Ключові слова: маркетинг, маркетингове дослідження, система маркетингової інформації.

Однією із найбільш важливих сторін системи маркетингової інформації є маркетингові дослідження. У багатьох випадках інформації, яку зібрано у систему недостатньо для прийняття виваженого рішення. Наприклад, при виникненні невідомої проблеми чи коли проблема вже відома, але не знайдено спосіб її вирішення. Іншими, більш позитивними, причинами у потребі проведення маркетингових досліджень є активне зростання компанії. А також коли компанії потрібно провести стратегію із корпоративного росту. У всіх цих випадках особа, що приймає рішення, потребує більш детального вивчення ситуації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тему маркетингових досліджень вивчали такі дослідники як Ф. Котлер [2, 4] у своїй праці «Основи маркетингу» надав визначення маркетинговим дослідженням. Американський фахівець із маркетингових досліджень Г. Черчілль [9] у своїй книзі «Маркетингові дослідження» вивчав особливості маркетингових досліджень. Російський дослідник Е. Голубков [6] у свій праці «Маркетингові дослідження: теорія, методологія і практика» визначає основні теоретичні аспекти маркетингових досліджень. Теорію маркетингових досліджень вивчали українські дослідники такі як А. Старостіна [8] у своїй праці «Маркетингові дослідження» та інші.

Метою статті є визначення ролі маркетингових досліджень у системі маркетингової інформації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для вирішення маркетингових проблем компанії, фірми чи підприємства, для дослідження можливостей ринку необхідна достовірна маркетингова інформація. Щоб стабільно утримувати свої позиції на ринку потрібно одержати достовірну інформації для подальшого прийняття управлінських рішень [4, с. 207].

Маркетингова інформація – це дані, знання про будь-який об’єкт, подію, процеси чи явища, які необхідні для підготовки і прийняття маркетингових рішень [7]. Маркетингову інформація класифікують:

• За джерелом і способом отримання інформації: первинна і вторинна.
• За характером інформації: якісна та кількісна.
• За інформаційним потоком: вхідна, вихідна, внутрішня.

Первинна – це інформація, яка отримана в процесі вивчення для укладення поставленої задачі. Для збору первинної інформації ведуться польові маркетингові дослідження. Вторинна – це інформація, яка отримана з внутрішніх та зовнішніх джерел. Для її збору використовуються кабінетні дослідження [7].

Інформація – є важливим ресурсом управління таким, як гроші, сировина, устаткування. Для збільшення ефективності маркетингових досліджень на підприємстві потрібно постійно підтримувати маркетингову інформаційну систему (МІС).

Маркетингова інформаційна система (МІС) – це сукупність людей, методологічних прийомів, способів і процедур, які допомагають збирати, класифікувати, аналізувати і поширювати актуальну, своєчасну і чітку інформацію для прийняття маркетингових рішень [6].

Маркетингова інформаційна система складається із чотирьох допоміжних систем. Для початку МІС повинна оцінити потребу в інформації, із системи внутрішньої звітності підприємства знаходить потрібну інформацію [3, с.229].

Зупинимось докладніше на останній допоміжній системі – маркетингових дослідженнях. Підсистема маркетингових досліджень – це підсистема для збору інформації, яка потрібна для вирішення проблемної ситуації на підприємстві [2].

Виділяють декілька етапів діяльності з розподілу та обробки зібраних даних:

• І етап – оцінка даних ( визначення вірогідностей, точності).
• ІІ етап – генерування найбільш важливих даних.
• ІІІ етап – це поширення інформації (доступ до інформації в найкоротший термін)
• ІV етап – це нагромадження та використання інформації (розробка системи кодування інформації для полегшення доступу до неї [6].

Менеджерам підприємства, окрім внутрішньої інформації та маркетингових даних, потрібний огляд економічної ситуації на ринку, прогнозування, дослідження купівельних переваг, регіональним продажам, ефективність реклами – ці все дані здобуваються за допомогою системи маркетингових досліджень [9].

Маркетингові дослідження – це процес або сукупність процесів, яка пов’язує виробників, замовників і кінцевих користувачів з маркетологом через інформацію, яка використовується для ідентифікації і визначення маркетингових можливостей і проблем для того, щоб створювати, удосконалювати і оцінити маркетингові дії [7].

Для розуміння клієнтів підприємства, конкурентів неможливо обійтись без маркетингових досліджень. Дослідження ринку – це джерело інформації  для прийняття ефективного управлінського рішення. Сучасне маркетингове дослідження – це процес пошуку, збору, обробки даних і підготовки інформації для прийняття оперативних і стратегічних рішень в системі маркетингу.

На першому етапі керуючий з маркетингу і дослідник повинні чітко визначити проблему й узгодити цілі дослідження, сформулювати предмет маркетингового дослідження.

На другому етапі необхідно визначити вид цікавої для замовника інформації та шляхи її найбільш ефективного збору. Дослідження зазвичай починаються зі збору вторинних даних. Вторинні дані служать відправною точкою дослідження [8].

Розробивши проект дослідження, необхідно зібрати інформацію. Як правило це найдорожчий та проблематичний етап дослідження. Наступний етап маркетингового дослідження  – аналіз зібраної інформації. Дослідник зводить отримані дані в таблиці. Потім дослідник обробляє отримані дані за допомогою сучасних статистичних методик та моделі прийняття рішень, що застосовуються в системі аналізу маркетингової інформації.

Останній етап – це представлення отриманих результатів, розробка рекомендацій. Дослідник повинен представити основні результати, які потрібні керівництву фірми для прийняття головних, маркетингових рішень

А також здійснювати моніторинг ефективності маркетингу, визначити інформацію, необхідну для вирішення проблем, розробляти метод збору інформації, керувати і здійснює процес збору даних, аналізувати результати і передати результати [8].

Маркетингові дослідження – це різновид наукових досліджень, які спрямовуються на збір, обробку, відбиття та аналіз фактографічної інформації до проблем, які пов’язані з маркетингом товарів та послуг [1, с. 58].

Всі форми маркетингових досліджень можуть бути класифіковані за проблемами ідентифікації обстежень чи як вирішення проблем дослідження. Є два основних джерела даних – первинний і вторинний. Первинне дослідження проводиться з нуля. Вторинне дослідження вже існує, так як воно було зібране для інших цілей. Проводиться на основі даних, опублікованих раніше. Вторинні витрати на дослідження набагато менші, ніж первинні дослідження, але рідко приходить в формі, яка точно відповідає потребам дослідника [7].

Подібне розходження існує між пошуковими дослідженнями і заключним дослідженнями. Пошукове дослідження дає уявлення і розуміння питання або ситуації. Воно повинне зробити остаточні висновки лише з крайньою обережністю. Заключне дослідження робить висновки: результати дослідження можуть бути узагальнені на все населення.

Пошукове дослідження проводиться з метою вивчення проблеми, щоб отримати загальне уявлення про рішення на попередніх етапах дослідження. Воно може служити в якості вхідних даних для остаточного дослідження. Пошукова інформація досліджень збирають фокус-групи за допомогою інтерв’ю, огляду літератури і книг, обговорення з експертами, тощо. Заключне дослідження проводиться з метою зробити деякі висновки про проблему. Це, по суті, структуроване і кількісне дослідження, а вихід цього дослідження є вхідним сигналом для системи маркетингової інформації (МІС) [9].

Пошукове дослідження також проводяться з метою спрощення висновків завершального або описового дослідження, якщо результати дуже важко інтерпретувати для менеджерів з маркетингу [7].

Обов’язкові елементи маркетингових досліджень :

• науковий підхід;
• систематичність та комплексний характер;
• застосування результативної інформації для прийняття рішень на різних рівнях в системі управління підприємством.

Потреба у маркетингових дослідженнях виникає за умов, коли:

• збільшується кількість варіантів вибору альтернативних товарів, послуг та конкурентів;
• на рівні регіону чи країни зникає контакт між виробником і споживачем товару;
• з’являється спрогнозувати зміни ситуації на ринку, для обґрунтування подальших маркетингових рішень.

Практична організація маркетингових досліджень починається з США у першому десятилітті XX століття. Особливо активно починається розвиватись галузь маркетингових досліджень почалось із закінчення ІІ світової війни. Основними причинами розвитку маркетингових досліджень вважають:

• з’явився «ринок покупців» так, як пропозиція почала перевищувати попит;
• зріс рівень конкуренції;
• з’явилась потреба у зменшенні ризику непотрібної продукції [4, с. 395].

На сучасному етапі маркетингових досліджень характерні такі тенденції, як:

• інтенсивний ріст комп’ютерних технологій;
• збільшення комерціалізації баз даних;
• зменшення ефективності опитування як маркетингового методу.

Маркетингові дослідження – це різновид емпіричних досліджень. Емпіричні дослідження – це наукові дослідження, спрямовані на одержання фактографічного знання [2, с. 80]. Зміст та види маркетингових досліджень в багато в чому залежать від головної мети дослідження. Емпіричні дослідження поділяють на теоретично-прикладні дослідження і прикладні маркетингові дослідження.

Теоретично-прикладні дослідження допомагають вирішувати маркетингові проблеми, шляхом створення нових методологічних підходів їх вивчення. Інший вид – прикладні маркетингові дослідження вирішують конкретні маркетингові проблеми, для створення альтернатив стратегічних рішень діяльності підприємства на ринку [7].

Основними напрямками маркетингового дослідження є:

• дослідження ринку;
• дослідження споживчого попиту;
• дослідження конкурентів;
• дослідження фірми структури ринку;
• дослідження товарів;
• цінові дослідження;
• дослідження товарообігу і продажів;
• дослідження системи стимулювання збуту і реклами;
• дослідження внутрішнього середовища підприємства [9].

Маркетингове дослідження потребує точного вивчення об’єкта дослідження. Так як у кінцевому результаті об’єкт дослідження ставить цілі та задачі маркетингового дослідження, детальну технологію пошуків [5, с. 234].

Висновки. Отже, маркетингові дослідження поєднують споживачів, продавців, суспільство і маркетологів за допомогою інформації, яку використовують для вивчення проблем чи можливостей, розробки напрямків діяльності, визначення маркетингових перетворень і полегшення загального розуміння маркетингу. Маркетингові дослідження допомагають визначати обсяг інформації, потрібної для вирішення наявних проблем та знайти методи збору інформації, організовувати  та здійснювати процес збору даних і аналізу результатів.

Список використаних джерел та літератури

1. Акулич, И. Л. Основы маркетинга [Текст] / Акулич И.Л., Демченко Е.В. – Минск, 2005. – С. 48–60.

2. Котлер, Ф. Основы маркетинга: краткий курс [Текст] / Ф. Котлер. – М.: Вильямс, 2007. – С. 77-102.

3. Маркетинг [Текст] / В. Руделіус, О. Азарян, Н. Бабенко. – К., 2009. – С. 227-246.

4. Маркетинговий менеджмент [Текст] / Ф. Котлер, К. Келлер, А. Павленко. – К.: Хімджест, 2009. – 720 с.

5. Павленко, А. Ф. Маркетинг: [Текст] / А. Ф. Павленко, А. В. Войчак. – К.: КНЕУ, 2009. – 246 с.

6. Голубков, Е. Маркетинговые иследования: теория, методология и практика [Электронный ресурс] / Е. Голубков. – Режим доступа: http://htbiblio.yolasite.com/resources/Golubkov_Issledovaniya.pdf. – Оглавление с экрана.

7. Система маркетингових досліджень: завдання, процес та види [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nаukа.kushnіr.mk.uа/?p=75247. – Заголовок з екрану.

8. Старостіна, А. Маркетингові дослідження [Електронний ресурс] / А Старостіна. – Режим доступу: http://library.kpi.ua:8991/F?func=findb&request=000185348&find_code=SYS. – Назва з екрану.

9. Черчілль, Г. Маркетингові дослідження [Електронний ресурс] / Г. Черчілль. – Режим доступу: https://www.livelib.ru/book/1000183830-marketingovye-issledovaniya-gilbert-cherchill-tom-braun. – Заголовок з екрану.

Сьогодні, в період різкого загострення конкурентної боротьби навчальних закладів на ринку освітніх послуг, ВНЗ змушені шукати ефективні методи протидії як внутрішньому так і зовнішньому конкурентному тиску, спрямовувати зусилля на посилення власних конкурентних переваг. Однією з умов протистояння в такій конкуренції для ВНЗ є встановлення та розвиток ефективної системи маркетингу освітніх послуг. Досвід Польщі представляє великий інтерес для України в умовах освітніх перетворень, так як ця країна є однією з найбільш близьких до нас за культурою, багатовіковими історичними зв’язками та слов’янським менталітетом, географічним положенням. Саме тому, польський досвід слугуватиме Україні хорошим прикладом у веденні маркетингової діяльності у сфері освітніх послуг.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковець Деркач С.В. звернув увагу на освітні реформи в Польщі, описав вплив реформ на маркетингову складову діяльності вищих навчальних закладів. Дослідниця Соколович-Алтуніна Ю.Д. описала особливості модернізації вищої освіти у Польщі. Денек К. визначає основні законодавчі документи, якими керується діяльність польських ВНЗ. Автори у своїх працях висвітлили сутність освітніх послуг, маркетингу освітніх послуг у сучасних умовах. Також зробили спробу сформувати етапи створення стратегії просування вищих навчальних закладів.
Мета статті: проаналізувати особливості маркетингу освітніх послуг вищих навчальних закладів Польщі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Загальна освітня реформа у Польщі, розпочалась в кінці 90-х рр. ХХ століття, вона охопила усі складові елементи освіти – її управління, підготовку вчителів та викладачів, зміст, фінансування, структуру. Польська освітня система розвивається у напрямку створення єдиного європейського простору, за темпами не поступається передовим країнам Західної Європи. Стратегією реформи є формування принципово нової освітньої системи, яка давала б змогу кожній людині здобувати та регулярно поповнювати знання протягом усього її активного життя – системи безперервної освіти [4, с. 36].
Вища освіта є однією з галузей у Польщі, яка розвивалася найбільш динамічно і зазнала найбільш радикальних перетворень з початку 90-х років XX ст. Цьому розвитку сприяла низка чинників. Закон «Про вищу освіту» 1990 р. та підзаконні нормативно-правові акти закріпили значну автономію вищих навчальних закладів. Положення закону усунули кількісні межі прийому студентів у кожний із навчальних закладів, а також централізовану систему критеріїв прийому, і ввели нове фондове регулювання для державних ВНЗ (наприклад, розміри субсидій, що надаються кожному з навчальних закладів корелюються з кількістю студентів) [1, с. 149].

Документом, який окреслив основні напрямки діяльності польських ВНЗ на наступні двадцять років, стала доповідь «Польща 2030» (червень 2009 року), що була результатом роботи Групи стратегічних радників прем’єр-міністра Республіки Польща. У документі викладається бачення можливих шляхів розвитку Польщі у найближчі двадцять років [7, с. 17].
Система вищої освіти в Польщі представлена державними та недержавними вищими навчальними закладами. Недержавні існують з 1989 року. Всі вищі навчальні заклади мають однакові стандарти організації викладання та навчального процесу. Особливість ВНЗ Польщі є те, що форма власності навчальної установи не впливає на якість та престижність диплому. За своєю спеціалізацією вищі навчальні заклади медичні, бізнесові, спортивні, технічні, суспільно-економічні та інші.
До елементів просування освітніх послуг у сфері вищої освіти відносять: попит, пропозицію та ціну. На споживання освітніх послуг впливають як кількісні, так і якісні фактори, до яких належать:
1) ціни на освітні послуги;
2) ціни на товари та послуги, які доповнюють або заміщають одна одну;
3) доходи клієнтів;
4) мода, реклама, зв’язки з громадськістю, прямий маркетинг, смаки, переваги дизайну і т.д.
Освітні послуги користуються попитом у людей, мета яких – отримати освіту, вчений ступінь. До чинників, які впливають на вибір конкретного вищого навчального закладу є: низька ціна, напрямки навчання, науково-викладацький склад, умови навчання, можливість проведення вільного часу відповідно до інтересів студентів.
Значний вплив на споживання освітніх послуг мають такі чинники: субкультурні групи (вплив на певні зразки і стилі споживання користувачів освітніх послуг); сім’я (батьки можуть прямо або опосередковано впливати на формування зразків потрібних освітніх послуг для їхніх дітей; опосередковано – визначення взаємодії з іншими джерелами соціального впливу; належність до певного прошарку (класу) населення; система цінностей потенційного одержувача освітніх послуг.
Ціна як детермінант попиту на споживання освітніх послуг – це сума грошей, яку споживачі готові надати за користування певним видом послуги, враховуючи переваги, які нададуть їм дані послуги.
У багатьох випадках, покупці сприймають якість освітньої пропозицію через призму ціни. Рішення, що стосуються ціноутворення освітніх послуг вищих навчальних закладів залежать від багатьох факторів:
1) конкретні характеристики послуги (мовні курси вимагають інше середовище для отримання послуг, ніж комп’ютерні курси);
2) ціль конкретної стратегії ціноутворення (умови виживання на ринку, збільшення конкурентних установ та організацій на фондовому ринку, максимізація прибутку в найкоротший період, престиж, норма прибутку на інвестований капітал);
3) характер конкуренції;
4) гнучкість попиту ( тобто невелика зміна в ціні викликає великі зміни попиту, що призводить до істотної зміни прибутку з освітніх послуг);
5) понесені витрати (основний компонент вартості освітніх послуг, решта в основному відносяться до повного або поступового зносу матеріальних елементів навколишнього середовища, таких як лекційні зали, комп’ютерна техніка, навчальні посібники);
Мода розуміється як набір масово прийнятих людьми дій, які виникають або пов’язані з соціальним контекстом такої поведінки, відповідності часу і ситуації. З цієї точки зору, мода на споживання освітніх послуг приймає форму символів, які надають можливість визначити соціальні норми. Цей фактор в основному включає в себе різноманітні форми поведінки. Вона охоплює багато сфер людського життя, така поведінка може вплинути також на галузь освіти. Вона стосується споживання освітніх послуг у сфері вищої освіти у зв’язку з вибором закладу: зокрема, університети, напрями освіту, наукові дисципліни, що викладатимуться в семестрі, і т.д. Мода включає в себе функцію престижну, ідентичності, виразності. При розгляді цих функцій з точки зору надання послуг в університеті, визначають, що функція престижу полягає у високій якості освіти, ідентифікація – визначення потреб студентів, виразність – формування особистості людини.
Ринок освітніх послуг може бути проаналізований за допомогою різних критеріїв. З точки зору функціонального та структурного підходу вважаються відносно самостійним ціле, яке має значні структурні компоненти, що регулюють згідно власних прав, норм. З точки зору системи відбувається з’єднання між ринковим (система внутрішнього оточення всього суспільства) і зовнішнє середовище.
Поширювачі освітніх послуг зацікавлені у багатьох суб’єктах: місцеве співтовариство та самоврядування, батьки, роботодавці, уряд і органи діяльність яких пов’язана з фінансовою сферою життя суспільства. Кожен з них має різні зразки, шаблони, що задовольнятимуть їх очікування. У контексті аналізу освітнього ринку важливо знайти баланс між потребами й очікуваннями споживачів. Клієнт має знати про послуги все, володіти усіма матеріалами для об’єктивного вирішення того, якими освітніми послугами скористатись. Очікування такого роду вимог, які висунуті споживачем, щодо продавця не є ознакою ефективного обрання потрібної послуги, тому що особа або організація, яка надає освітні послуги не знатиме про існування таких вимог, а також вони можуть бути не зрозумілими для них. Роль продавця є визначення таких очікувань.
Маркетингова орієнтація вищого навчального закладу повинна відповідати таким вимогам:
1) проводити систематичні дослідження ринку, що є основою наявного рішення та рішення, яке прийме споживач в довгостроковій перспективі;
2) на основі результатів тесту визначати сегмент в якому споживач планує вирішувати свої дії;
3) постійно брати до уваги зовнішнє середовище, розпізнавати та втілювати стандарти у цій галузі;
4) використовувати принципи етики, брати до уваги соціальні та практичні аспекти.
Освітня система в Польщі представлена приватними та державними вищими навчальними закладами. Головною вимогою до абітурієнта при вступі у будь-який ВНЗ є наявність атестату зрілості. Інші правила прийому на навчання встановлює кожен освітній заклад індивідуально [1, с. 150].
В польських вищих навчальних закладах існує триступінчата система освіти. Випускникам коледжів та університетів присвоюють звання бакалавра, магістра, далі вони мають змогу отримати знання доктора наук. Така освітня система з 2007-2008 років є обов’язковою. Навчальна програми усіх напрямів окрім психології, медицини і медицини-стоматології, ветеринарної медицини, фармацевтики, правознавства, мають два етапи. Третій етап, який відповідає званню доктора наук, можуть здобути лише ті, хто вже має науковий ступінь магістра або доктора наук. Термін навчання для здобуття звання доктора наук триває чотири роки, проте цей строк можна продовжити або скоротити.
Основною відмінністю польських вищих навчальних закладів від українських є те, що навіть у найпрестижніших приватних ВНЗ ціни на навчання нижчі. У приватних вищих навчальних закладах надаються різноманітні стипендії, які повністю або частково перекривають витрати на навчання та прожиття. За участь у різних наукових гуртках, відвідання спортивних секцій студентів заохочують додатковими балами, які пізніше перетворюються у стипендію або знижку на оплату за навчання.
У польських ВНЗ існує тенденція до вступу без іспитів. В такому випадку прийом до університету відбувається на основі співбесіди, а також подання визначеного пакету документів. Відсутність вступу за результатами складеного іспиту створює додаткові можливості для абітурієнтів. До вищого навчального закладу можуть вступити абітурієнти, які не вчилися на відмінно в школі, але мають бажання навчатися та розкривати себе, свої вміння та навички під час навчання у ВНЗ. Проте якщо такий абітурієнт в результаті не зможе або не захоче навчатись на необхідному рівні, то його відрахують [2, с. 135].
Навчання у польських вищих навчальних закладах може здійснюватись англійською мовою, також існує можливість навчання німецькою або французькою мовами. Для такого навчання під час вступу до ВНЗ абітурієнт повинен показати документ, який підтвердить знання мови, якою він хоче навчатись. За відсутності такого документу він повинен пройти тест у навчальному закладі. У разі підтвердження знання мови увесь процес навчання відбувається англійською мовою: лекції, практичні та семінарські заняття, екзамени, написання та захист дипломних робіт. Це допомагає заохотити до навчання у Польщі іноземців.
У Польщі існує стипендійна програма обміну «Еразмус». Будучи студентом польського ВНЗ особа має змогу поїхати на 1 або 2 семестри у будь-яку іншу країну Європи. Викладають предмети англійською або ж мовою країни у якій ви навчаєтеся. Студент не оплачує програму та отримуєте стипендію того вищого навчального закладу, у якому навчаєтеся. Часто отримана стипендія дає можливість студенту оплачувати навчання.
Висновки. Система вищої освіти у Польщі перейшла на якісно новий рівень розвитку. Основною відмінністю освітньої системи Польщі від української є однакова престижність приватних та державних вищих навчальних закладів. Діяльність ВНЗ у сфері надання освітніх послуг орієнтується не лише на польських студентів, а й дає змогу навчання іноземних студентів. У дослідженнях польського освітнього маркетингу чітко визначаються етапи формування маркетингової стратегії просування вищих навчальних закладів. Студенти мають змогу забезпечити своє проживання та оплату за навчання за рахунок заохочень за участь у різноманітних культурних та спортивних заходах. Розвиток маркетингових стратегій ВНЗ у Польщі значно випереджають Україну. Саме тому її досвід можна використовувати для підвищення ефективності маркетингової діяльності в галузі освітніх послуг та згодом для виходу на міжнародний ринок вищих навчальний закладів, а також витримати конкурентну боротьбу в освітній сфері.

Список використаних джерел та літератури

1. Деркач, С. В. Освітні реформи в Польщі [Текст] / С. В. Деркач // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: наук. зб. / Уман. держ. пед. ун-т ім. П. Тичини. – Умань, 2007. – Вип. 21. – С. 148-153.
2. Соколович-Алтуніна, Ю. Д. Модернізація вищої освіти в Польщі: європейський вимір [Текст] / Ю. Д, Соколович-Алтуніна // Порівнял.-пед. студії. – 2010. – № 1/2. – С. 131-137.
3. Czapka, M. Szkolnictwo wyzsze w okresie transformacji spoleczno-gospodarczej [Tekst] / M. Czapka // Nauczyciel i szkola. – 2005. – № 1/2. – S. 40–50.
4. Denek, K. Toczaca sie reforma edukacji [Tekst] / K. Denek // Nauczyciel i szkola. – 2006. – № 3/4. – S. 21–42.
5. Fraczek, Z. Ksztalcenie nauczycieli w kontekscie dylematow wspolczesnego wychowania [Tekst] / Z. Fraczek // Szkoły wyższe i ich finanse. – № 3-4. – 2011.- S.123-129.
6. Lewowicki, T. Standardy ksztalcenia nauczycieli – pol wieku doswiadczen w Polsce [Tekst] / T. Lewowicki // Ruch pedagogiczny. – 2005. – № 3/4. – S. 5–21.
7. Zalek, A. Niepubliczne uczelnie wyzsze – fenomen Polskego rynku edukacyijnego. Fakty i stereotypy [Tekst] / A. Zalek, A Grzesiuk // Szkolnictwo niepubliczne w Polsce i Unii Europejskiej – stan obecny i perspektywy rozwoju / Red. nauk. T. Bialas. – Gdynia, 2008. – S. 17–26.

Зараз в Україні будь-яке підприємство бажає мати успішне виробництво, стабільні грошові надходження та кваліфікованих працівників. Для успішної діяльності підприємства виникає необхідність враховувати фактори з певним ступенем ймовірності. Перш за все – це умови ринкового середовища: стан попиту, конкурентів, показники економічного, політико-правового факторів життя держави. Це можливо здійснити лише при детальному маркетинговому плануванні. Тільки маркетинговий підхід до ухвалення рішень дозволяє виробити конкретні цілі, стратегії, тактику поведінки фірми на ринку та підвищити її дохід.
Низький рівень споживання продуктів харчування населенням України та її регіонів є підтвердженням низького рівня виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. Причин спаду виробництва сільськогосподарської продукції багато. Проте, в даний час не можна відкидати того, що спад виробництва обумовлений неготовністю значної кількості керівників, фахівців і колективів товаровиробників сільської продукції до роботи в нових умовах господарювання, нездатністю забезпечити належний рівень виробництва без командно-адміністративної опіки з боку держави. Відтак дослідження розвитку малих підприємств агробізнесу та їх ефективного функціонування, а також розробка науково-обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення маркетингової діяльності малих підприємств в сільськогосподарській сфері є актуальною темою на сьогодні.
Аналіз останніх публікацій і досліджень. Питанням маркетингу на малих підприємствах присвячено значний обсяг публікацій. Проблеми розвитку підприємства, а удосконаленням маркетингу займалися такі науковці: Г. Армстронг [3], Л. Балабанова [5; 6; 7; 8], О. Луцій [9], В. Парсяк [11] та ін. Вивченню питання розробки стратегій на підприємстві приділяли значну увагу вчені-економісти М. Алексєєва, О. Богомолов, З. Борисенко, Л. Владимирова, Л. Євчук, З. Шершньова, О. Шнипак та ін. Проте, особливостям використання маркетингу малими сільськогосподарськими підприємствами приділяється недостатня увага, тому ця проблема потребує більш глибокого вивчення.
Мета статті полягає в обґрунтуванні основних теоретичних положень та формуванні шляхів удосконалення маркетингу діяльності малих сільськогосподарських підприємств.
Виклад основного матеріалу дослідження. Маркетинг – це система керування виробничо-збутовою діяльністю підприємства, яка спрямована на досягнення прибутку. Основною метою маркетингу є забезпечення рентабельності підприємства, тобто визначення прибутковості у встановлених часових межах. Маркетингова діяльність в сільськогосподарській сфері, реалізується за допомогою таких основних механізмів: аналіз зовнішнього середовища підприємства; аналіз середовища споживачів; вивчення існуючих товарів і планування майбутніх; забезпечення гнучкої цінової політики; управління маркетинговою діяльністю як єдиною системою.
За визначенням М. Бєлявцева та В. Ніколайчука, промисловий маркетинг – це багатофункціона система, яка постійно пристосовується до ринку товарів виробничого призначення та ділових послуг, який часто змінюється [10, c. 18]. Агромаркетинг як система ще не набула поширення у формуваннях агропромислового комплексу України [1]. Це інтерпретується такими основними причинами:
– по-перше, продукція сільського господарства ще не набула належної конкурентоспроможності при відсутності прозорого ринку;
– по-друге, дослідження показують, що в багатьох аграрних і сільськогосподарських формуваннях ще існує психологія виробника, коли керівник підприємства, не пристосувався до ринкової ситуації, коли на перший план виходить проблема збуту продукції, її конкурентоспроможність.
В Україні виникає штучний дефіцит продовольства при одночасному зниженні рівня споживання його на одну людину населення. Причинами такої ситуації є:
1) обмежений попит на товар та продукцію;
2) монополізм переробної промисловості і торгівля;
3) занадто низькі ціни закупки на реалізовану продукцію;
4) нерозвиненість ринкової інфраструктури і всієї сфери торгівельно-посередницьких послуг.
На наш погляд, в умовах, що склалися, сільськогосподарський маркетинг як система повинна щонайшвидше впроваджуватися у формуваннях агропромислового комплексу. Інформаційне забезпечення, агромаркетингових досліджень, управління сільськогосподарським маркетингом, інфраструктура агромаркетингу, стратегічного і оперативного управління – підсистеми агромаркетингу. Комплексне, взаємоузгоджене функціонування всіх вищеназваних систем агромаркетингу забезпечує ефективну діяльність агропромислового бізнесу [1].
Процес стратегічного маркетингу містить такі фази, як планування, впровадження, контроль. Фаза планування має чотири етапи: ситуаційний аналіз, визначення основних продуктів і ринків та формування цілей, а також розробка діяльності фірми є самим першим етапом стратегічного планування. Фаза впровадження складається із чотирьох основних складників: отримання ресурсів, створення організаційної структури маркетингу, розробка календарного графіка, впровадження програми маркетингової діяльності.
З метою розробки єдиної стратегії діяльності підприємства на перспективу та пошуку потенційних інвесторів відділу стратегічного маркетингу проводить науково-обгрунтований аналіз виробничо-технічних та економічних можливостей компанії, визначає головні напрямки роботи на поточний період і тривалу перспективу, а також розроблює пропозиції з освоєння нових наукоємних виробів, які будуть конкурентоспроможними на внутрішньому та зовнішньому ринках [5, с. 24].
Основними етапами маркетингової діяльності малих сільськогосподарських підприємств є визначення місії, встановлення цілей, аналіз внутрішніх можливостей підприємства, аналіз зовнішнього середовища, аналіз альтернатив та вибір стратегії, проектування організаційної структури, реалізація стратегії. До основних функцій маркетингової діяльності малих сільськогосподарських підприємств можна віднести: дослідження маркетингу і збір інформації, планування асортименту продукції, збут і розподіл, реклама і стимулювання збуту. Маркетингова діяльність малих сільськогосподарських підприємств спрямована на забезпечення рентабельності за рахунок організації виробництва і збуту [4, c. 25–26].
Принципи маркетингу відображають його сутність і зводять його до наступного:
• необхідність повної і достовірної інформації про зовнішні умови функціонування підприємства;
• пристосування виробництва до умов ринку, вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них;
• виробництво продукції, яка базується на точному знанні вимог покупців, ринкової ситуації та реальних можливостей підприємства;
• ефективна реалізація продукції та послуг на певних ринках у запланованих обсягах і в намічені строки;
• забезпечення довгострокової результативності виробничо-комерційної діяльності підприємства, тобто його спрямованість не на сьогоднішній, а на довгостроковий результат маркетингової діяльності підприємства, що передбачає постійний застосування науково-технічних ідей і розробок для підготовки виробництва товарів ринкової новизни;
• єдність стратегії і тактики активного пристосування до вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них, на попит і ринок для досягнення максимально можливого контролю над сферою реалізації продукції, послуг [7, с. 42].
Сучасний стан розвитку ринку сільськогосподарських підприємств характеризується наявністю таких проблем: наявність старого, зношеного обладнання; закупівля нового обладнання відбувається низькими темпами через брак коштів; мала кількість нових перспективних розробок; відсутність кваліфікованих кадрів; відсутність представництв підприємства у регіонах; низький рівень збуту; фінансова нестійкість, велика кредиторська заборгованість; відсутність відділу маркетингу; відсутність рекламної компанії; недовіра покупців до марки. Вирішення цих проблем забезпечить ефективний розвиток підприємств.
В основі діяльності будь-якої компанії має бути закладена стратегія її розвитку. У розробці маркетингової стратегії основними завданнями є: визначення напрямів діяльності та цілей підприємства; узгодження різних напрямків діяльності; характеристика слабких і сильних сторін підприємства, його ринкових можливостей та загроз з боку цього ринку; визначення різних варіантів реалізації напрямів діяльності підприємства, а також оцінка маркетингової діяльності підприємства [7, c. 23].
Процес стратегічного маркетингу складається з трьох фаз: планування, впровадження, контроль. Планування має трьох етапи: ситуаційний аналіз, визначення основних продуктів і ринків та формування цілей, а також розробка програми маркетингу. Отримання ресурсів, створення організаційної структури маркетингу, розробка календарного графіка, введення програми маркетингу утворюють фазу впровадження. Контроль процесу стратегічного маркетингу передбачає порівняння отриманих результатів із запланованими показниками для виявлення можливих відхилень, усунення негативних відхилень та використання позитивних [9, c. 27].
Маркетинг як теоретична концепція дає можливість сільськогосподарським підприємствам краще пристосуватися до умов ринкової економіки, оскільки маркетингова діяльність за своєю суттю є чітко організаційною формою сучасного товарного виробництва з відповідним змістом і має вагоме значення для сільськогосподарського виробництва. Маркетингова діяльність допомагає об’єднати зусилля агропромислових товаровиробників, підприємства переробної промисловості і торгівлі не тільки під час реалізації, але і під час визначення характеру і масштабів її виробництва, шляхів прибуткового використання виробничих потужностей підприємств, визначення взаємовигідних умов просування продукції з урахуванням максимального задоволення потреб кінцевих споживачів [10, c. 14].
Висновки. Отже, маркетинг – це сукупність інструментів, що застосовуються при організації виробництва і збуту, спрямовані на задоволення попиту визначеної цільової аудиторії, а також використання яких принесе прибуток. Головною метою маркетингу є створення та підтримка рентабельності підприємства, установи, організації, тобто отримання прибутку у попередньо визначені строки. Результатом маркетингової діяльності є привернення уваги цільової аудиторії та отримання їхньої прихильності за рахунок виробництва якісної продукції, яка пропонується за конкурентоспроможними цінами. Основними методами маркетингової діяльності за допомогою яких реалізується концепція маркетингу є: аналіз зовнішнього середовища та середовища споживача; детальний аналіз та вивчення наявних товарів та моделювання нових; створення гнучкої цінової політики; дотримання норм країни-імпортета товарів; управління маркетинговою діяльністю як системою.
Процес прийняття рішень є одним з основних елементів ведення ефективної маркетингової діяльності підприємства, адже поведінка споживачів не є аналогічною при купівлі різних товарів чи послуг. На сьогоднішній день значна частина різноманітних організацій та об’єднань виступають у якості споживачів, тому для збереження конкурентної позиції виробники повинні брати це до уваги у маркетинговій діяльності. Беззаперечно, розвиток маркетингової діяльності в сільськогосподарських формуваннях є багатоаспектною проблемою, що в певній мірі залежить від зовнішнього середовища, перш за все від темпів наукового обґрунтування і практичної реалізації аграрної політики в Україні.

Списoк викoристaних джерел тa літерaтури

1. Андрощук, І. М. Агромаркетинг в підприємствах АПК [Електронний ресурс] / І. М. Андрощук. – Режим доступу: http:// www.int-konf.org. – Назва з екрану. (дата доступу 06.04.15).
2. Асейнов, С. А. Информационные технологии в маркетинге [Текст] / С. А. Асейнов, В. С. Зверев, С. А. Косарев. – Астрахань: Издательство ООО «ЦНТЭП», 2001. – 259 с.
3. Амстронг, Г. Основы маркетинга. Профессиональное издание [Текст] / Гари Амстронг, Филип Котлер. – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2009. – 1072 с.
4. Завьялов, П. С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах [Текст] / П. С. Завьялов. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 496 с.
5. Балабанова, Л. В. Управление конкурентоспособностью предприятий на основе маркетинга [Текст] / Л. В. Балабанова, А. В. Кривенко. – Донецк: ДонГУЭТ им. М.Туган-Барановского, 2004. – 147 с.
6. Бaлaбaнoвa, Л. В. Стрaтeгічнe упрaвління мaркeтингoвими кoмунікaціями [Тeкст]: мoнoгрaфія / Л. В. Бaлaбaнoвa. – Дoнeцьк: [ДoнНУEТ], 2012. – 179 с.
7. Бaлaбaнoвa, Л. В. Мaркeтинг віднoсин в систeмі упрaвління підприємствoм [Тeкст]: мoнoгрaфія / Дoнeцький нaціoнaльний ун-т eкoнoміки і тoргівлі ім. Михaйлa Тугaн-Бaрaнoвськoгo / Л. В. Бaлaбaнoвa, С. Чeрнишeвa. – Дoнeцьк: ДoнНУEТ, 2009. – 280 с.
8. Бaлaбaнoвa, Л. В. Упрaвління мaркeтингoвoю діяльністю підприємствa [Тeкст]: мoнoгрaфія / Л. В. Бaлaбaнoвa. – Дoнeцьк: [ДoнНУEТ], 2010. – 184 с.
9. Луцій, О. П. Маркетингові дослідження ринку продуктів харчування: організаційно-методичний аспект діяльності суб’єктів господарювання [Тeкст]: монографія / О. П. Луцій, Н. В. Васюткіна; Європ. ун-т. – К., 2006. – 224 c.
10. Николайчук, В. Е. Промышленный маркетинг [Текст] / В. Е. Николайчук, М. И. Белявцев. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2004. – 384 с.
11. Парсяк, В. Н. Маркетинг від теорії до практики [Текст] : навч. посіб. / В. Н. Парсяк. – К. : Видавництво «Наукова думка» НАН України, 2007. – 255 с.
12. Портер, М. Конкуренция [Текст] / М. Портер. – М. : Издательский дом «Вільяме», 2000. – 495 с.

В умовах розвитку конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг між вищими навчальними закладами виникає потреба у дослідженні освітнього маркетингу як нового явища. Освітній маркетинг дозволить формалізувати способи просування освітніх послуг, полегшить вибір вищих навчальних закладів для абітурієнтів, визначить основні кроки у маркетинговій діяльності установи за рахунок формування маркетингової стратегії. Дослідження освітнього маркетингу вищої школи в Україні набуває поширення, адже знання основ ведення маркетингової діяльності сприятиме розвитку «здорової» конкуренції на освітньому ринку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні аспекти використання маркетингу у сфері вищої освіти досліджено і висвітлено в наукових працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених як: Л. В. Балабанова, М. Л. Василенський, В. В. Вітлінський, А. В. Вовчак, В. Л. Герасимчук, Н. І. Гончарова, О. С. Грішанова, А. Г. Загородній, У. В. Зінуров, Є. Л. Крикавський, К. І Корсак, О. П. Панкрухін, А. С. Сагінова та В. В. Сиченко та ін.
Мета статті: простежити еволюцію наукових поглядів на освітній маркетинг вищої школи у сучасній українській науці.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні, в період різкого загострення конкурентної боротьби навчальних закладів на ринку освітніх послуг України, ВНЗ змушені шукати ефективні методи протидії як внутрішньому так і зовнішньому конкурентному тиску, спрямовувати зусилля на посилення власних конкурентних переваг. Однією з умов протистояння в такій конкуренції для ВНЗ є встановлення та розвиток ефективної системи маркетингу освітніх послуг.
Щорічне збільшення попиту на послуги вищої освіти призводять до створення нових вищих навчальних закладів, які здебільшого надають ідентичні послуги та тим самим створюють конкуренцію між даними організаціями в цій сфері. Як результат, ВНЗ потрібно шукати або створювати нові шляхи підвищення конкурентоспроможності. В умовах конкурентної боротьби перемагає та освітня установа, яка надає послуги найвищої якості. Головним принципом діяльності вишу повинен стати принцип орієнтації на запити та вимоги споживачів, для забезпечення якості послуг, яка б задовольняла споживчий попит та гідно відстоювала конкурентноздатність вишу на ринку освітніх послуг.
Маркетинг освітніх послуг на сьогоднішній день набуває широкого поширення, адже освіта є невід’ємною складовою, яка необхідна для існування у суспільстві. Саме тому, існує жорстка конкуренція між вищими навчальними закладами і для привернення уваги цільової аудиторії керівництву ВНЗ слід знати, які інструменти маркетингу повністю задовольнять їх потреби. Дослідники маркетингу знань дають основні визначення понять даної сфери, такі як: маркетинг, освітній маркетинг, освітня послуга, маркетингова стратегія ВНЗ. Формують етапи просування освітніх послуг, визначають цільові аудиторії, їх особливості, основні інструменти освітнього маркетингу, що допоможуть створити ВНЗ позитивний імідж та виокремити серед інших закладів. Дослідження освітнього маркетингу поступово переходять з теоретичного аспекту на практичний, проте на сьогоднішній день практичних досліджень невелика кількість.
Однією з особливостей освітніх послуг є те, що вони продукуються, як правило, разом із створенням духовних та моральних цінностей, впливають на формування та розвиток особистості студента. Ці послуги допомагають студентам реалізувати їх пізнавальні інтереси, задовольняють потреби в духовному і інтелектуальному розвитку, створюють умови для самореалізації та самовизначення особистості, беруть участь в формуванні, збереженні і розвитку різних навичок та здібностей студента, в спеціалізації, професіоналізації і зростанні його кваліфікації. Таким чином, можна сказати, що освітні послуги безпосередньо беруть участь в формуванні людського капіталу.
Питання маркетингу в системі освіти, зокрема, у системі вищої освіти достатньо вивчені. У науковій, навчальній і науково-популярній літературі подані поняття й визначення маркетингу освіти, відображені особливості освітнього маркетингу в установах, описані концепція і стратегія маркетингової діяльності.
Маркетинг у системі вищої освіти розглядається як маркетинг освітніх послуг. Але час вносить свої корективи щодо процесів сфери освіти, які важко було передбачити заздалегідь, дати їм оцінку і рекомендувати практичні дії для ефективного вирішення завдань і розв’язання проблем. Особливо швидко відбуваються зміни в умовах ринкової економіки. Ця обставина примушує науку постійно досліджувати і розвивати вчення про маркетинг освітніх послуг, адаптувати його до змін довкілля.
Соціально-економічні умови розвитку різних держав, політичне і правове середовище, особливості історичних традицій і менталітету суспільства, демографічна ситуація, регіональні умови мають свої особливості і накладають свої відбитки на науковий розвиток концепцій маркетингу у сфері надання освітніх послуг.
В галузі дослідження просування освітніх послуг можна виокремити таких науковців: Андрущенко В.П., Балабанова Л.В., Баша І.М., Бойко А.І., Братаніч Б.В., Василенський М.Л., Вітлінський В.В., Вовчак А.В., Герасимчук В.Л., Гончарова Н.І, Забарна А.М., Корсак К.І., Крохмальова Н.А., Панкрухін О.П., Пономарчук Н.С., Сагінова А.С., Саєнко О.О., Сиченко В.В., Співаковська Т.В., Хаминіч С.Ю. та ін.
Останні дослідження українських науковців присвячені різним аспектам маркетингу у сфері освітніх послуг. Новітнім концепціям управління маркетингом знань присвячено праці М.Я. Матвіїва, Є.С. Савельєва. Науковці В.П. Андрущенко та А.Д. Олійник розглядають тенденції еволюції системи освіти та процеси розширення та модернізації ринку освітніх послуг.
Теоретичні та практичні аспекти використання маркетингу у сфері вищої освіти досліджено і висвітлено в наукових працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених як: Л.В. Балабанова, М.Л. Василенський, В.В. Вітлінський, А.В. Вовчак, В.Л. Герасимчук, Н.І. Гончарова, О.С. Грішанова, А.Г. Загородній, У.В. Зінуров, Є.Л. Крикавський, К.І. Корсак, О.П. Панкрухін, А.С. Сагінова та інші.
Новітнім концепціям управління маркетингом знань присвячено праці М.Я. Матвіїва, Є.С. Савельєва. Науковці В.П. Андрущенко та А.Д. Олійник розглядають тенденції еволюції системи освіти та процеси розширення та модернізації ринку освітніх послуг. Питання підвищення конкурентоспроможності освіти як показника її ефективності та якості в контексті глобалістичного виміру присвячено наукові дослідження А.Б. Бойко. Дослідник В.І. Верба виокремлює сучасні методологічні підходи до оцінки ефективності маркетингової діяльності підприємства. Науковець С.М. Ілляшенко визначає роль та завдання маркетингу знань.
Український вчений М. Я. Матвіїв у праці «Маркетинг знань: методологічний та організаційний аспекти» (2005 р.) розглянув практичні, а також теоретичні маркетингу освітніх послуг на конкурентному ринку. Запропонував підходи щодо інституційного забезпечення трансформаційних процесів освітнього маркетингу та його розвитку в майбутньому. Використавши економіко-математичні методи визначив окупність проектів орієнтованих на цільову аудиторію, суб’єктів підприємницької діяльності та запропонував шляхи їх застосування [4, с. 122].
У статті «Освітній маркетинг у контексті глобалізації» (2006 р.) Братаніч Б.В. проаналізував роль освітнього маркетингу у процесі глобалізації. Науковець визначив напрями трансформації цінностей глобальної освіти маркетинговими механізмами у цілі соціальної діяльності, результатом якої є процеси глобалізації [2, с. 104].
Визначенню відмінних рис освітніх послуг присвятив свою роботу «Сутність та особливості маркетингу освітніх послуг в Україні» Сиченко В.В. (2007 рік). Автор розглядає освіту з двох позицій: освіта як послуга та освіта як предметний товар. Науковець визначив та охарактеризував контактні аудиторії у процесі просування освітніх послуг вищих навчальних закладів. Науковець стверджує, що основою при створення якісної освітньої послуги є детальна сегментація ринку, адже споживачі не вважають, що один вищий навчальний заклад може бути компетентним у всьому спектрі освітніх послуг [7, с. 122].
Питанням підвищення конкурентоспроможності освіти як показника її ефективності та якості в контексті глобалістичного виміру присвячено наукову працю «Проблеми розвитку української освіти в умовах євроінтеграції» Бойка А. І. (2009 р.). Науковець визначає три умови, за яких освіта в Україні перейде на новий щабель розвитку:
1. в країні основні зусилля та увага повинна зосереджуватись на особистості та її потребах в освіті, зокрема вищій;
2. держава повинна сприяти розвитку нових суспільних відносин через свідомість людей;
3. потреби адаптації потрібно орієнтувати на нову систему соціально-економічних відносин, а також дати можливість найціннішому товару, як «знання» дійти до кожного споживача [1, с. 18].
Науковець Пономарчук Н. С. звернула на практичний аспект дослідження освітнього ринку у статті «Використання SWOT-аналізу для просування освітніх послуг на регіональному ринку» (2009 р.). Також в роботі було описано методику проведення SWOT-аналізу при розробці стратегічних альтернатив для просування ВНЗ [5, с. 250].
Дослідниця Співаковська Т. В. у статті «Можливості виходу українських вищих навчальних закладів на міжнародний ринок освітніх послуг» (2010 р.) зосередила увагу на просуванні українських ВНЗ за кордоном. Автор дослідила мотиви вибору ВНЗ України іноземними студентами та проаналізувала можливості українських ВНЗ на міжнародному ринку освітніх послуг. Дослідниця запропонувала способи вдосконалення міжнародної маркетингової діяльності ВНЗ України [8, с.81].
Дослідник Тєлєтов О.С. проаналізував освітню сферу у статті «Рекламна діяльність вищого навчального закладу» (2011 р.), де виокремлюються та аналізуються особливості розвитку та функціонування освітньої сфери в Україні. Автор пропонує використовувати методи паблік рілейшенз у діяльності вищих навчальних закладів для того, щоб підвищити конкурентоспроможність українських освітніх осередків на ринку [9, с. 55].
Український вчений Саєнко О. О. проаналізував аспекти просування освітніх послуг ВНЗ у статті «Аналіз використання комплексу маркетингових комунікацій у просуванні освітніх послуг ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації» (2012 р.). Вчений дослідив особливості використання комплексу маркетингових комунікацій у просуванні економічної освіти відповідно до сегментів ринку. Запропонував нові форми комунікації з потенційним споживачем. Новим є те, що автор звертає увагу не на сферу освіти в загалом, а на економічну [6, с. 270].
У роботі Хаминіч С.Ю «Теоретичні аспекти маркетингової діяльності вищих навчальних закладів» (2012 рік) розкрито сутність маркетингової діяльності ВНЗ. Автор аналізує та обґрунтовує розширений маркетинговий комплекс та сукупність об’єктів та суб’єктів маркетингової діяльності вищих навчальних закладів [10, с. 43].
У статті «Система та критерії маркетингового аналізу сайтів вищих навчальний закладів» (2013 р.) Забарна А.М. розглянула підходи до маркетингового аналізу web-ресурсів системи вищої освіти. Виокремила параметри для створення web-сайту ВНЗ, а також визначила критерії, які зроблять його функціонування найбільш ефективним. Наголосила увагу на тому, що присутність освітніх закладів в мережі Інтернет та використання ними PR-технологій є невід’ємною частиною діяльності ВНЗ [3, с.50].
Висновки. Автори у своїх працях висвітлили поняття освітніх послуг, його споживачів та цільової аудиторії, маркетингу освітніх послуг. Також зробили спробу сформувати етапи створення стратегії просування вищих навчальних закладів. Дослідники запропонували підходи щодо інституційного забезпечення трансформаційних процесів маркетингу знань та його розвитку в майбутньому, запропонували нові форми комунікації з потенційним споживачем. Автори описала методику проведення SWOT-аналізу при розробці стратегічних альтернатив для просування ВНЗ. Науковці наголосили на тому, що присутність освітніх закладів в мережі Інтернет та використання ними PR-технологій є невід’ємною частиною діяльності ВНЗ. Таким чином, ця тема є частково розробленою, так як науковці вивчають маркетинг освітніх послуг в цілому, в контексті досліджуваної теми бракує видань практичного характеру, в яких чітко було б простежено рівень розвитку маркетингової діяльності вищих навчальних закладів України.

Список використаних джерел та літератури

1. Бойко, А. І. Конкурентоспроможність освіти як показник її ефективності та якості [Текст] / А. І. Бойко // Вища освіта України. – 2008. – № 3. – С.16-22.
2. Братаніч, Б. В. Освітній маркетинг в контексті глобалізації [Текст] / Б. В. Братаніч // Філософія освіти. – 2006. – № 3(5). – С. 103-110.
3. Забарна, А. М. Система та критерії маркетингового аналізу сайтів вищих навчальний закладів [Текст] / А. М. Забарна// Ефективна економіка. – 2013. – №1. – С. 45-53.
4. Матвіїв, М. Я. Маркетинг знань: методологічний та організаційний аспекти [Текст] / М. Я. Матвіїв. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 448 с.
5. Пономарчук, Н. Р. Використання SWOT-аналізу для просування освітніх послуг на регіональному ринку [Текст] / Н. Р. Пономарчук // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – № 7/3. – С. 248-252.
6. Саєнко, О. О. Аналіз використання комплексу маркетингових комунікацій у просуванні освітніх послуг ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації [Текст] / О. О. Саєнко // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Сталий розвиток економіки». – 2012. – №2. – С. 266-271.
7. Семенюк, С. Б. Дослідження кон’юнктури ринку освітніх послуг вищих навчальних закладів: монографія [Текст] / С. Б. Семенюк. – Тернопіль, Вектор. – 2009. – 160 с.
8. Співаковська, Т. В. Можливості виходу українських вищих навчальних закладів на міжнародний ринок освітніх послуг [Текст] / Т. В. Співаковська // Галузева економіка. – 2010. – №3. – С. 79-86.
9. Тєлєтов, О. С. Рекламна діяльність вищого навчального закладу [Текст] / О. С. Тєлєтов, М. В. Провозін // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 2. – С. 53-64.
10. Хаминіч, С. Ю. Теоретичні аспекти маркетингової діяльності вищих навчальних закладів [Текст] / С. Ю. Хаминіч // Проблеми науки. – 2012. – № 7. – С. 39-44.

Головною метою маркетингових комунікацій є залучення клієнтів і сприяння в переході відвідувача з категорії «потенційний» в категорію «реальний»; іншими словами, у вчиненні дії, ведучого до отримання прибутку. Постійне зростання числа користувачів мережі Інтернет робить Web-сайт важливим інструментом для досягнення даних цілей, а також значно розширює можливості маркетингу в глобальній мережі. Виходячи з того, що web-сайт – це свого роду віртуальний офіс, який, як і справжній офіс приймає відвідувачів, в даному випадку – користувачів мережі Інтернет, можна стверджувати, що дослідження його елементів та оптимального розміщення їх є актуальною проблемою інтернет-маркетингу. І від того, наскільки професійно він буде зроблений, як буде організовано спілкування з користувачем – потенційним клієнтом, залежить успіх маркетингу в мережі Інтернет.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізом та вивченням основних принципів функціонування та розвитку підприємницьких сфер за допомогою використання інтернет-маркетингу займалися вітчизняні та закордонні вчені, такі як Т. Бокарев, Жан-Жак Ламбен, В. Дергачова, С. Ілляшенко, І. Литовченко, А. Мартова, М. Макарова, І. Успенский, В. Холмогоров тощо. Проте у їхніх роботах недостатньо вивченими є питання дослідження структури сайту інтернет-магазину як елементу маркетингу.
Мета статті – визначити структуру web-сайту Інтернет-магазину та проаналізувати його основні елементи.
Виклад основного матеріалу дослідження. Web-сайт Інтернет-магазину є основним елементом, який пов’язує відвідувачів сайту та адміністрацію магазину. Через web-сайт відвідувач, тобто клієнт може ознайомитися із усією потрібною йому інформацією, а адміністрація, в свою чергу, може розмістити на сайті усю інформацію про товари яка приведе клієнта до покупки. Але web-сайт потребує складної структури, для того щоб розмістити в собі всю вичерпну інформацію щодо діяльності магазину, для того щоб покупець був задоволений візитом і обов’язково здійснив покупку без зайвих проблем.
Дослідивши різні Інтернет-магазини доцільно виділити такі обов’язкові елементи, які мають бути присутні в будь-якому магазині, а саме:
– головна сторінка Інтернет-магазину;
– каталог товарів;
– картка товару;
– знижки, акції, розпродажі;
– порівняння товарів;
– блог;
– новини;
– корзина;
– вхід та реєстрація;
– особистий кабінет Інтернет-магазину;
– підписка і розсилка;
– пошук;
– контакти;
– запитання-відповіді.
Проаналізуємо детальніше кожен із них.
1. Головна сторінка Інтернет-магазину. Дизайн цієї сторінки потрібен обов’язково. Крім акцій та рекламних банерів, головна сторінка Інтернет-магазину повинна містити список товарів. Хоча б нові надходження або найпопулярніші товари. Потрапляючи на сайт, покупець вже на головній повинен бачити не тільки ваші рекламні пропозиції, а й самі товари і ціни на них.
2. Каталог товарів. Ця частина сайту є віртуальним прилавком. Весь товар, який є у продажу Інтернет-магазину, слід барвисто уявити в електронному вигляді. Обов’язково потрібно створити розділи за групами товару, щоб полегшити пошук продукції для покупців. Каталог завжди першим впадає в очі відвідувачеві сайту. Дуже багато залежить від інформативності цього розділу, барвистості зображень одягу, можливості отримання детальних відомостей про продукцію. Важливо прикріпити до кожної позиції одягу якісну фотографію, краще – декілька. Саме по зображенню товару покупець буде приймати рішення про покупку речі, адже людина не зможе помацати товар.
Коли Інтернет-магазин продає кілька різних груп товарів, то і структура каталогу такого магазину складається з декількох рівнів. Зазвичай Інтернет-магазини використовують трирівневу вкладеність каталогу товарів, де останній третій рівень – це власне товар. Приклад: «Плаття» (1 рівень) – «Офісні сукні» (2 рівень) – «Конкретна модель сукні (товар)» (3 рівень).
Список розділів першого рівня. У випадку з магазином жіночого одягу, розділами першого рівня можуть бути: Плаття, Білизна, Джинси, Купальники і т. д.
Потрібно враховувати щоб список розділів візуально явно відрізнявся від списку товарів не тільки наявністю ціни. Важливо, щоб відвідувач однозначно розумів, на що він клікає, на поділ або на товар. Не повинно бути сюрпризів, коли клікнувши на красиву картинку з сукнею, відвідувач очікує побачити сторінку з цим платтям, ціною і кнопкою «купити», а насправді побачить ще один список товарів або розділів. Важливо щоб його очікування від дій на сайті виправдовувалися. Так само як в ОС Windows, ви завжди безпомилково можете відрізнити файл від папки, відвідувач магазину повинен точно знати, на розділ він клікає або на товар.
Список розділів другого рівня. Це сторінка зі списком підрозділів, що знаходяться в розділі першого рівня. Якщо розділ першого рівня «Плаття», то розділами другого рівня (підрозділами) будуть всі, які знаходяться в ньому. У нашому випадку це «Офісні сукні», «Вечірні сукні» і т. д.
Продумуючи сторінки каталогу товарів слід передбачати що відвідувач Інтернет-магазину повинен бачити товари якомога раніше. Не потрібно змушувати його занурюватися на 2-3 рівня вглиб каталогу, щоб побачити товари. Ефективніше буде показувати користувачу товари якомога раніше.
Список товарів одного розділу. У нашому випадку, продовжуючи приклад з сукнями це список товарів з розділу «Офісні сукні». Клікнувши на будь-якому товарі в цьому розділі, користувач перейде на сторінку з карткою товару, або, кажучи простішою термінологією, на детальну сторінку товару.
Фільтр. В Інтернет-магазині для зручності перегляду товарів, зазвичай бувають фільтри по ряду характеристик товару. У випадку з магазином одягу, логічно було б передбачити фільтри за розміром, ціною, брендом, сезону, стилю, складу тканини. Сторінка з результатами фільтра зазвичай виглядає так само як сторінка списку товарів одного розділу.
Зазвичай потрібно робити тільки найважливіші фільтри. Чим більше товарів в магазині – тим більше йому потрібно фільтрів. Для невеликого магазину одягу, в кожному розділі якого всього кілька десятків товарів, буде достатньо двох фільтрів за розміром і ціною. Іноді, краще якісь фільтри замінити сортуванням.
Список брендів. Зазвичай ця сторінка – просто список назв брендів, іноді з логотипом. Якщо клікнути на назву бренду або логотип, переходимо на сторінку зі списком товарів одного бренду.
Якщо брендів багато, то варто передбачити алфавітний покажчик та пошук за назвою бренду.
Список товарів одного бренду. Це сторінка мало чим відрізняється від сторінки «Список товарів одного розділу», описаної вище. Але сторінка повинна відрізнятися від неї хоча б тим, що на її початку має бути вказаний бренд, товари якого виводимо на сторінці. Якщо всередині бренду, можуть бути товари з різних товарних груп (Сукні, Джинси, Взуття), це теж бажано враховувати і давати користувачеві можливість дивитися товари одного бренду не єдиним списком, а в тому числі по конкретних групах. Це є особливо важливо для магазинів з великим асортиментом.
На початку кожної такої сторінки потрібно дати короткий опис бренду. А якщо товари бренду поділені ще й на групи, то добре б написати окремий текст для кожної групи. Це допоможе мати кращі позиції в пошукових системах по низько і середньочастотних запитах, пов’язаних із згадкою назви товару, наприклад, «жіночі вузькі джинси Levis».
Нові надходження. Сторінка, на якій (зазвичай автоматично) відображаються товари, додані не так давно. Зазвичай вона мало відрізняється від сторінки «Список товарів одного розділу». Якщо новинок буває багато, для зручності користувачів їх розбивають на розділи, такі ж як основна структура каталогу товарів.
У деяких магазинах цей розділ взагалі не роблять, розмірковуючи, що постійні відвідувачі заходять тільки в нього, і менше дивляться інші розділи. У чомусь такі міркування вірні.
Є варіант, як об’єднати можливість користувачам зручно бачити новинки і одночасно не робити під нові надходження спеціальний розділ. Достатньо, на сторінках списку товарів у всіх розділах магазину додати можливість сортування по «новизні», додатково, у кожній групі товарів, в списку, відзначати відповідним маркером (картинкою або текстом – на розсуд дизайнера), товари-новинки. Крім того, відзначати в списку розділів, у тому числі в меню сайту, ті розділи, в яких з’явилися новинки.
Що вийде в результаті: відвідувач, заходячи на сайт, бачить список розділів, частина з яких відзначені як «є новинки». Він заходить всередину такого розділу, і, залежно від того як товари відсортовані за замовчуванням, або відразу бачить вгорі списку новинки (відмічені відповідним маркером), або використовує сортування «за новизною» [48].
3. Картка товару або детальна сторінка товару. Чи не найголовнішим завданням для просування web-сайту магазину є оптимізація саме картки товару. Оскільки web-сторінок із картками товарів найбільше на сайті магазину, то оптимізація сторінок товару, при правильному підході дасть дуже хороший ефект.
Є багато низько- і середньо-частотних запитів, які для Інтернет-магазину цілком тематичні, але за якими магазин не шукається чи шукається гірше, ніж міг би, в силу простої причини – часто в картці товару немає згадки відповідних ключових слів.
При роботі контент-менеджер додає товару знижку, виділяє товари в групи під певні свята, вносить інші, стандартні для більшості магазинів зміни. Суть в тому, щоб SEO сторінки товару регулювали автоматично, за заздалегідь закладеною схемою, під відповідні цим змінам пошукові запити.
Наприклад, це можуть бути запити з приставкою «зі знижкою», «недорого», «розпродаж», а також менш, але все одно продають приставки: «дивитися фото», «дивитися відео»: – «Вечірня сукня купити зі знижкою», «Футболка з малюнком панди купити недорого», «Маскарадний костюм відьми розпродаж», «Клубні сукні дивитися фото» і т.п.
Зрозуміло, що набити кожну картку товару цими ключовими словами не самий легальний спосіб просування сайту. Тому відповідні ключові слова повинні бути тільки на релевантних сторінках, тих, які дійсно відповідають цим словам. І це потрібно автоматизувати.
Робити таку роботу вручну – вірний спосіб допустити купу помилок, щось забувши додати, десь забувши прибрати і т.д. Як результат, невірний опис товару і невірний результат у видачі пошукового сервісу і, звичайно, невдоволення клієнтів.
Оптимізація карток товару це безпечний спосіб просування Інтернет-магазину. Використовуючи його, можна масово покращити SEO-карток товару, роблячи їх більш релевантними відповідним пошуковим запитам.
4. Знижки, акції, розпродажі. Список усіх знижок. Всілякі знижки та розпродажі – важливий інструмент для роботи Інтернет-магазину. Потрібно заздалегідь передбачити, щоб цей розділ був зручним для відвідувача. Зазвичай на цій сторінці виводять список назв та ілюстрації для всіх знижок та акцій, які зараз діють в Інтернет-магазині.
Бажано щоб список знижок і акцій не був візуально схожий на список розділів або товарів. Це можна вирішити використанням відповідних зображень для ілюстрації знижок.
Список товарів однієї знижки. На цю сторінку відвідувач потрапить, якщо клацне на попередній сторінці, за будь-якої акції або знижки.
Якщо асортимент магазину великий і кількість товарних категорій велика, то товари усередині кожної знижки додатково потрібно розбивати на групи. Наприклад, «Осінній розпродаж» може включати в себе товари з груп «Плаття», «Джинси», «Толстовки». Потрібно дати відвідувачеві можливість дивитися товари в «Осінньому розпродажі» не тільки загальним списком, а й за цими розділами. Це актуально для великих магазинів. У маленьких не завжди виправдано, оскільки будуть частими випадки, коли всередині знижки в розділі (наприклад, «Плаття») буде всього кілька товарів.
І, звичайно, не варто забувати, що товари, які беруть участь у акції та знижки, потрібно додатково зазначати, в тому числі і в звичайних списках товарів.
5. Порівняння товарів. У магазинах одягу, інструмент для порівняння товарів роблять нечасто (бо він там найчастіше не потрібен і навіть якщо є, порівнює м’яке з пухнастим і довге з широким).
6. Блог (або статті). На сайті Інтернет-магазину блог часто роблять для оглядів власної продукції або публікації тематичних статей, про моду, тренди і т.п. До того ж наявність блогу в Інтернет-магазині, при правильному підході може добре сприяти просуванню в пошукових системах. Іноді цей розділ називають «Статті», суть від цього не змінюється.
Перша сторінка блогу. Зазвичай це відразу список останніх 10-20 постів.
Блог зазвичай містить розділи (рубрики), але під список рубрик не відводять окрему сторінку, обмежуючись їх виведенням в меню в лівому або правому стовпці.
Детальна сторінка одного поста. Виводити просто текст, розбитий на абзаци, нехай навіть присмачений зображеннями – невірно. Щоб пост добре читався, на сторінці потрібно передбачити різноманітні форми відображення тексту. Цитати, зноски, врізки. Звичайно, не варто забувати про такі стандартні для цієї сторінки елементи як: заголовки, підзаголовки, нумерований і маркірований списки, таблицю, параграфа, вставлені в текст зображення, в тому числі з обтіканням тексту, підписи під зображенням, відеоролики з ютуба. Все це зробить пост у вашому блозі візуально більш привабливим і зручним для читання.
7. Новини. Розділ багато в чому схожий на блог, але оскільки в новинах магазину, тексти зазвичай набагато коротші, то немає особливого сенсу вкладати стільки праці, як у блог.
Список новин. Кожна новина в списку складається з картинки, заголовка, дати, короткого тексту новини. Посилання на детальну новину ставиться з картинки і заголовка.
Детальна сторінка новини. Якщо на сайті є блог, то можна використати для цієї сторінки дизайн детальної сторінки блогу.
8. Корзина. Цей розділ сайту є останнім етапом укладання угоди. Покупець визначається з обраною моделлю одягу і переміщує товар у кошик для оформлення угоди. У цьому розділі слід запропонувати покупцеві вибрати спосіб розрахунку за покупку і форму оплати.
Список товарів у кошику. На цій сторінці покупці можуть змінити склад замовлення – змінити кількість одиниць товару або зовсім прибрати товар.
На сторінках кошика, потрібно намагатися до мінімуму скорочувати кількість елементів, що не відносяться до оформлення замовлення, щоб якомога менше відволікати покупця від процесу замовлення. Банери, новини, посилання на інші розділи, лайки соціальних мереж та інше, все це веде покупця з кошика і скорочує вірогідність що замовлення буде доведено до кінця. В ідеалі, з кошика має бути тільки два посилання – стандартне посилання з логотипом і посилання «продовжити покупки».
Сторінка оформлення замовлення. На цій сторінці покупець вказує свої дані, необхідні для оформлення замовлення, вибирає спосіб оплати та доставки.
Ряд полів повинні бути взаємозалежними. Простіше кажучи, не потрібно змушувати покупця заповнювати зайві поля. Якщо він вибрав спосіб доставки «Самовивіз» то краще приховати поля «Адреса доставки» (не знадобиться його адреса коли він сам забере замовлення). Якщо покупець не з вашого міста – прибирайте «Самовивіз» і способи оплати «Оплата в пункті самовивозу» і «Кур’єру при доставці». Ці, на перший погляд, логічні речі не реалізовані в дуже багатьох Інтернет-магазинах. Звідси дивні для користувачів помилки, наприклад, коли він вибирає «самовивіз», а магазин знаходиться не в його місті.
Thank you page. Так зазвичай називають сторінку, на якій користувачу дякують за зроблене замовлення.
Інформація на сторінці може бути різною, залежно від способу доставки або оплати, або ще інших параметрів. Наприклад, якщо користувач вибрав «Самовивіз», на цій сторінці, крім стандартного «Спасибі що зробили замовлення» можна показувати час роботи пункту самовивозу, а також адресу і схему проїзду.
Ваш кошик порожній. Цю сторінку відвідувач побачить, якщо перебуваючи в кошику, видалив всі товари, або зайшов у неї, поки в ній немає товарів.
Потрібно подумати над тим, щоб зробити в кошику, крім повідомлення «У кошику немає товарів» (без якого, звичайно не обійтися) щось ще, що підштовхне користувача робити вибір знову. Показ новинок, переглянуті товари, список з останніми товарами, відкладеними даним користувачем до вибраного, список товарів, які він дивився довше інших за останню сесію і т.п.
9. Вхід та реєстрація. Авторизація. Часто в Інтернет-магазинах вхід на сайт реалізований як модальне вікно, яке відкривається поверх сторінки, тобто при кліці на посилання «Вхід» відвідувач не переходить на окрему сторінку.
Реєстрація. З реєстрацією приблизно так само, як з авторизацією. Реєстрація відходить у минуле, на багатьох сучасних магазинах її немає. Без реєстрації звичайно краще, але багато відвідувачів звикли до неї, і їх дивує відсутність реєстрації в Інтернет-магазині. Тому навіть при реалізованій у Інтернет-магазині «прозорій реєстрації», все одно потрібно залишити відвідувачам можливість зареєструватися вручну і посилання на сторінку реєстрації слід залишати у традиційному місці – в шапці, поруч з посиланням «Вхід».
10. Особистий кабінет Інтернет-магазину. Наявність повноцінного особистого кабінету покупця, одна з відмінностей Інтернет-магазину від каталогу товарів. В особистому кабінеті Інтернет-магазину зазвичай присутні наступні розділи:
Особиста інформація (профіль). Тут користувач може поміняти пароль, якщо при реєстрації допустив помилки, змінити е-мейл або ПІБ.
Профілі в замовленнях. При оформленні замовлення, дані за якими покупець був оформив замовлення, зберігаються в окремий профіль цього користувача, щоб при наступних замовленнях покупцеві не доводилося заповнювати поля повторно. У одного покупця може бути кілька профілів (Наприклад, замовляв на різні адреси або дві подруги, по черзі замовляють через один аккаунт, збільшуючи тим самим свою накопичувальну знижку). У розділі «Профілі», користувачеві дається можливість бачити список своїх профілів і редагувати їх.
Мої замовлення. У цьому розділі особистого кабінету, покупець може побачити список всіх своїх замовлень. Зазвичай зберігають всі замовлення, а не тільки оплачені і відвантажені. Для зручності, в особистому кабінеті часто роблять додатковий фільтр по замовленнях. Наприклад, за такими параметрами замовлення:
– Прийняті (нові);
– Виконані;
– Скасовані;
– Все (одним списком, відсортовані за датою замовлення);
Баланс (внутрішній рахунок користувача в Інтернет-магазині). Цей розділ потрібен, щоб користувач завжди міг дізнатися суму на його особистому рахунку в магазині.
Часто в Інтернет-магазинах у покупця буває свій внутрішній рахунок, на який йому магазин може зараховувати бонуси, або, в деяких випадках, здійснювати повернення за товар.
При оформленні замовлень, якщо на цьому рахунку баланс позитивний, покупець може сплатити з нього все замовлення або його частину.
Персональні знижки (Накопичувальна знижка). Накопичувальна знижка – популярний інструмент у програмі лояльності. У цьому розділі, для кожного покупця відображають умови, за якими знижка накопичується, а так само інформація про розмір його накопичувальної знижки в даний момент.
Відкладені товари (Вибране). Всі товари, які відвідувач магазину відклав на потім / додав до вибраного, виводяться в цьому списку. Відкладені товари – зручний інструмент для відвідувача Інтернет-магазину, дозволяє запам’ятовувати товари, які сподобалися, щоб повернутися до них пізніше.
Добре, якщо відкладені товари будуть крім загального списку (за датою, коли товар був відкладений) ще додатково ділитися на розділи, такі ж, як в основному каталозі. Це спростить користувачеві пошук потрібного товару в списку відкладених, особливо якщо він старий клієнт і активно користувався цією можливістю.
На картці товару, не рекомендується називати кнопку «Відкласти товар». Відвідувачі не завжди розуміють правильно контекст слова «відкласти» і деякі з них думають, що коли вони цю кнопку натискають, то магазин резервує цей товар для них. Тому не використовують цю кнопку або неактивно використовують. Краще назвати її більш зрозуміло «Додати до обраного». При цьому і сам розділ в особистому кабінеті теж потрібно назвати «Вибрані товари» (а не «відкладені»).
11. Підписка і розсилки. Форми для введення імені та е-мейла, іноді стільникового телефону, якщо Інтернет-магазин планує робити SMS-розсилки. Додатково до цього, часто дають можливість вибирати на які розсилки хоче підписатися користувач. Зазвичай це:
• новини магазину, знижки, акції;
• нові надходження товарів;
• найцікавіші пости в блозі (якщо у магазина є блог).
Якщо користувач, у списку розсилок на які він підписаний, зніме всі галочки, то відпишеться від усіх розсилок.
Так само не потрібно забувати про форму підписки, яка може бути вбудована в будь-яку сторінку сайту. Вона повинна бути максимально простою. В ідеалі два поля: «Ім’я», «Е-мейл» і кнопка «Підписатися».
12. Пошук. Цей компонент розташовується на видному місці сайту з продажу одягу. Покупець набирає кілька букв найменування товару і відразу отримує інформацію про речі.
Чим більше магазин, тим важливіше, щоб пошук працював точно і швидко і був зручним для користувача. Пошук повинен шукати тільки по товарах, які є в наявності.
13. Контакти. Що має бути зазначено в контактах Інтернет-магазину:
– Адреса магазину, адреса кур’єрської точки з картою або схемою проїзду;
– Режим роботи кур’єрської точки;
– Режим роботи кур’єрської доставки;
– Контактні телефони підрозділів, які можуть стати в нагоді користувачеві і вказівка з яких питань на який номер краще дзвонити. Якщо телефон цілодобовий потрібно це вказувати. Якщо ні, то вказати час роботи, коли по телефону дадуть відповідь.
– Основний е-мейл магазину;
– Правова форма і назва юридичної особи;
– Реквізити ;
– Кнопка «Задати питання» на підтримку магазину (або онлайн-консультант);
Відвідувачі заходять в розділ «Контакти», щоб дізнатися адресу магазину – це очевидно. Але не завжди очевидно, навіщо їм потрібна адреса магазину. Часто вони хочуть дізнатися адресу, щоб зрозуміти, можуть вони зробити замовлення і отримати доставку чи ні (наприклад, магазин в Києві, а клієнт з Житомира). Тому в розділі «Контакти» корисно давати посилання на розділ «Про доставку» і заодно на інші схожі розділи – «Про оплату», «Про магазин». Як варіант рішення, часто у всіх цих розділах в лівому стовпчику роблять меню, з такими посиланнями.
14. Найчастіші запитання (запитання-відповіді). Розділ, в якому розміщують відповіді, на часті запитання покупців. Зазвичай відповідь розміщують відразу під заданим питанням, не виділяючи під нього окрему сторінку. Якщо частих питань багато, то їх ділять по розділах, наприклад, Як робити замовлення, Як платити і т.д.
Висновки. Отже, Інтернет-магазин, як і будь-який інший сайт компанії, передусім повинен бути привабливим і зручним для відвідувачів, викликати довіру, щоб покупець, зайшовши на сайт, захотів на ньому залишитися і здійснити покупку. Цьому повинні сприяти оригінальний і цікавий дизайн, зручне меню та підменю, наявність всієї необхідної для вибору товару інформації, можливість повернення й обміну товару в тому випадку, якщо він не підійшов.
Також, виходячи із кількості обов’язкових елементів, які повинен містити Інтернет-магазин, можна сказати, що саме наповнення сайту даними елементами слугує для кращого просування сайту у мережі. Від того, настільки грамотно буде побудований веб-сайт залежить значною мірою кількість відвідувачів на сайт, що прямо впливає на кількість замовлень в Інетернет-магазині.

Список використаних джерел та літератури

1. Имери, В. Как сделать бизнес в Internet [Текст] / В. Имери. – Киев: Диалектика, 1998. – 464 с.
2. Успенський, І. В. Інтернет-маркетинг [Текст] / І. В. Успенський. – СПб.: Вид-во СПГУЕіФ, 2003. – 288 с.
3. Холмогоров, В. Інтернет-маркетинг [Текст]: короткий курс / В. Холмогоров. – СПб.: Пітер, 2002. – 423 с.
4. Идеальный интернет магазин или ожидания покупателей [Элетронный ресурс]. – Режим доступа : http://habrahabr.ru/company/rindo/blog/109286/. – Название с экрана.
5. Из чего должен состоять интернет–магазин? Основные блоки интернет–магазина [Элетронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.emagazin.info/ru/what_shop_include2. – Название с экрана.
6. Интернет–магазин и его продвижение в поисковых системах [Элетронный ресурс]. – Режим доступа : http://forum.webasyst.ru/viewtopic.php?id=6193. – Название с экрана.
7. Как создать интернет–магазин? [Элетронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.cloudmoney.ru/news/6307/. – Название с экрана.
8. Настоящий интернет–магазин – каким он должен быть? [Элетронный ресурс]. – Режим доступа : http://forum.modelka.com.ua/ index.php? showtopic=11587. – Название с экрана.

Головною метою інформаційного забезпечення маркетингово-комунікаційної політики (ІЗМКП) є створення системи взаємозалежних і взаємодоповнюючих показників, які дозволять одержувати необхідну кількісну і якісну інформацію [5, с. 43]. Завданням менеджера чи керівника книговидавництва є відбирати й використовувати найбільш актуальну в певний період часу при певних обставинах інформацію для того, щоб підвищити конкурентоспроможність книжкового продукту, збільшити попит на нього та знизити ризик незатребуваності.
В Україні стан ІЗМКП не відповідає вимогам ефективного управління. Сьогодні в діяльності книговидавництв існує певна суперечність: з одного боку, достатньо розроблений механізм, який дозволяє отримувати маркетингову інформацію; з іншого боку – невелика кількість книговидавництв використовує цей механізм у своїй діяльності [1, с. 173]. Це пов’язано із тим, що на ринку переважають фірми регіонального характеру, менеджери яких не усвідомлюють важливість використання маркетингової інформаційної системи (МІС) та інформаційних технологій в умовах інтенсивного розвитку ринкових відносин. Таким чином, вони не вважають за доцільне витрачати свої кошти і час на маркетингові дослідження ринку та організацію інформаційного забезпечення маркетингово-комунікаційної політики на книговидавництві в цілому.
Хоча є й такі книговидавництва, що використовують у своїй діяльності ІЗМКП, але вони, перш за все, орієнтовані на збір маркетингової інформації та її первинний аналіз, а не на налагодження повноцінного комплексу ІЗМКП. Основною проблемою при побудові такої МІС є наявність різних інформаційних джерел, які часто суперечать один одному і не можуть бути зведені в єдину інформаційну систему [2, с. 19].
Що ж до рівня розвитку ІЗМКП, то в різних країнах він різний. Це залежить від економічної ситуації у країні, тобто стадії розвитку становлення маркетингу, і масштабів діяльності книговидавництв та їх виробничих відносин. Рівень складності МІС книговидавництва обумовлений існуючим документообігом, системою економічних показників їх діяльності, структурним складом підрозділів, які беруть участь у процесі управління і інтенсивністю потоків інформації, яка циркулює між ними. У зарубіжних країнах вирішення інформаційних завдань маркетингу книговидавництв забезпечується, з одного боку за рахунок створення і підтримання внутрішніх МІС, а з іншого – на основі широкого використання інформаційних продуктів і послуг, які запропоновані на ринку маркетингової інформації [2, с. 65].
Великий сегмент зарубіжного інформаційного ринку займають такі інформаційно-аналітичні послуги, як проведення маркетингових досліджень, підготовка аналітичних оглядів і довідок, моніторинги фінансового стану ринків [3, с. 47]. Схожі послуги дуже дорого коштують, оскільки забезпечують замовника комплексною переробленою і вже готовою до використання інформацією. Саме тому дуже популярним є звернення до послуг спеціалізованих інформаційних агентств, які у вигляді баз даних (БД) можуть надати потрібну інформацію.
Серед фірм і агентств, які займаються розповсюдженням маркетингової інформації, найбільш відома корпорація «The Dun & Bradstreet», яка шляхом випуску друкованих видань і доступу до своїх багаточисельних БД здійснює інформування про 3 млн. фірм у США і Канаді. Корпорація признана світовим лідером у цій галузі. Стійке місце на інформаційному ринку займають «Standart and Poor» і «Mood», які видають комерційні журнали, довідники, державні звіти, а також генерують колосальні БД, які містять у собі багато аналітичної інформації [4, с. 46]. Серед інших великих інформаційних компаній, власників зарубіжних БД можна назвати: DIALOG CORPORATION (США), PERGAMON ORBIT INFOLINE. Inc. (Великобританія), Reuters (Великобританія) та інші.
Отже, українські книговидавництва не завжди звертаються до використання МІС у своїй діяльності, а ті, що використовують її повною мірою, мають проблеми з недостатньою кількістю даних, наявністю розрізнених та неповних інформаційних джерел, які часто суперечать один одному. У той час, для закордонного книговидавництва основна складність полягає у великій кількості надлишкових даних. Саме тому вони здебільшого покладаються не на безпосередній збір інформації, а на БД, з яких можна отримати необхідну та достовірну інформацію. Також основна відмінність полягає у тому, що в розвинених країнах функціонування МІС сьогодні перебуває на етапі кардинальної зміни підходів до обробки і збереження інформації. В Україні основним поки що залишається збір та первинний аналіз даних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гpигopук П. М. Iнфopмацiйна технoлoгiя як iнстpумент пiдтpимки пpийняття маpкетингoвoгo piшення [Текст] / П. М. Гpигopук // Пp. Oдес. пoлiтехн. ун-ту. – Oдеса, 2011. – Вип. 3. – С. 170-176.
2. Дoлгoпoлoва Е.Е. Инфopмациoннoе oбеспечение маpкетинга: теopiя и пpактика [Текст]: научнo-пpактич. пoсoб. / Е.Е. Дoлгoпoлoва. – Минск: Нoвoе знание, 2010. – 143 с.: ил. – (Пpoфессиoналам библиoтечнoгo дела).
3. Степанчук I.П. Iнфopмацiйне забезпечення мiжнаpoднoї маpкетингoвoї дiяльнoстi [Текст] / I.П. Степанчук // Вiсник Київськoгo нацioнальнoгo унiвеpситету iменi Таpаса Шевченка. – К.: ВПЦ «Київський унiвеpситет», 2005. – С. 46
4. Developing a knowledge-based tourism marketing information system [Text] / Fesenmaier P, Daniel R., Leppers A. W., O’Leary J. – Routledge, 2006. – 214 p.
5. Miller Jules. Marketing Information System [Text] / Jules Miller. – GRIN Verlag, 2011. – 577 p.

У статті розкрито спонсорство як ключовий елемент маркетингових комунікацій професійних футбольних клубів. Розглянуто рівні спонсорів сучасних європейських футбольних клубів. Також визначено основні проблеми спонсорства професійних футбольних клубів в Україні та запропоновано рекомендації щодо їх вирішення.

This article reveals the essence of the process of sponsorship as a key element of marketing communications professional football clubs. We consider sponsoring today’s level of European football clubs. The structure of the sponsorship of professional football clubs. In the study, the model of a football club from sponsors. Also presented major problems sponsorship of professional football clubs in Ukraine and provides recommendations for their solution.

Функціонування та подальший розвиток професійних спортивних організацій в умовах сучасних соціально-економічних перетворень передбачає постійний пошук додаткових джерел фінансування, інноваційних інструментів ведення конкурентної боротьби, здійснення ринкової комунікації і т.д. Одним з таких комплексних засобів є маркетингова діяльність, що включає велику кількість напрямів, зокрема, пошук і роботу зі спонсорами.

Сьогодні в Україні робота зі спонсорами спортивними клубами не здійснюється на належному рівні, лише деякі професійні клуби проводять комплексні PR-програми, спрямовані на продуктивнішу взаємодію зі спонсором. Поки ще немає чітко вибудуваної політики взаємодії між об’єктом і суб’єктом спонсорської діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найвагоміші в цій галузі роботи С.І. Гуськова «Спорт і Спонсори», В.В. Кузіна, М.Є. Кутепова «Спонсорство у спорті». Питання спонсорства, як елементу PR- діяльності організації, найповніше висвітлюються в таких виданнях як Харрісон Ш. «Зв’язки з громадськістю» і Королько В.Г. «Основи паблік рілейшенз». Детальніше питання взаємодії зі спонсором професійного спорту зачіпаються в періодичних виданнях, таких як журнал «PROспорт», «Totall Football».

Проблему спонсорства у спорті як різновиду синтезованих маркетингових комунікацій досліджують такі вітчизняні та зарубіжні вчені як С.С. Гаркавенко, Д.І. Джугенхаймер, Є. Діхтіль, О.М. Король, Ф. Котлер, А.Т. Примак, Т.Є. Циба та інші.

Мета статті – простежити спонсорство як головний елемент маркетингових комунікацій професійних футбольних клубів.

Виклад основного матеріалу дослідження. У світі спорту та футболу, зокрема, спортивного клубу не прожити без фінансової підтримки. Тренування, виїзди, спортивна форма, зарплати гравцям, тренерам і супутньому персоналу вимагають значних витрат. Наявність логотипів спонсорів на формі гравців у якості реклами вже давно звичне явище.Професійне футбольне спонсорство являє собою бізнес–партнерство між спонсором і професійним футбольним клубом на основі взаємності в контексті футбольного бізнесу. Спонсор надає фінансові або нефінансові ресурси безпосередньо для клубу, який отримує спонсорський сервіс взамін на виконання спонсорських цілей [1, с. 325].

Спонсорство виступає ефективним інструментом для компаній, що дозволяє їм донести свій продукт та послуги до користувача, використовуючи спортивні події. Наприклад, SPORTFIVE – компанія, що є одним з провідних спортивних консультантів Європи, пропонує на своєму сайті переконливі докази для компаній щодо інвестування у футбол:

• Футбол є номером один серед спортивних змагань в численних європейських країнах;
• Футбол сягає національних, а також міжнародних діапазонів;
• Футбол забезпечує безперервність протягом року;
• Футбол є домінуючою темою в щоденній пресі і надає нові теми для розмов у щоденній базі ЗМІ;
• Футбол надає ряд позитивних характеристик, таких як «колективна робота», «бойовий дух» або «витривалість»;
• Футбол забезпечує чисті емоції
• Футбольне спонсорство можна планувати і оцінювати в кількісному і якісному вираженні;
• Футбол високо цінується в соціально-політичних умовах практично у більшості цільових груп населення;
• Футбольні клуби є сильними брендами з великим рівнем ідентифікації.

Спонсорство у футболі організовано високо-професійно і надає багато можливостей для компаній–спонсорів. Воно є важливим потоком доходів для професійних футбольних клубів, не враховуючи продажу квитків, мерчандайзингу та прав на трансляцію. Близько 14-31% від загального обсягу доходів італійські, іспанські, французькі, англійські і німецькі клуби отримують від спонсорських контрактів. [2, с. 38]

Структура спонсорства професійних футбольних клубів істотно змінилася за останні роки. Раніше, в основному, спонсорами були місцеві компанії, які цілий рік підтримували один футбольний клуб. Мотивації для таких спонсорських контрактів майже не було. Однак, сьогодні футбол, привертає увагу все більше і більше компаній. Незабаром зростаюча популярність гри і клубів стала сильним маркетинговим інструментом для компаній різного роду. Це стало ще більш зрозуміло, коли футбол став великою частиною телебачення. Але не тільки суми сьогоднішніх спонсорських контрактів примножилися в кілька разів, а й змінилася структура спонсорства. Один спонсор був замінений великою кількістю клубних спонсорів. Найкраще зміни можна представити таким чином: ще в 80-х і початку 90-х футбольне спонсорство порівнювалося з ім’ям спонсора на футболці і декількома рекламними щитами навколо поля. Тепер же топ клуби мають до десятка вертикально інтегрованих спонсорів.

Багато професійних футбольних клубів використовують так звану «піраміду спонсорів», на вершині якої знаходиться головний спонсор (main sponsor), ім’я або логотип якого в більшості випадків з’являється на футболці гравців. Титульне спонсорство є лише одним з різних можливостей для головних спонсорів використовувати футбольний клуб в якості середовища для здійснення своїх цілей. Рекламні щити, оголошення до і після ігор, PR-заходи в районі стадіону, а також бізнес вечірки є найважливішими складовими спонсорських контрактів у наші дні.

На другому місці, як правило, знаходиться технічний спонсор (kit supplier), який постачає команду екіпіровкою, спортивними костюмами і взуттям. Комерційні партнери (commercial partners) футбольних клубів знаходяться на наступному рівні спонсорської піраміди. Вони платять, як правило, менше, ніж головний спонсор і технічний спонсор, а, отже, мають обмежені права. Такі спонсори зазвичай отримують для реклами щити навколо поля, а також деякі бізнес заходи або пакет інших послуг. Крім того, вони часто називаються в якості офіційних партнерів на сайті клубу або в інших публікаціях.

Регіональні та місцеві спонсори (regional/local sponsors) відповідно знаходяться внизу піраміди. Вони платять менше трьох інших рівнів, але в цілому сприяють припливу значної частини доходів від спонсорів. Вони, як правило, розміщують рекламу в програмці на матч або на щитах біля стадіону [3].

Поділ спонсорів може варіюватися від клубу до клубу. Деякі клуби залишають свого технічного спонсора на тому ж рівні, що і головний спонсор, а інші клуби поділяють «комерційних партнерів» на «преміум партнерів», «ексклюзивних партнерів» або «командних партнерів” з відповідними послугами натомість.

В останні роки багато футбольних клубів поступово стають фінансово незалежними комерційними компаніями і демонструють хороші темпи зростання і високі показники фінансової стабільності. Очевидно, що одним з ключових завдань клубу є організація ефективної взаємодії з уболівальниками і спонсорами, а саме залучення їх у свою діяльність безпосередньо.

Важливим моментом у побудові фінансово стійкої системи професійного футбольного клубу є залучення спонсорських інвестицій у бюджет клубу. Цей аспект є проблемним для деяких професійних футбольних клубів в тому плані, що не всі спонсори добровільно надають кошти на розвиток клубу. Тому футбольний клуб в більшості випадків самостійно залучає спонсорів до співпраці, використовуючи методи фандрайзингу[4, с.96].

Дослідивши різні фандрайзингові моделі некомерційних організацій, ми розробили власну модель залучення спонсорів професійними футбольними клубами. На першому етапі реалізації цієї моделі для залучення спонсорів менеджмент футбольного клубу повинен розробити проект, який зацікавить спонсорів, передусім, зі сторони реклами. Також на цьому етапі повинно бути визначено, які цільові аудиторії охопить проект та яку кількість людей він зацікавить.

На наступному етапі відбувається збір інформації про потенційних спонсорів, тобто визначаються компанії, яким буде цікавий проект, визначається, які продукти вони виробляють та прогнозуються цінності, які може отримати спонсор. На етапі складання спонсорського пакету визначаються умови спонсорської співпраці між клубом та спонсором. В процесі етапу переговорів клуб презентує спонсорам свій проект та підписується контракт про співпрацю. Під час етапу реалізації проекту клуб інформує спонсора про хід проекту.

Передостаннім етапом залучення спонсорів професійними футбольними клубами є підбиття підсумків, під час яких формується звіт про проект в рамках контракту та звіт про висвітлення проекту у ЗМІ. На основі даних звітів визначається ефективність співпраці клубу зі спонсором.

Залежно від ефективності співпраці клубу зі спонсором під час проведення проекту, клуб вирішує встановлювати довгострокові зв’язки зі спонсором чи ні.

У процесі пошуку спонсорів футбольний клуб повинен враховувати безліч нюансів, таких як мета проекту, цільова аудиторія, кількість відвідувачів та інше. У пошуку спонсорів клуб повинен використовувати фандрайзингові методи, які дозволяють ефективно залучитися підтримкою спонсорських інвестицій.

Якщо говорити щодо України, то український спорт зараз знаходиться на порозі великих змін. Але, на жаль, не до кінця до них готовий. Перш за все, це застаріла матеріально-технічна база, недостатнє фінансування фізичної культури і спорту бюджетними організаціями різних рівнів, відсутність ефективної системи законодавчих актів про податки, пільги, меценатство і спонсорство, телевізійному праві і т.п.

Особливістю спортивного спонсорства в Україні є нездатність спортивних організаторів стати повноцінними посередниками між потенційними спонсорами та ЗМІ, і, передусім, телебаченням. Принциповою відмінністю українського спонсорства від зарубіжного є те, що воно часто не окупається за рахунок реклами, що надається спонсорами. Причинами цього є:

– відсутність податкового послаблення з боку держави спонсорам, що вкладають засоби у фізичну культуру і спорт;

– слабкий розвиток спортивної реклами;

– неможливість виявити реальний ефект від використовування реклами;

– невисокий імідж у більшості українських спортсменів, команд і спортивних організацій.

Існують також проблеми, з якими стикаються спортивні клуби при укладенні спонсорських контрактів. Серед них:

1. нестабільність спонсорських вкладань;
2. разовий характер підтримки, розповсюджений у практиці вітчизняної спонсорської діяльності більш широко, ніж довгострокові угоди;
3. прагнення спонсора нав’язати свої рішення керівництву спортивного клубу, який ним спонсорується (наприклад, вплинути на зміну тренера або на купівлю того або іншого гравця для команди тощо);
4. зацікавленість фірми-спонсора насамперед професійними і видовищними видами спорту, міжнародними змаганнями, великими масовими заходами і байдужість до інших форм спортивної практики [5].

Коротко розглянемо шляхи подолання деяких зазначених проблем.

По-перше, потребують розвінчання деякі міфи, пов’язані з думкою про неефективне вкладення коштів у спортивне спонсорство.

По-друге, треба підвищити культуру розуміння спонсорами цілей і завдань спонсорства як каналу комунікації. У процесі сприйняття спонсорської діяльності споживачі оцінюють не тільки спонсора й об’єкт спонсорства, але й те, наскільки вони логічно відповідають один одному.

По-третє, при плануванні заходів зі спонсорства бажано розробляти та впроваджувати довгострокові програми, розраховані мінімум на три-п’ять років.

По-четверте, треба враховувати, що оцінка ефективності спортивного спонсорства хоча і складна задача, але цілком реальна. ЇЇ можна здійснювати, наприклад, за допомогою соціологічних досліджень – опитування цільових аудиторій до й після спонсорської кампанії.

Можна також зауважити, що доцільною для використання професійними футбольними клубами України є розроблена модель залучення спонсорів професійними футбольними клубами зображена на рисунку 2. Використовуючи дану модель клуби зможуть забезпечити собі додатковий інвестиційний капітал від фірм, які погодяться підтримувати той чи інший проект клубу.

Також, великою перешкодою на шляху залучення іноземних і вітчизняних інвесторів у таку сферу як спорт, є досить недосконале законодавство. Тому варто запровадити наступні міри:

– проведення аналізу законодавства і внесення належних виправлень до нього з метою створення максимально сприятливих умов і стимулювання перетворення спортивних організацій у господарчі товариства відкритого типу з залученням до них закинутих і не використовуваних за призначенням об’єктів формально різних форм власності, у тому числі, комунальної і державної;

– прийняття і коректування ряду інших законодавчих актів, що регулюють суть спортивного життя, з усуненням безглуздих розбіжностей між українським національним і спортивним законодавством, зокрема, мова йде про створення системи спортивного правосуддя в Україні, визнання рішень міжнародних органів спортивного правосуддя, врегулювання цивільного аспекту купівлі-продажу трансферних прав на послуги професійних спортсменів, установлення критеріїв допуску і спрощення процесу працевлаштування спортсменів-іноземців;

– прийняття ряду законів, які б сприяли формуванню спортивного бізнес-середовища, зокрема, закону про телевізійні права;

– створення державних фондів і політики спортивно-соціальної реклами, інших реальних державних програм по розвитку спорту.

Висновки. Враховуючи усі переваги та недоліки, вигоди та втрати від інвестування компаній у професійні футбольні клуби можна сказати, що футбол на сьогодні є найкращим маркетинговим ринком, де будь-яка компанія може просувати будь-який товар, використовуючи усі переваги професійного футбольного спонсорства, яке пропонує широку аудиторію потенційних клієнтів, найбільший ринок у світі та найрізноманітніші види реклами.

У процесі пошуку спонсорів футбольний клуб повинен враховувати безліч нюансів, таких як мета проекту, цільова аудиторія, кількість відвідувачів та інше. У пошуку спонсорів клуб повинен використовувати фандрайзингову методи, які дозволяють ефективно залучитися підтримкою спонсорських інвестицій.

Створена фандрайзингова модель залучення спонсорів професійними футбольними клубами допоможе клубам заручитися підтримкою більшої кількості інвесторів, а отже і збільшити свій бюджет за рахунок спонсорських надходжень, адже основною особливістю спортивного спонсорства в Україні є нездатність спортивних організаторів стати повноцінними посередниками між потенційними спонсорами та ЗМІ, зокрема телебаченням.

 Список використаних джерел та літератури

1. Починкин, А. В. Професійний комерційний спорт : історія і сучасність [Текст] / А. В. Починкин. – Х.: ЦНЛ, 2005. – 548 с.
2. Лисенчук, С. Г. Маркетинг у професійному футболі [Текст]: дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / С. Г. Лисенчук. – К., 2002. – 204 с.
3. Biihler, A. W. (2006b) ‘Football as an international business – an Anglo-German comparison’ [Text] / A.W. Biihler European Journal for Sport and Society, 3 (1)
4. Хершген, Х. Маркетинг: основи професійного успіху [Текст]: підручник для вузів / Х. Хершген. – М.: ІНФРА–М, 2000. – 334 с.
5. Меценатство в Україні [Текст] / ред. Р.В. Коваленка. – Х., 2003. – 184 с.

В статті виділені найефективніші інструменти просування брендів англійських футбольних клубів. А також виокремлено інноваційні інструменти.

The article highlighted the most effective branding tools English football clubs. Also singled out innovative tools.

З погляду маркетингу і футболу найцікавішою для фахівців як і раніше залишається Англія, адже саме в цій країні десятки клубів ведуть свою історію з кінця позаминулого століття. А англійська ліга займає один з найвищих щаблів в системі футбольних ліг. Крім того, Прем’єр-ліга має найбільшу та найширшу глядацьку аудиторію, а відповідно є і найпопулярнішою у світі.Надзвичайно високими прибутками англійський чемпіонат завдячує в першу чергу наявністю популярних футбольних брендів («Манчестер Юнайтед», «Манчестер Сіті», «Челсі», «Ліверпуль» та «Арсенал»). Ці команди змогли максимально якісно розвинути свій бренд, запропонувавши своїм вболівальникам такі системи цінностей які обрала найбільша кількість людей. Крім того, аналіз найдорожчих футбольних клубів дозволить виділити найпопулярніші та найефективніші інструменти просування футбольного бренду, що є цікавим і корисним досвідом для інших країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні дослідженню інструментів просування брендів англійської Прємер Ліги присвячено не надто багато публікацій та монографічних видань. Основними джерелами інформації виступають офіційні сайти клубів та інші ЗМІ на футбольну тематику. Основними фахівцями в сфері брендингу, слід виділити: Є. Степанюк яка розглядала PR-інструменти просування бренду, Н.М. Кривошеєва вивчала методи розробки брендів.

Метою статті є виділити ефективні інструменти просування футбольних брендів англійської Прем’єр–ліги.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні більшість футбольних клубів сформували свою споживчу аудиторію серед європейських вболівальників (як відомо, більшість фанів і просто любителів футболу – майже завжди залишаються вірні своїм симпатіям та переконанням, а отже клубові). Тому інтерес з боку найбагатших клубів до європейського футбольного ринку знижується, але в той же час зростає зацікавленість ринками, де футбол не є на такому високому рівні а симпатії потенційних вболівальників ще не сформувались. Цим критеріям ідеально відповідають країни Близького сходу та Азії, серед яких Китай, Катар, Саудівська Аравія та інші. Тим більше у наш час глобалізації коли кордони стираються і неважливо, де живе людина – вона запросто може вболівати за команду, що грає на іншому континенті не заморочуючись почуттям патріотизму, а виходячи з особистих симпатій. По цій причині формування симпатії до бренду – ключове завдання для футбольних босів.

Тому було вирішено розглянути найпопулярніші інструменти просування, оскільки зараз по-справжньому серйозними можна вважати ті клуби, які не просто закликають уболівальників прийти і підтримати рідну команду, а готові запропонувати їм продуману систему цінностей бренду. А оскільки сучасний світ характеризується швидкими змінами зовнішнього середовища, тобто інструменти які використовувалися раніше можуть бути неефективні зараз, було вирішено взяти для дослідження період з 2009 по 2014 рік.

Зараз одним із найпопулярніших способів просування футбольного клубу є цифровий маркетинг. Який включає в себе такі інструменти як офіційні веб-сайти, соціальні медіа, блоги, YouTube, мобільні технології та додатки. Загалом дані інструменти широко використовуються англійськими футбольними клубами, для просування свого бренду на нові ринки.

Цікавою з точки зору маркетингу є стратегія футбольного клубу «Ліверпуль». Який у розвитку свого бренду використовує популярні блоги такі як Twitter. Однак на відміну від інших конкурентів, робить це більш якісно та творчо. Зокрема 26 березня 2013 в Бангладеш святкують День Незалежності. Вранці того ж дня офіційний бангладешський аккаунт «Ліверпуля» у Twitter розмістив повідомлення на бенгальському із зверненням до вболівальників від лиця клубу. Це було привітання із національним святом. Це викликало надзвичайно позитивну реакцію вболівальників, а цей приклад наглядно демонструє інформаційну стратегію ФК Ліверпуль яка дуже точно висловлена девізом маркетингового відділу організації: «Мислити глобально – діяти локально: розвиватись, розважати і найголовніше – приваблювати». Загалом клуб має 30 аккаунтів на різних мовах, що на багато більше ніж у будь якої іншої команди. Ведення місцевих «твітів» це тільки перший крок інформаційного розвитку Ліверпуля. Наступним кроком Пола Роджерса, керівника міжнародного відділу, стало оновлення офіційного сайту із додаванням усіх основних мов, що спростило спілкування клубу із вболівальниками, а отже і збільшило продажі стилізованої атрибутики через офіційний сайт.

Також важливим є Twitter і для іншого англійський клубу Челсі. Який більше уваги приділяє зовнішньому вигляду та практичності сторінки. Зокрема клуб оновив Twitter до так званого брендового. Головною відмінністю із звичайною сторінкою є повна публічність. Тобто, контент сторінки можуть переглядати незареєстровані користувачі. Ще однією відмінністю є ексклюзивний банер та додаткове місце для реклами. Також доволі ефективною є ідея розміщення фотографій та YouTube роликів із гравцями на сторінці Twitter, із можливістю миттєвого перегляду. Доволі схожі дії із сторінкою провів і Манчестер-Сіті. Також слід зауважити, що використання «брендової» сторінки коштує 25000$ в місяць [4]. Це звичайно говорить про небайдужість клубів до соціальних медіа, а також готовність футбольних босів вкладати гроші.

Досить інноваційний інструмент для просування свого бренду розпочав використовувати «Манчестер Сіті». Зокрема, клуб співпрацює із EA Sports, одним із найпопулярніших продуктів якої є футбольний симулятор FIFA 2012. Був підписаний трьохрічний контракт на взаємовигідних умовах. Зокрема EA Sports розробить додаток для фанів гри, в якому буде присутня емблема «Манчестер Сіті». Маркетологи англійського клубу переконанні, що це допоможе у розвитку бренду, оскільки у підлітків тяга до комп’ютерних ігор часто переважає бажання подивитись футбольний матч [4]. Цей крок звичайно направлений на завоювання підліткової аудиторії, що є цілком логічною дією керівництва клубу. Оскільки пік популярності у новій історії клуб досяг приблизно 4 роки тому, а відповідно орієнтація на старших людей буде неправильним кроком, адже смаки таких вболівальників сформулювались набагато раніше.

Ще одним досить цікавим проектом маркетингової команди «Манчестер-Сіті» є «Match Day Centre». Це мультиплатформенний додаток, (працює на всіх пристроях телефонах, планшетах, комп’ютерах) який дає змогу фанам команди щохвилини отримувати інформацію про події які відбуваються на полі. Із живим звуком, текстовими коментарями, статистикою, замітками відомих людей, фотографіями, твітами і відео [4]. Розробники обіцяють, що ця програма стане чудовим доповненням як до справжньої гри так і альтернативою перегляду матчу. Адже під час гри можна вести дискусії та слідкувати за подіями на полі з будь якого місця та девайсу.

Важливими є технологічні додатки і для ФК «Арсенал» керівництво якого вирішило наростити свій потенціал за допомогою нових так званих рекламних ігор та додатків. Зокрема було створено Facebook додаток «companion experiences» для міжнародних вболівальників та для звичайних фанів, які дивляться матчі цього футбольного клубу по телевізору. Цей додаток дає можливість вболівальникам створювати власні банери, які за результатами голосування будуть розміщенні на стадіоні на дні матчів [2]. Таким чином це дозволить краще взаємодіяти клубу із своєю аудиторією, а фани зможуть відчути себе причетними до команди побачивши власний банер по телевізору із певним надписом.

Також слід зауважити про зростання мобільного маркетингу, за даними останніх досліджень, кількість користувачів які використовують мобільні пристрої для серфінгу в інтернеті з допомогою мобільних пристроїв зрівнялась із користувачами ПК та ноутбуків. Цього звичайно не могли не замітити потужні Європейські футбольні бренди, серед яких Манчестер Юнайтед, Манчестер Сіті, Арсенал і Ліверпуль. Однак одним із перших клубів який застосував мобільні пристрої як інструмент просування бренду став Арсенал. Який створив програму Gunners, що дає змогу переглядати найкращі моменти гри відразу після матчів [2].

Вирішив не відставати від своїх запеклих суперників і «Ліверпуль». Випустивши гру для телефонів на базі Apple, та Android. У грі присутня фізика м’яча на базі реального футболу, використанні записи звуку та ефектів із стадіону «Anfield» та ін. Головною метою гри є забити гол воротарю Ліверпуля. Загалом, боси клубу планують розширяти асортимент мобільних додатків та ігор, що допоможе захопити свою частину ринку мобільного зв’язку. Крім того не всі додатки поширюватимуться безкоштовно, що дасть можливість клубу не тільки популяризувати свій бренд, а навіть заробляти гроші. Цей вид маркетингу є надзвичайно важливим, адже дозволяє вболівальникам бути на зв’язку не тільки у дні матчів, і що саме головне є розвагою.

Ще одним ефективним інструментом просування бренду на ринок є відеохостинг YouTube. Цей ресурс має величезне співтовариство – сотні мільйонів чоловік з різних країн в тому числі Азії, крім того при перегляді відео у користувача виникає відчуття безпосереднього контакту.

Можливо саме тому керівництво клубу «Ліверпуль» вирішило модернізувати свій канал LFCTV, який був раніше доступний тільки по кабельному телебаченні. Нова платформа каналу розроблена спеціалістами із StreamUK тепер буде доступна в інтернеті і буде працювати на всіх девайсах включаючи мобільні телефони. Ті хто підписані на канал зможуть переглядати весь контент каналу LFCTV в тому числі ексклюзивні інтерв’ю та огляд матчів. На що менеджер по розвитку «Ліверпуля» Майкл Краудер заявив, що відео є одним із головних елементів нашого розвитку, але аж ніяк не ключовим. Крім того розробники поки, що не планують комерціалізувати контент.

Також незвичний проект під назвою Front Row (перший ряд, представив «Манчестер Юнайтед», який разом із компанією Google обіцяють фанатам по всьому світі отримати нові відчуття від матчів на стадіоні «Олд Трафорд». Адже, вперше в історії футболу фото і відео з уболівальниками з усіх кінців землі транслюватимуться на екранах під час матчу на стадіоні Манчестер Юнайтед. Менеджер Google+ по Європі, Близькому Сходу і Африці Крістіан Кассен сказав: «Для Google і «Манчестер Юнайдет» Front Row – це приголомшливий експеримент на тему того, якою може бути підтримка команди в майбутньому. Також слід зауважити, що запуск проекту відбувся 15 березня 2014 року, і за словами керівників проекту викликав позитивні емоції у більшості вболівальників.

Просування за допомогою соціальних мереж має ряд переваг, зокрема створюється відчуття близькості, дружби, комунікації адже користувач продивлятись особисті фотографії футболістів вважає його своїм знайомим. Тому не дивно, що цей інструмент просування доволі часто використовується футбольними клубами. Зараз мабуть всі команди англійської прем’єр ліги мають свої соціальні сторінки, однак не всі можуть похвалитися успіхом якого досяг «Манчестер Юнайтед», крім того згідно останнього дослідження «Видимості футбольних брендів у соціальних мережах» «Червоні дияволи» посіли перше місце, випередивши ФК «Арсенал» [3].

Згідно з Річардом Арнольдом, відповідального за розвиток клубу у соціальних мережах, зв’язок із вболівальниками є ключовою частиною стратегії клубу Манчестер Юнайтед. Крім того клуб має свої сторінки на більшості сайтах соціальних мереж. Навіть на Sina Weibo, який не використовується багатьма європейськими футбольними командами. Наявність Манчестер Юнайтед на Sina Weibo є показником його постійної уваги до Далекого Сходу. Хоча «Червоні дияволи» мають надзвичайно велику кількість підписчиків по всьому світі у G+, однак найбільш зрілою та популярною платформою просування бренду є Facebook. Саме тому з допомогою цієї соціальної мережі клуб проводить різноманітні акції та надає різні пропозиції. Зовсім недавно відбулася вікторина під назвою «Виграй сезонний абонемент 2013 – 2014» на відвідування матчів з МЮ. Учасникам потрібно було дати відповідь на 15 простих запитань та діждатися закінчення акції. Ще однією ексклюзивною акцією проведеною на Facebook є «Виграй шматок газону Олд-Трафорд». Переможець цієї акції отримає частину поля знаменитого стадіону по пошті. Що на думку організаторів акції допоможе краще зблизитися із вболівальниками.

У зв’язку із стрімким розвитком інформаційних технологій роль офіційних сайтів в діяльності футбольних стрімко зростає. Адже офіційний сайт це те, на що звертає увагу потенційний вболівальник. Саме на таких сайтах міститься детальна інформація про клуб, гравців, ціни на білети, реклама атрибутики, час проведення футбольних поєдинків, а також новини. А тому такий сайт має бути «розкручений» тобто відомий. Розташовуватися на перших рядах результатів пошуку. Повинен створювати сприятливе відчуття і формувати або підтримувати імідж. Але головною метою таких сайтів є продаж та просування товарів і послуг

Тому ФК «Манчестер Юнайтед» приділяє максимально багато уваги офіційному сайту. Адже, саме він приносить значну частину прибутків клубові. А можливість підписатися на офіційну розсилку новин клубу, дає можливість «скачати» «Шпалери» або «Скрінсейвер» з атрибутикою клубу, або «закачати» спеціалізовану музику, ігри і навіть деякі фільми.

Арсенал на своєму сайті представив сервіс «TOUR 2012», віртуальний тур по спортивному комплексі «Емірейтс» (Офіційний стадіон Арсенала). Цей сайт є унікальним доволі унікальним проектом у своєму роді, однак перший раз цю методику застосувала «Барселона». За словами розробників: «Гість віртуального туру «Барселони» отримує можливість відвідати спортивний комплекс «Емірейтс» через Інтернет-сайт, а саме основний стадіон, трибуни, віп-ложе, спортивне містечко, музей «Арсенала», магазин клубу. Також у «Емірейтс» «турист» зможе послухати або почитати супроводжуючу інформацію про клуб, гравців подивитись фотогалерею або відео фрагменти історичних моментів, технічні дані комплексу.» Загалом «TOUR 2012» – це сайт який містить панорамні фотографії високого розрішення, із можливістю приближення і переміщення на стадіоні.

Слід зауважити, що сайт «TOUR 2012» адаптований для користувачів, комп’ютерів та мобільних пристроїв і доступний на двох мовах – англійському та китайському. Звідси можна зробити висновок, що керівництво клубу запустивши даний проект орієнтується здебільшого на віддалені регіони, адже наприклад далеко не всі жителі Азії або Близького Сходу мають можливість відвідати Англію.

Отже, можна зробити висновок, що найсильніші бренди Англійської Прем’єр ліги надзвичайно активно використовують цифровий-маркетинг у просуванні своїх клубів. Використовуючи не тільки найпопулярніші інструменти серед яких серед яких офіційний сайт, відеохостинг «Youtube», соціальні мережі. А і використовують абсолютно інноваційні технології такі як «TOUR 2012», Front Row, різноманітні мобільні додатки та рекламу у відеоіграх.

Слід виділити, що практично кожний проект представлений і втілений у життя для просування бренду є абсолютно новий. Жоден топовий клуб Англії навіть і не намагається копіювати тактику своїх суперників у розвитку брендів, що говорить бажання клубів виділитися. Також можна зауважити, що більшість із технологій спрямовані для нарощування своєї присутності і мерчандайзингового потенціалу в країнах Близького Сходу та Азії, тобто в тих країнах де футбол ще дуже розвинутий.

Висновки. Згідно результатів дослідження найбагатші футбольні клуби Англії використовують різноманітні інструменти для просування своїх брендів на ринок. Звичайно найпопулярнішою технологією є цифровий маркетинг до якого входять соціальні мережі, блоги та відео канали, а також певні інноваційні інструменти такі як «TOUR 2012», Front Row, «Match Day Centre», різноманітні мобільні додатки та реклама у відеоіграх. Також, слід зауважити, що більшість із цих інструментів направленні на завоювання аудиторії у віддалених регіонах таких як азіатський ринок. Що свідчить про бажання власників клубів збільшити дохід за рахунок виходу на нові ринки, та стати монополістами.

 Список використаних джерел та літератури

1. Рейтинг найдорожчих футбольних брендів. [Електроний ресурс] : – режим доступу: http://www.novostimira.com.ua/news_21042.html – Назва з екрану (дата доступу 04.11.14).
2. Arsenal present Fanshare [Electronic resource]. – URL : http://arsenal-blog.com/?p=6420/ – Назва з екрану (дата доступу 7.04.14).
3. Manchester-united is on top table for premier league search visibility [Electronic resource]. – URL : http://www.football-marketing.com/2012/12/02/man-utd-top-table-for-premier-league-search-visibility – Назва з екрану (дата доступу 31.03.14).
4. How Manchester United uses facebook, twitter, sina weibo and google [Electronic resource]. – URL : https://econsultancy.com/blog/63214-how-manchester-united-uses-facebook-twitter-sina-weibo-and-google – Назва з екрану.
5. Мanchester-city approach to digital marketing [Electronic resource] – URL : https://econsultancy.com/blog/63367-q-a-manchester-city-s-approach-to-digital-marketing – Назва з екрану (дата доступу 09.03.14).

In terms of competitiveness among regions and organizations it is important to create a system of effective cooperation with partners. Branding allows to ensure identity of territorial development and utilization of area advantages.

Діяльність територіальних владних установ пов’язана з наданням послуг населенню підзвітної території. Це стосується як виконавчих, так і представницьких органів влади. Самі послуги, відповідно до вітчизняного законодавства, можуть надаватися в різній формі: через здійснення безпосереднього управління певною територією, забезпечення потреб життєдіяльності територіальної громади, надання інформаційного забезпечення тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спроби вирішити проблеми вдосконалення територіального розвитку із застосуванням маркетингових інструментів, зокрема брендінгових технологій, знаходять відображення в працях У. Маншевтуса, Д. Мартенса, Н. Моїсеєвої, В.-Х. Мюллера, А. Панкрухіна, П. Темпорала. При розгляді поняття “регіон”, необхідно зазначити підстави, за якими відбувається його застосування. Так, німецький дослідник Д. Мартенс, зокрема, вказує про недоцільність використання цього поняття в контексті виокремлення певної території лише за суто формальними критеріями (економічні, функціональні, адміністративні тощо). Важливе значення, на його думку, мають чинники, що обумовлюють гомогенність певної території, її спільні ознаки – мовні, культурні, історичні тощо [8, с. 267]. Це загалом також уможливлює застосування поняття “регіональна ідентичність”.

Метою роботи є обґрунтування актуальності запровадження нових ефективних інструментів управління територіями, що сприяють виявленню і якнайширшому розкриттю конкурентних переваг місцевої специфіки та, зрештою, надання більш якісних послуг місцевому населенню. Наразі, мова йде також про реалізацію програм місцевого розвитку з повним використанням потенціалу певної території. Причому ці програми повинні ґрунтуватися на маркетингових засадах. Застосування власне маркетингового підходу до управління, спрямованого на обмін, дозволяє підвищити ефективність використання регіональних матеріальних та символічних ресурсів і привернути додаткові кошти.

Виклад основного матеріалу дослідження. За словами дослідника В.-Х. Мюллера, маркетинг регіону “включає послідовне планування, управління та контроль відносин всередині регіону з його ринковими партнерами” [8, с. 225]. Відкрита електронна енциклопедія Wikipedia надає таке тлумачення функціям маркетингу регіону: “Регіональний маркетинг впорядковує систему комунікацій всередині й зовні регіону для залучення інвесторів. Окрім цього, він сприяє активізації обміну між різними цільовими групами. Регіональний маркетинг уможливлює цілеспрямований місцевий розвиток та створює необхідні передумови для тривалого захисту конкуренції в регіоні” [2].

Використання маркетингового підходу до управління територіальним розвитком перетворює місцеві органи влади в активних економічних агентів, що мають ураховувати не лише індивідуальність своєї місцевості під час прийняття рішень з комплексного соціально-економічному розвитку території, але й здійснювати взаємини між зацікавленими економічними партнерами: виробниками, споживачами, інвесторами, новими мешканцями, туристами тощо.

Важливою ознакою нашого часу є глобалізація. Найбільш актуальним, імовірно, це явище є для брендів. Американська асоціація маркетингу визначає бренд як “назву, термін, знак, символ або будь-яку іншу особливість, а також їх комбінації, які призначені для ідентифікації товарів чи послуг одного продавця чи групи продавців і для розрізнення їх від товарів чи послуг інших продавців” [5, с. 192]. Бренд є послідовним набором функціональних, емоційних та виразних обіцянок споживачеві, що є унікальними, значущими і такими, що важко відтворюються та імітуються. Адже для споживача конкретного продукту (послуги чи товару) він замінюється чимось іншим, будучи непов’язаним безпосередньо з цим продуктом. Бренд пропонує свої відчутні відмінності від інших аналогічних пропозицій. Він передає певну значущість завдяки відповідним цінностям.

Бренд у жодному разі не є торговою маркою. Головна відмінність бренду від торгової марки – це те, що бренд визначає перспективу просування продукту. Він створюється у свідомості споживачів. Бренд існує саме за рахунок емоцій. Якщо під час згадування продукту у споживача з’являються емоції, то це, безумовно, – бренд. Поняття бренду складається з таких чинників:

• сам продукт зі всією сукупністю характеристик;
• набір характеристик, очікувань, асоціацій, що сприймаються споживачем і закріплюються ним за продуктом;
• інформація про споживача бренду;
• обіцянки певних переваг, що надаються автором бренду споживачеві.

Перетворення продукту в бренд відбувається в той момент, коли його об’єктивне сприйняття стає глибоко персоналізованим (особистісним). Отже, споживач надає свою суб’єктивну оцінку якості, безпеці, надійності та назві продукту. Окрім цього, він також додає свої емоції. Функція бренду полягає в тому, щоб персоналізувати продукт у свідомості споживача.

Бренди володіють великим впливом і значенням на відміну від звичайних торгових марок. На відміну від торгових марок, вони можуть досить легко змінювати свої знаки. У сучасному світі брендами можуть бути найрізноманітніші об’єкти: міста/місцевість (Париж, Південне узбережжя Криму, Бухара), культурно-мистецькі заходи (Таврійські ігри, Шешори, Вудсток), товари (Stinol, Gregory Arber, VDone), організації (владні та комерційні установи, громадські організації) тощо. Це об’єкти споживання, що пропонують споживачам переваги, за які вони згідні витрачати свої активи. Бренд завжди більший за звичайний образ, відображення об’єкта у свідомості або підсвідомості споживача.

Разом з цим кожний бренд є нематеріальним активом. Чим сильніше бренд, тим більші вигоди він приносить, тим швидше повертаються вкладені в його створення інвестиції. Отже, для використання бренду необхідно адекватно оцінити цей актив. Задля цього має існувати конкретний та зрозумілий спосіб оцінки вартості бренду. Розвинутим вважається такий бренд, який знають і можуть відрізнити від інших за ключовими елементами понад 60 % споживачів. Якщо бренд знають і розрізняють від 30 до 60 % споживачів, то його можна назвати брендом, що розвивається (причому цей розвиток може бути як прогресивним, так і регресивним). Якщо ж бренд знають і розрізняють серед конкурентів менше 30 % споживачів, то загалом це вже не бренд або ж слаборозвинений бренд [1, c. 78].

Кожний бренд володіє певними атрибутами – функціональними або емоційними асоціаціями, що його наділяють постійні споживачі і потенційні клієнти. Атрибутивні ознаки бренду можуть бути як позитивними, так і негативними, маючи різну силу і значущість для різних сегментів ринку. Будь-який бренд володіє певною характеристикою, що визначає його сутність. Усі атрибути бренду в цілому складають його ідентичність, що створюють і підтримують відповідні спеціалісти. Ідентичність бренду уособлює все те, що мусить означати бренд, пропонуючи своєму споживачеві певні довгострокові обіцянки.

Бренди не можна контролювати. Так само бренд не можна прив’язати до якогось певного місця. Бренди відкидають усі географічні обмеження і є мультинаціональними за своєю сутністю. Це відбувається через те, що вони існують не у фізичному просторі, а у свідомості людей [3, c. 17-18].

Процес управління брендом, включаючи власне створення самого бренду, просування його на ринок та адаптацію до змінних умов є брендінгом. Саме брендінг надає бренду ексклюзивну споживацьку цінність. Завдяки цьому відбувається розрізнення схожих продуктів через зрушення їх у свідомості якнайбільшої кількості споживачів у певному векторі семіотичних та семантичних координат.

 Реалізація брендінгу стає можливою через застосування комунікаційної функції маркетингу. У даний час комунікація є основним об’єктом дослідження маркетингу, оскільки від рівня знання комунікаційних процесів усе більше залежать результати діяльності організацій. Основою успішної діяльності організацій,  які апріорі виступають власниками брендів, є формування груп лояльних споживачів, готових придбати продукт у довгостроковому періоді. Досягти цього можна лише за умов здійснення грамотної комунікаційної політики.

Концепція ж традиційного маркетингу значною мірою зорієнтована на розкриття функціональних властивостей переваг продуктів. Прихильники традиційного маркетингу виходять з того, що споживачі шукають у продукті певні властивості, оцінюють ці властивості через призму відносних цінностей і обирають продукт, що має, на їх думку, якнайбільшу корисність або сукупність необхідних властивостей. Розуміння брендінгу змінювалося разом з еволюцією маркетингу. Однак брендінг значно просунувся у своєму розвиткові від ролі звичайного ідентифікатора послуги або товару. Брендінг загалом є більшим за частину маркетингу – він виходить за його межі, включаючи і додаткові компоненти, що не входять до арсеналу маркетингу. Ураховуючи проникнення до світогляду та ціннісного комплексу людини, можна стверджувати про досить високий рівень застосування власне психологічних знань. Доречним буде навести слова професора Стокгольмської школи економіки К’ьела Нордстрема: “Бренди допомагають у створенні довіри і отриманні визнання… Бренди створюють відчуття безпеки”. Разом з цим бренди мусять створюватися і просуватися відповідно до строгих маркетингових законів.

Успішним результатом застосування брендінгових заходів можна вважати ситуацію, за якої власне сам бренд починає асоціюватися в думках споживачів з окремим продуктом, оскільки бренд уможливлює конкретну матеріалізацію певних очікувань та мрій людей. Спеціаліст у сфері брендінгу П. Темпорал влучно зазначив, що “…бренди існують лише у свідомості споживачів, без їх емоційної прихильності вони залишаються знеособленими підприємствами, товарами та послугами” [6, c.35].

Не можна підмінювати бренд такими поняттями, як Public Relations (PR) або імідж. Адже, PR це комплекс професійних технологій для створення та руйнування іміджів, їх просування та управління. PR є лише окремим випадком будь-якої рекламної кампанії і сам по собі – лише один з інструментів інформаційного впливу на певну аудиторію. Брендінг, наразі, слугує для оптимізації об’єкту та його сприйняття суб’єктом.

Імідж, у свою чергу, це нематеріалізований образ організації, персони, послуги чи товару, представлений у комунікаційних системах, завдяки якому він ідентифікується стороннім спостерігачем. У конкретний момент будь-який бренд володіє певним іміджем – унікальним набором асоціацій, які зараз знаходяться в думках споживачів [4, c. 64]. Ці асоціації виражають те, що означає бренд саме в даний час і є актуальною обіцянкою споживачеві від авторів бренда. Імідж бренда, зокрема, може сформувати рекламна кампанія.

Необхідно зазначити, що імідж бренда – це те, що зараз знаходиться в думках споживачів, тоді як ідентичність бренда – це набагато більш довгострокове поняття. Брендінг може бути з успіхом використаний задля розвитку держави  – окремих державних інституцій, територій та для держави в цілому. Окрім цього, брендами можуть бути окремі установи і особи. Втім, найголовнішим брендом – метабрендом – є, беззаперечно, сама держава.

Ситуація вільного ринку, зокрема ринку вільного для різноманітних інформаційних потоків, вимагає застосування брендінгового підходу із самого початку їх функціонування. Важливе значення задля цього має також проведення оцінки регіонів та їх позицій у різних рейтингах. Наприклад, компанія Global Market Insite разом з відомим консультантом з брендінга Саймон Енхолтом розробила методику обчислення інтегрального рейтингу відомих міст світу з точки зору цінності їх брендів [10]. Серед критеріїв вони запропонували такі:

• враження від місцевості;
• атрактивний потенціал та клімат місцевості;
• ритм життя або кількість розважальних закладів, що знаходяться в місті;
• сприятливі умови для відпочинку і туризму;
• загальна безпека та дружнє ставлення мешканців.

Російський спеціаліст у галузі регіонального маркетингу А. Панкрухін зазначає, що “бренд регіону має надати чітку інформацію, докази його потенціальним споживачам і створити їх переконаність як мінімум у двох аспектах: про те, що регіон є гідним своїх споживачів та про те, що регіон здатний підвищити статус, значущість своїх споживачів” [5, c. 199].

Чимало регіонів апріорі можуть бути унікальними брендами. Себто їх мешканці настільки чітко ідентифікуватимуть себе з ними, що вже не можуть ставити ці регіони на один щабель порівняно з іншими. Це дуже чітко спостерігається на прикладі розвитку індустрії туризму, де регіони пропонують свої унікальні особливості: сонячні пляжі Іспанії, вишукана кухня ресторанів Парижу, молодіжне дозвілля на острові Ібиця, старожитності Греції та заспокійлива атмосфера віденських кав’ярень.

Говорячи про Україну, можна пригадати, наприклад унікальне геополітичне положення країни, чарівність Карпатських гір, історичні пам’ятники Чорноморського узбережжя, Дунайське гирло, Велику Ялту, індустріальну та культурну міць Харківщини тощо. Держава є брендом із своїми унікальними ідентифікаційними символами: прапор, гімн, герб, президент, певна структура влади, узагальнений портрет звичайного громадянина, опозиція тощо. Найдорожчим компонентом бренду держави та окремих регіонів “… є стан та динаміка розвитку виробничої та ринкової інфраструктури, транспортне та шляхове господарство, робота служб митного та прикордонного контролю, готельне господарство, телефонізацій та покриття мобільним зв’язком, банківська справа, розвиток інформаційних, консультаційних та інших бізнес-послуг, кваліфікація менеджерів та обслуговуючого персоналу – усе це впливає на бренд регіону, проростає та концентрується в ньому” [5, c. 198-199].

Бренди, що мають відношення до держави, є багатоплановими, орієнтованими на різну цільову аудиторію. Отже, власне один бренд може розвиватися в декількох напрямах, будучи зорієнтованим на цінності різних аудиторій. Французький Лілль традиційно вважався шахтарським містом. Так було до початку 1980-х рр., коли Лілль долучився до проекту спорудження тунелю під Ла-Маншем, зробивши це частиною стратегії розвитку міста. Результатом її здійснення стало перетворення Лілля на найбільш великий з ділових та комерційних центрів Європи. Завдяки інвестиціям в 5,3 млрд. франків місто почало позиціонувати себе як “місто, що пропонує першокласні умови для роботи, зв’язків і дистрибуції компаніям, які потребують швидкого доступу до ринків північної частини Європи” [9].

Будь-яка держава для досягнення своєї мети прагне створити про себе певне уявлення, яке б виражало основні пріоритети зовнішньої і внутрішньої політики. Регіони, потрапляючи в умови ринкової економіки, стикаються з проблемами залучення нових ресурсів, бажають згодом розширити свій вплив.

Бренд території, таким чином, перетворюється на ресурс, що зумовлює її подальшу економічну, політичну і соціальну перспективу. Тому відсутність цілеспрямованих заходів із формування бренду території перетворюється на проблему і об’єктивно висувається на одне з перших місць у системі пріоритетів діяльності органів управління.

Бренд території складається із взаємопов’язаних між собою чинників –економічних, географічних, національних, демографічних тощо. Застосування ж брендінгового підходу до управління територією складається із використання методів, прийомів і технологій, які в результаті здатні продукувати ефективні керовані бренди регіональних соціально-економічних систем, які сприяють створенню сприятливих умов для життя населення і задоволенню його потреб. Бренд території виступає засобом комунікації регіону із зовнішнім світом, іншими соціально-економічними системами. Дія зовнішнього середовища на регіональну соціально-економічну систему, з одного боку, і складна система взаємозв’язків, а з іншого – обумовлюють безперервний рух системи регіонального розвитку. Ефективний бренд сприяє зростанню інвестиційної привабливості місцевості, успіху реалізації програм, що розробляються в рамках стратегії розвитку регіональної соціально-економічної системи.

Запровадження брендінгового підходу забезпечує чітку маркетингову ідентифікацію територіального розвитку та набуття преферентного положення в зовнішньому конкурентному середовищі. Надання послуг населенню територіальними органами влади – як виконавчими, так і представницькими – завжди пов’язано із формуванням системи інформаційно-комунікативного забезпечення їх споживачів – представників територіальної громади та інших громадян. Зрештою, є необхідним якнайширше використання інноваційних елементів у повсякденній діяльності працівників владних установ.

Створення місцевих брендів та подальше управління ними може стати чи не найважливішим інструментом місцевих виконавчих та представницьких органів у забезпеченні послідовного та сталого соціально-економічного розвитку регіону. Зважаючи на це, актуальним є подальше дослідження проблем застосування брендінгових технологій у територіальному розвитку.

 Список використаних джерел та літератури

1. Гэд, Т. 4D Брендинг: взламывая корпоративный код сетевой экономики [Текст] /Т. Гэд. – СПб: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 133 с.
2. Моисеева, Н Брендинг в управлении маркетингом [Текст] / Н. Моисеева и др. – 2-е изд., cтер. – М.: Омега-Л, 2006. – 336 с.
3. Ольшевский, А. Негативные PR-технологии [Текст] / А.Ольшевский, А. Ольшевская. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 329 с.
4. Панкрухин, А.П. Маркетинг [Текст] : учеб. для студентов / А.П. Панкрухин; Гильдия маркетологов. – 3-е изд. – М.: Омега-Л, 2005. – 656 с.
5. Темпорал, П.  Эффективный бренд-менеджемент [Текст] : учеб. для студентов / П. Темпорал. – пер. с англ. – СПб.: ИД “Нева”, 2004. – 288 с.
6. Manschewtus, U. [Text] / А. Dinis, Manschewtus, U. // Regionalmarketing. Marketing als Instrument der Wirtschaftsentwicklung. – Wiesbaden, 1995. – 342 s.
7. Martens, D. [Text] / А. Dinis // Small Firms Strategy for Innovation and Regional Problems, Grundsatze und Voraussetzungen einer regionalen Regionalpolitik. – In: Informationen zur Raumentwicklung, 1980. H. 5, 416 s.
8. Маркетинг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. xecutive.ru/reading/newfolder2921/article_3562/// : 22.05.2013. – Назва з екрану.
9. Маркетинг території [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.marketing-ua.com/news.php. : 21.05.2013. – Назва з екрану.

Маркетингова програма – система взаємозв’язаних заходів, що визначають дію суб’єкта на певний час з усіх питань маркетингової діяльності. Формування маркетингової програми ведеться на основі даних з комплексного дослідження ринку, визначення поточних і перспективних потреб та попиту потенційних споживачів із врахуванням обраної стратегії і тактики маркетингу. Маркетингова програма є єднальною ланкою між збутовими й комерційними службами підприємства, а також науково-технічними, конструкторськими, технологічними та виробничими службами.

Якщо ж говорити про програму розвитку маркетингу території, то потрібно відзначити, що на неї покладені такі ж самі функції як і на маркетингову програму загалом. В основу маркетингових програм насамперед покладена стратегія [6, с. 371].

Стратегія маркетингу – це узагальнені напрямки маркетингової діяльності, які конкретизуються у відповідних маркетингових програмах. Маркетингова програма (програма маркетингу) передбачає планування конкретних дій з реалізації маркетингових стратегій. В ній оптимально поєднуються інструменти маркетингу з урахуванням конкретного періоду дії плану і відповідного фінансового забезпечення. Програму маркетингу складають на основі комплексних маркетингових досліджень і результатів оцінки власних можливостей. Типова структура маркетингової програми містить багато розділів, однак зосередимо увагу на тому, що ключовим елементом нашої програми виступає маркетинг території.

Як уже зазначалося раніше, ситуація маркетингу території Рівненщини є незадовільною. Стратегія збуту туристичних продуктів не сформована як така. Саме тому у мешканців регіону, і навіть за його межами складається хибне уявлення про імідж Рівненської області, її позицію, і місце в системі туристичних послуг України. В наслідок аналізу чинників, які перешкоджають створенню принципово нового іміджу Рівненщини, було створено програму регіонального розвитку маркетингу Рівненської області [4, с. 233].

Процес створення був розділений на декілька етапів, так званих блоків. Кожен етап відповідає за виконання певних конкретних завдань, у ньому містяться аналіз факторів, що перешкоджають інтенсивному розвитку маркетингу території і рекомендації щодо покращення ситуації загалом.

І етап АКТУАЛЬНІСТЬ

1. Для початку визначимо цільову аудиторію, на кого буде спрямована програма розвитку (суб’єкт маркетингової програми).

2. Аналіз загального ринку розвитку туризму у Рівненській області:

• державна політика (теорія туризму Рівненської області, програма розвитку туризму в Рівненському районі на 2011-2015 роки, які конкретно шляхи розвитку вона пропонує);
• приватна інфраструктура (які туристичні фірми та туристичні агентства надають туристичні послуги в регіоні, яка специфіка їхньої діяльності);
• громадські організації та об’єднання громадян з надання туристичних послуг.

Державна політика і приватна інфраструктура не співвідносяться один з одним. Державні органи влади не регулюють процес надання туристичних послуг. Їх основним завданням є лише надання, поновлення і скасування ліцензії туристичних фірм. Також неможливо оминути увагою той факт, що туристичні маршрути, розроблені студентами Національного університету «Острозька академія» в рамках проекту «Західна брама», не беруться до уваги. Це пояснюється нестачею фінансування і відтягуванням процесу в часі. Громадські організації активно пропагують зелений туризм, який вже давно є не популярним у Європі, тобто однобокість у виборі стратегії гальмує Рівненщину у просування свого унікального туристичного продукту.

3. Туристичні агентства і туристичні фірми Рівненщини, специфіка їх діяльності.

Негативним аспектом у туризмі Рівненської області є те, що туризм є екстенсивним (туристичні агентства відправляють більшу кількість людей за кордон, аніж приймають). Як результат – відтік грошей за кордон, а туристична галузь регресує [3, с. 81].

ІІ етап ПОСТАНОВКА МЕТИ І ЗАВДАННЯ

1. Згідно з концепцією Ф. Котлера, три взаємопов’язані одиниці в маркетингу компанії, що працюють у сфері послуг (компанія, контактний персонал, споживач), утворюють три контрольовані ланки:

• компанія – споживач
• компанія – персонал
• персонал – споживач

Для того, щоб ефективно керувати маркетингом у фірмі, яка надає послуги, необхідно розвивати три стратегії, спрямовані на ці три ланки.

Стратегія традиційного маркетингу скерована на ланку «компанія – споживач» і пов’язана з питаннями ціноутворення, комунікацій і каналами поширення. Стратегія внутрішнього маркетингу спрямована на ланку «компанія – персонал» і пов’язана з мотивацією персоналу на якісне обслуговування споживачів. Стратегія двостороннього (інтерактивного) маркетингу спрямована на ланку «персонал – споживач» і пов’язана з контролем якості надання послуг, процес якої відбувається під час взаємодії персоналу і споживачів.

В нашому випадку потрібно акцентувати свою увагу на останній стратегії, бо вона надасть можливість контролювати процес розвитку туристичних послуг [5, с. 207]. Існують такі чинники, що забезпечують можливість успішного здійснення пропонованих туристичних послуг:

• імідж і «розкрученість» бренда компанії;
• вдале місце розташування і привабливе оформлення офісу;
• ефективна реклама;
• конкурентоспроможність вартості туристичних послуг;
• вільний доступ до телефонів та інформаційних баз.

Значної ваги набуває розвиток внутрішнього PR та корпоративної культури. Серед цих чинників успішно діють лише деякі, а окремим взагалі не приділяється належна увага, наприклад вдала реклама та імідж компанії.

ІІІ етап РОЗРОБКА БЮДЖЕТУ

Для початку потрібно визначити основні і додаткові джерела фінансування маркетингу території Рівненської області, скласти кошторис і передбачити можливе надходження інвестицій.

ІV етап ПЕРСОНАЛ

Тут необхідно з’ясувати той персонал, який буде займається питаннями туризму і яких результатів уже досягнуто. Необхідно згадати про Стратегію сталого регіонального розвитку Рівненщини «Західна брама».

«Західна брама» є одним із наймасштабніших туристичних проектів Рівненської області. Його специфіка полягає у тому, що він від початку і до кінця формувався на основах проектного підходу. Саме тому доцільним є аналіз його основних характеристик.

Концепція, яка покладена в основу «Західної брами» на практиці буде реалізовуватися через нарощування в регіоні широкого спектру соціальних ролей та позиціонування його, як регіону високих стандартів і взірця для інших регіонів України. Вона буде реалізовуватися через такі полюси регіональної активності Західної України: концентрація ділової активності, концентрація туристичної активності, розвиток природно-сировинного потенціалу, концентрації соціальної активності [1, с. 18].

Концентрація ділової активності – концентрація провідної ролі у питаннях стратегічного розвитку регіонів Західної України, залученні інвестицій, забезпеченні транспортно-логістичних послуг та формування міжрегіональних промислових кластерів. Проекти в рамках ділової активності: Західно-Український Економічний форум, Міжнародний мультимодальний логістично-транспортний центр, Регіональний інвестиційний центр, Формування міжрегіональних виробничо-промислових кластерів, Промислові зони Рівненщини.

Концентрація туристичної активності передбачає підвищення ролі провідного туристичного оператора для регіонів Західної України за рахунок професійної промоції та надання професійних послуг щодо забезпечення вимог населення і гостей регіону у всіх сферах. Зокрема, реалізація таких проектів:

• Центр розвитку туризму Західної України;
• Етномістечко – Україна у мініатюрі;
• Концертно-виставковий комплекс;
• Дозвільно-оздоровчий комплекс «Аквапарк»;
• Зоологічний парк Західної України;
• Край «Бурштину» (Рівне – «Бурштинова столиця України»).

Щоб значно підвищити рівень соціальної активності населення необхідним є розвиток освіти за рахунок впровадження сучасних навчальних методик, підвищення соціальної орієнтованості бізнесу та консолідація зусиль громадських об’єднань, забезпечення культурного розвитку і покращення умов проживання населення, розвиток інфраструктури регіону. У вирішенні цього завдання допоможе проект «Центр сучасних гуманітарних технологій» – концепція гармонійного розвитку особистості у суспільстві зі сталим розвитком .

Розвиток природно-сировинного потенціалу – процвітання сільського господарства та побудова агропромислових кластерів, видобуток природних копалин і організація їх переробки у кінцеву продукцію, впровадження енергоефективних проектів на базі використання обновлюваних природних ресурсів регіону. Сюди відносяться:

• Забезпечення населення області продуктами харчування місцевого виробництва;
• Зменшення залежності від імпортованих паливних ресурсів;
• Нарощування експорту продуктів глибинної обробки місцевих корисних копалин (бурштин, камінь, торф тощо);
• Комплексна програма «Ліси Рівненщини» .

У Стратегії сталого регіонального розвитку Рівненщини «Західна брама» є два ключових елементи – аеропорт і етнопарк. На думку, ініціаторів проекту саме завдяки ним можлива реалізація проекту в надзвичайно короткий термін.

Отже, аеропорт – розміщений на перетині міжнародних повітряних та автомобільних шляхів, поблизу двох залізничних вузлів і володіє достатнім потенціалом для перетворення у великий авіатранспортний вузол, що обслуговує населення яке проживає в радіусі 200 км та з’єднує Європу і Азію.

Враховуючи географічні та технічні дані, перспективою розвитку Міжнародного аеропорту Рівне є створення вантажного транспортного вузла з використанням усіх видів транспорту.

Розташування комплексів та споруд на території підприємства дає можливість модернізації аеропорту, будівництва додаткових платформ для розміщення повітряних суден, створення сучасних терміналів з обробки вантажів.

Етнопарк «Волинський майдан» – другий ключовий елемент «Західної брами», який є основним відправним пунктом туристичного проекту, стане місцем концентрації туристичних подій в Західному регіоні.

В основі концепції етнопарку – традиції, побут, національний колорит Волині та Полісся. Етнопарк матиме характерний для Волині та Полісся ландшафт. Територія етнопарку умовно поділятиметься на етнографічну (архітектурні зразки Волині та Полісся, елементи побуту, містечко майстрів, музейні експозиції, живі експозиції присвячені традиціям господарювання) та сучасну зони (готелі, ресторани, конференц-зали, виставкові зали). Окрема територія буде облаштована під наметове містечко для дитячого таборування, яке надаватиметься для організації літніх таборів учнівської молоді, таборування членів громадських, спортивних, туристичних організацій з метою національно-патріотичного, екологічного виховання дітей та молоді. У таборах планується проведення змагань, переможці яких матимуть право долучитися до господарських робіт на території етнопарку.

Центральним об’єктом етнопарку «Волинський майдан» буде 10-метрова конструкція у вигляді дерева, стовбур якого є чотиривхідною аркою, схожу на символ м. Рівне. Конструкція матиме символічне значення. Планується запровадити традицію кріпити на дерево сувенірні листочки з пам’ятними написами та загадувати бажання [2, с.33]. Очікується, що така традиція перетворить етнопарк на місце сповнене людських мрій та сподівань, що не лише приваблюватиме нових відвідувачів, а змусить повертатися сюди знову і знову усіх, хто уже побував на «Волинському майдані».

Реалізація зазначених проектів спрямована на підвищення туристичного іміджу області, створення конкурентноздатного, не лише на вітчизняному, а й на міжнародному ринку туристичних послуг, туристичного продукту, що в свою чергу призведе до інтенсифікації туристичних потоків територією Рівненщини. Крім того, функціонування етнопарку та обслуговування туристичних маршрутів потребуватиме людських ресурсів, відповідно зросте кількість робочих місць та зменшиться рівень безробіття в області. Розвиватиметься сфера послуг, за рахунок витрат туристів, які приїжджатимуть на Рівненщину активізується й розвиток суміжних галузей економіки області [8,  с. 12].

До реалізації проекту залучилася ініціативна група студентів Національного університету «Острозька академія». Ними було розроблено першу і єдину в Україні методологію формування туристичних маршрутів. На сучасному етапі, їхнім завдання є створення 100 туристичних маршрутів історичної Волині у різних напрямках (екологічний, історичний, культурно-мистецький та інші).

Частина проектів уже була продемонстрована широкому загалу. Під час обговорення концепцій розроблених маршрутів, дійшли висновку, що слід більш деталізувати представлення туристичних напрямів, додати більше інформації про унікальність того чи іншого маршруту та продумати його інфраструктурне забезпечення.

Побачити та дізнатися більше про туристичні маршрути можна буде на спеціальному туристичному порталі volyntravel.com.ua. Передбачається, що відвідувач порталу, обравши найбільш цікавий для нього маршрут, зможе переглянути його в ілюстраціях та відслідкувати на карті.

Отже, туристичний проект «Західна брама» є багатокомпонентним. До його складу входять декілька підпроектів. Його реалізація буде здійснюватися поетапно. На кожному етапі заплановано певну кількість різноманітних заходів. Для втілення основних ідей проекту будуть використовуватися ресурси Рівненської області, фінансування  та з-за кордону. Реалізація цього проекту надасть змогу значно підвищити імідж Рівненської області, вивести її на новий рівень розвитку туристичного бізнесу. Ключові елементи туристичного проекту «Західна брама» – етнопарк і аеропорт нададуть змогу значно оптимізувати проектний підхід у туризмі Рівненщини.

V етап ВИВЧЕННЯ ІНФРАСТРУКУТУРИ

Окрім туристичного проекту «Західна брама» потрібно проаналізувати суміжні сфери, що обслуговують туризм Рівненщини:

• Автотранспорт
• Залізниця (дуже погано розвинена південна гілка залізниці)
• Заклади харчування (готелі, мотелі, ресторани, кафе)

VІ етап ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦИКЛ

Потрібно розвивати форми інформаційного забезпечення:

• реклама не лише туристичних об’єктів, а й туристичних продуктів і туристичних агентств;
• стимулювання збуту (необхідно використовувати знижки, вони не лише активно приваблюють увагу, а й стимулюють до придбання туристичного продукту);
• інтернет-маркетинг (приверне увагу молоді, крім того забезпечить високу швидкість розповсюдження інформації);
• іміджеві статті в газетах (про унікальні туристичні послуги і продукти Рівненщини);
• відеоролики на телебаченні (створити наприклад програму на зразок «Феєрія мандрів», але організувати зйомки не за кордоном, а в цікавих місцях Рівненської області) [4,  с. 12].

Зараз надзвичайно великої уваги приділяють поліграфічній продукції (календарики, листівки), однак – це не раціональне використання ресурсів. Поліграфічні послуги надзвичайно дорогі, тому ціна теж висока, і як наслідок, вони не користуються попитом. Можна також застосувати стимулювання збуту (пільги) на ліцензію, для тих туристичних фірм, що активно взаємодіятимуть з органами державної влади і оптимізуватимуть регіональний туристичний продукт.

VІІ етап КОНТРОЛЬ ЗА ЕФЕКТИВНІСТЮ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ

1. Проаналізувати комунікативну ефективність (провести соціологічні опитування, фокус-групи і таким чином визначити чого бажає потенційний споживач);

2. Економічна ефективність (слідкувати за кількістю реалізованих туристичних продуктів – хто подорожує? куди? і з якою частотою?) [7, с.321].

Можна зробити висновок, що Рівненська область перебуває у надзвичайно складному стані, з одного боку, вона містить багато унікальних туристичних пропозицій, а з іншого – не може їх правильно подати і використати для формування свого позитивного іміджу. Щоб позиціонувати Рівненщину як регіон з високим рівнем туристичних послуг і було сформовано програму розвитку маркетингову територію. Вона складається із семи послідовних етапів, які у сукупності можуть сформувати позитивну маркетингову стратегію для її подальшої реалізації на теренах Рівненської області. Якщо дотримуватися її ключових правил і реалізовувати її поступово. То можна наростити пабліцитний капітал, що зіграє на користь усім сферам Рівненської області.

 Список використаних джерел та літератури

 1. Голиков, Е. А. Маркетинг и логистика [Текст]: учеб. пособ. / Е. А. Голиков. – М.: ИД «Дашков и К0», 1999. – 412 с.

2. Іванова, Л.К. Дослідження сучасного стану ринку готельних послуг в Україні [Текст] / Л.К. Іванова // Маркетинг в Україні. – 2008. – №1. – С. 33-38.

3. Пилипчук, В. П. Стратегія і політика товаророзподілення [Текст] / В. П. Пилипчук // Матеріали 6-ї наук.-практич. Конф «Маркетинг: теорія і практика». – К. : КНЕУ, 2003. – С. 81-83.

4. Пинчук, Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу [Текст]  / Н.С. Пинчук  та ін. –  К.: КНЕУ, 1999. – 390 с.

5. Семенов, И.П. Стратегическая инновация и маркетинг: от противоположности к единству [Текст] / И. П. Семенов // Маркетинг. – 2005. – №5. – С. 12-17.

6. Силина, С.Н. Маркетинговая концепция управления региональным развитием [Текст] / С.Н. Силина  // Маркетинг. – 2004. – №1. – С.23-30.

7. Чухрай, Н.К. Комплексне застосування маркетингу міст в Україні: аналіз теорії та практики [Текст]  / Н. К. Чухрай, О. А. Карий . – М .:2001. – 485 с.

8. Шершньова, О. В. Регіональне управління туризмом в малих містах Рівненської області [Текст] / О. В. Шершньова // Ефективність державного управління : зб. наук, праць ЛРІДУ НАДУ -Львів : ЛРІДУ НАДУ 2007. – Вип. 12. – С. 424-429.