Individual author denominations phenomenon natures in the Ukrainian poetry in the ХХ century are analyzed by statistical methods of research. Frequency analysis in the ways of creation vocabulary innovations in different parts of speech.

Лексичний склад мови безперервно поповнюється новими одиницями, для вивчення яких останнім часом все більше застосовують статистичні методи дослідження. Такі методи не тільки додають більшого значення зробленим на основі лінгвістичних розвідок висновкам, а також, як зазначає В. І. Перебийніс, „здатні розкрити такі закономірності будови мови та мовлення, які без них розкрити неможливо” [5, с. 44]. Вивченням авторських лексичних новотворів за допомогою статистичного аналізу займаються М. П. Муравицька, Н. П. Дарчук, В. А. Широков та ін.

Актуальність дослідження полягає в тому, що статистичні методи значною мірою поглиблюють знання й уявлення про специфіку авторських лексичних новотворів та українського лексикону загалом.

Метою пропонованої статті є частотний аналіз індивідуально-авторських назв явищ природи, засвідчених у поетичних текстах ХХ століття. Завданням дослідження є аналіз авторських лексичних новотворів за частиномовною належністю, способами творення та вживанням кореневих морфем із погляду статистики.

Матеріалом дослідження слугували авторські лексичні новотвори, зафіксовані у „Короткому словнику авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття” [3, с. 94 – 523]. Загалом проаналізовано 597 авторських лексичних новотворів лексико-тематичної групи на позначення явищ природи. Поети ХХ ст. віддавали перевагу творенню індивідуально-авторських іменників (404 одиниці), експериментували з прикметником (100 одиниць), конструювали новотвори на означення дій, процесів, станів (42 одиниці) та продукували індивідуально-авторські дієслівні форми (дієприкметники – 15, дієприслівники – 4), а також створювали прислівникові інновації (26 одиниць). Одиничними утвореннями представлені предикативи – 6 номінацій (див. діаграму 1).

Діаграма 1. Частиномовні класи авторських новотворів

Проведені обчислення дали змогу побачити до яких частин мови більше зверталися поети у словотворчій практиці. Перевага іменників пояснюється прагненням автора надати словам нових відтінків значення, оцінної конотації, увиразнити експресивність новоствореної номінації порівняно з узуальним відповідником: вітровінь (М. Вінграновський), погроззя (В. Барка), хмаров’я (І. Драч).

Прикметникові авторські новотвори не тільки характеризуюють, а й увиразнюють властивості різних явищ природи, виражають різну міру вияву ознаки, наприклад: громобуйний (В. Сосюра), хмарномрійний (В. Крикуненко), чистогрозий (М. Сингаївський).

У поетичному лексиконі ХХ ст. серед індивідуально-авторських назв явищ природи оказіональні дієслова складають 10 % від загальної кількості новотворів. Вони сприяють створенню не лише яскравого словесного образу, а й характеризуються високою інформативністю, що зумовлена їх структурно-семантичними особливостями: гриміти-реготати (П. Савченко), продощувати (О. Ірванець), хмаріти (А. Малишко). Оказіональні дієслова характеризуються оригінальністю співвідношення між узуальним значенням твірної основи та новою оказіональною формою.Індивідуально-авторські назви динамічних явищ природи в цілому збагачують семантику речення, посилюють експресивність усього висловлювання: Вихрує десь хурделиця лиха (В. Біляїв). Оригінальними та продуктивними є конструювання дієслівних форм, зокрема дієприкметників і дієприслівників, наприклад: дощіючи (В. Барка), неохмарений (Б. Олійник).

Оказіональні прислівники (4 %) також характеризуються багатими зображально-виражальними можливостями, чим пояснюється їх активне використання у віршованому мовленні: барвовеселчато (В. Барка), дрібноросяно (Н. Лівицька-Холодна), передгрозно (Л. Костенко).

Не представлені авторськими новотворами такі частини мови і форми, як числівник, займенник, дієприслівник і вигук, що загалом характерно для поетичного лексикону ХХ ст., в якому зазначені класи представлено одиничними АЛН. Це свідчить, що процес поповнення поетичного лексикону новими номінативними одиницями відбувається за внутрішніми законами мови, й навіть авторське оригінальне словотворення рідко виходить за її межі. Аналіз авторських лексичних новотворів на позначення явищ природи за способами словотвору свідчить, що найактивніше поети ХХ ст. створювали оказіональні одиниці різних частин мови такими способами:

1) юкстапозиція (48 %). Серед авторських новотворів аналізованої групи можна виокремити такі типи утворень: а) слова-повтори: вітер-вітрюга (А. Таран), дим-дим (К. Заїжджий), роса-росиця (І. Драч); б) синонімічні зближення: жара-посуха (Б. Лепкий), злива-дощ (Т. Осьмачка), потопа-злива (Д. Загул); в) слова, утворені за моделлю „означуване – означення”, у результаті чого з’являються несподівані номінації, якими нерідко насичуєтьсяневеликийза обсягом контекст, посилюється його образність та емоційний вплив на читача [4, с. 105]: вітер-пустун (А. Криловець), грім-пророк (О. Олесь), спека-небезпека (С. Пантюк);

2) основоскладання (21 %), представлено, зокрема, такими моделями: “І + – о – + І”: вітроборець (М. Рильський), “Ім. + -о- + Дієсл. (+ ø) ”: весновій (І. Пащук), “П + – о – + І”: білохмара (С. Бабій), „Числ. + Ім.”: стогрім (В. Пачовський);

3) суфіксація (14 %) – дощеня (П. Веселик), грозовиця (В. Барка);

4) префіксація (9 %) – зверхзлива (В. Барка), проливень (М. Царинник);

5) префіксально-суфіксальний (6 %) – відтуманіти (М. Тимчак), продощувати (О. Ірванець);

6) префіксально-суфіксально-постфіксальний (1 %) – всніжитися (В. Барка), відроситися (В. Кучерук);

7) суфіксально-постфіксальний (1 %) – тучитися (П. Тичина), блискавичнитися (В. Барка).

Результати проведених обчислень представлені на діаграмі 2.

Діаграма 2. Розподіл за способами словотворення

У поетичному словнику аналізованого періоду кількісно переважають юкстапозити, в основу яких покладено синтаксичні конструкції з підрядним та сурядним зв’язком між компонентами. Визначальною структурноюознакою таких назв є поєднання у межах однієї номінативної одиниці двох загалом різних за значенням слів. Результати дослідження підтверджують, що юкстапозиція є продуктивним способом творення оказіональних іменників і прикметників.

Індивідуально-авторські композити характеризуються різним ступенем оказіональності, який залежить від семантичної та структурної цілісності, лексико-синтаксичних характеристик компонентів та зв’язку новотвору з контекстом. “Здатність складених найменувань бути експресивними назвами, використовуватися у творах як оригінальні номінативні засоби мови зумовлює їх активність функціонування у поетичних текстах” [1, с. 40].

У системi афiксального словотвору поетичних iнновацiй найактивнiшу роль вiдiграє суфiксацiя (82 одиниці) та префіксація (51 одиниця). Такі авторські лексичні новотвори “з’являються тоді, коли виникає потреба сформувати чи розвинути образ, спираючись на можливості структури й семантики системних одиниць мови” [1,с. 98].

Поетичний словотвір відрізняється від загальнолітературного більш вільним оперуванням словотвірними засобами мови, що виявляється у навмисному порушенні словотвірних норм загальнолітературної мови. “Кожне таке порушення – це творче переосмислення існуючих словотвірних законів мови, переосмислення, коли заново комбінуються наявні в мові морфеми і створюються новi слова. При цьому будь-який індивідуально-авторський новотвір виникає на базі існуючих словотвірних типів. Поява кожного оказіоналізму пов’язана із тим чи іншим використанням можливостей словотвірної системи мови” [6, с. 23].

Активні пошуки поетами ХХ ст. нових номінативних засобів не могли оминути явищ навколишньої дійсності, що призвело до активного словотворення, що й підтверджують статистичні обрахунки. Такий розподіл номінацій зумовлений перш за все відповідними творчими настановами поетів ХХ ст. Хоча кількісний склад авторських лексичних новотворів є різним, проте це не позначилась на їхній якості та оригінальності. Навпаки, вони засвідчують дериваційний потенціал української мови, дають можливість побачити, що її лексичний склад є рухливою, відкритою системою, котра постійно поповнюється індивідуально-авторськими номінаціями.

Наведені результати статистичних обчислень дещо поглиблять уявлення про специфіку індивідуально-авторських назв явищ природи в українському поетичному лексиконі ХХ ст.: частотність створення новотворів різних частиномовних класів та способів словотворення. Подальше дослідження авторських лексичних новотворів з погляду статистики є перспективним, оскільки дозволить розкрити специфіку оказіональної лексичної номінації загалом.

Список використаних джерел та літератури:

1.Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори в поезії Василя Барки: семантика, функції, прагматика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / Н. А. Адах. – Рівне, 2008. – 262 с.

2.Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. – К., 1988.

3.Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект); за ред. А. П. Грищенка: [монографія] / Г. М. Вокальчук. – Рівне: Науково-видавничий центр „Перспектива”, 2004. – 524 с.

4.Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські юкстапозити в українській поезії 20–30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Вип.10. – Рівне, 2002. – С. 102–109.

5.Вокальчук Г. М. Частотний аналіз авторських лексичних новотворіву поетичному словнику „Молодої музи” / Г. М. Вокальчук, Т. І. Мамчич // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Вип. 14. – Рівне, 2006. – С. 44– 47.

6.Жижома О. О. Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80–90-х років ХХ століття: дис. …кандидата філол. наук: 10.02.01 / О. О. Жижома– К., 2003.– 215 с.

Ключові слова: авторська лексична номінація, словник авторських неологізмів, українська поезія ХХ ст., частотний аналіз, спосіб словотвору, тематична група.

Key words: author’s vocabulary nomination, the vocabulary of author’s neologisms, Ukrainian poetry of ХХ century, frequency analysis, method of word-building, themаtic group.