У статті висвітлено особливості використання друкованих ЗМІ як чинника формування іміджу державних службовців. Також виокремлено основні маніпулятивні технології, які використовуються сучасними друкованими ЗМІ. Висвітлено результати проведеного контент-аналізу друкованих ЗМІ протягом періоду з 01.09.13 р. до 01.02.14 р.

The article highlights the characteristics of printed mass media as a factor of image formation are defined. Also singled out the basic manipulative techniques used by modern print media. The results of content analysis in printed mass media during the period from 09.01.13 till 01.02.14.

У сучасному світі друковані ЗМІ виконують головну інформативну функцію в суспільстві. Саме ЗМІ можуть впливати на всі сфери суспільного життя, адже вони є не тільки каналом висвітлення громадської думки, але й засобом її формування та контролю суспільства за владою. На сьогодні посилюється тенденція активного використання маніпулятивних технологій друкованими ЗМІ. Проблема полягає в тому, що більша частина суспільства не має представлення про суть та способи маніпулювання громадською думкою, внаслідок чого легко піддається маніпулятивним впливам. Саме тому дослідження застосування маніпулятивних технологій у ЗМІ як чинника формування іміджу державних службовців в контексті формування громадської думки щодо тієї чи іншої події чи явища.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Еволюція наукових поглядів щодо формування іміджу державних службовців та значення ЗМІ як одного із чинників, що сприяють формуванню імідж державних службовця є важливою. Також у процесі дослідження було здійснено аналіз наукових праць, статей та підручників, які висвітлюють такі аспекти, як державне управління, створення іміджу, ЗМІ, маніпуляція та інші пов’язані із даним дослідженням. У роботі було проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних науковців: Бутенко Н. Ю. [1], Волянська М. Р. [2], Кара-Мурза С.Г. [3], Кулеба, О. В. [4], Сімеоніді І.А. [5]та ін. Ознайомлення з даними працями слугує для формування основного уявлення про імідж державних службовців, маніпулятивні технології та ЗМІ як чинник формування громадської думки.

Метою статті є охарактеризувати маніпулятивні технології у друкованих ЗМІ як чинник формування іміджу.

Виклад основного матеріалу. Із нестримним розвитком ЗМІ зростає і можливість впливу на масову свідомість, яка використовується не тільки для удосконалення соціуму та процесів, які відбуваються у житті народу та країни, але й у можливості «керівників мати народ». Маніпуляція свідомістю індивіда є одним із засобів впливу, за допомого якого правляча частина суспільства підпорядковують собі маси. Широка можливість ЗМІ активно впливати на політичну свідомість і поведінку суспільства говорить про найважливішу функцію ЗМІ як «четвертої влади». Проте досвід показує, що ЗМІ здатні служити різним політичним цілям: як ознайомити людей та формувати у них відчуття власної гідності, прагнення до свободи та соціальної рівності, сприяння і допомога їх компетентної консультації в політиці, так і духовно поневолювати, надавати не вірну інформацію і залякувати громадян, загострювати суспільні конфлікти і поширювати недовіру і страх.

У процесі отримання інформації виключається діалог, який створює найважливіший захист проти маніпуляції свідомістю. Цільова аудиторія (тобто одержувач повідомлення) перевтілюється на натовп у тому розумінні, що вони можуть лише пасивно сприймати сигнали від «комунікатора – суггестора». ЗМІ при цьому стали основним механізмом розповсюдження інформаційних повідомлень, які так чи інакше впливають на громадську думку. Хоч і інші інструменти впливу продовжують використовуватися, але й вони є посиленими завдяки ЗМІ. А. Моль зазначив: «…ЗМІ фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особливої ваги, підвищують цінність однієї ідеї, зменшуючи цінність іншої, поляризуючи таким чином все поле культури. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, в наш час майже не робить впливу на розвиток суспільства…» [3, c. 193]. Тобто, сучасна людина та суспільство загалом, не може уникнути впливу.

У сучасному інформаційному просторі важливе значення має формування громадської думки. Відповідно друковані ЗМІ мають два важливих способи впливу на формування громадської думки щодо образу державного службовця, тобто іміджу. Перший, це те, що друковані ЗМІ здійснюють відбір інформаційних приводів, а другий – це заміна важливості. Це відбувається способом перенесення акценту на іншу подію, концентрація на негативних аспектах або навпаки, висвітлення подій у спосіб, який має більш сприятливий характер, що зі свого боку дає можливість медіа формувати актуальність інформаційних приводів і привабливість іміджу певних об’єктів суспільно-політичного життя [6, с. 257].

Не варто забувати, що у сучасній практичній діяльності усіх видів ЗМІ широкого використання набувають методи підсвідомого стимулювання, коли ставлення цільових аудиторій до того чи іншого явища навколишнього середовища утворюється на основі стандартизованих спрощених представлень (стереотипи, плітки, імідж, міфи), які втілюються у потоці «організованих» новин, автоматично викликають у масовому уявленні негативне або позитивне уявлення про певну подію. Також друкованими ЗМІ використовуються психолінгвістичні засоби впливу, які використовуються для маніпулювання процесом сприймання іміджу державних службовців і мають певні особливості: створення інформаційних повідомлень відбувається із урахуванням суспільно‑політичних знань та професіоналізму журналіста; орієнтація на суспільно‑політичний досвід цільової аудиторії, тобто застосування навіювання; застосування протиставлень (суперечностей) комунікативного процесу: власне мовленнєвого, психологічного, інформаційного, логічного та естетичного; застосуванні маніпулятивних технологій [4].

Основними маніпулятивними технологіями, які використовуються друкованими ЗМІ є фабрикація фактів, відбір подій, сіра і чорна пропаганда, великі психози, маніпулятивна семантика, спрощення та стерео типізація, твердження і повторення, дроблення і терміновість, сенсаційність, прийоми мовного впливу, а саме: плавна зміна смислового значення виразу, розмивання смислового значення виразу,синтаксичне перетворення.

Також відомо, що маніпуляції можуть здійснюватися великою кількістю способів. Вони завжди розвиваються та удосконалюються і в основному здійснюються у наслідок відповідної «роботи» із зовнішніми особливостями та внутрішніми (особистісні, психофізіологічні, загальнолюдські і культурно-специфічні) характеристиками об’єкта маніпуляції. Слід зауважити, що Бутенко Н. Ю. у праці «Соціальна психологія в рекламі» виділяє три способи маніпулювання. Особливістю першого способу є те, що він пов’язаний, головним чином, з інформаційними потоками: опускання частини інформації чи спотворення її; узагальнення інформації; створення помилкової інформації; постановка запитань і виключення можливості на них відповісти; посилання на авторитет; метафори, гумор, жарти також можуть застосовуватися, як спосіб маніпуляції. Характеристикою другого є можливість випливати на особистісні слабкості цільової аудиторії: породження відчуттів провини; підлеститися та породження співчуття (жалості) до себе чи до того, що описується у конкретній статті; вплив на конкретні уподобання, потреби, інтереси. Особливістю третього способу є можливість експлуатації загальнолюдських характеристик: людських інстинктів, природної цікавості, бажань, психофізіологічних потреб та ін. [1].

Оскільки у сучасному інформаційному середовищі розвивається тенденція застосування маніпулятивних технологій (маніпуляцій) із наміром розповсюдження, нав’язування стереотипів та установок у суспільній свідомості, виливаючи таким чином на рішення, ставлення та уподобання цільової аудиторії. Однією із властивостей сучасних маніпулятивних технологій, які поширені саме у друкованих ЗМІ є формування іміджу державних службовців, що мають характерний прихований оціночний зміст. Тому при використані їх головною метою є створення певного емоційного настрою і психічних установок у цільових груп громадськості. Варто зазначити, що формування іміджу державних службовців є складною процедурою, спрямованою на створення у аудиторії іміджу, певного образу об’єкта з певною оцінкою у вигляді усвідомлюваного або неусвідомлюваного думки про цей образ.

Із результатів проведеного контент-аналізу є зрозумілим, що ЗМІ мають безпосередній вплив на формування іміджу державних службовців. Адже позитивними чи негативними повідомленнями ЗМІ формують у людей стереотип, тобто образи державних службовців. Роль ЗМІ у формуванні іміджу державних службовців є досить вагомою, адже не завжди та чи інша людина є очевидцем певної події, а друковані ЗМІ в свою чергу слугують каналом передачі цієї інформації і від того в якому світлі вони подадуть інформацію про державного службовця буде залежати його імідж.

Проведений контент-аналіз показав, що саме ЗМІ регулярно і оперативно представляючи інформацію широкій аудиторії, висвітлюючи діяльність законодавчої і виконавчої гілок влади, державних службовців, вони тим самим стають одним з механізмів формування політичного іміджу. Також у процесі контент-аналізу всеукраїнських, регіональних та місцевих видань були визначені основні маніпулятивні технології, які найчастіше використовуються даними виданням для часткової чи повної зміни уявлення про події, явища у результаті чого створюються відповідні образи державних службовців та ставлення населення до них. Найбільш загальними та широко використовуваними маніпулятивними технологіями у друкованих всеукраїнських ЗМІ є методи, що допомагають поширювати та формувати уявлення про подію, факт, явище. Та застосовуються такі конкретні технології, як перенос негативного образу, наклеювання ярликів, порівняння, прийом ілюзії об’єктивності оцінок, представлення різноманітних статистичних даних та використовуються прийоми маніпулятивної семантики. У друкованих регіональних ЗМІ найчастіше використовуваними маніпуляціями є відбір подій, прийом сірої пропаганда та маніпулятивна семантика (повтори, негативно забарвлені слова). Місцева преса, в основному використовує ті ж самі методи, що й і в попередніх, а саме: прийом сірої пропаганди, відбір подій, твердження та повторення та маніпулятивну семантику.

Використання маніпуляцій у друкованих ЗМІ має на меті частково чи повністю ввести в оману та стимулювати відповідні дії у цільової аудиторії. Основою для всіх маніпулятивних технологій є створення штучної реальності, формування стимулів, які фіксують увагу об’єкта. Це стосується впливу на психічні стани людини, як представника певного народу, носія менталітету, культури. Унаслідок маніпулювання свідомістю людини посилюються існуючі у людей потрібні маніпулятору ідеї, мотиви, установки, цінності, норми. Часткова, несуттєва зміна поглядів щодо діяльності державних службовців може впливати на практичне і емоційне ставлення суспільства до нього та сформувати відповідний образ, тобто імідж державних службовці. В свою чергу імідж державних службовців є представлення у населення держави щодо рис, які мають бути притаманними тільки цьому колу працівників, тобто державним службовцям. Імідж державного службовця повинен збігатися з особливими характеристиками особистості, з певними соціально-психологічними установками аудиторії та суспільно-політичним кліматом у країні. Саме у процесі формування іміджу державних службовців важливу роль відіграють друковані ЗМІ, оскільки вони стали основним механізмом розповсюдження інформаційних повідомлень, які так чи інакше діють на громадську думку, адже для привернення уваги читача та реалізації власних потреб використовується безліч маніпулятивних технологій.

Висновки. Отже, важливе місце у формуванні іміджу державних службовців відіграють друковані ЗМІ. Оскільки вони прямим чи опосередкованим способом сприяють процесу різностороннього створення і висвітлення іміджу держслужбовців. ЗМІ займаються відбором новин та заміною їх важливості. При цьому не варто забувати про те, що зв’язок (комунікація) між державним службовцем і суспільством здійснюється опосередковано, за допомогою різних засобів масової комунікації. Створення іміджу державних службовців у друкованих ЗМІ передбачає сприйняття та відображення найважливіших явищ і подій. Оскільки основним джерелом інформації є ЗМІ, у нашому випадку преса, є важливим виокремлення маніпулятивних технологій, які використовуються сучасними виданнями з метою повної чи часткової зміни уявлень.

 Список використаних джерел та літератури

 1. Бутенко, Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі [Електронний ресурс] / Н. Ю. Бутенко. – Режим доступу : http://www.readbook.com.ua/book/37/954/. – Назва з екрану.

2. Волянська М. Р. Визначення основних негативних факторів іміджу державного службовця та заходи щодо його покращання[Електрон. ресурс] / М. Р. Волянська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2010. – № 1 (37). – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-1/doc/1/19.pdf.– Назва з екрана.

3. Кара-Мурза, С.Г. Манипуляция сознанием [Электронный ресурс] / С. Г. Кара-Мурза. – Режим доступу : http://www.kara‑murza.ru/books/manipul/manipul_content.htm. – Название с экрана (20.12.2013).

4. Кулеба, О.В. Процес формування позитивного іміджу політичного лідера [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=218. – Назва з екрану.

5.  Сімеоніді, І. А. Формування іміджу державної служби [Текст] / І.А. Сімеоніді // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : збірник праць. – Херсон, 2010. ‑ №1(2). ‑ С. 136‑146.

6. Маніпуляція й маніпулятивні технології [Електронний ресурс] / Агенство стратегічних досліджень. – Режим доступу : http://sd.net.ua/2012/03/06/manipulyaciya-j-manipulyativni-texnologiyi.html. – Назва з екрану.

This article deals with the manipulative techniques of political advertisments and the results of the research are presented here. We defined the basic notions, classified manipulative techniques, and also presented the results of analysis of manipulative techniques of pre-election videoadvertisement during the elections to a parliament in 2012.

В умовах динамічного розвитку інформаційного суспільства усі сфери людської діяльності зазнають впливу інформаційного фактору. У зв’язку з цим зростає роль реклами як неперсоніфікованого способу передачі інформації через різні засоби масової інформації. Реклама за своєю суттю є маніпулятивною, вона є засобом психологічного впливу, завдяки чому може змінювати сприйняття дійсності, установки та моделі поведінки людей. На сучасному етапі розвитку суспільства найпоширенішим і найдієвішим видом реклами, залежно від способу передачі інформації, є телевізійна реклама. Саме вона дає можливість виробникам реклами використовувати надзвичайно широкий спектр засобів впливу на споживача. Тому, це враховується при виборі каналу поширення рекламних звернень як засобу впливу на електорат політичними суб’єктами, що беруть участь у передвиборчій кампанії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням даної проблеми займалися як зарубіжні так і вітчизняні вчені. Так, у психології, соціології, філософії розглядається суть маніпуляції поведінкою людини (праці Г. Маркузе, А. Мейєра, Х. Ортега-і-Гассета, Г. Франке, Г. Шишкова, К. Ясперса,). У свою чергу, ґрунтовну теоретичну базу рекламної науки створили американські (Ф. Джефкінс, Ф. Котлер, Д. Огілві, У. Уельс) та вітчизняні (Т. Лук’янець, Ф. Панкратов, Є. Ромат) вчені.

Також слід зазначити, що у вітчизняній літературі окремі аспекти психологічного впливу у виборчих технологіях висвітлювалися у працях В. Бебика, А. Біденка, М. Варія, Н. Войтович, Л. Дубко, М. Лісовського, А. Нальотова, Г. Почепцова та ін.

Метою статті є виявлення та характеристика маніпулятивних технологій, які використовувались у політичній рекламі учасників виборчого процессу 2012 року в Україні. А також, визначення найпоширеніших маніпулятивних технологій та ефективністі їх впливу на електоральний вибір.

Виклад основного матеріалу. Жодна передвиборна кампанія не обходиться без політичної реклами. Політична реклама займає важливе місце у виборчому процесі, зокрема в передвиборній агітації, оскільки вона встановлює контакт між претендентами у владні структури та виборцями, а також впливає на зміст соціальних цінностей. Вона є конкурентоспроможним засобом інформування та впливу на виборців, оскільки дозволяє коротко й доступно для сприйняття висловити основні ідеї, ретранслювати образи, символи, міфи.

Політична реклама визначається як одна із форм передвиборчої агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій або блоків, розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу [5]. Всі політичні технології, які застосовуються у ході виборчої кампанії, незалежно від того, вважають їх спеціалісти чистими чи брудними, базуються на маніпуляції свідомістю виборця.

Під маніпуляцією розуміють вплив на людину з метою спонукати її зробити що-небудь (повідомити інформацію, зробити вчинок, змінити свою поведінку) неусвідомлено або всупереч її власному бажанню, думці, наміру. Безсумнівним лідером з ефективності реклами, в тому числі й політичної, є аудіовізуальна реклама. Ця комбінація дозволяє впливати не тільки словом, а й різноманітними невербальними засобами. Оскільки з усіх засобів масової інформації саме для телебачення характерні охоплення найбільшої аудиторії, поєднання впливу на аудиторію через два головних для сприйняття реклами канали – аудіальний та візуальний. Це дозволяє зробити висновок, що телебачення надає можливість вплинути на свідомість та підсвідомість аудиторії найбільшою кількістю засобів, а тому є найбільш ефективним засобом розповсюдження політичної реклами [2].

За допомогою політичної реклами кандидати намагаються створити враження, що саме з їхнім приходом до влади запанують мир, добробут та злагода, зменшиться рівень злочинності тощо. У цьому хвалебному вирі виборцям складно віддати комусь перевагу. Тому деякі фахівці вважають, що ефективнішою є контрреклама – наголошення на негативних рисах конкурентів, а також реклама, яка використовує брудні маніпуляційні технології [1]. Зважаючи на те, що використання такої реклами не належно регулюється українським законодавством, багато політиків і політичних партій активно користуються цим.

Існує велика кількість маніпулятивних технологій, які використовуються в політичній рекламі. Проте у вітчизняній науці немає їх чіткої класифікації. Тому ми здійснили їхню класифікацію за способами реалізації на:

• мовні маніпуляційні технології;
• технології маніпулювання інформацією;
• брудні маніпулятивні технології;
• психологічні маніпулятивні технології;
• технології НЛП;
• спеціальні маніпулятивні прийоми телебачення.

Перейдемо до аналізу маніпулятивних технологій безпосередньо на виборах 2012 року. Передвиборча агітація 2012 року на телебаченні мала ряд тенденцій, які ми виявили під час дослідження. Перерахуємо їх:

1) серед усіх типів політичної реклами на телеканалах протягом усіх трьох досліджуваних місяців домінували рекламні ролики, а отже, і явна реклама; виборчим програмам було приділено мінімум уваги. Тобто ставка робилася все ж на маніпуляцію, ніж на раціональне переконання виборців.

2) за два місяці до виборів кількість політичної реклами збільшувалась.

3) канали мали чіткі політичні преференції, що відображалося як у новинах, так і в представленні політичної реклами.

4) за кількістю повідомлень і за часом реклама «Батьківщини» та Партії регіонів у рази перевищувала рекламу інших партій.

5) лише частина реклами була персоналізованою.

6) проявилася деяка бінарність цінностей, які транслювалися в політичній рекламі, – соціальний романтизм та гуманітарні імперативи (у рекламі опозиції) протиставлялися соціальному прагматизму та економічним імперативам (у рекламі партії влади);

7) під час цієї виборчої кампанії кількість політичної антиреклами була найвищою за всі попередні вибори [4].

Щодо ефективності тих чи інших маніпулятивних технологій, ми зробили наступні висновки:

1. Найчастіше Партією регіонів використовувалися методи викриття, багаторазове повторення, навішування ярликів, дезінформація, метод переакцентуації, «об’єктивного підходу», створення і поширення політичних міфів.

Дані методи довели свою ефективність. Про це говорять результати виборів, за якими ПР набрала 30% – найбільшу кількість голосів. Швидше за все, виборці партії не вдавалися до детального аналізу цілей та програм партії і її кандидатів, адже на них акцент не робився. Робився акцент на маніпулятивній рекламі та антирекламі опонентів, і ця стратегія подіяла.

2. Найефективнішими методами «Батьківщини» були методи, які ґрунтуються на психологічних методах маніпулювання, тонкому використанні методик НЛП (віддзеркалення, створення емоційного резонансу) та брудні методи, які дискредитують опонентів (використання контрасту, викриття, перенесення негативного образу).

Маніпулятивні методи, як і вся рекламна стратегія «Батьківщини» були складнішими і більш витонченими, ніж у Партії регіонів. Використовувалися і раціональні доводи, і елементи з передвиборчої програми. Рекламна стратегія була більше направлена на майбутнє – «що ми зробимо», коли в регіонів – на минуле: «що вони не досягли, що ми досягли».

3. Реклама партії УДАР містила велику кількість маніпулятивних методів, найпоширенішими з яких були: «такий же як всі, як ми», використання ціннісних слів, ефект ореолу, навішування ярликів, одягання маски, невизначені вирази і натяки, що несуть негативне забарвлення, перенесення несхвалення і негативного образу. Ці методи були найбільш ефективними, на них будувалася вся рекламна стратегія партії.

Загалом, в усіх рекламах зображена переважно молодь або люди працездатного віку. Пенсіонерів як в інших партіях, крім «Свободи» немає. Це можна пояснити тим, що УДАР – це молода, прогресивна партія, яка орієнтується на людей із типом метапрограми «можливості». Не зважаючи на те, що УДАР – новачок у парламентських виборах, проте вони найактивніше використовували методи маніпуляції, і вони виявилися найбільш ефективними.

4. Передвиборну кампанію Комуністичної партії України також можна назвати вдалою. Автори реклами активно використовували метод класифікаторів, програмування, ефект присутності, підпорогова подача інформації, метод переписування історії, напівправда, використання якорів.

Реклама комуністів була якісною і дала свій результат – зростання рейтингу мінімум в 4 рази. Відеореклами містили безліч маніпулятивних технологій, але застосованих так вдало, що виборець навіть і не помітив, що ним зманіпулювали. А дивлячись на набраний відсоток голосів виборців при невеликий кількості прихильників компартії, можна зробити висновок, що реклама КПУ була спрямована на залучення нових прихильників. І це їм вдалося.

5. Реклама ВО «Свобода» була представлена поодинокими відео, які не запам’яталися виборцю і не справили належного ефекту. Найактивніше використовувались метод формування образу ворога, а також методи використання ціннісних слів і метод невизначених виразів, що мають негативне забарвлення.

Загалом можна сказати, що методи маніпуляції ВО «Свобода» були занадто простими і обмеженими. Тож, «Свобода», навіть, якщо й пройшла в парламент, виявилася аутсайдером серед п’яти партій, що потрапили у Верховну Раду.

Політичне маніпулювання можна звести до таких операцій: впровадження в суспільну свідомість під виглядом об’єктивної інформації бажаного для певної групи змісту; “тиск” на больові точки суспільної свідомості, що викликає страх, тривогу, ненависть тощо; реалізація декларованих і прихованих намірів, досягнення яких маніпулятор пов’язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції [6].

Також, варто зазначити, що сучасна політична реклама в Україні є надзвичайно міфологізованою і зорієнтованою на насадження та підтримування існуючих стереотипів. Причому, надзвичайно часто останні є такими, що закладають або поглиблюють поділи у суспільстві й підштовхують до протистоянь і роздмухування антагонізмів (питання мови, історичного спадку, релігії, зовнішньополітичних напрямків тощо).

Активно використовуються маніпулятивні техніки, пов’язані з використанням певних кольорів та їх комбінацій, зображень, звуків. Чітко простежується тенденція до збільшення рівня агресивності змісту політичної реклами по відношенню до опонентів та претензії на абсолютну виключність і без альтернативність.

Фактично відсутні елементи політичної реклами, які спонукають до аналізу програм чи виконання минулих передвиборчих обіцянок. Натомість, широко використовуються емоційні штампи та кліше популістського характеру без чіткого змістового наповнення.

Висновки. Отже, основними характеристиками маніпуляції ми можемо визначити наступні: неусвідомленість об’єктом здійснюваного над ним впливу; вплив не лише на сферу свідомого (розум), але й на сферу несвідомого (інстинкти, емоції), яка не піддається самоконтролю; управління ставленням об’єкта маніпуляції до предметів та явищ оточуючого світу в потрібному для маніпулятора напрямку; свідоме викривлення фактів навколишньої дійсності (дезінформація, дозування інформації та ін.), формування ілюзій та міфів тощо.

Загалом, парламентські вибори 2012 року продемонстрували, що використання в політичній рекламі маніпулятивних технологій – це перевірений часом метод завоювання симпатій виборців і засіб для боротьби з політичними конкурентами. На виборах-2012 року ми побачили, що такі партій, як Партія регіонів, Комуністична партія України та зовсім молода партія УДАР Віталія Кличка зуміли ефективно скористатися цими технологіями і досягнули з їх допомогою поставленої мети.

 Список використаних джерел та літератури

1. Виборчі технології як чинник впливу на масову свідомість [Електронний ресурс] / А. Нальотов // Український центр політичного менеджменту. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=77&c=1811. – Заголовок з екрану.
2. Дубко, Л. О. Маніпулятивний потенціал політичної реклами [Електронний ресурс] / Л. О. Дубко, К. О. Максимова // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – Луганськ: Вид-во ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2010. – № 14 (201). – C.118-122. –  Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlush/Filol/2010_14_2/24.pdf. – Заголовок з екрану.
3. Кара-Мурза, С.Г. Манипуляция сознанием [Текст] / С.Г. Кара-Мурза. – К.: Оріяни, 2003. – 500с.
4. Офіційний сайт Академії української преси. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua/. – Назва з екрану.
5. Про вибори народних депутатів України [Текст]: закон України від 17.11.2011 № 4061-VI / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – К.,  2012. – № 10–11.  – ст.73.
6. Рибак, А. Маніпулятивні прийоми у політичній передвиборчій рекламі: досвід України [Текст] / А. Рибак, Z. Kwasnik, W. Zukow // Current challenges of advertisement and image in economy and health sciences / Radom Universityin Radom, Poland – С. 13-27.