Науковий керівник: 
Шулик Юлія Віталіївна 
доцент, кандидат економічних наук

Необхідність впровадження лін-менеджменту на підприємствах

Досліджено поняття лін-менеджменту як економічного явища, визначено принципи концепції «ощадливого виробництва», охарактеризовано основі види втрат, проаналізовано основні показники діяльності 5 найбільших галузей економіки.
Ключові слова: лін-менджемент, нераціональні витрати ,концепції «ощадливого виробництва», види втрат.

The concept of lean-management as an economic phenomenon is
researched. The principles of concept of “lean manufacturing” are determined.
The main types of wastes are found, the main indexes of activity of top-5 economy branches are analyzed.
Key words: lean-management, irrational wastes, concept of “lean
manufacturing”, types of wastes.
Постановка проблеми. Часто діяльність підприємств можна визначити неефективною, яка породжує проблему у функціонуванні як приватного, так і державного секторів економіки. У зв’язку з цим ми можемо спостерігати не конкурентоспроможні товари та послуги, деградацію індустріального та промислового потенціалів. Причина криється у нераціональній та не послідовній роботі різних усіх ланок підприємств. Саме тому необхідно системно підходити до розробки науково обґрунтованого шляху  майбутнього розвитку країни, щоб наздогнати найбільш розвинені. Зміни повинні починатись саме з розуміння, які витрати є непродуктивними і не приносять фінансового результату.

Метою статті є аналіз діяльності галузей економіки щодо визначення необхідності впровадження ощадливого виробництва в Україні. 

Аналіз досліджень і публікацій. Особливе значення у дослідженні питання впровадження лін-менеджменту та його використання в бізнесі і управліні в державному секторі висвітлені у працях М.Імаї, М.Джорджа, Т.Оно, Д.Вумека, Д.Джонса, М.Вейдера, Р.Штайнера, Б.Ливухуда, М.Воррена, Г.Брю. Згадані автори аналізують використання ощадливих та споріднених управлінських практик у виробничій сфері і сфері надання послуг.

Виклад основного матеріалу дослідження. Бережливе виробництво – концепція менеджменту, яка була створена на японському підприємстві “Toyota” і заснована на неухильному прагненні до усунення всіх видів втрат. Бережливе виробництво передбачає залучення у процес оптимізації бізнесу кожного співробітника і максимальну орієнтацію на споживача [12].  Таїті Оно виділяє такі види витрат у діяльності кожного підприємства: переверобництво, зайва обробка, зайві залишки, дефекти, транспортування, зайві рухи, час очікування та нереалізовані геніальні ідеї працівників.

Основні принципи концепції «бережливе виробництво» :

• визначити цінність конкретного продукту;
• визначити потік створення цінності для цього продукту;
• забезпечити безперервне (протягом всього потоку) створення цінності продукту;
• дати змогу споживачеві витягати продукт;
• прагнути досконалості;
• гнучкість;
• встановлення довгострокових відносин із замовником;
• самоорганізація, еволюція, адаптація.

Привабливість Lean в тому, що система на 80% складається з організаційних заходів, і тільки на 20% складають інвестиції в технологію. Максимальну вигоду від впровадження ощадливого виробництва можна отримати, якщо добре зрозуміти принципи Lean – менеджменту і застосовувати їх в комплексі, тим самим забезпечивши єдність напрямків у виробничій діяльності.

Існують певні кроки в реалізації Lean і різних інструментів, які використовуються в методології Lean. Незважаючи на те, що до того, як відбудуться поліпшення, ініціатива Lean повинна повністю підтримуватися керівництвом та персоналом. За даними Майкла Вейдера засвоєння бережливого виробництва дозволяє:

• підвищити продуктивність на 50 – 200%;
• зекономити до 10% річного доходу;
• збільшити прибуток в 2 – 3 рази;
• скоротити термін виконання замовлення в 4 рази.

Аналізуючи відомі п’ять принципів Lean, що були запроновані Джеймсом Вумеком та Деніелом Джонсом можна сказати, що вони є універсальними для всіх організацій промислової та непромислової сфери, але є певні напрямки, які стосуються тільки даного підприємства.

Варто сказати, що ощадливе виробництво переможно крокує підприємствами України від пілотних прикладів впровадження, про які дізнавались у інтернет – ЗМІ кілька років тому, успішний досвід розвитку виробничих систем (РВС) переходить практично в усі галузі, великі холдинги і держкорпорації, компанії середнього і малого бізнесу. Цілком зрозуміло, що компанії, які останні роки працювали за системою Лін – менеджменту  починають займати міцні позиції в топ-списках своїх ринків.

Тому ми вирішили дослідити на прикладі п’яти галузей, які займають найбільшу частку ринку України, ефективність і необхідність впровадження Lean.

Складніше доводиться тим, хто ще не навчався і не впроваджував ощадливе виробництво, чи застосовує цей метод лише для галочки. Адже звичайний результат «правильної» програми РВС – мільйони економії, зростання продуктивності в 2-4 рази, зниження дефектності на 50%, а часу циклу – в 2-3 рази.

Серед досліджувальних галузей ми виокремили такі суб’єкти господарювання, кількість яких є найбільшою: оптову та роздрібну торгівлю, ремонт ТЗ і мотоциклів,  яка займає 54,8% ринку; інформацію та телекомунікації – з часткою- 2,56%; промисловість – 6,96%; професійна, наукова та технічна діяльність – 5,53 % та галузь транспорту, складського господарства, поштова та кур’єрська діяльність – 6,68%.

Отже, відповідно до Таблиці 1, можна зробити висновок, що протягом аналізованих років оптова та роздрібна торгівля зазнає зменшення суб’єктів господарювання на 837.8 тис.од, що відображається і на зменшенні кількості зайнятих у галузі на 737,9 тис. грн, проте спостерігається зворотна тенденція в обсязі реалізованої продукції на 1 зайнятого – вона зросла втричі, тобто показує зростання ефективності у діяльності цієї галузі.

Таблиця 1

Галузеві показники діяльності підприємств у 2010, 2014 та 2017 рр. в Україні

Джерело: складено автором на основі [3]

Що стосується інформації та телекомунікації, то всі показники мають позитивну тенденцію. 

Кількість суб’єктів господарювання у професійній, науковій та технічній галузі зросла з 120704 од. до 121546 од., на 100 тис.ос. зменшилась кількість зайнятих, реалізована продукція на 1 зайнятого збільшилась в три рази і становить1068,8 тис.грн.

Галузь промисловості спостерігає зменшення кількості підприємств на 18,5%, яке супроводжувалось і зменшенням кількості зайнятих з 3291,9 тис.ос до 2334,2 тис.ос, тобто на 29,1 %, проте обсяг реалізованої продукції зріс на 1688507,1 тис.грн або ж на 143,8%. Одна зайнята людина у цій галузі почала працювати в середньому на 186,2 % ефективніше у 2017 році порівняно з попереднім з 2010 роком, що є позитивним явищем.

Проаналізувавши діяльність галузей, варто більш детально розглянути ефективність працівників і їх внесок для підприємства.

Таблиця 2

Ефективність працівників по галузям економіки у 2010, 2014, 2017рр.

Джерело: складено автором на основі [3]

Отже, аналізуючи дану таблицю, можна сказати середня заробітна плата по галузям зростала, що є цілком логічно. Окрім цього, зростали і інші показники, такі як і загальні витрати на 1 особу . Загальні витрати включають середню заробітну плату і витрати на 1 ос. персоналу. Варто наголосити на тому, що витрати на 1 ос. персоналу зазвичай включають і заробітну плату, а в даному випадку витрати на персонал менші, ніж заробітна плата, тому можна сказати, що заробітна плата на врахована у загальних витратах. Отже, заробітна плата і витрати на персонал враховані у загальних витратах.

Що ж стосується фінансового результату для галузі оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів на 1 зайнятого, то протягом аналізованих періодів він був нестабільний: 5 тис.грн,  -53,9 тис.грн та 17,7 тис.грн. А порівнюючи чистий дохід (чистий збиток) з загальними витратами на 1 працівника, фінансовий результат складає лише левову долю, що вказує  на неефективність діяльності працівників.

Серед інформаційних та телекомунікаційних підприємств у 2010 році лише 59% з них були прибутковими, тобто 3/5 від усієї кількості. На 2017 рік кількість прибуткових підприємств збільшилась на 9,4%, що є позитивним. Проте, загальні витрати як і у попередньому випадку, є більші за фінансовий результат.

Промисловість характеризується нестабільним фінансовим результатом, який у 2010 році становив 9,5 тис.грн, у 2014 році –(-63,9) тис.грн, а в 2017 році – 37,5 тис.грн.

Для професійної науково та технічної діяльності підприємств цієї галузі спостерігається симетричне зростання як середньої заробітної плати, так і загальних витрат в три рази, проте фінансовий результат становив -37,2 тис.грн, ,  – 294,5 тис. грн та 149,4 тис.грн, тобто стала найприбутковішою галуззю з-поміж аналізованих.

Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність спостерігає не найкращі часи, адже фінансовий результат склав 4,5 тис. грн,   -21,2 тис. грн, – 18,4 тис.грн, тобто є негативним з загальними витратами ледь не найвищими по аналізованим галуззям.

Проаналізувавши Таблицю 2, варто підкреслити необхідність проведення змін у діяльності усіх підприємств для збільшення чистого прибутку і переходу на менеджмент найбільш ефективних компаній світу.

Кожна галузь по-своєму потребує інноваційних змін, проте на нашу думку, треба зміни проводити саме з підприємств промисловості, які насамперед дають можливість виготовити продукт з великою доданою вартістю, а не експортуючи сировину за кордон шляхом «купи-продай».

Висновки. Кожна галузь по-своєму потребує інноваційних змін, проте на нашу думку, треба зміни проводити саме на підприємствах промисловості, які насамперед дають можливість виготовити продукт з великою доданою вартістю, а не експортувати сировину за кордон шляхом «купи-продай». Аналіз показав, що діяльність таких підприємств протягом аналізованого періоду не можна назвати ідеальною, чи навіть доброю, адже очевидно, що зростають нераціональні витрати, при цьому не даючи можливість на вихід у списки прибуткових підприємств.  Тому необхідно зауважити, що введення і подальша модернізація лін-менеджменту на підприємствах дасть змогу працювати на повну і отримувати реальний фінансовий результат, покращуючи його щомісячно в рази.

 Список використаних джерел

1. Бабушкин В.М. Повышение производительности труда на основе инструментария бережливого производства / В.М. Бабушкин // Вестник Казанского государственного технического университета им. А.Н. Туполева. – 2015. – Т. 71. – С. 153-157.
2. Бугров Д. Метрика эффективности / Д. Бугров [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.vestnikmckinsey.ru.
3. Державна служба статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Давыдова Н.С. Бережливое производство: монография. Ижевск, Изд-во Института экономики и управления, ГОУВПО «УдГУ», 2012 – 138с.
5. Денніс П. Хоббс Впровадження бережливого виробництва / Хоббс П. Денніс : пер. с англ. — М. : Альпина Бизнес Букс, 2002. – 368 с.
6. Деффри К. Лайкер. Дао Toyota: 14 принципов менеджмента ведущей компании мира. – М.: АльпинаПаблишерз, 2011. – 400 с.
7. Друкер П. . Управление, нацеленное на результаты / П. Ф. Друкер ; пер. с англ. — М. : Технологическая школа бизнеса, 1994. — 189 с.
8. Клочков Ю.П. «Бережливое производство»: понятие, принципы, механизмы / Ю.П. Клочков // Инженерный Вестник Дона. — 2012. — №2- С.34-39
9. Кобилюх О. Я. Ощадливе виробництво як концепція оптимізації виробничого та управлінського процесів / О. Я. Кобилюх, Г. М. Мельник // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2012. – № 749 : Логістика. – C. 43–49. 
10. Колос І.В. Типологія методів ощадливого виробництва / І.В. Колос // Східна Європа: Економіка, бізнес та управління.- Вип. 3(08) 2017. – С. 147-152
11. Корпоративная культура Toyota: Уроки для других компаний / Джеффри Лайкер, Майкл Хосеус ; Сокр. пер. с англ. — Альпина Паблишерз, 2011. — 354 с. — (Модели менеджмента ведущих корпораций)
12. Лайкер Дж. Дао Toyota: 14 принципов менеджмента ведущей компании мира / Дж. Лайкер ; пер. с англ. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. – 402 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gmpua.com/Management/ Kaidzen/ToyotaWay.pdf.