Птушка А.С., канд. філол. наук, доцент

ХНУ імені В.Н. Каразіна, м. Харків

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТУ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Використання інтернету на заняттях з іноземної мови.        Птушка А.С. У статті докладно розглядається використання Інтернету на заняттях з іноземної мови. Проаналізовано усі позитивні моменти впровадження Інтернету під час навчання іноземної мови. Результати дослідження показали, що Інтернет є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів та те, що використання інформаційних технологій дозволяє зробити навчання більш ефективним та індивідуалізованим.

 Ключові слова: іноземна мова, Інтернет, інформаційні технології,  навчання, спілкування.

Использование интернета на занятиях по иностранном языку. Птушка А.С. В статье подробно рассматривается использование Интернета на занятиях по иностранному языку. Проанализированы все позитивные моменты внедрения Интернета во время изучения иностраного языка. Результаты исследования показали, что Интернет является очень богатым источником потенциальных учебных ресурсов и то, что использование информационных технологий позволяет сделать обучение более эффективным и индивидуализированным.

  Ключевые слова: иностранный язык, Интернет, информационные технологии, обучение, общения.

The usage of the internet on the lessons of foreign language. Ptushka А.S. The usage of the Internet on the lessons of foreign language is thoroughly examined in the article. All positive moments of introduction of the Internet during the learning of foreign language are analysed. The results of the research showed that the Internet was the very rich source of potential educational resources and that the usage of information technologies allowed to do learning more effective and individualized.

  Key words: foreign language, Internet, information technologies, learning, communication.

Використання Інтернету на заняттях з іноземної мови – одна з умов успішного вивчення іноземної мови. Сучасні інформаційні технології мають бути ефективним інструментом, який полегшить засвоєння знань, зробить навчання інтерактивним, цікавим, наочним та індивідуальним.

Інтернет є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів. Сьогодні можна побачити багато розробок з методики вивчення іноземної мови за допомогою ресурсів Інтернету, а також існують прихильники ідеї вивчення іноземної мови лише за допомогою зазначеної мережі, без традиційної роботи з підручником [1; 3].

Мережа Інтернет надає необмежені можливості викладачам іноземної мови для отримання будь-якої інформації. Заняття можливо зробити цікавішим, а момент підготовки до заняття швидким і ефективним. Враховуючи зазначене, актуальність обраної теми пов’язана із зростаючими вимогами до рівня оволодіння іноземною мовою та підвищенною зацікавленністю до пошуку ефективних засобів навчання іноземної мови і міжкультурної комунікації у ВУЗі.

Новизна роботи полягає у поглибленному вивченні використання Інтернету на заняттях з іноземної мови. Метою статті є розкриття значення використання Інтернету на занятті з іноземної мови як засобу стимулювання процесу навчання. Об’єктом дослідження є вплив Інтернету на процес навчання і на процес формування знань, навичок та умінь. Предмет дослідження становить Інтернет як засіб підвищення ефективності навчального процесу на заняттях з іноземної мови.

Сьогодні використання інформаційних технологій – одна з умов успішного вивчення іноземної мови. Тому викладач іноземної мови повинен, окрім ґрунтовної фахової підготовки, володіння сучасною комунікативною методикою, використовувати інформаційні технології на усіх етапах навчання – це вимога часу. Сучасні інформаційні технології мають бути ефективним інструментом, який полегшить засвоєння знань, зробить навчання інтерактивним, комунікативно спрямованим, цікавим, наочним та індивідуальним.

Неможливо заперечити, що Інтернет є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів. Можливості використання Інтернет-ресурсів величезні. Глобальна мережа Інтернет створює умови для одержання будь-якої необхідної студентам і викладачам інформації: країнознавчий матеріал, новини з життя молоді, статті з газет і журналів, необхідна література та інше.

Відомо, що основна мета вивчення іноземної мови – формування комунікативної компетенції, всі інші цілі реалізуються в процесі здійснення цієї головної мети [2]. Комунікативний підхід має на увазі навчання спілкуванню і формування здатності до міжкультурної взаємодії, що є основою функціонування Інтернету. Поза спілкуванням Інтернет не має змісту – це міжнародне багатонаціональне, крос-культурне суспільство, чия життєдіяльність заснована на електронному спілкуванні мільйонів людей в усьому світі, що говорять одночасно. Включаючись у нього на заняттях з іноземної мови викладач створює модель реального спілкування. Спілкуючись у щирому мовному середовищі, забезпеченому Інтернетом, студенти виявляються в справжніх життєвих ситуаціях. Залучені до вирішення широкого кола реалістичних і цікавих завдань, студенти навчаються спонтанно і адекватно на них реагувати, що стимулює створення оригінальних висловлень, а не шаблонову маніпуляцію мовними формулами. Але, незважаючи на величезні плюси використання Інтернету на заняттях з іноземної мови більшість викладів надають перевагу використанню Інтернету паралельно з традиційними засобами навчання, інтегруючи його в навчальний процес.

Розглядаючи питання щодо використання Інтернету на заняттях з іноземної мови, можна виділити такі позитивні моменти його впровадження: Інтернет мотивує навчання, можливо навіть більше, ніж аудіо- та відео матеріали; дає можливість викладачеві застосовувати індивідуальний підхід; сприяє розвитку самостійності студентів, спонукає користуватися інформацією, що безпосередньо стосується їхнього особистого чи професійного життя; підвищує проінформованість щодо інших мов та культур; завдяки наявності різноманітних типів текстів підвищує мовні компетенції; забезпечує сучасний матеріал, що відповідає інтересам і потребам студентів; пропонує автентичний і актуальний матеріал та багато іншого.

Інтернет – це величезна додатково-інформаційна система, яка може бути використана для вивчення іноземної мови. Інтернет з усіма своїми можливостями і ресурсами – засіб реалізації багатьох цілей і завдань, які студенти можуть виконати: самостійний пошук інформації студентів для створення певного проекту, презентації; поглиблення самостійного вивчення основної чи другої іноземної мови; самостійна підготовка до здачі екзамену; формування і розвиток вмінь і навичок читання, безпосереднього використовуючи матеріали різного ступеня важкості; формування і розвиток навичок аудіювання на основі аутентичних звукових текстів мережі Інтернет; вдосконалення умінь монологічного і діалогічного висловлювань на основі представлених викладачем чи студентом матеріалів із мережі Інтернет; вдосконалення навичок письма, самостійно відповідаючи на електронні листи; поповнення лексичного запасу, активного чи пасивного, лексикою сучасної іноземної мови.

Отже, для використання Інтернету на заняттях з іноземної мови потрібна комп’ютерна аудіторія з підключенням до мережі Інтернет. Також викладач повинен добре розуміти які сайти є корисними для вивчення іноземної мови і які слід використовувати на заняттях. Треба розуміти усі аспекти від котрих залежить ефективність навчання за допомогою Інтернет-сайтів. Викладач повинен чітко формулювати завдання; коректно робити добор матеріалу відповідно до потреб комунікації та компетенції студентів; вміло використовувати час і простор. Також потрібно допомагати студентам зрозуміти навчальну інформацію та спілкуватися в Інтернеті іноземною мовою. Викладач повинен бути поруч зі студентом, коли він потребує допомоги, однак не заважати йому працювати самостійно, стежити за часом, спрямовуючи роботу таким чином, щоб усі студенти були задіяні протягом усього заняття.

Відомо, що кінцевою метою навчання будь-якої іноземної мови є навчання вільному орієнтуванню в іншомовному середовищі і умінню адекватно реагувати в різних ситуаціях, тобто спілкуванню. Нові погляди на результат навчання сприяли появі нових технологій і відмові від застарілих. Сьогодні нові методики з використанням Інтернет-ресурсів протиставляються традиційному навчанню іноземної мови. Поняття традиційний асоціюється в першу чергу із завчанням правил і виконанням мовних вправ. Щоб навчитися спілкуватися іноземною мовою, потрібно створити реальні, справжні життєві ситуації (тобто те, що називається принципом автентичності спілкування), які будуть стимулювати вивчення матеріалу.

Навчаючи справжньої мови, Інтернет допомагає у формуванні вмінь і навичок розмовної мови, а також у навчанні лексиці і граматиці, забезпечуючи справжню зацікавленість і, отже, ефективність. Більше того, Інтернет розвиває навички, важливі не тільки для іноземної мови. Це, насамперед, пов’язане з розумовими операціями: аналізу, синтезу, абстрагування, ідентифікації, порівняння, зіставлення, вербального прогнозування та інше. Таким чином, навички і уміння, сформовані за допомогою Інтернет-технологій, виходять за межі іншомовної компетенції навіть у рамках мовного аспекту. Інтернет розвиває соціальні і психологічні якості студентів: зростає їхня впевненість у собі і їхній здатності працювати в колективі; створює сприятливу для навчання атмосферу, виступаючи як засіб інтерактивного підходу. Інтерактивність не просто створює реальні ситуації з життя, але і змушує студентів адекватно реагувати на них за допомогою іноземної мови. Головне вміння спонтанно, гармонійно реагувати на висловлення інших, висловлюючи свої почуття і емоції, тобто ми можемо розглядати інтерактивність як спосіб саморозвитку через Інтернет, можливість спостерігати і копіювати використання мови.

Отже, потенційні переваги інформаційних технологій очевидні: можливість будувати модульні, легко адаптовані до потреб конкретного користувача програми навчання, незалежні від місця та часу навчання, можливість швидкого оновлення курсів. Використання інформаційних технологій дозволяє зробити навчання більш ефективним та індивідуалізованим. Але, треба зазначити, що хоч і використання Інтернету на заняттях з іноземної мови має багато переваг, але Інтернет не в змозі повністю замінити викладача з іноземної мови, саме тому Інтернет потрібно використовувати як засіб підтримки професійної діяльності викладача.

Перспективу подальших досліджень складуть рекомендації щодо оволодіння комунікативною і міжкультурною компетенцією студентів, яке неможливо без практики спілкування і використання Інтернету на заняттях з іноземної мови.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРА

1. Москалева И. С., Голубева С. К. Использование компьютерных технологий для профессиональной подготовки учителей иностранного языка // Иностранные языки в школе / И. С. Москалева., С. К. Голубева. – К. : Ленвіт, 2005. – №1. – С. 83-87.
2. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / С. Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 1999. – 320 с.
3. Подопригорова Л. А. Использование Интернета в обучении иностранным языкам // Иностранные языки в школе / Л. А. Подопригорова. – К. : Ленвіт, 2003. – №5. – С. 25-31.

Формування мережевої форми взаємодії є історичною відповіддю на ситуацію комунікаційного надлишку. Суспільство, ключову комунікативну роль в якому починають грати мережі, вільно формує об’єднання людей і групи за інтересами. На відміну від традиційних соціальних структур, мережі здатні сприймати і самостійно створювати нові комунікативні конфігурації, недоступні для традиційних інститутів.
Основою такого суспільства є мережева комунікація, однією з форм вираження якої є помітне зростання числа соціальних Інтернет-мереж. Вони виступають інструментом, за допомогою якого велика кількість користувачів глобальної мережі отримують додаткові можливості у спілкуванні [1, с. 145].
Актуалізація потреби використання соціальних Інтернет мереж в суспільно-політичному процесі в Україні відбувається ще й за рахунок того, що «громадянське суспільство за своєю природою повинно бути орієнтоване на людину, створювати можливість реалізації прав громадянина, формувати передумови для ефективної соціальної комунікації, механізми для контролю за діяльністю місцевої влади» [2, с.40].
Сучасні комунікаційні технології дозволяють створювати соціальні спільноти (Інтернет-ком’юніті) з практично будь-якими заданими характеристиками – освітніми, професійними, віковими. Вони формуються на тлі акселерації соціального часу і посилення динаміки комунікаційних форм у процесі суспільного відтворення. При цьому стійкі відносини поступаються місцем постійним змінам, а суспільство стає схожим на рефлексивні та комунікаційні спільноти [3].
Треба зазначити, що поняття «соціальна мережа» має кілька значень у понятійно-категоріальному апараті соціології. Основне, широке значення припускає трактування соціальної мережі як структури, що складається з вузлових елементів і зв’язків між ними – соціальної павутини [1, с. 147].
У соціології навколо цього поняття сформувався відносно самостійний напрям, так званий «мережевий підхід» (С. Вассерман, Б. Веллман, Л. Фріман та ін.). Однак з появою і поширенням в Інтернеті нового типу сайтів (соціальних мереж) у соціології виникло друге, більш вузьке значення цього терміна, а саме його трактування як веб-сервісу, що забезпечує можливість комунікації великих груп людей та їхнє об’єднання у віртуальні спільноти за інтересами. Особливістю побудови соціальних мереж стало те, що їхній зміст наповнюється самими користувачами, а крім спілкування та комунікації у акторів з’являється можливість споживати медіа-контент та весь спектр розважальних продуктів, вести економічну, політичну та іншу діяльності [4, с. 155].
Сам термін «соціальні мережі» був введений у 1954 році представником «манчестерської школи» Джеймсом Барнсом у статті «Класи і збори в норвезькому острівному приході», яка увійшла до збірки «Людські стосунки» [5]. Він продовжив розвивати запропонований ще у 1930-ті роки Якобом Морено підхід до дослідження взаємозв’язків між людьми за допомогою соціограм, в яких окремі особистості представлені у вигляді точок, а зв’язки між ними – у вигляді ліній. Інші ідеї, що стали науковим фундаментом сучасного аналізу соціальних мереж, були сформульовані в 1970-ті роки.
У більшості робіт не наводиться чіткої дефініції соціальної мережі. Якщо визначення дається, то воно, як правило, не може бути співставленим з визначенням цього ж поняття в інших авторів. Причина в тому, що визначення соціальної мережі формулюється спеціально для кожного конкретного випадку й, таким чином, є дуже ситуативними [1, с. 151].
З технологічної точки зору соціальна мережа – це інтерактивний, з великою кількістю користувачів веб-сайт, контент якого наповнюється самими учасниками. Сайт представляє собою автоматизоване соціальне середовище, яке дозволяє спілкуватися групі користувачів, об’єднаних загальним інтересом. Теоретично у якості соціальної мережі можна розглядати будь-яку онлайнову спільноту. Соціальна мережа утворюється читачами тематичного співтовариства, створеного на будь-якому сервісі блогів. Багато професійних співтовариств перетворилися на інструмент пошуку людей і пошуку роботи [1, с. 150].
Перші соціальні мережі з’явилися в середині 1990-х років і надавали користувачам початкові можливості для спілкування (eGroups/OneList, ICQ, Evite). Такі мережні сервіси, як правило, не розглядаються як соціальні мережі, але вони є тим самим фундаментом, на якому надалі розвивалися онлайн-можливості спілкування й взаємодії користувачів. Сервіси, подібні Friendster, Tribe, Orkut, LinkedIn, Spoke дозволили створювати соціальні мережі для відпочинку й для роботи. Іншими словами, у той час творці соціальних мереж працювали скоріше заради самих мереж й їх розвитку, а не заради використання можливостей, які надають ці мережі.
Сьогодні активізація спілкування з допомогою електронних інформаційних технологій набула в суспільстві такої щільності й інтенсивності, що стало можливим формування технологічно організованих соціальних мереж, їх епоха, як засвідчують дослідники, «розпочалась 1997-го, коли нью-йоркська компанія Sixdegrees.com показала людству небачений раніше сервіс, в основі якого були справжні імена користувачів» [6].
У 2007 р. американські дослідники сформулювали основні риси справжньої соцмережі, що зводяться до того, що користувачі можуть конструювати публічний або напівпублічний профіль, зазначивши список користувачів, з якими хочуть налагодити зв’язок та переглядати й передавати свій список контактів та списки інших користувачів системи [10].
Прагматичні американські підходи стосовно розвитку соціальних мереж базувалися виключно на задоволенні актуальних соціальних потреб. Серед цих потреб дедалі більше актуалізувалася потреба керування множиною контактів, що зростала з розширенням кількості користувачів Інтернету. І тому інтернет-компанія Ріахо вперше в США на початку нового тисячоліття розробила сервіс керування контактами, що гармонійно ввійшов пізніше і до Facebook [6].
Реалізація ще одного важливого суспільного запиту в США була пов’язана зі сферою бізнесу. У 2003 р. була заснована Linkedin – перша соціальна мережа для ділових людей. Розвиток технологій керування контактами привів до розробки технологій, при яких користувачі могли об’єднуватись у «племена» довкола спільного зацікавлення. Таким чином, компанія Tribe представила заявку на патент, у якій характеризується мережа, «що оперує базою даних, дає змогу створити особистий аккаунт і запрошує інших реєструватися за допомогою електронних листів. Якщо інша людина приймає запрошення й підтверджує дружбу, сервіс створює двосторонній комунікаційний ланцюг» [6].
Нині ми вступили в третю епоху соціальних мереж. Після ейфорії «участі заради участі» сучасні мережі стають необхідним робочим інструментом для людської діяльності, будь то бізнес або творчість. Останнім часом соціальні мережі перетворюються на інструмент інформаційного впливу та маніпулювання масовою свідомістю [7].
Виділяють різні види соціальних мереж. Наприклад – публічні (з відкритим доступом для усіх бажаючих) або закриті, лише для співробітників певної компанії, корпорації, де працівники обговорюють власні проекти та розміщують конфіденційну інформацію. Соціальні мережі також поділяють за спрямованістю: для розваги та відпочинку (загального характеру), для пошуку роботи, професійного зростання, наукового спрямування тощо. Соціальні мережі вивчаються з різних точок зору, наприклад, деякі дослідження розглядають використання соціальних мереж з врахуванням таких факторів, як частота відвідування. Підраховується час, витрачений на відвідування соціальної мережі або частота відвідувань сайту в середньому за тиждень (чи інший встановлений дослідником період часу) [8].
До основних функцій соціальних мереж належить:
• Створення індивідуальних профілів, в яких буде міститися певна інформація про користувача.
• Взаємодія користувачів (за допомогою перегляду профілів один одного, внутрішньої пошти, коментарів тощо)
• Можливість досягнення спільної мети шляхом кооперації (наприклад, метою соціальної мережі може бути пошук нових друзів, ведення групового блогу тощо).
• Обмін ресурсами (наприклад, посиланнями на сайти).
• Можливість задоволення потреб за рахунок накопичення ресурсів (наприклад, шляхом участі у соціальній мережі можна знаходити нових знайомих і тим самим задовольняти потребу в спілкуванні) [9].
Важливою особливістю соціальних мереж є те, що це певне закрити середовище, інформацію в якому можуть отримувати лише його учасники, і лише з дозволу її власника. Вся інформація, що міститься в СМ не проіндексована пошуковими системами. Тому соціальні мережі швидше своєрідним Інтернет-сервісом із відповідним інтерфейсом, і при цьому вони не є частиною World Wide Web. Основним об’єктом в соціальній мережі є швидше людина ніж розміщена там інформація.

Список використаних джерел та літератури

1. Галіч, Т. О. Соціальні Інтернет-мережі та віртуалізація суспільного життя [Текст] / Т. О. Галіч // Соціологія майбутнього: науковий журнал з проблем соціології молоді та студентства. – Х., 2010. – Вип. 1. – С. 145-152.].
2. Штурхецький С. В. Комунікативний потенціал місцевого самоврядування в Україні [Текст] : монографія / С. В.Штурхецький. – Рівне: ТОВ «Овід», 2011. – 148 с.
3. Аксиологический й идеологический статус сетевого общества в информационном социальном пространстве постановка проблеми [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://huminf.tsu.ru/e-jurnal/magazine/3/luk_nur.htm. – Название с экрана. – Дата доступа: 11.02.2015
4. Лобовікова, О. О. Соціальні мережі як феномен інформаційного суспільства [Текст] / О. О. Лобовікова, А. С. Мельніков // Вісник Львівського університету. – Л., 2011. – Вип. 5. – С. 154-160.
5. О возникновении термина социальные сети [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.social-networking.ru/. – Название с экрана. – Дата доступа: 11.03.2015.
6. Кірпатрік, Д. Ефект Facebook. Внутрішня історія компанії, що об’єднує світ [Текст] / Д. Кірпатрік. – К. : Темпора, 2013. – 482 с.
7. Социальные сети как актуальный способ самовыражения массового человека [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.moluch.ru/archive/39/4592/. – Название с экрана. – Дата доступа: 02.03.2015
8. Погляди сучасних, зарубіжних, дослідників на роль соціальних медіа в політичній комунікації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal////Soc_Gum/Gileya/2012_62/Gileya62/P14_doc.pdf. – Заголовок з екрана. – Дата доступу: 12.02.2015.
9. Онищенко, О. С. Соціальні мережі як чинник розвитку громадянського суспільства [Текст] : монографія / О. С., В. М. Горовий, В. І. Попик та ін.; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2013. – 220 c.
10. Social Network Sites: Definition, Histori and Scholarship [Electronic resource]. – Access mode: http: // jcmc . Indiana.edu/voll 3/issue 1/boyd.Ellison.html. – Title from the screen. – Access date: 15.01.2015.

Соціальні Інтернет-мережі можна віднести до нових соціальних медіа, адже вони стають засобом масово комунікації, інструментом для зв’язків з громадськістю. Простір соціальних мереж доповнює та коригує інформацію, що видається традиційними ЗМІ. Адже останні створюють монологічний тип взаємодії: люди отримують повідомлення, можуть його обговорити, висловити зауваження, але джерело повідомлення їм не відповідає. Як частина медіасистеми соціальні мережі надсилають аудиторії свою інформацію, яка споживається індивідуально і вільно (коли і де завгодно). Майже в кожного періодичного видання є свій сайт, на якому дублюються матеріали з друкованого видання. У світовому масштабі спостерігається тенденція, що великі ЗМІ розміщують більше інформації в Інтернет-версії видання ніж в звичайному, і вся вона зберігається в архіві з можливістю пошуку. Також власну сторінку в соціальних мережах мають і менші ЗМІ, адже це не вимагає значних затрат і може бути зручним інструментом для популяризації організації. У соціальних мережах простіше працювати із цільовою аудиторією, є можливості для ї аналізу.
До головних особливостей Інтернет-журналістики, зокрема в соціальних мережах відносять: мультимедійність, інтерактивність, створення віртуальної особистості, можливість двостороннього зв’язку з аудиторією, підвищення впізнаваності.
Також соціальні мережі характеризуються оперативністю. Все більшої популярності набуває система Web-First Repoting, коли матеріалу спочатку готуються для сайту, а потім переписуються для телебачення та газет. Лідером в цій особливості може бути Twitter: 140 знаків тільки необхідно інформації, що чітко відповідає на 5 основних запитань що?, хто?, де?, коли?, чому? Для такого повідомлення не потрібно затрачати багато часу, достатньо 1 хвилини, в той час як на звичайний сайт потрібно створити хоча б 3 повноцінних абзаци, що значно збільшує час на підготовку повідомлення.
Мультимедійність – можливість одночасного та інтегрованого використання тексту, графіки, фото, аудіо, відео-матеріалів. Завдяки технології Web2.0 користувачі мають можливість коментувати. Відгуки демонструють зацікавленість аудиторії у тих чи інших темах, формують діалог, який впливає на відбір релевантного контенту.
У соціальній мережі формується читацьке ядро: ті користувачі, що поставили відмітку Like (Мені подобається) на головній сторінці медіа, автоматично отримують останні новини на свою персональну сторінку. Ще за часів Генрі Льюїса (засновника журналу «Тайм») стало модним ранжування новин за значимістю. У соціальних мережах на перших позиціях завжди буде та новина, яка набрала найбільше «лайків». Те, що важливо для спільноти автоматично знаходиться зверху новинної стрічки. Зміст «новинної стіни» допомагає виявити та підтвердити переконання тих, хто знаходиться в соціальній мережі. Взаємодія зі споживачами контенту, наприклад, у Facebook, Twitter, YouTube формує поняття «загальні засоби масової інформації» або «загальні медіа», що є результатом спільної взаємодії і соціального обміну [1]. За допомогою соціальних кнопок like, share, retweet (залежно від СМ) – відбувається перманентне поширення інформації в мережі Інтернет. Варто пам’ятати, що ефективнішим повідомлення буде тоді, коли ви додасте до нього власний коментар, що покаже ваше власне ставлення до інформації і створить певну інтригу для читачів.
Водночас, за допомогою соціальних мереж виконується соціальна функція: пов’язується між собою велика кількість людей, формуючи соціальні спільноти. Як би не змінювався мережевий простір, контент, що може зацікавити користувача, лишається основним для просування в соціальній мережі. Контент і спільнота є найголовнішим для нових медіа. Будь-яка конвергентна редакція або громадський журналіст має адаптувати контент під інтереси конкретної групи користувачів за тематикою та регіональною близькістю [1]. Вивчаючи базу даних (11 000 повідомлень, спрямованих 8500 користувачами Twitter), «Центр вивчення інтернету і суспільства» виявив тенденції у діяльності соціальних мереж в період арабських революцій 2011 (Future social media, 26.05.12) [4] зокрема, соціальні мережі в цих процесах виконували функції:
а) узагальнення інформації, отриманої від активістів руху, організаційна і мобілізаційна діяльність;
б) поширення узагальненої інформації серед широких верств населення;
в) зміцнення внутрішньо-групової солідарності;
г) поділу користувачів соціальних мереж і внутрішньо-мережевих спільнот на опозиційні та провладні групи. Причому, опозиційні мережі різноманітні, тісно пов’язані зі ЗМІ, а урядові відрізняються високою концентрацією, формальним «розподілі ролей»;
д) прийняття на себе частини функцій ЗМІ, тобто ключову роль в цих спільнотах відіграють журналісти, відомі особи, професійні блогери, урядових та політичні організації, а вплив випадкових людей незначна [2, с.82].
Тому цікавим та актуальним для аналізу є особливості використання соціальних мереж під час суспільно-політичних процесів, наприклад, виборчої кампанії. До того ж, слід погодитися із слушним зауваженням вітчизняного дослідника С. Штурхецького, що «бурхливий розвиток Е-комунікацій припадає на той час … коли фінансові ресурси будь-якої інформаційної діяльності істотно обмежуються» [3, с. 93].
Отже, до головних особливостей соціальних Інтернет-мереж можна віднести: мультимедійність, інтерактивність, створення віртуальної особистості, можливість двостороннього зв’язку з аудиторією, підвищення впізнаваності, формування читацького «ядра», адаптація контенту під інтереси конкретної групи користувачів за тематикою та регіональною близькістю.
Щодо функцій, які виконують соціальні Інтернет-мережі в період суспільно-політичних перетворень, то достатньо вказати хоча б на прийняття ними частини функцій ЗМІ. Іноді мережі (в період відключення центральних каналів, або контролю над ними) залишаються єдиними доступними і достовірними каналами для отримання інформації про суспільно-політичну ситуацію.

Список використаних джерел та літератури

1. Соціальні мережі як соціальні медіа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prezi.com/q_9_6suwfgwh/presentation/. – Заголовок з екрана. – Дата доступу: 12.02.2015.
2. Бобкова, А. И. Использование социальных сетей в политических целях [Электронный ресурс] / А. И. Бобкова // Искусствернные общества : ежеквартальный Интернет-журнал. – Том. 8. – № 1-54. – 2013. – С. 77-88.
3. Штурхецький, С. В. Комунікативний потенціал місцевого самоврядування в Україні [Текст] : монографія / С. В.Штурхецький. – Рівне: ТОВ «Овід», 2011. – 148 с.
4. Natividad, J. Internet, Social Media Upcoming Tools In Civil Unrest [Electronic source] // 26.05.2012. – Access mode : http://josemariasison.org/?p=10915. – Title from the screen. – Access time : 15.04.2015.

На сьогоднішній день світове суспільство активно проявляє власну ініціативу щодо вирішення проблемних питань. Зважаючи на зростання Інтернет-аудиторії, з’являється вимога до створення та швидкого розповсюдження якісних та поліфункціональних інтернет-ресурсів. На тлі зміни комунікаційних, технологічних і соціальних парадигм, в умовах соціалізації бізнес-процесів, в соціально-політичній сфері, зростає необхідність мобільного реагування на запити суспільства. Відбувається пошук нових прозорих та ефективних технологій для взаємодії та роботи з громадськістю. Влада активно освоює віртуальний простір та сучасні інформаційні технології, покращуються канали зворотного зв’язку. Суспільство формує та виражає свої цілі та настрої, використовуючи сучасні комунікаційні можливості. Процеси, які посилюють зворотній зв’язок, впливають на структуру соціально-політичного діалогу, колаборації суспільства, в свою чергу, сприяючи становленню активної громадянської позиції. Одним із соціально-політичних інструментів, що наповнює новим змістом політично-комунікаційний простір є саме краудсорсинг.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливо актуальною інформацією з питань дослідження краудсорсингу в українському суспільно-політичному діалозі є праці таких науковців: Вершинин М., Долженко Р., Еміров Н., Косенко О., Левина Е., Мирошниченко И., Немченко О., Новек Б., Полторак К., Циганкова Т., Чугреев В. та інших, які зосереджують свою увагу на трактуванні поняття «краудсорсинг» та його особливостях в суспільно-політичних комунікаціях.
Метою статті є охарактеризувати особливості краудсорсингу як ефективного суспільно-політичного механізму розвитку демократії та електронного врядування в контексті українського досвіду.
Виклад основного матеріалу. На тлі зростаючої ролі соціальних мереж і розвитку інформаційно-комунікативних технологій у всіх сферах життєдіяльності людини, з’являються нові форми взаємодії влади і громадськості, до числа яких належить і краудсорсинг. Платформа краудсорсингу дозволяє координувати роботу влади та добровольців, які зацікавлені у вирішенні суспільно-важливих завдань без залучення фінансових ресурсів та часових обмежень.
Популярність використання краудсорсингових платформ обміну інформацією в суспільно-політичній сфері сьогодні є очевидною. Переваги технології дають можливість задовольнити вимоги як замовників, так і самих учасників. Сьогодні від моделі co-operation ми переходимо до моделі co-creation [6, c. 142]. На перший план в краудсорсингу виходить обмін ідеями та поглядами для досягнення найкращого результату. У зв’язку з цим потрібна розробка та впровадження нових механізмів і технологічних продуктів, що відповідають духу часу і максимально задовольняють потреби обох сторін комунікаційного процесу [2, c. 37].
Інформаційна революція вже зараз викликає серйозні зрушення в соціальних відносинах між організованою меншістю (державою) і неорганізованою більшістю (суспільством). У зв’язку з цим, з’являються нові елементи соціально-політичного діалогу.
Краудсорсинг є поширеним явищем в іноземних країнах, які залучають новітні технології для ефективного державотворення, зокрема електронного врядування. Чим вищий рівень розвитку електронного уряду, тим вищі показники демократичності та економічної стабільності в країні [5, c. 186]. Звичайно, що ці показники сприяють високому рівню життя громадян, в свою чергу, формуючи у них довіру до політичної верхівки країни. Технологія краудсорсингу допомагає утворенню та вдосконаленню різного роду державних реформ шляхом оприлюднення їх в Інтернет-середовищі і про особливості яких мають право знати громадяни країни. Вони ж можуть брати активну участь у їх коригуванні, адже ця можливість дозволить уряду побачити як оцінюється їх робота зі сторони суспільства, що і яким чином необхідно зробити, щоб досягнути бажаного результату в її реалізації.
Сучасна українська політична сфера стоїть на порозі формування електронного уряду вже багато років. Сприятливі можливості для впровадження в конкретних органах влади вже створюють не тільки доручення перших осіб держави, але подальший розвиток системи електронного уряду, яка придбала новий імпульс при формуванні нового електронного уряду України.
Особливість технології краудсорсингу в публічній політиці полягає в тому, що органи влади (на відміну від економічних суб’єктів) покладаються на користувачів не тільки в питанні формулювання потреб, а й у визначенні ефективних управлінських практик, які б задовольнили ці потреби з використанням інформаційних технологій. Цей напрямок створено з розрахунком на передбачуване бажання громадян безкоштовно або за невелику ціну поділитися своїми ідеями з владою, виключно з інтересу побачити ці ідеї втіленими в публічній практиці [1, c. 101].
На сьогоднішній день можна виділити три види краудсорсингової діяльності в суспільно-політичній сфері:
• створення краудсорсингових ресурсів в умовах надзвичайних ситуацій;
• законотворчий краудсорсинг;
• вікі-співпраця органів влади та громадянського суспільства в регіонах і муніципальних утвореннях [3, c. 36].
Краудсорсинг в сучасних суспільно-політичних процесах має особливе значення, тому що на даному етапі глобалізації влада намагається взяти максимум від нових медіа, які з’являються в середовищі електронних ресурсів. Технологія є практично однією із самих ефективних засобів взаємодії влади і громадськості, при тому, що не вимагає значних фінансових та часових затрат і залучає весь спектр людських ресурсів. Відкритий уряд та реальний діалог між владою та громадськістю можуть бути сформовані на основі якісної та ефективної реалізації краудсорсингу [4, c. 639].
Для дослідження технології краудсорсингу в сучасних суспільно-політичних процесах України було обрано Інтернет-ресурс під назвою «Зелена книга державної політики у сфері електронного урядування», на основі методу SWOT-аналізу визначено основні положення та особливості технології краудсорсингу. Так, SWOT-аналіз сайту є основою для подальшої розробки стратегії розвитку та просування веб-ресурсу, а також базою при побудові гіпотез перевірок.
Для здійснення SWOT-аналізу ресурсу було побудовано матрицю з основними цілями: виявити сильні сторони ресурсу; слабкі сторони; потенційні зовнішні загрози і сприятливі можливості для розвитку проекту. Особливістю SWOT-аналізу для Інтернет-ресурсу є те, що він не має на меті виявлення цілей на противагу конкурентам, адже основною метою краудсорсингового проекту є активна участь громадськості в обговоренні законопроектів.
Сильні сторони – це можливості забезпечення прискореного та ефективного розвитку ресурсу, досягнення його стратегічних цілей. Якщо говорити про сильні сторони веб-ресурсу, то можна зазначити, що ними виступають: розвиток електронного уряду, підвищення рівня інформованості громадян щодо законопроектів, колективний вплив громадян на владу, висока національна свідомість, відкрите публічне обговорення ключових проблем в тій чи іншій сфері державної політики, а також способів їх вирішення. З 2010 року, за даними дослідження ООН, Україна займала 54 місце в рейтингу країн із найрозвинутішим електронним врядуванням, однак 2015 року, вона опустилась на 33 сходинки нижче.

Рис 1. Рейтинг України у розвитку електронного урядування за даними ООН

Дослідження ООН відзначає надважливу роль е-демократії та е-урядування у розвитку конкурентоспроможності країни [7; 9]. Підтвердженням цього є високі місця у рейтингу щодо індексу розвитку е-урядування країн, які одночасно мають потужну сучасну економіку [7]. Тому, Україні необхідно створювати ресурси такого типу для того, щоб співпрацювати владі з громадянами, враховувати їх пропозиції, а також для забезпечення сильної та конкурентоспроможної економіки, чому і сприяє ресурс «Зелена книга».
Слабкі сторони – це властивості ресурсу, які визначають його гальмування та перешкоди в процесі досягнення стратегічних цілей. Синтез слабких сторін внутрішнього середовища із істотними загрозами зовнішнього середовища є істотною небезпекою на шляху до виконання приорітетних завдань. Основними слабкими сторонами веб-ресурсу є: не чітко сформована контент-стратегія, одномоментність ресурсу, що означає швидка втрата актуальності в Інтернет-просторі, недостатня обізнаність суспільства у формуванні електронного врядування. Громадськість є потужною колективною силою, яка сама не розуміючи своєї влади, може стати індиферентною до будь-якої проблеми зважаючи на складну ситуацію в країні. Тому, аналізуючи ресурс, можна сказати, що громадськість не є активною, а відвідуваність – незначною. Після втрати популярності, ресурс перестає існувати, як би якісно він не був побудованим та яка б активність не була раніше. Контент-стратегія ресурсу також є дуже важливим складником для досягнення бажаного результату, якщо неправильно визначити основні цілі або ж невірно побудувати контент-план, то наслідки будуть очевидними.
Можливості – це тенденції або події в зовнішньому середовищі на які орієнтується організація, а також на істотне просування до поставлених стратегічних цілей. Можливостей в ресурсу багато, тому що технологія краудсорсингу відносно нова, є висока можливість для здійснення досліджень на основі досвіду іноземних країн, які в цій сфері багато досягли. І на основі ж досліджень впроваджувати в практику новітні технологічні краудсорсингові розробки. Серед можливостей виділяються: розсилка про веб-ресурс для експертів у всі регіони країни, створення громадських слухань в регіонах, оприлюднення загальних звітів експертних груп та результатів онлайн-обговорень, створення аналогічних ресурсів в соціальних мережах для охоплення більшої частини аудиторії, надання більших повноважень громадськості. Зважаючи на те, що на вершині топ-5 технологій у сфері е-демократії знаходяться соціальні медіа, можна говорити про те, що велика частина свідомої аудиторії зареєстровані в соціальних мережах.

Рис 2. Найпопулярніші технології е-демократії в світі

Тому, при ефективній розкрутці «Зеленої книги», можна створювати сторінки / групи в соціальних мережах, які будуть аналогами ресурсу.
Загрози – це тенденції або події в зовнішньому середовищі, які під час відсутності відповідної реакції організації спричиняють значне погіршення стану організації на шляху до виконання своїх планів. Загрозами було виокремлено: байдужість з боку громадськості, відсутність ефективної взаємодії громадян із владою, латентний вплив з боку державних органів влади, не врахування пропозицій громадськості.
У грудні 2010 року було затверджено «Концепцію розвитку електронного урядування в Україні», яка передбачає впровадження електронного уряду до кінця 2015 року, але концепція досі знаходиться на етапі становлення, але не впровадження в дію. Ця загроза для ресурсу показує те, наскільки державотворення поступається в своєму розвитку на користь іноземних країн. Можна спроектувати цю ситуацію на сам ресурс, адже якщо в державі немає закріплення цього законопроекту і його впровадженні на практиці, можна сказати, що немає сенсу у створенні таких краудсорсингових проектів якщо вони не приносять жодних результатів [8].
Таким чином, провівши SWOT-аналіз краудсорсингового ресурсу «Зелена книга», виявилися помилки в стратегії ресурсу, які могли б привести до невдачі проекту.

Таблиця 1.1

Матриця SWOT-аналізу краудсорсингового ресурсу «Зелена книга»

Матриця SWOT-аналізу допомогла поглянути на сильні і слабкі сторони веб-ресурсу, проаналізувати можливості і загрози зовнішнього середовища, і в результаті створити нову стратегію для проекту. Таким чином, найбільш прийнятними для Інтернет-ресурcу «Зелена книга» є стратегії концентрації зусиль на взаємодії громадськості та влади, адже без цього чинника всі спроби запровадити е-уряд та збільшити рівень довіри до влади зводяться до мінімуму. Потрібно ставити акценти на прозорості, відкритості та, найголовніше, безпосередній участі громадян в державотворенні. Адже, державою керує не лише владна верхівка, але й суспільство загалом.
За результатами дослідження, можна вважати, що ресурс «Зелена книга державної політики у сфері електронного урядування» є краудсорсинговим проектом, який має на меті залучення активної громадськості до обговорень законопроектів, які видаються владною верхівкою. Основне, на що зосереджена увага – це створення взаємодії між владою та суспільством. При комплексному дослідженні електронного ресурсу, можна вважати, що утворення цієї комунікації не досягнуто, що пояснюється пасивністю користувачів, недостатнім ознайомленням громадськості в соціальних мережах, скептичним ставленням до того, що влада буде прислухатися до пропозицій та ідеї громадськості.
Проте реалізація краудсорсингу в Україні стоїть на етапі ефективного розвитку через так звані «низові» проекти та локальні громадські ініціативи. В Україні завдяки застосуванню краудсорсингової платформи популярними електронними ресурсами є: «Tabletochki», «Суспільна ланка», «УкрЯма», «Добродел», «Idea-X». Саме такі краудсорсингові проекти можуть показати, які наявні актуальні проблеми у громадян на місцях. Впровадження краудсорсингових проектів має на меті усунути проблеми та вирішити питання, які турбують суспільство в даний період часу, тут громадяни прокладаються на свої сили для того, щоб задовольнити власні потреби та покращити комфортні умови.
Висновки. Можна зробити висновок, що ресурс «Зелена книга» застосовує інструменти е-урядування, які сприятимуть вирішенню головних проблем України – це непрозорість, закритість та високий рівень корумпованості органів влади та повернення довіри громадськості до влади. Але недоліки ресурсу є – це неврегульованість питання електронної ідентифікації, відсутність електронної взаємодії між органами влади, брак довіри до електронного середовища серед суспільства та скептичне ставлення користувачів до ресурсу. Отже, вирішити проблеми локального рівня, з якими стикаються мешканці великих міст та регіональних центрів, все частіше дозволяють проекти, засновані на краудсорсингових технологіях. Зокрема, в Україні спостерігається тенденція до розвитку саме громадських ініціатив і платформ локального рівня, а не національних та державних, яких практично немає або ж їх популярність є незначною.

Список використаних джерел та літератури

1. Вершинин, М. С. Политическая культура как отражение политико-коммуникативной реальности общества [Текст] / М. С. Вершинин // Актуальные проблемы теории коммуникации. – 2004. – № 5. – С. 98–107.
2. Левина, Е. А. Применение технологий краудсорсинга в социальнополитическом диалоге [Текст] / Е. А. Левина // Проблемный анализ и государственно-управленческое проектирование. – 2012. – №4. – С. 36–41.
3. Мирошниченко, И. В. Модернизационный потенциал краудсорсинга в современной публичной политике [Текст] / И. В. Мирошниченко // Проблемный анализ и государственно-управленческое проектирование. – 2011. – № 6. – С. 31–39.
4. Немченко, О. А. Краудсорсинг как фактор повышения эффективности взаимодействия власти и общества и совершенствования систем электронного правительства [Текст] / О. А. Немченко // Экономика и социум. – 2014. – №3(12). – С. 638–642.
5. Новек, Б. Wiki-правительство. Как технологии могут сделать власть лучше, демократию – сильнее, а граждан – влиятельнее [Текст] / Б. Новек. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 288 с.
6. Хау, Дж. Краудсорсинг. Коллективный разум как инструмент развития бизнеса [Текст] / Дж. Хау. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 288 с.
7. Концепція розвитку електронного урядування в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2250-2010-%F0. – Назва з екрану.
8. Краудсорсинг в политике [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://crowdsourcing.ru/article/power-to-the-people-crowdsourcing-in-politics?link=themelist. – Название с экрана.
9. Шваль В. 5 примеров того, как ООН применяет краудсорсинг [Электронный ресурс] / В. Шваль – Режим доступа: http://crowdsourcing.ru/article/5_primerov_togo_kak_oon_primenyaet_kraudsorsing. – Название с экрана.

Pинoк iнфopмaцiйних пpoдyктiв тa зaсoбiв poзвивaється, poзвивaються всeсвiтнi тeхнoлoгiї, a з ними i зaсoби мapкeтингoвих кoмyнiкaцiй, якi спpямoвaнi нa пpoцeс пpoсyвaння piзних пpoдyктiв, зoкpeмa i зa дoпoмoгoю Інтернет-кoмyнiкaцiй. Oдними з таких є зaсoби вipyснoгo мapкeтингy, якi викopистoвyються y piзних сфepaх реклами та просування. Oднaк poзyмiння i мoдeлювaння oснoвних пpoцeсiв вipyсних кaмпaнiй нe є дoслiджeним y пoвнiй мipi, oскiльки цi пpoцeси зaлeжaть вiд тeхнoлoгiй, якi пoстiйнo poзвивaються тa змiнюються. В мaйбyтньoмy цe дoзвoлить пepeдбaчaти peзyльтaти вipyснoї кaмпaнiї, a тaкoж oпepaтивнo peaгyвaти нa змiнy пeвних пapaмeтpiв пpoцeсy i пpиймaти вiдпoвiднi piшeння i дiї щoдo кopeгyвaння пpoвeдeння вipyснoї кaмпaнiї. Тoмy дoслiджeння сaмe цих пpoцeсiв i їх мoдeлювaння дoзвoлить в пoдaльшoмy викopистaти зaсoби вipyснoї кaмпaнiї та ресурси рекламодавця нaйeфeктивнiшим спoсoбoм, щoб дoсягти нaйкpaщoгo peзyльтaтy.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливо актуальною інформацією з питань дослідження соціальних практик вірусного маркетингу є праці таких науковців: Я. Ажнюк, А. Каплан, Д. Ковалевського , С. Ковальчук, В. Козловської, А. Крисова, Л. Макаренко, І. Окландера, Т. Примак, Є. Ромата, Дж. Траута, О. Тябіної, М. Хаенлі та ін. [1; 5; 7; 8; 9]. Вони зосереджують свою увагу на концептуалізації поняття «вірусний маркетинг» та тих базових соціальних практиках, які в ньому використовуються.
Метою статті є анaлiз особливостей використання вipyснoгo маркетингу в Інтеpнeт-кoмyнiкaцiях як елементу маркетингу в соціальних медіа тa сформувати комплекс базових соціальних практик вірусного маркетингу.
Виклад основного матеріалу. Соціальні медіа (англ. Social media) – вид мас-медіа, низка онлайнових технологій на принципах Web 2.0, завдяки яким споживачі контенту через свої дописи стають його співавторами і можуть взаємодіяти, співпрацювати, спілкуватися, ділитися інформацією або брати участь у будь-якій інший соціальній активності із теоретично усіма іншими користувачами певного сервісу [9].
Існують різні способи класифікації соціальних медіа. За працями професорів з маркетингу та комунікацій у ESCP Europe Андреас Капланом і Майклом Хаенлі виділено 6 типів:
– спільні проекти;
– блоги і мікроблоги;
– контент-спільноти;
– соціальні мережі;
– віртуальні ігрові світи;
– віртуальні соціальні світи [2].
Є суперечності щодо того, чи вважати соціальними медіа форуми (у них також важлива роль відводиться користувачам, однак часто присутнє жорстке модерування дописів)[9] та віртуальних світів (часто вони призначені для особистого чи групового спілкування, але не для масової публікації) [3].
Кожен тип використовує не одну, а декілька технологій (дописи, поширення зображень, відеоблоги, записи на стіні, електронна пошта, безперервне спілкування, поширення музики, краудсорсинг, VoIP (англ. voice over IP – голос через IP – технологія передачі медіа-даних у реальному часі за допомогою сімейства протоколів TCP/IP) та багато інших); найбільше агрегують в собі комплексні соціальні платформи, тож інколи певний ресурс неможливо віднести до однієї категорії [4].
Зокрема, застосовуючи такий інструмент як вірусний маркетинг у середовищі соціальних медіа є надзвичайно ефективним поєднанням, оскільки за визначенням, вірусний маркетинг потребує передачі повідомлення від одного користувача до іншого, а соціальні медіа надають всі можливість усім користувачам взаємодіяти один з одним. Тому вірусний маркетинг як елемент маркетингу у соціальних медіа, можна використовувати, враховуючи усі його переваги, таким чином:
– розповсюдження вірусної реклами є економічно вигідним, оскільки фактично її розповсюдження є безкоштовним, крім того, не виникає проблем із співставленням часу та цільової аудиторії, як наприклад, під час трансляції ролику на телебаченні – в Інтернеті інформація розповсюджується у зручний час для споживача;
– вірусна реклама є вільною від цензури, що дозволяє відпрацьовувати інтерес широкої публіки до матеріалів скандальної чи сексуальної спрямованості, а також надає можливість для широкого просування так званих «заборонених продуктів», таких як алкоголь, табак тощо;
– вірусна реклама формує ставлення споживачів – в процесі пересилання посилань, які людина вважає цікавими, актуалізується аспект впливу на емоційне, особистісне ставлення до товару. Крім того, слід зауважити, що вдало запропонована вірусна реклама сприймається як мистецтво [4].
Спільною рисою соціальних медіа та традиційних мас-медіа є здатність досягти малої або великої аудиторії; як допис у блозі, так і телепередача можуть залишитись невідомими, а можуть досягти мільйонів людей, створити велетенську аудиторію.
Відмінними особливостями використання вірусного маркетингу саме як елементу маркетингу соціальних медіа, а не традиційних є:
– досягнення аудиторії – як ті, так і інші можуть виходити на глобальний рівень, але традиційні ЗМІ зазвичай використовують централізований спосіб організації, виробництва і поширення, тоді як соціальні медіа за своєю природою більш децентралізовані і розпорошені, менш ієрархічні,
– доступність – засоби виробництва ЗМІ зазвичай урядові та/або корпоративні, а засоби соціальних медіа загалом доступні для громадськості безкоштовно або дешево,
– можливість використання – традиційні ЗМІ зазвичай передбачають певні навички і уміння для їх виробництва, у той час як соціальними медіа, в теорії, може оперувати будь-хто,
– негайність – часова затримка між виробництвом і отримання традиційних ЗМІ користувачами може складати дні, тижні і місяці, у порівнянні з соціальними медіа, інформація у яких є доступною фактично наступної миті після публікації.
– незмінність – традиційні засоби масової інформації не можуть бути змінені вже після їх створення (журнальну статтю неможливо виправити, якщо вона уже надрукована і розповсюджена), тоді як соціальні медіа можуть видозмінюватись постійно через редагування та додавання коментарів [4].
Також важливими особливостями використання вірусного маркетингу у соціальних медіа в порівнянні з традиційними є швидкість поширення новин до великої кількості користувачів, через що неймовірно збільшилася уся сукупна кількість інформації у світі. Така тенденція змусила традиційні ЗМІ використовувати аматорський контент аби пришвидшити випуск новини.
Існують три основні теорії, які сприяли концептуалізації поняття соціальних практик: структуралістський конструктивізм П. Бурдьє, теорія структурації Е. Гідденса і етнометодологія Г. Гарфінкеля. Кожна з цих теорій включала своє поняття соціальної практики:
– за Бурдьє: соціальна практика – це вміння соціальних суб’єктів перевіряти свої поведінкові акти на відповідність усталеним представленням про інсуючу реальність.
– за Гідденсом: соціальні практики прирівнюються до соціальних дій, що в свою чергу (за М. Вебером) є дія, яка по передбачуваному дійовою особою або дійовими особами змістом співвідноситься з дією інших людей і орієнтується на неї.
– За Гарфінкелем: соціальна практика – фонові знання; конкретна діяльність, яка поєднує слова і дії; мистецтво вирішення практичних задач в невизначених ситуаціях [8].
Можемо сформулювати поняття соціальних практик на основі уже існуючих, яке б найбільш чітко характеризувало сферу діяльності пов’язаної з вірусним маркетингом. Соціальна практика вірусного маркетингу – це знання, навички та дії, які необхідні для вирішення практичних задач для досягнення маркетингових цілей замовника вірусної кампанії.
Отже, комплекс соціальних практик вірусного маркетингу в Інтернет-комунікаціях є змінним, постійно доповненим новими практиками і підходами, однак є певні принципи, на яких базуються практики. На їхній основі можна скласти базовий комплекс соціальних практик для вірусного маркетингу:
– Використання соціальної валюти. Люди люблять ділитися інформацією, яка розвиває їх (або створює ілюзію розвитку, статусу, рівня освіти). У блогосфері кожен намагається перекричати іншого, висловлюючи свою думку (а якщо вона відсутня, використовують чужі уже висловлені). Робота з клієнтами в соціальних мережах показує, що найбільш популярний контент – надихаючі історії, невідомі факти з біографій успішних людей, правила життя, і т.д. Подібні історії на стіні соціальної мережі або блогу покращують імідж користувача в очах цільової аудиторії [1].
– Використання тригерів. Люди часто обговорюють відомі бренди, однак одні згадуються частіше, інші – рідше. Наприклад, Cheerios згадується в розмовах частіше, ніж Disney World. Справа в тому, що багато брендів (тем, продуктів, ідей і т.д.) підтримуються розкрученими тригерами – певними загальновідомими слоганами, висловами, діями чи будь-якими іншими чинниками, що спонукають до певної відповідної дії [5, с. 26]. Використовувати настільки розкручені і відомі речі у вірусному маркетингу є ефективним методом просування.
– Використання емоційних станів. Люди схильні ділитися контентом, що викликає сильну емоційну реакцію. Однак найбільш популярний контент не фокусується на пригнічуючих емоціях, а зазвичай використовує позитивні у своєму контенті. Велика частина вірусного контенту працює на таких емоціях як тривога, гнів, захват. Звернення до цих почуттів викликає сильний емоційний сплеск [1].
– Публічність дій. Фактично, суть методу – це соціальний доказ. Якщо люди бачать, що хтось із друзів або знайомих вже вчинив певну дію, їм стає простіше повторити її. Людям необхідно представити дію і переконати в її значущості, перш ніж вони цю дію здійснять. Наприклад, жертвуючи на будівництво храму, людина вивчає список спонсорів, зібрану суму, і тільки після цього робить внесок у загальну справу [7, с.78].
– Практична цінність. Практична користь рекламних матеріалів має великий вірусний потенціал. Люди люблять поширювати інформацію, яку можна застосувати в житті. Це дозволяє просвітити друзів і підвищити свою соціальну значимість [1].
– Використання вигаданих історій. Потрібно розказати людям вашу цікаву історію, в якій продукт – головний герой. Заінтригувати цільову аудиторію, змусити її чекати продовження. Однак це не є чіткі категорії, оскільки творчість і креативність не піддаються алгоритмізації, тому для натхнення потрібно вивчити і проаналізувати вже створені вірусні кампанії, перейняти цінний досвід [1].
– Примусова мотивація. Створити такі умови, щоб користувачі повинні були поширювати повідомлення, якщо хочуть отримати певні вигоди, тобто, наприклад, репост для отримання знижки і т.д. Однак, цей метод повинен бути добре продуманим, оскільки, наприклад, репост може бути видалений відразу після отримання знижки, тому слід продумувати також і методи контролю або зменшувати кількість варіантів, якими користувачі можуть отримати вигоди і не поширювати вірусне повідомлення [6].
– Прихована мотивація. Можливість виказати свій вибір, думку користувачем без прямої необхідності поширювати вірусне повідомлення. Наприклад, використання міні-опитувань «Яку краватку вибрати: червону чи чорну?» з візуалізацією цих варіантів на інших людях (привабливих) створює приховану мотивацію у користувачів для покупки тих товарів, послуг, які йому дійсно сподобались, як вони виглядають і тими образами, з якими він себе асоціює або хоче асоціювати. Тому користувач захоче сам знайти і купити даний товар, а новина вдалої покупки завжди відображається на соціальному житті людини, як віртуальному, так і реальному [6].
Висновки. Отже, основними відмінними особливостями використання вірусного маркетингу в соціальних медіа від традиційних медіа є використання сучасних технологій Інтернет-комунікацій, завдяки яким користувачі глобальної мережі мають можливість легко поширити вірусне повідомлення на широку аудиторію користувачів сервісів соціальних медіа. Також є важливим наявність, швидкість та легкість зворотнього зв’язку, що неможливо отримати використовуючи традиційні медіа. Реакція аудиторії на інформацію, що поширюється у повідомленні є важливим фактором у проведенні вірусної кампанії. Таким чином, на сьогодні сформульовано поняття «соціальна практика вірусного маркетингу» та сформовано комплекс найбільш важливих та базових соціальних практик вірусного маркетингу в Інтернет-комунікаціях, зокрема в соціальних медіа, що дозволить в майбутньому створити нові методи реалізації вірусних кампаній.

Список використаних джерел та літератури

1. Berger J. Contagious: Why Things Catch On [Text] / Jonah Berger., 2013. – 246 с. – (Simon & Schuster, ISBN 978-1-4516-8659-3). – (first edition).
2. Kaplan A. Users of the world, unite! The challenges and opportunities of Social Media [Electronic resource] / A. Kaplan, M. Haenlein. – 2009. – Access mode: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0007681309001232.
3. Ажнюк Я. Що таке соціальні медіа і хто такі SMM-менеджери [Електронний ресурс] / Я. Ажнюк. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://yaroslav.azhnyuk.com/post/27117182331/smm. – Назва з екрану.
4. Козловская В. Вирусная реклама – инструмент для профессионалов [Электронний ресурс] / В. Козловская. – Режим доступа : http://www.affect.ru/articles/article/show/83.htm. – Название с экрана.
5. Пьянков В. В. Практический маркетинг [Текст] / В. В. Пьянков, О. А. Тимофеева, Е. И. Кельбах. – М., 2011. – 158 с.
6. Семь практических стратегий вирусного маркетинга [Электронний ресурс] – Режим доступа: http://kirulanov.com/7-viral-steps/. – Название с экрана.
7. Чалдини Р. Социальная психология. Пойми себя, чтобы понять других [Текст] / Чалдини Р., Кенрик Д., Нейберг С. – В 2 Т. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 378 с.
8. Шугальський С. С. Социальные практики: интерпретация понятия [Текст] / С. С. Шугальський. // ЗНАНИЕ. ПОНИМАНИЕ. УМЕНИЕ. Научный потенциал: работы молодых ученых. – 2012. – №2. – С. 276–280.
9. Шульга М. І. Система соціальних медіа у процесі інтеграції у маркетингові комунікації [Електронний ресурс] / М. І. Шульга // Науковий блог. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://naub.org.ua/?p=1245. – Назва з екрану.

Значиму роль при проведенні інформаційного супроводу відіграє вибір каналу комунікації з цільовою аудиторією. У зв’язку із погіршенням економічної ситуації в Україні, без ефективного інформаційного супроводу будь-який проект освіти, так і будь-який інший проект приречений на провал. Будь-яка інформаційна кампанія стикається з великими ризиками при виборі найкращого каналу комунікації, оскільки не знає заздалегідь, наскільки ефективно буде їх розміщення. Тoму виникaє неoбхідність дoслідження інформаційного супроводу через основні інформаційні канали у сфері підтримки реформ.
Aнaліз oстaнніх дoсліджень і публікaцій. Досліджень, в тій чи іншій мірі присвячених проблемі інформаційного супроводу, виходило чимало. Щодо цієї проблематики, слід зазначити, що є ряд досліджень і монографій як українських, так і зарубіжних авторів.
При написанні статті були використані роботи, присвячені PR-технологій та медіа комунікацій, які так само можна розглядати в контексті інформаційного супроводу проектів. Серед використаних джерел варто відзначити статті та монографії таких авторів як Т. Герасимюк, Ф.Н. Гуров, Ю.Ю. Курсова, А.Н. Назайкин, Т. Соломович, Ф.Н. Гуров та ін. В англомовній літературі тематика інформаційного супроводу розглянута в роботах Ф. Котлера, Ф. Джефкинса, С.Катліпа, А.Сентера, У. Аги, Г. Кемерона, Ф.П. Сайтела та ін.
Метa стaтті: визнaчити пoзитивні тa негaтивні стoрoни каналів комунікації під час інформаційного супроводу.
Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. На сьогоднішній день існує безліч способів поширення інформації та її донесення до споживачів. Каналами для проведення інформаційного супроводу є як традиційні ЗМІ, немедійні ресурси, так і нові медіа.
До першої групи відносяться такі засоби масової інформації як: телебачення, радіо, газети і журнали, до другої – канали зовнішньої реклами, до третьої – такі канали як: Інтернет, презентації, каталоги і т.д. [2, c. 34].
Для кожного конкретного проекту, виходячи з його цілей і завдань, потрібно підібрати оптимальні канали передачі і поширення інформації. Кожен канал комунікації має свої можливості, які будуть розглянуті далі.
Телебачення є одним з найвпливовіших засобів поширення інформації, а значить і інформаційного супроводу будь-яких проектів, через глобальне охоплення цільової аудиторії. Мабуть, через ці ж фактори на сьогоднішній день ніякий інший засіб інформування суспільства не може зрівнятися з телебаченням. Телевізійна реклама – це найдорожчий медіа-канал для використання інформаційного супроводу, але і найефективніший метод звернутися до масової аудиторії. Дорого не тільки актуальний час ефіру, а й сам процес виробництва. Компанії зазвичай вдаються до допомоги сторонніх агентств для координації процесу розміщення і виробництва телевізійного ролика, для якого необхідні сценаристи, актори, редактора і режисери, чиї послуги так само дуже дорого коштують.
Важливою характеристикою телебачення є те що більшість телеглядачів під час перегляду рекламного ролика по телебаченню можуть відчувати різні почуття: від інтересу до байдужості і негативу. Результати дослідження компаній IRI і Media Marketing Assessment (MMA / Carat) описані А. Н. Назайкин в його роботі «Медіапланування на 100%» показали наступні цікаві факти:
• «За наявності телевізійної реклами спостерігається приріст обсягу продажів для всіх торгових марок;
• Має значення періодичність показу реклами. Ефективність телевізійної реклами збільшується, якщо зростає середньорічне значення щотижневих безперервних показів;
• Ефективність телевізійної реклами можна також підвищити за допомогою 30-секундних рекламних роликів, так як, згідно декільком повторним дослідженням, вони більш корисні, ніж 15-секундні, оскільки в 30-секундний ролик можна помістити більше рекламної інформації;
• В успішних медіа проектах прагнули або розширити цільову аудиторію, або змістити акценти на певну групу споживачів. При цьому зменшувалася використання денного ефірного часу;
• Чим частіше рекламували новий продукт в піковий час (у вечірні години), тим більше збільшувалися обсяги його продажів. Інтенсивна реклама на перших шпальтах друкованих ЗМІ, швидше за все, також збільшує обсяг його продажів» [7, c. 117].
Так само, на думку О. Назайкіна, на ефективність реклами на телебаченні впливає черговість трансляції, і сусідство з іншими роликами, а для ефективного планування реклами потрібно враховувати не рейтинги передач, а рейтинги рекламних блоків.
Таким чином, можна виділити такі переваги і недоліки даного інформаційного каналу.
Основними перевагами цього каналу комунікації є:
• Телебачення володіє величезною аудиторією;
• Телебачення володіє високим ступенем залучення уваги;
• Інформація краще запам’ятовується, якщо тривалість ролика становить не менше 30 секунд;
• Реклама на телебачення повторюється багаторазово в різний час доби і в різних блоках, що забезпечує її запам’ятовуваність і охоплення цільової аудиторії.
Недоліками даного каналу є: висока вартість. Дорого не тільки актуальний час ефіру, а й сам процес виробництва; досить часто показаний ролик протягом дня, викликає негативну реакцію по відношенню до компанії; реклама на телебаченні поширюється на всю аудиторію телеканалу, включаючи тих, кому вона не цікава; непередбачуваність контакту з потенційними споживачами. Цільові споживачі можуть просто пропустити ролик.
Радіо, що зародився ще на початку ХХ століття, завдяки винахіднику А.С. Попову вже давно стало ефективним засобом для інформаційного супроводу. В даний час радіо слухають повсюдно: в кафе, вдома, на дачі, в машині і т.д. Найчастіше радіо використовують як фон, під час якихось інших справ, що можна віднести до його перевазі по відношенню до інших засобів масової інформації.
У своїй роботі А.В. Кочеткова пише про те, що: «тепер самими оперативними засобами масової інформації є телебачення та Інтернет, тому більша частина радіорепортажів йде в ефір у запису. Виняток становлять деякі спортивні коментарі та політичні репортажі. Результатом такого стану речей стало зниження рекламних розцінок при зростанні їх якості ». Незважаючи на це на радіо існує досить багато програм, які транслюються в прямому ефірі, наприклад передачі про ситуацію на дорогах» [7, c. 217].
На відміну від інших каналів комунікації, радіо використовується для мовлення в спеціалізованих просторах. Прикладом таких просторів служить радіореклама в парках, в метрополітені, в торгових центрах на виставках і т.д. .
Виготовлення радіо роликів та їх розміщення коштує набагато дешевше, ніж виробництво телевізійного ролика і розміщення його на телебаченні. Радіоефірного час коштує дешевше телевізійного, але всі його недоліки можна компенсувати повторами. «Ефективність хвилинного радіоспота становить приблизно 75 відсотків ефективності стандартного 30-секундного телеролика. При тому, що ціна радіореклами в 5-6 разів менше ціни на рекламу [1, c. 37].
Таким чином, можна виділити такі переваги і недоліки даного інформаційного каналу.
Переваги: радіо не вимагає концентрування уваги, адже служить фоном під час виконання різних справ; радіо може покривати спеціалізовані простору і аудиторії; витрати на розміщення і створення радіоролика не великі, а його повторюваність і ефективність висока; радіо є досить оперативним каналом, за умови, що перебувати в прямому ефірі.
Недоліки: Вся інформація, що отримується по радіо, сприймається слухачем тільки аудіальним способом; непередбачуваність контакту з потенційними споживачами. Цільові споживачі можуть просто пропустити радіоролик.
Друковані засоби масової інформації є популярним майданчиком для розміщення інформації. Пов’язано це з найширшим спектром можливостей, а так само з великою кількістю достоїнств даного каналу комунікації.
Серед особливостей друкованих засобів масової інформації фахівці відзначають:
• Повноту охоплення і тривалість існування. На телебаченні та радіо будь-який контакт з аудиторією триває деякий час. Частина аудиторії може встигнути за цей час отримати інформацію, а інша частина ні. У друкованих виданнях, інформаційне повідомлення можна зберегти і ще не раз до нього повернутися, перечитати при необхідності, а також передати іншому;
• Різноманітність читачів. Ефективність розміщення інформації в друкованих засобах масової інформації залежить в першу чергу від вибору видання, який адресований певному колу читачів;
• Мобільність. Друковані видання можна брати з собою всюди;
• Можливість отримання статистичних даних. Облік поширення видань дає можливість досліджувати читацьку аудиторію.
Всі видання можна класифікувати на такі категорії як: національні та регіональні. Вони в свою чергу поділяються на:
• Ділові;
• Громадські;
• Інформаційно-розважальні;
• Спеціалізовані видання;
• Довідники та щорічники.
Так само дуже важливий аспект – способи поширення друкованих видань:
• Роздрібний продаж;
• Безкоштовне розповсюдження;
• Передплата.
Варто відзначити, що інформація, опублікована в друкованих засобах масової інформації, може виглядати як публічне звернення, так і як спеціальний проект в нестандартному форматі, а також як вкладення у видання (буклети, пробники, купони тощо).
Реклама в журналах є ефективним інструментом для досягнення певної ніші цільової аудиторії, але може бути дорогим.
Таким чином, можна виділити наступні переваги і недоліки друкованих засобів масової інформації.
Переваги: Щоденна величина і різноманіття. «Ніякі інші засоби масової інформації не мають щоденною аудиторією такої величини і розмаху»; кількість переданої інформації. «Ніякі інші засоби масової інформації не пропонують своєї аудиторії інформацію настільки глибоку і в той же час настільки широкого діапазону»; досить дешевий спосіб поширення інформації в порівнянні з зовнішньою рекламою, телебаченням і радіо; можлива оригінальність подачі інформації; можливість отримання статистичних даних. Облік поширення видань дає можливість досліджувати читацьку аудиторію; можливість багаторазового звернення до інформації з боку потенційних споживачів; мобільність; можливість розміщення інформації в певному виданні і певної рубрики. У друкованих видань існує жорстка спеціалізація, а значить і жорстка сегментація аудиторії.
Недоліки: обмежені можливості поліграфії в порівнянні з іншими засобами масової інформації; статичність. Тобто відсутність аспектів властивих телебаченню, а так само відсутність звукових можливостей; перевантаженість інформацією.
Зовнішня реклама є одним з найдавніших засобів комунікації. В ході історії зовнішня реклама розвивалася і на даний момент поняття «зовнішня реклама» включає в себе як безпосередньо зовнішню рекламу (білборди, розтяжки, стопери) і внутрішню (таблички, покажчики), так і транспортну рекламу (на бортах різного виду транспорту). В межах дослідження детально потенціал кожного з них розкрито не буде.
У зв’язку з тим що, що життя стає надзвичайно насиченою рекламою, уникнення її вносить серйозні зміни в традиційні маркетингові моделі з причини фільтрації рекламних повідомлень споживачами. Зовнішня реклама єдина форма, яка володіє «імунітетом» до ігнорування покупцями. Вона не може бути виключена, перемкнута, перегорнута на іншу сторінку або викинута.
При розміщенні зовнішньої реклами, насамперед, звертають увагу на її місце розташування, вид, розмір, наявність світлових приладів, формат, аудиторію і тривалість контакту. Найголовнішими факторами вартості розміщення, крім вище зазначених, є: формат, термін розміщення і місце розміщення.
Можна виділити наступні переваги і недоліки даного каналу комунікації.
Переваги: Формат і різноманіття. У силу свого різноманіття, форм і варіантів виконання зовнішня реклама привертає до себе багато уваги; розміщення. Масштабність і кількість місць, для розміщення зовнішньої реклами надає можливість розміщення саме там, де найчастіше бувають представники цільової аудиторії; повторення інформації. Найчастіше, зовнішня реклама розміщується з повтором. Тому потенційні клієнти можуть її бачити неодноразово за день, що сприяє кращому запам’ятовуванню інформації.
Недоліки: можливість часткової передачі інформації. Всі повідомлення в зовнішній рекламі повинні бути короткими і лаконічними, викликати асоціації для кращого запам’ятовування інформації; сусідство з повідомленнями конкурентів або з просто невдалими повідомленнями. Таке сусідство може викликати як негативну реакцію на повідомлення, так і стати підкріпленням позиції конкурентів; природний фактор. Повідомлення може стати нечитабельним, через знос, псування його носія.
Виставки та презентації користуються великою популярністю у всьому світі. Вони сприяють залученню уваги величезного числа потенційних клієнтів.
Виставки та будь-які подібні заходи, люди зазвичай відвідують у вільний час і всі їх увагу сконцентровано саме на цьому. Виставки за своєю суттю мальовничі й проводяться на ринкових майданчиках.
Френк Джефкінс наводить такі форми виставок:
• Для широкої публіки. Такі виставки проводяться в спеціалізованих виставкових залах і базуються на загальних тематиках: відпочинок, хобі, подорожі, будинок і т.д.
• Ділові та торговельні.
• На відкритому повітрі.
• Пересувні або переносні
• Статичні виставки [9, c. 117].
Основна цінність виставок і подібних заходів полягає в тому, що вона привертає до себе безліч відвідувачів, причому не тільки всередині країни, а й за її межами.
Виставки та будь-які подібні заходи є відмінним способом для залучення журналістів. Журналісти в даному випадку є сполучною ланкою між тим, що відбувається подією і засобами масової інформації. При грамотній роботі з журналістами можна домогтися безкоштовного розміщення в засобах масової інформації, тим самим охоплюючи ще більшу кількість представників цільової аудиторії.
Можна виділити наступні переваги і недоліки комунікації з потенційними споживачами через даний канал.
Переваги: кожен захід має свою спеціалізацію; максимальна увага. Вся увага відвідувачів прикута тільки до заходу; інформування. По ходу заходи потенційні споживачі отримують вичерпну інформацію про саму компанію, її товари або послуги; пряма взаємодія з потенційними клієнтами. В ході заходу, можна встановити хороші відносини, що надалі сприятиме розвитку зв’язків у подальшому; залучення засобів масової інформації. При грамотній роботі з журналістами, можна отримати безкоштовне розміщення інформації в різних засобах масової інформації; демонстрація. На відміну від того як товари представляються в різних засобах масової інформації, виставка – ідеальна можливість продемонструвати його у всій красі і дати по ньому вичерпну інформацію та консультацію; негайний зворотний зв’язок. У ході виставки є можливість отримати відгуки від відвідувачів.
Основним недоліком даного каналу є великі фінансові та часові витрати.
Інтернет, ще зовсім недавно розглядався, як засіб для пошуку потрібної інформації, зберігання інформаційних блоків та доступу до них, а також як засіб розваги.
Філіп Котлер у своїй роботі «Основи маркетингу» стверджує про те, що реклама в сфері Інтернет є: «відкритим оповіщенням про товари ідеях і починаннях, яке проводитиметься з використанням можливостей Мережі: окремих сайтів, каталогів, пошукових систем, періодичних видань, статей, оголошень, гіперпосилань, банерів, рекламних сторінок, інтерактивних роликів, розсилки допомогою e-mail і т.д., для досягнення різноманітних цілей рекламодавця» [4, c. 53].
Виходячи з цього визначення, можна говорити про те, що формат мережі Інтернет дає можливість розмістити найбільш вичерпну інформацію. На сьогоднішній день, інформаційний супровід в сфері Інтернет є «відкритим оповіщенням про товари ідеях і починаннях, яке проводитиметься з використанням можливостей Мережі: окремих сайтів, каталогів, пошукових систем, періодичних видань, статей, оголошень, гіперпосилань, банерів, рекламних сторінок, інтерактивних роликів , розсилки допомогою e-mail і т.д., для досягнення різноманітних цілей рекламодавця ». [3, c. 54].
У сфері Інтернет у інформаційного супроводу є маса переваг:
• Інтернет відрізняється від інших каналів комунікації інтерактивністю, можливістю швидкого внесення коригувань, а так само спрощеним процесом зворотного зв’язку і оцінки ефективності.
• Мультимедійність. Мережа Інтернет надає можливість розміщувати інформаційні матеріали в самій різноманітній формі.
• Обсяг передачі інформації. Сучасні технології глобальної мережі дозволяють не тільки зберігати великий обсяг інформації, але і передавати його.
• Взаємодія з цільовою аудиторією. Більшість Інтернет-ресурсів дають можливість компаніям розміщувати всілякі інформаційні матеріали, а так само вступати з потенційними клієнтами в дискусії.
• Швидкість поширення інформації. Дана сфера дозволяє в досить короткі терміни поширити інформаційні матеріали багатьом потенційним клієнтам,тому інформація залишатися завжди актуальною.
• Відсутність меж поширення. Інформаційне повідомлення може бути поширене по всьому світу.
• Геотаргетинг. Надає можливість показувати інформаційне повідомлення користувачам з певного регіону або місця.
• Можливість аналізу та інтерпретації поведінки відвідувачів. Принципова особливість Мережі полягає в тому, що власником Інтернет-ресурсів доступна статистика показів інформаційних оголошень, відгуків і поведінки відвідувачів, що залишили відгук. Це сприяє визначенню як інформаційних повідомлень, так і роботи ресурсу в цілому.
• Доступність глобальної Мережі. Існує безліч способів використання мережі Інтернет: від сайтів, де представлена коротка інформація про бізнес, до безпосередньої реалізації продуктів або послуг.
Недоліками Інтернету як каналу інформаційного супроводу є: відсутність жорсткої тарифікації, адже не завжди зрозуміло, скільки може коштувати та чи інша послуга; проблеми функціонування певних систем. Прикладом може послужити пошукова система. Часом інформаційне повідомлення, що потрапляє в контекстний показ, далеко від запиту користувача.
Виснoвки. На сьогоднішній день існує безліч способів поширення інформації та її донесення до споживачів. Каналами для проведення інформаційного супроводу є як традиційні ЗМІ, немедійні ресурси, так і нові медіа. До першої групи відносяться такі засоби масової інформації як: телебачення, радіо, газети і журнали, до другої – канали зовнішньої реклами, до третьої – такі канали як: Інтернет, презентації, каталоги. Однак телебачення є найвпливовішим засобів поширення інформації, а значить і інформаційного супроводу будь-яких проектів, через глобальне охоплення цільової аудиторії. Однак слід пам’ятати, що в залежності від потреб кожний канал може бути ефективним.

Списoк викoристaних джерел тa літерaтури

1. Аги У. Самое главное в PR [Текст] / У. Аги; пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 311 с.
2. Бороноева Т. А. Современный рекламный менеджмент [Текст] / Т. А. Боронаева – М., Аспект-Пресс, 2002. – 144 с.
3. Герасимюк Т. Интернет среда и инструмент реализации паблик рилейшнз // Маркетинг в России и за рубежом [Текст] / Т. Герасимюк – 2002. – 341 с.
4. Котлер Ф. Основы маркетинга [Текст] / Ф. Котлер – К.; СПб.; М.: Издат. дом “Вильямс”, 1998. – 354 с.
5. Кочеткова А. В. Медиапланирование [Текст] / А. В. Кочеткова – М.: РИП-холдинг, 2003. – 174 с.
6. Курсова Ю. Ю. Определение целевых аудиторий и постановка целей при проведении PR-кампании [Текст]: // Маркетинг и маркетинговые исследования: Ю. Ю. Курсова. – 2003. – 265.
7. Назайкин А. Н. Медиапланирование на 100% [Текст] / А. Н. Назайкин. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 459 с.
8. Сайтел Ф. П. Современные паблик рилейшнз: Пер. с англ. – 8-е изд. – М.: Консалтинговая группа «ИМИДЖ-контакт» [Текст] / Ф. П. Сайтел ИНФРА-М, 2002. – 592 с.
9. Стоун Б. Директ-маркетинг: эффективные приемы [Текст] / Б. Стоун, Ф. Джефкинс. – М.: ИД Гребенникова, 2005. – 616 с.

]]> https://naub.oa.edu.ua/osnovni-kanaly-komunikatsiyi-pid-chas-in/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/musulmanski-internet-zmi-ukrajiny/ https://naub.oa.edu.ua/musulmanski-internet-zmi-ukrajiny/#respond Mon, 26 May 2014 14:16:43 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=14365 У статті розглянуто та досліджено явище мусульманських Інтернет-ЗМІ в українському кіберпросторі. Проаналізовано якість та визначено мету їхнього функціонування, досліджено основні напрямки та форми роботи мусульманських мережевих ЗМІ.

Ключові слова: Інтернет-видання, Іслам, Інтернет, мультимедійність, кіберпростір, Інтернет-журналістика.

The article reviews and investigates the phenomenon of Muslim online media in Ukrainian cyberspace. It was analyzed the quality and also it was defined an aim of their functioning and it was investigated the main areas and forms of Muslim online media’s work.

Key words: Online media, Islam, Internet, multimedia, cyberspace, Internet journalism.

На сьогодні в Інтернеті нараховується досить значна кількість видань: як суто електронних, так і веб-версій друкованих. Не є винятком і конфесійні газети та журнали, які намагаються закріпитися в мережі, оскільки це дає змогу розширити можливості взаємодії та комунікації з вірянами, поширювати інформацію, що стосується життя конфесії або питань віри, та збільшувати свою аудиторію. Хоча мережеві видання ще залишаються досить молодими медіа, вони поступово зміцнюють свої позиції, саме тому дослідження цього явища мають неабияку цінність.

Донедавна Інтернет не міг розглядатися в якості загальнодоступного ЗМІ проте, нині Інтернет-журналістика стала важливою складовою частиною інформаційної індустрії в Україні, а Інтернет-ЗМІ для українських користувачів – впливовим джерелом інформації.

Цієї теми торкалися в широкому спектрі своїх досліджень взаємозв’язку релігії та Інтернету  такі українські науковці, як Бегей О. І., Перун М., Саган О., Щедрін А. Т.

Нехристиянський Інтернет в Україні займає меншу ланку в інформаційному просторі ніж християнський, проте з огляду на тенденцію поширення нетрадиційних та новітніх релігій, їхня представленість в Інтернеті також є важливою для дослідження. До того ж, мережеві ЗМІ нехристиянських релігій в Україні також перебувають в процесі вдосконалення, саме тому в цій статті буде розглянуто в загальному представлення нетрадиційних релігій в українському кіберпросторі, проаналізовано ставлення цих релігій до Інтернету та досліджено структуру їхніх Інтернет-ЗМІ.

На початку окреслимо специфіку дослідження нехристиянських релігій в Інтернеті, яка відрізняється від дослідження християнського Інтернету. Це пояснюється тим, що представлення нетрадиційних релігій в Інтернеті не є таким розвиненим та популяризованим в Україні. Дуже рідко можна натрапити на справжнє Інтернет-видання, тобто онлайн журнал чи газету, в більшості випадків це є інформаційні веб-сторінки, саме тому опис мережевих ЗМІ нехристиянських релігій включатиме не тільки Інтернет-видання, а й іншого виду веб-сайти, які окремо будуть розглянуті в наступних підрозділах. До того ж, сюди будуть включені мережеві ЗМІ не тільки українською мовою, а й російською, якщо цей ресурс використовується українцями та висвітлює інформація яка може бути ними використана.

В загальному в українському кіберпросторі за даними різних сайтів та каталогів існує близько 250 нехристистиянських веб-ресурсів [15], якими користуються українські громадяни. Переважно веб-сторінки є українською та російською мовами, проте присутні й інші мови. Лише 40 ресурсів є суто українськими [10]. Проте не варто цілком довіряти цим даним, бо багато каталогів та рейтингів не включають усі веб-ресурси, тому ймовірно що число ресурсів є більшим.

В цій статті детально буде розглянуто явище мусульманських Інтернет-ЗМІ. Загалом, ставлення мусульман до такого явища як Інтернет та інших засобів масової інформації є позитивним. Аргументом цього є слова Пророка Мухаммада, які часто говорять мусульмани: «Якщо ти щось робиш, то роби це дуже добре». Саме тому, коли мусульманин за щось береться, він зобов’язаний використовувати все найбільш корисне та досконале, щоби зробити цю справу успішною [14]. Тому обов’язок мусульман, а особливо тих, хто стоїть на чолі громад та організацій, удосконалювати постійно навчальну, проповідницьку освітню та комунікативну діяльність яка стосується ісламу, а в наш час найкориснішим винаходом людства для цього є Інтернет. Мусульмани розуміють, що в сучасних умовах саме він дозволяє підвищити якість та ефективність просвітницької роботи та те, що це хороший засіб поширення слова Аллаха. Розуміючи всі небезпеки, які чекають на віруючого в Інтернеті, мусульмани не закликають триматися осторонь новітніх технологій, в свою чергу їхнім єдиним закликом є бути моральним в будь-якій ситуації та до кінця.

Те, що мусульмани активно використовують можливості Інтернету та постійно йдуть шляхом вдосконалення є факт існування такого проекту як «Фонд розвитку ісламського Інтернету» – недержавний Інтернет-холдинг, метою якого є внесок у розвиток ісламського Інтернету, тобто усіх веб-ресурсів, які присвячені Ісламу та мусульманам. Фонд організовує діяльність співтовариства мусульманських веб-фахівців, проводить конкурси мусульманських сайтів, займається прикладними дослідженнями, організовує роботу біржі праці для спеціалістів-мусульман, збирає і поширює інформацію про мусульманський Інтернет-простір, сприяє появі нових ісламських сайтів та Інтернет-сервісів [14]. Фонд є важливим тому, що він об’єднує не тільки мусульман в Росії, а й за кордоном, об’єднуючи таким чином усіх мусульман країн СНД, в тому числі й Україну. Цікавим також є той факт, що «Фонд розвитку ісламського Інтернету» є незалежним об’єднанням, учасники якого підтримують функціонування та розвивають мусульманський Інтернет за власний рахунок. Створення такого проекту вносить велику частку в розвиток ісламського Інтернету.

Робота Фонду здійснюється за такими напрямками:

1. Організація співтовариства мусульманських it –фахівців (для цього було створено два майданчики: розділ на сайті Муслімнета і група в соціальній мережі «Вконтакте». За допомогою цих об’єднань мусульманські it-фахівці мають можливість познайомитись, обговорювати різні теми. Таким чином акумулюється та поширюється база технічних знань).
2. Просування послуг мусульманських it –фахівців (на сайті діє енциклопедія для самостійного пошуку відповідного фахівця).
3. Конкус Muslimnet Awards.
4. Проведення досліджень (проводяться дослідження двох видів: фундаментальні та динамічні. Результати досліджень публікуються на сайті і в групі «Вконтакте», таким чином кожен бажаючий може використовувати їх для своїх цілей).
5. Розробка сайтів та сервісів (на основі акумульованих знань Фонд розробляє і випускає мусульманські сервіси) [14].

В Україні мусульмани не мають комерційних видавництв, завдяки яким могли б поширювати літературу, книги та інформацію, більшість з них поширюється безкоштовно, або ж публікується в електронному варіанті [16]. Це означає, що Інтернет відіграє велику роль як в освітній, так і в інформаційній діяльності мусульман в Україні, будучи одним з найголовніших каналів поширення.

Більша частина мусульманської літератури в Україні видається безпосередньо мусульманськими організаціями, представляючи, в першу чергу, саме їх погляд. В такому випадку друкована та електронна література стає частиною інформаційної політики духовних управлінь, відіграючи важливу роль не стільки в науковому та освітньому плані, скільки в формуванні позитивного образу конкретних громад [16].

Проте з іншого боку мусульмани стараються бути об’єктивними в своїй інформаційній роботі. Проблема об’єктивності журналіста і будь-якого іншого фахівця, що має справу з читачем або суспільством в цілому, полягає в наявності або відсутності чесності і неупередженого викладу тієї чи іншої інформації. З хадисів Пророка випливає, що мусульманин може бути жадібним, він може бути боягузом, але він не може бути брехуном [12]. Це означає, що мусульманські ЗМІ, в тому числі електронні, стараються висвітлювати інформацію правдиво та неупереджено.

Розглянемо детальніше мусульманські веб-ресурси та мережеві ЗМІ. Одним із джерел було взято дані з веб-каталогу Релігійно-інформаційної служби RISU, а також інші електронні каталоги як: «Мета» та «Яндекс» каталоги, до того ж сюди враховуються сайти, які були знайдені через пошукові системи.

За даними «Яндекс» каталогу мусульмани володіють 44 веб-ресурсами [15], проте більшість з них не є українськими. Зосередимось на веб-сторінках, які є українськими, а саме:

• Сайт «Іслам для всіх» – www.islam.com.ua
• Іслам в Україні – http://islam.in.ua
• Релігія Іслам – http://www.islamreligion.com
• Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраїд» –  www.arraid.org 
• Духовне управління мусульман України – www.islamyat.org
• Офіційний сайт мусульман Херсонської області – http://islam.kherson.ua
• Духовне управління мусульман України «УММА» –  http://umma.in.ua
• Блог ДУМУ «УММА» – http://ummainua.wordpress.com
• Духовне управління мусульман Криму – http://qirimmuftiyat.org.ua
• Інформаційний портал «UMMA inform» – http://umma.ua [13].

Розпочнемо детальний опис мусульманських веб-ресурсів з тих, які не належать певним громадам або організаціям, а об’єднують всіх мусульман України. Найпопулярнішим з них є інформаційний ресурс «Іслам для всіх»  (www.islam.com.ua). Основною метою сайту, як говорять самі засновники, є показати єдиний та живий Іслам, який йде в ногу з розвитком людства, не відстаючи ні в якій сфері [3]. Ресурс прагне стати своєрідним довідником, які стосуються більшої частини питань, які пов’язані з Ісламом, його вченням, культурою та суспільством. «Іслам для всіх» – це російськомовний веб-ресурс як для мусульман, так і не мусульман. Сайт був створений за сприяння Всеукраїнській асоціації громадських організацій «Альраїд».

Основні принципи роботи сайту «Іслам для всіх»:

• багатогранність змісту сайту: уявлення загального та часткового образів  Ісламу в інформаційних і сервісних матеріалах ;
• зважений підхід: позиція «золотої середини Ісламу», відхід від екстремізму та недбалих  та необгрунтованих думок ;
• об’єктивне опрацювання інформації: прагнення до наукової точності, відмова від суб’єктивності та забобонів;
• моральний підхід: уникати наклепу чи похвали окремих осіб, груп або держав, будь-якої пропаганди та провокацій;
• естетичний підхід: турбота про те, щоб весь зміст веб-ресурсу був відображений професійно та приємно для користувачів [3].

З огляду на основні засади роботи веб-ресурсу зрозуміло, що сайт створений на дуже високому рівні та охоплює широке поле інформаційної, мультимедійної, освітньої та інших видів роботи. Головними розділами сайту є: «Головне», включає підрозділи: «Актуально», «Знайомтесь: Іслам», «Іслам сьогодні», «Сім’я», «Іслам в моєм у житті», розділ  «Новини», розділ «Медіа», який включає такі підрозділи: «Відео», «Аудіо», «Книги», «Мотиватори», «Фотогалерея», а також розділи «Фатви» та «Сервіс» [7]. Сайт відповідає сучасним характеристикам веб-ресурсу таким як, гіпертекстуальність, мультимедійність та інтерактивність. Також на сайті можна відразу перейти на сторінку quran.org.ua, де в онлайновому режимі можна читати Коран [9].

Наступним веб-ресурсом є «Іслам в Україні» – інформаційно-аналітичний проект, який розповідає про життя мусульман в Україні. Був створений у 2008 році. Сайт можна переглядати трьома мовами: українською, російською та англійською. Специфіка веб-ресурсу в тому, що це суто інформаційний сайт. На підтвердження цього перечислимо основні рубрики ресурсу: «Новини в країні», «Новини в світі», «Аналітика», «Українські ЗМІ про Іслам», «Культура», «Історія», «Іслам без кордонів»  та «Наукові роботи» [6]. Активна робота в інформаційній діяльності сайту підтверджується тим фактом, що «Іслам в Україні» має свої сторінки та групи в соціальних мережах, таких як: «Facebook» та «Вконтакте».

Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраїд» також має потужний Інтернет-ресурс в українській Мережі – www.arraid.org. На сайті є можливість користуватися чотирма мовами: українською, російською, англійською та арабською. Взагалі сайт є дуже потужним та вміщує різні аспекти діяльності Асоціації, проте, що цікавим є для цього дослідження є те, що на сайті є такі рубрики як: «ЗМІ про нас», де зібрані статті з інших сайтів про мусульман, «Наші видання», де в режимі онлайн можна переглядати електронну версію газети «Арраїд», та «Наші книги» [1] .

Детальніше про газету «Арраїд». На сайті зберігаються усі номери цього видання, тому в будь-який момент з його змістом можна ознайомитись в електронному вигляді. Це є специфіка більшості журналів та газет нехристиянських релігій, тобто поширеним є явище перегляду друкованих видань в елекронному форматі, проте вони не являються електронними аналогами друкованих видань, а тим більше власне Інтернет-виданнями. Газета публікується російською мовою та розповідає про життя мусульман в Україні, Європі та Азії.

Офіційний сайт Духовного управління мусульман України – www.islamyat.org  також займає значну нішу в мусульманському Інтернеті. Веб-ресурс постійно знаходиться в інформаційному оновленні. Сайт можна переглядати лише російською мовою. Він поділяються на велику кількість рубрик та підрубрик. Розглянемо детальніше те, що є цінним для дослідження. Окрім різноманітних новин, які висвітлюються на сайті, можна в елекронному вигляді переглядати газету «Мінарет», яку видає ДУМУ та дитячий журнал «Світлячок», є також посилання на Ісламський університет та Ісламську бібліотеку [11].

Газета «Мінарет» почала свою роботу в 1994 році, з того часу було видано 70 номерів газети, з деякими з них можна ознайомитись в бібліотеці офіційного сайту ДУМУ. На сторінках газети основна увага приділяється знанням про Іслам, якими повинен володіти кожен мусульманин. Сказано, що найпочесніші і найголовніші знання для мусульманина це знання про Творця та Його Пророка, тому в газеті «Мінарет» опубліковані уривки з книг ісламських теологів. З газети читач може дізнатися про правила дотримання ісламських ритуалів, дізнатися про історію, культуру, традиції та звичаї ісламських країн і народів. Також в газеті розповідається про традиційну ісламську медицину, східну кухню, та багато іншої інформації, яка може зацікавити як мусульман так і не мусульман [2].

Духовне управління мусульман України «УММА» – http://umma.in.ua є потужним інформаційним ресурсом ДУМУ «УММА» та єдиним веб-ресурсом, який можна переглядати лише українською мовою. Включає в себе такі розділи: «Новини», «Проповіді», «Статті», «УММА», «Релігія», «Медіа», «Зв’язок», «ЗМІ про нас», «Архів» [4]. Інтерфес сайту дуже приємний, є також посилання на групи в соціальних мережах. На сайті можна в електронному вигляді читати газету «УММА», єдину мусульманську газету в Україні, яка видається українською мовою. Онлайн перегляд є дуже зручним для використання.

Останнім значним інформаційним ресурсом, який буде розглянуто в цьому підрозділі є Інформаційний портал «UMMA inform» –  http://umma.ua, створений з метою роз’яснення та формування позитивного образу та громадської думки про іслам в Україні і в світі. Портал мусульман «UMMA inform» ставить перед собою завдання максимально правдиво і актуально висвітлювати події в ісламських країнах, доносити до читача достовірну інформацію. На сайті можна знайти багато корисних розділів на тему Іслам в Україні та в світі, а саме: «Новини», «Статті», «Інтерв’ю», «Дайджести», «Публікації» та «Фото». На сайті є також декілька унікальних розділів. Серед них цікавий розділ «Про життя громад», де ведуться авторські репортажі з різних мусульманських країн. Не менш цікавими розділами є «Історія ісламу», в якому читачі можуть знайти зовсім нові деталі в історичній хронології мусульман і прочитати науково-популярні статті, а також авторський розділ редакції – «Персональні конференції», де можна прочитати різні відповіді на питання про іслам [5].

Проаналізувавши представленість мусульман та їхніх організацій в українському Інтернеті, можна відмітити певні специфічні ознаки та тенденції їхньої роботи. Зважаючи на кількість та якість веб-ресурсів мусульман, які мають усі притаманні ознаки нових медіа, варто зазначити, що ісламський Інтернет розвивається та старається йти в ногу з часом у добу інформаційного суспільства, при цьому не заперечуючи новітніх технологій, а навпаки активно їх використовуючи. Підтвердженням того, мусульмани йдуть шляхом розвитку та вдосконалення є створення «Фонду розвитку ісламського Інтернету».

Щодо Інтернет-видань мусульман в Україні, то специфікою їхнього функціонування є те, що більшість газет та журналів є доступними на офіційних сайтах громад та організацій. Це означає, що є поширеним явище перегляду друкованих видань в електронному форматі, проте вони не являються електронними аналогами друкованих видань, а тим більше власне Інтернет-виданнями. Переважна більшість мусульманських веб-ресурсів доступні  російською мовою, або вони мають варіанти декількох мов, в тому числі українську. Це обумовлено регіональними особливостями (самі «ісламські» регіони України, тобто східні та південні – російськомовні). Лише одне видання – однойменна газета ДУМУ «Умма» – виходить у світ виключно українською мовою.

Список використаної літератури

1. Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраїд» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.arraid.org/ru
2. Газета «Минарет» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.islamyat.org/gazeta-minaret/
3.  Добро пожаловать на наш сайт «Ислам для всех!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://islam.com.ua/about
4. Духовне управління мусульман України «УММА» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://umma.in.ua
5. Інформаційний портал «UMMA inform» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://umma.ua/uk/
6. Іслам в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://islam.in.ua
7. Іслам для всіх [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://islam.com.ua
8. Ислам и Интернет – Сегодня исламский мир стоит на пороге появления в Шариате новых адабов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://naturalworld.ru/article_islam-i-internet-segodnya-islamskiy-mir-stoit-na-poroge.htm
9.  Коран для всіх [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://quran.org.ua
10. «Мета» каталог [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://dir.meta.ua/country/religion-and-spirituality/
11.  Офіційний сайт Духовного управління мусульман України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.islamyat.org
12.  Проблема объективности мусульманских электронных СМИ  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://islam-today.ru/obsestvo/problema_obektivnosti_musulmanskix_elektronnyx_smi/
13. Релігійний веб-каталог / Релігійно-інформаційна служба в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/webcatalog/intro_catalog
14.  Фонд развития исламского Интернета [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.muslimnet.ru
15.  «Яндекс» каталог [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yaca.yandex.ua/yca/cat/Society/Religion/
16. Якубович М. Мусульманское книгоиздательство в Украине: современные тенденции  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://islamsng.com/authors/myakubovich/4517

У статті описано феномен інтернет-залежності та його вплив на особистість та її мовлення. Представлено результати проведеного дослідження інтернет-залежності серед молоді за допомогою методики Кімберлі Янг.

This article describes the phenomenon of Internet addiction and its impact on the individual and his speech. Showing research results of Internet addiction among young people by the method of Kimberly Young.

Сьoгoдні Інтeрнeт є нeвід’ємнoю складoвoю частинoю нашoгo життя бeз якoї більшість людeй прoстo нe уявляє свoгo існування. Спілкування з друзями, пeрeгляд нoвин відбувається завдяки Інтeрнeту, який прoпoнує свoї правила та пoради щoдo будь-якoї ситуації. Мeрeжа як частина нашoгo життєвoгo прoстoру, призвoдить дo свoєріднoгo «звикання», змушує радитися з нeю та прислухатися дo її пoрад щoдo кoжнoї дрібниці. Інтeрнeт пoчинає диктувати мoду на пeвні культурні, сoціальні ціннoсті, фoрмує сприйняття, внаслідок чого виникає залежність від мережі. Саме тому дослідження інтернтет–залежності є важливим науковим напрямком на сьогодні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемою інтернет-залежності займалися такі зарубіжні вчені, як А. Войскунський, А. Голдберг, Д. Грінфілд, А. Єгорова, К. Янг та інші. Серед українських фахівців, що в різних аспектах досліджують феномен інтернет-залежної поведінки: Н. Бугайова, Г. Пілягина, О. Чабан, Л. Юр’єва та ін.

Метою статті є дослідження рівня інтернет-залежності у студентів на основі методики К. Янг.

Виклад основного матеріалу. Значну кількість вільного часу сучасна молодь витрачає на спілкування у мережі Інтернет. Якщо не заглиблюватись у питання корисності Інтернету очевидним стає, що він має більше позитивних рис, ніж негативних. Сучасна молодь настільки звикла спілкуватись за допомогою мережі Інтернет, що можна сказати вона «живе» у ній. Із стрімким ростом популярності Інтернету та віртуального життя, молодь поступово забуває про реальне спілкування, елементарні правила етикету та виховання та повністю занурюється у віртуальний світ.

Швидке поширення нових інформаційних технологій стало одним з атрибутів сучасності. З розвитком всіх нових технологій, а особливо комп’ютерних ігор, в яких можливо повністю відтворити модель свого реального життя за допомогою симуляторів, у сучасної молоді починає розвиватись інтернет-залежність. Практично вся молодь проходить стадію природної захопленості та зацікавленості всіма «ноу-хау» та певна її частина переходить у категорію інтернет-залежних. Саме тому дослідження цієї тематики є досить актуальним, та вимагає привернення уваги до цієї проблеми та пошуку шляхів її вирішення.

Інтернет-залежність – це психологічний феномен, який полягає у тому, що у людини виникає нав’язливе бажання постійно перебувати у всесвітній мережі [5]. Більш точним, є визначення М.І. Дрепи, яка розглядає інтернет-залежність як різновид технологічних адикцій, що виявляються зміщенням цілей особистості у віртуальну реальність для заповнення фрустрованих сфер реального життя [2, с. 34].

Науковець А. Голдберг поряд з поняттям інтернет-залежності використовує термін «патологічне використання комп’ютера». Це поняття розглядається в більш широкому контексті, а інтернет-адикція – як один з його видів, специфіка якого полягає в використанні комп’ютера для встановлення соціальної взаємодії [4, с. 28–29].

Значна роль інтернет-комунікації в житті сучасного суспільства пояснюється тим, що комунікація є не механічним процесом обміну повідомленнями, а феноменологічним простором, де досвід наповнюється значенням та смислом, набуває структурної зв’язності і цілісності.

Також сьогодні чітко простежується різкий спад інтересу до читання не тільки студентів, але й серед дітей підліткового віку, адже з’явилась велика кількість аудіо- та відео- ресурсів, які задовольняють їх інформаційні потреби та набагато спрощують процес сприйняття потрібної для них інформації.

Саме в такі моменти чітко визначаються негативні риси мережі Інтернет, яка містить масив інформації абсолютно непотрібної для підростаючого покоління. Відповідно, наслідки такого процесу відображаються на культурі мовлення такого покоління, які не тільки не засвоюють елементарної грамотності і все більше використовують у повсякденному житті сленг, нецензурну та знижену лексику.

Отже, інтернет-залежність ґрунтується на основі використання Інтернету як засобу задоволення людиною певних власних потреб, які не можна задовольнити в реальному житті.

Впродовж останніх років проблема інтернет-залежності стала об’єктом вивчення багатьох вчених. Серед них можна виділити професора Кімберлі Янг, яка розробила тест на визначення рівня інтернет-залежності людини.

Тест Кімберлі Янг на інтернет-залежність («Internet Addiction Test») – тестова методика, розроблена і апробована у 1994 році доктором Кімберлі Янг , професором психології Пітсбургського університету в Бретфорді. Він являє собою інструмент самодіагностики патологічної пристрасті до Інтернету (незалежно від форми цієї пристрасті), хоча сама діагностична категорія інтернет-адикції досі остаточно не визначена [6, с. 190].

Задля визначення впливу інтернет-залежності на особистість було проведено емпіричне дослідження за допомогою методики К. Янг. Більшість oпитaних були визнaчені, відповідно дo обраного критерію, інтeрнeт-зaлeжними. Виявилoся, щo пoширeність цьoгo рoзлaду схожа з поширеністю патологічної азартності і склaдaє від 1 дo 5 відсотків користувачів Інтeрнeту.

Внутрішня структура тесту початково була проста. Спочатку тест складався з 8 питань на які потрібно було відповідати за принципом Так / Ні. У разі п’яти і більше позитивних відповідей респондент вважався інтернет-залежним. На даний час повна версія опитувальника складається з 40 пунктів (хоча популярністю користується тест з 20 запитань). На кожне питання респондент повинен дати відповідь відповідно до 5-бальної шкали Ліккерта. Бали з усіх питань сумуються, визначаючи підсумкове значення.

Тест призначений для самостійного заповнення випробуваним, а також у формі численних онлайн-версій. Як варіант, питання тесту можуть піддаватися професійній оцінці фахівцем під час напівструктурованого інтерв’ю, тому що питання тесту абсолютно прозорі, і відповіді можуть бути установочними.

Таким чином, методика К.Янг дозволила нашій дослідницькій групі провести дослідження інтернет-залежності у студентів Національного університету «Острозька академія» завданнями якого було встановити характерні особливості інтернет-залежності в студентському віці в конкретному навчальному закладі. Дослідження складалося з чотирьох основних етапів.

На першому етапі була сформована вибірка дослідження. В неї увійшло 240 студентів. Дослідження проводилося на базі Національного університету «Острозька академія» серед студентів всіх шістьох факультетів.

На другому етапі були обрані методики дослідження. Для виявлення власне ступеню залежності від мережі була обрана методика Кімберлі Янг «Діагностика ступеню залежності від Інтернету». Цей тест завдяки п’ятибальній системі дає змогу визначити рівень інтернет-залежності у студентів.

На третьому етапі було проведено дослідження. Дослідження проводилося серед студентів всіх курсів у індивідуальній формі: кожен студент заповняв форму самостійно. Процедура проведення зайняла 10 днів. Перед початком проведення тестування кожного студента було проінформовано, на яку тему проводиться дослідження, а також коротко ознайомлено з основними поняттями та їх суттю, зокрема, було доведено до відома, що таке інтернет-залежність, які бувають типи особистості та для чого проводиться дане дослідження. Це дало змогу уникнути недбалого ставлення до тестування, а також допомогло викликати зацікавленість у студентів.

На четвертому етапі була проведена статистична обробка даних. Спочатку результати тестування, анкетування та протоколу оброблювалися вручну та за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel.

Серед опитаних студентів була однакова кількість з всіх факультетів та Інституту права ім. І. Малиновського. Всього було опитано по 40 студентів цих структурних підрозділів. Таким чином загальна кількість опитаних респондентів становила 240 чоловік.

Серед опитаних студентів 52 навчались на першому курсі, 58 – на другому, 60 – на третьому, 42 – на четвертому та 28 на п’ятому. Такий поділ був вибраний з огляду на меншу кількість студентів-магістрів в університеті.

Гендерна складова дослідження була розподілена наступним чином: 138 осіб жіночої статі та 82 – чоловічої.

Провівши дослідження, було з’ясовано такі результати.  Результати тесту показали практично однакову кількість інтернет-залежних на різних факультетах: факультет політико-інформаційного менеджменту – 4, гуманітарний факультет – 8, факультет романо-германських мов – 4, економічний факультет – 5, факультет міжнародних відносин – 5, Інститут права ім. І. Малиновського – 4.

Таким чином з’ясувалось, що в Національному університеті «Острозька академія» є певна категорія з високим рівнем інтернет-залежності, однак значну більшість опитаних склали студенти з середнім рівнем залежності. Однак наявність такої значності кількості свідчить про те, що ці люди можуть як покращити свої показники, так і перейти в категорію інтернет-залежних.

Висновки. Отже, здійснивши дослідження можна зробити певні висновки. Насамперед йдеться про те, що існує інтернет–залежність в студентському середовищі. Аналіз показує, що ця проблема є як і представників жіночої, так і в чоловічої статей. Інтернет-залежні є представленими на всіх факультетах та у всіх курсах. Тому актуальним є вирішення цієї проблеми через вироблення рекомендацій для зменшення інтернет-залежності.

 Список використаних джерел та літератури

1. Арский Ю. М. Инфосфера: Информационные структуры, системы и процессы в науке и обществе [Текст] / Ю. М. Арский, Р. С. Гиляревский, И. С. Туров, А. И. Черный. – М. : ВИНИТИ, 1996. – 489 с.
2. Дрепа М. И. Психологическая профилактика Интернет-зависимости у студентов [Текст] / М. И. Дрепа. – Ставрополь: КУБ, 2010. 277 с.
3. Еляков А. Д. Благо и зло : жгучий парадокс Интернета [Текст] / А. Еляков // Философия и общество. – 2011. – № 2 (62). – С. 58-76.
4. Интернет-зависимость: психологическая природа и динамика развития [Текст] / Ред.-сост. А. Е. Войскунский. – М. : Акрополь, 2009. – 279 с.
5. Петрунько О. Діти і медіа: соціалізація в агресивному медіа середовищі [Текст] / О. Петрунько: Монографія. – Полтава: ТОВ НВП «Укрпромторгсервіс», 2010. – 480 с.
6. Соціально-психологічні аспекти інтренет-залежності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.psiho.com/Burova_Valentina/socialnopsyhologicheskieaspekty.html. – Назва з екрану.

В статті виділені найефективніші інструменти просування брендів англійських футбольних клубів. А також виокремлено інноваційні інструменти.

The article highlighted the most effective branding tools English football clubs. Also singled out innovative tools.

З погляду маркетингу і футболу найцікавішою для фахівців як і раніше залишається Англія, адже саме в цій країні десятки клубів ведуть свою історію з кінця позаминулого століття. А англійська ліга займає один з найвищих щаблів в системі футбольних ліг. Крім того, Прем’єр-ліга має найбільшу та найширшу глядацьку аудиторію, а відповідно є і найпопулярнішою у світі.Надзвичайно високими прибутками англійський чемпіонат завдячує в першу чергу наявністю популярних футбольних брендів («Манчестер Юнайтед», «Манчестер Сіті», «Челсі», «Ліверпуль» та «Арсенал»). Ці команди змогли максимально якісно розвинути свій бренд, запропонувавши своїм вболівальникам такі системи цінностей які обрала найбільша кількість людей. Крім того, аналіз найдорожчих футбольних клубів дозволить виділити найпопулярніші та найефективніші інструменти просування футбольного бренду, що є цікавим і корисним досвідом для інших країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні дослідженню інструментів просування брендів англійської Прємер Ліги присвячено не надто багато публікацій та монографічних видань. Основними джерелами інформації виступають офіційні сайти клубів та інші ЗМІ на футбольну тематику. Основними фахівцями в сфері брендингу, слід виділити: Є. Степанюк яка розглядала PR-інструменти просування бренду, Н.М. Кривошеєва вивчала методи розробки брендів.

Метою статті є виділити ефективні інструменти просування футбольних брендів англійської Прем’єр–ліги.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні більшість футбольних клубів сформували свою споживчу аудиторію серед європейських вболівальників (як відомо, більшість фанів і просто любителів футболу – майже завжди залишаються вірні своїм симпатіям та переконанням, а отже клубові). Тому інтерес з боку найбагатших клубів до європейського футбольного ринку знижується, але в той же час зростає зацікавленість ринками, де футбол не є на такому високому рівні а симпатії потенційних вболівальників ще не сформувались. Цим критеріям ідеально відповідають країни Близького сходу та Азії, серед яких Китай, Катар, Саудівська Аравія та інші. Тим більше у наш час глобалізації коли кордони стираються і неважливо, де живе людина – вона запросто може вболівати за команду, що грає на іншому континенті не заморочуючись почуттям патріотизму, а виходячи з особистих симпатій. По цій причині формування симпатії до бренду – ключове завдання для футбольних босів.

Тому було вирішено розглянути найпопулярніші інструменти просування, оскільки зараз по-справжньому серйозними можна вважати ті клуби, які не просто закликають уболівальників прийти і підтримати рідну команду, а готові запропонувати їм продуману систему цінностей бренду. А оскільки сучасний світ характеризується швидкими змінами зовнішнього середовища, тобто інструменти які використовувалися раніше можуть бути неефективні зараз, було вирішено взяти для дослідження період з 2009 по 2014 рік.

Зараз одним із найпопулярніших способів просування футбольного клубу є цифровий маркетинг. Який включає в себе такі інструменти як офіційні веб-сайти, соціальні медіа, блоги, YouTube, мобільні технології та додатки. Загалом дані інструменти широко використовуються англійськими футбольними клубами, для просування свого бренду на нові ринки.

Цікавою з точки зору маркетингу є стратегія футбольного клубу «Ліверпуль». Який у розвитку свого бренду використовує популярні блоги такі як Twitter. Однак на відміну від інших конкурентів, робить це більш якісно та творчо. Зокрема 26 березня 2013 в Бангладеш святкують День Незалежності. Вранці того ж дня офіційний бангладешський аккаунт «Ліверпуля» у Twitter розмістив повідомлення на бенгальському із зверненням до вболівальників від лиця клубу. Це було привітання із національним святом. Це викликало надзвичайно позитивну реакцію вболівальників, а цей приклад наглядно демонструє інформаційну стратегію ФК Ліверпуль яка дуже точно висловлена девізом маркетингового відділу організації: «Мислити глобально – діяти локально: розвиватись, розважати і найголовніше – приваблювати». Загалом клуб має 30 аккаунтів на різних мовах, що на багато більше ніж у будь якої іншої команди. Ведення місцевих «твітів» це тільки перший крок інформаційного розвитку Ліверпуля. Наступним кроком Пола Роджерса, керівника міжнародного відділу, стало оновлення офіційного сайту із додаванням усіх основних мов, що спростило спілкування клубу із вболівальниками, а отже і збільшило продажі стилізованої атрибутики через офіційний сайт.

Також важливим є Twitter і для іншого англійський клубу Челсі. Який більше уваги приділяє зовнішньому вигляду та практичності сторінки. Зокрема клуб оновив Twitter до так званого брендового. Головною відмінністю із звичайною сторінкою є повна публічність. Тобто, контент сторінки можуть переглядати незареєстровані користувачі. Ще однією відмінністю є ексклюзивний банер та додаткове місце для реклами. Також доволі ефективною є ідея розміщення фотографій та YouTube роликів із гравцями на сторінці Twitter, із можливістю миттєвого перегляду. Доволі схожі дії із сторінкою провів і Манчестер-Сіті. Також слід зауважити, що використання «брендової» сторінки коштує 25000$ в місяць [4]. Це звичайно говорить про небайдужість клубів до соціальних медіа, а також готовність футбольних босів вкладати гроші.

Досить інноваційний інструмент для просування свого бренду розпочав використовувати «Манчестер Сіті». Зокрема, клуб співпрацює із EA Sports, одним із найпопулярніших продуктів якої є футбольний симулятор FIFA 2012. Був підписаний трьохрічний контракт на взаємовигідних умовах. Зокрема EA Sports розробить додаток для фанів гри, в якому буде присутня емблема «Манчестер Сіті». Маркетологи англійського клубу переконанні, що це допоможе у розвитку бренду, оскільки у підлітків тяга до комп’ютерних ігор часто переважає бажання подивитись футбольний матч [4]. Цей крок звичайно направлений на завоювання підліткової аудиторії, що є цілком логічною дією керівництва клубу. Оскільки пік популярності у новій історії клуб досяг приблизно 4 роки тому, а відповідно орієнтація на старших людей буде неправильним кроком, адже смаки таких вболівальників сформулювались набагато раніше.

Ще одним досить цікавим проектом маркетингової команди «Манчестер-Сіті» є «Match Day Centre». Це мультиплатформенний додаток, (працює на всіх пристроях телефонах, планшетах, комп’ютерах) який дає змогу фанам команди щохвилини отримувати інформацію про події які відбуваються на полі. Із живим звуком, текстовими коментарями, статистикою, замітками відомих людей, фотографіями, твітами і відео [4]. Розробники обіцяють, що ця програма стане чудовим доповненням як до справжньої гри так і альтернативою перегляду матчу. Адже під час гри можна вести дискусії та слідкувати за подіями на полі з будь якого місця та девайсу.

Важливими є технологічні додатки і для ФК «Арсенал» керівництво якого вирішило наростити свій потенціал за допомогою нових так званих рекламних ігор та додатків. Зокрема було створено Facebook додаток «companion experiences» для міжнародних вболівальників та для звичайних фанів, які дивляться матчі цього футбольного клубу по телевізору. Цей додаток дає можливість вболівальникам створювати власні банери, які за результатами голосування будуть розміщенні на стадіоні на дні матчів [2]. Таким чином це дозволить краще взаємодіяти клубу із своєю аудиторією, а фани зможуть відчути себе причетними до команди побачивши власний банер по телевізору із певним надписом.

Також слід зауважити про зростання мобільного маркетингу, за даними останніх досліджень, кількість користувачів які використовують мобільні пристрої для серфінгу в інтернеті з допомогою мобільних пристроїв зрівнялась із користувачами ПК та ноутбуків. Цього звичайно не могли не замітити потужні Європейські футбольні бренди, серед яких Манчестер Юнайтед, Манчестер Сіті, Арсенал і Ліверпуль. Однак одним із перших клубів який застосував мобільні пристрої як інструмент просування бренду став Арсенал. Який створив програму Gunners, що дає змогу переглядати найкращі моменти гри відразу після матчів [2].

Вирішив не відставати від своїх запеклих суперників і «Ліверпуль». Випустивши гру для телефонів на базі Apple, та Android. У грі присутня фізика м’яча на базі реального футболу, використанні записи звуку та ефектів із стадіону «Anfield» та ін. Головною метою гри є забити гол воротарю Ліверпуля. Загалом, боси клубу планують розширяти асортимент мобільних додатків та ігор, що допоможе захопити свою частину ринку мобільного зв’язку. Крім того не всі додатки поширюватимуться безкоштовно, що дасть можливість клубу не тільки популяризувати свій бренд, а навіть заробляти гроші. Цей вид маркетингу є надзвичайно важливим, адже дозволяє вболівальникам бути на зв’язку не тільки у дні матчів, і що саме головне є розвагою.

Ще одним ефективним інструментом просування бренду на ринок є відеохостинг YouTube. Цей ресурс має величезне співтовариство – сотні мільйонів чоловік з різних країн в тому числі Азії, крім того при перегляді відео у користувача виникає відчуття безпосереднього контакту.

Можливо саме тому керівництво клубу «Ліверпуль» вирішило модернізувати свій канал LFCTV, який був раніше доступний тільки по кабельному телебаченні. Нова платформа каналу розроблена спеціалістами із StreamUK тепер буде доступна в інтернеті і буде працювати на всіх девайсах включаючи мобільні телефони. Ті хто підписані на канал зможуть переглядати весь контент каналу LFCTV в тому числі ексклюзивні інтерв’ю та огляд матчів. На що менеджер по розвитку «Ліверпуля» Майкл Краудер заявив, що відео є одним із головних елементів нашого розвитку, але аж ніяк не ключовим. Крім того розробники поки, що не планують комерціалізувати контент.

Також незвичний проект під назвою Front Row (перший ряд, представив «Манчестер Юнайтед», який разом із компанією Google обіцяють фанатам по всьому світі отримати нові відчуття від матчів на стадіоні «Олд Трафорд». Адже, вперше в історії футболу фото і відео з уболівальниками з усіх кінців землі транслюватимуться на екранах під час матчу на стадіоні Манчестер Юнайтед. Менеджер Google+ по Європі, Близькому Сходу і Африці Крістіан Кассен сказав: «Для Google і «Манчестер Юнайдет» Front Row – це приголомшливий експеримент на тему того, якою може бути підтримка команди в майбутньому. Також слід зауважити, що запуск проекту відбувся 15 березня 2014 року, і за словами керівників проекту викликав позитивні емоції у більшості вболівальників.

Просування за допомогою соціальних мереж має ряд переваг, зокрема створюється відчуття близькості, дружби, комунікації адже користувач продивлятись особисті фотографії футболістів вважає його своїм знайомим. Тому не дивно, що цей інструмент просування доволі часто використовується футбольними клубами. Зараз мабуть всі команди англійської прем’єр ліги мають свої соціальні сторінки, однак не всі можуть похвалитися успіхом якого досяг «Манчестер Юнайтед», крім того згідно останнього дослідження «Видимості футбольних брендів у соціальних мережах» «Червоні дияволи» посіли перше місце, випередивши ФК «Арсенал» [3].

Згідно з Річардом Арнольдом, відповідального за розвиток клубу у соціальних мережах, зв’язок із вболівальниками є ключовою частиною стратегії клубу Манчестер Юнайтед. Крім того клуб має свої сторінки на більшості сайтах соціальних мереж. Навіть на Sina Weibo, який не використовується багатьма європейськими футбольними командами. Наявність Манчестер Юнайтед на Sina Weibo є показником його постійної уваги до Далекого Сходу. Хоча «Червоні дияволи» мають надзвичайно велику кількість підписчиків по всьому світі у G+, однак найбільш зрілою та популярною платформою просування бренду є Facebook. Саме тому з допомогою цієї соціальної мережі клуб проводить різноманітні акції та надає різні пропозиції. Зовсім недавно відбулася вікторина під назвою «Виграй сезонний абонемент 2013 – 2014» на відвідування матчів з МЮ. Учасникам потрібно було дати відповідь на 15 простих запитань та діждатися закінчення акції. Ще однією ексклюзивною акцією проведеною на Facebook є «Виграй шматок газону Олд-Трафорд». Переможець цієї акції отримає частину поля знаменитого стадіону по пошті. Що на думку організаторів акції допоможе краще зблизитися із вболівальниками.

У зв’язку із стрімким розвитком інформаційних технологій роль офіційних сайтів в діяльності футбольних стрімко зростає. Адже офіційний сайт це те, на що звертає увагу потенційний вболівальник. Саме на таких сайтах міститься детальна інформація про клуб, гравців, ціни на білети, реклама атрибутики, час проведення футбольних поєдинків, а також новини. А тому такий сайт має бути «розкручений» тобто відомий. Розташовуватися на перших рядах результатів пошуку. Повинен створювати сприятливе відчуття і формувати або підтримувати імідж. Але головною метою таких сайтів є продаж та просування товарів і послуг

Тому ФК «Манчестер Юнайтед» приділяє максимально багато уваги офіційному сайту. Адже, саме він приносить значну частину прибутків клубові. А можливість підписатися на офіційну розсилку новин клубу, дає можливість «скачати» «Шпалери» або «Скрінсейвер» з атрибутикою клубу, або «закачати» спеціалізовану музику, ігри і навіть деякі фільми.

Арсенал на своєму сайті представив сервіс «TOUR 2012», віртуальний тур по спортивному комплексі «Емірейтс» (Офіційний стадіон Арсенала). Цей сайт є унікальним доволі унікальним проектом у своєму роді, однак перший раз цю методику застосувала «Барселона». За словами розробників: «Гість віртуального туру «Барселони» отримує можливість відвідати спортивний комплекс «Емірейтс» через Інтернет-сайт, а саме основний стадіон, трибуни, віп-ложе, спортивне містечко, музей «Арсенала», магазин клубу. Також у «Емірейтс» «турист» зможе послухати або почитати супроводжуючу інформацію про клуб, гравців подивитись фотогалерею або відео фрагменти історичних моментів, технічні дані комплексу.» Загалом «TOUR 2012» – це сайт який містить панорамні фотографії високого розрішення, із можливістю приближення і переміщення на стадіоні.

Слід зауважити, що сайт «TOUR 2012» адаптований для користувачів, комп’ютерів та мобільних пристроїв і доступний на двох мовах – англійському та китайському. Звідси можна зробити висновок, що керівництво клубу запустивши даний проект орієнтується здебільшого на віддалені регіони, адже наприклад далеко не всі жителі Азії або Близького Сходу мають можливість відвідати Англію.

Отже, можна зробити висновок, що найсильніші бренди Англійської Прем’єр ліги надзвичайно активно використовують цифровий-маркетинг у просуванні своїх клубів. Використовуючи не тільки найпопулярніші інструменти серед яких серед яких офіційний сайт, відеохостинг «Youtube», соціальні мережі. А і використовують абсолютно інноваційні технології такі як «TOUR 2012», Front Row, різноманітні мобільні додатки та рекламу у відеоіграх.

Слід виділити, що практично кожний проект представлений і втілений у життя для просування бренду є абсолютно новий. Жоден топовий клуб Англії навіть і не намагається копіювати тактику своїх суперників у розвитку брендів, що говорить бажання клубів виділитися. Також можна зауважити, що більшість із технологій спрямовані для нарощування своєї присутності і мерчандайзингового потенціалу в країнах Близького Сходу та Азії, тобто в тих країнах де футбол ще дуже розвинутий.

Висновки. Згідно результатів дослідження найбагатші футбольні клуби Англії використовують різноманітні інструменти для просування своїх брендів на ринок. Звичайно найпопулярнішою технологією є цифровий маркетинг до якого входять соціальні мережі, блоги та відео канали, а також певні інноваційні інструменти такі як «TOUR 2012», Front Row, «Match Day Centre», різноманітні мобільні додатки та реклама у відеоіграх. Також, слід зауважити, що більшість із цих інструментів направленні на завоювання аудиторії у віддалених регіонах таких як азіатський ринок. Що свідчить про бажання власників клубів збільшити дохід за рахунок виходу на нові ринки, та стати монополістами.

 Список використаних джерел та літератури

1. Рейтинг найдорожчих футбольних брендів. [Електроний ресурс] : – режим доступу: http://www.novostimira.com.ua/news_21042.html – Назва з екрану (дата доступу 04.11.14).
2. Arsenal present Fanshare [Electronic resource]. – URL : http://arsenal-blog.com/?p=6420/ – Назва з екрану (дата доступу 7.04.14).
3. Manchester-united is on top table for premier league search visibility [Electronic resource]. – URL : http://www.football-marketing.com/2012/12/02/man-utd-top-table-for-premier-league-search-visibility – Назва з екрану (дата доступу 31.03.14).
4. How Manchester United uses facebook, twitter, sina weibo and google [Electronic resource]. – URL : https://econsultancy.com/blog/63214-how-manchester-united-uses-facebook-twitter-sina-weibo-and-google – Назва з екрану.
5. Мanchester-city approach to digital marketing [Electronic resource] – URL : https://econsultancy.com/blog/63367-q-a-manchester-city-s-approach-to-digital-marketing – Назва з екрану (дата доступу 09.03.14).

В статті розглянуто методи та інструменти у контексті просування футбольного бренду. Також було виокремлено основні методи та інструменти які використовуються для просування бренду у сучасних умовах.

In the article consider methods and tools in the context of promoting the brand of football. It was also singled out the basic methods and tools used to promote the brand in modern condition.

Сьогодні професійні футбольні клуби представляють собою свого роду комерційні корпорації з величезним бюджетом, високооплачуваним штатом кваліфікованих співробітників і солідною інфраструктурою, що вже має на увазі поняття бренду. Однак створення та розвиток насправді успішного футбольного бренду складний та багатогранний комплекс дій, який включає в себе різноманітні методи та інструменти, головною метою яких є збільшення кількості вболівальників та підвищення лояльності серед існуючих, що є головною умовою успіху для будь якого футбольного клубу. Саме тому дослідження методів та інструментів просування футбольних брендів є надзвичайно важливим науковим питанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В наш час дослідженню методів та інструментів просування футбольних брендів присвячено не надто багато наукових праць. Зокрема, для написання статті послугували праці таких науковців як: Є. Степанюк, яка розглядала PR-інструменти просування бренду, Н.М. Кривошеєва вивчала методи розробки брендів, Д.С. Файвішенко займався вивченням можливості використання функціонального підходу у брендингу, П. Чаяло досліджував особливості футбольних брендів, Хасрет Актас вивчав футбольний бренд та виділив його головні компоненти.

Метою статті є виділити головні методи та інструменти, які використовуються для просування англійських футбольних брендів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні футбольні клуби зобов’язані ретельно розробляти свою маркетингову політику з метою закріплення діючих принципів маркетингової діяльності клубу і створювати всеосяжний план, орієнтований на основну ідею (мета), встановити основні рамки поведінки (стратегії), а також описувати необхідні оперативні дії (використання маркетингових методів та інструментів).

Мета маркетингу будь-якого футбольного клубу полягає в тому, щоб створити умови і атмосферу сприятливі для інвестування, залучення глядача на стадіон, спонсорів та ЗМІ до співпраці [2, с. 97]. Щоб досягти поставленої мети, футбольний клуб повинен визначити основні напрями маркетингової діяльності, або маркетингові стратегії. Такими стратегіями можуть бути: трансформація назви команди в повноцінний бренд, побудований на цінностях та асоціаціях пов’язаних з історією клубу, стилем гри, видатними гравцями та тренерами команди, а також самою назвою і логотипом клубу.

Надзвичайно важливим є створення новинних приводів, інформування та залучення ЗМІ до життя клубу, що дає можливість глядачу найбільш відкрито і емоційно підтримувати свою команду, не тільки радіти перемогам, але і переживати разом поразки. Крім того, клуб отримує найбільш відданих вболівальників та можливість залучити нових шанувальників з найменшими зусиллями. В результаті  використання бренду спонсор може ефективно впливати на вболівальників, які є потенційними споживачами його продукту [7]. ЗМІ отримують можливість висвітлювати те чи інше спортивне видовище не тільки за підсумками його результатів, але і з точки зору самого клубу.

Проте вирішальним для просування бренду є комплекс методів та інструментів, за допомогою яких можна домогтися обізнаності цільових аудиторій, викликати інтерес і бажання контакту з брендом [1]. Однак немає чіткого розподілу методу та інструменту, адже більшість науковців практично уподібнюють ці терміни у футбольному та і звичайному маркетингу також. Хоч ці поняття доволі схожі однак вони мають певні вагомі відмінності. Тому було визначене розуміння автором понять методу та інструмент у цьому дослідженні.

Методи просування брендів – це комплекс певних дій та заходів які характеризуються живим спілкуванням між клубом та вболівальниками, а також створюють фізичний образ бренду. Наприклад:

– PR заходи (візити команд до медичних закладів, підтримка різноманітних доброчинних акцій, відкриття спортивних шкіл)

– Стимулювання продажів (знижки, бонуси, промоакції, подарункові пропозиції, конкурси, розіграші, лотереї).

Інструменти просування бренду – це набір певних технологій які спрямовані на спілкування між клубом і вболівальниками з допомогою комп’ютерів та мобільних технологій. До яких можна віднести:

– Інтернет-інструменти (Youtube, статті, блогосфера, веб сайти, соціальні мережі, канали)

– Нестандартні інструменти (створення ігор та мобільних додатків та ін.).

– Прямий маркетинг

Зараз найпопулярнішим засобом медіа є інтернет. Тому саме цей різновид медіа найчастіше використовується для просування бренду. А заходи по створенню популярності бренду у всесвітній мережі називаються інтернет брендингом, це маркетинговий термін, який охоплює весь комплекс заходів, пов’язаних із створенням і просуванням нового або уже існуючого бренда в Інтернет-мережі. Активне просування в інтернет-мережі, включає в себе розробку і реалізацію комплексної індивідуальної програми маркетингових комунікацій із використанням сучасних технологій Інтернету.

Маркетингові комунікації розпочинаються із створення і інформаційного наповнення веб-сайта, який потім оптимізується для пошукового просування. Крім заходів по створенню веб-сайту, банерів і т.д., програма маркетингової активності включає в себе: піар-заходи, публікацію інформації в Інтернет каталогах, інформаційних порталах, соціальних мережах, відео, аудіо рекламу, проведення конференцій і семінарів, створення програм лояльності email- маркетинг, і т.д. В процесі і по завершенню реалізації програми просування інтернет-бренду ведеться моніторинг маркетингової активності з метою корекції стратегії і тактики [5].

Інтернет-брендинг має ряд переваг зокрема дозволяє охопити більш широку аудиторію, в порівнянні із традиційними комунікативними каналами, складає невелику вартість маркетингових заходів, характеризується швидким поширенням інформації. Також цей вид маркетингу дає можливість оперативно управляти  всіма процесами та отримувати зворотній зв’язок від споживачів.

Однак в наш час середньостатистичний користувач вже вже не залишається задоволеним після перегляду ролика з заворожуючим візуальним і музичним рядом. Тому на перший план виходять нестандартні інтрументи просування товарів чи послуг, тобто такі які ще не набридли споживачам.

Одним із таких інструментів просування є реклама у відеоіграх яка традиційно розміщується у двох видах відеоігор: в спеціально створених для замовника advergame, яка виходить незалежно від наявності в ній конкретної реклами. Advergames (рекламігри), або ігрова реклама, – це короткі ( 8-15 хвилин) недорогі відеоігри, які зроблені спеціально для просування певного товару і сюжет яких замикається на ньому. Основна мета advergames полягає у підвищенні лояльності до бренду і його упізнанності у споживачів. Про ефективність advergames каже маркетинговий досвід таких гігантів, як Ford, Pepsi і Nike, які давно використовують цей напрямок вірусного маркетингу. Зокрема Nike співпрацює із компанією «EA» (розробник футбольного симулятора FIFA), для реклами бутсів та з метою дізнатись про колірні вподобання гравців. Також фанати можуть пересилати один одному ігри електронною поштою, залучаючи тим самим більше число людей без додаткових витрат з боку рекламодавців [4].

Інший видом новітнього маркетингу є in-game реклами. Тобто реклама яка розміщується безпосередньо у іграх, хоча тематика гри може назавжди стосуватись рекламованого товару. В будь якому випадку ефективність реклами у відеоіграх не викликає у маркетологів сумнівів. Адже рекламодавець і гравець завжди спілкуються в режимі один на один, в умовах емоційної залученості в гру. Тому тут, як і в більшості жанрів художніх творів, споживач позбавлений можливості відключитися від реклами на час рекламного блоку, адже гравець повинен продовжувати йти за рівнем.

Ще одним популярним, але все ж досить новітнім інструментом просування футбольного бренду, можна вважати мобільні додатки із персоналізованим контентом. Такі програми допомагають рекламодавцям отримувати більше інформації про своїх клієнтів, включаючи навіть пошту користувача. Додатки можуть залучати нових клієнтів за допомогою безпосередньої участі в подіях зокрема певних вікторинах чи акціях. Ще одним популярним методом збільшення цінності бренду, а отже і його популярності є створення додаткового контенту. Зокрема зараз більшість європейських грандів розміщують на своїх сайтах шпалери та скрінсейвери із зображенням гравців та емблематики клубу які можна скачати на свій телефон чи комп’ютер [4].

В наші дні успішніші клуби повинні напряму спілкуватись із своїми споживачами, щоб доставити рекламне повідомлення. Із цими завданнями успішно справляється прямий маркетинг, тобто це надання комерційно важливої інформації про товари чи послуги безпосередньо цільовим споживачам з метою здійснення продажу. Останнім часом прямий маркетинг, як елемент комплексу маркетингових комунікацій, набрав особливого розвитку. З-поміж засобів інформаційного спілкування найвідомішими в прямому маркетингу є такі:

• прямі поштові звернення, коли інформаційні матеріали (проспекти, брошури, прейскуранти тощо) надсилаються поштою безпосередньо споживачеві;
• телемаркетинг: спілкування зі споживачем здійснюється телефоном з використанням різноманітних телекомунікаційних та інформаційних технологій;
• реклама з прямим відгуком: реклама через газети, журнали, телебачення передбачає отримання підприємством-рекламодавцем безпосереднього відгуку споживача (запитання додаткової інформації чи конкретна пропозиція придбання товару);

Для ефективнішого просування бренду потрібно інформувати якомога більшу кількість людей, щоб залучити їх до діяльності клубу. А одним із найпопулярніших методів для здійснення такої діяльності є PR-заходи. Тобто суспільно значимі, цільові, плановані акції, що проводяться рекламодавцем або на його замовлення в цілях досягнення PR-результату [3].

За формами PR-заходи класифікуються наступним чином:

– брифінг – це акція однієї новини, коротка зустріч офіційних осіб, що представляють державні або комерційні структури з представниками ЗМІ, на якій повідомляється новина, висловлюється позиція з певного питання.

– прес-конференція – організована зустріч журналістів із представниками установ, компаній, організацій або окремими персонами;

– прес-тур–екскурсія, організована для журналістів з метою залучення уваги до регіону, проекту, підприємству;

– презентація – офіційне представлення нового підприємства, фірми, об’єднання, проекту, товару колу запрошених осіб.

– виставка – показ досягнень в галузі економіки, науки, техніки, культури, мистецтва та інших галузях суспільного життя;

– конференція – нарада представників організацій, вчених, фахівців різних сфер діяльності за заздалегідь визначеною тематикою;

– шоу-маркетинг, тобто спеціальні програми просування товарів і послуг в рамках рекламних шоу.

– розміщення продукції в кіно-і телефільмах (product placement) з метою «інтеграції бренду», коли створюється враження, що дана продукція є обов’язковим елементом певного способу життя і т.п.;

– спонсорство – здійснення вкладу (у вигляді грошового внеску, надання майна, результатів інтелектуальної діяльності, надання послуг, проведення робіт) юридичною або фізичною особою в діяльність іншої юридичної або фізичної особи (спонсорується) на умовах поширення спонсорованим реклами про спонсора, його товари.

– «гаряча лінія» (hot line) – ефективний засіб двосторонньої довірчої зв’язки з громадськістю.

– промо-акція (promotion) – стимулюючий захід щодо просування бізнес-продукту на ринку, розраховане на формування інтересу до товару, особистості, організації або напряму діяльності [6].

Стимулювання за допомогою матеріальних речей. стимулювання продажів (англ. Sales promotion, читається як сейлз промоушн – просування продажів) – це вид маркетингових комунікацій, що позначає комплекс заходів щодо просування продажів по всьому маршруту руху товару – від виробника через канали збуту до споживача – з метою прискорення збуту товарів [3, с. 42]. В основі даних заходів – короткострокове збільшення продажів шляхом надання покупцеві (як кінцевому споживачеві, так і роздрібному продавцю) певної вигоди.

Висновки. Отже, для просування футбольного клубу на ринок використовуються різноманітні методи та інструменти. Методи просування брендів – це комплекс певних дій та заходів які характеризуються живим спілкуванням між клубом та вболівальниками, а також створюють фізичний образ бренду. До яких відносяться PR заходи та стимулювання продажів. Інструменти просування бренду – це набір певних технологій які спрямовані на спілкування між клубом і вболівальниками з допомогою комп’ютерів та мобільних технологій. Наприклад, прямий маркетинг, мобільні додатки, комп’ютерні ігри, соціальні мережі. А інвестування футбольними клубами у методи та інструменти маркетингу дозволяє підвищити загальну вартість бізнесу.

 Список використаних джерел та літератури

1. Перция В. Анатомія бренду [Електронний ресурс] / В. Перция. – Режим доступу : http://ukrdoc.com.ua/text/22217/index-1.html?page=3. – Назва з екрану.
2. Полторак В. А. Маркетинговые исследования: методы и технология [Текст] В. А. Полторак. – Днепропетровск: Арт-Пресс, 1998. – 234 с.
3. Салімова, А. Просування бренду засобами PR [Електронний ресурс] / А. Салімова. – Режим доступу : http://prclub.com/assets/files/pr_lib/pr_papers/salimova.doc – Назва з екрану (дата доступу 21.03.13).
4. Скрытая реклама у видеоиграх [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://konspekts.ru/marketing/skrytaya-reklama-v-videoigrax/ – Назва з екрану (дата доступу 01.04.14).
5. Степанюк, Є. PR-Інструментарій у системі маркетингових комунікацій професійного футболу ( соціальний пакет) [Електронний ресурс] / Є. Степанюк. – Режим доступу : http://www.socialscience.com.ua/публікація/684_PR%20%20Інструментарій%20у%20системі%20маркетингових%20комунікацій%20професійного%20футболу%20(%20соціальний%20пакет). – Назва з екрану (дата доступу 02.02.14).
6. Форми PR-заходів і промо-акцій [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://toplutsk.com/articles-article_589.html – Назва з екрану (дата доступу 19.03.14).
7. Чаяло, П. Футбольные бренды и анализ фанатской любви [Електронний ресурс] / П. Чаяло. – URL : http://football.ua/magazine/news/149422.html – Назва з екрану (дата доступу 21.03.14).