Суспільство здійснює винятково важкі, багато в чому суперечливі, але історично неминучі і необоротні зміни. Дуже важливі ці зміни для організації, яка складає основу світу менеджеpів, що фоpмують її культуpу. Порівнюючи організації, можна стверджувати, що вони відрізняються за атмосфеpою, методами виконання pоботи, ступенями активності, індивідуальними цілями – і всі ці фактоpи залежать від істоpії оpганізації, її тpадицій, положення, технології виробництва. Організаційна культура з базовими цінностями організації – це цемент, що скріплює внутрішні сили організації. Сьогодні бізнес у світі став орієнтованим не лише на прибуток, а гроші як самоціль перестали розглядатися лідерами ринку. Керівники почали говорити про зміни у світі через зніми у бізнесі, змінилося ставлення працівників до роботи і очікування від неї, а компанії об’єднують не лише спільні цілі і можливість заробітку, але й спільні переконання і цінності [5, c. 14].

Сьогодні питання цінностей організаційної культуpи, і особливо цінностей у великих оpганізаціях, усе більше привертає увагу теоpетиків і дослідників. Підвищений рівень конкуренції, індивідуальна гнучкість, прихід нових поколінь спонукали бізнес шукати шляхи втримання персоналу заради збільшення прибутків. Інвестиції у розробку нових продуктів, оновлення виробництва, проведення стратегічних сесій – дрібниці, у порівнянні з тим скільки компанії витрачають на утримання персоналу [6, c. 128].

На сьогоднішній день, коли розвиток особистості пов’язаний із розвитком компанії, соціальні практики невідривні від стратегій, а управління ресурсами переплелося із натхненням і спільним баченням – побудова бізнес систем набрала іншого забарвлення. Сьогодні цінності стають основою бізнесу [7, c. 120].

Актуальність теми. У сучасній теорії управління концепція організаційної культури набула статусу одного з найактуальніших і найперспективніших напрямів, одночасно виступаючи передумовою реалізації новітніх управлінських практик. Маловивченими, однак, залишаються питання, пов’язані зі специфікою цінностей організації, які за кордоном вже активно працюють на благо не лише організації, але й суспільства загалом. Сьогодні в менеджменті велика увага приділяється категорії «цінності організації». Сучасний менеджмент визначає цілі організації вторинними по відношенню до певної системи цінностей організаційної культури, за якою і визначається конкретна мета організації. Акцент управління при цьому переноситься із спонукання на мотивацію, від якої залежить ефективність стимулюючої активності при переплетенні інтересів зовнішнього і внутрішнього середовища організації, на формування свідомості, своєї визначальної особливості і навіть певної соціальної місії [3, c. 211].

Компанії «L’Oréal» та «The Body Shop» мають доволі продумані сформовані цінності. Проте, це ще не означає, що вже існуючі їхні цінності будуть діяти постійно і беззаперечно. Сучасний бізнес та технології постійно розвиваються, жорстка конкуренція вимагає чіткої диференціації. Надзвичайно нестабільні економічні умови вимагають складних рішень. У таких стійких умовах невизначеності і складного вибору і людині, і бізнесу, потрібні чіткі орієнтири – цінності, за якими повинен звірятися власний курс [4, c. 13].

Прибуткові компанії на зразок «L’Oréal» та «The Body Shop» сьогодні можуть стати стурбованими тим, що в у зв’язку з їх швидким ростом можуть виникнути серйозні труднощі в управлінні компанією в майбутньому. Бізнес-технології, які застосовуються в компанії, можуть перестати відповідати її розмірам і становищу на ринку. Компанія в таких умовах відчуває потребу в перетвореннях. Кінцевою метою такого перетворення в контексті ідеології стає створення такої організаційної культури на основі нових цінностей, яка забезпечувала б компанії лідируюче положення на ринку.

Безсумніву, такі фактори сприяють активізації теоретичних і практичних досліджень цінностей організаційної культури. Для того, щоб визначити рівень конкурентоспроможності та ефективності функціонування організаційних культур компаній «L’Oréal» та «The Body Shop» потрібно здійснити аналіз цінностей компаній-конкурентів.

Предмет дослідження: цінності компаній-конкурентів «L’Oréal» та «The Body Shop» як найважливіша складова організаційної культури у контексті забезпечення конкуреноспроможності на ринку.

Наукова новизна: вперше було здійснено порівняльний аналіз цінностей двох компаній-конкурентів «The Body Shop» та «L’Oréal» шляхом проведення контент-аналізу текстів, що містять висловлювання чи відомості про цінності організацій. Проведене дослідження дозволяє якісно здійснити об’єктивний та систематичний опис, класифікацію вираженої та прихованої інформації текстів, шляхом підрахунку частоти присутності в текстах слів або висловлювань, які групуються в тематичні категорії. Для проведення дослідження із сайтів компаній було взято тексти про цінності організацій.

Об’єктом контент-аналізу є цінності компаній-конкурентів «The Body Shop» та «L’Oréal».

Предмет – специфіка контексту, визначення семантичної дифузності тексту та встановлення рівня впливу текстів на конкурентоспроможність та ефективність роботи досліджуваних компаній.

Мета – на основі аналізу змісту текстів виявити співвідношення тем, цінностей, категорій в матеріалах про цінності компаній-конкурентів «The Body Shop» та «L’Oréal».

Основні цілі та завдання є практично-прикладними. Серед них:

– визначити цільову аудиторію (на яку цільову аудиторію спрямовані тексти про цінності);

– встановити тематичні, категоріальні, ціннісні акценти у формуванні образу компаній-конкурентів у виголошених ними цінностях;

– сформулювати концептуальні поняття/теми, згадувані в контексті цінностей, зафіксувати їх питому вагу;

– визначити основні прийоми дифузності тексту;

– інтерпретувати одержані дані відповідно до мети дослідження;

– встановити рівень впливу текстів на конкурентоспроможність досліджуваних компаній;

– довести чи спростувати робочу гіпотезу.

Робоча гіпотеза: компанія «L’Oréal» завдяки її цінностям має більшу конкурентоспроможність на ринку, ніж компанія «The Body Shop».

Конкурентоспроможність вимірюється наявністю конкурентних переваг, які є фактором чи комбінацією факторів, що роблять діяльність організації більш успішною у порівнянні з конкурентами і не можуть бути легко повторені конкурентами. Існують джерела конкурентних переваг, що включають організаційні ресурси та можливості, успішність впровадження стратегії, час, новаторство та творчість [1, с. 302].

Ключові фактори успіху для двох аналізованих компаній-конкурентів «The Body Shop» та «L’Oréal», як і для будь-яких компаній, базуються на: науково-технічному рівні виробництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційно-технічному рівні виробничих процесів; фінансово-економічному рівні компанії; рівні персоналу тощо. Кожний із цих ключових факторів може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі. Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єктів досліджень – компаній-конкурентів «The Body Shop» та «L’Oréal».

Обрані для аналізу матеріали про цінності компаній охоплюють увагу великої частини потенційних споживачів, які відвідують сайти компаній, а також персонал компаній-конкурентів та їхніх партнерів, постачальників, дистриб’юторів. Звичайно, така аудиторія є різною за віковою ознакою та інтересами, потребами, поглядами та вимогами.

1. Спочатку для проведення контент-аналізу варто виділити фонову інформацію, що супроводжує тексти цінностей: автори текстів потенційно зацікавлені особи у поданні матеріалу дієвим способом, що вплине на розуміння читачем основоположних принципів діяльності компаній.

2. Сформулюємо провідні теми/категорії та лексичні одиниці з текстів, що належать до цих категорій. Одиницями аналізу були обрані слова, серед яких відшукуються посилання на ту чи іншу категорію, виражену вербальною ознакою. На основі текстів цінностей компаній-конкурентів було виділено ряд спільних категорій з підкатегоріями. Для формування категорій були використані такі вимоги: вичерпність, надійність, взаємовиключеність, узагальненість.

Можна виділити базові теми-категорії «економіка», «навколишнє середовище», «якість роботи компанії», «соціальна сфера», «бізнес-співпраця», «світ».

Текст цінностей компанії «L’Oréal» є більш ґрунтовний стосовно можливості виділення категорій, підкатегорій та слів, що ці підкатегорії характеризують. У порівнянні з цінностями компанії «L’Oréal» цінності компанії «The Body Shop» містять менше інформації про розвиток організації (орієнтації на майбутнє), мало інформації про постачальників та партнерів. Проте, в текстах однаковою мірою відбувається фокусування на захисті навколишнього середовища та соціальній підтримці. Можна стверджувати, що цінності компанії «The Body Shop» розієнтовані на вужчу цільову аудиторію, ніж та, яка є в компанії-конкурента.

Компанія «L’Oréal» на однаково важливому рівні розглядає цінності провадження бізнесу та цінності зорієнтовані на соціальну сферу, навколишнє середовище. Велику увагу компанія «L’Oréal» надає цінностям, що стосуються партнерів, постачальників, акціонерів, дистриб’юторів. Це дуже важливо для процвітання бізнесу і для міцного, стійкого та стабільно зростаючого позиціонування на ринку. Чим сильніший бізнес, тим відповідно більше у компанії з’являється можливостей здійснювати суспільно-корисні справи та приділяти значну увагу захисту природи.

Якщо звертатися до аналізу підкатегорії «організаційна робота» у класифікаторі контент-аналізу цінностей компанії «L’Oréal», то можна спостерігати, що керівництво компанії надзвичайно цінує своїх працівників. Також значна увага приділяється їх самореалізації. В такій компанії працівники відчувають свою значущість та захищеність. Відповідно підвищується ефективність роботи. Отже, цінності компанії «L’Oréal» є більш широкоаспектними та продуманими в плані охоплення інтересів цільової аудиторії – споживачів, потенційних споживачів, працівників компанії, партнерів по бізнесу. У цінностях компанії «L’Oréal» чітко прослідковується орієнтація на прогресивне майбутнє, ніж у цінностях компанії «The Body Shop».

У цінностях компанії «The Body Shop» мало згадується про вигоду від бізнесу, проте особливої уваги заслуговує своєрідне ставлення до споживачів та бачення компанією поняття краси. Краса відображається у простому вмінні бути природнім, бути самим собою. Таке бачення додає оригінальності компанії «The Body Shop». До підкатегорії «захист планети» у «The Body Shop» входить значна кількість лексичних одиниць, що характеризують цю сферу, наприклад, «натуральний», «тестування», «заборона», «піддані небезпеці», «страждання», «захищати», «оновлення», «тропічні ліси», «баланс», «планета», «зелений», «пластик». Отже, ключовими підкатегоріями для тексту компанії «The Body Shop» є «ставлення до споживачів», «соціальне сприяння» та «захист планети». В жодному з цих двох аналізованих текстів не згадується про конкурентів – це є маркером небажання авторів текстів явно показувати їх читачеві [10].

Шляхом математичного підрахунку визначено загальну кількість лексичних одиниць аналізу для подальшої інтерпретації виявлених числових закономірностей. Обидва тексти є структурованими, мають логічну послідовність викладу. Використовуються переважно прості зрозумілі речення. Логічна зв’язність забезпечена завдяки наявності сполучників та використання прийменників. Автори намагалися уникати повторів і тому використовували синоніми та займенники замість деяких іменників, це особливою мірою виражається у тексті компанії «L’Oréal».

Виділивши категорії та зробивши математичні підрахунки, я можу визначити, що поданий матеріал має досить високий ступінь семантичної дифузності тексту. Багато прихованої інформації у текстах виявляється через наявні, відсутні мовні одиниці та їх кількість. Це, перш за все, можна прослідкувати через те, що:

1. У двох аналізованих текстах кількість іменників значно перевищує кількість дієслів. Особливо це виявляється у тексті цінностей компанії «L’Oréal», де кількість іменників (263) більше, ніж вдвічі перевищує кількість дієслів (111). Цей прийом називається конверсія. Автор тексту навмисно використовує конверсію, замінюючи дієслова іменниками (наприклад, співпраця, розширення, використання, підтримка). Прийом використовується для того, щоб людина відключила раціональне мислення і почала сприймати всю прочитану інформацію підсвідомо, тобто некритично, адже відомо, що дієслова примушують людський мозок працювати швидше, а іменники навпаки призупиняють процес мислення. У тексті цінностей компанії «The Body Shop» також кількість іменників (169) перевищує кількість дієслів (106), але це відображено значно меншою мірою. У тексті компанії «L’Oréal» спостерігається велика кількість згадувань назви компанії (20 разів), що сприяє підвищенню запам’ятовуваності та впізнаваності компанії. Такого не можемо сказати про текст компанії «The Body Shop» – назва повторюється лише 2 рази.

2. Текст цінностей компанії «L’Oréal» є більш структурованим, він поділяється на підпункти: «Довіра та взаємна вигода», «Розвиток, що постійно підтримується», «Інновації», «Якість», «Логістика», «Цінності бізнесу», «Цінності працівника», «Цінності відповідального громадянина». Матеріали компанії «The Body Shop» мають такі розділи «Що таке «дух краси»?», «Проти тестування на тваринах. Для захисту тварин», «Підтримка місцевої торгівлі», «Захист планети», «Бізнес заснований на розумінні нашої красивої планети», «Захист прав людини» [9].

Два тексти мають малу кількість дієслів та прикметників, у порівнянні з кількістю іменників, що свідчить про атемпоральне відношення тексту, тобто у поданому матеріалі відсутні заклики, активна дія, будь-який процес.

У тексті цінностей компанії «The Body Shop» 58 прийменників, а у тексті компанії «L’Oréal» – 103. Прийменники є носіями процедурної інформації, тобто вони нам допомагають інтерпретувати подані тексти. Таку ж саму функцію виконують і сполучники, відповідно кількість сполучників (66) більша у тексті компанії «L’Oréal», ніж в тексті компанії «The Body Shop» (44).

Компанія «The Body Shop» у своїх цінностях відстоює більш м’яку та гнучку позицію. Ключовими змістовними підкатегоріями цінностей є «соціальне сприяння», «ставлення до споживачів» та «захист планети», що свідчить про прагнення захищати планету і людство. Компанія вважає таку діяльність єдиним шляхом провадження свого бізнесу. Цінності компанії «The Body Shop» є більш емоційно забарвлені (звертаючи увагу на те, як поетично подається розуміння краси компанією та як виголошується місія компанії – багато епітетів, порівнянь, метафор, вставних конструкцій). Спосіб подання цінностей компанії «L’Oréal» вимагає більшого залучення логічного мислення, когнітивної роботи.

У кожному тексті спостерігається позитивна оцінка власної діяльності двох компаній, що супроводжується обґрунтуванням. Змістова інформація у тексті цінностей компанії «L’Oréal» полягає у розумінні компанією встановлених пунктів тексту як строго визначених, тому подаються більш конкретні, лаконічні твердження та орієнтири на майбутній розвиток. Можна виділити змістово-підтекстову інформацію, яка свідчить про здатність компанії «L’Oréal» чітко продумувати свою діяльність на декілька кроків вперед. Компанія «L’Oréal» цілком відповідає динамізму життя, йде в ногу з часом, що неодмінно цінується у сучасних жорстких ринкових умовах. Постійне повторення у тексті цінностей компанії «L’Oréal» таких характеристик людських взаємин як довіра, повага, чесність, прозорість, порядність свідчить про високий рівень етичності, любові та серйозного ставлення до клієнтів та ведення бізнесу.

Організаційна культура аналізованих компаній є ефективною, адже вона вказує на те, що в компаніях є спільні цінності і «модельна» етика, що працює на всіх рівнях. Це свідчить про лідерство та відповідність цілям. Цінності компаній «L’Oréal» та «The Body Shop» є свідченням того, що компанії відчувають відповідальність перед суспільством – очікування суспільства вимірюються і використовуються для ініціації удосконалень. Аналізовані компанії «L’Oréal» та «The Body Shop» мають виражені ознаки конкурентної сили, що формуються їхніми цінностями:

– компанії володіють технологічною та інноваційною перевагою;

– мають творчий та готовий до перемін менеджмент;

– займають становище лідера на ринку;

– існує стратегія лідера чи відмінна стратегія;

– зростаюча кількість споживачів та покращення відношення споживачів до фірми та її продуктів;

– компанії схоплюють тенденції на рику;

– мають сильно диференційовані товари;

– рівень прибутку вищий, ніж в середньому на ринку [8, с. 234].

Компанії з допомогою своїх цінностей показують, що вони концентрують свою увагу на споживачах, адже задоволення потреб споживачів виступає рушійною силою бізнесу. Питання, пов’язані з лояльністю споживачів, вивчаються, вимірюються і використовуються для удосконалення. Компанії «L’Oréal» та «The Body Shop» є досить конкурентоспроможними, адже вони проводять постійне навчання, інновації та вдосконалення, що широко розповсюджені та інтегровані у загальну систему функціонування компаній.

Порівнюючи цінності компаній «L’Oréal» та «The Body Shop» можна дійти висновку, що компанія «L’Oréal» прагне бути більш, ніж економічно розвиненою компанією, а також хоче служити особливою моделлю і соціальних проблемах та бути максимально корисною для довкілля. Компанія береться за нові соціально відповідальні ініціативи, щоб підтримувати у розвиток у всьому. Фокусування відбувається на постійному удосконаленні якості товару, що досягається систематичним впровадженням інновацій та відкриттям все нових науково-дослідних центрах у багатьох куточках світу. «L’Oréal» надає великого значення етичності по відношенні до людей, з яким має справу по бізнесу: працівники, постачальники, акціонери, партнери. Всі ці чинники впливають на встановлення довіри зі сторони споживачів. Кожна компанія має свою стійку сформовану філософію, яка є стрижнем бізнес діяльності. У цінностях компанії «The Body Shop» також вказується про орієнтацію компанії на дотримання етичних принципів, на захист довкілля, соціальні проекти, відмову тестування на тваринах. Проте у цінностях компанії «L’Oréal», додатково до таких самих цінностей як у «The Body Shop», великий акцент робиться на інноваційності та особливій повазі до людей, котрі допомагають провадити бізнес та цілковитому їм сприянні. Цінності компанії «L’Oréal» є більш деталізованими та усесторонніми, котрі зачіпають всі важливі сфери суспільного функціонування.

Цінності обох компаній є спільними стосовно таких сфер як соціальна активність, якість продуктів, захист довкілля, інноваційність. Припустимо, що ми розуміємо конкурентоспроможність компаній в таких двох аспектах:

1) конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо [1, с. 109].

До вказаного аспекту сміливо можна віднести беззаперечну конкурентну перевагу «The Body Shop» – виробництво продуктів з натуральних інгредієнтів. Хоча так само можна віднести сюди й продукцію «L’Oréal» як надзвичайно інноваційну, науково удосконалену (поєднання якості та безпеки), яка через такі характеристики теж може максимально задовольняти потреби споживачів. До того ж, компанія «L’Oréal» має таку важливу конкурентну перевагу як фокусування на відмінності людей та бажанні задовольнити потреби кожної окремої людини, що визначається компанією як формула успіху бізнесу компанії. Обидві компанії строго слідкують за тим, чи відповідає процес виробництва та якість продуктів міжнародним стандартам. Також, можемо спостерігати, що ареол поширення збуту товарів «L’Oréal» більший, ніж в «The Body Shop». Можемо це прослідкувати на прикладі України.

Тоді розглянемо другий аспект конкурентоспроможності:

2) конкурентоспроможність компанії – це рівень її компетенції відносно інших компаній-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також її окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту, навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо [1, с. 110].

Якщо уважно розглядати цінності аналізованих компаній, то можна прослідкувати, що компанія «L’Oréal» є сильнішою (конкурентоспроможнішою) компанією в тому розумінні, що вона має цінності, що спрямовані на розвиток бізнесу – відповідно відвоювання більш сильнішої конкурентної позиції на ринку. Компанія «L’Oréal» надзвичайно багато уваги приділяє розвитку та добробуту своїх працівників, їхньому професійному зростанню, а також надзвичайно акцентує свою увагу на підтриманні взаємовигідних відкритих стосунків зі своїми партнерами по бізнесу та на важливості правильної та ефективної організації виробництва. Про це дуже мало говориться в цінностях компанії «The Body Shop». Цінності «The Body Shop» переважно спрямовані на задоволення потреб споживачів і мало зачіпають інтереси тих людей від яких теж, без сумніву, великою мірою залежить розвиток бізнесу.

Отже, робочу гіпотезу про те, що компанія «L’Oréal» завдяки її цінностям має більшу конкурентоспроможність на ринку, ніж компанія «The Body Shop» можна вважати підтвердженою. Результати контент-аналізу вказують на те, що цінності компанії «L’Oréal» є більш ефективним засобом впливу на цільову аудиторію, а отже свідчать про вищий рівень конкурентоспроможності на ринку.

Список використаних джерел та літератури

1. Акопова, Е.С. Мировая экономика и международные отношения [Текст] / Е.С. Акопова. – Ростов-на-Дону: Принт, 2001. – 321 с.
2. Армстронг, М. Практика управления человеческими ресурсами [Текст] / М. Армстронг, перекл. с англ. под ред. С.К. Мордвина. – СПб.: Питер, 2007. – 832 с.
3. Вудкок, М., Френсис, Д. Раскрепощенный менеджер [Текст] / М. Вудкок, Д. Фресис. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 305 с.
4. Герчикова, И.Н. Менеджмент [Текст] / И.Н. Герчикова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002. – 685 с.
5. Соколова, Л.В. Організаційно-економічне забезпечення адаптації підприємств до невизначеності бізнес-середовища [Текст] : автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.06.01 / Л.В. Соколова; Ін-т економіки пром-сті, НАН України. – Донецьк, 2006. – 32 с.
6. Фуллер, Д. Управляй или подчиняйся. Проверенная техника эффективного менеджмента [Текст] / Д. Фуллер. – М.: Бизнес-информ, 2002. – 243 с.
7. Цуладзе, А. Большая манипулятивная игра [Текст] / А. Цуладзе. – М.: Алгоритм, 2000. – 340 с.
8. Щёкин, Г.В. Управление бизнесом: Экспресс-курс для деловых людей [Текст] / Г.В. Щёкин. – 4-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2004. – 232 с.
9. Ethics. The L’ORÉAL spirit [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.loreal.com/_en/_ww/html/our-company/the-code-of-business-ethics.aspx. – Last access: 2010. – Title from the screen.
10. Our values [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.the body shop-usa.com/beauty/values/. – Last access: 2009. – Title from the screen.

Перелік ключових слів: цінності, конкурентоспроможність, бізнес, ефективність роботи, компанія, організаційна культура, конкуренти, управління, ринок, конкурентна перевага, споживачі, партнери, розвиток, перcонал.

Науковий керівник: Батіщева Ольга Сергіївна

Вступивши в конфлікт, кожен з його учасників через свої особливості, темперамент поводиться певним чином, тобто існує так званий репертуар поведінки в конфлікті. Як і при спілкуванні у когось поведінка стійка і агресивна, хтось прямолінійний, гнучкий, вразливий, так і більшість конфліктів характеризується тим, що їх учасники прагнуть добитись поставленої мети, часто не звертаючи уваги на інших, що породжує суперництво, напруженість між людьми, проблеми і, навіть, як свідчить історія, війни. Тому пошук конструктивних шляхів вирішення конфліктів є актуальною проблемою сьогодення. Цим обумовлена актуальність даної роботи.

Проблема шляхів вирішення конфлікту залежно від типу темпераменту до кінця не вивчена. А.М. Муталімовою було проведено дослідження на виявлення взаємозв’язків властивостей темпераменту і особливостей міжособових відносин, але не в конфліктній ситуації. Загалом більшість робіт спрямована або на вивчення окремо темпераменту, або конфлікту. Для прикладу – загальні проблеми конфліктів проаналізовані у працях А.Я. Анцупова, Н.В. Гришиної, А.Н. Сухова. Велику увагу приділяють конфліктам окремо у різних сферах – політичні конфлікти – Д.Г. Ольшанський, А.І. Пирогов, в освітніх закладах – Г.В. Антонов, І.О. Вахоцька та ін. Тому, метою даної статті є дослідити особливості вирішення конфлікту залежно від типу темпераменту.

Предметом дослідження є особливості вирішення конфлікту залежно від типу темпераменту.

Теоретичною основою даної роботи стали концепції розроблені такими вченими як: В.А. Семиченко, С.Л. Рубінштейн, а в області конфліктології: А.Я. Анцупов, Н.У. Гришина, Г.В. Ложкін, Н.І. Пов’якель.

В сучасній психології домінуючими є два підходи до розуміння конфлікту. В одному з них конфлікт визначається як зіткнення двох сторін, понять, сил, тобто дуже загально. Другий підхід розглядає конфлікт як зіткнення протилежних сторін, цілей, інтересів, позицій, понять, поглядів опонентів. Тут припускається, що суб’єктом конфліктної взаємодії може бути або окрема людина, або група людей.

Як правило, зміст поняття конфлікт розкривається через наступні значення:

1. Ситуація відкритої, часто довготривалої боротьби; змагання або війна.

2. Стан дисгармонії у відносинах між людьми, ідеями чи інтересами; зіткнення протилежностей.

3. Психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування взаємно виключних імпульсів, бажань чи тенденцій.

Австрійський лікар З. Фрейд вважав, що конфлікт виникає тоді, коли сила дії суспільних умов істотно перевищує здатність людини до сублімації [7, 38].

Услід за З. Фрейдом, австрійський психолог А. Адлер розглядав джерело конфліктів в незахищеності особи перед навколишнім світом, усвідомленні своєї неповноцінності і недосконалості, в прагненні зміцнитися шляхом переваги над іншими. На його думку, спроби звільнитися від відчуття неповноцінності ведуть до невротичних зривів, до конфліктів[5, 221].

На думку американського психолога К. Хорні, основною причиною конфліктів між особистістю та соціальним середовищем є недолік недоброзичливості з боку близьких людей, насамперед батьків, які складають безпосереднє морально-емоційне оточення людини [7, 13].

Що стосується сучасних дослідників, то такі вітчизняні вчені як Р.Л. Кричевський і О.М. Дубовська розглядають конфлікт як дисгармонію особистісних стосунків, А.Т Ішмуратов як хвороба спілкування [6, 21].

А.Я. Анцупов і А.І. Шипилов пропонують інше визначення: «Під конфліктом розуміють найбільш гострий спосіб вирішення значних протиріч, які виникають в процесі взаємодії, яка полягає в протидії суб’єктів конфлікту і зазвичай супроводжується негативними емоціями» [2, 15].

Загалом ми під конфліктом розглядаємо зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб’єктів – сторін взаємодії.

Конфлікт, як будь-яке соціальне явище, має врешті-решт завершитись. Вирішення конфлікту – це результат сумісної діяльності сторін, який характеризується припиненням протиборства і вирішенням проблемної ситуації, що переросла у конфлікт[6, 59]. Однією з найпопулярніших і широко використовуваних у різних сферах життєдіяльності людини є концепція Томаса-Кілмена, в якій він виділяє п’ять основних стилів поведінки в конфлікті – ухилення, пристосування, суперництво, співпраця, компроміс[5, 211]. Стиль поведінки співпадає за значенням, за способом вирішення конфлікту.

Конкуренція, суперництво або протидія характеризується відкритою боротьбою за власні інтереси. Для означеного стилю завжди властива наявність того, що є той, хто виграв, і той, хто програв.

Протилежним до конкуренції є уникнення, відхилення або відхід, який полягає у прагненні вийти із конфліктної ситуації, не вирішуючи її, не поступаючись своїм і не на полягаючи на своєму.

Дечим подібним до уникнення є пристосування. Вказаний тип супроводжується згладжуванням суперечностей за рахунок втрати власних інтересів. Людина не намагається відстоювати власні інтереси і погоджується робити те, чого бажає інший учасник.

Компроміс полягає у врегулюванні розбіжностей, конфронтації через взаємні поступки.

Жодний з виділених стилів не можна назвати однозначно «хорошим» або «поганим». Кожен з них може бути оптимальним і забезпечити якнайкращий ефект в залежності від конкретних умов виникнення і розвитку конфлікту.

Також для конструктивного вирішення конфліктів необхідно враховувати наступні умови :

– систему потреб, мотивів, інтересів;

– внутрішнє уявлення особистості про себе, її «Я образ»;

– природні властивості особистості, її індивідуально-психологічні особливості.

Відомо, що потреби індивіда – це свідома відсутність чого-небудь, яка викликає в особистості бажання до дії[3, 115]. Кількість і різноманітність потреб особистості досить велика, що й зумовило появу різних теорій, які пояснюють поведінку особистості, виходячи з її потреб. Найбільш відомими авторами є А. Маслоу, Д. Маклелланд, Ф. Герценберг.

Мотив – внутрішнє прагнення до діяльності, пов’язане із задоволенням конкретних потреб; сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, які викликають активність особистості[3, 122].

Не менш важливим для розуміння природи конфліктів є поняття «інтерес». Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби особистості, яка спрямована на той чи інший предмет, як до чогось цінного, важливого, привабливого, актуальна потреба. Проявляючи великий інтерес до предмету або події, яка зумовила конфлікт, індивід, використовуючи різні методи, людина може зробити цей інтерес засобом досягнення своїх цілей [7, 201].

Другою характеристикою, яка визначає поведінку особистості в конфлікті, є внутрішнє уявлення особистості про себе, її «Я-образ» («Я-концепція»), розроблена К.Р. Роджерсом. Я – концепція формується в процесі взаємодії особистості з навколишнім світом і є інтегральним механізмом саморегуляції її поведінки.

Та головне місце займає остання характеристика – природні властивості, тобто, що закладено в неї від народження, і, як правило, характеризується ступенем вираження таких динамічних характеристик, як активність і динамічність. Іншими словами говориться про темперамент особистості. Під темпераментом слід розуміти індивідуально-своєрідну динаміку психіки і поведінки, котра однаково виявляється в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотиву, залишається постійною в зрілому віці і в сукупності і характеризує тип темпераменту[8, 9]. Загалом виділяють чотири типи темпераменту.

Наукове поняття основ темпераменту вперше дав І.І. Павлов у своєму вченні про типи нервової системи тварин і людини. Доводячи наявність певної закономірності у вияві індивідуальних особливостей, І. Павлов висунув гіпотезу, що в основі їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів – збудження та гальмування, їх врівноваженість і рухливість[8, 21].

Сила збудження виявляється в здатності витримувати тривале або короткочасне, але сильне збудження, не переходячи при цьому в протилежний стан гальмування.

Сила гальмування розуміється як функціональна працездатність нервової системи при реалізації гальмування.

Врівноваженість характеризує баланс між процесами збудження та гальмування.

Рухливість нервових процесів виявляється в швидкості здатності змінювати збудження та гальмування.

Інертність протилежна до активності.

Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації, які й зумовлюють тип нервової системи. Виділені І.І. Павловим типи нервової системи не тільки за кількістю, а й за основними характеристиками відповідають чотирьом класичним типам темпераменту:

– сильний, рухливий, урівноважений тип – сангвінік;

– сильний, урівноважений, інертний тип – флегматик;

– сильний, неврівноважений тип – холерик;

– слабкий тип – меланхолік

Холерик характеризується підвищеною емоційною реактивністю. Він буває нетерплячим, запальним та різким у стосунках, прямолінійний. Його вольові дії дуже поривчасті. За спрямованістю холерик інтроверт, любить бути в центрі уваги.

Сангвінік характеризується підвищеною реактивністю, він голосно сміється та бурхливо сердиться. Почуття виникають легко і так само легко змінюються, може контролювати свої емоції відповідно до умов середовища. У нього гнучкий розум.

Флегматик спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя. Його реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, а тому флегматики адекватно реагують на впливи зовнішнього середовища. За спрямованістю інтроверт.

Меланхолічному типу темпераменту властива слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів. За спрямованістю меланхолік інтроверт, тому він важко переживає зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови, почувається розгубленим. Він буває надто сором’язливим, замкнутим, боязким та нерішучим.

Таким чином, темперамент містить у собі цілий комплекс природжених особливостей особи, які виявляються при соціальній взаємодії, і особливо яскраво в конфліктних ситуаціях. Отже, можна припустити, що існує опосередкований взаємозв’язок між конфліктністю і темпераментом. Відповідно зовнішня поведінка індивіда проявляється залежно від його темпераменту. Тому припускаємо, що меланхолік більше всього обере шлях пристосування, холерик суперництво, сангвінік обере шлях компромісу або співпрацю, а флегматик уникнення.

Для перевірки гіпотези було досліджено 43 студенти І та ІІ курсів факультету політико-інформаційного менеджменту спеціальності «Психологія». У дослідженні було використано дві методики:

1) тест-опитувальник Г. Айзенка для визначення типу темпераменту. Тест дозволяє визначити величину показників екстраверсії та нейротизму, а для оцінки надійності цих показників підраховують величину показника відвертості. На думку Г. Айзенка, поєднання екстраверсії та нейротизму – емоційної стійкості є властивістю темпераменту, які визначають його тип.

2) методика К. Томаса для визначення стилю поведінки у конфліктній ситуації. В опитувальнику К. Томас описує п’ять стилів вирішення конфлікту – суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування. Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою, дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.

В результаті дослідження типів темпераменту за методикою Айзенка було одержано наступні результати: 44,2% досліджуваних виявилися холериками. У них спостерігаються часті зміни настрою, вони активні, а в той же час імпульсивні, бувають образливими та агресивними і здебільшого оптимістичні. 44,2% – сангвініки. Вони, як правило, є комунікабельними, відкритими, говіркими, жвавими, ініціативними, але часто безтурботними і не завжди схильні доводити справу до кінця. 7% досліджуваних – меланхоліки. Це дуже чутливі люди, як правило, спостережливі, тривожні, мало контактні, дратівливі, багато переживають, песимісти. 4,6% осіб – флегматики. У них помітна розміреність, спокій, надійність.

Дані, отримані в результаті методики Томаса, наступні:

39, 5% опитуваних надали перевагу стилю компроміс. Особи з вибором такого шляху вирішення конфлікту досягають угоди шляхом взаємних поступок. 27,9% досліджуваних обрали стиль суперництва. Вони прагнуть добитися своїх інтересів у збиток іншому. 14% – стиль співпраці. Вони, як учасники взаємодії приходять до альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін. 11,6% досліджуваних надали перевагу стилю пристосування. Для людей, які обирають даний шлях характерне принесення в жертву власних інтересів заради іншого. Лише 7% опитуваних обрали стиль уникнення. Вони характеризуються як відсутністю прагнення до кооперації, так і відсутністю тенденції до досягнення власної мети.

Оскільки завданням дослідження було з’ясувати шляхи вирішення конфлікту залежно від типу темпераменту, проаналізувавши дані, ми виявили, що більшість холериків обрали такий стиль вирішення конфлікту як суперництво – 52,6%, інші шляхи вирішення конфліктів у холериків розподілились так – 26,3% холериків обрали стиль компромісу, 15,8% з них надали перевагу стилю співпраці, 5,3% – стилю пристосування, і жоден з холериків не обрав стиль уникнення (Рис. 1).

Шляхи вирішення у сангвініків розподілились наступним чином. Найбільший відсоток сангвініків – 63,2% обрали стиль компромісу, по 10,5% виявлених сангвініків надали перевагу таким стилям вирішення конфлікту, як суперництво, співпраця, уникнення. Лише 5,3% сангвініків обрали стиль пристосування.

Всі флегматики обрали стиль співпраці, однак їх кількість мала, що не дозволяє стверджувати , що для флегматиків характерний такий стиль вирішення конфлікту як співпраця, а не уникнення як зазначалось у гіпотезі.

66,7% меланхоліків обрали такий стиль вирішення конфлікту як пристосування, а 33,3% з них надали перевагу стилю уникнення.

Виявлена закономірність частково підтверджує гіпотезу. Однак, що стосується флегматиків і меланхоліків, то стверджувати про зв’язок між шляхом вирішення конфлікту і темпераментом складно, адже їх відсоток замалий для певного висновку.

В результаті проведеного дослідження ми прийшли до наступних висновків.

На основі проведеного теоретичного аналізу і емпіричного дослідження ми з’ясували, що є опосередкований взаємозв’язок між конфліктністю і темпераментом. Відповідно зовнішня поведінка індивіда проявляється залежно від його темпераменту. Так, флегматика досить складно вивести із себе і затягнути у конфлікт, тоді як холерик може завестись миттєво. В результаті проведеного емпіричного дослідження ми отримали наступні результати – 52,6% холериків обрали стиль суперництва, 63, 7% сангвініків стиль компромісу. Цей факт дозволив частково підтвердите те, що холерики схильні обирати стиль суперництва порівняно з іншими типами темпераменту, а сангвініки надають перевагу компромісу.

Перспективою наших подальших досліджень буде виявлення гендерних особливостей шляхів вирішення конфлікту.

Ключові слова: конфлікт, темперамент, вирішення конфлікту, конкуренція, уникнення, пристосування, компроміс.

Список використаних джерел та літератури:

1. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введенние в конфликтологию. – К.: МАУП, 1996. – 103 с.

2. Гришина Н.В. Психология конфликта. – Спб.: Питер, 2001. – 464 с.

3. Джелалі В.О. Психологія вирішення конфліктів: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – Х. – К., 2006. – 320 с.

4. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.

5. Ложкін Г.В., Пов’якель Н.І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2006. – 416 с.

6. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. – К.: Академвидав, 2006. – 424 с.

7. Райгородский Д.Я. Психология личности. Т. 1. Хрестоматия: издание второе, дополненное. – Самара: Бахрах – М., 2000. – 448 с.

8. Семиченко В.А. Психологія. Темперамент. – Київ-Полтава:Форміка., 2001. – 168 с.