Ключові слова: Конституційний Суд, конституційність, звернення, конфлікт

The activity of the Constitutional Court of Ukraine which creates conditions for the proper application of the disputed law by the government and brought the recourse of the government to court

Keywords: Constitutional Court, the constitutionality, treatment, conflict

Порушення з боку законодавчого та виконавчого органу попереджаються з боку Конституційного суду України, який слугує ефективною формою контролю за діяльністю органів державної влади, запобігаючи порушенню ними прав та свобод людини. Однак на даний час питання попередження судом правопорушень є недостатньо досліджено.

Аналіз останніх досліджень. Крут Д., Мартинюк Р. С., Совгиря О. В., Стрижак А. А., Хасані Е., Холдзінгер Дж. досліджували проблему взаємозв’язку уряду з конституційним судом у відповідних державах.

Постановка завдання:  визначити форми взаємодії між Кабінетом Міністрів України та Конституційним Судом України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Виходячи зі статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», можна виділити такі різновиди дій з боку Конституційного Суду України відносно органів державної влади України:

• офіційне тлумачення Конституції та законів України;
• надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;
• прийняття рішень щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим [1].

Як зазначає Р. С. Мартинюк, через зазначені дії Конституційний Суд України гарантує, що законодавча та виконавча влада діятимуть у встановлених законом межах, припиняє намагання вищих органів влади обійти вимоги Конституції України, проігнорувати її принципи. Тим самим, вітчизняний орган конституційного судочинства слугує ефективною формою контролю за діяльністю органів державної влади, запобігаючи порушенню ними прав та свобод людини [2, С. 232-252]. На думку А. Стрижака, Конституційний Суд України гарантує верховенство Конституції України на всій території держави та не тільки виконує роль тлумача, а й створює умови для належного застосування спірних правових норм органами державної влади [3, С. 7-11].

Відповідно до статей 39-41 Закону України «Про Конституційний Суд України», дії з боку органів державної влади України відносно Конституційного Суду України можна поділити за суб’єктами та за формами звернень наступним чином:

• звернення із конституційним поданням щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (суб’єкти – Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верхов­ної Ради України з прав людини);
• звернення із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (суб’єкти – Президент України, Кабінет Міністрів України);
• звернення із конституційним поданням щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України (суб’єкти – Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповнова­жений Верхов­ної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади).

Таким чином, на нашу думку, можуть бути виділені такі форми взаємодії між Кабінетом Міністрів України та Конституційним Судом України, як прийняття рішень за зверненнями із конституційним поданням щодо конституційності законів та інших правових актів; надання висновків за зверненнями із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів; офіційне тлумачення Конституції та законів України за зверненнями із відповідним конституційним поданням.

Наведемо приклади звернень Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України. Так у 2008 році Кабінет Міністрів України звернувся із конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в частині третій цієї статті. Кабінет Міністрів України обґрунтував практичну необхідність в офіційній інтерпретації вказаних положень Конституції України потребою в їх реалізації під час формування, затвердження та виконання Державного бюджету України на відповідний рік у частині забезпечення державою соціальних прав і гарантій громадян. В аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 95 Конституції України «держава прагне до збалансованості бюджету України» у системному зв’язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України Судом дано тлумачення. У частині стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби припинено конституційне провадження на підставі непідвідомчості Конституційному Суду України порушених питань [4].

У 2009 році той же суб’єкт права на конституційне подання звернувся щодо офіційного тлумачення положень статті 2, абзацу четвертого частини першої статті 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». А саме, стосовно таких понять, як «сторони соціально-трудових відносин» і «сторони колективного трудового спору (конфлікту) на національному рівні». Також з приводу повноважності Кабінету Міністрів України виступати стороною у соціально-трудових відносинах, колективному трудовому спорі (конфлікті) на національному рівні, у тому числі одноособово та у колективному трудовому спорі (конфлікті) на національному рівні з питань, які не охоплено змістом статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Необхідністю в офіційному тлумаченні згаданих положень Закону Уряд України обґрунтував відсутністю їх однозначного розуміння сторонами під час вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) на національному рівні. В аспекті порушеного питання Кабінетом Міністрів України щодо повноважності виступати стороною Конституційним Судом України дано тлумачення. В іншій частині конституційного подання припинено провадження на підставі невідповідності вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» [5]. Крім того, аналіз місця актів Конституційного Суду України у правовому забезпеченні діяльності Кабінету Міністрів України дає підстави для висновку про те, що зазначені акти на сьогодні є невід’ємною складовою механізму регулювання статусу уряду та його членів [6, С. 57-60].

Висновки. Таким чином, проаналізувавши основний зміст типових звернень Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, можна стверджувати, що основною формою взаємодії цих двох органів є звернення уряду до Конституційного Суду України з проханням розтлумачити положення певних законодавчих актів, а також контроль за конституційністю актів Кабінету Міністрів України. Остання форма є дещо обмеженою, оскільки Кабінет Міністрів України самостійно не направляє свої акти до Конституційного Суду України з метою встановлення їх конституційності. Проте таким правом наділений Президент України та Верховна Рада України, які згідно Конституції України мають право зупиняти дію актів уряду з одночасним направлення їх до Конституційного Суду України.

ЛІТЕРАТУРА

[1]. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

[2]. Мартинюк Р. С. Конституційний Суд України в механізмі взаємодії вищих органів державної влади України // Мартинюк Р. С. / Реалізація принципу поділу влади в сучасній Україні: політико-правовий аналіз. – Острог, 2007. – С. 232-252.

[3]. Стрижак А. Конституційний Суд України у системі органів державної влади України / А.Стрижак // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали між нар. конф. (м. Київ, 16 травня 2008 р.). – К., 2008. – С. 7-11.

[4]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету) від 27 листопада 2008 року // Вісник Конституційного суду України. – 2009. – № 1. – Ст. 42.

[5]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень статті 2, абзацу четвертого частини першої статті 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 24 грудня 2009 року // Вісник Конституційного суду України. – 2010. – № 1. – Ст. 71.

[6]. Совгиря О. Місце актів Конституційного Суду України у правовому забезпеченні діяльності Кабінету Міністрів України / О. Совгиря // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2011. – № 88. – С. 57-60.

Проаналізовано право звернення Кабміну до Конституційного суду України та запропоновано внести зміни у законодавство з приводу конституційності не лише власних актів, а й актів інших органів влади

Ключові слова: конституційність, Конституційний Суд України, Президент України

Analyzed the Cabinet’ right to appeal to the Constitutional Court of Ukraine and proposed to amend the legislation on the constitutionality not only of their acts, but acts of other authorities

Keywords: constitutionality, the Constitutional Court of Ukraine, President of Ukraine

Значною проблемою реалізації конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України у відносинах із Конституційним Судом України є відсутність в Уряду права на звернення до Конституційного Суду України з метою вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Верховної Ради України та Президента України.

Аналіз останніх досліджень представлений такими науковцями як Веніславський Ф. В., Виноградов В. А., Єрмолін В. П., Малиновський В. Я., Мартинюк Р. С., Совгиря О. В., Тихий В. П., Черкасов А. І., які у своїх роботах досліджують питання взаємовідносин виконавчої та судової гілок влади.

Невивченим на сьогодні питанням залишається можливість запровадження права звернення Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України з приводу конституційності не лише власних актів, а і актів інших органів влади.

Постановка завдання: дослідити реалізацію конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України у відносинах із Конституційним Судом України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до положень  Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України [1, Ст. 116]. В свою чергу, затверджений на засіданні проект бюджету Конституційного Суду України подається його Головою до Кабінету Міністрів України. До внесення проекту закону про Державний бюджет України на розгляд Верховної Ради України, як правило, здійснюється уточнення та доопрацювання окремих положень проекту у Міністерстві фінансів України, Кабінеті Міністрів України, на бюджетних слуханнях у комітетах Верховної Ради України, за участю Голови Конституційного Суду України, його заступників, керівних працівників апарату [2].

Кабінет Міністрів України є суб’єктом права на конституційне подання щодо:

– відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

– офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Широке коло питань, яке вирішує Кабінет Міністрів України є неоднорідним та потребує неабиякої професійності, знання законодавства та політичної відповідальності. Саме тому, необхідно розуміти, що може виникати така ситуація, коли Кабінет Міністрів України приймає акт, який за змістом є неконституційним. Проте його неконституційність може бути довгий час «непоміченою», якщо, наприклад, Президент України не звернув увагу на даний акт, тобто не «оцінив» його конституційність чи потенційну неконституційність. У такому випадку доречним було б наділення Кабінету Міністрів України правом звертатися до Конституційного Суду України з питанням щодо конституційності проектів урядових актів.

Таким чином, вважаємо за необхідне внести відповідні зміни до Основного закону України та викласти статтю 150 Конституції України у такій редакції: «До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; Кабінету Міністрів України, не менш як сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені».

Також логічним, на нашу думку, є можливість запровадження права звернення Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України з приводу конституційності не лише власних актів, а і актів інших органів влади. Таке звернення можу бути ініційоване, наприклад, міністром юстиції, який у разі виникнення сумніву щодо конституційності того чи іншого акту може запропонувати Кабінету Міністрів України звернутися до Конституційного Суду України. Уряд, своєю чергою, може відмовитися звертатися до органу конституційної юстиції, або здійснити відповідне звернення.

Варто також зазначити, що згідно Конституції України Уряд жодним чином не може впливати на процес формування персонального складу Конституційного Суду України, що є цілком логічним, адже Уряд сам формується суб’єктами, що призначають суддів Конституційного Суду України.

Висновки. Згідно Конституції України правом на звернення до Конституційного Суду України з метою вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, актів Президента України наділені Президент України; не менш як сорок п’ять народних депутатів України; Верховний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим. На нашу думку, необхідно запровадити право звернення Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України з приводу конституційності не лише власних актів, а і актів інших органів влади.

ЛІТЕРАТУРА

[1]. Конституція України від 28 червня 1996 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page3.

[2]. Національна доповідь «Конституційне правосуддя: функції та відносини з іншими публічними органами державної влади» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.confeuconstco.org/reports/repxv/UCRAINA%20na.pdf.