О. Я. Чепіль,

Національний університет «Острозька академія», м. Острог

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПЕЦИФІКИ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ НІМЕЦЬКОЇ СПІЛЬНОТИ У ДІЛОВОМУ СПІЛКУВАННІ

У статті здійснено ґрунтовний аналіз особливостей комунікативної поведінки німецької спільноти у стандартних ситуаціях ділового спілкування за допомогою ситуативної моделі Й. Стерніна, загальнонаукових методів дослідження та методу контрастивного аналізу зокрема. Ефективність міжкультурної мовної комунікації  розглядається через призму культурних чинників, які визначають не лише сегменти мовного коду, але й усі складові процесу комунікації: принципи, норми, комунікативні стратегії і тактики, тип кодової системи: вербальну та невербальну.

Ключові слова: комунікативна поведінка, комунікативні норми, комунікативна особистість, національна специфіка, ділове спілкування.

NATIONAL PECULIARITIES OF GERMANS’ COMMUNICATIVE BEHAVIOUR IN BUSINESS COMMUNICATION

A thorough analysis of the peculiarities of Germans’ communicative behavior by means of Y. Sternin’s situation model in business communication has been made in this article. The variety of general scientific methods and the method of contrastive analysis in particular have been applied to fulfill the objectives of the article. The effectiveness of intercultural communication is to be viewed through cultural factors determining therefore not only language code segments but all other constituent parts of communication, such as its principles, norms, communicative strategies and tactics, code system: verbal and non-verbal. The main object of the process of communication is a human being that belongs to a certain cultural group of people united by a common language and culture and acts as a communicative personality. The key characteristics of the communicative personality are as follows: motivational, cognitive and functional. The article deals with the functional characteristic. It determines both verbal and non-verbal means of communication according to the main laws of communication, its maxims and rules of etiquette.

Key words: communicative behavior, communicative norms, communicative personality, national peculiarities, business communication.

ОСОБЕННОСТИ ПРОЯВЛЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ СПЕЦИФИКИ КОММУНИКАТИВНОГО ПОВЕДЕНИЯ НЕМЦЕВ В ДЕЛОВОМ ОБЩЕНИИ

В статье представлен глубокий анализ особенностей коммуникативного поведения немцев в стандартных ситуациях делового общения, применив ситуативную модель Й. Стернина, общенаучных методов исследования и метода конрастивного анализа, в часности.

Ключевые слова: коммуникативное поведение, коммуникативные нормы, коммуникативная личность, национальная специфика, деловое общение.

Вступ. У центрі міжкультурної комунікації знаходяться представники різних лінгвокультур. Незалежно від того, хто виступає джерелом інформації і, відповідно, є її адресантом, або  – кому призначене повідомлення і виконує при цьому функцію адресата, обидва виступають носіями унікальних лінгвокультурних спільнот, які демонструють моделі комунікативної поведінки своєї культури.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Зважаючи на накопичений інформаційний ресурс зразків комунікативних ситуацій представників німецької спільноти у різних суспільно-екномічних сферах, вважаємо недостатньо розкритим питання системного аналізу   комунікативної поведінки німецької спільноти та методології її опису у діловому спілкуванні. З огляду на авторитетну позицію ФРН у Європейському Союзі, значні інтеграційні звязки із Украіною, підтримку України на міжнародній арені та перспективи тісної співпраці у науковій, екномічній та соціо-культурній сферах, дослідження особливостей комунікативної поведінки німецької спільноти у діловому спілкуванні – є особливо актуальним.

Огляд останніх досліджень і публікацій. Вивченню особливостей міжкультурної комунікації присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема С. Г. Агапова, Ф. С. Бацевича, Є. М. Верещагіна, П. М. Донець, В. Г. Костомарова, В. В. Красних, Г. Г. Почепцова, Т. Б. Фрік, О. В. Яшенкової.

Дослідження комунікативної особистості як продукту і носія лінгвокультури розглядаються у працях Ф. Бацевича, Ю. Караулова, О. Тарасової, О. Леонтьєва, Й. Стерніна, О. Яшенкової. Особлива увага була приділена доробкам сучасного дослідження Х. Леонтій „ Deutsch -Ukrainische Wirtschafts – Kommunikation“ (Etnographisch – gesprächsanalytische Fallstudien), присвяченої дослідженню німецько-української економічної комунікації з позиції етнографічного та мовного аналізу двох культур.

Завдання цієї статті полягає у дослідженні методології національних особливостей комунікативної поведінки німецької спільноти у діловому спілкуванні та здійсненні системного аналізу її опису. Незважаючи на недостатність моделей опису комунікативної поведінки, було розглянуто три моделі її опису, представлені М. Севіл-Тройк, Ф. Бацевичем та Й. Стерніним. У цій статті було використано ситуативну модель комплексного опису комунікативної поведінки учасників спілкування, запропоновану Й. Стерніним за допомогою загальнонаукових методів дослідження  та методу контрастивного аналізу зокрема.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективність міжкультурної мовної комунікації  розглядається через призму культурних чинників, які визначають не лише сегменти мовного коду, але й усі складові процесу комунікації: принципи, норми, комунікативні стратегії і тактики, тип кодової системи: вербальну та невербальну.

Головним суб’єктом мовної комунікації є « людина, яка належить до певної лінгво-культурної групи людей, обєднаних  мовою та культурою, – і реалізує себе у процесі інформаційного обміну як комуніктивна особистість». [ 7, с. 191-192]

Базовими параметрами, які характеризують комунікативну особистість є : мотиваційний, когнітивний та функціональний.

З огляду на завдання та  мету цієї статті, розглядаємо функціональний параметр, який передбачає володіння як вербальними так і невербальними засобами спілкування, їх уміле використання у відповідності до основних законів спілкування, максим втілення та правил етикету.

Ключовою характеристикою комунікативної особистості є її комунікативна поведінка. Сучасна укранська дослідниця О. Яшенкова розглядає її як « сукупність норм і традицій спілкування певної лінгвокультурної спільноти, що реалізується в комунікації». [ 7, с.197]  Логічним вважаємо її розподіл на нормативну комунікативну поведінку та ненормативну комунікатвну поведінку, у випадку недотримання комунікативних норм.

Комунікативні норми складають визначені правила комунікативної поведінки, прийнятні у певній лінгвокультурній спільноті.  Відповідно норми комунікативної поведінки можливо класифікувати у чотири групи: загальнокультурні, ситуативні, групові та індивідуальні. [ 7, с.198-199]

Розглянемо особливості прояву цих комунікативних норм як складових комунікативної поведінки на прикладі німецькомовної спільноти.       Загальнокультурні норми притаманні усій лінгвокультурній спільноті і передбачають слідування встановленим правилам ввічливості та етикету. Як правило, вони стосуються ситуацій із повсякденного життя, які відображають інтеракції людей. Як зазначає у своєму дослідженні Х. Леонтій, у представників німецької спільноти особливо вираженими є почуття поваги до іншої людини, доброзичливість, відсутність агресії, звичка вітатися до незнайомих людей в будинку, у ліфті, не очікуючи при цьому розвитку подальшої інтеракції. [ 9] На противагу українцям, у яких привітання спонукає до продовження розмови, або  підтримання звичайної ”Small talk “. Обов’язковим атрибутом при вітанні або прощанні – є посмішка, а також особливе висловлювання вдячності за будь-які елементарні речі.

Ситуативні норми комунікативної поведінки обумовлюються певною екстралінгвістичною ситуацією та статусним характером учасників спілкування. Так, наприклад, якщо відбувається зміна ситуації спілкування – при цьому можлива зміна соціальних ролей та комуніктивної поведінки комунікантів. Зважаючи на статус комунікантів, розрізняють вертикальну та горизонтальну моделі комунікативної поведінки. Для представників німецької спільноти характерною є горизонтальна модель ( рівний – рівний). Наприклад, у діловому спілкуванні керівник вітається із підлеглими за руку, цікавиться як справи, у манерах проявляє повагу. Крім того, на підприємстві все більше пропагується образ свободи, вільних стосунків, через вживання “ duzen”    ( звернення на “ ти”, замість звернення на “Ви”), а також культура власного підприємства. На малих/середніх підприємствах – dress-code  не строгий, одяг – як спосіб самовираження та власної індивідуальності. [ 9]

Групові норми комунікативної поведінки. Вони притаманні певній субкультурі і проявляються відмінними рисами вербальної та невербальної комунікації. Групові норми комунікативної поведінки не є специфічними у представників німецької спільноти, оскільки у суспільстві є собливо виражена гендерна рівність чоловіків та жінок.

Індивідуальні норми комунікативної поведінки характеризують специфічні риси комунікативної поведінки та комунікативний досвід особистості і відображають відповідність або невідповідність загальнокультурним нормам.

Важливим аспектом етноспецифіки комунікативної поведінки є знання комунікативного табу, яке передбачає уникнення деяких тем, форм та використання мовних засобів у комунікативній ситуації. Для представників німецької спільноти неприйнятним є обговорення сфери приватного життя та фінансових статків. Натомість вони охоче обговорюють сферу політичного життя, надання благодійності тощо.

За допомогою методу контрастивного аналізу та застосувавши для аналізу етноспецифіки комунікативної поведінки німецької спільноти у діловому спілкуванні  ситуативну модель опису Й. Стерніна,  вдалося встановити форми прояву національної специфіки комунікативної поведінки німецької спільноти у діловому спілкуванні.

Особливості   вербальної комунікативної поведінки у сфері телефонного спілкування може бути продемонстроване такими прикладами:

„ Magirus GmbH, Friedrich Treuer, Guten Tag.“ // „ Magirus GmbH, Treuer, Guten Tag.“

У стандартному привітанні можливі два варіанта, проте представлення свого імені разом із прізвищем є більш прийнятним.  Привітання  немає бути надто розгорнутим, адже може викликати певне роздратування через очікування на власну репліку.

Наприклад: “ Magirus GmbH, Abteilung Public Relation und Schulung, mein Name ist Melissa Meyer – Huberschmitz. Was kann ich für Sie tun?“ [10 ]

Ефективним є використання  методу: „ James Bond“. „ Mein Name ist Bond, James Bond“.

Наприклад, такі звернення є найбільш оптимальними:

„Guten Tag, Herr Franz – Friedrich Treuer, Magirus GmbH.“

„Guten Tag, Herr Franz – Treuer, Magirus GmbH.“ [ 10]

Національна специфіка вербальної комунікативної поведінки німецької спільноти у стандартних ситуаціях ділового спілкування характеризується прямолінійністю, відкритістю, послідовністю викладу думки, критикою, обгрунтуванням власної точки зору, вираженою формою ввічливості через використання форм Konjuktiv 2 у питальних реченнях.

Наприклад, використовуючи ввічливе звернення для повідомлення інформації, вживають форми Konjuktiv 2, Imperativ, Infinitiv, ввічливу форму займенника Sie:

• Dürfte ich etwas dazu sagen?
• Entschuldigung, ich würde gern etwas dazu sagen.
• Zu diesem Punkt möchte ich gern Folgendes anmerken.
• Ich würde gerne eine Bemerkung zu diesem Thema machen.
• Erlauben Sie mir, dass ich Ihnen widerspreche.
• Denken Sie nur an… [10 ]

Розглядаючи приклади ввічливого звернення через перебивання співрозмовника, відзначається обовязкове вживання слова bitte :

• Bitte lassen Sie mich kurz noch meinen Gedanken zu Ende führen!
• Geben Sie mir bitte noch einige Sekunden!
• Einen Augenblick bitte, darf ich das noch eben abschliеßen?
• Einen Moment Geduld bitte, ich bin gleich fertig. [ 10]

Вміння вести дискусію, аргументувати свою позицію, коректно представляти заперечення, або сумнів, вказувати спочатку на позитивну сторону, але лише потім на заперечення або критику, може бути продемонстровано такими прикладами:

• Sie haben zwar Recht, aber ich meine trotzdem, dass….
• Ich verstehe, was Sie sagen, aber…
• Das stimmt zwar, aber….
• Ja, aber ich möchte doch darauf bestehen dass….
• Auf der einen Seite stimme ich Ihnen zu, wenn Sie sagen, dass…., aber auf der anderen Seite sollte man nicht außer Betracht lassen, dass….
• Mir bleiben da doch noch so einige Zweifel. [ 10] 

Проявом комунікативної лакунарністі  вербальної поведінки німців у порівнянні з українцями є політична коректність, яка передбачає заборону вживання певних слів, висловлювань в обговоренні, які можуть вказувати на гендерну або расову дискримінацію. [11 ] Прикладами таких висловлювань, які трактуються як дискримінаційні є такі:

– “Die Ausländer nehmen uns die Arbeitsplätze weg”. ( укр. “Іноземці забирають наші робочі місця.”

• “Die Aussiedler bekommen Wohnungen und wir nicht.” ( укр. “Переселенці отримують житло, а ми – ні”.)
• “Brasilianer sind große Ballkünstler, Frauen können nicht einparken, Rheinländer sind immer fröhlich und Jugendliche hängen nur rum – oder doch nicht?!” [12, с.11 ]

До особливостей прояву етноспецифіки невербальної комунікативної поведінки можна віднести: невиражена надмірно жестикуляція, стриманість, темп мовлення – середній, артикуляція чітка, виклад повідомлення послідовний, аргументований, не перебивають співрозмовника, тон – нейтральний. У порівнянні з українцями, які перед початком ділових переговорів більше часу відводять для “ Small talk”, німці набагато швидше переходять до обговорення конкретної справи, що може здатися проявом бездушності або недостатньої поваги. Особливу увагу вони приділяють плануванню робочих справ, чітко розмежовують речі, які мають пріоритет; важливу роль відіграє “team work” – обговорення ділових справ із співробітниками. Високо цінуються власні ідеї, інноваційність мислення, а не лише знання справи. Прикладом ендемічності невербальної поведінки німців є стукання кістками пальців по столу під час обговорення на знак схвалення.

Для характеристики соціального символізму, що включає опис символіки одягу, подарунків, їжі, зовнішньості, грошей та матеріальних витрат тощо, були виявлені також певні етноспецифічні риси німецької спільноти. На противагу українцям, які надмірно приділяють увагу багатьом деталям зовнішного вигляду, атрибутам зовнішності для формування власного іміджу, німці характеризуються більшою стриманністю, дотриманням нейтральності в одязі, охайності; надається перевага діловому костюму. Проте такі узагальнення не стосуються малих та середніх підприємств ( напр. Immobilien Geschäft), в яких дресс-код – не такий строгий. [9 ]

У питанні грошей та матеріальних витрат – проявляють ощадливісь, ретельне планування бюджету; значну частину витрат планують на дітей ( їх фізичний та інтелектуальний розвиток, престижні навчальні заклади), харчування, дозвілля.

Висновки і перспективи дослідження. Отже, ми зробили спробу проаналізувати та навести приклади характерних особливостей комунікативної поведінки німецької спільноти у стандартних ситуаціях ділового спілкування за допомогою ситуативної моделі Й. Стерніна, яка у перспективі може бути використана для параметричного аналізу комунікативної поведінки. Відзначимо, що систематизація фактичного матеріалу для дослідження національно-культурної специфіки комуніктивної поведінки певного етносу є важливим завданням, оскільки як сама мова, комунікація так і суспільство перебувають у стані перманентних змін, відтак потребує нових методів та моделей опису.

Література

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Флорій Бацевич.   – К.:Академія, 2004. – 344с.
2. Дейк ван Т.А., Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. ван Дейк; пер. с англ.: сб. работ/сост. В. В. Петров под ред. В. И. Герасимова. – М.: Прогресс, 1989. – 312 с.
3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 464с.
4. Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. / Виктория Владимировна Красных. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2001. – 270с.
5. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації / Георгій Георгійойвич Почепцов. – 2-ге вид. доп. – К.: Видавничий центр «Київський університет», 1999. – 308 с.
6. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми:[ підручник ] / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава, 2008. – 712 с.
7. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації :[ навчальний посібник ]  / Ольга Володимирівна Яшенкова . – К.: Видавничий центр «Академія», 2010. – 312с.
8. Craig R.T. Communication Theory as a Field / R.T. Craig // Communication Theory. – 1999. – Vol. 9. – P.119-161.
9. Leontiy Deutsch-Ukrainische Wirtschafts-kommunikation / Halyna Leontiy// Etnographisch – gesprächsanalytische Fallstudien. – Wiesbaden:GWV Fachverlage GmbH, 2009. – 507 s.

Джерела ілюстративного матеріалу

10. Materialien für den Unterricht: Arbeitswelt Kommunikative Fertigkeiten Discussion [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.wirtschaftsdeutsch.de . – Дата звернення: 05.01.2017.
11. Laura Momo: Ein Infofilm zu Rassismus [Електронний ресурс] – Режим доступу: bpb.de/mediathek/197285/rasismus-begegnen. Дата звернення: 13.12.2016.
12. Werner Bergmann Was sind Vorurteile? // Informationen zur politischen Bildung. Berlin, №271, 2009. – S. 5-11.

На підвалинах сучасної мовознавчої прагматики винятково посилилась зацікавленість гендерними параметрами особистості. Це зацікавлення було викликане як зміною наукової діяльності, так і змінами в соціальній сфері, адже дослідження у сфері мовної комунікації останнім часом виявляють, що вітчизняну лінгвістику поняття «гендер», взаємодія жінка–чоловік та їхні позиції зацікавлюють у більше широкому аспекті, наприклад у плані ментальності і етнокультурної специфіки.
Нині найбільш актуальним напрямом аналізу рис чоловічого та жіночого мовлення вважається вивчення стратегій мовленнєвої поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з обов’язковим урахуванням культурної традиції конкретного суспільства, що й обумовлює актуальність нашого дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням особливостей гендерної поведінки займалися такі науковці як: Т.В. Говорун [1], О. Єсперсен [3], А.В. Кириліна [4], О.Є. Клещова [5], Ю.П. Маслова [7], Л.І. Ставицька [10], Д. Таннен [11], які не лише теоретично, а і на практиці визначили основні гендерні стереотипи та особливості мовлення різних статей.
Мета статті: визначити гендерні особливості комунікативної поведінки.
Виклад основного матеріалу дослідження. Уперше проблема статі у взаємозв’язку з мовою виникла в античні часи при осмисленні категорії граматичного роду. Найдавнішою і довгий час єдиним припущенням про мотиви появи та функціонування в мові категорії роду була символіко-семантична, що ґрунтувалася на співвідношенні природно-біологічної категорії «sexus» з граматичною категорією «genus». Прибічники символіко-семантичної гіпотези вважали, що граматичний рід утворився під дією природної приналежності наявності людей різної статі. Хоча точки зору на детермінованість категорії роду з біологічною реальністю в ряді аспектів не сходилися, єдино вірною була думка про прямий зв’язок природної статі та граматичного роду. Припущення ґрунтувалися на двох атрибутах міфологічного мислення – анімізмі і антропоморфізмі. Символіко-семантичну гіпотезу репрезентували вчені, що значно повпливали на лінгвістику (В. Гумбольдт, К. Герде та ін), що спричинило її тривке панування в лінгвістичному описі. Тому, основоположною є та обставина, що для тлумачення поняття екстралінгвістичної вмотивованості категорії роду дослідники користувалися своїм невербальним досвідом. Це спричинило те, що: чоловічий рід став першорядним через приписування імен, що припадають під нього, семантики сили, активності, ентузіазму. В свою чергу, імена жіночого роду, супроти чоловічому, характеризувалися пасивністю, підпорядкованістю.
Становлення та посилений розвиток гендерних досліджень в мовленнєвій діяльності припадає на прикінцеві десятиліття XX століття, що пов’язано зі переворотом наукової парадигми в гуманітарних науках під дією постмодерністської філософії.
Так ще у 1922 р. О. Єсперсен приурочив цілий розділ ґрунтовної праці про генезис і розвиток мови рисам жіночої мовної компетенції. Він акцентує увагу на тому, що жінки використовують іншу, ніж чоловіки, лексику, більш ладні до евфемізмів і менш до лайкам. За О. Єсперсеном, на прикладі спільнот емігрантів та інших відокремлених груп, де зберігається рідна мова і не вивчається нова, можна зробити висновок, що жінки більш консервативні у застосовуванні мови. Саме тому, жінки частіше залишаються монолінгвальними, а чоловіки швидше засвоюють нову мову. Однак не враховувалося, що вивчення нової мови чоловіками було продиктовано необхідністю працювати і пояснюватися іноземними мовами. Знаходячись в домашньому, більш замкненому оточенні, у жінок такої необхідності не виникало. На синтаксичному рівні жінки, за спостереженням О. Єсперсена, прагнуть до еліптичних структур і паратаксису, і у мовленнєвій діяльності чоловіків частіше зустрічається гіпотаксис, чому цей науковець дає більш високу оцінку і на цьому підґрунті робить умовивід про інтелектуальну першість чоловіків [3, с. 250].
Сучасне розуміння процесів категоризації, відхід від визнання неупередженої істини, зацікавленість суб’єктивним та приватним життям людини, поширення модерних теорій особистості, приміром теорії соціального конструктивізму, спричинили перегляд наукових домінант вивчення категорій етнічність, вік і стать, що інтерпретувались попервах як біологічно детерміновані. Новий підхід забажав і уживання нової термінології, такої, що цілком відповідає методологічним пристроям дослідників. Це і стало поштовхом до уведення в науковий опис терміна гендер. Цей підхід природно стимулював вивчення лінгвістичних механізмів прояву гендерних особливостей в мові та комунікації. У цьому ж напрямку підштовхувала вчених і феміністська критика мови, яку ряд дослідників відносить до однієї з складових постмодерністської філософії [4, с. 56-57].
Визнання лідерства мови призвело до так званого «лінгвістичного повороту» в гуманітарних науках – історії, соціології, антропології та ін. Мова при такому підході розглядається як засіб доступу до знання про нелінгвістичні феномени. З’являються нові джерела аналізу: від дослідження художнього тексту вчені приходять, з одного боку, до дослідження «дембельських альбомів» та щоденників підлітків, мови фахових об’єднань, чоловіків і жінок, субкультур, малих груп і – з іншого – до опису різноманітних видів інституційної комунікації, лінгводіагностиці і багатьом іншим напрямкам, ціль яких – одержати інформацію, якою оперують суб’єкти.
Одним із найбільш видатних досліджень у сфері гендерної лінгвістики є книга Дебори Таннен «Ти мене просто не розумієш. Жінки і чоловіки в діалозі». Автор розглядає комунікативні непорозуміння у комунікації осіб різної статі та трактує їх різними правилами, що висуває громадськість до чоловіків та жінок, а також специфікою соціалізації в дитячому та підлітковому віці. Протягом життя в чоловіків і жінок виробляються розбіжні мотиви поведінки, різні стратегії і тактики порозуміння. І саме це підкреслює наші наголошення на стереотипність та культурні традиції соціуму. Мовленнєва поведінка чоловіків, зазвичай, має на меті досягнення і збереження свободи та панівного статусу. Від жінок же соціум чекає хисту йти на поступки, на компроміс та емоційності. Ці відмінності, згідно з концепцією Д. Таннен, ведуть до розбіжностей як у цілях комунікації, так і в інтерпретації висловлювань. Ті ж самі мовні штампи можуть аналізуватися і з позиції статусу і з позиції сприяння до взаємозв’язку, солідарності та допомоги. Оперуючи тими самими фразами, жінки та чоловіки можуть керуватися різними мотивами і нарізно інтерпретувати слова опонента, чим ідентифікуються власні якості мовця, та формуються різні стилі спілкування [11, с. 164].
До прикладу, надання підтримки та допомоги можна розтлумачити як вияв співдружності і зміцнення взаємозв’язків. Проте, можна помітити в допомозі і натяк на бажання показати свою першість і домінантність у взаємовідносинах. Тому, у кожній культурі побутують традиції і обряди спілкування, що не є однаковими для чоловіків і жінок. Наприклад, під час застілля першість слова частіше всього є у чоловіків. Адже жінка навряд зможе бути тамадою. Саме тому, Д. Таннен говорить про гендерлект – соціально та культурно обумовлені атрибути у комунікації жінки та чоловіка. Теорія гендерлекту не підтримується одностайно в лінгвістиці, проте, що та модель, що розроблена Д. Таннен, володіє пояснювальною силою, про що свідчить неймовірна популярність даної праці.
У межах комунікативно дискурсивного напряму дуже цікавим і потенційно неодмінним чимдалі частіше стає лінгвістичне конструювання гендеру в комунікативній взаємодії індивідів у різноманітних видах дискурсу, мовна поведінка чоловіків і жінок з позицій теорій соціальної ідентичності, комунікативна адаптація та інтеракціонізм, які і є об’єктом дослідження. Через те, що у великому національному масиві емпіричних даних методом інтеракційного аналізу було неодноразово обґрунтовано, що дискурсивна діяльність чоловіків та жінок дуже відрізняється одне від одного, що спричинює появу комунікативної асиметрії на користь чоловіків і прилаштовує їхній панівний соціальний статус.
Також, Т. Говорун зазначає що гендерні стереотипи – це набір загальноприйнятих та консервативних норм і суджень, які мають відношення до статусу жінок і чоловіків, норм поведінки, мотивів їхніх вчинків і характеру потреб. Гендерні стереотипи засновують вже існуючі гендерні відмінності і взаємостосунки [1, с. 304].
Науковець Л.П. Крисін же говорить, що «…результатом дослідження розбіжностей чоловічого та жіночого спілкування у різноманітних мовленнєвих суспільствах є такі розбіжності, що торкаються достатньо периферійних ділянок мови та лише у деяких випадках можуть створювати труднощі при комунікації» [6, с. 20].
Від цього і йдуть особливості сприйняття комунікації: чоловіче характеризується зазвичай лівою півкулею головного мозку, що відповідає за аналітичне мислення людини і відповідне вербальне відображення та жіноче, яке характеризується і лівою, і правою півкулями, що відповідає за обробку інформації, і вона в свою чергу відображена в символах й образах, а не лише у словах [9, с. 102].
Аналіз комунікативної поведінки чоловіка та жінки у моногамних і гетерогамних групах дають можливість визначити деякі найбільш поширені та стереотипні гендерні стратегії й тактики, що є залежними від різних типів сприйняття навколишнього середовища і пояснюють гендерні особливості в комунікативних процесах [6, с. 11].
З огляду на практику, більшість жінок у процесі мовної комунікації віддані стилю співробітництва, а чоловіки використовують стиль конкуренції, тому кожен має специфічні способи комунікації: жінки зазвичай дотримуються по черговості мовлення, а чоловіки прагнуть до домінування та самоствердження.
Але найголовнішою відмінністю вважається відношення до зворотного зв’язку, так як побутує думка, що жінка сприймає відповідь на повідомлення не стільки як реакцію на відповідне повідомлення як таке, скільки як ознаку взаєморозуміння; чоловіки в свою чергу сприймають його суто як інформацію, що може не бути збігом з їх розумінням, і тому як таке, з приводу якого можна мати сумнів, а інколи і помилятись [7, с. 177].
Відповідно до цього є різні стилі мовлення жінок та чоловіків: чоловіче мовлення не надто емоційне забарвлене, адже чоловіки більш вдумливо підбирають для свого висловлювання слова. Жіноче мовлення значно відрізняється, так як їхні слова більше витончені та насичені експресивною лексикою [4, с. 55].
Гендерні особливості статей виникають на різних соціальних рівнях, які формують комунікативну поведінку індивідууму. «Під комунікативною поведінкою розуміємо сукупність норм і традицій спілкування народу, вікової, професійної та ін. групи» [5, с. 232].
Дослідивши особливості жіночої та чоловічої мовленнєвої діяльності варто зазначити низку відмінностей. У жіночому письмовому мовленні:
• характерним є безліч вступних слів, модальних конструкцій та обставин, що мають на меті вираження невпевненості;
• схильність до використання кліше та так званої «книжкової лексики»;
• вживання оціночних висловлювань (слів і словосполучень), уникнення називання особи чи імені;
• значна образність мови при розповіді про почуття, використання прислівників та прикметників, що емоційно забарвлює мовлення;
• часто трапляються конструкції у вигляді «прислівник + прислівник» та прості і складносурядні речення, синтаксичні звороти, що містять у собі з подвійне запереченням, також текст є більш емоційно забарвленим і більше використовується пунктуаційних знаків.
Особливості чоловічого мовлення:
• повторюване використання вступних слів, а саме констатації фактів;
• вживання одноманітних лексичних прийомів, коли говориться про вираження емоцій та використання найменшої емоційної індексації;
• низька ступінь використання пунктуації при емоційному напруженню мови [4, с. 56–57].
Отже, атрибути мовного стилю жінок та чоловіків виражається у аспекті мови та мовної поведінки. Приміром, чоловіки частіше прагнуть керувати тематикою розмови, є більш категоричними та більше перебивають співрозмовника. Суттєво, що це відрізняється від поширеної думки, чоловіки говорять більше ніж жінки. Речення чоловіків, зазвичай є коротшими від речень жінок. Також, варто зазначити, що в жіночому мовленні переважають абстрактні іменники, а в чоловічому – конкретні. Чоловіки частіше уживають іменники і прикметники, тим часом жінки оперують більше дієсловами. Чоловіки використовують переважно відносні прикметники, а жінки, в свою чергу, якісні. Чоловіки тяжіють до використання дієслів доконаного виду в дійсній заставі. Мова жінок в переважній більшості складається з великої концентрації емоційно забарвленої мови, а чоловіки використовують більше нейтральні вислови. Частіше всього жінки ладні до інтенсифікації схвально забарвленої оцінки. Чоловіки частіше користуються негативною оцінкою, залучаючи лайку та інвективи. Також вони досить часто використовують сленгові слова і вирази, а також не літературну та ненормативну лексику: [10].
Одним з психолінгвістичних аналізів творів, проведених Є.І. Горошко, показало, що для жінок властивим є те, що вони вживають більше чуттєвий стиль. Саме тому для жінок характерно ширше використання словника і більш точний та складніший синтаксис речень. Наслідки асоціативного дослідження теж засвідчили, що жіночі асоціації є більш розгорнутими, а чоловічі резонанси інсценують переважно стереотипізованість: [3, с. 190].
Для жіночої асоціативної позиції характерні більш різнопланові реакції, більша частина реакцій прикметникам. У чоловіків же, в свою чергу, в реакціях переважають іменники. Також у жінок мінімізована кількість незгод від реагування, жінки переважно реагують словосполученнями.
Також, за допомогою детального опису мовленнєвої поведінки, можна визначити певні гендерні характеристики, а саме: комунікативну привітність, здатність підтримувати контакт у комунікації, міміка, жести, гучність мовлення та його емоційне забарвлення тощо.
Висновки. Отже, якщо узагальнити вищезазначене, то можна стверджувати, що жінкам та чоловікам властиве використання двох протилежно різних стилів мовлення. Чоловіче мовлення прямолінійне, жорстке, у певній мірі грубе, у жінок же воно у деяких випадках наївне, м’яке та спокійне. Велику роль у процесі мовної комунікації мають гендерні особливості, які найчастіше є провідним критерієм комунікативної поведінки та зумовлюють стереотипні сприймання про комунікативні ролі чоловіка й жінки у процесі мовленнєвої комунікації.

Список використаних джерел та літератури

1. Говорун Т. В. Гендерна психологія [Текст]: навч. посіб./ Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. – К.: Вид. центр «Академія», 2004. – С. 304.
2. Горошко Е.И. Гендерные особенности электронной коммуникации в Интернете [Текст] / Е. И. Горошко // Право і безпека. – Х., ХНУ ВС, 2005. – № 4/6. – С. 189-192.
3. Есперсен О. Философия грамматики [Текст] / О. Есперсен, пер. с англ. В. В. Пассека и С. П. Сафроновой. – М.: Изд–во иностранной литературы, 1958 – С. 400.
4. Кирилина А. В. Развитие гендерных исследований в лингвистике [Текст] / А. В. Кирилина // Филологические науки. – 1998. – № 2. – С. 51-58.
5. Клещова О. Є. Мовлення чоловіків і жінок у соціолінгвістичному аспекті [Текст] / О. Є. Клещова // Лінгвістика: зб. наук. Праць ЛНУ ім. Тараса Шевченка. – № 3 (24). – Ч.2. – Луганськ, 2011. – С. 232.
6. Крысин Л. П. Проблема социальной и функциональной дифференциации языка в современной лингвистике [Текст] / Л. П. Крысин // Современный русский язык: Социальная и функциональная дифференциация / Рос. Академия наук. Ин–т русского языка им. В.В. Виноградова. – М.: Языки славянской культуры, 2003. – С. 11–33.
7. Маслова Ю. П. Чоловічі та жіночі особливості мовленнєвої діяльності у сучасному дискурсі (на прикладі друкованих ЗМІ) [Текст] / Ю. П. Маслова // [Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка]. – К., 2010. – С. 176-179.
8. Першай А. Гендерные аспекты речевого поведения [Текст] / А. Першай // Журнал «Иной Взгляд»: Международный R179T альманах гендерных исследований. Май 2000. – №2.– Минск, 2000. – С. 11-12.
9. Снегова Т.И. О гендерной стереотипизации образа юриста [Текст] / Т. И. Снегова // Гендер: Язык. Культура. Коммуникация / Материалы ІІІ Международной конференции 27–28 ноября 2003г. – М.: МГЛУ, 2003. – С. 102-103.
10. Ставицька Л. О. Мова і стать [Електронний ресурс] / Л. О. Ставицька. –Режим доступу: http://krytyka.kiev.ua/articles/s9_6_2003. html. – Назва з екрану.
11. Tannen D. Du kannst mich einfach nicht verstehen. Warum Maenner undFraue aneinender vorbeireden / D. Tannen. – Hamburg, 1991. – 164 p.

An article is devoted to the research of the influence of censorship on the professional activity of English and Ukrainian periodicals’ representatives.

Актуальність теми визначається загальним спрямуванням сучасної науки та встановленням особливостей мовної й мовленнєвої поведінки людини взагалі, та її гендерних особливостей, відображених в різних типах дискурсу. Розбіжності у мисленні представників різних статей та національностей, що відображається й у їх науковій діяльності є нагальним питанням у сучасному соціумі. Відповідно, мовлення людей є віддзеркаленням того,що вони породжують, у нашому випадку – публіцистичні тексти, які постійно контролюються цензурою.
Предметом дослідження є особливості та відмінності комунікативної поведінки чоловіків і жінок різних національностей, відображені на сторінках мас-медіа та вплив цензури на діяльність представників ЗМІ а об’єктом – статті чоловіків та жінок у сучасних журналах та газетах.
Метою дослідження є виявлення й систематизація особливостей впливу цензури на комунікативну поведінку чоловіків і жінок у ситуаціях неформального міжгендерного спілкування, представлених в сучасних англомовних та україномовних журналах та газетах.
У статті застосовано такий метод дослідження як контент-аналіз, а також методи контекстуального, компонентного, кількісного та статистичного аналізу, що дають змогу аналізувати лексично-стилістичні особливості писемного мовлення чоловіків та жінок
Aмepикaнcькi дocлiдники George Gerbner and Percy H. Tannenbaum poзглядaють тepмiн «цeнзуpa» як нaбip oбмeжeнь, якими кopиcтуєтьcя нapoд [2]. Aлe ключoвим в цьoму cлoвi є визнaчeння – caмooбмeжeння. Цe caмooбмeжeння жуpнaлicтiв, пиcьмeнникiв, peдaктopiв aбo iншиx пpaцiвникiв пpecи, зaвдaнням якиx є увaжнo дocлiдити «виxiдний пpoдукт», виxoдячи з нaцioнaльниx, мopaльниx, peлiгiйниx ocoбливocтeй. A цe cпpичиняє тaк звaну «мopaльну xвopoбу». Вчeнi, дocлiджуючи цю пpoблeму, пpoвeли eкcпepимeнт, щo cклaдaвcя з тpьox фaз – в Нью Йopку, Чикaгo тa Лoc Aнджeлeci, здiйcнили кoнтeнт – aнaлiз у вcix мac мeдia, дocлiджувaли фaйли тa дoкумeнти, cтeжaчи зa пpoцecoм нaпиcaння тa oпублiкувaння cтaтeй, звepтaючи ocoбливу увaгу нa пpoцec «пiдбиpaння пpaвильнoї iнфopмaцiї» [2].
Згiднo з нeзaлeжниx виcлoвiв aмepикaнcькиx жуpнaлicтiв, oпублiкoвaниx в вiдoмoму пepioдичнoму видaннi “ San FranZiskGo”, цeнзуpa є нeгaтивним явищeм, ocкiльки є oбмeжeнням iндивiдуaльниx думок.
Paзoм з тим, в iншиx пepioдичниx видaнняx з’являютьcя cтaттi, пpo вaжливicть тa пepeвaги цeнзуpи в ЗМI. Тaк, Ashwini Ambekar зaпeвняє, щo cупepeчки щoдo цeнзуpи в мac мeдia нiкoли нe пpипинятьcя. Пoшиpeння iнфopмaцiї чepeз ЗМI є нeгaйним, тoму мoжe мaти дaлeкocяжнi наслідки
Нами було проаналізовано періодичні видання “ San FranZiskGo” за 2011 рік. В xoдi eкcпepимeнту, cepeд мaтepiaлiв нe булo виявлeнo жoдниx iмeн чи нaзв opгaнiзaцiй, лишe публiчнi зaпиcи, якi нiкoли i нiщo нe iдeнтифiкувaли. Тoбтo, пpoвoдитьcя уникнeння кoнкpeтики, дaєтьcя лишe 30% oтpимaнoї iнфopмaцiї. Cтpax пepeд уpядoм, нa думку вчeниx, є гoлoвнoю пpичинoю icнувaння цензури [1].
Виявлено, що poбoтa пpecи бeз цeнзуpи тa жopcткoгo кoнтpoлю нeмoжливa [3]. Нa думку влacникa New York Times, пoтpiбeн cвiй влacний cтиль тa жopcткий вiдбip уciєї зiбpaнoї iнфopмaцiї. “Cutting out the “flabby or redundant prose in longer pieces” the reduction would make for a better paper”, – зaпeвняє Sulzberg.
Oтжe, ЗМI вiдiгpaють вaжливу poль в життi cуcпiльcтвa, тoму нaд ними здiйcнюють жopcткий кoнтpoль. Вчeнi дocлiджують цeнзуpу в мac мeдia, пpoвoдячи eкcпepимeнти, oпитувaння жуpнaлicтiв тa aнaлiз їx влacниx iнтepв’ю. Зa дaними циx дocлiджeнь, булo виявлeнo, щo бiльшicть пpaцiвникiв ЗМI здiйcнюють caмoкoнтpoль, виxoдячи з влacниx eтичниx пepeкoнaнь тa кepуючиcь пoтpeбaми cпoживaчiв. Oднaк, дeякi пpaцiвники ЗМI тa вчeнi, щo дocлiджувaли цe питaння cпpиймaють цeнзуpу як утиcк їx «cвoбoди cлoвa».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Coкoлoв A. В. Пoнятиe o coциaльнoй кoмунникaции. Oбыдeнoe и нaучнoe пoнимaниe кoмунникaции / Coкoлoв A. В. Oбщaя тeopия coциaльнoй кoмунникaции: Учeб. Пocoбиe. – CПб. : Миxaйлoв, 2002. – 460 c.
2. Coates J. Women, Men and Language: A Sociolinguistic Account of Sex Differences in Language. – NY: Longman, 1986. – 323 p.
3. Helga Kotthoff,Ruth Wodak .Communicating. Gender in context, 1994. – 45-56 c.

Ключові слова: жінка, чоловік, комунікативна поведінка, гендерна комунікація.

 This article deals with the peculiarities of male and female communicative behavior.

Keywords: woman, man, communicative behavior, gender communication.

Спілкуючись люди рідко задумуються над тим, що характер їхньої розмови, стиль та тональність, стратегія та рухи залежать від гендерних та комунікативних чинників.

Комунікативну поведінку як жінок, так і чоловіків зумовлюють такі фактори: сформовані культурно-історичні традиції, місце проживання, вік, соціальний статус, рівень освіти і т.д. Саме тому гендерна диференціація досить помітно відображається в ситуативній мовленнєвій поведінці індивідів.

Вербальна активність більше притаманна комунікативній поведінці жінок, ніж чоловіків. Вони полюбляють спілкуватися та відверто обговорювати самі інтимні подробиці та моменти, як свого життя, так і чужого, а ще більше – розповідати почуті новини. Але це питання досить спірне, оскільки  чимало дослідників стверджують, що навпаки­­­­ –  чоловіки розмовляють більше.

Дослідження та спостереження показують, що в порівнянні з мовою чоловіків в мові жінок значно рідше зустрічається вульгарна лексика. Хоча така тенденція певною мірою змінилася за останні декілька років як у молодих дівчат, так і у жінок середнього та старшого віку. Намагаючись не відставати від чоловіків практично ні в чому, жінки поряд з представниками сильної статі застосовують у своїх розмовах все те, що раніше було доступно лише чоловікам. Найчастіше це проявляється в змішаних компаніях, або при сварках один з одним, щоб показати хто «крутіший» і більш владний.

Великий вплив на мовну поведінку людей, а саме молоді, мають субкультури. Панки, емо, хіпі, рокери все більше проникають в повсякденну мову і чоловіків, і жінок. Тут не звертається увага на відмінність між жінками і чоловіками, а тому і жаргон їхній використовується незалежно від гендерних відмінностей.

Осягання та вироблення у молодої людини навичок гендерної культури дає можливість формувати неупереджене ставлення до здібностей та статусу людини незалежно від її статевої належності, орієнтувати навчально-виховний процес на принципи егалітарності, на найповнішу самореалізацію особистості в освоєні будь-яких сфер людської життєдіяльності з урахуванням специфічних архетипів. Гендерна рівність є показником культури нації.

Простежується відмінність між статями і у зорових контактах: як правило, жінки прямо дивляться у вічі співбесідника, тоді як чоловіки намагаються уникати відвертого погляду. На думку дослідників, українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Вони здатні розрізнити не менше десяти емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу тощо [4, с. 158]. Чоловіки здебільшого виділяють лише один стан – антипатію.

Тон розмови відіграє також велике значення. Дуже часто саме тон може розповісти про настрій людини. «Від 60 до 90% правильних суджень про людину, її внутрішній стан ґрунтується на вмінні розшифровувати характеристики голосу і манери говорити» [3, с. 67].

Зазвичай жінки поводяться одна з одною як конкурентки. У різностатевих взаєминах переважно вдаються до іронії чи гніву, розмовляють на підвищених тонах. Натомість чоловіки більш дружелюбні у взаєминах один з одним.

Отже, поняття гендерної комунікації є досить актуальним, а особливо у поєднанні з невербальним спілкуванням.  Здавалося, все уже вивчено та досліджено, але з кожним роком стилі та манери спілкування змінюються, що дає поштовх для все нових відкриттів та феноменів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конева О. В. Психология общения / О. В. Конева. — Ярославль, 1992.
2. Лабунская В. А. Невербальное поведение / В. А. Лабунская. – Ростов‑на‑Дону : издательство Ростовского университета, 1986. – 135 с.
3. Стахів Марія. Український комунікативний етикет: навч.-мет. посібник / М. Стахів / – К : «Знання», 2008.
4. Хорст Рюкле. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. / Рюкле Хорст – М. : Интерэксперт : Инфра – 1996. – 227 с.