«ПОЛІТИЗАЦІЯ» МЕРКОСУР ЯК ПРОЯВ ГЛИБОКОЇ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ БЛОКУ

Анотація

В цій статті досліджується процес перетворення МЕРКОСУР на «політичний клуб» та вплив цього переформатування на інституційно-економічну кризу всередині блоку. Також аналізуються причини кризи, її розвиток та ключові проблемні аспекти функціонування інтеграційного утворення.

Ключові слова: МЕРКОСУР, Аргентина, Бразилія, ЄС, Тихоокеанський Альянс, «політизація».

This article explores the process of MERCOSUR transformation into “political club” and impact of this         reformatting on institutional and economic crisis of the block. There are also analyzes of the crisis’ sources, its development and key problems of MERCOSUR functioning.

Key words: MERCOSUR, Argentina, Brazil, EU, Pacific Alliance, “politicization”.

Аналіз наукової розробки теми. Ця проблематика є недостатньо дослідженою вітчизняними науковцями, тому за історіографічну основу було взято праці закордонних фахівців. Серед них варто виокремити Вероніку Барранко, яка особливу увагу приділяє зовнішнім політикам Аргентини та Бразилії за президентств Крістіни Кіршнер та Ділми Русефф; Лауру ді Марко, яка досліджує кризові явища в МЕРКОСУР та аргентинсько-бразильських відносинах; Мікаеля Вігеля, чиї праці присвячені зовнішньополітичному аспекту розвитку МЕРКОСУР.

Новизна. В цій статті досліджено надзвичайно актуальні процеси в латиноамериканському регіоні, які на сьогоднішній день відіграють фундаментальну роль в змінах системи міжнародних відносин в регіоні. В статті акцентується увага на виключній ролі Аргентини та Бразилії в процесі «політизації» блоку, що практично не досліджується на сучасному етапі. Як альтернатива пропонується аналіз кризи МЕРКОСУР з точки зору структурної кризи інституції, а не міждержавного занепаду інтеграційних ідей.

Метою статті є розгляд процесу «політизації» економічного блоку МЕРКОСУР.

Відповідно до поставленої мети виокремлено наступні завдання:

• проаналізувати причини переведення акценту діяльності МЕРКОСУР з економіки на політику;
• розглянути внутрішні прояви інституційно-економічної кризи Спільного Ринку Півдня;
• дослідити зовнішньополітичний аспект кризи МЕРКОСУР.

Виклад основного матеріалу. Якісні зміни в аргентинсько-бразильських відносинах та в розвитку МЕРКОСУР відбулися в 2007 році зі зміною президента Аргентини, яким стала дружина Нестора Кіршнера Крістіна Фернандез де Кіршнер (2007-2015 рр.). Попри те, що Крістіна Кіршнер була ідеологічним послідовником політики свого попередника, їй вдалося значно активізувати «ліву» політику в Аргентині та поступово інкорпоровувати принципи імпортозаміщення в МЕРКОСУР. Такі дії викликали занепокоєння у інших держав-членів блоку, які розглядали дії Аргентини як такі, що можуть ізолювати «Спільний Ринок Півдня» від світових процесів лібералізації зовнішньої торгівлі [7].

Іншим вагомим чинником, який негативно впливав на рівень кооперації та торгівлі в рамках МЕРКОСУР став початок у 2008 році світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на Аргентину та Бразилію, чиї економіки надзвичайно залежні від експорту продукції та закордонних інвестицій. Виникнення цієї кризи змусило держави-члени МЕРКОСУР шукати спільні виходи із кризової ситуації та виробляти координовану політику [8].

Політика імпортозаміщення та економічного протекціонізму Аргентини, яка очевидно вступала в конфлікт з економічними політиками держав-членів МЕРКОСУР, світова криза 2008 року спричинили виникнення у блоці кризи економічної та торгівельної сфери співпраці, тому слід виокремити в чому саме полягає криза економічного співробітництва та яка роль аргентинсько-бразильського тандему у спричиненні або ж вирішенні цієї кризи.

Одним з головним інструментів політики Аргентини стало використання девальвації як методу боротьби з іноземним експортом. Зокрема піком такої політики став 2014 рік, коли Буенос-Айрес ослабив песо до найнижчого показника з часів фінансово-економічної кризи кінця 90-х – поч. 2000-х років в Аргентині [11]. Наслідком такої планомірної політики стало те, що Аргентина значно загальмувала свою торгівлю в рамках МЕРКОСУР, особливо це стосується торгівельних відносин з Бразилією. Зокрема, з 2008 по 2014 роки обсяги двосторонньої торгівлі зупинилися на позначці 30 млрд. доларів, не демонструючи жодної динаміки росту. Це свідчить по те, що у аргентинсько-бразильському тандемі явно існувала певна криза розуміння, що безумовно впливало на появу кризових явищ в МЕРКОСУР [9].

Ще більшого імпульсу розвитку політики імпортозаміщення в Аргентині та ще більшої ізоляції Аргентини в інтеграційних процесах Латинської Америки стало фактичне оголошення стану дефолту економіки в період 2013-2014 років, коли Буенос-Айрес вступив у фазу глибокої економічної кризи в державі. Проте варто наголосити, що не тільки Аргентина та її внутрішня економічна ситуація були основним гальмуючим елементом в МЕРКОСУР. Схожі економічні труднощі, а саме боргові кризи, знецінення національної валюти, рецесія економіки, спостерігалися і в інших державах блоку, проте Бразиліа, Асунсьйон та Монтевідео обрали шлях лібералізації економіки, що було відмінним ходом від політики Аргентини [5].

Іншим проявом негативного впливу Аргентини на діяльність «Спільного Ринку Півдня» стало повне відхилення Буенос-Айресом ініціатив Бразилії, Уругваю та Парагваю щодо лібералізації блоку та більшої відкритості МЕРКОСУР для світових торгівельних потоків. Адміністрація Крістіни Кіршнер не просто відхиляла ці пропозиції, але й була ініціатором підвищення рівня митних тарифів для продукції, виготовленої позам межами держав блоку. Цією політикою Аргентина прагнула ще більше захистити власний ринок, що можливо було досягнути тільки за умови проведення змін в МЕРКОСУР. Ця необхідність пояснювалася тим, що Аргентина стала своєрідним «заручником» митного союзу МЕРКОСУР, що перешкоджало їй приймати самостійні рішення [2].

Іншим аспектом економічної кризи всередині МЕРКОСУР були зовнішньоекономічні погляди держав-членів блоку, зокрема Бразилія, Уругвай та Парагвай активно обстоювали ідею тіснішого співробітництва МЕРКОСУР з ЄС, що могло б забезпечити держав збільшення експортного потенціалу та модернізацію та диверсифікацію власних економік. Проте Аргентина, основними принципами економічної політики якої був протекціонізм та імпортозаміщення, виступала проти лібералізації торгівлі з ЄС, зокрема Буенос-Айрес перешкоджав досягненню угоди про ЗВТ між МЕРКОСУР та ЄС починаючи зі старту переговорів в 2010 році. Аргентина розглядала цю угоду як загрозу для власної економіки, тому завданням аргентинської зовнішньої політики було гальмування процесу зближення ЄС та МЕРКОСУР [14].

Наслідком такого дисонансу поглядів держав-членів МЕРКОСУР стало розгортання інституціональної кризи в блоці, який стосувався того, яким напрямком мають йти переговори між «Спільним Ринком Півдня» та Європейським Союзом. В цій ситуації Бразилія, Уругвай та Парагвай вирішили запустити механізм «двошвидкісного» зближення з ЄС, що передбачало певну ізоляцію Аргентини від прямих переговорів між економічними блоками. Проте ця ініціатива все ж не могла повністю виключити Буенос-Айрес з переговорного процесу тому, що остаточне рішення щодо підписання угоди про ЗВТ повинно було знайти підтримку у всіх держав-членів МЕРКОСУР [10].

Ті ж проблеми у діяльності МЕРКОСУР існували щодо інших напрямків зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо зближення МЕРКОСУР з Тихоокеанським Альянсом, членами якого є Колумбія, Перу, Чилі, Мексика. Різні погляди щодо торгівельної політики блоку по відношенню до третіх країн Аргентини та інших членів «Спільного Ринку Півдня» зумовили дуже низьку динаміку зближення двох угруповань, що, очевидно, перешкоджає розвитку ідей інтеграцій Латинської Америки в рамках УНАСУР, СЕЛАК чи ЛАІ [13].

Отже, як можна спостерігати, з приходом до влади в Аргентині Крістіни Кіршнер та погіршенням економічного становища в державах МЕРКОСУР блок вступив у фазу глибокої економічної кризи та погіршення розуміння спільного бачення угруповання на наступні роки. Це ж саме стосувалося аргентинсько-бразильських відносин тому, що обидві держави мали різні погляди на економічну політику блоку і у своїй внутрішній політиці сповідували різні економічні підходи. Тому можна з впевненістю стверджувати, що з 2007 року економічну кризу переживав не тільки «Спільний Ринок Півдня», але й стратегічний тандем Буенос-Айреса та Бразиліа.

Проблеми в економічній сфері все ж не стали завадою для формування повноцінного політичного тандему Аргентини і Бразилії, що багато в чому пояснювалося тим, що Крістіна Кіршнер та Ділма Русефф (2011- ), наступниця Лули да Сілви на посаді президента Бразилії, були представниками лівоцентристських сил в двох держав, що дає нам змогу стверджувати про ідеологічну близькість двох владних режимів [3].

Політична близькість двох держав знайшла своє відображення в діяльності МЕРКОСУР, коли обидві держави розпочали роботу над перетворення суто економічного блоку на політичний клуб держав Латинської Америки. Зокрема Аргентина та Бразилія активно виступали за включення в МЕРКОСУР держав лівоцентристськими та лівими силами при владі такими як Болівія та Венесуела. Якщо процес інкорпорації Венесуели розпочався ще в 2006 році, то у 2015 році за ініціативи Бразилії та Аргентини було підписано «Протокол про вступ Болівії до МЕРКОСУР» («Protocolo de adhesión de Bolivia») [4]. Вступ цих держав дозволяв Буенос-Айресу та Бразиліа значно розширити свої ринки збуту продукції та перетворити угруповання на геополітичну силу в Латинській Америці.

Підтвердженням того, що значна увага аргентинсько-бразильським тандемом приділялася політичним питанням співробітництва, був приклад реагування МЕРКОСУР на події в Парагваї влітку 2012 року. Політична криза в Парагваї, яка мала своїм наслідком імпічмент президента Парагваю Фернандо Луго (2008-2012 рр.) 22 червня 2012 року, стала показником значної «політизації блоку». Варто наголосити, що Парагвай був єдиною державою, яка не ратифікувала в своєму парламенті вступ Венесуели до МЕРКОСУР в 2006 році, мотивуючи таке рішення неприйняттям недемократичних способів управлінням державою «чавістів» [12].

Відразу після оголошення імпічменту Луго держави-члени МЕРКОСУР різко засудили цей акт парагвайського парламенту та визнали його незаконним, зокрема Ділма Русефф запропонувала виключити тимчасово Парагвай з членів МЕРКОСУР та УНАСУР, що було підтримано іншими членами цих організацій. Таким чином Парагвай було виключено, що підірвало всю інституційну та правову основу існування МЕРКОСУР тому, що процедура імпічменту є цілком законним процесом за парагвайською конституцією, а тому МЕРКОСУР не мав права виключати державу за подібний внутрішній крок [6].

Аргентина та Бразилія скористалися цим політичним ходом МЕРКОСУР, який був зініційований ними, та прискорили процес інкорпорації Венесуели до «Спільного Ринку Півдня», який розпочався ще в 2006 році та гальмувався владою Парагваю. З виключенням Монтевідео Венесуела зуміла автоматично та остаточно стати членом МЕРКОСУР, що підтверджує факт зацікавленості аргентинсько-бразильського тандему в «криміналізації» імпічменту Луго та користуванні цієї ситуації задля реалізації власних економічних та політичних інтересів [1]. Тому можна з впевненістю стверджувати, що Аргентині та Бразилії, попри ряд економічних протиріч, вдалося створити «політичний клуб» МЕРКОСУР, який включав у себе Аргентину, Бразилію, Уругвай та Венесуелу, при владі в яких знаходилися сили з «лівим» ідеологічним нахилом.

Висновки. Підсумовуючи, слід наголосити, що період 2007-2014 років став кризовим періодом для розвитку економічної компоненти діяльності МЕРКОСУР, практично нівелювавши економічну потужність та гармонійність блоку, проте аргентинсько-бразильський тандем, який не зміг знайти консенсусу щодо розвитку економічного блоку, особливу увагу приділив побудові політичного блоку, який міг би себе позиціонувати як міжнародного актора на світовій арені.

Отже, період 2007-2014 років став надзвичайно кризовим та практично катастрофічним для розвитку МЕРКОСУР в його першочерговій ідеї, а саме економічного та торгівельного блоку, в той же час неформальне утворення політичного союзу в рамках інтеграційного угруповання свідчило про якісне переформатування МЕРКОСУР, яке відбувалося виключно на політичних інтересах держав-членів, що повністю спонукало розвиток блоку до переходу в період глибокої інституціональної та економічної стагнації.

Перспективи дослідження. Ця тема є актуальною на сучасному етапі тому, що охоплює фундаментальні та ключові події та процеси в регіоні Латинської Америки. Також дослідження цієї проблемати дає можливість краще зрозуміти інтеграційні процеси не тільки в регіоні, але й в світі. Перспективним є продовження аналізу «політизації» блоку МЕРКОСУР, а також залучення до аналітики матеріалів щодо якісних змін в політиці МЕРКОСУР після приходу до влади в Аргентині Маурісіо Макрі в 2015 році.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1) Arbuet-Vignali, Heber Crisis en Paraguay [Text] / Heber Arbuet-Vignali // Estudios del CURI. – 11 de Julio de 2012. – N 04/12. – Mode of access : URL : http://www.abc.com.py/archivos/2012/08/25/crisis-en-paraguay-mercosur-125715.pdf – Title from the screen.
2. 2) Argentina invokes unity and rejects proposal for a more ‘flexible’ Mercosur [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/26/argentina-invokes-unity-and-rejects-proposal-for-a-more-flexible-mercosur – Title from the screen.
3. 3) Barranco, Veronica Two Women, Two Styles, Two Great Countries [Text] / Veronica Barranco // Edelman. – Mode of access : URL : http://www.edelman.com/post/two-women-two-styles-two-great-countries/ – Title from the screen.
4. 4) Bolivia se convirtió formalmente en el sexto miembro pleno del Mercosur [Text] / Telam. – Mode of access : URL : http://www.telam.com.ar/notas/201507/113121-mercosur-evo-bolivia-brasil-cumbre.html – Title from the screen.
5. 5) Di Marco, Laura El eterno retorno argentino. ¿Por qué hay una crisis por década? [Text] / Laura Di Marco // La Nacion. – Mode of access : URL : http://www.lanacion.com.ar/1704948-el-eterno-retorno-argentino-por-que-hay-una-crisis-por-decada – Title from the screen.
6. 6) El Mercosur suspendió a Paraguay y oficializó el ingreso de Venezuela [Text] / La Nacion. – Mode of access : URL : http://www.lanacion.com.ar/1486249-cumbre-mercosur-cristina-kirchner-paraguay – Title from the screen.
7. 7) Five Years of Presidency, What Should be Remembered of Cristina Fernández de Kirchner? [Text] / Council on Hemispheric Affairs. – Mode of access : URL : http://www.coha.org/five-years-of-presidency-what-should-be-remembered-of-cristina-fernandez-de-kirchner/ – Title from the screen.
8. 8) Guillén, Arturo The effects of the global economic crisis in Latin America [Text] / Arturo Guillen R. // SCIELO. – Mode of access : URL : http://www.scielo.br/scielo.php?script=sci_arttext&pid=S0101-31572011000200001 – Title from the screen.
9. 9) Mercosur main partners’ bilateral trade stalled for the last six years [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/05/mercosur-main-partners-bilateral-trade-stalled-for-the-last-six-years – Title from the screen.
10. 10) Mercosur prepared to consider the possibility of a ‘two-speed’ system with EU [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/05/mercosur-prepared-to-consider-the-possibility-of-a-two-speed-system-with-eu – Title from the screen.
11. 11) Porzecanski, Katia Argentina Devaluation Sends Currency Tumbling Most in 12 Years [Text] / Katia Porzecanski // Bloomberg. – Mode of access : URL : http://www.bloomberg.com/news/articles/2014-01-23/argentina-s-peso-plunges-17-as-central-bank-scales-back-support – Title from the screen.
12. 12) Villagra, Sarah Patricia Cerna La crisis institucional paraguaya de 2012 a la luz de las élites parlamentarias [Text] / Sarah Patricia Cerna Villagra, Juan Mario Solís Delgadillo // Elites. – Numero 42. – Octubre, 2012. – Mode of access : URL : http://americo.usal.es/oir/Elites/Boletines_2012/Boletin%20datos%20de%20opinion42Paraguay.pdf – Title from the screen.
13. 13) Villareal, M. Angeles The Pacific Alliance: A Trade Integration Initiative in Latin America [Text] / M. Angeles Villarreal // Congressional Research Service. – October 2, 2014. – P. 8-10. – Mode of access : URL : https://www.fas.org/sgp/crs/row/R43748.pdf – Title from the screen.
14. 14) Wigell, Mikael Seal the deal or lose Brazil [Text] / Mikael Wigell. – FIIA briefing paper 171. – March, 2015. – P.4-5

]]> https://naub.oa.edu.ua/polityzatsiya-merkosur-yak-proyav-hlyb/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/brazyliya-yak-lider-birehionalnoho-sp/ https://naub.oa.edu.ua/brazyliya-yak-lider-birehionalnoho-sp/#respond Thu, 04 Jun 2015 06:43:37 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=18459 Ніверчук Ніна Андріївна

науковий керівник: канд. іст. наук, доц.

Плевако Ігор Григорович

Бразилія як лідер бірегіонального співробітництва між Латинською Америкою та Африкою

Анотація

У статті розглядається співробітництво Бразилії з африканським континентом на двосторонньому рівні, зокрема з Анголою та Мозамбіком. Окрім  двостороннього співробітництва досліджується співробітництво в форумі ІБСА (IBSA), що виходить за рамки співробітництва двох регіонів завдяки включенню у форум Індії. Важливим для співпраці двох регіонів є участь у проекті «Південь-Південь». Співробітництво Бразилії з Африкою забезпечує перетворення її на глобального гравця міжнародних відносин і через створення програм для африканських країн дозволяє брати активну участь у діяльності ООН.

Ключові слова: співробітництво «Південь-Південь», форум ІБСА, бірегіональна співпраця, МЕРКОСУР.

The article describes the Brazilian African cooperation at the bilateral level, particularly with Angola and Mozambique. In addition to bilateral cooperation, it shows the cooperation in the IBSA Forum, beyond the cooperation between the two regions because of including to cooperation of India. Important for cooperation between the two regions is the participation in the “South-South” cooperation. Cooperation with Africa converts Brazil to became a global player international relations through the establishment of programs which help to allow African countries to actively participate in UN activities.

Keywords: “South-South”cooperation, IBSA forum, biregional cooperation, Mercosur.

Співпраця Бразилії з Африкою є наочним прикладом того, як Бразилія прагне у співпраці вийти за межі свого регіону, особливо помітним це було за уряду президента Луїса Ігнасіо Лула да Сілва (Luiz Inasiu Lula da Silva), під час перебування його на посту президента у 2003-2011 роках, коли торгові відносини з африканськими країнами були сприятливими. Бразилія — це країна Латинської Америки, з  глибокими історичними та культурними зв’язками з країнами Африки, що почали розвиватись  з 1960-х років.

Спроба Бразилії зберегти за собою  постійне місце в Раді Безпеки ООН спонукала її розробити конкретні дипломатичні дії в напрямку африканського континенту, на основі численних інтересів. Це було, наприклад, основним фактором  поштовху для розробки переговорів порядку денного «МЕРКОСУР для африканських країн». До цих пір, обидва регіони уклали дві угоди у 2000 та 2004 роках, одну з Єгиптом і  одну з Південно-африканським митним союзом (SACU) [14].

Бразилія також збільшила потік своїх інвестицій в Африку через великі приватні і державні компанії, а також сприяла просуванню своєї кредитної лінії через «Бразильський банк розвитку». Країна зміцнила свою присутність в Африці за рахунок відкриття нових дипломатичних місій в регіоні.              У 2006 році була співголовою першого саміту Африка-Південна Америка (ASA) на вищому рівні (в Абуджі, Нігерія) також існують розроблені проекти координації дій з Індією та Південною Африкою [1].

Бразилія має важливу «культурну перевагу» у порівнянні з Китаєм, Росією чи Індією, які є конкурентами у співробітництві з африканськими країнами. Важливим цей чинник є у співпраці з  португаломовними країнами Африки. Таким чином це проявляється у відносинах з  Анголою та Мозамбіком, але португальська є й офіційною мовою Кабо-Верде, Гвінеї-Бісау, Сан-Томе і Принсіпі, що означає те, що співробітництво має перспективи для розвитку. Бразилія часто організовує зустрічі, семінари та інші заходи навчання з країнами Спільноти португаломовних країн (CPLP).

В останні кілька років, Бразилія реалізувала близько 200 проектів співробітництва з африканськими країнами в різних сферах, починаючи від сільськогосподарських досліджень в медицині до технічного співробітництва. Ці заходи в основному спрямовані на співпрацю з португаломовними країнами.

Бразилія має особливо сильні позиції в Анголі, де такі компанії, як «Odebrecht» активно беруть  участь в житлових проектах, організованих урядом Анголи [11]. Важливу роль у співробітництві відіграє компанія «Vale», що  уже у 2013 році  інвестувала більше 2 млрд. дол. у вугільну шахту в Мозамбіку [18].

Багато бразильських чиновників відвідали португаломовні  країни Африки в останні роки. Міністр закордонних справ Селсу Аморім (Celso Luiz Nunes Amorim) відправився в Луанду (Ангола) в 2003 році, у супроводі підприємців. Президент Лула да Сільва (Luiz Inácio Lula da Silva)  також відвідав Анголу в тому ж році, і незабаром після цього «Бразильський Національний банк» відкрив філію у 2011році.[2] Бразильська компанія «Petrobras» збільшила свої операції в Анголі і разом із «Бразильським банком розвитку» підписали додаткові кредити. У 2007 році президент Лула да Сільва  (Luiz Inácio Lula da Silva)знову відвідав  Анголу також делегація Бразилії сенаторів наслідували його приклад рік по тому.

Незважаючи на ці ініціативи, китайські інвестиції в Анголі та Мозамбіку все ще прагнуть випередити комерційні зусилля Бразилії. За даними Банку розвитку Китаю, інвестиції країни в Анголі (третій за розмірами виробник нафти в Африці), вже налічували 10 млрд. дол. станом на 2010 рік [11].

Для боротьби зі зростаючим економічним впливом Китаю на континенті, Бразилія робить ставку на культурний зв’язок з Африкою, особливо в країнах португаломовного населення.

Бразилія також прагне розглядати проекти про захист навколишнього середовища, намагаючись водночас забезпечити прозорість міжнародних заявок і ліцензій в Африці, де спостерігається високий рівень корупції та відсутність прозорості складають найнебезпечнішу загрозу для розвитку.

У спробі відділитись від практики китайських підприємств, які  часто критикуються за нехтування навколишнього середовища і трудового законодавства африканських країн, бразильські компанії підписані під кодексом поведінки та етики. Вони також роблять ставку на забезпечення робочими місцями африканських робітників в той час, коли більшість китайських компаній, що працюють на континенті все частіше прагнуть завозити робочу силу безпосередньо з Китаю. Незважаючи на ці зусилля, деякі бразильські проекти зіткнулися з критикою щодо їх впровадження [17].

ІБСА (IBSA) — це форум, який об’єднує Індію, Бразилію і Південно- Африканську Республіку, три великих демократичних держави відповідно створює умови для економічного співробітництва на трьох різних континентах, які стикаються з аналогічними проблемами [8, p.23].

Форум ІБСА (IBSA) був офіційно оформлений у вересні 2003 року на Основі Бразильської декларації (2003 рік) під час зустрічі прем’єр-міністра Південно-Африканської Республіки Ахтала Ваджпаї (Ahtal Bikhari Vajpai)президентів Лули да Сільва (Luiz Inácio Lula da Silva) та Табо Мбекі (Thabo Mvuyelwa Mbeki)в ході 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН. Завданнями форуму є:

– контроль за дотриманням верховенства міжнародного права у підтримці міжнародного мирк та безпеки;

– реформування ООН, зокрема пропонується збільшення кількості постійних і непостійних членів щоб забезпечити безпеку країнам, що розвиваються;

– боротьба з злочинністю та тероризмом;

– боротьба з бідністю та забезпечення соціальних потреб для населення. [4]

Співробітництво в рамках ІБСА розвивається  на трьох фронтах:

– як  форум для консультацій і координації в глобальному і регіональних політичних питань, таких як, реформа світової установи політичного і економічного управління, СОТ / Доха порядку денного в галузі розвитку, зміни клімату, тероризм і т.д.;

– тристороння взаємодія в конкретних напрямках за допомогою  проектів, для загального блага трьох країнах;

– допомага іншим країнам, що розвиваються, створюючи проекти  через сприяння фонду ІБСА (IBSA Found) [6].

На глобальному рівні мету створення ІБСА (IBSA) прийнято розглядати як протиставлення впливу США як наддержави на країни, що розвиваються. Діяльність ІБСА (IBSA) у міжнародних відносинах розвиває стратегію «м’якого балансування» між політикою США та власними iнтересами держав-учасниць.

Головною складовою  гегемонії США є військова потужність, адже значну частину бюджету США виділяють на забезпечення військових потреб. На сучасному етапі, як стверджує Джозеф Най (Joseph S. Nye), для забезпечення гегемонії в міжнародній системі важливими складовими впливу є домінування на двох додаткових ігрових полях: у світовій економіці і вплив у подоланні транснаціональних проблем [12]. Співробітництво в рамках ІБСА (IBSA)  охоплює ці дві важливі складові сучасних міжнародних відносин.

Важливим чинником постає розвиток економічних відносин, що на відміну від двостороннього співробітництва є важчими у побудові, проте перевага полягає у тому, що тристоронні відносини більше синергетичні.

Важливо також звернути увагу на ще одну важливу складову сучасної системи міжнародних відносин таку як інформаційний простір. Роль медіа у «м’якій силі» досліджує  Паул Міхель Бреніганан (Paul Brannigan) [12]. Беручи до уваги співробітництво в інформаційній сфері учасники форуму ІБСА (IBSA) розвивають не лише діалог між трьома країнами-членами форуму, але й формують свою систему у світовому інформаційному просторі.

На першому саміті ІБСА (IBSA), що відбувся 13 вересня 2006 року була підписана спільна декларація, що підтвердила створення форуму.

У декларації йдеться про те, що форум покликаний забезпечувати сприяння розвитку відносин між країнами Азії, Африки та Південної Америки, а також поглибити співробітництво та консолідованість між Індією, Південною Африкою та Бразилією. Погоджено розвивати співробітництво на глобальному рівні через ООН, СОТ.

Йдеться також про те, що держави прагнуть взяти участь у вдосконаленні ООН та системи світової безпеки. Увага також приділяється проблемам запровадження технологій та подоланню ресурсних  проблем та проблем навколишнього середовища.

Члени ІБСА (IBSA)  ставлять за мету боротьбу з голодом та хворобами. До 2015 року планується зробити список країн, що страждають від голоду для того щоб прийняти заходи для подолання даної проблеми.

Також пріоритетами є боротьба за права людей, боротьба з тероризмом та виробленням ядерної зброї. Також у декларації йдеться про те, щоб прийняти міри щоб сприяти миру в арабо-ізраїльському конфлікті [6].

Після другого саміту, що відбувся у 2007році, було підписано декларацію Тсване (Tshwane Declaration), у якій серед проблем пов’язаних з подоланням проблем клімату та економічного співробітництва зокрема розглядалися проблеми Зімбабве (заворушення опозиції проти правлячої партії), а також перспективи співробітництва в рамках «Південь-Південь» [9].

Третій саміт у Нью-Делі  у 2008 році закінчився підписанням ще однієї декларації, яка зафіксувала цілі у подальшому співробітництві такі як: співпраця над змінами до ООН, співробітництво з адаптації господарства до кліматичних змін, підвищення ефективності співробітництва в рамках «Південь-Південь», також розглянуті  регіональні проблеми [10]

Четвертий саміт 2010 року був присвячений проблемам Близького Сходу. У підписаному документі йшлось про те, щоб досягти всеосяжного мирного процесу арабо-ізраїльського протистояння, в тому числі між Ізраїлем і Палестиною, докласти конкретних зусиль у збереження миру на всіх етапах і  було надано підтримку зусиллям, спрямованим на відновлення переговорів між Ізраїлем, Сирією та Ліваном. Учасники ІБСА також закликали спільноту підтримати дану ініціативу [17]. На п’ятому саміті 2011року йшлось про економічні проблеми, проблеми збереження миру та безпеки у світі [5].

У той час як ІБСА (IBSA) форум-діалог має великий потенціал, перед країнами постають серйозні завдання та  невирішені проблеми:

– відсутність узгодженого плану дій. У той час як ІБСА (IBSA)  може похвалитися чіткими позиціями з цілої низки питань, вони повинні приймати форму декларацій і заяв, а не прийняття заходів лише в усній формі.

– стратегічний аналіз для фінансування та надання екологічно чистих технологій країнам, що розвиваються, і фонд для допомоги постраждалим від кліматичних катастроф. Ці сфери потребують комплесного підходу до вирішення питань.

– ризик оскаржування іншими країнами членів форуму  як «лідерів Півдня». Це виражається у стурбованості єгипетського посла Південно-Африканської Республіки. Проблема виникає, коли Південна Африка хоче вирішити питання розвитку усього світу.

– різні точки зору з приводу діяльності форуму, боротьба за вплив серед держав. Існують також різноманітні інтереси і погляди серед трьох країн, так і погляди інших держав щодо ролі країн ІБСА (IBSA).

Один з основних напрямків співпраці ІБСА просуває внутрішньо регіональну  торгівлю. Основним пріоритетом для Бразилії є доступ до ринку США для експорту  власної продукції сільського господарства. Крім того, Індія не бажає відкрити свої внутрішні ринки для не імпортерів сільськогосподарської продукції, в той час як Південна Африка і Бразилія не мають жодних проблем з даним співробітництвом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Africa – South America Summit [Електронний ресурс]. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://asasummit.itamaraty.gov.br/asa-ingles/summit-of-south-american-africa .
2. Bank of Brazil and Angola’s BIC interested in buying Portugal’s BPN [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://www.macauhub.com.mo/en/2011/06/15/bank-of-brazil-and-angola%E2%80%99s-bic-interested-in-buying-portugal%E2%80%99s-bpn/.
3. Brazil’s biggest builder accused of using ‘slave labour’ [Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://www.bbc.com/news/world-latin-america-2790713 .
4. Brasilia Declaration. – Brasilia, 2003 [Електронний ресурс] // IBSA Trilateral Official Website. – Режим доступу : http://www.ibsatrilateral.org/index.php?option=com_content&view=article&id=154&Itemid=86.
5. Fifth Summit of Heads of State and Government Tshwane Declaration [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступудо  ресурсу:

http://www.ibsatrilateral.org/images/stories/documents/declarations/FINAL_Tshwane_Declaration_18Oct_12h23.pdf .

6. IBSA Dialogue Forum: An Assessment Ruchita Beri [Електронний ресурс]. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ipcundp.org/conference/ibsa/papers/ibsapdf .
7. IBSA Summit Meeting Joint Declaration [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/%D0%9D%D0%B8%D0%BD%D0%B0/Downloads/1st.summit.declaration.pdf .
8. Chenoy К. M. IBSA, Plurilateralism and the Global South / K. M. Chenoy // International Policy Centre for Inclusive Growth. Poverty in Focus. – August 2010. – Number 21:What can IBSA Offer to the Global Community ? – P. 23-25
9. India-Brazil-South Africa Dialogue Forum Second Summit of Heads of State/Government Tshwane Declaration [Електроннийресурс]. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ibsa-trilateral.org/images/stories/documents/declarations/2nd_IBSA_Summit_Declaration_-_Tshwane_2007.pdf .
10. India-Brazil-South Africa Dialogue Forum Third Summit of Heads of State/Government New Delhi Declaration [Електроннийресурс]. –  2008.  –  Режим  доступу до  ресурсу:  http://www.ibsa-trilateral.org/images/stories/documents/declarations/3rd_IBSA_Summit_Declaration_-_New_Delhi_2008.pdf .
11. Investment in Angola [Електронний ресурс]. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://www.banking-awards-2012.worldfinance.com/investment-in-angola.
12. Joseph Nye on Soft Power Maxime Gomichon [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.e-ir.info/2013/03/08/joseph-nye-on-soft-power/ .
13. MERCOSUR-Southern African Customs Union [Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://www.sice.oas.org/tpd/MER_SACU/MER_SACU_e.asp .
14. MERCOSUR-Southern African Customs Union [Електронний ресурс]. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: http://www.sice.oas.org/tpd/MER_SACU/MER_SACU_e.asp .
15. Gorjão P. Is oil Angola’s goose that lays golden eggs? [Електронний ресурс] / Paulo Gorjão. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/%D0%9D%D0%B8%D0%BD%D0%B0/Downloads/122009_ilcb.pdf .
16. Soft Power and the Role of Media A Case Study of PKU African Tele-Info [Електронний ресурс]. – 1998. – Режим доступу до ресурсу: http://www.iese.ac.mz/lib/publication/TheVoiceofChina/SoftPower_LiAnshan.pdf .
17. The Situation in the Middle East [Електронний ресурс]. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: http://www.un.org/en/ga/62/plenary/middleeast/bkg.shtml .
18. Why Mozambique’s future looks promising [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.howwemadeitinafrica.com/why-mozambiques-future-looks-promising/25500/ .

Ключові слова: МЕРКОСУР, Латинська Америка, туризм.

The development of international tourism in the countries of Mercosur members. Latin America is quite rich in tourist resources. Effective policy has a positive effect on increasing tourist flow and economic development.

Key words: MERCOSUR, Latin America, tourism.

Развитие международного туризма в странах-членах МЕРКОСУР. Регион Латинской Америки достаточно богат на туристические ресурсы. Эффективная политика государств положительно влияет на увеличение туристического потока и экономическое развитие стран.

Ключевые слова: МЕРКОСУР, Латинская Америка, туризм.

МЕРКОСУР (ісп. Mercado Comun del Cono Sur – об’єднаний ринок країн південного конусу) – це субрегіональне торгово-економічне об’єднання країн Південної Америки. Сюди входять Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай, з 2006 року процедуру вступу розпочала Венесуела, асоційованими членами є Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор.

Об’єднавши величезну територію Південної Америки, значні людські та туристичні потенціали, організація ефективно здійснює свою діяльність не тільки в напрямку розвитку торгово-економічних відносин, а й над перетворенням туризму на одну з головних галузей доходів.

Туристична діяльність – важливе джерело економічного зростання. Все більше національних ринків стали відкритими для іноземних інвесторів саме в туристичній сфері, що стало ключовим фактором соціально-економічного прогресу на основі створення робочих місць та розвитку інфраструктури. Незважаючи на  негативний вплив глобальної світової кризи та економічного спаду, в 2010 році туристична галузь розвивалася досить стрімкими темпами. Міжнародні туристичні прибуття на 2010 рік становили 940 млн. осіб (дані Всесвітньої туристичної організації), що на 6,6 % більше у порівнянні з 2009 роком. Південну Америку відвідали 23,5 млн. осіб, що на 9,7% більше, ніж в 2009. Доходи від туристичної галузі становили 919 млрд. доларів США (693 млрд. євро); у 2009 році дана цифра складала 851 млрд. доларів США (610 млрд. євро). За даними Всесвітньої туристичної організації (WTO) в 2010 році Південну Америку відвідали 23,5 млн. осіб, що на 9,7% більше, ніж в 2009.

Аргентина є одним з найбільших ринків туризму, вона займає четверте місце на Американському континенті (після США, Канади та Мексики) та перше місце в Латинській Америці за кількістю прибулих туристів – майже 5,3 млн. осіб (2010 р.). За даними статистики, число іноземних туристів збільшилося на 22,8 %, порівняно з 2009 р. Доходи від туристичної галузі склали 5млн. доларів.

Першим пунктом відвідин стає саме столиця Аргентини – Буенос-Айрес. Найпопулярніші туристичні об’єкти знаходяться в історичному центрі міста, включаючи Монтсеррат і Сан-Тельмо. Не менш цікавою є і провінція Кордоба, в якій з 1984 року щорічно проходить раллі Аргентини. На всьому шляху на північ можна знайти багато каплиць й маєтків XVII-XVIII ст.,  успадковані від єзуїтів. В регіоні Куйо знаходяться природні парки Ісчігуаласто та Талампая, які переносять відвідувачів в епоху динозаврів. Також в цьому регіоні розташована найвища точка Південної півкулі – згаслий вулкан Аконкагуа (6959 м). Водоспад Ігуасу, на кордоні з Бразилією, є одним з природних чудес світу. Вищий і вдвічі ширший, ніж Ніагарський (побачивши всю цю красу Елеанора Рузвельт мимоволі вимовила: «Жалюгідна Ніагара…»), з 275 каскадами у формі кінської підкови – водоспад Ігуасу простягається майже на 2 милі за течією річки Ігуасу в Аргентині. Водоспад – результат сильного вулканічного виверження, який залишив велику розколину в землі. Під час сезону дощів в листопаді-березні потік води в річці досягає 13 тис. куб. м в секунду. Неймовірна різноманітність тваринного і рослинного світу захищається. Для цього було створено національний парк Ігуасу, який розташований у 80 км від Пуерто-Ігуасу, оголошений природною спадщиною ЮНЕСКО у 1984р. Більша частина водоспаду розташована на аргентинській стороні, де знаходиться також вхід у видовищну, так звану «гортань диявола», або як його називають в Аргентині – Гаргантуа дель Диабло. 14 потужних потоків падають з висоти 350 футів. Сила падіння настільки сильна, що водопад постійно оточений 100-футовою хмарою спрею.

Найбільшою країною членом МЕРКОСУР як за площею, так і за населенням є Бразилія. Першість за кількістю туристів посідає Ріо-де-Жанейро, головним символом якого є знаменита статуя Христа (розмах рук 30 м) на горі Корковадо, автором якої став Ектор да Сілва Коста і кристалічна скеля Пау-ді-Асукар («Цукрова голова») біля входу в бухту Гуанабара. В країні розвивається також і екологічний туризм. Основний центр – Амазонія. Саме в Амазонських джунглях виробляється 50% всього кисню. Не менш цікавим туристичним центром є і могутня річка Парана, яка протікає на півдні країни. В даний час у Бразилії розроблений грандіозний план спорудження на річці Парані та її притоках системи гідроелектростанцій. Всього він налічує більше тридцяти проектів, з яких частина перебуває ще в стадії підготовки, а частина вже в стадії будівництва. Реалізація плану дозволить виробляти 25 мільйонів кіловат електроенергії. Важливою подією для розвитку туризму в країни стане проведення Чемпіонату світу з футболу в 2014 році.

Парагвай. Саме тут розташована найбільша дамба планети – гребля Ітайпу (1977 р.) і колосальна гребля Якірета на річці Парана – її довжина становить близько 69,6 км. Сьогодні гребля Ітайпу, що знаходиться на межі між Бразилією і Парагваєм, є основним джерелом електроенергії для цих країн – вона майже на 100% забеспечує електроенергією Парагвай і дає п’яту частину потреби Бразилії. До туристичних центрів відносять також столицю – місто Асунсьйон, містечко Ітагyа – відомий центр виробництва найтонших плетених і в’язаних виробів, курортне озеро Арегуа, Національний парк Сьєрра-Коро, місто Тринідад, величезний посушливий простір рівнин Чако (Гран-Чако) – одне з найбільших осередків дикої природи в Південній Америці.

Ще однією країною-членом МЕРКОСУР є Уругвай.  Один з основних центрів туризму в даній країні – столиця місто Монтевідео. Цікаво, що саме тут в 1930 році відбувся перший в історії Чемпіонат світу з футболу. Великою популярністю серед туристів користується парк Родо (25 га), стадіон «Сентенаріо», досить привабливий район Прадо та Серро, які пропонують туристам досить красиві краєвиди.

Останнім постійним членом організації є Венесуела, яку ще називають «маленькою Венецією» Південної Америки. До туристичних ресурсів країни відносять місто Меріда, Каракас (столиця Венесуели), велику савану та острів Маргарита. На півдні країни у великій савані знаходиться національний парк Канайма, відомий найвищим у світі водоспадом Анхель (висота вільного падіння води 978 м), названий на честь відкривача Джеймса Крофорда Енджела. 20 грудня 2009 року Президент Венесуели Уго Чавес перейменував водоспад Анхель в Керепакупаі-міру, пояснивши це тим, що водоспад був власністю Венесуели і частиною її національного багатства задовго до того, як з’явився Джеймс Енджел, і водоспад не повинен носити його ім’я.

Щодо асоційованих членів, то кількість туристичних притоків склав 9,2 млн. осіб, доходи від туристичної галузі – 7 млн. доларів.

Чилі. Не дивлячись на значну протяжність території узбережжя не достатньо використовується для організації масового пляжно-купального відпочинку через потужні холодні течії біля берегів. Країна перетворилася на визнаний осередок гірськолижного відпочинку. Головні гірськолижні центри – Вальє-Невадо, Портільо, Ло-Вальдес.

Перу. Туристичною «візиткою» Перу є Мачу-Пікчу – найбільш відоме і найбільш загадкове давнє священне місто інків, яке у 1911 році відкрив американський дослідник Хайрам Бінгем. Також цікавим туристичним центром є високогірне реліктове озеро Тітікака, розташоване на кордоні Перу і Болівії, на висоті 3811 м вище рівня моря. Ще одне природне диво – каньйон Колка, який вважається найглибшим у світі. Його глибина складає майже 3500 м, а довжина – близько 100 км. А невелике льодовикове озера Лаурікоча відоме тим, що з нього бере свій початок грандіозна Амазонка.  Також до туристичних центрів відносять пустелю Наска з невідомими, помітними лише з повітря загадковими малюнками велетенських розмірів.

Станом на 2010 рік Колумбію, Еквадор та Болівію відвідали більше 4 млн. осіб. Особливо цікавими для них стали Богота (столиця Колумбії), Долина статуй, Лос Катіос, Сан-Августин (Колумбія); місто Кіто, Галапагоські острови (Еквадор); солончак Уюні (Болівія).

Отже, країни-члени МЕРКОСУР достатньо забеспечені туристичними ресурсами для перетворення даної галузі в одне з основних джерел доходів. Число прибулих туристів в Американський регіон збільшилося. Станом на 2000 р. цей показник склав 147 млн. чоловік, а на 2010 р. – 207 млн.

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації саме 2005 рік став тією точкою відліку, коли за прибутками туризм випередив нафтовидобуток та машинобудування й займає перше місце в світовій торгівлі, а туристична галузь стає лідируючою серед інших галузей світового господарства. Одним із основних стримуючих факторів розвитку міжнародних туристичних відносин, від появи туристичної галузі в світі й до її розквіту, була та залишається проблема відповідності наявного правового регулювання надання туристичних та пов’язаних з ними послуг фактично існуючим відносинам. Нечисленні наукові роботи не створюють цілісного наукового уявлення про основні проблеми правового регулювання, а вдалий іноземний правовий досвід, на жаль, залишається поза увагою сучасних дослідників.

Дослідження документів і матеріалів міжнародних організацій та владних структур підтвердило необхідність державного регулювання розвитку туристичної галузі та посталих проблем, які негативно впливають на її розвиток. Регіональні проблеми роблять свій вклад на позиціювання держави на міжнародній арені та вносить дисбаланс у ефективність діяльності організації в цілому. Сучасні тенденції розвитку туристичної галузі показали, що вона поступово виходить на перший план серед джерел доходів, витісняючи інші галузі. Відповідно до цього повинна розвиватися і індустрія туризму задля забезпечення потреб туристів. Це збільшить турпотік в регіон та принесе додаткові прибутки.

Список використаних джерел та літератури:

1. Смаль, І. В. Туристичні ресурси світу [Текст] / І.В. Смаль. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 336 с.
2. Барометр международного туризма ЮНВТО [Текст] : статистическое приложение / осн. ЮНВТО. – январь 2012.
3. Водопад Игуасу и Глотка Дьявола [Электронный ресурс]: Весь мир как на ладони. – Режим доступа: http://lifeglobe.net/entry/1026. – Заголовок с экрана.
4. UNESCO World Heritage List [Electronic resource] // World Heritage Committee of UNESCO. – Mode of access: http://www.thesalmons.org/lynn/world.heritage.html. – Title from the screen.
5. UNWTO Tourism Highlights 2011 Edition [Text]: annual report / based WTO. – 2011.