Науковий керівник: ст. викл. к.психол.н. Коцюк Юрій Анатолійович
Національний університет “Острозька академія”

У статті розглянуто питання про роль та місце інвестиційної стратегії для підприємства. Проаналізовано та обґрунтовано основні проблеми та складові формування процесу інвестиційної стратегії підприємства для реалізації інноваційних проектів.

Ключові слова: інвестування, інвестиційна стратегія, стратегічне планування, інвестиційна діяльність, інвестиційні проекти.

The article deals with the role and place of the investment strategy for the enterprise. The main problems and components of forming the process of the investment strategy of the enterprise for the implementation of innovative projects are analyzed and substantiated.

Key words: investment, investment strategy, strategic planning, investment activity, investment projects.

Постановка проблеми. За нинішніх обставин, функціонування національних компаній одними з основних завдань є завоювання або вдосконалення і підтримання своєї довгострокової позиції на ринку з урахуванням постійних змін зовнішнього середовища. Щоб досягти більшої конкурентоспроможності, компаніям необхідно покращити свій бізнес, тобто застосовувати інновації. Джерелом інновацій є інвестування в матеріальні та нематеріальні активи, які дозволяють компаніям отримувати конкурентні переваги у досить мінливому світі. Це особливо важливо, оскільки компанії переходять на світові ринки, де посилюється боротьба за споживача. У цьому контексті набуває все більшого значення розвиток інвестиційної діяльності компанії, основною метою якої є реалізація інвестиційної стратегії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У економічній літературі є невизначеність у тлумаченні терміну “інвестиційна стратегія”. Наприклад, Т.В. Майорова, вважає “інвестиційна стратегія – це процес формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення” [4]. Це також підтверджується аналізом роботи видатних українських та російських вчених, серед яких робота В.Г. Федоренко, Л.М. Борщ, В. Козаченко, І.О. Бланк, А.А. Пересадок та ін., які інтерпретували “інвестиційну стратегію” в якості “системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення”. У той же час існує також процесний підхід до визначення сутності поняття. Подібне визначення знайдено у монографії Н.А. Хрущ, в якій інвестиційна стратегія ототожнюється з процесом його розвитку. З позиції Б.М. Щукіна інвестиційної стратегії являє собою довгостроковий узагальнений план управління капіталом. Він обраний відповідно до стану макроекономічного середовища, самого інвестора, інвестиційного ринку, його економічних та комерційних інтересів [5]. В свою чергу, А. Череп вважає, що інвестиційна стратегія являє собою систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлених загальними завданнями його розвитку й інвестиційною ідеологією.

У той же час окремі вчені порівнюють поняття “стратегічне планування інвестиційної діяльності” та “інвестиційна стратегія”. Стратегічне планування інвестицій є одним з найважливіших елементів стратегічного управління і розробляє заходи взаємоузгоджені часом, ресурсами та виконавцями, щоб отримати прибуток, інвестуючи в найбільш перспективних з точки зору ринкових умов, діяльність підприємства.

Незважаючи на велику кількість робіт з цього питання, проблеми впровадження ефективної інвестиційної стратегії залишаються невирішеними та проблематичними. Ось чому ця тема та структура дослідження є актуальною, містить теоретичну та практичну цінність і заслуговує на увагу.

Метою даної статті є узагальнення теоретичних положень про інвестиційну діяльність. Аналіз, дослідження та оцінка основних методів та підходів, які мають істотне значення у формуванні стратегії інвестиційної діяльності на підприємствах в умовах інноваційного розвитку.

Виклад основного матеріалу. У сучасних економічних умовах інноваційна політика підприємств тісно пов’язана з інвестиційною політикою, яка спрямована на стимулювання інвестицій у промислові інновації. Інвестиційна діяльність компанії займає багато часу та здійснюється через конкретизацію інноваційних напрямків з урахуванням перспективи, а саме формування інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія представляє собою сукупність довгострокових цілей для інвестиційної діяльності підприємства, які зумовлені загальними положеннями його розвитку та інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Вибір інвестиційної стратегії та оцінка альтернативних інвестиційних рішень, які найкраще відповідають цілям компанії та перспективам розвитку, допоможуть визначити ряд факторів, що впливають на вибір інвестиційної стратегії підприємства з метою забезпечення економічної безпеки, життєвого циклу компанії; загальної стратегії розвитку бізнесу; стану зовнішніх та внутрішніх ринків інвестиційних ресурсів; привабливості інвестицій компанії як інвестиційного об’єкта тощо.

Процес розробки інвестиційної стратегії в системі економічної безпеки включає такі етапи, як: 1. Визначення цілей і задач інвестиційної діяльності. 2. Аналіз стану внутрішнього і зовнішнього середовища з позиції інвестиційної діяльності. 3. Формування інвестиційної програми та визначення методів досягнення інвестиційних цілей. 4. Визначення джерел фінансування. 5. Формування сценаріїв реалізації та альтернативних проектів. 6. Визначення ризиків діяльності та шляхів їх мінімізації. 7. Розрахунок ефективності найбільш пріоритетного проекту. 8. Оцінка ефективності розробленої інвестиційної стратегії. 9. Розробка шляхів реалізації інвестиційної стратегії [4]. Порядок та зміст основних етапів розвитку інвестиційної стратегії ще не гарантують успіху на бізнес-ринку, якщо відсутня узгодженість дій у сфері інвестування.

У формулюванні інвестиційної стратегії, також доцільно враховувати такі  можливі проблеми як:

– неефективність управління інвестиційними ризиками. Це пов’язано з тим, що капіталовкладення в інноваційну діяльність фірми характеризуються підвищеним ризиком, пов’язаним із невизначеністю отримання прибутку від впровадження;

– недооцінка важливості та пріоритету інноваційної та інвестиційної стратегії у вітчизняних компаніях. Це тому, що стратегія інновацій не є пріоритетом у корпоративному плані.

Слід також зазначити, що при формуванні інвестиційної стратегії для забезпечення економічної безпеки потрібно звернути увагу на:

– приналежність країни інвестора до комісії FATE (Financial Action Task Force on Money Laundering – Міжнародна комісія боротьби з легалізацією кримінальних доходів), яка контролює країни, які не відповідають міжнародним стандартам боротьби з незаконними фінансовими операціями;

– готовність допомогти власнику інвестора, а значить і стратегічному партнеру, вести свій бізнес та адаптуватися до певних змін у діяльності, пов’язаних із залученням інвестора.

Ефективність інноваційної діяльності в значній мірі залежить від наявності фінансових ресурсів, які створюють умови для формування інвестиційних проектів. Проте також потрібно визначити джерела надходження цих ресурсів.

Інвестиційні проекти, що проводяться компаніями, відрізняються за характером, обсягом, тривалістю, рівнем головної організації, що координує або фінансує інвестиційну програму. Іншими словами, кожен інвестиційний проект залежить від параметрів, що підлягають аналізу та оцінці.

Якщо пропонуються різні інвестиційні проекти то порівняння необхідно проводити за різними критеріями: капіталовкладення, інвестиційний період, тривалість життя та процентні ставки. Порівнюють вартість декількох інвестиційних проектів із використанням порівняльного розрахунку витрат. Найбільш вигідним є інвестиційний проект за найнижчими витратами.

В рамках інвестиційного проекту особливо важливим кроком є аналіз ризику проекту та визначення основних методів його зменшення. У сучасній діловій літературі та передових методах найбільш часто використовуваних методів аналізу ризиків, аналізу чутливості, методу сценарію та методу Монте-Карло, який визначає основні змінні проекту, визначає їх потенційні відхилення та прогнозування поведінки цих змінних у невизначеному середовищі. Найважливішими методами управління ризиками проекту є страхування, хеджування та диверсифікація [6, стор. 115].

Висновки.  Щоб узагальнити все це, можна стверджувати, що розробка та реалізація інвестиційної стратегії в практичній діяльності компанії, дозволить забезпечити досягнення цілей, орієнтованих на розвиток підприємства в економічний сектор соціальної сфери. Інвестиційна стратегія дозволяє визначити інвестиційні можливості компанії та забезпечити їхню реалізацію вчасно. Також було проаналізовано основні етапи процесу розробки інвестиційної стратегії, основні критерії, що впливають на інвестиційні проекти, та можливі проблеми які можуть виникнути при розробці інвестиційної стратегії.

Література

1. Фіщенко О.М. Формування інвестиційної стратегії на промислових підприємствах. Активізація та підвищення ефективності інвестиційних процесів в Україні. Донецьк, 2010. С.74–79.
2. Вівчар О. І. Прагматизм формування інвестиційної стратегії як інструмент забезпечення економічної безпеки бізнесу. Львів, 2015. С. 64–66
3. Відоменко І.О., Кривша Є.В. Сучасні підходи до розробки інвестиційної стратегії підприємств. Економіка харчової промисловості. 2010. С.8-13.
4. Майорова, Т. В. Інвестиційна діяльність. Навч. посібн. К., 2009. С. 376.
5. Щукін Б.М. Інвестування. Навч. посібн. К., 2009. С.228.
6. Москвін С.О. Проектний аналіз. К.,1998. 368 с.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, ризик інвестиційної діяльності, нечіткі методи моделювання, адаптивні нейро-нечіткі мережі, моделювання в середовищі MATLAB.

В работе указано преимущества использования нечетких методов при исследовании рисков, связанных с инвестиционной деятельностью. Разработана адаптивная нейро-нечеткая сеть. Определены входы, которые делятся на две группы: характеризующие финансовую устойчивость предприятия и те, которые определяют инвестиционную деятельность за определенный период. На основе этой модели проведен анализ инвестиционного климата пищевой отрасли в Украине.

Ключевые слова: инвестиционная деятельность, риск инвестиционной деятельности, нечеткие методы моделирования, адаптивные нейро-нечеткие сети, моделирование в среде MATLAB.

In this work indicated the advantages of using fuzzy methods at research of risks associated with investment activities. We developed adaptive neuro fuzzy network. Defined inputs, which are divided into two groups: those that characterize the financial stability of the enterprise and those that determine the investment over time. Based on this model, analyzed the investment climate in Ukraine food industry.

Key words: investment, risk investment, fuzzy modeling methods, adaptive neuro fuzzy network, modeling in MATLAB.

Економічні процеси по своїй природі є складними. Рішення, що приймаються для підтримки всіх етапів їх реалізації характеризуються неповнотою, невизначеність і недостатністю інформації, тому для їх адекватного моделювання потрібно використовувати нові методи. Нечіткі множини безумовно є одним із пріоритетних напрямків розвитку теорії моделювання, оскільки методи, що базуються на теорії нечітких множин можна застосувати майже до усього комплексу проблем, що ставить перед собою моделювання та такі методи дають задовільні результати.

Дослідженням нечітких методів моделювання економічних процесів займалися видатні вчені. Л. Заде, засновник теорії нечітких множин та нечіткої логіки. Дюбуа Д., Прад А., розвивали аналіз невизначеності на основі теорії нечітких множин, запропонували використовувати дані методи в експертних системах та реляційних базах даних. А.Кофман, систематизував та виклав в своїй праці основи теорії нечітких множин, та використанні її в широкому спектрі практичних застосувань. Серед російських вчених хотіли б звернути вашу увагу на двох: Орловський С.А., котрий описав та вдосконалив способи прийняття рішень на основі нечітких множин, Недосекін А.О., якому належить аналіз ризиків фондових інвестицій, що базується на нечітких множинах. Серед вітчизняних варто відзначити в першу чергу Сявавка М.С, автора багатьох праць з нечіткого моделювання, багато досліджень пов’язанні з аналізом лінгвістичної змінної, Матвійчука А.В., який займається дослідженням економічних систем на основі нечіткої логіки, Штовбу С.Д., діяльність якого пов’язана з проектуванням економічних систем на основі нечіткої логіки в середовищі MATLAB.

Мета роботи полягає у розробці нового методологічного підходу до моделювання ризиків інвестиційної діяльності підприємств на основі адаптивних нейро-нечітих систем.

Інвестиційна діяльність розглядається як однин із видів фінансової діяльності підприємства. Фінансова діяльність підприємства пов’язана з багатьма ризикам, що визначають степінь впливу непередбачуваних явищ на результати діяльності підприємства.

Обмеження і недоліки застосування «класичних» формальних методів при вирішенні слабкоструктурованих завдань (серед яких є задачі оцінки ризиків інвестиційної діяльності) є наслідком сформульованого основоположником теорії нечітких множин Л.А. Заде «принципу несумісності»: «… чим ближче ми підходимо до вирішення проблем реального світу, тим очевидніше, що при збільшенні складності системи наша здатність робити точні й упевнені висновки про її поведінку зменшуються до певного порогу, за яким точність і впевненість стають майже взаємовиключними поняттями ». [5]

Використання нечіткої логіки найбільш математично адекватне для рішення проблеми оцінки ризиків в процесі управління ними. Використовуючи нечітку логіку для обробки не детермінованих даних, можна оперувати лінгвістичними змінними, які є більш природними для людського розуміння при описанні елементів економічних систем.

Нечітка логіка заснована на використанні таких оборотів природної мови, як “далеко”, “близько”, “високий”, “низький” тощо. Діапазон її застосування дуже широкий – від побутових приладів до управління складними процесами. Разом із тим, для того, щоб використовувати теорію нечіткості на комп’ютерах, необхідні математичні перетворення, що дозволяють перейти від лінгвістичних змінних до їхніх числових аналогів в ЕОМ. [3]

Апарат нечіткої логіки підходить для моделювання ризиків, що пов’язані з інвестиційної діяльністю підприємства, так як враховує ряд важливих факторів:

–         багато взаємозв’язків між елементами системи із труднощами піддаються кількісному опису й формалізації;

–         важко кількісно описати вихідні сигнали в економічній системі (вихідну інформацію для моделювання);

–         важливу роль відіграють стохастичні процеси;

–         невід’ємною частиною таких систем є процес прийняття рішення людиною;

–         різні рівні економіки вимагають різного опису. [1]

Нечіткі нейронні мережі (fuzzy-neural networks) здійснюють висновки на основі апарату нечіткої логіки, проте параметри функцій приналежності налаштовуються з використанням алгоритмів навчання нейронних систем. Тому для підбору параметрів таких мереж застосуємо метод зворотного поширення помилки, спочатку запропонований для навчання багатошарового персептрона. Для цього модуль нечіткого управління представляється у формі багатошарової мережі. Нечітка нейронна мережа як правило складається з чотирьох шарів: шару фазіфікаціі вхідних змінних, шару агрегування значень активації умови, шару агрегування нечітких правил і вихідного шару.

Найбільше поширення в даний час отримали архітектури нечіткої нейронної системи виду ANFIS і TSK. Доведено, що такі мережі є універсальними аппроксіматорами. [4]

Комплексний фінансовий аналіз повинен враховувати усі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищесказане, система коефіцієнтів для оцінки фінансового стану має відповідати таким вимогам:

• фінансові коефіцієнти мають бути максимально інформативними і давати цілісну картину стійкості фінансового стану;

• в економічному змісті фінансові коефіцієнти в основному мають бути однакового спрямування (збільшення коефіцієнта означає поліпшення фінансового стану);

• для усіх фінансових коефіцієнтів мають бути зазначені числові нормативи мінімального задовільного рівня або діапазону змін;

• фінансові коефіцієнти повинні розраховуватися тільки за даними публічної бухгалтерської звітності підприємств;

• фінансові коефіцієнти повинні давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі (порівняно з іншими підприємствами), так і у часі (за ряд періодів).

На основі цих вимог пропонується використовувати п’ять показників, які найчастіше застосовуються і найповніше характеризують фінансовий стан підприємства:

• коефіцієнт автономії або фінансової незалежності;

• коефіцієнт поточної ліквідності;

• коефіцієнт оборотності авансованого капіталу;

• рентабельність операційної діяльності;

• рентабельність власного капіталу. [2]

Також, окрім параметрів даного коефіцієнтного методу, до важливих факторів, що визначають рівень інвестиційного ризику. Нами додано ще 2 фактори, які відповідають в більшій мірі за інвестиційну складову.  Ними стали обсяг інвестиції та термін окупності.

Під час обрахунків використовували показники господарської діяльності підприємства Приватне акціонерне товариство “Виробниче Об`єднання “Конті» за період 2001-2011 роки . Дане підприємство було обрано у зв’язку з тим, що на протязі обстежуваного періоду до нього залучались додаткові фінансові кошти, а також воно безперебійно функціонувало протягом усього період, з невеликими спадами діяльності під час кризи 2008 року.

Таблиця 1

Річна фінансова звітність діяльності ПрАТ “Виробниче Об`єднання “Конті за 2001-2011 роки (Баланс)

Таблиця 2

Річна фінансова звітність діяльності ПрАТ “Виробниче Об`єднання “Конті за 2001-2011 роки (Звіт про фінансові результати)