка ефекту фінансового левериджу ПАТ «Житомирський маслозавод» за 2015-2016 роки

*Джерело: побудовано автором на основі [4].

оскільки більшість вітчизняних підприємств мають обмежену кількість власних фінансових ресурсів. Загалом залучення позикового капіталу повинне бути обгрунтованим та відповідати фінансовій політиці такого суб’єкта господарювання, оскільки чим більша частка залученого капіталу, тим вищим є фінансовий ризик.

Саме тому, підприємства користуються розрахунком фінансового левериджу, який дає можливість визначити безпечні обсяги позикових коштів, розрахувати допустимі умови кредитування, а поряд із цим, зменшити податковий тягар підприємства.

Література:

1. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. пос. − 3-тє вид., випр. і доп. − К.: Знання, 2008. − 483 с.
2. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. 2-ге вид.: Підручник. − Київ: Центр учбової літератури, 2009. − 520 с.
3. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємства: Підручник для студентів вищих закладів освіти. 2- ге видання виправлене і доповнене. − Львів: «Магнолія Плюс», 2006. − 367 с.
4. ПАТ «Житомирський маслозавод». Звітність підприємства. ─ [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/participant/00182863
5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник 3-тє вид., перероб. та доп. − К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
6. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник . 4-те вид. − К.: Центр учбової літератури, 2009. − 312 с.
7. Сініцин О.О. Фінансовий леверидж в управлінні структурою капіталу / Ефективна економіка – 2014. – № 9. – С. 1–3.
8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єкта господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. -554 с.
9. Філімоненко О.С. Фінанси підприємства: Навчальний посібник. − К.: Кондор, 2005. − 400 с.

 студентка спеціальності «Фінанси та кредит»

                                 науковий керівник: Дем’янчук Ольга Іванівна,

                                                          кандидат економічних наук, доцент кафедри

                                                                 фінансів, обліку і аудиту

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Анотація. У статті розкрито суть та значення прибутку у сучасних умовах ринку, розглянуто підходи різних авторів до визначення прибутку. Виявлено необхідні умови ефективного управління, вдосконалення його формування та використання.

Ключові слова: прибуток, управління прибутком, формування прибутку, розподіл прибутку, використання прибутку, рентабельність.

Аннотация. В статье раскрыта суть и значение прибыли в современных условиях рынка, рассмотрены подходы различных авторов к определению прибыли. Выявлено необходимые условия эффективного управления, совершенствования его формирования и использования.

Ключевые слова: прибыль, управление прибылью, формирование прибыли, распределение прибыли, использование прибыли, рентабельность.

Abstract. The article reveals the essence and value of profit in the current market conditions, examines the approaches of different authors to the definition of profit. The necessary conditions for effective management, improvement of its formation and use are revealed.

Keywords: profit, profit management, profit generation, profit distribution, profit utilization, profitability.

Постановка проблеми. Створюючи будь-яку справу, перш за все підприємця цікавить його прибутковість та дохідність. Ефективність фінансово-господарської діяльності підприємств пов’язана з раціональним формуванням та розподілом фінансових ресурсів з метою досягнення високих фінансових результатів. Розмір отриманого прибутку має вагоме значення в діяльності підприємства. Він впливає на формування фінансових ресурсів підприємства, збільшення його ринкової вартості, ефективність виробничої діяльності, економічний розвиток.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що прибуток є головною метою діяльності підприємства та основним чинником, що забезпечує його розвиток. Тому, дослідження питання формування прибутку підприємства є завжди актуальним.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми управління, формування і використання прибутку підприємства, його діяльності в різних аспектах досліджували науковці України і зарубіжжя. Серед них можна назвати Г. Азгальдова, І. Бланка, І. Балабанова, Л. Бадалова, Б. Данилишина, Дж. Джурана, С. Дорогунцова, І. Каца, Г. Крамаренко, Л.Лігоненко, А. Мазаракі, А. Маршалову, Н. Менкью, , Л. Омелянович, А. Поддєрьогіна, Р. Солоу, А. Садєкова, О. Стоянову, Н. Ушакову, Н.Чумаченка, А. Шеремета.

Прибуток за К. Марксом, – це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом [3]. Дж. М. Кейнс розглядав прибуток у системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту.

Мета та завдання дослідження. Метою статті є дослідження та опис чинників, резервів та шляхів, які безпосередньо впливають на формування прибутку СТОВ «Слава». Завданням є обґрунтування теоретичних засад визначення прибутку та визначити шляхи його формування.

Виклад основного матеріалу. Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконаленням його матеріально-технічної бази. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізувати його на певному рівні. Процес накопичення прибутку відбувається під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього характеру [3]. Внутрішні фактори впливу на прибуток підприємства – це фактори, які залежать від діяльності підприємства: обсяг діяльності підприємства, стан та ефективність використання ресурсів підприємства, рівень доходів, рівень витрат, ефективність цінової та асортиментної політики. Зовнішні фактори впливу на прибуток підприємства – це фактори, які не залежать від діяльності підприємства: державне регулювання цін в сучасних умовах на товари, які входять до споживчого кошика, подорожчання послуг інших галузей народного господарства, система оподаткування, зміна нормативних документів по кредитуванню, збільшення облікової ставки за користування кредитними, політика держави по формуванню доходів, відсутність індексації доходів населення залежно від темпів інфляції.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

На формування прибутку впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності підприємства, що відображено у таблиці 1.

Таблиця 1

Формування прибутку підприємства

Джерело: [1]

Представлена логічна схема використовується для аналізу основних джерел прибутку підприємства та управління ним. Прибуток від реалізації залежить від основної діяльності підприємства. Він є складовою частиною виручки від реалізації.

Щоб краще оцінити прибуток підприємства, і зрозуміти особливості його розподілу, ми здійснили аналіз підприємства СТОВ «Слава», яке розташоване в селі Припутні, Ізяславського району. Господарство займається вирощування зернових та технічних культур, розведення великої рогатої худоби м’ясних та молочних порід та ін. Основною ціллю діяльності СТОВ «Слава» є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності.

Використовуючи інформацію фінансової звітності, розглянемо динаміку формування фінансових результатів СТОВ «Слава» за аналізований період (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка формування фінансових результатів СТОВ «Слава» за 2014–2016 роки

Джерело: розраховано автором на основі Звіту про фінансові результати, СТОВ «Слава» 2014-2016 рр. форма №2

Проаналізувавши дані таблиці 1, можна зробити висновок, що чистий дохід значно зріс протягом 2014-2015 років на 5547 тис. грн. або на 84,93%, а за 2015-2016 роки на 3113 тис. грн. (25,77%). Прибуток до оподаткування збільшився у 2014-2015 роках на 3201тис. грн., або 301,69%, що оцінюється позитивно. Разом із тим, відбулося збільшення валового прибутку підприємства на 4165 тис. грн., або 85,75%, за рахунок зростання собівартості реалізованої продукції.

Також значним темпом відбулося зменшення інших операційних доходів, а саме на 76 тис. грн., або 84 % у 2016 році, та зростання адміністративних витрат на 211 тис. грн., або 36,76 % у 2015 році. При цьому збільшення операційного прибутку на 301,69% у 2015 році і на 41,62 % у 2016 році, оцінюється позитивно. Важливим є те, що зріс чистий прибуток з 1061 тис. грн. у 2014 році  до 6036 тис. грн. у 2016 році.

Загалом, все це свідчить про те, що протягом аналізованого періоду відбулося покращення економічного становища на підприємстві. Збільшення чистого прибутку підприємства було здійснене за рахунок операційної діяльності, що є позитивним явищем у діяльності підприємства.

Для аналізу фінансових результатів діяльності СТОВ «Слава» ми використали загальний і факторний аналіз чистого прибутку підприємства. Факторний аналіз дає більш глибоку характеристику змін тих чи інших факторів які впливають на формування чистого прибутку підприємства. Також можна оцінити позитивний чи негативний вплив окремих показників та вжити заходів для поліпшення діяльності підприємства.

Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, тому важливо виявити його залежність від різноманітних факторів та оцінити їх вплив на прибуток.

Отже, можемо зробити висновок, що на зменшення чистого прибутку у 2015 році суттєво вплинуло зменшення інших операційних доходів на 27,81 %, зростання собівартості реалізованої продукції на 38,68 %, збільшення адміністративних витрат на 36,76 %, витрати на збут зменшилися на 81,25 % у 2015 році, та зросли у 2016 р. на 177,78 %. Щодо інших операційних доходів, то вони зменшилися на 84% у 2016 році, що на 399 тис. грн. менше ніж у 2015 році (475 тис. грн.).

Якщо аналізувати факторний аналіз чистого прибутку на 2016 рік, то, варто зазначити, що на його зміну мали вплив такі фактори: позитивно вплинуло збільшення чистого доходу (на 25,77% менше, ніж у 2015 році), а також позитивним було зменшення загальної суми собівартості продукції на 14,57%.

Отже, здійснивши факторний аналіз прибутку, зазначимо, що найбільший вплив становить собівартість реалізованої продукції, величина адміністративних витрат та інші операційні витрати. В кінцевому результаті чистий прибуток у 2015 році збільшився на суму на суму 3201 тис. грн., а у 2016 році зменшився і становив 1774 тис. грн. Тому збільшення прибутку буде сприяти зростанню обсягів виробництва і реалізації товарів, зменшення витрат на виробництво продукції.

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Проаналізуємо показники рентабельності СТОВ «Слава» (табл. 3). Згідно показників, у 2014 році з розрахунку на 1 грн. чистого доходу припадало 20 коп. валового прибуток, 16 коп.  операційного прибутку та майже 16 коп. чистого прибутку. Також, у розрахунку на 1 грн. собівартості реалізованої продукції припадало 59 коп. валового прибутку. Так само було рентабельним використання активів

Таблиця 3

Динаміка показників рентабельності СТОВ «Слава» за 2014–2016 рр.

Продовження таблиці 3

Джерело: розраховано автором на основі Звіту про фінансові результати, СТОВ «Слава» 2014-2016 рр. форма №2

власного капіталу, основних засобів, довгострокових інвестицій. Зокрема 1 грн. активів підприємства принесла 9 коп. операційного прибутку та 9 коп. чистого прибутку. Сума чистого прибутку в розрахунку на 1 грн. власного капіталу становила 10 коп., довгострокових інвестицій – 10 коп., основних засобів – 26 коп., оборотних активів – 18 коп.

В динаміці всі зазначені показники відзначились позитивною динамікою у 2015 році, та погіршення деяких показників у 2016 році. В цілому аналіз  показників рентабельності «Слава» можна характеризувати як позитивний. При збільшенні обсягів виробництва можна очікувати й зростання рентабельності.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Розподіл чистого прибутку – один із напрямів внутрішньо-фірмового планування, значення якого в ринкових умовах  зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства [2].

В умовах ринкового господарства держава не втручається у процес розподілу прибутку. Підприємство повинне самостійно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, матеріального заохочення працівників та інші цілі. Проаналізуємо напрями розподілу чистого прибутку підприємства «Слава» за 2014- 2016 роки (табл. 4).

Згідно таблиці 4, чітко видно, що чистий прибуток підприємства «Слава» за 2015-2016 роки не розподіляється і виступає у формі нерозподіленого прибутку. Той факт, що фірма має значний нерозподілений прибуток, не обов’язково означає, що у неї знайдеться достатньо грошових коштів для капіталовкладень. Наявність нерозподіленого прибутку в розмірі, необхідному для фінансування капіталовкладення, свідчить також і про наявність достатніх для цього готівкових грошових коштів.

Отже, СТОВ «Слава» є прибутковим, рентабельним підприємством, на кожну гривню продажу воно отримує прибутку, активи підприємства використовуються ефективно, кожна гривня, вкладена в активи підприємства, при носить йому лише прибутки. Збільшення вартості власного капіталу призводить до збільшення чистого

Таблиця 4

Динаміка напрямів розподіл чистого прибутку СТОВ «Слава» за 2014-2016 рр.

Джерело: Джерело: розраховано автором на основі Звіту про фінансові результати, СТОВ «Слава» 2014-2016 рр. форма №2

прибутку підприємства. Чистий прибуток за досліджувані роки не розподіляється і виступає у формі нерозподіленого прибутку. Нерозподілений прибуток, що використовується в діяльності підприємства свідчить про його фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку.

Висновки. В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки місце і роль прибутку у господарському процесі безперервно зростає. Прибуток виступає не тільки стимулом господарської діяльності підприємств, але й основним джерелом розвитку їхньої діяльності.

Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежних факторів, що впливають на результати діяльності підприємства по-різному: одні – позитивно, інші – негативно. На кожному підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. Щодо СТОВ»Слава», то ці заходи можуть бути наступного характеру, скоротити всі витратні статті, а саме: зменшити транспортні витрати; покращити систему збуту; підвищити продуктивність праці; підприємству необхідно скоротити витрати на виробництво та реалізацію продукції, збільшити асортимент продукції.

Література:                

1. Бабіч В. В. Удосконалення обліку формування, розподілу й використання прибутку [Текст] / В. В. Бабіч, А. М. Поддєрьогін // Фінанси України. – 2012. – С. 103 – 110.
2. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. /І.М.Бойчик.– К. : Атіка, 2012. – 543 с.
3. Джеджула В. В. Визначення резервів збільшення прибутку від енергозберігаючих заходів / В. В. Джеджула // Економічний аналіз: зб. наук. праць. – 2012. – Вип. 11. – Ч. 2. – С. 198-200.
4. Кузнецов Э.А., Столбуненко Н.Н. Экономика: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2003. – 408 с.
5. Механізм управління прибутком вітчизняних підприємств – 2014 / Мірошниченко О. Ю., Корконос Ю. В.
6. Ткаченко Є. Ю. Сучасні підходи до управління прибутком промислового підприємства [Текст] / Є. Ю.Ткаченко // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2011. – № 47. – С. 270 – 276.
7. Тютюнник Ю.М.Фінансовий аналіз: навчальний посібник/ Ю.М.Тютюнник. – К.: Знання, 2012. – 815 с.
8. Фінанси підприємств : підручник / А. М. Поддєрьогін, М.Д.Білик, Л.Д.Буряк та ін. : кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2012. – 546 с.

]]> https://naub.oa.edu.ua/shlyahy-pokrashhennya-protsesu-formuvannya/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/problemy-ta-shlyahy-zabezpechennya-ekono/ https://naub.oa.edu.ua/problemy-ta-shlyahy-zabezpechennya-ekono/#respond Mon, 05 Feb 2018 18:23:06 +0000 https://naub.oa.edu.ua/?p=23173 Н. О. Кримчук,
студент, Національний університет «Острозька академія»
Науковий керівник: О. І. Дем’янчук,
к.е.н., доцент кафедри фінансів, обліку та аудиту

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

У статті розглянуто сутність економічної безпеки підприємства, визначено основні проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки підприємств на сучасному етапі.

Ключові слова: економічна безпека; внутрішні загрози; зовнішні загрози; підприємство; техніко-технологічна складова; фінансова складова; кадрова складова.

Annotation: In the article the essence of economic security of the enterprise is considered, the main problems and ways of ensuring economic safety of enterprises at the present stage are determined.

Key words: economic security; internal threats; external threats; enterprise; technical and technological component; financial component; personnel component.

Постановка проблеми. В сучасних умовах нестабільності економіки України вітчизняні підприємства функціонують в умовах ризику та невизначеності, що може негативно вплинути на їх фінансовий стан та результати діяльності і в подальшому призвести до банкрутства. У зв’язку із цим для суб’єктів господарювання набувають актуальності заходи щодо виявлення та нейтралізації можливих проблем та ризиків, а також пошуки нових шляхів забезпечення економічної безпеки підприємства. Адже своєчасна та якісна діагностика проблем забезпечення економічної безпеки, виявлення та систематизація ризиків і загроз дозволяють уникнути як матеріальних збитків, так і запобігти банкрутству підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останніх років досить багато вітчизняних та зарубіжних науковців приділили увагу питанню забезпечення економічної безпеки підприємства. Зокрема,  І. А. Бланк [1], В. Л. Ортинський, І. С. Керницький [2], В. І. Мельник, Г. М. Шумська [3], Н. Б. Паліга, Ю. В. Світлична [4], Н. В. Чаленко, А. В. Химич [5], З. С. Варналій [6] та інші. Однак, питання забезпечення економічної безпеки підприємства завжди є актуальним і потребує дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні основних проблем та пошуку можливих шляхів забезпечення економічної безпеки підприємства.

Виклад основного матеріалу. Економічна безпека підприємства – досить новий напрям розвитку економічної науки. Необхідність її постійного забезпечення зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування і досягнення головних цілей своєї діяльності.

Так, на думку І.А. Бланка, економічна безпека підприємства – це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому [1, с. 219]. В.Л. Ортинський розглядає економічну безпеку підприємства як захищеність потенціалу підприємства (виробничого, організаційно-технічного, фінансово-економічного, соціального) від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, прямих або непрямих економічних загроз, а також здатність суб’єкта до відтворення [2, c. 121].

Однак, як і будь-яка інша сфера, економічна безпека має ряд проблем та ризиків. До основних проблем економічної безпеки вітчизняних підприємств відносять наступні. По-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції – це досить динамічна система, яка є ризиковою. По-друге, в Україні ще досі відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців. По-третє, так як український ринок ще знаходиться на стадії становлення, існує багато механізмів, які ще цілком не опрацьовані.

До проблем, що постають перед підприємствами на шляху до досягнення прийнятного рівня економічної безпеки науковці відносять такі:

– переважність використання реактивного підходу (очікування негативного впливу загрози і вже подальші заходи щодо ліквідації наслідків замість передчасного аналізу можливих шляхів уникнення цього впливу);

– необхідність підвищення якості збору інформації не лише про конкурентів, але й про стан власної діяльності, що включає першочерговість визначення цілей і стратегії підприємства;

– недостатнє застосування аналізу витрат підприємства на економічну безпеку;

– нехтування наявними можливостями підприємства і спрямування всієї системи економічної безпеки на роботу із загрозами [3].

Негативний вплив на економічну безпеку може мати об’єктивний і суб’єктивний характер. Об’єктивний виникає не з волі конкретного підприємства або його персоналу, а суб’єктивний саме внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або ж його персоналу (передусім керівників і менеджерів).

Джерелами негативного впливу на економічну безпеку підприємства можуть бути: свідомі чи несвідомі дії окремих осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади або підприємств-конкурентів); збіг об’єктивних обставин ( форс-мажорні обставини, інновації тощо).

Варто зазначити, що існує ряд причин від яких залежить економічна безпека підприємства. Зокрема, від кризових явищ в економіці, надзвичайних подій, стихійних лих, непередбачених змін кон’юнктури ринку, соціальної напруженості, управлінської некомпетентності, а також невиконання партнерами, постачальниками, замовниками та клієнтами своїх обов’язків по оплаті контрактів, постачанні продукції або зміни умов договору.

Таким чином, на економічну безпеку впливають різні фактори, які можуть бути об’єктивними і суб’єктивними, економічними та позаекономічними, внутрішніми та зовнішніми.

Існують три головних зовнішніх джерела загрози для підприємства. На думку З. С. Варналія, загроза – це сукупність умов і факторів, які створюють небезпеку для реалізації економічних інтересів, яка в свою чергу може створювати різноманітні ризики [6, с. 109].

Отож, перша загроза – несприятлива економічна політика держави. Так, держава може суперечити виробничій, комерційній або фінансовій стратегії підприємства за допомогою різних методів, серед яких найпоширенішими є: зміна ставок митного тарифу; податкових ставок; коливання валютного курсу тощо.

Іншу серйозну загрозу для підприємства із боку держави представляють певні дії по згортанні чи обмеженні економічних зв’язків. Економічні санкції, з боку держави мають досить негативний вплив і призводять до взаємної недовіри, дестабілізують безпеку в області економіки на міждержавному рівні.

Другим джерелом зовнішньої загрози для підприємства є дії інших суб’єктів господарювання. Мова йде про несумлінну конкуренцію. Підприємства-конкуренти мають безліч методів, які здатні негативно вплинути на діяльність та безпеку підприємства, до них належать: порушення прав конкурентів на промислову власність (несанкціоноване відтворення продукції конкурента, розкриття секретів виробництва конкурента, промислове шпигунство); дезорганізація виробництва конкурентів, яка здійснюється шляхом підкупу та заманювання їхніх робітників та службовців з метою заволодіння секретами виробництва та торгівлі; підривання репутації конкурента (невідповідна реклама, поширення хибних та неправдивих зведень, що дискредитують підприємство) та інші, такі як демпінг, бойкот тощо.

Третім джерело становлять кризові явища в світовій економіці, оскільки вони надходять із країни в країну через канали зовнішніх економічних зв’язків. Такі явища як структурна перебудова, падіння попиту та цін на енергоносії породжує залежність вітчизняних підприємств від процесів, що відбуваються у світі.

До інших зовнішніх загроз можна віднести наступні:

– рівень інфляції;

– брак коштів для інвестування підприємства;

– законодавча нестабільність;

– корупція;

– несприятливі макроекономічні умови (криза, війна, загальноекономічна ситуація в країні).

Внутрішні загрози ­– це загрози, які залежать від діяльності власне підприємства. До них відносяться:

– дії чи бездіяльність працівників, які суперечать інтересам комерційної діяльності підприємства;

– низький рівень кваліфікації персоналу;

– слабке маркетингове опрацювання ринку;

– порушення правил використання технічних засобів;

– підрив ділового іміджу підприємства;

– неконкурентна цінова політика;

– невизначеність цілей та стратегій.

Всі ці загрози створюють проблеми для економічної безпеки підприємства і порушують його функціонуванні на ринку. Тому управлінському персоналу необхідно постійно здійснювати пошук нових шляхів забезпечення безпеки для підприємства.

Як зазначають у своїй праці Н. Б. Паліга та Ю. В. Світлична [4], існує три  складові економічної безпеки підприємства для боротьби із внутрішніми загрозами (рис. 1). Техніко-технологічна – аналізує ступінь ефективного та раціонального використання ресурсів та основних засобів. Фінансова складова відповідає за найбільш ефективне використання капіталу, прав та інформації підприємства. Кадрова складова забезпечує створення належних умов для праці та ефективне управління персоналом.

Слід зазначити, що шляхи запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам економічній безпеці відрізнятимуться.

Основні заходи для реалізації шляхів запобігання внутрішнім загрозам техніко-технологічної складової можна розділити за основними та оборотними засобами.

Запобігання внутрішнім загрозам техніко-технологічної складової в розрізі основних засобів стає можливим за умов підвищення ефективності використання основних фондів підприємства, а саме: шляхом звільнення підприємства від зайвого обладнання, машин та інших основних засобів або здачі їх в оренду з метою отримання додаткового прибутку для підприємства, забезпечення його новітнім обладнанням та висококваліфікованими працівниками, своєчасне оновлення основних засобів з метою недопущення морального і фізичного зносу; підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва тощо.

Рис. 1. Основні шляхи запобігання внутрішнім загрозам економічній безпеці підприємства [4]

Якщо розглядати у розрізі оборотних засобів, то необхідне економне та  раціональне розпорядження матеріальними та товарними цінностями, потрібно мінімізувати витрати та створити виробничі запаси, забезпечити оптимальне співвідношення між обсягом оборотних коштів та їх виробничою потребою, а також здійснити заходи, які нададуть максимальну можливість самофінансування потреб в оборотних коштах.

Запобігання загрозам у фінансовій ланці можливе шляхом збільшення кількості ліквідних активів, що дасть змогу вчасно оплачувати борги і уникнути банкрутства.

Підвищення ефективності управління капіталом пропонується забезпечити шляхом: примноження величини власного капіталу через збільшення отримуваного чистого прибутку; збільшення суми чистого прибутку за рахунок ефективної податкової політики, спрямованої на підвищення частки чистого прибутку в загальній сумі валового прибутку. Оптимізацію зобов’язань необхідно проводити за такими напрямами: рефінансування дебіторської заборгованості та оптимізація інвестування оборотного капіталу в дебіторську заборгованість [5].

Боротьба із загрозами у кадровій ланці відбувається завдяки проведенню відповідних заходів, які забезпечать підвищення кваліфікації персоналу, скороченню частки працівників пенсійного віку і залучення на підприємство нового покоління працюючих із профільних навчальних закладів, а також за допомогою мотивації персоналу шляхом винагород та надання відпусток (однак потрібне зменшення кількості вимушених відпусток персоналу).

Щодо зовнішніх загроз, то у техніко-технологічній складовій велике значення має впровадження та використання інноваційних технологій у виробничому процесі. Це не тільки покращить якісь продуктів та послуг, а й зробить підприємство більш конкурентоспроможним та дасть можливість вийти на нові ринки. Впровадження технологій енергозбереження дозволить підприємству зменшити собівартість продукції та залежність від  постачальників енергоресурсів.

Фінансова ланка дасть  можливість активізувати маркетингову діяльність підприємства. Нова реклама дозволить індивідуалізувати продукцію, що в свою чергу позитивно вплине на формування громадської думки про фірму і товари. Диверсифікація ринків збуту та освоєння нових видів продукції дасть можливість вийти підприємству на нові ринки торгівлі ( в тому числі міжнародні), а також збільшить прибуток.

Кадрова ланка забезпечить активізацію діяльності в напрямку посилення соціального захисту працівників ( рівна винагорода за рівну працю, право на безпеку та гігієну праці, збереження здоров’я тощо).

Висновки. Отже, дослідження економічної безпеки є досить важливим, оскільки без неї неможливе нормальне функціонування підприємства в цілому. Однак, як і будь-яка інша сфера, вона має ряд проблем та ризиків, вирішення яких значно покращить ситуацію на підприємстві. Завдяки прийманню правильних стратегій і рішень можливе зменшення впливу як зовнішніх, так і внутрішніх загроз на підприємство, що в свою чергу забезпечить зміцнення рівня економічної безпеки як у цілому, так і в розрізі окремих складових техніко-технологічної, фінансової та кадрової.

Література:

1. Бланк І.А. Управління фінансовою безпекою підприємства. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2009. – 784 с

2. Економічна безпека підприємств, організацій та установ : навч. посіб. / В. Л. Ортинський, І. С. Керницький та ін. – К. : Правова єдність, 2009. – 544 с

3. Мельник В.І., Шумська Г.М. Перспективні напрямки підвищення рівня економічної безпеки підприємства в сучасних умовах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.confcontact.com/2008dec/3_melnik.php.

4. Паліга Н. Б. Шляхи запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам економічній безпеці промислового підприємства / Н. Б. Паліга, Ю. В. Світлична // Економіка промисловості. – 2011. – № 1. – С.197-202.

5. Чаленко Н. В., Химич А. В. Шляхи запобігання внутрішнім загрозам фінансово-економічній безпеці підприємства// Міжнародний науковий журнал. – 2015.– №9. – С.171-174.

6. Варналій З.С. Економічна безпека : навч. посіб. / за ред. З.С. Варналія. — К.: Знання, 2009. – 647 с

Ключові слова: SWOT-аналіз, маркетингова стратегія, підприємство, можливості, загрози, сільськогосподарські підприємства, аграрна сфера.

Найважливішим етапом при розробці ефективної маркетингової стратегії сільськогосподарського підприємства є стратегічний аналіз, що дає можливість оцінити власні ресурси і можливості стану і потреб зовнішнього середовища. На основі стратегічного аналізу відбувається доцільний вибір подальших стратегій з можливої кількості варіантів. Робота над маркетинговою стратегією починається зі всебічного вивчення ринкової ситуації, в якій діє сільськогосподарське підприємство. Для дослідження можливостей і загроз у діяльності сільськогосподарського підприємства в аграрній сфері ефективним методом є SWOT-аналіз.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання SWOT-аналізу як одного із найважливіших елементів стратегічного аналізу знайшло відображення у публікаціях таких вітчизняних учених та фахівців, як Л.В. Балабанова [2], М.М. Глазов [4], Л.Г. Дітковська [5], Г.В. Завгородня, Г.І. Кіндрацька, О.О. Короп, Н.В. Куденко. В публікаціях даних фахівців та вчених зазначається, що SWOT-аналіз дає можливість оцінити ефективні сторони діяльності і можливостей коректування її слабких сторін, тобто даний аналіз визначає як зовнішні, так і внутрішні фактори.
Мета статті полягає у вивченні теоретичних SWOT-аналізу як сучасного інструменту дослідження маркетингової діяльності в аграрній сфері.
Виклад основного матеріалу дослідження. SWOT-аналіз – це метод стратегічного планування, що полягає у виявленні факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Для того, щоб вивчити спільне зовнішнє та внутрішнє середовище використовується метод SWOT-аналізу. Цей метод дає можливості оцінити внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства, і виявити на ринку його місце, визначити його загрози та можливості. Основним змістом SWOT-аналізу являється правильне визначення сильних чи слабких сторін, можливостей або загрози [4, c. 24].
Для того, щоб досягти маркетингових цілей потрібне вивчення посередників, постачальників, навколишніх умов і конкурентів. На основі аналізу виробництва, фінансів, кадрів, підприємство визначає, які ресурси у нього є в наявності, що потрібно придбати, а також можливість підприємства забезпечити належну кількість та якість товару. Дослідження перспектив підприємства спрямоване на розкриття ресурсу сильних та слабких сторін діяльності [7, c. 18].
SWOT-аналіз в аграрній сфері має такі етапи:
1) На першому етапі складається список сильних та слабких сторін. Як правило, до сильних сторін можна віднести: компетентність у створенні якості послуг для споживача; забезпечення фінансовими ресурсами; висококваліфікований персонал; прекрасну репутацію серед покупців; лідерство на ринку; можливість отримання економії від збільшення обсягу виробництва; відповідну технологію виробництва; наявність інноваційних технологій та можливості їх реалізації; переваги в області витрат.
На сьогодні слабкими сторонами сільськогосподарського підприємства узагальнено можна вважати: розбалансованість; погіршення конкурентної спроможності; старе обладнання; низька прибутковість підприємства; проблеми виробництва; відставання в сфері досліджень і розробок; недоліки продукту виробництва; вузька продуктова лінія; нездатність покращувати умови виробництва.
Керівництво повинне визначити чи має сільськогосподарське підприємство внутрішні сили, щоб з використанням зовнішніх можливостей протистояти загрозам та виявити слабкі сторони підприємства, що можуть ускладнити роботу підприємства, збільшити небезпеки. Управлінське обстеження – це процес завдяки якому здійснюється аналіз внутрішніх проблем, що являє собою методичну оцінку функціональних зон сільськогосподарського підприємства, призначену для виявлення її стратегічно слабких та сильних сторін. Всебічний аналіз слабких та сильних сторін має містити всі напрямки бізнесу [1].
2) На другому етапі визначається перелік можливостей і загроз, укладених у зовнішньому середовищі. Найчастіше на добробут сільськогосподарського підприємства негативно впливають певні фактори зовнішнього середовища (можливі зовнішні події або зміни в майбутньому) – загрози [5, c.130].
До можливостей сільськогосподарського підприємства відносяться: вихід на нові сегменти і ринки; розширення власної продуктової лінії; випуск нової власної продукції; зменшення бар’єрів входження на привабливі ринки; можливість перейти в групу з кращою ринковою позицією; прискорення зростання ринку.
До загроз сільськогосподарського підприємства відносяться: поява нових конкурентів; притримання зростання ринку; зростаючий вплив постачальників; зміна потреб і смаків покупців на товар та послуги; можливість поглинання великим підприємством; несприятлива політика уряду; несприятливі зміни до зростання. Процес, за допомогою якого розробники контролюють зовнішні фактори по відношенню до сільськогосподарського підприємства, щоб визначити можливості і загрози підприємства називається аналізом зовнішнього середовища.
Найбільшої уваги з боку керівництва сільськогосподарського підприємства заслуговують такі фактори:
1. Економічна ситуація.
2. Соціальна атмосфера.
3. Технологічні фактори.
4. Постачальники і споживачі.
5. Конкуренти.
6. Міжнародні чинники.
3) На третьому етапі визначається взаємозв’язок зовнішніх та внутрішніх факторів. Для оцінки цих складових формується матриця ситуаційного аналізу. [1].
4) На останньому етапі оцінюється значення факторів та їх вплив на формування маркетингової стратегії в цілому. При визначенні значимості фактора оцінюється сила його впливу на стан аграрного підприємства. Крім того оцінюється імовірність використання можливості або реалізації загрози.
З точки зору формування маркетингової стратегії сильні сторони є дуже важливими тому, що вони використовуються як основа для формування маркетингової стратегії і конкурентної переваги [1]. При розробці цієї стратегії необхідно націлити її на використання перспектив, відповідних можливостей сільськогосподарського підприємства та забезпечення захисту її від зовнішніх загроз.
SWOT-аналіз у підготовці стратегічних рішень сільськогосподарського підприємства дає такі переваги:
• підсумовує результати стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища;
• дає можливість виявити сильні і слабкі сторони сільськогосподарського підприємства;
• дозволяє на основі аналізу зовнішнього середовища виявити загрози і можливості для аграрного підприємства;
• визначає основу для розробки маркетингової стратегії розвитку підприємства [2, с.15].
Завдяки таким можливостям як можливість виходу на нові ринки та розвиток рекламних технологій допоможуть сільськогосподарському підприємству покращити своє становище на ринку.
Одним з важливих моментів розробки маркетингових стратегій та пошуку найефективніших шляхів їх реалізації є аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища. Маркетингове середовище – сукупність суб’єктів та сил,що діють за межами сільськогосподарського підприємства та впливають на розвиток та підтримку службами маркетингу вигідних взаємовідносин з потенційними клієнтами [3, c. 82]
Маркетингове середовище за своєю суттю поділяється на мікросередовище та макросередовище. Головні зовнішні фактори, що впливають на мікросередовище в цілому – це макросередовище. Це середовище містить такі фактори як демографічне середовище, правове середовище, природне середовище. Демографічне середовище – середовище, яке представляє особливий інтерес для маркетологів тому, що дає інформацію про людей які і складають ринки .
Природне середовище включає природні ресурси, які можна використовувати як сировину для виробництва, а також екологію на яку здійснюється вплив будь-якої діяльності людини, в тому числі маркетингової. Вивчаються такі основні тенденції в змінах природного середовища, що описанні в таких розділах, як: нестача сировини, забруднення навколишнього середовища, державного регулювання використання природних ресурсів [3, c. 81].
Культурне середовище – це певні соціальні інститути, що сприяють утворенню та сприйняттю цінностей, смаків та норм поведінки людей. Внутрішнє середовище здійснює безпосередній та постійний вплив на функціонування аграрного підприємства. Внутрішнє середовище включає декілька факторів, кожен з яких має набір ключових процесів і елементів організації, стан яких у сукупності визначає перспективи й ті можливості, які має у розпорядженні підприємство [3, c.84]
Мікросередовище – це ті фактори, що тісно пов’язані з сільськогосподарським підприємством і впливають на його здатність обслуговувати клієнтів. До цих факторів відносять:
• Саме підприємство. Розробники плану проведення маркетингу враховують інтереси інших підрозділів сільськогосподарського підприємства, зокрема, вищого керівництва, фінансової служби, відділу досліджень та розробок, служби матеріально-технічного забезпечення, виробництва та бухгалтерії.
• Постачальники – компанії та приватні особи, що забезпечують матеріальними ресурсами, які необхідні для виробництва товарів та послуг.
• Фірми, що допомагають просувати, продавати та розповсюджувати товари серед кінцевих споживачів називаються маркетинговими посередниками. До них належать: компанії по організації руху товарів, агентства з надання маркетингових послуг, фінансові посередники.
• Клієнти – це споживачі, які залежать від постачальника. Мається на увазі, що кожне сільськогосподарське підприємство повинне ретельно вивчати свої ринки. Взагалі існують такі типи клієнтурних ринків: споживчий ринок може складатися з індивідуальних та сімейних споживачів, що купують товари та послуги для власного користування; ринок виробників – це компанії, що купують товари у підприємства для подальшої переробки; ринок державних організацій; міжнародний ринок.
• Конкуренти. Відповідно концепції маркетингу, успіху досягне те підприємство, яке створить вищу споживчу якість за нижчою ціною та яке задовольнить споживача краще ніж конкуренти.
• Контактні аудиторії – це певна група людей, що проявляє реальний або потенційний інтерес до підприємства та від якої залежить досягнення підприємством своїх цілей [2, c.21–23].
Висновки. Отже, для дослідження можливостей і загроз сільськогосподарського підприємства в аграрній сфері ефективним є метод SWOT-аналізу. Він дає змогу виявити і структурувати слабкі й сильні сторони сільськогосподарського підприємства, і навіть потенційні можливості та загрози для нього. На основі SWOT-аналізу розробляють рекомендації щодо: усунення наявних певних слабких місць сільськогосподарського підприємства та ефективного використання його існуючого потенціалу. SWOT-аналіз дає змогу систематизувати проблемні ситуації сільськогосподарського підприємства; вибрати оптимальний шлях розвитку і уникнути небезпек; приймати зважені рішення. Вірно і своєчасно прийняті стратегічні рішення відіграють сьогодні важливу роль в ефективній діяльності підприємств в аграрній сфері.

Список використаних джерел та літератури

1. SWOT-анализ и стратегическое планирование [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.swot-analysis.ru/index_2.html. – Название с экрана.
2. SWOT-аналіз – основа формування маркетингових стратегій [Текст] : навч. посіб. / за ред. Л. В. Балабанової. – К.: Знання, 2005. – 185 с.
3. Вагнер, І. М. SWOT-аналіз як інструмент стратегічного аналізу [Текст] / І. М. Вагнер // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – КНЕУ 2009. – № 4 (20). – С. 81–84.
4. Глазов, М. М. Функціональна діагностика промислового підприємства [Текст] : навч. посіб. / М. М. Глазов. – СПб.: РГГМУ, 2003. – 311 с.
5. Дідковська, Л. Г. Менеджмент [Текст] : навч. посібник / Л. Г. Дідковська, В. В. Кудіна ; Київський славістичний ун-т. – К. : [б.в.], 2005. – 373 c.
6. Редченко, К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі [Текст] : навч. посіб. / К. І. Редченко. – Л. : «Новий – Світ – 2000», 2003. – С. 130–131.
7. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках [Текст] : наук. доп. / В. М. Трегобчук [та ін.] ; ред. В. М. Трегобчук, Б. Й. Пасхавер ; Ін-т економіки та прогнозування НАН України. – К. : Ін-т економіки та прогнозування НАНУ, 2007. – 259 с.