The article deals with the essence of stereotype. Author examines how stereotypes operate in the context of mass consciousness.. Also the author determines the formation of stereotypes in the mass consciousness. This article is devoted the role of stereotypes in mass society.

Усi народи мaють свою систeму цiнностей, яка розкриває саме його спосіб життя, конструює типові для представників даної нації особливості поведінки й мислення, які є основою творчості цього народу, певні стереотипи, традиції. Існує поняття етнокультурного стереотипу, яке узагальнює уявлення про типові риси, що хaрактеризують певний нарoд («aнглійська мaнірність», «рoсійське «авось», «українська господарнiсть»). У сучаснoму суспільстві особливого значення набуло ноняття «мaсова» культурa.

Масoва культурa не вирaжає вишуканих смаків, вона зрозуміла й доступна людям різного віку, усім верствам населення незалежнo від рівня освіти. Вона має меншу худoжню цінність, ніж елітарна чи народна культура. Масова культура задoвольняє миттєві запити людей, рeагує нa будь-яку нoву пoдію та відoбражає її. Тому зрaзки її, зокрема шлягери, швидкo втрачають актуальність, вихoдять з мoди. Тому ця тема є актуальною, наскільки потребує постійного спостереження та вивчення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Інтерес до явища масової культури виник досить давно й на сьогоднішній день існує багато досліджень, теорій і концепцій «масової культури». Автори більшості з них схильні розглядати її як особливий соціальний феномен, що має свій генезис, специфіку і тенденції розвитку.

Природа масового суспільства характеризується спільною свідомістю для мас, тобто масовою свідомістю. Масова свідомість формується за допомогою нав’язування з боку маніпулятора стереотипізованого мислення  та стереотипних моделей поведінки.

Тому дослідженню стереотипів присвячено чимало наукових праць, проте актуальним є і сьогодні встановлення взаємозв’язку та взаємодії стереотипів і масової свідомості, за допомогою яких формується масове суспільство.

На нашу думку, найбільший внесок до вивчення особливостей специфіки формування масового суспільства внесли такі дослідники, як З. Фрейд, Г. Лебон, Е. Фромм, X. Ортега-і-Гассет, тому що саме вони першими висловили необхідність дослідження цієї теми. Також, аналізом стереотипів займалися наступні російських дослідники: Д.М. Зуєва, О.А. Іванова, Б.І. Колоницький, І.В. Малишева та ін.

Мета статті – розглянути роль стереотипів у масовому суспільстві через формування масової свідомості.

Виклад основного матеріалу. Своїм похoдженням і популярністю у науковій літературі термін «стереотип» зобов’язаний aмериканському журналісту У. Ліппману, який вперше використaв його в 1922 р. у свoїй праці «Public Opinion ». Беручи iнтерв’ю у рiзних діячів і представникiв широкогo зaгалу з приводу тих абo iнших подій, У. Ліппман звернув увагу на те, наскільки рiзними мoжуть бути пoгляди на одну й ту саму пoдію та її оцінки. Він висунув гiпотезу про наявнiсть упередженoсті, яка існує в певних стiйких утвореннях, «картинкaх у наших гoловах», які активно впливaють на сприймання людeй та пoдій [8].

Вважаємо, що вагомим дослідженням У. Ліппмана є дослідження стереотипів через призму певних аспектів, які він подає так:

1) стереотипи завжди простiші, ніж реальність – найскладніші характеристики стереотипи «укладають» у дві-три позиції;

2) люди «одержують» стереотипи вiд знайомих, засобів масової інформації та ін., а не формулюють їх самi на основі особистого досвiду;

3) всі стереотипи здебiльшого неправильні у більшому або меншому ступені. Вони завжди приписують конкретнiй людині риси, які вона зобов’язана мати лише через свою приналежнiсть до певної групи;

4) стереотипи дуже живучi.  Навіть якщо люди переконуються в тому, що стереотип не відповідає дійсності, вони схильні не вiдмовитися від нього, а стверджувати, що виняток лише пiдтверджує правило [8].

Стереотип – це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним забарвленням, що приписує визначеному колу осіб деякі властивості, чи, навпаки, що підкреслює неналежність їм цих властивостей. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі [5, с.23].

Отож, з цього визначення можна зробити висновок, що стереотип, це таке судження, яке нав’язує певну позицію, уявлення про деяких осіб, події, предмети, явища та інше. Стереотипи формуються протягом тривалого часу, і в них закладена етнічна культура певного народу. Також, для порівняння розглянемо ще одне визначення стереотипу, яке запропонував український дослідник Рузін В.В., як стандартизований, схематичний, спрощений, зазвичай емоційно забарвлений образ соціально-політичного об’єкта (явища, процесу), який володіє значною стійкістю, при цьому фіксуючи лише деякі риси, іноді несуттєві. Інколи стереотипом називають неточне, ірраціональне, занадто загальне уявлення [7]. Аналізуючи це визначення, зрозумілим стає те, що стереотип може бути стійким та доволі діючим нав’язуванням певних позицій.

Вiдповідно, стереотипи є прoстими судженнями, якi здатнi впливaти ззовні на людину, не пiддаються перевiрці та осмисленню (сприймаються на віру). Для стереoтипів характерна персонiфікація пoдій, висoкий емоційний заряд, ірраціональність, стійкість. У масовій свідомості він може замінити знання, значно спрощує і полегшує орієнтацію у суспільстві.

На нашу думку, Д. В. Ольшанський найкраще розкриває основні властивості стереотипів:

–          здатність впливати на прийняття рішення індивіда, нерідко всупереч логіці;

–          у залежності від характеру установки стереотипи майже автоматично «підказують» одні доводи у відношенні вибору об’єкта чи ухвалення рішення і витісняють зі свідомості інші, протилежні першим;

–          стереотип, на відміну від «потреби взагалі», має виражену конкретність [4, с. 97].

Тому, варто зазначити що масова свідомість прямо пропорційно залежить від стереотипного сприйняття людиною світу в цілому. Стереотипи відіграють велику роль у сприйнятті людини, стерео типізація відбувається масово, через певні етнічні приналежності людини.

На нашу думку, масова свідомість являє собою сукупність дій, уявлень, почуттів, настроїв, що відображають в тому чи іншому вигляді суспільство з усіх боків. Стереотипи у масовій свідомості займають важливе місце у зв’язку з тим, що є її безпосередніми елементами, які автоматично дозволяють засвоювати інформацію безпосередньо про об’єкт, визнаючи характерні для нього властивості.

Важливою особливістю масової свідомості є з однієї сторони її само визначеність, а з іншої – маніпульованість ззовні. Свідченням  цього є аморфний характер  масової свідомості.  Масова свідомість – це незакінчена система соціальних уявлень, цінностей, які інколи протиріччям один одному.

Стереотипи існували, практично, протягом всього існування людства, передаючись з покоління в покоління, удосконалюючи своє вираження. Природа стереотипів ґрунтується на  сутності архетиповості і механізму роботи колективного несвідомого, які слугують базою для формування установок і створення стереотипів.

Структура стереотипу складається з центру – «стрижня» і «периферії». Як правило, у центрі стеретипізованого образу розташовуються одна-дві найбільш помітних, яскравих, емоційно забарвлених ознаки. З цими ознаками безпосередньо пов’язується «периферія» – певні риси характеру та поведінки, властивості явища, витоки й наслідки події або процесу.

Внутрішня побудова стереотипу включає два компоненти:

1)   знання – когнітивно-інформаційний компонент;

2)   відношення – емоційно-почуттєве і оцінне [7].

За своєю соціальною наповненістю і структурою природа стереотипу схожа до побудови масової свідомості, яка включає два рівні:

1)       основний (первинний) – емоційно-дійовий;

2)       вторинний – раціональний.

Стереотипи формуються в масовій свідомості під впливом таких двох основних факторів як:

1)       неусвідомлена колективна обробка інформації;

2)       цілеспрямований інформаційний вплив ззовні.

Масове суспільство складно сформувати (для цього потрібен час), але ще важче його розформувати (маси керуються сталими уявленнями, вони є емоційно зараженими) [5, с.32].

Класикoю теорії мaсового суспiльства стала праця Ч. Міллса «Владна еліта», написaна в середині 50-х років. Американський сoціолог одним з перших пoрушив питaння про неадекватнiсть ліберaльно-демократичної моделi реаліям пізньокапіталістичного суспільства. Доказам цьому, на його погляд, є насамперед те, що таке суспільство відходить від громадянської моделі, поступово перетворюючись на масове. Те, що Ч. Міллс будує свою концепцію, виходячи з аналізу сучасних йому тенденцій в американському суспільстві, жодною мірою не применшує ваги та необхідності його висновків.

На нашу думку, найбільш чітко виокремлює основні риси масового суспільства Ч. Міллс:

– значнo менша кількiсть людей може вирaжати публічнo свої погляди, анiж дізнаватися про пoгляди інших; публічність стає агрегатoм індивідів, які отримують враження за дoпомогою медiа;

– суспільну кoмунікацію організoвано таким чином, що унеможливлюється свoєчасна та ефективнa відповідь з боку грoмадськості;

– мaси не мають незалежнoсті від державних інститутiв; у масoвому суспільстві домінуючим засoбом комунікації стають фoрмальні медіа; при цьому роль публічнoсті зводиться до утворення своєріднoго медіального ринку [2, с. 87].

Появу масової культури дослідники пов’язують з процесом урбанізації. Масова культура – поняття, яке використовується для характеристики сучасного культурного виробництва і споживання. Це виробництво культури, організоване за типом масової, серійної конвеєрної індустрії і поставляє такий же стандартизований, серійний, масовий продукт для стандартизованого масового споживання.[3, с. 99].

Отож, аналізуючи поняття «масове суспільство», можна зробити висновки, що це суспільство тoтальної прoпаганди. Причому ця тотальнiсть не є всюдисущою й всеохопною, як це має місце в тоталітарних режимах. Сучасна прoпаганда відзначається більш субтильним прoникненням у сфери масової культури та більш делікатним мaніпулюванням соціальною пoведінкою.

У мaсовому суспiльстві індивід позбавлений особистого суспільного досвіду. Цей досвід завжди формується за допомогою певних розповсюджуваних медіа стереотипів. Ч. Мiллс пiдкреслює, що рoль медіа в масовому суспільствi зводиться не лише до фільтрації соціальної дійсності, але й до спалення свoєрідного віддзеркаленoго oбразу власного «Я» індивіда, в якому oстанній має розпізнати себе [2, с.102].

Відомий французький психолог С. Московічі стверджує, що «сучасний світ живе в масовому суспільстві, де індивідуальна душа поневолюється колективною» [3, с.  254]. Саме тому, на його думку, колективний принцип організації життєдіяльності «здатен здолати будь-які перешкоди, зсунути гори або знищити творіння сторіч» [3, с. 257].

Первинною формою об’єднання людей у глобальний масовий простір (створення масового суспільства) є емоційний критерій. Завдяки цьому натовп стає здатним виходячи із концепції Дюркгейма на інтелектуальну та релігійну творчість. Така емоційна залежність між людьми має наслідком усвідомлення потреби об’єднання у глобальний простір з метою реалізації спільних інтересів, а також головним чином – спільної віри в можливість суспільного прогресу. Це свідчить про те, що створення глобального масового суспільства приводить до виникнення масового індивіда, масової ідеології та масових соціальних технологій управління [1, c.98]. Особливо ризикованою така форма соціальної організації стає сьогодні, адже, на думку К. Ясперса, «масове суспільство є хворобою ХХ ст., а власне маси – рід існування та розкладення людського буття, коли світ попадає в руки посередностей. Маса нерозчленована, однофонова, не має своєї базової основи та позбавлена самосвідомості» [6, c. 412].

Висновки. Отже, стереотип – певне стійке утворення, яке формується у свідомості людини. Сутність архетипів та колективного несвідомого впливають на формування стереотипів. Колективне несвідоме становить систему установок, які визначають внутрішню психологічну готовність людини до яких-небудь дій. До основних видів стереотипів належать мовні, етнічні, та гендерні стереотипи. До класів стереотипів відносять особисті, гендерні, сімейні стереотипи, та суспільні (соціальні) стереотипи. Стереотипи виконують узагальнюючу, когнітивну, афективну, соціальну функції. Бездумна готовність до дії групи людей свідчить про ефективне впровадження стереотипів у підсвідомість мас.

Як самостійне явище масова культура оцінюється суперечливо. Масова культура більшою мірою орієнтується не на реалістичні образи, а на штучно створювані образи і стереотипи. На процес формування масової культури впливає ступінь впровадження у свідомість широкого кола мас певних стереотипів.

Список використаних джерел та літератури

1. Дюркгейм, Е. О. Разделение обществ, труда [Текст] / Е.О.  Дюркгейм. – М., 1999. – 456 с.
2. Евгеньева, Т. B. Установки и стереотипы массового сознания [Електронний ресурс] / Т.В. Евгеньева. – Режим доступу : www.URL:http://psyfactor.org/lib/zelinski2-13.htm. – Дата доступу: 22.12.12. – Назва з екрану.
3. Іванов, В. Соціологія масової комунікації [Текст] / В. Іванов. – К., 2002. – 257с.
4. Московичи, С. Век толп [Текст] / С. Московичи. – М., 1998. – 368 с.
5. Ольшанский, Д. В. Социальная психология «винтиков» [Текст] / Д. В. Ольшанский // Вопросы философии. – 1989. – № 8. – С. 91-103.
6. Орбан-Лембрик, Л.Е. Соціальна психологія [Електронний ресурс] / Л.Е. Орбан-Лембрик. – Режим доступу : www.URL: http://pidruchniki.ws/1584072039084/psihologiya/sotsialna_psihologiya_orban-lembrik_lb. – Дата доступу: 22.12.12. – Назва з екрану.
7. Різун, В. Маси [Текст] : тексти лекцій / В. Різун. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2003. – 122 с.
8. Ясперс, К. Духовная ситуация времени [Текст] / К. Ясперс // Смысл и назначение истоpии: Пеp. с нем. – 2-е изд. – М.,1994. – 527 с.

Television is researched as a means of political, economical or other kind of influence on the consciousness and the activity of people in the article. The role of telenews is elucidated in the formulation of public thinks as the main reservoir of information about the events in the county and all over the world. The manipulative methods of the telenews are investigated.

Постановка проблеми. У сучасний період розвитку українського суспільства успішне рішення політичних, економічних і соціальних завдань усе більше залежить від дії такого суб’єктивного фактора як соціальна активність особистості. Люди, насамперед молодь і діти, все більше часу проводять біля екранів телевізорів. Важливу роль у формуванні активності грають засоби масової інформації. Про зростаючу роль друкованих видань, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротший термін досягти найвіддаленіших районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище. Широкі можливості засобів масової інформації викликають необхідність вивчати механізми їхнього функціонування і розвитку, ефективність впливу на аудиторію. Новинні програми – своєрідний інформаційний епіцентр телебачення. Вони відіграють важливу роль у діяльності телебачення як одного із фундаторів громадської думки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для написання статті було використано новітні наукові матеріали, що вивчають проблему маніпулювання масовою свідомістю телебаченням. Зокрема, це стаття Білої І. Ю. «Про дитяче телебачення, якого немає в Новій Україні», наукова праця Кондратьєвої Є. В. «Зв’язки з громадськістю», публікацію Кушнірової О. О. «Сучасні технології маніпулятивного впливу».

Метою дослідження є визначення впливу телебачення на систему соціального формування особистості. Завдання дослідження:

1) Виявити прийоми психологічного впливу телебачення на глядачів та вказати на особливості кожного з них;

2) Визначити вплив теленовин на формування громадської думки на прикладі «ТСН» на телеканалі «1+1».

Під засобами масової інформації розуміють газети, журнали теле- і радіопрограми, кінодокументалістику, інформаційні агенції, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації. Вони виступають посередником між журналістом, дослідником і аудиторією. В процесі функціонування засоби масової інформації здійснюють двобічний зв’язок між комунікатором та реципієнтом (тим, хто сприймає інформацію), відбувається своєрідне спілкування – не особисте, а за допомогою масових форм зв’язку. Діяльність ЗМІ має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресований аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності і напрям соціальних акцій. Тому ЗМІ не лише виконують інформативну функцію (хоча вона має бути основною), але пропагують ідеї, погляди, вчення, політичні програми і беруть, таким чином, участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок, вони спонукають людину до тих чи інших вчинків. Індустрія свідомості стає найважливішим інструментом політичного панування і в той же час інструментом приховування цього панування монополістичної еліти. (( Багдикян Б. Монополия средств информации [текст] / Б. Багдикян.— М.: Академический Проект, 1987.— 234 с.))

Винайдене на початку XX ст. телебачення стало найважливішим засобом поширення інформації та одним із видів послуг. Датою справжнього народження телебачення можна назвати 1937 р., коли відбулася перша телетрансляція для широкої публіки з лондонського «Александер-Пелас». Над проблемою розвитку телебачення працювало багато вчених, зокрема шотландець Джон Лоджі Байард, росіянин Володимир Зворикін та американець Філо Фарнсуерт. (( Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение: новые средства массовой информации — их аудитория, техника, бизнес, политика [текст] / Г. Н. Вачнадзе. — Тбилиси: Ганатлеба, 1989. — 672 с. )) На сьогодні телебачення є засобом розповсюдження соціальної інформації, за допомогою якого набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення, суспільний настрій. Розповсюдження інформації на телебаченні є засобом політичного, економічного та інших видів на свідомість та діяльність людей.

У вік електронних засобів масової інформації втратили відмінність періоди дитинства і дорослого життя. Поява телевізора перетворила, як стверджується, культуру в «емоційне споживання» кадрів, які змінюються на екрані кожні три секунди. Підраховано, що за перші п’ятнадцять років підліток проводить біля телевізора 16 годин, причому в кожній програмі він бачить як мінімум три сцени насильства. Дослідження, проведені у ряді країн з метою вивчення ступеня перегляду дітьми телепередач, показали, що перші контакти з телебаченням діти мають уже у віці двох років. У віковій групі трирічних вже 60% дивляться телепередачі більш або менш регулярно. Як свідчать вчені, занадто великою є участь у регулярному перегляді телепередач дітей у віці від трьох до шести років. (( Біла І. Про дитяче телебачення, якого немає в Новій Україні [електронний ресурс]/ І. Біла.— Режим доступу: URL // http://dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=9409.— Заголовок з екрана. ))

ЗМІ здійснюють вплив на суспільство та його розвиток. Особливістю масово-інформаційних процесів останнього часу є їхня «демасифікація» – можливість вибору для індивіда тієї інформації, яку він сам хоче отримати, а не яку йому нав’язують ззовні, хоча це й пов’язано з певними труднощами технічного й політичного плану. Крім того, далеко не кожна людина має талант відділяти правдиву інформацію від неправдивої, що їй пропонують, тому й існує такий ефект, коли, за виразом Г.Тарда, «під впливом преси в суспільстві створюється колективна свідомість, об’єднана атмосферичною оболонкою, коли певні якості індивідів взаємно позначаються одне на одному, а їх дії спрямовуються загальною течією ідей й пристрастей. Така духовна єдність індивідів породжується одночасністю їхніх переконань, що формуються пресою.

З точки зору соціальної науки маніпулювання – це система засобів ідеологічного й соціально-політичного впливу з метою зміни мислення й поведінки людей всупереч їх інтересами. (( Костенко Н. В. Ценности и символы в массовой коммуникации [текст] / Н. В. Костенко. — К.: Студцентр, 1993. — 350 с. )) При цьому люди часто не усвідомлюють, що їх світогляд, потреби, інтереси та в цілому спосіб життя багато в чому залежать від тих, хто ними маніпулює. Виходячи з цього визначення, виділяють два основних види маніпуляції: оперативну маніпуляцію свідомістю й поведінкою людей та стратегічну маніпуляцію. Оперативна (або ситуаційна) маніпуляція полягає в тому, що, використовуючи вже наявні в свідомості людей цінності, потреби, стереотипи, звички, маніпулятор змушує їх сприймати ту або іншу соціальну інформацію так, як йому вигідно, й спрямовує їхні соціально значущі дії у потрібне для себе русло. Широкі маси людей діють так, як це спланував маніпулятор: голосують чи не голосують, мітингують, створюють хаос або, навпаки, дотримуються порядку й демонструють велику організованість. Стратегічна маніпуляція полягає в тому, що на протязі багатьох років в свідомості людей формуються ті цінності, потреби, ідеї, стереотипи, звички, які й самі по собі сприяють підтримці стабільності вигідного маніпуляторові політичного й економічного ладу й можуть бути використані в оперативній маніпуляції, якщо з’явиться така потреба. У будь-якому разі влада пов’язана з інформацією і спирається на неї. Виходячи з цього, якість цієї інформації та її доступність здійснює суттєвий вплив на характер системи володарювання. (( Багдикян Б. Монополия средств информации [текст] / Б. Багдикян.— М.: Академический Проект, 1987.— 234 с.))

Найбільш відомий та простий засіб владного впливу й контролю над інформаційними процесами – цензура. Держава за допомогою спеціально призначених й відповідальних перед нею чиновників регулює зміст друкованих та інших інформаційних матеріалів. Результатом такого контролю нерідко є настільки значне втручання у діяльність засобів масової інформації, що вона втрачає багато своїх функцій щодо відображення соціальної дійсності. З іншого боку, демократичне суспільство наділяє працівників засобів масової інформації великими правами, але останні несуть і велику відповідальність перед суспільством. По суті ЗМІ знаходяться в замкненому колі: виражаючи і формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого – впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки групової дії людей. (( Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием [текст] / С. Г. Кара-Мурза. — К.: «Ориани», 2000.—448 с.))

Виділяють три основні точки зору щодо застосування маніпуляційних методів:

маніпуляційні методи самі по собі нейтральні, і все залежить від того, ким вони застосовуються;

існують прийоми, якими можна користуватися, і є такі, які слід заборонити;

маніпуляційні методи впливу на свідомість наносять шкоду людям, і їх слід заборонити взагалі.

Наприклад, вперше можливості телебачення для політичної реклами були використанні в США в 1952 році у виборчій кампанії Ейзенхауера, а сьогодні це стало невід’ємною частиною усіх виборчих кампаній. Телевізійний ролик доволі важкий та одночасно дуже поширений вид політичної реклами. Це пов’язано з тим, що телебачення вважається сильним каналом впливу на виборця. (( Телебачення – смачно чи корисно? [електронний ресурс].— Режим доступу: URL // http://www.1tv.com.ua/about/press/06/11/14/16/56.html.—Назва з екрана.))

Найвідомішими методами психологічного впливу на людину дослідники вважають:

1. Посилання на авторитет, дія якого ґрунтується на довірі громадян до певних авторитетних фігур, так званих лідерів громадської думки, якими зазвичай бувають відомі науковці, популярні співаки й актори, спортсмени, релігійні діячі тощо. Ця техніка також має іншу назву – використання «ікон» або «слонів».

2. Посилання на анонімний авторитет. Для цього наводяться посилання, цитати документів, оцінки експертів, результати соцопитувань. Широко використовуються лінгвістичні конструкції на зразок: «Більшість експертів зійшлися на думці…», «Джерело з найближчого оточення кандидата повідомило…» тощо. Як відзначає відомий російський дослідник маніпулятивних технологій В. Сороченко, посилання на неіснуючий авторитет додає інформації солідності та переконливості. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

3. Навішування ярликів. Ярлик – це елемент антиобразу кандидата, негативна характеристика, яка зазвичай не є правдою, однак активно «навішується» штабами суперників за допомогою інформаційних технологій і з часом вкорінюється в масовій свідомості.

4. Технологія залякування. Згідно із дослідженнями Інституту соціальної психології в рекламі не повинно бути інформації, яка б несла страх. Також вона не повинна демонструвати переживання задоволення від чогось (це може викликати у людей залежність), порушувати логіку, просувати алогічні тексти, пропагувати неадекватну мотивацію до діяльності та успіху, створювати смисловий дисонанс між етнічно-культурними цінностями та пропагованими ідеями, порушувати ідентичність (національну, культурну, статеву).

5. Відволікання уваги, метод «копченого оселедця». Цей термін придумали політтехнологи, бо запах копченого оселедця збиває нюх собаки, а техніка застосовується для того, щоб відвернути увагу аудиторії від важливої, але непотрібної інформації з допомогою іншої інформації, поданої в максимально сенсаційній формі.

6. «Нейролінгвістичне програмування» або НЛП, тобто управління людською свідомістю за допомогою лінгвістичних конструкцій, архетипів, візуальних зображень тощо. Засновниками НЛП вважаються американці Джон Гріндер і Річард Бендлер, які знайшли взаємозв’язок між жестами, мімікою людини і структурою її мови. ((

Процак Х. Засоби психологічного впливу та маніпуляції громадською свідомістю [електронний ресурс]/ Х. Процак.— Режим доступу:

URL // http://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/zasoby-psykho-lohichnoho-vplyvu-ta-manipulyatsiyi.html.— Заголовок з екрана.))

Отже, маніпуляція свідомістю найчастіше спрямовується на такі складові

людського життя, як: слово, число, логічне мислення, міф тощо. Відомими методами психологічного впливу є: посилання на авторитет, навішування ярликів, технологія залякування тощо, які активно використовується на телебаченні – одному із видів засобів масової комунікації.

Ні у кого не викликає сумніву постулат, що дітям шкідливо багато дивитися телевізор. Від цього псується зір, постава і настрій. Але не тільки. Від телебачення серйозно страждає дитяча психіка – до такої думки прийшли американські вчені. Поведінка дітей до року, виявляється, безпосередньо залежить від того, що вони бачать по телевізору. Американські психологи з’ясували, що телебачення активно впливає на психіку навіть однорічних дітей. Малюки можуть турбуватися або радіти залежно від побачених програм і реакцій на них батьків, а випадковий перегляд фільмів жахів може серйозно попсувати психіку. У зв’язку з цим учені закликають дорослих обережніше вибирати телепередачі, які вони збираються дивитися у присутності своїх дітей.

До цих пір суперечки з приводу впливу телебачення на дитячу психіку велися в основному навколо дітей дошкільного і шкільного віку. Нові дослідження показують, що піклуватися батькам про здоров’я своїх дітей необхідно набагато раніше. «Навіть дванадцятимісячні малюки роблять висновки, ґрунтуючись на емоційній реакції дорослих,» – говорить керівник дослідницької групи, психолог із університету Тафтс у Бостоні Донна Мамм. «Виявляється, емоційну інформацію, отриману за допомогою телебачення, маленькі діти можуть використовувати і надалі, оскільки телебачення певною мірою формує у них матрицю сприйняття навколишнього світу. Це означає, що дорослим слід двічі подумати, перш ніж розмовляти з маленькою дитиною в різкому або грубому тоні і садити її поряд із собою для того, щоб дивитися програми або фільми, зовсім не призначені для її віку,» – відзначає Донна Мамм. (( Діло хазяйське [текст]: всеукраїнська газета корисних порад / засн. ТОВ «ТРВК «Новий день»; гол. ред. Г. Вдовиченко. – 2006 – … – Кіровоград, 2008. — № 39(93).— 25 вересня.))

Німецький письменник Бертольд Брехт підкреслював, що при використанні творів культури для маніпулювання людською свідомістю відбувається процес, який він назвав «переплавкою духовних цінностей». Серйозно турбує і те, що сучасна молодь більше уваги приділяє «агресивним формам культури», які розповсюджуються із швидкістю епідемії завдяки поширенню засобів масової інформації, а книга, як джерело духовного розвитку відступає на другий план.

Сучасна людина певною мірою є «телелюдиною». Телебачення – це важливий фактор її існування. Воно є не тільки джерелом інформації. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції – все це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини. Молодь, особливо підлітки – найбільш активна глядацька аудиторія. За даними соціальних наук, підлітки сприймають телеекран як інфомуючий канал і як співрозмовника. Бажання розширити обсяг відомостей про навколишнє життя, приємно провести час – ось основні мотиви дитини. З іншого боку, існують мотиви особистісного ставлення. Підлітки звертаються до телеекрана, щоб отримати підтвердження або заперечення їх позицій як суспільно значущих, придатних до порівняння з суспільними зразками. Соціально цінна інформація високого морального і художнього ґатунку, яку надає телебачення, може допомогти дитині вийти за межі безпосередньої соціальної ситуації, в якій вона опинилася, розгорнути перед нею широке поле соціальної взаємодії з іншими людьми, допомогти вийти з моральної та психологічної кризи. (( Багиров Э. Г. Место телевидения в системе средств массовой информации и пропаганды [текст]: учеб. пособие / Э. Г. Багиров. — М.: изд-во Моск. ун-та, 1976. — 119с.))

Телевізійні новини, а надто провідних телеканалів, завжди перебувають у центрі уваги громадськості і політикуму. Новинні програми – своєрідний інформаційний епіцентр телебачення. Їхнє виробництво постійно вдосконалюється, мета новинного процесу – здобуття високого рейтингу, тобто залучення якомога ширшої аудиторії. Досягнення такої мети можливе завдяки вдосконаленню технологій інформаційного виробництва. Порівняно з попередніми роками сучасні новини загальнонаціональних телеканалів є здебільшого яскравим і насиченим продуктом. Однак, як стверджують західні медіа-фахівці, теленовини стоять на порозі радикальних змін. Нинішні творчі досягнення інформаційників подекуди вже визнаються архаїчними. Отже, на часі модернізація теленовин. Можна передбачити, що істотним елементом цього процесу буде технічний аспект (віртуальні студії, режим прямих ефірів тощо). Водночас, зрозуміло, ускладнюватиметься і творчий бік новинного виробництва. Перед інформаційниками ще гостріше постане проблема усунення статичності повідомлення. Власне, ця публікація спрямована на пошуки ефективних (суто репортерських і менеджерських) технологій, здатних підвищити якісний рівень новин вітчизняного телебачення. (( Кондратьев Э.В. Связи с общественностью [текст] : учеб. пособие для высшей школы / Э.В. Кондратьев. — М.: Академический Проект, 2004. — 432 с.))

Телебачення часто нав’язує глядачам викривлені пропорції світу: катастрофи, вибухи, смерті і мало позитиву. Новини у багатьох випадках не інформують, вони залякують і розважають. Прикро, що значною мірою ця загальна тенденція відобразилася на другому за показниками рейтингів всеукраїнському каналі «Студія 1+1». Утім, це закономірно. Ще у березні 2008 року нові власники даного телеканалу – компанія «СМЕ» – оголосила про переорієнтацію «ТСН». Згідно з новими правилами, «90% новин, що входять до випуску, формуються за ознаками шести «С» та одного «Г». Йдеться про Скандали, Сенсації, Страх, Секс, Смерть, Сміх та Гроші. Тобто майже усі новини, що наповнюють випуск і відповідно цікаві для глядачів «ТСН» мають вищезгадані ознаки. Дуже ефективні журналістські розслідування, прихована камера. Виняток деякі новини культури і мистецтва – вони глядача мають розважати». Проаналізувавши випуски «ТСН» у лютому 2009 року, було виявлено, що актуальними темами місяця стали гроші, сенсації, страх.

У діяльності телебачення велика увага приділяється ролі новин як одного із фундаторів громадської думки. Значна частина населення не читає газет, тому телевізійні новини є головним джерелом інформації про те, що відбувається у країні та у світі. У зв’язку з цим працівники «ТСН» використовують різноманітні прийоми роботи з інформацією для її оптимального впливу на споживачів. До таких прийомів відносять:

1. Замовчування. «Невигідна» інформація приховується, упускається, а залишається лише «вигідна».

2. Перестановка. Необхідні інформаційному суб’єкту позиції виносяться на початок матеріалу, у той час як інші, дійсно значущі, пересуваються на задній план.

3. Залучення авторитетного посередника. Шукається авторитетне джерело, яке містить таку ж саму інформацію. У такому випадку подана інформація буде звучати переконливіше.

4. Підбір опитування і рейтингів. Підбирається і опитується така сукупність людей, думка яких працює на вирішення даного завдання.

5. Підбір цитат. Подаються цитати без коментарів, які в комплексі працюють на потрібний результат.

6. Використання емоцій. Використання емоційних матеріалів в умовах нестачі фактів і цифр.

7. Монтаж. Вибір із великої кількості фото-, відео-, аудіоматеріалів таких, які змалювали б деякий об’єкт у вихідному або, навпаки, невигідному ракурсі. (( Кушніров О. О. Сучасні техноголії інформаційного впливу [електронний ресурс]/ О. О. Кушніров.— Режим доступу: URL // http://revolution.allbest.ru/journalism/00027522_0.html.— Заголовок з екрана.))

Зазначені вище прийоми роботи з інформацією активно використовуються працівниками «ТСН» у їхній повсякденній діяльності для оптимального впливу на свідомість глядачів.

Від кожного випуску новин глядач хоче відчути, як пульсує життя країни і світу, збагнути причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ. Журналісти зобов’язані повідомляти будь-які факти максимально точно, не спотворюючи їхнього первинного змісту. Особливо це стосується імен, прізвищ, власних назв, цифр. Повідомляючи про подію з чужих слів, журналіст має перевірити її щонайменше з двох незалежних джерел. Якщо не можливо, то про це слід повідомити глядачів. За точність оприлюдненої інформації відповідає репортер. Редакція визнає підтверджені фактичні помилки та, наголошуючи на цьому, виправляє їх прилюдно.

Отже, новини є головним джерелом інформації про події та явища, які відбуваються у країні та у світі. За допомогою певних прийомів роботи з інформацією (замовчування, залучення авторитетного посередника, підбір цитат та рейтингів, монтаж тощо) вони впливають на свідомість глядачів, формуючи тим самим громадську думку про певні події та явища. Телепрограма «ТСН» також використовує маніпулятивні прийоми, але їхня діяльність контролюється Редакційним статутом Телерадіокомпанії «Студія 1+1», який містить вимоги щодо створення та поширення інформації на згаданому телеканалі.

Висновки. Телебачення є засобом політичного, економічного та інших впливів на свідомість та поведінку людей. Новинні програми – своєрідний інформаційний епіцентр телебачення. Їхнє виробництво постійно вдосконалюється, мета новинного процесу – здобуття високого рейтингу, тобто залучення якомога ширшої аудиторії. Досягнення такої мети можливе завдяки вдосконаленню технологій інформаційного виробництва. Сучасні новини загальнонаціональних телеканалів є здебільшого яскравим і насиченим продуктом. Проте телебачення часто нав’язує глядачам викривлені пропорції світу: катастрофи, вибухи, смерті і мало позитиву. Новини у багатьох випадках не інформують, а залякують або розважають. Ця тенденція простежується і на каналі «1+1» у випусках «ТСН». Тому актуальною проблемою є вивчення маніпулятивних технологій, які активно використовуються під час трансляції сюжетів теленовин, щоб навчитися розпізнавати правдиву та недостовірну інформацію про події та явища, що відбуваються у країні та світі.