Ключові слова: картина світу, мовна картина світу, концептуальна картина світу.

 The article is devoted to the investigation of such notions as lingual and conceptual world pictures and their role in the learning of the language

Key words: world picture, lingual world picture, conceptual world picture.

     Поняття «картина світу» належить до фундаментальних наукових понять. Вона виражає найсуттєвіші характеристики людини, її буття. Картина світу як глобальний образ постійно формується в процесі контактування людини з навколишнім середовищем та іншими членами соціуму. Картина світу об’єктивується у мові, образотворчому мистецтві, музиці, ритуалах, різноманітних соціокультурних стереотипах поведінки людей.

Когнітивний підхід до вивчення мови стає сьогодні надзвичайно популярним і перспективним, у чому полягає актуальність дослідження. Вченим-лінгвістам стало зрозуміло, що мова людини є значно більша і глибша, ніж її орфоепічна, лексико-семантична, синтаксична системи. Так, Т.Б.Алісова стверджує, що мова має тіло і дух [1, с.15]. Тіло — це матеріальне, що ми можемо бачити і чути, а духовне заховано в глибинах історико-етимологічних та лексико-семантичних лабіринтів та національно-культурних особливостях етносу. Матеріальне піддається вивченню; духовне передається від покоління до покоління на ментально-когнітивному рівні і є досить важким для сприйняття представникам іншомовного етносу [1, с.15].

Видимий світ є певним символом, ієрогліфом, таємничим текстом, який віщує про йог творця. Весь світ — інформація, закладена в нього Богом, і потенційно доступна для прочитання людиною. Однак для цього слід оволодіти навичками символічного прочитання, з допомогою якого за буквальним, фактичним виявляється символічне, сокровенне, знак вічного, духовного, божественного [1, с.81].

Мова — основна форма, у якій відображенні наші уявлення про світ, вона також є найважливішим інструментом, за допомогою якого людина отримує і узагальнює свої знання, фіксує та передає їх соціуму. Людина як суб’єкт пізнання є носієм певної системи знань, уявлень, міркувань щодо об’єктивної дійсності. Ця система має різні назви — картина світу, модель світу, образ світу — та розглядається в різних аспектах.

Мова сприймається як з’єднуючий елемент між окремою людиною та ментальністю нації, до якої вона належить. Завдяки мові можливо не тільки віднайти цей зв’язок на сучасному етапі, а й прослідкувати його розвитку ході всієї історії нації та суспільства. Усі елементи народної культури знаходять відбиток у мові певного народу, яка є відмінною від інших саме через специфіку відображення в ній світу і людини в ньому [1].

Термін «картина світу» вперше була застосована на межі ХІХ-ХХ ст. фізиком В.Герцом і розумілася ним як сукупність внутрішніх образів зовнішніх об’єктів, що служать для виведення логічних суджень відносно поведінки цих об’єктів [1].

Образ світу, втілений в мові, відповідає поняттю «мовна картина світу» (за термінологією американських когнітивістів — «концептуалізація світу, вміщена в мові»). Початки тези про мовну картину світу належать В.Гумбольджу, який стверджував,що в «кожній природній мові є характерний тільки для неї огляд світу». «Всяка мова, — розмірковував В.Гумбольдж, позначаючи окремі предмети, насправді творить: вона формує для народу, який є її носієм, картину світу» [11]. Погляди Гумбольджа сприйняли і розвинули неогумдольджіанці. Розвиваючи його ідеї, Л.Вайсерг, представник неогумдольджианської лінгвістики, робить висновок, що в основу мовознавства повинні бути покладені такі головні положення: 1) мова виступає як середня ланка, де відбувається синтез внутрішнього світу людини та оточуючої її зовнішньої дійсності; 2) мовознавство ґрунтується на світорозумінні, що здійснюється через рідну мову [11]. Л.Вайсберг вважає мову творінням нації, в якому знайшов своє відображення процес пізнання всіх поколінь. Мова — духовний світ, що постає перед конкретною людиною як щось об’єктивне, але стосовно до пізнаваного — суб’єктивним, одностороннім. Суб’єктами мовної картини світу є носії мови, оскільки картина світу є способом його пізнання, а отже, результатом когнітивної діяльності людей, відображенням результатів діяльності свідомості (за Гумбольджом) [11]. Для українського мовознавства величезну роль відіграли праці О.О.Потебні, який розвинув ідеї Гумбольджа і водночас впритул підійшов до тих питань, які поставила американська когнітивна антропологія.

Ще одним джерелом «мовної картини світу» є американська етнолінгвістика та її гіпотеза лінгвістичної відносності. Сепіра-Уорфа, за якою не тільки тип, мови залежить від типу культури, у межах, якої він постав, а й тип культури, зумовлений тим типом мови, в якому вона розвинулася і функціонує.

Отже, мовна картина світу — це «спосіб відбиття реальності у свідомості людини,що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу за національними концептуальними канонами» [11]. В свідомості людей, які належать тому чи іншому національному колективу, складається та передається із покоління в покоління свій образ картини світу, об’єктивної навколишньої дійсності. Картина світу, на думку багатьох лінгвістів, — вихідний глобальний образ світу, який репрезентує сутнісні властивості світу в розумінні її носіїв, лежить в основі світогляду людини та є результатом усієї її духовної активності. «Картина світу — створений людиною суб’єктивний образ об’єктивної  дійсності — це не дзеркальне відображення світу, а завжди певна його інтерпретація» [11].

У лінгвокультурології розмежовують мовну і концептуальну картини світу. Концептуальна картина світу — це не лише система понять про сукупність реалій довкілля, а й система смислів, втілена в ці реалії через слова — концепти. Концептуальна картина світу є значно ширшою, ніж мовна, тому що в її створенні беруть участь різні типи мислення.

Мовна картина світу — це система взаємопов’язаних мовних одиниць, що відбиває об’єктивний стан речей довкілля і внутрішнього світу людини. Якщо концептуальна картина світу існує у вигляді концептів, які утворюють концептосферу, то мовна картина світу існує у вигляді значень мовних знаків, які утворюють сукупний семантичний простір мови.

Сучасні уявлення про мовну картину світу у викладі Ю.Д.Апресяна виглядають таким чином. Кожна мова віддзеркалює певний спосіб сприйняття та концептуалізації світу. Відображені в ній значення створюють цілісну систему поглядів, свого роду певну колективну філософію, яка стає обов’язковою для всіх носіїв мови. Властивий певній мові спосіб концептуалізації дійсності — частково універсальний, частково національно0специфічний, тому носії різних мов можуть бачити світ по-різному, крізь призму своїх мов [2, с.43].

Теоретичне обґрунтування проблеми сприйняття світу у формі мовної картини світу дає Б.О.Серебреніков у роботі «Роль людського чинника в мові. Мова і картина світу». Її автор бачить концептуальну модель світу більшою за мовну. Картина світу — це те, яким малює світ людина в своїй уяві, — феномен більш складний, ніж мовна картина світу [29].

Г.А.Уфімцева, російський мовознавець, зазначає, що концептуальна модель світу містить інформацію, подану в поняттях, а в основі мовної моделі світу лежать знання, закріплені в семантичних категоріях, складених зі слів і словосполучень, по-різному структурованих у межах певного поля тієї чи іншої конкретної мови. Основою вербальної, мовної картини світу є репрезентація загальної картини світу за допомогою мови.(за Серебряніковим) [29].

Т.Г.Нікітіна розуміє під концептуальною картиною світу не лише систему основних логічних категорій, які є універсальними. На «нижніх поверхах» концептуальної картини світу неодмінно, на її думку, знайдуть відбиття національні особливості світовідчуття, світосприймання і світорозуміння .(за Серебряніковим) [29].

. Ю.М.Караулов підкреслює, що картину світу визначають наукове знання та мовна специфіка, а межі між мовною і концептуальною моделями світу здаються вченому хисткими, невиразними [19].

Дослідники мовної картини світу наголошують на таких її особливостях: кожен народ має певні відмінності у своїй мовній картині світу. Мовна картина світу є вторинною за своєю природою, антропоморфною за спрямованістю. В.М.Телія уявляє мовну картину світу як інформацію, розсіяну по всьому концептуальному каркасу й пов’язану з формуванням самих понять за допомогою маніпулювання мовними значеннями. Науковець відзначає, що мовна картина світу не має чітких меж, тому ї місця щодо концептуальної моделі світу не може бути визначене як периферія [31].

Концептуальна картина світу засобами мови перетворюється у мовну. Концептуальна картина світу і мовна різняться засобами створення: перша використовує поняття і уявлення, а друга — мовні одиниці. Таким чином, наявність невербальних засобів вираження в концептуальній картині світу і лінгвістичних засобів творення загальних рис та національних особливостей мовної картини світу є принциповою відмінністю між ними.

Характеризуючи мовну картину світу, мовознавці відзначають її особливе значення і функції: мова забезпечує потреби суспільства у спілкуванні та пізнанні. На виконання цього завдання і спрямовані функції, які вона виконує. Основними функціями є комунікативна, когнітивна, мислеформлювальна , репрезентативна, емоційна, експресивна та імперативна.

Кожна мовна одиниця зорієнтована на концептуальний простір довкілля, стаючи мовленнєвим виявом того чи іншого фрагмента. Та оскільки концептуальна картина світу (а отже і її фрагменти) — явище динамічне, а не статичне, то мовні одиниці, що її відображають, зазнають усіляких перетворень і набувають концептуальних значень, що розширюють семантичне поле того чи іншого мовного знака. У результаті останній функціонує часто не просто як слово-номінація з одним чи кількома лінгвістичними значеннями, а як слово — культурний концепт.

Література

1. Алисова Т.Б. Ономастологический подход при сопоставительном изучении лексико-семантических структур двух языков / Т.Б. Алисова  // Серия «Филологическая». — 2005. — №3. — С. 46-50.
2. Апресян Ю.Д. Эмоциональная система. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Ю.Д. Апресян // Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37-65.
3. Гумбольдж В. Язык и философия культуры. / В. Гумбольдж — М. Прогресс, 1985. — 452 с.
4. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. / Ю.Н Караулов — М.: Наука, 1987. — 261 с.
5. Серебренников Б.А. К проблеме «язык и мышление» (всегда ли мышление вербально?) / Б.А. Серебренников // Сравнительное лингвистическое языкознание. — 1977. — № 1. — С. 9-17.
6. Телия В.Н. Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. / В.Н. Телия — М.: Шк. «Яз. рус. культуры», 1996. — 284 с.

Науковий керівник — доктор педагогічних наук, професор Жуковський Василь Миколайович

The writing is an investigation in the sphere of cognitive linguistics. The concept of the WAY, particularly its functioning in English, French and German is in the centre of attention. Phraseological units and the frame structure representing the concept of the WAY are depicted and analyzed in this writing. The sphere and ways of the usage of the results of investigation are also mentioned. The notion of frame and concept within the congnitology and linguistic paradigm are depicted in the writing.

На межі тисячоліть лінгвістична антропоцентрична парадигма збагатилася новими напрямками. До них, зокрема, належить когнітивна лінгвістика, яка підносить на новий щабель наукового пізнання успадковану від логіки, філософії, психології та попередніх етапів розвитку мовознавства проблему зв’язків між мовою та мисленням. У центрі пріоритетних досліджень представників когнітивної лінгвістики залишаються важливі проблеми, що вже стали традиційними для мовознавства: структура мовної свідомості, форми репрезентації знань, співвідношення логічної, мовної та концептуальної картин світу, картина світу та модель світу [4:58].

Разом із тим на перший план мовознавчого пошуку в останні десятиліття висуваються когнітивна семантика, когнітивні категорії, когнітивна парадигма, когнітивні стратегії, когнітивні моделі. Центральне місце в сучасній парадигмі когнітивної лінгвістики посідають концепт і концептосфера – лінгвоментальні феномени, осмисленню яких присвячено праці цілої низки учених. Однак, найбільша увага в дослідженнях надається саме концепту. Нині активно ведуться дослідження як окремих концептів – «доля», «сумління», «совість» (Т.В.Радзієвська), «кохання», «щастя» (С.Г.Воркачов), «обов’язок» (Т.В.Булигіна, О.Д.Шмельов, А.Д.Кошелєв), «істина» (В.А.Лукін), «простір» (О.Забуранна), «дорога» (О.О.Іпполітов) тощо – так і цілісних конгломератів концептів – концептосфер. За спостереженнями вчених , існують типові концепти, виразно представлені в усіх мовах і культурах; поряд із ними в кожній культурно-мовній традиції наявні специфічні концепти або концепти зі специфічними складниками, зокрема «душа» (А.Вежбицька, Ю.С.Степанов), «совість» (Ю.Д.Апресян), «воля» (О.Д.Шмельов). Одне з ключових місць серед таких концептів займає концепт «шлях». Концепт «шлях» – це культурно маркований вербалізований смисл, який представляється у плані вираження цілою низкою мовних реалізацій, які утворюють відповідну лексико-семантичну і когнітивну структури. Останній реалізується за допомогою ментальної моделі фрейма як ієрархічно впорядкованої репрезентації певної ситуації довкілля, що представляє концепт «шлях». Національну специфіку концептів унаочнюють фрейми.

Метою даного дослідження э аналіз функціонування концепту ШЛЯХ в англійській, французькій та німецькій мовах. Український лінгвіст О. С. Пальчевська у своїй праці «Концепт ШЛЯХ в англійській, французькій та українській мовах: лінгвокогнітивний та етнолінгвістичний ракурси» вже торкається проблеми вивчення даного концепту, проте, прагне встановити місце концепту ШЛЯХ не в загальній, а лише у просторовій моделі світу, тому необхідним є більш детальне вивчення концепту ШЛЯХ, визначення базових понять та особливостей його функціонування в системі англійської, французької та німецької мови. Дане дослідження пропонується здійснити за допомогою таких когнітивних моделей, як концепт, фрейм та фразеологічні одиниці.

Фрейм – одиниця знань, яка організована навколо концепта і містить у собі дані про суттєве, типове і можливе для цього концепта в рамках певної культури [1:56; 3:89]; структура даних для представлення стереотипної ситуації [6:14]. Фрейм – це модель культурнозумовленого, канонізованого знання, яке є загальним хоча б для частини суспільства [1:63]. Фрейм складається з вершини (теми), слотів або терміналів, які заповнюються пропозиціями. Основною одиницею збереження інформації є пропозиція [2:162; 5:188; 6:163;]. Фрейми – це блоки знання, які стоять за значеннями слів і забезпечують їх розуміння. Термін «фрейм» використовується в даному випадку як родове поняття – загальний термін для позначення різних типів структур: фреймів, схем, сценаріїв [6:56]. Фразеологічні та лексичні одиниці, які номінують концепт «шлях» у вигляді чотирьох субфреймів, об’єднуються загальною фреймовою моделлю – атрибутивний субфрейм, субстантивний субфрейм (предметний), акціональний субфрейм статичного руху та акціональний субфрейм динамічного руху. Кожна з представлених ситуацій моделюється на основі субфреймів, які мають свої модифікації. У центрі кожного субфрейму лежить лексема, а на її периферії – ментальні кореляти. В межах субфреймів виокремлюються субконцепти та їх профілі, з якими корелює концепт «шлях».

З метою виявлення основних вербалізаторів досліджуваного концепту проведено аналіз словникових дефініцій, що містяться в синонімічних та тлумачних лексикографічних джерелах. В англійській мові це лексеми road, way, street, avenue, lane, alley, wynd, by-street, back street, passage, arcade, path, mall, grove, walk, parade, esplanade, promenade, boulevard, проте за основну та найточнішу дефініцію поняття «шлях» було обрано слово way, яке найдоцільніше та найточніче може представляти даний концепт. При фреймовому аналізі слова way і словосполучення групуються у ряд вузлів (субфреймів), таких як a method, style, or manner of doing something; a road, track, or path; parts into which something divides or is divided; a person’s occupation or line of business; forward motion or momentum of a ship or boat through water; a sloping structure down which a new ship is launched в яких реалізується шлях як концепт, перед тим як розгалузитись у слоти. Вищезазаначені одиниці репрезентують шлях, рух, напрямок та дистанцію.

Якщо ж говорити про фразеологічні властивості концепту «шлях», то варто зазначити, що серед українських еквівалентів терміну «шлях» в англійській мові серед таких слів як road, way, route, track, itinerary, path, race та ін. найвдалішим та найбільш вживаним є компонент way. Фразеологізми зі словом way є поширеними в англійській мові, тому потребують детальнішого аналізу та дослідження. У словнику «Oxford Advanced Learner’s Dictionary» занотовано 13 визначень слова way в значенні іменника: 1) шлях, дорога, 2) сторона, бік; напрям,; 3) віддаль, певна дистанція; 4) рух вперед, хід; 5) метод, засіб, спосіб дії; 6) звичай, звичка; 7) спосіб життя;  8) галузь, сфера; 9) стан; хвилювання; 10) відношення 11) стиль, манера; 12) простір, ділянка, 13) певний аспект якогось явища. У поєднанні з прийменником слово way певнить функцію прислівника (наприклад, way ahead, way above). Щодо ФО, вміщених у словник «Oxford Advanced Learner’s Dictionary», то їх кількість налічує 66 ідіом [9:1665]. Словник «Longman Dictionary of Contenporary English» налічує понад 50 ФО з компонентом way [8:1742]. У словнику фразеологізмів «Chamber’s Dictionary of Idioms» нараховується 42 фразеологізми [7:456]. «Oxford Dictionary of English Idioms» подає 73 фразеологізми зі словом way [10:673]. Якщо оцінити загальну кількість ФО, що вживаються зі словом way, то їх кількість становить понад 100 одиниць. З огляду на багатий фактологічний матеріал, про що свідчать вищеперелічені джерела, опис цих фразеологізмів торкається багатьох значень.

Концепт ШЛЯХ посідає важливе місце у французькій лексиці. Як фрейм, він представлений наступними субфреймами: le chemin, la voie, le voyage, la route, le sentier, la course та le trajet. Якщо ж говорити про фразеологічну наповненість ФО із лексичними одиницями, позначаючими шлях, то варто зазначити, їх що кількісь досягає близько 100.

Незважаючи на загальну думку про чіткість та строгість німецької мови, її лексика та фразеологія є багатою на вирази та фразеологічні одиниці. Субфрейми der Weg, die Bahn, die Reise, die Strecke, der Lauf та der Pfad є складовими фрейму ШЛЯХ в німецькій мові. Було розглянуто принципи функціонування концерту ШЛЯХ у французькій та німецькій мовах, здійснений порівняльний аналіз ФО з компонентами на позначення концепту ШЛЯХ, створено та проаналізовано близько 40 пар фразеологічних одиниць, що так чи інакше співвідносяться у своїх значеннях і визначено, що для багатьох ФО у французькій мові є синонімічні або антонімічні ФО у французькій. Наприклад, Французька та німецька мовна картина світу репрезентує безліч ФО з різними значеннями на позначення культурних особливостей обох мов. Чи не найчисельнішою групою фразеологізмів в обох мовах є ФО, що позначають допомогу та створення перешкод на людському життєвому шляху. Їхні значення є різноманітними, як синонімічними так і антонімічними.

ФО faіre voіr bіen du chemіn a qn має значення «створити кому-небуть турбот». Його відповідниками у німецькій мові є ФО von der rechten Bahn abbrіngen – «спокушати з щирого шляху» та іn den Weg treten, що означає «ставати поперек дороги, перешкоджати, плутатися під ногами». Антонімічним до вищезазначених ФО є вираз auf dіe rechte Bahn führen (або brіngen), що означає «допомогти кому-л. стати на вірний, правильний шлях». Вирази щоденно вживаються в розмовній лексиці. ФО montrer le chemin має значення «показати приклад». Він застосовується у школах та розмовній лексиці. Наприклад: Montrez lui le chemin! Його відповідниками у німецькій мові є ФО den rechten Weg brіngen – «вказати правильний шлях; наставити на шлях щирий». В свою чергу ФО perdre son chemіn означає «збитися зі шляху» і має синонімічну за значенням ФО vom Wege abkommen, що означає «збитися зі шляху, заблудитися». Подані одиниці часто вживаються в повсякденній лексиці. Цікаве значення має ФО auf dіe schіefe Bahn greaten, що означає «вступити на слизький шлях». Наприклад: Іch wіll nіcht, das du auf dіe schіefe Bahn gerätst, wіe іrgendeіn dummer Kleіnbürger, der nіchts von Geschäften versteht und zu stehlen anfängt.

Також були розкриті особливості фреймової організації концепту ШЛЯХ у французькій та німецькій мовах та проаналізовані субфрейми ментальної моделі фрейму ШЛЯХ в досліджуваних мовах. Наприклад, субфрейм method, style, or manner of doing something представлений таким виразом, як (one’s way) one’s characteristic or habitual manner of behaviour or expression, який тою чи іншою мірою позначає характер певної особи або особливість її поведінки. Він також може означати певну звичку. Наприклад: it was not his way to wait passively for things to happen. Без жодних сумнівів, в більшості випадків даний вираз може зустрічатись в повсякденному мовленні .Субфрейм la voie може репрезентувати спосіб, засіб, шлях; поводження дії: Tu vas vivre dans le luxe. Tes parents vont t’aplanir la voie … — Ти будеш жити в розкоші. Батьки розчистять перед тобою дорогу. Поданий субфрейм часто вживається в повсякденній лексиці.Cубфрейм die Bahn, як правило, позначає життєвий шлях і вживається як в літературі, так і релігії: Wir müssen auf der rechten Bahn sein. Вартим уваги є також cубфрейм die Reise: Glucklіche Reіse! В більшості випадків cубфрейм є вживаним в повсякденній лексиці.

З усього вищесказаного, можна зробити висновок, що когнітивна наука розглядає функціонування концепту «шлях» у фразеології та лінгвістиці як невід’ємну складову розумової діяльності людини. Крім того, ШЛЯХ посідає центральне місце в архетиповій моделі світу (сукупності уявлень людини про світ та про саму себе). Архетипова модель світу втілюється у мові у вигляді частини когнітивної системи, через яку реалізується доступ до структур свідомості людини, що відповідно уможливлює репрезентацію та аналіз поняття ШЛЯХ за допомогою низки когнітивних моделей – концепту, фрейму та фразеологічних одиниць. Можна зробити висновок, що концепт ШЛЯХ в англійській мові, французькій та німецькій мовах та особливості його функціонування та потенціал є повністю проаналізованими та охарактеризованими. Також було розкрито потенціал фреймового та фразеологічного підходу до структурування концептосфери національно-мовної свідомості англійського французького, та німецького суспільства.

Список використаних джерел та літератури

1. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. – Тамбов: ТГУ, 2000. – 123 с.
2. Валюкевич Т.В. Лингвистический статус концепта Внешность // Вісник Харківського національного університету.Комунікативні та когнітивні проблеми дискурсу. – № 537. – 2001. – С. 159-165.
3. Дейк Т.А ван. Фреймы знаний и понимания речевых актов // Язык. Познание. Коммуникация. – М.: Прогресс, 1989. -С. 12-40.
4. Жаботинская С. А. Когнитивная лингвистика: принципи концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. – Черкаси:. Сіяч, 1997. Вип. И.-С.11
5. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов. – М.: МГУ, 1996. – 245 с.
6. Минский М. Структура для представления знаний // Психология машинного зрения. – М.: Мир, 1978. – С. 249-338.
7. Chambers Dictionary of Idioms: English-Ukrainian semibilingual. – К.: Все увито, 2002. – 475с.
8. Cowie A.P., Mackin R., McCaig I.R. Oxford Dictionary of English Idioms. – Oxford: Oxford University Press, 1996. – 685p.
9. Hornby A.S. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English. – Oxford: Oxford University Press, 2005.– 1716p.
10. Quirk R. Longman Dictionary of Contenporary English. – London: Pearson Longman, 2006. – 1950p.

Науковий керівник: Крайчинська Галина Вацлавівна

кандидат філологічних наук, доцент