Ключові слова: інтернет-залежність, підліток, адикція, спілкування.

This article reveals the concept of Internet addiction. The basic theoretical propositions of Internet addiction in adolescence and its impact on communicative way.

Keywords: Internet addiction, teen, addiction, communication.

В суспільстві формується цілий клас підлітків-фанатів мережі Інтернет. Спілкування з цими дітьми показує, що багатьом з них захоплення комп’ютером зовсім не йде на користь. Основні різновиди діяльності, здійснюваної за допомогою Інтернету, – а саме, спілкування, пізнання і гра – володіють властивістю захоплювати дитину цілком, не залишаючи їй інший раз ані часу, ані сил на інші види діяльності. У зв’язку з цим на даний час інтенсивно обговорюється феномен (захворювання або синдром) “залежності від Інтернету”, або “Інтернет-адикції”.

Аналіз останніх досліджень і публікації: На сучасному етапі досліджень проблемою інтернет-залежності підлітків займаються такі психологи: К. Янг,  А. Е. Войскунський, І. Голдберг, М. Боришевський, К. Сурратт, Д. Грінфілд, М. Орзак, А.Є. Войнскунський, В. Михайлова, Ф. Райс, К. Кім, М. Чон, Дж. Сулера, Ц.П. Короленко.

Метою даної статті є аналіз причин виникнення та особливостей прояву схильності до інтернет-залежності підлітків та розгляд особливостей спілкування таких дітей.

Виклад основного матеріалу: Термін “інтернет-залежність” ще 1996 року запропонував доктор Айвен Голдберг для опису невиправдано довгого, можливо патологічного, перебування в Інтернеті, що згубно діє на побутову, соціальну та навчальну сфери діяльності. Інтернет-залежність за ступенем відходу від реальності нагадує потяг до наркотиків, алкоголю та азартних ігор. Хоча і набувається за достатньо не великий проміжок часу порівняно з останніми.

За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% – протягом другого півріччя, а 17% – за рік. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-адикції відсутня можливість довготривалого спостереження.

Термін «Інтернет-залежність» часто трактується дуже широко і означає велику кількість проблем поведінки і контролю над бажаннями. Основні п’ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (саме в підлітковому середовищі поширені всі ці основні п’ять типів, в інших «вікових» групах деяких може просто не існувати):

1. Кіберсексуальна залежність – нездолане бажання до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях «для дорослих».
2. Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств – надмірна кількість знайомих і друзів у Мережі, великі об’єми листування, постійна участь у форумах.
3. Нав’язлива «фінансова» потреба у Мережі – гра в онлайнові ігри (як азартні так і рольові), постійні покупки чи участь в Інтернет-аукціонах.
4. Інформаційне перевантаження (нав’язливий web-серфінг) – нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.
5. Комп’ютерна залежність – нав’язлива гра в комп’ютерні ігри або програмування та інші види комп’ютерної діяльності по Мережі [4].

За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш.

Саме в підлітковому віці інтернет-залежність має найбільш негативний вплив, адже як і для кожного вікового періоду для підліткового віку характерна певна діяльність, що спрямована на засвоєння норм взаємовідносин, більшою мірою з однолітками. Ця сторона життя індивіда отримує вираження у суспільно корисній діяльності, відповідає мотиваційно-потребній сфері особистості підлітка, реалізує його потребу у самовизначенні, в самовираженні, визнання дорослими його активності [1, 234 с.]. У цей час онтогенез складають найсприятливіші умови для прояву й закріплення громадської сутності людини [1, 118 с.].

Як відомо, будь-яка діяльність спрямована на задоволення потреб. Спектр базових потреб сучасного підлітка досить широкий. Крім життєво важливих (фізіологічних та безпеки), у тому числі важливе останнє місце посідають соціальні потреби (спілкування, любові, визнання) й потреби, пов’язані з недостатнім розвитком особистості (пізнання, розуміння, самореалізації) [2, 33 с.].                                                                         Дослідження «Фонду інтернет-розвитку», проведене Г.В.Солдатовою, О.С.Гостимскою, Е.Ю.Кропалевою дозволило визначити коло потреб, які підлітки задовольняють з допомогою інтернету. У тому числі: потреба у автономії і самостійності у процесі соціалізації ця потреба передбачає, насамперед, прагнення до незалежності від своїх батьків; потреба у самореалізації і визнанні; потреба у визнанні і пізнанні;задоволення соціальної потреби у спілкуванні, у належності до групи за інтересами, у коханні; потреба у володінні; пізнавальна потреба, також володіння новими знаннями сприяє досягненню визнання із боку однолітків і самореалізації.    Через використання інтернету складається враження повного контролю та володіння ситуацією, що задовольняє потребу у безпеці – одну з базових у системі потреб людини. Буде за доцільне повторити прості і добре відомі аспекти дорослішання, щоб краще зрозуміти, чому підлітки проводять свій часу у тому дивному і незвичному місці, як кіберпросторі.

В.Л.Малигіна, М.С.Хомерики і Е.А. Смирнова розробили чинники ризику та формування інтернет-адикції пов’язані з такими особистісними особливостями підлітків: схильністю до пошуку нових відчуттів, агресивністю і тривогою, асоціальними копинг-стратегіями, емоційною відчуженістю, низькою комунікативною компетентністю та іншим. Тому всі підлітки-користувачі піймані найкрупнішими вузлами однієї мережі й знаходяться у одній групі ризику.

Говорячи про комунікативну сторону  особистості, то її можна поділити на вербальну (використовує як знакову систему людську мову, природну звукову мову, тобто систему фонетичних знаків) та невербальну  (різноманітні засоби спілкування – постава тіла, жести, міміка, інтонація, погляд і т.д., що служать допоміжними у взаєморозумінні між об’єктами спілкування). Саме за рахунок цих 2 компонентів забезпечується обмін інформацією, який необхідний людям для організації спільної діяльності.

У віртуальному спілкуванні (телеконференція, чат, MUDs (ролева гра), ICQ (програма, що дозволяє спілкуватися із співбесідником один на один, в режимі діалогового вікна), форум, гостьова книга і листування по e-mail (електронна пошта)) все трішки по-іншому. Звичайно тут теж присутні, як вербальна, так і не вербальна комунікації, але інтернет спілкування має свої особливості.

1. Анонімність, невидимість і відчуття безпеки.  Анонімність спілкування в Інтернеті збагатила можливості самопрезентації людини, надаючи їй можливість не просто створювати про себе враження по своєму вибору, але і бути тим, ким вона схоче. [3]
2. В Інтернеті люди створюють собі так звані “віртуальні особистості”, описуючи себе певним чином. Створення віртуальної особистості часто абсолютно несхожої на реальну, обумовлено опосередкованістю віртуального спілкування. Віртуальна особистість наділюється ім’ям, псевдонімом. [3]
3. Обмежене сенсорне переживання, трудність вираження емоцій, що частково компенсується спеціально розробленою знаковою системою передачі емоцій і можливістю задавати тон повідомлення в рядку висновку повідомлення (пошепки, іронічно і ін.). В Інтернет втрачають своє значення невербальні засоби спілкування, які в реальному спілкуванні є основними. Надійність мовного спілкування різко падає, адже в реальності невербальна комунікація визначає до 55 % результату взаємодії і взаємосприйняття. [5]
4. Якщо при аналізі звичайного спілкування ми використовуємо такі терміни як “круг спілкування”, “референтна група”, то стосовно віртуальної реальності необхідно ввести поняття Інтернет-співтовариство. Інтернет-співтовариство можна визначити як групу користувачів, що сформувалася в процесі віртуального спілкування рамках певного Інтернет-ресурсу і об’єднану загальними інтересами, симпатіями або тематикою ресурсу. [3]
5. Віртуальне спілкування володіє підвищеною, в порівнянні із звичайними соціальними контактами емоційною насиченістю. Дуже часто і дуже швидко між співбесідниками виникають близькі відносини, часто перехідні у взаємну приязнь, дружбу, якщо співбесідники однієї статі, а між чоловіком і жінкою вони часто набувають більш інтимну форму, яка в Інтернет іменується “віртуальний роман”.

Віртуальний роман розвивається дуже швидко, те, на що в реальності йдуть місяці, в мережі вкладається в дні. Проте і закінчуються такі романи вельми швидкоплинно.

1. Як одну з особливостей спілкування в Інтернет можна виділити появу власного сленгу. Достатньо широке розповсюдження в мережі отримало використовування акронімів – своєрідних символьних скорочень цілих фраз і пропозицій.

Вище перелічені особливості Інтернет-спілкування приводять до значного збідненню словарного запасу користувачів. Як наслідок можливе виникнення труднощів з афективною стороною спілкування, тобто з адекватною передачею і сприйняттям емоційного стану співбесідників. Ці труднощі, зокрема, пов’язані з втратою можливості вербально описати свої відчуття і емоції. Стандартність побудови фраз і використовування невеликого числа слів, мовних відтінків і синонімів згладжує емоційний фон бесіди. Всі ці особливості визначають не тільки специфіку комунікативних процесів в мережі, але і задають новий, “мережевий”, стиль сприйняття, передачі інформації, отже, і стиль мислення в нових категоріях. Ілюстрацією може служити так званий «нетикет» (Інтернет-етикет), норми і правила поведінки в мережі, стратегії самопрезентації, а також багато інших елементів Web-культури, що створюють у користувача відчуття причетності до суспільства Інтернет-користувачів.

Таким чином, в Інтернеті в результаті фізичної не представленості партнерів по комунікації один одному втрачає своє значення цілий ряд бар’єрів спілкування, обумовлених такими характеристиками партнерів по комунікації, які виражені: їх статтю, віком, соціальним статусом, зовнішньою привабливістю або непривабливістю, а також комунікативною компетентністю людини, а точніше, невербальною частиною комунікативної компетентності. Отже, особливості комунікації в Інтернеті дозволяють людині конструювати ідентичність по своєму вибору, компенсувати недоліки, соціально не схвалювані якості або просто приховувати певні характеристики.

Висновки: Поза сумнівом вплив комп’ютера на підлітка не можна недооцінювати.

Залежність від комп’ютеру – реально існуючий феномен. Для того, щоб вважати його захворюванням, в даний час недостатньо клінічних даних. Якщо комп’ютерна адикція буде згодом визнана захворюванням, то число страждаючих від неї буде істотно менше ніж це представляється зараз.

Багато уваги в дослідженні даного феномена приділяється спілкуванню особистостей-підлітків, залежних від комп’ютера. Ще й досі ідуть суперечки про те, що є первинним – заниження комунікативних здібностей чи залежність від комп’ютера. Проте не викликає сумніву той факт, що спілкування особистостей, у яких вже сформована залежність, є утрудненим. Вони віддають перевагу спілкування із комп’ютером, чим повноцінного спілкування.

Список використаних джерел та літератури

1. Войскунский А.Є. Психологічні дослідження феноменаИнтернет-аддикции // Тези доповідей 2-ї Російської конференції щодо екологічної психології. М.:ЭкопсицентрРОСС. 2000.С.251-253.
2. Балонов І.М. “Комп’ютер і підліток” М., 2002 р.стр.32-58.Ребрина А. С. Причины формирования компьютерного жаргона // Тезисы докладов студенческой научной конференции по итогам работы за 1998 г. – Воронеж: ВГПУ, 1999. –133 с.
3. Церковний А. Аспекти формування Інтернет-залежності // Соціальна психологія. – 2004. – № 5 (7). – C.149-154.
4. Искусство общения в Интернет, или сказкотерапия в действии// Мир ПК. – 1998. – №4.
5. http://www.chatdictionary.com

В статті описано поняття психографологічного аналізу, його суть, генезу та практичне застосування. Визначено рівень інтернет-залежності студентів згідно цієї методики.

In the article describes the concept of psychographologycal analysis, its essence, genesis and practical application. Detected the level of Internet addiction of students by this method.

В останні роки проблема інтернет-залежності набула ще більшої актуальності. Причиною цього стали постійні стресові ситуації, нестабільна політична, економічна та соціальна ситуації в країні, криза в духовному житті, втрата життєвих орієнтирів. Особливо це характерно молоді, адже в час інтенсивної комп’ютеризації, вона представляє собою групу ризику для розвитку такого виду адиктивної поведінки як інтернет-залежність.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемою інтернет-залежності займалися такі зарубіжні вчені, як Войскунський А. Є., Голдберг А.,  Д. Грінфілд, Єгорова А. Ю. та інші. Серед українських фахівців, що в різних аспектах досліджують феномен інтернет-залежної поведінки: Бугайова Н. М, Пілягина Г. Я, Чабан О. С., Юр’єва Л. М. та ін.

Метою статті є дослідження впливу інтернет-залежності на мовлення студентів на основі психографологічного аналізу.

Виклад основного матеріалу. Психографія – це порівняно нова наука, що характеризує людей з точки зору їх психологічного складу – їх ролі в суспільному житті, роду діяльності, життєвих позицій та інше [6, c. 179].

Психографіка –  це метод, який вивчає психологічні змінні, об’єднуючі в певну форму внутрішнє «Я» людини: діяльність, потреби, бажання, інтереси, цінності, установки, особистісні риси, особливості процесу прийняття рішення і поведінку як покупця [5, c. 104].

Вперше психографологічні дослідження почали застосовувати маркетологи для дослідження цільової аудиторії. За допомогою мовлення можна було дослідити внутрішній світ людини і, таким чином, дізнатися про її приховані мотиви.

Такого роду дослідження дозволяють ефективно «візуалізувати» свою аудиторію, окреслити приховані бажання аудиторії прихильників або опонентів, таким чином, дозволяючи рекламодавцям більш ефективно відбирати відповідні технології створення та розміщення реклами.

Таким чином, в результаті розвитку психографії саме в маркетингових цілях, сформувалося нове, більш глибоке розуміння її сутності в інших сферах. Такий вчений як Є. Дембі розробив і запропонував трирівневе визначення психографії. Перший і основний рівень можна розглядати як практичне застосування різних наук в галузях маркетингових досліджень. Другий, більш специфічний рівень, розглядає психографіку, як кількісну дослідницьку процедуру, застосування якої виправдане в тих випадках, коли демографічний та інші види аналізу недостатні для пояснення і передбачення поведінки споживача. Третій, ще більш специфічний рівень, описує психографію як науку орієнтовану на опис характерних особливостей споживачів, що можуть впливати на їх реакції з приводу різних товарів, упаковок, реклами та PR – акцій. Ці змінні мають досить широкий спектр. Вони розглядають науку від Я – концепції і стилю життя до відносин, інтересів і думок, а також сприйняття характерних властивостей товару [4, c. 117].

В результаті розвитку психографіки був розроблений психографологічний аналіз, що дозволяє виявити попередньо перераховані особливості. Психографологічний аналіз дозволяє виявити особливості поведінки саме залежних осіб, визначити залежність їх мовлення від внутрішнього стану. Метод психографологічного аналізу спрямований на дослідження вербальних характеристик текстів. Так, під час проведення психографологічного аналізу до уваги беруться такі показники:

1. Обсяг тексту;
2. Кількість речень;
3. Їх середній розмір;
4. Коефіцієнт лексичної різноманітності;
5. Коефіцієнт агресивності (дієслівності);
6. Коефіцієнт логічної зв’язності;
7. Коефіцієнт емболії [1, c. 59].

Показник середнього розміру речень є показником особливостей вербального інтелекту чи різкої зміни емоційного стану. Існує певний варіативний зв’язок між збільшенням ступеня емоційності мовлення та обсягом висловлювання. Він є негативним: що емоційнішим є мовець, то коротшими висловлюваннями він або вона висловлюватиметься.

Коефіцієнт словникової різноманітності є одним із найпотужніших у психолінгвістичній діагностиці тексту і говорить про інтелектуальний потенціал мовця [1, с. 60].

Показник обсягу мовленнєвої продукції в словах свідчить про особистісні особливості автора, ступінь його комунікативності, екстравертованості чи інтровертованості, позитивну або негативну мотивації. Крім того, збільшення обсягу мовленнєвої продукції може бути підставою для напруженості психофізіологічного стану, діагностики емоційної збудливості. Зазвичай, цей показник несе відомості суб’єктивного характеру: чи позитивно він відноситься до того, що пише, чи подобається йому співрозмовник і т.п. Як зазначає Г. Г. Почепцов, завдяки встановленню цього коефіцієнта в мовленні людини можна виявити психопатологію, наприклад шизофренію, а також схильність до неї [3, с. 124].

На основі психографологічного аналізу було проведено дослідження особливостей письмового мовлення людей, що мають інтернет-залежність. Для проведення дослідження було вибрано 20 осіб з високим та 20 осіб з середнім рівнем інтернет-залежності на основі тесту К. Янг. Саме вони і стали об’єктом психографологічного аналізу письмового мовлення.

Під час дослідження вдалося з’ясувати, що в людей з такими формами залежності середній розмір речень досить малий. Під час аналізу результатів людей з високим рівнем інтернет-залежності, середня довжина речення складала 8,4 слова в реченні, а при аналізі студентів з середнім рівнем залежності, розмір в середньому склав 9,2 (див. Таблицю 1). Тобто можна з впевненістю стверджувати, що зі збільшенням рівня залежності від Інтернету, середній розмір речень зменшується.

Таблиця 1

Середній розмір речення у людей з високим та середнім рівнем інтернет-залежності

Словникова різноманітність також свідчить про особливості вербального інтелекту. Коефіцієнт вираховується за такою формулою:

Коефіцієнт словникової різноманітності = N різних слів / N всіх слів*100%, де N – кількість.

Отже, розрахувавши коефіцієнт словникової різноманітності, можна стверджувати, що серед досліджуваних студентів, коефіцієнт становить 63,4%.

Коефіцієнт дієслівності інакше називається коефіцієнтом агресивності. Це співвідношення кількості дієслів і дієслівних форм (дієприкметників та дієприслівників) до загальної кількості всіх слів. Коефіцієнт вираховується за такою формулою:

Коефіцієнт дієслівності = N дієслів / N всіх слів*100%, де N – кількість.

Високий коефіцієнт дієслівності (агресивності) говорить про високу емоційну напруженість тексту, динаміку подій, нестабільний емоційний стан автора під час написання тексту.

При підрахунку коефіцієнту дієслівності серед студентів з високим та середнім рівнем інтернет-залежності, отримано такі результати. За результатами дослідження цей коефіцієнт складає 12,56%. Порівнюючи цей коефіцієнт з іншими аналогічними показниками та дослідженнями, можна стверджувати, що цей відсоток не є критичним. Тобто агресивність серед інтернет-залежних не є великою.

Коефіцієнт логічної зв’язності вираховується за формулою співвідношення загальної кількості службових слів (сполучників і прийменників) до загальної кількості речень. Величини в межах одиниці забезпечують досить гармонійне співвідношення службових слів та синтаксичних конструкцій у тексті:

Коефіцієнт логічної зв’язності = N служб. слів / N речень, де N – кількість.

Під час аналізу отриманих результатів, ми змогли вирахувати і коефіцієнт логічної зв’язності. Серед студентів, досліджених нами, цей коефіцієнт склав 0,76%. Такий показник можна вважати нормальним, порівнюючи середньостатистичні показники цього коефіцієнту [1, с. 60].

Коефіцієнт емболії або як його ще називають коефіцієнт «засміченості» мовлення, що становить собою співвідношення загальної кількості ембол, тобто слів, які не несуть жодного семантичного навантаження, до загальної кількості слів у реченні. До складу таких слів належать прагматичні маркери, вигуки («ну – ну», «еге», «ой», «ха – ха» і т. ін.), нерелевантні повтори, вульгаризми (ненормативна лексика), проте не належать дискурсивні маркери (проте, відтак, тому, отже, адже, оскільки, але, до речі, однак та ін.), оскільки вони є прагматичними сигналами зв’язності (когезії) й цілісності (когерентності) тексту [1, с. 62].

Коефіцієнт емболії негативно взаємовпливає на показники вербального інтелекту, а також свідчить про ступінь емоційного збудження мовця чи автора тексту, а також дає уявлення про його загальну культуру мовлення:

Коефіцієнт емболії = N <ub> ембол / N усіх слів*100%, N – кількість

Проаналізувавши за допомогою психографологічного аналізу письмового мовлення студентів з високим та середнім рівнем інтернет-залежності, отримано наступні результати коефіцієнту емболії. Він склав 36,2%. Це досить високий показник і саме він є досить показовим для демонстрації рівня засмічення мовлення інтернет-залежних.

Висновки. Отже, можна стверджувати, що серед досліджуваних студентів з високим та середнім рівнем інтернет-залежності спостерігаються тенденції короткого викладу думок у їх письмовому мовленні, адже речення здебільшого прості та невеликого розміру. Це, здебільшого, пояснюється тим, що студенти послуговуються короткими реченнями для того, щоб пояснити свою думку. Це дозволяє їм зменшити час набору речень та пришвидшити процес інтернте–комунікації. Аналіз текстів показує також, що присутня мала лексична різноманітність та великий коефіцієнт емболії, на основі цього можна стверджувати, що інтернет-залежні мають тенденцію до зниження рівня письмового мовлення.

Список використаних джерел та літератури

1. Засєкіна, Л. В. Психолінгвістична діагностика [Текст]: навч. посіб. / Л. В. Засєкіна, С. В. Засєкін ; М – во освіти і науки України, Волин. нац. ун – т ім. Лесі Українки. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2008. – 188 с.
2. Пасічник, І.Д. Інформатизація та психічний розвиток [Текст] / І. Пасічник // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – Острог, 2004. – Вип. 5. – С. 8–16.
3. Педагогическая психология [Текст]: учебное пособие / Под. ред. И.Ю. Кулагиной. – М.: ТЦ Сфера, 2008. – 290 с.
4. Пружинин, Б.И. Новые информационные технологии и судьбы рациональности в современной культуре (материалы «круглого стола») [Текст] / Б. Пружинин // Вопросы философии: Научно – теоретический журнал. – 2003. – Вып.12. – С. 3–8.
5. Янг, К.С. Диагноз – Интернет – зависимость [Текст] / К. Янг // Мир Интернет. – 2000. – № 2. – С. 25–43.
6. Социальные сети от А до Я / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.social – networking.ru/papers/36. – Заголовок з екрану.