Ключові слова: новітні релігійні рухи, нетрадиційні релігії, Україна, благодійна діяльність, соціальна діяльність

The article analyzes the principal aspects of charitable activities of new religious movements and their impact on social life of Ukraine. The main areas and examples of charitable activities of new religious movements in Ukraine.

Key words: new religious movements, non-traditional religions, Ukraine, charitable activities, social activities

Пріоритетне місце в діяльності будь-яких релігійних організацій завжди займали благодійність та соціальне служіння. Релігійним організаціям притаманне особливе розуміння та обґрунтування благодійності, яке реалізується через любов до ближнього як здійснення божественних заповідей, служіння бідним як служіння Богу.

Благодійна діяльність – це добровільна, безкорислива ​​(безоплатна або на пільгових умовах) робота релігійних організацій, що включає в себе безкорисливу передачу громадянам або юридичним особам майна, грошових коштів, безкорисливе виконання робіт та надання послуг або іншої підтримки [19, с. 7].

На законодавчому рівні благодійна діяльність релігійних організацій здійснюється на підставі Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» [4] та «Про свободу совісті та релігійні організації» [5]. У статті 23 «Добродійна і культурно-освітня діяльність релігійних організацій» говориться, що задля здійснення благодійної та культурно-освітньої діяльності, релігійні організації можуть створювати товариства, братства, асоціації, інші об’єднання громадян. Релігійні організації можуть здійснювати благодійну діяльність як самостійно, так і через громадські фонди [5].

За роки незалежності України благодійна діяльність, діючих на її теренах конфесій, набула вираженого багатовекторного спрямування. Релігійні організації насамперед сприяють розв’язанню проблем соціально незахищених верств населення.

Основними напрямками благодійної діяльності новітніх релігійних рухів є опіка над будинками для самотніх людей похилого віку, дитячими будинками, школами-інтернатами, літній відпочинок дітей з бідних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів, створення благодійних їдалень, безкоштовна роздача їжі, одягу, надання грошової допомоги і т.д. Створюються проекти при медичних установах (лікарні, поліклініки, госпіталі), в рамках яких надається медична та консультативна допомога соціально незахищеним верствам населення (малозабезпечені, багатодітні сім’ї, інваліди), соціально-реабілітаційні центри для нарко- та алкозалежних [11].

Ще одним важливим напрямком є ​​робота із засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі, або вже відбули покарання. Члени новітніх релігійних організацій пишуть листи ув’язненим, відправляють релігійну літературу, підтримують контакти з сім’ями засуджених та надають їм різноманітну допомогу. Також НРР надають консультативну та матеріальну допомогу біженцям та вимушеним переселенцям, гуманітарну допомогу малозабезпеченим громадянам, допомагають жертвам стихійних лих та надзвичайних ситуацій [19, с. 14].

Отже, діяльність благодійних організацій, що створюються новітніми релігіями, спрямована як на окремих осіб, що її потребують, так і цілі соціальні групи (наприклад, біженці, мігранти), і полягає у фінансуванні та організації соціальних проектів благодійного характеру.

Милосердя і благодійність – це частина віровчення вайшнавів і є основою практичної соціальної роботи Міжнародного Товариства Свідомості Крішни (МТСК) в Україні.

Гуманітарна місія «Харе Крішна – їжа життя» – це єдина в світі міжнародна організація, що займається роздачою вегетаріанської їжі. Традиція масової роздачі вегетаріанської їжі розпочата Шрі Чайтаньєю Махапрабху та його послідовниками ще у XVI столітті. Коріння цієї традиції сягають «Бхаґавад-ґіти» [14], де написано, що релігійні дійства, які не супроводжуються роздачою їжі, є неосвіченими та не приносять блага. Проект розпочався у 1972 році з ініціативи Прабгупади, засновника Товариства, який, надаючи велике значення благодійності, наголошував своїм послідовникам, що навколо храмів не повинно бути голодних.

Метою програми «Їжа заради життя» є безкоштовна роздача гарячої їжі малозабезпеченим громадянам, інвалідам, людям похилого віку та хворим, а також багатодітним родинам, незалежно від їх національної, релігійної або іншої приналежності, а також надавати духовно-психологічну допомогу знедоленим, особливо в місцях військових конфліктів і стихійних лих. Вона є внеском крішнаїтів у вирішення проблеми голоду у світі. Сьогодні гуманітарна програма «Харе Крішна – їжа життя» діє майже у 50 країнах світу і за час свого існування, нужденні отримали понад 90 мільйонів безкоштовних обідів [16]. Продукти харчування закуповуються на кошти, зароблені громадами, завдяки розповсюдженню релігійної літератури, а також на добровільні пожертви.

Для кришнаїтів приготування їжі є важливим елементом духовної практики: «Коли готують їжу, розмірковують про Крішну, повторюють або співають Його імена. Страву під час приготування ніколи не куштують. Коли ж усе готово, знову прибирають на кухні, а затим з молитвою підносять їжу Божеству в спеціальному посуді. Перед трапезою читають хором вірші, написані Бхактівінодою Тхакуром, в яких прославляють прасадам. Їжа для вайшнавів – найбільший дар Бога. Людина, що скуштувала прасадам, здатна очиститися духовно й відчути в собі любов до Крішни, тому прийнято пригощати такою їжею оточуючих. У вайшнавських храмах є традиція підносити прасадам відвідувачам та влаштовувати щедрі бенкети для прихожан та всіх бажаючих» [15, с. 111].

У віроповчальних текстах вказується, що благодійність повинна відбуватися по відношенню до гідної особистості: «Ведична література рекомендує доброчинність по відношенню до людей, котрі займаються духовною діяльністю, а не всім підряд. Слід завжди брати до уваги духовну досконалість.  Тому милостиню треба подавати у місцях паломництва, під час місячного та сонячного затемнень і наприкінці місяця, або ж гідним брахманам, вайшнавам і у храмах. Займаючись подібною доброчинною діяльністю, не слід розраховувати отримати щось навзаєм. Іноді зі співчуття милостиню подають жебраку, однак, якщо людина того не заслуговує, то така благодійність не приведе до духовного прогресу. Іншими словами, у «Ведах» рекомендується бути розбірливими до свої благочинної діяльності… Є багато благодійних організацій, які обдаровують заклади, створені для задоволення почуттів. Така благодійність не ухвалюється ведичними шастрами; там рекомендується лише та, що відноситься до гуни доброчесності» [14, с. 743-744.].

На території України діє понад 30 центрів роздачі ведичної їжі. Найбільші з них знаходяться в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі та Львові. Програма реалізується при узгодженні з органами місцевої влади. З початку діяльності цієї програми в Україні роздано понад мільйона порцій. [19]

Також функціонує проект «Ведичне кулінарне мистецтво», метою якої є розповсюдження практики вегетаріанського харчування. Для цього створюються вегетаріанські клуби, кафе, ресторани, які, крім «вегетаріанства», виконують ще й функцію ознайомлення із «вайшнавітською» культурою.

Іншим напрямком благодійної діяльності МТСК в Україні є духовна реабілітація ув’язнених. Вайшнави вважають, що кращим засобом позбавлення суспільства від злочинності є очищення серця злочинця.

Проект «Дайте цим людям шанс!», функціонує в країнах СНД з 1993 року і пов’язаний з благодійною діяльністю МТСК у виправних закладах. В рамках цієї програми, організовуються релігійні проповіді, концерти, безкоштовне розповсюдження релігійної літератури.

Також волонтери Товариства проводять роботу в наркодиспансерах країни. У Київський спільноті ТСК є 9 колишніх наркоманів, які стали членами релігійної громади і намагаються допомогти наркозалежної молоді подолати цей недуг. Особливо успішно ця програма розвивається у Дніпропетровську. Мета програми – допомогти звільнитися від згубної звички і дати духовну основу наркоману. В рамках цієї програми кришнаїти розмовляють з хворими, влаштовують концерти. Допомога вайшнавів не обмежується виключно духовними консультаціями. Вони роздають благодійні обіди, солодощі, передають зібрані ними кошти на придбання медикаментів для терапевтичного лікування пацієнтів [19].

Проект ТСК «Сільськогосподарська громада» пов’язаний з організацією екологічно чистого сільського господарства, яке засноване на високоефективних технологіях з виробництва натуральних продуктів без використання шкідливих речовин [19]. Програма дозволяє освоїти ведичні способи землекористування та тваринництва, які стимулюють розвиток значних економічних потужностей, але ще не здобули визнання у суспільстві.

Загалом, більшість програм, які реалізують адепти Товариства Свідомості Крішни мають гуманітарну направленість та заслуговують доброзичливого ставлення з боку суспільства.

Діяльність громади Бахаї в Києві базується на «екологічній благодійності», задля побудови та покращення гармонії світу. Українські послідовники Бахаулли долучається до всеукраїнських екологічних акцій («Зробимо Україну чистою», «Надія є») і створюють свої толоки, в рамках молодіжних таборів бахаї. При Національному Центрі бахаї функціонує пункт по збору мукулатури та вживаних батарейок, проводяться різноманітні екологічні тренінги для молоді [13].

Благодійна діяльність Церкви Саєнтології здійснюється на декількох рівнях добровільними священиками, діанетичними групами та місіями. Вони проводять одитінг (англ. «auditing», спілкування один на один клієнта з саєнтологічним консультантом, в рамках стандартизованих процедур) [8], шлюбні консультації, допомагають долати нарко- та алкозалежності і повсякденні життєві труднощі.

Програма «Добровільні священики» була заснована в 1976 році з ініціативи Л. Рона Хаббарда. «Добровільний священик – це людина, яка на добровільних засадах допомагає своїм ближнім знову знайти мету, істину і духовні цінності в житті. Добровільний священик не закриває очі на біль, зло та несправедливість існування. Навпаки, він навчений спеціально для того, щоб усувати ці явища і допомагати іншим позбавлятися від них, а також знаходити в собі нові сили» [9]. Метою програми є віднайдення нових шляхів вирішення проблем, ґрунтуючись на духовних саєнтологічних істинах, які відкриті для послідовників будь-якого віросповідання.

За свідченнями саєнтологів, найчастіше добровільні священики працюють на благо суспільства, допомагаючи хворим або пораненим, навчаючи дітей основам наук, допомагаючи вирішити конфлікти і негаразди в сім’ї, на роботі, допомагаючи краще організувати своє життя. Одним з найпоширеніших методів допомоги, що використовують добровільні священики, є «асісти»: нескладні процедури, розроблені Хаббардом для того, щоб допомогти іншим людям подолати емоційні розлади, стрес, травми, хвороби і наслідки операцій. «Асіст», як інформують самі саєнтологи в рекламних буклетах, не є заміною медичного лікування, оскільки їх сфера застосування – духовні аспекти станів людини, проте саме вони дозволяють людині впоратися з цими станами швидше [1].

Впродовж 2014 року десятки волонтерів-саєнтологів надавали допомогу пораненим, використовуючи методи «асісту». Він проводився волонтерами в Київському, Харківському та Дніпропетровському військових госпіталях. А на 2015 рік, в рамках саєнтологічного проекту «Добровільні священики» заплановано навчання всіх бажаючих технології асістів [9].

В рамках благодійного проекту «Дорога до щастя» волонтери безкоштовно роздали 260 тисяч брошур «Дорога до щастя» Хаббарда. Саєнтологи стверджують, що саме поширення цієї брошури у великих кількостях позитивно впливає на ситуацію в суспільстві, знижуючи рівень агресії і ворожнечі, повертаючи людям впевненість у завтрашньому дні і терпимість до ближніх. В Україні брошуру роздавали в 15 областях, наближених до зони конфлікту [9].

Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) також займаються благодійною діяльністю. Цікаво, що більшість проектів спрямовані тільки на членів релігійної організації. Надання допомоги не членам Церкви здійснюється через благодійну організацію СОД («Latter-day Saint Charities»), яка не є пов’язана з місіонерською роботою [20]. Організація займається розподіленням продовольства для нужденних, надає допомогу у випадку стихійних лих та надзвичайних ситуацій, створює та фінансує проекти, які приносять користь постраждалим у війні регіонам, а також займається підтримкою тих людей, які організовують власний бізнес [2].

В Церкві існує практика добровільного служіння, в рамках якої мормонами здійснюється управління організацією, консультування, навчання (дорослих, підлітків або дітей), домашнє вчителювання, місіонерська робота, організація культурних заходів або служіння. Таким чином ЦІХСОД залучається до діяльності місцевої громади [3].

Благодійна діяльність здійснюється в таких напрямках: пожертва одягу та речей для нужденних, поліпшення умов життя соціально незахищеним верствам населення, безпритульним дітям, забезпечення медичних закладів ліками та обладнанням, облаштування притулків, будинків-інтернатів для дітей, інвалідів, людей похилого віку, надання допомоги і підтримки в місцях стихійних лих та військових дій. У 2014 році ЦІХСОД виділила 1,5 млн. доларів на гуманітарну допомогу переселенцям з Донбасу, а також тим, хто залишився на території проведення бойових дій. На виділені кошти волонтерами-мормонами проводилася закупівля медичного обладнання, постілі та меблів для лікарень, дитячих будинків та будинків для літніх людей [6].

В Україні, в рамках проекту «Руки допомоги мормонів», Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів двічі на рік проводить всеукраїнські толоки, мормони саджають квіти та дерева, згрібають листя та займаються прибиранням зелених зон [12].

Також, завдяки мормонам, в Україні почали діяти програма подолання залежностей (алкоголізм, тютюнопаління, вживання наркотичних речовин, сексуальної адикції) і програма допомоги подружжям та сім’ям. На щотижневій основі діє дві групи, з подолання залежностей, в Дніпропетровську та Одесі. А також дві групи підтримки подружжя/членів сім’ї, які щотижня збираються у Києві та Харкові [18].

Церква піклується про духовний та матеріальний добробут своїх членів. Вона надає підтримку в отриманні освіти, професійному зростанні, збереженні фізичного здоров’я, соціальної, емоційної та духовної сили. Благодійні проекти щодо забезпечення добробуту частково фінансується за рахунок добровільних пожертвувань членів Церкви, які постять один день на місяць, пропускаючи два послідовні прийоми їжі, а зекономлені таким чином гроші жертвують [10].

Соціальна діяльність харизматичних церков характеризується своїм різноманіттям. Велика увага приділяється роботі з алко-, нарко- та тютюнозалежними людьми. Наприклад, у Києві на базі деяких харизматичних громад, з цією метою створено місію «Самарянин». Церкви здійснюють допомогу дитячим інтернатам,  інтернатам для розумово відсталих, допомагають ув’язненим у жіночих та дитячих виправних закладах, а також допомагають реабілітуватися тим, хто вийшов на волю. Харизмати в Україні організовують пересувні амбулаторії, безкоштовні їдальні, спеціалізовані медичні центри, створюють волонтерські об’єднання, що допомагають певним категоріям  потребуючих тощо. Окремі релігійні громади й центри адресно  піклуються над пацієнтами психіатричних лікарень, мешканцями будинків для літніх людей, дітьми-сиротами [17].

В благодійній діяльності новітні релігійні рухи вбачають свою соціально-стабілізуючу роль для суспільства. А сама необхідність релігійним організаціям благодійності, викликана складною соціально-економічною ситуацією в країні.

На проекти соціального служіння, що здійснюються неорелігійними організаціями, впливає віровчення, що сповідуються всередині релігії і часто благодійна діяльність використовується як місіонерська платформа. При цьому благодійність використовується для формування позитивного іміджу в суспільній свідомості і встановлення контактів з представниками державних структур та інших релігійних організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ

1 Ассисты (помощь телу). Проект Патрули Времени. Дианетика и Саентология. Одитинг, обучение, э-метры. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://timecops.biz/assist.html

2 Благодійні служби СОД. Церква Ісуса Христа Святих останніх днів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ldschurch.com.ua/pro-cerkvu/gumanitarne-sluzhinnja/blagodiini-sluzhbi-sod.html

3 Добровільне служіння. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ldschurch.com.ua/pro-cerkvu/vira-v-diji/dobrovilne-sluzhinnja.html

4 Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»  від 05.07.2012 № 5073-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5073-17

5 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/987-12

6 Мормонська Церква виділяє кошти на допомогу переселенцям Донбасу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mormonnews.org.ua/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F/mormon-church-helps-refugees-from-donbass

7 Новости. Расширение Церкви Саентологии в Киеве [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://scientology.org.ua/news

8 Одитинг – Википедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3

9 Официальная Церковь Саентологии. Добровольные священники, гуманитарная организация помощи при катастрофах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scientology.ru/activity/volunteer-ministers/volunteer-ministers.html

10 Пожертвування від посту. Церква Ісуса Христа Святих останніх днів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ldschurch.com.ua/pro-cerkvu/gumanitarne-sluzhinnja/pozhertvuvannja-vid-postu.html

11 Роль релігійних чинників у поступі українського соціуму. Аналітична доповідь [Електронний ресурс] / С. І. Здіорук, В. В. Токман, О. М. Литвиненко // К., НІСД, 2011. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Relyg_chyn-56e51.pdf

12 «Руки допомоги Мормонів» у Харківському зоопарку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mormonnews.org.ua/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F/kharkiv-zoo-service-project

13 Сайт бахаї Києва – Покращення світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bahai.kiev.ua/ua/uluchshenie-mira.html

14 Свамі Прабгупада. Бгаґавад-ґіта як вона є [Текст] / А.Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада. – М.: Бхактіведанта Бук Траст, 1990. – 943с.

15 Совершенные вопросы, совершенные ответы [Текст] – М.: Бхактиведанта Бук Траст, 1991. – 128 с.

16 Тамамян Н. Неоіндуїзм на території України: виникнення й сучасне положення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/43797/2006_39_13.pdf?sequence=3

17 Титаренко В. Релігійні процеси в неохристиянстві: форми ідентифікації та легітимізації в суспільстві. / В. Титаренко // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2008. – №389-390 – С. 40–43

18 У Церкві Мормонів діє програма подолання залежностей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mormonnews.org.ua/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F/overcoming-addiction-program

19 Шарыпова И. В. Внекультовая деятельность новых религиозных движений: социально-философский анализ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.13 / И. В. Шарыпова – М., 2005. – 28 с.

20 LDS Charities [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ldscharities.org/?lang=eng

Ключові слова: нові релігійні рухи, нетрадиційні релігії, Україна, релігійна мережа.

In the article is analyzed the confessional network of new religious movements in Ukraine. Defined the main stages of the development of non-traditional religions’ network in Ukraine. The main features of the spread of new religious movements are also considered.

Key words: new religious movements, non-traditional religions, Ukraine, religious network.

Визначити загальну кількість громад новітніх релігійних рухів на сьогоднішній день складно, тому що не всі вони пройшли офіційну реєстрацію. Деяким держоргани відмовляють у праві реєстрації, якщо діяльність таких організацій суперечить чинному законодавству України, але від цього зазвичай діяльність релігійних організацій не припиняється. В Україні законом не визначена обов’язковість реєстрації релігійних організацій, а через це деякі релігійні організації цим користуються і не йдуть на реєстрацію, продовжуючи свою діяльність. Також є багато організацій,  які функціонують лише «на папері». Саме тому офіційна статистика державного органу є явно неповною, відповідно ми не маємо достовірної картини конфесійної мережі, виявлення тенденцій її змін як у її всеукраїнському, так і в регіональному зрізах.

Офіційна статистика релігійної мережі, яку подав департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України показує, що релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2015 року представлена 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 35317 релігійних організацій, в тому числі 87 центрів та 292 управління, 33781 релігійних громад (справами церкви опікується 31781 священнослужителів), 516 монастирів (чернечий послух несуть 6939 ченці), 365 місій, 78 братство, 198 духовних навчальних заклади (навчається 17829 слухачі), 12406 недільних шкіл. Висвітленням релігійного життя займаються 370 конфесійних друкованих засобів масової інформації. Для проведення богослужінь релігійні організації використовують 28145 культових та пристосованих під молитовні будівлі [16].

Дослідження темпів зростання кількості релігійних організацій в Україні свідчить, що розширення релігійної мережі до 2014 року мало усталений характер, перебувало у межах 2 % та демонструвало тенденцію до зменшення такого приросту (рис. 1). У 2013 році мережа релігійних організацій, порівняно з попереднім роком зросла на 0,7 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 1,4 %, у 2011 р. – 1,8 %, у 2010 р. – 1,9 %, у 2009 р. – 2,0 %, у 2008 р. – 1,8 %.

Рис. 1 Темпи приросту кількості релігійних громад в Україні

Проте, у зв’язку із анексією Криму та збройними конфліктами на Сході України, збір статистичних даних про кількість релігійних громад на цих територіях став практично неможливим. У Криму громади почали перереєстровувати свої статути згідно із законодавством Російської Федерації, що позначилося на загальній кількості релігійних організацій в Україні. Наприклад, вперше, за роки незалежності, кількість мусульманських організацій впала у п’ять разів лише за один рік, а на Сході України, на тимчасово окупованих територіях, фактично припинила своє існування Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) [1]. Тому, у 2014 році кількість релігійних організацій впала на 1892 одиниці, а це на 5,08 % в порівнянні з попереднім роком (рис. 1).

Поширення харизматичних рухів в Україні мало стрімкий характер. Якщо на початок 1992 року було зареєстровано 27 громад харизматичного напряму, то на початку 2000 їх було у 18 разів більше, число священнослужителів зросло з 40 у 1993 р. до 636 у 2000 р., тобто майже в 16 разів (рис. 2). На початок 2010 року, порівняно з 2000, кількість громад харизматичних напрямів зросла у 2,5 рази, а чисельність священнослужителів – удвічі [24]. Станом на січень 2015 року, кількість громад харизматичного спрямування фактично не змінилася, проте зменшилась кількість священнослужителів на 4,9 % в порівнянні з попереднім роком.

Рис. 2 Харизматичні рухи в Україні

Релігійні організації Товариства Свідомості Крішни в Україні представлені, станом на 2015 рік, 47 організаціями, до яких входить 38 громад, 41 священнослужителів (чотири з яких є іноземними громадянами), 3 духовні навчальні заклади – 144 слухачів, 10 недільних шкіл,  два періодичні видання. У 1995 році було зареєстровано 28 релігійних громад, у 2001 – 42, у 2008 – 38, у 2010 – 41, а у 2013 році – 42. До 2014 року, більшість громад були зосереджені в південно-східних областях України – в Донецькій (5 громад) і Запорізькій (4 громади) областях та Криму (4 громади), по 3 громади – в Одеській і Херсонській областях.

Рис. 3 Кількість громад Товариства Свідомості Крішни

Станом на січень 2015 року найбільше громад розташовано у Донецький області (6 громад), по 4 громади – в Дніпропетровській та Запорізькій областях, 3 громади в Одеській області. Останніми роками спостерігався незначний приріст кількості громад (рис. 3), проте у зв’язку із подіями у Криму та на Сході, після 2014 року, 4 громади фактично припинили своє існування.

Рідна українська національна віра (РУНвіра) представлена в Україні 63 релігійними організаціями, до яких входять 62 громади, 52 священнослужителі, 4 недільні школи, 3 періодичні видання. Найбільша їх кількість зосереджена в Києві (12 громад) і Київській області (3 громади), Полтавській (8 громад), Львівській (6 громад), Одеській та Черкаській (по 5 громади) областях. У 1995 році в Україні функціонувало 32 зареєстровані релігійні громади, у 2001 – 54, у 2008 – 50, у 2010 – 53, а у 2013 – 54. За останній рік зафіксоване різке зростання кількості громад на 8 одиниць.

Рис. 4 Кількість громад мормонів в Україні

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) представлена 46 організаціями, до яких входять 45 громади, 306 священнослужителя (з них 111 – іноземні громадяни), 38 недільних шкіл. Громади діють практично в усіх областях України по 1-2 громаді, їх найбільша кількість – у Києві (13 громад) та в Донецькій (6 громад), Харківській (4 громад) областях. Динаміку поширення мормонського руху в Україні засвідчує така офіційна статистика: 1995 року була зареєстрована  21 громада, 2001 року – 58, 2006 року – 50, 2008 і 2010 – 35 громад, а 2013 – 54 громади (рис. 4). До 2001 року кількість членів церкви в середньому збільшувалась на 15 % щороку, проте після 2001 року спостерігається тенденція до зменшення [16]. Станом на січень 2015 року кількість громад зменшилась на 9 одиниць, що складає 16,6 % порівнюючи з попереднім роком.

Що ж стосується решти новітніх нетрадиційних релігійних організацій, через свою малочисельність, укладачі офіційної статистики відносять їх до категорії «Інші релігійні організації». Це фактично унеможливлює підрахунок кількості громад та визначення темпів поширення на конфесійній карті України деяких неорелігійних організацій, тому що до цієї категорії також потрапляють окремі незалежні церкви та релігійні меншини, які за своєю суттю не є новітніми релігійними рухами.

Проаналізувавши статистичні дані по Україні 1991-2015 років [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15], можна зробити висновок, що незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишалося майже незмінним до 2014 року. Події революції гідності, анексія Криму, сепаратистський рух на Сході країни, це все кардинально вплинуло на конфесійну карту України. Різкий спад кількості релігійних організацій аж на 5,08 %, пояснюється тим, шо деякі громади були змушені припиняти свою діяльність, деякі переорієнтовувались і адаптувались до зміни влади, а деякі громади масово переселялись на інші території.

Останні 20 років відзначались динамічним зростанням кількості новітніх релігійних громад в Україні, як результат діяльності західних місіонерів на конфесійній карті України з’явились різного роду новітні релігійні течії. Статистика останніх років свідчить, що етап масштабного росту мережі неорелігійних громад змінився періодом відносної стабілізації, за винятком харизматичних церков, число яких продовжує динамічно зростати. Західний регіон України найменше відчуває на собі вплив новітніх релігійних рухів, натомість ареалом найбільшого поширення неорелігій були південні та східні області України, на що впливав розвиток інфраструктури традиційних церков, а також регіональні відмінності у рівні національної свідомості. Проте події 2014 року кардинально змінили ситуацію – загальна кількість новітніх релігійних рухів в Україні скоротилась, деякі з них фактично припиняють свою діяльність або ж змушені працювати підпільно, переселятись на інші території. Якщо така тенденція збережеться, то можна зробити припущення, що основний ареал поширення поступово зміститься з півдня та сходу України у центральний регіон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1 Андрій Юраш: Україна перебуває у релігійному зламі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.varianty.net/25228-andrii-yurash-ukraina-perebuvaie-u-relihiinomu-zlami
2 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=75%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
3 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=78%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
4 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=76%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
5 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious04_ukr.pdf
6 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2003 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious03_ukr.pdf
7 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/401816;jsessionid=F92E905AB43E5D004706D20F3F16655C.app1
8 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/354806;jsessionid=E3BAA67DE495E4DC1C1C1BAFDF65B3D8.app2
9 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1199%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
10 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1212%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
11 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=829%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
12 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=581%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
13 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=126%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
14 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=125%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
15 Інформаційно-аналітичні матеріали «Державно-конфесійні відносини в Україні станом на 2013 рік: рух до партнерства держави і Церкви чи до кризи взаємин?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/files/publications/2013.04.23_Razumkov_Center__Religion_and_Authority_irs.in.ua.pdf
16 Шмігельський М.В. Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 09.00.11 / М. В. Шмігельський. – Острог, 2007. – 20 с.

Ключові слова: нові релігійні рухи, нетрадиційні релігії, Рівненська область, релігійна мережа.

In the article is analyzed the confessional situation of Rivne region and socio-psychological aspects of non-traditional religions. Defined the main stages of the development of non-traditional religions’ network in Rivne region. The main features of the spread of new religious movements in Rivne region are also considered.

Key words: new religious movements, non-traditional religions, Rivne region, religious network.

Новітні релігійні рухи – це соціокультурний феномен, ідеологічна основа сучасної цивілізації. Так, за словами культуролога П. Гуревича, «феномен нетрадиційної релігійності – одне з характерних явищ сучасного духовного життя. Суть його полягає в поширенні віровчень, не пов’язаних зі звичними, традиційними релігіями… ». [2, с. 28] З розпадом Радянського Союзу і соцтабору це явище стало стрімко поширюватися у Східній Європі на пострадянському просторі і в Україні зокрема. Провідним фактором, що спровокував широкий інтерес населення до неорелігій релігій був «інформаційний голод», який відчувала радянська людина, живучи за «залізною завісою» [9, с.65], а також руйнування тих основних ідей, що формують національний світогляд кожного громадянина і які сприяють згуртуванню нації. Саме це стало сприятливим ґрунтом для виникнення «нової віри».

Зважаючи на те, що «нові релігійні рухи» виникли у період морально-етичного розчарування, дослідження соціально-психологічних аспектів цих рухів дасть можливість зрозуміти характер змін у свідомості людини та суспільства, що у свою чергу дозволить вирішити проблеми самоусвідомлення людини у суспільстві та прослідкувати реакцію, як окремої особи, так і всього суспільства на зміни, викликані появою такого новітнього явища як еклектичні релігії, що абсолютно по-новому підходять до розуміння трансцендентних сфер та людського існування.

Проблема полягає у тому, що зростання кількості релігійних організацій, посилення їхнього впливу на соціальне життя суспільства, посилення авторитету релігійних лідерів, виникнення новітніх для України релігійних груп, усі ці явища обумовлюють принципово нову ситуацію у духовній сфері та актуалізують потребу у подальшому вивченні цього процесу.

Сьогодні відсутній єдиний усталений науковий термін, який міг би охопити всю різноманітність новітніх релігійних явищ. Найчастіше, не зовсім коректно з наукової точки зору, їх називають сектами, нетрадиційними релігіями, тоталітарними течіями, неорелігіями тощо. Для позначення феномену нової релігійності, вдалими будуть поняття «новий релігійний рух» та «New Age релігії», які одночасно окреслюють, як хронологічну характеристику феномену, так і сутнісну. Ці терміни охоплюють собою широкий спектр рухів, починаючи з тих, що базуються на нових підходах до релігії та духовності й надають своїм послідовникам вільне членство, і закінчуючи общинами, організаціями, які вимагають від своїх послідовників беззаперечного підкорення правилам групи, що відокремлює їх від решти суспільства.

У свою чергу поняття «нетрадиційні релігії» позначає не притаманні релігійній духовності того чи іншого народу, але набули поширення внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини [8, с. 7]. Обмеженість цього поняття, для позначення нових релігійних рухів очевидна, оскільки в такому випадку будь-яку релігію можна вважати нетрадиційною, оскільки все залежить від етнічного середовища й історичного простору її функціонування. Нетрадиційними для певного народу можуть бути навіть світові релігії, які є історичними для інших етнічних спільнот. Але нетрадиційними називають переважно релігійні утворення, засновані на іншій традиції.

Для визначення нетрадиційних релігій Рівненщини потрібно спочатку проаналізувати, які ж релігії є традиційними для цього регіону. Український релігієзнавець Володимир Лубський стверджує, що традиційними для України є православ’я, греко-католицизм, протестантизм, юдаїзм та іслам [19, с. 395]. Тобто, нетрадиційними він називає релігії східного напрямку (індуїзм, буддизм) та новітні релігійні течії. Вони є «історично не успадковані нашим народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набувають популярності внаслідок місіонерства» [1, с. 751].

Рівненська область є поліконфесійною. Незважаючи на видимий спокій релігійна ситуація на Рівненщині є неоднозначною у зв’язку з наявністю релігійних громад різних віросповідань, появою і поширенням нових, нетрадиційних для регіону релігій.

Історично для Рівненщини традиційними релігіями є православ’я, католицизм, іудаїзм та протестантизм. За словами польського дослідника Я. Гофмана, за даними 1885 року, у місті Рівному проживало 664 католиків, 1763 православних, 4850 євреїв, 58 протестантів [20, c.74]. Ці віросповідні напрямки активно поширювались по всьому регіону аж до 1939 року, коли на Рівненщині офіційно почали вводити антирелігійну політику. Тобто нетрадиційними релігіями для Рівненщини можна назвати не представлені взагалі в регіоні іслам та східні релігії, а також представлені з 1991 року новітні релігійні рухи.

Офіційна статистика релігійної мережі, яку подав на початок 2014 року Департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України, зафіксувала наявність в Рівненській області 1547 релігійних організацій різних релігійних течій, церков, спільнот (1526 з яких є офіційно зареєстрованими), які входять до 31 конфесії та віросповідного напрямку, з них 16 громад належать до нетрадиційних [10], що становить 0,1 % від загальної конфесійної карти регіону.

Визначити загальну кількість неорелігійних організацій на сьогоднішній день складно, тому що не всі вони пройшли офіційну реєстрацію. Деяким держоргани відмовляють у праві реєстрації, якщо діяльність таких організацій суперечить чинному законодавству України, але від цього зазвичай діяльність релігійних організацій не припиняється. В Україні законом не визначена обов’язковість реєстрації релігійних організацій, а через це деякі релігійні організації цим користуються і не йдуть на реєстрацію, продовжуючи свою діяльність. Наприклад, в місті Рівне є представники Всесвітньої Чистої Релігії (сахаджа), вони не є зареєстрованою релігійною організацією, проте проводять свою діяльність, організовуючи концерти-презентації присвячені сахаджа йозі, безкоштовні заняття з йоги та медитації, залучаючи при цьому нових послідовників. Також є багато організацій,  які функціонують лише «на папері». Саме тому офіційна статистика державного органу є явно неповною, відповідно ми не маємо достовірної картини конфесійної мережі, виявлення тенденцій її змін як у її всеукраїнському, так і в регіональному зрізах.

Релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2014 року представлена 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 37209 релігійних організацій, в тому числі 89 центрів та 297 управлінь, 35646 релігійних громад (справами церкви опікується 32456 священнослужителів), 519 монастирів (чернечий послух несуть 6917 ченці), 369 місій, 83 братство, 206 духовних навчальних заклади (навчається 18229 слухачі), 13104 недільних шкіл. Висвітленням релігійного життя займаються 380 церковних друкованих засобів масової інформації. Для проведення богослужінь релігійні організації використовують 29807 культових та пристосованих під молитовні будівлі [10].

Дослідження темпів зростання кількості релігійних організацій в Україні свідчить, що розширення релігійної мережі за останні п’ять років набуло усталеного характеру, перебуває у межах до 2 % та демонструє тенденцію до зменшення такого приросту (рис. 2.1). У 2013 році мережа релігійних організацій, порівняно з попереднім роком зросла на 0,7 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 1,4 %, у 2011 р. – 1,8 %, у 2010 р. – 1,9 %, у 2009 р. – 2,0 %, у 2008 р. – 1,8 %.

Рис. 2.1 Темпи зростання релігійної мережі України

Загальна статистика по Рівненській області свідчить, що релігійна мережа (особливо за останні п’ять років) є доволі рухомою структурою (рис. 2.2). Офіційна статистика по Україні фіксує такі зміни кількості релігійних організацій на початок відповідного року: 1999 рік – 1085, 2000 – 1135, 2001 – 1192, 2002 – 1241, 2003 – 1301, 2004 – 1357, 2007 – 1386, 2008 – 1461, 2009 – 1478, 2010 – 1499, 2011 – 1511, 2012 – 1517, 2013 – 1547. Можна стверджувати, що розширення релігійної мережі Рівненщини ще не набуло усталеного характеру. У 2013 році релігійна мережа Рівненщини, порівняно з попереднім роком зросла на 1,9 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 0,3 %, у 2011 р. – 0,8 %, у 2010 р. – 1,4 %, у 2009 р. – 1,1 %, у 2008 р. – 5 %.

Рис. 2.2 Темпи зростання релігійної мережі Рівненської області

Із 1526 зареєстрованих у Рівненській області релігійних громад, 16 громад можна віднести до нетрадиційних. Це релігійні громади харизматичного напряму, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони), Товариство Свідомості Крішни, РУНвіра, громади рідновірів України, релігійні громади месіанського іудаїзму та громаду Дослідників Святого Письма.

Поширення харизматичних рухів в Україні мало стрімкий характер. Якщо на початок 1992 року було зареєстровано 27 громад харизматичного напряму, то на початку 2000 їх було у 18 разів більше, число священнослужителів зросло з 40 у 1993 р. до 636 у 2000 р., тобто майже в 16 разів (рис. 2.3). На початок 2010 року, порівняно з 2000, кількість громад харизматичних напрямів зросла у 2,5 раз,а чисельність священнослужителів – удвічі [17].

Рис. 2.3 Харизматичні рухи в Україні

В Рівненській області у 1992 році було зареєстровано 2 громади харизматичного напряму, у 1997 році – 3 громади, у 2002 році – 5 громад, а у 2013 – 8. Приріст громад харизматичного напряму, впродовж 1992-1996рр., складав 50%, у період 1997-2001рр. – 66 %, а у період 2002-2013 рр. – 60 %. Отже, темпи зростання релігійної мережі знизилися, проте залишаються в цілому вищими, порівняно з іншими церквами та релігійними організаціями.

Релігійні організації Товариства Свідомості Крішни представлені, станом на 2014 рік, в Україні 51 організацією, до яких входить 42 громади, 46 священнослужителів (один з яких є іноземним громадянином), 3 духовні навчальні заклади – 192 слухачів, 12 недільних шкіл,  два періодичні видання. Більшість громад зосереджені в південно-східних областях України – в Донецькій (5 громад) і Запорізькій (4 громади) областях та АР Крим (4 громади), по 3 громади – в Одеській і Херсонській областях. У 1995 році було зареєстровано 28 релігійних громад, у 2001 – 42, у 2008 – 38, а у 2010 – 41.  За останні п’ять років спостерігається незначний приріст кількості громад. В Рівненській області зареєстрована одна громада Міжнародного товариства Свідомості Крішни у 1992 році.

Рідна українська національна віра (РУНвіра) представлена в Україні 54 релігійними організаціями, до яких входять 53 громади (з яких 1 не зареєстрована), 43 священнослужителі, 3 недільні школи, 3 періодичні видання. Найбільша їх кількість зосереджена в Києві (10 громад) і Київській області (3 громади), Полтавській (8 громад), Черкаській і Львівській (по 5 громад) та Одеській (4 громади) областях. У 1995 році в Україні функціонувало 32 зареєстровані релігійні громади, у 2001 – 54, у 2008 – 50, а у 2010 – 53. За останні десять років спостерігається різке зменшення темпів зростання кількості релігійних громад. У Рівненській області вони представлені релігійною громадою «Дажбожа» Рідної Української Національної Віри, яка була зареєстрована у 1996 році. Також на Рівненщині присутні інші громади неоязичників, наприклад одна громада рідновірів функціонує в м. Сарни з 2006 року, а інша – з 2012 року в обласному центрі.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) представлена 55 організаціями, до яких входять 54 громади, 436 священнослужителя (з них 135 – іноземні громадяни), 46 недільних шкіл. Громади діють практично в усіх областях України по 1-2 громаді, їх найбільша кількість – у Києві (13 громад) та в Донецькій (9 громад) та Харківській (6 громад) областях. Динаміку поширення мормонського руху в Україні засвідчує така офіційна статистика: 1995 року була зареєстрована  21 громада, 2001 року – 58, 2006 року – 50, 2008 і 2010 – 35 громад. До 2001 року кількість членів церкви в середньому збільшувалась на 15 % щороку, проте після 2001 року спостерігається тенденція до зменшення [17]. У Рівному зареєстрована лише одна громада ЦІХСОД з 1997 року.

Більшість із зареєстрованих в області нетрадиційних громад функціонують в обласному (м. Рівне) та районних центрах, і лише деякі – в селах. Перша хвиля поширення нетрадиційних релігій відбувалася у 1991-1996 рр., тоді були створені релігійна громада Товариства Свідомості Крішни, РУНвіри, Дослідників Святого письма, 2 релігійні громади харизматичного напрямку. Початок другої хвилі припав на період введення гривні в товарообіг, економічну кризу та дефолт в Україні. Саме це відкрило новий шлях залучення організаціями нових адептів, оскільки останні прагнули хоч якоїсь стабільності. В період 1997-2006 рр. значного приросту зазнали неохристиянські громади: кількість громад харизматичного напрямку збільшилась на 3 одиниці, громад Дослідників Біблії на 1 одиницю, також була зареєстрована одна громада ЦІХСОД (мормони). Остання хвиля теж була зумовлена економічними чинниками – світова економічна криза. В цей період, з 2008 року і до сьогодні, кількість харизматів зросла на 4 організації, з’явилося 2 релігійні громади рідновірів і одна громада месіанського іудаїзму.

Цікавим є те, що релігійні конфлікти, які виникають за участі нетрадиційних релігій в Рівненській області, в основному пов’язані з їх «прямими» конкурентами – традиційними релігіями. Наприклад, в звіті Держдепартаменту США про свободу віросповідання в Україні за 2007 рік розповідається про подібний конфлікт інтересів. Лідери ЦІХСОД (мормонів) у м. Києві поскаржились на те, що 30 березня 2007 р. Рівненська обласна державна адміністрація заборонила мормонським місіонерам проповідувати поза межами молитовних будинків, тим самим суттєво обмеживши їхню діяльність. Лідери мормонів вбачають причину своїх проблем у стосунках з обласною владою в тому факті, що Сектор у справах релігій Рівненської обласної державної адміністрації очолює священнослужитель УПЦ-КП. Вони відзначили, що рішення обласної адміністрації суперечить роз’ясненню, наданому колишнім Державним комітетом у справах релігій в 1999 р., у якому зазначено, що місіонери можуть вільно провадити свою діяльність у будь-якому місці [3].

Останні 20 років відзначились динамічним зростанням кількості новітніх релігійних громад в Україні, як результат діяльності західних місіонерів на конфесійній карті України з’явились різного роду новітні релігійні течії. Статистика останніх років свідчить, що етап масштабного росту мережі неорелігійних громад змінився періодом відносної стабілізації, за винятком харизматичних церков, число яких продовжує динамічно зростати. Західний регіон України найменше відчуває на собі вплив новітніх релігійних рухів, натомість ареалом найбільшого поширення неорелігій є південні та східні області України, на що впливає розвиток інфраструктури традиційних церков, а також регіональні відмінності у рівні національної свідомості.

За останні 10 років кількість віруючих в Рівненській області збільшилась [18], що призвело і до одночасного збільшення релігійних громад та конфесій, а саме швидкими темпами зросла кількість православних, протестантських та інших громад, у той час, як кількість католицьких громад залишилась майже незміною. Що стосується нетрадиційних релігій, то незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишається майже незмінним. Як і в Україні загалом, в Рівненській області неоорієнталізм і неоязичництво вже практично стабілізувалися у своєму кількісному зростанні і територіальному поширенні. Водночас надто високі темпи зростання виявляють саме неохристиянські громади.

На Рівненщині найвпливовішою складовою релігійного життя є православ’я, яке загалом нараховує 1003 релігійні організації, що становить 66 % від загальної релігійної мережі області. Досить широкого розвитку в області набули протестантські релігійні організації різного спрямування, на долю яких припадає 31 % загальної кількості релігійних громад на Рівненщині. На долю католицьких релігійних організацій припадає 2 % від загальної релігійної мережі. Що стосується нетрадиційних релігійних громад, вони становлять лише 0,1 % від загальної конфесійної карти Рівненської області.

Здійснивши аналіз соціальних та психологічних аспектів становлення та розвитку мережі нетрадиційних релігій на Рівненщині, ми дійшли до висновку, що серед населення Рівненської області найбільш популярними є неохристиянські течії харизматичного характеру, що пояснюється найбільшою близькістю їх віровчення та культу до традиційних релігійних уявлень. Їх значимість у суспільному житті Рівненщини зростає за рахунок кількісного росту громад, якісних змін у церковній політиці, суспільній відкритості, соціальній активності, участі у міжконфесійному діалозі. Що стосується неоорієнталізму та неоязичництва, то вони вже практично стабілізувалися у своєму кількісному зростанні і територіальному поширенні. Загалом у Рівненській області незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості новітніх релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишається майже незмінним.

Література:

1.  Академічне релігієзнавство: Підручник для вузів / За ред. А.М. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. –  862с.
2. Гуревич П. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. / П.С. Гуревич  –  М.: Знание, 1985. – 65 с.
3. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=75%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
4. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=78%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
5. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=76%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
6. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious04_ukr.pdf
7. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2003 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious03_ukr.pdf
8. Дудаp H. Hові релігійні течії: Укр. контекст (огляд, документи, переклади) / H.П. Дудаp, Л.О. Филипович – HАH України, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К.: Наук. думка, 2001. – 132 с.
9. Єленський В. Релігія після комунізму / HАH України. Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К., 2002. – 420с.
10. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/354806;jsessionid=E3BAA67DE495E4DC1C1C1BAFDF65B3D8.app2
11. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1199%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
12. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1212%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
13. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=829%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
14. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=581%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
15. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=126%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
16. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=125%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
17. Інформаційно-аналітичні матеріали «Державно-конфесійні відносини в Україні станом на 2013 рік: рух до партнерства держави і Церкви чи до кризи взаємин?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/files/publications/2013.04.23_Razumkov_Center__Religion_and_Authority_irs.in.ua.pdf
18. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку» за 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=868%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
19. Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Лубська М. В., Яковенко А. І. Релігієзнавство: Підручник / За ред. Лубського В. І. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 448 с.
20. Рожко В. Нарис історії української православної церкви на Волині / В. Рожко – Луцьк, 2001. – 670 с.