У статті проаналізовано поняття «платіжної системи», «системи розрахунків», «оператора послуг платіжної інфраструктури», визначено їх ознаки, діяльність на території України. Також досліджено класифікацію об’єктів нагляду (оверсайта).

Ключові слова: платіжної системи, системи розрахунків, оператора послуг платіжної інфраструктури, Національний банк України.

In the article has been analyzed the term of “payment system”, “system of settlement”, “payment infrastructure provider”, its features, conditions of activity in Ukraine. Also classification of objects of supervision (oversight)gas been discovered.

Key words: payment system, system of settlement, payment infrastructure provider, National bank of Ukraine.

Закон України «Про Національний банк» передбачає серед функцій центрального банку й такі як: введення реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури та здійснення нагляду (оверсайта) платіжних систем і систем розрахунків. Варто відмітити, що дані функції є новими для Національного банку України, оскільки закріпленні за ним лише з кінця 2012 року,  а тому можна стверджувати, що концепція їх реалізації все ще перебуває на етапі становлення.

У зв’язку з цим, завданням є дослідження та переосмислення понятійно-категорійного апарату даного питання, а саме з´ясування та характеристика платіжних систем і систем розрахунків, як об’єкту шодо якого Національним банком України здійснюється нагляд та реалізуються інші владні повноваження. Оскільки відсутність чіткого розуміння всіх елементів системи нагляду (оверсайта) не дозволить здійснити комплексну оцінку повноважень і діяльності центрального банку в даній сфері.

Серед науковців питання платіжних систем і систем розрахунків досліджували такі вчені, як І.С. Кравченко, Ю.С. Балакіна, В.С. Кравець, В.М. Сало. Однак відсутність досліджень даного питання в контексті наділення НБУ повноваженням нагляду (оверсайта) за платіжними системами і системами розрахунків, зумовлює необхідність подальшого дослідження даної проблеми в сучасних умовах.

Визначення понять «платіжна система» і  «система розрахунків» наводиться у Законі України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» (надалі – «Закон»). Згідно до п. 1.29 Закону, платіжною системою є платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Платіжною організацією, згідно Закону, вважається юридична особа, що визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність згідно законодавством та договором. Тобто, платіжною організацією вважаються юридична особа – банк або фінансова установа, які виступають власниками платіжної системи та через установлення правил роботи платіжної системи організовують діяльність останньої.

Учасником платіжної системи виступає юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.[1] Таким чином платіжною організацією є банк або фінансова установа, що на законній основі використовує платіжну систему, без право встановлювати правила її роботи, та надає відповідні послуги споживачам.

Порівнюючи «платіжну організацію» та «учасника платіжної системи», можна стверджувати, що платіжна організація за формальними ознаками може виступати і як учасник платіжної системи, але не навпаки. Оскільки, поняття учасника платіжної системи є значно вужчим за своїм змістом. А для набуття статусу учаснику платіжної системи, останній повинен укласти договір з платіжною організацію, який надаватиме право доступу до діяльності з переказу коштів.

Наступною ознакою платіжної системи є здійснення операцій щодо переказу коштів. Переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Враховуючи положення ст. 3 Закону, яка говорить, що гривня є як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків,[2] можна стверджувати, що йдеться про переказ коштів насамперед у національній валюті. Переказ коштів здійснюється на основі платіжних інструментів. Для здійснення переказу коштів у іноземній валюті, необхідно додатково отримувати генеральну ліцензію Національного банку України на виконання валютних операцій.[3]

Під системою розрахунків розуміється платіжна організація, учасники системи розрахунків та взаємовідносини, що виникають між ними щодо здійснення розрахунків за валютні цінності та фінансові інструменти.[4]

Терміни «платіжна організація», «учасник системи розрахунків» вживаються у значені, яке було досліджено нами вище.

З визначення випливає, що предметом діяльності такої системи є діяльність щодо здійснення розрахунків за валютні цінності та фінансові інструменти. Валютними цінностями відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вважаються: валюта України, іноземна валюта, банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України та іноземній валюті.[5]

Фінансові інструменти – це цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси),  відсоткові  строкові  контракти  (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) у разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу або фондового індексу (відсоткові,  курсові  чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів.[6]

В той же час, в правилах бухгалтерського обліку фінансовий інструмент визначається як будь-який контракт, результатом якого є створення фінансового активу одного суб’єкта господарювання і фінансового зобов’язання або інструменту власного капіталу іншого суб’єкта господарювання.[7]

Отже, порівнявши такі правові категорії як «платіжна система» і «система розрахунків», можемо стверджувати про розмежування даних понять виключно за предметом діяльності. Оскільки, через платіжну систему здійснюється як нічим не обумовлене перерахування коштів ініціатором отримувачеві так і перерахування грошових коштів відбувається на виконання зобов’язань за фінансовими інструментами або валютними цінностями, а у системі розрахунків перерахування грошових коштів відбувається виключно на виконання зобов’язань за фінансовими інструментами або валютними цінностями. Метою діяльності обох систем є забезпечення безготівкового обігу.

Проаналізувавши наукову літературу було виявлено, що незважаючи на норму закону, більшість науковців не розмежовують категорії  «платіжна система» і «система розрахунків», надаючи перевагу поняттю «платіжна система» та досліджуючи лише його.

І.С. Кравченко стверджує, що деякі науковці розглядають платіжну систему як загальноекономічне явище, інші – як окремий економічний суб’єкт. У зв’язку з цим сформовано протилежні підходи до визначення змісту платіжної системи, серед яких можна виділити структурний, структурно-функціональний, інституційний і процесуальний підходи до визначення платіжної системи як загальноекономічної категорії та структурно-функціональний підхід під час визначення сутності платіжної системи як мікроекономічної категорії. Тому на думку І.С. Кравченко доцільно розглядати платіжну систему у широкому значенні як механізм, що забезпечує грошовий обіг, та є невід`ємним компонентом державної кредитно-фінансової системи й елементом інфраструктурної та технологічної основи, що сприяє реалізації цілей грошово-кредитної політики центрального банку.[8]

Основною класифікацією платіжних систем є їх поділ  на внутрішньодержавні платіжні системи та міжнародні платіжні системи.

Внутрішньодержавною платіжною системою є система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

Міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.[9] З цього випливає, що в основу такого поділу законодавцем було покладено дві ознаки: територія на якій здійснює свою діяльність платіжна система та ознака резиденства/нерезиденства для платіжної організації.

Однак у своїх нормативних документах, Національний банку України називає поділ платіжних систем на міжнародні та внутрішньодержавні їх ознакою, а не класифікацією. Такий підхід, на нашу думку є некоректний, оскільки ознакою в даному випадку виступає резиденство платіжної організації.

Вважаємо за доцільне погодитись із думкою Т.К. Адабашева, який пропонує наступну класифікацію: національні платіжні системи та комерційні платіжні системи.[10] Однак ми притримуємося позиції, що доцільніше вживати термін «державна платіжна система», з огляду на пряму вказівку на це у Законі та роль державних органів у діяльності такої системи.

Необхідність введення такої класифікації зумовлено правом Національного банку України створювати платіжні системи та системи розрахунків, які володіють специфічним статусом у порівнянні з іншими платіжними системами, зокрема на них не поширюється порядок реєстрації комерційних платіжних систем.

Некомерційними вважаються платіжні системи, створені іншими, аніж Національний банк України, суб’єктами – банками, фінансовими установами, в тому числі з державною формою власності.

Наступною класифікацією, яка випливає з положень ст. 10 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є поділ на платіжні системи, створені банківськими установами (внутрішньобанківські платіжні системи), та платіжні системи, утворені іншими фінансовими установами. [11]

Як зазначає Т.К. Адабашев, такий поділ платіжних систем має суттєве практичне значення. Оскільки, банківські платіжні системи можуть бути засновані для виконання міжбанківських переказів коштів; переказів із використанням електронних платіжних засобів, зокрема, платіжних карток, мобільних платіжних інструментів, електронних грошей; швидких переказів коштів фізичних осіб без відкриття рахунків. А учасники цих систем можуть використовувати у своїй діяльності усе розмаїття вибору видів переказу коштів, в той час як у межах небанківських платіжних систем можуть здійснюватися лише швидкі перекази коштів фізичних осіб без відкриття рахунків.[12]

Ще однією класифікацією, яка має практичне значення, є поділ платіжних залежно від ролі платіжної системи в економіці/можливості платіжної системи призвести до системного ризику/від важливості на соціальні важливі та системно важливі платіжні системи.[13]

Значення вищезазначених класифікацій полягає у визначенні істотних диференційованих ознак платіжних систем з метою забезпечення якомога ефективнішого нагляду (оверсайта), залежно від специфіки конкретно взятої платіжної системи або системи розрахунків. Оскільки, проведення наглядових заходів зі сторони Національного банку України повинне проводитися не на основі шаблонних механізмів, а на основі чітко розробленої системи заходів.

Іншим об’єктам нагляду (оверсайта) зі сторони Національного банку України є оператори послуг платіжної інфраструктури. Згідно Закону, оператор послуг платіжної інфраструктури – це клірингова установа, процесингова установа та інші особи, уповноважені надавати окремі види послуг в платіжній системі або здійснювати операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів.

Можемо виділити дві ключові ознаки операторів послуг – це фінансова установа, яка має право здійснювати діяльність щодо переказу коштів.

Платіжні організації платіжних систем, систем розрахунків, оператори послуг платіжної інфраструктури отримують право здійснювати діяльність в Україні виключно після їх реєстрації Національним банком, що здійснюється шляхом унесення відомостей про них до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури.[14] Для внесення відомостей до даного реєстру, платіжна організація повинна відповідати вимогам встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України та подати на підтвердження такої відповідності необхідні документи.

Станом на 01.03.2017 року у Реєстрі платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури містяться відомості щодо:

• 10 міжнародних платіжних систем (6 з яких утримуються платіжними організаціями, які є резидентами Сполучених Штатів Америки). Найбільше учасників (59 і 61) та статус соціально значимих мають міжнародні платіжні системи «Visa» та «Mastercard»;
• 20 внутрішньодержавних платіжних систем та 2 внутрішньодержавні платіжні системи розрахунків: розрахункова система «WebMoney.UA» та система розрахунків за угодами щодо цінних паперів «Розрахункова Фондова Система»;
• 13 внутрішньобанківських платіжних систем;
• 16 операторів послуг платіжної інфраструктури.

Також в Україні функціонують 2 державні платіжні системи, платіжною організацією та розрахунковим банком яких є Національний банк України: Cистема електронних платежів (СЕП) та Національна платіжна система «Український платіжний ПРОСТІР», яка раніше носила назву «Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП)».[15]

Система електронних платежів – платіжна система Національного банку України, що забезпечує проведення міжбанківського переказу через рахунки, які відкриваються у центральному банку. Система електронних платежів отримала статус системно важливої платіжної системи в Україні. Отримання такого статусу зумовлене здійсненням в системі 97% міжбанківських переказів у національній валюті в межах України.[16]

Висновки: Об´єктами нагляду (оверсайта) є платіжні системи, системи розрахунків, оператори послуг платіжної інфраструктури.

Для всіх об’єктів нагляду (оверсайту) можна виділити 3 спільні ознаки:

• вони внесенні до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;
• здійснюють діяльність з надання послуг щодо переказу грошових коштів або провадять діяльність пов’язану із такими послугами;
• засновані та утримуються банківськими або іншими фінансовими установами.

В науковій літературі, помилково об’єднують всі 3 категорії під поняттям «платіжні системи», оскільки кожна із даних систем володіє своїми унікальними ознаками. Ключовими та таким що має практичне значення із досліджених класифікацій платіжних систем є їх поділ на міжнародні та внутрішньодержавні, створені банками та іншими комерційними установами. Класифікації запропоновані для платіжних систем, на нашу думку доцільно застосовувати й щодо систем розрахунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

[1] Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р.: Закон України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2346-14/conv/page3

[2] Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р.: Закон України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2346-14/conv/page3

[3] Про затвердження Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв’язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій від 09.08.2002 р.: Постанова Правління НБУ № 297: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0712-02

[4] Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р.: Закон України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2346-14/conv/page3

[5] Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/15-93

[6] Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 р. : Закон України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15

[7] Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» від 30.11.2001 р.: Наказ №559 Міністерства фінансів України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1050-01

[8] Кравченко І. С. Визначення сутності поняття “платіжна система” / І. С. Кравченко, Ю. С. Балакіна // Фінансовий простір. – 2014. – № 3. – С. 145

[9] Про затвердження Положення про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури: Постанова Правління НБУ № 43 від 04.02.2014  р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0348-14

[10] Адабашев Т. К. До питання класифікації платіжних систем, що функціонують в україні / Т. К. Адабашев // Вісник Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”. Серія : Економічна теорія та право. – 2013. – № 2. – С. 145

[11] Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р.: Закон України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2346-14/conv/page3

[12] Адабашев Т. К. До питання класифікації платіжних систем, що функціонують в україні / Т. К. Адабашев // Вісник Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”. Серія : Економічна теорія та право. – 2013. – № 2. – С. 149

[13] Балакіна Ю.  С. Класифікація платіжних систем з точки зору їх оверсайта: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.businessinform.net/pdf/ 2014/9_0/286_291.pdf

[14] Про затвердження Положення про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури: Постанова Правління НБУ № 43 від 04.02.2014  р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0348-14

[15] Національний банк України: Платіжні системи та розрахунки: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=76254&cat_id=36042

[16] Кравець В.С. Розвиток платіжних систем та новітні форми розрахунків//: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/Vnbu/2011_10/2011_10_20.pdf

У статті проаналізовано поняття «нагляду (оверсайта)», визначено зміст цієї діяльності та принципи на яких вона ґрунтується. Встановлено коло суб’єктів, які здійснюють нагляду (оверсайт) платіжних систем.

Ключові слова: нагляд (оверсайт), Національний банк України, платіжні системи, принципи.

In the article has been analyzed the term of “supervision (oversight)”, the meaning and principles of this activity has been specified. Also the scope of state bodies, which carries out supervision (oversight) of payment systems has been established.

Key words: National bank of Ukraine, supervision (oversight), payment system, principles.

Національний банк України (надалі – НБУ) є одним із головних регуляторів руху грошових коштів в Україні, а тому всі його функції повинні бути чітко визначенні та реалізовуватись в рамках законодавчо визначених принципів. Однак на сьогодні, у законодавстві України відсутні положення щодо поняття «нагляду (оверсайту) платіжних систем і систем розрахунків» та принципів такої діяльності

Частково до дослідження даної проблематики у своїх працях звертались Ю.с. Балакіна, О.М. Махаєва, проте через відсутність єдиного розуміння вказаної проблеми, вона потребує подальших досліджень.

Відсутність єдиного підходу до визначення даного поняття констатує і Ю.С. Балакіна, яка відмічає, що загальновживаного визначення терміна «оверсайт платіжних систем» поки що немає. Також дослідник звертає увагу на те, що у більшості держав світу така діяльність отримала назву «oversight of payment system», в той час як у пострадянських державах такій діяльності кореспондує визначення «нагляд (оверсайт) за платіжними системами». На думку Ю.С. Балакіної нагляд (оверсайт) за платіжними системами можна визначити як діяльність центрального банку, спрямовану на надійність та ефективність функціонування платіжних систем.[1]

Згідно визначення нагляду (оверсайта), яке надає Банк міжнародних розрахунків, це функція центрального банку основною метою якого є запобіганню «ефекту доміно», коли один або кілька учасників платіжної системи мають проблеми із зобов’язаннями за кредитами або з ліквідністю. Нагляд (оверсайт) повинен бути спрямований на платіжну систему як одне ціле, а не нагляд щодо її окремих учасників.[2]

На сьогодні саме нормами законів встановлюється інститут нагляду (оверсайту) платіжних систем і систем розрахунків, основні його форми,  види та правовий статус і повноваження у цій сфері НБУ. Приймати закони уповноважений парламент, як єдиний законодавчий орган до ст. 75 Конституції України. До того ж саме парламент призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента Голову НБУ.[3] З огляду на це, вважаємо за необхідне віднести до категорії суб’єктів Верховну Раду Україну, як орган який має прямий вплив на стан нагляду (оверсайту) платіжних систем і систем розрахунків в Україні.

НБУ є центральним банком України, особливим центральним орган державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та законами України. Основною функцію органу є забезпечення стабільності грошової одиниці України, яка в тому числі досягається через підтримання фінансової стабільності.

Фінансова стабільність являє собою стан фінансової системи, в якому вона здатна належним чином забезпечити можливість ефективно виконувати свої ключові функції, такі як фінансове посередництво та забезпечення здійснення платежів, і таким чином сприяти стійкому економічному зростанню, а також протистояти негативному впливу кризових явищ на економіку.

Основним напрямком забезпечення здійснення платежів є виконанням Національним банком України таких функцій як ліцензування фінансових установ, регулюванням діяльності платіжних систем і систем розрахунків, введенням відповідного реєстру, здійсненням нагляду (оверсайту) платіжних систем і систем розрахунків (надалі – нагляд (оверсайт)).

Найвищою інстанцією системи нагляду (оверсайта) є Правління Національного банку України, орган який через інструменти банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики. До повноважень Правління ст. 15 Законі України «Про Національний банк України» відносить прийняття рішень щодо функціонування платіжних систем та організації розрахунків.[4] Оскільки в Законі України «Про Національний банк України» не визначено органи чи структурні підрозділи, які здійснюватимуть нагляд (оверсайт), то саме рішеннями Правління затверджуються структурні одиниці, які володіють такими повноваженнями, призначаються відповідні посадовці. З огляду на це, на становлення всієї системи нагляду (оверсайта) відображене саме у постановах Правління НБУ.

Варто відмітити, що Закон України «Про Національний банк України» надає право Правлінню НБУ утворити Комітет з нагляду (оверсайту) платіжних систем та делегувати йому свої повноваження у цій сфері регулювання. 27 червня 2015 Постановою Правління НБУ № 477 був створений Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем. Таким чином, можна стверджувати про фактичне двовладдя у цій сфері, оскільки є дві структурні одиниці НБУ, які володіють повноваженнями у сфері нагляду (оверсайту).

На нашу думку таке двовладдя не є перешкодою для функціонування ефективної системи нагляду (оверсайта), у зв’язку із чітким визначенням відносин підпорядкування між вказаними органами.

Нормативно-організаційне забезпечення Нагляду (оверсайту) платіжних систем на рівні НБУ станом на 28.02.2017 р. здійснює департамент платіжних систем та інноваційного розвитку, який підпорядковується першому заступнику голови НБУ. До основних функцій вищевказаного департаменту відноситься визначення політики НБУ у сфері регулювання діяльності платіжних систем та систем розрахунків, безготівкових розрахунків, функціонування та розвитку Національної системи масових електронних платежів; розроблення та вдосконалення нормативно-правових актів НБУ з питань регулювання розрахунків, створення і діяльності платіжних систем в України, здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.[5]

Відмічаємо, що функція нагляду (оверсайта) закріплена за НБУ як один із напрямків його діяльності лише 06.12.2012 р. До цього часу нагляду (оверсайта) за платіжними системами і системами розрахунків не передбачалось.

У зв’язку з цим, постановою Правління НБУ N 426 від 15.09.2010 р.  схвалено Концепцію запровадження нагляду (оверсайта) за платіжними системами в Україні. В концепції зазначалося, що запровадження НБУ нагляду (оверсайта) за платіжними системами є нагальною потребою, а функція нагляду (оверсайта) повинна бути невід’ємною складовою його діяльності.

Лише в концепції на рівні законодавства закріплено визначено мету нагляду (оверсайта) – надійність та ефективність платіжних систем щодо забезпечення ними переказу коштів і розрахунків за фінансовими інструментами. [6]

На нашу думку, дане визначення мети має оптимальний характер та перегукується з міжнародними стандартами у даній сфері. Зокрема, у актах Банку міжнародних розрахунків метою нагляду (оверсайта) зазначається забезпечення безперервної діяльності платіжних систем.[7]

Як і будь-яка діяльність, нагляд (оверсайт) повинен здійснюватись в рамках певних принципів,  які визначатимуть рамки його діяльності. До того ж саме принципи здатні відіграти ключову роль під час колізій банківського  законодавства або під час прогалин у законодавстві. Не можна не згадати роль принципів для захисту прав суб’єктів господарювання в процесі реалізації владних повноважень зі сторони НБУ.

Згідно Концепції запровадження нагляду (оверсайта) за платіжними системами в Україні, діяльність з нагляду повинна ґрунтуватися  на  таких  міжнародних принципах:

• прозорість – оприлюднення політики  нагляду  (оверсайта) та

загальних вимог до платіжних систем;

• застосування міжнародних стандартів щодо платіжних систем;
• наявність повноважень та можливостей для здійснення ефективного нагляду (оверсайта) за платіжними системами;
• послідовність – вимоги до    платіжних    систем    мають застосовуватися до всіх платіжних систем, у тому числі й створених Національним банком;
• співпраця з іншими  державними  регуляторами та центральними банками інших країн. [8]

Дані принципи вказані як міжнародні, проте доречно, у зв’язку із їх закріпленням у правовому полі України, розглядати їх як національні. Однак, запропоновані принципи не у повній мірі відображають специфіку нагляду (оверсайта) і тому потребують розширення.

На нашу думку, враховуючи специфіку діяльності платіжних систем, систем розрахунків, операторів платіжних послуг, її спорідненість із банківською діяльністю, а також схожість систем банківського нагляду і нагляду (оверсайта) у компетенції НБУ, доцільно перейняти окремі принци банківського нагляду.

Такими принципами є:

• справедливість – рівність усіх платіжних систем, систем розрахунків, операторів платіжних послуг перед державними інститутами, що регулюють їх діяльність та здійснюють нагляд;
• цілеспрямованість – сутність політики нагляду (оверсайта) НБУ повинна зводитись до досягнення головної мети, якою є надійність та ефективність платіжних систем;
• відповідальність – кожен суб’єкт правовідносин несе відповідальність за порушення норм чинного законодавства;
• адекватність – співрозмірність методів нагляду (оверсайту) зі станом платіжних систем.[9] Під цим принципом мається на увазі нормотворча діяльність НБУ щодо постійного вдосконалення методів і способів (оверсайта), виходячи з економічних реалій і стану функціонування платіжних систем і систем розрахунків.

Вважаємо, що враховуючи діяльність НБУ в умовах кризи 2014 року, постає необхідність додатково визначити принцип своєчасності (динамічності), який означає реальну (адекватну) оцінку існуючого стану фінансового сектору, конкретної платіжної системи, відповідно до оцінки, застосування, передбачених законодавством, заходів реагування. Нагальна необхідність застосування цього принципу спостерігається у сфері електронних платіжних систем та електронних платіжних засобів.

Отже, діяльність з нагляду (оверсайта) платіжних системі систем розрахунків, виходячи з положень законодавства України, – це діяльність  НБУ та його структурних підрозділів з моніторингу, оцінювання, застосування заходів реагування до платіжних систем, систем розрахунків, операторів платіжної інфраструктури з метою забезпечення надійності та ефективності послуг з переказу грошових коштів. За формально-юридичними ознаками до суб’єктів здійснення нагляду (оверсайта) можна віднести і Верховну раду України. Здійснення нагляду (оверсайта) повинне здійснюватись з дотриманням принципів, які потребують закріплення на нормативному рівні – шляхом внесення змін до Закону України «Про платіжні системи і системи розрахунків» або до відповідних підзаконних актів НБУ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

[1] Балакіна Ю.  С. Оверсайт платіжних систем: сутність і напрями впровадження в Україні / Ю. Балакіна // Вісник Національного банку України. – 2014. – № 7. – С. 44-50.

[2] A glossary of terms used in payments and settlement systems / Committee on Payment and Settlement Systems BIS: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bis.org/cpmi/glossary_030301.pdf

[3] Конституція України від 28.06.1996 р. : Закон України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/conv

[4] Про національний банк України від 20.05.1999 р. : Закон України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/679-14/paran626#n626

[5] Структура Національного банку України станом на 28.02.2017 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.bank.gov.ua/ doccatalog/document?id=4339

[6] Концепція запровадження нагляду (оверсайта)  за платіжними системами в Україні: Постанова Правління НБУ № 426 від 15.09.2010 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0426500-10

[7] Central bank oversight of payment and settlement systems / Bank for International Settlements. – CPSS Publications № 68. – Basel: BIS, 2005. – 61 р.

[8] Концепція запровадження нагляду (оверсайта)  за платіжними системами в Україні: Постанова Правління НБУ № 426 від 15.09.2010 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0426500-10

[9] Д’яконова  І. І. До  питання  визначення  понять  “банківське  регулювання”  та  “банківський  нагляд”  / І. І. Д’яконова // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 8. – C. 189-190.