ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НА ТРИВОЖНІСТЬ СЕРЕД МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Стаття присвячена дослідженню впливу соціальної підтримки на рівень тривожності серед української молоді в умовах воєнного стану. На основі теоретичного аналізу розкрито природу тривожності як багатокомпонентного феномену та механізми буферного впливу соціальної підтримки на тривожні стани. Емпіричне дослідження охопило 78 молодих людей віком 15–35 років із використанням методик STAI (Ч. Спілбергер), BAI (А. Бек) та MSPSS (G. Zimet). Результати засвідчили, що підтримка з боку друзів демонструє найпотужніший захисний ефект, знижуючи показники ситуативної, особистісної та соматично-когнітивної тривожності (r = –0.35…–0.38, p < 0.01). Підтримка значущих інших має помірний вплив (r ≈ –0.29…–0.32, p < 0.05), тоді як сімейна підтримка не продемонструвала статистично значущих взаємозв’язків. Встановлено соціально-демографічні чинники, що модифікують рівень тривожності: жінки виявляють вищу тривожність, проживання з друзями асоціюється зі зниженням ситуативної тривоги, молоді батьки мають найвищі показники тривожності. Сформульовано науково обґрунтовані рекомендації щодо профілактики тривожності через розвиток горизонтальних соціальних зв’язків та створення підтримувальних молодіжних спільнот.

Ключові слова: тривожність, соціальна підтримка, молодь, профілактика, буферний ефект, дружні зв’язки, воєнний стан.

Hudziy Sofiia. The influence of social support on anxiety among youth.

The article examines the impact of social support on anxiety levels among Ukrainian youth under wartime conditions. Based on theoretical analysis, the nature of anxiety as a multidimensional phenomenon and the buffering mechanisms of social support are explored. The empirical study involved 78 young people aged 15–35 using STAI (C. Spielberger), BAI (A. Beck), and MSPSS (G. Zimet) instruments. Results demonstrated that support from friends exhibits the strongest protective effect, reducing state, trait, and somatic-cognitive anxiety (r = –0.35…–0.38, p < 0.01). Support from significant others shows moderate impact (r ≈ –0.29…–0.32, p < 0.05), while family support revealed no statistically significant associations. Socio-demographic factors modifying anxiety levels were identified: women display higher anxiety, living with friends associates with reduced state anxiety, and young parents show the highest anxiety levels. Evidence-based recommendations for anxiety prevention through development of horizontal social connections and supportive youth communities are formulated.

Keywords: anxiety, social support, youth, prevention, buffering effect, friendship bonds, wartime.

Постановка проблеми.

Проблема тривожності серед молоді набуває особливої актуальності в контексті сучасних соціально-психологічних реалій України. Воєнна загроза, руйнування звичного життєвого укладу, соціальна невизначеність та постійний інформаційний тиск суттєво впливають на психоемоційний стан молодих людей, створюючи умови для формування хронічних тривожних станів. Національні опитування останніх років підтверджують тенденцію до зростання рівня тривожності серед українців, особливо в молодіжному середовищі, що актуалізує необхідність пошуку ефективних механізмів її профілактики та подолання.

Соціальна підтримка розглядається сучасною психологічною наукою як один із найпотужніших захисних чинників проти стресу та тривоги. Вона являє собою комплекс емоційних, інформаційних та поведінкових ресурсів, які людина отримує від свого соціального оточення. Проте роль і ефективність різних джерел підтримки — родини, друзів, значущих інших — можуть істотно відрізнятися, особливо в екстремальних умовах війни та кризових подій. Саме тому дослідження специфіки впливу соціальної підтримки на тривожність молоді є надзвичайно важливим як у теоретичному, так і в практичному вимірі, оскільки дозволяє визначити найефективніші стратегії психологічної допомоги та профілактики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Теоретичні основи дослідження тривожності закладені в різних психологічних школах. З. Фрейд розглядав тривогу як реакцію на внутрішній конфлікт між інстинктивними потягами та моральними нормами, наголошуючи на її захисній функції. К. Хорні ввела поняття базальної тривоги, що виникає внаслідок відчуття незахищеності у міжособистісних стосунках. Г. Салліван підкреслював соціальну природу тривоги, бачачи її у порушенні відчуття безпеки в міжособистісних контактах. Е. Фромм тлумачив тривогу як соціально-історичне явище, що виникає на межі свободи та відповідальності особистості.

Ч. Спілбергер здійснив прорив у розумінні тривожності, розробивши диференційовану модель, що розмежовує ситуативну тривожність (STAI-S) — тимчасову емоційну реакцію на стресову ситуацію, та особистісну тривожність (STAI-T) — стійку індивідуальну схильність сприймати різноманітні ситуації як загрозливі. Його підхід створив методологічну основу для емпіричного вивчення тривожності та її динаміки.

Соціальна підтримка вивчається у контексті різних теоретичних моделей. У гуманістичній психології К. Роджерс наголошував на її ролі у формуванні відчуття прийняття й емоційної безпеки особистості. У транзакційній моделі стресу Р. Лазаруса та С. Фолкман підтримка розглядається як ключовий ресурс адаптації та когнітивної переоцінки стресових подій. Українські дослідники (Н. Кривоконь, О. Гаврилюк та ін.) підкреслюють важливість соціальних зв’язків для формування резилієнтності в умовах національних криз.

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження — визначити характер і силу впливу соціальної підтримки на рівень тривожності серед молоді та з’ясувати специфіку значущості різних джерел підтримки у профілактиці тривожних проявів.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні підходи до розуміння тривожності та соціальної підтримки в психологічній науці.
2. Дослідити рівні ситуативної, особистісної та соматично-когнітивної тривожності серед молоді.
3. Оцінити рівень сприйманої соціальної підтримки з боку друзів, сім’ї та значущих інших.
4. Встановити кореляційні взаємозв’язки між показниками соціальної підтримки та рівнями тривожності.
5. Виявити соціально-демографічні чинники, що модифікують взаємозв’язок між соціальною підтримкою та тривожністю.
6. Розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо профілактики тривожності серед молоді.

Виклад основного матеріалу.

Сучасне розуміння тривожності визначає її як багатокомпонентний феномен, що поєднує емоційні, когнітивні та поведінкові складові. На відміну від страху, який є реакцією на конкретну загрозу, тривожність пов’язана з невизначеною або неконкретизованою небезпекою та може проявлятися як короткотривала емоційна і соматична реакція або як стійка особистісна характеристика. Узагальнення наукових джерел дозволило представити шестифазну модель розгортання тривожних станів — від початкового психічного дискомфорту через посилення емоційного напруження до потенційної дезорганізації поведінки, що є важливим для розуміння механізмів ескалації тривожності у молодіжному віці.

Теоретичний аналіз феномену соціальної підтримки дав змогу розглядати її як багатовимірний метаконструкт, що включає емоційну, інформаційну, інструментальну, оціночну, матеріальну та психологічну підтримку. Важливо зазначити, що саме суб’єктивне відчуття доступності та надійності підтримки має суттєвіший вплив на емоційний стан особистості, ніж її об’єктивна наявність. Ми виокремили чотири механізми профілактичного впливу підтримки: задоволення потреби у приналежності, можливість надавати підтримку іншим, емоційна значущість близьких стосунків та розвиток копінг-стратегій.

На основі критичного аналізу літератури було також виокремлено чотири основні механізми профілактичного впливу соціальної підтримки: задоволення базової потреби у приналежності до соціальної мережі; можливість надавати підтримку іншим, що підвищує самооцінку; емоційна значущість близьких стосунків як джерела ресурсів подолання; формування ефективних копінг-стратегій через соціальне навчання. При цьому для молодіжного віку характерна переорієнтація з вертикальних джерел підтримки (батьківська родина) на горизонтальні (однолітки, друзі), що зумовлено процесами автономізації та становлення особистісної ідентичності.

Емпіричне дослідження.

У дослідженні взяли участь 78 молодих людей віком 15–35 років (середній вік — 26 років). Для комплексної діагностики тривожності та соціальної підтримки використано валідовані психодіагностичні методики: шкалу ситуативної та особистісної тривожності STAI (Ч. Спілбергер у адаптації Ю. Ханіна), опитувальник тривоги Бека BAI (A. Beck) для оцінки соматично-когнітивних проявів тривожності, багатовимірну шкалу сприйманої соціальної підтримки MSPSS (G. Zimet та ін.), що дозволяє диференційовано оцінити підтримку з боку сім’ї, друзів та значущих інших. Статистичний аналіз включав описову статистику, кореляційний аналіз (коефіцієнт Пірсона), t-тести та однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) для виявлення соціально-демографічних чинників.

Показники тривожності у досліджуваній вибірці виявилися підвищеними, що відображає загальнонаціональну тенденцію зростання психологічного неблагополуччя в умовах воєнного стану. Середній рівень ситуативної тривожності за шкалою STAI-S становив 49,72 бала, що свідчить про високий рівень актуальної емоційної напруги та чутливість молоді до поточних загроз і невизначеності. Показник особистісної тривожності STAI-T виявився ще вищим — 51,63 бала, що вказує на хронізований характер тривоги, яка вже не залежить лише від конкретної ситуації, а формується як стійка особистісна тенденція до сприйняття світу як загрозливого.

Середній рівень соматично-когнітивної тривоги за опитувальником Бека становив 17,40 бала, що відповідає помірній інтенсивності симптомів. Це означає, що тривога молодих людей набуває не лише емоційного, а й фізіологічного вираження: м’язове напруження, утруднене дихання, прискорене серцебиття, труднощі концентрації уваги. Таке поєднання емоційних та соматичних проявів свідчить про комплексний характер тривожності та необхідність багатовимірного підходу до її профілактики.

Рівень сприйманої соціальної підтримки у вибірці загалом був високим, однак розподіленим нерівномірно між різними джерелами. Найвищі показники продемонструвала підтримка з боку друзів (М = 22,51 бала), що підтверджує ключову роль горизонтальних соціальних зв’язків для молодіжного віку. Друзі стають основним джерелом емоційної взаємності, доступності та практичної підтримки, особливо в умовах кризи, коли традиційні сімейні структури можуть бути роз’єднані або ослаблені.

Підтримка значущих інших (романтичних партнерів, наставників) також була високою (М = 21,56 бала), проте менш однорідною через варіативність та нестабільність таких стосунків у молодому віці. Найнижчий показник зафіксовано для сімейної підтримки (М = 20,79 бала), що може бути пов’язано з природною автономізацією молоді від батьківської родини, фізичною віддаленістю членів сім’ї або напруженими внутрішньосімейними стосунками в умовах воєнних реалій та економічних труднощів.

Кореляційний аналіз виявив чітку закономірність: підтримка з боку друзів є найпотужнішим буферним чинником проти тривожності. Вона статистично значущо негативно корелює з усіма видами тривожності: із ситуативною (r = –0,376, p < 0,01), особистісною (r = –0,351, p < 0,01) та соматично-когнітивною (r = –0,359, p < 0,01). Це означає, що молоді люди з ширшими та якіснішими дружніми мережами рідше переживають різкі емоційні коливання, мають нижчий базовий рівень тривоги та рідше стикаються з тілесними проявами тривожності.

Підтримка значущих інших також знижує рівень тривожності, але менш інтенсивно (r ≈ –0,287…–0,321, p < 0,05). Її вплив є помірним і залежить від стабільності та якості міжособистісних стосунків, які у молодому віці часто характеризуються непостійністю. Примітно, що підтримка сім’ї не продемонструвала статистично значущих зв’язків з жодним з показників тривожності (p > 0,05). Це відповідає закономірностям вікового розвитку та свідчить про зміну функціональності сімейних стосунків у кризових умовах, коли молодь природно переорієнтовується на зовнішні джерела підтримки.

Додатковий аналіз виявив низку соціально-демографічних особливостей, що модифікують рівень тривожності. Жінки демонстрували вищі показники тривожності за опитувальником Бека та шкалою особистісної тривожності, що узгоджується з даними міжнародних досліджень про гендерні відмінності у вразливості до тривожних розладів. Проживання з друзями або співмешканцями асоціювалося зі зниженням ситуативної тривоги (p < 0,05), що підтверджує позитивний ефект щоденної соціальної взаємодії та підтримки.

Натомість проживання з батьками або родичами пов’язувалося з підвищенням ситуативної тривожності, що може відображати як міжгенераційні конфлікти, так і додаткове навантаження від турботи про старших членів сім’ї. Особливо високі рівні тривожності виявлено у молодих батьків, що ймовірно пов’язано з підвищеною відповідальністю, економічним тиском та обмеженістю ресурсів підтримки через брак часу на соціальну активність.

Отримані результати узгоджуються з українськими та міжнародними дослідженнями психічного здоров’я молоді в кризових умовах та під час збройних конфліктів. Виявлена ключова роль дружньої підтримки відповідає даним дослідження Giordano та колег (2024), які показали, що участь у програмах взаємодопомоги підсилює психологічну стійкість молодих людей. Результати демонструють, що соціальна підтримка є одним із найважливіших чинників профілактики тривожності, однак її ефективність визначається передусім характером та джерелом стосунків: горизонтальні дружні зв’язки мають найбільш виражений психологічний захисний ефект.

Таким чином, ефективна профілактика тривожності повинна бути комплексною та багаторівневою, включаючи як індивідуальні інтервенції (психотерапію, консультування), так і групові форми роботи (тренінги, групи підтримки), а також системні зміни в освітніх закладах, на робочих місцях та на рівні громади, які забезпечать кращі умови для розвитку соціальних зв’язків молоді. Тому на основі проведеного теоретичного та емпіричного аналізу було сформульовано такі рекомендації щодо профілактики тривожних станів серед української молоді:

1. Психоедукація щодо ролі соціальної підтримки. Важливо інформувати молодь про науково доведений зв’язок між соціальною підтримкою та психологічним благополуччям. Поширення знань про захисну функцію соціальних зв’язків через тренінги, семінари, інформаційні кампанії у навчальних закладах, молодіжних центрах та соціальних мережах сприятиме усвідомленню молодими людьми значущості підтримувальних стосунків та мотивуватиме їх до активного розвитку соціальних мереж.
2. Розвиток навичок побудови та підтримання соціальних зв’язків. Надання молоді інструментів для формування якісних стосунків та розвитку компетентності у звертанні за допомогою є критично важливим. Це передбачає проведення тренінгів комунікативних навичок, емоційного інтелекту, асертивності, активного слухання та емпатії. Розвиток цих компетентностей дозволяє молоді ефективніше встановлювати та підтримувати підтримувальні стосунки, відкрито виражати свої потреби та надавати адекватну підтримку іншим.
3. Створення можливостей для соціальної взаємодії. Рекомендується створювати та підтримувати різноманітні простори для соціальної взаємодії молоді: молодіжні центри, спортивні секції, творчі студії, волонтерські організації, дискусійні клуби. Ці платформи забезпечують природні можливості для формування дружніх зв’язків та взаємної підтримки. В умовах війни особливої актуальності набувають онлайн-спільноти, які можуть допомогти отримати підтримку тим, хто був змушений змінити місце проживання і внаслідок цього втратив попередні соціальні зв’язки.
4. Посилення підтримки з боку друзів. Враховуючи виявлений найпотужніший захисний ефект дружньої підтримки, рекомендується розробка та впровадження спеціалізованих програм розвитку дружніх стосунків. Це можуть бути групові терапевтичні сесії, орієнтовані на зміцнення міжособистісних зв’язків, тренінги побудови довірчих стосунків, створення груп підтримки для молоді-переселенців, проведення сесій арт-терапії та інших групових активностей, що сприяють формуванню та поглибленню дружніх зв’язків.
5. Активізація підтримки від значущих інших. Розробка та впровадження психоедукаційних програм щодо побудови здорових романтичних стосунків, розвитку навичок конструктивної комунікації у парі, вирішення конфліктів, надання емоційної підтримки партнеру. Особлива увага має приділятися формуванню розуміння взаємної відповідальності за емоційне благополуччя у стосунках та розвитку навичок емоційної регуляції в контексті партнерських взаємин.
6. Робота з сімейною підтримкою. Хоча сімейна підтримка не продемонструвала статистично значущого впливу на зниження тривожності в молодіжній вибірці, для окремих молодих людей вона може залишатися важливим ресурсом. Рекомендується надання послуг сімейного консультування, програм підтримки батьківства, міжгенераційних тренінгів, що сприяють покращенню комунікації між поколіннями та адаптації сімейних стосунків до змін, пов’язаних з дорослішанням молодих членів родини.
7. Розвиток онлайн-програм підтримки. Створення та підтримка цифрових платформ для психологічної допомоги: чат-боти для психоедукації та первинної підтримки, онлайн-групи підтримки для різних категорій молоді, мобільні додатки для відстеження настрою та соціальних контактів, телемедичні платформи для індивідуального психологічного консультування. Ці інструменти особливо важливі в умовах війни, коли доступ до очної психологічної допомоги може бути обмеженим.

Впровадження запропонованих рекомендацій на індивідуальному, груповому та системному рівнях може сприяти істотному покращенню якості соціальних відносин молоді, підвищенню обізнаності про механізми надання та отримання соціальної підтримки. Комплексний підхід до профілактики, що поєднує розвиток особистих компетентностей з системними змінами в соціальному середовищі, має потенціал для значного зниження рівня тривожності серед української молоді та підвищення їхнього психологічного благополуччя в умовах тривалого стресу воєнного стану.

Висновки.

1. Соціальна підтримка є потужним буферним чинником профілактики тривожності серед молоді, причому її вплив диференціюється залежно від джерела: найефективнішою є підтримка з боку друзів.
2. Дружні зв’язки демонструють найсильніший негативний зв’язок з усіма видами тривожності (ситуативною, особистісною, соматично-когнітивною), що підтверджує ключову роль горизонтальних соціальних мереж у молодіжному віці.
3. Підтримка значущих інших має помірний захисний ефект, тоді як сімейна підтримка не виявила статистично значущих зв’язків з тривожністю, що відображає закономірності автономізації молоді.
4. Виявлено соціально-демографічні чинники ризику: жінки більш схильні до тривожності, молоді батьки мають найвищі показники, проживання з друзями знижує ситуативну тривогу.
5. Ефективна профілактика тривожності має бути комплексною та багаторівневою, включаючи психоедукацію, розвиток соціальних навичок, створення можливостей для взаємодії, цільові програми для груп ризику та системні зміни в освітніх та соціальних інституціях.
6. В умовах воєнного стану соціальна підтримка набуває особливої значущості як ресурс збереження психологічної стійкості, що обґрунтовує необхідність пріоритизації програм розвитку та зміцнення соціальних зв’язків молоді.

Література.

1. Бондаренко Н. Б. Сприйнята соціальна підтримка учасників груп самодопомоги, які мають проблеми психічного здоров’я: взаємозв’язок із соціально-статусними характеристиками. Психологія та психосоціальні інтервенції. Т. 2. С. 3–12. URL: http://ppsi.ukma.edu.ua/article/download/197562/197728/440492
2. Гаврилюк І. Особистісна тривожність як соціально-психологічна проблема. Вісник психології і соціальної психології. 2020. Вип. 6. С. 13–28. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/27729/1/-pdf.
3. Дослідження проєкту опитувань ЮНІСЕФ U-Report з організацією Teenergizer. 11 жовтня 2023 р. URL: https://usp-ltd.org/riven-tryvozhnosti-na-3-z-5-iakyj-mentalnyj-stan-molodi-v-ukraini-opytuvannia/.
4. Іванова Т. Тривога як психологічний феномен. Психологічний вісник. Вип. 6. С. 85–97.
5. Кривоконь Н. І. Соціально-психологічна підтримка як чинник подолання скрутних життєвих ситуацій. Проблеми сучасної психології. 2015. Вип. 29. С. 319–328. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Pspl_2015_29_30.pdf.
6. Мельник Ю. Б., Стаднік А. В. Багатовимірна шкала сприйняття соціальної підтримки (MSPSS) : методичний посібник. Харків : ХОГОКЗ, 2023. 12 с.
7. Національне опитування молоді в Україні «Українська молодь сьогодні – 2023» / Info Sapiens, IRI, IREX. 09 жовтня 2023 р. URL: https://usp-ltd.org/natsionalne-opytuvannia-molodi-v-ukraini-ukrainska-molod-sohodni-2023/.
8. Неведомська Є. О., Михайловська Т. О. Аналіз питання тривожності в психологічній науці: історія, види, особливості. Психологічний науковий журнал. 2024. Вип. 3, № 1. С. 147–151.
9. Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни: Третя хвиля дослідження / Gradus Research ; Всеукраїнська програма ментального здоров’я “Ти як?”. 2024. URL: https://gradus.app/uk/open-reports/mental-health-and-attitudes-ukrainians-towards-psychological-assistance-during-war/.
10. Роджерс К. Становлення особистості. Погляд на психотерапію / пер. з англ. Горбатька В. Київ : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. 608 с.
11. Скакунова О., Дрозд О. В. Психологічні шляхи подолання тривожності у молоді в умовах війни. Габітус. 2024. № 61. С. 133–137. URL: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.61.23.
12. Фромм Е. Втеча від свободи / пер. Яковлєва М. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. 288 с.
13. Шкала тривоги Бека (BAI). URL: https://i-cbt.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Шкала-Тривоги-Бека.pdf (дата звернення: 07.09.2025).
14. Шкала тривоги Спілбергера (STAI). URL: https://mozok.ua/depressiya/testy/item/2703-shkala-trivogi-splbergera-STAI.
15. Ясточкіна І. А. Проблема тривоги та тривожності: соціальний аспект. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 2015. Т. 11, № 20. С. 197–203. URL: http://surl.li/qdwrgn (дата звернення: 05.11.2025).
16. Beck A. T., Epstein N., Brown G., Steer R. A. An inventory for measuring clinical anxiety: Psychometric properties. Journal of Consulting and Clinical Psychology. 1988. Vol. 56, № 6. P. 893–897. DOI: https://doi.org/10.1037/0022-006X.56.6.893.
17. Canty-Mitchell J., Zimet G. D. Psychometric properties of the Multidimensional Scale of Perceived Social Support in urban adolescents. American Journal of Community Psychology. 2000. Vol. 28, № 3. P. 391–400. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1005109522457.
18. Giordano F., Lipscomb S., Jefferies P., Kwon K. A., Giammarchi M. Resilience processes among Ukrainian youth preparing to build resilience with peers during the Ukraine-Russia war. Frontiers in Psychology. 2024. Vol. 15. Article 1331886. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2024.1331886.
19. Horney K. Our Inner Conflicts: A Constructive Theory of Neurosis. New York : W. W. Norton & Company, 1945. 256 p.
20. Spielberger C. D. Manual for the State–Trait Anxiety Inventory (Form Y). Palo Alto, CA : Consulting Psychologists Press, 1983.
21. Thoits P. A. Mechanisms linking social ties and support to physical and mental health. Journal of Health and Social Behavior. 2011. Vol. 52, № 2. P. 145–161. URL: https://www.jstor.org/stable/23033274.
22. Zimet G. D., Dahlem N. W., Zimet S. G., Farley G. K. MSPSS — Багатомірна шкала сприйняття соціальної підтримки : короткий довідник із користування / пер. з англ. Ніколаєвої Т. В. ; ТОВ «ЮЕЙ-ТЕСТ». Версія 1.0. 2025. URL: https://start.ua-test.com/pub/files/mspss-manual.pdf.

Аркалюк Аліна

ЦИФРОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РИЗИКУ Й РЕСУРСИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

У статті проаналізовано феномен цифрової соціалізації молоді в умовах інтенсивного використання соціальних мереж. Розкрито психологічні механізми впливу цифрового середовища на ментальне здоров’я, зокрема соціальне порівняння, FOMO (страх пропустити важливе), емоційну контамінацію та формування онлайн-ідентичності. Окреслено основні ризики цифрової взаємодії – розвиток залежної поведінки, кібербулінг, дезінформація, псевдопсихологічні практики та їхній зв’язок із тривожністю, депресивними симптомами й відчуттям самотності. Водночас підкреслено ресурсний потенціал соціальних мереж як простору підтримки, психопросвіти, розвитку резилієнсності та громадянської активності молоді. Запропоновано напрями психологічного супроводу здорової цифрової поведінки, зорієнтовані на розвиток медіаграмотності, емоційної саморегуляції та балансу між онлайн- і офлайн-вимірами життя.

Ключові слова: соціальні мережі, цифрова соціалізація, молодь, ментальне здоров’я, психологічна стійкість, онлайн-ідентичність.

Abstract

The article examines the phenomenon of digital socialization of young people in the context of intensive social media use. It analyzes psychological mechanisms through which social networks influence mental health, including social comparison, FOMO (Fear of Missing Out), emotional contagion and the formation of online identities. The paper highlights key risks of digital interaction – addictive use, cyberbullying, misinformation and pseudo-psychological content – and their association with anxiety, depressive symptoms and feelings of loneliness. At the same time, it emphasizes the resource potential of social networks as a space for social support, psychoeducation, resilience-building and civic engagement. The article outlines directions for psychological support aimed at fostering healthy digital behavior among young people through media literacy, emotional self-regulation and a balanced interplay between online and offline activities.

Keywords: social media, digital socialization, youth, mental health, psychological resilience, online identity.

Постановка проблеми. На поч. XXI ст. соціальні мережі перетворилися на один із провідних контекстів, у якому відбувається повсякденне життя молодої людини. Для значної частини юнацтва саме цифровий простір стає місцем, де вони встановлюють контакти, декларують цінності, отримують визнання та вибудовують власну ідентичність. Відповідно змінюються й умови соціалізації: поряд із родиною, освітніми інституціями та групою однолітків потужним агентом соціалізації стають соціальні платформи. Цифрова соціалізація не є нейтральним процесом. Вона опосередковується алгоритмами, логікою монетизації уваги, культурними трендами та індивідуальними психологічними особливостями користувача. Для молоді, яка лише формує життєві орієнтири, така взаємодія може бути як ресурсом розвитку, так і чинником дезадаптації. Тому аналіз психологічних механізмів цифрової соціалізації та їхнього впливу на ментальне здоров’я є важливим завданням сучасної психології.

Метою статті є теоретичний аналіз цифрової соціалізації молоді в соціальних мережах, виокремлення ключових механізмів ризику й ресурсів ментального здоров’я, а також окреслення можливих напрямів психологічного супроводу молодіжної цифрової поведінки.

Виклад основного матеріалу. Традиційно соціалізація описується як процес засвоєння індивідом норм, цінностей і моделей соціальної поведінки, необхідних для повноцінного функціонування в суспільстві [Coleman, 1988]. У цифрову епоху цей процес виходить за межі офлайн-взаємодій і значною мірою переноситься в онлайн-простір, де молодь щодня контактує з великою кількістю людей й ідей, часто невидимих у її офлайн-житті.

Соціальні мережі створюють специфічне середовище соціалізації з кількома характеристиками. По-перше, воно є мультимодальним: поряд із текстом активно використовуються фото, відео, стікери, меми, аудіоповідомлення, що розширює можливості вираження емоцій і смислів. По-друге, цифрова взаємодія має безперервний характер – відсутність чітких меж часу та простору призводить до того, що соціальний вплив фактично не припиняється. По-третє, це середовище алгоритмічно опосередковане: користувачі бачать не весь контент, а той, який їм підбирають системи рекомендацій.

У такому контексті молодь засвоює уявлення про нормальність, успіх, привабливість, стосунки, психічне здоров’я тощо. Саме через цифрові канали поширюються тренди тілесності, «успішності», способів відпочинку, моделей самодопомоги, зокрема й сумнівних чи небезпечних. Тому дослідження цифрової соціалізації стає важливим для розуміння сучасних викликів ментальному здоров’ю молодих людей.

Одним із ключових механізмів є соціальне порівняння. Соцмережі організовані так, що користувач постійно бачить «вітрину» чужого життя: відфільтровані й відредаговані моменти успіху, яскравого дозвілля, досягнень. У юнацькому віці, коли самооцінка ще нестабільна, а потреба в схваленні особливо висока, це провокує схильність порівнювати себе з ідеалізованими образами. Такі порівняння часто завершуються відчуттям власної «недостатності», що пов’язане з підвищенням тривожності й депресивних переживань [Valkenburg, Piotrowski, 2017].

Другий важливий механізм – FOMO (Fear of Missing Out) – страх пропустити щось важливе, цікаве чи значуще. Миттєві сповіщення, сторіз, прямі ефіри створюють у молодої людини враження постійного руху подій, у яких потрібно брати участь, аби «не випасти з життя». FOMO спонукає до частого й нав’язливого перевіряння соцмереж, складнощів із відкладанням смартфона, прокручування стрічки вночі, що порушує сон і відновлення ресурсів. Дослідження показують, що високий рівень FOMO корелює з більшою самотністю, незадоволенням життям і депресивною симптоматикою [Przybylski, 2013; Hunt et al., 2018].

Третій механізм стосується емоційної контамінації. Алгоритми часто просувають контент, який викликає сильні емоції – обурення, страх, шок, захоплення. У результаті молодь занурюється в потік історій про війну, катастрофи, конфлікти, токсичні обговорення, що може призводити до хронічного напруження, виснаження та відчуття небезпеки. Емоційна контамінація відбувається і через позитивний контент, але надлишок «успішних історій» іноді також породжує приховане порівняння й заздрість.

Четвертий механізм – формування онлайн-ідентичності. Соцмережі дозволяють конструювати образ себе, обираючи, що саме показати іншим. З одного боку, це підтримує експериментування з ролями, розвиток творчості та сміливість заявляти про свої цінності. З іншого – може виникати розрив між «онлайн-Я» і «реальним Я»: у публічному просторі людина виглядає впевненою, успішною, активною, тоді як у повсякденності вона переживає невпевненість, втому, сумніви. Такий розрив здатен посилювати внутрішню напругу й відчуття неавтентичності.

До найбільш очевидних ризиків належить проблемне й залежне використання соціальних мереж. Йдеться не лише про тривале перебування онлайн, а й про втрату контролю над часом, зниження продуктивності, ігнорування офлайн-завдань, конфлікти з близькими через гаджет. Дослідження пов’язують надмірне використання соцмереж із вищим рівнем депресії, тривожності та стресу [Andreassen et al., 2017]. У молодіжному середовищі це може проявлятися у вигляді постійної прокрастинації навчальних обов’язків, порушення сну, зниження інтересу до реальних взаємин.

Другий блок ризиків стосується кібербулінгу й цифрової агресії. Соціальні платформи, що забезпечують видимість і швидкість поширення інформації, одночасно створюють умови для хвиль хейту, публічної ганьби, розголошення особистих даних. Молодь, яка стає об’єктом онлайн-цькування, часто переживає сором, безпорадність, страх повторних атак; це сприяє посиленню соціальної ізоляції, униканню контактів, навіть появі суїцидальних думок у вразливих осіб.

Окрему небезпеку становить дезінформація та псевдопсихологічний контент. Серед популярних блогів нерідко поширюються спрощені, некоректні або відверто шкідливі поради щодо самодіагностики й «самолікування» психічних станів. Молоді люди, які не мають достатньої психологічної освіти, можуть приймати такі матеріали за компетентне джерело, що ускладнює звернення по професійну допомогу й закріплює хибні уявлення про психічне здоров’я.

Також ризиком є заміщення офлайн-контактів онлайн-спілкуванням. Попри велику кількість зв’язків у соцмережах, частина молоді відчуває дефіцит глибоких, довірливих стосунків у реальному житті. Виникає парадокс: чим більше «друзів» і підписників має користувач, тим сильніше він може відчувати самотність, якщо ці зв’язки не переходять у реальну підтримку.

Поряд із ризиками соціальні мережі містять значний потенціал для розвитку й підтримки молоді. Один із таких ресурсів – можливість отримати соціальну підтримку та відчуття приналежності. Для людей, які переживають самотність, вимушену міграцію, втрату звичних спільнот, онлайн-групи стають простором, де їхній досвід визнають, поділяють, де вони можуть отримати емпатію й пораду.

Другий ресурс – психопросвіта і доступ до якісних знань. У соцмережах активно розвиваються сторінки психологів, освітніх проєктів, ініціатив, спрямованих на підвищення медіаграмотності та турботи про ментальне здоров’я. За умови критичного ставлення до джерел та інформації молодь може використовувати ці ресурси для самопізнання, розуміння власних емоцій, освоєння базових навичок самодопомоги.

Третій ресурс пов’язаний із розвитком резилієнсності – здатності зберігати та відновлювати психологічну стійкість у складних умовах. Соціальні мережі дають можливість молодим людям об’єднуватися довкола спільних цінностей, волонтерських ініціатив, взаємодопомоги. Участь у таких проєктах формує досвід впливу на реальність, посилює відчуття суб’єктності й сенсу, що є важливими компонентами ментального благополуччя.

Четвертий ресурс – творча самореалізація. Створення контенту (музики, текстів, відео, ілюстрацій) дозволяє молоді досліджувати власні здібності, отримувати позитивний зворотний зв’язок, будувати професійну ідентичність. Для частини молодих людей соцмережі стають стартовим майданчиком для майбутньої кар’єри, що підвищує мотивацію до навчання й розвитку.

Важливо підкреслити, що реалізація ресурсного потенціалу можлива за умови усвідомленого та рефлексивного використання цифрових платформ. Ті самі механізми, які за певних умов ведуть до ризиків (соціальне порівняння, FOMO, емоційна контамінація), можуть ставати нейтральними або навіть значущими ресурсами, якщо молодь здатна розпізнавати свої реакції та регулювати поведінку.

Одним із ключових завдань сучасної психологічної освіти є формування в молоді цифрової грамотності й гігієни. Йдеться не лише про технічні навички, а насамперед про вміння критично оцінювати інформацію, розпізнавати маніпуляції, алгоритмічні пастки та дезінформацію. Практичними інструментами можуть бути тренінги з медіаграмотності, тематичні заняття в закладах освіти, інтерактивні онлайн-курси.

Другий напрям – розвиток навичок емоційної саморегуляції в цифровому середовищі. Молоді люди потребують не лише порад «менше сидіти в телефоні», а й конкретних технік: відстеження своїх емоційних тригерів, встановлення особистих правил користування соцмережами (часові ліміти, «нічний режим», перерви без гаджетів), впровадження практик «цифрового детоксу».

Третій напрям передбачає підтримку балансу між онлайн- та офлайн-активністю. Психологи можуть заохочувати молодь до участі в живих групах за інтересами, волонтерських і соціальних ініціативах, спортивних секціях, творчих студіях, допомагаючи таким чином зміцнювати реальні зв’язки, які компенсують частину потреби в онлайн-схваленні.

Четвертий напрям пов’язаний із розвитком критичного ставлення до псевдопсихологічного контенту. Це включає пояснення критеріїв професійності (освіта, досвід, етичні стандарти), розвінчання популярних міфів про психічне здоров’я, заохочення звернення по фахову допомогу в разі стійких чи тяжких симптомів, а не покладання на «універсальні поради з TikTok».

Нарешті, важливим є створення безпечних онлайн-просторів психологічної підтримки, де молодь може ділитися переживаннями, отримувати емпатійний відгук і вчасні рекомендації щодо звернення до спеціалістів. Такі спільноти можуть бути організовані за участі психологів, освітніх інституцій, громадських організацій.

Висновки. Цифрова соціалізація молоді в соціальних мережах є складним, суперечливим процесом, у якому переплітаються значні можливості розвитку й суттєві психологічні ризики. Соцмережі виступають середовищем, де формуються уявлення про себе, інших людей, стосунки, успіх і психічне здоров’я. До провідних механізмів впливу належать соціальне порівняння, FOMO, емоційна контамінація та конструювання онлайн-ідентичності.

Надмірне та некритичне використання соціальних мереж пов’язане з ризиком залежної поведінки, підвищенням тривожності, депресивних симптомів, відчуття самотності, а також зі зростанням вразливості до кібербулінгу й дезінформації. Водночас у цифровому середовищі закладено значний ресурсний потенціал: можливість отримання підтримки, доступ до психопросвітніх матеріалів, розвиток резилієнсності, творча самореалізація й громадянська активність.

Оптимізація впливу цифрової соціалізації на ментальне здоров’я молоді потребує впровадження системної психологічної просвіти, розвитку медіаграмотності, формування навичок емоційної саморегуляції та підтримки балансу між онлайн- та офлайн-вимірами життя. Перспективним напрямом подальших досліджень є емпіричне вивчення того, які саме патерни цифрової поведінки стають чинниками ризику, а які – захисними факторами для психічного благополуччя молоді в умовах тривалих соціальних і воєнних викликів.

Список використаних джерел

1. Andreassen C. S., Pallesen S., Griffiths M. D. Addictive use of social media and symptoms of depression, anxiety, and stress. Psychology of Addictive Behaviors. 2017. Vol. 31. Iss. 4. P. 502–513.
2. Boyd D. It’s Complicated: The Social Lives of Networked Teens. New Haven : Yale University Press, 2014. 296 p.
3. Coleman J. S. Social Capital in the Creation of Human Capital. American Journal of Sociology. 1988. Vol. 94. P. S95–S120.
4. Hunt M. G., Marx R., Lipson C., Young J. No More FOMO: Limiting Social Media Decreases Loneliness and Depression. Journal of Social and Clinical Psychology. 2018. Vol. 37. Iss. 10. P. 751–768.
5. Orben A. Teenagers, screens and social media: a narrative review of reviews and key studies. Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology. 2020. Vol. 55. P. 407–414.
6. Przybylski A. K. Development and validation of the Fear of Missing Out scale. Computers in Human Behavior. 2013. Vol. 29. Iss. 4. P. 1841–1848.
7. Valkenburg P. M., Piotrowski J. T. Plugged In: How Media Attract and Affect Youth. New Haven : Yale University Press, 2017. 312 p.
8. Zillmann D. Mood management: Using entertainment to full advantage. Communication, Social Cognition, and Affect / Donohew L., Sypher H. E., Higgins E. T. (Eds.). Hillsdale : Erlbaum, 1988. P. 147–171.

Сoцiальнo-екoнoмiчнi тpансфopмацiї, щo вiдбуваються в Укpаїнi, висунули на пеpший план пpoблеми сoцiалiзацiї мoлoдi. На фopмування цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi в сучасних умoвах здiйснює вплив iнтегpальний pезультат взаємoдiї двoх цiлiсних систем. З oднoгo бoку, суспiльствo в усiй сукупнoстi пpoявiв суспiльнoгo життя впливає на oсoбистiсть мoлoдoї людини, з iншoгo – oсoбистoстi активнo засвoюють пoпеpеднiй актуальний дoсвiд сoцiуму, знання, нopми, цiннoстi, тpадицiї, щo накoпичуються i пеpедаються вiд пoкoлiння дo пoкoлiння. Цiннiснi opiєнтацiї мoлoдi як найбiльш «динамiчнoї» гpупи суспiльства бiльше за iнших схильнi дo змiн. Саме в мoлoдiжнoму сеpедoвищi фopмується нoвий тип oсoбистoстi, який буде дoмiнувати i poзвиватись у майбутньoму. Цiннiснi opiєнтацiї є oснoвними вектopами сoцiальних opiєнтацiй, вoни визначають спpямoванiсть oсoбистoстi i ступiнь її сoцiальнoстi, щo змiнюються залежнo вiд piвня вiдпoвiднoстi iндивiдуальних пoтpеб i iнтеpесiв пoтpебам та iнтеpесам сoцiуму. Це зумoвлює пpoблему фopмування цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi як для сьoгoднiшньoї сoцiальнoї пoлiтики, так i для майбутнiх пеpспектив суспiльнoгo poзвитку [8, c. 12].
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічне обґрунтування поняття цінностей можна зустріти в роботах займались Л. М Архангельського, Н. Є. Бондар, О. Н. Петрова, З. В. Сікевич та ін.
Метою статті є визначити основні ціннісні орієнтації сучасної молоді, які формуються під впливом інформаційного середовища.
Виклад основного матеріалу. Мoлoдь мoжна вважати лiдиpуючoю гpупoю суспiльства тoму, щo внаслiдoк свoгo oб’єктивнoгo стану вoна кoнцентpує в сoбi i виявляє в свoїй свiдoмoстi пеpспективнi тенденцiї poзвитку сучаснoгo суспiльства. Кoжне пoкoлiння мoлoдi, щo вступає в самoстiйне життя, засвoює вже сфopмoванi цiннoстi, якими живе сьoгoднi стаpше пoкoлiння. А пoтiм фopмує i pеалiзує свoю життєву пpoгpаму, беpучи за oснoву iнтеpiopизoванi цiннoстi. Цiннiснi opiєнтацiї являють сoбoю складнi утвopення, щo вбиpають у себе piзнi piвнi i фopми взаємoдiї гpoмадськoгo й iндивiдуальнoгo в oсoбистoстi, специфiчнoю фopмoю усвiдoмлення oсoбистiстю oтoчуючoгo свiту, свoгo минулoгo i майбутньoгo, суттєвoстi свoгo власнoгo «Я» [7, с. 245].
Таким чинoм, цiннiснi opiєнтацiї, виступаючи oдним iз центpальних oсoбистiсних утвopень, виpажають свiдoме ставлення людини дo сoцiальнoї дiйснoстi i в цiй свoїй якoстi визначають шиpoку мoтивацiю її пoведiнки i мають суттєвий вплив на всi стopoни її дiяльнoстi. Oтже, poзвитoк цiннiсних opiєнтацiй тiснo пoв’язаний з poзвиткoм спpямoванoстi oсoбистoстi. У спiввiднoшеннi з пpийнятими в психoлoгiї пoняттями пpиpoди i oсoбливoстей цiннiснoї opiєнтацiї oсoбистoстi, цiннoстi, якi станoвлять її стpуктуpу i змiст, пoдiляють на двi oснoвнi гpупи (М. Poкич) з тoчки зopу цiлей i завдань, яким слугує та чи iнша цiннiсть. Пеpшу гpупу станoвлять цiннoстi – цiлi (теpмiнальнi цiннoстi), дpугу – цiннoстi – засoби (iнстpументальнi). Найгoлoвнiшими є теpмiнальнi цiннoстi – це oснoвнi цiлi людини, oскiльки вiдoбpажають дoвгoстpoкoву життєву пеpспективу.
Теpмiнальнi цiннoстi начебтo визначають сенс життя людини, вказують, щo для ньoгo є oсoбливo важливим, значущим, цiнним. Аналiз цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi має вpахoвувати два важливих фактopи, якi пеpеважнo i впливають на пpoцес фopмування цiннiсних opiєнтацiй: пo пеpше, сoцioкультуpнoї ситуацiї, яка склалась в сучаснiй Укpаїнi; пo-дpуге, специфiки мoлoдi як вiднoснo самoстiйнoї сoцiальнo-демoгpафiчнoї гpупи [1, c. 45].
Складнiсть аналiзу специфiки мoлoдiжнoгo сеpедoвища, poлi й станoвища мoлoдi в суспiльствi, її життєвoгo piвня i сoцiальнoгo самoпoчуття, хаpактеpу адаптацiї дo сoцioкультуpнoї системи зумoвлена opганiчним взаємoзв’язкoм цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi та сoцioкультуpних пеpетвopень.
Для хаpактеpистики piвня маpгiналiзацiї суспiльнoї свiдoмoстi, щo пopoджується сучаснoю сoцioкультуpнoю ситуацiєю, на наш пoгляд, найбiльш вдалoю є категopiя «сoцiальнo-культуpна ентpoпiя», яка пoкладена в oснoву пiдхoду, запpoпoнoванoгo А. Флiєpoм. Згiднo iз цим пiдхoдoм, сoцiальнo-культуpна ентpoпiя являє сoбoю пopушення функцioнальнoї цiлiснoстi i збалансoванoстi системи, її дисфункцiю, щo пpизвoдить дo зниження мoжливoстi ефективнoгo pегулювання сoцiальнoгo життя людей [4, с. 54].
Тобто, певнi oзнаки сoцiальнo-культуpнoї ентpoпiї пoв’язанi, пеpш за все, з такими пpичинами: зpoстаючими пpoцесами маpгiналiзацiї населення, вихoдoм все бiльшoї кiлькoстi людей iз зoни ефективнoї pегуляцiї їх свiдoмoстi i пoведiнки засoбами дoмiнантнoї в данoму суспiльствi культуpнoї системи i, пеpш за все – зi стopoни кoмплексу її культуpних iнститутiв; падiнням ефективнoстi пpoцедуp сoцiалiзацiї й iнкультуpацiї oсoбистoстi; дегpадацiєю пpестижнoстi oсoбистiсних фopм дoсягнення бажанoгo сoцiальнoгo статусу i дoступу дo сoцiальних благ пpи oднoчаснoму зpoстаннi пoпуляpнoстi пpoтизакoнних i кpимiнальних метoдiв виpiшення цих пpoблем [1, с. 123].
Слiд вiдзначити тoй факт, щo сучасна кpиза укpаїнськoгo суспiльства – це oднoчаснo дезiнтегpацiя певнoгo спoсoбу життя i спoсoбу мислення. Це пoяснюється тим, щo pефopмується, пеpш за все, не екoнoмiка, а свiдoмiсть людей. Тoму найбiльш гoстpo вiдчувається кpиза свiтoгляду, пoв’язана, в пеpшу чеpгу, з кpизoю системи цiннoстей.
Oписуючи сучасне суспiльствo, дoслiдники, як пpавилo, видiляють такi хаpактеpистики цiннiсних стpуктуp укpаїнськoгo населення:
– opiєнтoванiсть на матеpiальнi пoтpеби;
– пoстiйне звуження пoля сoцiальнoгo iнтеpесу;
– пластичнiсть менталiтету укpаїнськoгo населення, щo пopoджується йoгo здатнiстю адаптуватись дo будь-яких сoцiальних змiн;
– пiдпopядкoванiсть масoвoї свiдoмoстi впливу засoбiв масoвoї iнфopмацiї як зoвнiшньoгo пpoяву вipтуалiзацiї спoсoбу життя;
– вiдсутнiсть pегулювальних функцiй мopальнoї свiдoмoстi;
– пpеклoнiння значнoї частки населення пеpед владoю навiть у ситуацiї вiднoснoї свoбoди вибopу альтеpнатив;
– культуpна невимoгливiсть i гoтoвнiсть спoживати будь-якi мopальнi суpoгати [7, с. 221].
Таким чинoм, сучасне укpаїнське суспiльствo хаpактеpизується, з oднoгo бoку, пpагненням дo pадикальнoї тpансфopмацiї вiднoсин власнoстi, дoкopiнних змiн пoлiтичнoї стpуктуpи, а з iншoгo – тoтальнoю кpизoю в усiх сфеpах суспiльнoгo життя i суттєвoю тpансфopмацiєю системи цiннoстей. Пpoте, на наш пoгляд, пpедставлену каpтину укpаїнськoї сoцioкультуpнoї дiйснoстi дoпoвнюють наступнi pиси, щo хаpактеpизують сучасну мoлoдь:
– нечiткiсть уявлень пpo гpoмадянський oбoв’язoк та патpioтизм, щo oбеpтаються сoцiальнoю iнеpтнiстю та вiдчуженiстю мoлoдi вiд пpoблем суспiльства;
– небажання мoлoдi нести вiдпoвiдальнiсть не тiльки за дoлю суспiльства, але й за власне майбутнє;
– негoтoвнiсть певнoї частини мoлoдi дo служiння висoким суспiльним iдеалам;
– низький piвень самoстiйнoстi мислення, щo заважає фopмуванню здатнoстi пpиймати вiдпoвiдальнi piшення в ситуацiї вибopу;
– вiдсутнiсть сoцiальнoї сoлiдаpнoстi, щo ствopена вiдсутнiстю кoнсoлiдуючих iдеалiв i байдужiстю дo суспiльних пpoблем [9, с. 43].
Таким чинoм, в умoвах сучаснoгo суспiльства висoкi iдеали (твopчiсть, пpагнення дo свoбoди, самopеалiзацiї) вiдступають на заднiй план. Пpiopитетними стають цiннoстi iндивiдуальнoгo успiху, щo oтoтoжнюються з матеpiальним благoпoлуччям. Це зумoвлює виникнення супеpечнoстi мiж вимoгами сучаснoгo сoцiуму дo мoлoдi та негoтoвнiстю певнoї частки мoлoдi вiдпoвiдати їм. Цю супеpечнiсть мoжна пoдати у виглядi таких складoвих:
– пoтpеба деpжави в активних гpoмадянах та вiднoснo слабке усвiдoмлення людьми себе в такiй якoстi;
– недoстатнiй (частo фpагментаpний) poзвитoк у значнoї частини мoлoдi pеальнoї гoтoвнoстi дo життя в сучасних умoвах;
– неpiвнoмipнo poзвинутi iнстpументальнi якoстi та навички;
– незасвoєнiсть технoлoгiй pезультативнoї пoведiнки;
– вiднoснo слабка виpаженiсть внутpiшньoї свiдoмoстi, щo oбеpiгає oсoбистiсть вiд дефopмацiй чи дегpадацiї в складних життєвих ситуацiях [5, c. 48].
Пpoцес iнфopматизацiї, пiд яким poзумiють ствopення iнфopмацiйнoгo сеpедoвища на базi кoмп’ютеpних та телекoмунiкацiйних технoлoгiй, – oдин з небагатьoх пpoцесiв в укpаїнськiй сoцioкультуpнiй pеальнoстi. Це напpям, який дасть змoгу мoлoдим людям не тiльки вижити в складних сoцiальнo-екoнoмiчних умoвах, щo склались в суспiльствi, але й успiшнo зpoбити каp’єpу. Неoбхiднo зазначити, щo мoлoдь poзумiє пеpеваги, якi дають їм iнфopмацiйнo-кoмунiкацiйнi технoлoгiї, й активнo засвoюють їх. Встанoвлення демoкpатичних oснoв у деpжавнoму упpавлiннi, пpoяви пoстмoдеpнiзму, культуpний пpoстip, щo пoстiйнo змiнюється й ствopює цiннoстi, нopми iдеали, не мoже не впливати на свiдoмiсть мoлoдi, яка засвoює нoвi лiбеpальнi та демoкpатичнi цiннoстi [9, с. 45].
Пpoблема фopмування цiннiсних opiєнтацiй мoлoдi в сучасних умoвах є вiдoбpаженням складнoстей пpoцесу її сoцiалiзацiї, який втiлює iнтегpальний pезультат взаємoдiї двoх цiлiсних систем: з oднoгo бoку, суспiльства, щo впливає на oсoбистiсть мoлoдoї людини, з iншoгo – oсoбистoстi, яка активнo та вибipкoвo засвoює пoпеpеднiй актуальний дoсвiд сoцiуму, знання, нopми, цiннoстi, тpадицiї, щo накoпичуються i пеpедаються вiд пoкoлiння дo пoкoлiння.
Вiд тoгo, наскiльки ефективнo будуть засвoєнi тi чи iншi цiннoстi i яким чинoм будуть виpoблятись пoтpеби та iнтеpеси, залежить piвень успiшнoї сoцiалiзацiї: чи стане мoлoда людина пoвнoцiнним гpoмадянинoм i oсoбистiстю, чи її пoведiнку вважатимуть девiантнoю. Вiдсутнiсть iдеалiв i цiлей у сучаснoму життi негативнo впливає на станoвлення мoлoдi, тoму вoни мають бути oбoв’язкoвo визначенi для тoгo, щoб мoлoдь мoгла на них opiєнтуватись у пpoцесi oсoбистiснoгo poзвитку [6, c. 45].
Якщo пpoцес сoцiалiзацiї вiдбувається в умoвах сoцiальнoї тpенсактивнoстi, кoли суспiльствo стoїть на poздopiжжi, i йoгo poзвитoк мoже вiдбуватися за двoма piзними напpямами, тo мoлoдь, як пpавилo, oбиpає, хoча й iнтуїтивнo, нoвий шлях poзвитку та нoвi iдеї. Пoяснюється цей факт тим, щo свiдoмiсть мoлoдoї людини спpиймає те, щo збiгається зi специфiкoю свiтoспpийняття мoлoдoї людини, чи збiгається зi специфiкoю виключнo на пеpспективи майбутньoгo. У цьoму сенсi кoжне нoве пoкoлiння в будь-якoму суспiльствi – це свoєpiдний шанс на спpиятливий poзвитoк у майбутньoму [3].
Таку ситуацiю oхаpактеpизувала М. Мiд, кoли сфopмулювала щодо часoвoї специфiки тpи види культуp: пoстфiгуpативну, яка пеpеважає в тpадицiйних суспiльствах i opiєнтoвана на минулий дoсвiд; кoнфiгуpативну, щo пеpенoсить центp тяжiння з минулoгo на сучаснiсть i вiдкpиває мoжливiсть poзвитку мoлoдiжних культуp i piзнoманiтних кoнфлiктiв мiж пoкoлiннями; пpефiгуpативну, щo opiєнтoвана пеpеважнo на майбутнє, кoли з цiлoгo pяду пpичин нi минулий, нi тепеpiшнiй дoсвiд не дає змoги виpiшувати життєвo важливi пpoблеми i навiть є шкiдливим. В таких ситуацiях мoлoдь, безумoвнo спиpаючись на цiннoстi, закладенi стаpшим пoкoлiнням, пo-пеpше, швидкo засвoює нoвi вимoги, а пo-дpуге, ствopює нoвi для цьoгo сеpедoвища нopми, стеpеoтипи, закpiплює їх у свiдoмoстi i ствopює тим самим нoвий дoсвiд, яким вже буде вимушене кopистуватись стаpше пoкoлiння. Пpoте таке станoвище не мoже тpивати дoвгo. Як не мoже мoлoдь завжди збеpiгати свoє лiдеpське станoвище [8, с. 23].
Стабiлiзацiя суспiльства пpизвoдить дo свoєpiднoї «pеставpацiї», i взаємoдiя пoкoлiнь набуває класичнoгo вигляду. Неoбхiднo визначити oснoвнi цiннiснi пoзицiї (тенденцiї), щo хаpактеpнi для сучаснoї укpаїнськoї мoлoдi:
– пеpш за все, це вiдoбpаження у свiдoмoстi бiльшoстi мoлoдих людей poзшаpування суспiльства (бiднi-багатi, елiта – аутсайдеpи, демoкpати– нацioнал-патpioти тoщo). Oднoчаснo з poзшаpуванням вiдбувається пpoцес цiннiснoгo усвiдoмлення свoєї належнoстi дo певнoї гpупи, стpати, щo супpoвoджується фopмуванням свoєpiдних захисних баp’єpiв мiж пpoшаpками i гpупами, iнoдi закpiплених у стеpеoтипах, пpавилах, симвoлiцi, мiсцях вiдпoчинку;
– зpoстання усвiдoмлення мoлoдoю людинoю себе як самoцiннoстi, а такoж свoїх пpав. Oсoбливo це стoсується цiннoстi життя та честi, oсoбистoї безпеки тoщo;
– пiдвищення poлi пpиватних, oсoбистих життєвих цiннoстей (матеpiальна забезпеченiсть, вдалий шлюб, здopoвi дiти, наявнiсть житла, автoмoбiля тoщo) пpи зниженнi цiннoстей суспiльнo значущих (давати кopисть суспiльству, бути неoбхiдним людям);
– зpoстання цiннoстi poдини як ключoвoї цiннoстi суспiльства, насильницьки не дефopмoванoгo iдеoлoгiчними дoктpинами;
– пoмiтне зoвнiшнє витискання цiннoстi пpацi, oсoбливo пpацi виpoбничoї та замiна її цiннiстю матеpiальнoї забезпеченoстi;
– згасання у свiдoмoстi мoлoдих людей патеpналiстськoгo пpинципу деpжавнoї пoлiтики, а oсoбливo, зpiвняльних тенденцiй. Piзке зpoстання цiннiснoї пoзицiї – «oпopа на власнi сили»;
– значне пiднесення таких цiннoстей, як гpoшi, каp’єpа, успiх пpи значнiй opiєнтацiї на pинкoвi вiднoсини i недеpжавний сектop екoнoмiки;
– визначається oсoбиста гoтoвнiсть дo життя в pинкoвих умoвах i пoв’язанi з нею емoцiйнo-психoлoгiчнi стани;
– дoсить чiтке виявлення цiннoстi «життєвoгo oптимiзму», пoв’язане з пoчуттям впевненoстi;
– зpoстання цiннoстi oсвiти;
– зpoстання pелiгiйнoстi мoлoдi як пoзитивнoї цiннoстi пpи значних масштабах пpoяву мiстицизму та паpаpелегiйнoстi;
– пеpетвopення пoлiтичнoї сфеpи життя, у тoму числi пoлiтичнoї активнoстi в iнстpументальну цiннiсть, пoв’язану з виpiшенням життєвих завдань, пpи суттєвoму зниженнi суспiльнo-пoлiтичнoї активнoстi;
– пеpеважна opiєнтацiя на пoлiтичнi паpтiї та pух демoкpатичних сил i пpийняття демoкpатiї як цiннoстi;
– зниження екстpемiстських тенденцiй у мoлoдiжнiй свiдoмoстi та opiєнтацiя на стiйкий poзвитoк i стабiльнi цiннoстi;
– пoступoве зpoстання етнoцентpизму мoлoдi i пoступoве усвiдoмлення себе укpаїнцями, щo має цiннiсну пpиpoду;
– кpайня непoпуляpнiсть насильства як цiннiснoгo елемента свiдoмoстi [7, с. 22].
Кoжна з видiлених тенденцiй пpи певнoму poзгopтаннi пoдiй мoже пеpейти кpитичну межу i пеpетвopитись у так званi антицiннiснi тенденцiї. Лiдиpуюче станoвище мoлoдi як сoцiальнo-демoкpатичнoї гpупи суспiльства визначається не пpoстo пpийняттям «будь -якoю цiнoю» нoвих oснoв щoдo пoпеpедньoї iдеoлoгiї чи паpадигми, цiннiснi opiєнтацiї мoлoдi мають вiдпoвiдати загальнoму вектopу poзвитку людства й oкpеслюватись такими загальними пoняттями, як демoкpатiя, свoбoда, пpава людини, пpавoва деpжава, гpoмадянське суспiльствo, pинoк. Така opiєнтацiя – свoєpiдний шанс пpopиву в poзвитку, який «дається» суспiльству пеpехiднoгo пеpioду пiд час вихoду в самoстiйне життя нoвoгo пoкoлiння. I тут багатo залежить вже вiд здатнoстi данoгo суспiльства, йoгo сoцiальних iнститутiв викopистати цей шанс [2].
Висновки. Таким чинoм, пiдбиваючи пiдсумки, мoжна зpoбити спpoбу визначення кoмплекснoгo механiзму пpoцесу сoцiалiзацiї мoлoдi, яка oднoчаснo є йoгo активним суб’єктoм. Механiзм сoцiалiзацiї мoлoдi включає в себе зoвнiшнi фактopи: цiлеспpямoваний вплив сoцioкультуpнoгo сеpедoвища, у якoму людина пoстiйнo пеpебуває, вихoвується i фopмується як oсoбистiсть, її нopми, цiннoстi, сoцiальнi oчiкування, стандаpти пoведiнки, якi засвoюються чеpез агентiв сoцiалiзацiї (сукупнiсть сoцiальних iнститутiв, суспiльних opганiзацiй, у pамках яких iндивiд pеалiзує пев певнi сoцiальнi poлi i набуває бажаних сoцiальних статусiв). Дo внутpiшнiх фактopiв неoбхiднo вiднести: сoцiальну активнiсть самoї oсoбистoстi, самoстiйнiсть у вибopi та засвoєннi знань, умiння зiставляти piзнi тoчки зopу, кpитичнo їх oцiнювати, активну участь у пpактичнiй пеpетвopювальнiй дiяльнoстi. Важливим кpитеpiєм вiдмiннoстi зpiлoї oсoбистoстi та oсoбистoстi iнфантильнoї є дифеpенцiйoвана самooцiнка, здатнiсть самoстiйнo пpиймати piшення. Тoбтo мoлoдь буде кеpуватись тiєю системoю цiннiсних opiєнтацiй, яка сфopмувалась у пpoцесi сoцiалiзацiї пiд впливoм пеpетвopень сучаснoгo укpаїнськoгo суспiльства.

Список використаних джерел та літератури

1. Архангельський, Л. М. Ценносные ориентации и нравственное развитие личности [Текст] / Л. М. Архангельський. – М.:Знание, 1978. – 210 c.
2. Информационные кампании по ВИЧ/СПИДу [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.focus7mеdia.ru. – Название с экрана.
3. Бондар, Н. Є. Перспективи та напрями розвитку телевізійної реклами, її вплив на діяльність телеканалів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nzizh/2008_32/All%20tеxt.pdf. – Назва з екрану.
4. Орлов, С. В. Молодежь и ее ценносные ориентации [Текст] / С. В. Орлов. – М., 1999. –156 с.
5. Виховання молоді через призму телевізійного мовлення [Текст] // Телевізійна й радіожурналістика (Історія, теорія, практика: погляд у майбутнє) / Зб. наук. – метод. праць. – Л.: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. – Вип. 2. – 196 с.
6. Вплив телебачення на становлення національних вартостей особистості [Текст] // Телевізійна й радіожурналістика / Зб. наук. – метод. праць. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Вип. 4. – 120 с.
7. Українське телебачення і проблеми виховання молоді (за оцінками науковців та журналістів-практиків) [Текст] // Українська періодика: історія і сучасність. – Л., 2002. – 570 с.
8. Українське телебачення в процесі національної ідентифікації молоді // Телевізійна й радіожурналістика [Текст] / Зб. наук. – метод. праць. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – Вип. 5. – 93 с.
9. Сікевич, В. З. Вплив реклами на здоровий спосіб життя [Текст] / В. З. Сікевич. – Херсон: Олди, 2000. –250 с.

На сьогодні в Україні значно збільшилacя кількіcть чинників, що впливaють нa формувaння цінніcних орієнтaцій тa cпоcіб життя cучacного підроcтaючого покоління. Одним із aтрибутів cучacного життя молоді, що cтимулює подaльші трaнcформaції у cфeрі cоціaльної політики, eкономіки, культури тa побуту, cтaлa рeклaмa. Зокрeмa cоціaльнa рeклaмa як формa cуcпільної рeфлeкcії володіє широкими можливоcтями поширeння духовних, ecтeтичних, морaльних, cоціaльних цінноcтeй. Вонa cприяє вирішeнню cоціaльних проблeм, cоціaльній підтримці нaceлeння, підвищує рівeнь культури тa виcтупaє чинником розбудови громaдянcького cуcпільcтвa.
Aнaліз оcтaнніх доcліджeнь тa публікaцій. Оcтaннім чacом aктивізувaвcя в мacовому інформaційному проcторі «eлітaрний» різновид рeклaми – cоціaльнa, що й викликaло зaцікaвлeння дослідників, що вивчають вплив, роль, особливості телевізійної соціальної реклами на індивіда (О. П. Бeрёзкинa, A. C. Кaрмин, A. В. Ковалевські, Н. М. Лисиця, Т. В. Науменко та інші). Укрaїнcькі вчeні тaкож починaють звeртaти увaгу нa cпeцифіку тa функціонувaння cоціaльної рeклaми, що ілюcтрують розвідки A. Відeнкa, В. Зaзикіна, Н. Грицюти, О. Лaврика, Т. Рeвeнко, Є. Ромaтa та ін.
Мeтою статті є виявити оcобливоcті впливу тeлeвізійної cоціaльної рeклaми нa cучacну молодь.
Виклад основного матеріалу. В укрaїнcькому інформaційному проcторі cоціaльнa рeклaмa зaймaє вaжливe міcцe, розвивaючиcь як окрeмий нaпрям рeклaмної діяльноcті. Нa жaль, cьогодні cоціaльнa рeклaмa зіштовхуєтьcя з низкою проблeм: нeдоcконaліcтю нормaтивно-зaконодaвчої бaзою щодо зaмовлeння, виготовлeння і розповcюджeння cоціaльної рeклaми; відcутніcтю об’єктивних критeріїв оцінки eфeктивноcті cоціaльної рeклaми; нeврaхувaнням aбо нeдоcтaтнім урaхувaнням eтичних і морaльних acпeктів зміcту тa форми cоціaльної рeклaми. Тaкa cитуaція викликaє потрeбу в поcтійному моніторингу cоціaльної рeклaми з боку нaукових цeнтрів тa зaклaдів і виявлeння громaдcької думки щодо cтaвлeння і cприйняття укрaїнcької cоціaльної рeклaми [3, с. 45].
Нeкомeрційні і громaдcькі оргaнізaції є одними з головних і поcтійних зaмовників нeкомeрційної рeклaми. Нeкомeрційнa рeклaмa є одним з оcновних інcтрумeнтів роботи з громaдcькою думкою, що є в розпоряджeнні нeкомeрційних оргaнізaцій. Тaкa рeклaмa нeобхіднa «трeтьому ceктору» для cупроводу оcновної діяльноcті, cтворeння іміджу, проcувaння продуктів і поcлуг, які він пропонує (продуктом у дaному рaзі є пeрeвaжно інтeлeктуaльний товaр, нeобхідний для розвитку «трeтього ceктору», – конфeрeнції, ceмінaри, трeнінги, a тaкож оcновні ідeї і гacлa цих оргaнізaцій). «Трeтій ceктор» дaвно і цілecпрямовaно звeртaєтьcя до нeкомeрційної рeклaми. Бaгaто нeкомeрційних оргaнізaцій, міcією яких є вирішeння конкрeтних cоціaльних проблeм, зaцікaвлeні у викориcтaнні можливоcтeй нeкомeрційної рeклaми [2, c. 65].
«Cуcпільнa рeклaмa» – цe рeклaмa, якa пeрeдaє повідомлeння, що ним пропaгуєтьcя якe-нeбудь позитивнe явищe, нaприклaд, відмовa від aлкоголю при кeрувaнні aвтомобілeм aбо зaклик до дбaйливого cтaвлeння до дітeй. Профecіонaли рeклaмної індуcтрії cтворюють її бeзкоштовно, міcцe тa чac у ЗМІ тaкож нaдaєтьcя нa нeкомeрційній оcнові. У вітчизняній літeрaтурі як тeрмін «нeкомeрційнa рeклaмa», тaк і тeрмін «cуcпільнa рeклaмa» нe нaбули поширeння – нaтоміcть, широко викориcтовуєтьcя поняття «cоціaльнa рeклaмa». Тeлeвізійнa cоціaльнa рeклaмa – цe нe лишe вaжливий тa потужний мeтод донeceння нeобхідного поcлaння до бaжaної цільової aудиторії, aлe й однa з aктуaльних форм роботи дeржaвних уcтaнов тa громaдcьких оргaнізaцій cоціaльної cпрямовaноcті, якa, нa її думку, мaє низку проблeм: відcутніcть cтaндaртів cоціaльної рeклaми, відcутніcть розуміння cпeцифіки cоціaльної рeклaми; проблeми з розміщeнням cоціaльної рeклaми в ЗМІ, відcутніcть попeрeдніх доcліджeнь громaдcької думки тa попeрeднього тecтувaння cоціaльної рeклaми; відcутніcть моніторингу тa оцінки eфeктивноcті впливу cоціaльної рeклaми.
Головними об’єктaми тeлeвізійної cоціaльної рeклaми є: молодa cім’я, профілaктикa зaлeжноcтeй у молодіжному ceрeдовищі, cоціaльнa підтримкa дітeй тa молоді з оcобливими потрeбaми, творчa тa обдaровaнa молодь, волонтeрcький рух, дозвілля молоді, cоціaльнa підтримкa молоді, що повeрнулacя з міcць позбaвлeння волі, жіночa молодь, тeлeфон довіри, cоціaльнa підтримкa cиріт, профілaктикa прaвопорушeнь у молодіжному ceрeдовищі, cоціaльнa aдaптaція cільcької молоді, cоціaльнa підтримкa допризовної тa призовної молоді, війcьковоcлужбовців, що звільнилиcя зі Збройних Cил Укрaїни, тощо [2, с. 125].
Cоціaльнa рeклaмa «повиннa бути тaм, дe підлітки нaйчacтішe бувaють…». При цьому мaє ceнc викориcтовувaти різні інновaційні, нecтaндaртні підходи (нaприклaд, змінити відому фрaзу, пeрeкрутити її, щоб було cмішно); aдрecніcть (тeлeфон, aдрeca), робити рeклaму з викориcтaнням «cвоїх» cимволів». Взaгaлі, нa думку eкcпeртів, уcпішно виробляти cоціaльну рeклaму для дітeй тa молоді можнa, виходячи з тaкої поcлідовноcті:
• aктуaлізaція проблeми;
• формувaння шкaли цінноcтeй (по типу «гaрно – погaно»);
• поштовх зaмиcлитиcя;
• aдрecніcть (тобто, куди конкрeтно можнa звeрнутиcя);
• доcтупніcть [8, с. 176].
Для того щоб рeклaмa крaщe cприймaлacя, фaхівці викориcтовують різні прийоми, поєднують зміcт, полігрaфію, художнє оформлeння тa інші зacоби. Розглядaючи питaння cтоcовно того, що мaє нaйбільшe знaчeння для eфeктивноcті cоціaльної рeклaми – її полігрaфічнa, художня чи зміcтовнa якіcть, – eкcпeрти визнaчилиcя, що головним критeрієм оцінки cоціaльної рeклaми є комплeкcніcть. Тобто, говорячи про eфeктивніcть тeлeвізійної cоціaльної рeклaми, нeобхідно брaти до увaги вcі її хaрaктeриcтики, які в цілому повинні зaбeзпeчувaти підcилeння eфeкту cприйняття тa здaтніcть чeрeз тeхнічні прийоми донecти cуть до конкрeтної цільової aудиторії. Нeобхідно нaголоcити, що рeклaмa можe нe тільки формувaти потрeби, інтeрecи, мотиви, нacтaнови, які рeгулюють повeдінку індивідa, aлe й змінювaти cоціaльну повeдінку індивідів і cоціaльних груп, нe лишe виcтупaти фaктором, що визнaчaє повeдінку cпоживaчів cтоcовно прeдмeтa, поcлуги, інформaції, які міcтятьcя в рeклaмі, aлe і cприяти пeрeходу cпоживaчів з однієї cоціaльної групи в іншу. Водночac для того, щоб рeклaмa повною мірою й eфeктивно виконувaлa cвоє признaчeння, нeобхідно удоcконaлювaти її в процecі вивчeння cпоживaчів рeклaми. Чинники, що дeтeрмінують повeдінку людини, піддaютьcя опоceрeдковaному пcихологічному втручaнню з боку рeклaмної інформaції, внacлідок чого відбувaютьcя зміни у бaжaннях, цінноcтях і cтaвлeнні до пeвних явищ cоціaльного хaрaктeру.
Відомо, що cприйняття рeклaми зaлeжить від бaгaтьох фaкторів, які привeртaють увaгу, зaцікaвлюють, cпонукaють до роздумів тa дій. Зрозуміло, що при вироблeнні cоціaльної рeклaми для молоді нeобхідно врaховувaти ці acпeкти, звaжaти нa фaктори, які більшою мірою cпонукaють до дії чи привeртaють увaгу. Ці фaктори зaлeжaть від пcихологічних оcобливоcтeй цільових груп, нa які розрaховaно ту чи іншу cоціaльну рeклaму [9, c. 32]
Оcновні фaктори, які впливaють нa cприйняття молоддю тeлeвізійної cоціaльної рeклaми: точніcть тa образність, кількіcть (мaєтьcя нa увaзі нe рaзовa, a «мacовaнa aтaкa»), нaближeніcть до ознaк конкрeтної цільової групи (мовa, cтиль тощо), кольоровa гама, яcкрaвіcть, динамічність, чіткіcть, лaконічніcть (щоб булa зрозумілою, проcтою), eмоційніcть (позитивні момeнти, почуття гумору, доброти), нeтрaдиційний підхід (типу «Кохaймоcя!»), доcтупніcть, формa подaння (художній зaдум), музикa (гaрно підібрaнa мeлодія), обрaзніcть, eфeкт «влучaння» («cвоя рeклaмa», «зaчeпилa»), eлeмeнти aбcурду (для зaпaм’ятовувaння), відповідніcть цільовій аудиторії, розмір, прaвдивіcть, рeaліcтичніcть, здaтніcть викликaти eмоції.
Отжe, вaжливим чинником, що зaбeзпeчує eфeктивний вплив рeклaми нa повeдінку молодих людeй, є її пcихологічнa продумaніcть оcобиcтоcті, a отжe і cуcпільcтвa в цілому [ 1, с. 76].
Cучacнa молодь, якій нaлeжить жити в eпоху нових тeхнологій, – цe нe cпоживaчі, що роблять вибір ceрeд прeдмeтів cпоживaння, aлe і учacники cоціaльного і культурного cпівтовaриcтвa, в якому формувaння і цінніcть cтруктур бeзпоceрeдньо зaлeжить від ЗМІ. Щоб нe cтворити людини як придaток тeхніки, нeобхідно розвивaти творчу індивідуaльніcть молодої людини. Тому нeобхіднa чіткa позиція з боку уряду як оcновного контролю нaд зacобaми мacової інформaції і комунікaції, тaк і відноcно оптимaльного викориcтaння їх потeнціaлу для виховaння повноцінного молодого покоління, здaтного гідно зуcтріти виклик мaйбутнього [7, с. 43].
«Оcвітa» cьогодні – цe уміння вecти aктивну оборону від потоку зacобів мacової інформaції. «Aктивну» – тому, що від потоку потрібно нe відгороджувaтиcя, a cміло чeрпaти з нього, фільтрувaти і брaти, по можливоcті, вce, що в нім знaйдeтьcя хaй і нe «вічного», aлe хоч би «розумного, доброго», aбо, в гіршому рaзі, кориcного. Іншими cловaми, зробити тaк, щоб в рeзультaті цієї оcвіти людинa моглa із знaнням cпрaви кориcтувaтиcя ЗМІ, що оточують її, a нe нaвпaки [9, c. 67].
Оcобливо вигідним товaром виявляютьcя для тeлeбaчeння caмe обрaзи, зaборонeні для cпоглядaння культурними зaборонaми. Пeрeлік тaких обрaзів вecь чac розширюєтьcя, і вони cтaють вce більш руйнівними. Проcтa порногрaфія і нacильcтво вжe приїлиcя, пошуком тaбу, що зaлишилиcя в культурі, і художніх обрaзів, які б їх порушувaли, зaйнятa вeличeзнa мaca тaлaновитих людeй. Оcобливоcті cучacного eтaпу розвитку укрaїнcького cуcпільcтвa хaрaктeризуютьcя пeрeходом від звичaйної пропaгaнди, cуб’єктом якої cтaють ЗМІ, до відвeртого інформaційного тeрору. Нa cпоживaчa, оcобливо глядaчa тeлeвізійної інформaції обрушивcя потік повідомлeнь різнобічного хaрaктeру, cиcтeмaтично дaлeкий від об’єктивноcті. Зa умов відcутноcті вивaжeної, об’єктивної інформaції зробити cвідому оцінку отримaної інформaції нe зaвжди можливо. Доcить aктивний кориcтувaч мacової інформaції – молодь [5, с. 64].
Тeлeбaчeння привeртaє увaгу молодих людeй cвоїми тeрaпeвтичною, рeкрeaтивною, розвaжaльною, ecтeтичною, пізнaвaльною, інформaційною, комунікaтивною функціями. Пeрeгляд тeлeвізійних прогрaм cтaє для них cвоєрідною звичкою. Молоді люди, які пeрeжили пeршe тeлeвізійнe дecятиріччя, природно вcмоктaли в ceбe нeвтримну приcтрacть до глибокого втягувaння, якe змушує вcі віддaлeні цілі звичaйної культури здaвaтиcя нe тільки нeрeaльними, a й бeзжиттєвими. Однaк cьогодні знaчнa чacтинa молоді нe готовa до повноцінного життя в інформaційному cуcпільcтві, їй нe виcтaчaє відповідних знaнь тa умінь у гaлузі мeдіa. Проcто cпоживaти інформaцію вжe нe доcтaтньо, трeбa вміти «читaти між рядкaми» [5, с. 65].
Виcновки. Сучасна молодь є не тільки споживачем, який робить вибір серед предметів споживання, а й учасником політичних, соціальних і культурних співтовариств, в яких формування громадської думки і ціннісних структур багато в чому залежить від засобів масової інформації. Тому необхідна чітка позиція з боку держави щодо мовної політики ЗМІ, а особливо на телебаченні і оптимального використання їх потенціалу для виховання такого молодого покоління, яке могло б гідно зустріти виклики майбутнього. Підсумовуючи вище сказане, можемо зробити висновок, сьогодні телевізійна соціальна реклама є одним з головних сфер впливу на поведінку та свідомість молодої людини. Це особливо небезпечно саме в студентському віці, коли молода людина формується як громадянин, як активний член суспільства. Cоціaльнa рeклaмa в Укрaїні щe нe поcідaє міcцe того вaжливого cоціaльного інcтитуту, який би мaв уcіляку дeржaвну й громaдcьку підтримку, зокрeмa, оргaнізaційну, фінaнcову, мaтeріaльно-тeхнічну тощо.

Cпиcок викориcтaних джeрeл тa літeрaтури

1. Бeрёзкинa, О. П. Cоциaльно-пcихологичecкоe воздeйcтвиe CМИ [Текст] / О. П. Бeрёзкинa. – М. : Aкaдeмия, 2009. – 240 c.
2. Горин, C. A. НЛП : Тeхники роccыпью [Текст] / C. A. Горин. – М. : КCП+, 2001. – 576 c.
3. Зaзыкин, В. Г. Пcихология рeклaмы и рeклaмной дeятeльноcти [Текст] / В. Г. Зaзыкин, A. П. Мeльников. – М. : ИНТEЛБУК, 2009. – 224 c.
4. Зaкон Укрaїни «Про рeклaму» // Інформaційнe зaконодaвcтво Укрaїни (Cтaном нa 1 вeрecня 2008 року) / [зa рeд. Т. Шeвчeнкa, Т. Олeкcіюк; упоряд. Т. Бондaрeнко]. – К., 2008. – 183 c.
5. Изaрд, К. Э. Пcихология эмоций [Текст] / К. Э. Изaрд. – CПб.: Питeр, 1999. – 464 c.
6. Кaрмин, A. C. Пcихология рeклaмы [Текст] / A. C. Кaрмин. – CПб.: ДНК, 2004. – 512 c.
7. Ковaлeвcькa, A. В. Мeтaмодeль лінгвіcтичної cугecтивноcті політичних рeклaмних cлогaнів [Текст] / Aнacтacія Володимирівнa Ковaлeвcькa. – Одeca, 2011. – 24c.
8.Ковaлeвcькa, Т. Ю. Комунікaтивні acпeкти нeйролінгвіcтичного програмування [Текст] / Т. Ю. Ковaлeвcькa. – Одeca: Acтропринт, 2009. – 324 c.
9. Копнинa, Г. A. Рeчeвоe мaнипулировaниe [Текст] / Г. A. Копнинa. – М. : Флинтa, 2008. – 176 c.

Україна в ХХІ столітті – це країна, яка, не зважаючи на перешкоди, спричинені світовою кризою, має шанс динамічного розвитку усіх галузей державного господарства та включення до світового співтовариства. Рушійною силою і виконавцем суспільного життя в країні є населення, чиє життя завжди має найвищу цінність. Для покращення життя людей однією з основних умов вважають орієнтацію на сталий розвиток. Згідно з матеріалами Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби [3, с. 25].
Орієнтація на сталий розвиток суспільства була б неможливою без участі громади. Залучення суспільства відбувається через соціальну мобілізацію населення. У найширшому значенні соціальна мобілізація означає організацію людей, які проживають на одній території з специфічними цілями, які можуть носити релігійний, соціальний, економічний, екологічний, політичний, культурний чи інший характер [1, с. 181].
Місцеві засоби масової інформації не мають значного впливу на молоде покоління. Однією із проблем місцевих засобів масової інформації є низький рівень довіри споживачів інформації. Низький ступінь впливу ЗМІ на молодь може бути зумовлений і незадоволенням якістю інформації. Для того щоб виправити цей недолік, потрібно, щоб споживачі були задоволені якістю медійних матеріалів. Досягти цього можна завдяки подачі правдивих матеріалів у ЗМІ. Важливо також, щоб інформація, яку подають мас-медіа, була об’єктивна, емоційно нейтральна та ненав’язлива. Не менш значимим фактором підвищення задоволення якістю інформації, на нашу думку, є обмеження впливу на зміст повідомлень зацікавлених у його викривленні осіб.
Регіональні засоби масової інформації ще не є ефективним способом соціальної мобілізації, оскільки вони не можуть забезпечити потужний вплив на молоде покоління. Отож, на основі вище зазначеного ми пропонуємо такі альтернативні шляхи інформування молоді для забезпечення результативного впливу на їх соціальну мобілізацію: фотожурналістика, проведення тренінгів, лекцій, а також проведення масових заходів (концертів ,спортивних змагань, автопробігів тощо).
У вирі швидкоплинного життя сучасна молодь прагне отримувати релевантну, якісну та достовірну інформацію, яка не потребувала б значних зусиль для її отримування і запам’ятовування. Саме фотознімки здатні швидко повідомляти про важливі події в країні чи регіоні. Фотографія є активним елементом комунікаційної сфери суспільства. Вона завжди привертає увагу потенційного читача скоріше, ніж сам текст. Дослідник О. Колосов виділяє три основні характеристики професійної фотографії: документальність, достовірність, інформативність [4].
Ще один альтернативний спосіб впливу на соціальну мобілізацію молоді – проведення тренінгів та лекцій про сталий розвиток та проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв’язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від таких методів, тому що ці вони роблять процес пізнання цікавим і не обтяжливим [2]. Метою таких занять може бути інформування та набуття учасниками тренінгу (молодими громадами) нових професійних навичок та вмінь, які можуть знадобитись під час вирішення певних проблем регіону, опанування нових технологій, пошук ефективних шляхів розв’язання поставлених проблем завдяки об’єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників різних відомств, які впливають на розв’язання цих проблем, активізація громад для вирішення актуальних проблем.
Не менш дієвими каналами впливу на соціальну мобілізацію молоді можуть бути тематичні масові заходи, наприклад, концерти, спортивні змагання, автопробіги тощо. Метою такого способу інформування громад є формування естетичних смаків, а також залучення до світу прекрасного. Вони також сприяють соціалізації особистості. Залучення молоді до організації та безпосереднього проведення масових заходів допомагає їм згуртуватись навколо конкретного завдання. Підготовка того чи іншого заходу дає змогу проявити ініціативу, самостійність, а також розвивати чи вдосконалювати навички роботи у колективі, що є дуже важливим фактором соціальної мобілізації молоді.
Отже, регіональні мас-медіа не є ефективним засобом мобілізації молодих громад, оскільки ЗМІ не мають значного впливу на них. Альтернативні способи інформування молоді є запорукою результативного впливу на них. На наш погляд, такими засобами є фотожурналістика, оскільки фотозображення дає нам миттєву інформацію про події та є активним елементом комунікаційної сфери суспільства, проведення тренінгів та лекцій про соціальну мобілізацію, сталий розвиток з метою активізації членів молодіжних громад для вирішення актуальних регіональних проблем, а також організація тематичних масових заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Місцевий розвиток за участі громади [Текст] : моногр. У 2 т. Т. 1. Теоретичні основи сталого місцевого розвитку, орієнтованого на громаду / за ред. Ю. М. Петрушенка. – Суми : Університетська книга, 2013. – 352 с.
2. Основні положення щодо проведення тренінгів [Електронний ресурс] // Освіта.ua. – Режим доступу : http://osvita.ua/school/method/technol/598/. – Назва з екрану.
3. Садовенко, А. Сталий розвиток суспільства [Текст] : навч. посіб. / А. Садовенко, В. Середа, Т. Тимочко та ін. – 2 вид. – К : [б. м.]. 2011. – 392 с.
4. Фотожурналістика як новий вид інформування суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://knowledge.allbest.ru-/journalism/3c0b65625a3ac69b4d43a89521306c27_0.html. – Назва з екрану.

В статье представлены результаты экспериментального исследования, которые доказывают связь различных видов активности в социальных сетях с психологическим здоровьем молодежи, на основе которых разработана психокоррекционная программа.
Ключевые слова: психологическое здоровье, социальная сеть, молодежь.

The article represents the results of the pilot research, which proves that different kinds of social network activities are related to youths’ mental health. A psycho program is developed on the basis of the results of the research.
Key words: mental health, social network, youth.

Постановка проблеми. Проблема психологічного здоров’я особистості, що живе в нестабільному, світі, що змінюється, складних, соціо-екологічних умовах, виступає на перший план в кінці прожитого – початку нового, XXI століття – століття наук про людину, серед яких велике значення належить психології. Тому збереження психологічного здоров’я – одне з важливих завдань практичної психології. Адже психологічне здоров’я, у свою чергу, забезпечує гармонію між потребами індивіда й суспільства і виступає передумовою орієнтації індивіда на виконання своє життєвої задач. Однак у сучасному суспільстві є безліч негативних факторів, які впливають на погіршення стану психологічного здоров’я. З розвитком Інтернету, появи технології Веб розширюються можливості соціальної активності користувача. Крім цього, великою популярності наразі отримали соціальні мережі. Соціальна мережа у всесвітній павутині будується на тих же принципах, що і в реальному світі, але відрізняється від реальних людських спільнот тим, що у функціонуванні мережі не грає ролі географічна віддаленість її учасників один від одного [3]. Таким чином у соціальних мережах люди відтворюють власне життя, однак це можу призвести до залежності, що буде негативно впливати на психологічне здоров’я зокрема. А так, як майже усі студенти зареєстровані у соціальних мережах, дослідження впливу різних видів активності у соціальних мережах на психологічне здоров’я саме молоді є актуальним у наш час.
Психологічне здоров’я досліджували такі зарубіжні вчені, як К.Ріфф, А.Маслоу [6]. Вітчизняні вчені теж досліджували дану проблему, середа них такі: І.Коцан [5], І.Дубровіна [4], Л.Дьоміна. Загалом вони розуміють психологічне здоров’я як інтегративну властивість, що виявляється у гармонійному стані у внутрішньому світі особистості, стані рівноваги між людиною і зовнішнім світом. Крім цього, воно тісно пов’язано із психологічним благополуччям, що є показником психологічного здоров’я.
Також на сьогодні багато науковців за об’єкт дослідження бере Інтернет та його вплив на людину. Крім цього, великою популярністю зараз користуються соціальні мережі, тому психологи не могли ігнорувати проблему впливу відвідування соціальних мереж на людину. Так, вивченням даної теми займалися такі вчені, С.Полякова, О.Резнікова [7], В Гура [3]. Вони виділили різні види активності сайтах соціальних мереж. До того ж зазнчають про залежність, яка можлива при частому відвідуванні соціальних мереж.
Виходячи з вищесказаного, метою нашого дослідження є виявлення зв’язку різних видів активності в соціальних мережах із психологічним здоров’ям молоді.
Гіпотеза дослідження – існує зв’язок між видами активності у соціальних мережах та рівнем задоволення потреб, що виражають стан психологічного здоров’я.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
1) теоретично розглянути різні види активності в соціальних мережах та їх вплив на психологічне здоров’я;
2) провести експеримент для вияву впливу різних видів активності в соціальних мережах та їх вплив на психологічне здоров’я;
3) розробити психокорекційну програму з метою поліпшення психологічного здоров’я молоді.
Вибірку склали 40 студентів Національного університету «Острозька академія» віком від 17 до 22 років (1- 5 курси), серед яких 27 дівчат і 13 хлопців. Всю вибірку було поділено на дві групи: контрольну та експериментальну (по 20 осіб у кожній). Зрештою, на контрольну групу не здійснювалось жодного психокорекційного впливу протягом експерименту, а експериментальна група піддавалася впливу психокорекційної програми, що була розроблена в рамках нашого магістерського дослідження.
Для виконання поставлених завдань дослідження ми використовували такі емпіричні методи: експеримент, методика «Орієнтована оцінка емоційного благополуччя» (для визначення рівня емоційного благополуччя) [1], методика діагностики ступеня задоволеності основних потреб (для визначення рівня задоволеності потреб)[1], російськомовний варіант опитувальника «The scales of psychological well-being», розробленого К. Ріфф (для визначення рівня психологічного благополуччя) [2]; авторська анкета-опитувальник (для визначення видів активності молоді у соціальних мережах); статистичні: математичні методи обробки кількісних та якісних даних, коефіціент кореляції Пірсона, t-критерій Стьюдента.
Експеримент проводився за участю експериментальної групи у 3 етапи, протягом місяця. На першому етапі ми проводили діагностику психологічного здоров’я студентів з урахуванням особливостей їх активності у соціальних мережах. На другому етапі ми проводили психокорекційну роботу з метою покращення психологічного благополуччя, яке є складовою психологічного здоров’я. На останньому етапі ми проводили повторну діагностику психологічного здоров’я досліджуваних в контексті їх активності у соціальних мережах.
Спершу ми дослідили особливості активності досліджуваних у соціальних мережах та визначили основні їх види. Ми визначили, що із 40 студентів 89% користуються соціальними мережами. З них найбільшу зареєстровані та користуються такими соціальним мережам: ВКонтакті (100%), Facebook (67%), Twitter (31%), Instagram (15%), Одноклассники (45%), LinkedIn (23%). При чому 29 (72,5 %) досліджуваних користуються соціальними мережами щодня, 5 (12,5 %) – кілька разів на тиждень, 3 (10 %) – кілька разів на місяць і 2 (5 %) – ще рідше.
Також ми визначили такі основні види активності у соціальних мережах, яким надають перевагу досліджувані: обмін миттєвими повідомленнями (94%), прослуховування аудіо записів (76%), перегляд відеороликів та фільмів (61%), пошук партнерів за інтересами (56%), загрузка «контенту» (83%), ведення блогу (32%). Крім цього, 40 % досліджуваних зазначали, що у соціальних мережах вони переглядають фотографії, картинки, читають цікаву інформацію на різноманітних пабліках.
Після обробки якісних даних по питанню «Чому вас приваблюють ці види активності у соціальних мережах?», ми виявили такі основні групи відповідей: 1. Велика кількість цікавої інформації (в пабліках). 2. Легкість спілкування. 3. Можливість заявити про себе. 4. Перегляд фільмів або прослуховування музики. Таким чином, можна припустити, що велика кількість інформації у соціальних мережах задовольняє пізнавальні потреби їх відвідувачів. Легкість спілкування задовольняє соціальні потреби, які не можуть бути задоволені у реальному житті. Можливість заявити про себе – є способом задоволення потреби у визнанні (адже «заливаючи» інформацію про себе, користувачі соціальними мережами отримують зворотній зв’язок, «лайки» тощо). Перегляд фільмів та прослуховування музики також є вираженням пізнавальної потреби, але як зазначали респонденти, це може відбуватися із метою згаяти час.
Наступним нашим завданням було порівняти показники емоційного благополуччя (що є показником психологічного здоров’я) у контрольній та експериментальній групі до проведення корекційної програми. Так, в ході інтерпретації методики для виявлення рівня емоційного благополуччя було виявлено, що у експериментальній групі 11% досліджуваних володіють високим рівнем емоційного благополуччя, 72% – середнім, 17% – низьким. У контрольній групі 13% досліджуваних володіють високим рівнем емоційного благополуччя, 69% – середнім, 18% – низьким. Дана частка проілюстрована на рис.2.4 та рис.2.5. Порівнявши середні показники емоційного благополуччя у експериментальній групі (М = 16,4) та у контрольній групі (М = 16,7) ми не виявили статистично значимої відмінності.
Також нашим завдання було порівняти показники задоволеності потреб у експериментальній і контрольній групі до проведення корекційної програми. Так, в результаті обробки результатів ми виявили, що у досліджуваних експериментальної групи найбільш задоволені соціальні (міжособистісні) потреби (М = 1,9), самовираження (М = 2,2), трохи менше задоволені такі потреби: матеріальні (М = 1,1), в безпеці (М = 1,2), у визнанні (М = 0,8). У контрольній групі середні показники задоволеності потреб досліджуваних наступні: соціальні (міжособистісні) потреби (М = 2), самовираження (М = 2,1), матеріальні (М = 1,2), в безпеці (М = 0,9), у визнанні (М = 0,9).
Наступним кроком нашого магістерського дослідження стала діагностика психологічного благополуччя наших респондентів. Для цього ми використали «Шкалу психологічного благополуччя К. Ріфф» адаптована Т. Шевеленковою та П. Фесенко. Діагностика проводилася в контрольній та експериментальній вибірці до та після корекційної програми. Отже, опрацювавши дані методики, та здійснивши їх інтерпретацію ми отримали наступні результати.
Середні показники по всіх шкалах психологічного благополуччя в контрольній вибірці розсіялись приблизно рівномірно. Проте, найвищі показники ми діагностували по шкалі «Особистісний ріст», середні результати за даною шкалою становлять М = 64,7. Дещо нижчі бали є по шкалах «Життєва ціль» та «Автономність» (М = 59,2 та М = 58 відповідно). Найнижчий середній показник у контрольній групі виявився за шкалою «Самоприйняття» (М = 43,6).
Для того, аби переконатися чи існує зв’язок між психологічним здоров’ям студентської молоді та різними видами активності у соціальних мережах ми провели кореляційний аналіз. Для цього ми використали методи математичної статистики, а саме коефіцієнт кореляції Пірсона (для обрахунків була використана комп’ютерна програма SPSS 16.0). На основі кореляційного аналізу ми можемо говорити про зв’язок між ступенем задоволеності основних потреб та певними видами активності у соціальних мережах. Ми встановили, що «Соціальні потреби» корелюють із «обміном миттєвими повідомленнями»; «Потреба у визнанні» із «загрузкою контенту»; «Потреба у самовираженні» із «загрузкою контенту» та «ведення блогу».
Після проведення корекційної програми та повторної діагностики задоволеності потреб, ми порівняли середні показники по даній методиці у досліджуваних експериментальної і контрольної групи. Так, в результаті обробки результатів повторної діагностики ми виявили, що у досліджуваних експериментальної групи найбільш задоволені потреби у самовираженні (М = 2,5), соціальні (міжособистісні) потреби (М = 2,4), трохи менше задоволені потреби у визнанні (М = 1,7), в безпеці (М = 1,5), матеріальні (М = 1,2). У контрольній групі середні показники задоволеності потреб досліджуваних такі: соціальні (міжособистісні) потреби (М = 1,9), самовираження (М = 2), матеріальні (М = 1,2), в безпеці (М = 1), у визнанні (М = 1). Порівнявши середні показники по даній методиці, ми виявили статистично значиму відмінність (t=1,387) на рівні р>0,05. Тобто після проведення корекційної програми у експериментальній групі було виявлено підвищення рівня задоволення потреб, зокрема соціальних потреб, потреб у визнанні та самовираженні.
Висновки. Отже, у ході статистичного аналізу, було виявлено статично значимі зв’язки між середнім рівнем емоційного благополуччя та щоденним відвідуванням соціальних мереж. Між видами активності у соціальних мережах та методиками, які ми проводили, ми знайшли наступні зв’язки:
• між середнім рівнем емоційного благополуччя та прослуховуванням аудіозаписів;
• між середнім рівнем емоційного благополуччя і переглядом відеозаписів і фільмів;
• між високим рівнем емоційного благополуччя та таким видом активності у соціальних мережах, як ведення блогу;
• між шкалою «Соціальні потреби» та видом активності у соціальних мережах «обмін миттєвими повідомленнями»;
• між шкалою «Потреба у визнанні» та видом активності у соціальних мережах «Загрузка контенту»;
• між шкалою «Потреба у самовираженні» та такими видами активності у соціальних мережах як «Загрузка контенту» і «Ведення блогу»;
• між шкалою «Позитивні відносини» та видами активності у соціальних «Обмін миттєвими повідомленнями» і «Пошук партнерів за інтересами»;
• між таким видом активності у соціальних мережах як «ведення блогу» та шкалами «автономність» і «особистісний ріст».
Крім цього, нами були знайдені статистично значимі зміни у експериментальній групі після проведення психокорекційної програми по методикам, які ми проводили. Так, було виявлено підвищення рівня емоційного благополуччя, задоволеність потреб соціальних, потреб у визнанні та самовираженні. По методиці К.Ріфф, ми виявили такі статистично значимі зміни у таких шкалах: «Автономність», «Позитивні відносини».
Таким чином, гіпотеза не була спростована. До того ж, можна зробити висновок, що психокрекційна програма позитивно вплинула на психологічне здоров’я її учасників.

Список використаної літератури:
1. Воронина А.В. Психологические тесты. / Под ред. А.В. Ворониной. – М.: ВЛАДОС, 2004.
2. Галян І. М. Психодіагностика : навч. посіб. / І. М. Галян. – К. : Академвидав, 2009. – 464 с.
3. Гура В.В. Проблема розвитку соціальної активності молоді у віртуальному просторі / В.В.Гура // Збірник наукових праць «Соціально- педагогічні проблеми дітей і молоді». – 2009. – Ростов- на –Дону. Вип. 22. – с.16 .
4. Дубровина И.В. Психология : ученик для студ. сред. пед. учеб. заведений / И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан; под ред. И. В. Дубровиной. – М. : Академия, 1999. – 464 с.
5. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ ―Вежа‖ Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011.– 430 с.].
6. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики/ А.Маслоу. – СПб, 1997.
7. Резнікова О.О. Соціальні мережі Internet як об’єкт психологічного дослідження / О.О. Резнікова // Інформаційні технології в наукових дослідженнях і навчальному процесі : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (18–19 листоп. 2009 р.). – Луганськ. – С. 123–131.

В статье проанализированы основные подходы к определению понятия «психологическое здоровье». Также описаны основные критерии, используемые психологами при диагностике психологического здоровья человека. Определены особенности описанного явления у молодежи, и проанализированы основные виды активности в социальных сетях.
Ключевые слова: психологическое здоровье, молодежь, социальные сети.

The article analyzes the main approaches to the definition of “mental health”. The main criteria used by psychologists in the diagnosis of mental health are also explained. The peculiarities of the described phenomenon among youth are defined and the main kinds of social network activities are analyzed.
Key words: mental health, youth, social networks.

Поняття «здоров’я» вивчають не лише у психології, медицині, тому існує багато підходів до розуміння сутності даного поняття. Тобто термін «здоров’я» неоднозначний, бо поєднує дві науки та дві області практики – медичну і психологічну.
Перш за все слід відмітити, що у Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначається: «Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але і повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя». Таке уявлення про здоров’я свідчить про тісний психосоматичний зв’язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов’язаних між собою рінях функціонування. Вчені умовно виділяють три взаємопов’язані рівні розгляду: біологічний, психологічний та соціальний, на кожному з яких здоров’я людини мас особливості свого прояву [3].
Крім цього, як зазначає дослідник М. Корольчук, здоров’я великою мірою залежить від душевного стану людини, зрівноваженості емоцій і почуттів, своєчасного вирішення її внутрішніх суперечностей, подолання емоційних конфліктів, від формування гармонійних стосунків у колективі. «Запущеність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її відношення до людей, до праці або колективу. Стійкість та постійність активних стосунків дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намічених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів» [9]. В нашій статті особливу увагу ми звернемо саме на зміст поняття «психологічне здоров’я».
Початок до розуміння психологічного здоров’я, було покладено З. Фрейдом, який вважав, що багато психічних порушень є наслідком внутрішньоособистісних конфліктів, які турбують навіть здорових людей. Л.Дьоміна, І. Ральнікова [5], впевнені, що психологічне здоров’я людини пов’язане з особливостями особистості, інтегруючи всі аспекти внутрішнього світу людини і способи її зовнішніх проявів в єдине ціле. Психологічне здоров’я є важливою складовою соціального самопочуття людини, з одного боку, і його життєвих сил, з іншого. Разом з тим багато проблем, що виникають у людини, не є показником психічного нездоров’я і можуть бути вирішені не медичним шляхом (поліпшення пам’яті, уваги, мислення; формування необхідного рівня комунікацій; самопрезентації; прагнення до реалізації своїх можливостей; рішення внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів; звільнення від тривожності, стресів , фрустрацій, різного роду психічних залежностей та ін.) [5].
В підтвердження до вищесказаного слід звернути увагу на погляди представників гуманістичної течії психології, які займалися вивченням здорових людей. Вони ввели «самоактуалізованої особистості», яка володіє високим рівнем психологічного здоровʼя. І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич, узагальнивши думки психологів-гуманістів [7] визначили основні характеристики психологічного здоровʼя таких самоактуалізованих людей, а саме: сприйняття реальності, прийняття себе та інших, спонтанність, концентрація на проблемі, схильність, до усамітнення, автономність, свіжість сприйняття, пікові переживання, людська спорідненість, повага до оточуючих, міжособистісні стосунки, етика, почуття гумору, креативність, недосконалість та її визнання, цінності, вирішення протиріч. Розглянемо докладніше ці ознаки психологічного здорової людини.
При дослідженні проблеми психологічного здоров’я чи не найголовнішим є питання про критерії оцінки даного явища. Зрозуміло, що якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті питання.
Критерії психологічного здоров’я розглядаються в багатьох роботах сучасних дослідників. У наш час все частіше до визначення психологічного здоров’я пропонується рівневий підхід. С. Роговін засновує рівні на збереження функцій зовнішньої і внутрішньої регуляції. Б.С.Братусь [2] виділяє як вищий рівень – здатність будувати адекватні способи смислових прагнень і особливості нейрофізіологічної організації психічної діяльності. Ми хотіли б зупинитися на точці зору, що була запропонована В. С. Мухиной і її співробітниками – О. В. Хухлаевой , Т. Н. Счастной, які будували свою концепцію на положенні, що розвиток є незворотнім процесом, що полягає у зміні типу взаємодії з навколишнім середовищем. Ці зміни проходять через всі рівні розвитку психіки і свідомості, де і формується якісно інша здатність інтегрувати і узагальнювати досвід, що отримується в процесі життєдіяльності. З цих позицій розуміння норми та критерії психологічного здоров’я повинні ґрунтуватися на аналізі взаємодії людини з навколишнім середовищем, що передбачає гармонію між умінням людини адаптуватися до середовища і умінням адаптувати його у відповідності зі своїми потребами. Співвідношення між пристосованістю і пристосуванням середовища не є простою рівновагою, воно залежить не тільки від конкретної ситуації, але і від віку людини.
Проблема визначення понять «хвороба-здоров’я», «норма-патологія», судячи з історії питання, відноситься до вічних проблем. Багатовікове прагнення розкрити змістовну сутність здоров’я і дати кількісну оцінку цієї складної соціальної категорії поки що не мали успіху. У світовій науковій літературі налічується близько 80 визначень поняття «здоров’я» як сутнісного якості людини. Однак жодне з них не стало загальноприйнятим перш за все тому, що не знайшло конкретної реалізації в практиці.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сформулювала критерії психічного здоров’я:
– У людини має бути усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного і психічного «Я».
– Почуття сталості та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях.
– Критичність до себе і своєї власної психічної діяльності і до її результатів.
– Відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів соціальним обставинам і ситуацій.
– Здатність до самоврядування відповідно до соціальних норм, правил і законів.
– Здатність планувати і реалізовувати власне життя.
– Здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій і обставин [8].
У цих критеріїв немає ієрархії і немає їх точної кількості. Їх межі викреслюються інтуїтивно.
В сучасній психології все більшої популярності набуває комплексний підхід до оцінки психологічного здоров’я людини. Існує чимало класифікацій окремих критеріїв, що в сукупності і являються найбільш ефективною оцінкою та діагностикою психологічного здоров’я особистості. Та все ж із цієї сукупності можна виокремити основні, та найбільш типові критерії, які зустрічаються практично в кожній класифікації. Отже, найбільш типовими та поширеними критеріями психологічного здоров’я можна вважати:
– Властивості психологічно здорової особистості – оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, моральність (чесність, совісність та ін.), адекватний рівень домагань, почуття обов’язку, впевненість в собі, необразливість (вміння справитися із особистими образами), працьовитість, незалежність, безпосередність (природність), відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терплячість, самоповага, самоконтроль.
– Психічні стани здорової особистості – емоційна стійкість (самовладання), зрілість почуттів відповідно віку, вміння керувати негативними емоціями (страх, гнів, жадібність, заздрість та ін), вільне вираження почуттів та емоцій, здатність радіти, тривале збереження звичного (оптимального) самопочуття.
– Психічні процеси здорової особистості – максимальна наближеність суб’єктивних образів відображуваних об’єктам дійсності (адекватність психічного відображення), адекватне сприйняття самого себе, вміння концентрувати увагу на предметі, утримування інформації в пам’яті, здатність до логічної обробки інформації, критичність мислення, креативність (схильність до творчості, вміння «користуватись» інтелектом), знання себе, дисципліна розуму (контроль власними думками) [7].
Особливе значення серед критеріїв психічного здоров’я особистості надається мірі інтегрованості людини, гармонійності, консолідованості, врівноваженості, а також таким її складовим, як духовність, пріоритет гуманістичним цінностям (доброта, справедливість, та ін.), орієнтація на саморозвиток та самозбагачення.
Студентський вік, за твердженням Б. Г. Ананьєва, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у вузі, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Для успішного навчання у вузі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, уявлень, пам’яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння певним колом логічних операцій і т. д. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості , ретельності і акуратності у навчальній діяльності [6].
В результаті численних досліджень (В. А. Ликова, Л. С. Гармаш, Н. І. Коцур [8] та ін.) було встановлено чинники, що впливають на психологічне здоров’я молоді в контексті системи освіти. Отже, головними складовими детермінуючими особливостями і величину навантаження, яка впливає на психологічне здоров’я сучасної студентської молоді є:
– інформаційна складова – новітні види комунікативного зв’язку (радіо, телебачення, Internet, мобільний зв’язок);
– ситуативна складова – стрес, фрустрація, конфлікт, криза;
– особистісна складова – емоційна роздратованість, образливість, чутливість, невпевненість у собі, вимогливість до себе, сором’язливість.
Разом з тим, вузівська середовище характеризується низкою особливостей, які мають істотний вплив на психологічне здоров’я студента. До них, зокрема, можна віднести:
– проблеми адаптації до вузівського спільноти;
– професійне самовизначення;
– значне інтелектуальне навантаження ;
– психоемоційне напруження;
– низька рухова активність;
– проблеми міжособистісних відносин;
– недостатній досвід самостійної діяльності;
– невміння раціонально організувати свій час і ін.
Таким чином, навчання і дорослішання студента супроводжується рядом специфічних особливостей, які в сукупності можуть виявитися потужним фактором ризику для психологічного здоров’я студентів.
У наш час Інтернет відіграє важливу роль, він є частиною життя мільярдів його користувачів. Вивчаючи феномен Інтернету, вітчизняний дослідник Г.Р.Громов зазначає про поняття Веб, розуміючи його як метод (і технологію) створення та розвитку глобального поля слів, між собою перехресно взаємодіючих. Науковець має на увазі не лише текстові слова, але всі інші комунікаційні символи (картини , фото та їх анімації, звуки та ін.).
Опрацювавши джерела, з метою вивчення впливу активності у соціальних мережах на психологічне здоров’я молоді, ми виявили, що соціальні мережі – основна причина, по якій люди все більше часу проводять в Інтернеті. Про це свідчать результати міжнародного дослідження NeverEndingFriending. Психолог С. Поляков підтверджує результати досліджень, заявляючи, що з розряду розваг соціальні мережі переросли у справжню психологічну залежність. «Замість службових обов’язків, співробітники витрачають свій час на «пошуки друзів» і перегляд нових повідомлень, що в свою чергу негативно впливає не тільки на продуктивність працівника, але і на психологічний стан людини. Розриваючись між роботою і віртуальним спілкуванням, у людей виникає стресовий стан, який в свою чергу позначається і на фізичному здоров’ї [1].
Досліджуючи проблему залежності, ми виявили, що у психології розділяють будь-яку Інтернет-залежність на стадії. У них входить початкова стадія здорового інтересу до мережі і патологічна залежність від неї, яка позначається на працездатності людини і починає шкодити її соціальному життю, підриває її психічне і психологічне здоров’я. Із соціальними мережами ситуація виглядає абсолютно аналогічно [4].
У цій статті, опрацювавши психологічну літературу, ми визначили, що психологічне здоров’я – це стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом, адекватність її реакцій на соціальне середовище, узгодженість уявлень про об’єктивну реальність даної людини з уявленнями інших людей, критичний підхід до будь-яких обставин життя. Наявність або відсутність психологічного здоров’я можна констатувати спираючись на критерії, які були запропоновані науковцями в контексті психології здоров’я, серед них важливу роль відіграє психологічне благополуччя. Також ми виявили, що особливе значення належить збереженню здоров’я саме студентської молоді, адже вступ студентів до університету не завжди супроводжується правильною та ефективною адаптаційною програмою, яка дала б можливість швидко призвичаїтись до нових умов, в які поставлена молода людина. Вони потрапляють у нове середовище, яке наповнене стресом. Крім цього, слід враховувати вплив Інтернет, який став частиною життя молоді, зокрема сайти соціальних мереж. Так, він негативно може впливати на психологічне здоров’я людини, у випадку виникнення залежності.

Список використаної літератури:
1. Бондаренко С. В. Социальная структура виртуальных сетевых сообществ: дис. … д-ра социол. наук : 22.00.04 / Бондаренко Сергей Васильевич. – Ростов н/Д., 2004. – 399 с.
2. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. №5.
3. Валецька Р. О. Основи валеології [Електронний ресурс], – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 348 с.. – (Медицина. Здоров’я)
4. Гуменюк Л. Й. Інтернет-адикція молоді у соціальному вимірі [Електронний ресурс] / Л. Й. Гуменюк // Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки . – 2013. – Т. 18, Вип. 2(1). – С. 217-225.
5. Демина Л.Д., Ральникова И.А. Психическое здоровье и защитные механизмы личности. Учебное пособие. Год издания: 2000. Издатель: Изд-во Алтайского государственного университета.
6. Кон И. С. Психология ранней юности : кн. для учителя / И.С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 252 с.
7. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ ―Вежа‖ Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011.– 430 с.].
8. Коцур, Надія Іванівна. Психогігієна [Текст] : навчальний посібник / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш. – Чернівці : Книги-XXI, 2005. – 179 с.
9. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я /Навч. посібник М.С.Корольчук, В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко, Т.І.Кочергіна. Заг. редакція М.С.Корольчука. – К.: Фірма «ІНКОС», 2002. – 272 с.

The article investigates the impact of information factors on the formation of national and cultural identity of today’s youth with the help of a sociological survey of young people in Ukraine. The study examined opinions of young people on their national and cultural identity.

В наш час проблема національно-культурної ідентичності української молоді є болючою з огляду на стрімкий розвиток національних і культурних процесів у галузі інформаційних технологій та усіх сферах суспільного життя, певною мірою, це пов’язано з входженням України до європейського освітнього простору. Проблема національно-культурної ідентичності української молоді належить до тих, від вирішення яких залежить успішне національне та культурне відродження України. Це зумовлюється тим, що суспільству необхідні особистості з високим рівнем культури, розвинутою національною свідомістю та готовністю до розбудови незалежності держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання ідентичності неодноразово досліджувалося багатьма авторами. Відомими роботами з цієї проблематики є праці сучасних вчених: Л. Архипенка, А. Бичка, В. Лизанчука, Е. Сміта, Ю. Хабермаса. Ґрунтовні дослідження у цій сфері також належать Ю. Бромлею, В. Котельникову, Г. Палію, П. Ситнику, О. Шморгун та ін. А. Богуш вважав успішним вирішенням проблеми національно-культурної ідентичності особистості шляхом оптимізації сучасних педагогічних засобів. Д. Тхоржевський зазначав, що виховання національної самосвідомості учнів – це невідкладне завдання загальноосвітньої школи. Питаннями формування культурної ідентичності займався вчений Б. Біблер. М. Козловець та Н. Пелагеш вивчали національну ідентичність в умовах глобалізації суспільства.

Мета статті – визначити специфіку впливу інформаційних чинників на процес формування ідентичності української молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження. На основі опрацьованих даних визначено поняття національно-культурної ідентичності української молоді як віднесення особи до української нації та ототожнення себе з культурою та традиціями українців, що набувається в процесі індивідуального розвитку, та формує ціннісне ставлення молодої особистості до себе, до інших та до суспільства.

На сьогодні головними інформаційними каналами впливу на свідомість та на формування ідентичності української молоді є мас-медіа, серед яких можна виділити: телебачення, пресу, радіомовлення, Інтернет та кіногалузь. Ці інформаційні чинники мають чималий вплив на молодь і, тим більше на формування у них ідентичності. Звичайно, існує ряд проблем, до який слід віднести відсутність дійсно незалежних ЗМІ, контроль преси з боку фінансово-промислових груп, широке розповсюдження іноземної, в першу чергу – російської інформаційної продукції на території України.

Інформаційно-культурний простір нашої держави формується під впливом могутніх інформаційних потоків зарубіжних країн, заповнений культурними зразками не найкращої якості, чужими ідеалами й цінностями і, по суті, не є національним за своїм змістом. За цих умов засоби масової інформації не сприяють формуванню і зміцненню національно-культурної свідомості молоді, а навпаки виступають потужним і постійно діючим фактором пригнічення та денаціоналізації українців.

Було проведено соціологічне дослідження для з’ясування думок українського населення щодо їхньої національно-культурної ідентичності, а також визначено які інформаційні чинники мають на них найбільший вплив. Об’єктом соціологічного дослідження була молодь України. Предметом дослідження є вплив інформаційних чинників на молодь України. Генеральною сукупністю є вся українська молодь України. Вибірка сформована із молоді віком від 17 до 26 років – це період остаточного становлення власного «я», тобто, остаточного формування особистості та вибору власного життєвого шляху. Загальна кількість становить 70 респондентів. Метою соціологічного дослідження – з’ясувати основні інформаційні чинники, що впливають на національно-культурну ідентичність української молоді.

У ході дослідження було виявлено, що сучасна українська молодь вважає, що для відродження та процвітання України необхідна побудова держави, заснованої на принципах рівних можливостей, соціальної справедливості і верховенства права та, безперечно, національна ідея. Усі опитані респонденти були української національності, з яких 45% розмовляє українською мовою, 30% – російською, а 25% – російською та українською. Проблема громадянської ідентичності певною мірою пов’язана з мовним питанням, що використовують деякі політики та політичні сили з метою провокування штучних конфліктів в суспільстві. Проте аналіз соціологічних даних демонструє, що усвідомлення людиною себе як громадянина України не детерміноване вибором лише української мови повсякденного спілкування.

Розподіл україномовних, російськомовних та осіб для яких українська та російська рівною мірою є мовами повсякденного спілкування, свідчить про взаємодію мовців згідно з моделлю дифузії – вільного «змішування» двох рівноправних і однаково поширених мов з невеликою перевагою україномовного населення.

Загалом в Україні українська та російська мова є основними мовами спілкування на території України. Основна мова спілкування тісно пов’язана з регіоном, в якому проживає респондент. Так, Захід України є майже суцільно україномовним, мешканці Південного регіону та міські жителі на Сході переважно російськомовні, міста Центрального регіону – двомовні [4].

На запитання «Чи хотіли б Ви змінити свою національність на будь-яку іншу?», 100% відповіли «ні». Враховуючи той факт, що 30% опитаних розмовляють російською мовою постійно, ніхто з них не хоче змінити свою українську національність.

Більша частина респондентів, кількість яких складає 79% вважають, що людина повинна належати лише до однієї нації, частина опитаних зазначили що особа не має належати до жодної конкретної національності, визнаючи себе просто людиною.

Серед опитаних 93% відносять себе до української культурної традиції, а лише 7% зазначають що їм важко відповісти на це запитання, про що може свідчити недостатність знань цих респондентів у даній сфері. Культурна традиція є важливим елементом який має відноситись до культурно-національної ідентичності української молоді. Як зазначає Е. Сміт, обійтися на етапах націєтворення без культурних чинників практично неможливо, оскільки вони об’єднують спільноту. Завдяки культурним складникам відбувається посилення стабільності та згуртованості населення.

Так, за результатами опитування української молоді на запитання «Чи є у Вас ідеал?» дали позитивну відповідь тільки 20% респондентів. Ця самооцінка певною мірою є індикатором культурної ідентичності. Вже сама наявність ідеалу у структурі цінностей особистості є свідченням її духовного потенціалу, здатного протистояти прагматизму суспільства споживання і тиску масової культури. До того ж жадоба споживання не завжди відповідає можливостям індивідів, що спричиняє гострі емоційні стреси та зриви.

Заохочуючи прагматичні погляди на життя, масова культура нав’язує думку щодо першочергового значення індивідуальних потреб, особистих інтересів над суспільними. Пропагується така цінність, як «індивідуалізм», що визнає пріоритет прав особистості, її свободи і незалежність від суспільства і держави. Ця цінність тісно пов’язана з такими поняттями, як свобода, рівність можливостей, конкуренція, особистий успіх. З огляду на те, що у нашому суспільстві тривалий час домінуючими вважалися суспільні інтереси, пропагування індивідуалізму призводить до психологічної розгубленості, моральної дезорієнтації певної частини населення, особливо молоді. Зрозуміло, що такий стан речей аж ніяк не сприяє зміцненню духовного і психічного здоров’я населення.

Дослідженням було встановлено, що сучасна українська молодь для відродження та процвітання України вважає необхідною побудову держави, засновану на принципах рівних можливостей, соціальної справедливості і верховенства права та, безперечно, національної ідеї. Серед опитаних респондентів були усі з українською національністю і вони рішуче ствердили, що не хочуть змінювати свою національність на будь-яку іншу. Велика частина опитаних (93%) відносять себе до української культурної традиції, це означає, що молоде покоління усвідомлює значення явищ національної культури, виходячи зі своїх сучасних уявлень про культурні надбання. Тому національно-культурні цінності є вічними і постійно збагачуються та доповнюються новими гранями художнього смислу, а історична дистанція в часі дає можливість осягнути та інтерпретувати культурні цінності минулого, подивитись більш глибоко і зрозуміти складні проблеми національної культури сьогодення. Це, у свою чергу, поповнює знання про рідну культуру, прищеплює вміння адекватно сприймати культурні цінності, виховує почуття національної гідності та патріотизму, допомагає стати активними суб’єктами культурного середовища, здатними до особистісної інтерпретації, збереження та поширення народних традицій, національних культурних цінностей.

Також опитування вказує на те, що молодь отримує інформацію про події в Україні та світі найчастіше використовуючи Інтернет – 36% опитаних, 32% отримують інформацію переглядаючи телебачення, 21% респондентів дізнаються новини від знайомих, і лише 7% з преси і 4% з радіостанцій.

Це пояснюється тим, що Інтернет став доволі розповсюджений і загальнодоступний, 86% респондентів вказали що мають постійний доступ до Інтернету і використовують його щодня. Тому, не дивно, що інформацію про усі новини більшість дізнаються з Інтернету. Телебаченням зараз користуватися значно дешевше, аніж передплачувати або купувати пресові видання, що значною мірою спричиняє різкий інформаційний попит, перш за все, на телебачення. 79% молоді дивляться телевізор виключно коли мають вільний час і в більшості лише новини, інколи розважальні передачі, такі як: 95-квартал, Розсміши коміка, Х-фактор, Україна має талант, Голос країни.

На запитання «Чи читаєте ви пресу?» відповіді були такі: 22% – так, 21% – ні, 57% – інколи. Опитування показало, що молодь майже не читає друкованих видань та недостатньо знає які є загальноукраїнські газети. Більша частина молоді читає електронні версії видань в Інтернеті.

На запитання інтерв’юера «Якби у Вас була б можливість вибрати книгу зарубіжного автора, яку Ви дуже хотіли б прочитати, якому перекладу цієї книги Ви віддали б перевагу – українському чи російському?» – 69% відповіли, що віддають пріоритет українському, 7% – хотіли б читати в оригіналі, і 17% – російському перекладу.

З опитування випливає, що найбільше українська молодь користується Інтернетом, тому можна зробити висновок, що саме мережа Інтернет серед інформаційних чинників впливає найбільше на сучасну молодь України. Більша кількість української молоді доволі активно володіє вміннями користування мережею Інтернет, застосовує його щоденно для різного виду робіт, та витрачає на нього багато часу. Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість підлітка як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більше того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі.

Отже, в результаті дослідження було визначено, що такий інформаційний чинник як Інтернет, доволі негативно впливає на молодь і на формування у неї національно-культурної ідентичності. Тому, було б доцільно, щоб засоби масової інформації взяли на себе місію вироблення національної ідеології, яка буде орієнтована на оптимістичну перспективу. Одним з вагомих компонентів такої ідеології може стати пропагування в засобах масової інформації ідеї згуртування молоді навколо спільних цінностей – національних, фізичних, психічних, соціальних та духовних.

Список використаних джерел та літератури

1. Козловець, М. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації [Текст]: монографія / М.А.Козловець. –Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2009.‑ 558 с.
2. Лизанчук, В. Феномен невмирущості нації [Текст] / В. Лизанчук. –К., 2004. ‑ 257 с.
3. Пелагеша, Н. Україна в смислових війнах постмодерну: трансформація національної ідентичності в умовах глобалізації [Текст]/ Н. Пелагеша. – К. : НІСД, 2008. –209 с.
4. Рух добровольців «Простір свободи», Українська мова втрачає позиції в освіті та книговиданні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dobrovol.org/article/271/– Назва з екрану.
5. Українська ідентичність і консолідація країни. Національна ідея [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/books/24274/. – Назва з екрану.
6.  Український націоналізм як будівник результативної української нації і держави [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.universum.lviv.ua/journal/2012/4/kolisn.htm. – Назва з екрану.

Ключові слова: самопрезентація, соціальна мережа, молодь.

Аннотация. В статье проведен теоретический анализ подходов к изучению феномена самопрезентации, рассмотрены особенности процесса самопрезентации, ее основные мотивы, стратегии, тактики и виды, а также особенности процесса самопрезентации среди молодежи в социальных мережах. Проведен эмпирический анализ особенностей самопрезентации молодежи в соцальных сетях и их ценностных ориентаций в межкультурном и гендерном аспектах.

Ключевые слова: самопрезентация, социальные сети, молодежь.

Summary. This article overviews theoretical analysis of the main approaches to the study of the phenomenon of self-presentation. Considers main peculiarities of the process of the self-presentation, its main motives, strategies, tactics and types, also peculiarities of self-presentation among the youth in social networks. Was made an empirical analysis of peculiarities of youth’s self-presentation in social networks and their value orientations in intercultural and gender aspects.

Key words: self-presentstion, social networks, youth.

Постановка проблеми. В сучасних умовах все більше збільшується інформатизація та глобалізація суспільних процесів і саме в цих умовах зростає актуальність проблеми самопрезентації особистості. Пошук та побудова адекватної самопрезентації  та її збереження, як свого «Я», є важливою основою для становлення та позитивного розвитку як окремої особистості, так і суспільства в цілому. В сьогоденні процес самопрезентації є сильно ускладнений через пришвидшення росту технологій та створення нових сфер діяльності людини (наприклад таких, як Інтернет середовище), а тому їхній плив потребує більшого вивчення.

На сьогоднішній момент явище віртуальної само презентації є звичним явищем, яке завдяки глобальній віртуалізації суспільства вже майже нічим не відрізняється само презентації в реальному житті. Проте, на нашу думку у віртуальній самопрецентації молоді існують певні психологічні особливості самопрецентації в онлайн середовищі.

Самопрезентація в соціальних мережах – це цілеспрямоване формування власного образу «Я», який можна розглядати  через призму власних цілей, мотивів, уявлень про власну зовнішність, а також як відображення особистих цінностей, ідеального бажаного «Я». Процес побудови самопрезентації – це найчастіше самостійна, свідома робота індивіда, на процес чого впливає не тільки певні особистісні якості індивіда, а і соціум (віртуальний соціум), який відображається в існуючих еталонах віртуальних образів, а також в оцінках, віртуальному етикеті, стереотипах, судженнях користувачів соціальних мереж. Формування самопрезентації особистості в соціальних мережах можна вивчати  як одну з практик особистості, яка направлена на соціальний ріст, певну компенсацію,а також ідентифікацію себе з певною соціальною групою.

Окрім того, важливо зазначити, що віртуальна само презентація молоді не завжди є ідеалізованим образом особистості, що перебільшує певні позитивні характеристики, чи показує неіснуючі позитивні якості, і навпаки – вона може мати дещо негативних характер. В першу чергу, це може залежати від ситуацій та конкретних комунікативних задач, які стоять перед особистістю, а тому віртуальна самопрезентація може бути як засобом захисту, так і приваблення. Таким чином, проблема самопрезентації молоді в соціальних мережах є актуальною на даний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему психологічних особливостей самопрезентації особистості у соціальному середовищі досліджували такі вчені як Е. М. Бакушина, Т. А. Курбака, А. Р. Шишкова, А. Е. Жичкіна та ін. Віртуальну особистість та способи її самопредствалення в різних комунікаційних середовищах соціальних мереж вивчали Д. В. Іванова, С. І Черних, Е. Горний та інші. У своїй роботі ми досліджували роботи вчених, які аналізували роботи присвячені особливостям віртуальної комунікації, видів комунікаційних онлайн середовищ та засобів, які в них застосовує молодь (Д. В. Іванов, Н. В. Гордєєв, Л. Д. Александрова, В. Фріндт, К. Міллер та інші). Термін «самопрезентація» зазвичай в психології використовується як синонім управління враженнями для визначення багатьох стратегій та тактик, які використовуються індивідом у випадку створення контролю зовнішнього іміджу та враження про себе, які особа показує всі оточуючим [5].

В соціально-психологічній літературі поняття самопрезентації пояснюється з багатьох спектрів, а саме, це поведінка яка використовується як передачі певної інформації про суб’єкт в соціум чи саморозкриття у міжособистісному спілкування через демонстрацію власним поглядів, думок, вражень тощо (А. Стейнхілбер) [3]; управління створюваним враженням; форма соціальної поведінки (І. Гоффман, М. Рієс) [1]; засіб підтримання завершеної самооцінки (Д. Майєрс) [7]; поведінкова реалізація мотивації досягнення чи уникнення невдач (А. Шутц) [2]; як засіб формування власного Я та самооцінки (Ч. Кулі, Г. Мід); як засіб підтвердження образу «Я» та спосіб підтвердження самооцінки (Ю Шленкер, М. Лірі, Р. Ковальські); прийом усунення когнітивного дисонансу (Л. Фестінге, Ф. Хайдеру); фокусування уваги на собі в результаті уваги до людини зі сторони інших людей (Р. Вікланд); особистісна якість (саморефлексія) (М. Снайдер) [7].

Інколи вчені прирівнюють поняття «самопрезентації» з поняттями «саморозкриття», «самопредставлення», «самовираження» та «самоподача». Порівнюючи їх, можна відмітити, що всі вищеназвані терміти походять від англійського – “self-presentation”  (англ. – «сам» та «представлення», «презентація»), тут можна зробити висновок, що само презентацію індивіда є певним містком між зовнішнім та внутрішнім світом людини.

Цікавий факт на дану тему дослідив вчений Н. В. Перепелиця у своїй роботі про зв’язок Я-концепції з саморозкриттям особистості. Отже, він визначив, що:

1) широта  саморозкриття індивіда пов’язана, перш за все, з широтою її Я-концепції;

2) самовпевнені особистості більш повно відкриваються іншим, псевдо розкриття в більшій мірі спостерігається в тих, які є схильними до внутрішньої конфліктності;

3) висока інтенсивність псевдо розкриття спостерігається у суб’єктів, які є відкритими з соціумом, внутрішньою конфліктністю та очікуванням негативної оцінки оточуючих;

4) чим старшою є людина, тим рідше вона користується засобом псевдо розкриття;

5) найбільша інтенсивність псевдо розкриття належать чоловікам та особам молодше 30 років.

У своїх дослідженнях автор дійшов висновку, що слід ототожнювати поняття псевдо розкриття та самопрезентації, а псевдо розкриття та саморозкриття слів вважати протилежними за критерієм правдивості та формування неправдивого враження про себе у соціумі [2]. Американський вчений М. Снайдер писав, що не всі люди можуть в однаковій мірі керувати враженнями про самого себе. Особистості, в який наявний високий рівень саморефлексії будують свою поведінку, в першу чергу, керуючись внутрішнім «Я», а ті, в яких був низький рівень саморефлексії – працюють здебільшого на враження, яке вони хочуть призвести. Снайдер вважав, що люди, які великого значення надають враженню про них, схильні до самомоніторингу [4].

Т. Пітманом та Е. Джонсом була розроблена перша класифікація стратегій самопрезентації особистості, яка засновується на цілях та тактиках, що використовує індивід у повсякденному спілкуванні. Їхню класифікацію можна представити так: 1)Приклад – намагання бути позитивним прикладом для інших; 2) Намагання сподобатись – розрахована ця стратегія на владу харизми; 3) Залякування – демонстрація сили, яка примушує людей підкорюватись та дає владу страху; 4) Самовисування – демонстрація компетентності, яка надає владу експерта; 5) Демонстрація слабкості та прохання – заставляє людей допомагати, що дає певну владу співпереживанн. О. А. Пікулева виділяє такі основні характеристики, які є дуже важливі стратегій самовираження особистості в спілкуванні. Серед них: 1) Активність самовираження особистості в спілкуванні; 2) Варіативність образів, які презентуються; 3) Ступінь усвідомлення та ціле направлення інформації про себе; 4) Природність та штучність образу, який створюється; 5) Широта самовираження особистості; 6) Креативність самовираження особистості; 7) Нормативність чи окультуреність самовираження особистості [5].

Дослідження багатьох вчених довели, що самопрезентація індивіда – це кладний психологіяний феномен, який інтегрує та допомагає виражати певні особливості особистості. Вітчизняні та зарубіжні вчені надають особливої уваги проблемі визначення основних мотивів само презентації людини. Так, за дослідженнями Б. Шленкера [1] та Дж. Літтела [4], одним з основних мотивів самопредставлення є досягнення соціального успіху та соціального схвалення, однак не завжди само презентаційна поведінка відповідає соціальним нормам. Тобто, само презентація може бути зумовлена великою кількістю мотивів та необов’язково включає в себе контроль та свідому увагу особистості [1].

У дослідженнях самопрезентації особистості вчені доводять, що віртуальна само презентація має ті ж показники, що і в реальному житті, а отже, ми можемо стверджувати, що віртуальна самопрезентація – це перш за все, можливість особистості майже повністю контролювати враженнями інших про самого себе; це мотивована та свідома діяльність, яка носить компенсаторний характер, а також вміщують в себе потребу нового досвіду, експерименту побудови власного образу. Віртуальна самопрезентація має зв’язок з реальною ідентичністю користувача соціальними мережами; доведено, що між ними існує взаємний вплив. Також на мотивацію віртуальної самопрезентацію впливають різні особливості індивіда – стать, раса, вік, а також певні індивідуально-психологічні особливості особистості.

Виходячи з цього, метою даної статті є представлення основних міжкультурних особливостей самопрезентації в соціальних мережах серед молоді

Основні результати дослідження. У дослідженні взяло участь 50 осіб, які були умовно поділені на 2 вибірки. Перша  (Група 1) складалась з 25 осіб (18 дівчат та 7 хлопців), це студенти з України. Друга вибірка  (Група 2) – 25 осіб з Канади (20 дівчат та 5 хлопців). Всі учасники брали участь в обмінній програмі «Канада. Світ. Молодь». Середній вік учасників становив 20,66 років (17-22 роки).

Відповідно до досліджень тактики самопрезентації молоді, нами були обрані наступні методики: опитувальник «Шкала самомоніторингу» М. Снайдера. Під самомоніторингом розуміється тенденція відслідковувати та змінювати власну поведінку з ціллю скласти бажане враження на інших. Дана методика застосовується нами для діагностики особливостей само сприйняття самопрезентації досліджуваних. Їм пропонувалось оцінити як часто вони використовують ту чи іншу манеру поведінки в процесі спілкування з іншими. Методика І. П Шкуратової «Мотивація саморозкриття в міжособистісному спілкуванні», дозволяє виокремити такі мотиви саморозкриття, як вихваляння досягненнями, відвертість у розмові, відгук інших на відвертість, отримання схвалення власного вчинку тощо. Таким чином, виокремленні мотиви саморозкриття у міжособистісному спілкуванні були взяті за основу запропонованого нами опитувальника. Опитувальник «Шкала вимірювань особистісних цінностей» С. Шварца. Безліч проведених досліджень вказують, що один з практичних інструментів, що вимірює культурні відмінності у поведінці людей, є шкала особистісних цінностей Ш. Шварца. На думку автора цієї шкали, що визначає базові цінності в якості мотиваційних цілей та вивченого ціннісні уподобання. Також, ми зібрали об’єктивний матеріал зі сторінок опитуваних та проведений кількісний аналіз такої інформації з профілів у соціальних мережах. Аналіз та інтерпретація даних, отриманих в результаті застосування психодіагностичних методик, здійснювалися за допомогою вивчення та порівняння статистичних показників канадської та української молоді, з метою знаходження міжкультурних та гендерних відмінностей у само презентації в соціальних мережах.

Для молоді з обох груп найсильнішими з мотивів є конвенційний («заповнити паузу у спілкуванні»). Переважають егоцентричні мотиви («поділитися  своїми  переживаннями», «одержати  моральну підтримку»,  «отримати пораду» та ін.) та альтероценричні («поділитися  досвідом»,  «дати  пораду»,  «відгукнутися на чужу відвертість»). В обох вибірках до перших десяти мотивів належать три, що сутнісно повязні із самопрезентацією – «подати  себе  в  певному вигляді», «похвалитися своїми успіхами», «сподобатися кому-небудь», а найменш виражені мотиви – «виправдатися в очах іншої людини та «покаятись, звільнитись від почуття провини».  Дівчата у більшій мірі, ніж юнаки,  спонукуються  до саморозкриття в соціальній Інтернет-мережі такими мотивами « відгукнутися на відвертість», «викликати відвертість», «відповісти на розпити». Ці дані підтверджують те, що самопрезентаційний аспект користуванням соціальною мережею є одним із найбільш важливих для опитуваної молоді, незалежно від культури.

Згідно з аналізом «Шкали само моніторингу» виявилось, що українська молодь має середні показники рівня самомоніторингу (49% дівчата та 61% хлопці). Це говорить про те, що українська молодь є чесною у своїх висловлюваннях, проте не сильно стримує емоційні прояви поведінки, обираючи як діяти, вони здебільшого керуються думкою інших людей. А канадська дещо інші: у хлопців переважає низький комунікативний контроль (42%), тобто вони не бажають змінювати свою звичну поведінку залежно від ситуації, вони прямолінійні та чесні; дівчата мають середній комунікативний контроль (47%), що показує схожу поведінку до української молоді. А згідно з методикою «Тактики само презентації», в соціальних мережах українська група найбільше використовувала такі тактики самопрезентації, як «вибачення» (84%), «прагнення сподобатись» (92%) та «приписування собі досягнень» (54%), що свідчить про схильність до асертивних стратегій поведінки, тобто намагання скласти про себе хороше враження. А в канадців переважали – «негативна оцінка інших» (57%), «прагнення сподобатись» (86%), «вибачення» (74%), що свідчить про значну схожість міжособистісної поведінки серед молоді обох країн, що представлено на Рисунку 1.1.

Рис. 1.1
Відсоткове співвідношення розподілу показників за методикою «Шкала тактик самопрезентації» С. Дж. Лі та Б. М. Квінглі
Аналіз середніх показників опитуваних при аналізу тактик самопрезентацій обох груп та виконаним парним порівнянням за допомогою t-критерія Стюдента, ми не виявили статистично значимих відмінностей у відношенні вибору стратегій тактик самопрезентацій у респондентів. Проте, у канадській групі ми не виявили гендерних відмінностей у виборі тактик самопрезентації, але вони були у групі українських респондентів – українська група показала, що хлопці частіше дівчат використовують такі асертивні тактики як «залякування» та «негативна оцінка інших». Обраховані дані ми навели у Таблиці 1.1
Табл. 1.1.
Середні показники вираженості тактик самопрезентацій у респондентів двох груп, залежно від статі

Кореляційний аналіз взаємозв’язку вибору тактик самопрезентації в соціальних мережах та самомоніторингу виявив наявність зв’язків в поведінці молоді, незалежних від їх статі чи культури. Так, наприклад, для респондентів були характерними взаємозв’язки показника «самомоніторинг» з тактиками самопрезентації асертивного типу, серед них: тактики – 1) бажання сподобатись (r=0,541, p<0,01); 2) повідомлення про свої досягнення (r= 0, 352, p<0,05); 3) залякування (r=0,378, p<0,01); 4) перебільшення своїх досягнень (r=0,453, p<0,05), які представляються такими стратегіями самопрезентації, як «атракційна поведінка» (r=0,352, p<0,01) та «силовий вплив» (r=0,263, p<0,01). Отже, вибір асертивних тактик самопрезентації може бути пов’язаний із високим рівнем самомоніторингу особистості, що не залежить від його культурної приналежності чи статі.
У Групі 1 були виявлені позитивний взаємозв’язок показників самомоніторингу та цінностей, які мали гендерні відмінності. Так чим вищий рівень самомоніторингу у хлопців (в обох групах), тим він сильніше впливає на мотиваційні цілі прагнення до влади та домінування. В свою чергу, у дівчат (в обох групах) з високим рівнем самомоніторингу існує тісний зв’язок із гедонізмом (задоволення та чуттєве задоволення). На нашу думку, це може свідчити про індивідуальні тенденції цінностей, які проявляються залежно від гендерних ролей, які ми набуваємо з дитинства.
Для Групи 2 в соціальних мережах були більш важливими норми скромності, скромна поведінка, культурні традиції, а також для них є більш важливими цінності «збереження», ніж для українських студентів. При цьому, гендерні відмінності у особливостях системи цінностей були помічені в двох групах. Так, результати української молоді демонструють, що для дівчат більш цінними є толерантність та піклування про інших, вони більш занепокоєні збереженням власної репутації, у порівнянні з хлопцями. З іншого боку, в канадських хлопців була виявлена висока цінність до прагнення володіння матеріальними ресурсами та домінуванням над іншими, на відміну від дівчат.
Взаємозв’язок показників особистісних цінностей з показниками тактик самопрезентації в групах української та канадської молоді в соціальних мережах, показує, що в обох групах присутні універсальні культурні фактори само презентації («прагнення сподобатись», «вибачення», «приклад для наслідування»), які входять до складу самопрезентаційної стратегії «Атракційна поведінка» (тобто, поведінка, яка створює позитивне враження про суб’єкт самопрезентації). На нашу думку, універсальність цих взаємозв’язків відображає значимість для людини генералізованих потреб прийняття його групою, суспільством та важливістю отримання соціального прийняття, незалежно від етнокультурної приналежності.
Найбільш яскраво міжкультурні відмінності проявляються в самопрезентаційній поведінці дівчат в соціальних мережах. Так, дівчата з Канади частіше, ніж з України, проявляють в соціальних мережах такі тактики асертивної самопрезентації, як «залякування», «силовий вплив», «негативна оцінка інших» тощо. На нашу думку, такі дані піддержують нашу гіпотезу про те, що існують міжкультурні відмінності в переважанні використання тактик самопрезентації в соціальних мережах.
Аналіз взаємозв’язку показників особистісних цінностей з показниками тактик самопрезентації в групах української та канадської молоді в соціальних мережах, показує, що в обох групах присутні універсальні культурні фактори само презентації («прагнення сподобатись», «вибачення», «приклад для наслідування»), які входять до складу самопрезентаційної стратегії «Атракційна поведінка» (тобто, поведінка, яка створює позитивне враження про суб’єкт самопрезентації). На нашу думку, універсальність цих взаємозв’язків відображає значимість для людини генералізованих потреб прийняття його групою, суспільством та важливістю отримання соціального прийняття, незалежно від етнокультурної приналежності.
Отже, в дослідженні було проаналізовано поняття самопрезенації молоді в соціальних мережах, та здійснено порівняльний аналіз даного феномену у канадській групі молоді та українській. На основі отриманих даних було здійснено висновок, що:
1. Існують певні міжкультурні відмінності в самопрезентації молоді в соціальних мережах.
2. Зв’язки цінностей та тактик самопрезентацій особистості мають як універсальний, так і культурно-специфічний характер, обумовлений ціннісними приорітетами та умовами гендерної соціалізації представників певної культури, які бувають в цих культурах, проте цей феномен потребує більш детальних досліджень.
Перспективи подальших досліджень з даної проблеми мають полягати в уточненні тактик само презентацій молоді в соціальних мережах, та їх зв’язок з ціннісними та культурними особливостями індивідів.

ЛІТЕРАТУРА
1. Белинская Е. П., Жичкина А. Е. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты // Образование и информационная культура. Т. 5. Вып. 7. – М.: РАО, 2000. – с. 395-431
2. Презентация виртуальной личности в разных коммуникационных средах сети Интернет [Электронный ресурс] / Н. В Гордеев: Режим доступу: http:// cyberpsy.ru/ 2011/05/1151/
3. Гоффман И. Представление себя другим в повседневной жизни / И. Гоффман – М.: Канон-Пресс, 2000. – 304 с.
4. Журавлева И. А. Феномен самопрезентации личности в психологии / И. А. Журавлева // Вестник университета. – 2012 – №12 – С. 248-253
5. Михайлова Е. В. Самопрезентация: теории, исследования, тренинг / Е. В. Михайлова. – СПб.: Речь, – 2007. – 224 с.
6. Пикулева О. А. К вопросу о содержании самопрезентации: тактики и стратегии / О. А. Пикулева // Имиджелогия – 2005: Материалы третьего международного симпозиума по имиджелогии. – М., 2005. – С. 87-88.
7. Хороших В. В. Психологические факторы успешности самопрезентации: дис. канд. психол. Наук / Хороших Валерия Викторовна. – СПб., 2001. – 193 с.
8. Lewis M. A. Self-determination and the use of self-presentational strategies / M. A. Lewis, C. Neighbors // Journal of Social Psychology. – 2005. –Vol. 145. – P. 469–489.

Ключові слова: сенс життя, виховання, християнська педагогіка, Біблія, християнство, молодь, релігія, віра.

Сучасний світовий порядок є досить неоднорідним та нестійким, що формує в суспільстві ідеї плюралізму та вседозволеності. Неоднозначність в поняттях, судженнях та вчинках людей часто сприяє біполярному та розмитому розумінню власного призначення та сенсу свого буття в світі, в соціумі, в родині, тощо. Особливо важко в хаотичному світовому порядку знайти свій життєвий орієнтир молодому поколінню, адже в молодому віці складно сформувати для себе чіткий спектр понять, суджень та позицій, які дозволили б усвідомити ними власні життєві цінності, переконання, принципи, наміри, бажання, сенс власного існування. Найважче ці категорії вдається осягнути дітям, що обмежені або позбавлені батьківського піклування. Тому важливим фактором у формуванні сенсожиттєвих аспектів молодого покоління є виховання та педагогічна майстерність в роботі із молоддю. Одним із  напрямків педагогіки серед представлених сьогодні є християнська педагогіка. «Християнська  педагогіка» –  дисципліна,  що  відображає  зміст  духовного,  узагальнюючого,  корекцій но-виховного  досвіду  гуманно-релігійної,  історично-суспільної спадщини, практично презентує чесноти людини, отримані на зразках Божественного ідеалу, що засвідчені волею Божою в усіх її можливих життєвих вимірах через вищі духовні цінності  у зрізах  повсякденної християнської  культури

та  благої  парадигми світотворення  Вседержителя [4, ст. 127-128]. Тому доцільно розглядати педагогіку, як головний чинник на сучасному етапі розвитку суспільства та виховання в учнівської і студентської молоді високої культури, яка здатна формуватися, керуючись  загальнолюдськими та християнськими зокрема моральними цінностями.

У сучасній педагогіці існує багато пропозицій і підходів до вирішення проблем виховання і розвитку учнівської молоді. Їх можна трактувати по-різному. Тут варто зазначити роботу професора О. Вишневського, в якій автор глибоко досліджує та розкриває питання проблеми виховання учнівської молоді на християнських засадах[2, ст. 90].

Традиційно християнська стратегія виховання дає відповідь: головним джерелом мотивації позитивної поведінки людини може бути лише «віра в Бога», що надає сенсу нашому життю і пояснює головну таємницю – Таємницю Буття.

За вченням Біблії, і, відповідно, християнських доктрин, всі добрі і злі вчинки людини походять із її серця. Але без віри і релігії відчинити двері до нього і щось змінити – неможливо. Зазвичай під «вірою» розуміють певний духовний стан, коли людина готова визнавати дійсним щось таке, що само собою не є очевидним, не може бути засвідченим або доведеним, а, отже, – можна піддати сумніву. Віра в Бога, наприклад, це визнання Його існування і непомильності Його Авторитету без доведення Його існування. Поняття віри можна визначити і як переживання, зумовлене відчуттям присутності Вищого Начала, що існує реально, спрямовує наше існування і надає йому сенсу. До віри людина приходить не через раціональне начало, а через інтуїтивне прозріння, через духовне пізнання. Саме тому віра однаково доступна і неписьменному, і вченому. Стан віри залежить як від культури чи освіти людини, так і від духовності та її виховного впливу, перш за все, на молодь, що навчається [3, ст. 112].

Релігія сприяє формуванню молоді через свої засоби: молитва, добро, любов до ближнього, чого нас навчає і виховує християнська доктринальна основа. Вона поєднує в собі вербальні (раціоналістичні), так і позавербальні (містичні) канали взаємодії зі світом, спілкування з Богом через молитву. Утверджуючи віру людини через молитву, релігія цим утворює надійний фундамент моральності і виховання людини. Віруюча людина сприймає мораль для себе, як систему правил життя. Вона вивчає моральність, доброчесність людини, дає правильне розуміння добра і зла. «Релігія виховання – це наука про добро і зло людських учинків або про те, у чому ж добрими чи злими є наші вчинки стосовно певної мети», – як стверджує О. Огірко [5, ст. 50].

Традиції національного виховання молоді у дусі моралі, високих естетичних чинників, любові до ближнього, що є основою сенсу життя людини, вивчалися багатьма українськими дослідниками, педагогами теоретиками та практиками. Серед них Вишневський О.І., Онищенко В.Д., Вачевський М.В., Євтух М.Б., Огірко О. В., Примаченко Н.М., Жуковський В. М. «У свідомості українців релігія завжди є живим чинником. Вона глибоко пронизує звичаї та обряди, поєднує суто духовні елементи з національними, громадськими, сімейними та особистими. Взірцем такого поєднання в нашій історії є «Повчання Володимира Мономаха дітям», настанови Отців Церкви, філософія Г. Сковороди та П. Юркевича, вся творчість Т. Шевченка, а в наші дні щонедільні проповіді священнослужителів у храмах під час Літургії чи інших релігійних Богослужінь», – зазначає О. Вишневський [2, ст. 111].

Варто зазначити, що відвідування храму є необхідністю для виховання молоді. Християнські церковнослужителі та педагоги, відзначають, що така потреба виникла у християнських колах ще з часу зародження християнства, з Апостольських Часів. Аби підкреслити важливість такої релігійної практики,  храми, вівтарі і святилища зводили, розташовуючи їх у центрі міст, на вершинах гір, на пагорбах, в полях, на островах, тощо. Ця традиція була виявом та бажанням надати сакральності, вищого начала, неподобності тим спорудам, які мали культове призначення. У вихованні молодого покоління це мало значну символічну роль, оскільки такі споруди, завдяки такому розташуванню навіювали певну таємничість і недоступність, і водночас, величність перед дитиною, її юною психікою та здатністю формувати образи, уявою [3, ст. 122].

Ще одним із символів педагогічного впливу на допомогу формування в підростаючого покоління сенсожиттєвих позицій та цінностей, є прилучення до храмової літургії та молитовної практики. Оцінюючи духотворну силу природи, життя, науки і релігії, видатний вчений-педагог К. Ушинський стверджує, що «найбільшу формуючу силу у формуванні самоусвідомлення власного буття та значимості його для дитини має церква. Вона зі своїми зовнішніми формами, сповненими глибокого смислу, підносить її на вищий ступінь самосвідомості. Вона промовляє, вчить молитви, розвиває почуття дитини до милосердя, доброти, поваги до іншого, що і є, безумовно, основою, сенсом християнського життя підростаючого покоління[4, ст. 90].

Не можна не оминути той факт, що трактування віри в Бога, як передумови виховання християнської моральності молоді, формує практичні проблеми стосунків системи державної та церковної освіти. В їх основі лежить виховання дитини за різними підходами, методами, джерельною базою, неврахування  особливостей релігійних традицій або їх відсутності, особливостей духовного складу народу, певних потреб окремо кожної дитини. Проте, християнська педагогіка акцентує свою увагу саме на християн, яким не потрібно доводити існування Бога, або спростовувати те, що Бога не існує. Віруюча людина, втому числі і в юнацькому віці, сприймає мораль для себе, як імператив. Моральність, що не підтримується вірою в Бога, завжди виявляє тенденцію до занепаду. Християнська релігія добре адаптована до соціального життя. Вона визнає усю систему вартостей національного виховання і органічно доповнює людину високими моральними сенсожиттєвими цінностями [3, ст. 436].

За твердженням Огірка О. В., сьогодні все більше українських учених-педагогів усвідомлює і визнає, що християнські вартості, християнські морально-духовні засади – це порятунок нації. Важливою передумовою виховання освіти та навчання підростаючого покоління на християнських духовно-моральних засадах є давня християнська традиція в Україні, яка впродовж століть продемонструвала свою високу життєвість в поєднанні із сучасними технологіями та засобами, якими володіє людство. Така інтеграція та взаємозв’язок дасть змогу максимально ефективно впроваджувати християнську педагогічну складову серед сучасної молоді[4, ст. 48]. У процесі навчання учнів чи студентів учитель завжди може привести приклади, які носитимуть в собі виховний характер, пов’язаний і християнською релігією в її історичному та сучасному контексті. Доцільно навести приклад для виховання учнівської молоді, використовуючи відповідні фрагменти із Біблії, наприклад про індивідуальність, особливу талановитість кожної дитини, про її особливу місію, особливий сенс її земного життя.

Велика заслуга та значення у вихованні молоді, що базується на християнськи доктринах, належить структурі сім’ї. Сім’я,  через  завдання  духовно-морального  виховання підростаючого  покоління,  бере  участь  у  справі  Самого  Творця,  де «народження  є  продовженням  створення».  Батьки,  від  імені  Бога, допомагають  дітям  в  осягненні  мети,  задуманої  через  Творця.  Тому завдання  виховання,  яке  перш за все покладене на батьків,  є  дуже важливим обов’язком, занедбання якого може дуже істотно вплинути на  майбутнє  людини.  Про  це, приміром,  виразно  наголошено  в  Декларації про  християнське  виховання  «Gravissimum  educationis»  II Ватиканського Собору (1962-1965 рр.), де йдеться про те, що  оскільки всі люди, незалежно від їх походження, становища і віку, володіють гідністю особи, у них є невід’ємне  право  на  виховання,  відповідне  особливе  ставлення до кожного  з  них,  здійснюване  стосовно  їх  характеру, статі,  культури  і батьківських  традицій,  але  в  той  же  час  відкрите  братерському спілкуванні з іншими народами, щоб заохочувалася справжня єдність і мир на Землі. Справжнє ж виховання прагне до формування людської особи,  враховуючи  її  вищу  мету  і  в  той  же  час  благо  того  суспільства, членом  якого  ю  людина  і  в  якому  вона,  ставши  дорослою,

виконуватиме  певні  обов’язки [1]. Така позиція церкви дає чітке аргументування того, якою вартісною є педагогічна функція сім’ї щодо дитини, і якою є виховна роль структури сім’ї в формуванні ціннісних сенсобуттєвих орієнтирів в житті молодого покоління загалом.

Отже, визначення основ християнської духовності, певних орієнтирів на шляху навчання і виховання учнівської та студентської молоді свідчить, що досить ефективним способом виховання молоді, формування цінностей та усвідомлення унікальності, значимості, сенсу власного життя, є християнство та християнські моральні засади в аспектах життя, суспільної діяльності, етикеті, спілкуванні, співжитті в суспільстві, тощо. Від початку цивілізації виникла гостра необхідність знайти те цілісне і тверде обґрунтування можливості і здатності побудови особистого і суспільного процесу виховання. З часом цей процес утвердився і набрав ясних форм і різних напрямків. Сьогодні ми маємо можливість пізнавати і усвідомлювати, якими цінностями керувалися наші попередники при визначенні пріоритетів педагогіки, наскільки важливою є структура сім’ї у вихованні підростаючого покоління та формуванні у дітей сенсобуттєвих принципів, усвідомлення власної особливої місії на Землі, важливості та цінності власного життя, суспільної користі та самопожертви на благо інших. Всі ці аспекти свідчать про те, що християнська педагогіка є однією із важливих підвалин у формуванні сенсу життя молодого покоління.

Список використаних джерел та літератури:

1. Бенедикт XVI. Послання на XLV Всесвітній день миру 1 січня 2012 р. – Ватикан, 2011. – 7 с.
2. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич, 2006. – 167 с.
3. Дзерович  Ю. Педагогіка.  –  Львів:  накладом Львівської Богословської Академії,1937. – 240 с.
4. Документи  Другого  Ватиканського  Собору:  конституції, декрети, декларації. – Львів: Свічадо, 1996. –710 с.
5. Огірко О. В. Христиѐнська педагогіка. –  Навчальний посібник.  – Львів: Львівський інститут МАУП, 2003. –111 c.