Стаття містить короткий огляд теорій лексико-семантичного поля на сучасному етапі розвитку лінгвістики. На базі фактичного матеріалу розглянуто питання особливостей організації та опису лексико-семантичного поля, виділено структуру та основні типи лексико-семантичного поля.

Ключові слова: лексико-семантичне поле, лексичне значення слова, семантична структура поля, семантика, парадигматика.

The article provides a brief overview of lexical-semantic fields theories in the current development of linguistics. On the basis of factual material considered features of organization and description of lexical-semantic fields marked structure and main types of lexical-semantic field.

Key words: lexical-semantic field, lexical meaning, semantic field structure, semantics, paradigmatics.

Мeтою дocлiджeння є особливості організації та опису лексико-семантичного поля, рoзгляд тa aнaлiз мoжливих вaрiaнтів лексико-семантичного поля (далі – ЛСП) – термін, який застосовується в лінгвістиці найчастіше для позначення сукупності мовних одиниць, об’єднаних якимись загальними (інтегральними) лексико-семантичними ознаками.

Спочатку в ролі таких лексичних одиниць розглядали слова, але пізніше в лінгвістичних працях зявилися описи семантичних полів словосполучень [2, с.48-56]. ЛСП досліджували такі вчені як О.О.Бондарко, Л.М.Васильєв, В.Г.Гак, В.Р.Звєгінцев, І.Н.Кобозєва, І.В.Чумак-Жунь.

Проаналізувавши визначення ЛСП у працях провідних лінгвістів, можна виділити такі основні його властивості:

1)    Воно є інтуїтивно зрозумілим носію мови;

2)    Є психологічною реальністю для носія мови

3)    Є автономним і може бути виокремлено як самостійна підсистема мови;

4)    Одиниці поля позначені наявністю системних семантичних відношень;

5)    Кожне семантичне поле пов’язане з іншими семантичними полями мови і в сукупності з ними утворює мовну систему.

Підгрунтям до теорії ЛСП є уявлення про існування в мові деяких семантичних груп і про можливість входження мовних одиниць до однієї або кількох груп. Зокрема, словниковий склад мови може бути представлений як набір окремих груп слів, об’єднаних різними відношеннями: синонімічними та антонімічними.

Можливість подання лексики у вигляді обєднання багатьох окремих систем слів уперше розглядалось в лінгвістичних працях 19 ст. Перші спроби виділення семантичних полів було зроблено при створенні ідеографічних словників ( або тезаурусів). Термін «семантичне поле» було введено Г.Іпсеном та Й.Тріром. Таке уявлення про лексичну систему є у першу чергу, лінгвістичною гіпотезою, а не аксіомою, тому воно часто використовується як метод проведення мовного дослідження, а не як його мета [1, с.34-36].

Елементи окремого ЛСП пов’язані регулярними та системними відношеннями і, отже, усі слова поля взаємно протиставлені одне одному. ЛСП може перетинатися або повністю входити в інше поле. Значення кожного слова найповніше визначається тільки втому випадку, якщо відомі значення інших слів того самого поля. Окрема мовна одиниця може мати кілька значень і бути віднесена до різних семантичних полів.

Семантична ознака, що лежить в основі ЛСП, може також розглядатися як певна поняттєва категорія, яка так чи інакше співвідноситься з оточуючою людину дійсністю і її досвідом. Про відсутність різкого протиставлення семантичних і понятійних понять говориться і в роботах О.Бондарко, Л.Васильєва, Й.Тріра. [2,с.45-48].

Найпростіший різновид ЛСП – це поле парадигматичного типу, одиницями якого є лексеми, що належать до однієї частини мови та об’єднані спільною категоріальною семою в значенні. Такі поля нерідко також іменуються семантичними класами або лексико-семантичними групами.

Як зазначають І.Н.Кобозева та Л.Васильєв, зв’язки між одиницями окремого ЛСП можуть розрізнятися за широтою та специфічністю. Найбільш загальні типи зв’язків – це зв’язки парадигматичного типу (синонімічні, антонімічні та родовидові)[4, с.65].

Наприклад, група слів tree, twig, trunk, leaf і т.д. може формувати як самостійне семантичне поле, обєднане ставленням «частина-ціле», так і входити до складу ЛСП рослин. У цьому випадку лексема tree буде служити родовим поняттям для таких лексем, як, наприклад birch, oak, palm і т.д.

ЛСП дієслів мовлення може бути представлене у вигляді обєднання синонімічних рядів (to speak – to communicate; to scold – to criticize; to tease – to ridicule – to mock і т.д.).

Прикладом мінімального ЛСП парадигматичного типу може служити синонімічна група, наприклад певна група тих самих дієслів мовлення. Це поле утворюють дієслова to tell, to speak, to chat, to twaddle та ін. Елементи ЛСП дієслів мовлення об’єднані інтегральною семантичною ознакою «to communicate», але їх значення не тотожне. Одиниці цього ЛСП розрізняються диференційними ознаками, наприклад «взаємним повідомленням» (to speak)«однобічним повідомленням» (to convey, to announce). Крім того, вони розрізняються стилістичними, загальними, дериваційними, та конотативними елементами значення. Наприклад, дієслово to scold, крім семи «to communicate», має також додаткове конотативне значення – негативну експресивність.

Загальною семантичною ознакою, що поєднує елементи конкретного ЛСП, в інших ЛСП тієї ж мови може виступати диференціальна ознака. Наприклад, ЛСП «дієслів комунікації», містить поле дієслів мовлення, наприклад to telegraph, to write та ін. Інтегральною семантичною ознакою для цього поля буде ознака «передача інформації», а «канал передачі інформації» – усний та письмовий – виступить у ролі диференціальної ознаки.

Для виявлення та опису ЛСП нерідко використовуються методи компонентного аналізу та асоціативного експерименту, звуться асоціаціями полів [3, с.41-44].

В.Г.Гак розглядає семантичні зміни як загальні закони мовної семантики та ономасіології, які відображають найбільш загальні семантичні закони. В основі таких змін як розширення, звуження, перенесення лежать формально-логічні закономірності мислення. Виділяється чотири типи відношень між поняттями: відношення рівнозначності, контрадикторності, підпорядкування та перехрещення. Ці логічні відношення послужили основою успішного вивчення семантичних відношень та їхніх змін  в історичній семасіології [5,с.67].

У мовознавстві виокремлюють такі типи ЛСП:

1. Природні (назви дерев, тварин, частин тіла, чуттєве сприйняття і т.д.);

2. Штучні (назви військовий чинів, складові частини механізмів і т.д.);

3. Напівштучні (термінологія мисливців або рибалок, етичні поняття і т.д.);

Семантична структура поля складається з наступних частин:

–         Ядро поля представлене родовою семою (гіперсемою).

Гіперсема поля – семантичний компонент вищого порядку, що організовує навколо себе семантичне розтання поля;

–         Центр поля складається з одиниць, які мають інтегральне, загальне з ядром диференційне значення;

–         Периферія поля включає одиниці, найбільш віддалені у своєму значенні від ядра, загальне родове поняття тут відтиснуте до розряду потенційної семантики.

Периферійні одиниці можуть мати контекстуальне значення, якщо поле будується за певним текстом твору. Зазвичай, периферійні одиниці поля можуть вступати в контакт з іншими семантичними полями, утворюючи лексико-семантичну безперервність мовної системи.

Семантичні відношення описуються семантикою як розділом мовознавства з різних точок зору. До парадигматики відносяться угруповання слів у системі мови, основою яких виступає опозиція – синонімія, антонімія, гіпонімія, паронімія, гніздо слів, сімя слів, лексико-семантична група, а також найбільш загальне угруповання слів – поле.

Розрізняють поля двох основних видів:

–         Обєднання слів по їх відношенню до однієї предметної області – предметні, або денотативні поля, наприклад, позначення кольору, найменувань рослин, тварин, часу і т.д.;

–         Оюєднання слів по їх відношенню до однієї сфери уявлень чи понять – понятійні, або сигніфікативні поля, наприклад позначення станів духу (почуття радості, горя, смутку), процесів мислення, сприйняття (бачення, нюх, слух, дотик), можливості, необхідності і т.д.

У предметних полях слова організовано переважно за принципом простору і за принципом співвідношення речей: частина і ціле, функція (призначення) та її аргументи (виробник, інструмент, результат); у понятійних полях – переважно за принципом часу і за принципом співвідношення понять (підпорядкування, гіпонімія, антонімія та ін.).

Одним з класичних прикладів семантичного поля може служити поле коліропозначення, що складається з декількох колірних рядів (red- pink- magenta і т.д.). Загальним семантичним компонентом тут є колір[7, с.24].

 Bисновки: в статті розглянуто особливості організації та опису лексико-семантичного поля, а також проаналізовано мoжливі вaрiaнти лексико-семантичного поля. Виділено існування повної, часткової та абсолютної, вмотивованості а також шкали інформативності, які впливають на вибір лексико-семантичного поля. Існують такі випадки змішаної інформативності, як: поєднання слабкою, сильною або середньою інформативністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.Гак В.Г. Мовні зміни /В.Г.Гак. – М.Вища школа, 2000. -720 с.

2.Колмакова Н.Л. Семантичні і комунікативно-функціональні особливості власних імен в сучасній англійській мові. – К., 1998.- 184 с.

3.Леонтьєв А.Н. Потреби, мотиви і емоції: конспект лекцій / А.Н.Леонтьєв. – М.: МГУ, 2001. – 40 с.

4. Coлдaтoвa Л.П. Рoзмeжувaння явищ пoвнo лeкcичнoї oмoнiмiї тa пoлiceмiї. – К – 2007 – 21 c.

5.Уфимцeвa A.A. Слoвo в лeксикo-сeмaнтичній систeмі мови.- М., 2001. – 182 с.

Ключові слова: лексико-семантичне поле, лінгвістика, структура.

The task of the article is to trace the origins and development of lexical–semantic field in linguistics; the description of the meaning of the word “fire” in English.

Key words: lexical-semantic field, linguistics, structure.

Про закономірності семантичних зв’язків між мовними одиницями і системний характер лексики писали наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття (Г. Ібсен,  Р. Мейер, О. Потебня, М. Покровський та ін.). “Поле” як лінгвістичне явище перебуває в центрі уваги мовознавців протягом останніх десятиліть. Лінгвіст Й. Трір [1] став основоположником теорії про системний характер мови, розробивши нові принципи системного аналізу лексики та використавши y своїх дослідженнях фактичний матеріал.

Актуальність теми дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень, що полягають у вивченні історії розвитку лексико-семантичного поля та опис значення лексеми “вогонь”в англійській мові.

Метою публікації є реконструкція поняттєвої категорії  “вогонь” шляхом аналізу значень слів, які утворюють ЛСП, а також у застосуванні цієї моделі для пояснення ряду семантичних явищ, що відстежуються в аналізованій лексичній групі.

Об’єктом роботи є іменники сучасної англійської мови, значення яких можуть утворювати поняттєву категорію “вогонь”.

Предметом публікації виступає лексико-семантичне поле (ЛСП) іменника “вогонь”, що дає змогу мотивувати наявність різних семантичних відношень між його одиницями.

Мовознавець Л. Вейсгербер [2] розвивав теорію поля як систему, законом розвитку якої вважав закон органічного виокремлення з цілого. Вчений приділяє увагу словесним полям, досліджуючи безпосередньо значення слів. Намагаючись створити поле, Л.Вейсгербер виходив із головного слова, яке вивчаючи диференціальні ознаки значень cлів у полі, допомогло сформулювати основи компонентного аналізу. Вивчення лінгвістичних пoлів продовжили Г.Іпсен, В.Порциг, Ф.Філін та В.Кодухов.

Мовознавець Г.Іпсен вперше вжив термін ”смислове поле” щодо групи слів-назв металів у східних мовах. Він вважав, що одну семантичну групу утворюють тільки ті споріднені за змістом слова, які однаково оформлені, тобто завдяки смисловій близькості отримали однакове морфологічне оформлення [2].

Науковцем В. Порцігом при розгляді “семантичного поля” на перший план були висунуті слова як самостійні мовні одиниці та основні зв’язки їх значень, що проявилися у словосполученнях та словах.  Дослідник намагався виокремити зв’язки, що закладені в самих значеннях слів: “Його поля – прості співвідношення, які складаються з дієслова та суб’єкта чи об’єкта або прикметника й іменника” [3, с. 192]. При цьому домінуючими стали слова, здатні виражати ознаки та виконувати предикативну функцію, тобто дієслова та прикметники. Отже, науковець довів, що лише дієслово та прикметник може бути ядерним елементом семантичного поля. Саме ж поле включає в себе ті мовні елементи, що сполучаються з ядерним. Таким чином, “семантичне поле” В. Порціга ґрунтується на валентних властивостях слів та є синтагматичним утворенням.

Одна з точок зору на розподіл лексики за семантичними полями була запропонована Р.Мейєром. Лінгвіст виділяє три типи семантичних полів:

1) природні (назви дерев, тварин, частин тіла та ін.),

2) штучні (назви військових звань, складові частини механізмів та in.),

3) напівштучні (термінологія мисливців і рибалок, етичні понятгя та iн. [1, с. 105].

Семантичний клас він визначає як впорядкованість певного числа виражень з тієї чи іншої точки зору, тобто з позиції якої-небудь однієї семантичної ознаки, яку автор називає диференціюючим фактором.

Сам термін “семантичне поле” на сьогодні все частіше замінюється більш вузькими лінгвістичними термінами: лексичне поле, синонімічний ряд, лексико-семантичне поле та інші. Кожен з цих термінів більш чітко визначається як тип лексичних одиниць, що входять в поле так і види зв’язку між ними. Лексико-семантичні поля характеризуються зв’язком слів або їх окремих значень, системним характером цих зв’язків, що забезпечує безперервність смислового простору. Кожне поле – це своєрідна мозаїка слів, де кожне окреме слово має певне місце в лексико-семантичному просторі. Ця мозаїка не збігається в різних мовах, бо кожна мова по-своєму членує об’єктивний світ. Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється в кількості наявних у полі слів і в характері опозиції між компонентами поля.

Вогонь має непересічне значення у безпосередньо чуттєвому прийнятті людиною світу, його джерела та вияви відіграють виняткову роль у житті людини, виступаючи як складник і природного, і культурного довкілля  людини, як складова найрізноманітніших технологій, спрямованих на підтримання й забезпечення життєдіяльності людини. Усе це так або інакше знаходить своє відображення в семантиці мовних одиниць, зокрема, тих, що виражають ключові лінгвокультурні концепти. Цим, у свою чергу,  пояснюється і смислопороджувальний потенціал відповідної лексики, її потужна смислова зарядженість: семантика вогню функціонує в ролі внутрішньої форми як виразник широкого спектру похідних значень, пов’язаних із живою та неживою природою, із духом і тілом людини, із ключовими концептами матеріальної й духовної культури [4, с. 6]. Низку наукових праць останнім часом присвячено аналізу лексико-семантичних груп, які є вербалізаторами концепту fire. Серед молодих дослідників у цьому напрямі виділяються розвідки Д. Д. Хайруліної, І. І. Іллів-Паска, Л.В. Педченко, К.С. Верхотурової, В.В.Литвинової. Так, мовознавець Д. Д. Хайруліна у ряді публікацій виділила основні та додаткові ознаки лексеми fire, на основі тлумачних та лексикографічних джерел, проаналізувала специфічні особливості реалізації концепту fire [5, с. 84].

Діахронічне вивчення семантики клю­чової лексеми fire показує її належ­ність до лексики англійської мови: в давньоанглійській були відомі “fyr” “вогонь” і “fyran” “різати, відрізати, рубати” [6, с. 141].

“Словник сучасної англійської мови” видавництва Лонгман виділяє основне значення лексеми fire як іменника (у цій же словниковій статті наводяться також сталі неідіоматичні та ідіоматичні словосполучення, де даний іменник виступає власне в цьому та інших, похідних значеннях):

1. Полум’я, що знищує різні речі (start a fire, put out a fire, fight a fire, a fire breaks out, forest fire, brush fire, house fire);

2. Вогонь для опалення/приготування їжі, вогнище (by the fire/in front of the fire, a camp fire, make/build/start/light a fire);

3. Обладнання для опалення (turn the fire on/off, turn the fire up/down);

4. Стрілянина, вогонь з вогнепальної зброї (enemy fire, be in the line of fire);

5. Напад/сувора критика (be/come under fire);

6. Дуже сильні емоції, що не дозволяють думати ні про що інше (the fire of religious fanaticism);

7. Сильне бажання досягти чогось (fire in your belly);

8. Дуже болісні відчуття від пораненої чи хворої частини тіла (be on fire);

9. (анг. розм.) Про вчинок, який змушує ледачу людину розпочати роботу (light a fire under smb);

10. Про дуже складні й небезпечні для людини дії (go through fire and water);

11. У релігійному окресленні пекла (fire and brimstone) [7, с. 597].

Крім того, у словнику наводяться фраземи з цією лексемою, які описуються у складі інших словникових статей: add fuel to the fire “підливати масла у вогонь” [7, с. 17], fight fire with fire “використовувати в боротьбі з ворогом його ж методи” [7, с. 589], get on like a house on fire “швидко і легко просуватися вперед, швидко поширюватись, робити великі успіхи,” [7, с. 790], hang fire “зволікати, вичікувати” [7, с. 736], play with fire “гратися з вогнем” [7, с. 1251], set the world on fire “зробити щось незвичайне, дістати місяць з неба” [7, с. 1905], there is no smoke without fire “диму без вогню не буває” [7, с. 1562].

Дослідниця Д. Д. Хайруліна в розвідці “Концепт “вогонь” в англійській і татарській мовній свідомості (з досвіду проведення асоціативного експерименту)” виділила додаткові ознаки лексеми fire, не відзначені в тлумачних словниках: 1) корисний інструмент людської діяльності: source of heat and light, means of cooking, essential; 2) амбівалентне явище: friend and evil of a man, more of a taker than of a giver, good when under control; 3) магічно-релігійна сила, ознака божественного впливу: God, the gift of the world, magical; 4) нове життя: new life, changes, destiny; 6) чоловіче начало: masculine; 7) мученицво, біль: survival, hell, pain, agony, fever; 8) домашній затишок: comfort, warm, cosy, romantic; 9) центр, сімейне коло: family, campfire, bonfire; 10) свято, веселощі: fireworks, fun, barbeque, Christmas [5, с. 84].

Як вказував Г.В. Колшанський, сутність процесу номінації не в тому, що мовний знак позначає річ, а у тому, що він репрезентує деяку абстракцію як результат пізнавальної діяльності [8, с.36]. Враховуючи, що номінуватися можуть не лише предмети, а й явища та ситуації, очевидним стає той факт, що у процесах номінації задіяні не лише окремі слова, а й сполучення слів, словосполучення і навіть речення. При такому підході синтаксичні форми (словосполучення, речення), не дивлячись на їх роздільно-оформленість, дорівнюються до слова, яке має певну специфіку та реалізує семи аналітично. Тобто синонімічний ряд лексеми “fire” включає слова, що частково або повні­стю співпадають за концептуальним зна­ченням, але різняться своїми конота­ціями, сферою вживання, поєднанням, відтінками концептуального значення.

Таким чином, спостереження підтверджують те непересічне значення, що його вогонь має в житті людини, супроводжуючи її впродовж усього життя в різних сферах її діяльності, причому не лише як фізико-хімічне явище, а і як відображення цього явища в мові, котре відіграє тут важливу роль знаряддя позначення і вираження різних явищ і об’єктів у дуже різний спосіб пов’язаних із вогнем.

Список літератури:

1. Левицький В.В., Огуй О.Д., Кійко Ю.С., Кійко С.В. Апроксимативні методи вивчення лексичного складу. –  Ч.: УТА, 2000.  – 196 с.
2. Антомонов А.Ю. Исследование структурной организации лексикосемантического поля: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. – К., 1987.- 215с.
3. Черная А. И. Фразер-семантическое поле и фразеологический синонімічний ряд // Фразеологическая система английского язика: Межвузовский сборник научних трудов. – Челябинск, 1985.- 209 с.
4. Черниш Т.О. Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні (гніздовий підхід): Монографія. – К.: Либідь, 2003. – 341 с.
5. Хайруллина Д. Д. Концепт “oгонь” в английском и татарском языковом сознании (из опыта проведения ассоциативного экспе­римента) // Вестн. Челяб. гос. ун.-та.-  2009. – № 17 (155). – Филология. Искусствоведение. – Вып. 32. – С. 81–85.
6. Маковский М. М. Удивительный мир слов и значений: иллюзии и парадоксы в лек­сике и семантике. – М.: Высш. шк., 1989. – 200 с.
7. Longman Dictionary of Contemporary English. Pearson Education Limited. – 2003. – 572p.
8. Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении / Е. С. Кубрякова. – М.: Наука. – 115 с.